Biruchiy 014 catalogue by BIRUCHIY contemporary art

BIRUCHIY Contemporary Art Project 014

Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва БІРЮЧИЙ 014

З глибокою подякою за участь і підтримку у втіленні проекту — уклінно шановані: – спонсори, меценати та партнери симпозіуму:

Ігор Абрамович, Георгій Білоіван, Руслан Васильєв, Андрій Гогунський, Юрій Голота, Хуан Естебан Сандовал, Інна Журавльова, Дмитро Заїка, Світлана Івахова, Віталій Івахов, Денис Калашников, Вадим Камінський, Олег Клименко, Сергій Кодацький, Костянтин Кожемяка, Антон Косяк, Олександр Косяк, Олексій Кравчун, Дмитро Крикун, Руслан Лавренюк, Георгій Майоров, Массімо Мелотті, Паоло Нальдіні, Ліза Парола, Наталя Полуніна, Олександр Сазоненко, Володимир Скрипник, Андрій Стогній, Едуард Суржик, Олександр Федоренко, Микола Шрам, Костянтин Штицко;

– персонал бази відпочинку «Золотий берег» і «Бірюк Бару», волонтери, однодумці і всі ті, хто сприяв проведенню симпозіуму: Бескоровайний Микола Іванович, Наталія Буруян, Тетяна Васильєва, Винченко Володимир Миколайович, Габідуліна Поліна Миколаївна, Катерина Герасенкова, Андрій Головко, Копишева Зінаїда Миколаївна, Копишев Микола Миколайович, Кузнєцова Віра Андріївна, Оксана Кулагіна, Людмила Леонюк, Марія Леонюк, Наталія Лісова, Наталія Макеєва, Міщенко Юрій Анатолійович, Наталія Назіна, Євгенія Поляченко, Ірина Сирєскіна, Стришко Віра Іванівна, Катерина Тихоненко, Антон Ткаченко, Валентина Федоріна, Антон Хаджирадов, Ірина Шептуха.

We would like to express our deep gratitude to the sponsors, patrons and partners of the project: Igor Abramovych, GeorgŃ&#x2013;y BŃ&#x2013;loivan, Ruslan Vasyliev, Andriy Vladlenovych Gogunskyi, Yuriy Vasyliovich Golota, Juan Esteban Sandoval, Inna Zhuravliova, Dmytro Zaika, Svitlana Ivakhova, Vitaliy Ivakhov, Denys Kalashnykov, Vadym Kaminskyi, Oleg Klymenko, Sergiy Kodatskyi, Kostiantyn Kozhemyaka, Anton Kosyak, Oleksandr Kosyak, Oleksiy Kravchun, Dmytro Krykun, Ruslan Lavrenyuk, Georgiy Mayorov, Massimo Melotti, Paolo Naldini, Lisa Parola, Natalia Polunina, Oleksandr Sazonenko, Volodymyr Skrypnyk, Andriy Stogniy, Eduard Surzhyk, Oleksandr Fedorenko, Mykola Shram, Kostiantyn Shtytsko. We express great thank to the staff of the recreation centre GOLD COAST and BIRYUK BAR, volunteers, minded and all those who helped to organize symposium: Mykola Ivanovych Beskorovaynyi, Natalia Buruyan, Tetiana Vasylieva, Volodymyr Mykolayovych Vynchenko, Gabidulina Polina Mykolayivna, Kateryna Gerasenkova, Andriy Golovko, Zinaida Mikolayivna Kopysheva, Mykola Mykolayovych Kopyshev, Vira Andriyivna Kuznetsova, Oksana Kulagina, Lyudmyla Leonyuk, Maria Leonyuk, Natalia Lisova, Natalia Makeeva, Yuriy Anatoliyovych Mishchenko, Natalia Nazina, Yevgenia Polyachenko, Iryna Syreskina, Vira Ivanivna Stryshko, Kateryna Tykhonenko, Anton Tkachenko, Valentyna Fedorina, Anton Khadzhyradov, Iryna Sheptukha.

Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва БІРЮЧИЙ 014 Запорізька область Острів Бірючий База відпочинку «Золотий берег»

29.04 — 10.05.2014 03.09 — 21.09.2014 Комісар проекту Геннадій Козуб Куратори Сергій Братков Володимир Гуліч Сергій Канцедал Наталія Маценко Прес-аташе Інга Естеркіна Учасники Травень: Андрій Жандаров, Світлана Ісаєва, Зінаїда Ісупова, Вадим Колосов, Віталій Кохан, Микита Кравцов, Денис Тіхоміров, Олег Устінов, Дмитро Федоров, Микита Шаленний Вересень: Володимир Архіпов, Інара Багірова, Анна Бекерська, Назар Білик, Сергій Братков, Мирослав Вайда, «Відкрита група» (Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач, Станіслав Туріна), Петро Владіміров, Артем Волокітін, Ганна Гідора, Ксенія Гнилицька, Закентій Горобйов, Володимир Гуліч, Дмитро Дульфан, Юрій Єфанов, Арт-група «Жетон» (Євген Фоменко, Антон Лисіков), Олександр Животков, Андрій Зелинський, Зінаїда Ісупова, Ілля Ісупов, Жанна Кадирова, Борис Кашапов, Ольга Кириченко, Євген Королітов, Віталій Кохан, Антон Лапов, Настя Лойко, Тетяна Малиновська, Валеріо Мангі, Олекса Манн, Роман Мінін, Ніна Мурашкіна, Юрій Пікуль, Віктор Покиданець, Наталія Полуніна, Денис Рубан, Олексій Сай, Лариса Стадник, Василь Татарський, Валерія Трубіна, Олексій Чіпігін, Юрій Шабельніков, Аліна Якубенко, Сергій Якунін, Олексій Яловега, Apl315, Арт-група GAZ (Василь Грубляк, Олексій Золотарьов), Ujif_notfound

BIRUCHIY Contemporary Art Project 014

Zaporizhia region Island Biruchiy GOLD COAST recreation centre 29.04 — 10.05.2014 03.09 — 21.09.2014 Project Commissar Gennadiy Kozub Curators Serhiy Bratkov Volodymyr Gulich Serhiy Kantsedal Natalia Matsenko Press Attache Inga Esterkina Participants May: Andrey Zhandarov, Svetlana Isaeva, Zinaida Isupova, Vadim Kolosov, Vitaliy Kokhan, Mykyta Kravtsov, Denis Tihomirov, Oleg Ustinov, Dmitry Fedorov, Mykyta Shalenny September: Vladimir Arkhipov, Inara Bagirova, Anna Bekerska, Nazar Bilyk, Serhiy Bratkov, Myroslav Vayda, Open Group (Yuriy Biley, Anton Varga, Pavlo Kovach, Stanislav Turina), Petro Vladimirov, Artem Volokitin, Anna Gidora, Ksenia Hnylytska, Zukentiy Gorobiyov, Volodymyr Gulich, Dmytro Dulfan, Yuriy Yefanov, Jeton Art Group (Yevhen Fomenko, Anton Lysikov), Oleksandr Zhyvotkov, Andriy Zelynskyi, Zinaida Isupova, Ilya Isupov, Zhanna Kadyrova, Boris Kashapov, Olga Kyrychenko, Yevhen Korolitov, Anton Lapov, Vitaliy Kokhan, Nastya Loyko, Tetyana Malynovska, Valerio Manghi, Olexa Mann, Roman Minin, Nina Murashkina, Yuriy Pikul, Viktor Pokydanets, Natalia Polunina, Denys Ruban, Oleksiy Say, Larysa Stadnyk, Vasyl Tatarsky, Valeria Trubina, Oleksiy Chіpіgin, Yuriy Shabelnikov, Alina Yakubenko, Serhiy Yakunin, Oleksiy Yalovega, Apl315, GAZ Art Group (Vasyl Grublyak, Oleksii Zolotariov), Ujif_notfound

ЗМІСТ CONTENTS

08-09 10-11 12-13 14-15 16-17 18-23

Микола Барзіон Mykola Barzion Олег Красносельський Oleg Krasnoselskyi

Геннадій Козуб Gennadiy Kozub ТРАВЕНЬ MAY Сергій Братков Serhiy Bratkov

Група Московської Школи фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка Group of The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia: Андрій Жандаров Andrey Zhandarov Світлана Ісаєва Svetlana Isaeva Зінаїда Ісупова Zinaida Isupova Вадим Колосов Vadim Kolosov Денис Тіхоміров Denis Tihomirov Олег Устінов Oleg Ustinov Дмитро Федоров Dmitry Fedorov

Група українських художників: Віталій Кохан Vitaliy Kokhan Микита Кравцов Mykyta Kravtsov Микита Шаленний Mykyta Shalenny

ВЕРЕСЕНЬ SEPTEMBER Наталія Маценко Natalia Matsenko Учасники: Participants:

Костянтин Кожемяка Kostiantyn Kozhemyaka

Учасники: Participants:

24-25 26-29 30-31

32-33 34-35 36-41 42-43 42-47 48-51 52-55 56-59

Володимир Архіпов Vladimir Arkhipov

60-61 62-65 66-71 72-73 74-77 78-81

Петро Владіміров Petro Vladimirov

83-85

Юрій Єфанов Yuriy Yefanov

Анна Бекерська Anna Bekerska Назар Білик Nazar Bilyk Сергій Братков Serhiy Bratkov Мирослав Вайда Myroslav Vayda «Відкрита група» Open Group Антон Варга Anton Varga, Юрій Білей Yuriy Biley, Павло Ковач Pavlo Kovach, Станіслав Туріна Stanislav Turina

Артем Волокітін Artem Volokitin Ксенія Гнилицька Ksenia Hnylytska Закентій Горобйов Zukentiy Gorobiyov Володимир Гуліч Volodymyr Gulich Дмитро Дульфан Dmytro Dulfan Олексій Чіпігін Oleksiy Chipigin

86-87

Арт-група «Жетон» Jeton Art Group Антон Лисіков Anton Lysikov Євген Фоменко Yevhen Fomenko

88-93 94-97 98-101 103-107

Андрій Зелинський Andriy Zelynskyi

108-109 110-111 112-115

Борис Кашапов Boris Kashapov

116-119 120-123 124-129 130-133 134-137 138-141 142-145 146-149 150-153

Віталій Кохан Vitaliy Kokhan

Зінаїда Ісупова Zinaida Isupova Ілля Ісупов Ilya Isupov Жанна Кадирова Zhanna Kadyrova, Денис Рубан Denys Ruban

Ольга Кириченко Olga Kyrychenko Євген Королітов, Yevhen Korolitov, Антон Лапов Anton Lapov

154-157 158-159 160-163 164-171 172-177 178-183 184-187 188-193 194-199

Олексій Сай Oleksiy Say

201-203

Ujif_notfound

Валеріо Мангі Valerio Manghi Олекса Манн Olexa Mann Ніна Мурашкіна Nina Murashkina Юрій Пікуль Yuriy Pikul Віктор Покиданець Viktor Pokydanets Наталія Полуніна Natalia Polunina

Василь Татарський Vasyl Tatarsky Юрій Шабельніков Yuriy Shabelnikov Аліна Якубенко Alina Yakubenko Сергій Якунін Serhiy Yakunin Олексій Яловега Oleksiy Yalovega Apl315

Арт-група GAZ GAZ Art Group Василь Грубляк Vasyl Grublyak, Олексій Золотарьов Oleksii Zolotariov

Заочні учасники: Distant participants:

Настя Лойко Nastya Loyko Тетяна Малиновська Tetyana Malynovska

Лариса Стадник Larysa Stadnyk

205 206 207 208 209

Олександр Животков Oleksandr Zhyvotkov Ганна Гідора Anna Gidora Інара Багірова Inara Bagirova Валерія Трубіна Valeria Trubina Роман Мінін Roman Minin

210-211 212 216-217

RESÒ/Lab

Массімо Мелотті Massimo Melotti Сергій Канцедал Serhiy Kantsedal

Микола Барзіон Mykola Barzion меценат, колекціонер / patron of art and collector

Нелегкі часи ми переживаємо, героїчні. Власне, Революція Гідності все ще триває, і поки що кінця їй нема. Що мене тішить? Те, що на Майдані художники, мої друзі і брати, не тільки стояли пліч-о-пліч з усіма, а й були попереду. І поки нова мітла мінкульту прагне вирощувати в запорошених підвалах міністерства якийсь специфічний «національний культурний продукт», він давно вже є, і прийнятий в усьому світі. Українське мистецтво переживає небачений підйом — мабуть, художникам, людям не тільки унікальної справи, а й рідкісної долі, для творчості потрібна, насамперед, гідність. Свобода. Ось тому внесок митців у справу Майдану був неоціненним. Я пишаюся тим, що серед них були на барикадах художники «Бірючого» — билися за нашу і вашу свободу. Зараз Україна пливе морем випробувань, і до берега ще дуже далеко. І в цю подорож необхідно взяти з собою мистецтво. Що ж, у той час, коли мінкульт умиває руки, мистецтво підтримує тільки приватна ініціатива. Я щасливий бути однією з ланок цього дружнього ланцюга.

We are living in difficult and heroic times. As a matter of fact, the Revolution of Dignity continues, and there is no end to it. And what pleases me most is that at Maidan times the artists, my friends and brothers, did not only stood shoulder to shoulder with the others but also were ahead in many ways. And while the ‘new broom’ of the Ministry of Culture tries to create some special ‘national product’ in the Ministry’s dusty cellars, it has been there all the time, accepted all over the world. The Ukrainian art goes through the phase of unprecedented upswing, maybe because the artists, the people of unique reputation, as well as of unique, need Dignity and Freedom to nourish their creative nature. This is why the artists’ contribution to the cause of Maidan was invaluable. I pride myself on the fact that the artists of BIRUCHIY were among them and fought for your, and our, freedom. Today Ukraine is among the sea of tumult, a far cry from the coast. One has to take art to this trip. Well, at the time when the Ministry of Culture washes its hands clean of this affair, it’s only the private initiative that supports arts. I am happy to be a shackle in this friendly link.

Олег Красносельский Oleg Krasnoselskiy колекціонер / collector

Симпозіуму на острові Бірючий вже багато років. Я спостерігаю за цим процесом увесь цей час. Іноді «Бірючий» являє собою начебто марне і безтурботне проведення часу, коли можна сидіти на березі і пити вино, а часом видається подією надважливого значення, від якої залежить принаймні розвиток та й увесь внутрішній світ художника. Але, напевно, він має багато граней свого стану. «Бірючий» — це і острів свободи в усіх його проявах. Можна сказати, що на ньому була створена комуна, організувалася сім'я, яка протягом певного періоду робила проект. Що найдивовижніше, вся ця субкультура органічно вписується в те місце. Одні й ті ж роботи, виставлені в комфортному залі і в обшарпаних кімнатах покинутого корпусу бази відпочинку, «працюють» по-різному. Хаотичність робіт, розвішаних у коридорах та кімнатах на Бірючому, доповнює атмосферу неформальної, невимушеної гармонійності, яка панує серед учасників. «Бірючий» — це і дослідницький центр сучасного мистецтва. За роки його існування через цю лабораторію пройшло багато цікавих художників. І кожен розкривався по-різному. Цьому є суто логічне пояснення: відсутність диктату сторонніх осіб (кураторів, дилерів, організаторів, спонсорів). Художники тут розкошують хіба не доісторичною свободою. Вони можуть дозволити собі зухвалі, геть небачені і провокаційні речі, які деінде годі й уявити. Художник на Бірючому завжди може щонайменше експериментувати з матеріалом. Випробувати нові творчі ідеї та отримати негайну реакцію колег — якнайправдивішу підказку, куди саме рухатись далі. «Бірючий» — це також місце спілкування: митців один з одним; художників із колекціонерами, любителями арту; та й взагалі будь-якому глядачеві завжди цікаво спостерігати за творчим процесом. А це дуже просто можна побачити саме там. До того ж «Бірючий» — це, звісно, аж ніяк не комерційний проект. Тут в останню чергу йшлося б про якийсь грошовий зиск, відтак наочним є зиск некомерційний — вже сама причетність до зміни ландшафту сучасного мистецтва України. А «Бірючий» його, безумовно, змінює. Тому, попри бурхливе сьогодення з його проблемами, «Бірючому» судилося довге життя. Він є незамінним дослідницьким центром, місцем тяжіння різних художників, які за будь-яких змін досліджуватимуть сьогодення і майбутнє. Хай за яких історичних обставин — «Бірючий» залишиться тим місцем, звідки являє себе світові чисте сучасне мистецтво.

The Symposium on Biruchiy is many years old. I have been watching the whole process all this time. Sometimes BIRUCHIY is the vain and reckless time-spending when one may sit on the coast and drink some wine, and sometimes it feels like event of the global significance which the artist’s evolution depends on. But probably, there are many planes of this state. BIRUCHIY is an isle of freedom in all its manifestations. One may say that the Community was created on it, a large family, which has been in charge of the Project for a very long time. The amazing thing is that all this subculture suits the place very well. The same works exhibited in a cozy hall or at the shabby premises of the abandoned corps of the recreation base create different ambiance. The chaotic character of the works hanging in the corridors and rooms on Biruchiy adds to the informal atmosphere experienced by the participants. BIRUCHIY is also a research centre of the contemporary art. During the years of its existence, many interesting artists went through this lab. And each of them revealed his/her gifts differently. There is a perfectly logical explanation to this: no third party dictatorship, no mentors, dealers, organizers, sponsors. Artists are mostly left to themselves. They may take liberty to do the audacious, new, and provocative things, which would be just impossible anywhere else. On Biruchiy, the artist may always experiment with material, try new creative ideas and immediately get the feedback from their colleagues. And that becomes a new pivotal point for them. BIRUCHIY is also a place for communication between artists, and also between artists and collectors and art lovers. The audience loves to watch this and you can easily find it there. And of course, BIRUCHIY is a non-commercial Project, there is no profit there. There is no commercial gain, but there is a material gain from being involved in the change of landscape of the Ukrainian contemporary art. And of course, it goes without saying that BIRUCHIY changes it. And it will live on, regardless of today’s world and the problems that surround us. In this form or another. It will remain a research centre, the place attracting various artists that would evolve and study both today’s and tomorrow’s events. BIRUCHIY will remain a place where the pure contemporary art would reveal itself.

Костянтин Кожемяка Kostiantyn Kozhemyaka власник поліграфічної компанії Huss, президент Фонду ArtHuss / owner of the printing company Huss, president of ArtHuss Fund

Я хочу жити добре. А покажіть мені хоч одну людину, яка б цього не хотіла. Щоправда, «жити добре» кожен розуміє на свій лад, але, напевно, всім однаково хочеться, аби в країні не стріляли, аби чиновники не крали, аби політики не робили з нас ідіотів. Для нас, тих, хто живе сьогодні в Україні, це не просто думи про вічне, а питання виживання, в тому числі й фізичного. І ось тут саме час кожному задати собі питання: а що особисто я зробив для того, щоб усі ці бажання здійснилися?

I want get on well. Show me at least anyone doesn’t want it. But to ‘get on well’ everyone understands in his own way, but, probably, everybody wants no fights inside the country, no steals done by officials, and want politicians don’t make us idiots. For us, people living now in Ukraine, these words are not just wonders of eternal but a question of survival, even physical. And the most right question here is to ask everyone itself: what have I personally done to make these wishes come true?

Звісно, у вчителя і людини бізнесу дещо різні можливості зробити щось вагоме для процвітання країни. І, тим не менше, внесок кожного з них сьогодні є дуже важливим і вагомим.

Certainly, a school teacher and a businessman have a little bit different opportunities to make something worth for prosperity of our country. And, nevertheless, the contribution of each is quite important and worth for today.

Будучи власником поліграфічної компанії, я для себе прийняв рішення, що популяризація видання книг, альбомів і каталогів, присвячених темі українського мистецтва, підтримка культурних проектів українських митців — це мій внесок у справу поліпшення нашої країни через формування її культурного простору. Жодні реформи не матимуть результатів, якщо їх здійснюють малоосвічені люди, що живуть у суспільстві тотального «речовизму» і споживацтва. У цій своїй діяльності я, звісно, взаємодію з культурними інституціями, яких в Україні на гідному професійному рівні насправді не надто й багато. Арт-резиденція «Бірючий» — одна з них. Тому з квітня 2015 Фамільна друкарня Huss набула статусу офіційного партнера інституції та будує неабиякі амбітні спільні плани з розвитку та популяризації сучасного українського мистецтва як в Україні, так і за її межами. Не уникла мого допитливого погляду позиція досить численного бізнес-прошарку, який всіляко вдає, що його не цікавить стан речей у вітчизняній культурі, але вони теж хочуть жити добре, хочуть сталого розвитку своїх бізнесів, сприятливого інвестиційного клімату в країні. Так ось до цієї аудиторії у мене абсолютно конкретний меседж: панове, не варто робити вигляд, що вас це не стосується. Стосується, ще й як стосується, якщо ви ведете бізнес у країні з назвою Україна. Відкладіть свої похмурі розмови про «всепропало» на потім і засвойте просту установку зі світової бізнес-практики: культура для людей, наділених повноваженнями і ресурсами, це не лише форма дозвілля, а насамперед інструмент зі створення сприятливих умов для ведення бізнесу. Тому, колеги-бізнесмени, піклуйтеся про національну культуру і буде нам усім щастя.

Being the owner of press company I made decision for myself to popularize the issue of books, albums and catalogues of Ukrainian Art and to support projects of Ukrainian artists — this is my contribution to the improvement of our country through the formation of its cultural space. Any reforms have no results if they have done by poorly educated people living in society of total materialism and consumerism. Of course, in this my activity I rely on and interact with cultural institutions. But, in reality, in Ukraine there are not so much of them, operating on a high professional level. BIRUCHIY art residence is one of them. That’s why, starting from April 2015, a Family printing house Huss became an official partner of this institution and builds serious and ambitious plans for the development and promotion of contemporary Ukrainian art both in Ukraine and abroad. My inquisitive gaze did not loose a quite large business layer position, strongly pretending that it is not interested in Ukrainian culture, but also wants get on well, wants sustainable development of its businesses and favorable investment climate in the country. So I have a very specific message for this audience: Guys, please don’t pretend that you are not concerned. It concerns a lot as you are making business in the country named Ukraine. Put your dull talks about ‘all is lost’ away and understand the simple statement of the world’s business practices: The Culture for people endowed with the authority and resources is not only a form of relax, but first of all, is a tool to create favorable conditions for business. So, the businessmen colleagues, please take care of the national culture and the happiness will be for everyone of us.

Геннадій Козуб Gennadiy Kozub комісар проекту / project commissar

Цього року, всупереч складній ситуації, що склалася в країні, міжнародний симпозіум сучасного мистецтва «Бірючий» розширив межі власної діяльності, окресливши розвиток за кількома напрямами. У травні 2014 вперше відбувся весняний проект «Бірючий. Травень», спрямований на культурний діалог між Україною та Росією в умовах таких неоднозначних взаємин між двома країнами. Участь у проекті взяли студенти Московської школи фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка і молоді українські художники, які провели разом на Бірючому два тижні.

This year, despite the country’s complicated situation, The International Symposium of Contemporary Art BIRUCHIY extended its operations in several directions. In May of 2014 BIRUCHIY MAY, the first spring project, took place, and was directed towards the cultural dialogue between Ukraine and Russia in the context of such controversial relations between the two countries. In the Project students of the The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia and young Ukrainian artists took part having spent two weeks on Biruchiy.

Також, починаючи з осені 2014 року, «Бірючий» у співпраці з інтернаціональною платформою арт-резиденцій RESÒ в П'ємонті (Італія) ініціював довготермінову програму обміну резидентами з провідними італійськими арт-фундаціями. Українські художники, вибрані для участі в програмі, побували в резиденції у Сittadellarte, де реалізували проект на високому рівні — що особливо важить з огляду на їхній професійний розвиток та на підтримку іміджу українського сучасного мистецтва на міжнародній арені.

Also, from the fall of 2014, in collaboration with international RESÒ platform of art residences in Piedmont (Italy) initiated the long-term resident exchange program with the leading Italian art foundations. The Ukrainian artists that participated in the program were residing in Cittadellarte where they ensured a high-level project implementation important in the context of their professional development and support of the image of Ukrainian contemporary art on an international scale.

Наступним етапом стало видання щоквартального часопису BIRUCHIY Contemporary Art Magazine, який не тільки знайомить публіку з черговими успіхами добре відомих авторів, а й відкриває для широкого кола громадськості молодих, перспективних художників. Тут публікуються інтерв'ю, аналітичні начерки, есеї арт-критиків, мистецтвознавців, колекціонерів, меценатів, а також огляди міжнародних аукціонних торгів, куди дістаються роботи наших, українських авторів, об'єднаних проектом «Бірючий». На сьогодні міжнародний симпозіум сучасного мистецтва «Бірючий» — це арт-резиденція, що активно розвивається і є неповторною. Дуже хочеться будувати довготермінові плани, залучати цікавих людей, реалізовувати нові проекти. Але ж як складно все це робити за теперішніх непростих і нестабільних умов. Всім, хто вболіває за долю сучасного мистецтва і прагне до справдешнього його розуміння, потрібно якомога активніше відвідувати виставки, відкривати нові арт-простори, сприяти розголосу творчих надбань сучасних українських художників. Саме з метою популяризації сучасного мистецтва з травня 2015 під час симпозіуму «Бірючий» відбуватимуться арт-вікенди. Ми запрошуємо всіх зацікавлених відвідати острів Бірючий, особливо в заключні дні проведення симпозіуму, де плануємо робити спеціальну програму. Крім уже традиційної фінальної виставки учасників, там будуть до послуг відвідувачів майстер-класи, лекції, екскурсії, музичні виступи та коктейль-вечірки, організовані для гостей, котрі хочуть бути причетними до сучасного мистецтва. Об'єднуючи старання меценатів, колекціонерів, художників, музикантів і теоретиків мистецтва, ми прагнемо доправити свій внесок у діалог між актуальним мистецтвом і глядачем та в розвиток українського культурного поля, який є неможливим без спільних зусиль.

As the next stage we planned to issue the quarterly BIRUCHIY Contemporary Art Magazine that introduces to the public both the new masterpieces of the well-known artists, and works of the young promising artists. The magazine features interviews, opinion columns of art critics and experts, collectors, patrons, and also the reviews of the international auctions where the works of our Ukrainian artists united by the project of BIRUCHIY are sold. Today The International Symposium of Contemporary Art BIRUCHIY is a unique actively developing art residence. We really look forward to making the long-term plans, attracting interesting people, and implementing new projects. And that is very difficult to do that in our complicated and unstable conditions. Everyone who wants to understand art has to visit exhibitions, to open the new art spaces, and to show interest to works of the contemporary Ukrainian artists. With the objective of contemporary art popularization, art weekends will be conducted from May 2015 during the Symposium BIRUCHIY. We invite all stakeholders to visit the isle of Biruchiy during the final days of the Symposium when we plan a special Program. In addition to the traditional final exhibition of the participants, master classes, lectures, excursions, music shows and cocktail parties will be held there for the guests that want to participate in the contemporary art events. Uniting the efforts of patrons, collectors, artists, musicians and art theorists, we aspire to make our contribution into the dialogue between the modern day’s art and the audience, and into the development of the Ukrainian cultural ground which is impossible without joining the efforts.

ТРАВ MAY 29.04 — 10.05.2014

У травні 2014 року «Бірючий» вперше відбувся навесні. Проект «Бірючий. Травень» був спрямований на україно-російський культурний діалог за умов кризи відносин між двома країнами. В його рамках молоді російські художники — студенти Московської школи фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка на чолі з професором школи Сергієм Братковим — відвідали Київ, після чого протягом тижня працювали на Бірючому разом із групою молодих українських художників. «Бірючий», як і завжди, відіграв роль платформи для художньої і соціальної комунікації, обміну досвідом і міжнародної взаємодії. У межах травневого симпозіуму було створено декілька колективних проектів, а також індивідуальні роботи учасників, частина з яких увійшла до даного каталогу.

In May of 2014 in the spring BIRUCHIY took place for the first time. The aim of BIRUCHIY MAY Project was a Ukrainian-Russian cultural dialogue, in the conditions of crisis of relations between the two countries. In the framework of this Project, the Russian artists, students of the The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia headed by the Professor Serhiy Bratkov, visited Kyiv and then they were working for two weeks together with a group of young Ukrainian artists, on Biruchiy. As usual, BIRUCHIY played the role of a platform for artistic and social communication, exchange of experience, and international cooperation. During the May symposium several collective projects were created and also works of the individual participants while some of them were included into this catalogue.

ЕНЬ

Група Московської Школи фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка Group of the Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia

Dmitry Fedorov

Дмитро Федоров

Oleg Ustinov

Олег Устінов

Denis Tikhomirov

Денис Тіхоміров

Vadim Kolosov

Вадим Колосов

Zinaida Isupova

Зінаїда Ісупова

Svetlana Isaeva

Світлана Ісаєва

Andrey Zhandarov

Андрій Жандаров

Московська Школа фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка заснована в 2006 році і є структурним підрозділом Державної бюджетної установи культури м. Москви Мультимедійний комплекс актуальних мистецтв, до складу якого також входять Московський Дім Фотографії і Мультимедіа Арт Музей. Школа готує сучасних художників, професіоналів у царині фотографії та мультимедіа за напрямками: документальна фотографія, арт-фотографія, відео-арт та мультимедіа: www.mdfschool.ru

The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia was founded in 2006. The School is a part of the budget institution, the Multimedia Centre of Actual Arts incorporating the Moscow House of Photography and the Multimedia Art Museum. The School aims to provide students with sufficient knowledge of contemporary art, photography and art multimedia in documentary, art photography, video art, and multimedia: www.mdfschool.ru

Перед поїздкою хвилювалися всі: студенти, їхні батьки, дирекція школи. Хтось відмовився, одного охопленого сумнівами довелося втягувати за руки до вагону відбуваючого поїзда. День у Києві. Сліди нещодавньої трагедії — море прив'ялих квітів на Інститутській, дірки від куль у ліхтарних стовпах. Море — живе, іскристе на сонці — зустріло нас наступного ранку на Бірючому. Пахощі весни. Метушня птахів, бджіл, змій. Вологий холод вистиглих за зиму кімнат. Гарячий український борщ, смажені азовські бички в барі. Перші чотири дні — колективна робота над трьома фотосеріями: «Популяція» — про життя хижаків у заповіднику, «Підпілля» — будні інтернаціонального цеху розливу паленої горілки, «Експедиція Дятлова» — за мотивами відомої історії, з таким самим же невтішним кінцем. Решта три вільних дні — час для індивідуальної роботи студентів. Відео, фотографія, графіті, живопис. Всі задоволені, цілі й неушкоджені повернулися додому. Сергій Братков, куратор

Everyone was excited prior to the trip: students, their parents, and the school Directorate. Some refused to go, one student was full of indecision, and we had to drag him into the train that was leaving. A day in Kyiv. Traces of the recent tragedy: sea of faded flowers at Instytutska Street, bullet holes in the lamp posts. The sea, alive and sparkly in the sun, met us the next day on Biruchiy. Spring fragrance, swarming birds, bees, snakes. Damp cold from the rooms chilled during the winter time. The hot Ukrainian borsch, fried Azov gobies at the bar. The first four days — collective work at three photo shoots: Population covered the life of predators in the sanctuary, Underground provided a glimpse on just another day in the routine of the international shop for bottling fake vodka, Diatlov Expedition was based on the well-known story with no less sad ending. The rest of the three days was a time for individual work of students. Video, photography, graffiti, painting. Everyone was satisfied, safe and sound they return home. Serhiy Bratkov, сurator

Популяція. Фото. 2014 Population. Photo. 2014

Експедиція Дятлова. Фото. 2014 Diatlov Expedition. Photo. 2014 22

Підпілля. Фото. 2014 The Underground. Photo. 2014

Vitaliy Kokhan

Віталій Кохан

Народився 1987 року в Сумах. Закінчив Сумське вище училище мистецтв і культури ім. Д. Бортнянського та Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Живописець, графік, автор об’єктів та інсталяцій, фотографій, відео та ленд-арт робіт. Живе та працює в Харкові. Born in Sumy in 1987. Graduated from Bortnianskiy Sumy High Technical School for Culture and Arts. Painter, graphic artist, author of objects and installations, photographs, video and land-art works. Lives and works in Kharkiv.

Дивний натюрморт з молоком. Полотно, олія, емаль. 120 × 140 см. 2014 A Strange still life with milk. Oil on canvas, enamel. 120 × 140 cm. 2014

Сірий вітер. Полотно, олія, емаль. 100 × 140 см. 2014 Grey wind. Oil on canvas, enamel. 100 × 140 cm. 2014

Mykyta Kravtsov

Микита Кравцов

Народився 1988 року в Ялті. Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Живописець, графік, автор фотографій і літературних текстів. Живе та працює в Києві. Born in 1988 in Yalta. Graduated from the National Academy of Fine Art and Architecture. Painter, graphic artist, author of photographs and literature texts. Lives and works in Kyiv.

Під зливою. Полотно, акрил. 120 × 100 см. 2014 Under pouring rain. Acrylic on canvas. 120 × 100 cm. 2014

7 психопатів. Полотно, акрил. 90 × 120 см. 2014 Seven psychopaths. Acrylic on canvas. 90 × 120 cm. 2014 28

666 666 Кб. Хічкок. Полотно, акрил. 90 × 120 см. 2014 666,666 KB. Hitchcock. Acrylic on canvas. 90 × 120 cm. 2014

Во все тяжкие. Полотно, акрил. 90 × 120 см. 2014 Breaking Bad. Acrylic on canvas. 90 × 120 cm. 2014

Фото: Руслана Олексієнко, журнал ArtMisto Photo by Ruslan Oleksienko, ArtMisto magazine

Mykyta Shalenny

Микита Шаленний

Народився 1982 року в Дніпропетровську. Закінчив Придніпровську державну академію будівництва та архітектури. Художник, куратор, архітектор. Живе та працює в Дніпропетровську. Born in 1982 in Dnipropetrovsk. Graduated from Prydniprovska State Academy of Construction and Architecture. Artist, curator, architect. Lives and works in Dnipropetrovsk.

Ліванський кедр. Триптих. Полотно, олія. 100 × 120 см. 2014 Lebanese cedar. Triptych. Oil on canvas. 100 × 120 cm. 2014

У вересні 2014 року відбувся дев'ятий сезон симпозіуму «Бірючий». У ньому взяли участь понад п'ятдесят художників старшого і молодшого поколінь з України, Росії, Італії. «Бірючий 014» традиційно завершився фінальною виставкою робіт, створених учасниками в межах проекту і показаних у цьому каталозі. In September of 2014 the 9th Season of Symposium BIRUCHIY took place. More than 50 artists of older and younger generations representing Ukraine, Russia and Italy participated in it. Traditionally, BIRUCHIY 014 ended with the exhibition of works created by the participants in the course of the project. Their works are presented in this Catalogue.

вере SEPTEMBER

03.09 — 21.09.2014

с ень

У періоди тектонічних зрушень у суспільстві, жорстких соціально-політичних і культурних трансформацій сфера художніх відносин виявляється серед найчутливіших і таких, що найбільш гостро відгукуються на ситуацію. На перший план виходять морально-етичні аспекти, змушуючи пильніше вдивлятися в характер художнього висловлювання, по-новому інтерпретувати його, виходячи з отриманого досвіду. Мистецтво в такій ситуації все частіше мислиться не тільки в площині реакції, але й як інструмент конструювання реальності, впливу на свідомість і різні складові людського життя. У спробі передбачити завтрашній день і власне місце в ньому, в безпосередньому зв'язку з унікальним природним і соціальним ландшафтом Бірючого, що оголив смисли, етичні прагнення і різні рівні художньої артикуляції, кожен учасник отримав шанс відповісти собі на питання, пов'язані з особистим вибором, як у художній, так і в суспільній площині. «Бірючий» вже давно перестав бути просто мистецькою подією, що відбувається раз на рік. Він трансформувався в неперервний процес, хід якого забезпечується професійною взаємодією учасників проекту, реалізацією виставок, виданням каталогів і часопису. Цієї ж осені безперервність «Бірючого» набула значення жесту. Загальна ситуація в країні, а на додачу — особливості географічного положення острова викликали багато сумнівів щодо доцільності проведення симпозіуму. Охоплені панікою соцмережі, безліч припущень, тривог, застережень. Натомість — одностайне рішення проводити симпозіум, незважаючи ні на що. «Бірючий 014» відбувся не як виклик, не як спроба відволіктися від нелегких умов сьогодення, а як частина неминучого, невпинного плину життя, як складова культурного процесу країни, котра розвивається, всупереч усім труднощам. Він був не схожий на всі попередні. З одного боку, як завжди, «Бірючий» змусив сконцентруватися на локальній ситуації, від'єднати, бодай частково, свою свідомість від інформаційної павутини перманентного стресу і поринути в мистецьку медитацію. З іншого боку — у повітрі, у розмовах і в багатьох роботах неминуче бриніла напруга теперішніх подій. Дуже гостро відчувалася цілком окреслена спрямованість думок, настроїв, а ще — те, що мистецтво існує за будь-яких умов і є важливим інструментом індивідуальної та колективної рефлексії, осмислення, катарсису. Символічною виглядала та обставина, що цього року півострів Бірючий, завжди такий затишний і відособлений, перетворився на прикордонну територію. Усі ці чинники відбилися на загальному перебігу симпозіуму та його результатах. Заплановані теми окремих кураторських проектів, керівниками яких мали бути Володимир Гуліч, Сергій Братков та наш дует із Сергієм Канцедалом, злилися в один спільний проект, провідною неоголошеною темою якого стала консолідація. Завжди відчутна як одна з фундаментальних ознак «Бірючого», цього року вона набула особливого значення і смислового навантаження.

Крім живопису, фотографій і відео, протягом симпозіуму було створено ряд масштабних скульптур і об'єктів, сайт-специфік інсталяцій та ленд-арту, розміщених по території бази відпочинку «Золотий берег» від входу до самого морського узбережжя. Серед створених робіт, зважаючи на значну кількість учасників (понад 50) складно виділити загальну лінію. Втім, намітилося кілька виразних тематичних блоків. Найпотужнішим із них вийшов той, що безпосередньо виріс із сьогоднішніх соціо-політичних та історико-культурних реалій — прощання з радянським минулим, з його ідеологічною культурно-ментальною спадщиною, нівелювання ностальгії за імперією. Подібно до живої істоти «Бірючий» реагує на ситуацію, показуючи, що імпровізація є його суттю. Неодноразові спроби його інституціоналізації частково дають певний результат, але почасти, мабуть, назавжди лишаться марними, бо аналогічно до еволюціонуючого організму «Бірючий» приймає лише те, що приживається, лише те, що йде йому на користь і може бути реально застосоване, втілене в життя. Його велелюдність і водночас камерність, замкненість створює специфічний формат спільноти, мікросоціум, який функціонує на диво гармонійно. Важко уявити собі інші обставини, за яких би така кількість і таке різноманіття художників, об'єднаних в одному проекті і вільних створювати роботи на власний розсуд, злилися в настільки органічний сплав. «Бірючий 014» відбувся, у складних нинішніх реаліях зберігши статус простору свободи та консолідації і ставши черговим свідченням того, що культурний процес не повинен зупинятися за будь-яких умов, втіленням віри у здатність мистецтва впливати на завтрашній день. 2015 року резиденція відзначатиме свою десяту річницю. Прогнозувати будь-що бодай на тиждень ще складніше, ніж минулого року, але зрозуміло, що, незалежно від обставин, «Бірючий» знову стане подією, вагу якої саме й визначатимуть обставини, котрі останнім часом вчать нас бути готовими до всього. Наталія Маценко, куратор

In the time of tectonic social changes and harsh socio-political and cultural transformations the sphere of artistic relations is some of the most sensitive areas that most urgently respond to the situation. Coming to the forefront are ethical aspects that take a closer look at artistic expression and the new method of its interpretation based on experience. In this regard, the art is increasingly seen not only as reaction, but also as a tool for building up reality, the impact on consciousness and various components of human life. Attempting to predict the future and their own place in it, connecting to the unique natural and social landscape of Biruchiy that exposed meanings, ethical aspirations, and artistic articulations of different levels, each participant obtained a chance to speak up on the questions related to personal choices both in art and on the social plane. BIRUCHIY is not just an artistic event that happens once a year. It was transformed into a continuous process ensured by the professional interaction of stakeholders, realization of exhibitions, publication of catalogues and magazines. This same autumn the continuity of BIRUCHIY gained the importance of a gesture. The overall situation in the country and, in addition, the geographical location of the island, left many in doubt about the advisability of the symposium. Panic-stricken social networks, numerous assumptions, alarms and warnings. And a unanimous decision to hold a symposium no matter what. BIRUCHIY 014 occurred not as a challenge, not as an attempt to escape from the harsh realities of these days, but as a part of the inevitable and relentless flow of life, as a part of the cultural process of the country which develops despite all difficulties. It was different from the previous gatherings. On the one hand, as usual, BIRUCHIY called to concentrate on the local situation, to disconnect, at least to a certain degree, their minds from the permanent stress of information web, and to immerse into the art of meditation. On the other hand — in the air, in the conversations and in many works one could feel the tension related to the current events. The focus of thoughts, moods, and more was very palpable, as well as the idea that art exists under all conditions and is an essential tool of individual and collective reflection, rethinking, catharsis. The fact that this year`s BIRUCHIY, always so cozy and isolated, was turned into the border area, added to the symbolism of the event. All these factors affected the general course of the Symposium and its results. The topics of the specific curator projects which were planned to be conducted by Volodymyr Gulich, Serhiy Bratkov, and the duo of me and Serhiy Kantsedal, merged into one joint project, with consolidation and its main unannounced topic. Always one of the fundamental topics of BIRUCHIY, this year Consolidation acquired special significance and meaning. In addition to painting, photographs and video, in the course of the symposium they created a number of large-scale sculptures and objects, site-specific installations, and land art, located in the territory of Gold Coast recreation center from the entry up to the sea shore. Among the created works, given

the large number of the participants (more than fifty), it is hard to identify the general theme. Nevertheless, several clear thematic blocks were obvious. The most powerful was the one that emerged from the today’s social-political and historical-cultural realities: saying farewell to the Soviet past, its ideological cultural-mental legacy, and elimination of the nostalgia for the Empire. Just like the breathing living creature, BIRUCHIY reacts to the situation demonstrating that improvisation is the nexus of it. Multiple attempts to institutionalize it bring certain results, but to a certain degree will be in vain forever, because, just like an evolving organism, BIRUCHIY accepts only something that lives and flourishes, something from which it may benefit, which it may apply and implement. Being over-populated but at the same time closed and remote it creates a specific atmosphere of the community, a micro socium that exists amazingly harmoniously. It is hard to imagine other circumstances under which such amount and versatility of artists united by one project and free to create works as they please, merged to create the composition that proved to be so seamless. BIRUCHIY 014 passed in the atmosphere of the complicated today’s realities, and managed to preserve the status of the freedom space and consolidation, becoming the proof of the fact that the cultural process should not be stopped on any account, the incarnate belief in the art’s ability to influence tomorrow’s day. In 2015 the residence will celebrate its 10th anniversary. To forecast anything is even harder than the last year, but it’s understood that, regardless the circumstances, BIRUCHIY is going to happen. Its character will depend on the circumstances that recently have been teaching us to be prepared for anything. Natalia Matsenko, curator

Vladimir Arkhipov

Володимир Архіпов

Народився 1961 року в Рязані (Росія). Закінчив медичний інститут. З 1994 року збирає та колекціонує власноруч створені людьми побутові речі, є автором сайту folkforms.ru, на якому розміщена база даних стосовно експонованих предметів. В 2013 році був номінований на премію Кандинського (Москва). Автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Москві. Born in 1961 in Ryazan (Russia), he graduated from the Medical Institute. As of 1994, he collects individual household items. He created the site folkforms.ru that hosts the database regarding these items. In 2013 he was nominated for Kandinsky Prize (Moscow). Author of objects and installations. Lives and works in Moscow.

Олександр Федоренко. Вітрозахист для пальника. Київ, 2014 - Це що — звичайний газовий балон? - Авжеж, звичайний газовий балон, п'ятилітровий, найкомпактніший, який обладнується безредукторним пальником. Недорогий, доступний, хіба одна вада — з нього вітер здуває полум'я. Потрібен вітровий екран. А для цього: беремо звичайне відро, дно відрізаємо і встановлюємо ущільнювачі, щоб воно (уже без дна) не злізало з балона, тобто було зафіксоване на певній висоті. Робимо проріз. Підпалюєм газ, піднімаєм відро, ставимо чайник — і вже вітер майже не впливає на полум'я, не здуває його. А відрегулювати вогонь ми можемо за допомогою ось цієї простої трубки, яка одягається на кран пальника, крутиш її і регулюєш. От і все. Досить проста конструкція, та й місця не займає при перевезенні. - А коли це було зроблено? - Зроблено було навесні 2014 під конкретне завдання: потрібен був принаймні один пальник, на який за будь-якого вітру можна б поставити і закип'ятити чайник. Чай, супчик. - Ви переважно саме цим користуєтесь на морі? - Ми переважно користуємось цим у походах, але вітер може бути скрізь завжди. - А як цю конструкцію можна назвати? Скажімо — вітрозахист для пальника? - Годиться.

Олександр Федоренко. Вітрозахист для пальника. Київ, 2014 Oleksandr Fedorenko. Wind Shield for Burner. Kyiv, 2014

Oleksandr Fedorenko. Wind Shield for Burner. Kyiv, 2014 - Is this a common gas bottle? - Yes, this is a usual gas bottle, the most compact one equipped with direct drive burner. It is cheap and affordable, but the wind blows the flame off from it. We need a wind shield. We take a usual bucket, take its bottom off, and install sealers to make sure it stays on the bottle, i.e. fixed on a certain height. We make a cut, light it up, raise the bucket, put the kettle on, and the wind does not affect the fire so much and does not blow it off. We may regulate the flare using this ordinary tube that is put on the burner’s valve, and to regulate it by rotating. That’s all. It’s a simple construction that does not take too much space during transportation. - When was it made? - It was made in spring this year (2014) under the specific order: a burner was needed that would be able to boil water in a kettle. To make tea or soup. - Do you often use this at the sea-side? - We mostly use it going trekking, but the wind is always and everywhere. - And how do you call this construction? Can we call it a wind shield for burner? - Yes.

Анатолій Миколайович Бірюков. Будка для качок. Бірючий, Україна, близько 1990 Anatoliy Biriukov. House for ducks. Biruchiy, Ukraine, circa 1990

Анатолій Миколайович Бірюков. Будка для качок. Бірючий, Україна, близько 1990

Anatoliy Biriukov. House for ducks. Biruchiy, Ukraine, around 1990 (Conversation with a son — Anatoliy)

(Розмова з сином — Анатолієм Анатолійовичем) - Толь, розкажи, що це за будиночок такий? - Будка для качок, для маленьких, каченят. - Тут ось є острівець і там. І просто багато таких було, вони стояли і качки туди заходили — гніздилися. - Я спочатку думав, що це для маленької собачки — буда. - Ні-і. - А хто це робив? Дружина Ваша сказала, що це ще Ваш батько робив? - Ну, це ще за колгоспу було. - А чому вони в такий колір пофарбовані? Це важливо? - Не знаю. Вони різнокольорові були. Щоб качки не плутали, напевно. - А чому цей зберігся? - А цей Юра взяв сюди — він тут качок розводив.

- Tolia, tell me what is this house? - It’s a house for young ducks, the ducklings. - There is an isle here and the one over there. And there were many of such, they stood around and ducks just walked in there making nests. - First when I saw it, I thought it’s a house of a little dog. - Nope. - And who made it? Your wife told me that it was your Dad? - That was at the time of kolgosp. - And why are they painted this color? Is this something important? - I do not know. They were all painted different colors. Probably to make sure that the ducks won’t confuse them. - How come this one survived? - Yura took this one here, he breeded ducks here.

Анатолій Анатолійович Бірюков. Тошки. Бірючий, Україна, 2014 - Анатолій, у вас тут у багатьох місцях валяються такі цеглини з дірками, — це що? Це ви робите? Це такі кітви? - Атож. Цеглина — якір. Кітва. - Ну то як ви з цієї купи дістаєте? - Вони зв'язані, всі зав'язані по п'ять-шість штук. - А чому так? Для чого? - Він треться. Якір на дні стоїть ось так і треться. І тут ми пробиваємо, — але вона все одно перетирається. А цей не перетирає. Він тре, але залишається. - А це грузило для сітки чи для чого? - Так, для великих сіток, для високих, вісім метрів заввишки. Зверху пляшка дволітрова або полуторка, знизу — цегла. - Не зрозумів, де зверху? - На сітці, замість поплавка — пляшка, а знизу — цегла-грузило, для розтяжки сітки. І вона рівно стоїть. - А ці грузила чіпляються до сітки вже в човні? - Так-так, в морі. Пляшки і грузила чіпляються в човні. - А як цю зв'язку назвати? - Зв'язка цеглин. А взагалі — тошок. Зв'язка тошків. - А як це перекласти? Це російською чи українською? - Це з дідівських ще часів — тошки. Anatoliy Biriukov. Toshky. Biruchiy, Ukraine, 2014

Анатолій Анатолійович Бірюков. Тошки. Бірючий, Україна, 2014 Anatoliy Biriukov. Toshky. Biruchiy, Ukraine, 2014

- Anatoliy, in many places here there are such bricks with holes — what are they? What do you do? Anchors? - Yes. - Ok, how do you get it from this heap? - They are tied up, five or six per bunch. - Why do you do it? What for? - It rubs. When it stays on the bottom, it rubs this way. And here we either cut through — but it still rubs. And this one does not break it. It rubs but stays. - And this is the plummet for the nets, or what? - Yes, for large nets, for the high ones, eight meters high. Up on the top is two- or one and a half liter bottle, and below — the brick. - I don’t get it — on the top? - On the nets, the bottle works as a floater, and below — brick as a plummet, to stretch the nets. And it stands properly. - And the plummets are attached to the nets when in the boat already? - Yes, in the sea. Bottles and plummets are attached in the boat. - And how do you call this bunch over here? - A bunch of bricks. In fact, it’s a ‘toshkas’. A bunch of toshkas. - And how would you translate that? Is it Russian or Ukrainian? - Even grandfathers called them

Юрій та Микола Копишев. Кравчучка. Бірючий, Україна, 2005 (Розмова з Юрієм) - А цю я на роботі робив ще давно-давно. Все підготував, а зварщик мені підварював. Ось ця саморобна. - А для чого ви її робили? Де? Коли? - Ну, на ринку вантаж возити. Це я для їдальні робив. Сюди зробили, — а вона трошки широкувата. Великі вантажі возимо на ній. Коля-зварщик допомагав. - А коли це було? - Ну, напевно, у двотисячному, ні, пізніше, у дві тисячі п'ятому. - А робили для їдальні? - У них тут привозять товар, розвантажують, а там є ларьок, бачили? Ось на тачці вони возять в ларьок продукти. Пиво, воду. - А вона якось називається? - Ну, по-нашому — як: кравчучка. - А чому? - Ну, після перебудови всі стали «куплю-продам»: в одному місці купували, в іншому — продавали. Щоб не тягати в руках, всі робили такі тачки, візки. З Польщі сюди везли, ми на Росію везли, як почався «бізнес». Кравчук «перебудову» зробив, — правильно? Ось, тому «кравчучка». Yuriy and Mykola Kopyshev. Kravchuchka. Biruchiy, Ukraine, 2005 (Conversation with Yuriy) - And this one I made at work a long time ago. I had everything ready, and the welder got it fixed for me. This one is hand-made. - Why did you make it? Where? When? - Well, to carry luggage at the market place. This one I made for the dining room. Made it for this place, but apparently it was a little wide. We carry large weights on it. Kolia the welder helped us. - And when was it? - Well, I believe it was probably the year 2000, no, later, 2005. - Did you make it for the diner? - They have their goods brought here, unload it here, and there’s the kiosk, see? So using the hand cart they bring products to kiosk. Beer, water. - Do you call it somehow? - We call it a Kravchuchka. - Why? - Well, after Perebudova everyone was buying or selling something: buying in one place and selling in another. To avoid carrying things manually, people made these hand carts, bogeys. They were bringing things from Poland, we took merchandise to Russia, that was the way of doing ‘business’. Kravchuk governed that Perebudova, right? Hence the name of Kravchuchka.

Юрій і Копишев Микола. Кравчучка. Бірючий, Україна, 2005 Yuriy and Mykola Kopyshev. Kravchuchka. Biruchiy, Ukraine, 2005

Anna Bekerska

Анна Бекерська

Народилася 1987 року в Сімферополі. Навчалася в Таврійському національному університеті імені В. Вернадського. Фотограф. Живе та працює в Запоріжжі. Born in 1987 in Simferopol, she studied in Taurida National Vernadsky University. Photographer. Lives and works in Zaporizhzhia.

Білий шум. Фотоколаж. 2014 White Noise. Photo collage. 2014

Nazar Bilyk

Назар Білик

Народився 1979 року в Києві. Закінчив Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені М. Бойчука та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де викладає з 2005 року. Скульптор, автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Києві. Born in 1979 in Kyiv, he graduated from the Kyiv State Institute of Decorative and Applied Art and Design named after M. Boychuk, and the National Academy of Fine Art and Architecture, where he has been teaching since 2005. Sculptor, author of objects and installations. Lives and works in Kyiv.

Лапки. Метал. 2014 Quotes. Metal. 2014

Serhiy Bratkov

Сергій Братков

Народився 1960 року в Харкові. Закінчив Харківську художню школу ім. І. Рєпіна та Харківський політехнічний інститут. Учасник бієнале в Сан-Пауло та Венеціанської бієнале. У 2010 році отримав головний приз премії сучасного мистецтва «Інновація» (Москва). З 2011 року викладає в Московській школі фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка. Фотограф, автор відео, скульптур, інсталяцій та перформансів. Живе та працює в Москві. Born in 1960 in Kharkiv, he graduated from Kharkiv Art School and Kharkiv Polytechnic Institute. Participated in São Paulo and Venice Biennale. In 2010 he received the Grand Prix of INNOVATION Prize for contemporary visual art (Moscow). Since 2011, he has been teaching at The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia. Photographer, author of videos, sculptures, installations and performances. Lives and works in Moscow.

Без назви. Пластик, скотч. 2014 Untitled. Plastic, tape. 2014

Зошит із постановки на облік котів. База відпочинку «Золотий берег». Зошит. 2014 Notebook as a Cat Register at Gold Coast recreation centre. Notebook. 2014

Myroslav Vayda

Мирослав Вайда

Народився 1977 року у Великому Березному (Закарпаття). Закінчив Ужгородський коледж мистецтв ім. А. Ерделі та Львівську національну академію мистецтв. Живописець, автор перформансів, об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Києві. Born in 1977 in Velykyi Bereznyi (Transcarpathia), he graduated from the Uzhgorod State Arts and Crafts College named after A. Erdelyi and Lviv National Academy of Arts. Painter, author of performances, objects and installations. Lives and works in Kyiv.

Без назви (Змія 1). Полотно, акрил. 140 × 100 см. 2014 Untitled (Serpent 1). Acrylic on canvas. 140 × 100 cm. 2014

Без назви (Змія 2). Полотно, акрил. 140 × 100 см. 2014 Untitled (Serpent 2). Acrylic on canvas. 140 × 100 cm. 2014

Була створена 2012 року у Львові. Засновники групи: Євген Самборський, Антон Варга, Юрій Білей, Павло Ковач, Станіслав Туріна, Олег Перковський. Наразі учасниками групи є: Антон Варга, Юрій Білей, Павло Ковач, Станіслав Туріна. До основного складу учасників «Відкритої групи» долучаються також інші люди на той час, поки проект, у якому вони беруть участь, є актуальним. Робота групи базується на дослідженнях питань взаємодії та комунікації між людьми, художниками, ситуацією та простором. Учасники групи живуть та працюють у Львові, Мукачево та Нью-Йорку. The open group was created in 2012 in Lviv. The founders of the group are: Yevgen Samborsky, Anton Varga, Yuriy Biley, Pavlo Kovach, Stanislav Turina, Oleg Perkovskyi. Currently, members of the group are: Anton Varga, Yuriy Biley, Pavlo Kovach and Stanislav Turina. The basic structure of participants of the Open Group includes other people at the time when the project in which they participate is important. The team is based on research of interaction and communication between people, artists, and space. Members of the group live and work in Lviv, Mukachevo and New York.

Stanislav Turina

Станіслав Туріна

Pavlo Kovach

Павло Ковач

Yuriy Biley

Юрій Білей

Anton Varga

Антон Варга

Відкрита група The Оpen Group

Галерея на відрізку дороги #2 (р. Стрий – Азовське море) Gallery on the section of the road #2(Stryi River – The Sea of Azov)

Галерея була створена восени 2014 року з двома точками відліку у вигляді двох дорожніх знаків. Перший встановлено на річці Стрий у Львівській області, другий — на півострові Бірючий Запорізької області. Цього разу основою відліку експозиції стала «крива річки» (а точніше води), яка через іще одну, більшу річку, впадає в море. Таким чином, згідно з рухом води, шлях, який треба подолати для огляду експозиції галереї, становить близько 1000 км. Група дала відлік простору, який з буденних причин залишився невідвіданим навіть самими учасниками проекту. «Відкрита група»

The Gallery was opened in autumn of 2014 with two starting points representing two road signs. The first was installed on the Stryi River of Lviv region, the second one at Biruchiy peninsula of Zaporizhia region. This time the starting base of the exposition has become ‘a river’s (or rather water’s) bend’, which falls into the sea through another even larger river. This way, long the movement of water, we have to cut through 1000 km to see the exposition of the gallery. The group launched the usage of the space which, for obvious reasons was unknown, even to participants of the project. The Open Group

Відкрита галерея. 2012 – 2014 Open Gallery. 2012 – 2014

Petro Vladimirov

Петро Владіміров

Народився 1993 року в Луганську. Випускник курсу «Сучасне мистецтво» Школи візуальних комунікацій (Київ). Художник, член творчого союзу «Суповий набір». Живе та працює в Києві. Born 1993 in Lugansk, he took the course of Contemporary Art at the School of Visual Communications (Kyiv). Artist, a member of Supovoy Nabor artist group. Lives and works in Kyiv.

«Захисний комплекс» — два фотоколажі туристичних будинків півострова Бірючий, місця проведення міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва, поблизу якого цього року пролягла зона військових дій. Відтак «Захисний комплекс» показує «мертву» туристичну базу, а її розташування наводить нас на думку про тривогу та болісне передчуття можливих подій. Недоладні 3-D макети ролетів на місці дверей та занепалих віконниць — як спроба зробити хоча б щось для захисту, нехай і абсурдне, усвідомлюючи всю фатальність ситуації. Окремої уваги заслуговує візуальна невідповідність ролетів із будинками радянської доби. Петро Владіміров Defense Complex — two photocollages of tourist houses of Biruchiy peninsula, places of holding The International Symposium of Contemporary Art next to which the military zone was created. Hence, the Defense Complex shows the ‘dead’ tourist base, and its location brings about the apprehension of the possible events. The ugly 3-D roller blinds instead of the doors and smashed windows as attempt to do something for the sake of defense, maybe something absurd, realizing the absurdity of the situation. Visual inconsistency of roller blinds with Soviet era buildings is obvious. Petro Vladimirov

Захисний комплекс. Фотоколаж, макет. 2014 Defense Complex. Photo collage, layout. 2014

Artem Volokitin

Артем Волокітін

Народився 1981 року в Есхарі (Харківська область). Закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв. У 2009 році отримав Головну премію PinchukArtCentre. Живописець, автор фотографій та відео. Живе та працює в Харкові. Born in 1981 in Eskhar (Kharkiv region), he graduated from Kharkiv State Academy of Design and Fine Arts. In 2009 he won the main prize in the competition for the PinchukArtCentre Prize. Painter, author of photos and videos. Lives and works in Kharkiv.

Штормове попередження 1. Полотно, олія. ∅ 100 см. 2014 Storm warning 1. Oil on canvas. ∅ 100 cm. 2014

Штормове попередження 2. Полотно, олія. 95 × 95 см. 2014 Storm warning 2. Oil on canvas. 95 × 95 cm. 2014

Ksenia Hnylytska

Ксенія Гнилицька

Народилась 1984 року в Києві. Закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Художник, член групи Р.Е.П., кураторського об'єднання Худрада та Інституції Нестабільних Думок. Живе та працює в Києві. Born in 1984 in Kyiv, she graduated from the Taras Shevchenko State Art School and the National Academy of Fine Art and Architecture. Artist and a member of the R.E.P. group, Hudrada and Institution of Unstable Thoughts. Lives and works in Kyiv.

Привіт степу. Полотно, олія. 140 × 140 см. 2014 Greetings to steppe. Oil on canvas. 140 × 140 cm. 2014

Люстерко. Бірючий. Полотно, олія. 100 × 100 см. 2014 Mirror. Biruchiy. Oil on canvas. 100 × 100 cm. 2014

Троянда. Із серії «Подарунки». Полотно, олія. 60 × 60 см. 2014 The Rose. From the series Gifts. Oil on canvas. 60 × 60 cm. 2014

Фрагмент. Полотно, олія. 140 × 140 см. 2014 Fragment. Oil on canvas. 140 × 140 сm. 2014

Бірючий. Папір, акварель. 22 × 30. 2014 Biruchiy. Watercolors. 22 × 30 cm. 2014

Zukentiy Gorobyov

Закентій Горобйов

Народився 1984 року в Луганську. Закінчив Луганський національний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка. Художник, дизайнер. Живе та працює в Києві. Born in 1984 in Lugansk, he graduated from Lugansk Taras Shevchenko National Pedagogical University. Artist, designer. Lives and works in Kyiv.

Ego Must Die. Полотно, аерозольні фарби. 100 × 80 см. 2014 Ego Must Die. Canvas, aerosol paint. 100 × 80 cm. 2014

Volodymyr Gulich

Володимир Гуліч

Народився 1958 року в Туапсе (Росія). Закінчив Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва. Художник, куратор. Живе та працює в Запоріжжі. Born in 1958 in Tuapse (Russia), he graduated from Lviv State Institute of Applied and Decorative Art. Artist and curator. Lives and works in Zaporizhzhia.

возле лодки

Володимир Гуліч, Дмитро Дульфан, Олексій Чіпігін, Настя Лойко. Алілуя. Дріт, арматура, поліетилен. 2014 Volodymyr Gulich, Dmytro Dulfan, Olexiy Chipigin, Nastya Loyko. Halleluya. Wire, fittings, polyethylene. 2014

* Куратор проекту «Алілуя». дивись сторінку 80-81.

Curator of the project Halleluya. Look at pages 80-81 .

Янгол в ластах. Полотно, акрил, олія. 80 × 100 см. 2014 Angel with flippers. Acrylic on canvas, oil. 80 × 100 cm. 2014 76

Леда. Полотно, акрил, олія. 80 × 100 см. 2014 Leda. Acrylic on canvas, oil. 80 × 100 cm. 2014

Напередодні. Полотно, акрил, олія. 100 × 120 см. 2014 Eve. Acrylic on canvas, oil. 100 × 120 cm. 2014

Народився 1971 року в Одесі. Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова. Живописець, автор скульптур, інсталяцій та відео. Живе та працює в Одесі. Born in 1971 in Odessa, he graduated from M. Grekov Odessa State Art School. Painter, author of sculptures, installations and videos. Lives and works in Odessa.

Oleksiy Chipigin

Олексій Чіпігін

Dmytro Dulfan

Дмитро Дульфан

Народився 1974 року в Ташкенті. Закінчив Одеське державне художнє училище ім. М. Грекова та Ленінградське вище художньо-промислове училище ім. В. Мухіної. Художник, скульптор. Живе та працює в Одесі. Born in 1974 in Tashkent, he graduated from M. Grekov Odessa State Art School, and V. Mukhina Leningrad Higher School of Art and Industry. Painter, sculptor. Lives and works in Odessa.

«Алілуя» — проект взаємодії/collaboration, в якому, продовжуючи займатися фокусами часу, кожен художник отримав цілковиту свободу у вирішенні спільної задачі: ідею Володимира Гуліча втілив в об'ємі скульптор — Олексій Чипигін і Діма, відомий як Дульфан — Кольоровий Целофан, вдихнув життя, а відеооко Насті Лойко опинялося в найнеочікуваніших місцях. На кожному етапі кожен ставав куратором і решта підтримували його рух. Жовтий підводний човен звертається до всіх миролюбивих людей, перетворюється зі зброї на місце зустрічі, любові, укриття, концертний зал, маяк. Хвиля Любові з Азовського моря затопила Краснодарський край, наробила багато шуму в Норвегії і Балтиці. Володимир Гуліч, Дмитро Дульфан, Олексій Чіпігін, Настя Лойко.

Halleluya is the project of collaboration, where each artist was given complete freedom to solve the general problems while continuing to deal with tricks of time: The idea of Volodymyr Gulich was implemented by the sculptor Oleksiy Chіpіgin, Dima, aka Dulfan — Colored Cellophane breathed life into it, and Nastya Loyko’s video camera could be found in the most unexpected places. At each stage, each of them became a curator, and the rest supported his activities. The yellow submarine appeals to all peaceful people and turns from being a weapon into the venue, love, a shelter, a concert hall, a lighthouse. Love wave from Azov flooded Krasnodar region and made a lot of noise in Norway and the Baltic Sea. Volodymyr Gulich, Dmytro Dulfan, Oleksiy Chipigin, Nastya Loyko.

Yuriy Yefanov

Юрій Єфанов

Народився 1990 року в Запоріжжі. Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. Художник, режисер. Живе та працює в Києві. Born in 1990 in Kyiv, he graduated from Kyiv National University of Culture and Arts. Artist and Director. Lives and works in Kiyv.

Із серії «Для приємних зустрічей». Полотно, акрил. 55 × 55 см. 2014 From the series For pleasant meetings. Acrylic on canvas. 55 × 55 cm. 2014

Ясен одиннь. Полотно, акрил. 100 × 80 см. 2014 One Ash tree. Acrylic on canvas. 100 × 80 cm. 2014

Чотири вербии. Полотно, акрил. 100 × 80 см. 2014 Four willows. Acrylic on canvas. 100 × 80 cm. 2014

Три тополіль. Полотно, акрил. 100 × 80 см. 2014 Three poplars. Acrylic on canvas. 100 × 80 cm. 2014

Yevhen Fomenko

Євген Фоменко

Anton Lysikov

Антон Лисіков

Народився 1988 року в Запоріжжі. Закінчив Національний технічний коледж Запорізького національного технічного університету. Художник, дизайнер. Живе та працює в Запоріжжі.

Born in 1988 in Zaporizhzhia, he graduated from Zaporizhzhia National Technical College at Zaporizhzhia National Technical University. Artist, designer. Lives and works in Zaporizhzhia.

Арт-група Жетон Jeton art-group

Звєрєв теж людина. Полотно, олія. 140 × 100 см. 2014 Zverev also a Man. Oil on canvas. 140 × 100 cm. 2014

Свиня миру. Полотно, олія. 100 × 140 см. 2014 The Pig of Peace. Oil on canvas. 100 × 140 cm. 2014

Andriy Zelynskyi

Андрій Зелинський

Народився 1972 року в Дніпропетровську. Закінчив Дніпропетровський державний університет. Художник, лектор, ректор мистецького об'єднання «Університет», учасник групи «Євростандарт». Живе та працює в Києві. Born in 1972 in Dnepropetrovsk, he graduated from Dnipropetrovsk State University. Artist, lecturer, and Rector of artistic association University, participant of the group Eurostandard. Lives and works in Kyiv.

Мавзолей *****. Полотно, акрил. 100 × 140 см. 2014 Mausoleum *****. Acrylic on canvas. 100 × 140 cm. 2014

Бюлетень. Полотно, акрил. 140 × 100 см. 2014 Bulletin. Acrylic on canvas. 140 × 100 cm. 2014

В кожну хату — по квадрату 2. 2014 The Square to every house 2. 2014

Zinaida Isupova

Зінаїда Ісупова

Народилась 1996 року в Києві. Закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка. Навчається в Московській школі фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка. Фотограф, автор відео, скульптур та живопису. Живе та працює в Москві. Born in 1996 in Kyiv, she graduated from the Taras Shevchenko State Art School. Studies at The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia. Photographer, author of videos, sculptures and paintings. Lives and works in Moscow.

Кімнати художників. Фото. 2014 Artists rooms. Photo. 2014

Самі по собі. Фото. 2014 All by themselves. Photo. 2014

Ilya Isupov

Ілля Ісупов

Народився 1971 року у Василькові (Київська область). Закінчив Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка. Живописець, графік, автор скульптур, об’єктів та відео. Живе та працює в Києві. Born in 1971 in Vasylkiv (Kyiv region), he graduated from the Taras Shevchenko State Art School. Painter, graphic artist, author of scupltures, objects and videos. Lives and works in Kyiv.

100

101

2014 рік. Метал, скло. 2014 The year 2014. Metal, glass. 2014

Denys Ruban

Денис Рубан

Zhanna Kadyrova

Жанна Кадирова

102

Народилася 1981 року в Броварах (Київська область). Закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка. Володарка премії Курьохіна (СанктПетербург), премії Малевича (Київ) та Головної премії PinchukArtCentre (Київ). У 2012 році представляла Україну на Венеційській бієнале. Художник, член групи Р.Е.П. Живе та працює в Києві. Born in 1981 in Brovary (Kyiv region), she graduated from the Taras Shevchenko State Art School. Winner of Serhiy Kuryokhin Award (St. Petersburg), Kazimir Malevich Prize (Kyiv), and PinchukArtCentre Prize (Kyiv). In 2012, she represented Ukraine at the Venice Biennale. Artist and member of R.E.P. group. Lives and works in Kyiv.

Народився 1982 року в Києві. Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Художник, дизайнер. Живе та працює в Києві. Born in 1982 in Kyiv, he graduated from the National Academy of Fine Art and Architecture. Artist and designer. Lives and works in Kyiv.

103

104

105

106

Без назви. Метал. 2014 Untitled. Metal. 2014

107

Boris Kashapov

Борис Кашапов

108

Народився 1984 року в Києві. Навчається в Московській школі фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка. Автор живопису, об’єктів та відео. Живе та працює в Москві. Born in 1984 in Kyiv, he studies at The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia. Author of paintings, objects and videos. Lives and works in Moscow.

Наш герой. Гіпс, бітумна смола. 2014 Our Hero. Gypsum, bitumen, tar. 2014

109

Olga Kyrychenko

Ольга Кириченко

110

Народилася 1970 року в Запоріжжі. Закінчила Запорізьку художню школу. Художник, дизайнер. Живе та працює в Запоріжжі. Born in 1970 in Zaporizhzhia, she graduated from Zaporizhzhia art school. Artist, designer. Lives and works in Zaporizhzhia.

Портрет 2. Полотно, олія. 140 × 140 см. 2014 Portrait 1. Oil on canvas. 140 × 140. 2014

Портрет 1. Полотно, олія. 140 × 140. 2014 Portrait 1. Oil on canvas. 140 × 140. 2014

111

Born in 1989 in Lugansk, he graduated from Volodymyr Dahl East Ukrainian National University. Artist and member of Supovoy Nabor artist group. Lived and worked in Lugansk, now a participant of military action in Eastern Ukraine.

Anton Lapov

Антон Лапов

Yevhen Korolitov

Євген Королітов

Народився 1989 року в Луганську. Закінчив Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля. Художник, член творчого союзу «Суповий набір». Жив та працював в Луганську, зараз є учасником бойових дій на сході України.

Народився 1984 року в Луганську. Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія». Випускник курсу «Медіа-арт для практиків» Нової Художньої Школи (Київ). Художник, музикант, куратор, дослідник, член арт-кластера R+N+D. Живе та працює в Києві. Born in 1984 in Lugansk, he graduated from the National University of KyivMohyla Academy. Took a course in Media Art for Practitioners at New Art School (Kyiv). Artist, musician, curator, researcher, member of the Art Cluster R + N + D. Lives and works in Kyiv.

113

114

Декорація. Інсталяція, генеративне відео. 2014 Decoration. Installation, generative video. 2014

115

Митці розфарбували один із будинків для гостей бази, створили відео на основі простого алгоритму, що генерує цифровий камуфляж, а також зробили автоматизовану звукову композицію, основним матеріалом для якої послугували записи радіоефіру у короткохвильовому діапазонi (звукові артефакти, шуми, уривки передач радіоаматорів, закодовані повідомлення). «Для кожного з нас це одночасно й рефлексія щодо суспільно-політичної ситуації, досвіду власної участі та її прийняття; також це спроба передати відчуття напруженого очікування, яке породжується певними візуальними кодами та звуковими конотатами. Наша спільна робота — це синтез авторських рефлексій щодо війни в Україні». Для Євгена Королітова — це рефлексія безпосереднього учасника бойових дій, який не має змоги подивитися на ситуацію відсторонено та перебуває в інформаційній ізоляції. Для Антона Лапова — позиція спостерігача, що сприймає всі події через шум медіа-каналів в умовах посиленого тиску на внутрішню автономію та в контексті пост-цифрового суспільства веб-споживання. Це, в свою чергу, провокує інтерес до старих аналогових засобів розповсюдження інформації — таких як короткохвильове радіо, що забезпечує певний рівень відносної конспірації, але, з іншого боку, занурює в аморфний континуум радіоперешкод. Євген Королітов, Антон Лапов

The artists painted one of the guest houses for the visitors, and created a video using a simple algorithm that generates a digital camouflage, and also creates an automated audio track based on short-range radio recordings (audio artifacts, noise, excerpts of radio broadcasts by amateurs, and coded messages). ‘For each of us it is both a reflection on the sociopolitical situation, the experience of their own participation and acceptance; and the attempt to convey a sense of suspense generated by certain visual codes and audible connotations. Our joint work is a synthesis of artists` reflections on the war in Ukraine’. For Yevhen Korolitov it is a direct reflection of the participant of military actions who is unable to look at the situation remotely and to remain in information isolation. For Anton Lapov it is a position of an observer perceiving everything through the noise of media channels under enhanced pressure on internal autonomy and in the context of web usage in post-digital society. This in turn provokes interest to old analogue means of data distribution, such as short-wave radio that ensures a level of relative secrecy, but on the other hand, immerses the listener into an amorphous continuum of radio interferences. Yevhen Korolitov, Anton Lapov

Vitaliy Kokhan

Віталій Кохан

116

* Приймав участь також у проекті «Бірючий. Травень». Дивись сторінку 24 * Took part also in the project BiruchIy MAY. Look at page 24

117

Без назви. Полотно, емаль. 60 × 120 см. 2014 Untitled. Canvas, enamel. 60 × 120 сm. 2014

Плавна №1. Полотно, емаль, пiсок. 100 × 120 см. 2014 Plavna №1. Canvas, enamel, sand. 100 × 120 cm. 2014 118

119

Сіра величина. Полотно, емаль. 100 × 140 см. 2014 Grey amount. Canvas, enamel. 100 × 140 сm. 2014

Nastya Loyko

Настя Лойко

120

Народилася 1978 року в Запоріжжі. Закінчила Луганську художню школу та Запорізький національний університет. Художник, член групи «Артзебс». Живе та працює в Запоріжжі. Born in 1978 in Zaporizhzhia, she graduated from the Lugansk Art School and Zaporizhzhia National University. Artist and a member of Artzebs group. Lives and works in Zaporizhzhia.

121

Настя Лойко є учасницею проекту «Алілуя». Дивись сторінку 80-81. Nastya Loyko of the project Halleluya. Look at pages 80-81.

Настя Лойко, Георгій Потопальський. Відеоперформанс. Використано: вишивка, Запорізька область, 1900-і, об'єкт «Сорочка» Ірини Покиданець, 1924. На тлі — графіті Володимира Гуліча «Бірючерчіль». 2014 Nastya Loyko, Georgiy Potopalskyi. Video-performance. Used: embroidery, Zaporizhzhia region, 1900-s, object Shirt by Iryna Pokydanets, 1924. In the background graffiti Biruchurchill by Volodymyr Gulich. 2014 122

Marine. Відеоінсталяція. Тривалість 19:08, 2014 Marine. Video installation. Duration 19:08. Biryuchyi. 2014.

123

Tetyana Malynovska

Тетяна Малиновська

124

Народилася 1980 року в Одесі. Закінчила Севастопольску художню школу та Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Живописець, автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Харкові. Born in 1980 in Odessa, she graduated from Sevastopol Art School and Kharkiv State Academy of Design and Fine Arts. Painter, author of objects and installations. Lives and works in Kharkiv.

125

126

Традиційне рішення 3. Полотно, олія. 90 × 95 см. 2013 – 2014 Traditional solution 3. Oil on canvas. 90 × 95 cm. 2013 – 2014

127

Тетяна Малиновська, Ніна Мурашкіна, Валеріо Мангі. Парканні написи. Із циклу «Море». Полотно, акрил. 80 × 100 см. 2014 Tetyana Malynovska, Nina Murashkina, Valerio Manghi. Writings on fences. From the Sea series. Acrylic on canvas. 80 × 100 cm. 2014

128

Тетяна Малиновська, Ніна Мурашкіна. Kids Toys. Диптих. Полотно, акрил. 50 × 120 см. 2014 Tetyana Malynovska, Nina Murashkina. Kids Toys. Diptych. Acrylic on canvas. 50 × 120 cm. 2014

129

Valerio Manghi

Валеріо Мангі

130

Народився 1988 року в Івреа (Італія). Закінчив фотографічне відділення Європейського інституту дизайну в Турині (Італія). У 2014 році став номінантом премії «Молода італійська фотографія». Фотограф, автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Турині. Born in 1988 in Ivrea (Italy), he graduated from photographic department of the European Institute of Design in Turin. In 2014 he was nominated for Young Italian Photography Prize. Photographer, author of objects and installations. Lives and works in Turin.

TimeThoughtScapes. Фото. 2014 TimeThoughtScapes. Photo. 2014

131

Natural Sculpture (The Black Stone). Сайт-специфік інсталяція. Камінь, емаль. 2014 Natural Sculpture (The Black Stone). Site-specific installation. Stone, enamel. 2014 132

133

Одного дня я побачив камінь, що був розміщений у невеликому порожньому просторі. Він був скульптурою для того, хто здатен був це побачити. Комбінацію об'єкту і навколишнього простору. Я хотів, щоб це побачили інші. Я провів чотири дні, фарбуючи камінь. Одного дня я його вимив, відчув його поверхню. Іншого дня я наніс основу і шар сірого кольору та ним отруївся. Протягом останніх двох днів я наніс два шари чорного і, роблячи це, співав пісень своєї рідної землі. Ти можеш не розуміти слів, але відчуєш дивовижне. Валеріо Мангі

I saw a stone one day, placed into a little void of space. It was a sculpture if you could see it. An object and space around combination. I wanted others to see that. I spent four days painting the stone. I washed it one day, I felt its surface. I put the base one day and a layer of grey, and I get poisoned by it. I put the black two times in the last two days and I sang song of my own land doing all those things. You may not understand the words but you will feel the miracle. Valerio Manghi

Olexa Mann

Олекса Манн

134

Народився 1978 року в Аннабі (Алжир). Закінчив Дніпропетровський театрально-художній коледж та Львівську національну академію мистецтв. Художник, куратор, один із засновників галереї «Бактерія» (Київ). Живе та працює в Києві. Born in 1978 in Annaba (Algeria), he graduated from Dnipropetrovsk Theatre and Art College and Lviv National Academy of Arts. Artist, curator, co-founder of Bacteria Gallery (Kyiv). Lives and works in Kyiv.

135

136

Інший берег. Полотно, акрил. 100 × 80 см. 2014 The other shore. Acrylic on canvas. 100 × 80 cm. 2014

137

Вброс. Полотно, акрил. 100 × 280 см. 2014 Vbros. Acrylic on canvas. 100 × 280 cm. 2014

Nina Murashkina

Ніна Мурашкіна

138

Народилася 1985 року в Донецьку. Навчалася у Донецькому художньому училищі, Харківській державній академії дизайну і мистецтв та Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. В 2012 закінчила Краківську художню академію ім. Яна Матейки. Живописець, графік. Живе та працює в Києві. Born in 1985 in Donetsk, she studied at Donetsk Art School, Kharkiv State Academy of Design and Fine Arts and the National Academy of Fine Art and Architecture. In 2012 she graduated from the Jan Matejko Krakow Academy of Art. Painter, graphic artist. Lives and works in Kyiv.

139

140

Скакалка і сльози. Полотно, акрил. ∅ 150 см. 2014 Ropes and tears. Acrylic on canvas. ∅ 150 cm. 2014

141

Я тебе кохав давно. Полотно, акрил. ∅ 150 см. 2014 I loved you long ago. Acrylic on canvas. ∅ 150 cm. 2014

Yuriy Pikul

Юрій Пікуль

142

Народився 1983 року в Києві. Навчався в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, яку добровільно залишив у 2005 році. Художник, член групи МММ. Живе та працює в Києві. Born in 1983 in Kyiv, he studied at the National Academy of Fine Art and Architecture, which he left voluntarily in 2005. Artist and a member of MMM group. Lives and works in Kyiv.

143

А–лексей. Полотно, олія. 120 × 100 см. 2014 A-Lexey. Oil on canvas. 120 × 100 cm. 2014

144

Хроматизована Каріна розмірності 1,5. Полотно, олія. 140 × 100 см. 2014 Chrome Karina dimension 1.5. Oil on canvas. 140 × 100 cm. 2014

145

Хроматизована Каріна розмірності 2,5. Полотно, олія. 140 × 100 см.2014 Chrome Karina dimension 2.5. Oil on canvas. 140 × 100 cm. 2014

Viktor Pokydanets

Віктор Покиданець

146

Народився 1961 року в Заложцях (Тернопільска область). Закінчив Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Ушинського. Живописець, графік. Живе та працює в Миколаєві. Born in 1961 in Zalozhtsi (Ternopil region), he graduated from The South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushynsky. Painter, graphic artist. Lives and works in Mykolaiv.

147

148

Ёлка. Полотно, олія. 100 × 140 см. 2014 A fir-tree. Oil on canvas. 100 × 140 cm. 2014

149

Ель моя, ель. Полотно, олія. 100 × 140 см. 2014 Pretty my fir-tree. Oil on canvas. 100 × 140 cm. 2014

Natalia Polunina

Наталія Полуніна

150

Народилась 1972 року в Запоріжжі. Закінчила Альбертинську академію мистецтв в Турині (Італія). Отримала ступінь магістра зі спеціальності «Менеджер культурних проектів» в фундації Fitzcarraldo (Турин). Організатор проекту обміну резидентами між cимпозіумом «Бірючий» та мережею резиденцій RESÒ (Італія). Художник, дизайнер, арт-менеджер. Живе та працює в Турині. Born in 1972 in Zaporizhzhia, she graduated from Albertina Fine Arts Academy of Turin. She received Master's Degree as a Manager of Cultural Projects at Fitzcarraldo Foundation (Turin). Initiated the Project for collaboration between BIRUCHIY and international network of residences RESÒ in Piedmont (Italy). Artist, designer, art manager. Lives and works in Turin.

151

152

Точка збору. Енергія тора. 2014 Assemblage Point. Energy of Thor. 2014

153

Oleksiy Sai

Олексій Сай

154

Народився 1975 року в Києві. Закінчив Київський художньо-промисловий технікум та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Живописець, автор фотографій, об’єктів та інсталяцій, а також робіт, створених за допомогою офісної программи Excel. Живе та працює в Києві. Born in 1975 in Kyiv, he graduated from Kiyv College of Art and Industry and National Academy of Fine Art and Architecture. Painter, author of photos, objects and installations, as well as works created using Excel Office software. Lives and works in Kyiv.

155

156

157

Прохання предмети особистої гігієни та інше сміття в унітаз не викидати! 2014 Please do not throw toiletry and other debris into the toilet! 2014

Larysa Stadnyk

Лариса Стадник

158

Народилася 1986 року в селищі Донецьке (Луганська область). Закінчила Харківське художнє училище та Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Живе та працює в Харкові. Born in 1986 in Donetske (Lugansk region), she graduated from Kharkiv Art College and Kharkiv State Academy of of Design and Fine Arts. Lives and works in Kharkiv.

159

Снопи-стріли. Полотно, акрил. 120 × 160 см. 2014 Sheaves as arrows. Acrylic on canvas. 120 × 160 cm. 2014

Vasyl Tatarsky

Василь Татарський

160

Народився 1960 року в селі Саджава (Івано-Франківска область). Закінчив Косівський технікум народних художніх промислів ім. В. Касіяна та Ленінградське вище художньо-промислове училище ім. В. Мухіної. Скульптор, автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Києві. Born in 1960 in the village of Sadzhava (Ivano-Frankivsk region), he graduated from Kosiv Technical School of Folk Crafts and V. Mukhina Leningrad Higher Art and Industrial School. Sculptor, author of objects and installations. Lives and works in Kyiv.

161

162

Трійця. Із проекту «Амінь». Залізо, електрозварка. 2014 Trinity. From Project Amen. Iron, electric welding. 2014

163

Dmitry Fеdorov

Дмитро Федоров

164

Народився 1988 року в Мінусинську (Красноярський край). Навчається в Московській школі фотографії та мультимедіа ім. О. Родченка. Фотограф, автор скульптур та відео. Живе та працює в Москві. Born in 1988 in Minusinsk of Krasnoyarsk region (Russia), he studies at the The Rodchenko Moscow School of Photography and Multimedia. Photographer, author of sculptures and videos. Lives and works in Moscow.

Втомлені. Відео. Тривалість 02:09. 2014 Tired. Video. Duration: 2:09. 2014

165

166

167

Порошок. Дерево, емаль, пінопласт. 2014 Powder. Wood, enamel, foam. 2014

Yuriy Shabelnikov

Юрій Шабельніков

168

Народився 1959 року в Таганрозі (Росія). Закінчив Ростовське художнє училище ім. М. Грекова. З 2009 р. викладає у школі сучасного мистецтва «Вільні майстерні» при Московскому музеї сучасного мистецтва. Двічі фігурант шорт-листа премії Кандинського (Москва). Художник, куратор, член товариства «Искусство или смерть». Живе та працює в Москві. Born in 1959 in Taganrog (Russia), he graduated from Rostov Art School. Since 2009, teaches at Free Workshops School of Contemporary Art at the Moscow Museum of Contemporary Art. Was nominated for Kandinsky Prize (Moscow) twice. Artist, curator, member of Art Or Death group. Lives and works in Moscow.

169

170

Нова археологія. 2014 New Archaeology. 2014

171

Alina Yakubenko

Аліна Якубенко

172

Народилася 1983 року в Києві. Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Художник, член групи «Ubik». Живе та працює в Києві. Born in 1983 in Kyiv, she graduated from the National Academy of Art and Architecture. Artist and member of Ubik group. Lives and works in Kyiv.

Ксенія Гнилицька, Аліна Якубенко. Про хлопчиків та чоловіків. Відео. Тривалість 06:07. 2014 Ksenia Hnylytska, Alina Yakubenko. On the boys and men. Video. Duration: 6:07. 2014

173

Цю роботу можна назвати «відео-етюдом». Це, так би мовити, жіноча реакція, рефлексія на роль жінки під час війни. Прання військової форми не пральною машиною, а полосканням босоніж відносить нас до середновічного пасторального еротизму. Жінка на відео пере військову одежу і співає пісню «Про хлопчиків та чоловіків» з дитячого кінофільму «Канікули Петрова та Васєчкіна». Ксенія Гнилицька, Аліна Якубенко

We may call this work ‘a video sketch’. This is, so to say, a women’s reflection on the role of a woman during war. Washing of the military uniform not by the washing machine, but by rubbing it by feet adds some pastoral eroticism of Middle Ages to it. A woman in the video washes the military clothes and sings the song On Boys and Men from the children’s movie Holidays of Petrov and Vasechkin. Ksenia Hnylytska, Alina Yakubenko

174

Прапор. Відео. Тривалість 00:57. 2014 Flag. Video. Duration: 00:57. 2014

175

Прапор/флаг я створила (тобто сама пошила) на симпозіумі «Бірючий 2014». Півострів був на той момент — та й досі є — прикордонною територією між бойовими діями і вже анексованим Кримом. Ця робота — про мінливість, відносність і штучність будь-яких державних кордонів і власного громадянства та про саму необхідність подібного вибору. Я створила дві документації традиційного, звичного використання прапора. Перший варіант — де прапор є символом присвоєння, коли прапором мітять щойно відкриту, звільнену або захоплену територію. Прапор під впливом зовнішніх обставин («куди вітер віє») змінює один бік на інший настільки швидко, що напевно неможливо визначити символіку на ньому. Він є ніби метафорою військових дій, коли територія змінює свої кордони в лічені години. Другий — де прапор як самоідентифікація (громадянин, який його тримає). Це відео про громадян України або людей, які знаходяться у надкритичних умовах на прикордонних територіях. На відміну від прапора першого, тут людина сама бере активну участь, розтрачуючи власну енергію, або тому, що нею рухають різні суперечливі почуття і неможливість зробити остаточний вибір. Аліна Якубенко

I created the flag (I actually sewed it) at the Symposium BIRUCHIY 2014. The peninsula of Biruchiy was at the time, and still remains, on the border territory between the zone of hostilities and the annexed Crimea. The work is about the variability, relativity and artificiality of any state borders and own citizenship in general and the need for such a choice. I created two documental videos of the traditional, routine use of the flag. The first version is where the flag is a symbol of annexation when the banner labels the newly opened, vacant, or seized territories. Due to external circumstances the flag changes sides (‘where the wind blows’) so quickly that it is impossible to determine symbols on it. It is a metaphor of hostilities, when territory changes its boundaries within hours. The second is where the flag is used for self-identification (by a citizen who holds it). This video is about the citizens of Ukraine or people living on the borderline states or at the border areas. Unlike the first flag, the person takes part making effort, driven by a variety of contradictory feelings and the inability to make a final choice. Alina Yakubenko

Бірючий 2. Полотно, акрил. 2014 Biruchiy 2. Acrylic on canvas. 2014

Бірючий 1. Полотно, акрил. 2014 Biruchiy 1. Acrylic on canvas. 2014 176

177

Бірючий 2. Полотно, акрил. 2014 Biruchiy 2. Acrylic on canvas. 2014

Serhiy Yakunin

Сергій Якунін

178

Народився 1954 року у Львові. Закінчив Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва. Автор ленд-арт робіт, скульптур, інсталяцій та відео. Живе та працює у Львові. Born in 1954 in Lviv, he graduated from Lviv State Institute of Applied and Decorative Art. Author of land art, sculptures, installations and videos. Lives and works in Lviv.

179

180

Квадратно-гніздовий спосіб. 2014 Square-cluster method. 2014

181

Етюд із лінією №1. 2014 Sketch with line №1. 2014

182

Обережно, Вітя! 2014 Beware, Vitia! 2014

Етюд із лінією №2. 2014 Sketch with line №2. 2014

183

Етюд із лінією №3. 2014 Sketch with line №3. 2014

Oleksiy Yalovega

Олексій Яловега

184

Народився 1980 року в Полтаві. Закінчив Харківську державну академію дизайну і мистецтв. Живописець, графік, автор фотографій та відео. Живе та працює в Харкові. Born 1980 in Poltava, he graduated from Kharkiv State Academy of Design and Arts. Painter, graphic artist, author photos and videos. Lives and works in Kharkiv.

185

Куточок кохання. 2014 Corner of love. 2014

186

Сука-війна. 2014 War as Bitch. 2014

187

Гаятрі. Полотно, акрил. 100 × 140 см. 2014 Gayatri. Acrylic on canvas. 100 × 140 cm. 2014

аpl315

188

Народився 1986 року в Краснодарі (Росія). Закінчив Одеський національний університет ім. І. Мечникова. Художник, райтер. Живе та працює в Одесі. Born in 1986 in Krasnodar (Russia), he graduated from the Mechnikov Odessa National University. Painter, graffiti artist. Lives and works in Odessa.

189

Пиздець #3. Полотно, акрил. 140 × 140 см. 2014 Pizdets No. 3. Acrylic on canvas. 140 × 140 cm. 2014

190

Пиздець #1. Полотно, акрил. 140 × 140 см. 2014 Pizdets No. 1. Acrylic on canvas. 140 × 140 cm. 2014

191

Пиздець #2. Полотно, акрил. 140 × 140 см. 2014 Pizdets No. 2. Acrylic on canvas. 140 × 140 cm. 2014

192

193

2013 vs 2014. 2014

Народився 1984 року в Києві. Закінчив Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Скульптор, автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Києві. Born in 1984 in Kyiv, he graduated from the Taras Shevchenko State Art School, and the National Academy of Fine Arts and Architecture. Sculptor, author of objects and installations. Lives and works in Kyiv.

Oleksii Zolotariov

Олексій Золотарьов

Vasyl Grublyak

Василь Грубляк

194

Народився 1985 року в Києві. Закінчив Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури. Лауреат міжнародного фестивалю сучасної скульптури «Kiev Sculpture Park». Скульптор, автор об’єктів та інсталяцій. Живе та працює в Києві. Born in 1985 in Kyiv, he graduated from the Taras Shevchenko State Art School, and the National Academy of Fine Art and Architecture. Winner of the International Festival of Contemporary sculpture Kyiv Sculpture Park. The sculptor, author of objects and installations. Lives and works in Kyiv.

Арт-група GAZ GAZ Art Group

195

196

Конфуз. Фарбоване дерево. 2014 Confusion. Painted wood. 2014

197

198

199

Ujif_notfound

200

Ujif_notfound — псевдонім медіахудожника та музиканта Георгія Потопальського з 2008 року. Основний напрямок діяльності художника — це створення мультимедійних систем, заснованих на алгоритмах кінетичного зв'язку людини і програми. Георгій Потопальский є також членом творчого союзу МММ. Живе та працює в Києві. Ujif_notfound has been a nickname of media artist and musician Georgiy Potopalskyi since 2008. His main activity is a creation of multimedia-based systems based on algorithms kinetic connection between man and software. He is also a member of the creative alliance MMM. Lives and works in Kyiv.

201

01. Гостросоціальна критична інтерактивна інсталяція. 2014 01. Social critic, interactive installation. 2014 202

203

1110110111100101111100100010000011101101111010001110101011100000111010101 11011101110100100100000111100001110000011100111111011011110100011110110111 1101100100000111001001110000000100000111010001110101111101000001000 00111011011110010111110010 Не знаєш те, що знаєш. - Чи знаєш ти те, про що я хочу тебе запитати? - Ні. - Чи знаєш ти, що доброчесність є добро? - Так. - Про це я й хотів тебе запитати. А ти, виходить, не знаєш те, що знаєш. Критичне визначення сущого — так/ні. Суб'єктивне формування судження про реальність. Граничні положення сприйняття. Реальність подібна до полотна, зітканого з вертикальних і горизонтальних ниток — суджень. У програмному коді це вираз 0/1. 0 ні 1 так Інформаційний потік, що його фіксує камера, представлений у вигляді машинного коду, інтерпретується програмою в послідовність так/ні. Людський фактор емоційності «оживляє» сухий код, надає йому відтінки сенсу, веде до нескінченної діалектики критичних суджень. Статичний підрахунок даних «так/ні», що прозвучали, надає відчуття руху і розвитку в часі, при цьому не маючи ані кінцевої точки, ані логічного виведення результату суджень. Проект був створений на резиденції «Бірючий» у 2014 році. В якості бінарного матеріалу використовувалися всі жителі півострова. Ujif_notfound 1110110111100101111100100010000011101101111010001110101011100000111010101 11011101110100100100000111100001110000011100111111011011110100011110110111 1101100100000111001001110000000100000111010001110101111101000001000 00111011011110010111110010 You do not know what you know. - Do you know what I want to ask you about? - No, I don’t. - Do you know what chastity is a virtue? - Yes, I do. - This is what I wanted to ask you about. So, this means that you do not know what you know. Critical definition of being yes / no. Subjective formation of judgments about reality. Last positions of perception. Reality is like a canvas of vertical and horizontal threads, the judgments. In the program code it is the expression 0/1. Where 0 if a ‘no’ 1 is a ‘yes’ Information flow received by a camera is represented in the form of machine code and interpreted by the program as a consequence of ‘yes / no’. The human element of emotion ‘animates’ the dry code giving it different shades of meaning, leading to endless dialectic critical judgments. Static calculation of ‘yes / no’ data that sounded gives the sense of movement and development in time while having no end point, and no logical inference of judgment results. The project was created at the residence of BIRUCHIY in 2014. The peninsula inhabitants were used as a binary material. Ujif_notfound

204

Через непрості обставини в країні та непевну локальну ситуацію не всі художники, чия участь була запланована у «Бірючому 014», змогли фізично бути присутніми на симпозіумі. Але частина з них виявила бажання взяти участь у проекті дистанційно. І хоч це не зовсім вкладається в неоголошені принципи симпозіуму, цього разу, з огляду на специфіку ситуації, було ухвалено рішення включити ці роботи до каталогу.

Due to complicated circumstances in the country and uncertain local situation not all the artists whose participation was planned in BIRUCHIY 014 could be physically present at the symposium. But the part of them were willing to participate as distance participants. And although it slightly deviates from the unannounced principles of the Symposium, this time, given the specific situation, the decision was made to include these works into the Catalogue.

205

Олександр Животков. Із серії «Сільська ікона». Дерев'яний рельєф. 100 × 59 см. 2015 Oleksandr Zhyvotkov. From the series Rural Icon. Wooden relief. 100 × 59 cm. 2015

206

Ганна Гідора. Долина спогадiв. Полотно, олія. 55 × 145,5 см. 2014 Anna Gidora. Memory Valley. Oil on canvas. 55 × 145,5 cm. 20

207

Інара Багірова. Без назви. Полотно, олія. 100 × 120 см. 2014 Inara Bagirova. Untitled. Oil on canvas. 100 × 120 cm. 2014

208

Валерія Трубіна. Blue Lion. Полотно, олія. 80 × 100 см. 2014 Valeria Trubina. Blue Lion. Oil on canvas. 80 × 100 cm. 2014

209

Роман Мінін. Let My People Go. Полотно, акрил. 2014 Roman Minin. Let My People Go. Acrylic on canvas. 2014

210

RESÒ 01.11 — 20.11.2014

211

2013 року у співпраці з інтернаціональною програмою резиденцій RESÒ в П’ємонті (Італія) було ініційовано RESÒ/Lab — довготерміновий проект обміну резидентами між «Бірючим» та провідними італійськими арт-фундаціями з метою налагодження культурних зв’язків між двома країнами. Згідно з планом, у вересні 2014 року на острів Бірючий повинні були приїхати італійські художники Алессандро Шараффа, Массіміліано і Джанлука Де Серіо разом з куратором Массімо Мелотті, який відвідав симпозіум ще в 2013 році. В обмін на це українські художники та куратор отримали змогу поїхати до Італії. У зв'язку з війною на сході України RESÒ після довгих вагань дійшла рішення не відпускати художників. Незважаючи на це, молоді автори — учасники «Бірючого» Віталій Кохан та Іван Світличний, а також куратор Сергій Канцедал поїхали за запрошенням Resò в резиденцію в Сittadellarte (Б’єлла).

In 2013, RESÒ/Lab, the long-term Project for exchange between the BIRUCHIY and the leading Italian foundations was initiated as a cooperation with the Resò international residency program in Piedmont (Italy), in order to establish the cultural dialogue between the two countries. Under the plan, in September of 2014 the Italian artists Alessandro Sciaraffa, and Gianluca and Massimiliano De Serio together with the curator Massimo Melotti, who participated in the Symposium in 2013, were supposed to come to Biruchiy. In exchange for this, the Ukrainian artists and curator had a chance to go to Italy. Having considered the facts of the war in the East of Ukraine for a while, RESÒ has made a decision to cancel the artists’ visit. However, the young artists participating in BIRUCHIY, Vitaliy Kokhan and Ivan Svitlychnyi, and curator Serhiy Kantsedal, were hosted by Resò at the Сittadellarte (Biella).

/Lab

212

Кожен художній проект має етап розробки, на якому непевність є основним елементом. З одного боку, занадто багато аспектів ще не визначені, з іншого — є побоювання, що зроблений вибір перешкодить шляхам, які могли б виявитися плідними. Ми обмежені серією роздумів, гіпотез, які не є самоціллю, але так чи інакше приводять до прийняття кінцевого рішення. Фактично, вже сама власне мотивація, що лежить в основі проекту, визначає його сенс, який хоч і не носить характер місії, створює атмосферу, проектну ауру, якщо перефразувати Беньяміна. Це характерно і для майбутнього італійського проекту на Бірючому. У теоретичній фазі підготовки до нього моє завдання полягає в тому, щоб передати художникам, які там не були, пережиті мною почуття при відвідинах цього місця. Те, що якраз дає уявлення про ауру, про дух, який ширяє над півостровом. Невизначена міжнародна політична ситуація, що безпосередньо тяжіє над нашою участю, несамохіть вже стала частиною тієї самої аури, як неминучий елемент сьогодення, з усіма його складовими: трагедією, жалобою, скорботою, але водночас прагненням до свободи і бажанням жити в мирі. Відібрані RESÒ для участі в проекті художники Алессандро Шараффа і Джанлука та Массіміліано Де Серіо, незважаючи на свій вік, вже набули індивідуальності, підтвердженої як на італійському, так і на міжнародньому рівні. Шараффа експонував власні роботи в Галереї Сучасного Мистецтва Турина, фундації Merz та Sandretto Re Baudengo. Брати Джанлука і Массіміліано Де Серіо, художники і режисери, отримали відзнаки найпрестижніших міжнародних кінофестивалів. Їх роботи були експоновані в музеї сучасного мистецтва MACRO, в музеї сучасного мистецтва Castello di Rivoli та на Documenta в Касселі (Німеччина). Їх художні висловлювання, виконані в різних медіа, рівною мірою володіють потужною виразністю. Творча поетика цих художників живиться внесками людей, що нас оточують, середовища, в якому ми існуємо. Бажаючи втамувати свою жагу до цікавого, вони пильно вдивляються в навколишній світ. Кожна подорож є для них відкриттям, яке починається не з моменту відправлення, а під час зіткнення, у мить пізнання іншого. Сьогодні вже без географічних карт, а скоріше за допомогою універсального ока Google. Холодного, але такого, яке не забороняє проектувати, фантазувати: території, простори, далекі краї, таємничі місця, невідомі люди. Це перший підхід, відштовхуючись від якого ми починаємо наші роздуми, коли міркуємо про Бірючий, який накреслює можливі шляхи, що відкриваються перед нами. Таким чином ми почали свою подорож на Бірючий. *

Every artistic project has a phase of development with uncertainty as a main element to it. On the one hand, too many issues are undecided, on the other there are fears that the choice made shall create obstacles to the ways that could be fruitful. We are limited by series of reflections, hypotheses which are not the end objective in themselves, but somehow lead to the adoption of the final decision. In fact, the motivation underlying the project determines its meaning which, though not having the character of the mission, creates the atmospheric project of an aura, to paraphrase Walter Benjamin. This is a characteristic of the future Italian project on Biruchiy. In the theoretical phase of preparing for it, my job is to convey the feelings I experienced when visiting this place to the artists that were not there. That just gives an idea of the aura, of the spirit hovering over Biruchiy. The uncertain international political situation that dominates our participation, willy-nilly, have become a part of the same aura as an inevitable element of the present time, with all its components: tragedy, mourning, grief, but at the same time with the desire for freedom and peaceful life. The artists selected by RESÒ for participation in the Project, Alessandro Sciaraffa, and Gianluca and Massimiliano De Serio, despite their age, have acquired their identity and were able to prove it both to the Italian and to international audience. Sciaraffa exhibited his works at the Galleria D’arte e Contemporanea in Turin, Fondazione Merz and Sandretto Re Rebaudengo. Brothers De Serio, both of them artists and directors, have received awards at the most prestigious international film festivals. Their works were exhibited at MACRO Museum of Contemporary Art, Castello di Rivoli Museo D’arte Contemporanea and at Documenta in Kassel. Their artistic statements made using different media have equally powerful expressiveness. Creative manner of these artists is sustained by the contributions of people around us, the environment we exist in. Their quench for curious, they watch the world very closely. For them each trip is a discovery that begins not with the date of departure, but at the instance of the collision, the knowledge of something different. Today it happens without geographic maps, but rather using the all-seeing eye of Google, though rather distant, it does not prohibit projections or fantasies: territories, space, distant lands, mysterious places and unknown people. This is the first approach and based on it we began to shape thoughts when talking about BIRUCHIY that ensure some possibilities for us. Thus we began our trip to Biruchiy. *

Massimo Melotti Массімо Мелотті

Массімо Мелотті — художній критик, соціолог та куратор. Його дослідження спрямовані на процес взаємодії між мистецтвом, соціумом та новими медіа. З 1990 року працює в музеї сучасного мистецтва Сastello di Rivoli, де наразі обіймає посаду керівника відділу Центру нових медіа. Є керівником проекту обміна резидентами між симпозіумом сучасного мистецтва «Бірючий» та інтернаціональной програмою резиденцій RESÒ. Живе та працює в Турині.

* цей текст був написаний Массімо Мелотті ще влітку 2014 року, перед запланованим приїздом на Бірючий разом із художниками Алессандро Шараффа і Массіміліано та Джанлука Де Серіо, який не відбувся через згадані вище обставини. Зважаючи на відносну стабілізацію конфлікту на сході України, художники мають намір взяти участь у наступному «Бірючому», який має відбутися у вересні 2015 року.

Massimo Melotti is an art critic, sociologist and curator. His studies focus on the interrelation between art, society, and the new media. Since 1990 he’s been working in the Museum of Contemporary Art Сastello di Rivoli where he holds the office of the Department head of the New Media Center. He is a head of the project for exchange between the residents of BIRUCHIY and international residency program RESÒ He lives and works in Turin.

* this text was written by Massimo Melotti in summer of 2014, before the planned visit to Biruchiy together with Alessandro Sciaraffa, Gianluca and Massimiliano De Serio which did not happen due to the reasons mentioned above. Given the relative stabilization of the war in the East of Ukraine, the artists consider the participation in the next BIRUCHIY that will be held in September of 2015.

Алессандро Шараффа. Лунатики розмовляють із місяцем. Звукова інсталяція. 2014. Вид експозиції. Надано Giorgio Persano Gallery. Фото Paolo Pelino Alessandro Sciaraffa. Lunatics talking to the moon. Sound installation. 2014. Exhibition view. Courtesy of Giorgio Persano Gallery. Photo by Paolo Pelino

213

242

Джанлука та Массіміліано Де Серіо. Кімнати. Відео. 2010. Кадри HD відео. Надано художниками Gianluca and Massimiliano De Serio. Rooms. Video. 2010. Still from HD video. Courtesy of the artists.

242

216

Точкою відліку, яка привела нас із Віталієм Коханом та Іваном Світличним в Італію, можна вважати наше спільне навчання в Харківській академії дизайну і мистецтв, де ми познайомилися. Дійшовши ідеї співпраці, в 2011 році ми реалізували в академії проект «Пісні, що не увійшли до альбому». Прокладаючи протягом декількох років свої власні маршрути, ми знову перетнулися на Бірючому, звідки, завдячуючи програмі співпраці з інтернаціональною програмою резиденцій RESÒ, вирушили до резиденції в Сittadellarte. Місто Б’єлла, де розташована ця інституція, зустріло нас дощем, який часом не вщухав кілька днів поспіль. Зважаючи на місцезнаходження цього невеличкого містечка, це не дивно, адже воно збудоване в передгір'ях італійських Альп. Сама Сittadellarte розташована на березі річки Черво і є частиною промислового комплексу XIX століття з виробництва вовни — ремесло, яким Б’єлла славилася аж донедавна. Серед іншого до неї входить: житловий корпус, двір-площа, кілька просторих виставкових і лекційних залів, оснащена комп'ютерами лабораторія і художня майстерня, невеличкий музей «арте повера», ресторан і відкрита мансарда, звідки розгортається чудовий краєвид — гори і місто. Cittadellarte — це некомерційна інституція, заснована відомим італійським художником Мікеланджело Пістолетто наприкінці 1990-х на хвилі глобального інтересу до мистецтва як інструменту суспільної трансформації. Її стратегія носить соціально ангажований характер, який базується на міждисциплінарній моделі, об'єднуючи крім мистецтва найрізноманітніші сфери людської діяльності — від економіки і політики до науки і релігії. Зокрема це реалізується через альтернативну програму художньої освіти UNIDEE, що складається з так званих модулів — заходів, які збирають в Сittadellarte художників, кураторів, культурних операторів, соціальних працівників із різних куточків світу. Керовані експертами різних галузей, вони спрямовані на розробку теоретичних та практичних аспектів соціо-культурної діяльності і реалізуються у формі експериментальної платформи, заснованої на обміні знаннями та досвідом. Наша спільна з художниками резиденція в Сittadellarte була короткою, проте дуже насиченою. Вона складалася з подорожей до Мілана і Турина, знайомств із італійськими художниками та кураторами, відвідин галерей, фундацій та неформальних художніх просторів. Ключове питання, що постало перед нами в резиденції та при підготовці фінального проекту зокрема, це необхідність співвіднесення глобального і локального контекстів у власній художній практиці. Це особливо актуально сьогодні, зважаючи на безпрецедентні соціокультурні потрясіння, які переживає Україна. Стратегія Івана Світличного та Віталія Кохана на цьому шляху полягає в пошуку універсальної художньої мови, за допомогою якої вони досліджують внутрішню природу речей та явищ. При цьому автори віштовхуються від персонального досвіду як найбільш щирого способу сприйняття актуальною дійсності. Не зраджуючи цим принципам, розроблені в резиденції проекти художників були продиктовані саме цими намірами й міркуваннями.

Проект Віталія Кохана виник як підсвідоме бажання «поговорити з каменем». Висловлений через конкретні фізичні маніпуляції з матеріалом, цей акт унаочнено митцем в дусі чергової містифікації, залишаючи глядачеві широке поле сприйняття даного процесу. Це відбито не тільки в назві — «Talking With The Stone», а й у способі репрезентації даного проекту, де скульптурні об'єкти, експоновані в спеціальних вітринах, нагадують швидше артефакти археологічного, а не художнього музею. У свою чергу, рефлексія Івана Світличного заснована на глибокому враженні від природної стихії, поруч із якою вочевидь мерхне все інше. На зняте відео бурхливої річки Черво після кількох днів безперервної зливи Іван наклав раніше записані в Україні і згенеровані в середовищі програмування Max/MSP звуки. Ефект Glitch, що виникає при цьому, поглиблюють аудіо-візуальні перешкоди як результат невіповідності двох частин єдиного цілого, виявляючи символічну суперечливість у власній ролі художника на перетині двох контекстів. Проект Світличного в резиденції є власне діалогом з концепцією Третього раю Мікеланджело Пістолетто. На думку останнього, цей рай можна знайти, з'єднавши штучний рай, тобто все, що створено людиною: технологію, науку, мистецтво, культуру та політику — і рай природний. Вказані роботи, створені в дуже стислий проміжок часу, були представлені на фінальній виставці в Турині «Indemonstrable», що перекладається з англійської як «недоведений». Не претендуючи на цілком завершений проект, ця експозиція радше відбила процес колективної рефлексії на тему нашого перебування в резиденції, а саме три тижні — час занадто короткий для того, щоб розробити повноцінний проект резиденції, але достатній, аби, відчувши вібрації цього місця, трансформувати їх у цілком конкретний практичний досвід як найкращий, на нашу думку, засіб взаємодії. Коли за результатами резиденції нам запропонували зробити каталог, ми не хотіли обмежуватися лише документацією нашого проекту, а вирішили спробувати дослідити досвід взаємин в цілому. Цей ідейний намір задав загальний вектор майбутньої публікації, над якою ми зараз працюємо, визначивши її біографічний характер, а також накресливши концептуальну структуру — підбірку із 28 есеїв та зображень до них. Висловлений через суб’єктивний індивідуальний та колективний досвід проживання, що балансує на межі художньої практики та повсякденного існування, цей проект має на меті дослідити наші взаємини не тільки як представників художньої спільноти, але й як друзів, через аналіз та спогади про художні проекти, людей, місця та події, що стали на короткий або тривалий час простором для нашої взаємодії. Таким чином резиденція в Сittadellarte стала стимулом не тільки до створення виставки, а й до реалізації самодостатнього видавничого проекту, котрий є спробою на своєму власному прикладі виявити характер художнього процесу як результату ланцюга міжособистісних відносин, а також накреслити можливі альтернативні шляхи його архівації. Сергій Канцедал, куратор

217

The starting point of the road that brought me, Vitaliy Kokhan and Ivan Svitlychnyi to Italy, dates back to the days when we were studying together at the Kharkiv State Academy of Design and Arts where the three of us met. When the idea of collaboration occurred to us in the year of 2011, we realized in the Academy project ‘Songs that were not included in the album.’ Since then we pursued our individual plans for some time, and met again at Biruchiy, from where, thanks to the cooperation with RESÒ international residency program, we went to Cittadellarte. The town of Biella where Cittadellarte is located greeted us with rain that lasted several days. And it was no surprise, given its location at the foothills of the Italian Alps. Cittadellarte is located on the banks of the river Cervo and is a part of the XIX-century industrial complex for wool production, a craft that had made Biella famous not long ago. Among some other things, it features residential buildings, yard area, several large exhibition and lecture halls, the computer equipped laboratory and art studio, a small museum of Arte Povera, a restaurant and an open attic which offers a beautiful view of the mountains and the town. Cittadellarte is a non-profit institution founded by the famous Italian artist Michelangelo Pistoletto at the end of 1990s in the wake of the global interest in art as a tool for the social transformation. It engages the strategy of social involvement based on an interdisciplinary model, and combines a variety of other types of human activity in addition to art — from economics and politics to science and religion. In particular, this is implemented through the alternative Program of art education, UNIDEE, which consists of the modules that take place in Cittadellarte and gather artists, curators, cultural operators, and social workers from various corners of the world. Managed by the experts in various industries, they are focused on the development of theoretical and practical aspects of socio-cultural activities and are implemented in the form of experimental platform based on the exchange of knowledge and experience. Our joint residence with Сittadellarte artists was brief but very productive. It consisted from visits to Milan and Turin, meetings with the Italian artists and curators, visiting galleries, foundations and informal art spaces. The key question that we dealt with at the residence and during preparation of the final project in particular, was the need to correlate the global and the local contexts in the artistic individual practice. This is especially true today, given the unprecedented social and cultural tumults Ukraine is experiencing at this moment. In this regard, the approach of Vitaliy Kokhan and Ivan Svitlychnyi is to search the universal artistic language they use to explore the inner nature of things and phenomena. For this purpose, the authors proceed from personal experience as the most sincere method of perception of the present reality. Without giving up on the principles developed at the residence, the artists’ projects were motivated by the same ideological message.

Vitaliy Kokhan’s project was conceived as a subconscious wish to ‘talk to the stone’. Delivered as specific physical manipulations with the material, this act is presented as yet another mystification and leaves a wide field for perception of the process to the viewer. This is expressed both through the name, ’Talking With The Stone‘, and the manner of its presentation, where sculptures are exposed in the special windows, reminding more of the artifacts of archeological museum than of the museum of arts. In its turn, the reflection of Ivan Svitlychnyi is based on the strong impressions from nature, compared to which everything else is fading, in his opinion. He took the video of the rapid Cervo river after several days of heavy rains, and combined it with the software-generated Max/MSP sounds that were previously recorded in Ukraine. The resulting glitch effect enhances the audio-visual interference due to the inconsistency of the two parts of the whole, and reveals the contradictions of the artist’s own symbolic role at the cross-point of two connotations. The residence’s project by Svitlychnyi sparkles a dialogue with Michelangelo Pistoletto’s concept of the Third Paradise. In opinion of Pistoletto, this paradise will be found through the union of the artificial paradise which is everything that was created by people: technology, science, art, culture and politics — and the natural paradise. Created within a very short period of time, these works were presented at the final exhibition Indemonstrable in Turin, with its title translated from the English language as ‘not subject to proof ’. Without a pretense of it to be a finished product, this exposition shows a process of the collective musings on the subject of our stay at the residence, which lasted three weeks, a period too short to develop the full-fledged residence project, but sufficient to feel the vibrations of this place, to transform them into the totally specific practical experience as the best, in our opinion, means of interaction. When asked to make a catalogue based on the result of our stay at the Residence, we did not want to be limited to documentation of our Project and decided to try exploring the relationships in general. This ideological intention set the overall vector of our future publication we are currently working on, determined its biographical character, and outlined its conceptual structure as a set of 28 essays and images related to them. Expressed through subjective individual and collective experience of living on the verge of artistic practices and everyday existence, this project aims to investigate the relationship between us, not only as representatives of the artistic community, but also as friends. Through analysis and memories of artistic projects, people, places and events that became the space for our collaboration for either short or long period of time. Thus the Residence of Cittadellarte became the stimulus for both holding the exhibition and realization of self-sufficient publishing project, which is an attempt on his own example to detect the nature of the artistic process, which is the result of a chain of interpersonal relations and outline possible alternative ways of it’s archiving.

Serhiy Kantsedal, curator

218

219

Сittadellarte-Fondazione Pistoletto. Фото Enrico Amici Сittadellarte-Fondazione Pistoletto. Photo by Enrico Amici

Віталій Кохан та Іван Світличний в процесі роботи Vitaliy Kokhan and Ivan Svitlychnyi during the process of working 220

Художня майстерня Cittadellarte Art studio at Cittadellarte

221

222

Вид експозиції «Indemonstrable» View of the exhibition Indemonstrable

223

Віталій Кохан «Talking With the Stone». Об'єкт. Мармур. 2014 Vitaliy Kokhan Talking With the Stone. Object. Marble. 2014 224

Іван Cвітличний «Уди — Черво». Відеоінсталяція. Програмінг, глітч. 2014 Ivan Svitlychnyi Udy — Cervo. Videoinstallation. Programming, glitch. 2014

225

226

Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва БІРЮЧИЙ 014 Українською та англійською мовами Комісар проекту Геннадій Козуб Куратори Сергій Братков Володимир Гуліч Сергій Канцедал Наталія Маценко Упорядники каталогу Сергій Канцедал Наталія Маценко Геннадій Козуб Дизайн Закентій Горобйов Обкладинка: оформлення — Закентій Горобйов фото — Роман Ремпель Фотограф Анна Бекерська Подекуди також використовуються фото, що їх надали: Володимир Архіпов, Назар Білик, Сергій Братков, «Відкрита група», Сергій Канцедал, Микита Кравцов, Олег Красносельський, Антон Лапов, Настя Лойко, Валеріо Мангі, Наталія Полуніна, Роман Ремпель, Джанлука і Массіміліано Де Серіо, Дмитро Федоров, Микита Шаленний, Алессандро Шараффа, Сергій Якунін, Олексій Яловега, Apl315 Переклад на англійську Олена Сперанська Редактор Максим Добровольский Прес-аташе Інга Естеркіна PR-спеціаліст Олена Сперанська Додрукова підготовка Денис Артеменко Друк Фамільна друкарня Huss

Тираж 1500 Можливі неточності у наданій інформації щодо учасників та їхніх робіт не є навмисними. У разі їх виявлення щиро перепрошуємо.

227

BIRUCHIY Contemporary Art Project 014 In Ukrainian and English Commissar of the project Gennadiy Kozub Curators Serhiy Bratkov Volodymyr Gulich Serhiy Kantsedal Natalia Matsenko Compilers of the catalogue Serhiy Kantsedal Natalia Matsenko Gennadiy Kozub Design Zukentiy Gorobiyov Cover: Figuration by Zukentiy Gorobiyov Photo â&#x20AC;&#x201D; Roman Rempel Photographer Anna Bekerska Sometimes are also used photos given by: Vladimir Arkhipov, Nazar Bilyk, Serhiy Bratkov, Open Group, Anton Lapov, Serhiy Kantsedal, Mykyta Kravtsov, Oleg Krasnoselskyi, Nastya Loyko, Valerio Manghi, Natalia Polunina, Roman Rempel, Gianluca and Massimiliano De Serio, Dmitry Fedorov, Mykyta Shalenny, Alessandro Sciaraffa, Serhiy Yakunin, Oleksiy Yalovega, Apl315 Translation to English Olena Speranska Editor Maxim Dobrovolsky Press Attache Inga Esterkina PR-specialist Olena Speranska Prepress Denys Artemenko Print Family typography Huss

Circulation 1500 Any inaccuracies in the information provided about participants and their work are not intentional. If mistakes are found, we apologies.

International Network for Artist Residencies and Educational Programs

RESÒ is a network for international residencies, mobilising

artists using an IN and OUT format. Founded, supported and promoted by The Foundation for Modern and Contemporary Art – CRT of Turin , it was established in 2010 for joint-projects involving a number of contemporary art institutions in Piedmont. Initial collaborations for the active residencies featured the urban centres of Cairo, Rio de Janeiro, San Paulo, New Delhi and Cali along with the partners in Piedmont. Together they developed a platform specialising in the geography of art which is open and receptive to research and in-depth study of the contemporary. Between 2010 and 2014 the RESÒ programme has seen the involvement of: Paola Anziché, Franco Ariaudo,

Fatma Bucak, Ottavia Castellina, Giorgio Cugno, Dina Danish, Massimiliano and Gianluca De Serio, Frame Works Collective, Eva Frapiccini, Malak Helmy and Nida Ghouse, Francesca Macrì and Irene Pittatore, Jasmina Metwaly, Magdi Mostafa, Amilcar Packer, Alessandro Quaranta, Santiago Reyes Villaveces, Beto Shwafaty, Luisa Ungar, Sunil Vallu and Cosimo Veneziano.

In 2014 with the special project RESÒ/LAB – a form of short residency open to young artists and curators – the program has involved the Ukranian artists Vitalii Kokhan, Ivan Svitlychnyi with the curator Sergii Kantsedal. The RESÒ platform is promoted and supported by

The Foundation for Modern and Contemporary Art – CRT of Turin and consists of: Accademia Albertina delle

Belle Arti, Turin; CESAC - Centro Sperimentale per le Arti Contemporanee, Caraglio; Castello di Rivoli – Museo d’Arte Contemporanea; Cittadellarte – Fondazione Pistoletto, Biella; GAI – Associazione Circuito Giovani Artisti Italiani, Turin; Eco and Narciso, Provincia di Torino; Fondazione Sandretto Re Rebaudengo, Turin; Fondazione Spinola Banna per l’Arte, Poirino; PAV – Parco Arte Vivente, Turin.

www.reso-network.net

Національна академія мистецтв України ІНС ТИТ У Т ПРОБЛЕМ СУЧАСНОГО МИС ТЕЦТВА Велика виставкова зала Київ, вул. Щорса (Євгена Коновальця), 18-Д www.mari.kiev.ua (044) 529-2051, (044) 529-4677

Mari AD 2013 for Biruchiy.indd 5

12.11.2013 19:18:40

Международный симпозиум современного искусства БИРЮЧИЙ International symposium of contemporary art BIRUCHIY БИРЮЧИЙ журнал о современном искусстве BIRUCHIY contemporary art magazine

Каталоги и Брошюры Catalogues and Brochures

Лекции и презентации Lectures and presentations

Музыкальные и Коктейль-вечеринки Music and Cocktail Parties

Кураторские проекты Curatorial projects

Арт Резиденция Art Residence

biruchiyart.com.ua

Формирование частных и корпоративных коллекций Private and Corporate collections