BIRUCHIY 019

International symposium of contemporary art BIRUCHIY

Međunarodni simpozijum savremene umjetnosti BIRUCHIY

Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва БІРЮЧИЙ

BIRUCHIYEXODUS MONTENEGRO019

Vlatka Vujošević (Podgorica, Montenegro)

Сельма Сельман (Біхач-Нью-Йорк, Боснія і

Зоран Тодорович (Белград, Сербія)

Ельміра

Nina Murashkina (Barcelona-Kyiv, Spain-Ukraine)

Design, layout and illustrations

Україна)

Curator

Olga Babich, Gennadiy Kozub, Mladen Miljanović, Jovan Milošević, Veronica Monakova, Pavla

та чорногорською мовами

Nikitina, Mikhail Petrenko, Karina Pustovalova, Siniša Radulović, Selma Selman, Olena Speranska, Varvara Sukhenko, Jelena Tomašević, Jusuf Hadžifejzović, Elmira Shemsedinova

Юрій Шабельніков (Москва, Росія) Шемседінова (Київ, Україна)

Victor Pokidanets (Mykolaiv, Ukraine)

Yuriy Pikul (Kyiv, Ukraine)

Selma Selman (Bihać-New York, Bosnia and Herzegovina-USA)

Montenegrin-Serbian translation

Xavier Escala (Barcelona, Spain)

Cover design

Vitaliy Kravets (Kyiv, Ukraine)

Zukentiy Gorobyov

Volodymyr Gulich (Zaporizhzhya, Ukraine)

Natalia Matsenko PR and Communications Olena Speranska

Theapologize.information presented in the issue is not an official position of the Ukrainian Cultural Foundation.

APL 315 (Odesa, Ukraine)

Nikita Kravtsov (Paris, France)

Роман Михайлов (Харків, Україна)

Ніна Мурашкіна (Барселона-Київ, ПавлаІспанія-Україна)Нікітіна(Брно, Чеська Республіка)

English translation

Yelyzaveta Boborykina

Jelena Tomašević (Podgorica, Montenegro)

Olexa Mann (Uzhgorod, Ukraine)

Camille Sagnes (Paris, France)

Print Family typography Huss Circulation 296500 2019р.

Artem Volokitin (Kharkiv, Ukraine)

Jiři Pec (Brno, Czech Republic)

Vlada Ralko (Kyiv, Ukraine)

In Ukrainian, English and Montenegrin

Максим

17.06 – 07.07.2019 Верхній Морін, Stone Bridge Eco Resort, Чорногорія 05.07 – 06.07.2019 Меморіальний Музей, Верхній Морін, Чорногорія 26.08 – 25.09.2019 Національний Музей Чорногорії, Галерея "Miodrag Dado Đurić", Цетіньє, Чорногорія 08.09 – 23.09.2019 База Відпочинку “Золотий Берег”, півострів Бирючий, Херсонська область, Україна 21.09 – 22.09.2019 Галерея сучасного

Milka Delibašić (Nikšić, Montenegro)

Volodymyr Budnikov (Kyiv, Ukraine)

Anna Bekerska

Олексій Білоруська Республіка) Маліновська (Харків, Україна) Мамсіков (Київ, Україна)

Mladen Miljanović (Banja Luka, Bosnia and Herzegovina)

Elmira Shemsedinova (Kyiv, Ukraine)

Zoran Todorović (Belgrade, Serbia)

Project Commissioner in Montenegro Petar Ćuković

Tetiana Malinovska (Kharkiv, Ukraine)

Book compiler

Alla Tatarenko

Participants:

Julia Beliaeva (Kyiv, Ukraine)

Tamara Jovović

Editor Maxim Dobrovolsky Consultations

Andriy Stegura (Uzhgorod, Ukraine)

The project was implemented with the sup port of the Ukrainian cultural foundation

21.09 – 22.09.2019 Contemporary Art Gallery on BIRUCHIY residence, Biryuchyi peninsula, Kherson region, Ukraine 02.10 – 16.10.2019 Museum of Kyiv History, Kyiv, Ukraine

hooga

ISBN 978-617-7799-27-5

Олекса Манн (Ужгород, Україна)

Natalia Matsenko

17.06 – 07.07.2019 Gornji Morinj, Stone Bridge Eco Resort, Montenegro 05.07 – 06.07.2019 Memorial Museum, Gornji Morinj, Montenegro 26.08 – 25.09.2019 National Museum of Mon tenegro, Montenegrin Art Gallery "Miodrag Dado Đurić", Cetinje, Montenegro 08.09 – 23.09.2019 Recreation Centre “Gold Coast”, Biryuchyi peninsula, Kherson region, Ukraine

Project Commissioner Gennadiy Kozub

Yuriy Shabelnikov (Moscow, Russia)

Sergiy Bratkov (Kharkiv-Moscow, Ukraine-Russia)

Art residences coordinator Olena Speranska

International art project “EXODUS. BIRUCHIY 019. MONTENEGRO”

Roman Mikhaylov (Kharkiv, Ukraine)

УДКІ-9175.036.079=161.2=111=163.4

Olena Speranska

Українською, англійською

Petar Ćuković

Any inaccuracies in the information provided about participants and their work are not intentional. If mistakes are found, we do sincerely

Photographer, collages and portraits author

Луньов (Мінськ,

Младен Мілянович (Бан'я-Лука, Боснія Герцеговина)

Тетяна

Kostiantyn Doroshenko

Nastya Loyko (Zaporizhzhya, Ukraine)

Karina Pustovalova (Kyiv, Ukraine)

Montenegrin translation and corrections

Віктор Покиданець (Миколаїв, Україна) Каріна Пустовалова (Київ, Україна) Сініша Радулович (Подгориця, Чорногорія)

Камій Саньє (Париж, Франція)

Упорядник книги Олена Сперанська Дизайн, верстка та ілюстрації hooga Дизайн обкладинки Закентій Горобйов Фотограф, автор портретів та колажів Анна Бєкєрська Інші фото надали: Ольга Бабіч, Геннадій Козуб, Младен Міляно вич, Йован Милошевич, Вероніка Монакова, Павла Нікітіна, Михайло Петренко, Каріна Пустовалова, Сініша Радулович, Сельма Сель ман, Олена Сперанська, Варвара Сухенко, Єлена Томашевич, Юсуф Хаджифейзович, Ельміра Шемседінова Англійська мова, переклад Єлизавета Боборикіна Наталія Маценко Олена Сперанська Сербська мова, переклад Алла Татаренко Чорногорська мова, переклад та редакція Тамара Йовович Петар Чукович Редактор Максим Добровольский Консультації Наталія Маценко PR та комунікації Олена Сперанська Друк Фамільна друкарня Huss Тираж 296500 2019с. Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду Можливі неточності інформації щодо учасників та їхніх робіт не є навмисними, наперед щиро перепрошуємо. Інформація, наведена у виданні, не є офіцій ною позицією Українського культурного фонду. Міжнародний мистецький проект “ІСХОД. БІРЮЧИЙ 019. ЧОРНОГОРІЯ” ISBN 978-617-7799-27-5 УДКІ-9175.036.079=161.2=111=163.4

Siniša Radulović (Podgorica, Montenegro)

Matvej Krilov (Herceg Novi, Montenegro)

Olena Speranska

Other photo provided by:

Юсуф Хаджифейзович (Сараєво, Боснія Герцеговина)

Єлена Томашевич (Подгориця, Чорногорія)

Andriy Bludov (Kyiv, Ukraine)

Влада Ралко (Київ, Україна)

Alexey Lunev (Minsk, Belarus)

Yuriy Koval (Lviv, Ukraine)

Їржи Пец (Брно, Чеська Республіка) Юрій Пікуль (Київ, Україна)

Jusuf Hadžifejzović (Sarajevo, Bosnia and Herzegovina)

мистецтва резиденції BIRUCHIY, півострів Бирючий, Херсонська область, Україна 02.10 – 16.10.2019 Музей історії міста Києва, Київ, Україна Комісар проекту Геннадій Козуб Комісар проекту в Чорногорії Петар Чукович Куратор Костянтин Дорошенко Координатор мистецьких резиденцій Олена Сперанська Учасники проекту: APL 315 (Одеса, Україна) Юлія Бєляєва (Київ, Україна) Андрій Блудов (Київ, Україна) Сергій Братков (Харків-Москва, Україна-Росія) Володимир Будніков (Київ, Україна) Артем Волокітін (Харків, Україна) Влатка Вуйошевич (Подгориця, Чорногорія) Володимир Гуліч (Запоріжжя, Україна) Мілка Делібашич (Нікшич, Чорногорія) Чав’є Ескала (Барселона, Іспанія) Сергій Кирющенко (Мінськ, Білоруська Республіка) Юрій Коваль (Львів, Україна) Віталій Кравець (Київ, Україна) Нікіта Кравцов (Париж, Франція) Матвій Крилов (Херцег Нові, Чорногорія) Настя Лойко (Запоріжжя, Україна)

АндрійГерцеговина-США)Стегура(Ужгород,

Maskym Mamsikov (Kyiv, Ukraine)

Pavla Nikitina (Brno, Czech Republic)

Sergey Kiryuschenko (Minsk, Belarus)

Roman Mihajlov (Harkov, Ukrajina)

Matvej Krilov (Herceg Novi, Crna Gora)

17.06 – 07.07.2019 Gornji Morinj, Stone Bridge Eco Resort, Crna Gora 05.07 – 06.07.2019 Spomen Dom, Gornji Morinj, Crna Gora 26.08 – 25.09.2019 Narodni Muzej Crne Gore, Crnogorska Galerija Umjetnosti "Miodrag Dado Đurić", Cetinje, Crna Gora 08.09 – 23.09.2019 Rekreacioni Centar “Zlatna Obala”, poluostrvo Biriuchij, region Herson, Ukrajina

Olena Speranska

Engleski prevod Ielizaveta Boborikina Natalia Macenko

ISBN 978-617-7799-27-5 УДКІ-9175.036.079=161.2=111=163.4

Artem Volokitin (Harkov, Ukrajina)

З ГЛИБОКОЮ ПОДЯКОЮ ЗА УЧАСТЬ І ПІДТРИМКУ У ВТІЛЕННІ ПРОЕКТУ УКРАЇНСЬКОМУ КУЛЬ ТУРНОМУ ФОНДУ, СОЦІАЛЬНОМУ КЛУБУ “ЕКСОДУС”, ПАРТНЕРАМ ТА ВСІМ ХТО СПРИЯВ ПРОВЕДЕННЮ СИМПОЗІУМУ: Анастасія Міранович (Національний Музей Чорногорії), Дарія Бадьйор, Микола Барзіон (База Відпочинку “Золотий Берег”), Георгій Білоіван (ТМ “BRANDBAR”), Марина Ванат, Олександр Ванат, Ольга Вієру (Національний центр “Український дім”), Аксана Власенко, Анна Ганопольська, Олег Дегтяренко (scanline.kiev. ua), Дмитро Заіка (ТОВ “Дісна”), Віталій Івахов та Світлана Івахова (ТМ “ISLA”), Настя Каліта, Сергій Кіров, Сергій Кодацький, Ольга Конончук (Stone Bridge Eco Resort), Тетяна Костенко (Музей Історії міста Київ), Олексій Кравчун (“Тойота Центр Запоріжжя “Восток Автомир”), Олег Красносельский, Антон Лукоянов, Андрій Любалін (Соціальний клуб “Ексодус”), Юлія Мак Гаффі, Андрій Малевка, Сергій Мінько, Ксенія Павлюкова, Олександр Радченко, Іван Самойдюк, Олександр Сизоненко, Олег Соколов, Олег Сєровський (Мережа АЗС ZOG “Запорожоилгрупп”), Юлія Федів (Український культурний фонд), Микита Шилімов, Валерій Шкода, Ірина Шкода, Володимир Шпільфогель, Костянтин Штицко (ТОВ “Вінфорт”).

Crnogorski prevod i ispravke Tamara Jovović Petar Ćuković

Olena Speranska

Međunarodni umjetnički projekat “EGZODUS. BIRUCHIY 019. CRNA GORA”

Komesar projekta u Crnoj Gori Petar Ćuković

Maksim Mamsikov (Kijev, Ukrajina)

Tetjana Malinovska (Harkov, Ukrajina)

Vitalij Kravec (Kijev, Ukrajina)

Nina Muraškina

Dizajn, izgled i ilustracije hooga

Zukentij Gorobjov

Ksavijer Eskala (Barselona, Španija)

ElmiraJurijBosnaJusufJelenaZoranAndrijBosnaSelmaKamijVladaSinišaKarinaVictorJiržíJurijPavlaŠpanija-Ukrajina)(Barselona-Kijev,Nikitina(Brno,Češka)Pikulj(Kijev,Ukrajina)Pec(Brno,Češka)Pokidanjec(Mikolaiv,Ukrajina)Pustovalova(Kijev,Ukrajina)Radulović(Podgorica,CrnaGora)Ralko(Kijev,Ukrajina)Sanje(Pariz,Francuska)Selman(Bihać-NjuJork,Hercegovina-USA)Stegura(Uzhgorod,Ukrajina)Todorović(Beograd,Srbija)Tomašević(Podgorica,CrnaGora)Hadžifejzović(Sarajevo,Hercegovina)Šabeljnikov(Moskva,Rusija)Šemsedinova(Kijev,Ukrajina)

Dizajn korica

Autor fotografa, kolaža i portreta Ana Bekerska

Sergei Kiriushchenko (Minsk, Belorusija)

Print Porodična tipografija Huss Tiraž 296500 2019s.

Komesar projekta

Nikita Kravcov (Pariz, Francuska)

Aleksej Lunjov (Minsk, Belorusija)

Kustos Kostjantin Dorošenko

Jurij Koval (Lviv, Ukrajina)

Oleksa Man (Uzhgorod, Ukrajina)

Koordinator umjetničkih rezidencija Olena Speranska

Mladen Miljanović (Banja Luka, Bosna Hercegovina)

Projekat je realizovan uz podršku Ukrajinske kulturne fondacije.

Podaci predstavljeni u izdanju nijesu službeni stav Ukrajinske kulturne fondacije.

Anastazija Miranović (National Museum of Montenegro), Daria Badyor, Mykola Barzion (Recreation Centre “Gold Coast”), Georgiy Biloivan (TM “BRANDBAR”), Marina Vanat, Oleksandr Vanat, Olga Vieru (National Centre “Ukrainian House”), Aksana Vlasenko, Anna Ganopolska, Oleg Degtyarenko (scanline.kiev.ua), Dmyrto Zaika (“Disna” Ltd.), Vitaliy Ivakhov and Svitlana Ivakhova (TM “ISLA”), Nastya Kalita, Sergiy Kirov, Sergiy Kodatskyi, Olga Kononchuk (Stone Bridge Eco Resort), Tetyana Kostenko (Museum of Kyiv History), Oleksiy Kravchun (“Toyota Centre Zaporizhzhya “Vostok Avtomir”), Oleg Krasnoselskiy, Anton Lukoyanov, Andriy Lubalin (“Exodus” social club), Yulia McGuffie, Andriy Malevka, Sergiy Minko, Ksenia Pavlyukova, Oleksandr Radchenko, Ivan Samoydyuk, Oleksandr Syzonenko, Oleg Sokolov, Oleg Serovskiy (Gas Stations ZOG “Zaporozhoilgroup”), Yulia Fediv (Ukrainian cultural foundation), Mykyta Shylimov, Valeriy Shkoda, Irina Shkoda, Volodymyr Spielvogel, Kostiantyn Shtytsko (“Vinfort” Ltd.).

Andrij Bludov (Kijev, Ukrajina)

Na ukrajinskom, engleskom i crnogorskom jeziku

21.09 – 22.09.2019 Galerija savremene umjet nosti u rezidenciji BIRUCHIY, poluostrvo Biriuchij, region Herson, Ukrajina 02.10 – 16.10.2019 Muzej istorije Kijeva, Kijev, Ukrajina

Volodimir Gulič (Zaporožje, Ukrajina)

Urednik Maksim Dobrovoljski Konsultacije Natalia Macenko

Bilo kakve netačnosti u pruženim podacima o učesnicima i njihovom radu nijesu namjerne. Ako se pronađu greške, iskreno se izvinjavamo.

Volodimir Budnikov (Kijev, Ukrajina)

Nastja Lojko (Zaporožje, Ukrajina)

Ostale fotografije obezbijedili: Olga Babić, Genadij Kozub, Mladen Miljanović, Jovan Milošević, Veronika Monakova, Pavla Nikitina, Mihail Petrenko, Karina Pustovalova, Siniša Radulović, Selma Selman, Olena Speranska, Varvara Suhenko, Jelena Tomašević, Jusuf Hadžifejzović, Elmira Šemsedinova

PR i komunikacije Olena Speranska

Anastazija Miranović (Narodni Muzej Crne Gore), Darija Badjor, Mikola Barzion (Rekreacioni Centar “Zlatna Obala”), Georgij Bilojvan (ZZ “BRANDBAR”), Marina Vanat, Oleksandr Vanat, Olga Vieru (Naci onalni Centar “Ukrajinska kuća”), Aksana Vlasen ko, Ana Ganopolska, Oleg Degtjarenko (scanline. kiev.ua), Dmitro Zaika (“Disna” Ltd.), Vitalij Ivahov and Svitlana Ivahova (ZZ “ISLA”), Nastja Kalita, Sergij Kirov, Sergij Kodacki, Olga Konončuk (Stone Bridge Eco Resort), Tatjana Kostenko (Muzej istorije Kijeva), Oleksij Kravćun (“Toyota Centre Zaporizhzhya “Vostok Avtomir”), Oleg Krasnosel skij, Anton Lukojanov, Andrij Ljubalin (društveni klub “Egzodus”), Julia McGuffie, Andrij Malevka, Sergij Minko, Ksenija Pavlukova, Oleksandr Radčenko, Ivan Samojduk, Oleksandr Sizonenko, Oleg Sokolov, Oleg Serovski (Benzinske Pumpe ZOG “Zaporozhoilgroup”), Julia Fediv (Ukrajinska kulturna fondacija), Mikita Šilimov, Valerij Škoda, Irina Škoda, Volodimir Špilfogel, Kostjantin Šticko (“Vinfort” Ltd.).

Sergij Bratkov (Harkov-Moskva, Ukrajina-Rusija)

Crnogorsko-Srpski prevod Ala Tatarenko

WE WOULD LIKE TO EXPRESS OUR DEEP GRATITUDE TO UKRAINIAN CULTURAL FOUNDATION, EXODUS SOCIAL CLUB, PARTNERS AND EVERYONE WHO HELPED IN REALIZATION OF THE PROJECT:

DUBOKU ZAHVALNOST ZA UČEŠĆE I PODRŠKU U REALIZACIJI PROJEKTA DUGUJEMO UKRAJINSKOJ KUL TURNOJ FONDACIJI, DRUŠTVENOM KLUBU EGZODUS, PARTNERIMA I SVIMA KOJI SU DOPRINELI ODRŽA NJU SIMPOZIJUMA:

Prevodilac knjiga

Genadij Kozub

Vlatka Vujošević (Podgorica, Crna Gora)

Učesnici: APL315 (Odesa, Ukrajina)

Milka Delibašić (Nikšić, Crna Gora)

Julija Beljajeva (Kijev, Ukrajina)

Memorial

Vlada VladaВладаRalkoРалкоRalko - 131 Museum of Gornji

OlgaОльгаOlgaAndrijАндрійLubalinЛюбалінLjubalinKononchukКонончукKonončuk 24 - 27

SADRŽAJCONTENTSЗМІСТ 10 - 13

Nikita

Artem Volokitin TetjanaТетянаTetianaVolokitinMalinovskaМаліновськаMalinovska 204 - 207

Kateryna KaterinaКатеринаLevchenkoЛевченкоLevčenko -

(ЧОРНОГОРІЯ)(MONTENEGRO)INTHEPARTICIPANTSCORRESPONDENCEOFARTRESIDENCEGORNJIMORINJЗАОЧНІУЧАСНИКИМИСТЕЦЬКОЇРЕЗИДЕНЦІЇВМІСТІВЕРХНІЙМОРІНUČESNICIDOPISNIŠTVAUUMJETNIČKOJREZIDENCIJIUGRADUGORNJIMORINJ(CRNAGORA)

Contemporary Art Gallery UkrajinapoluostrvouUmjetnostiGalerijaУкраїнапівостріврезиденціїМистецтваГалереяUkraineBiryuchyiBIRUCHIYonresidence,peninsula,СучасногоBIRUCHIY,Бирючий,SavremenerezidencijiBIRUCHIY,Biriuchij, 288 - 293 Museum of Kyiv МузейKyiv,History,Ukraineісторії міста MuzejКиїв,Києва,Українаistorije Kijeva, Kijev, Ukrajina

136 - 139 Milka Delibašić Мілка Делібашич Milka Delibašić 140 - 147 Mladen MladenМладенMiljanovićМіляновичMiljanović 148 - 149 Siniša SinišaСінішаRadulovićРадуловичRadulović 150 - 153 Selma SelmaСельмаSelmanСельманSelman 154 - 157 Jelena Tomašević Єлена Томашевич Jelena Tomašević

AndrijАндрійBludovБлудовBludov

OleksaОлексаMannМаннMan 246 - 249 Nina Murashkina Ніна Мурашкіна Nina Muraškina 250 - 253

Nikita 78 - 83

Yuriy Koval Юрій Коваль Jurij Kovalj 232 - 233 Nastya Loyko Настя Лойко Nastja Lojko 234 - 237

KamijКамійCamilleKravcovSagnesСаньєSanje

Kozub Геннадій Козуб Genadij Kozub

Gennadiy

158 - 169

Roman Mihajlov 94 - 103

Julia Beliaeva Julija Beljajeva 196 - 199

28

KostjantinшенкоКостянтинDoroshenkoKostiantynДороDorošenko 20 - 23

174 - 185

Volodymyr VolodimirВолодимирGulichГулічGulič 212 - 215

Yuriy Shabelnikov Юрій Шабельніков Jurij Šabeljnikov 278 - 281

Speranska Олена Сперанська Olena Speranska I “EGZODUS”DRUŠTVENIUZART-REZIDENCIJAMEĐUNARODNAГОРІЯRESORT,STONEВЕРХНІЙКЛУБУСОЦІАЛЬНОГОПІДТРИМКИРЕЗИДЕНЦІЯМИСТЕЦЬКАМІЖНАРОДНАMONTENEGRORESORT,BRIDGEMORINJ,CLUBEXODUSSUPPORTEDARTNTERNATIONALRESIDENCEBYSOCIALGORNJISTONEECOЗА“ЕКСОДУС”МОРІН,BRIDGEECOЧОРНОPODRŠKUKLUBGORNJIMORINJ,STONEBRIDGEECORESORT,CRNAGORA 38 - 43 APL 315 50 - 65 Volodymyr VolodimirВолодимирBudnikovБудніковBudnikov 66 - 71 Vitaliy KarinaКарінаKarinaVitalijВіталійKravetsКравецьKravecPustovalovaПустоваловаPustovalova 72 - 77

Elmira ElmiraЕльміраShemsedinovaШемседіноваŠemsedinova 282 - 287

Юлія Бєляєва

8 9

124

Pavla JiržiЇржиJiříPavlaПавлаNikitinaНікітінаNikitinaPecПецPec 104 - 123

“ZLATNA“ЗОЛОТИЙБАЗАТУРНОГОЇНСЬКОГОПІДТРИМКИРЕЗИДЕНЦІЯМИСТЕЦЬКАМІЖНАРОДНАUKRAINEPENINSULA,COAST”CENTRETIONTURALUKRAINIANSUPPORTEDARTNTERNATIONALRESIDENCEBYCULFOUNDARECREATION“GOLDBIRYUCHYIЗАУКРАКУЛЬФОНДУВІДПОЧИНКУБЕРЕГ”ПІВОСТРІВБИРЮЧИЙ,УКРАЇНАMEĐUNARODNAART-REZIDENCIJAUZPODRŠKUUKRAJINSKEKULTURNEFONDACIJEREKREACIONICENTAROBALA”POLUOSTRVOBIRIUCHIJ,UKRAJINA 192 - 195

National Museum of MontenegrinMontenegro, Art Gallery "Miodrag Dado Cetinje,Đurić"

Zoran Todorović Todorović - 173

Vlatka VlatkaВлаткаVujoševićВуйошевичVujošević 208 - 211

Olexa

Petar PetarПетарĆukovićЧуковичĆuković 14 - 18

Yuriy Pikul Юрій Пікуль Jurij Pikulj 254 - 257 Victor Pokidanets Віктор Покиданець Viktor Pokidanjec 258 - 261

Olena

Зоран Тодорович Zoran

Матвій Крилов

Morinj,SpomenногоріяВерхнійМеморіальнийMontenegroMorinj,Музей,Морін,ЧорDom,GornjiCrnaGora

Andriy AndrijАндрійSteguraСтегураStegura 262 - 273 Jusuf JusufЮсуфHadžifejzovićХаджифейзовичHadžifejzović 274 - 277

Matvej Krilov Matvej Krilov 84 - 93

31

170

Роман Михайлов

Roman Mikhaylov

Xavier Escala Чав’є KsavijerЕскалаEskala 216 - 227 Sergey Kiryuschenko Сергій Кирющенко Sergej Kirjuščenko 228 - 231

I

Kravtsov Нікіта Кравцов

Артем Волокітін Artem

Alexey AleksejОлексійLunevЛуньовLunjov 238 - 241 Maksym Mamsikov Максим Мамсіков Maksim Mamsikov 242 - 245

Vlatka VlatkaВлаткаVujoševićВуйошевичVujošević

Cetinje,DadoUmjetnostiCrnogorskaMuzejЧорногоріяDadoГалереяЧорногорії,НаціональнийMontenegroМузей"MiodragĐurić"Цетіньє,NarodniCrneGore,Galerija"MiodragĐurić"CrnaGora

Andriy

Andriy 200 - 203

10 11

Španiji, Velikoj Britaniji,

And meeting these two "Exodus" is in some ways natural. For we could say that art in its symbolic nature is always a certain kind of "way out", a certain kind of exodus from a world of givenness, a world of physical phenomena, which it always exceeds, being metaphysical! This is what the history of art teaches us, after all, at least in the West - its current is marked by the constant overcoming of the existing tradition as a kind of stable social attachment, going beyond the established socio-economic norms.

It is no coincidence that the patron of the Exodus art project Andriy Lubalinis the author of a holistic, alternative new system of social organization based on the principles of self-organization of different "social communities", which are connected to the network through new, direct media opportunities (Internet) and are based on the principles of trust and confidence This "social organizer" is also called "Exodus".

Петар Чукович / Petar Ćuković

2011) i izložbi u Austriji, Nemačkoj,

Project Commissioner, Montenegrin Professor of Art History, Cetinje Biennale Commissioner (1991, 1994), Member of the International Jury of the UNESCO Prize in the 4th Cetinje Biennale (2002), Director of the National Museum of Montenegro (1995-2007), Curator of the National Pavilion of Montenegro at the Venice Biennale (2001, 2005, 2011) and exhibitions in Austria, Germany, Hungary, Spain, Direktor Narodnog Veneciji 2005, Mađarskoj, Češkoj i Italiji

Muzeja Crne Gore (1995 - 2007), Kustos Nacionalnog Paviljo na Crne Gore na Bijenalu u

Therefore, Exodus emerges from such a historical situation as a pressing need. For something like this to happen, at least when it comes to the possibility of a different social organizer, some historical maturation is needed, based on specific ideas about a new social organization.

Petar Ćuković

Great Britain, Czech Republic and Italy / Комісар проекту, Чорногорський Професор Історії Мистецтва, Комісар Цетінської бієнале (1991, 1994), Член Міжнародного Журі Премії ЮНЕСКО 4-ї Цетінської бієнале (2002), Директор Національного Музею Чорногорії (1995 - 2007), Куратор Національного Павільйону Чорногорії на Венеційській бієнале (2001, 2005, 2011) та виставок в Австрії, Німеччині, Угорщині, Іспанії, Великій Британії, Чехії та Італії / Komesar projekta, Crnogorski Profesor Istorije Umjetnosti, Komesar Cetinjskog bijenala (1991, 1994), Član Međunar odnog Žirija UNESCO nagrade na 4. Cetinjskom bijenalu (2002),

As, after all, all the artists participating in the artistic residence at the Stone Bridge Eco Resort in Gornji Morinj, organized by the Exodus Social Club, International Symposium of Contemporary Art BIRUCHIY and the Stone Bridge Eco Resort itself addressed the same topic: the topic of Exodus.

The first book of Moses talks about Genesis. Immediately after, in the Second Book of Moses, it is about Exodus. Although in the book of Genesis we encounter basic conflict situations, embodied primarily as the struggle between good and evil, in the Second Book of Moses we have, among other things, the thematicization of the collective undesirable other. That "unwanted other", the Jewish people who lived in captivity for 400 years and who multiplied too much in Misir, "threatening" the dominant status of the Egyptian race, finds, with God's help, a way to free themselves from unbearable slavery and go to the Promised Land.

12 13

(2001,

If we look into history, of course, not only Judeo-Christian but the history of the whole world, we will see that this great Old Testament theme is constantly repeated. Both at the level of different collectives (peoples, nations, races, local communities, minority social groups, etc.), and at the level of the individual, the way out of an unbearable situation (existential, ideological, political, etc.) is as relevant today as it is throughout history. Today, perhaps, even more relevant than ever, in times of a wide variety of planetary threats - from nuclear self-destruction, environmental degradation to shameless economic exploitation that produces wars and other forms of more or less dramatic conflict.

Izlazak, „egzodus“ iz ovakve istorijske situacije nameće se stoga kao nasušna potreba. Da bi se tako nešto uistinu dogodilo, bar kada je u pitanju mogućnost drugačijeg socijalnog organajzera-organizatora, potrebno je neko istorijsko zrenje, utemeljeno na konkretnim idejama o novom socijalnom

14 15 Перша книга Мойсеєва говорить про Буття. Одразу після неї, у Другій книзі Мойсеєвій, йдеться про Вихід, про Exodus. Хоча вже у книзі, яка го ворить про Буття, зустрічаємо базові конфліктні ситуції, втілені передов сім як боротьба добра і зла, у Другій книзі Мойсеєвій маємо серед іншого тематизацію колективного небажаного іншого. Той “небажаний інший”, єврейський народ, який жив у неволі 400 років який занадто розмно жився у Місірі, “загрожуючи” панівному статусу єгипетської раси, з Божою допомогою знаходить спосіб визволитися з нестерпного рабства вирушити до Землі Обітованої. Якщо зазирнемо в історію, звісно, не лише юдео-християнську, але істо рію усього світу, ми побачимо, що ця велика старозавітна тема постійно повторюється. на рівні різних колективів (народів, націй, рас, місцевих спільнот, меншинних соціальних груп тощо), на рівні індивідуума вихід з нестерпної ситуації (екзистенційної, ідеологічної, політичної тощо) так само, як і протягом усієї історії, є актуальним сьогодні. Сьогодні, можли во, навіть актуальнішим, ніж будь-коли, в часи найрізноманітніших пла нетарних загроз – від ядерного самознищення, екологічної деструкції до безсоромної економічної експлуататорської домінації, яка продукує війни та інші форми більш або менш драматичних конфліктних ситуацій. Тому Вихід, “exodus” з такої історичної ситуації виступає як насущна потреба. Щоб щось таке справді сталося, принаймні коли йдеться про можливість інакшого соціального організатора, потрібне певне історичне визрівання, засноване на конкретних ідеях про нову соціальну організацію. Не випадково меценат мистецького проекту “Exodus” Андрій Любалін є автором цілісної, альтернативної нової системи соціальної організації, заснованої на принципах самоорганізації різних “соціальних спільнот”, що поєднуються у мережу за допомогою нових, безпосередніх медійних можливостей (Інтернет) спираються на принципи довіри та солідар ності. Цей “соціальний організатор” теж носить назву “Exodus”. А зустріч цих двох “Exodus”-ів у певний спосіб природна. Бо ми могли б сказати, що мистецтво за своєю символічною природою завжди є певним видом “виходу”, певним видом еxodus-а зі світу заданості, світу фізичних явищ, який воно завжди перевищує, бо є метафізичним! Цього нас вчить історія мистецтва, в кінцевому рахунку, принаймні західного –його плин позначений постійним переборенням існуючої традиції як якоїсь стабільної соціальної прив’язки, виходом за межі встановлених соціально-економічних норм. Як, зрештою, всі учасники мистецької резиденції у готельному комплек сі “Stone Bridge Eco Resort” у Верхньому Морині в Чорногорії, яку було організовано “трикутником” з соціального клубу “Ексодус” – Міжнародно го симпозіуму сучасного мистецтва “Бірючий” – готелю Stone Bridge Eco Resort, і, митці з Чорногорії, і митці з “регіону” у своїх працях, у той чи інший спосіб, звернулися до теми Виходу.

A „susret“ ova dva „egzodusa“ je na neki način prirodan. Naime, mogli

bismo reći kako je umjetnost, po svojoj simboličkoj prirodi, uvijek neka vrsta „izlaska“, neka vrsta „egzodusa“ iz svijeta datosti, svijeta fizičkih pojava, kojeg uvijek nadilazi, bivajući metafizička! O tome nas poučava istorija umjetnosti, u krajnjoj liniji bar ona zapadna – njen tok je obilježen stalnim prevladavanjem postojeće tradicije, kao nekakve stabilne socijalne uvezanosti, nekom buntovnom transgresijom, prevazilaženjem uspostavljenih socijalno-ekonomskih normi.

Prva knjiga Mojsijeva, govori o Postanju. Odmah nakon nje, u Drugoj knjizi Mojsijevoj, govori se o Izlasku, o Egzodusu. Iako već u knjizi koja govori o Postanju, nailazimo na fundamentalne konfliktne situacije, prije svega oličene kao sukob Dobra i Zla, u Drugoj knjizi Mojsijevoj, između ostaloga, imamo i tematizaciju kolektivnog neželjenog drugog. Taj „neželjeni drugi“, jevrejski narod koji u ropstvu življaše 400 godina, i koji se odveć bješe u Misiru namnožio, „ugrožavajući“ vladajući status egipatske rase, uz božiju pomoć, pronalazi način da se izbavi iz nepodnošljivog ropstva, i da se pokrene prema Obećanoj Zemlji.

Kao uostalom svi učesnici art-rezidencije u hotelskom kompleksu Stone Bridge Eco Resort u Gornjem Morinju u Crnoj Gori, organizovane u trouglu Socijalni klub Egzodus – Biruchiy Contemporary Art Project – Stone Bridge Eco Resort, umjetnici iz Crne Gore, „regije“ su se, na ovaj ili onaj način, u svojim radovima pozabavili temom egzodusa.

Zavirimo li u istoriju, dakako ne samo judeo-hrišćansku, već diljem cijelog svijeta, vidjećemo kako se ova velika starozavjetna tema permanentno ponavlja. I na nivou različitih kolektiva (naroda, nacija, rasa, lokalnih zajednica, manjinskih socijalnih grupa, itd) i na nivou pojedinca, izlazak iz nepodnošljive situacije, egzistencijalne, ideološke, političke, itd, jednako kao i tokom čitave istorije, aktuelan je danas. Danas možda i više nego ikada , u vrijeme najrazličitijih planetarnih opasnosti – od nuklearnog samouništenja, ekološke destrukcije, do bezočne ekonomske izrabljivačke dominacije koja proizvodi ratove druge oblike manje ili više dramatičnih konfliktnih situacija.

Nimaloorganizovanju.slučajno, mecena umjetničkog projekta „Egzodus“, Andrej Lubalin autor je cjelovitog, alternativnog novog sistema socijalnog organizovanja, zasnovanog na principima samoorganizacije različitih „socijalnih zajednica“, umreženih preko novih, neposredovanih medijskih mogućnosti (internet) oslonjenih na principe povjerenja i solidarnosti. Ovaj „socijalni organajzer“ sam nosi naziv „Egzodus“.

The choice of the first residency venue, a place, where Exodus challenge was declared, was conceptual. Montenegro is an old and young country. It gained and lost its independence during turbulent times in European history, it stood on a crossroads of various cultures, religions and ethnic groups. Montenegro’s God-given nature instilled fortitude, wisdom and self-control in its people, formed a national mentality. People of Montenegro wanted to explore world, to sail over seas to the new lands to peacefully discover and study them. They stood for their land in harmony and peace with neighbours, rid of expansionism and aggression.

019. Montenegro” – is a persuasive document, which demonstrates the world that Montenegro is a place for dialogue where modern images and senses pulsate. And Ukraine is an initiator of this Andialogue.artistic

Ukraine and Montenegro are united by the absence of imperial thinking in political and cultural realms, by having ancient histories and newly-born nationhoods. But Ukraine is now at war. This state is putting a special focus on artists’ way of thinking and work. Montenegro also lived through a military conflict during a breakup of Yugoslavia, and her cultural background is timely and more interesting for today’s world, where, sad to say, wars have become an ever-present reality.

Being one of the aspects of human activity, art goes ahead of mankind. Unlike politicians and scientists, artists can find a solution, through their fantasy, anticipation and excitement. Artist can lance the sore spots, which people’s wishful thinking often ignores. The artists who took part in the project belong to different schools, medias and generations, they share different mentalities and methods. Not only did they perform, but also discussed Exodus theme, debated during lectures and seminars, questioned different aspects of art, history, traditions, economy, social trends, new ways of cooperation, public and business relationship.

Modern world threatens itself, a tendency of self-destroy gains momentum. Environmental issues, the deepening rift between rich and poor, nuclear war threat - these are features of our modern world. It generates new technologies, in no time they become weapons of a mind control. All this looks like we are taken prisoners, while Exodus is the only way to escape.

Костянтин Дорошенко / Kostjantin Dorošenko

Not for nothing, back in days, Cetinje Biennial became a gulp of fresh air in Europe. It brought search, honesty and transparency into money-influenced and ideologically biased art world. Biennial hosted the most sensitive issues, the most extravagant and taboo-breaking art views - from ethic cleansings to edges of pornography in nature.

Importantly,consumption.worldfamous

masters and young artists had the possibility to communicate equally, and all of us had a possibility to present own artistic works in details. As a result, we have received a project, which has changed its participants, their personalities, topics, methods and understanding of their

Artisticwork.metropoles

accumulated net of the project is concentrated, contrast and visually bright. Contrasting images, concepts and reflections attack the audience. It looks like Pandora’s box has opened, or a Ukrainian fairytale Egg hatched out. The effect depends on the viewer’s perspective. “A game with

and provinces do not exist no more. This became the main affirmation of Exodus project. The discourse on global challenges and problems can now be equally held both in the recognized European capitals and in the countries which do not have imperial past and which do not pretend of being mainstream or expansive.

Residences gave the artists an experience of their personal Exodus from their routine strategies, as well as a fresh look at their own practices. We have travelled across Montenegro, with its luxurious nature faceted with unique people’s traditions, its modern art and dramatic history. Biruchiy island demonstrated us a problem of human interaction with the natural resources, a conflict of contradictions between “public / private”. The island showed us a conflict between the things that indisputably belong to everyone of us, like seas and oceans, and our trifling possessiveness and messy

Today the Old World suffers irreversible changes, economy, society and civilization are in a permanent crisis. At the same time social media and internet rapidly form a new reality. Being an open-minded country, aloof of European and world political hubs, Montenegro can find itself as one of the finders and founders and a new world, show world the examples of collaboration and solidarity.

It appeals to the Exodus of Israelites out of pharaoh enslavement through trials, bitter frauds, mistakes and purification to the Holy Land.

16 17 Project Curator, Ukrainian Art Critic, Media Manager, Radio Host, Art exhibi tions and cultural projects Curator in Ukraine, USA, China and Kyrgyzstan / Куратор проекту, Український Арт-критик, Медіа-менеджер, Радіоведучий, Куратор виставок і культурних проектів в Україні, США, Китаї та Киргизстані / Projektni kustos, Ukrajinski Umetnički Kritičar, Medijski Menadžer, Radio Voditelj, Kustos izložbi kulturnih projekata u Ukrajini, SAD, Kini Kirgistanu

Exodus is the main topic of the symposiums and residences. Being a crucial moment in history of mankind, which appeals to the second book of Torah, Exodus remains a burning issue of today.

Kostiantyn Doroshenko

“Exodus. Biruchiy 019. Montenegro” is the international symposium of contemporary art, which took place in 2019 and united 39 artists from 9 European countries in two residencies - in Montenegro’s Gornji Morinj, and on Byriuchyi island.

Moreover. Powerful states and their strategies brought humanity to the whole spectrum of crises. It is time to listen to another countries, except Western and Central Europe.

EXODUS IS OUR CHALLENGE

These lands suffered the destinies of “bloodlands” (by Timothy Snyder), and their invasive social experiments, imperial expansion, pacification, and wars took away millions of human lives. These countries have preserved their unique vitality, morphed into new forms and developed their own outlook optics through the prism of art. Their experience updates the ideas of 19’s century Ukrainian Kyrylo-Methodiy secret society, the ideas revolving around the architecture of an Eastern-European future which should be based on mutual understanding between nations and on the total denial of imperialism.“Exodus.Biruchiy

20 21

Ukupno umjetničko dostignuće projekta vizuelno je posebno bogato, kon centrisano i kontrastno. Gledaoca napadaju bezmalo suprotne slike, koncepti, razmišljanja. Kao da se Pandorina kutija otvorila ili se razbilo “Jajce-rajce” iz ukrajinske narodne priče. Učinak zavisi od ugla posmatrača. Kao i u dipti hu Sergeja Kirjuščenka, „ovo je igra sa geometrijom perspektive“. Kreativni jezik različitih umjetnika, na šta se, i u kojoj dimenziji, oni fokusiraju, daje zanimljiv presjek tokova, načina stvaranja umjetnosti koja dominiraju u nekoj zemlji ili regionu, kao informaciju za antropološka, sociološka, politička poređenja i razmatranja.

“Exodus. Biruchii 019. Montenegro“ je ubjedljiv dokument koji svijetu pokazuje Crnu Goru kao mjesto dijaloga i pulsiranja savremenih slika osjećaja, znače nja ideja. Ukrajinu kao aktuelnog inicijatora ovog dijaloga.

(prevod sa ukrajinskog: Petar Ćuković)

Glavno dostignuće našeg umjetničkog istraživanja je spoznaja da je Exodus lič ni izazov za sve. Izazov da budemo u stanju da promijenimo nečiji stav prema svijetu svoju ulogu u njemu, da razbijemo krug samo-reprodukcije nasilnog scenarija u istorijskoj spirali.

Utopia yesterday, a technical task today. The way of this task solving is speci fied in “Exodus paradigm” - the manner and the instruments people use to self-organize themselves into the new, quality form of cooperation, which is based on reciprocal prosperity and common sense.

Exodus of today is an understanding that hierarchy is not the only way to build a society; all tasks and problems of a social development (by the way, all social institutions and parts of a modern state are created only for this purpose) can be solved in a completely different quality manner; with the help of decentralized models of well-being.

When a likemindedness and consensus between many persons are born, a tribe becomes a public, and a nation is born. All mythology that comes next is the result of this phenomenon.

22 23 Stone Bridge Eco Resort Director / Директорка Stone Bridge Eco Resort / Director Stone Bridge Eco Resort Ideologist of EXODUS social club, PhD in Sociology / Ідеолог соціального клубу “Ексодус”, Кандидат Соціологічних Наук / Ideolog društvenog kluba „Egzodus“, Kandidat Socioloških Nauka Olga Kononchuk Ольга Конончук / Olga Konončuk Andriy Lubalin Андрій Любалін / Andrij Ljubalin

Unseen and unprecedented challenges modern human civilization faces require a reinterpretation of the deepest fundamentals of social structure. We must find new ways to achieve a common goal of all men of sense living on our planet, in a pursue of peaceful and prosperous well-being.

Thinking self-consistently is an effort, self-positioning is a responsibility.

model of a modern state system is a Pharaoh of today, whi ch dominates over people nowadays. This power is ephemeral: it is a habit of thinking in such a way, and a habit of acting respectively.

The best way to predict the future is to start building it.

“SLAVE YESTERDAY, FREEMAN TODAY”

Evidently, such an archaic structure is not able to counter challenges that sit around humanity, so it should transform itself to protect our planet, to help planet and human species survive.

This goal caused a consolidation of ancient tribes, when people started to join their own capabilities for common problems solving, and they started creating hierarchical structures, which are the basics of a modern state

Thinking, however, about the essence of this event one can claim that the Exodus is only the consequence. The reason behind it was the likeminded ness, the consensus between Jews-slaves, their unwillingness to live under pharaoh’s domination; instead, they all wanted to live in a freedom, limited only by their own will - this wish united them all.

Exodus conquers the inertness of our own thinking and formed social habits in a strive to a common wishful future. Likemindedness brings cooperation.

Thesystem.hierarchical

Wise Rebbe Menachem Mendel Schneerson once said that “Our generation is not expected to make great achievements. We are the generation to com plete the work of all the generations before us. All we have to do is to make a small thing - but our time is far more difficult. Self-sacrifice for us means getting rid of old habits and acquiring new”.

The term Exodus is often referred to the departure of Israelites from Egypt and the religious mythology.

Creative victory of an Artist lies in his aspiration to vividly express the inexpressible - this is an act of conquering the inertia of thinking. In this sense, this art residency gave each of them a possibility to find an own unique way to express a topic of Exodus from slavery of past thoughts to well-being, humanization, peace and prosperity.

„Od naše generacije ne traže se velika ostvarenja. Prethodne generacije već su sve pripremile za nas. Nama je ostala samo sitnica – ali u znatno teža vremena. Samopožrtvovanost za nas znači da se samo oslobodimo starih navika steknemo nove,“- rekao je mudrac Rebe Menahem-Mendel Šnejer son.

Egzodus u kontekstu sadašnjeg doba to je svest o tome da hijerarhija nije jedini način organizacije društva; da su zadaci problemi socijalnog projek tiranja (a upravo radi toga stvorene su sve socijalne institucije – sastavni elementi savremene države) mogu da budu rešeni na način koji je suštinski drugačiji: u decentraliziranim modelima saglasja. Sve ovo postalo je moguće samo sada, zahvaljujući savremenim komunikaci jama i tehnologijama, i nikad pre nije postojalo u istoriji čovečanstva.

Ono što se smatralo utopijom danas je postalo isključivo tehnički zadatak čije je rešenje skicirano u „paradigmi Egzodus“ — načinu i instrumentima samoorganizacije ljudi u novi, suštinski drugačiji oblik interakcije u čijoj su osnovi uzajamno saglasje i zdravi razum.

Neviđeni izazovi bez presedana, pred kojima se našla savremena civilizacija zahtevaju ponovno osmišljavanje najdubljih temelja socijalnog uređenja da bi se našli novi putevi ostvarenja zajedničkog cilja svih pametnih ljudi na planeti u težnji ka prosperitetu u miru i saglasju.

Ali, razmišljajući o suštini samog događaja, možemo ustvrditi da se ak tom Ishoda bila obeležena samo posledica. Razlog je pak bilo zajedničko razmišljanje, jednomišljenost robova-Judeja u tome da ne žele živeti pod vladavinom faraona; štaviše sve njih je ujedinjavala želja da se živi u slobodi, koju ograničava samo njihova vlastita volja.

24 25 “УЧОРА – РАБ, А СЬОГОДНІ – ВІЛЬНА ЛЮДИНА” Слово Ексодус звичайно пов’язують з виходом іудейського народу з Єгип ту релігійною міфологією. Але розмірковуючи про суть самої події, можна твердити, що актом Виходу знаменувався лише наслідок. Причиною ж було співмислення, єдинодумність рабів-іудеїв у небажанні жити під владою фараона; натомість всіх єднало бажання жити у свободі, обмежуваній лише їхньою власною Міркувативолею.самостійно – зусилля, займати особисту позицію – відпові Колидальність.виникає співмислення, єдинодумність багатьох – плем’я перетво рюється на народ і народжується нація. Вся подальша міфологія – лише наслідок цього феномену. Ексодус – подолання інерції власного мислення, сформованих соціаль них звичок, у прагненні до спільного бажаного майбуття. Через співмис лення – до співдіяльності. Тому що найкращий спосіб провіщати майбутнє – це почати його ство Небачені,рювати. безпрецедентні виклики, перед якими постала сучасна циві лізація, потребують переосмислення найглибших підвалин соціального впорядкування, аби віднайти нові шляхи досягнення спільної мети всіх розумних людей на планеті у прагненні до процвітання в мирі й злагоді. Саме цією метою спричинилося укрупнення перших племен, коли люди, об’єднуючи можливості кожного для вирішення спільних завдань, поро джували ієрархічні структури, які лежать в основі сучасного державного устрою. Ієрархічна модель суспільного устрою – це і є теперішній Фараон, під владою якого дотепер перебувають люди. Але влада ця ефемерна: це лише звичка міркувати у такий спосіб і діяти відповідно до нього. Очевидно, що аж настільки архаїчна структура нездатна протистояти викликам, котрі обсіли людство, тож має неминуче трансформуватися задля забезпечення виживання планети і людини як біологічного виду. Ексодус у контексті нинішньої доби – це усвідомлення того, що ієрархія –не єдиний спосіб організації суспільства; що завдання й проблеми соціального проектування (а власне задля цього створені всі соціальні інституції – складові сучасної держави) можуть бути розв’язані у якісно інший спосіб: у децентралізованих моделях злагоди. Все це стало можливим лише зараз, завдяки сучасним комунікаціям і технологіям, і ніколи не існувало раніше в історії людства.

Egzodusfenomena.jeprevladavnje

Razmišljati samostalno to je napor, zauzimati ličan stav to je odgovornost. Kada se rađa zajedničko razmišljanje, istomišljenost brojnih – pleme se pretvara u narod rađa se nacija. Sva dalja mitologija to je samo posledica ovog

inercije vlastitog mišljenja, formiranih socijalnih navika u težnji ka zajedničkoj željenoj budućnosti. Preko zajedničkog raz mišljanja – ka zajedničkoj delatnosti. Zato što je najbolji način da se proriče budućnost početi graditi istu.

Upravo ovaj cilj je doveo do nastanka većih plemena kada su ljudi, ujedinju jući mogućnosti svakog čoveka radi rešavanja zajedničkih zadataka, rađali hijerarhijske strukture koje leže u osnovi savremenog državnog uređenja.

Те, що вчора вважалося утопією, сьогодні стало суто технічним завдан ням, рішення якого окреслене в “парадигмі Ексодус” – способі й інстру ментах самоорганізації людей у нову, якісно іншу форму взаємодії, в основі якої – взаємна злагода й здоровий глузд. Творча звитяга Художника у прагненні образно висловити невимовне

Očigledno je da je čak toliko arhaična struktura nije kadra da se nosi sa iza zovima koji su spopali čovečanstvo, zato mora neminovno da se transformi

še radi osiguranja preživljavanja planete i čoveka kao biološke vrste.

Kreativna pobeda Umetnika u težnji da izrazi neizrecivo to jeste čin pre vladavanja inercije mišljenja. I u ovom smislu ova art-rezidencija pružila je mogućnost svakom od njih pronaći, na svoj unikatni način, izraz za temu Izlaska iz ropstva nekadašnjih predstava – prema humanizaciji, saglasju prosperitetu u miru.

Reč egzodus obično povezuju sa ishodom judejskog naroda iz Egipta religij skom mitologijom.

Hijerarhijski model društvenog uređenja – to je sadašnji Faraon pod čijom vlašću ljudi ostaju do sada. Ali je ova vlast efemerna: to je samo navika da se razmišlja na takav način deluje u skladu sa tim.

– це і є акт подолання інерції мислення. І в цьому сенсі ця арт-резиден ція надала можливість кожному з них, у свій унікальний спосіб, знайти вираз темі Виходу з рабства минулих уявлень у бік гуманізації, злагоди й процвітання в мирі. “Від нашого покоління не потребують великих звершень. Попередні покоління все вже для нас приготували. Нам залишилось зробити лише дрібничку – але у значно важчі часи. Для нас самопожертва означає лише збутися старих звичок і набути нових”, – сказав мудрець Раббі Менахем-Мендл Шнеєрсон.

„JUČE – ROB, A DANAS – SLOBODAN ČOVEK“

This year its project got a name “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro”, and was comprised of two international art-residencies. The first took place in June 2019 in Gornji Morinj, Montenegro, and united the representatives of Exodus social club and the organizers of the international symposium of contemporary art BIRUCHIY; as a result – from August 16 to September 25 the National Museum of Montenegro in Cetinje hosted an exhibition supported by the Ukrainian cultural foundation, which gave the floor to 19 artists from Ukraine, Montenegro, France, Bosnia and Herzegovina, Czech Republic and Serbia. The second art residency took place from September 8 to 23 in a traditional project venue located in Ukraine –Biryuchyi peninsula, which is a part of Azov-Syvash National Nature Park, surrounded by the Azov sea. It united 24 artists from Ukraine, Belarus, Serbia, Montenegro and Spain. The works by participants of both art residencies were exhibited from October 2 to 16 in Museum of Kyiv History.

Kateryna Levchenko

A long-term investment into art is financing of art residencies for creating favorable conditions for the artists. Supported by Ukrainian cultural foundation, in the framework of “N.O.R.D.” (Education. Exchanges. Residences. Debuts) program in 2019 this art residency chronologically became a fourteenth event.

26 27 N.O.R.D. (“Education. Exchanges. Residences. Debuts”) Programme Manager of Ukrainian culture foundation / Менеджерка програми Н.О.Р.Д. ("Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти") Українського культурного фонду / N.O.R.D. („Obuka. Razmjena. Rezidencije. Debiji“) Program Manager Ukrajinskog kulturnog fondaw

In my view, BIRUCHIY – is not only a place, space and time for work, but also a centre of informal education for its participants. Each artist shares his own experience during lectures, workshops, and presentations. Being a part of art residency is a higher level of reflection and thoughts about the things heard, seen and created, which helps the art-professionals concentrate on their individual or even collective works and practices. As a result, there are new connections and relations being formed: towards oneself, art practice, investigations and surroundings – both physical and virtual. This is the way new perspectives of Ukrainian art development are planned, created, concentrated and investigated.

Катерина Левченко / Katerina Levčenko

Using their own artistic techniques, new participants contributed to the topic of global exodus from today’s crisis situations, deliberating on the existence of such “Exodus” for Ukraine, investigating new potential ways and directions to move, thinking about the main essence of such movement for art. The artists concentrated on the most painful problems of humanity, on the structured contexts of ecological catastrophe, mass migration and global conflict.

BIRUCHIY – international symposium of contemporary art – is the only one art residency in Ukraine that can be called sustainable, as it has been working successfully from 2006 to nowadays, year by year evolving and developing Typologicallyitself.BIRUCHIY is a themed residence. Each season art residency chooses a new interesting and timely topic, thus attracting artists from different countries and cities. The project creates opportunities for its residents, where they can work on site, amidst unique landscapes, attracting partners and collaborators, from local to international ones. The project becomes a resource for the professional development and consequent incentives of individual talents.

28 29 Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва “Бірючий” (BIRUCHIY) –це єдина в Україні арт-резиденція сучасного мистецтва, яку можна назвати сталою, адже вона досі успішно функціонує з 2006 року та розбудовується рік у “Бірючий”рік. відноситься за типологією до тематичних резиденцій. Кожного се зону арт-резиденція обирає нову й цікаву, актуальну тему, тому й приваблює митців із різних міст країн. Проект створює можливості для резидентів працювати на місці, серед унікального ландшафту, залучаючи до співпраці партнерів від локального до міжнародного рівня, та стає ресурсом для про фесійного розвитку, послідовним заохоченням індивідуальних обдарувань. Фінансування арт-резиденцій з метою створення сприятливих умов для митців власне є довготривалою інвестицією в мистецтво. В 2019 році, за підтримки Українського культурного фонду в рамках програми “Н.О.Р.Д.” (Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти), резиденція була за хронологічним відліком вже чотирнадцятою. У цьому році її проект отримав назву “Ісход. Бірючий 019. Чорногорія”, до якого увійшли дві міжнародні арт-резиденції. Перша відбулась у червні 2019 року в Верхньому Морині (Gornji Morinj, Чорногорія) за об’єднання пред ставників соціального клубу Exodus та організаторів міжнародного симпо зіуму сучасного мистецтва BIRUCHIY; її результат – з 16 серпня по 25 вересня в Національному Музеї Чорногорії в місті Цетіньє (Cetinje) за підтримки УКФ тривала виставка, де брали участь 19 митців з України, Чорногорії, Франції, Боснії Герцеговини, Чехії та Сербії. Друга резиденція, що пройшла з 8 по 23 вересня на традиційній локації проекту в Україні – півострові Бірючий, який є частиною Азово-Сиваського національного природного парку оточений Азовським морем, об’єднала 24 митців – з України, Білорусії, Сербії, Чорного рії та Іспанії. На роботи учасників двох мистецьких резиденцій можна було поглянути з 2 по 16 жовтня в Музеї історії міста Києва. Використовуючи кожний власну мистецьку практику, нові учасники зробили внесок у розвиток теми виходу світу з кризових ситуацій сьогодення, роз мірковуючи над тим, чи існує цей “Вихід” для України, досліджуючи ймовірні шляхи та напрямки, в яких слід рухатись, а також що цей рух взагалі може означати для мистецтва. Митці зосередились на особливо болючих пробле мах сучасного світу, у взаємопов'язаних контекстах екологічної катастрофи, масової міграції та глобального конфлікту. На мою думку, BIRUCHIY – не просто місце, простір та час для роботи, а й осередок неформальної освіти для його учасників. Кожен з митців ділиться досвідом з іншими у форматі лекції, воркшопу, презентації. Перебування на резиденції супроводжується підвищеним рівнем рефлексії щодо почутого, побаченого та створеного, допомагаючи арт-професіоналам зосередитись на своїх власних або й колективних практиках роботах. Як результат – фор муються нові типи взаємозв’язків і відносин: до себе, до своєї мистецької практики, до досліджуваної теми й оточення – фізичного та віртуального. Саме у такий спосіб плануються, створюються, зосереджуються й досліджу ються нові перспективи розвитку українського мистецтва.

Međunarodni simpozijum savremene umjetnosti „BIRUCHIY“ jedina je u Ukrajini art-rezidencija savremene umjetnosti koju možemo nazvati stalnom, jer uspješno funkcioniše od 2006. godine do sad svake godine postaje sve veća.

Prema tipologiji, „BIRUCHIY“ spada u tematske rezidencije. Svake sezone artrezidencija bira novu zanimljivu, aktuelnu temu, zato privlači umjetnike iz različitih gradova zemalja.

art-rezidencija radi stvaranja povoljnih uslova za umjetnike predstavlja zapravo dugoročnu investiciju u umjetnost. Rezidencija 2019. godine, održana uz podršku Ukrajinskog kulturnog fonda u okviru programa „Н.О.Р.Д.” („Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти“. – „Obuka. Razmjena. Rezidencije. Debiji“), bila je hronološki već četrnaesta po redu.

Koristeći svako svoju sopstvenu umjetničku praksu, novi učesnici su dali doprinos razvoju teme izlaska svijeta iz kriznih situacija današnjice, razmišljajući o tome da li postoji ovaj „Izlaz(ak)“ za Ukrajinu, istražujući eventualne puteve pravce u kojima se treba kretati, a takođe šta ovaj „Izlazak“ uopšte može značiti za umjetnost. Umjetnici su se usredsrijedili na posebno bolne probleme savremenog svijeta, u uzajamno povezanim kontekstima ekološke katastrofe, masovne migracije i globalnog konflikta.

Finansiranjetalente.

Ove godine njen projekat je dobio naziv „Egzodus. BIRUCHIY 019. Crna Gora“ i u njega su ušle dvije međunarodne art-rezidencije. Prva je održana u junu 2019. u Gornjem Morinju (Crna Gora), okupivši predstavnike društvenog kluba Egzodus i organizatore međunarodnog simpozijuma savremene umjetnosti BIRUCHIY. Njen rezultat je sljedeći: od 16. avgusta do 25. septembra u Narodnom Muzeju Crne Gore u gradu Cetinju, uz podršku UKF trajala je izložba na kojoj je učestvovalo 19 umjetnika iz Ukrajine, Crne Gore, Francuske, Bosne i Hercegovine, Češke i Srbije. Druga rezidencija koja je odžalna u periodu 8-23. septembra na tradicionalnoj lokaciji projekta u Ukrajini – na poluostrvu Birjučij, koje je dio Azovo-Sivaškog narodnog prirodnog parka i koji je okružen Azovskim morem – okupila je 24 umjetnika iz Ukrajine, Bjelorusije, Srbije, Bosne i Hercegovine, Crne Gore Španije. Radove učesnika dvije umjetničke rezidencije bilo je moguće pogledati od 2-16. oktobra u Muzeju istorije grada Kjeva.

Projekat stvara za rezidente mogućnosti da rade na terenu, usred unikatnog pejzaža, uključujući u rad partnere od lokalnog do međunarodnog nivoa, i postaje resurs za profesionalni razvoj, dosljedni podsticaj za individualne

Po mom mišljenju, BIRUCHIY nije samo mjеsto, prostor vrijeme za rad, već je centar neformalnog obrazovanja za njegove učesnike. Svako od umjetnika razmjenjuje iskustva sa drugima u formatu predavanja, radionice, prezentacije. Boravak na rezidenciji prati povišeni nivo refleksije prema onom što se čulo, vidjelo i stvorilo, pomažući art-profesionalcima da se usredsrijede na svoje vlastite ili kolektivne prakse i radove. Kao rezultat, formiraju se novi tipovi uzajamnih veza odnosa: prema sebi, prema svojoj umjetničkoj praksi, prema temi koja se istražuje prema okolini – fizičkoj i virtuelnoj. Upravo na takav način planiraju se, stvaraju i istražuju nove perspektive razvoja ukrajinske umjetnosti.

Due to the mental and historical closeness of our countries, political and economic trials and the search for national identity, the project with an ex hibition at the National Museum of Montenegro became an important step in the development of cultural diplomacy between our countries.

We would like to thank once again to all our like-minders: those who joined the organization of the project, those who participated in it and those who supported in every possible way. Our country and the world in general are experiencing difficult times. But the Exodus exists — our path to it lies in the unity and belief that art, having a mysterious power to unite decent, unafraid of change people around it, saves the world.

Козуб / Genadij Kozub

Olena Speranska

Gennadiy Kozub

With a wealth of experience and almost 15-year history of organizing inter national residences, we have decided for the first time to do an interest ing experiment – to work all year long on one topic: in Montenegro and Ukraine, with artists of different generations, mentality, nationalities and schools, and we probably have managed this project thanks to a unifying theme of Exodus.

It is an effort of many people from different countries, united by common values and ideas. But what requires considerable resources, if done sincerely and enthusiastically, inevitably gives and brings out generous dividends.

While working on the project both in Montenegro and Ukraine two residenc es and four bright exhibitions have been held, where works of artists created as a result of active cooperation were presented. The artworks are the reflec tions on the deep theme of research, born in the process of reflection, cre ative and intellectual interaction, lectures and presentations that took place against the backdrop of the picturesque mountain and sea landscapes of the past socialist-conquered and present-day humanistic developing countries.

On remote territories, such different, well-known and first-time met meters and young artists, through cultural dialogue have been able to create beautiful works of art: conceptual, deep, rich in vibrant color and content

30 31 Book Compiler, Communications and Development Director of the Interna tional symposium of contemporary art BIRUCHIY, Art Residences Coordinator / Упорядник книги, Директорка з комунікацій та розвитку Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва “Бірючий”, Координаторка мистецьких резиденцій / Prevodilac knjiga, Direktor za komunikacije razvoj Međunarod nog simpozijuma savremene umetnosti BIRUCHIY, Koordinator umetničkihNGOrezidencija"Contemporary Art Researches Union" President, Commissioner of the International symposium of contemporary art BIRUCHIY / Президент ГО “Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва”, Комісар Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва “Бірючий” / Predsednik NVO "Savez Savremene Umetnosti Istražuje", Komesar Međunarodnog simpozijuma savremene umetnosti “Biruchiy”

– sometimes ironic, sometimes provocative, philosophical and most impor tantly, thought-provoking.

Олена

Геннадій

According to the 1987 Nobel Lecture by Joseph Brodsky, "The world is proba bly not going to be saved, but an individual can always be". Reflecting on our own freedom of choice, we are faced with serious obstacles, stereotypes and mental denial Exit from the territory of our own comfort, even unhappy, which stably suppress our desires, actions and thoughts. We are afraid of de cisive action, internal and external conflicts, but without actions – changes are impossible.

Сперанська / Olena Speranska

Zbog mentalne i istorijske bliskosti naših zemalja, političkih i ekonom skih ispitivanja i traženja nacionalnog identiteta, projekat sa izložbom u Nacionalnom muzeju Crne Gore postao je važan korak u razvoju kulturne diplomatije između naših država.

Tokom rada nad projektom održane su dvije rezidencije četiri sjajne izložbe u Crnoj Gori i Ukrajini, gdje su predstavljena djela umjetnika nastala kao rezultat aktivne saradnje. To su njihove refleksije odnosno duboke teme istraživanja, rođene u procesu razmišljanja, kreativne intelektualne inte rakcije, predavanja i prezentacija, koje su se odvijale na pozadini slikovitih planinskih morskih pejzaža u prošlosti socijalistički osvojenih, ali sada savremenih zemalja, koje se razvijaju u humanističkom pravcu.

Na udaljenim teritorijama takvi različiti, davno poznati i oni, što su se sreli prvi put, umjetnici sa bogatim iskustvom i mladi, zahvaljujući kulturnom dijalogu, mogli su da stvore prelijepa umjetnička dijela: konceptualna, du

32 33 Маючи багатий досвід та майже 15-річну історію організації міжнародних резиденцій, ми вперше вирішили зробити цікавий експеримент – пра цювати цілий рік над однією темою: в Чорногорії та Україні, з митцями різних поколінь, ментальності, національностей та шкіл, і, ймовірно, нам вдалося зробити цей проект завдяки об’єднуючій темі Exodus. Через ментальну та історичну близькість наших країн, політичні та економічні випробування та пошуки національної ідентичності, проект із виставкою в Національному Музеї Чорногорії став важливим кроком у розвитку культурної дипломатії між нашими країнами. В нього вкладено зусилля багатьох людей із різних країн, об’єднаних спільними цінностями та ідеями. Але те, що вимагає значних ресурсів, якщо це робиться щиро натхненно, неодмінно дає віддачу і приносить щедрі плоди. За час роботи над проектом було проведено дві резиденції та чотири яскраві виставки в Чорногорії та Україні, де презентувалися роботи художників, створені у результаті активної співпраці. Це їхні рефлексії з приводу глибокої теми дослідження, народжені в процесі роздумів, творчої й інтелектуальної взаємодії, лекцій та презентацій, що відбу валися на тлі мальовничих гірських та морських пейзажів в минулому соціалістично-підкорених та наразі сучасних країн, що розвиваються в гуманістичному напрямку. За Нобелівською лекцією Йосипа Бродського 1987 р., “світ, ймовірно, вря тувати вже не вдасться, але окрему людину – завжди можна”. Розміркову ючи над свободою власного вибору, ми стикаємось із важкими перешко дами, ментальними стереотипами та запереченням Виходу з території власного комфорту, навіть нещасливої, що стабільно пригнічує наші бажання, дії й думки. Ми боїмося рішучих дій, внутрішніх та зовнішніх конфліктів, але без дій – зміни неможливі. На віддалених територіях, такі різні, давно знайомі та ті, що зустрілися вперше, метри й молоді, змогли завдяки культурному діалогу створити чудові мистецькі праці: концептуальні, глибокі, насичені яскравим кольо ром та змістом – іноді іронічним, а іноді провокативним, філософським, та, найголовніше, таким, що змушує думати. Хочемо вчергове подякувати усім нашим однодумцям: тим, котрі долучилися до організації проекту, тим, що взяли в ньому участь, тим, хто всіляко підтримував. Наша країна світ в цілому нині переживають непрості часи. Але Вихід існує — і наш шлях до нього лежить у єдності та вірі в те, що мистецтво, маючи таємничу силу об’єднувати навколо себе порядних людей, що не бояться змін, таки рятує світ.

Sa bogatim iskustvom i gotovo 15- godišnjom istorijom organizacije međunarodnih rezidencija, odlučili smo se prvi put napraviti zanimljiv eksperiment - da tokom cijele godine radimo na jednoj temi: u Crnoj Gori i Ukrajini, sa umjetnicima različitih generacija, mentaliteta, nacionalnosti i škola, i vjerovatno, smo uspijeli ostvariti ovaj projekat zahvaljujući temi Egzodus koja ujedinjuje.

Želimo još jednom da se zahvalimo svim našim istomišljenicima: onima koji su se pridružili organizaciji projekta, onima koji su u njemu učestvovali i onima koji su podržali na sve moguće načine. Naša zemlja, svijet u cijelini, sada prolaze kroz teška vremena. Ali Izlaz (Egzodus) postoji - a naš put prema njemu je u jedinstvu i vjeri da umjetnost, koja ima misterioznu moć ujedinjavati oko sebe pristojne ljude, koji se ne plaše se promijena, ipak će spasiti svijet.

U ovaj projekat je uložen napor mnogih ljudi iz različitih zemalja, koji su ujedinjeni zajedničkim vrijednostima idejama. Ali ono što zahtijeva značajne resurse, ako se radi iskreno i sa inspiracijom, neminovno se vrača donosi bogate plodove.

boka, bogata živopisnim bojama sadržajem - ponekad ironična, a ponekad provokativna, filozofska, ali što je najvažnije, ona koja primoravaju misli.

Prema Nobelovom predavanju Josipa Brodskog iz 1987. godine, „Svijet, vje rovatno, već neće biti spašen, ali pojedinac uvijek može biti“. Razmišljajući o slobodi vlastitog izbora, suočavamo se sa ozbiljnim preprekama, mentalnim stereotipima i poricanjem Izlaska (Egzodus) iz teritorije sopstvenog komfora, čak one nesretne, što stabilno guši naše želje, postupke i misli. Plašimo se odlučnih postupaka, unutrašnjih spoljašnjih sukoba, ali bez djelovanja promijene nisu moguće.

34 35

СергійAPLУЧАСНИКИ:315(Одеса,Україна)Братков(Харків-Москва, Україна-Росія) Володимир Будніков (Київ, Україна) Віталій Кравець (Київ, Україна) Нікіта Кравцов (Париж, Франція) Матвій Крилов (Херцег Нові, Чорногорія) Роман Михайлов (Харків,

Vlada Ralko (Kyiv, Ukraine)

Nikita Kravtsov (Paris, France)

Ukraine-Russia)

Pavla Nikitina (Brno, Czech Republic)

Vitaliy Kravets (Kyiv, Ukraine)

Roman Mikhaylov (Kharkiv, Ukraine)

36 37 June 17 July 7, 2019 17 ЧЕРВНЯ - 7 ЛИПНЯ 2019 РОКУ 17. JUNA - 7. JULA 2019. CrnaGornjiStoneuzMEĐUNARODNAЧорногоріяВерхнійStoneзаМІЖНАРОДНАMontenegroGornjiStonesupportedINTERNATIONALGODINEARTRESIDENCEbyExodussocialclubBridgeEcoResortMorinjАРТРЕЗИДЕНЦІЯпідтримкисоціальногоклубу"Екодус"BridgeEcoResortМорінART-REZIDENCIJApodrškudruštveniklub“Egzodus”BridgeEcoResortMorinjGora

Україна) Влада Ралко (Київ, Україна) Камій Саньє (Париж, Франція)

Volodymyr Budnikov (Kyiv, Ukraine)

Павла

Volodimir Budnikov (Kijev, Ukrajina)

Каріна

Vitalij Kravec (Kijev, Ukrajina)

Roman Mihajlov (Harkov, Ukrajina)

Karina Pustovalova (Kyiv, Ukraine)

Camille Sagnes (Paris, France) Україна) Нікітіна (Брно, Чеська Республіка) Пец (Брно, Чеська Республіка) Пустовалова (Київ,

Ukrajina-Rusija)

Pavla Nikitina (Brno, Češka)

Vlada Ralko (Kijev, Ukrajina)

Їржи

Matvej Krilov (Herceg Novi, Crna Gora)

JIŘÍ PEC (Brno, Czech Republic)

SergijAPL315UČESNICI:(Odesa,Ukrajina)Bratkov(Harkov-Moskva,

Kamij Sanje (Pariz, Francuska)

Matvej Krilov (Herceg Novi, Montenegro)

Karina Pustovalova (Kijev, Ukrajina)

Jirží Pec (Brno, Češka)

PARTICIPANTS:APL315(Odesa,Ukraine)SergiyBratkov(Kharkiv-Moscow,

Nikita Kravcov (Pariz, Francuska)

38 39

40 41

APL 315

Rođen 1986. godine u Krasnodaru u Rusiji. Di plomirao na Biološkom fakultetu na Odesskom narodnom univerzitetu „I. I. Mečnikov“. Učesnik autor (Ukrajina).instalacija,uličniGori.MađarskojFrancuskoj,Poljskoj,nu,projekataumjetničkihuAzerbejdžaKoreji,Njemačkoj,Rusiji,Češkoj,Ukrajini,iCrnojSlikar,grafičar,umjetnik,autorpisac.ŽiviradiuOdesiKijevu

Народився 1986 року в Києвіграфіті-райтер.авторграфік,горії.УгорщиніФранції,ЧеськійРосійськійНімеччині,Азербайджані,арт-проектівУчасникім.національногобіологіїЗакінчивРосійськаКраснодарі,Федерація.факультетОдеськогоуніверситетуІ.І.Мечникова.таавторуКореї,Польщі,Федерації,Республіці,Україні,таЧорноЖивописець,стріт-артист,інсталяцій,ЖивепрацюєвОдесіта(Україна). 201861cm.×98box.woodenаinsheetacryliconsp.)Coliasatalanta,(VanessaWingsButterfly1.0.Exodus 2018см.61×98бокс.дерев’янийлист,Акриловийsp.).Coliasatalanta,(VanessaметеликаКрила1.0.Exodus 2018cm.61×98kutija.drvenaplahta,akrilnasp),Coliasatalanta,(VanessaleptirâKrila1.0.Exodus

Born in 1986 in Krasnodar, Russia. Graduated from the Biology Faculty of the Odesa I. I. Mechnikov National KyivworksfitiofstreetPainter,garyFrance,sia,Germany,Azerbaijan,ofParticipantUniversity.andauthorartprojectsinKorea,Poland,RusCzechRepublic,Ukraine,HunandMontenegro.graphicartist,artist,authorinstallations,grafwriter.LivesandinOdesaand(Ukraine).

This project was born as a kind of sequel of my graffiti practice, a continuation of its soul of atmosphere of climbing towards unknown, taking risks in favor of adventures and new emotions, which will then take you to something particular.

The majority of discoveries made during my extern archaeological exploration was comprised of military shell fragments, bullet-shell casings of bullets and wrought nails. At first, I did not pay much attention to the latter, but after took this point further, realized that I found unique, hand made things that had been owned by rich people, as at that times nails were the attributes of luxury. The places where a lot of nails were found, did not contain any other discoveries and indications of human life.

42 43 2019cm.61×98silicone.liquidsheet,vinylArtifacts,Nail.The 2019см.61×98силікон.рідкийлист,вініловийАртефакти,Цвях. 2019cm.61×98silikon.tečnivinil,Artefakti,Ekser.

I came to Gornji Moring for the second time in winter, and my impromptu decision was to master and study the artefacts, left at the local mountains and forests, with the use of a metal finder. In December 2018 - April 2019 was actively engaged in this work, having discovered numerous evidences of different periods and state formations: Illyrian civilization, Roman, Ottoman, Austro-Hungarian Empire, Venetian republic, the kingdom and the socialist Yugoslavia. A parade of powerful, bright and audacious states which exist any more.

Insectoid images in my artistic works draw a parallel between the insects and humanity masses. Being in a crowd, a human can lose its humanity in hatred, treating the opponent in antihuman manner, thinking of him as of detestable insect, and thus becoming an insect himself, harsh and empathy-less. Masters of propaganda have noticed it a long time ago. From the other side, humanity masses, inasmuch as the invertebrates, are dependant and vulnerable to ill-judged, careless and malevolent actions, which could fade the whole populations of living creatures.

NAIL

A nail is a strong and steady symbol of a human being, prosperity, creative work, history of homo sapiens. What does each civilization leave to its successors? Nails and fragments of murder weapons, of war. Nail and bomb splinters are the evidences that humanity will leave behind, if does not escape from the helix of own regular repeated mistakes.

During the Second World War, Italian fascist and German Nazi armies treated these lands and places with extreme brutality and destructive gusto, in their strive to exact revenge for the legendary counteraction local people showed.

In a just another attempt to escape problems and the vanity of the world I came to the countryside of Montenegro’s Gornji Morinj for the first time in September 2018. My entomologist education made me discover the meditative nature of insect collection – this work is the one that inspires the thoughts. I created a biomorphic abstract object made of the wings of diurnals, thus piecing entomology and my own artistic imagery together.

Ovaj projekat se rodio kao specifični nastavak moje prakse grafita, iz njenog duha i atmosfere: prodirati, ići naprijed, u nepoznato, rizikovati radi avantura novih osjećanja koja te kasnije vode ka nečem konkretnom.

Većinu nađenih stvari tokom mog površinskog arheološkog istraživanja

Po drugi put došao sam u Gornji Morinj zimi, kao spontano rješenje bilo je savladavanje - proučavanje artefakata koji su ostali u tamošnjim šumama i planinama, uz pomoć detektora metala. Tokom decembra 2018 – aprila 2019. aktivno sam se bavio time, pronašavši više svjedočanstava različitih epoha i državnih tvorevina: Ilirske civilizacije, Rimskog, Osmanskog, Austrougarskog carstva, Venecijanske republike, kraljevske socijalističke Jugoslavije. Parada moćnih, blistavih, nadmenih država kojih više nema.

činili su geleri vojnih granata, čaure od metaka kovani ekseri. Na početku nijesam pridavao poseban značaj potonjim, ali zadubivši se u suštinu, shvatio sam da su se u mojim rukama našle unikatne stvari, ručni rad koji su u davna vremena mogli sebi da priušte samo imućni ljudi, budući da je ekser bio luksuzna stvar. tamo gdje sam nalazio mnogo eksera, drugih znakova ljudskog života unaokolo nije bilo.

Eksere i komadiće oruđa ubistva, rata. Ekser komadić bombe – ovim svjedočanstvima čovječanstvo će da završi svoje postojanje, ako ne umakne iz spirale sopstvenih grešaka, koje se ostvaruju regularno i ciklično.

Insektoidni likovi u mojoj umjetničkoj praksi predstavljaju paralelu između insekata ljudskih masa. U gomili, u mržnji, čovjek može da izgubi ljudskost, dehumanizirajući neprijatelja kao odvratnog insekta, i da se sam pretvara u insekta u surovosti odsustvu empatije. To su odavno zapazili majstori propagande. Sa druge strane, ljudske mase, isto kao i beskičmenjaci, zavisne su i bespomoćne protiv nepromišljenih, neopreznih ili zločinačkih radnji koje mogu dovesti do nestanka čitavih populacija živih organizama

U narednom pokušaju bjekstva od problema i gradske užurbanosti po prvi put sam došao u seoske predjele crnogorskog Gornjeg Morinja u septembru 2018. Entomološko obrazovanje otkrilo mi je meditativnost skupljanja insekata – kao zanimanje koje podstiče na razmišljanja. Napravio sam biomorfni apstraktni objekat od krila dnevnih leptira, spojivši entomologiju sa vlastitom umjetničkom slikovnošću.

EKSER

Ekser postaje snažan i čvrst simbol ljudskog života, blagostanja, stvaranja, istorije homo sapiens-a. Šta ostavlja potomcima svaka civilizacija?

Sa posebnom surovošću rušilačkom upornošću ponijele su se prema ovom kraju okupacione italo-fašističke njemačko-nacističke trupe, za vrijeme Drugog svjetskog rata želeći da se osvete za legendarni partizanski otpor lokalnog stanovništva.

44 45 ЦВЯХ Цей проект народився як специфічне продовження моєї практики графіті, з її духу та атмосфери – лізти вперед, у незвідане, ризикувати заради пригод та нових відчуттів, котрі потім виводять тебе до чогось Уконкретного.черговійспробі втечі від проблем міської суєти я вперше приїхав до сільської місцевості чорногорського Гірського Мориня у вересні 2018 року. Ентомологічна освіта відкрила мені медитативність збору комах –як заняття, що спонукає до роздумів. Я зробив біоморфний абстрактний об’єкт з крил денних метеликів, поєднавши ентомологію з власною мистецькою образністю. Інсектоїдні образи в моїй художній практиці – паралель між комахами та людськими масами. У юрбі, у ненависті людина може втрачати людяність, дегуманізуючи противника, як мерзенну комаху, та сама пе ретворюватись на комаху в жорстокості та відсутності емпатії. Це давно підмітили майстри пропаганди. З іншого боку, людські маси, тою ж мі рою що й безхребетні, є залежними і беззахисними проти необдуманих, недбалих або зловмисних дій, які можуть призвести до зникнення цілих популяцій живих організмів. Вдруге я приїхав у Гірський Моринь узимку, і спонтанним рішенням було опанування-вивчення артефактів, що лишилися в тамтешніх лісах та горах, за допомогою металошукача. Протягом грудня 2018-го – квітня 2019-го я активно займався цим, віднайшовши чимало свідчень різних епох та державних утворень: Ілірійської цивілізації, Римської, Османської, Австро-Угорської імперій, Венеційської республіки, королівської та соці алістичної Югославії. Парад могутніх, яскравих, пихатих держав, котрих більше немає. З особливою жорстокістю та руйнівною завзятістю поставились до цієї місцевості окупаційні італо-фашистські та німецько-нацистські війська, під час Другої світової бажаючи помститися за легендарний партизан ський спротив місцевого населення. Більшість знахідок моєї поверхневої археологічної розвідки склали оскол ки військових снарядів, гільзи від куль-набоїв та ковані цвяхи. Спочатку я не надавав особливого значення останнім, але заглибившись у суть зрозумів, що в руках у мене опинилися унікальні, ручної роботи речі, котрі в давні часи могли собі дозволити лише заможні люди, цвях був предметом розкоші. там, де цвяхів було знайдено багато, інших ознак людського життя навколо не спостерігалося. Цвях постає сильним та стійким символом людського життя, добробуту, творення, історії homo sapiens. Що залишає нащадкам кожна цивіліза ція? Цвяхи та шматки знарядь вбивства, війни. Цвях та осколок бомби –цими свідоцтвами завершить своє існування людство, якщо не вирветь ся зі спіралі власних помилок, що здійснюються регулярно й циклічно.

Сергій Братков Sergij Bratkov

46 47

Born in 1960 in Kharkiv, Ukraine. Graduated from the Kharkiv Art School named after I. Repin and Kharkiv Polytechnic Institute. Participant of Venice Biennale (2005, 2007), Biennale in Sao Paulo (2002) and Manifesta (San Sebastian, Spain, 2004). Awards winner: Main Prize of the Con temporary Art Award "Innovation" (Moscow, Russian Federation, 2010). Since 2011, he has taught at the Rodchen ko Moscow School of Photography and Mul timedia. Photographer, author of videos, sculp tures, installations and performances. Lives and works in Moscow (Russian Federation).

Rođen 1960. u Harkovu, Ukrajina. Završio je Harkovsku umjetničku školu „I. (Ruskasa.instalacijaautor„Rodčenko“.grafijeMoskovskojOdRuska„Inovacija“savremenenagrade2004).(SanPaulu2007),janskoginstitut.HarkovskiRepin“politehničkiUčesnikVenecibijenala(2005,BijenalauSao(2002)ManifestaSebastian,Španija,Dobitnikglavnezainovacijuumjetnosti(Moskva,Federacija,2010).2011.predajeuškolifotomultimedijaFotograf,videa,skulptura,iperformanŽiviradiuMoskviFederacija).Федерація).МосквіЖиветаскульптур,граф,О.тимедіафотографіївЗРосійська“Інновація”сучасногоголовний2010Іспанія,(Сан-Себастьян,(2002)бієналебієналеУчасниктехнічнийташколуХарківськуУкраїна.Харкові,ЗакінчивхудожнюіменіІ.РєпінаХарківськийполіінститут.Венеційської(2005,2007),вСан-ПаулотаМаніфести2004).Уроціотримавпризпреміїмистецтва(Москва,Федерація).2011рокувикладаєМосковськійшколітамульіменіРодченка.Фотоавторвідео,інсталяційперформансів.іпрацюєв(Російська

BratkovSergiy

Народився в 1960 році в

201930’’.Video,blessing.ofSymphony 201930’’.Відео,благословення.Симфонія 201930’’.Video,blagoslova.Simfonija

48 49 2019cm.75×75print.photoSeries,Bible.theinwrittennotisMuchBible...theinwrittennotisIt 2019см.75×75фотодрук.Серія,написано.нечогобагатоБібліїУнаписано…нецепроБібліїУ 2019cm.75×75foto-print,Niz,Bibliji.unapisanonijetogaMnogoBibliji...upišeNe

Kao drugo, to se desilo pod zastavom društvenog kluba „Egzodus“ koji gradi model harmoničnog umreženog društva i stvaralačke kooperacije. Sve ovo je skoro očigledna biblijska priča od koje se gubi dah.

50 51 Exodus happened physically, first of all, because of the insatiable developers who forced the artist out of the Biryuchyi peninsula, so they had to move to the temporary shelter on the Adriatic seashore in Montenegro. Also, the residence took place under the auspices of the “Exodus” social club that builds the model of harmonious social network and art cooperation. All this is nearly a Biblical story, which is quite breathtaking. It’s evidence is captured in the photo: global warming fumes and palms destroyed by a detrimental insect, remind of the Acropolis ruins; crucified Jesus on the wall of the Cathedral of St. Tryphon in Kotor, pointing to the sign “Europe-2”, the name of the cruise liner moored in 700 meters from the Cathedral, that brought a group of LGBT tourists to town. Відход, по-перше, відбувся фізично: художників витіснили невситимі девелопери з нашого обжитого місця – півострова Бірючий, тож ми знайшли тимчасовий притулок на березі Адріатичного моря у Чорного рії. По-друге, це сталося під прапором соціального клубу “Exodus”, який будує модель гармонійного мережевого суспільства й творчої коопера ції. Все це – майже біблійна історія увіч, що від неї перехоплює подих. Свідоцтва історії зафіксовано у фотографії: випари глобального потепління пальми, знищені згубною комахою, які нагадують руїни Акрополя; розіп’ятий Христос на стіні собору святого Трифона у Которі, що вказує перстом на напис “Европа-2” – назву круїзного лайнера, пришвартованого у 700 метрах від церкви, котрий доправив до міста армію ЛГБТ-туристів.

Uzmak, kao prvo, desio se fizički: sa mjesta na koje smo se navikli, sa poluostrva Birjučij, umjetnike su istisnuli nezasiti developeri, zato smo pronašli privremeno pristanište na obali Jadranskog mora u Crnoj Gori.

Svjedočanstva istorije su zabilježena na fotografiji: isparenja globalnog otopljavanja i palme uništene štetnim insektima koje podsjećaju na ruševine Akropolja; raspeti Hristos na zidu crkve Svetog Trifuna u Kotoru koji pokazuje prstom na natpis „Evropa-2“ – naziv kruzera koji je privezan uz obalu 700 metara od crkve i koji je doveo u grad armiju LGBT-turista.

Born in 1947 in Kyiv, Ukraine. Graduated from Taras Shevchen

Dnipro,artkeptartist'sArchitecture.emyofoftionalMemberPainter,Yablonska's(Tetyanastudio).graphicartist.oftheNaUnionofArtistsUkraine,ProfessortheNationalAcadofFineArtsandTheworksareintheNationalmuseumsofKyiv,Zaporizhzhya,

Chernihiv, Berdyansk, Sumy (Ukraine) and in public and private collections in Austria, Germany, USA, Japan and Balkan countries. Lives and works in Kyiv, Ukraine.

Rođen 1947. u Kijevu, jimaumjetničkimsuNjegovijetnostiakademijeprofesorumjetnikaČlanske).(studioumjetničkomškoliDržavnojDiplomiraoUkrajina.jenaumjetničkoj„TarasŠevčenko“KijevskomdržavnominstitutuTetjaneJablonSlikar,grafičar.NacionalneunijeUkrajine,Nacionalnelikovnihumiarhitekture.radoviprisutniunacionalnimmuzeKijeva,Dnjepra, Zaporožja, radiskimSAD,uprivatnim(Ukrajina)Berdjanska,Černigova,SumijaujavnimkolekcijamaAustriji,Njemačkoj,Japanuubalkanzemljama.ŽiviuKijevu,Ukrajina.РоботитецтваобразотворчогопрофесормистецтвЗаслуженийхудожниківфік.Живописець,ТетяниінститутдержавнийКиївськийхудожній(майстерняЯблонської).граЧленСпілкиУкраїни.діячУкраїни,Академіїмисіархітектури.знаходяться

52 53

в Національних ху дожніх музеях Києва, Дніпра, ська,Чернігова,Запоріжжя,БердянСум(Україна), а також у публічних та приватних колекціях Австрії, Німеччини, США, Японії, Франції, країн Україна.півострова.БалканськогоЖивепрацюєвКиєві, 2019cm.112×77pastel.oil,acrylic,Paper,Options“.„ExodusseriestheFrom 2019см.112×77пастель.олія,акрил,Папір,Виходу”.“ВаріантисеріїІз 2019cm.112×77pastel.ulje,akrilik,Papir,Options“.„EgzodusserijeIz

ko State Art School and Kyiv State Art Institute

Народився в 1947 році в Києві, Україна. Закінчив Республі канську художню школу ім. Т. Г. Шев ченка та

BudnikovVolodymyr

Володимир Будніков Volodimir Budnikov

EXODUS OPTIONS

When I was planning my Montenegro trip, I noticed a common feature - the whole route to the destination existed barely in a fancy of its creators. Not a single time did we use the map. We did not look around, we designed complex runways and routes in our imaginations, behind our mind’s eyes. Choosing the runway was never easy and perplexed, but every time we managed to reach our destination. Vivid image of our desires was covered by a changing destination-planner system.

54 55

The first abstract form that becomes a basic background, coupled with further linear layers creates a multi-dimensional space. The space hosts several options of event scenarios, with its virtual endings and developments, with the intentions earlier declined as unreliable, unworthy or

Each element of my artwork was like a new direction of my way through my work towards the final destination. practiced continuous change of aspect - in my work never give preference to a fixed decision, I don’t leave all my thoughts on top.

was allured by a virtual planner and routes that stopped motionless at the very start. Almost every work is a game of doubt and intention. As a matter of form, this distribution looks like a mix of compositional solution already executed in one’s mind with its possible options, or better to say plans of options, that cover the existing visible version in layers. As a matter of fact, the image is built of my first confident move, which depicts my inner thoughts that came across my mind, and next possible routes of my idea.

composition is built upon a complex tangle of ideas, traces and signs of narrative which are imposed on a main visionary form. The narrative itself is an exposition of frescos seen in Montenegro monasteries, mountain silhouettes, stories, reflections and Bible abstracts telling the eternal story of a desert exit.

Linear images are flying above in a parallel space, offering us versions of the new routes eager to interact with a complex integrity. Boundaries of a flat local colors make a sketch of the new rule - a rule which donates its inner space and boundaries, allowing them to be dissolved, changed, abandoned, and left behind, while making its way outside.

I have transformed everything recognizable and precise - all figures, formulas and sketches - into vague moves and routes to give weight to abstract form of knowledge.

When I worked on my series of paintings, I used such multi-dimensional planners and at the same time I somehow managed to depict them. Said differently, acted as if I was watching myself and the ways was choosing.

Mostuntruthful.ofworks’

The initial artist’s intention is revised by reflections and dimensions, but the very process of critical test additionally strengthens the intention, and clears up the lack of trust in artist’s first move, which in fact is right and true.

Each sheet is both a general plan and a network of its materialization options. Sometimes plans and some further doubts change the initial intention dramatically, but the most of works equally preserve the initial solution and routes of idea, both of them staying vividly on top in the form of sketches or quick notes.

Exodus is a precise metaphor of the artist’s work in another realm, far beyond his studio. In fact, the idea behind a move is a primary necessity to act, to check the process and to set basic knowledge on a new background. The final phase of the movement justifies the entry, while the dimensions of artist’s intentions and goals are merged and mixed during the performance. New experience in its completely unlike manner refreshes the insights apparently known before.

56 57

58 59 ВАРІАНТИ ВИХОДУ Exodus є влучною метафорою праці художника в обставинах, які вже правлять за дещо Інше щодо звичного простору майстерні. Власне, поняття виходу містить у собі початкову впевненість у необхідності дії, перевірку провадженням діла та затвердження першого знання на ново му ґрунті. Кінцева фаза руху обґрунтовує початок, виміри наміру та цілі поєднуються в перебігу справи. Набуття нового досвіду актуалізує в усій інакшості розуміння те, що начебто було знаним заздалегідь. Під час планувань подорожей Чорногорією мені впала в око спільна риса – маршрут просування до пункту призначення весь час перебував виключно в уяві тих, хто його складав. Зрештою, ми жодного разу не ди вилися на мапу та замість послуговуватись наочним зображенням малю вали перед внутрішнім зором складну мережу можливих траєкторій руху. Процес узгодження планів був складним та заплутаним, проте в кожному разі ми діставалися омріяної мети. На виразну картину нашого бажання накладалася мінлива система планувань того, яким чином досягти цілі. В процесі праці над серією робіт я задіяв подібну практику багатоварі антних планувань водночас, так би мовити, зобразив її. Тобто я ніби спостерігав за тим, у який спосіб я дію. Кожен елемент малювання став чимось на зразок версії вирішення того, яким чином я буду просуватися у власній праці до свого остаточного Ярішення.вдався до практики безперервної зміни аспекту – в жодній роботі я не надаю переваги якомусь окресленому рішенню, полишаючи на видноті усе, що спадало мені на думку. Мене надзвичайно привабила ситуація з уявними планами, що наче застигли у стадії становлення. Майже кожна робота серії складається з наміру та сумніву. Формально цей розподіл має вигляд поєднання композиційного рішення, що здійснилося в заду мі, з його ж можливими варіантами або радше планами низки версій, що нашаровуються на вже видиму версію. Фактично, зображення складається з першого впевненого руху, який відображує те, що первісно спадало на думку, та можливих напрямків, у яких могла б розвиватися моя дія. Кожен аркуш є водночас генеральним планом мережею можливостей його втілення. В деяких випадках подальші сумніви та планування радикально змінюють початковий намір, але в більшості робіт вихідна композиція та варіанти думок у формі швидких записів або креслень збе рігають рівноправ’я, залишаються видимими одночасно. Перша абстрактна форма, що стає тлом та основою, разом із подальши ми лінійними нашаруваннями утворюють багатовимірний простір, де співіснують одразу декілька фаз розвитку подій, включно з гіпотетичними положеннями та такими намірами, що були відкинуті як ненадійні або

Загальнухибні.

композицію більшості робіт побудовано таким чином, що складне плетиво здогадів, натяків на наратив – переповідання фресок чорногорських монастирів гірських силуетів, розмислів, сподівань, уявних картографічних начерків, записів уривків із біблійних текстів про вихід із пустелі - розташовано на тлі “головної” уявної форми.

Лінійні малюнки неначе ширяють над нею в паралельному просторі, пропонуючи версії численних виходів, котрі долучаються до загальної складної взаємодії. Межі пласких форм локальних кольорів ніби окреслю ють якесь правило в зародку, всередині якого можна рухатись, рамки яко го можна заперечувати, розмивати,

змінювати, виходити з нього назовні. Я перетворив усе, в чому можливо впізнати фігури, формули або написи, на абстрактні рухи саме задля того, щоби надати ваги абстрактній формі Початковийзнання. намір не тільки перевіряється вимірами та посиланнями, але процес критичної перевірки наче додатково підсилює його, усуває недовіру до власного першого руху, який насправді є вірним.

60 61

Exodus je prava metafora za rad slikara u okolnostima koje nastupaju kao nešto drugačije u odnosu na običan prostor radionice. Ustvari, pojam pokre ta sadrži početno uvjerenje u nužnost akcije, u provjeru radnje utvrđivanje bazičnog znanja na novoj osnovi. Konačna faza pokreta obrazlaže početak, dok se dimenzije umjetnikove namjere njegovi ciljevi spajaju u toku rada. Sticanje novog iskustva u punom obimu različitosti aktualizuje razumijeva nje onog što je navodno bilo poznato od ranije.

Pretvorionapolje.

sam sve, u čemu se mogu prepoznati figure, formule ili natpisi, u apstraktne pokrete upravo radi toga da se da težina apstraktnom obliku

Svaki element slikanja postao je nešto nalik verziji rješenja načina napre dovanja u sopstvenom radu, sve do konačne odluke. Pribjegao sam praksi neprestane promjene aspekta – ni u jednom radu ne preferiram neko odre đeno rješenje, ostavljajući na vidjelu sve što mi je palo na pamet. Veoma me je privukla situacija sa imaginarnim planovima koji kao da su se zaledili u stadijumu formiranja. Skoro svaki rad serije sastoji se od namjere i sumnje. Formalno, ova raspodjela ima izgled spoja kompozicijskog rješenja koje se ostvarilo u zamisli, sa njegovim mogućim varijantama ili, tačnije rečeno, pla novima niza verzija koji se nanose slojevima na već vidljivu verziju. Slika se faktički sastoji od prvog sigurnog pokreta koji prenosi sve što mi je prvobitno padalo na pamet, i mogućih pravaca u kojima bi mogla da se razvija moja misao.

VARIJANTE IZLASKA

Svaki list istovremeno predstavlja generalni plan mrežu mogućnosti njegovog ostvarivanja. U pojedinim slučajevima kasnije sumnje planiranje radikalno mijenjaju početnu namjeru, ali u većini radova polazna kompozici ja varijante misli u obliku brzih zapisa ili crteža sačuvale su ravnopravnost, ostajući istovremeno vidljive.

Za vrijeme planiranja putovanja Crnom Gorom pala mi je u oči njihova zajednička crta – maršruta kretanja prema destinaciji cijelo vrijeme nalazila se isključivo u mašti onih koji su je pravili. Uostalom, nijednom nijesmo pogledali mapu umjesto da se služimo vizuelnim slikama, crtali smo pred unutrašnjim pogledom komplikovanu mrežu mogućih trajektorija kretanja. Proces utvrđivanja planova bio je komplikovan i zapetljan, ali svakog puta stizali smo na željeni cilj. Uz jasnu sliku naše želje išao je promjenljivi sistem planiranja načina na koji možemo da postignemo cilj.

Prvi apstraktni oblik koji postaje tlo osnova, zajedno sa kasnije nanesenim linearnim slojevima, stvara višedimenzionalni prostor u kojem istovremeno koegzistiraju nekoliko faza razvoja događaja, uključujući hipotetične teze namjere koje su bile odbačene kao nesigurne pogrešne.

Početnaznanja. namjera ne samo da se provjerava mjerenjem upućivanjem na izvore, već proces kritičke provjere kao da je dodatno pojačava, eliminiše nepovjerenje u sopstveni prvi pokret koji je ustvari i ispravan.

62 63

Opšta kompozicija većine radova izgrađena je na takav način da se složeno pletivo slutnji, aluzija na naraciju – prepričavanje fresaka crnogorskih mana stira gorskih silueta, razmišljanja, nada, imaginarnih kartografskih nacrta, zapisa odlomaka iz biblijskih tekstova o izlasku iz pustinje – smješteno na tlu “glavnog” imaginarnog Oblika. Linearni crteži kao da lebde iznad njega u paralelnom prostoru, nudeći verzije brojnih izlazaka koje se pridružuju opštem složenom uzajamnom djelovanju. Granice pljosnatih oblika lokalnih boja kao da ocrtavaju neko pravilo u zametku, unutar kojeg može da se kreće, čije okvire je moguće negirati, nivelisati, mijenjati, izlaziti iz njega

Radeći na seriji radova, iskoristio sam takvu praksu viševarijantnih planiranja istovremeno ih takoreći prikazao. To jest kao da sam posmatrao na koji način radim.

64 65

66 67

Віталій Кравець Vitalij Kravec

Народилася в 1992

році закінчила Київ ський Києві,ЖивеТуреччиніАмериці,вприватнихРоботиплінарнийграфік,Україна.тектуримистецтваміюНаціональнузакінчивакадеобразотворчоготаархіумістіКиєві,Живописець,міждисцихудожник.зберігаютьсяуколекціяхУкраїні,Франції,Канаді,танаКіпрі.працюєвУкраїна.

68 69

KravetsVitaliy

Kijevu,narista.videoUrednicalizacijanovinarstvo,Ševčenko“,univerzitetNacionalni„TarasInstitutzaspecija-novinarstvo.montaže,inženjer,sceŽiviradiuUkrajina.

Painter, graphic, inter disciplinary artist. The artist's works are kept in private collections in Ukraine, France, USA, Canada, Cyprus and Turkey. Lives and works in Kyiv, Ukraine.

Rođen 1988. u

році в Києві. В 2013

Born in 1988 in Lviv, Ukraine. Graduated from the State Art High School named after Taras Shevchenko in 2006 and from National Academy of Fine Arts and Architecture in Kyiv, Ukraine in 2009.

Україна.ісценаристка.відеоінженерка,РедакторкаститутТарасауніверситетнаціональнийіменіШевченка,Інжурналістики.монтажу,ЖивепрацюєвКиєві, Народився в 1988 році у Львові, Украї на. У 2006 році закін чив Державну худож ню середню школу ім. Т. Г. Шевченка. У 2009 році

Rođena 1992. godine u Kijevu. Godine 2013. završila

Каріна Пустовалова Karina Pustovalova

PustovalovaKarina

Lavovu, Kijevu,uci,ni,kolekcijamačuvajuRadoviplinarnigrafičar,Ukrajina,arhitekturelikovnihNacionalnoj2006.školiDržavnojDiplomiraoUkrajina.jenaumjetničkoj„TarasŠevčenko“godinenaakademijiumjetnostiiuKijevu,2009.Slikar,multidisciumjetnik.umjetnikaseuprivatnimuUkrajiFrancuskoj,AmeriKanadi,naKipruiTurskoj.ŽiviiradiuUkrajina.

Born in 1992 in Kyiv, Ukraine. Graduated from Taras Shevchen ko National University, Institute of Journalism in 2013. Editor, video engineer, screenwriter. Lives and works in Kyiv, Ukraine.

The cycle is followed by documentation of the whole creative process finally enabling to trace the imitation and to understand its chances.

Криза жанру та криза особистості – популярне нині явище. Як наслідок – симуляція, плагіат та привласнення чогось чужого теж цілком Проектзакономірні.WHOWHOWHO – про те, наскільки ши роко розповсюдилися людські симуляції та як вони впливають на кінцевий результат для людини, що спекулює на перевтіленні. У світі тотальної толерантності всілякі доступні іпостасі не завжди гармоніюють з їхніми носі ями. Свобода – часто некомфортний спосіб життя, самореалізації. Власне проект являє собою певне формальне рішення, де художник, перш ніж взятися до роботи, спочатку входить у роль – наприклад, перевтілюється в жінку. В подобі протилежної статі він проводить деякий час, аби кінцевий результат отримати на полотні. Цикл супроводжується документацією такого творчого процесу, аби відстежити у підсумку визначити ймовірність його лише імітації.

WHOWHOWHO project is all about human simulations, their spread and their influence on the final condition of a person who tries to speculate on transformation. In today’s totally tolerant world varied incarnations do not always accord with their hosts and bearers. Freedom can be a very uncomfortable way of living and

Genre and personality crises are trending nowadays. Evidently, they bring simulation, plagiarism and wrong appropriation.

Projekat predstavlja određeno formalno rješenje: kad se umjetnik, prije nego što započne sa radom, najpre uživljava u ulogu –na primjer, preobražava se u ženu.

Theself-realization.projectitself

is a kind of a formal solution where an artist, who gets into the character - for instance, becomes a woman - before starting his artwork. He spends some time being a woman to get the result on his canvas.

Kriza žanra і kriza ličnosti predstavljaju danas raširenu pojavu. Kao posljedica toga, simulacija, plagijat prisvajanje nečeg tuđeg takođe su sasvim Projekatzakonomjerni.WHOWHOWHO govori o tome koliko su se raširile ljudske simulacije kako one utiču na konačni rezultat u slučaju čovjeka koji spekuliše na preobražaju. U svetu totalne tolerancije raznorazne dostupne hipostaze nijesu baš uvijek u harmoniji sa njihovim nosiocima. Sloboda je često nekomforan način života samorealizacije.

Umjetnik provodi neko vrijeme u liku osobe suprotnog pola da bi konačan rezultat dobio na platnu. Ciklus prati dokumentovanje takvog stvaralačkog procesa kako bi se na kraju utvrdila vjerovatnost samo njegove imitacije.

70 71

72 73

WhoWhoWho. Cardboard, mixed media. 110 × 240 cm. 2019 WhoWhoWho. Картон, мішана техніка. 110 × 240 см. 2019 WhoWhoWho. Karton, mešoviti medij. 110 × 240 cm. 2019

Born in 1988 in Yalta. He graduated from the National Academy of Fine Arts (Kyiv).

Нікіта Кравцов Nikita Kravcov SagnesCamille

74 75

KravtsovNikita

Painter, graphic artist, author of photographs and literary texts. He is a participant of many France.andtherOOtberBiennaleprogrampantandresidenciesprojects,internationalsymposia,inUkraineabroad.ParticiintheparalleloftheVenice(2011).MemofThetOOth&trio.HelivesworksinParis,

Камій Саньє Kamij Sanje

Rođen 1988. godine u Jalti na Krimu, u Ukrajini. Diplomirao 2010. godine na Nacionalnoj akademiji likovnih umjetnosti i arhitekture u Kijevu, Ukrajina. Slikar, grafi čar, autor fotografija i književnih tekstova. Učesnik je cuska.i&godine.(izVenecijanskogparalelnoginostranstvu.rezidencijajekata,međunarodnihmnogihprosimpozijuma,uUkrajiniUčesnikprogramabijenalaUkrajine)2011.ČlanThetOOththerOOttrija.ŽiviradiuParizu,Fran

Народилася в 1992 році в місті Родез, Франція. Закінчила ліцей д'ЕстенФрансуавмісті Родез, бакалаврат “Приклад не мистецтво” у 2010 році та у 2013 році Ліцей La Source за фахом Парижі,ЖивеThetOOthУчасницятекстилюкартин-колажівФранція.вваріаціїмистецтво“Текстильне–вишивки”,Ножан-на-Марні,Авторказівишивки.тріо&therOOt.працюєвФранція. Народився в 1988 році в Ялті, АР Крим, Україна. У 2010 році закінчив Парижі,ЖивеThetOOthУкраїни.єналемипаралельноїзаденційсимпозіумів,народнихУчасниклітературнихавторЖивописець,містітатворчогоакадеміюНаціональнуобразо-мистецтваархітектуриуКиєві,Україна.графік,фотографійтекстів.багатьохміжпроектів,резивУкраїнітаїїмежами.УчасникпрограВенеційськоїбіу2011роцівідУчасниктріо&therOOt.працюєвФранція.

Born in 1992 in Rodez, France. Graduated from the François d'Estaing Lyceum in Rodez, Baccalauréat STI Arts appliqués, 2010 and La Source Lyceum, Textiles and embroidery in Noginssur-Marne, France, 2013. Author of textile collages and em broidery. Member of ThetOOth & therOOt trio. Lives and works in Paris, France.

Rođena 1992. godine u Rodezu, u cuska.i&iAutorMarne-u,šivenja“,tekstilcijalnostLicejuumjetnost“,čelord'Esten“naDiplomiralaFrancuskoj.2010.g.Liceju„FransoauRodezu,beSTI„primijenjenai2013.na„LaSource“,spe„Umjetnički–varijacijeuNožansirFrancuska,.tekstilnihkolažavêza.ČlanThetOOththerOOttrija.ŽiviradiuParizu,Fran

Internationalvandals.

Yakovimpossible.Rabkin,

Professor of the University of Montreal, a well-known specialist in Jewish history, says: “A conflict has two more or less equal parties. Today the situation we have is quite simple: a total of 12 million of people are living between Jordan and the Mediterranean Sea. One part of them has their own political rights and freedoms, while the other part – a Palestine population living on the lands being occupied by Israel in 1967,does not. There is no place for another state there. Palestinians are having less and less attention today: the level of violence provoked by “Islamic State” is so high, that the attitude of Israel is literally humane. I see no future for a state of Palestine, I see no possibility for Palestinians to get political rights and freedoms in Israel, so it looks like this muffled violence will then

іншого

Naš rad predlaže da se zamislimo o tome kako bez promjene odnosa svakog čovjeka prema samoj suštini međuljudske i opšteljudske društvene uzajamne povezanosti jučerašnja žrtva uvijek može sjutra da postane agresor; da se zamislimo o ulozi religija u podjeli homo sapiens na svoje tuđe, na braću i neprijatelje, glumljene ili iskrene.

Exodus,minds.

gives pause for reflection. If we do not change our attitude towards the essence of interpersonal and general human society engagement, yesterday’s victim can always become tomorrow's vandal; we must reflect on the role of religion in the separation of homo sapiens friend and homo sapiens foe, a brother and enemy, sincere and false. З ж – фактично ворогуючих сторін, сьогодні ж ситуація проста: між Йорданом та Середземним морем живуть 12 мільйонів людей,

People living at the beginning of the Third millennium have their own Exodus that challenges them to overcome the inertness of thoughts, free themselves from a slavery of history and abusing powers that are tirelessly self-reflecting in ever-evolving forms. To make this challenge possible, people should keep all stories of Exodus, both ancient and new, in their

76 77

world community, France in particular, is concerned about Palestine. The descendants of Egyptian pharaohs’ victims have built their own land – Israel. On the one hand, they were granted historical justice, and they built a shield securing them from the repeating tragedy of Holocaust.

унеможли вили палестинське державотворення та національне самовизначення. Професор Монреальського університету, знаний фахівець з єврейської історії Яків Рабкін каже: “Конфлікт передбачає наявність більш або менш рівних

On the other hand, they made Palestine’s nation- and state-building almost

Oursmother”.work

частина з котрих мають політичні права, а частина — палестинське населення окупованих Ізраїлем 1967 року територій — їх не мають. В усякому разі, на сьогодні вочевидь немає місця для ще однієї держави на цій землі. Тим більше, що на палестинців сьогодні звертають вже значно менше уваги: рівень насильства в регіоні завдяки “Ісламській державі” такий, що ставлення Ізраїлю до них здається хіба не взірцем гуманності. Я не бачу перспектив щодо майбутньої палестинської держави, так само й щодо набуття палестинцями політичних прав у Ізраїлі, тому, найвірогідніше, так само надалі й жеврітиме притлумлене насильство”. Наша робота пропонує замислитися над тим, що без зміни ставлення кожного до самої суті міжлюдської та загальнолюдської суспільної взає модії вчорашня жертва завжди може назавтра стати агресором; замисли тись над роллю релігій у поділі homo sapiens на своїх та чужих, братів та ворогів, — щирих чи ні.

On, naravno, ima prije svega religijsko-mitološki podtekst: vode Crvenog mora koje su se razmakle pred bjeguncima od ropstva, i staza duga 40 godina koja je otpočela čim su se vode spojile iza njih. U svom radu želimo pokazati ambivalentnost situacije u kojoj ugnjetavani narod koji bježi od ropstva nesreće postaje osvajač novih zemalja. To jest postaje agresor sa druge strane granice, u ovom slučaju ocrtane morem koje se čudom za tren pretvorilo u tunel. Istorija čovječanstva kao istorija migracija zna više primjera kada su se oni koji su tražili bolju sudbinu, pretvarali u osvajače. Sadašnji Evropljani maltene su svi potomci onih koji su upali na kontinent sa Istoka, onih koje su isprva proklinjali kao varvare.

Profesor univerziteta u Montrealu, poznati stručnjak za jevrejsku istoriju Jakov Rabkin kaže: „Konflikt predviđa postojanje više ili manje jednakih neprijateljskih strana, a danas je situacija jednostavna: između Jordana Sredozemnog mora živi 12 miliona ljudi, od kojih dio ima politička prava, a dio – palestinsko stanovništvo, teritorija, okupirani od strane Izraela 1967. godine – ta prava nema. U svakom slučaju, danas očigledno nema mjesta za još jednu državu na ovoj zemlji. Tim prije što na Palestince danas obraćaju sve manje pažnje: nivo nasilja u regionu zahvaljujući „Islamskoj državi“ je takav da se odnos Izraela prema njima čini maltene kao uzor humanosti. Ne vidim perspektive po pitanju buduće palestinske države kao ni po pitanju sticanja političkih prava za Palestince u Izraelu, zato će, najverovatnije, dalje da tinja prigušeno nasilje.“

Exodus для людства початку Третього тисячоліття – виклик подолати інерцію мислення, звільнитися від рабства історії владі як насильству, що безнастанно самовідтворюється у все новіших подобах. Щоб цей прорив відбувся, необхідно пам’ятати події давні й новітні, пов’язані з поняттям Воно,Exodus.звісно, має насамперед релігійно-міфологічний підтекст: води Червоного моря, що розійшлися перед втікачами від рабства, та стежка довжиною у 40 років, яка почалася щойно води за ними зімкнулися. В своїй роботі ми хочемо показати амбівалентість ситуації, коли пригно блений народ, що біжить від неволі й недолі, стає завойовником нових земель. Тобто агресором по інший бік кордону, в даному випадку –окресленому морем, яке дивом за мить перетворилося на тунель. Історія людства, як історія міграцій, знає чимало прикладів, коли шукачі кращої долі перетворювалися на загарбників. Нинішні європейці хіба не всі є нащадками тих, хто увірвався на континент зі Сходу, кого спершопочатку проклинали під іменем варварів. Серед міжнародних питань, що турбують сьогодні, зокрема, суспільство Франції, – ситуація з Палестиною. Нащадки колишніх жертв єгипетських фараонів збудували державу Ізраїль у такий спосіб, що, з одного боку, досягли історичної справедливості та утворили потужну запоруку немож ливості повторення трагедії Голокосту.

Među međunarodnim pitanjima koja brinu danas, između ostalih, francusko društvo –jeste situacija sa Palestinom. Potomci nekadašnjih žrtava egipatskih faraona izgradili su državu Izrael na takav način da su, s jedne strane, postigli istorijsku pravdu i stvorili moćnu garanciju nemogućnosti da se ponovi tragedija Holokausta. Sa druge strane faktički su onemogućili Palestincima stvaranje države i nacionalno samoopredjeljenje.

surely, has a primary religious and mythic background: Red Sea waters that backed up and let the slavery escapists step on a dry land and enter their 40-years long path, which started at the moment the waters closed up. Through our works we want to demonstrate the ambivalence of this situation, when the oppressed nation, which escapes slavery and poverty, becomes a conqueror of a new lands. On the other side of the border, outlined by the miraculous sea transforming into a tunnel, this nation becomes an aggressor. The history of humanity is a history of migration, which keeps in mind a lot of stories of greener pastures seekers who became conquerors. Almost all modern Europeans are the descendants of those who broke into Europe from the East, being cursed and called

Exodus za čovječanstvo početka Trećeg milenijuma – predstavlja izazov da se pobijedi inercija mišljenja, da se oslobodi od ropstva istorije, da se odupre vlasti, kao nasilju koje se neprestano samoprodukuje u sve novijim vidovima. Da bi se desio takav proboj neophodno je pamtiti događaje davne novije, vezane za pojam Exodus.

78 79

Exodus (Вторгнення). Полотно, акрил, колаж, текстиль. 200 × 300 cm. 2019

Exodus (Invasion). Platno, akrilik, kolaž, tekstil, 200 × 300 cm. 2019

Exodus (Invasion). Canvas, acrylic, collage, textile, 200 × 300 cm. 2019

Rođen 1989. godine u Gaju, Orenburška oblast, Ruska Federa cija. Diplomirao je na Institutu za savreme nu umjetnost i teoriju „BAZA“ 2015. godine. Organizator novih građanskih poetskih čitanja u blizini spo menika Vladimiru Ma jakovskom u Moskvi. Dobitnik festivalaMeđunarodnogučesnikAlternativninagradeaktivista,radnegrupemedijskih aktivista „Medija Udarac“. ujar,političkiUmetnik-akcionista,„Centar.umjetničkogInicijatorprostoraCrveno“.aktivista,vaautorperformansainstalacija.ŽiviiradiCrnojGori.

80 81

Народився в 1989 році в місті Гай Орен бургської області, Ро сійська Федерація. У 2015 закінчив Інститут сучасного мистецтва БАЗА. Організатор нових цивільних пое тичних читань біля пам'ятника Володи миру Маяковському в Москві. Лауреат Аль тернативної валюактивістськогогрупицтва.активістськогопреміїмистеУчасникробочоїміжнародногофести"МедіаУдар". Ініціатор створення artist-run працюєінсталяцій.перформансівскульптор,політичнийХудожник-акціоніст,“Центр.Червоний”.spaceактивіст,автортаЖивеівЧорногорії.

Крилов Matvej Krilov 2019cm.150×100concrete.Sculpture,Water.Planet 2019cm.150×100бетон.Скульптура,.ВодаПланета 2019cm.150×100beton.Skulptura,Voda.Planeta

KrilovMatvej

Initiator of artist-run space "Centre. Montenegro.LivescesauthoricalArtist-actionist,Red".politactivist,sculptor,ofperforman-andinstallations.andworksin

Born in 1989 in Gay, Orenburg Oblast, Russian MediaofthePrize.Alternativecow.Mayakovskyumentingscivilian2015.poraryInstituteGraduatedFederation.fromtheofContemArtBASEinOrganizerofnewpoetryreadnearthemontoVladimirinMosAwardswinner:ActivistParticipantofworkinggrouptheInternationalActivistFestival.

Матвій

PLANET WATER

a main part of his works to water and sea creatures. When he depicted fictitious creatures, terrestrial beings which have not been kin to sea ones, he showed rather the opposite – the incommensurability of human brains and thoughts. Art historians often paid attention to this; then Ted Sabareze analyzed the evolution in his projects and asked himself one question – is it really so difficult to realize and believe that our ancestors left the sea for land millions of years ago?

Voda je svjetlost, bez koje je nemoguće shvatiti šta je to zemlja, tama. Tokom prvih devet mjeseci života voda uopšte zamjenjuje čovjeku vazduh. ma ko liko smo se udaljavali od nje, sve dalje od talasnog pojasa duž obale, u stvari bićemo joj sve bliže i na kraju ćemo se u nju vratiti.

Water has never meant anything more abstract, it has always been close to us, say even at fingertips. Over the span of history, from ancient people up to realist painters, from photographers up to videographers and digital animators, almost everyone has always wanted to capture and depict water. Images were becoming more and more precise, but water remained an abstruse and mythical substance. For ages people tell each other stories about half-fish half-humans, narrate and retell myths and tales about sea

Meanwhile space corporations provoke escapist moods projecting a Third world war. They are carefully choosing the planet to live, justifying their choice by the availability of water there. The same water we continue to pollute brutally, pretending to ourselves that our planet can no longer be saved. We will wander in other worlds and tell future ourselves that water is the one and only rare space miracle, and “our Earth” is an amusingly unique water world.

Water is light, without it – it’s impossible to understand – what is earth, darkness. During the first nine months of life, water generally replaces the air to a human. And no matter how far from it, farther from the wavefront along the coast, in fact, we will be closer to it and eventually we will return to it.

Boschelement.devoted

PLANETA VODA

82 83

Onaj jedini put kad je voda prestala za čoveka da bude glavna stvar, vezan je za Srednji vijek i razvoj moreplovstva. Tad su putnici uzvicima „Zemlja!“ utvr dili novu najvažniju vrijednost za našu biološku vrstu, stavivši vodu u drugi plan. Od tada, mi do sada, makar dalje od vode, krećemo ka sve novijim horizontima i obalama koji se nikad ne završavaju. Savremeno društvo, kao da je obuzeto uništavanjem planete, očigledno sprema za sebe „rezervnu

Only once water was not vital for humans – it happened in Middle Ages when sailing was at its zenith. Seafarers then cried “Earth” and thus shifted the value for our biological specie, the value of water was put on a second place. Since that time, we are rushing towards new never-ending horizons and shores, even though they are far from water. It seems we are ready to search for them on other planets. Obsessed with destroying the planet, modern humanity is seemingly preparing a “backup option”.

Voda nikad nije značila nešto apstraktno, ona je uvijek bila blizu, nadohvat ruke. Zato je čovječanstvo tokom čitave svoje istorije – od prastarih naroda do slikara-realista, kasnije fotografa, a poslije videografa kompjuterskih animatora – pokušavalo da ovaploti, da prikaže vodu. I pored sve preciznijih instrumenata prikazivanja, voda je uvijek ostajala nepojmljiva, mistična materija. Od najstarijih vremena sve do danas ljudi pričaju jedno drugome o polu-ljudima - polu-ribama, prepričavaju mitove i predanja o morskoj stihiji.

Uvarijantu“.međuvremenu kosmičke korporacije, raspaljujući eskapistička raspolo ženja projekcijama Trećeg svjetskog rata, obrazlažu izbor neke konkretne planete prije svega činjenicom da na njoj ima vode. One iste vode koju mi nemilosrdno zagađujemo, uvjeravajući sebe da za ovu planetu ionako više nema spasa. Putujući drugim svjetovima, mi ćemo u budućnosti sugerisati sebi da je voda – unikatno svekosmičko čudo i raritet, a „naša Zemlja“, ma kako smiješno zvučalo – jeste unikatni vodeni svet.

Možemo da pretpostavimo da će, slično kao u prastarom hrišćanstvu, za vrijeme putovanja kosmosom za ljude simbol religije postati shematska slika ribe koja se odavno povezivala monogramom sa Isusom Hristom. Iako je nakon nekoliko stoljeća poslije Golgote simbol hrišćanstva postao za nas uobičajeni krst, obred pristupanja vjeri svejedno ostaje zagnjurivanje u vodu. Zato je i Sveto Pismo sačuvalo sjećanje na ribu, vodu njenu glavnu funkciju – očišćenje. A to da su alegorijski lik ribe predstavljali ukršteni prsti upućenima je sugeriralo istinu – svi smo stvoreni po jednom liku i podobiju, a Sam Isus je „početak i kraj, prvi poslednji“ (Otk. 22:13). Jedini Gospod, jedina vjera, Jedina Crkva. Čovjek se rađa sa vodom; u kontaktu s njom on prolazi sve stadije, od obnavljanja do besmrtnosti.

ПЛАНЕТА ВОДА Вода ніколи не означала щось абстрактне, вона завжди була поряд, впрост під рукою. Тому людство протягом усієї своєї історії – від прадав ніх народів до живописців–реалістів, пізніше фотографів, потім відео графів та комп’ютерних аніматорів – намагалося закарбувати, зобразити воду. Попри дедалі дедалі точніший інструмент зображення, вода завжди залишалася незбагненною, містичною матерією. З давніх давен, аж до сьогодні, люди розповідають один одному про напівлюдей-напівриб, переповідають міфи й перекази про морську стихію. В роботах Босха і вода, морські істоти займають основну частину сюжету. Але тут при зображенні фантастичних істот йдеться не про спорідненість земних видів із морськими, а навпаки – про несумірність людських розумів і думок. Фахівці з історії мистецтва неодноразово звертали на це увагу; за ними й Тед Сабарезе у своїх проектах, пов’язаних з дослідженням еволюції, задавав собі одне питання – чи справді так важко повірити, що наші пращури вийшли з моря мільйони років тому? Той єдиний раз, коли вода перестала бути головним для людини, пов’я заний із Середньовіччям розквітом мореплавства. Тоді мандрівники вигуками “Земля!” чітко закріпили нову найголовнішу цінність для нашого біологічного виду, відсунувши воду на другий план. Відтоді ми й досі, хоч би й геть від води, сунемо все до нових обріїв та берегів, що не скінчаються ніколи. Сучасне суспільство, достоту одержиме знищенням планети, вочевидь готує собі “запасний варіант”. Між тим космічні корпорації, розпалюючи ескапістські настрої проекція ми Третьої світової війни, обґрунтовують вибір якоїсь конкретної планети насамперед наявністю на ній води. Тієї самої води, котру ми нещадно забруднюємо, переконуючи себе, що цю планету все одно вже не вряту вати. Мандруючи іншими світами, ми й у майбутньому навіюватимемо собі, що вода – то унікальне всекосмічне диво й раритет, а “наша Земля”, як не смішно, то унікальний водний світ. Можна припустити, що, як в первісному християнстві, під час мандрів космосом, для людей символом релігії стане схематичне зображення риби, яке здавна монограмою пов’язувалося з Ісусом Христом. Хоча через кілька століть після Голгофи символом християнства став звичний нам хрест, обрядом вступу до віри все одно залишилося занурення у воду. Тому й Святе письмо зберегло згадку про рибу, про воду й головну її функцію – очищення. А те, що алегоричний образ риби відтворювали перехрещені пальці, підказувало втаємниченим істину – усі ми створені за єдиним образом подобою, а Сам Ісус є “початок кінець, перший останній” (Одк. 22:13). Єдиний Господь, єдина віра, Єдина Церква. Людина народжується з водою; взаємодіючи з нею, вона перебуває усі стадії, від оновлення до безсмертя. Вода є світло, без котрого годі зрозуміти – що воно таке земля, темрява. Протягом перших дев’ятьох місяців життя вода взагалі замінює людині повітря. скільки б не віддалятися від неї, все далі від смуги хвиль вздовж узбережжя, насправді ми будемо до неї все ближче зрештою у неї ж повернемося.

Space wanderings could bring people a new symbol of religion, so did the early Christianity. Presumably, an early Christian drawing of fish, with its Christogram associated with Jesus, will become its new symbol. Several centuries after Golgotha our christcross became a symbol of Christianity, but an immersion into water still serves as a rite of faith acceptance. Holy Scripture keeps the mentions of a fish and water, with its main function of purification. Allegoric image of fish is mirrored in crossed fingers, gave people a cue to a secret truth – we all are created in image and likeness, and Jesus is “the beginning and the end, the first and the last” (Revelation 22:13). One God, one faith, One Church. Human is born with water, it goes with water through all stages – from renewal to eternal life.

U radovima Boša voda, i morska bića zauzimaju glavni dio sižea. Ali ovdje, kad se prikazuju fantastična bića, ne radi se o srodnosti zemaljskih vrsta sa morskim, već naprotiv – o neuporedivosti ljudskih umova misli. Stručnjaci za istoriju umjetnosti više puta su obraćali na to pažnju; nakon njih je i Ted Sabareze u svojim projektima, vezanim za istraživanje evolucije, postavljao sebi jedno pitanje – da li je zaista tako teško povjerovati da su naši preci izašli iz mora prije miliona godina?

84 85

Born in 1989 in Chuhuiv, Ukraine.andmediations,paintings,Ukraine.UnionberContestthe2015-2018.chukArtPrize”NomineeUnitedGallery,ContestUkrainian-Britishtion“Installation”2015.DesignKharkivGraduatedUkraine.fromAcademyofandArtsinGrandPrixofnominaofthe“UK/RAINE”attheSaatchiLondon,Kingdom,2015.of“PinawardinFinalistof“Non-stopMedia”in2014.MemoftheNationalofArtistsofAuthorofinstallasculpturesandprojects.LivesworksinKyiv,

Роман Михайлов Roman Mihajlov

86 87 Народився в 1989 році в місті Чугуєв, Україна. У 2015 році закінчив Києві,Живетаінсталяцій,АвторхудожниківНаціональної2014“NonStopMedia”Фіналіствміїтанія.Лондон,вконкурсусько-британського“Інсталяція”Гран-пріУдизайнудержавнуХарківськуакадеміютамистецтв.2015роціотримавуномінаціїукраїн“UK/RAINE”галереїSaatchi,ВеликобриНомінантпре“PinchukArtPrize”2015-2018рр.конкурсуроку.ЧленспілкиУкраїни.живопису,скульптурмедіа-проектів.іпрацюєвУкраїна.

MikhaylovRoman

2019cm.210×210canvas.onAcrylicPolako. 2019см.210×210акрил.Полотно,Полако. 2019cm.210×210platnu.naAkrilikPolako.

Rođen 1989. godine u Čuguevu, Ukrajina. Godine 2015. diplo mirao na Kijevu,projekata.skulpturaAutorumjetnikaČlanMedia”konkursa2015-Prize“nagradugodine.VelikaGalleri,/skomukrajinsko-britannaciji„Grandumjetnosti.akademijiHarkovskojdizajnaiOsvojioPrix“unomi„Instalacija“natakmičenju„UKRAINE“uSaatchiLondon,Britanija,2015.Nominovanza„PinchukArtuperiodu2018.Finalista“Non-stop2014.godine.NacionalneunijeUkrajine.slika,instalacija,medijskihŽiviradiuUkrajina.

Three other works are devoted to different states of a human being. “At the sea” – is a constant state of moving, control over situation. Over the evolution beings stepped out of water to the dry land, and now they must possess a skill to move in water – a swimming skill. A finish of every swim means reaching the land, returning to a comfortable environment, getting from one shore to another.

– an artwork depicting a man who swims and a boat with people, floating beside him. A giant mountain-like swimmer who broods above the boat, like a threat, a reminder – in case a boat sinks, one must rescue oneself and row on his own, is not the main hero of the painting. Instead, one who sails a boat, is the main hero. Warrior. It is the name. Warrior is an acquaintance of mine, and one of his jobs is to carry passengers from Perast to God mother’s island.

A series of paintings created at the Montenegro residency builds a consistent comix-like story. This series is not about the analysis, it is all about forming the world’s single landscape, particular and general at the same time. An attempt to find a supratemporal image with the help of a personal acquaintance and cooperation with people, their life observance.

Two artworks are dedicated to two persons. We bought local product that helped us spend a quality time at the residency from them. The first work is “Micho”. Micho is a local inhabitant of Gornji Morinj who produces homemade wine and rakija. We were frequently visiting him. As apart from making great spirits, Micho has created his own small historical and ethnographic museum, where he makes long excursions to the tourists telling about local traditions and living. Butterflies around him are the “Fate of Angels” – alcohol evaporation which gives a state of a light booze to those who produce spirits. It gives a light retreat from reality, a desire to be always boozed up. And the inevitable hang-over, everything in life comes at a price.

“Warrior”them.

is all about uncertainty and incertitude. Aggressive characters depicted on the painting, disturbing colors prompt to the colors of Serbian flag, as a reminder of recent conflicts between neighboring people of Balkans. Each moment it can be repeated again. The images and shadows of those mortal affronts, hatred and malice can appear again, between living persons, in stereotypes, in propaganda.

Karma of people who produce alcohol and drugs has always interested me. From the one side, they are “magicians” for many people, helping them to leave grim reality aside, and from another side – they create the product, which ruined a lot of people’s lives. Many of my works have something taken from self-portrait, and here as well I have covered the face of a hero with a red paint – the color my skin gets under the influence of rakija. Even when paint some particular people, I always put a part of my personal experience in

“Polako” tells about a correct attitude to life in a capitalist society. If translated from Montenegro language, the most appropriate word is “povilno, slowly” (literally “povilno” in Ukrainian means “by own will”), a proposition to stay in a comfortable rhythm. “Polako” – is one of options of living in an own rhythm, a healthy hedonism, calmness, observation and creation of new meanings. Beach, palm, happy and tanned human on vacation. These are the objects of the painting. Naive and childish lion with wings of Saint Mark, a symbol of Venetian republic, which controlled the shores of Montenegro through centuries. My lion is no longer the symbol of state of religious domination, he is on vacation, he is feeling good, he has a “polako” state. Through its history Montenegro was a part of different states, experienced occupational regimes. And despite all wars and perturbations, the people of Montenegro return to their comfortable rhythm, calling it

88 89

“Maybe”“polako”.

2019cm.210×210canvas.onAcrylicMicho. 2019см.210×210акрил.Полотно,Мічо. 2019cm.210×210platnu.naAkrilikMićo.

90 91 2019cm.210×210canvas.onAcrylicMozhe. 2019см.210×210акрил.Полотно,Може. 2019cm.210×210platnu.naAkrilikMože. Серія живопису, яку я зробив на резиденції в Чорногорії, збирається у послідовну історію за типом коміксу. Це серія не про дослідження, а про формування однієї цілісної картини світу, конкретної і загальної водночас. Спроба знайти позачасовий образ через особисте знайомство та взаємодію з людьми, спогляданням їхнього життя. Дві картини присвячені двом людям, у яких ми купували продукт, що допомагав нам якісно проводити час на резиденції. Перша – “Мічо”. Це місцевий житель селища Гірський Моринь, він займається виробництвом домашньої ракії та вина. Ми були у нього частими гостями, крім чудового алкоголю, Мічо створив свій маленький історико-етнографічний музей, котрим проводить довгі екскурсії, розповідаючи туристам про місцеві по бут звичаї. Метелики навколо нього – це “Доля ангелів” випаровування спирту, котрим дихають при виробництві алкоголю, знаходячись при цьо му в перманентному стані легкого сп’яніння. Він дарує легкий відхід від реальності, бажання завжди залишатися напідпитку. І неминуче похмілля: в житті за все треба платити. Мене завжди цікавило питання карми людей, що виробляють алкоголь та наркотики. З одного боку, для багатьох вони є “магами”, що допомагають забути на час про сувору реальність, з іншого – вони створюють продукт, що зруйнував багато життів. У багатьох моїх роботах є дещо від автопор трету, от і тут я зафарбував герою обличчя червоною фарбою – такого кольору стає моя шкіра під впливом ракії. Навіть коли я малюю якихось конкретних людей, у них завжди відображую частку мого особистого “Воїн”досвіду.– картина із зображенням чоловіка, що пливе, і човна з людьми, який пропливає повз нього. Головною фігурою тут виступає не величез ний плавець, схожий на гори, який нависає над човном, наче загроза, нагадування про те, що якщо човен потоне, вигрібати доведеться влас ними силами, а той, хто човном керує, Воїн. Це ім’я. Воїн – мій знайомий, і одна з його праць - це перевезення туристів з Пераста на острів Богома тері скелі. Ще три полотна присвячені різним станам, в котрих перебуває людина. “У морі” – це постійний рух керування ситуацією. В процесі еволюції істоти вийшли з води на суходіл тепер пересування водою потребує не обхідної навички – вміння плавати. Фініш будь-якого запливу передбачає дістатися суші, повернутися до комфортного середовища проживання, з одного на інший берег.

“Полако” – це про вірне ставлення до життя в капіталістичному світі. В з чорногорської до цього поняття найбільш відповідним є сло во “повільно” (по волі своїй), пропозиція перебувати в комфортному для себе ритмі. “Полако” – один з варіантів жити у власному ритмі, здоровий гедонізм, спокій, споглядання і створення нових смислів. На картині –пляж, пальма, задоволена, обгоріла на сонці людина, що відпочиває. Наївно, по-дитячому розпливається крилатий лев святого Марка, знак Венеційської республіки, що століттями контролювала чорногорське узбережжя. В мене він більше не є символом державного чи релігійного панування, йому просто добре – він на відпочинку, в нього “полако”. За свою історію Чорногорія побувала у складі різних держав, зазнавала оку паційних режимів. І, попри всі війни та пертурбації, її люди повертаються до свого комфортного ритму, називаючи його “полако”.

перекладі

“Може” – це про стани невизначеності та невпевненості. На картині агресивно налаштовані персонажі, тривожна кольорова гама підказує ко льори сербського прапора, як нагадування про нещодавні конфлікти

між сусідніми народами Балкан. В кожний момент це ніби може відбутися знову. Між живими, в пам’яті, стереотипах, у пропаганді можуть виринути тіні колишніх смертельних образ, злоби, ненависті.

Serija slika koju sam uradio na rezidenciji u Crnoj Gori sklapa se u dosljednu, povezanu priču poput stripa. Ova serija nije o istraživanju, već o formiranju jedne cjelovite slike svijeta, konkretne istovremeno opšte. To je pokušaj da se pronađe vanvremenski lik preko ličnih poznanstava kontakata sa ljudima, preko posmatranja njihovog života.

“Polako” – ovo je o ispravnom odnosu prema životu u kapitalističkom svijetu. U prevodu sa crnogorskog na ukrajinski najbliži ekvivalent ovog pojma je reč „повільно”, „по волі своїй” (sporo, prema svojoj volji) – predlog da čovjek živi u ritmu koji je za njega komforan. “Polako” – to je jedna od varijanti života u sopstvenom ritmu, zdravi hedonizam, mir, kontemplacija i stvaranje novih smislova. Na slici su plaža, palma, zadovoljan, izgorio na suncu čovjek koji se odmara. Naivno, na način na koji to rade djeca, razliva se krilati lav Svetog Marka, znak Mletačke republike koja je stoljećima kontrolisala crnogorsku obalu. Kod mene to više nije simbol državne Ili religijske dominacije, njemu je jednostavno dobro – on je na odmoru, kod njega je “polako”. Tokom svoje istorije Crna Gora je bila u sastavu različitih država, doživjela okupacione režime. pored svih ratova perturbacija, ljudi se vraćaju svom komfornom ritmu, nazivajući ga „polako”.

“Моže” – to je o stanju neodređenosti nesigurnosti. Na slici su agresivno nastrojeni likovi, uznemirujuća koloristika aludira na boje srpske zastave kao podsjećanje na nedavne konflikte među susjednim balkanskim narodima. Svakog trenutka to kao da se može desiti ponovo. Među živima, u sjećanju, stereotipima, u propagandi mogu da izrone sjenke nekadašnjih smrtnih uvreda, zlobe, mržnje.

92 93

Uvijek me je zanimalo pitanje karme onih ljudi koji proizvode alkoholna pića i drogu. S jedne strane, oni su za mnoge „magičari” koji pomažu da se privremeno zaboravi surova relanost, a s druge, oni stvaraju proizvod koji je uništio mnoge živote. U mnogim mojim radovima ima nešto od autoportre ta, pa ovdje sam obojio lice junaka crvenom bojom – takvu boju poprima moja koža pod uticajem rakije. Čak onda kad slikam neke konkretne ljude, uvijek u njima prikazujem djelić mog ličnog iskustva.

Još tri platna posvećena su različitim stanjima u kojima se nalazi čovjek. „U moru” - to je stalni pokret vladanje situacijom. U procesu evolucije bića su izašla iz vode na kopno sada kretanje vodom zahtijeva neopodnu vještinu –

2019cm.270×210canvas.onAcrylicsea.theAt 2019см.270×210акрил.Полотно,морі.На 2019cm.270×210platnu.naAkrilikmoru.Na

„Vojin” − to je slika koja prikazuje čovjeka koji pliva i čamac sa ljudima koji prolazi pored njega. Kao glavni lik ovde ne nastupa ogromni plivač sličan pla nini, koji se nadnosi nad lađom kao prijetnja, podsjećanje na to da ako lađa potone, moraće da se spašavaju vlastitim snagama, već onaj koji rukovodi la đom, Vojin. Ovo je ime. Vojin je moj poznanik i jedno od njegovih zanimanja jeste prevoz turista iz Perasta na ostrvo Gospe od Škrpjela.

umijeće plivanja. Finiš bilo kojeg plivanja predviđa da se stigne do kopna, da se čovjek vrati na komforno mjesto boravišta, s jedne obale na drugu.

Dvije slike su posvećene dvojici ljudi kod kojih smo kupovali proizvod, koji nam je pomagao da kvalitetno provedemo vrijeme na rezidenciji. Prva je –“Mićo”. To je lokalni stanovnik sela Gornji Morinj koji se bavi proizvodnjom domaće rakije vina. Bili smo kod njega česti gosti. Osim sjanog alkohola, Mićo je stvorio svoj mali istorijsko-etnografski muzej gdje priređuje duga razgledanja, pričajući turistima o lokalnom načinu života običajima. Leptiri oko njega su „Dio anđela” alkoholnih isparenja, koja udišu tokom proizvodnje alkoholnih pića, pri tom se nalazeći u permanentnom stanju lake opijenosti. On daruje blagi odmak od realnosti, želju da se uvijek ostane pripit. I nezao bilazni mamurluk: sve se u životu plaća.

94 95 2019cm.310×210canvas.onAcrylicWarrior. 2019см.310×210акрил.Полотно,Воїн. 2019cm.310×210platnu.naAkrilikRatnik.

Born in 1997 in Kyiv, Ukraine. Graduated from Taras Shevchen ko State Art School in Kyiv, Ukraine and the Technical School of Stonework and Sculp ture in Horice, Czech Republic. Student of the Faculty of Fine Arts of Brno University of Technology, Czech Republic. First De partment of Sculpture under the direction of Professor Michael Gabriel. 3-D sculptor. Lives and works in Brno, Czech Republic.

skulpturu u Horicama, Češka Brnu,vajar.MajklakovodstvomzaČeška.univerzitetunasavremeneStudentRepublika.FakultetaumjetnostiTehnološkomuBrnu,PrvoodjeljenjevajarstvopodruprofesoraGabrijela.3-DŽiviradiuČeškaRepublika.

Народилася в 1997 році в Києві, Україна. Закінчила

м. Вальтіце, Чеська Республіка. За фахом

Народився в 1985 році в Республіка.узація.оптичнавикладаємистецтв),образотворчихунічному–Технічнасучаснітривимірніспеціалізаціяскульптор,–(3D)технології.підтримка3D-студіяприТехуніверситетім.Брно(факультетдетакожпредмет3DдіджиталіЖивепрацюєм.Брно,Чеська

96 97

ČeškaŽivioptičkugdjelikovnihtetuTehničkompodrškatehnologije.savremeneTehnička-3DStudionauniverziuBrnu(Fakultetumjetnosti),takođepredaje3Ddigitalizaciju.radiuBrnu,Republika. JiržiПецPec NikitinaPavla

PecJiří Їржи

Rođen 1985. u Valticeu, Češka Republika. Po profesiji vajar, specija lizacija - trodimenzio nalne (3D)

Державну художню школу ім. Т. Г. Шевченка, Київ, Україна, та Чеськаскульпторка.МихаїлаництвомскульптуриПершеЧеськаситетутехнічногозотворчихфакультетуРеспубліка.м.ствавухудожньо-промислоСереднюшколукаменярйскульптуриуГоржіце,ЧеськаСтуденткаобрамистецтвуніверумістіБрно,Республіка.відділенняпідкерівпрофесораГабріеля.3DЖивепрацюєум.Брно,Республіка.

Павла Нікітіна Pavla Nikitina

Rođena 1997. godine u Kijevu, ničkojprimijenjeno-umjetkaouškoliDržavnojDiplomiralaUkrajina.jenaumjetničkoj„TarasŠevčenko“Kijevu,Ukrajina,naSrednjojškolizakamen i

Born in 1985 in Valtice, Czech Supportnologies.(3D)three-dimensionalspecializationSpeciality:Republic.sculptor,-moderntechTechnical-3DStudio at the Technical Univer sity of Brno (Faculty of Fine Arts), where he also teaches 3D optical digitization. Lives and works in Brno, Czech Republic.

WAS. 3D COVERAGE

I am a stone carver sculptor, my partner Jiří Pec is a wood carver sculptor, and we both work in FaVU 3D Studio in Brno. When going to “Exodus”, we left our chisels and hammers at home, we took a laptop and a portable 3D scanner instead. We practiced a completely new approach in sculpture. in 2018, while was working on a project devoted to Ukrainian soldiers, and ATO veterans, have invented a new term “sculptural 3D coverage”. I wanted to show their stories timely and eternal at the same time, I wanted to capture them.

Нова можливість фіксації сьогодення. Локальна зйомка репортажу передає загальний настрій і увічнює момент, важливий для історії конкретної події. Я – скульптор по каменю, мій співавтор Їржі Пец – скульптур по дереву, і обидва ми працюємо в 3D studio FaVU в місті Брно. Збираючись на симпозіум “Exodus”, замість молота долота ми обрали комп'ютер пор тативний 3D-сканер. Для нас це – новий підхід до роботи зі скульптурою. Я винайшла новий термін – “скульптурний 3D-репортаж” – в роботі над проектом, присвяченим українським військовим, ветеранам АТО в 2018 році, з метою таким чином актуалізувати та водночас зафіксувати історію і долю бійців. “Було” – моя друга робота в жанрі скульптурного

Exodus, an escape from prison - is a permanent state of a rational mind. A conscious person moves, changes, reevaluates oneself and own thoughts. What wanted to do is to capture this state of mind of each resident, of each person, and to unite them in a single composition.

3D-сканування сьогодні – як початок медіа-фотографії. 3D-репор тажу – про учасників резиденції “Exodus. Бірючий 019. Чорногорія”. Вона створена у співпраці І разом з Їржі Пецем ми перетворюємо реальність на артефакт. Те, що ви бачите, дійсно – Було. Сталося, відбулося, прожилося та породжує

БУЛО. 3D-РЕПОРТАЖ

Jiří supported me from the very beginning of my artistic journey when realized that human mind and the world fascinate me more, than incarnation of my personal ideas and my inner thoughts.

My second work in sculptural 3D coverage genre was created together with my Czech partner Jiří Pec. “Was” tells the stories of “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro” residents. It is a sculptural composition, published on a 3D printer using a special finely-dispersed composite alabaster powder. Not only artists, but also the people who inspired the residents and gave sense to their reflections, are scanned on a sculptural composition. Our project with Jiří would never be complete and real without these people. It is not only Montenegro that refreshed our minds, but also the people who purposefully surrounded us.

Фігуринаслідки.стоять на рельєфі, а точніше на скані поверхні картини Бранко Філіповича “Горизонт”, з якою нас запізнав Петар Чукович під час своєї коментованої екскурсії Національним художнім музеєм Чорногорії в місті Цетіньє. Чукович зауважив, що текстура цієї нефігуративної роботи на гадує йому чорногорський пейзаж. Робота “Було” опановує у свій спосіб демонструє фактуру живописного твору, перетворюючи її на ландшафт. Думки, образи, мистецтво зустрічаються в діалозі поза часом. Крім людей в скульптурній композиції присутній також символ соціаль ного клубу “Exodus” – надрукований скан оригіналу бетонної скульптури з проекту “Планета Вода” Матвія Крилова.

Apart from people, the sculptural composition also has a symbol of “Exodus” social club - a printed scan of a concrete sculpture, a part of “Planet Water” by Matviy Krilov project.

Cukovic saw a Montenegro landscape on a structure of this unfigured artwork. “Was” invades and shows its own understanding of a painted texture, transforming it into a landscape. Thoughts, images and art meet within a timeless dialogue.

з чеським колегою Їржі Пецем. Результатом стала скульптурна композиція, надрукована на 3D-принтері зі спеціального дрібнодисперсного композитного порошку на гіпсовій основі. В скульптурній композиції присутні скани не лише митців, але також людей, які надихали учасників проекту і додавали смисли до їхніх дис кусій. Без них наш з Іржі проект не був би цілісним та достовірним. Не тільки сама Чорногорія освіжила наш розум, а й люди, які не випадково оточували нас. Ісход, вихід з полону – перманентний стан мислячої людини. Вона змі нюється, рухається, переоцінює себе свої ідеї. Моєю метою було зловити і зафіксувати цей стан кожного учасника резиденції індивідуально, щоб потім всіх об'єднати в одній композиції. Діалог художника з глядачем, безпосередня присутність поруч з витво рами того, до кого вони звернені, є дуже важливим нюансом власне для сприйняття ідей виставки. 3D-репортаж стає частиною експозиції спільно зі скульптурами самих митців. Настрій, характер та внутрішній стан проявляється в позах людей, яких я сканую. Мене хвилюють психологія тіла і думки цих людей, які зібралися заради взаємного обміну та реалізації. Від самого початку свого творчого шляху, де мені багато в чому допоміг Їржі Пец, я зрозуміла, що вивчення зовнішнього світу людей мене хвилює більше, ніж матеріалізація мого внутрішнього світу ідей. Мій результат я бачу в моєму оточенні, я – інструмент в механізмі його історії.

A dialogue between an artist and his audience, an immediate presence of recipients at the artwork help to perceive the exhibition ideas. 3D coverage added to the artists’ sculptures become a part of an exhibition. I scan people’s postures, and they in their turn reflect people’s mood, characters and minds. I am attracted to the inner thoughts of people, who joined together to exchange experiences and fulfil themselves, to their psychology.

The figures stand on a relief or, more precisely, on a scan of a painting surface. It is a painting “Horizon” by Branko Filipovic, introduced to us by Petar Cukovic during his guided tour around a National Museum of Montenegro in Cetinje.

98 99

3D scanning can be a start of media photography. A new possibility to fix the present. Local coverage reflects the overall mood and captures the moment important for making the event history.

The result of my work is reflected in my context, am a tool in a mechanism of its history. Together with Jiří we transform reality into artefacts. Everything that you see, indeed it - Was. It happened, it took place, it stayed, it lived, and it brought results to the world.

Egzodus,okružju.

izlazak iz ropstva – ovo je stalno stanje mislećeg čovjeka. Ono se mijenja, kreće, pravi rekapitulaciju sebe svojih ideja. Moj cilj je bio da uhva tim fiksiram ovo stanje svakog učesnika individuelno kako bih sve kasnije spojila u jednoj kompoziciji.

U skulpturnoj kompoziciji prisutni su skenovi ne samo umjetnika, već ljudi koji su inspirisali učesnike projekta dodavali smisao njihovim diskusijama. Bez njih moj Jiržijev projekat ne bi bio cjelovit vjerodostojan. Naš razum nije osvježila samo Crna Gora, već i ljudi koji su nimalo slučano bili u našem

3D-skeniranje danas – to je kao početak medija fotografije. Nova nogućnost fiksacije današnjice. Lokalni snimak reportaže prenosi opšte raspoloženje i ovjekovječuje trenutak, važan za istoriju konkretnog događaja.

Ja sam vajar koji radi sa kamenom, moj koautor Jirži Pec je vajar koji radi sa drvetom, oboje radimo u 3D studio FaVU u gradu Brno. Spremajući se za simpozijum „Egzodus“, umjesto čekića i dlijeta odabrali smo kompjuter i prenosivi 3D-skener. To je za nas novi pristup radu sa skulpturom.

Izumjela sam novi termin – “skulpturna 3D-reportaža“ – radeći 2018. na projektu koji je posvećen ukrajinskim vojnicima, veteranima rata na Istoku Ukrajine, sa ciljem da se na taj način aktualizuje i istovremeno zabilježi istorija sudbina boraca. “Bilo je” – moj drugi rad u žanru skulpturne 3D-re portaže – govori o učesnicima rezidencije „Egzodus. Biruchiy 019. Crna Gora“. Stvoren je u saradanji sa mojim češkim kolegom Jirži Pecom. Kao rezultat nastala je skulpturna kompozicija odštampana na 3D-štampaču, od specijal nog veoma sitnog kompozitnog praška na osnovi gipsa.

BILO JE. 3D-REPORTAŽA

Raspoloženje, narav unutrašnje stanje manifestuje se kroz poze ljudi koje skeniram. Zanima me psihologija tijela i misli ovih ljudi koji su se okupili radi uzajamne razmjene realizacije.

100 101

Dijalog umjetnika sa gledaocem, neposredno prisustvo pored kreacija onih kome su one upućene, veoma je važna nijansa upravo za percepciju ideja izložbe. 3D-reportaža postaje dio ekspozicije zajedno sa radovima samih umjetnika.

Od samog početka mog stvaralačkog puta gdje mi je u mnogo čemu po mogao Jirži Pec, shvatila sam da me proučavanje spoljašnjeg svijeta і ljudi zanima znatno više od materijalizacije mog unutrašnjeg svijeta ideja. Moj rezultat vidim u mom okruženju, ja sam instrument u mehanizmu njegove istorije. zajedno sa Jirži Pecom pretvaram realnost u artefakt. Ono što vidite stvarno je Bilo. Desilo se, održalo se, bilo je proživljeno rađa posljedice.

Figure stoje na reljefu, tačnije na skenu površine slike Branka Filipovića „Horizont“, s kojom nas je upoznao Petar Ćuković za vrijeme komentarisanog razgledanja Umjetničkog muzeja, jedinice u sklopu Narodnog muzeja Crne Gore na Cetinju. Ćuković je istakao da ga tekstura ovog nefigurativnog rada podsjeća na crnogorski predio. Rad „Bilo je“ savladava fakturu slikarskog djela na svoj način demonstrira istu, pretvarajući je u pejzaž. Misli, ličnosti, umjetnost srijeću se u dijalogu izvan vremena.

Osim ljudi u skulpturnoj kompoziciji prisutan je takođe simbol društvenog kluba Egzodus – odštampani sken originala betonske skulpture iz projekta „Planeta Voda“ Matveja Krilova.

102 103 2019cm.35×50×50reportage.3DSculpturalWas. 2019см.35×50×503D-репортаж.СкульптурнийБуло. 2019cm.35×50×50reportaža.skulpturalna3D(Bulo).jeBilo

104 105

RalkoVlada

Влада Ралко Vlada Ralko

Народилася в 1969 році в Києві, Україна. У 1994 році народнихукраїнськихУчасницяЗайєрсберг,Грац)ноїдії2001трієналемій:України.спілкиЧлентури,мистецтваміюНаціональнузакінчилаакадеобразотворчогоіархітекКиїв,Україна.НаціональноїхудожниківЛауреатпре“Всеукраїнськаживопису”рокутастипенCCNGraz(Культурміськоїмережі2007року,Австрія.понад50таміжвиставок

проектів. Авторка живопису та графіки. Роботи знаходяться в ОдесихудожніхНаціональнихмузеяхіЗапоріжжя та у Музеї історії міста Києва. Живе і працює в Києві, Україна.

Rođena 1969. u Kijevu, Ukrajina. Diplomi rala1994. godine na Nacionalnoj akademiji likovnih umjetnosti i arhitekture u Kijevu, Ukrajina. Član Nacionalne unije umjetnika Ukrajine. Dobitnik glavne na grade biivišeAustrija,Grac),turnadije2001.triennala„Sve-ukrajinskogumjetnosti“godinestipenCCNGraz(KulgradskamrežaSajersberg,2007.Učesnikod50republičkihmeđunarodnihizložiprojekata.Slikar,

Participant of more than 50 republican and international ex

2019cm.77×112marker.pencil,watercolor,Paper,Me.MakesWorkMyseriestheFrom 2019см.77х112маркер.олівець,акварель,Папір,робить".менеробота"Моясерії.Із 2019cm.77×112marker.olovka,akvarel,Papir,MENI.NARADIRADMOJserijeIz

106 107

Born in 1969 in Kyiv, Ukraine. Graduated from the National Academy of Fine Arts and Architecture in 1994, Kyiv, Ukraine. Member of the National Union of Artists of Ukraine. Awards winner: Main Prize of the “All-Ukrainian Art Triennale” in 2001 and scholarships of CCN Graz (Cultural City Network Graz), Seiers berg, Austria, 2007.

grafičar. Autorkina djela predstavljena su u nacionalnim umjet ničkim muzejima u Odesi i Zaporožju, kao i u Muzeju istorije Kijeva, Ukrajina. Živi i radi u Kijevu, Ukra jina.

hibitions and projects. Painter, graphic artist. Author's artworks are presented in the National art museums of Odesa and Zaporizhzhya, and Museum of Kyiv History, Ukraine. Lives and works in Kyiv, Ukraine.

108 109

MY WORK MAKES ME

Museum corners in Montenegro churches, a tiny private collection of plain farming tools, hand-, breast-, heart- and leg-formed reliquaries, hammers, knives, hooks and axes merged into my mind and blended together into a single image. The blend brought the swirl of thoughts hidden beneath, the thoughts about humble human life, spent in a hard-rough work, thus measured. I was allured by Montenegro mountain stone houses and simple traditional interior depicting their way of living. At the same time, I was stricken with horror when I learned to manage how much effort it takes to create and maintain this reign of the Traditional Living. Hard work and church put the body in some kind of order, make it structured - body parts get their purpose. And, if Traditional Living keeps its power, simple hand-on work also becomes sacred. The so-called “natural” role sharing happens –men being physically stronger than women start to dominate, people in good health survive while the weaker die.

In my series of work, I gathered the farming tools, which look like “votive offerings” when merged with some body parts. Human essence is transmit ted through work, thus the work tools automatically deserve the right to become sacred. Sometimes these tools start looking like torture devices, or form heraldry-like bunches, sometimes they play their roles in human body building or even replace its parts, transforming the body into a working tool. Work dominates over sexuality, body movements become ordered and mechanized. Will and analysis are locked by experience.

But, living in a country house, which serves us a small warehouse and a stu dio, I can't ignore in this environment the necessity of physical work, which gives body a sense of weight, like gravitation. Rural work makes its way into nature’s cycle, it also does not have the end, and like nature, it rejuvenates. Humanity and progress gloriously move forward, but humble work does not fade away, it stays and reminds us of death existence in life.

Artist’s work stays aloof of all labour and jobs, which cater to the functional human needs. Artist’s work is vague and ambiguous, it urges to denounce Manichean mindset and finally to release from the endless circle of dualistic dogmatism.

Humble living takes the human hostage, imprisons human being in work. At the times of Athens, the democracy, slavery and slave labour intensified freedom and integrity – Aristotle’s slave was an alive and soul-spirited property, the most perfect instrument. Notably, when slaves witnessed in courts, their “bodies testified” as they were put under torture. Another approach to work was carefully crafted and cultivated during Soviet times. Soviet’s work itself was worthy of respect. Physical labour, physical work was an honored and respected activity, working men and women were lauded. Physical labour dominated over brainwork and intellectual labour as beefy and muscular proletarian bodies dominated over those contrasting with this “normal” standard.

Nakon posjete muzejskim ograncima u crnogorskim crkvama i majušnom privatnom muzeju sa oruđima jednostavnog seljačkog rada, brojni viđeni relikvijari u obliku ruku, nogu, bista ili srdaca, a takođe čekići, noževi, kuke sjekire spojili su se za mene u jednu sliku. Sve skupa podiglo je na površinu niz razmišljanja o vremenu ljudskog života koje prolazi u primi tivnom teškom radu mjeri se njime. Crnogorske brđanske kamene kuće sa sačuvanim u njima elementima tradicionalnog načina života začaravaju, ali odjednom obuzima užas kad shvatiš koliko napora zahtijeva stvaranje očuvanje ove vladavine Običaja. Rad i crkva stvaraju za tijelo određeni regleman, strukturiraju ga – tjelesni organi dobijaju namjenu. U slučaju da Običaj sačuva svoj uticaj, jednostavni fizički rad takođe se praktično sakralizuje. Dolazi do prividno „prirodne” raspodjele uloga – muškarac au tomatski ima prevlast nad ženom samo zato što je fizički jači, zdravi čovjek preživljava, a slabi gine.

110 111 МОЯ РОБОТА МЕНЕ РОБИТЬ Після відвідування кількох музейних відділів у чорногорських церквах крихітного приватного музею зі знаряддями простої селянської праці численні побачені релікварії у формі рук, ніг, погрудь або сердець, а також молоти, ножі, гаки та сокири поєдналися для мене в єдину картину. Усе разом здійняло на поверхню низку розмислів про час людського життя, що спливає у примітивній важкій праці та вимірюється нею. Чорногорські гірські кам’яні будинки зі збереженими всередині елементами традиційного побуту зачаровують, але раптом охоплює жах, коли збагнеш, скільки зусиль забирає створення та підтримання цього царювання Звичаю. Праця та церква створюють для тіла певний регламент, структурують його, – органи тіла отримують призначення. У разі, коли Звичай зберігає свою впливовість, проста фізична праця також практично сакралізується. Відбувається начебто “природний” розподіл ролей – чоловік автоматично головує над жінкою лише через те, що він сильніший фізично, здорова людина виживає, а слабка гине. В роботах серії я зібрала докупи робочі знаряддя, які разом із окремими органами тіла утворюють низку “вотивних дарів”. Людське докладає до праці усю свою сутність, а знаряддя праці неначе автоматично заслугову ють на освячення. Часом вони у мене стають подібними до пристосувань для тортур або групуються в композиції, схожі на геральдичні, часом –долучаються до будови тіла чи навіть заступають окремі органи, перетво рюючи тіло на робочий інструмент. Праця поглинає сексуальність, рухи механізуються та впорядковуються. Воля та дослід затуляються досвідом. Примітивний побут бере людину в заручники, ув’язнює її в праці. За часів афінської демократії рабство та рабська праця в якомусь сенсі підважували вільний дух – за Арістотелем, раб був живою (одухотворе ною) власністю та найдосконалішим знаряддям. Важливо, що раб на суді давав показання “тілом”, тобто до нього застосовували тортури. Ще один погляд на працю старанно культивувався за радянської доби. Він полягав у тому, що праця вже сама як така заслуговує на повагу. Фізична праця, фізична робота вважалася почесною справою, а робітник із робітницею героїзувалися. Досвід фізичної праці превалював над зусиллями думки так само, як м’язисте пролетарське тіло над таким, що відрізнялося від “здорової” норми. Проте, маючи досвід життя в сільському будинку, який слугує нам замісь ким сховком майстернею, я не можу лишити поза увагою інший аспект необхідної в таких умовах фізичної праці, яка набуває властивостей чогось подібного до гравітації, додає тілу відчуття ваги. Сільська праця неначе долучається до природних циклів, її процеси подібно природним відновлюються та не мають кінця. Незважаючи на переможну ходу прогресу, проста праця не зникає та нагадує про присутність смерті всередині життя. Праця художника стоїть осторонь усіх інших видів праці, які забезпечують функціональні потреби людини. Вона неясна та невизначена, та своєю наявністю закликає зректися маніхейского погляду на світ покинути нарешті замкнене коло дуалістичного доктринерства.

U radovima serije okupila sam alat koji zajedno sa određenim tjelesnim organima čini niz „votivnih darova”. Ono ljudsko ulaže u rad svu svoju suštinu, a alat kao da automatski zaslužuje posvećenje. Ponekad alat kod mene postaje sličan spravama za mučenje ili se grupiše u kompozicije slične heraldičkim, ponekad se pridružuje tjelesnoj građi ili čak zamje njuje poneke organe, pretvarajući tijelo u radno oruđe. Rad potiskuje seksualnost, pokreti postaju mehanički uređeni. Iskustvo zasjenjuje volju eksperiment. Primitivni način života čini od čovjeka taoca, zatvara ga u radu kao u tamnici.

Ipak, imajući iskustvo življenja u seoskoj kući koja nam služi kao sklonište izvan grada radionica, ne mogu da ne skrenem pažnju na jedan drukčiji aspekt u takvim uslovima neophodnog fizičkog rada, koji dobija svojstva nečega nalik gravitaciji koji dodaje tijelu osjećaj težine. Seoski rad kao da se pridružuje prirodnim ciklusima, njegovi procesi obnavljaju se poput pri rodnih nemaju kraj. Bez obzira na pobjednički hod progresa, jednostavan rad ne nestaje i podsjeća na prisustvo smrti unutar života.

Rad umjetnika stoji po strani od svih ostalih vrsta rada koje obezbjeđuju funkcionalne potrebe čovjeka. On je nejasan i neodređen, ali svojim posto janjem poziva da se odreknemo manihejskog pogleda na svijet napokon napustimo zatvoreni krug slijepog poštovanja dualističke doktrine.

MOJ RAD RADI NA MENI

Za vrijeme atinske demokratije ropstvo ropski rad u nekom smislu su dovodili u pitanje slobodarski duh – prema Aristotelu rob je bio živo (produhovljeno) vlasništvo najsavršeniji alat. Važno je da je rob na sudu davao iskaze “tijelom”, to jest prema njemu su primenjivali torturu. Još jedan pogled na rad brižno se kultivisao u sovjetsko vrijeme. Sastojao se u tome da rad već sam po sebi zaslužuje poštovanje. Fizički rad, fizički poslovi smatrali su se počasnim, a radnik radnica dobijali su status heroja. Iskustvo fizičkog rada bilo je nadmoćnije od napora misli, kao što je mišićavo proletersko tijelo prevladavalo nad onim koje se razlikovalo od “zdrave” norme.

112 113

114 115

116 117

118 119

120 121

122 123

124 125

126 127 05-06 July 201905-06Липня201905-06Jula2019 Gornjiuizložba-prezentacijaВерхнійввиставка-презентаціяMontenegroMuseumatexhibition-presentationtheMemorialofGornjiMorinj,Меморіальномумузеї,Морін,ЧорногоріяSpomenDomi,Morinj,CrnaGora

128 129

130 131

132 133

134 135

Selma Selman (Bihać-New York, Bosnia and Herzegovina-USA)

Delibašić (Nikšić, Montenegro)

Milka Delibašić (Nikšić, Crna Gora)

Zoran Todorović (Belgrade, Serbia)

Vlatka Vujošević (Podgorica, Crna Gora)

Jelena Tomašević (Podgorica, Montenegro)

Siniša Radulović (Podgorica, Montenegro)

Zoran Todorović (Beograd, Srbija)

Mladen Miljanović (Banja Luka, Bosnia and Herzegovina)

Vlatka Vujošević (Podgorica, Montenegro)

Siniša Radulović (Podgorica, Crna Gora)

136 137 2019June-JulyЧервень-Липень2019Jun-Jul2019Milka

Selma Selman (Bihać- Nju Jork, Bosna i Hercegovina -USA)

Mladen Miljanović (Banja Luka, Bosna i Hercegovina)

Мілка Делібашич (Нікшич, Чорногорія) Младен Мілянович (Бан'я Лука, Боснія і Герцеговина) Сініша Радулович (Подгориця, Чорногорія) Сельма Сельман (Біхач-Нью-Йорк, Боснія і Герцеговина-США) Єлена Томашевич (Подгориця, Чорногорія) Зоран Тодорович (Белград, Сербія) Влатка Вуйошевич (Чорногорія)

Jelena Tomašević (Podgorica, Crna Gora)

correspondence participants of the art residence in Gornji Morinj (Montenegro) заочні учасники мистецької резиденції в місті Верхній Морін (Crnauuučesnici(Чорногорія)dopisništvaumjetničkojrezidencijigraduGornjiMorinjGora)

Born in 1989 in Niksic, France,inticipatedArts,BiennalepatedFrance,Photography,FrenchMontenegro2014.Context,courseEuropeFineSalzburgGranteePont-Aven,oftheArts.negro,UniversityGraduatedMontenegro.fromtheofMonteFacultyofFineIn2011attendedPont-AvenSchoolContemporaryArt,France.fromtheAcademyofArtsforEasterntoattendthe"DrawingIdeas,Painting",RepresentedattheGames,Nice,2013.Partici“Mediterranea17”,VisualMilan,2015.ParexhibitionsMontenegro,Serbia,Austria,Italy

godine, kao i na “Bije nalu mladih MEDITE RANEA 17” održanom u Milanu 2015. oblast Vizuelne

Handžou,AcademyIntermedije,art,Spatial-masterTrenutnoAustriji,Srbiji,bamaUčestvovalaumjetnosti.naizložuCrnojGori,Francuskoj,ItalijiKini.jestudentprogramamultimedianaodsjekuza“ChinaofArts”,Kina.

138 139

у сфері Китай.мистецтв,Китайськоїмедійне“ПросторовестерськоїєрізнимитаФранції,Чорногорії,участьІталія,мистецтввізуальнихвМілані,2015р.БралаувиставкахСербії,Австрії,ІталіїКитаї.Працюєзмедіа.Заразстуденткоюмагі-програмимультимистецтво”академіїХанчжоу,

Народилась в

Мілка Делібашич Milka Delibašić

"Mediterranea2013Ніцца,Франкофоннихгалузіляла2014контекст,"ІдеїздляворчихАкадеміїгрантуЄПонт-Авен,сучасногонавчаласьуверситетуНаціональногозотворчихлаЧорногорія.Нікшич,ЗакінчифакультетобрамистецтвуніЧорногоріїЦетіньє.В2011роціуШколімистецтваФранція.одержувачкоюЗальцбургськоїобразот-мистецтвСхідноїЄвропивідвідуваннякурсумалювання,картина''вроці.ПредставЧорногоріюуфотографіїнаІграх,Франція,р.танаБієнале17"

DelibasićMilka

and China. Works with different media. Now is a student of the Master's program in Spatial Multimedia Arts at the Chinese Academy of Arts, Hangzhou, China.

Rođena 1989. godine u Nikšiću. Umjetnica koja radi u više različitih oblasti vizuelne umjetnosti. Završila je Fakultet likovnih umjetnosti na Cetinju, studijski program Grafika. Na fakultetu Pont-Aven School of Contempo rary Art, Francuska,Pont-Aven,studijski je boravila održanimIgramaoblastiljala2014.jetnostiAkademijicontext,kursagrant“dijeDobitnica2011.godine.jestipen„EasternEuropezapohađanje‘’Drawing-idea,picture’’,nalijepihumuSalzburgugodine.PredstavjeCrnuGoruu„fotografija“nafrankofonije,uNici2013.

1989 році в м.

I relate the idea of disappearance to the feelings of an individual who, forced to leave his or her own territory, enters into a new space in which the unknown, a sense of not belonging and discomfort, occur. As a consequence, he exists within a vacuum, in-between space or nonspace. He loses his own identity, his existence is like a silent disappearance. However, this disappearance is not a complete disappearance, but rather a process, which Jean Baudrillard defines as metamorphosis. One form disappears in another, but still remains a blurriness, and an obscurity about identity. The question of who we become after everything.

TIJELA KOJA NESTAJU

Ideju nestajanja povezujem sa osjećanjima pojedinca koji, prinuđen da napusti sopstvenu teritoriju, zalazi u novi prostor u kom se javljaju nepoznato, osjećaj nepripadnosti i nelagodnosti. Kao posledica, on postoji u nekom vakumskom, među-prostoru ili pak ne-prostoru. On gubi sopstveni identitet, njegovo postojanje je poput tihog nestajanja. Međutim, to nestajanje nije potpuno nestajanje, već predstavlja process, koji Žan Bodrijar definiše kao metamorfozu. Jedan oblik nestaje u drugom, ali uvijek ostaje zamagljenost i nejasnoća po pitanju identiteta. Pitanje ko postajemo nakon svega.

DISAPPEARING BODIES

140 141 20195’43”.Video,Bodies.Disappearing 20195’43”.Відео,зникають.щоТіла, 20195’43”.Video,nestaju.kojaTijela ТІЛА, ЩО ЗНИКАЮТЬ Я пов’язую ідею зникнення з почуттями людини, яка вимушена залишати свою власну територію переміщується в новий простір, де поринає у відчуття дискомфорту не знаходить собі місця. Як наслідок, вона перебуває у вакуумі, проміжному просторі або “непросторі”. Вона втрачає ідентичність, її існування стає мовчазним зникненням. Однак це не повне зникнення, а скоріше процес, який Жан Бодрійяр визначає як метаморфоз. Одна фор ма зникає в іншій, але залишається розмитість і невідомість щодо ідентичності. Це питання про те, ким ми стаємо після всього.

i predaje na Akademiji umjetnosti, Univerzi tet u Banjaluci, Bosna i Hercegovina.

Народився в Зеніці, Югославія в 1981

Luka, Bosnia, 2006; Award of the Rotary Club Banja Luka, Bos nia, 2005. Lives and teaches at Academy of Arts, University of Banja Luka, Bosnia and Hercegovina.

"HenkelВідень,"Преміїпремій:уАкадеміювінзкількохнадгробків.зугозакінченняконтрактніків.сержантзваннязапасу,училищевідвідувавсередньоїзакінченняшколиВійськовеофіцерівдездобувсержанта.Якнавчав30Післявійськовотермінупрацювавкам'яномуцехувиготовленняПісляроківроботинадгробкамизаписавсявмистецтвБаня-Луці.ЛауреатномінантЗусмана",Австрія,2017;ArtAward"

09, Відень, Австрія, 2009; Премія “Звоно” за ніятетімистецтв,викладаєБоснія,тарі-клубу2006вногоПреміяни,БосніїмолодогонайкращогохудожникатаГерцеговиСараєво,2007р.;МузеюсучасмистецтваРСБаня-Луці,Боснія,р.;НагородаРоБаня-Лука,2005.ЖиветавАкадеміїуніверсиБаня-Лука,БостаГерцеговина.

142 143

році. Закінчив серед ню школу в Добої. Після

njoj Luci, Bosna, 2006; Nagrađen od strane Rotari kluba Banja Luka, Bosna, 2005. Živi

Rođen u Zenici, u Jugoslaviji, 1981. godine. Završio je srednju školu u Doboju. Po završetku vojnog roka radio je u kamenorezačkoj radnji za proizvodnju nad grobnih spomenika. Nakon višegodišnjeg rada sa umjetnostidaSarajevo,Bosnemladog„Zvono“2009;09,2017;nagrade,NominentDobitnikjetnostisespomenicima,nadgrobnimupisaonaAkademijuumuBanjojLuci.nagrada:SussmanBeč,Austrija,HenkelArtAvardBeč,Austrija,NagradazazanajboljegumjetnikaiHercegovine,2007;NagraMuzejasavremeneRSuBa

MiljanovićMladen

Младен Мілянович Mladen Miljanović

Born in 1981 in Zenica, Yugoslavia. Completed the secondary school in Doboj. completionAfterof the military term worked in stonemason work shop on poraryMuseum2007;Hercegovina,artistawardAustria,ArtAustria,Award",ineeAwardsandinattombstonesyearstombstones.producingAfterfewworkingwithenrolledtheAcademyofArtsBanjaLuka,BosniaHercegovina.winner:Nomof"SussmannVienna,2017;“HenkelAward”09,Vienna,2009;“Zvono”forbestyounginBosniaandSarajevo,AwardoftheofContemArtRSinBanja

144 145

146 147 Didactic wall. Installation, marble, engraved drawings. 8 х (265 × 73 × 2 cm). 2019 Дидактична стіна. Інсталяція, мармур, гравіровані малюнки. 8 х (265 × 73 × 2 см). 2019 Didaktički zid. Instalacija, mermer, gravirani crteži. 8 x (265 × 73 × 2 cm). 2019

Sa tačke gledišta sadržaja “Didaktički Zid” publikacije sadrže izmenjene ilus tracije, sheme dijagrame iz vojničkih knjiga koji pokazuju, između ostalog, kako se kretati preživljavati u teškim okolnostima, kako savladavati prirodne

Inspace.the

The “Didactic Wall” is an artistic intervention that educated and didactically seeks to intervene in the shadow of the current-burning problem of migra tion movements on the planet, but also through B&H with the current focus in Bihać in the northwestern part of the country. In the territory of the city of Bihać, the project / exhibition acts as a kind of “site specific” intervention or art in a context that aims to act as an area of education and help in overcoming the practical obstacles and situations in which one find or can find itself.

“Didaktički Zid” je umetnički upad koji prosvećuje didaktički teži intervenciji u senku svakodnevno-oštrih problema migracijskih pokreta na planeti, a takođe u Bosni Hercegovini sa posebnim naglaskom na Bihaću u sever no-zapadnom delu zemlje. Na području grada Bihaća ovaj projekat/izložba deluje kao vrsta „sajt-specifične” intervencije, ili umetnosti u kontekstu toga da on teži da postoji kao površina za prosvetu i da pomogne savladati praktične prepreke situacije u kojima se nalazimo ili u kojima se sasvim verovatno možemo naći.

content sense, the “Didactic Wall” and publications contain trans formed illustrations, schemes and diagrams from military books, which show, among other things, how to move and survive in difficult circumstanc es, overcome natural barriers, to orientate and move during the night and difficult visibility conditions. How to facilitate the movement of the elderly, the children, or point the first aid to the injured person. The publication is printed as a first edition in 1000 copies and is multilingual (English, Arabic, Spanish and Urdu). Pocket format publication would be due to its practicality in carrying and using with noticeable enlarged text.

монументальною дидактичною стіною з нанесеними на неї малюнками, ілюстраціями, діаграмами і текстами в камені, що пояснюють конкретні ситуації варіанти виходу з них. Друга частина є каталогом-публікацією виставки, в якому розділи містять частини чи окремі малюнки й тексти з “Дидактичної Стіни”. Останній сегмент виставки є використання рекламних бордів вздовж дороги до міграційного маршруту, які будуть орендовані на певний період і на яких будуть показані частини малюнків з публікацій виставок. Усі ці вторгнення діють як інформаційне розширення освітньої роботи проекту в публічному просторі. З точки зору контенту “Дидактична Стіна” публікації містять змінені ілюстрації, схеми і діаграми з військових книг, які показують, поміж іншим, як рухатися виживати у важких обставинах, долати природні бар’єри і орієнтуватися і рухатися серед ночі в умовах слабкої видимості. Як забезпечити пересування літніх людей, дітей, або надавати першу допомогу пораненим. Наклад матеріалів в першому виданні становить 1000 примірників на декількох мовах (англійська, арабська, іспанська, урду). Кишеньковий формат забезпечує практичність, текст збільшений для більш комфортного читання. Є ідея зробити це видання доступним в різних географічних локаціях для практичного використання, а також зробити електронну версію в форматі pdf. На виставці із доступом для всіх, “Дидактична Стіна” як об’єкт (2.65 x 5.76) міститиме малюнки, ілюстрації, діаграми тексти, які пояснюють детально специфічні ситуації шляхи їх вирішення. Репрезентація тих самих ілюстрацій на рекламних бордах намагається “переривчасто” показати практичні приклади пересувної допомоги. Увесь цей проект не призначений вимірювати важкі часи міграцій за допомогою мистецтва, але намагається зробити ці часи легшими вказати на необхідність емпатії і допомоги на цьому шляху.

The idea is to make the publication available on various geographic locations, which would be of practical use but also available in the online electronic version of pdf. Within the exhibition, which would be publicly available, the subject “Didactic Wall” (2.65 x 5.76 m), featuring in stone engraved drawings, illustrations, diagrams and texts, explaining in detail the specific situations and the ways of how to overcome them.

The representation of the same illustrations on the billboards tends to “intermittently” represent some of these practical examples of moving aid. The whole project does not seek to estimate the hard times of migration by means of artistic means but by trying to make it easier and to point to the necessity of empathy and help on that path. як митці!

Postoji ideja da se ova publikacija učini dostupnom na različitim geografskim lokacijama radi praktične upotrebe, a takođe da se napravi elektronska verzi ja u pdf formatu. Na izložbi sa pristupom za sve “Didaktički Zid” kao objekat (2.65 x 5.76) sadržaće crteže, ilustracije, dijagrame i tekstove koji detaljno objašnjavaju specifične situacije puteve njihovog razrešenja.

THE DIDACTIC WALL, INSTALLATION, PUBLIC INTER VENTION, PUBLICATION, 2019

ДИДАКТИЧНА СТІНА, ІНСТАЛЯЦІЯ, ПУБЛІЧНА ІН ТЕРВЕНЦІЯ, ПУБЛІКАЦІЯ, 2019 Основна ідея цього проекту — те, що немає зайвого або оманливого знання, а існує тільки вірогідність його неналежного використання. Як офіцер (лейтенант), після військових тренувань і роботи з молодими солдатами на військовій службі, я вважав, що знання, отримані в процесі навчання воєнній справі, наголошують на руйнуванні, руйнуванні та анти-людяності. Однак, суть знання полягає в тому, що йому притаманно бути тимчасовим, людяним трансформаційно дотичним суспільству зараз. Мистецтво — поле для трансформації будь-якого знання в позитивний контекст, а разом із ним суспільства, де воно існує чи до якого вторглося. Коли ми зазнаємо поразку як люди, ми не можемо бути успішними

148 149

DIDAKTIČKI ZID, INSTALACIJA, JAVNA INTERVENCIJA, PUBLIKACIJA, 2019

Izložba pod naslovom “Didaktički Zid” je koncept koji uključuje tri seta prezentacija. Prvi deo je monumentalni didaktički zid sa nanetim na njega crtežima, ilustracijama, dijagramima i tekstovima u kamenu, koji objašnja vaju konkretne situacije i varijante izlaska iz njih. Drugi deo je katalog-pub likacija izložbe u kojem poglavlja sadrže delove ili pojedine crteže tekstove sa “Didaktičkog Zida”. Poslednji segment izložbe jeste upotreba reklamnih bilbordova duž puta za migracijsku rutu koji će biti iznajmljeni na određeni period na kojima će biti prikazani delovi crteža iz publikacija izložbi. Svi ovi upadi deluju kao informacijsko proširenje prosvetnog rada izložbe u javnom prostoru.

The exhibition under the title “The Didactic Wall” is a concept that encom passes three sets of presentations. The first part is a monumental didactic wall that would contain engraved drawings, illustrations, diagrams and texts in stone, explaining the specific situations and ways of overcoming them. The second part is a printed publication-catalog of exhibitions in which chapters contain parts or individual drawings and texts from the “Didactic Wall”. The last third segment of this exhibition would be the use of market ing billboards along the road to the migratory movement route that would be leased for a certain period and on which parts of the drawings from the publication and exhibition would be. These interventions act as a kind of informative extension of the educational work of the exhibition in the public

The basic idea of this project is that there is no unnecessary or misleading knowledge but only the possibility of being misused. As an officer (lieuten ant) after military training and work with the young soldiers within the military duty service, considered that the knowledge gained in the process of military education at its final point implies destruction, destruction and inhumanity. However, the idea of knowledge is its ability to be timely, humane and transformationally applied in society now. Art is a field that can transform any kind of knowledge into a positive context and thus the society within which it operates or intervenes. Where we experience failure as people we can’t succeed as artists!

Виставка під назвою “Дидактична Стіна” є концептом, що включає три набори презентацій. Перша частина є

Reprezentacija istih ilustracija na reklamnim bilbordovima pokušava “isprekidano” pokazati praktične primere mobilne pomoći. Sav ovaj projekat nije namenjen za merenje teškog vremena migracija uz pomoć umetnosti, ali pokušava učiniti ovo vreme lakšim i ukazati na neophodnost empatije i pomoći na ovom putu.

Osnovna ideja ovog projekta je to što nema suvišnog ili varljivog znanja, a postoji samo verovatnoća njegove neprimerene upotrebe. Kao oficir (poručnik) nakon vojničkih vežbi i rada sa mladim vojnicima na odsluženju vojnog roka, smatrao sam da znanja stečena u procesu obučavanja vojničkim veštinama na kraju krajeva stave akcenat na rušenje, ruiniranje anti-hu manost. Ali, suština znanja leži u tome što za njega je karakteristično da bude privremeno, humano transformacijski povezano sa društvom sada. Umetnost je polje za transformaciju bilo-kojeg znanja u pozitivni kontekst, a zajedno s tim društva gde ono postoji ili u koje je prodrlo. Kad mi doživlja mo poraz kao ljudi, ne možemo biti uspešni kao umetnici!

barijere orijentirati se kretati usred noći u uslovima slabe vidljivosti. Kako obezbediti kretanje starijih ljudi, dece, ili kako pružati prvu pomoć ranjenicima. Tiraž materijala u prvom izdanju iznosi 1000 primeraka na nekoliko jezika (engleski, arapski, španski, urdu). Džepni format obezbeđuje praktičnost, tekst je povećan za komfornije čitanje.

“Дидактична Стіна” є мистецьким вторгненням, яке освічує і дидактично прагне до інтервенції в тінь буденно-гострих проблем міграційних рухів на планеті, а також в Боснії Герцеговині з нагальним фокусом на Біхач у північно-західній частині країни. На території міста Біхач цей проект-виставка діє як вид “сайт-специфічного” втручання або мистецтва в контексті того, що він прагне існувати як площа для освіти допомогти подолати практичні перепони і ситуації, в яких ми знаходимось або до яких цілком можемо потрапити.

Сініша Радулович Siniša Radulović

RadulovićSiniša

2019variable.Dimensionsvelvet.sardines,cannedprint,DigitalII.Archipelago 2019варіабельні.Розміриоксамит.сардини,консервованідрук,ЦифровийII.Архіпелаг 2019dimenzije.Promjenljivepliš.konzervi,usardineprint,DigitalniII.Archipelago

Pretpostavljajući princip egzistencije kroz vertikalu koja se rađa iz ništavila prašine, a završava se iluzijom simbola, istorije sjećanja, rad Arhipelag propituje teritorijalnost, nacionalni identitet pojam Domovine. Fragmenti istorije umjetnika predstavljeni su kroz portrete iz porodične arhive, koji apsurdno gledaju ka gore, u budućnost, daleko od svoje „zemlje“. Obilježja heraldički simboli razloženi su i dekonstruisani, stvarajući tako habitat za konzerviranu i zarobljenu populaciju, čije stanje definišemo po principu paradoksa Šrodingerove mačke, one koja je u svojoj superpoziciji i živa mrtva istovremeno.

While assuming the principle of the very existence through a vertical line which is rising from the nothingness of dust and ending with the illusion of symbols, history and memory, Archipelago questions the territoriality, national identity and concept of the Homeland. Fragments of the artist's history are presented through portraits found in the family photo archives, as they absurdly look upwards, into the future, far from their "land". Heraldic and other national symbols have been disassembled and deconstructed, thus creating a habitat for the conserved and captive population, whose condition can be defined through paradox of the Schroedinger cat, one that in her quantum superposition is both dead and alive at the same time.

150 151

Народився в 1983 році в Чорногорія.працюєвлистопада”,художньомуЧорногорському2011,нагородиГерцег-Нові,салоніГран-пріхудожника,молодого"Milčik"ВолодармагістраотримавЧорногорія,горіїуніверситетуНаціональноготворчихфакультетЧорногорія.Подгориці,Закінчивобразо-мистецтвЧорноумістіЦетіньє,детакожступіньв2008році.премій:–преміївізуального2017;наЗимовомумистецтв2016;заживопис,тавідеонасалоні“13Цетіньє2016році.ЖивевПодгориці, Вбачаючи суть існування у формі вертикалі, що підіймається з пилу, з “ніщо” завершується ілюзіями символів, історії пам’яті, “Архіпелаг” ставить під сумнів територіальність, націо нальну ідентичність і концепцію Батьківщини. Фрагменти історії художника презентовані за допомогою портретів, знайдених у родинних архівах з фото, які абсурдно дивляться вгору, в майбуття, далеко від своєї “землі”. Геральдика та інші національні символи, розібрані і деконструйовані, тепер створюють середовище для законсервованої та стриманої популяції, чиє становище можна визначити через парадокс “кота Шредингера”, який у своїй суперпозиції є живим і метрвим одночасно.

Rođen 1983. u Podgo rici, Crna Gora. Diplo mirao na Univerzitetu Crne Gore, Fakultet likovnih umjetnosti, Cetinje, Crna Gora, gdje je magistrirao 2008. godine. Dobitnik nagrade: „Milčik“Nagrada za mlade vizuelne umjetnike, 2017; Grand Prix na Zimskom umjetnič kom salonu Herceg Novi, 2016; Nagrada za slikarstvo, 2011, za video-rad na Crnogor skom likovnom salonu „13. novembar“, Ceti nje, Crna Gora, 2016. Živi i radi u Podgorici, Crna Gora.

Born 1983 in Podgorica, Montenegro. Graduated from the University of Montenegro, Faculty of Fine Arts, negro.in2016.Cetinje,Salonatting,2016;NoviGrandArtist"Milčik"2008.hisheMontenegro,Cetinje,wherealsocompletedmasterstudiesinAwardswinner:-YoungVisualAward,2017;PrixatHercegWinterArtSalon,Awardsforpain-2011,andvideoMontenegrinArt“13November”,Montenegro,LivesandworksPodgorica,Monte

Viva La Vida is a staged performance blending art historical and international cultural tropes. Using myself specifically for the camera reference oppression, eroticism, patriarchy, femininity, as well as the physical and psychological abuse of the body. While I attack and eat the watermelon, placed between my open legs, poetically weave cross cultural narratives and histories signifying rape, victimhood as well as emancipation.

Award”,“TriesteYoungMAN’.HerzegovinaarttionprojectIssocietyostracizationworldgirlsaimHeckToorganizationart.shecusepursuingCurrentlyMFAatSyraUniversitywhereisalsoteachingIsafounderofthe“MarshSchool”/”GoTheToSchool”whoseistoempowerallaroundthewhofacedthefromtheandpoverty.aco-founderofforpopularizaofcontemporaryinBosniaand‘APARTAwardswinner:EuropeanArtistContemporaryTrieste,Italy,

Umjetnička nagrada „Zvono“ za najboljeg mladog umjetnika u Bosni i Hercegovini, 2014; Nagrada za naj bolje djelo u oblasti slikarstva grafičkog dizajna na HercegovinaiŽivirazličitimbijenalu.naBosnudineHercegovina,BanjaAkademijijalnihizgradaLuka,umjetnosti,AkademijiBanjaBosna,2014;Nazanajboljedjelooblastiintermediumjetnostinaumjetnosti,Luka,Bosna2013.Go2019.predstavljaHercegovinu58.VenecijanskomRadisamedijima.iradiuBihaćuNevJorku,Bosna-SAD.ГерцеговинаНью-Йорку,працюєбієнале.наБосніюроціБоснія,мистецтв,мистецтвінтермедіативнихкращу2014;Баня-Лука,вграфічноговзаБоснії,лодогояктецькаБоснія,нязаКультурногоПодякацентрувидатнідосягненвмистецтві,Біхач,2015;Миспремія“Звоно”найкращогомохудожникав2014;НагородинайкращуроботугалузіживописутадизайнуАкадеміїмистецтв,Боснія,ПреміїзанайроботувгалузівАкадеміїБаня-Лука,2013.У2019представлялаіГерцеговину58-йВенеційськійЖивевБіхачтаБосніяі-США.

152 153

Народилась 1991 року в Боснії і Герцеговині має ромське похо дження. poranea”,никаєвропейськогоПреміяВолодаркапроектустю.суспільстваздівчат,світірозширенняSchool",/ціїсновницеюмистецтво.деУніверситетіступіньуБосніяверситетуворчихфакультетЗакінчилаобразотмистецтвУніБаня-Луки,іГерцеговина2014.ОтрималамагістравСіракуз,такожвикладаєЄзаорганіза"MarshToSchool""GoTheHeckToметоюякоїєувсьомуможливостейякізіткнулисявідстороненнямвідтабідніСпівзасновниця”APARTMAN”.премій:молодогохудож-”TriesteContem-Трієст, Італія, 2017;

20168’24’’.Hosić,Dinkobyphotoandvideoperformance,videoandPhotoVida.laViva 20168’24’’.Хосіч,Дінкофотоівідеоперформанс,відеоіФотоVida.laViva 20168’24’’.Hosić,Dinkosnimateljperformans,videoiFotoVida.laViva

Born in 1991 in Bosnia and Herzegovina be ing of Romani origin. Graduated from Banja Luka University’s De partment of Painting in 2014.

Сельма Сельман Selma Selman

Rođena 1991. godine u

SelmanSelma

2017; Commendation of the Cultural Centre for achievementsoutstandingin art, Bihac, Bosnia, 2015; “Zvono” art award for the best young artist in Bosnia, 2014; Awards for the best work in the field of painting and graphic design at the Academy of Arts, Banja Luka, Bosnia, 2014; Award for the best work in the field of intermedia arts at the Academy of Arts, Banja Luka, Bosnia, 2013. In 2019 represented Bosnia and Herzegovina at the 58th Venice Biennial. Works with different media. Lives and works in Bihac and New York, Bosnia and HerzegovinaUSA.

Bosni i Bihać,stignućacentraPohvalaTrst,savremeneskinagrada:„APARTMAN“.SuosnivačilizacijomseširomosnaživanjeToškolu“organizacijeumjetnost.gdjeUniverzitetunutnoluciUniverzitetuodsjekuDiplomiralaromskogHercegovinijeporijekla.naslikarstvanauBanja2014.godine.TresebaviMVPnaSirakuza,takođepredajeOsnivačje„Maršu/„GoTheHeckSchool“čijijeciljdjevojakasvijetakojesusuočilesaostrakaizdruštvasiromaštvom.jeprojektaDobitnikMladievropumjetnik„Trstnagrade“,Italija,2017;Kulturnogzaizuzetnadouumjetnosti,Bosna,2015;

Viva La Vida — це театралізоване дійство про оберти розвитку історії мистецтва і міжнарод ної культури. Я використовую для знімання на камеру саму себе, звертаючись до опресії, еротизму, патріархату, фемінізму, а також психічного і фізіологічного насилля над тілом. Коли я атакую і з'їдаю кавун, покладений між моїми розкритими ногами, я поетично взаємо дію з крос-культурними наративами історіями про насильництво, статус жертви і разом із тим емансипацію.

Viva La Vida - ovo je teatralno vrednovanje za opservaciju razvoja veštačke misije internacionalne kulture. Koristim za uživanje u kameru sebe, pretvarajući se u vreme pritiska, erotizmu, patrijarhatu, feminizmu, takođe psihičkom fiziološkom nasilju preko tela. Koli atakujujem i koristim dinuju, pokladujući među mojim rozmetima nove, ja poetično primenjujem sa kros-kulturnim naratima istorijama za opstanak, status žrtve koristi se tim emansipacijom.

The work “NO SPACE” is superpositionally about every possible space and about all possible people. The main idea of the work is to bring the world back to thinking about the physical realities of Earth by visualizing how space and belonging are conceptualized today. While using a virtual planet. And making my body both bigger than the Earth and as small as your phone screen, I am questioning both our conceptions of physical space and personal belonging.

NO SPACE

NO SPASES

154 155 НЕМАЄ ПРОСТОРУ Робота “НЕМАЄ ПРОСТОРУ” суперпозіціонного стосується всіх можливих просторів і всіх можливих людей. Основна ідея роботи поля гає в тому, щоб повернути світ до роздумів про фізичні реальності Землі, візуалізуючи, як сьогодні концептуалізуються простір і приналежність. При використанні віртуальної планети роблячи моє тіло завбільшки Землі завменшки екрану вашого телефону, я ставлю під сумнів наші уявлення про фізичний про стір та приватну власність. А саме – у парадоксальний спосіб, використо вуючи зображення мого ВЕЛИКОГО ТІЛА, щоб стверджувати, що недостатньо простору ні для кого крім мене при візуальному виконанні, що на Землі завжди є більше можливого простору, ніж могло б зажадати будь-яке зображення На багатьох з нас впливають образи капіталізму через столичні дезорганізації фізичної реаль ності. Капіталізм створює образи, які роблять фізичну роботу невидимою. У відповідь на це працівники, мітингуючі і я носимо неонові окуляри підвищеної видимості.

Many of us are affected by capitalism’s images, due to capital’s disorganizations of physical real ity. Capitalism makes images that make physical work invisible. In response, workers, protesters and I wear high visibility neon.

Superpozicija posla "NO SPACE" odnosi se na sve moguće prostore i sve moguće ljude. Osnovna ideja rada je vratiti svet razmišljanjima o fizičkim stvarnostima Zemlje, vizualizujući kako se danas konceptualiziraju prostor pripadnost. Kada koristite virtuelnu planetu. I čineći moje telo većim od Zemlje i manjim na ekranima vašeg telefona, dovodim u pitanje naše percepcije fizičkog prostora i privatnog vlasništva.

Paradoxically using an image of my BIG BODY to claim that there is no space for anyone but me while performing visually that there is always more possible space on Earth than any image could possibly claim.

Paradoksalno, koristeći sliku mog VELIKA TIJELA, da tvrdim da nema dovoljno prostora da bilo ko osim mene vizuelno izvede, da je na Zemlji uvijek na raspolaganju više prostora nego što bi svaka slika mogla zahtijevati.

Mnogi od nas su pod uticajem slika kapitalizma kroz metropolitansku dezorganizaciju fizičke stvarnosti. Kapitalizam čini slike zbog kojih fizički rad postaje nevidljiv. Kao odgovor, demonstranti i ja nosimo neonske naočare.

nospaceproject.comwork:toLink2019.FutuRoma,Biennale,Venice58thLee.PeterChongabyEditedVideo.360˚Performance,RealityVirtualSpace.No nospaceproject.comроботу:наПосилання2019.FutuRoma,бієнале,Венеційська58-аЛі.ПітерЧонгаМонтаж360˚.Відеореальності.віртуальноїПерформансSpace.No nospaceproject.comradu:pristupzaLink2019.FutuRoma,bijenale,Venecijanski58.Lee.PeterChongaUredio360˚.Videorealnosti.virtuelnePerformansSpace.No

of Exodus, affirms

156 157

U radu Jelene Tomašević, kao i u njenoj ličnoj opservaciji teme egzuodusa, na neki način se potvrđuje stav da je svako umjetničko djelo, po prirodi stvari, već neka vrsta egzodusa, „izlaska, ili izgona iz lične domovine“, istovremeno ironizirajući ideološko-manipulativni pojam standardne „domovine“.

у

Народилась 1974 році

the

of ordinary “homeland".

every work of art

as well

TomaševićJelena

a kind of exodus, "coming out of, or expelling from one's personal homeland," while at the same time being ironic

Jelena Tomasevic's work, as observation of subject in some way view that is, by the nature of things, according to concept

ideological-manipulative

her personal

Єлена JelenaТомашевичTomašević

Born in 1974 in Podgorica, Mon tenegro. Her body of work is focused around the pressure of political and social mechanisms exerted upon individuals and presented in the form of mechanical tools hurting people in her works. She is a visual artist living and work ing between Podgorica and Berlin, gro-Germany.Montene

в чина.Чорногоріярицеюпрацюєхудожниця.людям.ментів,механічнихїїічинитьсянихполітичнихзосередженаЧорногорія.Подгориці,Їїроботанатискусоціальмеханізмів,щоналюдейпредставленийутворахувиглядіінструякішкодятьВізуальнаЖивеіміжПодготаБерліном,-Німеч Робота Єлени Томашевич, так само як її осо бисте спостереження за предметом Ексодусу, деяким чином підтверджує думку, що кожен твір мистецтва за своєю природою речей є своєрідним Ексодусом, ”виходом або вигнан ням зі своєї власної батьківщини", в той же час, робота іронічна відповідно до ідеологічно-ма ніпулятивного уявлення про звичайне поняття "Батьківщини".

the

Rođena 1974. u Podgorici, Crna Gora. Njen rad se fokusira na pritisak političkih i Gora-Njemačka.dgoriceživiVizuelnimaalataoblikumehanizamadruštvenihnaljudepredstavljenjeumehaničkihkojišteteljudiunjenimdelima.umjetnikkojiiradiizmeđuPoBerlina,Crna

158 159

Have Been Doing This Shit Since I Was Little. Inox, human hair, Nike football ball, copper, mirror, etc. 2019 Have Been Doing This Shit Since I Was Little. Inox, людське волосся, футбольний м'яч Nike, мідь, дзеркало, etc. 2019 Have Been Doing This Shit Since I Was Little. Inox, ljudska kosa, Nike fudbalska lopta, bakar, ogledalo, itd. 2019

зотворчихнакафедруСербія.Белграді,Закінчивживописуфакультетіобрамистецтв гаютьсябієнале.наПредставлявприхованінеприємнітролю,управліннябіополітичногоспостереження,єтьсяроботіудисертаціюдокторськузахистив2011році.Усвоїйзосереджунапитанняхтакон-розкриваючиістинитамотивації–Сербію53-йВенеційськійТворизбері-умузеях

160 161

Zoran Todorović (Belgrad, Serbia) was not present in person, but gave one of his works for art residency’s further exhibitions in Montenegro and Ukraine. The work he gave is a part of his controversial installation “Warmth”, representing Serbia at the 2009’s 53rd’ Venice biennale. A rug made of human’s hair symbolized control of a modern society over a person and its bio-mate rial. The installation inspired a performance of Kostiantyn Doroshenko and Roman Mykhailov. Its records were exhibited in a dialogue with Todor ović artwork both in museums of Montenegro and Ukraine.

are kept in museums of contemporary art in Belgrade, Vojvodina and Novi Sad, Serbia. Winner of the award of the 41st October salon. Lives and works in Belgrade, Serbia.

сучасного мистецтва в Белграді, Воєводині та Нові-Сад, Сербія. Володар нагороди 41-го Жовтневого са лону. Живе працює в Белграді, Сербія. Зоран Тодорович (Белград, Сербія) особисто не був присутнім, але передав один зі своїх творів для подальших виставок резиденції у Чорногорії та Україні. Надана ним робота є частиною його скандальної інсталяції “Теплота”, що представляла Сербію на 59-й Венеційській бієнале 2009 року. Килимок з людського волос ся символізував контроль сучасного суспільства над людиною її біоматеріалом. Інсталяція надихнула Костянтина Дорошенка і Романа Михайлова на перформанс, документацію котрого було експоновано у діалозі з творчістю Тодоровичав музеях Чорногорії та України.

Rođen 1965. godine u Beogradu, Srbija. Diplomirao je na odsjeku slikarstva na Fakultetu naSrbijuineprijatneiopolitičkoseUdoktoratdu,umetnostilikovnihuBeogragdjejeodbranio2011.godine.svomradufokusiranaposmatranje,biupravljanjekontrolu,otkrivajućiistineskrivenemotive.jepredstavljao53.Venecijanskom bijenalu. Djela se čuvaju u Srbija.ŽiviOktobarskogji.iusavremenemuzejimaumjetnostiBeogradu,VojvodiniNovomSadu,uSrbiDobitniknagrade41.salona.iradiuBeogradu,

Зоран Тодорович Zoran Todorović

Born in 1965 in Belgrade, FacultyoftheGraduatedSerbia.fromDepartmentPaintingattheofFineArts in Belgrade, defending his doctorate in 2011. In his work he focuses on observation, biopo litical management and control, revealing unpleasant truths and hidden motivations. He represented Serbia at the 53rd Venice Biennale. The works

Народився в 1965 році в

Zoran Todorović (Beograd, Srbija) nije učestvovao na rezidenciji lično, ali je stavio na raspolaganje za buduće izložbe projekta u Crnoj Gori Ukrajini objekat iz svog kontraverznog projekta “Toplina”, koji se prikazivao u paviljonu Srbije na 53. Bijenalu u Veneciji 2009. godine. Tepih od ljudske kose kao simbol kontrole savremenog društva nad čovekom njegovim biološkim materijalom nadahnuo je Kostjantina Dorošenka i Romana Mihajlova na performans čija dokumentacija bio izložena u dijalogu sa radom Todorovića u muzejima u Crnoj Gori i Ukrajini.

TodorovićZoran

у Белграді,

162 163 2009cm.21×29performance.ofPhoto-documentationWarmth. 2009см.21×29перформансу.ФотодокументаціяТепло. 2009cm.21×29performansa.Foto-dokumentacijaToplina.

“WARMTH”. ROMAN MYKHAILOV AND KOSTIANTYN DOROSHENKO RESPOND TO ZORAN TODOROVICH

biennale catalogue depicts his “Warmth” (this word in Serbian language also means “kindness, cordiality”) in such a way: “Todorovich initiated the systematic stockpiling of up to 2 tons of human hair. Hair was collected for months in hairdressing salons, and in military barracks where haircutting is a norm of discipline, control or 'social care'. The provisions of this concealed-form process are thoroughly documented, this bio-waste is reused as the material for curiously looking blankets which are amassed and made available for exhibition, utilization, inspection or hypothetically a DNA test (…) Todorovich consistently deals with the methods of biopolitical control enactment and explores the ways in which institutional spaces of control and punishment are inscribed in a body. He has been utilizing products/leftovers of the body as 'raw-materials' for oppressing counteraction. As in many of his previous projects, Todorovich explored his own scepticism towards the ideas of social progress, emancipation and seemingly benevolent regulations, by questioning the norms of representation and participation; ethical and aesthetical standards.

Olenawords?”Speranska

For his “Warmth” project Todorovich collected 1200 cubic metres of human hair, used for 456 blankets in size 80 x 120cm and 327 blankets in size

took place on a small bridge built a long time ago by ancient Roman legionaries who pushed their way through Europe, erecting symbolical routes and thus marking the civilized territories. Later on, these Montenegro roads were rebuilt by the Austro-Hungarian Empire. Shaved hair was left on the bridge, amid grass and stones, getting back to its natural circle of life. Perhaps the birds, animals or insects will use it. Perhaps the hair will be simply blown by wind.

In a framework of “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro”, Kostiantyn Doroshenko, the curator, and Roman Mykhailov, the artist, presented the performance named “Warmth” - in a dialogue with a same-titled Serbian artist Zoran Todorovich’s work, demonstrated in Serbia pavilion at the 2009 Venice biennale. Zoran Todorovich is a prominent visionary exponent of modern Serbian art. Associate professor of visual arts department of Serbia Academy of Arts, he teaches transmedia research. As an artist, he analyses power, control, biopolitical governance and supervision, he reveals the nakedness of a modern person to a state system, even the most seemingly democratic

While working on “Exodus”, Ukrainian artist Roman Mykhailov thought back to his numerous visits to Montenegro. “This territory reminds of a partisan glory of the Second World War. This place, as elsewhere in former Yugoslavia, is covered with scars, left by a ruthless war during its breakup conflict. I saw the scars everywhere – in monuments, in houses which came under fire, in memories of people, in murals, - said Mykhailov. – Initially wanted to devote my works to these scars and injuries, to show their influence on people, their culture and memory, it seemed logical and right. However, when talk to Montenegro youth, I see that young people prefer to stay off the issues of war, national triumphs and failures. If these topics are being brought up in a discussion, they are left unattended. Montenegro night clubs play techno, industrial and hip-hop – over-ethnical music genres which appeal to modern person, a part of post-industrial society, who overcomes general human problems and builds his own self-identity, a national one, but belonging to a globalized modern world. Confronting a military aggression, Ukraine also goes through an outburst of national selfidentity. However, one cannot reflect forever. It’s time to start analyzing, and one is capable to do it after pushing away his own trauma. used to devote a lot of time end efforts to the topics of trauma, terror and pain. That’s why my works in “Exodus” project are all about life, accepting and putting a trust in it. “Warmth” performance shows that the act of interaction with a human biomaterial is not always related to control and power. World has a place for partner understanding and mutual help”.

For Roman Mykhailov’s and Kostiantyn Doroshenko’s performance the artist shaved the curator’s head against a historical Montenegro background, which mixes the beauty of nature with civilization layers. The performance

53rdsystem.Venice

Kostiantyn Doroshenko, the curator of “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro”, said: “Our residency gave artists from Ukraine, Czech Republic, Montenegro, France a chance to think about the ways out of the modern humanity crisis, which confidently threatens to put the existence of our biological specie to an end. Here we discuss our economic, social, ethical, ecological problems and challenges. The same-titled harsh and brutal Old Testament book of Exodus gives us images and clues to understand people, humanity, politics – varying from the plagues of Egypt to the golden calf. Evidently, civilization break we witness today, raises the same questions - freedom, power, responsibility, the reasons behind them and the measures needed to prevent abuse. Exodus social club, the co-organizer of our residency, works actively to rebuild new economic and social ties, free-willingly supported by people, who listen to their wishes and personal resources they get as a result of such cooperation.

Hair of 200 people have been used to produce 1 cubic meter of a blanket. The whole project used biomaterial of 240 000 people. 200 euro, the price for 1 cubic meter of a blanket, was set by the artist and the project curators.

10 years after Zoran Todorovich’s “Warmth”, in the same paradigm on the same lands of former Yugoslavia the Serbian artist-generated shaving and haircut manipulation is being granted its primary sense of service, care, heartiness, natural and unforced partnership.

The act of shaving itself is often associated with a domination and

160 x 120cm. The blankets are numbered, classy-grey coloured, neat and nice on touch – they look like “Ikea” products and they resemble a trendy and popular “hygge” term.

Signature social club philosopher Felix Shmidel once wrote: “The vote for power is a vote for a right to dominate, abuse, damage others for a personal benefit, limit others’ free existence by yourself. The vote for freedom is a vote for mutual equality, mutual agreement, mutual free existence along with others for the sake of a personal being, and personal will”.

submission (people are being shaved in prisons, military forces, hospitals, in monasteries – in places where a person delegates its will to a certain external power). When an artist shaves the curator, we vividly see the nonsense and uselessness of being life-long committed to the fixed full powers and authorities. The same happens to a biomaterial, which still can dissolve in nature, in the environment, and stop being an evidence or a document of someone’s identity. Personal and inter-personal practices of communication still have a strong potential, staying above social, psychological, economic dogmas and stereotypes. A person can find the answers to the world crises and challenges in itself only, in being human and humanist. The question is – what do we see within these

164 165

Izračunato je da je jedan kubni metar pokrivača napravljen od kose otprilike 200 osoba, ukupno je projekat obuhvatio biomaterijal oko 240 000 ljudi. Umetnik kustos projekta odredili su cenu 200 eura za jedan kubni metar

Kustos projekta “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro” Kostjantin Dorošenko komentariše: “Naša rezidencija predložila je umetnicima iz Ukrajine, Češke, Crne Gore, Francuske da se zamisle nad mogućnostima izlaska iz krize u kojoj se našlo savremeno čovečanstvo koja ima sve šanse da stavi tačku na istoriju postojanja naše biološke vrste. Ovde mi pretresamo ekonomske, socijalne, etičke, ekološke probleme i izazove. Istoimena knjiga Starog Zaveta, surova svirepa, daje više likova-ključeva za razumevanje čoveka, ljudske mase, politike – od egipatskih zala do zlatnog teleta. Očigledno, civilizacijski prelom koji mi danas doživljavamo, ponovo postavlja pred nas ista pitanja – slobode, vlasti, odgovornosti, njihovog obrazloženja i neophodnih ograničenja protiv zloupotreba. Koorganizator naše rezidencije, društveni klub „Egzodus” sa svoje strane vodi aktivnu delatnost na polju razvoja novih ekonomskih i socijalnih veza, gde ljudi podržavaju ove ili one inicijative dobrovoljno, polazeći od vlastite želje i ličnih resursa koji se oslobađaju u takvoj kooperaciji. Veoma važni za klub filozof, publicist i psiholog Feliks Šmidel piše: “Izbor vlade – to je izbor prava na dominiranje, nasilje, nanošenje štete drugom radi vlastite prednosti, ugnjetavanje slobodnog bitka drugog svojim vlastitim bitkom. Izbor slobode – to je izbor prava na uzajamni paritet, uzajamnu saglasnost, uzajamno slobodno bitisanje sa drugima radi vlastitog bitisanja, vlastite slobode”.

za dodir, podsećaju na proizvode “Ikea” izazivaju asocijacije sa pojmom “Hygge” koji je sada u modi.

Za “Toplinu” Todorović je skupio 1200 kubnih metara ljudske kose. Od nje je napravljeno 456 pokrivača veličine 80х120 cm i 327 veličine 160х120 cm. Pokrivači su numerisani, oni su plemenite sive boje, uredni i prijatni

“TOPLINA”. ODGOVOR ROMANA MIHAJLOVA I KOSTJANTINA DOROŠENKA ZORANU TODOROVIĆU

Olena Speranska

U katalogu 53. Bijenala u Veneciji u vezi sa njegovim projektom “Toplina” (ovu reč sa srpskog možemo da prevedemo kao “srdačnost”) čitamo: “Todorović je inicirao sistematsko nagomilavanje do 2 tone ljudske kose. Kosa se mesecima skupljala u frizerskim salonima, a takođe u vojničkim kasarnama gde je šišanje kose norma discipline, kontrole ili „društvene brige”. Uslovi u kojima se ovaj proces održava u zatvorenom sistemu, bili su pažljivo dokumentovani, a ovi biološki otpaci bili su ponovno iskorišćeni kao materijal za ćebad neobičnog izgleda koja se gomila izdaje za demonstraciju, korišćenje, proveru ili hipotetično za analizu DNK (...) Todorović se dosledno bavi metodama sprovođenja biopolitičke kontrole i istražuje načine na koje su institucionalni prostori kontrole kažnjavanja upisani u telo. Koristio je proizvode / ostatke tela kao “sirovinu” za gušenje odupiranja. Kao i u mnogim svojim prethodnim projektima, Todorović je istraživao svoj vlastiti skepticizam prema idejama socijalnog progresa, emancipacije navodno dobronamernog regulisanja, dovodeći u pitanje norme predstavništva i učešća, etičke i estetske standarde”.

Performans Romana Mihajlova Kostjantina Dorošenka sastojao se u tome što je umetnik brijao glavu kustosa u istorijskom crnogorskom predelu, gde je lepota prirode prepletena sa civilizacijskim nanosima. Čin se održao na

168 169

mostu koji su izgradili još rimski legionari: osvajajući Evropu, oni su gradili nadvožnjake kao znakove teritorije civilizacije. Ove puteve u Crnoj Gori kasnije je obnovilo Austro-Ugarsko carstvo. Kosa je ostala na mostu, među travom kamenjem, vrativši se prirodnom kruženju. Možda će je iskoristiti ptice, insekti ili životinje. Možda će je jednostavno razneti vetar.

Zoran Todorović je istaknuti konceptualni predstavnik savremene umetnosti Srbije. Docent na Fakultetu likovnih umetnosti Akademije umetnosti Srbije, on odgovara za nastavu transmedia research. Kao umetnik Todorović istražuje pitanja vlasti, nadzora, biopolitičke uprave i kontrole, otkrivajući nezaštićenost savremenog čoveka protiv državnog sistema, čak ako je ovaj sistem prividno sasvim demokratski.

Kustos Kostjantin Dorošenko i slikar Roman Mihajlov održali su u okviru projekta “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro” performans “Toplina” u dijalogu sa istoimenim radom srpskog umetnika Zorana Todorovića koji se prikazivao u paviljonu Srbije na Bijenalu u Veneciji.

Radećiproizvoda.natemi

tako biomaterijal još uvek ima mogućnost da se rastvori u prirodi, u ambijentu, ne ostajući dokaz ili dokumenat nečijeg identiteta. U praksama komunikacije osobno međuosobno još uvek imaju znatan potencijal izvan socijalnih, psiholoških, ekonomskih dogmi i stereotipa. A odgovore na krize izazove sveta čovek može pronaći samo u sebi, u čovečnosti čovečnom. Pitanje je šta mi vidimo iza ovih reči?”

U ovoj paradigmi, 10 godina nakon projekta Zorana Todorovića “Toplina”, isto tako na području bivše Jugoslavije, vraćamo manipulaciji šišanja-brijanja koju je odabrao srpski majstor, prvobitni smisao usluge i brige, srdačnosti, prirodnog partnerskog kontakta lišenog spoljašnje prisile. Čak to što slikar brije kustosa, a čin brijanja nosi u sebi aluziju na dominiranje, pokoravanje tuđoj volji (briju u zatvorima, u vojsci, u manastiru, u bolnici – tamo gde čovek delegira svoju volju određenoj vlasti), potcrtava besmislenost i nepotrebnost uvek fiksirati u životu status moći njene punomoći. Isto

“Exodus”, ukrajinski slikar Roman Mihajlov prisetio se svog iskustva višekratnih trajnih poseta Crnoj Gori. “Ovo je teritorija partizanske slave iz vremena Drugog svetskog rata. Ovde, kao i svud u granicama bivše Jugoslavije, takođe nalaziš ožiljke koje je ostavio okrutni rat iz vremena njenog raspada. U spomenicima kućama koje su e našle pod bombama, u sećanjima ljudi, u grafitima, − priča Mihajlov. – Prvo mi se učinilo logičnim posvetiti svoje radove ovim traumama tome kako one utiču na ljude, njihovu kulturu, sećanje. Međutim, komunicirajući sa crnogorskom omladinom, vidim da ona izbegava teme rata, nacionalnih pobeda uvreda. Ako neko spomene ovo u društvu, ostali ne podržavaju razgovor. U crnogorskim klubovima svira techno, industrial i hip-hop –vanetnički muzički pravci, koji se obraćaju današnjem čoveku kao delu postindustrijskog društva što preživljava opšteljudske probleme izrađuje svoj novi identitet – nacionalni, ali koji isto tako pripada globalnom svetu savremenosti. Ukrajina sada takođe doživljava nagli porast samoidentifikacije u otporu vojnoj agresiji. Ali je nemoguće celo vreme baviti se refleksijom. Dolazi vreme analizirati, a to zahteva distanciranje od vlastite traume. Svojevremeno sam mnogo pažnje i napora poklonio temama traume, straha i bola. Zato u projektu “Exodus” moji radovi biće posvećeni životu, njegovom prihvatanju i poverenju prema njemu. Kroz performans “Toplina” mi ističemo da čin interakcije sa ljudskim biomaterijalom – kosom – nije nužno opterećen asocijacijama na kontrolu vlast. Da u svetu ima mesta za partnerski sporazum uzajamnu pomoć”.

170 171 Object from the project Warmth. Human hair carpet, 120 × 80 cm, exhibited at the 53rd Venice Biennale, Serbian Pavillion 2009 Об’єкт із проекту “Теплота”. Килим із людського волосся. 120 × 80 см. Експонувався на 53-й Венеційській бієнале 2009 Objekat iz projekta Toplina. Ljudski tepih za kosu, 120 × 80 cm, izlagan u paviljonu Srbije na 53 Venecijanskom bijenalu 2009

By titling the artwork "Ooh, baby, do you know what it's worth ...?", and referring to the practice of viral Internet transmission of memes as a units of cultural evolution, the author, through visualization of a colorless, but not yet born humanoid figure "indicates the final disappearance of the world as we know it…the final Exodus…Exodus without any alternative".

Born in 1978 in Mon tenegro. Graduated from the University of Montenegro, Faculty of Fine Arts, Cetinje and specialistpostgraduatestudies. Is a visual artist of the younger negro.Podgorica,LivesscholarshipMontenegroatStudentwinnergeneration.MontenegrinIstheoftheBestAward2008/9theUniversityofandAtlsain2008.andworksinMonte

Народилася 1978 року в гориці,ЖиведіїЧорногорії2008/9“НайкращийВолодаркаськогомолодогоальноюскульптури.вверситетуНаціональноготворчогофакультетЧорногорія.Подгориці,Закінчилаобразо-мистецтвауніЧорногоріїЦетіньє,кафедруЄвізухудожницеючорногорпокоління.нагородистудент”вУніверситетітастипенАтлсив2008році.іпрацюєвПодЧорногорія.

Nazivom rada "Ooh, baby, do you know what that's worth...?" (O dušo, znaš li šta košta ...?), upućujući na praksu viralnog internetskog prenošenja memova, kao jedinica kulturne evolucije, autor,kroz vizuelizaciju bezbojne, još nerođene humanoidne figure „ukazuje na konačni nestanak svijeta kakvog znamo“, na „konačni egzodus“, na „izgnanstvo bez alternative“.

VujoševićVlatka

Влатка Вуйошевич Vlatka Vujošević

Rođena 1978. godine u Crnoj Gori. Diplo mirala na Fakultetu likovnih umjetnosti na Cetinju, gdje je za vršila

Називаючи роботу “Ooh, baby, do you know what that's worth...?” (Ох, дитинко, ти знаєш, чого це коштує ...?), авторка звертає увагу до практики вірусного поширення мемів в Інтернеті як одиниці культурної еволюції через візуалізацію “безбарвної”, ще не народженої гуманоїдної фігури, “вказує на остаточне зник нення світу, який ми знаємо”, на “остаточний вихід”, на “вигнання без альтернативи”.

172 173

Podgorici,uGore,naljegjegeneracije.mlađeVizuelnispecijalističkepostdiplomskestudije.jeumjetnikcrnogorskeDobitnicanagradezanajbostudenta2008/9UniverzitetuCrnestipendijaAtlsa2008.ŽiviradiuCrnaGora.

174 175 2019lacquer.acrylic,mache,Papercm.200×160×167ccapart:horizontalh=110,Instalation,worth...?“.that'swhatknowyoudobaby,„Ooh, 2019лак.акрил,Пап’є-маше,см.200×160×167ccaгоризонталі:порозміриh=110,Інсталяція,worth...?“.that'swhatknowyoudobaby,„Ooh, 2019lak.akrilik,Papier-mâché,cm.200×160×167ccahorizontali:podimenzijeh=110,Instalacija,worth...?“.that'swhatknowyoudobaby,„Ooh,

176 177 August 26 –September 25, 201926Серпня–25Вересня2019 року 26. Avgust – 25.Septembar, 2019. CrnaCetinjeCrnogorskaNarodniiuzRepublikaUkrajinaMEĐUNARODNAЧорногоріяЦетіньєГалереяНаціональнийУкраїнськогозаБосніяЧеськаУкраїнаMontenegroCetinjeArtNationalfoundationsupportedgovinaCzechUkraineINTERNATIONALgodineARTEXHIBITION–Montenegro–France–Russia–Republic–Serbia–BosniaandHerce-byExodussocialclubandUkrainianculturalMuseumofMontenegroGalleryofMiodragDadoDuricМІЖНАРОДНАМИСТЕЦЬКАВИСТАВКА–Чорногорія–Франція–Росія–Республіка–Сербія–іГерцеговинапідтримкисоціальногоклубу“Ексодус”такультурногофондуМузейЧорногорії"MiodragDadoĐurić"ZLOŽBA–CrnaGora–Francuska–Rusija–Češka–Srbija–BosnaiHercegovinapodrškudruštvenogkluba“Egzodus”UkrajinskekulturnefondacijeMuzejCrneGoreGalerijaUmjetnosti"MiodragDadoĐurić"Gora VlatkaJelenaZoranHerzegovina-USA)SelmaCamilleSinišaVladaKarinaJiříPavlaHerzegovina)MladenRomanMatvejNikitaVitaliyMilkaVolodymyrUkraine-Russia)SergiyAPLPARTICIPANTS:315(Odesa,Ukraine)Bratkov(Kharkiv-Moscow,Budnikov(Kyiv,Ukraine)Delibašić(Nikšić,Montenegro)Kravets(Kyiv,Ukraine)Kravtsov(Paris,France)Krilov(HercegNovi,Montenegro)Mikhaylov(Kharkiv,Ukraine)Miljanović(BanjaLuka,BosniaandNikitina(Brno,CzechRepublic)Pec(Brno,CzechRepublic)Pustovalova(Kyiv,Ukraine)Ralko(Kyiv,Ukraine)Radulović(Podgorica,Montenegro)Sagnes(Paris,France)Selman(Bihać-NewYork,BosniaandTodorović(Belgrade,Serbia)Tomašević(Podgorica,Montenegro)Vujošević(Podgorica,Montenegro) VlatkaJelenaZoraniSelmaKamijSinišaVladaKarinaJiržíPavlaBosnaMladenRomanMatvejNikitaVitalijMilkaVolodimirUkrajina-Rusija)SergijAPL315UČESNICI:ВлаткаЄленаЗоранГерцеговина-США)СельмаКамійСінішаВладаКарінаЇржиПавлаБосніяМладенРоманМатвійНікітаВіталійМілкаВолодимирУкраїна-Росія)СергійAPLУЧАСНИКИ:315(Одеса,Україна)Братков(Харків-Москва,Будніков(Київ,Україна)Делібашич(Нікшич,Чорногорія)Кравець(Київ,Україна)Кравцов(Париж,Франція)Крилов(ХерцегНові,Чорногорія)Михайлов(Харків,Україна)Мілянович(Бан'яЛука,іГерцеговина)Нікітіна(Брно,ЧеськаРеспубліка)Пец(Брно,ЧеськаРеспубліка)Пустовалова(Київ,Україна)Ралко(Київ,Україна)Радулович(Подгориця,Чорногорія)Саньє(Париж,Франція)Сельман(Біхач-Нью-Йорк,БосніяіТодорович(Белград,Сербія)Томашевич(Подгориця,Чорногорія)Вуйошевич(Чорногорія)(Odesa,Ukrajina)Bratkov(Harkov-Moskva,Budnikov(Kijev,Ukrajina)Delibašić(Nikšić,CrnaGora)Kravec(Kijev,Ukrajina)Kravcov(Pariz,Francuska)Krilov(HercegNovi,CrnaGora)Mihajlov(Harkov,Ukrajina)Miljanović(BanjaLuka,iHercegovina)Nikitina(Brno,Češka)Pec(Brno,Češka)Pustovalova(Kijev,Ukrajina)Ralko(Kijev,Ukrajina)Radulović(Podgorica,CrnaGora)Sanje(Pariz,Francuska)Selman(Bihać-NjuJork,BosnaHercegovina-USA)Todorović(Beograd,Srbija)Tomašević(Podgorica,CrnaGora)Vujošević(Podgorica,CrnaGora)

178 179

180 181

182 183

184

186 187

190 191 8 – 23 Вересня 2019 року 8. - 23. Septembra 2019. 8Septembergodine–23,2019INTERNATIONALARTRESIDENCEsupportedbyUkrainianculturalfoundationRecreationCentre“GoldCoast”BiryuchyipeninsulaUkraineМІЖНАРОДНАМИСТЕЦЬКАРЕЗИДЕНЦІЯзапідтримкиУкраїнськогокультурногофондуБазавідпочинку“ЗолотийБерег”півострівБирючийУкраїнаMEĐUNARODNAART-REZIDENCIJAuzpodrškuUkrajinskekulturnefondacijeRekreacionicentar“ZlatnaObala”poluostrvoBiriuchijUkrajinaPARTICIPANTS:JuliaBeliaeva(Kyiv,Ukraine)AndriyBludov(Kyiv,Ukraine)ArtemVolokitin(Kharkiv,Ukraine)VlatkaVujošević(Podgorica,Montenegro)VolodymyrGulich(Zaporizhzhya,Ukraine)XavierEscala(Barcelona,Spain)SergeyKiryuschenko(Minsk,Belarus)YuriyKoval(Lviv,Ukraine)NastyaLoyko(Zaporizhzhya,Ukraine)AlexeyLunev(Minsk,Belarus)TetianaMalinovska(Kharkiv,Ukraine)MaskymMamsikov(Kyiv,Ukraine)OlexaMann(Uzhgorod,Ukraine)NinaMurashkina(Barcelona-Kyiv,Spain-Ukraine)YuriyPikul(Kyiv,Ukraine)VictorРokidanets(Mykolaiv,Ukraine)AndriyStegura(Uzhgorod,Ukraine)JusufHadžifejzović(Sarajevo,BosniaandHerzegovina)YuriyShabelnikov(Moscow,Russia)ElmiraShemsedinova(Kyiv,Ukraine)УЧАСНИКИ:ЮліяБєляєва(Київ,Україна)АндрійБлудов(Київ,Україна)АртемВолокітін(Харків,Україна)ВлаткаВуйошевич(Подгориця,Чорногорія)ВолодимирГуліч(Запоріжжя,Україна)Чав’єЕскала(Барселона,Іспанія)СергійКирющенко(Мінськ,БілоруськаРеспубліка)ЮрійКоваль(Львів,Україна)НастяЛойко(Запоріжжя,Україна)ОлексійЛуньов(Мінськ,БілоруськаРеспубліка)ТетянаМаліновська(Харків,Україна)МаксимМамсіков(Київ,Україна)ОлексаМанн(Ужгород,Україна)НінаМурашкіна(Барселона-Київ,Іспанія-Україна)ЮрійПікуль(Київ,Україна)ВікторПокиданець(Миколаїв,Україна)АндрійСтегура(Ужгород,Україна)ЮсуфХаджифейзович(Сараєво,БосніяіГерцеговина)ЮрійШабельніков(Москва,Росія)ЕльміраШемседінова(Київ,Україна)UČESNICI:JulijaBeljajeva(Kijev,Ukrajina)AndrijBludov(Kijev,Ukrajina)ArtemVolokitin(Harkov,Ukrajina)VlatkaVujošević(Podgorica,CrnaGora)VolodimirGulič(Zaporožje,Ukrajina)KsavijerEskala(Barselona,Španija)SergejKirjuščenko(Minsk,Belorusija)JurijKoval(Lviv,Ukrajina)NastjaLojko(Zaporožje,Ukrajina)AleksejLunjov(Minsk,Belorusija)TatjanaMalinovska(Harkov,Ukrajina)MaksimMamsikov(Kijev,Ukrajina)OleksaMan(Uzhgorod,Ukrajina)NinaMuraškina(Barselona-Kijev,Špani-ja-Ukrajina)JurijPikul(Kijev,Ukrajina)VictorPokidanjec(Mikolaiv,Ukrajina)AndrijStegura(Uzhgorod,Ukrajina)JusufHadžifejzović(Sarajevo,BosnaiHercegovina)JurijŠabeljnikov(Moskva,Rusija)ElmiraŠemsedinova(Kijev,Ukrajina)

192 193

„Prijetnja‘ja’.”ratom takođe daje značajan doprinos osjećanju individualne nemoći.”

Učešće u projektu “Exodus” poklopilo se za mene sa čitanjem knjige Eriha Froma Bjekstvo od slo bode. U ovom svom radu, prije svega, razmišljam o ličnoj slobodi. Koliko je savremeni čovjek slo bodan? Čovječanstvo se dugo borilo za slobodu, još od Srednjeg vijeka, ali se sada našlo pod vlašću nove neslobode – od nametnutih misli do ogromne količine informacija koje primamo, ne stižući da ih obradimo primijenimo.

Наскільки

“Powerful self-affirmation is adherent to the modern human, though in fact, its “selfhood” is weakened and reduced to a single part of the whole “self” - of intellect and will of power - to the exclusion of remaining personal integrity

BeliaevaJulia

194 195

My involvement into “Exodus” project coincided with reading Erich Fromm’s book “Escape from Freedom”. First of all, this work is a reflection on personal freedom.

“The threat of war makes a great contribution to the feeling of personal disability”.

“Thedevelopment”.strivefor symbiosis with somebody else is always caused by inability to survive the loneli ness of selfhood”.

ЛЮДСЬКИЙ ПРАПОР

Образ людини-прапора ставить питання про цінність прав індивіда. Саме людина та її індивідуальність – головна цінність держави, найважливіший її ресурс. у проекті “Exodus” збіглася для мене з прочитанням книги Еріха Фромма “Втеча від свободи”. В першу чергу, у цій роботі я розмір ковую про особисту свободу. сучасна людина вільна? Людство довго боролося за свободу, від самого Серед ньовіччя, але тепер опинилось під владою нової несвободи – від нав'язаних думок вели чезної кількості інформації, яку ми сприймає мо, не встигаючи обробляти застосовувати.

Участь

“Želja za simbiozom sa nekim drugim uvijek je uslovljena nesposobnošću da se izdrži samoća vlastitog

To what extent is a modern human free? Human ity has been fighting for its freedom for a long time, all the whole way from the Medieval Ages, and now it has found itself under the reign of a new burden - from far-fetched thoughts and tons of information we perceive so quickly never having time to analyze or apply it.

Želja za slobodom je neminovni rezultat procesa individualizacije razvoja kulture:

“Mada je za savremenog čovjeka karakteristično snažno samopotvrđivanje, njegovo „ja” u stvari je oslabljeno redukovano na jedan segment cjelovitoga „ja” — na intelekt snagu volje – sve do isključivanja iz njega ostalih komponenti cjelovite ličnosti.”

LJUDSKA ZASTAVA

Rođena 1988. godine u Gajsinu, Vinička oblast, Kijevu,medijima.2011).grafičkigdjeimijenjenenalnomDiplomiralaUkrajina.naNacioinstitutupriumjetnostidizajna„M.Boičuk“,jeimagistriraladizajn(2005-RadisarazličitimŽiviradiuUkrajina.

Born in 1988 in Haisin, Vinnytsia region, Ukraine. Graduated from M. worksmedia.WorksdesigndegreereceivedDesign,ofNationalBoychukInstituteAppliedArtsandwhereshehermaster'singraphic(2005-2011).withdifferentLivesandinKyiv,Ukraine.

Da pobijedimo krize, treba da na novi način pos tanemo gospodari, da postanemo zastava za sebe samog, podižući na prvo mjesto čovjeka njegova prirodna prava koja on stiče rođenjem.

Lik čovjeka-zastave postavlja pitanje o vrijednosti prava pojedinca. Upravo čovjek njegova indi vidualnost jesu glavna vrijednost države, njen najvažniji resurs.

Народилася в 1988 році в м. вмедіа.Працюєдизайнумагістраотрималаім.мистецтвативно-прикладногоінститутКиївськийУкраїна.ВінницькоїГайсин,області,ЗакінчиладержавнийдекораідизайнуМ.Бойчука,деступіньзграфічного(2005-2011).зрізнимиЖивеіпрацюєКиєві,Україна.

Želim da navedem citate iz Fromove knjige koji su kao nikad prije aktuelni u našem društvu: „Sadržaj naših misli, osjećanja želja ponekad je indukovan spolja, on tako često ne pripada nama, tako da su ovi pseudonapadi, možda, pravilo, a samosvojne misli osećanja su izuzetak”. „Istorija čovječanstva – to je istorija jačanja individual izacije i istovremeno jačanja slobode.

“Duringfeatures”.the Middle Ages capital was a servant of a human, and now, in modern economy capital has become its master”.

“Прагненнякультури”.до симбіозу з кимось іншим завжди зумовлюється нездатністю витримати самот ність власного “я””. “Загроза війни також робить вагомий внесок до почуття індивідуального безсилля”.

“Our thoughts, feelings and desires can be in duced from the outside, and they do not belong to us, these pseudo-attacks are the rules rather than exceptions, and the authentic thoughts and the feelings - the exceptions vice versa”.

Хочу навести з книги Фромма цитати, котрі як ніколи актуальні у нашому суспільстві:

I want to quote Fromm’s sayings that are timely like never before for a modern society:

An image of a human-flag raises the question about the value of individual’s rights. The human itself and its individuality - is a main value for the state, its most precious resource.

HUMAN FLAG

“Зміст наших думок, почуттів бажань буває індукованим ззовні, він так часто не належить нам, що ці псевдо-атаки, мабуть, є радше правилом, а самобутні думки й почуття –винятком”. “Історія людства – це історія поси лення індивідуалізації і водночас зміцнення свободи. Прагнення до свободи є неминучим результатом процесів індивідуалізації й розвит ку

“U uslovima srednjovjekovnog sistema kapital je bio sluga čovjeka, a u savremenom ekonomskom sistemu on je postao njegov gospodar.”

“The history of humanity - is a story of growing individualization and at the same time, freedom strengthening. The strive for freedom is an inev itable outcome of individualization and culture

To overcome crises, we must regain our power over capital, become flags for ourselves, putting a human and its natural birth rights in the first place.

Юлія JulijaБєляєваBeljajeva

“Хоча потужне самоствердження й притаманне сучасній людині, її “я” насправді послаблене й редуковане до одного сегменту цілого “я” –інтелекту й сили волі – до виключення з нього решти складових цілісної особистості”. “В умовах середньовічної системи капітал був слугою людини, а в сучасній економічній системі він став її господарем”. Аби подолати кризи, ми маємо по-новому стати господарями, стати прапором самі собі, зводячи на перше місце людину та її природні права, які вона отримує при народженні.

196 197 2019cm.35x90painting.polymer,print,3DSculpture,Flag.Human 2019см.35x90фарбування.полімер,друк,3DСкульптура,прапор.Людський 2019cm.35x90bojanje.polimer,štampa,3DSkulptura,zastava.Ljudska 2019cm.250x150textile.onPrintFlag.Human 2019см.250x150тканині.наДрукпрапор.Людський 2019cm.250x150tkanini.naŠtampanjezastava.Ljudska

Rođen 1962. godine u Usurijsku, Ruska Federacija. Diplo mirao na grafičkom odsjeku Kijevu,ji,SAD,Švajcarskoj,kaoSuma,uovizaNacionalnojPredavačumjetnikaSlikar.trijskiumjetničko-indusinstitutadržavnogKijevskogumjetničkogiKijevskitehnikum.ČlanSavezaUkrajine.slikarstvanaakademijilikovnuumjetnostarhitekturu.AutorradovinalazesemuzejimaKijeva,Hmeljnickog,ugalerijamauBelgiji,Holandiji,AustriFrancuskoj,ŠpanijiUkrajini.ŽiviiradiuUkrajina.

A possible future Exodus is built that way. Viewers are transferred to lifeless virtual king

A hypothetical portal opens a window into another world, into a hypothetical future. From the one side - it contains a futurological aspect, a black mirror. From the other side - it makes an exit to nowhere closer.

емоційних, що на їхнім підґрунті можлива навіть побудова цілих світів. Як і платонівський світ ідей – це теж світ, де іс нують портали, термінали, будівлі, відбувається якесь життя, проте воно має досить умовне від ношення до реальності, існуючи радше як сон “офісного планктону”, у якому той переборює власні колізії соціального буття.

Na takav način ocrtavaju se slike moguće buduć nosti Izlaska koji prenosi gledaoca u lišene života onostrane virtuelne svjetove.

Poput Platonovog svijeta ideja, ovo je takođe svi jet gdje postoje portali, terminali, zgrade, događa se neki život, ali taj svijet ima relativnu vezu sa realnošću, bivajući prije kao san “kancelarijskog planktona” u kojem isti nadvladava vlastite kolizi je socijalnog bitisanja.

In fact, this does not solve the problems of the Exodus, it is the metaphysics only, which grows in virtual lands and “clouds”. People here look like projections, or, in other, more simple words, like ghosts, reflections of reality, which live in abso lutely detached spaces with complex structures, intermixed exits, entrances and mirrorings. A lowering computer web accentuates the unreality of everything happening.

Андрій Блудов Andrij Bludov

Ovdje nije slučajno iskorišćena inače minimalna paleta sa dominacijom plave, ljubičaste i ultra marina, jer nadrealističnost ovih boja aludira na sablasnost prikazanih bića prostora. Ovo je svojevrsna imaginarna realnost, čiju kvintesenciju čini kompjuterska obrada virtuelnih “oblaka”, informacijskih ili emotivnih, na čijem temelju je moguće izgraditi čak čitave svjetove.

Born in 1962 in Ussuriysk, worksandAustria,USA,Switzerland,andSumy,inworksArchitecture.ofNationalofUkraine.thePainter.andInstitutementfromFederation.RussianGraduatedGraphicsDepartofKyivStateArtandKyivArtIndustryCollege.MemberofUnionofArtistsofTheteacherpaintingattheAcademyFineArtsandAuthor'sarepresentmuseumsofKyiv,KhmelnytskyigalleriesinBelgium,Netherlands,France,SpainUkraine.LivesandinKyiv,Ukraine.

198 199

Uslovni portal otvara prozor u druge svjetove, u uslovnu budućnost. S jedne strane, on nosi u sebi futurološki aspekt, kao crno ogledalo. S druge –približava izlaz u prazninu.

BludovAndriy

Умовний портал прочиняє вікно у інші світи, в умовне майбутнє. З одного боку – він несе в собі футурологічний

Це,

У такий спосіб вимальовуються картини мож ливого майбутнього Виходу, який переносить глядача у позбавлені життя, потойбічні вірту альні світи.

Народився у 1962 році у місті Уссу рійськ, Києві,їни.Франції,Нідерландів,царії,вХмельницькоговРоботитецтваобразотворчогональнійживописуУкраїни.СпілкиЖивописець.словийхудожньо-проми-ститутуногоКиївськогофакультетФедерація.РосійськаЗакінчивграфікидержавхудожньогоінтаКиївськийтехнікум.ЧленхудожниківВикладачвНаціо-академіїмисархітектури.знаходятьсямузеяхКиєва,Сум,тагалереяхШвейБельгії,США,Австрії,Іспанії,УкраЖивеіпрацюєвУкраїна.

Minimal-colordom-come.

This world, like Plato’s world of ideas, also has portals, terminals, buildings, and life happens here. But this life has a very relative reference to reality, it mostly looks like a dream of “cubicle dwellers”, who fight with the collisions of their own social living. аспект, немов чорне лю стро. З іншого – наближає вихід у порожнечу. власне, не вирішення проблеми Виходу, а виключно метафізика, що зростає у віртуаль них полях і “хмарах”. Люди тут більше схожі на проекції або, кажучи дохідливіше й простіше, –привиди, відбитки реальності, які перебувають у абсолютно відчужених просторах, котрі мають складну структуру і є переплетінням різнома нітних входів, виходів і віддзеркалень. Над цим усім нависає комп’ютерна сітка, акцентуючи нереальність того, що відбувається.

Тут недарма використовується загалом мінімальна палітра з домінуючим синім, фіолетовим і ультрамарином, оскільки сюрре алістичність цих барв натякає на примарність зображуваних істот просторів. Це своєрідна уявна реальність, квінтесенцію котрої стано вить комп’ютерна обробка віртуальних “хмар”, інформаційних чи

palette is used, blue, purple and ultramarine dominate. Surrealism of this color’s points at a ghostly nature of the depicted beings and spaces. This is a kind of an imaginary reality, the quintessential part of which is being made of computer-edited virtual “clouds”, either informa tional or emotional, giving a base for the whole new worlds’ construction.

Ovo, u stvari, nije rješenje problema Izlaska (Egzodusa), već isključivo metafizika koja raste u virtuelnim poljima i “oblacima”. Ljudi su ovdje sličniji projekcijama ili, pristupačnije jednostav nije rečeno, aveti, odrazi realnosti što se nalaze u apsolutno otuđenim prostorima koji imaju složenu strukturu predstavljaju preplitanje različnih ulaza, izlaza i odraza u ogledalima. Nad svim ovim nadvija se kompjuterska mreža, nagla šavajući nerealnost onog što se događa.

2019cm.180×120canvas.onAcrylic2046.Office

2019cm.180×120canvas.onAcrylicTerminal.

2019cm.180×120canvas.onAcrylicexit.Portal 2019см.180×120акрил.Полотно,exit.Portal 2019cm.180×120platnu.naAkrilikexit.Portal 2019см.180×120акрил.Полотно,2046.Office 2019cm.180×120platnu.naAkrilik2046.Office 2019см.180×120акрил.Полотно,Terminal. 2019cm.180×120platnu.naAkrilikTerminal.

200 201 2019cm.180×120canvas.onAcrylicoffice.Projection 2019см.180×120акрил.Полотно,office.Projection 2019cm.180×120platnu.naAkrilikoffice.Projection

Rođena 1980. u Odesi, Ukrajina. Godine 2004. diplomirala je na Odsje ku za dizajn enterijera, izložbe umjetnost,akademijeHarkovskeoglašavanjedržavnezadizajnia2004.– na odsjeku za monumen talno slikarstvo. Autor je slika, objekata insta lacija, radi i kao kustos. Živi i radi u Harkovu, Ukrajina.вбієнале.програмтапаралельної“Ейдос”,молодімистецтвконкурсуМіжнародного2010;GenerationлистуНомінантPinchukArtPrize,головноїпремій:Живописець.дизайнудержавнузакінчивУкраїна.ХарківськаЕсхарі,область,У2005роціХарківськуакадеміюімистецтв.ВолодарЛауреатпремії2009;шорт-премії“FutureArtPrize”,Переможецьвізуальнихдлятворчоїфонду2007.Учасник(2011)основної(2015)ВенеційськоїЖивеіпрацюєХаркові,Україна.

Народилася в 1980 році в Одесі, Україна. 2004 року Україна.працюєкураторка.об’єктівживопису,живопису.монументального2004дизайнудержавноїрекламипростору,внутрішньоговідділеннязакінчилаорганізаціївиставоктаХарківськоїакадеміїімистецтв,ауроці–відділенняАвторкатаінсталяцій,ЖивевХаркові,

Дві частини диптиху “Ділення” та “NON-STOP” – пов’язані між собою не лише витонченою геометричністю та фактурним мінімалізмом, а й концепцією буття. На першій картині відбу вається на тлі білого шуму ділення клітини –унікальний процес, що поєднує повсякденність та магічну неосяжність Великого Вибуху. Друге полотно, з однаковими конвеєрами, що виробляють ідентичні предмети, є водночас імітацією та продовженням природного явища, де кількість перетворюється на якість стає новим виміром величі. Це своєрідний “Вихід” природного у техно логічне, унікального у масове, фізичного у фізіологічне. Силуваний спокій та відсутність конфлікту у картинах Волокітіна символізують наслідування та паралельне існування у не скінченному

Народився в 1981 році в

Born in 1980 in Odesa, Kharkiv,Livesinstallations,creatorinmonumentalandorganizationandspace,departmentofKharkivGraduatedUkraine.fromStateAcademyDesignandArts,ofinteriorexhibitionsadvertisingin2004departmentofpainting2004.Painter,ofobjectsandcurator.andworksinUkraine.

Ovo je svojevrstan „Izlazak“ prirodnog u tehnološko, unikatnog u masovno, fizičkog u fiziološko. Iznuđeni (neprirodni) mir odsustvo konflikta na slikama Volokitina simbolizuju oponašanje paralelno postojanje u beskrajnom pokretu.

Dva dijela triptiha „Podjela“ i „NON-STOP“ –povezani su međusobno ne samo prefinjenom geometričnošću minimalizmom fakture, već koncepcijom bitka. Na prvoj slici na pozadini bijelog šuma odvija se podjela ćelije – unikatni proces koji spaja svakodnevnost magičnu neizmjerljivost Velikog Praska.

Drugo platno, sa istovjetnim pokretnim trakama koje proizvode identične predmete, istovremeno je imitacija nastavak prirodne pojave kad se kvantitet pretvara u kvalitet postaje nova dimenzja veličine.

2013cm.140×125canvas.onOilNon-Stop. 2013см.140×125олія.Полотно,Non-Stop. 2013см.140×125ulje.Platno,Non-Stop.

Born in 1981 in Eskhari, Kharkiv region, Kharkiv,LivesofmainparallelParticipantFoundation,youthArtsCompetitionofPrize”,GenerationofPrize,PinchukArtCentrewinner:2005.ofKharkivGraduatedUkraine.fromStateAcademyDesignandArtsinPainter.AwardsWinnerof2009;Nomineeshort-listof“FutureArt2010;WinnertheInternationalofVisualforthecreativeoftheEidos2007;ofthe(2011)and(2015)programsVeniceBiennale.andworksinUkraine. русі.

Артем Волокітін Artem Volokitin

VolokitinArtem

Тетяна

The second canvas with its identical assembly lines producing identical stuff, is an imitation and an extension of a natural phenomenon, where quantity becomes quality, is a new measure of Thisgreatness.isakind of “Exodus”, where natural becomes technological, unique becomes mass-market and physical becomes physiological. A forced calmness and an absence of a conflict in these artworks symbolize the legacy and parallel existence in an ongoing movement.

MalinovskaTetiana TatjanaМаліновськаMalinovska

“Division” and “NON-STOP” are parts of the diptych, that are linked to each other not only by being exquisitely geometrical, and not only by its striking minimalism, but also by a concept of being. The background of a first canvas is a blank noise of a cell division, a unique process uniting both routine and magical immensity of a Big Bang.

202 203

Rođen 1981. godine u Esharu, Harkovska oblast, Ukrajina. Diplo mirao na Harkovskoj državnoj akademiji za dizajn umjetnost 2005. godine. Slikar.

Dobitnik nagrada: laureat glavne Ukrajina.ŽiviVenecijanskogglavnogparalelnogEidos,omladinuumjetnostitakmičenjunaPrize“,„Futureuži2009;PinchukArtCentre,nagradeNominacijazaizborzanagraduGenerationArt2010PobjednikMeđunarodnomvizuelnihzakreativnuFondacije2007;Učesnik(2011)(2015)programabijenala.radiuHarkovu,

204 205

Division. Oil on canvas, mixed media. 120 × 360 cm. 2019 Ділення. Полотно, олія. Мішана техніка. 120 × 360 см. 2019 Podela. Platno, ulje. Mešoviti medij. 120 × 360 см. 2019

Istovremeno, planeta postaje mjesto koje je adaptirano uglavnom za život onih koji su “odrastali” u zagađenoj sredini. U instalaciji „Us pavanka” kombinujem papir kao prirodni krhki materijal, i silikon i najlon kao materijale koji su ljudsko nasljeđe – isto tako trajno štetno kao i ljudska glupost.

Uništavajući planetu, to jest svoju životnu sredi nu izvor života, slijedeći uglavnom kapitalističke trendove, ljudi se polako približavaju finalu, izlasku, to jest egzodusu bez alternative.

By destroying their planet i.e. their habitat and source of life, mainly by following the capitalist trends, humans are slowly moving towards a potentially final exodus i.e. an exodus with no

Народилася 1978 року в гориці,ЖиведіїЧорногорії2008/9“НайкращийВолодаркаськогомолодогоальноюскульптури.вверситетуНаціональноготворчогофакультетЧорногорія.Подгориці,Закінчилаобразо-мистецтвауніЧорногоріїЦетіньє,кафедруЄвізухудожницеючорногорпокоління.нагородистудент”вУніверситетітастипенАтлсив2008році.працюєвПодЧорногорія.

Влатка Вуйошевич Vlatka Vujošević

Born in 1978 in Mon tenegro. Graduated from the University of Montenegro, Faculty of Fine Arts, Cetinje and specialistpostgraduatestudies. Is a visual artist of the younger negro.Podgorica,LivesscholarshipMontenegroatStudentwinnergeneration.MontenegrinIstheoftheBestAward2008/9theUniversityofandAtlsain2008.andworksinMonte

VujoševićVlatka

Rođena 1978. godine u Crnoj Gori. Diplo mirala na Fakultetu likovnih umjetnosti na Cetinju, gdje je za vršila

U savremenom svijetu opsednutost čovjeka samim sobom dostigla je kulminaciju i pokazala svoju rušilačku silu.

В сучасному світі одержимість людини собою досягла кульмінації і показала свою руйнівну Руйнуючисилу. планету, тобто свій осередок і джерело життя, в основному слідуючи капі талістичним трендам, люди помірно набли жаються до фіналу, виходу, тобто екзодусу без Водночасальтернативи.планета стає місцем, адаптованим в основному для життя тих, хто “зростав” у забрудненому середовищі. В інсталяції “Колискова” я комбіную папір як природній крихкий матеріал, і силікон нейлон як вироби людей у їхній спадок, такі ж тривалі і шкідливі, як людська дурість.

Podgorici,uGore,naljegjegeneracije.mlađeVizuelnispecijalističkepostdiplomskestudije.jeumjetnikcrnogorskeDobitnicanagradezanajbostudenta2008/9UniverzitetuCrnestipendijaAtlsa2008.ŽiviradiuCrnaGora.

206 207

the planet becomes a place pri marily adapted to those who "grow" in polluted environments. In the "Lullaby" installation, am combining paper as a natural and fragile material on one hand, and silicone and nylon as human heritage materials, as lasting and as harmful as human stupidity.

Inalternative.themeantime,

In the modern world, human self-obsession has culminated and shows its destructive power.

208 209

Born in 1958 in Tuapse, Ukraine.and“Artzebs”curator.andauthor1990,Academy(nowandInstitutefromFederation.RussianGraduatedtheLvivStateofAppliedDecorativeArtstheLvivNationalofArts)inUkraine.Painter,ofinstallationsperformances,Participantofgroup.LivesworksinKyiv,

Народився 1958 року в Туапсе, Україна.ігрупикуратор.іавторУкраїна.АкадеміяськатецтваіінститутськийроціФедерація.РосійськаУ1990закінчивЛьвівдержавнийприкладногодекоративногомис(ниніЛьвівНаціональнаМистецтв),Живописець,інсталяційперформансів,Учасник“Артзебс”.ЖивепрацюєвКиєві,

I continue the topic of the Earth ecology. A series of artworks for the “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro” project touches on a subject of thought — and irreversible exhaustion of natural resources, global constructions for the sake of political ambitions and future incomes. As an example, the tragedy of Dnipro, Kakhovka sea and Northern Crimea Canal.

My hero is a person not yet utilized by different industries. When he gets the idea that he must not keep silent and fight for a single breath of fresh air – both the person and the air are poi soned, it’s too late.

Rođen 1958. godine u Tuapseu, Ruska Federacija. Diplomirao je 1990. na Državnom institutu primijenjene i dekorativne umjet nosti u Lavovu (danas Nacionalna Ukrajina.ŽiviČlaniSlikar,umjetnosti),akademijaUkrajina.autorinstalacijaperformansa,kustos.Artzebsgrupe.radiuKijevu,

ZEMLJA

Nastavljam temu ekologije Zemlje. Serija radova za projeкt “Exodus. Biruchiy 019. Montenegro” do tiče temu nepromišljenog, nepopravljivog iscrplji vanja prirodnih resursa, globalne izgradnje radi političkih ciljeva novčanih prihoda u perspektivi.

Moj junak ovdje jeste čovjek koji još nije iskori šćen od strane raznih industrija. Kad on shvati da ne treba da ćuti, da treba da se bori za dah vazduha – i on, i vazduh su već otrovani, već je prekasno.

Kao primjer mogu se navesti tragedije Dnjepra, Kahovskog mora Sjevernokrimskog kanala.

EARTH

GulichVolodymyr Володимир Гуліч Volodimir Gulič ЗЕМЛЯ Я продовжую тему екології Землі. Серія робіт для проекту “Екзодус. Бірючий 019. Чорногорія” порушує тему бездумного, непоправного ви черпання природних ресурсів, глобальних бу дівництв заради політичних цілей і грошових у перспективі прибутків. Як приклад – трагедії Дніпра, Каховського моря й Північнокримсько го Мійканалу.герой тут – це людина, ще не використана різними індустріями. Коли вона розуміє, що треба не мовчати, треба боротися за ковток повітря – і вона, повітря вже отруєні, вже запізно.

210 211

212 213 The series “Earth”. Acrylic on canvas. 100 × 100 см. 2019 Серія “Земля”. Полотно, акрил. 100 × 100 см. 2019 Серія “Земля”. Полотно, акрил. 100 × 100 см. 2019

My proposal is to go inside. Like neoplatonists I believe that the man is a reflection of the big universe, the so called microcosmos. My message: the “paradise” is inside the man, in the spirit, not in a physical place. It is not escapism, but a way to remember the true nature of man.

Often, mythology and the text of the three main religions are inspiration for my artworks: the Exodus title for the exhibition was suddenly stimulating my creative imagination.

Народився в 1975 році у Іспанія.працюєІспанія,deЕксма.Іспанія,Corteпремій:скульптура.2011Каррара,творчихАкадеміюмистецтво.фахомситет,Севільський2008ґаррігас,Сан-Кугат-СасІспанія.УроцізакінчивуніверІспанія,заобразотворчеЗакінчивобразо-мистецтв,Італія,вроцізафахомЛауреатPremioelInglés,Севілья,2012;ПреміоSra,DuquesaAlba,Севілья,2004.ЖивеівБарселоні,

Inside the head I painted the idea of the universe, not the universe in modern literature and fantasy films where men are escaping with spaceships to other planets. But It is just fantasy: it will never happen. To “know thyself” (as in the Delphic maxim) with a creative imagination, is my contribution to “Exodus”. виявити у буденному архетипічне. Біблійна книга “Exodus”, за її історико-фактографічної конкретики, власне про те, як людина шукає собі кращого місця, кращої долі. це місце — Рай, де людина повертається до чистого життя. Ця ідея поза часом, вона універсальна. В сучасному ж світі просто нема куди податися. Усюди влада грошей, ницість і облуда. І це на віть не фізичний факт, а насамперед духовний. Звісно, є місця кращі за інші: десь ти живеш, десь просто вмираєш. Але, схоже, у найближчо му майбутньому пекло стане повсюдним. Тож куди йти?

Я пропоную — всередину себе. Як неопла тоніки, я вірю, що людина — відображення великого Всесвіту, так званий мікрокосмос. Моє послання: “рай” в нас у кожному, в царині духа, а не десь тут, у матеріальному світі. це не ескапізм, а просто спосіб осягнути справжню природу Всерединілюдини.голови я намалював ідею Всесвіту – не того Всесвіту, який в сучасній літературі і фантастичних фільмах, де люди тікають на космічних кораблях до інших планет. То просто вигадка: такого не буде ніколи. “Пізнати себе” (гасло Дельфійських містерій) творчою уявою –такий мій внесок в “Exodus”.

MIKROKOSMOS

EscalaXavier

Чав’є KsavijerЕскалаEskala

Rođen 1975. u Sant Cugat Španija.Sesgariguesu,Diplomirao je 2008. na Univerzitetu u Sevilji (Španija) na smjeru likovna umjet nost. Diplomirao je takođe na Akademiji likovnih umjetnosti u Karari, Italija, 2011. godine, na smjeru vajarstvo. Dobitnik na grada: Premio el Corte Ingles, Sevilja, Španija, 2012; Excma Premium. Sra, Dukuesa de Alba, Sevilja, Španija, 2004. Živi radi u Barseloni, Španija.

Kao skulptor ja treba da „distilujem“ svaki takav impuls sve do najjednostavnijeg oblika, kako bih pronašao u svakodnevnom ono arhetipsko. Biblijska knjiga „Exodus“, uz njenu istorijskofaktografsku konkretiku, upravo govori o tome kako čovjek traži za sebe bolje mjesto, bolju sudbinu. I to je mjesto — Raj gdje se čovjek vraća čistom životu. Ova ideja je vanvremenska, Uuniverzalna.savremenom svijetu, pak, jednostavno nema kud da se krene. Svud je vlast novca, niskost obmana. I ovo čak nije fizička činjenica već je prije svega činjenica duhovna. Naravno, postoje mjesta koja su bolja od drugih: negdje živiš, negdje jednostavno umireš. Ali, izgleda, u najbližoj budućnosti pakao će biti svuda. Onda, gdje da se ide?

МІКРОКОСМОС Для мене звичне джерело натхнення – мі фологія і тексти трьох головних релігій світу; тому вже сама назва – Exodus – не могла не стимулювати творчу уяву. Як скульптор, я маю “дистилювати” кожний такий імпульс до найпростішої форми, аби

Naslikao sam u glavi ideju Svemira – ne onog svemira koji postoji u savremenoj književnosti fantastičnim filmovima, gdje ljudi bježe kosmičkim brodovima na druge planete. To je prosto izmišljotina: tog neće biti nikada. „Spoznati sebe“ (moto Delfijskih misterija) uz pomoć stvaralačke mašte – to je moj doprinos „Exodus-u“.

As a sculptor I need to distillate the message to the most simple form and go through the anecdotical facts to reach the archetypical form. The Exodus book, even it’s ancient and concrete about historical facts, it is about the idea of men searching for a better place to be. And this place is the Eden, when the man can go back to a pure life. This idea is timeless and universal.

Born in 1975 in Sant Cugat Sesgarrigues, Spain. Graduated from Seville Univer sity, Spain in 2008, qualification of Fine Arts. Graduated from Academy of Fine Arts, Carrara, Italy in 2011, qualification of Sculpture. Awards winner: Premio el Corte Inglés, Sevilla, Spain, 2012; Premio Excma. Sra, Duquesa de Alba, Sevilla, Spain, 2004. Lives and works in Barcelona, Spain.

Uobičajeni izvor inspiracije za mene su mitologija tekstovi triju glavnih religija svijeta; zato već sam naziv – Exodus – ne može da ne stimuliše stvaralačku maštu.

In modern paradigm there is really no place to escape. Capitalism and depravation are everywhere. It’s not even a physical fact, it’s also spiritual. Of course there are better places than others, there are places where you die and others where you can live. But in close time, it will be the same hell everywhere. So, where to go?

MICROCOSMOS

Predlažem – unutar sebe. Poput neoplatonika, vjerujem da je čovjek – odraz velikog Svemira, takozvani mikrokosmos. Moja poruka glasi: „raj“ je u svakom od nas, u sferi duha, nije on tu negdje, u materijalnom svijetu. to nije eskapizam, već jednostavno način da se shvati istinska priroda čovjeka.

214 215

Microcosmos. Drvo, akrilik, metal. 52 × 40 × 26 cm. 2019

Microcosmos. Wood, acrylic, iron. 52 × 40 × 26 cm. 2019

Microcosmos. Деревина, акрил, метал. 52 × 40 × 26 см. 2019

216 217

Народився в 1951 р. у м. Чита,

The idea behind this work is difficult to be articu lated. The idea creates an affect and reveals itself there. All in all, the idea goes behind the problem of a perspective, of a viewpoint.

Сергій Кирющенко Sergej інтелектуальний. Де художник – не там, не там, не там і не там, тобто він подібний до “кванта”.

MJESTO – KONTEKSTNEUPISANOST

Izlazak iz Egipta – geografija – pojam je totalni, starozavjetni. Savremeni umjetnik nije ukorijenjen na svom mjestu u jednoj kulturi. Samo egzistencijalni izlazak. Izlazak individualni Gdjeintelektualni.jeumjetnik – nije tamo, ni tamo, ni tamo, niti tamo, to jest nalik je „kvantu“. Za umjetnika je važno da se oslobodi pritiska socijuma. Socijalna neukorijenjenost u mojoj situaciji u situaciji takvih kao što sam ja. Otud stalna potraga za strategijom: ne strategijom izlaska, već strategijom bjekstva. Potraga za drukčijim pogledom, drukčijom tačkom gledišta.

The work entitled “Perspective” is devoted to this topic, the work which plays with the perspective geometry. An installation composed of two can vases, angle-wise showcased in the corners of the exhibition space.

An artist must step out of the pressure society puts on him. Unrooting from a society, when speaking about me or people like me, is the rea son for a constant search of escape rather than exodus strategy. Search of another perspective, another point of view.

Для художника важливо вийти з-під тиску соці уму. Соціальна невкоріненість у моїй ситуації в ситуації таких, як я. Звідси постійний пошук стратегії не виходу, а втечі. Пошуку іншого погляду, іншої точки зору.

Sadržaj djela, njegovu ideju, teško je verbalizovati. Ovaj sadržaj razotkriva se u afektu koji se stvara i posvećen je problemu viđenja uopšte.

Цьому присвячена робота “Кут зору” – це гра з геометрією перспективи.

KiryuschenkoSergey

Зміст роботи, її ідею важко вербалізувати. Цей зміст розкривається у створюваному неї афекті й присвячений проблемі бачення взагалі.

Kirjuščenko МІСЦЕ – КОНТЕКСТ – НЕВПИСА НІСТЬ Вихід з Єгипту – географія – поняття тотальне, старозавітне. Художник сучасний не вкорі нений у своєму місці в одній культурі. Тільки екзистенціальний вихід. Вихід індивідуальний

Живописна інсталяція, яка складається з двох полотен, експонованих у кутку виставкового простору (під кутом одне до одного).

Nacionalni umjetnički muzej, Minsk, Bje lorusija; Tretjakovska Galerija, Moskva, Ruska Bjelorusija.ŽiviIzraelu,Austriji,Francuskoj,uprivatnimBjelorusija,umjetnosti,MuzejiFederacija;savremeneMinsk,kaoukolekcijamaBjelorusiji,Rusiji,Italiji,Švajcarskoj,SAD,itd.iradiuMinsku,Нью-Джерсі,сійськогоколекціяхТворитуривідПреміїхудожників,Білоруськоїживопису,білоруськоїprix,Volkswagenпремій:Nemiga-17.членників.руськоїЗінститут,киймистецтвБілоруськуФедерація.РосійськаЗакінчивакадеміютаБілорусьполітехнічнийМінськ.1983–членБілоспілкихудож1988–2002–арт-об’єднанняВолодар“ArtWheel”,Grand2008;ПершоїбієналеПреміїспілки2008;зживописуМіністерствакульБілорусі,1993.зберігаютьсяуМузеюРомистецтва,США;На Швейцарії, Ізраїлю, США та ін. Живе і працює у Мінську, Білорусь.Республіка

PLACE - CONTEXT - UNROOTING

Ovome je posvećen rad „Ugao gledanja“ – to je poigravanje geometrijom perspektive. Slikarska instalacija sastoji se od dva platna koja su izložena u uglu izložbenog prostora (i koja su postavljena pod uglom jedno prema drugome).

218 219

Born in 1951 in Chita, Russian BelarusianGraduatedFederation.fromtheAcademy of Arts and the Belarusian Political Science Institute, Minsk.

Rođen 1951. godine u Čiti, Ruska Njuruskezbirkama:seBjelorusije,MinistarstvaNagradaumjetnika,gradabijenale2008;Volksvagennagrada:Nemiga-17.UdruženjaOdunije1983.Minsk,zaloruskomumjetnostiBjeloruskojDiplomiraoFederacija.jenaakademijiBjeinstitutupolitičkenauke,Belorusija.OdčlanBjeloruskeumjetnika1988-2002članumjetnostiDobitnikArtVheel,GrandPrix,Prvobjeloruskoslikarstva,naBjeloruskeunije2008;zaslikarstvokulture1993.DjelačuvajuusljedećimMuzejumjetnostiuDžersiju,SAD;

ціональному худож ньому музеї, Мінськ, Білорусь; Третьяков ській галереї, Москва, Російська Федерація; Музеї сучасного мис тецтва, Мінськ, Біло русь, та у приватних колекціях Білорусі, Росії, Франції, Італії, Австрії,

Since 1983 - member of the Belarusian Union of MuseumtheWorksofMinistryinoftheofBelarusianPrix,Volkswagenwinner:Association.of1988-2002Artists.-MembertheNemiga-17ArtAwards"ArtWheel",Grand2008;TheFirstBiennalePainting,PrizeofBelarusianUnionArtists,2008;PrizesPaintingfromtheofCultureBelarus,1993.arestoredincollectionsoftheofRussian Art, New Jersey, USA; The National Museum of Art, Minsk, Belarus; Tretyakov Gallery, Moscow, Russia; Museum of Contem porary Art, Minsk, Belarus and in private collections in Belarus, Russia, France, Italy, Austria, Switzerland, Israel, USA, etc. Lives and works in Minsk, Belarus.

The Exodus from Egypt - geography - is an overwhelming old-testament concept. A modern artist is not rooted within one culture. The only way is the existential exodus, individual and intel lectual, where an artist does not belong to this or that place. An artist himself is like a “quantum”.

220 221 2019cm.180×150parts.Twooil.acrylic,Canvas,view.ofAngle 2019см.180×150частини.Двіолія.акрил,Полотно,зору.Кут 2019cm.180×150ulje.platnu,naAkrilikgledania.Ugao

N. K.: Are you a member of the Union of Artists?

They try to give a direction. Together with Belgazprombank they organize Autumn and Spring Salons. They try to make people and the country believe that these things are genuine, true. In other words, they play with the minds of both ordinary people and the statesmen.

S. K.: 1988, Perestroika, a period of great importance for me. Everyone was desperately looking for changes, both state officials and artists. At first we started to build connections with Moscow art critics: in 1987-1988 the Union of Artists of USSR was holding its plenary session on art criticism in Minsk. “Nemiga-17” was one of the most vivid and bright participants. At that time we got acquainted with A. Morozov, who will later become a deputy director of Tretyakov Gallery and in 2003 invite us to make an exhibition there.

S. K.: No, having a head was necessary to solve some administrative issues. I was this group head for a very short period of time. No one wanted to take this role, did. As it turned out, all I had to do was to organize our important exhibition.

Nastya Kalita: An artist Serhiy Shabokhin once said that you have been largely influenced by literature studies? Could you please tell us more?

S. K.: appeal to this theme for the last 20 years. All my works are very consistent. In general, I must admit that was greatly influenced by a landscape and space. This is the most vital category for me, in all senses. But it was not a fully Belarusian landscape. In the past these lands were a part of The Grand Duchy of Lithuania, and now these black soil lands belong to Orlov region.

Grid appeared in the works of many XX century artists. Rosalind Krauss, American art critic, an apprentice of Greenberg, used grid topic in her

“Escaping Land” project appeared, followed by geometrical forms. And then - the boon docks. Small ones, I do not have large or lengthy.

S. K.: Creativity is creativity. Gaugin once said, “today am a democrat, tomorrow I will be a royalist and no one knows who I will be the next day”. Art is deeper and wider than any social belongings. Culture has a mute zone, where images work neither for propaganda, nor politics, nor advertisements. I mean, images in this space do not prompt for action, instead, actions are blocked. This enormous space is called art, a space which produces the layers of new senses, where new artistic images are being However,born.we

S. K.: Difficult question. Modern art of Belarus is split between two congregations. The first one is a home for the artists who live in Minsk and actively work in spite of a lack of money and very conservative unprofessional governance. And the second one is comprised of artists who left the country and moved to the West in the early 1990s. They presently live and work there. And also, there is a group of my-generation artists who created “Nemiga-17” in 1986. The word Nemiga comes from the name

and principles share by the Ministry of Culture and the Union of Artists of Belarus remain extremely conservative. I cannot say that Belarus has any ideology or discrimination of artists on a state level. However, you can understand perfectly well, that sometimes money and high rent prices can stifle art. The Academy of Arts produces salon paintings. Social realism we had before turned into salon art, paintings for church and public offices

N. K.: Please, tell more about “Nemiga -17”. This group is a unique phenomenon in Belarusian art and I am sure it represents a very important part of your artist's life.

N. K.: was just thinking about your work about the Soviet kitchen. It seems, it is all about politics…

SERGEY KIRYUSCHENKO ABOUT BELARUS, TOTALITARIAN PAST AND “NEMIGA-17” GROUP

S. K.: I am an artist. I need a studio. My paintings sometimes are 2 to 5 metres high. Without a studio I would not be able to paint. This is the reason we stick to the Union, the property holds us together (smiles). The union does not put any ideology or stylistic pressure on me. The Union dominates over the situation rather than over me.

S. K.: Exactly.

Thespace.values

N. K.: It was this exhibition that put the existence of Nemiga-17 to an end?

S. K.: It is reflected everywhere. was influenced by texts and films of Sergei Eisenstein, their shot positioning, change of viewpoint - this is pure art. Later on, I concluded that we cannot understand this world until we structure it in our minds. John Cage, an American composer, used to say something similar. When it comes to artists, of course, Venetian painting (Titian, Tintoretto), Cézanne, Russian avant-garde and American art of 50s-70s years of 20 century had a great impact on me.

N. K.: You were the head of “Nemiga-17”, meaning you had a kind of hierarchy inside the group?

222 223

of a river Nyamiha, which was mentioned in The Song of Igor's Campaign and then put into city pipes. Many artists workshops are located on a nearby street. And 17 stands for the floor in a tower block where my studio is situated. When we were creating the group, we had a very modest yet ambitious goal, we aimed to restore a lost plastic culture, Vitebsk school, which was flourished in the 1920s at the time of avant-garde, and then was completely lost. We had an exhibition in Tretyakov Gallery in 2003, and afterwards we decided to split up, our creative potential was exhausted.

N. K.: So, you were interested in a structuralism?

S. K.: There should have been a moment to close this chapter (smiling). At some point, each artistic group has its beginning and its ending.

N. K.: To be honest, your figurative works find more echo in me. But you are more and more digging into abstraction. Why does it happen?

S. K.: Yes, and the attitude to art as well. The situation is dramatically different. You are more democratic, more conscious. You have more artists. People develop themselves freely, they attend good exhibitions.

Butdecoration.lifegoes

N. K.: Works of Eisenstein - they are all about the ideological nature of cinema…

N. K.: No doubts, but at that time almost all prominent artists worked for the establishment, for the government.

N. K.: Grid theme, why it is so appealing for you? This theme comes across all your works, and sometimes even pips through in the installations.

S. K.: Not only! He is one of the most prominent artists.

works. Though, one must admit, she looked at the grid from left positions, and have more metaphysical views.

Watching an American movie, I saw a catholic confessional, and its grid reminded me of world’s dualism. The duality of modern and past. The Temple veil was lifted and a secular place was united with a sacred one. This delicate balance became my idea, my topic for many consecutive years, and remains nowadays.

“There is no accounting for tastes” project is coupled with a social topic, a post-war living of Soviet people. At that time XYZ Gallery, a former factory kitchen, appeared in Minsk. Its director Ana Lok invited me to make an exhibition there. took Stalin’s times “Culinary book”. It contained an article by A.I. Mikoyan who was in charge of food industry at that time. Mikoyan wrote about sausage, and the article was called “There is no accounting for taste”. I used this name for my exhibition. This name is ambivalent, doublesided. People often say, that there is no accounting for tastes in art, which is absolute nonsense. Incompetent people are often being charged with bad taste in art. This is stupid. And at the same time, this is very widespread saying. “Taste” is related to food, not art.

have art and we also have our life, our environment, loaded with political, social and other problems. And there are things I can never agree with, there are red flags that make me anxious. The society has a very limited penetration into my work.

N. K.: Because of politics?

S. K.: This coin has two different sides, the one am talking about, and the others mentioned by you. Almost all Soviet-time artists worked in such a way. However, fairly speaking, they were higher than any ideology, work by request, or the environment they were living in. Of course, they worked for the needs of establishment, but wait, Velázquez and Titian also serviced and worked for the request of Pope and emperors! (Smiles). I would not call it “service”, I would describe it as “taking the advantages of power” for creating art. Art has always been costly, it has always demanded money to invest in. However, it is not important in a broader historical context.

Sergey Kiryuschenko: The thing is, in the past, we did not have access to reputable art-themed publications. Instead, literature studies were very easy to find. Intuitively, found it interesting, and then I decided to explore the material and its components. support a meaningful approach to work rather than emotional or expressive.

N. K.: You often attack and criticize the Union of Artists. How do you understand each other?

S. K.: Yes, of course, for more than 40 years! have a great studio.

N. K.: How it is reflected in art? Who or what has also influenced you?

N. K.: Could you please describe the artistic circles of Belarus and the way you interacted with it?

S. K.: Here everything is more diverse. Volodymyr Budnikov is a professor of the National Ukrainian Academy of Arts. cannot imagine myself being a professor in Minsk.

At the same time, we noticed, the young artists that were coming to replace us. It became evident that we must work together and collaborate. So, in the mid 2000s we started our active cooperation, and in 2015 we created our “ZBOR” project. Minsk does not have a museum of modern art, and our project now serves a basis for a future exhibition and research modern art

N. K.: What is the main difference between Ukrainian artistic scenery and the Belarusian?

S. K.: Working with monochrome geometrical works, sometimes feel the need to return to a full-blooded painting.

on, more and more young artists which have not studied in our Academy of Arts are becoming very active. Artists living abroad start to exhibit their works in Minsk. Ten years ago, Valentina Kiseleva and Anna Chistoserdova founded Ў gallery (“Ў” Gallery of Contemporary Art) which successfully unites modern Belarusian art talents. With an area of over 900 sqm the gallery serves as a full-scale alternative to official exhibition institutions and spaces.

When was a kid, I used to spend every summer from 1991 to 2001 at the house of my friend in a remote village. I was painting and working there. I will tell you a story that happened there, a story about a favour alcohol made to me. was not used to drinking and one day accidentally got beastly drunk, I tried home vodka, distilled on some crap. was not able to come out it for several days, it was crazy. Imagine, I was lying and trying to read a book, but everything around me was moving chaotically and transforming itself into strange dynamic forms. This was the time I understood what does abstractness mean. A sense of own discoveries and revelations cannot be found in a book.

N. K.: Does politics have its reflection in your works?

S. K.: U ovoj fazi kod mene, s vremena na vreme, pored rada na monohro

S. K.: Koristim ga poslednjih 20 godina. Svi su moji radovi dosta povezani. Uopšte treba da kažem da me je u mnogom formirao pejzaž. Prostor u svim smislovima za mene je najvažnija kategorija. Ali, to nije bio baš sasvim beloruski pejzaž. Mada su ranije ove zemlje pripadale Velikoj kneževini Litvaniji, sada su to crnice Orlovske oblasti.

N. K.: U čemu, kako vam se čini. leži glavna razlika između ukrajinske beloruske umetničke scene?

S. K.: Od oca mi je ostala špada, bio je vojno lice, a od mame – kuvar, sveta knjiga za sovjetske ljude. Nisu imali šta da jedu, ali je bilo moguće pogledati slike. Na kraju je sama izložba dobila strukturu hrama. Oltar, pred oltarom na stočiću leži Sveta knjiga. Od ulaza ka njoj vodi crveni tepih. Sa obe strane

Uslikarstvu.projektu

fazi rada izgradili smo veze sa moskovskim istoričarima umetnosti: 1987–1988. Udruženje likovnih umetnika SSSR-a priredilo je gostujući plenum po pitanjima kritike u Minsku. “Nemiga-17” bila je jedna od najživljih pojava. Upravo tada upoznali smo se sa budućim zamenikom direktora Tretja kovske galerije A. Morozovim koji je 2003. godine predložio da organizuje izložbu u svom muzeju.

S. K.: Verovatno, po prostakluku (smeje se).

S. K.: Ne, ali je neka administrativna pitanja bilo teško rešavati bez pred sednika. Obnašao sam kratko vreme tu dužnost. Jednostavno niko nije hteo, a ja sam se toga prihvatio, kako se pokazalo, samo za to da organizu jem ovu važnu za grupu izložbu.

Svakog leta od 1991. do 2001. živeo sam u zabačenom selu kod prijatelja. Crtao sam, slikao jednog trenutka desila se veoma zanimljiva stvar. Ispriča ću o koristi pijanstva. Obično nisam tamo pio, ali jednom sam popio neku brlju napravljenu od nekog govna nekoliko dana svet mi se vrteo. Čitam knjigu, ležeći na livadi, a sve okolo kreće se i dobija neke uslovne, dinamič ne oblike. onda sam shvatio suštinu apstraktnog. Svako treba da napravi otkriće za sebe, a ne da pročita o tome u knjizi.

S. K.: Da... To je svesno. Pa, tema je diktirala. Mrzim našu totalitarnu prošlost.

U nekom američkom filmu video sam katoličku ispovedaonicu čija rešetka navela me je na temu dvojnosti sveta. Sveta gornjeg i sveta donjeg. Poce pala se zavesa Jerusalimskog hrama, profano mesto spojilo se sa mestom sakralnim. Baš ova najtananija granica postala je tema za mnoge godine, ostaje još uvek.

N. K.: Dok ste odgovarali, mislila sam na rad u sovjetskoj menzi, čini mi se u njemu ima mnogo politike...

S. K.: Da, sve se jako dobro poklopilo.

S. K.: Dolazim u radionicu oko 12 sati, počinjem da radim, a u 10 vraćam se kući. Za godinu dana radim 4 platna. Moji su radovi veliki i uzimaju mnogo vremena.

N. K.: Ispričajte o motivu rešetke, zašto joj se toliko često obraćate? Ona je praktično u svim vašim radovima, čak ponekad nazire u instalacijama.

na stolovima su slike mrtve prirode. Ima ih 14 prema katoličkoj tradiciji.

mnim geometrijskim platnima, javlja se potreba da se vratim punokrvnom

S. K.: U stvaralaštvu mora da bude stvaralaštvo. Gogen je rekao da je danas demokrata, sutra rojalista, a preksutra – ne zna se ko. Umetnost je i dublja, šira od bilo kojih socijalnih manifestacija.

S. K.: Da, i zbog odnosa prema umetnosti. Situacija je kardinalno drukčija. Vi ste demokratskiji, napredniji, kod vas ima više slikara, ljudi se slobodno razvijaju idu na normalne izložbe.

N. K.: samo mesto…

S. K.: Znate, počeo sam da se osećam kao veličina kad sam došao ovamo. Kada me poznati umetnici ljube, grle kažu da je sve super. Ovde sam počeo da se osećam kao veličina, a tamo sam neki marginalac.

N. K.: Kakvi su vaši planovi?

N. K.: Ispričajte kako se politika ispoljava u vašoj umetnosti?

Ali je to dvosmislen, ambivalentan naslov, zato što kad o ukusima govore u vezi sa umetnošću – to je nonsens. Ako profane ljude optužuju da nemaju dobar ukus kad je reč o umetnosti – to je čudno i neuko. Ali je to veoma rasprostranjen izraz. Ali je ukus vezan za jelo.

N. K.: Zašto je upravo izložba stavila tačku na postojanje grupe?

Tokom 20. veka mnogi slikari koristili su temu rešetke u različitim varijan tama. O rešetki je mnogo pisala Rozalinda Kraus, američki istraživač, Grin bergov đak. Ali je ona pisala sa levičarskih pozicija, a kod mene je pogled na temu više metafizički.

S. K.: Neki trenutak je morao da stavi tu tačku (osmehuje se). Svaka se umetnička grupa raspada, pre ili kasnije.

N. K.: Mene osobno više diraju vaši figurativni radovi. Sada vi idete u apstrakciju, zašto?

N. K.: Ali ste veličina u Belorusiji…

N. K.: Kako vam se čini, po čemu će vas upamtiti?

S. K.: Ovde je sve mnogo raznovrsnije. Ako je Vladimir Budnikov (slikar — prim.red.) profesor na Nacionalnoj Akademiji Likovne Umetnosti Arhitek ture, ja da budem profesor u Minsku – to je nezamislivo.

Pojavio se projekat “Escaping Land” (“Zemlja koja beži”), posle njega – ge ometrijske figure. A dalje je bio ćorsokak. Mali ćorsokak, trajnih ćorsokaka kod mene nema.

N. K.: Upravo zbog politike zemlje?

U kulturi postoji zona tišine, kada slika nije oruđe propagande, političke akcije ili reklame. To jest ne prouzrokuje konkretno delovanje, događa se blokiranje delovanja – to je ogromna sfera koja se zove umetnost gde se produciraju naslage novih smislova, gde se rađaju novi umetnički likovi.

N. K.: Opišite svoj radni dan, kako vi radite?

Ali osim umetnosti postoji život što nas okružuje, pun političkih, socijalnih drugih problema. Meni ne odgovara više toga u našem životu. Više toga me zabrinjava. Ali ako socijum prodire u moj rad, onda samo veoma indirektno.

“Vaspitavati nove ukuse” dolazi do spajanja sa socijalnom temom, temom posleratnog života sovjetskih ljudi. U nekadašnjoj fabričkoj menzi pojavila se galerija XYZ. Njena direktorka Anja Lok predložila mi je da napravim izložbu i uzeo sam kao osnovu knjigu staljinskog vremena „Kulinarstvo”. Ima tamo članak tadašnjeg glavnog stručnjaka za kobasice, A. I. Mikojana „Vaspitavati nove ukuse”. Ovaj naslov je postao naziv izložbe.

N. K.: Bili ste predsednik “Nemige-17”, to jest kod vas je postojala unutar grupe određena hijerarhija?

228 229

N. K.: To je snažan gest.

S. K.: Želim objaviti katalog ponekih projekata i napraviti veliku izložbu, ali sve zavisi od novca.

230 231

In the times of war and economic turbulenceeach young country finds itself upon the abyss, in a situation which demands new strong actions.

Юрій JurijКовальKovalj

ПРОМЕТЕЇ зависає над прірвою, в ситуації, яка вимагає нових та рішучих дій. Постійна зміна влади не завжди змінює ситуа цію на краще: пошук іншої системи мислення, реформ, кардинально інший вектор розвитку –все це виснажує та мимоволі підштовхує нас до своєрідних мрій про міфологічного героя, який би кинув виклик закоренілій системі почав діяти. Ми ідеалізуємо цю постать і плекаємо марні надії на його появу. Зміни починаються з себе. Хіба не кожен з нас зможе стати тим Прометеєм готовий буде, з певною відповідальністю, нести свій вогонь. Це показала й Революція Гідності, під час якої громадяни України продемонстрували неочіку ваний рівень самоорганізації, відповідальності та солідарності.

Promjene počinju od promjena u sebi samom. Zar ne može svako od nas da postane taj Prometej i da bude spreman da sa određenom odgovornošću nosi svoj oganj. To je dokazala Revolucija Dostojanstva, tokom koje su građani Ukrajine pokazali neočekivani nivo samoorganizacije, odgovornosti solidarnosti.

В умовах війни, економічної нестабільності –будь-яка молода країна

Born in 1979 in Lviv, Ukraine. Graduated from the Lviv National Academy of Arts (Faculty of Interior Design) in 2004 and I. Trush Lviv State College of Decorative and Fine Arts (faculty of advertising in Lviv,LivesPainter,environment)architectural-spatialthein1998.graphicartist.andworksinUkraine.

with ourselves. Literally each of us can become this Prometheus ready to responsibly carry his fire. It was shown during the Revolution of Dignity, when Ukrainians demonstrated an unexpected level of self-discipline, responsibility and solidarity.

Rođen 1979. u Lavovu, Ukrajina. Diplomirao 2004. godine na Nacionalnoj akademiji umjetnosti u Lavovu (Fakultet enterijera)dizajnai1998. na Lavovskom Lavovu,grafičar.okruženju).skomfakultet„I.ijenjenedekorativnefakultetuiprimumjetnostiTrush“(ReklamniuarhitektonprostornomSlikar,ŽiviradiuUkrajina.

Constant change of power does not always amend the situation: a search for a new thinking paradigm, reforms, a dramatically different development vector - all that leads to exhaustion and unwittingly stimulates our dreams about a mythological figure, a hero capable to challenge an old system and to start acting. We idolize this figure and chase the rainbows dreaming about his

KovalYuriy

Народився в 1979 році у Україна.Львові,У2004 році закінчив Львові,ЖивеЖивописець,ровомуархітектурно-просто(факультеттецтваталеджроціінтер’єрів)(факультетдеміюнаціональнуЛьвівськуакамистецтвдизайнутау1998Львівськийкодекоративногоужитковогомисім.І.Трушарекламивсередовищі).графік.іпрацюєуУкраїна.

U uslovima rata, ekonomske nestabilnosti bilo koja mlada država visi nad ponorom, u situaciji koja zahtijeva nove odlučne akcije.

Stalna smjena vlasti ne mijenja baš uvijek situaciju na bolje: potraga za drukčijim sistemom razmišljanja, za reformama, kardinalno drugačiji vektor razvoja – sve ovo iscrpljuje i nevoljno nas gura ka svojevrsnim snovima o mitološkom junaku koji bi izazvao ukorijenjeni sistem i počeo da djeluje. Idealizujemo ovaj lik gajimo uzaludne nade da će se takav pojaviti.

PROMETHEUSES

Changesarrival.start

PROMETEJI

232 233

Prometheuses. Acrylic, oil on canvas. Diptych. 80 × 160 cm. 2019 Прометеї. Полотно, акрил, олія. Диптих, 80 × 160 см. 2019 Prometej. Akrilik, ulje na platnu. Diptih. 80 × 160 cm. 2019

Народилася в 1978 році в вцій.фото,2019Man”фестивалюарт-групи“Артзебс”.Учасницяверситет.національнийшколуЛуганськуУкраїна.Запоріжжі,ЗакінчилахудожнютаЗапорізькийунігрупиУскладіучасниця“Burningзвіджеїнгомуроці.Авторкавідео,інсталяЖиветапрацюєКиєві,Україна.

Kijevu,instalacija.videoAutor„BurningučesnikdiogrupeuNacionalniumjetničkuLuganskuškoluiuniverzitetZaporožju.ČlanArtzebs.Kaoumjetničkegrupe,jefestivalaMan“2019.fotografija,zapisa,ŽiviradiuUkrajina.

Prvi naziv rada je “Držim-Trčim”. Tako se dozivaju vojnici u napadu kad jedni štite, prikrivaju kreta nje, a drugi djeluju.

Generations of my family worked for the army, and was surrounded by military attributes from my earliest childhood. But military visual attributes and symbols became an important part of culture for me and made me learn to recognize them - for instance, telling the military rank by looking at shoulder marks - only after a part of Ukraine became occupied. used a symbol of a newly-designed shoulder mark of the Ukrainian army as a strict graphics of a direction, defined by the black tile on the panel. The world surrounding us, gives us a direction, and even a dream is a reference of marketing.

2019cm.65×240mosaic.Plywood,Direction.Specified 2019см.65×240мозаїка.Фанера,напрямок.Заданий 2019cm.65×240mozaik.šperploča,pravac.Navedeni

NastjaЛойкоLojko

одні прикривають рух, а інші діють. Я народилася у сім’ї військових ще з діда-пра діда, тому змалку мене оточувала

ZADATI PRAVAC

особистісних змін, щоб вирватися з-під тиску соціальних стереотипів, необхідно задати собі власний напрямок – зазирнути вглиб себе, зрозуміти й відчути свій індивіду альний Заданийсвіт.напрямок чимало важить і в мисте цтві. Досвід доводить слушність спостереження Олексія Луньова, озвученого ним у бесіді на “Бірючому”: “В художній роботі вірно вибраний напрямок притягує потрібну реалізацію розвиток”.

Rođena sam u oficirskoj porodici, porodici vojnika još od djede-pradjede. Zato sam od malih nogu bila okružena vojničkom simbolikom. Međutim, tek nakon početka okupacije teritorije Ukrajine vojnički vizuelni atributi postali su za mene aktuelni dio kulture, natjerali da ih proučavam – na primjer, čitajući vojnička zvanja po narame nicama. Preuzela sam elemenat iz novog nacrta naramenica ukrajinske armije kao čvrstu grafiku pravca zacrtanu na panou crnim pločicama. Svijet koji nas okružuje diktira pravac, čak san, nudeći je u varijantama izračunatim od strane

Born in 1978 in Zaporizhzhya, worksinstallations.thorMan”,participatedingofUniversity.ZaporizhzhyahanskGraduatedUkraine.fromLuartschoolandNationalParticipant“Artzebs”group.Beapartofart-group“Burningvi-jing,2019.Auofphotos,videos,LivesandinKyiv,Ukraine.

Zadatisvijet.

zadat spolja, u situaciji rata postaje totalan. „Ja ne mislim, ja sam vojnik”. S druge strane, da se postignu lične promjene, da se čovjek oslobodi pritiska socijalnih stereotipa, neophodno je zadati sebi vlastiti pravac – zaviriti u dubinu sebe, shvatiti osjetiti svoj individualni

LoykoNastya

234 235

Перша назва роботи – “Держу – Біжу”. Так пере гукуються військові у атаці, коли армійська символіка. Проте лише після початку окупації території України військові візуальні атрибути стали для мене актуальною частиною культури, примусили себе вивчати – приміром, по пого нах читати військові звання. Елемент із нової розробки погона української армії запозичений мною як жорстка графіка напрямку, окреслена у панно чорною плиткою. Світ, що нас оточує, диктує напрямок, навіть мрію пропонуючи у варіантах, прорахованих маркетингом. У ситуації війни зовні заданий напрямок стає тотальним: "Я не думаю, я солдат". З іншого боку, для

Настя

Pravacmarketinga.kojije

SPECIFIED DIRECTION

The first name of the work - “I cover - I run”. These are the call-offs used by soldiers during attacks, when some cover, and others engage.

The specified direction is also important in art. Experience shows that the remark of Alexey Lunev he voiced during our dialogue during the BIRUCHIY residence was so true: “In artistic work the right direction attracts the right realization and development”.

ЗАДАНИЙ НАПРЯМОК

Rođena 1978. godine u Zaporožju, Ukrajina. Završila je

During war times this externally specified direction becomes overwhelming: “I am not thinking, I am a soldier”. From the other viewpoint, one may change its personality and escape from social stereotypes only by choosing a personal reference direction, looking inside oneself, understanding and feeling one’s inner individual world.

pravac ima veliki značaj u umjetnosti. Iskustvo dokazuje tačnost zapažanja Oleksija Lunjova, artikulisanog u razgovoru na „Birjučem”: „U umjetničkom radu pravilno izabrani pravac privlači potrebnu realizaciju razvoj”.

(“ÉCORCHÉ”.“ВЕЩЬ!” що її проголошує вже сама назва “Ексо дус”, – вихід з неволі, – для мене пов’язана з подоланням простору, переміщенням із однієї фізичної точки в іншу. Мета – набуття спокою, стану стабільного комфорту. Доступність швидкість переміщення у наш час підвищує градус тривоги. Повертаєшся з подорожі – й потроху посідає сумнів: а чи було воно на справді? Сумнівною стає хіба вже не сама ідея

LunevAlexey

Народився в 1971 році у м. Рига, Латвія. У 1993 році закінчив коледж мистецтв у Мінську, премій:Білорусь.РеспублікаВолодар“Найкраща з іноземних експози цій” на виставці “Art Vilnіus ‘16”: за проект “Flip Flap Moment”, Вільнюс, РеспублікапрацюєШвейцарія.відцаріяHaus,СтипендіїВільнюс,Cannot’11”:виставціних“НайкращаЛитва;зіноземекспозицій”на“ArtVilnіusзапроект“SheSayHEAVEN”.Литва;відKunstlerБосвиль,ШвейтаСтипендіїкантонуАаргау,ЖивейвМінську,Білорусь.

The idea, basically stated by the name “Exodus”, – the escape from slavery, – is associated with a journey across space, a transfer form one physical point to another. The goal is to reach peace, and to reach the state of stable comfort. The ease and pace of today’s travel turns up the heat of anxiety. As soon as you return home after the journey, a grain of doubt starts growing in you, you start asking yourself if the journey was real? Even the idea of space becomes doubtful.

МУЛЬТИПЛЬ) Ідея,

Ideja koju proglašava već sam naziv “Egzodus” –izlazak iz ropstva – za mene je vezana za savlada vanje prostora, premještanje iz jedne fizičke tačke u drugu. Cilj je sticanje mira, stanja stabilnog komfora. U naše vrijeme pristupačnost i brzina premještanja podižu stepen uznemirenosti. Vra ćaš se sa putovanja i polako te obuzima sumnja: da li je to stvarno bilo? Postaje sumnjiva maltene sama ideja prostora.

Awards winner: "Best of foreign exhibitions" at "Art Vilnus '16": for the "Flip Flap Mo ment" project, Vilnius, Lithuania; “Best of Foreign Expositions” at Art Vilnіus '11: for the "She Cannot Say HEAVEN" project, Vilnius, Belarus.andSwitzerland.theandBosville,KunstlerScholarshipsLithuania;fromHaus,SwitzerlandScholarshipsfromCantonofAargau,LivesworksinMinsk,

Zašto – Stvar?

Bjelorusija.ŽiviAargau,stipendijeBosvilla,izKorisnikVilnius,Cannot'11:izložbi“„NajboljeVilnjus,„Moment'16“:izložbi“„NajboljeDobitnikpublikatetuUmjetničkomnafakuluMinsku(ReBjelorusija).nagrada:odstranihna„ArtVilnuszaprojekatpreokreta“,Litvanija;odstranihnaArtVilnusuzaprojekat"SheSayHEAVEN".Litvanija;stipendijeKunstlerHausa,ŠvajcarskeiKantonaŠvajcarska.iradiuMinsku,

Ovo je zaokret prema taktilno-osjetnom, real nom. Riječ “stvar”, “predmet” – to je kao logo određenog objekta „koji izmiče ikakvoj definiciji” (Klas Oldenburg). Ono što aludira na postojanje ugodne materijalnosti. Terapija koja daruje nadu gasi uznemirenost. Ovdje mi sjećanje ukazuje na moju dječiju igru “Izlazak”, kad sam prije spavanja zamišljao iznenadni požar sastavljao u glavi listu sitnica koje su mi bile drage i koje su morale biti

sitnih crtica kojima prekrivam list. Obavezno (i to je princip) jednoličan proces, lišen ekspresije, nešto kao monaška poslušnost. Svaka crtica za mene je multiple, „neprestano ponavljana jedinica”, prema definiiji Jozefa Bojsa. Reprodukovanje redoslljeda, multiplikacija – to je proces proživljavanja vremena. Za mene je identičan realnosti. Mašinerija rada jednaka je eskapizmu. Jer je upravo eskapizam – privatna alternativa Izlasku.

ЦеЧомупростору.–Вещь?розвороту

Born in 1971 in Riga, Latvia. Graduated from the College of Arts in Minsk, Belarus, 1993.

(“ÉCORCHÉ”.“STVAR!” MULTIPLE)

“THE (“ÉCORCHÉ”.THING!”MULTIPLE)

послідовності, мультиплікація — це процес переживання часу. Для мене він тотож ний реальності. Машинерія праці дорівнює ескапізму. Бо ж власне ескапізм — приватна альтернатива Виходу.

Rođen 1971. u Rigi, Letonija. Diplomirao 1993. godine

бік тактильно-відчутного, ре ального. Слово “вещь”, – “річ”, “предмет”, – як логотип певного об’єкту, “що ухиляється від будь-якого визначення” (Клас Ольденбург ). Те, що натякає на існування затишної матеріаль ності. Терапія, котра дає надію і гасить тривогу. Тут пам’ять підказує мою в дитинстві гру у Вихід, коли перед сном я уявляв собі раптову пожежу подумки складав перелік дорогих мені дрібниць, що підлягають евакуації.

Техніка: безліч дрібних рисок, що ними я вкриваю аркуш. Принципово одноманітний, позбавлений експресії, такий собі чернечий послух – сам процес. Кожна риска для мене – мультипль, “безнастанно повторювана одиниця”, за визначенням Йозефа Бойса. Від творення

236 237

Олексій Луньов Aleksej Lunjov

Tehnika:evakuisane.bezbroj

“The Thing”: what does this title mean? It is a turn towards something real, tactile and palpable. The term “thing”, – “object”, “article”, – is a logo of a certain object that “eludes definition” (Claes Oldenburg). The object that hints at the existence of comfortable materiality. The therapy which gives hope and kills anxiety. The memory reminds me of a game I played when I was a kid, a game of Escape. Before sleep I used to imagine a sudden fire in our house and, in my mind, created a list of things, my dear possessions, that I would have saved and evacuated.

Technique: lots of touches, cover a piece of paper with them. Essentially monotone, deprived of any expression, like monastic obedience – this is the process. Every touch for me is a multiple, and a term Joseph Beuys used, “an unremittingly repeated item”. Reflecting a sequence, multiplication – this is a process of living through time. I identify this process with reality. Labour machinery equals escapism. And actually escapism – is a private alternative to the Exodus.

238 239 2019cm.150×105acrylic.graphite,Paper,(Multiple)”.Vesch!“Écorché. 2019cм.150×105акрил.графіт,Папір,(Мультипль)”.Вещь!“Écorché. 2019cm.150×105akrilik.grafit,Papir,(Multypl)”.Stvar!“Écorché.

Народився в 1968 році у Києві, Україна. Закінчив втаякнідожника2009році.мистецтво”номінаціїхудожниківконкурсужецьНімеччина.мистецтврезиденттури.мистецтваміюНаціональнусереднюдержавнуКиївськухудожнюшколутаакадеобразотворчогоіархітек1999року–АкадеміїуМюнхені,Перемовсеукраїнськогомолодих“Старт”у“Візуальнев2003Живописець.Ізрокуроботихубулипроданатакихаукціонах,Sotheby’s,Phillipsін.ЖиветапрацюєКиєві,Україна.

240 241

Rođen 1968. u Kijevu, Ukrajina. Završio je Kijevsku umjetničkudržavnuškolu i Nacionalnu akademiju likovnih umjetnosti i arhitekture. Tokom 1999 - rezident Aka demije umjetnosti u Minhenu, Njemačka. Pobjednik sveukra jinskog takmičenja za mlade umjetnike „Start“ u Kijevu,isumaprodataumjetnikovaOd2003.„Vizuelnanominacijiumjetnost“godine.Slikar.2009.godinedjelasunaaukcijainstitucijakaoštoSotheby,Phillipsdruge.ŽiviradiuUkrajina

MamsikovMaksym

Максим Мамсіков Maksim Mamsikov

Door. Mixed media. 78 × 177 cm. 2019 Двері. Змішана техніка. 78 × 177 см. 2019 Vrata. Mešoviti mediji. 78 × 177 cm. 2019

Born in 1968 in Kyiv, Ukraine. Graduated from Kyiv State Art High School and the National Academy of Fine Arts and Archi tecture. 1999 –the Resident of the Academy of Fine Arts in Munich, Germany. Winner of Kyiv,LivesSotheby's,atworks2009(2003).ination“Start”titionAll-Ukrainianthecompeofyoungartistsinthenom“VisualArt”Painter.Sincetheauthor'shavebeensoldauctionssuchasPhillips,etc.andworksinUkraine.

станом, можливістю незалучення, або навпаки – загрузання у про блеми глобального потепління, забруднення світового

Ironija ove priče navodi nas da ne tražimo istinu tamo gde ne postoji. Svako bira svoj put - da uživa u vremenu i bogatstvu, mogućnosti da nije uključen ili obratno - da bude uhvaćen u probleme globalnog zagrevanja, zagađenja okeana, patnje migranata poreskih obveznika Južne Karoline.

Іронічністьпростір. цієї

SPACE PIRATES

Всі пам’ятають легендарну, можливо, маніпуля цію – відеозйомку про висадку американських астронавтів на Місяць? Чи є це досить якісно змонтованою вигадкою, що десятиліттями втовкмачувалась у голови людства мож новладцями задля нагнітання геополітичної атмосфери в період після “холодної війни”? Користуючись такою нагодою, учасники рези денції на півострові Бірючий, під враженнями від того, що відбувається навколо, вкрали прапор з кістками у “Школи Вітру” та рушили у космічну подорож, перетворившись на піратів, що несуть сучасне мистецтво в безмежний історії спонукає не шукати правди там, де її нема. Кожен обирає свій Вихід – насолоджуватись часом і океану, страждань мігрантів та плат ників податків південної Кароліни.

Anyone remember the legendary, possibly manipulation - video of a US astronaut landing on the moon? Is this a sufficiently well-constructed fiction that for decades it has been imprisoned in the minds of mankind by the power-holders for the sake of forcing the geopolitical atmosphere during and after the Cold War? Using this opportunity, members of a residence on the Birchy Peninsula, impressed by what was happening around, stole a bone flag from the Wind School and embarked on a space voyage, turning into pirates carrying contemporary art into boundless space.

We are no longer shocked, do not provoke, do not touch what is happening around. We know - or want to know - and sometimes we hope - that this was another lie.

The huge flow of information, in which we are immersing ourselves ever more hopelessly, does not leave us the right to "capsule existence", alienation, vacuum, concentration, choice. We are involved in any tool in the global knowledge market, in which it is quite difficult to understand and find something true. We are surrounded by "fakes", and from everywhere, and even stopped paying attention to it. This led to the kind of continuing care - the main problem of humanity.

SVEMIRSKI PIRATI

Ogroman protok informacija, u koji se uranjamo sve beznadežnije, ne ostavlja nam pravo na „postojanje kapsule“, otuđenje, vakuum, koncentraciju, izbor. Uključeni smo u bilo koji alat na globalnom tržištu znanja, u kome je prilično teško razumeti pronaći nešto istinito. Okruženi smo "falsifikatima" i odasvud, pa čak i prestali da obraćamo pažnju na to. To je dovelo do vrste stalne nege - glavnog problema čovečanstva. Više nismo šokirani, ne provociramo, ne diramo u ono što se dešava okolo. Znamo - ili želimo znati - a ponekad se nadamo - da je to bila još jedna laž.

242 243 Space Pirates. Acrylic on canvas. 100 × 80 cm. 2019 Космічні пірати. Полотно, акрил. 100 × 80 см. 2019 Svemirski gusari. Akrilik na platnu.100 × 80 cm. 2019 КОСМІЧНІ ПІРАТИ” Величезний потік інформації, в який ми щодня занурюємось дедалі безнадійніше, не залишає нам права на “капсульне існування”, відчу женість, вакуумність, зосередженість, вибір. Ми у будь-який засіб залучені до глобального маркету знань, в якому досить важко розібра тись та знайти що-небудь справдешнє. Ми оточені “фейками”, причому звідусіль, навіть перестали приділяти цьому увагу. Це призвело до такого собі don’t care – основної проблеми людства. Нас більше не шокує, не провокує, не чіпляє те, що коїться навколо. Ми знаємо – або хочемо знати, а часом потай сподіваємось – що це була чергова неправда.

Da li se neko seća legendarne, verovatno manipulacije - video snimka američkog astronauta koji sleti na Mesec? Da li je ovo dovoljno dobro konstruisana fikcija da su je decenijama držali u zatočeništvu umova čovečanstva zbog nametanja geopolitičke atmosfere za vreme posle hladnog rata? Iskoristivši ovu priliku, članovi rezidencije na poluotoku Birchi, impresionirani onim što se događalo okolo, ukrali su koštanu zastavu iz škole vetra krenuli u svemirsko putovanje, pretvarajući se u gusare koji nose savremenu umetnost u bezgranični prostor.

The irony of this story prompts us not to seek the truth where it does not exist. Everyone chooses their way out - to enjoy the time and fortune, the possibility of non-involvement, or vice versa - getting caught up in the problems of global warming, pollution of the oceans, the suffering of migrants and taxpayers of South Carolina.

Народився Україна.УжгородіЖивеУкраїна.“Бактерія”,засновниківавторілюстратор,Україна.академіюнаціональнуколеджтеатрально-художнійДніпропетровськийЗакінчивтаЛьвівськумистецтв,Художник,куратор,текстів,одинізгалереїКиїв,тапрацюєвтаКиєві, Rođen 1978. u Anabi, Alžir. Diplomirao Ukrajina.uUkrajina.„Bakteria“,suosnivačkustos,Umjetnik,umjetnosti,nacionalnojumjetnostkoledžuDnjepropetrovskomnazapozorišteiLavovskojakademijiUkrajina.ilustrator,autortekstova,galerijeKijev,ŽiviiradiUžgoroduiKijevu, нового і відновлення старого тоталітаризму – ми звикли сприймати не як цілісну картину, а окремими елементами, фрагментами. Це проблема в проблемі. Хтось реагує на котрий-небудь з цих фрагмен тів, який його зачіпає на персональному рівні, хтось – на декілька. Так бо ж влаштована люди на так працюють її захисні механізми. Глуха до цілого, якого вона просто не бачить, людина зберігає свій власний внутрішній спокій. Я у своїх роботах останнього часу часто пору шую цю проблему і використовую принцип “фрагменту”. Це такий своєрідний вихід з зони комфорту. З одного, здавалося б на перший погляд, неважливого елементу – наприклад, фрагмент пейзажу, чи шматок стіни, чи кана лізаційний люк, чи частина паркану – я веду композицію до цільності, розповідаючи пер сональну історію усвідомлення цього світу. Це прості речі, через які можна вирішити чимало важливих художніх задач.

насиченої збагаченої, цільної реальності. Вихід завжди є, його можна знайти, якщо ти збираєш ці фрагменти докупи і матимеш уяву про цільне явище.

U svojim najnovijim radovima često dotičem ovaj problem koristim princip “fragmenta”. To je svojevrstan izlazak iz zone komfora. Od jednog, čini se na prvi pogled nevažnog, elementa – na primer, fragmenta pejzaža ili dijela zida, ili otvora za kanalizaciju, ili dijela ograde – vodim kompoziciju ka cjelovitosti, pričajući personalnu priču o tome kako sam postao svjestan ovog svijeta. To su jednostavne stvari kroz koje može da se riješi veliki broj važnih umjetničkih

Someone reacts to one of these fragments, which appeals to him on a personal scale, someone – to several fragments. This is the way a human is functioning, and this is the way human protec tion mechanisms are working. Being dead to a whole, which is actually unseen, the human thus preserves his own internal comfort and harmony.

Svi problemi i izazovi pred kojima sad stoji čovječanstvo - globalne političke ekonomske perturbacije, ratovi za resurse i teritorije, a odskora apsolutno novi, hibridni ratovi za svijest; ekološke katastrofe; rađanje novog i obnavljanje starog totalitarizma – navikli smo da ovo doživljavamo ne kao cjelovitu sliku, već kao posebne elemente, fragmente. To je problem u

в 1978 році в місті Аннаба, Алжир.

Олекса Манн Oleksa Man

na poneki od ovih elemenata koji ga dotiče na personalnom nivou, neko – na nekoliko elemenata. Takva je priroda čovjeka tako rade njegovi zaštitni mehanizmi. Gluv za cjelinu, koju naprosto ne vidi, čovjek čuva svoj vlastiti unutrašnji mir.

ima mogućnost da pogleda cjelinu razmjere problema, ulazeći preko posebnih elemenata, vršeći radove preko mikrokosmosa razvijajući ga do makrokosmosa. Ograničenje sredstava, ravan i sužavanje palete na nekoliko boja, crnu i bijelu, uz minimalni akcenat u boji, daju bezbroj varijacija za plastična otkrića. S jedne strane, to je svjesno ograničenje sredstava kao glavni umjetnički princip; sa druge, zahvaljujući tome, konstruisanje koncentrisane i obogaćene cjelovite realnosti. Izlaz uvijek postoji, može da se pronađe, ako skupljaš ove fragmente u cjelinu i ako ćeš da imaš predstavu o cjelovitoj pojavi.

An artist can look at the wholeness and dimen sions of the problem via separate elements, working through the microcosm, developing it into a macrocosm. Restriction of methods, the surface and the palette limited to several colours, black and white, a minimal colour accent – all these give plenty of variations for plastic discov eries. From one side – a conscious limitation of methods is a main artistic principle; from the other side, it makes a construction of wholesome, saturated and enriched reality possible. The Exodus is always present, it can be found, if you collect these fragments together and have a vision of the whole.

Nekoproblemu.reaguje

Born in 1978 in Anna ba, Algeria. Graduated from andworksUkraine.“Bacteria”founderswriter,illustrator,Arts,NationalArtsRegionalDnipropetrovskTheaterandCollegeandLvivAcademyofUkraine.Artist,curator,oneoftheofthegallery,Kyiv,LivesandinUzhgorodKyiv,Ukraine.

My recent works are often devoted to this prob lem, I use a “fragment” principle in them. It is some sort of a way to leave your comfort zone. Starting from one, seemingly unimportant ele ment – for instance, a fragment of a landscape, or part of a wall, or a manhole, or a fence –lead the composition towards wholeness, telling a personalized story of understanding this world. These are simple things, by which a lot of impor tant artistic goals.

Художник має можливість подивитись на цільність масштабність проблеми заходячи через окремі елементи, ведучи роботу через мікрокосмос розвиваючи його до макрокос мосу. Обмеження засобів, площина і звуження палітри до декількох кольорів, чорного білого, мінімальний кольоровий акцент – дають безліч варіацій для пластичних знахідок. З одного боку – свідоме обмеження засобів, як основний художній принцип; з іншого, завдяки цьому, – конструювання

All problems and challenges humanity faces: i.e. global political and economic perturbations; wars for resources and territories, and completely new, recently born hybrid wars – for minds; ecological catastrophes; a rise of new and a renewal of old totalitarism – all that is what we habitually per ceive not as a whole, but as separate elements, fragments. It is a problem within the problem.

Umjetnikzadataka.

244 245

MannOlexa

Всі проблеми й виклики, перед якими зараз стоїть людство: глобальні політичні й еконо мічні пертурбації; війни за ресурси і території, а знедавна й абсолютно нові, гібридні війни –за свідомість; екологічні катастрофи; зароджен ня

246 247 2019cm.120×180canvas.onAcrylic1”.“Fragment 2019см.120×180акрил.Полотно,1”.“Фрагмент 2019cm.120×180platnu.naAkrilik1”.“Fragment 2019cm.120×180canvas.onAcrylic2”.“Fragment 2019см.120×180акрил.Полотно,2”.“Фрагмент 2019cm.120×180platnu.naAkrilik2”.“Fragment

248 249

Народилася в 1985 році в художнєзакінчилаУкраїна.Донецьку,У2005роціДонецькеучилище,а в 2009 році Харківську державну академію дизайну та мистецтв. У 2011 році навчалася в Іспанія.Барселоні,перформансів.Авторка(Краків,"GaudeроцітворчогоакадеміїНаціональнійобразо-мистецтваархітектури.У2012вигралагрантPolonia"Польща).живопису,ЖивепрацюєвКиєвітаУкраїна-

Моя пропозиція — диптих, що відображає чоловічу жіночу сторони етимологічного значення “exodus”: з давньогрецького ἔξοδος, éxodos, щo означає “виходити”, ἐξ- (ex, “з”) +ὁὁδός (hodós), “шлях, дорога”. Чоловік — Уроборос, традиційний символ: дракон, що поглинає власний хвіст, – як репрезентація циклічної природи часу, в даному випадку це символ кінця тиранії чоловіків по відношенню до жінок. Друга частина диптиху – Жінка верхи на міфологічному створінні, яке у романтичній втечі летить геть на тлі золотого місяця, нагаду ючи у такий спосіб про непохитну силу жіночої чуттєвості й інтуїції.

Born in 1985 in Donetsk, Ukraine. In 2005 graduated from Donetsk Art College in 2005 and from Kharkiv Academy of Design and Arts in 2009. In 2011 studied at the National Acad emy of Fine Arts and Architecture. In 2012 won the "Gaude Po lonia" grant (Krakow, Poland). Author of painting, performances. Lives and works in Kyiv and Ukraine-Spain.Barcelona,

MurashkinaNina

Ніна Мурашкіна Nina Muraškina

My proposal is a dypthic which represents both masculine and feminine sides of the etyimological meaning of “exodus” (in ancient greek ἔξοδος, éxodos, meaning “going out”, from ἐξ- (ex, “out”) +ὁὁδός (hodós, “path, road”). The man is an Ouroborus, a traditional symbol of a dragon devouring his own tail, as a representation of the circular nature of time, here the symbol of the end of the tiranny of men towards the woman. On the other hand, a woman is riding a mythological creature who is flying away in a kind of romantic escape, with a golden moon behind, recalling the intuitive and sensual power of women.

Rođena 1985. u Donjecku, Ukrajina. Godine 2005. Završila je Umjetničku školu u Donjecku, a 2009. Di plomirala na Harkov skoj akademiji dizajna umjetnosti. Godine 2011. studirala je na Nacionalnoj akademiji za likovnu na-Španija.Živije(Krakov,„Gaude2012.arhitekturu.umjetnostGodineosvojilajegrantPolonia“Poljska).Autorslika,performansa.iradiuKijevuBarseloni,Ukraji

Moj je predlog — diptih koji prikazuje mušku žensku stranu etimološkog značenja “exodus”: od starogrčkog ἔξοδος, éxodos što znači „izlaziti“ ἐξ- (ex, „iz“) +ὁὁδός (hodós), „put“. Muškarac je Uroboros, tradicionalni simbol: zmaj koji guta svoj rep – kao reprezentacija cikličke prirode vremena, u ovom slučaju to je simbol kraja tiranije muškaraca u odnosu prema ženama. Drugi dio diptiha – Žena jaše mitološko biće koje u svom romantičarskom bjekstvu leti negdje na tlu zlatnog Mjeseca, podsećajući tako na nepokolebljivu snagu ženske osjećajnosti intuicije.

250 251 2019cм.150×150canvas.onAcrylicviolence!”.my“Goodbye 2019см.150×150акрил.Полотно,насильство!”.моє“Прощай 2019cм.150×150platnu.naAkriliknasilju!”nami“Oprosti 2019cм.150×150canvas.onAcrylicend”.theis“This 2019см.150×150акрил.Полотно,кінець!”.мені-“Все 2019cм.150×150platnu.naAkrilikmene”krajje“Sve

Але моя оптика не налаштована на широкий кут зору, якраз навпаки – на точковий, на рі вень життя окремого індивіда. от, підтягуючи у фокус долю окремішньої людини, я бачу, що її вихід, незалежно від Виходу світового, дуже й дуже банальний. Він безнадійно прозаїчніший, а що найбільш гнітюче – нещадно передбачу

My optics is not tuned for a broad spectrum, it is tuned just the opposite way – for a single-spot view, for a level of a single human living. And when I put a focus on the life of an individual, I see that his exodus, irrespective of the global Exodus, is pretty much banal. It is so hopelessly unpoetic, and what is the most depressing thing – it is mercilessly predictable.

252 253

ним

Юрій

Завдяки, мабуть, тому, що звуть характером, вдачею, або психікою, або ще як завгодно, у зіткненні з питаннями глобальних, світових проблем, криз я не відчуваю себе повноцін ною, активною часткою суспільства, а радше прагну до уособлення. Та воно й не головне. Головне – мати власну точку зору на велику світову кризу, треба бути людиною неабиякого розуму й глибоко розуміти, аналізувати, бачити зв’язки. Тоді картину того, що відбувається, може перейняти хоч яка-небудь цілісність.

однієї

Perhaps, this is due to something being called temper, nature, or mentality, or whatever, when I crash into global problems and world crises, do not feel as an integral active part of the society, I would rather strive for an isolation. And this is not the most important part. What is crucial – one shall have a personal viewpoint on a largescale global crisis, one shall possess a remarkable intellect to deeply understand, analyze and see the connections. Only in this case the landscape of everything that is happening, can be taken over by at least some kind of wholeness.

In my work dedicated to the Exodus, as an artist working with a painting medium, I illustrate and paint the most banal, uninteresting and accidental images, placed in a random order within one surface. They as banal and insignificant, as the exodus of a single individual.

JurijПікульPikul

PikulYuriy

У своїй роботі, присвяченій Виходу, як худож ник, котрий працює з медіумом живопису, я пишу або зображую гранично банальні, нудні рандомпринципом у межах площини. й незначні, як вихід окремої людини.

й випадкові картинки, розташовані за

Uuzaludnosti.svomradu

Valjda zahvaljujući onome što se zove karakter, narav, ili psiha ili kakogod, u sudaru sa pitanjima globalnih svjetskih problema, kriza ne osjećam se kao punovrijedni, aktivni sastavni dio društva, radije težim izdvojenosti. Ali to nije najvažnije. Glavno je da se ima vlastita tačka gledišta na veliku svjetsku krizu, treba biti čovjek natprosječne pameti duboko razumjeti, analizirati, vidjeti veze. Onda sliku onog što se dešava može da preuzme makar neka cjelovitost. Ali moja optika nije podešena na široki ugao gledanja, upravo obrnuto – na tačkasti pogled, na nivo života posebne jedinke. I eto, smještajući u fokus sudbinu izdvojenog pojedinca, vidim da je njegov izlazak, nezavisno od Izlaska svjetskog, vrlo, vrlo banalan. Beznadežno je prozaičan, a najdepresivnije je to što je nemilosrdno

posvećenom Izlasku, kao umjetnik koji radi sa medijem slikarstva, ja slikam ili prikazujem granično banalne, dosadne i slučajne slike, koje su raspoređene prema nasumičnom principu u granicama jedne ravni. Isto tako banalne beznačajne kao izlazak pojedinca.

The majority of people do not have time or possibility, and resources, which happens very often, to think about global problems. People animalize, and so many of them are getting milled by the grinders of vanity.

Такі самі банальні

Većinapredvidljiv.čovječanstva nema ni vremena, ni mogućnosti, a najčešće ni snage da razmišlja o globalnom. Ljudi jednostavno preživljavaju, a mnoge uveliko samelje vodenični kamen

Народився в 1983 році в Києві, Україна. Навчався у Національній тецтваобразотворчогоакадеміїмисархітектури в Києві, Україна, яку вМММ.тів.графікиЖивописець,залишивдобровільноу2005році.автортаарт-об’єкУчасникгрупиЖивеіпрацюєКиєві,Україна.

Born in 1983 in Kyiv, Ukraine. Studied at the National Academy of Fine Arts and Archi tecture, Kyiv, Ukraine, which the artist left at his own wish in 2005. Painter, author of graphics and art objects. Member of the MMM group. Lives and works in Kyiv, Ukraine.

Уваний.більшості людства немає ні часу, ані мож ливості, а найчастіше й сил – міркувати про глобальне. Люди просто животіють, і наскільки ж багатьох перемелюють жорна марноти.

Rođen 1983. u Kijevu, Ukrajina. Studirao na Nacionalnoj akademiji likovnih umjetnosti i arhitekture u Kijevu, Ukrajina, koju je dobrovoljno napustio 2005. godine. Slikar, autor grafike i umjet ničkih objekata. Član MMM grupe. Živi radi u Kijevu, Ukrajina.

254 255 2019cm.140×180canvas.onOilindividual.theforoutcomesSix 2019см.140×180олія.Полотно,індивіда.длявиходівШість 2019cm.140×180platnu.naUljepojedinca.zaishodaŠest

Віктор Покиданець

Victor Pokidanjec

в 1961 році

I

heaven –

of humanity. The Exodus from Egypt, manna from heaven, “Public Food Service”, charitable food delivery – these are

Pametno uređena “Društvena ishrana” – to je zalog ljudskog progresa. Dobrotvorna „Društvena ishrana” – to je šansa koja u kritičnim momen tima pruža ljudima mogućnost da se podignu nastave svoj sveti put prema preživljavanju razvoju. Mislim da je nebeska mana – prva do brotvorna „Društvena ishrana” u biblijskoj istoriji čovječanstva. Izlazak iz Egipta, nebeska mana, „Društvena ishrana” – to su veoma važni mo menti na putu spasenja čovječanstva od propasti. 2019cm.,22d.triptych,Ceramic,PRIKHOD”.OBKHOD.“ISKHOD. 2019см.,22д.триптіх,Кераміка,ПРИХОД”.ОБХОД.“ІСХОД. 2019cm.,22d.triptih,Keramika,PRIHOD”.OBHOD.“ISHOD.

PokidanetsVictor

Розумно впорядкований “Общепит” – запорука людського прогресу. Благодійний “Общепит” –це шанс, який дає людям у критичні хвилини підвестися й продовжувати свій святий шлях до виживання й розвитку. Гадаю, манна небесна –перший благодійний “Общепит” у біблійний історії людства. Вихід з Єгипту, манна небесна, “Общепит”, благодійне харчування – це дуже важливі моменти на шляху порятунку людства від загибелі.

its sacred

on

Rationally functioning Public Food Service is a key to human progress. Charitable Public Food Service – is a chance which helps humanity in its critical times to stand up and continue way towards survival and development. guess, manna from is a first-ever charitable history very important moments the way of humanity’s salvation from death.

Rođen 1961. godine u Zalizcima, Ternopiljska oblast, Ukrajina. Diplo mirao na Institutu za umjetnost Ukrajina.Kijevu,umuzejimasuAutoroviumjetnikaČlanUšinski“.tapedagoškogNacionalnoguniverziteJužneUkrajine„K.D.Slikar,grafičar.NacionalneunijeUkrajine.radoviprisutniunacionalnimumjetnostiOdesi,ZaporožjuiuUkrajini.ŽiviradiuMikolajevu,

Born in 1961 in Zalizhtsi, Ternopil region, GraduatedUkraine.from the Institute of Arts of K. D. Ushynsky South Ukrainian Ukraine.andKyiv,ZaporizhzhyamuseumsinworksUkraine.Unionofartist.Painter,PedagogicalNationalUniversity.graphicMembertheNationalofArtistsofAuthor'sarepresenttheNationalartofOdesa,andUkraine.LivesworksinMykolaiv,

“Public Food Service” in the biblical

256 257

Народився в Україна.працюєКиєва,Одеси,вРоботихудожниківНаціональноїписець,Д.гічногодержавногофакультетхудожньо-графічнийУкраїна.ТернопільськаЗаложцях,область,ЗакінчивОдеськогопедагоінститутуім.К.Ушинського.Живографік.ЧленспілкиУкраїни.знаходятьсяхудожніхмузеяхЗапоріжжятаУкраїна.ЖиветавМиколаєві,

258 259

fromMannaHeaven.Oiloncanvas.Triptych.100×120cm.2019 2019см.120×100Триптих.олія.Полотно,небесна.Манна 2019см.120×100Triptikh.ulje.Platno,neba.sManna

260 261

принесла квітка футуристів: справжні діаманти – чи дешеві яскраві скельця?

Андрій Стегура Andrij Stegura

My works for Exodus project send the viewer to the beginning of the XX century, at a time when futurists declared the arrival of a “new human” who will throw tradition as it is into the dustbin of “Thehistory.World in Reverse” is a collection of poetry work by Aleksei Kruchyonykh and Velimir Khlebnikov, featuring an original flower-collage by Natalia Goncharova on the cover. The book tells the story in reverse, where life moves from death to birth.

Da li se rodio novi čovjek, da li se pojavila nova generacija da li se promijenilo čovječanstvo za 100

SteguraAndriy

Is the new human born? Does the new generation appear? Has humanity changed over 100 years?

людство за 100

je donio cvijet futurista: prave dijamante ili jeftine šarene stakliće?

Rođen 1969. godine u Zaporožju, Ukrajina. Završio Užgorodski fakultet umjetnosti „A. Erdeli“, Ukrajina. Autor slika, grafike, objekata. Živi radi u Užgorodu, Ukrajina.

“Мірсконца”

Kakvegodina?plodove

Мої роботи для проекту “Exodus” відсилають глядача до початку ХХ ст., коли футуристи проголосили прихід “нової людини”, що викине традицію як таку на звалище світової історії. – така була назва збірки поезій Олексія Кручоних та Велимира Хлєбникова з оригінальною квіткою-колажем Наталі Гончаро вої на обкладинці. Сюжет книги розгортався за принципом зворотного плину часу, руху життя від смерті до народження. Чи народилася нова людина, чи з’явилось нове покоління та чи змінилось

And which results did the futurists’ flower bring: true diamonds or cheap flashy pieces of glass?

Born in 1969 in Zaporizhzhya, Uzhgorod,Livesing,1988.A.ofUzhgorodGraduatedUkraine.fromCollegeArtsnamedafterErdeli,UkraineinAuthorofpaintgraphics,objects.andworksinUkraine.

Народився в 1969 році в Україна.працюєоб'єктів.живопису,Ерделі,мистецтвУжгородськийУкраїна.Запоріжжі,Закінчивколеджім.А.Україна.Авторграфіки,ЖиветавУжгороді,

Якіроків?плоди

„Svijetskraja“ (“Мірсконца”) – takav je bio naslov zbirke pjesama Alekseja Kručoniha i Velimira Hljebnikova sa originalnim cvijetom-kolažem Natalije Gončarove na koricama. Siže knjige je bio izgrađen prema principu vremena koje teče unatrag, kretanja života od smrti ka rođenju.

Moji radovi za projekat “Exodus” upućuju gledaoce na početak 20. vijeka, kad su futuristi proglasili dolazak „novog čovjeka“ koji će baciti tradiciju kao takvu na deponiju svjetske istorije.

Acrylic

“Mirskonca. New Day”. on canvas. 90 × 120

262 263 “Mirskonca. Futura”. Acrylic on canvas. 100 × 130 cm. 2019 “Мірсконца. Футура”. Полотно, акрил. 100 × 130 См. 2019 “Mirskonca. Futura”. Akrilik na platnu. 100 × 130 cm. 2019

сm. 2019 “Мірсконца. Новий день”. Полотно, акрил. 90 × 120 см. 2019 “Mirskonca. Novi dan”. Akrilik na platnu. 90 × 120 cm. 2019

264 265

Author of Bukvić,helpHadžifejzović,fourthePresentednationalmorephy”.lationperformance,painting,instaland“depotgraParticipatedinthan50interexhibitions.himselfatVeniceBiennaletimes.In1984,withtheofR.TadićandS.conceivedthe

ював “Шарламадеєво,АнтверпеніЖивеСараєвоськогосучасногоДокументу","Югославськубієналеюгославмистецтвав(1987,1989).іпрацюєвтаСараБельгія-Сербія,очолюєгалереюДепо”.

Народився в 1956 році

HadžifejzovićJusuf

menta“, dvogodišnju izložbu Depo“.galerijuHercegovini,jevu,u(1987,jetnostijugoslovenskesavremeneumuSarajevu1989).ŽiviiradiAntverpenuSaraBelgiji-Bosnigdjevodi„Charlamaв м. таспільнобієнале.ботипрезентувавставках.міжнароднихучастьтамансів,живопису,КлаусаництвомDüsseldorfвзакінчивчогоакадеміївЮгославія.Переполе,НавчавсяБелградськійобразотвормистецтватааспірантуруKunstakademieпідкерівпрофесораРінке.Авторперфорінсталяцій“депографії”.Бравупонад50виЧотириразисвоїронаВенеційськійУ1984роцізР.ТадичемС.Буквичемініці

2019Performance.Demonstration.BIRUCHIY 2019Перформанс.Демонстрація.BIRUCHIY 2019Performanse.Demustracija.BIRUCHIY

Rođen 1956. godine u Prijepolju, Jugoslavija. Studirao je na beo gradskoj Akademiji likovnih umjetnosti i završio postdiplomske studije u Kunstakade mie Dusseldorf, pod nadzorom profesora Klausa Rinkea. Autor slika, bijenaluNađunarodnihnagrafija“.instalacijaperformansa,i„depoUčestvovaovišeod50meizložbi.Venecijanskompredstavio se četiri puta. Hadžifej zović je 1984. godine, uz pomoć R. Tadića i S. Bukvića, „Jugoslovenskaosmisliodoku

Юсуф JusufХаджифейзовичHadžifejzović

Born in 1956 in Prijepolje, Yugoslavia. Studied at the Bel grade Academy of Fine Arts and completed his postgraduate stud ies at the Kunstakade mie Düsseldorf under the supervision of Professor Klaus Rinke.

“Yugoslav Documents”, a biennial exhibition of Yugoslav contem porary art in Sarajevo (1987, 1989), and in the 1980s. Lives and works in Antwerp and Sarajevo, Belgium-Ser bia, where he leads the Charlama Depo Gallery.

J.H.: Maybe have to mention the performance “Fear of Drinkable Water”, which I performed on Cetinje Biennale, Montenegro, in 1994, during the war in Bosnia. (Montenegro was involved in the war in Bosnia.) I was invited by the curator Petar Ćuković and Prince of Montenegro Nicholas Petrovich to participate in Biennale. was a refugee in Belgium when I received this invitation. I invited all my family and friends from Serbia to participate in my performance. My only intention was to see them because I haven't seen them for three years, since the war began. One year later I made silk screen print from photo of my performance - meeting with my family. The author of this photo is Dennis Anderson, my gallerist from Antwerp. Miljenko Jergović wrote once: Fear of water is one of the symptoms of rabies. What is the fear of drinkable water?

N.M.: You also often use fabric and clothes as the symbol of a human in your works. I understand that we can’t literally compare human with product but it seems to me that it somehow rhymes with these empty packages which you use in depotgraphy. Cover telling about its content.

N.M.: Your projects during the 90-ies, as the war continued, were mostly antiwar, antimilitaristic. Situation about this war is really complicated for clear understanding and has a lot of nuances. Like a person from the country where also there is a war now, understand that comprehending

J.H.: At that time, when there was a war in Bosnia, I made such works, but it was not especially about the Balkan war. It was always against war in general. Because I can’t be a judge in this situation. But the situation was really hard. When you hear on the radio that everyday is dying twelve, twenty, three hundred people, and bombing… It was difficult to hear that and to be neutral. Especially when I found the object, which was like mute witness – German helmet from which people in the Netherlands made a strainer for cleaning salad or rice. That was a very visible moment about nonsense of war. I exhibited this piece in Venice Biennale. I found a toy lead soldier on the shore of the La Manche Channel and bought more soldiers in the second hand shop. On the shore I also found a huge piece of styrofoam and arranged it like a war situation, where dark green and light green soldiers fought each other. The title of this art work was “Battle for the Planet Styrofoam”. I also created “Battle for the Piano” and “Battle for the Water”, and “Trophy Depotgraphy“ with gun and leg of deer. It was a soft story about killing and war. don’t like banal social engagement in art. But I like to put it indirectly into the work, not being in the foreground.

J.H.: Yes, I was born in Serbia and educated in Sarajevo in High School of Applied Arts, then went to Belgrade to finish the Academy of Fine Arts. During the academy studying I’ve met a lot of people from Zagreb and Ljubljana and by the case was connected with the gallery Student Cultural Center in Belgrade, which was one of the best galleries in Yugoslavia.

a lot of good artists exhibited there. And for me it was a very important point. I’ve met a lot of important artists from Yugoslavia and that’s the reason why I organized Yugoslav Documents (Jugoslavenska dokumenta) with friends of mine, Aleksandar Saša Bukvić and Radoslav Tadić. There was the show that we were making at one artistic club of Collegium artisticum gallery. I was familiar to the gallery director Fuad Hadžihalilović because he was my professor in High School. asked him to give me one wall in the club to organize Yugoslavian exhibition. We have organized 124 solo exhibitions in three years (1984-1987). That was really important for Sarajevo scene and now you can see the result of that. After three years, in 1987, we organized big show in the gallery Collegium artisticum and we published a color catalogue. We invited all the artists who had solo exhibitions in the club and we made the first Biennale of contemporary arts – Yugoslav Documents. The second Biennale (with catalogue) we made in 1989 in the gallery Collegium artisticum and in one Sport Hall (Skenderija) on an area of 6 000 square meters. It was an initial capsule for the young people to start being artists. Opening was on the midnight and there was a couple thousand people at the opening and there was a feeling that Sarajevo has become an important center of culture and art in Yugoslavia. There was a very positive atmosphere during this period but unfortunately the war started and we didn't continue with the next Biennale.

JUSUF HADŽIFEJZOVIĆ: ART IS A LIGHTING STEP BY STEP IN THE DARKNESS

of the local problems for people who are in different context is always a bit difficult. Did you feel understanding of your story, of the specifics of context you were working with, from public and global art community at that time?

J.H.: This performance for the first time was made in Cetinje, but then people asked me to repeat it again and again. But never repeat it the same way. There is always a different space and materials and always there were some changes. Important thing about this performance said Denys Zacharopoulos, art historian and curator who worked together with Jan Hoet at Documenta in Kassel. In the catalogue of the exhibition “Art in Europe since 1945“ he noticed that it is the first art work about exile and about refugees in Europe after the Second World War.

I participated in the group show “Behind the Wall” in Moderna Museet, Stockholm, Sweden, curated by Bojana Pejić. exhibited silk screen photo of my family from performance “Fear of Drinkable water“. The organizer asked me to send the names of everyone who was on the photo – all 27 people including me. That was something new for me and I decided to make performance with the silk screen photo – hitting my family with darts.

J.H.: For more than twenty years I was making depot installations across the Europe. When I came to the towns like Zenica, Sarajevo, Belgrade, I gave the same titles to works – Belgrade Depot, Sarajevo Depot. But then Ugo Vlaisavljević, philosopher from Sarajevo, put together words “depot” and “graphia”. If photography is writing by light, then “depotgraphy” is writing by things, which people throw away or keep at home as witnesses of some nostalgic things or to remember some good moments. created

Jusuf Hadžifejzović: In my previous work “Depotgraphy” I was dealing with objects, which I found, now open an exhibition in Sarajevo at the Charlama Depot Gallery with objects discarded by my friends and people who were around the Charlama Gallery. And this show is called "Museum of Discarded Objects". When came back from my refugee time in Belgium, I saw that Sarajevo has changed. It was the time when the socialist country became capitalist, all emballages and packaging has changed. By some reflex, because it was new, I started to collect it all. All that I use in my house I wash and put aside. Now there is a full house and full gallery. have about 15,000 objects of emptiness I have collected over a long period of time, 20 years or more. It is about overprodusing and overconsuming, because before it was not so visible. You bought milk and you didn't throw away the bottle, it was used again. But now you see how many goods imperial capitalism produces and also how, by producing, they don't think about nature and ecology, they just think about profit. For profit they will make millions and millions of plastic bottles of Coca-Cola. That is one side, why make markings of emptiness - to show in how many places the product was. Dryprint on packaging is made on the way of transportation from producer to consumer and just mark this. It doesn't mean anything else but this. Some kind of minimal painting or marking painting, like when a woodcutter comes into the forest, he marks the trees first, before cutting. And how much this is art, that much my work is art. would rather call this antiart or anti-painting, or something like that, because it also has any illusionistic approach, it seems much more to counting. Counting by marking places where the products were. From the other side, there is something with art and prices on art. Each piece of contemporary art when it was produced was not so expensive. I heard, in Russia after the Revolution the consul of Greece and collector of art lived in Moscow, he was buying paintings from the artists. And he said that at that time he could sometimes buy painting for the price of one pack of cigarettes. Because that painting was not on the market before, it was new and nobody knows how much that will be, there is no established price. And when someone comes to the artist's studio when he produces today, he also doesn't know how much it will cost.

N.M.: Your famous performance “Fear of Drinkable Water”, which you mentioned before, is a kind of putting a very personal story, personal tragedy into the global context. Didn’t you feel uncomfortable telling this story again and again, when you repeated this performance a lot of times in different situations?

N.M.: And when you came back home from Belgium after the end of the war, what changed there and what changes did it cause to your art?

When Marat Gelman was opening my show in Kotor, Montenegro, he said that when he was a kid in Moscow they had two child games. One was a normal kids game and second was very serious, it was a game with money. I includ money in my work because if you give work to someone as a present they would not preserve this enough and it might disappear after some time. And money is some kind of conservant of art. Paying for art they preserves it for a long period of time. Joseph Beuys was making a silkscreen “We are the Revolution” that was printed in Napoli in the Lucio Amelio gallery. He was selling this work for 50 € (100 German marks) and everyone had a chance to buy it because the tirage was 840 pieces. It was black and white photography printed on recycling paper, 1.40 m. X 1.20

N.M.: Maybe this question is to personal, but should ask you. Could you tell something about your refugee years? Was there some important experience that you brought from that time?

N.M.: You mentioned a lot of exhibitions in Italy and I know that you are closely connected with Italian context. You had contacts with Michelangelo Pistoletto and he said compliments to your work. And from one point of view your works have their own strong authenticity, identity and specific Balkan coloring. But at the same time your practice in some way seems close to the Arte Povera. Do you feel this connection?

N.M.: You were born, grew and studied in Serbia, than you moved to Sarajevo (Bosnia and Herzegovina). Now you are Bosnian and Herzegovinian artist, but actually it all was Yugoslavia at that moment. And in the 80-s you were one of the notable organizers of cultural life in Yugoslavia. Was it hard to do that there at that moment?

Joseph Beuys and Marina Abramović, Jannis Kounellis and Pistoletto and

J.H.: Content for the emballages often is food. When you eat, you just leave it empty, without content. And my first selling of the work was with the principle - how much was the price of content, that much was the price sold the emptiness. Because at that moment wanted to pay attention to the emptiness where the content was.

Natalia Matsenko: You are the “seller of emptiness”. And I’d like to ask you: is it more about critics of capitalism and consumerism, or about things-asitselves, about your feeling of life through the story of objects?

m. Curator from Milan Giacinto Di Pietrantonio was making the “War is Over” exhibition and tried to compare USA artist Andy Warhol with his prints of James Dean with guns and Europian artist Joseph Beuys when he was coming out of the church with his jacket and red crois suitcase. And he didn’t find these prints, he found only three. Because it was sold out or disapeared. But people who bought it, who are serious collectors, they didn't want to give it because it was printed on fragile recycled paper. 20 years ago my friend from Napoli Lucia Pianto bought this piece for 30.000 €. Her ex husband said to me: my ex wife is crazy, you can buy a flat in Sarajevo with this money. Giacinto Di Pietrantonio sent an email to Lucia Pianto because he heard that she had this print. After this exhibition the price of this print was doubled to 70,000 €. It is about money and art. When I was studying in Germany at the Statliche Kunstakademie in Düsselgorf, my professor Klaus Rinke was a very close friend of Joseph Beuys. Beuys had the idea to be democratical with the market. He said: the big pieces buy museums and rich collectors, but my wish is that any student can buy my work. This is the reason why he did so many multiples which costed 50 euros and less.

J.H.: Artists of the Arte Povera movement operated in Italy in the 1960s. Artists were gathered around the Tartaruga and Atiko galleries in Rome. Their artistic work is based on philosophical-aesthetic postulates, but my Art project on Emptiness Shops is based on social poverty and the spiritual collapse of the society in which live. When you see a retired professor digging in trash cans. It was a symptomatic alarm for me as an artist. The governments of the Balkans states do not care about contemporary art at all. Ministries of Culture give money to celebratory ethno programs. My recent works have the connotation and reflection of the Italian Arte Povera but with a Balkan touch and aroma/smell. I stick to the motto of medieval alchemists who tried to make gold from mud. So from packaging waste and non-returnable plastic packaging from imperial capitalism, I make my brand Property of Emptiness and so symbolically strike back a profit-hungry imperialist capitalism. Our civilization has produced more degradable waste than all the civilizations before us.

266 267

N.M.: Spomenuli ste dosta izložbi u Italiji znam da ste usko povezani sa italijanskim kontekstom. Imali ste kontakte sa Mikelanđelom Pistoletom i on je uputio komplimente vašem radu. S jedne tačke gledišta, vaša djela imaju svoju snažnu autentičnost, identitet i specifičnu balkansku boju. Ali istovremeno, vaša praksa na neki način izgleda bliska pokretu Arte Povera. Osjećate li ovu vezu?

JUSUF HADŽIFEJZOVIĆ: UMJETNOST JE SVJETLOSNI KORAK PO KORAK U TAMI

Natalija Macenko: Vi ste „prodavac praznine“. Željela bih da vas pitam: da li se više radi o kritici kapitalizma i konzumerizma, ili o samim stvarima, o vašem osjećaju života kroz priču o objektima?

Jusuf Hadžifejzović: U mom prethodnom radu „Depografija“ bavio sam se predmetima, koje sam pronašao, a sada otvaram izložbu u Sarajevu u Galeriji Čarlama Depo sa predmetima koje su moji prijatelji ljudi odbacili oko galerije Čarlama. Ova izložba se zove "Muzej odbačenih objekata". Kada sam se vratio iz izbjeglištva u Belgiji, vidio sam da se Sarajevo promijenilo. To je bilo vrijeme kada je socijalistička zemlja postala kapitalistička, kada su se promijenile sve ambalaže pakovanja. Svojevrsnim refleksom, jer je bio nov, počeo sam sve da skupljam. Sve što koristim u svojoj kući operem i odložim. Sada imam puna kuću punu galeriju. Imam oko 15.000 objekata praznine koje sam sakupljao u dužem vremenskom periodu, 20 više godina. Radi se o prekomjernoj proizvodnji i konzumaciji, jer ranije to nije bilo tako vidljivo. Kupili biste mlijeko nijeste bacali bocu, već ste je ponovo koristili. Ali sada vidite koliko imperijalni kapitalizam proizvodi dobara, kako proizvodeći ne razmišljaju o prirodi ekologiji, već samo o profitu. Za profit će proizvesti milione milione plastičnih boca Coca-Cole. To je jedna strana, zbog čega pravim oznake praznine – da naime pokažem na koliko mjesta je neki proizvod stajao. Otisak proizvoda na ambalaži nastaje na putu od proizvođača do potrošača i ja to obilježavam. To ne znači ništa drugo osim ovoga. Kao neka vrsta minimalne slike ili obilježavanja slike, na primjer kada je drvosječa u šumi, on prvo obilježi stabla, prije sječe. koliko je ovo umjetnost, toliko je moj rad umjetnost. Radije bih nazvao ovo anti-umjetnost ili anti-slikanje, ili tako nešto, budući da takođe ima neki iluzionistički pristup, čini se mnogo više za brojanje. Brojanje označavanjem mjesta gdje su proizvodi stajali. Sa druge strane, postoji nešto u vezi sa umjetnošću cijenama umjetnosti. Kada je nastao, nijedan komad savremene umjetnosti nije bio skup. Čuo sam da je u Rusiji nakon revolucije konzul Grčke kolekcionar umjetnosti koji je živio u Moskvi, kupovao slike od umjetnika. I rekao je da je u to vrijeme ponekad mogao da kupi sliku po cijeni od jedne kutije cigareta. Kako ta slika ranije nije bila na tržištu, bila je nova i niko nije znao koliko će koštati, nije bilo utvrđene cijene. A kad neko dođe u umjetnikov studio danas, on takođe ne zna koliko će njegovo djelo da košta.

N.M.: Možda je ovo pitanje lično, ali trebalo bi da Vas pitam. Možete li reći nešto o svojim izbjegličkim godinama? Da li ste stekli neko važno iskustvo iz tog doba?

J.H.: Sadržaj u ambalaži često je hrana. Kad jedete, jednostavno je (ambalažu) ostavite praznu, bez sadržaja. I moja prva prodaja djela bila je prema principu - kolika je bila cijena sadržaja, toliko prodajem prazninu. Jer sam u tom trenutku htio da obratim pažnju na prazninu u kojoj se nalazio sadržaj.

N.M.: Rođeni ste, odrasli studirali u Srbiji, prije nego što ste se preselili u Sarajevo (Bosna i Hercegovina). Sada ste bosansko-hercegovački umjetnik, ali zapravo je tada sve bila Jugoslavija. 80-tih ste bili jedan od zapaženih organizatora kulturnog života u Jugoslaviji. Da li je bilo teško to raditi u tom trenutku?

organizovao Jugoslovenska dokumenta sa mojim prijateljima Aleksandrom Sašom Bukvićem Radoslavom Tadićem. Bila je to izložba koju smo organizovali u jednom umjetničkom klubu galerije Collegium artisticum. Direktora galerije Fuada Hadžihalilovića poznavao sam, jer je bio moj profesor u srednjoj školi. Zamolio sam ga da mi da jedan zid u klubu da organizujem jugoslovensku izložbu. Za tri godine organizovali smo 124 samostalne izložbe (1984-1987). To je bilo zaista važno za sarajevsku scenu sada možete vidjeti rezultat toga. Nakon tri godine, 1987. godine, organizovali smo veliku izložbu u galeriji Collegium artisticum izdali smo katalog u boji. Pozvali smo sve umjetnike koji su imali samostalne izložbe u klubu napravili smo prvo Bijenale savremene umjetnosti - Jugoslovenska dokumenta. Drugo Bijenale (sa katalogom) napravili smo 1989. godine u galeriji Collegium artisticum u jednoj sportskoj dvorani (Skenderija) na površini od 6 000 kvadratnih metara. Bila je to odskočna daska za mlade koji su počeli da se bave umjetnošću. Otvaranje je bilo u ponoć, a na otvaranju je bilo nekoliko hiljada ljudi osjećalo se da je Sarajevo postalo važan centar kulture umjetnosti u Jugoslaviji. U ovom periodu je vladala vrlo pozitivna atmosfera, ali nažalost, počeo je rat, a mi nijesmo nastavili sa narednim Bijenalom.

N.M.: Vaši projekti tokom 90-ih, kako se rat nastavio, uglavnom su bili antiratni, antimilitaristički. Situacija oko ovog rata je zaista komplikovana za shvatanje ima puno nijansi. Kao osoba iz zemlje u kojoj je i sada rat, razumijem da je shvatanje lokalnih problema za ljude koji žive u različitom kontekstu uvijek pomalo teško. Da li ste osjećali razumijevanje vaše priče,

J.H.: Više od dvadeset godina pravio sam depo-instalacije širom Evrope. Kada sam dolazio u gradove poput Zenice, Sarajeva, Beograda, radovima sam davao iste naslove - Beograd depo, Sarajevo depo. Ali tada je Ugo Vlaisavljević, filozof iz Sarajeva, sastavio riječi "depo" "grafika". Ako se fotografija piše svjetlošću, onda se "depografija" piše stvarima, koje ljudi bacaju ili drže kod kuće kao svjedoke nekih nostalgičnih stvari, ili da bi se sjetili nekih dobrih trenutaka. Napravio sam tri značajne izložbe

N.M.: A kada ste se nakon rata vratili kući iz Belgije, šta se tamo promijenilo šta su te promjene prouzrokovale u vašoj umjetnosti?

Kada je Marat Geljman otvarao moju izložbu u Kotoru, u Crnoj Gori, rekao je da su, kada je bio dijete u Moskvi, imali dvije dječije igre. Jedna je bila normalna dječija igra, a druga veoma ozbiljna, igra sa novcem. Ja uključujem novac u svoj posao, jer ako nekom date umjetničko djelo kao poklon, on ga možda ne bi sačuvao ono bi moglo nestati nakon nekog vremena. A novac je neka vrsta očuvanja umjetnosti. Plaćajući umjetnost, kupci je čuvaju duže vrijeme. Josef Bojs je uradio print "Mi smo Revolucija" koji je odštampan u Napulju u galeriji Lucio Amelio. Prodavao je ovo djelo za 50 evra (100 njemačkih maraka) i svi su imali priliku da ga kupe jer je tiraž bio 840 komada. Bila je to crno-bijela fotografija štampana na recikliranom papiru, 1,40 m. x 1,20 m. Kustos iz Milana Đaćinto di Pjetrantonio pravio je izložbu "Rat je gotov" pokušao je da uporedi američkog umjetnika Endija Vorhola njegove printove sa likom Džejmsa

specifičnosti konteksta u kom ste radili, od strane javnosti svjetske umjetničke zajednice u to vrijeme?

Učestvovao sam u grupnoj izložbi „Poslije zida“ u Muzeju moderne umjetnosti u Štokholmu, u Švedskoj, čiji je kustos bila Bojana Pejić. Izložio sam fotografiju porodice sa performansa „Strah od pitke vode“, realizovanu u tehnici sito-štampe. Organizator je tražio da pošaljem imena svih koji su bili na fotografiji - svih 27 ljudi uključujući mene. To je bilo nešto novo za mene i odlučio sam da napravim performans sa fotografijom - udarajući moju porodicu pikado stelicama.

272 273

N.M.: Takođe u svojim djelima često koristite tkaninu i odjeću kao simbol čovjeka. Razumijem da ne možemo bukvalno da uporedimo čovjeka sa proizvodom, ali čini mi se da se nekako rimuje sa ovim praznim paketima koje koristite u depotgrafiji. Omot koji govori o njegovom sadržaju.

J.H.: Možda treba da spomenem performans „Strah od pitke vode“, koji sam izveo na Cetinjskom Bijenalu, u Crnoj Gori, tokom rata u Bosni (Crna Gora je bila uključena u rat u Bosni.) Pozvali su me kustos Petar Ćuković princ Crne Gore Nikola Petrović da učestvujem na Bijenalu. Bio sam izbjeglica u Belgiji kada sam dobio ovu pozivnicu. Pozvao sam svu porodicu i prijatelje iz Srbije da učestvuju u mom nastupu. Moja jedina namjera je bila da ih vidim jer ih nijesam vidio tri godine, od početka rata. Godinu dana kasnije, napravio sam otisak u sito-štampi sa fotografije mog performansa - susret sa porodicom. Autor ove fotografije je Denis Anderson, moj galerista iz MiljenkoAntverpena.Jergović je jednom napisao: Strah od vode jedan je od simptoma bjesnila. Šta je strah od vode za piće?

J.H.: Ovaj performans prvi put je izveden na Cetinju, ali od tada su mi tražili da ga ponavljam iznova iznova. Međutim, to nikada ne ponavljam na isti način. Uvijek postoji drugačiji prostor i materijali i uvijek ima nekih promijena. Denis Zaharopulos, istoričar umjetnosti i kustos, koji je sarađivao sa Janom Hutom na izložbi u Dokumenta u Kaselu rekao je važnu stvar o ovom performansu. U katalogu izložbe „Umjetnost u Evropi od 1945“ primijetio je da je to prvo umjetničko djelo o egzilu izbjeglicama u Evropi poslije Drugog svjetskog rata.

J.H.: U to vrijeme, kada je bio rat u Bosni, pravio sam takve radove, ali nije se samo radilo o ratu na Balkanu. Uvek je to bilo protiv rata uopšte. Jer u ovoj situaciji ne mogu biti sudija. Ali situacija je bila zaista teška. Kad na radiju čujete da svakodnevno umire dvanaest, dvadeset, tristo ljudi i bombardovanje ... Bilo je teško čuti to biti neutralan. Pogotovo kada sam pronašao predmet, koji je bio kao nijemi svjedok - njemačku kacigu od koje su ljudi u Holandiji napravili cjedilo za čišćenje salate ili pirinča. To je bio vrlo vidljiv trenutak koji govori o besmislenosti rata. Izložio sam ovaj komad na Venecijanskom Bijenalu. Našao sam igračku olovnog vojnika na obali kanala Lamanš kupio sam još vojnika u prodavnici polovne robe. Na obali sam našao i ogroman komad stiropora i napravio ratnu situaciju, gdje su se tamnozeleni svjetlozeleni vojnici borili jedni protiv drugih. Naslov ovog umjetničkog djela bio je „Bitka za planetu Stiropor“. Takođe sam napravio i „Bitku za klavir“, „Bitku za vodu“, „Trofej depografija“ sa pištoljem nogom jelena. Bila je to blaga priča o ubistvima i ratu. Ne volim banalni društveni angažman u umjetnosti. Ali volim da to indirektno unesem u djelo, a ne da bude u prvom planu.

Dina sa puškama i evropskog umjetnika Josefa Bojsa, kada je izlazio iz crkve sa jaknom i koferom sa crvenim krstom. Ali ove printove nije našao, pronašao je samo tri. Bili su rasprodani ili nestali. A ljudi koji su ih kupili, koji su ozbiljni kolekcionari, nijesu željeli da ih daju jer su štampani na krhkom recikliranom papiru. Prije 20 godina moja prijateljica iz Napulja Lucia Pjanto kupila je ovaj komad za 30.000 €. Njen bivši suprug mi je rekao: moja bivša žena je luda, s tim novcem možete kupiti stan u Sarajevu. Đaćinto di Pjetrantonio poslao je e-mejl Luciji jer je čuo da ima ovaj print. Nakon ove izložbe cijena ovog printa udvostručena je na 70.000 €. Radi se o novcu umjetnosti. Kada sam studirao u Njemačkoj na državnoj Akademiji umjetnosti u Dizeldorfu, moj profesor Klaus Rinke je bio blizak prijatelj Josefa Bojsa. Bojs je imao ideju da ima demokratski odnos prema tržištu. Rekao je: velike komade kupuju muzeji bogati kolekcionari, ali moja je želja da bilo koji student može da kupit moj rad. To je razlog zašto je napravio toliko kopija koje su koštale 50 eura i manje.

J.H.: Umjetnici pokreta Arte Povera djelovali su u Italiji 1960-ih. Oni su se okupljali oko galerija Tartaruga Atiko u Rimu. Njihov umjetnički rad zasnovan je na filozofsko-estetskim postulatima, ali moj umetnički projekat o Prodavnicama praznina zasnovan je na socijalnom siromaštvu duhovnom kolapsu društva u kome živim. Kada, na primjer, vidite penzionisanog profesora kako kopa po kantama za smeće. To je bio simptomatski alarm za mene kao umjetnika. Vlade balkanskih država uopšte ne mare za savremenu umjetnost. Ministarstva kulture daju novac za slavljeničke etno programe. Moja novija djela imaju konotaciju odraz italijanskog pokreta Arte Povera, ali sa balkanskim dodirom aromom / mirisom. Držim se mota srednjovjekovnih alhemičara koji su pokušavali da od blata naprave zlato. Tako od ambalažnog otpada i nepovratne plastične ambalaže imperijalnog kapitalizma pravim svoj brend Svojina praznine tako simbolično uzvraćam udarac profiterskom kapitalizmu. Naša civilizacija je proizvela više razgradljivog otpada od svih civilizacija prije nas.

J.H.: Da, rođen sam u Srbiji i školovao sam se u Sarajevu u srednjoj školi primijenjene umjetnosti, a zatim sam otišao u Beograd da završim Akademiju likovnih umjetnosti. Tokom studija upoznao sam puno ljudi iz Zagreba Ljubljane, a bio sam povezan sa galerijom Studentskog kulturnog centra u Beogradu, koja je bila jedna od najboljih galerija u Jugoslaviji. Josef Bojs Marina Abramović, Janis Kunelis i Pistoleto mnogi dobri umjetnici su izlagali tamo. A za mene je to bila vrlo važna stvar. Upoznao sam dosta istaknutih umjetnika iz Jugoslavije i zato sam

N.M.: Vaš čuveni performans „Strah od pitke vode“ koji ste ranije pomenuli je vrsta prikazivanja vrlo lične priče, lične tragedije u globalni kontekst. Zar vam nije bilo neprijatno pričati tu priču ponovo i ponovo, kad ste ponavljali ovaj nastup mnogo puta u različitim situacijama?

depografije: „Depograf u Brižu“, Muzej Hansa Memlinga, Briž, Belgija, 2002; „Depografija strašila“, Galerija Collegium artisticum, Sarajevo, BiH, 2003; „Depografija Evropa“, Muzej savremene umjetnosti Republike Srpske, Banja Luka, BiH, 2010.

N.M.: Sada ste jedan od najvažnijih predstavnika savremene umjetničke scene Bosne i Hercegovine. Kako biste sada opisali situaciju u savremenoj umjetnosti? Da li vidite neke zanimljivosti i fenomen?

Kada zamolim ljude da donesu nešto za moju izložbu, oni donose stvari kojima više ne žele da se bave. Postoje različiti razlozi zašto ljudi drže stvari zašto ih bacaju. Neki misle da je prošli život bio bolji i žele da pokažu stvari iz svoje prošlosti. Ali ponekad radim stvari koje mi nijesu toliko jasne u svijesti. Jer ako bih učinio sve što mogu da objasnim sebi ili drugima, to bi onda bilo nešto kao nauka. Za mene je umjetnost svjetlosni korak po korak u tami. Zato sakupljam ambalaže. Mnogo godina prije nego što sam ih nazvao prazninom, ideji je trebalo vremena da sazrije u mom mozgu. A kad dođete na ovaj nivo, dođete na potpuno novo područje vrata po vrata počinju da se otvaraju. U početku sam samo prodavao svojstvo praznine. Ali tada sam počeo da ukrašavam prazninu, da obilježavam prazninu, praveći kolaže stavljajući gips u ambalažu, što je onda - materijalizacija praznine. To je postalo nešto poput fabrike praznina. Ponekad vam je potrebno 30 godina da ideja dođe iz dubine vaše podsvijesti u vaš um i da bude ostvarena kao umjetnost.

N.M.: Mislim da možemo reći isto o Ukrajini. Ima puno umjetnika u nastajanju to nije zato što su uslovi tako dobri ... Razumijem da ste se na kratko upoznali sa Ukrajinom, ali u ovom trenutku, kakav je vaš utisak o ukrajinskom umjetniku, čija ste djela vidjeli, o ovoj rezidenciji?

J.H.: Situacija je vrlo loša - ekonomski, politički, ali mislim da nikada nijesmo imali bolje umjetnike nego sada, što je paradoksalan fenomen. Mnogo mladih umjetnika u nastajanju odlazi u inostranstvo i stvara vrlo dobru umjetnost. U boljem su položaju da predstave svoju umjetnost, jer rade u zemljama u kojima je uspostavljen sistem kulture i umjetnosti. S druge strane, imamo umjetnike koji ostaju ovdje i stvaraju zanimljivu snažnu umjetnost u veoma lošim teškim okolnostima, bez ikakvog ozbiljnog umjetničkog sistema.

Prevod sa engleskog: Dr Tamara Jovović Stručna redakcija prevoda: Petar Ćuković

razmijeniti u budućnosti. Dobro je da postoji tako nešto i mislim da oni moraju da povežu druge umetnike iz „Istočnog bloka“. Jer mislim da je Istočna Evropa sada zanimljivije polje od Zapadne Evrope. To je moje lično mišljenje. Ne mislim da su zapadni umjetnici loši. Ali zapadni umjetnici, koji su dobro poznati priznati, više ne stvaraju umjetnost rukama. Daju je drugima da je stvaraju. To je iskorištavanje tržišta umjetnosti. Plaćaju ljude sa Balkana da idu da slikaju za njih na Majorci, jer tamo imaju studio. A takođe postoji još jedan primjer: Luj Viton je izgradio nešto poput Bobura na Jelisejskim poljima i pozvao je Pinoa, jednog od najbogatijih i najvećih kolekcionara, kao kustosa. I pozvao je samo umjetnike milionere. Definitivno sam protiv toga.

J.H.: Za ukrajinsku umjetnost vrlo je važna istorijska činjenica da je Kazimir Maljevič, jedan od najznačajnijih umjetnika 20. vijeka, rođen u Ukrajini. Želio bih da napomenem da sam nekoliko puta izlagao sa umjetnikom Olegom Kulikom. Sve što sam vidio iz ukrajinske savremene umjetnosti bilo je ovdje (u Biruchiy) na prezentacijama. U ovoj rezidenciji postoji zaista dobra mogućnost da sretnete ljude vidite šta rade. Dobro je za umjetnika za organizatora - da napravi arhivu i dokumentaciju. Ali, mnogo je važnije za umjetnika - da u ovom trenutku ima pristup ukrajinskoj umjetnosti, da zna šta umjetnici rade. Gledao sam i kataloge i tamo ima puno dobrih umjetnika koji rade ono što volim. A o mom utisku rezidencije - ona ima dugu tradiciju. Mjesto je takođe lijepo jer je izolovano dobro je da umjetnik bude u ovoj tišini bez puno ljudi oko sebe da bi stvarao, a takođe i da upozna druge umjetnike. Do sada nijesam poznavao nikoga iz Ukrajine. I razgovarao sam s ljudima tokom noći - oni imaju puno ideja koje možemo

274 275

ShabelnikovYuriy

Rođen 1959. godine u Taganrogu, Rusija. Di plomirao je na Umjet ničkom fakultetu „M. Grekov“ u Rostovu. Od 2009. predaje u školi savremene umjetnosti "Besplatne radionice" u uvideoAutor„Umjetnostkustos,Federacija).(Moskva,zajeumjetnosti.muzejuMoskovskomsavremeneDvaputabionaužemspiskunagraduKandinskiRuskaUmjetnik,člandruštvailismrt“.slika,instalacija,zapisa.ŽiviradiMoskvi,Rusija.

276 277

Born in 1959 in Taganrog, Federation.Moscow,Livesinstallation,AuthorSocietyrator,Federation).(Moscow,thetwice-shortlistedArt.ofMoscow“FreetemporaryteachesM.SchoolatedFederation.RussianGradufromRostovArtnamedafterGrekov.Since2009attheconartschoolWorkshops”atMuseumContemporaryTheartistwasforKandinskyPrizeRussianArtist,cumemberofthe“ArtorDeath”.ofpainting,video.andworksinRussian

Народився в 1959 році в ськацюєвідео.живопису,абоваристваник,Федерація).(Москва,преміїдивмистецтва.музеїпри“ВільнісучасноговикладаєМ.художнєЗакінчивРосійськаТаганрозі,Федерація.Ростовськеучилищеім.Грекова.З2009вшколімистецтвамайстерні”МосковськомусучасногоДвічівходошорт-листаКандинськогоРосійськаХудожкуратор,членто“Мистецтвосмерть”.Авторінсталяцій,ЖиветаправМоскві,РосійФедерація.

Юрій JurijШабельніковŠabeljnikov

Uzrealnost.sverizike,

With all the risks, all negative and depressing attributes of this lifestyle, it gives me a possibility to comment on today’s cultural context. Contemporary art is such — is an instrument, which, from one side, helps to survive in this situation, and, from the other side - gives one a possibility to keep aside and keep oneself away from the craziness I feel around me. Summing up, I can tell, that for me this is the EXODUS, in artistic and in real sense, which have become a topic of this project.

Що стосується мене, то EXODUS – дещо осо бисте, екзистенціальне. Ситуація війни всіх нас поставила перед необхідністю вибору й усвідомлення своєї позиції, необхідністю само ідентифікації. Тут важливо те, що це стосується всього – національного, політичного, етичного й естетичного. Тобто давно відоме запитання “з ким ви, майстри культури?” — набуває зву чання “хто ви, майстри культури?”. мій вибір був очевидним. А оскільки я мешкаю в Москві, в мене з’явився ще один привід для рефлексії щодо того художнього й культурного контексту, у якому я перебуваю. Тобто стан внутрішньої еміграції став для мене реальністю.

278 279 2019cm.100×130canvas.onAcrylicPoetry.RussiantheofsidedarkThe 2019см.100×130акрил.Полотно,поезії.російськоїбікТемний 2019cm.100×130platnu.naAkrilpoezije.ruskestranaMračna

For me the Exodus is something very private and existential. War has presented a challenge to all of us, a necessity to choose and determine our own position, a necessity to identify ourselves. Importantly, all aspects - national, political, ethical and aesthetic - are invoked. That is to say, a well-known question “artists, with whom are you?” - now sounds like “who are you, artists?”. And my choice was evident. I am living in Moscow, and that is why I have another reason for reflecting on an artistic and cultural context I am staying in. Internal emigration has become a reality for me.

sve negativne depresivne faktore takve egzistencije, ovo pruža mogućnost da se komentariše sadašnji kulturni kontekst.

Savremena umjetnost — to je upravo taj instrument koji, s jedne strane, pomaže da se preživi u takvoj situaciji, a s druge – dopušta da se ostane po strani, da se izbjegne ono ludilo koje osjećam oko sebe. Rezimirajući, može se reći da u mom slučaju ovo jeste EXODUS u tom umjetničkom i realnom značenju ove riječi, što je postalo tema ovog projekta.

Šta se mene tiče, EXODUS je nešto posebno, egzistencijalno. Situacija rata stavila je sve nas pred neophodnost da napravimo izbor da budemo svjesni svoje pozicije, pred neophodnost samoidentifikacije. Ovdje je važno što se ovo tiče svega – nacionalnog, političkog, etičkog estetskog. To jest odavno poznato pitanje „Na čijoj ste strani vi, majstori kulture?“ zvuči sad kao „Šta ste, majstori kulture?“. I moj izbor je očigledan.

A kako stanujem u Moskvi, stekao sam još jedan povod za refleksiju u odnosu na taj umjetnički kulturni kontekst u kojem se nalazim. To jest stanje unutrašnje emigracije postalo je za mene

За всіх ризиків, всіх негативних і депресивних чинників такого існування це дає можливість коментувати нинішній культурний контекст. Сучасне ж мистецтво — саме той інструмент, який, з одного боку, допомагає вижити в такій ситуації, а з іншого — дозволяє перебувати осторонь і уникнути того божевілля, яке я відчуваю навколо себе. Резюмуючи, можна ска зати, що в моєму випадку це і є EXODUS у тому художньому й реальному значенні цього слова, яке й стало темою цього проекту.

ShemsedinovaElmira

Ельміра Шемседінова Elmira Šemsedinova Народилася в 1989 році у Києві, Україна. Закінчила Державну художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка та Києві,ЖивехудожниківНаціональноїживопису.Україна.творчогоакадеміюНаціональнуобразо-мистецтваархітектури,Київ,АвторкаЧленспілкиУкраїни.тапрацюєвУкраїна.

Rođena 1989. godine u Kijevu, Ukrajina. je Ukrajina.ŽiviumjetnikaNacionalneUkrajina.likovnihNacionalnuškoluumjetničkuDržavnusrednju„T.G.Ševčenko“akademijuumjetnostiarhitekture,Kijev,Slikar.ČlanunijeUkrajine.iradiuKijevu,

Oil, canvas, acrylic, graphite pencil, varnish. 150 × 200 cm. 2019 Поводир. Олія, полотно, акрил, графітний олівець, лак. 150 ×

Shepherd. 200 × 200

cm. 2019

280 281

см. 2019 Vodič. Ulje, platno, akril, grafitna olovka, lak. 150

Završila

Born in 1989 in Kyiv, Ukraine. Graduated from Shevchenko State Art School and the National Academy of Fine Arts Kyiv,LivesArtistsNationalMemberUkraine.Architecture,andKyiv,Painter.oftheUnionofofUkraine.andworksinUkraine.

paradigms always

zor ili ogledalo, već postaje ekran. Na ovom ekranu ostvaruje se metaforični kaleidoskop koji je spominjao Diring.

Njemački filozof Eugen Diring izrazio je mišljenje da bismo, u principu, svemir mogli da zamislimo kao kombinaciju elementarnih čestica. Onda će svjetski proces biti kaleidoskop od različitih kombinacija čiji broj ima gra nicu. A to znači da nakon ostvarenja poslednje kombinacije može ponovo da se sastavlja prva. Dakle, svjetski proces nije ništa drugo do ciklično po navljanje onog što je već nekad bilo. Kao pozitivista Diring je negirao takvu hipotezu, smatrajući da se u takvim uslovima broj kombinacija kreće prema „besmislenoj beskonačnosti“ (Hegelova formulacija).

Nietzsche liked this idea. Following Dühring, he expressed an opinion that the base of the being is a certain number of “quanta of power”, which shall be viewed from a biological standpoint rather than a physical one. These quanta, similarly to Schopenhauer’s will representation, are in a constant struggle with each other, and thus they create the combinations. The num ber of quanta is always the same, so the combinations sometimes repeat themselves. The being happens only within “eternal cycle” and a constant presence of power.

Prema tome, biće u ovom obliku u kojem postoji, nema ni cilja, ni smisla, ono se neumoljivo ponavlja ponovo i ponovo, nikad ne prelazeći u nebiće – neminovno vječito kruženje vječiti povratak. (U budizmu nema učenja o „seljenju duša“ – budizam uopšte ne priznaje realno postojanje duše –umesto duše figurira „tok svijesti“ – zato postoji učenje o „preporodu“, to jest o spajanju darmâ koje sastavljaju „tok svijesti“, u nove kombinacije).

So, the being in its existing form does not have goals or sense, it is con stantly and inescapably reoccurring, and it never becomes the unbeing – an inevitable eternal cycle and timeless return. (Buddhism does not have the belief in “souls’ rebirth” – Buddhism does not recognize the real existence of souls at all, it says instead about a “stream of consciousness” – there is a theory of “rebirth”, when dharmas which make “a stream of consciousness” combine themselves into new combinations).

Ova ideja privukla je Ničea. Slijedeći Diringa, on polazi od toga da u osnovu bića leži neka određena količina „kvanta snage“ koje treba razumjeti ne u fizičkom, nego u biološkom smislu. Ovi kvanti, slično objektivizacijama volje u filozofiji Šopenhauera, prebivaju u stalnoj međusobnoj borbi, stvarajući pri tome određene spojeve. A kako je broj kvanta stalan, onda se periodično stvaraju kombinacije koje su već bile nekad ranije. Čitavo stvaranje postoji samo u granicama „vječitog kruženja“ stalne količine snage.

art

art autonomy

“Поводир” – це різнофактурна робота з використанням живописних графічних технік у такий спосіб, що одна з них імітує іншу. Через зіставлення живописної та графічної образності одна художня метода править за вираз іншої. І місця стиків всіляких медіумів на площині спів відносяться із зіткненнями різноманітних культурних кодів та посилань. На сьогодні не існує єдиного визначеного мистецького напряму, як воно було в минулому. Всі напрями, ідеї та парадигми існують одночасно. Типовий постмодерністський художній прийом – коллаж – базується на комбінації різноманітних стилів живопису та імітації технік класичних творів. Я, як художник, враховуючи свій досвід, застосовую відомі мені техніки створення зображення на полотні, як спонтанний вибір. У такий спосіб, звільняючись від звичного наративу, картинна площина перестає бути вікном чи дзеркалом, а стає екраном. На цьому экрані здійснюється метафоричний калейдоскоп, про який згадував Дюрінг. Передня сцена, із зображенням вервечки людей постаті душ пастиря, ілюструє одне з найболючіших питань сучасного суспільства – ідею пошуку свого месії. Якщо Модерн був ознаменований пошуком над людини, лідера, котрий повів би за собою мільйони, то Сучасність –Постмодерн – став часом актуалізації прихованих сил впливу. Перебіг історичних подій ХХ-го ст. показав, що повна довіра та делегування всіх повноважень лідерові веде в прірву. Можливо, час переосмислити роль Поводиря. На шляху до гармонійного світлого майбутнього свою пустелю треба перейти самому, аби замість знайти Землю обітовану не розчинитися в чорній невідомості. Зміна базових світових парадигм завжди спричиняється до перегляду (переосмислення) застарілих позицій і стратегій та вибудовування ново го мистецького дискурсу. Актуальним залишається питання автономності мистецтва та його спроможності знайти візуальну метафору для віддзер калення сучасного суспільства.

Німецький філософ Євгеній Дюрінг висловив думку, що всесвіт в прин ципі можна було б уявити у вигляді комбінацій елементарних часток. Тоді світовий процес буде калейдоскопом із різних комбінацій, число котрих має межу. А це означає, що після здійснення останньої комбінації може знову скластися перша. Отже, світовий процес — не що інше, як циклічне повторення того, що колись вже було. Дюрінг як позитивіст за перечував таку гіпотезу, вважаючи, що за таких умов кількість комбінацій прямує в “безглузду нескінченність” (формулювання Гегеля). Ця ідея привабила Ніцше. Він слідом за Дюрінгом виходить з того, що в основі буття лежить певна визначена кількість “квантів сили”, які потрібно розуміти не у фізичному сенсі, а в біологічному. Кванти ці, аналогічно об’єктиваціям волі у філософії Шопенгауера, перебувають у постійній боротьбі один з одним, утворюючи при цьому

“Shepherd” – is a multi-textured artwork which uses paint and graphical techniques, in such a way that one imitates the other. Comparing paint and graphical imagery, one artistic method governs the expression of other. The places on the surface where mediums meet each other correspond to the collisions of different cultural codes and references. Unlike the past, today’s world does not have the single determined art direction. All directions, ideas and paradigms exist simultaneously. A typical post-modernist artistic touch – a collage – is based on the combination of various painting styles and the imitation of classical artworks’ techniques. As an artist, rely on my experi ence, and I choose the known techniques of canvas imaging spontaneously. This is the way canvas surface ceases to be a window or a mirror, it becomes a screen. This screen is a place for a metaphorical kaleidoscope, mentioned by TheDühring.firstscene, where the pastor’s figure and the string of people are depict ed, illustrates one of the most painful issues of a modern society – the idea of an own messiah search. If Modern was marked by the search of a leader, a superman, who could lead millions of people, so Today – Postmodern –became a time when the hidden powers of influence work. The flow of XX century showed that a trust and the delegation of all responsibilities to the leader takes people to nothing, to an abyss. Perhaps, it’s high time to reconsider the role of a Shepherd. On a way to a bright and happy future we shall cross our desert by ourselves, this is the way to find our Land of the Covenant, not to be lost in a black abyss.

Prednja scena, sa slikom povorke ljudi i figure duhovnika, ilustruje jedno od najbolniji pitanja savremenog društva – ideju potrage za svojim mesijom. Ako je Moderna bila obilježena potragom za natčovjekom, liderom koji bi poveo za sobom milione, onda je Savremenost – Postmoderna – postala vrijeme aktualizacije skrivenih snaga uticaja. Razvoj istorijskih događaja pokazao je da potpuno povjerenje delegiranje svih punomoći lideru vodi u ambis. Možda je došlo vrijeme da se na novi način definiše uloga Vodiča. Na putu u harmoničnu i svijetlu budućnost čovjek treba svoju pustinju da prođe sam, ili, umesto da pronalazi Obećanu Zemlju – da se ne rastvori u crnoj Promenaneizvesnosti.bazičnih

282 283

svjetskih paradigmi uvijek dovodi do revizije (preosmi šljavanja) zastarjelih pozicija i strategija do izgradnje novog umjetničkog diskursa. Ostaje aktuelno pitanje autonomnosti umjetnosti i njene moguć nosti da pronađe vizuelnu metaforu za prikazivanje savremenog društva.

and

SHEPHERD

A change of base world becomes a reason of a rethinking (review) well as a rebuilding of a new artistic discourse. question of search its capacity of finding a visual metaphor modern mirroring still remains urgent.

for

German philosopher Eugen Dühring once expressed a thought that the uni verse can be imagined as a combination of elementary particles. Thus, world development is a kaleidoscope of varied combinations, the number of which is limited. It means that when the last combination is over, the initial one can be started. So, world development is nothing else than a cyclical repeat of everything that had already happened. Being a positivist, Dühring chal lenged this theory, he thought that in this case the number of combinations seeks towards “irrational infinity” (Hegel’s term).

Таким чином, буття у цьому вигляді, в якому воно існує, не має мети сенсу, воно

of outdated positions and strategies, as

знову та знову повторюється, ніколи не перехо дячи в небуття — неминучий вічний колообіг та вічне повернення. (У буддизмі нема вчення про “переселення

ПОВОДИР певні поєднання. А оскіль ки число квантів стале, то періодично складаються комбінації, що вже були колись раніше. кількості сили. невблаганно душ”, — буддизм взагалі не визнає реального існування душі, замість душі фігурує “потік свідомості”, –натомість є вчення про “переродження”, тобто про поєднання дхарм, які складають “потік свідомості, у нові комбінації).

Все становлення має місце тільки в межах “вічного колообігу” та сталої

VODIČ

The

„Vodič“ je raznofakturni rad u kojem se slikarske i grafičke tehnike koriste na takav način da jedna od njih imitira drugu. Putem upoređenja slikarske i grafičke slikovnosti jedna umjetnička metoda nastupa kao izraz druge. I mjesta spoja raznoraznih medija na plohi koreliraju sa sudarima raznolikih kulturnih kodova poruka. Danas ne postoji jedinstveni određeni umjetnič ki pravac kao što je to bilo u prošlosti. Svi pravci, ideje i paradigme postoje istovremeno. Tipični postmodernistički umjetnički postupak – kolaž – zasni va se na kombinaciji raznolikih stilova slikarstva i imitaciji tehnika klasičnih djela. Kao slikar, uzimajući u obzir svoje iskustvo, ja primjenjujem meni poznate tehnike stvaranja slike na platnu kao spontani izbor. Na takav način, oslobađajući se od uobičajenog narativa, prostor slike prestaje da bude pro

284 285 21 – 22 Вересня 2019 року 21. - 22. Septembra 2019. 21Septembergodine–22,2019CONTEMPORARYARTGALLERYONBIRUCHIYRESIDENCERecreationCentre“GoldCoast”BiryuchyipeninsulaUkraineГАЛЕРЕЯСУЧАСНОГОМИСТЕЦТВАНАРЕЗИДЕНЦІЇ“БІРЮЧИЙ”БазаВідпочинку“ЗолотийБерег”півострівБирючийУкраїнаGALERIJASAVREMENEUMETNOSTIUREZIDENCIJI"BIRUCHIY"RekreacioniCentar“ZlatnaObala”poluostrvoBiriuchijUkrajina

286 287

288 289

290 291 2October–16, 2019 2 – 16 Жовтня, 2019 року 2. – 16. Oktobra, 2019. UkraineINTERNATIONALgodineARTEXHIBITION–Montenegro–BosniaandHercegovina –Serbia – Russia – Spain – Czech Republic –supportedBelarus by Ukrainian cultural foundation Museum of Kyiv History МІЖНАРОДНАUkraineKyiv МИСТЕЦЬКА ВИСТАВКА Україна – Чорногорія – Боснія і Герцеговина –Сербія – Росія – Іспанія – Чеська Республіка –Білоруська Республіка за підтримки Українського культурного фонду Музей історії міста Києва MEĐUNARODNAУкраїнаКиїв ZLOŽBA Ukrajina – Crna Gora – Bosna i Hercegovina –Srbija – Rusija – Španija – Republika Češka –uzBelorusijapodršku Ukrajinske kulturne fondacije Muzej istorije Kijeva UkrajinaKijev РоманОлексаМаксимБілоруськаОлексійМатвійВіталійЮрійБілоруськаСергійЧав’єВолодимирВолодимирУкраїна-Росія)СергійАндрійЮліяAPLУЧАСНИКИ:YuriyBosniaJusufZoranBosniaSelmaVladaKarinaVictorJiříPavlaSpain-Ukraine)NinaRomanOlexaMaskymAlexeyMatvejVitaliyYuriySergeyXavierVolodymyrVolodymyrUkraine-Russia)SergiyAndriyJuliaAPLPARTICIPANTS:315(Odesa,Ukraine)Beliaeva(Kyiv,Ukraine)Bludov(Kyiv,Ukraine)Bratkov(Kharkiv-Moscow,Budnikov(Kyiv,Ukraine)Gulich(Zaporizhzhya,Ukraine)Escala(Barcelona,Spain)Kiryuschenko(Minsk,Belarus)Koval(Lviv,Ukraine)Kravets(Kyiv,Ukraine)Krilov(HercegNovi,Montenegro)Lunev(Minsk,Belarus)Mamsikov(Kyiv,Ukraine)Mann(Uzhgorod,Ukraine)Mikhaylov(Kharkiv,Ukraine)Murashkina(Barcelona-Kyiv,Nikitina(Brno,CzechRepublic)Pec(Brno,CzechRepublic)Pokidanets(Mykolaiv,Ukraine)Pustovalova(Kyiv,Ukraine)Ralko(Kyiv,Ukraine)Selman(Bihać-NewYork,andHerzegovina-USA)Todorović(Belgrade,Serbia)Hadžifejzović(Sarajevo,andHerzegovina)Shabelnikov(Moscow,Russia)315(Одеса,Україна)Бєляєва(Київ,Україна)Блудов(Київ,Україна)Братков(Харків-Москва,Будніков(Київ,Україна)Гуліч(Запоріжжя,Україна)Ескала(Барселона,Іспанія)Кирющенко(Мінськ,Республіка)Коваль(Львів,Україна)Кравець(Київ,Україна)Крилов(ХерцегНові,Чорногорія)Луньов(Мінськ,Республіка)Мамсіков(Київ,Україна)Манн(Ужгород,Україна)Михайлов(Харків,Україна) Ніна Мурашкіна JurijBosnaJusufZoranBosnaSelmaVladaKarinaVictorJiržíPavlaŠpanija-Ukrajina)NinaRomanOleksaMaksimAleksejMatvejVitalijJurijSergejKsavijerVolodimirVolodimirUkrajina-Rusija)SergijAndrijJulijaAPL315UČESNICI:ЮрійБосніяЮсуфЗоранБосніяСельмаВладаКарінаВікторЇржиПавлаІспанія-Україна)(Барселона-Київ,Нікітіна(Брно,ЧеськаРеспубліка)Пец(Брно,ЧеськаРеспубліка)Покиданець(Миколаїв,Україна)Пустовалова(Київ,Україна)Ралко(Київ,Україна)Сельман(Біхач-Нью-Йорк,іГерцеговина-США)Тодорович(Белград,Сербія)Хаджифейзович(Сараєво,іГерцеговина)Шабельніков(Москва,Росія)(Odesa,Ukrajina)Beljajeva(Kijev,Ukrajina)Bludov(Kijev,Ukrajina)Bratkov(Harkov-Moskva,Budnikov(Kijev,Ukrajina)Gulič(Zaporožje,Ukrajina)Eskala(Barselona,Španija)Kirjuščenko(Minsk,Belorusija)Koval(Lviv,Ukrajina)Kravec(Kijev,Ukrajina)Krilov(HercegNovi,CrnaGora)Lunjov(Minsk,Belorusija)Mamsikov(Kijev,Ukrajina)Man(Uzhgorod,Ukrajina)Mihajlov(Harkov,Ukrajina)Muraškina(Barselona-Kijev,Nikitina(Brno,Češka)Pec(Brno,Češka)Pokidanjec(Mikolaiv,Ukrajina)Pustovalova(Kijev,Ukrajina)Ralko(Kijev,Ukrajina)Selman(Bihać-NjuJork,iHercegovina-USA)Todorović(Beograd,Srbija)Hadžifejzović(Sarajevo,iHercegovina)Šabeljnikov(Moskva,Rusija)

292 293

294 295

296 297