Серія “Християнська читанка”
Зимова книжка
Київ 2009
Микола Калінін
Зима на носі ідшуміла зелень літа, Задощила пізня осінь, Роздягла замерзлі віти – Каже брат: “Зима на носі!” Я дивлюсь на ніс уважно, А на нім сніжинка тане – Отже, правду братик каже: Скоро вже зима настане!
Зоряна Живка
Про жабку та білі мухи очереті мала жабка Зеленавка ловила на обід кома рів, а на березі ставка сиділи мама та маленька доня й гортали товстезну книжку. – Мамусю, а прочитай мені цей віршик! – Стриба зелена жабка. Зелені в неї лапки, Сорочка, і спідничка, І навіть черевички! – Яка гарнюня жабка! – розсміялася дівчинка. “Як хороше написано! – подумала Зеленавка. – Про мене!” – Матусю, а цей віршик, про кого він? Читай, будь ласка! – Білі мухи налетіли, все подвір’я стало білим…
-5-
Зоряна Живка
Трилітка арунок-Донечка, зірничка-сонечко! Сукенка біла – голубки крила, усмішка – квіточка. Стоїть Триліточка на сходах Храму – Господня Мама, ще тільки Доня – мов на долоні, святій Долоні.
Розділ 3
Наша небесна родина
Розказала сон свій, в пастиря питає: – Що то за видіння і що означає? Почав же той старець діві повідати: – То були Спаситель і Пречиста Мати. Всім ти удалася, усім гожа й гідна, тільки твоя гордість Богові огидна. Ще й до того ж віри справжньої не знаєш, очі наче в більмах – у пітьмі блукаєш. І став мудрий пастир Катерину вчити, як Христа любити, як Йому служити. Зачинилась діва у своїй світлиці – день і ніч в молитві на хлібі й водиці. Стала, наче свічка, тонка і прозора, до серця проймає палаючим зором. …Якось на молитві зачала дрімати. Їй явились знову Син і Божа Мати. Він на Катерину дивиться привітно, усмішка чудова на обличчі квітне: – Ось тепер Я бачу: вродлива і вчена. Будь же, Катерино, Моя наречена. І Господь підходить, руку простягає і діві на палець перстень одягає. Прокинулась діва, раптом бачить: що це? а на пальці перстень сяє, наче сонце. ***************** Катерина в дівах із тих пір жила і в ім’я Ісуса життя віддала.
-28-
Олеся Мамчич
У святої Катерини святої Катерини дивні глечики із глини – у ряд. А у глечиках із глини світлом різьблені перлини горять. Прошу я у Катерини хоч промінчик звідти, з глини – хоч пів. Він мене би – я це знаю – до червленого Синаю1 привів. 13 грудня – вшанування пам’яті св. апостола Андрія Первозванного
Ніна Даценко
День святого покровителя айдужче малий Андрійко любить празник свого святого покровителя. Навіть не тому, що мама й татусь, а особливо бабуся дарують йому іграшки та книжечки, про які він мріяв. Таке й на Різдво буває. Андрійко любить це свято, бо увечері напередодні збирається уся-уся родина. Вони сідають до столу, співають пісень… Андрійко й собі тихенько підспівує – але усіх слів ще не знає, то трохи соромиться. Вдень бабуся пече калиту, а на вечерю прибувають дядьки й тітки, сестрички й братики, навіть бабусин брат дід Петро приїздить. По черзі сідають верхи на рогача, який зазвичай стоїть у куточку біля печі, і намагаються верхи підскочити та вкусити цей дивовижний пиріг, підв’язаний до сволока за кільце, – якраз там, де раніше висіла Андрійкова колиска. Біля підніжжя гори Синай, що в Єгипті, стоїть древній монастир св. Катерини, де покояться її святі мощі. 1
-29-
сестричку. Кицю треба шанувати! І якщо ви хочете сьогодні стати Миколаями для Сніжинки, подаруйте їй щось таке, що сподобається саме їй. Маринка, Ромчик та Андрійко мерщій побігли до своєї кімнати, відчинили скриньку-скарбничку, потім попросили маму сходити з ними в магазин, адже надворі вже було темно й страшно. Купили там котячих ласощів, рибки всякої, а ще волохату мишку-іграшку та м‘ячик, з якими так люблять бавитися кошенята. – Сніжинко, подивися, що тобі приніс Миколай! – кликали дітки кицю з-під ліжка. Мала почула носом смачненьке й швиденько вилізла зі свого сховку: – Няв! – А іграшки ми покладемо під подушечку, на якій вона спить, – і завтра вранці киця їх знайде, – раділи діти. Ось так до Сніжинки прийшло аж троє Миколаїв!
22 грудня – вшанування пам’яті пророчиці Анни, матері пророка Самуїла
Валентина Вздульська
Обітниця корий грудневий вечір всіяний зорями. Міріадами вогників-блискіток переливається сніг під ліхтарями. Діамантовим сяйвом міняться скуті інеєм гілочки дерев. Тиха й мирна велич спустилась на землю. Аня не помічає чару зимового вечора. Дівчинка надула червоні від морозу губи, насупила чорні бровенята, стисла руки в білих рукавицях в кулачки й невидющим зором дивиться в кінець вулиці: “Ненавиджу його, ненавиджу!”
-50-
моя допомога!” – і рушала на варту. В той час, як її подруги веселились і підморгували молодому Місяцю, Зіронька стоя ла на небесних чатах… За таку відданість служінню подруги називали малу дивакуватою. Можливо, через це з нею мало-хто й дружив. Дехто з великих зірок до Зіроньки навіть не вітався. Особливо гордою була Холодна Красуня з Іншого-кінця-неба. Одного разу посеред зими зібралися зірочки серед неба на танці. Убрали свої найблискучіші шати та й ну красуватися серед ясної ночі. Тільки мала Зіронька стояла собі тихо скраєчку – не кликали її товаришки до танцю… Аж тут раптом урочисто пролунав янгольський голос: – Прошу уваги! Навіть дядько Місяць, що було задрімав, показався з-за хмари. – Що сталося? – стали перешіптуватися між собою зірочки. – Наш Творець хоче, щоб одна з вас послужила Йому у важливій справі! – мовив Янгол.
-82-
– Я! Я! Я! – загаласували зірки. – Тихо будьте! – обізвалася Холодна Красуня з Іншогокінця-неба. – І так зрозуміло, що наш Творець вибере найкращу, тобто мене. Замовкли всі: “І правда, кого ж, як не її може вибрати Творець неба і землі для Своєї важливої справи?” А Холодна Красуня вже пропхалася наперед і стала перед Янголом. – Ось я! – зверхньо поглянувши на своїх подруг-зірочок, мовила вона. – Ні, не про тебе казав мені Творець, а… – Янгол роз гублено озирнувся. – А! – вигукнув зраділо. – Ось вона! Всі зірки та Місяць глянули на скромну Зіроньку та здивувалися. Зітхнули зірки: “З Творцем не сперечаються, Йому видніше”. Та й сказати щось погане про приятельку не могли – мала вона, проте старанна. Отак і полетіла Зіронька нову службу нести. Безстрашно залишила рідний куточок небес і поринула в невідомі краї. Їй було досить знати, що її потребував Сам Творець. *** У темному небі над Вифлеємом яскраво горіла Велична Зоря. Її світло вказувало шлях до міста Давидового, в якому народилося Дитятко Боже – Ісус Христос, Спаситель світу. Три мудреці-звіздарі поспішали за її променями до вертепу – вклонитися новонародженому Цареві, Тому, Хто створив землю, і розпростер небеса, і навіть кожну зірку знав на ймення. *** – Яка вона гарна! Яка ясна! Чому ми раніше не помічали її краси? – перешіптувалися інші зірки. – А я її знаю! Вона була моєю подругою! – радісно мовила одна з них, показуючи на Вифлеємську Зорю, яка колись була малою смиренною Зіронькою, та за Божим промислом стала відомою на цілий світ і на всі віки.
Ангелята завзято взялися до справи. Вони створювали сніжинку за сніжинкою, і не було серед них жодної схожої. Робота так захопила небесних дітлахів, що вони не помітили, як на землі настав вечір і старші ангели вийшли в небо, щоб запалити Різдвяну Зірку. – Полиште всі справи, – сказав архангел Михаїл. – Господь рождається! Тоді ангелята зупинилися й поглянули на свою роботу. Круг них громадилися цілі гори сніжинок. – Це вже не Сніжинка, а цілий Сніг! – вигукнув найменший ангелик. – Мерщій скидаймо його на землю, – розпорядився най старший. – А вранці поглянемо, що вийшло. Так вони й вчинили. Та полетіли славити народження Ісуса Христа. – Слава у вишніх Богові, і на землі мир, в людях благо воління! – залунали співи, й ангели та ангелята, запаливши вогні, розлетілися по всій землі сповіщати Різдво Господнє. *** Цілу ніч на землю падали сніжинки. А вранці, коли люди прокинулися, вся земля уже була біла-білісінька. Дерева й кущі загорнулися у сніжні кожушки й нарешті зігрілися, а звірятка радісно бігали наввипередки пухнастим килимом й рили в ньому теплі нірки. Зійшло сонце, і сніг засяяв усіма барвами веселки, як діаманти (або як святкові шати ангелів). Люди висипали на вулицю, і радості їхній не було меж. Вони одразу придумали безліч розваг: стали ліпити сніжки, сніговиків, кататися на дошках (це вже потім винайшли санчата). А діти, які розучували до свята колядки, заспівали їх. І всі люди згадали, що нині Різдво, і прославили Господа.
Валентина Вздульська
Горобине Різдво (скорочено)
оробці Чуб, Стрибун та Ловивітер були справжніми друзями. Тому, коли розбишака Цвірінькало прогнав їх із піддашшя, друзі вирішили разом шукати нову домівку. Було це у переддень Різдва. Вже починало сутеніти, пустився сніг, а пташки так і не знайшли собі нової оселі. Ледь живі від утоми, Чуб, Стрибун та Ловивітер нарешті зупинилися далеко за селом, аж біля якогось хутора. Тут стояли бідні старі хатки, а за ними розкинулися ліс і поле. Втомлені, голодні, налякані горобці посідали на кущ бузку, що ріс під вікном старої хижки, вікна та двері якої були забиті навхрест дошками. Напевне, тут уже давно ніхто не мешкав – ні люди, ні тварини.
-89-
Наталя Сиротич
Як Колядка шукала свої ноти рокинулася Колядка під засніженою стріхою гуцу льської хати, де так гарно було ніжитись у теплих сніжинках. Так-так, теплих, адже для Колядки зима – найтепліша і найщасливіша пора року! Тільки взимку Колядка й про кидалася, а потім знову засинала тихим сном, і ніхто її не чув. Цієї зими Колядка дозволила собі трохи довше поспати, ніж торік. От і дрімала, аж поки згадала, що минулого року так і не зробила порядок у своїх нотах, адже лягла під стріху зовсім втомлена, їй тоді не хотілося більше мандрувати світом – заснула до наступної зими. – Куди ж мені піти? – подумала і рушила до столярні вуйка Йвана. Там було повно всього: інструментів, дошок, столів, вели ких і малих. Вуйко був чудовий майстер. А ще любив музику! Ніхто краще за нього не міг заграти коломийки. Коли звучали Йванові сопілка чи цимбали, все село завмирало, а Карпати раділи, як люди. Вуйка Йвана знали усі.
-96-
Колядка хотіла вже зазвучати, адже Різдво на порозі! Але затримка була за нотами… Колядка ніяк не могла їх знайти! Колядка ще минулої зими встигла помітити у майстерні музичні інструменти, зроблені Йваном. Лежали вони у ку точку. Напевне, всі нотки поховалися тут! – От халепа! Куди ж ви ділися? – бідкалася стурбовано, пробираючись до музичних інструментів через купу не обтесаних дошок. Вона ледь зачепила цимбали, швидко промчалась тунелем сопілки… Вуйко Йван оглянувся – йому здалося, що хтось, крім нього, є у майстерні. Тим часом Колядка радісно складала до бесаги кілька сонних ноток. Та це були зовсім не всі! А де ж решта? Думала полинути до струмка – в надії знайти там хоч кілька дзюркотливих ноток. А ще згадала про співучий ше лест листя… Жаль, тепер зима, листя облетіло, а струмок давно замерз. – Де ще пошукати мої ноти? – озиралася навкруги. Аж раптом почула пташиний спів: “Незабаром Різдво! Незабаром Різдво!” То злагоджено, ніби хор, зацвірінькали горобці. У тому співі Колядка почула знайомі ноти, які так довго шукала. Звучали вони ніжно й радісно. Вона стрибнула на гілку і заглянула під крильце най меншого горобчика. – Ось ви де! Ходіть-но до мене, зігрієтесь, – тепло запрошувала ноти у м’який тканий мішечок. Потім весело з’їхала з гілки і застрибала по свіжому снігу. Від того стрибання з-під снігу з’явились іще дві ноти. Колядка завмерла від радості й несподіванки: от тобі й на, самі знайшлися! Тепер вона вже не сумнівалася, що зазвучить. Радісно і святково. Та ба! Ретельно порахувавши ноти, помітила, що однієї таки бракує.
-97-
– Хвостатий Щось трішки погаявся, а тоді показався весь. – Я приніс горішків. Змітаю до купи, бо розкотилися… Я не білочка… Катруся вже була біля ослінчика. – Ну звичайно! – щасливо вигукнула вона. – Хіба ж Бу рундучок може бути білочкою? Бурундучок – білочкою? Ти таке чула, Доцю? – Катруся озирнулася на ляльку. – Отож! – Я замету скрізь… Я насмітив… – вів далі Бурундучок. – Я ненавмисне… Я… – Я та я! – лагідно дорікнула Катруся. – Придумав! Я ще зранку все попідмітала й поприбирала. Тобі немає ніякоїніякісінької роботи! Ти – з дороги! Ти – мій гість. Відпочивай! Де твої речі? – Я так, – відповів Бурундучок. – Я без речей. – Як же ти доніс аж стільки горіхів? – здивувалась Катруся. – А за щічками, – похвалився Бурундучок. – О, я так не зумію, – мовила Катруся. – У мене за щічками хіба двоє горішків поміститься. А ти молодець – оно скільки! – Бурундукійці всі такі, – ще раз похвалився Бурундучок. – Тепер, дівчинко, у тебе є чим зустрічати Новий рік. – Коли ще той Новий рік?! – мовила Катруся. Бурундучок на якусь мить замислився, а тоді знов обізвався: – Та завтра ж. Хіба це не скоро? Одне мені цікаво: чи ялинку втішить, коли ми подаруємо їй горіхи? – спитав і занепокоївся: – На ній так багато прикрас, що горішків вона й не помітить. – Ні, Бурундучку, ні. Помітить, – заперечила Катруся. – Горішки для ялинки – то спогади про ліс. І про ліщину. І про ту галявку, де вони росли вкупці – ялинка й ліщинка. А долі нападало стільки ялинчиних шишечок і ліщинених горішків, що й ступити ніде... – Тоді помітить, – усміхнувся Бурундучок, і вони з Катрусею проворно заходилися підвішувати горішки.
-114-
Зміст Розділ 1. Зима прилетіла Микола Калінін Зима на носі (вірш).................................................................... 5 Зоряна Живка Про жабку та білі мухи (казка)................................................. 5 Зоряна Живка Я дякую Богу (вірш).................................................................. 8 Оксана Лущевська Ангел саду (казка).....................................................................12
Розділ 2. Божа Доня Надія Кметюк Зачаття Анни (вірш)................................................................ 15 Ірина Команець Диво-Дівчатко (оповідання)................................................... 15 Леся Павлів-Космовська Введення у Храм (вірш).......................................................... 19 Валентина Вздульська Ракло і Дівчинка (оповідання) ............................................... 20 Зоряна Живка Трилітка (вірш)........................................................................ 24
Розділ 3. Наша небесна родина Галина Манів Божа наречена (вірш).............................................................. 27 Олеся Мамчич У святої Катерини (вірш)........................................................ 29 Ніна Даценко День святого покровителя (оповідання)............................... 29
-147-
Лідія Дяченко Андрій Первозванний (вірш)................................................. 33 Галина Манів Нагорода за доброту (переказ)............................................... 34 Людмила Іваннікова Свята великомучениця Варвара (переказ)............................ 38 Лідія Дяченко Ой у лузі-луженьку (вірш)...................................................... 41 Надія Кметюк Святий Отче Миколаю! (вірш).............................................. 42 Валентина Вздульська Помічниця святого Миколая (оповідання) ........................... 43 Оксана Кротюк Доброму Миколаю (вірш) ..................................................... 46 Микола Кондратенко Життя й пригоди святого Миколая (віршована легенда)................................................................ 47 Оляна Рута Чобітки для Сніжинки (оповідання)..................................... 48 Валентина Вздульська Обітниця (оповідання)............................................................ 50 Надія Гербіш Боже зерно (оповідання)......................................................... 56 Гавріела Шапіро Історія про Маленького Камінця, який зробив велику справу (казка)......................................... 58 Юлія Морозюк Сестричка Ксеня (оповідання)............................................... 63
-148-
Любов Яскал-Лосицька Слово святого Іоана (оповідання)...........................................68 Микола Мучинський Бузьки прилетіли! (оповідання)..............................................71 Михайло Лосицький Пастир (оповідання).................................................................76
Розділ 4. Світла Різдвяна пора Надія Гуменюк Святвечір (вірш).......................................................................81 Микола Мучинський Зіронька (казка).........................................................................81 Зоряна Живка Різдвянка (вірш).......................................................................84 Галина Манів Диво для найменшого Ангелика (казка).................................84 Валентина Вздульська Горобине Різдво (казка)............................................................89 Богдан Стельмах Пташина коляда (вірш)............................................................94 Оксана Кротюк Різдвяні гостинці (вірш)..........................................................95 Наталя Сиротич Як колядка шукала свої ноти (казка)......................................96 Мар’яна Лелик Свято (оповідання).................................................................100 Олеся Мамчич Ходить Мама Божа (вірш).....................................................102
-149-
Ірина Кметь Святий Йосиф (оповідання)................................................. 103 Галина Манів Молитва до святого Йосифа (вірш) .................................... 105 Віра Багірова Сталося пророковане Єремією (переказ)............................ 106 Зоряна Живка Ім’я для Визволителя (оповідання).......................................108 Дмитро Чередниченко Новорічень (вірш).................................................................. 113 Галина Кирпа Бурундукієць (казка)..............................................................113 Галина Кирпа Моя ялинка (вірш)..................................................................117 Степан Жупанин Щедрівка (вірш).....................................................................118 Анатолій Анастасьєв Щедрувальники (вірш)......................................................... 118
Розділ 5. Жива Вода Галина Манів На річці Йордані (переказ)....................................................121 Надія Кметюк Святий Йордан (вірш)...........................................................124 Наталя Сиротич Запитай у річки (казка)..........................................................125 Дарина Задніпровська Водохреща (вірш)..................................................................128
-150-
Розділ 6. Зустріч Галина Манів Чому анемони стали червоними (легенда).......................... 131 Надія Кметюк Стрітення (вірш).................................................................... 133 Оксана Лущевська Цілюща вода (оповідання).................................................... 135 Леся Пронь Стрітенська свічка (вірш)..................................................... 136
Розділ 7. Час покаяння, прощення та примирення Мар’яна Лелик Запеклі вороги (оповідання)................................................. 139 Валентина Вздульська Чорний і Білий (казка-сон)................................................... 142 Тетяна Майданович Повчання Мономаха (переспів)........................................... 146
-151-
Літературно-художнє видання
Зимова книжка
Серія “Християнська читанка”
Упорядкування й редагування
Галина Кирієнко, Зоя Жук Юлія Березенко,
Художнє оформлення та обкладинка
Світлана Балух
Верстка
Юлія Березенко
Коректори
Галина Кирієнко, Юлія Березенко
Чекаємо на ваші відгуки, зауваження та пропозиції: Зоя Жук Юлія Березенко Галина Кирієнко
nashi.knygy@gmail.com agape.kyiv@gmail.com pilot-z@ukr.net
Видання можна придбати у церковних крамницях, книгарнях “Є”, “Смолоскип”, “Буква” Замовлення приймаються за телефоном 8-098-43-55-309 на таку електронну адресу: agape.kyiv@gmail.com
Віддруковано на Зам. №
. Формат 60х90/16. Тираж 2000 прим.