Нон-фікшн для "чайників"

Нон-фікшн для «чайників» студентське портфоліо

Нон-фікшн для «чайників» Студентське портфоліо

Київ Інститут журналістики 2018

УДК 808.2 (02) = 161.2 Н81

Н81 Нон-фікшн для «чайників» [Студентське портфоліо]. — Київ : Інститут журналістики, 2018. — 68 с.

Редагування нон-фікшн літератури — майстерність поєднувати точний фактаж із цікавою подачею. Мати справу із суто науковим чи суто художнім текстом, певно, все ж таки легше, адже наука диктує суворі норми, а художнє редагування спрямоване на підкреслення авторського стилю. А тепер спробуйте дотриматися чіткого регламенту з боку науки та зберегти авторську манеру водночас. Редактор нон-фікшн балансує на межі стилів, тому важливо не втратити рівновагу. Студенти 4 курсу спеціальності «Видавнича справа та редагування» спробували свої сили в такій головоломній роботі. Це портфоліо містить добірку редакторських аналізів нон-фікшн літератури за різними темами, а також зразки редагувань відповідних текстів. Представлені матеріали засвідчують здатність студентів до практичної діяльності.

УДК 808.2 (02) = 161.2

Навчальне видання Студентський проект Керівник проекту: К. Серажим Авторський колектив: Ю. Богорадова, А. Броун, К. Гонзуль, А. Заріцька, Є. Кваша, А. Кірюхіна, Я. Ковальчук, О. Корнієнко, К. Костюк, В. Кучірко, Ю. Мельничук, М. Михайлишин, А. Мойшевич, Е. Насібулліна, А. Нікуліна, Є. Орлов, Л. Подобна, О. П’ятковська, К.-І. Рискіна, А. Святелик, К. Савченко, Є. Сова, А. Ступак, А. Тіпайло, В. Таран, І. Тітілкіна, К. Шарапова, Є. Шило. Редакторки: Ю. Богорадова, Л. Подобна. Макетування та верстка: О. Брунова. Ілюстрації: О. Брунова.

© Інститут журналістики, 2018 © Олександра Брунова, дизайн та ілюстрації, 2018

Зміст Бізнесова література........................................................................................................................... 5 «Rework: бізнес без упереджень»................................................................................................... 6 «Багатий тато, бідний тато»...............................................................................................................7 «Величні за власним вибором»....................................................................................................... 8 «Пурпурова корова: як створити незабутній продукт»....................................................... 9 «Стратегії геніїв»....................................................................................................................................10 «Фрікономіка»..........................................................................................................................................11 Біографічна література..................................................................................................................... 13 «Гемінґвей»...............................................................................................................................................14 «Марсель Дюшан»................................................................................................................................ 15 «Михайло Коцюбинський»................................................................................................................16 «Симон Петлюра».................................................................................................................................. 17 «Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple»...........................................................18 «Це Воргол»..............................................................................................................................................19 «Червона Роза. Графічна біографія Рози Люксембурґ».................................................... 20 Мотиваційна література................................................................................................................... 21 «Велика Магія: Творче життя без страху»................................................................................ 22 «Життя без обмежень»....................................................................................................................... 23 «Маніфест двадцятирічних»........................................................................................................... 24 «Мистецтво мріяти»............................................................................................................................. 25 «Сила волі. Шлях до влади над собою»..................................................................................... 26 «Чудовий ранок».................................................................................................................................. 27 «Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості»........................................... 28 «Як писали класики».......................................................................................................................... 29 Науково-пізнавальна література................................................................................................. 31 «Будівельне проектування»............................................................................................................ 32 «Важливі роки. Чому не варто відкладати життя на потім»........................................... 33 «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу»...................... 34 «Людина розумна. Шлях від минулого до сьогодення»..................................................... 35 «Ми — це наш мозок»......................................................................................................................... 36 «Секс. Наркотики. Бог»...................................................................................................................... 37 «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати»............................................ 38 Приклади редагування.................................................................................................................... 39

бізнесова література

редакторські аналізи: бізнесова література

Назва: «Rework: бізнес без упереджень» Автори: Джейсон Фрайд і Девід Хайнемайер Хенссон Вихідні дані: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 «Ця книга переверне ваш погляд на бізнес», — проголошують автори та когорта їх прихильників ще з палітурки видання, аби емоційно вплинути на рішення потенційного покупця, який розгубився поміж переповнених полиць нон-фікшну, бізнесової та мотиваційної літератури. Чи це дійсно так — читач зробить для себе висновок, ще навіть не дійшовши до середини книги.

«Rework: бізнес без упереджень» є класичним зразком бізнес-літератури для аудиторії, якій вистачає часу на прочитання книг про бізнес. Тобто людей, ще досить віддалених від справжнього підприємництва. В анотації автори поділяють свою цільову аудиторію на 3 категорії: 1) підприємці, які відчувають себе природженими створювати, очолювати й перемагати; 2) власники малого бізнесу, які шукають виходу за усталені рамки; 3) тих, хто поки лише мріє про власну справу. З погляду маркетингу, такий розбіг нівелює цінність книги для кожної з груп, з редакторської точки зору — баланс трохи відновлений завдяки спробі створити анотацію, яка приваблює потенційних читачів тими образами, до яких вони прагнуть. Серед подібних до себе книг, що тяжіють до класу бізнес-мотиваційних книг, «Rework: бізнес без упереджень» виграє за рахунок своєї комплексності: автори порушують питання лідерських якостей, розподілу часу, побудови та взаємодії з командою, складання стратегій та прийняття рішень. У тексті можна натрапити на цитування літературних творів, звернення до сторітеллінгових методик подачі інформації, акцентування на психологічній, антропологічній, філософській аспектах функціонування суспільства. З одного боку, така широка палітра поглядів та кутів висвітлення теми виділяє видання серед схожих. З іншого — занадто широкий фокус відводить книгу від вирішення конкретної проблеми і суто гносеологічної функції видання, через що воно втратило потенціал стати настільною книгою для підприємців, на відміну від більш професійно орієнтованих та спеціалізованих видань. Композиція книги робить її зручною для читача. Невеликі розділи, поділені на тематичні підрозділи, створюють зручну навігаційну структуру всієї книги. Заголовкові комплекси, що виділяються за смислом та графічно, максимально відображають цінність розділу. Таким чином, книга пристосована для швидкого, поверхового читання, коли читач має змогу винести користь не через ретельне прочитання тексту, а через сканування виділених фрагментів та пунктів. Іншою перевагою для такого способу споживання інформації є її художнє оформлення: візуалізації приділена особлива увага. Так, у переважній більшості рубрик можна побачити інфографіки та схематичні постери, що часто резюмують цілі розділи. Мінімалістичні роботи художника систематично та рівномірно розполілені по всьому тексту. Ще одна перевага полягає в тому, що на створення візуалізацій було покладено багато сил самих авторів: виокремити ідею цілого розділу і лаконічно висловити її — важливий етап роботи. Орієнтація на швидке споживання простежується і у стилістиці написання текстів. Ненав’язлива оповідь, зрозумілий пересічному читачеві тезаурус, вплітання історій та прикладів з життя, баланс абстрагованих роздумів і прикладних порад — якщо виникають питання щодо експертизи авторів у бізнес-середовищі, то щодо їх письменницької майстерності сумнівів немає. Відтворити авторський стиль повною мірою вдалося і перекладачеві видання Наталії Кошманенко. Видання має значний простір для покращення: розширення довідкового апарату та системи посилань на інші твори та джерела, специфікація видання відповідно до чітко визначеної цільової аудиторії, підкріплення історій статистичними та аналітичними матеріалами, додаткове використання засобів унаочнення великих масивів інформації (схем, діаграм, таблиць), стилістичне редагування часом недоречної комбінації стилів. Ксенія Савченко

10

редакторські аналізи: бізнесова література

Назва: «Багатий тато, бідний тато» Автор: Роберт Кійосакі Вихідні дані: Брайт Букс, 2007 Роберт Кійосакі, японський американець, видав книгу «Багатий тато, бідний тато» в кінці 90-х, і відтоді вона не здає позицій на книжковому ринку. Тема твору — різне сприйняття грошей бідними і багатими верствами населення. Умовний бідний тато працює за гроші, багатий тато сам розпоряджається грошовими потоками. Зміст книги актуальний та переконливий. Роберт Кійосакі розповідає свою історію становлення як ділової людини. Його батько, хоча й був високооплачуваним чиновником, проте мав постійні проблеми через брак коштів. При цьому він закликав сина добре вчитися в школі, щоб у майбутньому отримати хорошу роботу в престижній корпорації — тобто повторити батьківський шлях. Цікаво, що в Америці службовець платить стільки податків, що 4 місяці на рік він працює суто на державу. Власники корпорацій мають податкові пільги — багатий тато закликає користуватися цим і розповідає двом хлопчикам, як цього досягти. Він підкреслює, що головний шлях не брати участь в «щурячих перегонах», тобто в гонці за виживання — змінити психологію. З цього батько і почав навчання: змусивши героя, дев’ятирічного хлопчика, працювати, хай всього і 3 години на тиждень, за сміховинну плату. А потім — узагалі безкоштовно. Це викликало справедливе обурення героя книги. Він висловив його вчителю, на що той порадив покластися на свій розум і намагатися знайти можливості для заробітку. Далі — довгі роки навчання фінансової, юридичної, маркетингової грамотності. Навчання не виявилося марним: сьогодні Роберт Кійосакі — мультимільйонер. А що ж бідний тато? Він вирішив, що бізнесмен експлуатує дітей і заслуговує кримінального покарання. Він не зміг оцінити можливості, що відкриваються перед сином, який опановує науку підприємця-практика, і якось забув, що навчання у Штатах платне. Утім, не всі тези книги можна вважати життєздатними. Конкретні практичні рекомендації в реальному бізнесі пострадянського простору не дуже корисні через сильні відмінності фінансових та юридичних законів. Користь книги «Багатий тато, бідний тато» для колишньої радянської людини полягає у зсуві психології. Роберт Кійосакі підштовхує кожного читача до простого висновку: щоб не залежати від милості правителів і держави, потрібно розраховувати тільки на себе. Книга написана сучасною та зрозумілою мовою. Фактичний матеріал доречно використовується та досить вдало ілюструє наведені автором тези. Загалом культуру видання можна оцінити як високу в усіх аспектах, але є і деякі мінуси. У тексті забагато води та повторів, тому задля підвищення ціннос­ті книги варто попрацювати над цими недоліками. Роберт Кіосакі в книзі «Багатий тато, бідний тато» дає відповідь на питання: чому одні люди живуть в достатку, а інші, незважаючи на всі зусилля, біднішають? Книга допоможе читачеві усвідомити власну особистісну значимість, змусить повірити в силу розуму і утвердить прагнення до кращого життя. «Багатий тато, бідний тато» ламає стереотипи сприйняття сили і значення грошей. Проте до практичних порад потрібно ставитися вибірково, критично аналізуючи їх із урахуванням пострадянських реалій. Вадим Таран

11

редакторські аналізи: бізнесова література

Назва: «Величні за власним вибором» Автори: Джим Коллінз, Мортен Т. Гансен Вихідні дані: Наш формат, 2016 Чому деякі компанії досягають неймовірного успіху попри економічну нестабільність, а інші — швидко занепадають? Саме цьому запитанню Джим Коллінз та Мортен Т. Гансен присвятили свою книгу. Автори відібрали компанії, які розпочали свою діяльність у непрості часи і змогли досягти успіху, та порівняли їх із тими, що зазнали краху. Таке зіставлення допомогло виявити чинники, що роблять компанії могутніми. Ці чинники і покладено в основу книги. Як зазначено в анотації, видання є практичним посібником та призначене для підприємців, власників бізнесу, топ-менеджерів і тих, хто прагне стати величними за власним вибором. Тема цікава та корисна для цільової аудиторії завдяки своїй актуальності та обґрунтованості. І хоча видання схожих типу та тематики досить поширені, ця книга має суттєві переваги над конкурентами. Структура книги — доцільна та зрозуміла; вона дає змогу легко орієнтуватися в тексті. Книга складається з семи розділів. У першому розділі Джим Коллінз та Мортен Т. Гансен розповідають про те, як виникла ідея книги та які компанії вони досліджували. У другому розділі йдеться про компаній-десятиборців — так автори назвали найуспішніші фірми. Акцент — на трьох основних рисах таких організацій: фантастичній дисципліні, емпіричній творчості та продуктивній параної. У третьому розділі докладно розповіли про надзвичайну дисциплінованість та стратегію двадцятимильного переходу. Четвертий розділ має назву «Спершу кулі, а потім ядра» та розповідає про емпіричну творчість. «Лідерство над лінією смерті» — це п’ятий розділ, присвячений виробничій параної. Шостий розділ розповідає про КоМПоТ, що розшифровується як «конкретність, методичність та послідовність». Сьомий розділ має назву «Прибуток від удачі»: у ньому йдеться про можливі сценарії отримання вигоди від удачі та різницю між сприятливою й несприятливою удачею. Наприкінці кожного розділу автори підсумовують ключові моменти, роблять несподівані відкриття і ставлять ключове запитання для читачів. У кінці книги подані відповіді на поширені запитання, що також є досить вдалим рішенням. Фактаж видання ґрунтовний та вичерпний. Щоб якнайглибше вивчити питання та дійти точного висновку, автори провели дев’ятирічне дослідження. Окремою частиною, що дістала назву «Основи досліджень», подано методологію праці, що допомагає читачеві детальніше вивчити особливості тієї чи тієї компанії та підтверджує достовірність викладених у книзі тез. В основи досліджень увійшли методологія, відбір компаній-десятиборців, відбір компаній для порівняння, аналіз двадцятимильного переходу, інноваційний аналіз, аналіз ліквідності та балансу, аналіз категорії ризику, аналіз швидкості, аналіз рецептів КоМПоТу, аналіз удачі та аналіз «Зали хокейної слави». Мова книги зрозуміла та доступна навіть пересічному читачеві, проте трапляються деякі неточності перекладу та незначні помилки. Обрано доцільний спосіб структурування та подання інформації. У книзі багато конкретних прикладів, які допомагають якнайкраще зрозуміти певні явища. Використана велика кількість різних таблиць, схем, графіків, переліків, які унаочнюють дані та допомагають легше сприйняти великий масив інформації. Художнє оформлення книги повністю відповідає потребам потенційних читачів. Отже, видання буде цікавим, корисним та зрозумілим для людей, які хочуть стати успішними у власному бізнесі, та допоможе їм обрати для цього правильні стратегії. Ірина Тітілкіна

12

редакторські аналізи: бізнесова література

Назва: «Пурпурова корова: як створити незабутній продукт» Автор: Сет Ґодін Вихідні дані: Наш формат, 2018 «Пурпурова корова: як створити незабутній продукт» — приклад бізнес-видання, яке не залякує читача термінологією та науковим викладом, але й не зводиться до мотиваційного шуму типу «зроби або помри». Книга чітко відповідає на винесене в назву запитання, і цю відповідь автор прагне зробити максимально простою, цікавою і зрозумілою для читача. У книзі Сет Ґодін констатує смерть маркетингових стратегій, звичних для попереднього століття: «Маркетинг помер. Нехай живе маркетинг!» Автор пояснює, що маркетинг реклами змінився маркетингом продукту, і намагається дати інструкцію з виживання в нових реаліях ринку. Окрім порад суто для власників бізнесу, автор надає рекомендації й тим, хто просто шукає роботу, — адже вважає, що цей процес має багато спільного з рекламою. Кожну тезу Сет Ґодін супроводжує кількома прикладами з досвіду світових компаній або особистого бізнес-досвіду. Загалом тема актуальна і цікава для цільової аудиторії видання — власників бізнесу, підприємців, стартаперів. Хоча оригінал був створений ще 2001 року і багато прикладів з нього вже застаріли, основ­ні тези та ідея книги досі актуальні. Зокрема це стосується українського ринку, який, порівняно з західним, традиційно запізнюється в розвитку. Тезаурус книги відповідає тезаурусу масового читача. Хоча цільовою аудиторією є бізнесмени та стартапери — тобто люди, які бодай мінімально володіють термінологією з галузі маркетингу, менеджменту та фінансів, — у книзі немає складних термінів. Автор пояснює свої думки і спостереження максимально просто, наводячи зрозумілі пересічній людині приклади. Проте переважають приклади американських компаній, часто незнайомих українському читачеві, і це дещо ускладнює розуміння. Сет Ґодін уникає непотрібної офіційності, намагається подавати матеріал живо, спілкуватися з читачем як із другом. Це полегшує сприйняття тексту, що важливо для розуміння книги, зокрема маркетологам і бізнесменам «старої формації». У перших розділах, присвячених насамперед поясненню трансформації ролі маркетингу, наведені схеми деяких явищ, які супроводжуються ледь не «розжовуванням» від автора. Отже, книга зрозуміла навіть новачкам, які лише планують створити свій бізнес або розвиватися у сфері маркетингу. Книга поділена на маленькі рубрики — переважно обсягом до трьох сторінок — із досить промовистими назвами, з яких зрозуміла суть розділу. Після кожного теоретичного розділу йде «Конкретний приклад», який ілюструє наведені тези історіями успіхів або провалів відомих компаній. Варто було б згрупувати розділи в більші рубрики — так читачеві було б легше концентруватися і стежити за думкою автора. У дійсній рубрикації все-таки трапляються «перестрибування» з теми на тему. Видання невелике за обсягом (163 сторінки), детально рубриковане та оздоблене лясе — усе це робить його зручним для читання навіть у дорозі. Верстка також зручна: нижні відступи і береги достатньо широкі, тому книгу можна тримати в руках, не затуляючи пальцями тексту. Використано два шрифти: антиква — для основного тексту, рубаний — для заголовків та коментарів після розділів. Яскравий дизайн палітурки відповідає назві та відображає ідею книги: «виділяйся або залишайся невидимим, а значить — нецікавим». Отже, книга «Пурпурова корова: як створити незабутній продукт» — цікава, корисна, зрозуміла та зручна для цільового читача. Проте можна вдосконалити видання, змінивши принцип рубрикації для кращого сприйняття змісту та дібравши актуальні приклади. Кристина Шарапова

13

редакторські аналізи: бізнесова література

Назва: «Стратегії геніїв» Автори: Майкл А. Кусумано та Девід Б. Йоффі Вихідні дані: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017 «Стратегії геніїв» — це зразок якісної сучасної бізнесової літератури. Його мета — дати читачеві відповіді на питання «Як стати видатним стратегом?» та «Як зробити свою компанію лідером серед конкурентів?» Ця книжка — своєрідний путівник найкращими сторінками досвіду стратегічного планування, управління та практичної діяльності, який дає ключ до того, як стати ефективним стратегом, схожим на Ґейтса, Ґроува чи Джобса. Книга відрізняється від багатьох схожих видань нон-фікшн тим, що не пропонує читачам універсального «рецепту» й не обіцяє стати успішним бізнесменами після перегортання останньої сторінки. Про це, власне, й повідомляють автори в передмові до «Стратегій геніїв». Хоча робота над виданням розпочалася майже 40 років тому, усі факти й поради актуальні й сьогодні, і застосувати їх можна не лише у високотехнічних компаніях, а й, наприклад, у невеликому бізнесі з продажу кави. Видання привертає увагу навіть зовнішнім оформленням. Обкладинка дуже естетична — на ній вдало поєднано шрифти, кольори та зображення. Книга ергономічна: вона має зручний формат, і матеріали для друку — цупкий якісний папір, товстий картон для палітурки — підібрані з розрахунку на довге користування. Основному тексту передує розлогий вступ, у якому описано загальну концепцію видання, подані відомості з історії компаній «Apple», «Intel», «Microsoft» та стислі біографії їх засновників.

Відповідно підзаголовку «П’ять найважливіших уроків від Білла Ґейтса, Енді Ґроува та Стіва Джобса» у структурі виділено п’ять основних розділів. Усі вони гармонійно поєднані за змістом. Композиція вибудувана за принципом «сходів до успіху», коли на початку книги дають поради щодо заснування компанії, а наприкінці розповідають, як передати розвинену компанію наступникові. Окремої уваги заслуговує заголовковий комплекс. Усі заголовки — не просто абстрактні назви до розділів, а теми уроків; підзаголовки — поради, суть яких розкрита в основному тексті. Тезаурус твору не повністю відповідає тезаурусу аудиторії, оскільки містить поняття, формули та схеми, не відомі широкому загалу. Хоча видання розраховане на масове читання, текст може бути складним для тих, хто не має базових знань з економіки, маркетингу та менеджменту. Отже, все ж таки, основна аудиторія видання — підготовані люди з певною освітою або досвідом у цих галузях, а також бізнесмени-початківці. Зміст книги повністю відповідає вимогам жанру: у тексті багато перевіреного фактажу, таблиць, схем, підрядкових та затекстових посилань (у примітках після основного тексту подано більше чотирьохсот джерел), цитат головних героїв видання. Завдяки вдалому методу збору даних про стратегії Ґейтса, Джобса та Ґроува — інтерв’ю з колегами бізнесменів —авторам вдалося зібрати найточнішу інформацію, подекуди навіть глибоко інсайдерську. Крім очевидних переваг змісту видання, є недоліки, які стосуються роботи редактора з текстом: стилістичні, граматичні та навіть орфографічні помилки. Наприклад, на сторінці 202 читаємо «Наприклад одоного з таких тижнів…», на 101 — «розвивайся та створюй нові платформи, щоб завжди потраплятися часові». Щоб удосконалити видання, слід виправити недоліки тексту та адаптувати його до аудиторії, на яку він розрахований, пояснивши галузеві терміни. Анна Святелик

14

редакторські аналізи: бізнесова література

Назва: «Фрікономіка» Автори: Стівен Дж. Дабнер та Стівен Левітт Вихідні дані: Манн, Іванов і Фербер, 2011 «Фрікономіка» — це збірка статей, написаних економістом та професором університету Чикаго Стівеном Левіттом у співавторстві з журналістом Стівеном Дж. Дабнером, про економіку як науку про стимули. Автори просувають стандартну неокласичну мікроекономічну модель раціональної максимізації вигоди та ілюструють її різноманітними прикладами з усіх галузей життя. Розуміння необхідності вибудовування правильної, збалансованої системи стимулів сьогодні критично важливе на ринку. Якщо традиційна економіка відповідає на запитання «що робити?» і «як робити?», то фрікономіка — на запитання «як робити?» і «чому саме так?». «Фрікономіка» — це популярний курс психології економічної поведінки людини. Книга може бути корисною як для будь-якої економічно активної людини, так і для гравців економічного ринку: бізнесменів, підприємців, інвесторів тощо. Суспільна значимість видання полягає в усвідомленні того, що економіка — це не лише криві попиту та пропозиції, а й люди, що творять цей попит. Книга містить сім розділів. Вони незалежні та самодостатні, але об’єднані спільною ідеєю та утворюють цілісну гармонійну композицію. Смислові, логічні та змістові зв’язки в рубрикації не порушені. Фактаж книги вичерпний. Текст достатньо інформативний, але не перенасичений фактами. Дані доцільні та показові. Автори ілюструють свої тези реальними випадками зі світової практики, конкретними цифрами і статистичними даними. Водночас Стівен Дж. Дабнер та Стівен Левітт заперечують інші статистичні факти і, використовуючи економічні методи аналізу, висувають натомість власні теорії. Більшість авторських висновків ґрунтується на математичному аналізі великих масивів даних, тобто результати цих розрахунків можна сприймати лише як систематизацію й інтерпретацію подій, що вже відбулися. Отже, висновки не претендують на звання «економічних законів» або істини. Текст не містить надскладних термінів та формул, мова книги проста і доступна. Автори на простих прикладах пояснюють складні економічні процеси і те, як вони впливають на людину в повсякденному житті. Оскільки «Фрікономіка» — не професійне бізнес-видання і не підручник з економіки, немає необхідності ускладнювати стиль, наближаючи його до наукового. Мовне наповнення твору повністю відповідає інтелектуальному та культурному рівню цільової аудиторії — масового читача. Дизайн обкладинки не можна назвати привабливим та конкурентоспроможним на сучасному ринку. Розміщені на обкладинці зображення не вмотивовані темою видання. Шрифти виглядають неактуально. Верстка видання — типова. Ілюстрації відсутні. Є таблиці і графіки, які унаочнюють результати обчислень та статистичні дані. Недоліком є виділення великих фрагментів тексту курсивом, що суттєво знижує читабельність. Отже, загалом книга «Фрікономіка» російського видавництва «Манн, Иванов и Фербер» — якісна, актуальна та оригінальна. Вона відповідає потребам і запитам цільової аудиторії. Видання має багато переваг: важливу тему, інформативний та змістовний матеріал, струнку і зрозумілу мову. Чи не єдиний слабкий бік «Фрікономіки» — візуальне оформлення. Книгу можна вдосконалити, модернізувавши її дизайн. Анна Кірюхіна

15

біографічна література

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Гемінґвей» Автор: Мері Дірборн Вихідні дані: Наш формат, 2018 Washington Post називає цю книжку найповнішим портретом Гемінґвея з нині оприлюднених. «Дірборн змальовує Гемінґвея у всіх крайнощах. Це історія надзвичайно недосконалої та надзвичайно привабливої людини, що творила безсмертне мистецтво», — переконує Star Tribune. Мета твору — представити письменника не як недосяжного генія, а як звичайну людину — без прикрас та ілюзій. Тож наскільки це вдалося авторці, американській письменниці та біографістці Мері Дірборн? Насамперед актуальність цього видання для читача зумовлена бумом перекладу Гемінґвея українською та публікацією одразу кількох видань його великої та малої прози. Це збурило інтерес не лише до його історій, а й до постаті самого автора. Здавалося б, структура біографічної книжки обсягом 640 сторінок має бути химерною та закрученою. Однак авторка зробила її максимально простою та доступною читачеві, поділивши на розділи без жодних заголовків. Вони, мабуть, і не потрібні з таким стилем викладу вже з першого речення: «Аделаїда Едмондс Гемінґвей, бабуся Ернеста Гемінґвея по батькові, пам’ятала потиск руки Авраама Лінкольна, а Ернест Голл, дідусь по материнській лінії, згадував, як на параді в Лондоні повз нього пройшли дві пари: Королева Вікторія з принцом Альбертом і Наполеон ІІІ з імператрицею Євгенією». Композицію та архітектоніку твору можна назвати цілком логічними та виразними, а фактаж — детальним, глибоким і незаперечним, оскільки авторка послуговується листами, щоденниками та різноманітними архівними матеріалами. Стиль Мері Дірборн вимагає окремої уваги. Про Гемінґвея, не применшуючи його таланту, вона насамперед пише так, як можна змалювати звичайну людину, прямо розкриваючи слабкості та не приховуючи навіть його жаги до комерційної вигоди. Утім неправильно думати, що текст Дірборн тримається лише на поразках чи певних негативних рисах характеру Гемінґвея. Вона згадує й ті епізоди, які змусять читача замислитися над справжньою глибиною душі письменника, як-от момент про війну. Власне мовне наповнення твору напрочуд пишне, але воно відповідає культурному рівню потенційної читацької аудиторії. При цьому авторка вдається до прийомів популярного нині в медіа сторітелінгу. Саме тому текст читати досить легко. Мовні хиби, які зазвичай виникають під час перекладу, де-факто відсутні, що свідчить про гарну роботу редакторського колективу. Перше та останнє зображення, яке бачить читач у виданні, — обриси обличчя Гемінґвея, висічені на білій суперобкладинці, яка покриває море вже безпосередньо на палітурці. Такий мінімалістичний дизайн відображає не лише тематику творів письменника, а й характер самого Ернеста — бурхливий та непередбачуваний, як це водоймище. Але так, справді, будь-які інші ілюстрації відсутні. Натомість можна сказати кілька слів про гарнітуру: основний шрифт — класичний, із засічками, що цілком пасує такій книзі. Мері Дірборн — авторка, яка відмовляється йти на компроміс із реальним минулим людини заради хвалебного тексту з дифірамбами. Тому, звісно, зі своїм завданням вона впоралася відмінно. І все ж її «Гемінґвей» — той приклад біографістики, який доводить: оповідь про життя письменника може захопити читача не менше, ніж його твори. Анна Мойшевич

18

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Марсель Дюшан» Автор: Каролін Кро Вихідні дані: Ad Marginem Press, 2016 Книга присвячена життєвому шляху Марселя Дюшана, одній із найголовніших постатей у царині мистецтва ХХ століття. Марсель Дюшан — це французький та американський письменник, художник, скульптор, теоретик мистецтва. Період його активної творчості припав на добу формування різних стилів, як-от дадаїзм та сюрреалізм. Дюшан справив великий вплив на них, а також на інші напрями сучасного мистецтва. Широкій аудиторії художник відомий завдяки «реді-мейдам», які зруйнували традиційне бачення природи й цінності творів художньої діяльності. Він був перший, хто переглянув естетичні норми й концепцію авторства та створив четвертий вимір мистецтва, тим самим збільшивши його горизонти до безкінечності. Як зазначено в анотації до книги: «Інтереси Дюшана різносторонні: від живопису до оптики, від фотографії до видавничої діяльності, від літератури до шахів, але головним його творінням стало його життя». Зараз сучасне мистецтво переживає естетичну паузу та рефлексію, хоча ми, здавалося би, спостерігаємо активну творчу діяльність і зміну образів, які вибудовують галеристи за появи нових художників. Тому книга є актуальною на цьому етапі розвитку мистецтва, вона засвідчує його трансформацію з традиційного в авангардне. Марсель Дюшан як реформатор створив нову форму репрезентації художніх творів, зруйнував образ автора та змінив уявлення про унікальність твору. Це видання може стати поштовхом для молодих художників, які стоять біля витоків нових течій. Цільова аудиторія — це мистецька, культурологічна, інтелектуальна еліта, молодь і студенти дотичних спеціальностей. Події в книзі висвітлено згідно з реальною хронологічною послідовністю. Вони тематично присвячені головним епізодам із життя Марселя Дюшана та становленню його як художника. Однак авторка зосереджує увагу лише на його творчому шляху та відносинах із художниками, які допомогли Дюшану віднайти себе та власний стиль, при цьому повністю оминаючи його особисте життя. Усього у виданні 12 розділів. Вони збалансовані, побудовані логічно та послідовно, наявна єдина сюжетна лінія, дотримана єдність часу та простору. До фактичного матеріалу претензій немає. Авторка використовує конкретні джерела інформації — посилається на книги, мемуари та автобіографії людей, які так чи інакше мали вплив на Дюшана або навпаки перебували під його впливом. Тобто йдеться про тих, хто насправді взаємодіяв із відомим художником. Як я зазначила вище, авторка не дає читачеві повної біографії від початку та до кінця, а описує лише етап творчої діяльності, тому про повноту викладу судити важко. Якщо розглядати її лише за темами, що наявні у виданні, то матеріал подано цілком повно. Проте в деяких моментах усе ж таки не вистачало фактів про особисте життя Дюшана, адже авторка мимохідь порушує такі теми, але не дає ґрунтовної відповіді. Мовне наповнення відповідає інтелектуальному та культурному рівню цільової аудиторії. Авторка не використовує складних термінів, а пише простою, живою мовою, не вдаючись до наукових чи науково-популярних засобів. Помилок у тексті не виявлено, лексеми та терміни вжиті в правильному значенні, він стилістично виважений. Не можу не відмітити вдале оформлення: мінімалістичний дизайн, виразні гарнітури, приємна кольорова палітра, вирівнювання за лівим краєм (що є не типовим для книг). А також у всіх розділах надруковано фотографії, які гармонійно доповнюють основний текст. Отже, видання «Марсель Дюшан» — гарний зразок біографічної літератури. Єдина можлива зміна, на мою думку, може полягати в розширенні контенту: авторка мала би приділити більше уваги особистому життю митця. Ярослава Ковальчук

19

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Михайло Коцюбинський» Автори: Ігор Коляда, Олександр Кирієнко Вихідні дані: Фоліо, 2012 Що вам відомо про Михайла Коцюбинського, окрім завченого на уроках літератури — «сонцепоклонник»? Це один із найвідоміших модерних письменників XX століття, багатогранніший, ніж може здатися. Про нього можна написати набагато більше, ніж він сам того хотів: «Але цікаво було б, щоб так — за півсотні років… після моєї смерті десь написали на шестерінки чи там сторінку, де просто перелічили б, що я зробив і що з того від мене зосталося у пам’яті». Так ось, навіть сотні сторінок забракне, щоби повністю розкрити цю постать. Але Ігор Коляда та Олександр Кирієнко спробували. І Михайло Коцюбинський посів чільне місце в серії «Знамениті українці» від видавництва «Фоліо». Книга «Михайло Коцюбинський» — це детальна біографія письменника. Вона призначена для аудиторії людей, небайдужих до літератури загалом і до постаті та творчості Михайла Михайловича зокрема. Також біографія може зацікавити поціновувачів серії «Знамениті українці». Коцюбинський тут представлений не гірше, ніж у книгах інших видавництв. Один із найвідоміших таких прикладів — праця Ярослава Поліщука «І ката, і героя він любив…». Підвищена увага до життєписів українських письменників зумовлена зростанням загального інтересу суспільства до біографістики й літератури факту, тому такий формат є актуальним. Композиція біографії Михайла Коцюбинського класична для такого типу видань. Хронологічний порядок текстових масивів від народження до смерті дозволяє «прожити» найважливіші моменти разом із письменником, зрозуміти причиново-наслідкові зв’язки та зробити власні висновки. Біо­ графію подано від третьої особи, тож читач є ніби стороннім спостерігачем. Книга має такі розділи: «Дитинство та юність», «Михайло Коцюбинський на педагогічній ниві», «Робота у Філоксерній комісії», «Переїзд до Чернігова», «У вирі громадського та культурного життя», «Творча майстерня письменника», «Літературний наставник: Іван Франко та Михайло Коцюбинський», «Літературний стиль письменника», «У колі друзів і колег», «У колі родини», «Кохання у житті Михайла Коцюбинського», «Останні дні». Книга насичена фактами й точними цифровими даними, жодні з яких, з огляду на специфіку видання, не можна назвати зайвими. Цитати з листів самого Коцюбинського та спогади тих, хто знав його за життя, полегшують загальне сприйняття тексту. Тут багато деталей, які неможливо знайти в жодному підручнику. Вони маловідомі, проте, без сумніву, достовірні, оскільки більшість із них підкріплені міркуваннями Михайла Михайловича. Такий прийом не лише підтверджує кожен факт і доводить новизну матеріалу, а і створює ефект присутності письменника. Мова видання поєднує ознаки художнього та наукового стилів. Останній добре адаптований до рівня цільової аудиторії, хоч і змушує читати глибоко, вдумливо. Сухі та суто інформативні факти з життя гармонійно переплітаються з буденними описами, сповненими епітетів і метафор. Це постійно утримує увагу читача, але не обтяжує його. Крім того, приємно вражає відсутність граматичних помилок. Проте є одна особливість: досить часто доводиться невимушено зупинятися на тих місцях, де мова спеціально адаптована під тогочасну. Але це, ймовірніше, перевага тексту, оскільки видання не є «безликим». Оформлення книги просте та зрозуміле. На палітурці подано мальований портрет письменника, назву книги, серію та назву видавництва. В основному текстовому блоці немає ілюстративних матеріалів, тобто верстку сторінки складають основний текст та примітки до нього, подані меншим кеглем внизу. Такий формат не розсіює увагу, проте не дозволяє прочитати багато сторінок поспіль. Можливо, укладачам варто було би додати архівні фотоматеріали, щоби підвищити інтерес аудиторії за рахунок чергування контенту різного типу. Можна виснувати, що біографія Михайла Коцюбинського від видавництва «Фоліо» — вдалий приклад того, як можна збалансовано подати інформацію про письменника, не втративши жодної деталі та не знехтувавши увагою пересічного читача. Анастасія Нікуліна

20

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Симон Петлюра» Автор: Віктор Савченко Вихідні дані: Фоліо, 2015 Тема видання є актуальною з двох основних причин. Перша — неоднозначне ставлення до самої постаті Симона Петлюри. Друга — хвиля патріотизму в суспільстві, одним із виявів якої є інтерес до української історії та її героїв (про це зокрема свідчить новий художній фільм про Петлюру, який вийшов у 2018 році). Тому ця книга досі має свою аудиторію. Оскільки текст великий (загалом у виданні 209 сторінок), його розподіл на 22 глави є абсолютно доцільним. Біографію подано в хронологічній послідовності, структура та послідовність глав є логічними. Однак редакторському колективу варто звернути увагу на назви розділів. Образність у заголовках припустима, але вона не має бути надмірною та ставати на заваді інформативності. Біографія доволі детальна, фактаж ґрунтовний, повний і невикривлений. Видання може не містити нової інформації хіба що для дослідників, які довго й систематично вивчали життя Симона Петлюри. Тому загалом із погляду фактичного наповнення книга задовольняє потреби своєї аудиторії. Проте в аспекті стилю контенту та форми подання фактажу стан тексту не є задовільним. В анотації вказано, що автор прагне зобразити постать Петлюри максимально об’єктивно («Автор намагається довести, що Петлюра не був ані суперлиходієм, ані супергероєм»). Однак це суперечить змістові твору. По-перше, автор починає епіграф зі слів: «Помилки Петлюри… Вони були одночасно помилками всього покоління і результатом попереднього розвитку України. Але головною помилкою (або перевагою) його були ідеалізм і ідеалізація становища на Україні, які породжували неправильну оцінку ситуації, але в той же час служили «виправданням» такого необхідного в боротьбі ентузіазму». Хоча далі в цитаті немає нищівної критики, перші речення одразу налаштовують читача на негативне сприйняття постаті. Бажано не нав’язувати читачеві певне бачення персоналії, а натомість дати йому можливість самостійно скласти враження. По-друге, автор часто вдається до припущень («Можливо, козачий пращур Симона Васильовича був на рідкість живучим, і козаки витягли його ще живим з петлі...», «Думи його були далеко в часі, можливо, він уявляв себе запорізьким отаманом на гнідому коні з гострим турецьким ятаганом, який змінює своїм полководницьким талантом хід баталії і полонить «ненависного довготелесого Петра»»), розлогих роздумів і засобів, характерних для художнього й художньо-публіцистичного стилів, зокрема різноманітних тропів і риторичних запитань («Ось уже п’ятнадцять років «копаюся» я в цій історії, ось уже п’ятнадцять років, з певною періодичністю, ставлю собі запитання: «А ким він був, цей Петлюра? І чому, власне, Петлюра?»»), зловживає реченнями з трьома крапками («За сивого композитора заступився тоді Петлюра, заявивши, що Лисенко — почесний гість семінаристів, гордість України і його нікому не дозволено ображати... Вечір був зіпсований, так само, як настрій скривдженого композитора... Петлюра і його товариші вибачилися перед Лисенко і проводили його до будинку, де зупинився композитор... Здавалося б, незначна подія...»). Також замість того, де покоїться прах Петлюри, вступ варто було б розпочати з чогось, що не так пригнічувало б читачів. Відповідно все це робить твір схожим на есей, що аж ніяк не є сумісним із декларованою раніше об’єктивністю. Верстка видання типова та прийнятна. Проте ніде, крім палітурки, немає жодних фотографій чи інших зображальних матеріалів. Варто було би їх додати для унаочнення та кращого сприйняття тексту. Дизайн палітурки не є привабливим і конкурентоспроможним — на ринку можна знайти низку схожих за тематикою видань із більш візуально привабливими обкладинками. Гарнітура Times із засічками класична та доцільна для основного тексту друкованих видань. Проте шрифт, використаний на палітурці, невдалий та неякісно втілений (нечіткі, криві контури, літери одного кегля мають різну висоту), тому його варто було б замінити. Ольга Корнієнко

21

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Стів Джобс. Біографія засновника компанії Apple» Автор: Волтер Айзексон Вихідні дані: Брайт Букс, 2011 В основі книги — понад сорок інтерв’ю зі Стівом Джобсом, які автор провів протягом двох років, а також інтерв’ю із сотнею його родичів, друзів, ворогів, конкурентів та колег. «Попри те, що Джобс брав участь у написанні цієї книги, він не висловлював бажання контролювати написане і не просив дати йому текст книги на вичитку перед публікацією. Він нікуди не чіпляв ярлик «Вхід заборонений». Стів заохочував усіх, кого знав, бути щирими. Та й сам говорив відверто, інколи навіть жорстко про людей, із якими він працював чи змагався», — каже Айзексон. У рамках твору друзі, недруги й колеги Джобса діляться своїми непричесаними думками про його прагнення, перфекціонізм, нав’язливі ідеї, майстерність, витівки, невиправне бажання контролювати все. Тобто йдеться саме про те, що сформувало його підхід до бізнесу. Такі змістові елементи якнайкраще розкривають персоналію відомого американського винахідника. Цільовою аудиторією видання є кожен, хто цікавиться постаттю Джобса або становленням корпорації Apple. Крім того, у книзі надано багато інформації про етапи створення низки відомих нині проектів та стратегії управління Стіва, а тому вона може бути корисною для менеджерів і розробників. Варто відзначити вдалу структуру видання. Книга поділена на сорок два розділи, кожен із яких має на меті сконцентрувати увагу читача на якійсь конкретній події зокрема чи на певному періоді життя загалом. Вдалим рішенням було надати перелік усіх «дійових осіб» із короткими коментарями про них, адже текст рясніє незнайомими прізвищами. Викладений у хронологічній послідовності матеріал рік за роком відтворює на папері життя Стіва Джобса — це приклад класичної композиції. Оскільки книга побудована на особистих інтерв’ю автора зі Стівом та його оточенням, висловлювати сумнів щодо достовірності інформації не доводиться. За кожною реплікою та фактом стоїть конкретне прізвище. Окрім того, у додатках можна знайти дані про всі бесіди, а також інші матеріали, якими автор послуговувався в кожному розділі. Проте дещо порушено логіку та концепт біографічних видань. Левова частка розділів присвячена не так постаті Стіва Джобса, як деталям розробки його проектів. Незважаючи на те, що всі технічні елементи описані просто й доступно, цей матеріал можна було би скоротити. Усе ж таки в життєписі читачеві хочеться більше дізнатися саме про Джобса, а не заглиблюватися в найдрібніші технічні подробиці. До того ж видання є досить об’ємним і важким, а завдяки скороченню цього матеріалу можна було б не тільки посилити читабельність тексту, а й полегшити книгу. Біографія читається легко, адже написана живою та зрозумілою для потенційної аудиторії мовою, з мінімальним використанням термінології. За допомогою зібраних матеріалів автор відтворює найбільш значущі моменти з життя Стіва Джобса. Попри те, що здебільшого текст окреслює його професійний шлях і кар’єру, у книзі знайшлося місце і для особистого. Йдеться, наприклад, про його дитячі витівки, знайомства з друзями та конфліктні ситуації з колегами. Основним недоліком видання є недосконалий переклад. У тексті досить часто трапляються невластиві українській мові лексеми, пунктуаційні помилки, одруківки. Видання оформлене в стилі мінімалізму, що, до речі, притаманно й самій компанії Apple. Домінує білий колір, верстка текстових блоків — проста та лаконічна. Окрім того, наявний якісний ілюстративний матеріал — це тематичні чорно-білі фотографії. Вдалою можна назвати й обкладинку — тут бачимо лише назву, набрану світлою гарнітурою, та портрет Стіва Джобса. Так за допомогою названих художніх засобів і реалізовано обрану концепцію. Отже, загалом це видання можна назвати цікавим та інформативним. Воно має вдалу верстку та оформлення. Проте варто було би вдосконалити переклад та прибрати зайві подробиці. Вікторія Кучірко

22

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Це Воргол» Автор: Кетрін Інґрем Вихідні дані: Видавництво Старого Лева, 2016 «Краса сильно залежить від того, як вона подана. Коли споглядаєш «красу», усе має значення: де це відбувається, у що людина одягнена, хто знаходиться поруч із нею, з якого саме приміщення вона спускається вниз сходами» Енді Воргол — це одіозна неповторна особистість. Він — видатний художник, продюсер, дизай­ нер, режисер, письменник, видавець, колекціонер та ідеолог поп-арту. Він — ексцентричний новатор, занурений у власний світ, скандальний геній, який ні на кого не зважав, еротичний дивак, який нікого не лишав (і не лишить) байдужим. Справді, творча діяльність цієї постаті досі на часі, а тому видання, присвячене життєпису Воргола, стовідсотково є актуальним. Це концептуальна ілюстрована біографія суперечливо-чарівної особистості. У рамках твору Енді Воргол представлений у розрізі творчого доробку та сприйняття світу крізь призму мистецтва. Певна річ, не обійшлося і без вкраплень різних перипетій з особистого життя цього комерційно успішного художника. А отже, видання містить неймовірні та маловідомі факти з його біографії, а також історії знаменитих на весь світ картин. Додатково йдеться і про принципи життя Воргола та особливості його діяльності, що була спрямована на створення матеріальних культурних цінностей. Усі ці змістові елементи допомагають краще зрозуміти митця та безпосередньо розібратися в напрямі поп-арту. Текст подано у форматі сторітелінгу. Для ділення його на розділи використано спеціальні зображальні елементи — найчастіше це роботи самого Енді. Автор зберігає оригінальну хронологію подій та філігранно виокремлює центральні факти-акценти з життя героя книги. Відтак до композиції та власне структури видання претензій немає. Окремо можна засвідчити чітке дотримання фактажу. Роки творчості, переїзди, компанії, люди, навіть імена та породи котів (!) — усі ці дані точні та досто­ вірні. Історія життя Енді Воргола викладена простою та зрозумілою мовою. Добре те, що авторка не вдається до складних конструкцій чи інших громіздких засобів — відповідно це не ускладнює процес читання. Помітно, що мета Кетрін Інґрем — зробити постать митця максимально близькою до цільової аудиторії. Варто відмітити, що в тексті часто трапляються риторичні запитання. Обрана дизайнером концепція цілком вдала. Художні елементи не лише яскраво ілюструють життя та творчий доробок Воргола — вони виконані в стилі художника. Твір рясніє зображеннями. Як уже було зазначено раніше, кожен розділ висвітлює певний етап життя героя, а ці змістові частини доповнені відповідними роз’яснювальними картинами. Книгу можна прирівняти до артбука, оскільки читач занурюється у світ яскравого мистецтва та по-своєму сприймає та розгадує авторські ідеї через задану історію «людини-митця». У такий спосіб відбувається різнопланова комунікація з виданням, зокрема візуальна. Отже, у центрі твору ми бачимо ексцентричного генія — усе це через призму «мистецтва, на якому можна заробити». Такий аспект перетворює книгу із суто біографічної на мотиваційну. А відтак видання може підштовхнути особливо зацікавлений клас цільової аудиторії до власної творчої діяльності. Ольга П’ятковська

23

редакторські аналізи: біографічна література

Назва: «Червона Роза. Графічна біографія Рози Люксембурґ» Автор: Кейт Еванс Вихідні дані: Арт Книга, 2017 У виданні йдеться про життєпис Рози Люксембурґ, видатної філософині, однієї із засновниць європейського фемінізму, теоретикині соціалізму. Історія подана у формі коміксу. Фемінізм — одна з найбільш трендових тем сучасності, а соціалізм та його наслідки й дотепер нерідко аналізують в українському медіапросторі. Тож тема твору є актуальною та цікавою для громадськості. Формат коміксу, нескладна мова викладу орієнтує на те, що цільова аудиторія видання — молодь. «Червона Роза» — єдина біографія Люксембурґ, що побачила світ українською та російською мовами після розпаду СРСР. Прямих конкурентів на ринку немає, але тематично близьких видань багато: за останні декілька років сегмент біографістики українською мовою значно розширився. Оскільки використано формат коміксу, рубрикація відсутня. Це спонукає до цілісного сприйняття історії та неперервності читання. На перший погляд може здатися, що події зображено послідовно. Проте автор пояснює, що довелося «частково змінити хронологію для драматичного ефекту». Незважаючи на це, логіка викладу не порушена. Окрім того, у післямові редактор розповідає про те, що сталося після смерті героїні. Фактаж твору вичерпний. Авторка постійно посилається на достовірні джерела. Як результат, примітки з цитатами займають 30 сторінок. Додатково наведено бібліографію, де вказано чимало біографічних статей іншими мовами. До того ж у цьому видавничому проекті брали участь дослідники постаті Люксембурґ: П. Гадіс та К. Андерсон. Тому можна зробити позитивний висновок про достовірність матеріалу. Цікавим є те, що в книзі описано не лише громадянську позицію героїні та її професійну діяльність, а ще й особисте життя. Тут ідеться про дружбу, стосунки з чоловіками та любовні переживання. Це допомагає вибудувати більш точний та повний образ діячки, а також свідчить про новизну фактів. Пересічна людина навряд чи знає такі подробиці з життя Рози Люксембурґ. Мовне наповнення твору відповідає інтелектуальному та культурному рівню цільової аудиторії. Іноді авторка заглиблюється в термінологію соціалізму, однак усе незвичне вона пояснює. Це потрібно для розуміння життєвої позиції Люксембурґ. Стиль викладу часто змінюється — тут є діалоги, роздуми героїні та описи. А втім, це не заважає зосередитися на читанні, а навпаки оживляє увагу. Сам виклад осучаснено: автор, наприклад, подає аналогії з хештегами та соціальними мережами. Мова видання досить суха — можна прослідкувати прямий переклад з англійської, наприклад: «Вона встала і переклала Жаресів виступ німецькою! І пристрасно повторила все, що він казав проти неї. Звісно, пропозицію Рози підтримали». Проте граматичних, пунктуаційних та лексичних помилок не виявлено. Деякі конфлікти занадто драматизовані — це зроблено, напевно, свідомо, задля підвищення емоційності. Проте масив сторінок, коли Роза в повному розпачі, може токсично вплинути та сильно вразити читача. Деякі речення виглядають дещо рваними, однак з огляду на форму подачі це допус­ тимо. Видання досить велике за обсягом і форматом, однак за рахунок товщини паперу та м’якої обкладинки воно не важке. Ілюстрації монохромні — це здешевлює книгу, але менше привертає увагу читача. Портрет героїні реалістичний: вона виглядає такою, якою була насправді, зі своїми недоліками. Верстка не тривіальна, цікава, актуалізує увагу читача. Для прямої мови, цитат і бекграунду використано різні гарнітури та накреслення, що допомагає візуально структурувати текст. Для покращення твору варто було би попрацювати над стилістикою тексту (цілісністю та українізацією, зокрема треба переформатувати деякі конструкції на більш властиві українській мові) та композицією (скоротити або структурувати затягнуті поглиблення у філософію соціалізму). Катерина Костюк

24

мотиваційна література

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Велика Магія: Творче життя без страху» Автор: Елізабет Ґілберт Вихідні дані: Видавництво Старого Лева, 2017 «Творчість — це дар, і тільки від нас залежить, чи ми ним скористаємося», — вважає письменниця. Ця книга — збірка коротких історій, які навчають жити творчо й отримувати від цього насолоду. Усі люди певною мірою творчі: навіть фізик має власну збірку поезії або грає на гітарі. До того ж, тепер є величезний простір для творчості в різних сферах. Тема розвитку творчих можливостей сьогодні актуальна. Книга націлена на молодих творців-початківців, які хочуть успішно реалізувати свій потенціал. Кожна історія — самостійний есей. Всі есеї стосуються життя авторки та об’єднані творчою тематикою. Окрім власних розповідей, Елізабет Ґілберт розповідає історії про незвичайні ситуації з життя своїх друзів, знайомих та видатних колег. Есеї згруповані за розділами: «Мужність», «Чари», «Дозвіл», «Наполегливість», «Довіра», Божес­ твенність. Ця рубрикація зручна для читача, адже він може одразу обрати цікавий для себе аспект. Після кожного есею авторка тлумачить історію, дає поради та своє розуміння питання. Переважна більшість фактів стосуються особистого життя авторки — розмови, розповіді, думки — тому вони нові для читача, але їх не можна перевірити на правдивість. Як приклади авторка також використовує факти про інших письменників або відомих особистостей — таких, як Джон Леннон та Оскар Вайльд, наводить їхні доречні та достовірні цитати, що чудово вписуються у логіку викладу. Есеї написані у вільній формі, легко та з гумором. Наприклад: «Моя мама — трохи цивілізованіша версія мого тата». Авторка напряму звертається до читачів, коли пише «любі мої» та використовує займенник «ви». Через це складається враження, що письменниця веде прямий діалог із читачами як із знайомими або друзями. Експресивності текстові надають вигуки, як-от «агов», «гоп», «ха-ха-ха». Використані елементи образності, наприклад: «ворону приваблює все, що виблискує», «кожнісінького разу», «шалена магічна мантра». Виклад також пожвавлюють діалоги та цитати. Письменниця постійно ставить запитання, спонукаючи читача поміркувати і подумки відповісти, як-от «Чи рухаюся я правильним шляхом? Яке моє покликання? У текстах є відомі терміни, зрозумілі цільовій аудиторії: «постапокаліптична дистопія», «цивілізація», «перфекціонізм». Авторка поєднує термінологію з молодіжним сленгом — «тінейджерка», «зататуюватися», крутий — що створює додатковий виразовий ефект. Усі ці мовностилістичні особливості спрямовані на цільову аудиторію книги — творчих молодих людей. Твір настільки живий та емоційний, що не потребує ілюстрацій. Шрифти без засічок, великі поля, назви розділів на окремих листах — ця простота оформлення всередині компенсується барвистою обкладинкою та яскраво-червоними форзацами. Палітурка з матовим покриттям, листи якісні та приємні на дотик — те, що потрібно сучасним естетам. Вдосконалити книгу можна більш якісним поліграфічним виконанням: деякі сторінки надруковані блякло, поля на сторінці із випусковими даними завузькі. Також потрібно попрацювати над перекладом — наприклад, узгодити іншомовні назви, подавши їх лише латиницею або лише кирилицею (одну назву переклали як «Вог», а іншу як «Ford Pinto»). Ельвіра Насібулліна

26

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Життя без обмежень» Автор: Нік Вуйчич Вихідні дані: Форс, 2016 Вважайте ставлення до світу пультом дистанційного керування. Якщо програма, яку ви дивитеся, вам не подобається, ви просто хапаєте пульт і перемикаєте телевізор на іншу програму. Так само і зі ставленням до життя: коли ви незадоволені результатом, змініть підхід незалежно від того, з якою проблемою ви зіткнулися. Нік Вуйчич Нік Вуйчич народився в Австралії з рідкісною патологією. У хлопчика були відсутні кінцівки — обидві руки та обидві ноги. Нік міг змиритися зі звичною долею інвалідів, але натомість обрав шлях здорової людини. Завдяки своїй наполегливості та силі духу хлопець навчився не лише піклуватися про себе, і й багатьох інших речей. Тепер Нік — успішний мотиваційний тренер, оратор та автор книги «Життя без обмежень». За його словами, ця книжка — не панацея від хвороб, але ключ до серця, який зможе відкрити навіть заіржавілі замки. «Життя без обмежень» починається такими словами: «Мене звати Нік Вуйчич. Мені двадцять сім років. Я народився без рук і ніг, але не звинувачую долі. Я мандрую світом, щоб надихнути мільйони людей». З перших речень зрозуміло, про що ця книга і який вплив вона матиме на подальше життя читача. Видання привертає увагу насамперед обкладинкою. На ній зображений сам автор, який дивиться читачеві просто у вічі, ніби вже мотивуючи до якихось дій. Але назва книги перекриває зображення головного героя, і, на мою думку, загальна кольорово-шрифтова композиція обкладинки — невдала. Натомість великий плюс — зручний формат книжки. Вона практична та довговічна, адже для її створення використали достатньо якісні матеріали: міцний офсетний папір, цупку палітурку. Видання логічно поділене на розділи. Назви розділів завжди відповідають змістові текстів. Також є мітки, які ділять рубрики на умовні частини: «Скористайтесь моїм досвідом», «Жити з надією в серці». Кожна така підрубрика містить окрему історію з життя Ніка. Історії подані в хронологічному порядку — від народження Ніка і до теперішнього часу. На початку книги є присвята, розміщена на окремих сторінках: «Богу: Отцю і Святому Духу. Я хотів би також присвятити цю книгу сімейству Тотів з Сан-Дієго, штат Каліфорнія, я вдячний їм за наріжний камінь віри, який Філ встановив в моєму житті. Його приголомшлива прихильність до євангелізму стала початком мого нового життя». Як і ще багато фрагментів в усій книзі, цей, незважаючи на недоліки перекладу, вражає читача до глибини душі і налаштовує на серйозне сприйняття змісту. Такого емоційного ефекту досягли завдяки влучному підбору найяскравіших фактів без зайвої драматизації, урочистості та «води». Отже, помітна ефективна робота Ніка та редакторів оригіналу над змістом та деталями твору. Мова книги має недоліки. Текст перекладений українською недостатньо якісно. Часто трапляється чужорідний синтаксис, невластивий українській мові. Є стилістичні та мовні помилки. Книга потребує ретельної вичитки та літературного редагування. Отже, «Життя без обмежень» — ефективне видання, що дійсно виконує мотиваційну функцію. Сильний бік цієї книги — актуальна тема, зміст та зрозуміла структура. Для її вдосконалення слід додати ілюстративного контенту: цікаво було б побачити унікальні фотографії цієї людини. Варто звернути увагу на оформлення обкладинки, зменшити кегль та змінити гарнітур назви, гармонійно підібравши кольори. Також слід попрацювати над мовою та стилістикою: вичитати текст і допрацювати редагування. Щодо самої історії — вона читається легко і швидко. На мою думку, вона повністю відповідає вимогам жанру та потребам цільової аудиторії. І так: вона дійсно мотивує. Ця книга спонукає змінюватися, ставати кращою версією себе, йти до мети і в жодному разі не опускати рук. Іванна Рискіна

27

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Маніфест двадцятирічних» Автор: Крістін Гесслер Вихідні дані: Видавництво Старого Лева, 2018 Підзаголовок цієї книги такий: «Маніфест тих, хто прожили чверть життя: двадцятирічні про те, хто вони, чого хочуть і як це отримати». Це речення влучно передає суть книги, основною ідеєю якої є пошук молодими людьми свого місця в житті, віднайдення гармонії з собою та іншими, отримання відповідей на життєво важливі питання. «Маніфест двадцятирічних» — збірка листів від юнаків та дівчат віком від двадцяти до тридцяти років, які коротко розповідають про проблеми. У листах описані найрізноманітніші життєві ситуації — від проблем у дружніх чи романтичних стосунках до страху кинути обридлу роботу заради чогось іншого. Часом історії закінчуються вдало, часом — не дуже, а іноді вони перериваються посередині, і читач не дізнається, чи вирішили проблему. Листи авторка доповнює власними коментарями — у них вона пояснює причини проблем та ймовірні шляхи їх вирішення. Часто коментарі пов’язують різні листи докупи одним лейтмотивом. Загалом книга справляє приємне враження. Авторка не намагається нав’язати власне бачення проблеми, а лише пропонує можливий погляд; вона не стверджує, що з кожної ситуації існує один-єдиний правильний, простий та універсальний вихід, як часто буває в мотиваційній літературі. Імпонує також те, що Крістін Гесслер пояснює будь-яку проблему саме на особистому прикладі — і якщо навіть вона придумала кожен із цих листів, вони написані майстерно та емоційно, і читач може поспівчувати авторові або відчути себе на його місці. Хотілося б зупинитися на композиції книги — усі листи та коментарі до них структуровано на кілька частин і за такими розділами: «Твоя подорож у двадцятиліття», «Похмілля від очікувань», «Базова самосвідомість», «Дослідницька самосвідомість», «Інтегроване самоусвідомлення», «Чого я хочу?», «Як отримати те, що я хочу?», «Друзі та сім’я», «Любов», «Робота і кар’єра», «Серйозні проблеми», «Тіло та гроші», «Зміни стаються». Як бачимо, рубрикація зрозуміла, досить детальна та висвітлює, по суті, всі аспекти життя молодої людини. Проте маю також і кілька зауважень — як до змісту, так і до оформлення книги. По-перше, в усіх розділах бракує більш професійних порад від авторки: вона оцінює всі ситуації як лайф-коуч, натомість хотілося б з’ясувати науковий бік питання. Через це книга виглядає дещо однобокою — спроб осмислити те, що відбувається, з точки зору принаймні популярної психології не відбувається. Всі поради виглядають недостатньо обґрунтованими, тож «Маніфест двадцятирічних», на жаль, не претендує на бажану серйозність. Маю також зауваження до перекладу: часом він досить важкий для сприйняття. Наприклад, таке речення: «Розрив взаємин з хлопцем підірвав мою впевненість, що поставала із відчуття приналежності до ексклюзивної команди» (с. 268). Очевидно, речення перекладене незграбно, та головний сенс втрачено. Також під час читання часто бачимо одруківки та помилки, що уникнули редакторського ока. Наприклад: «…зосередилась на тому, що мені було потрібно, абипочуватися комфортно» (с. 142). У тексті багато кальок з російської мови. Над літературним редагуванням бажано попрацювати додатково. Окремо варто зупинитися на якості видання та його оформленні. Верстка приємна та естетична, блоки основного та допоміжного тексту на сторінках розташовані однаково вдало. Але хотілося б зауважити, що під час верстки використано багато шрифтів різного кеглю та накреслення — часом одна сторінка вміщує до п’яти різних видів шрифтів, що суперечить основним стандартам оформлення тексту. Юлія Мельничук

28

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Мистецтво мріяти» Автор: Барбара Шер Вихідні дані: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 Ось ще одне, чого я не розумію. Касети для підвищення мотивації. Книги для підвищення мотивації. Що це таке? Що, всім раптом знадобилася додаткова мотивація? Усе ж просто. Ви або хочете, або ні. Якщо вам вистачило мотивації, щоб піти до магазину й купити цю книгу, може, ви вже досить мотивовані, і вам більше не потрібна книга? Джордж Карлін На відміну від багатьох «зразків» мотиваційної літератури на полицях книгарень, «Мистецтво мріяти» вирізняється своєю практичністю. Чіткі вправи, поради та правила роблять книгу не просто набором слів, а прикладною інструкцією. Цікаві й оригінальні завдання навчають долати труднощі та допомагають визначатися з цілями, розробляти та візуалізувати стратегії їх досягнення. Мене книга приємно здивувала тим, що не закликає завжди мислити позитивно, а навпаки: часом слід дозволити собі покапризувати. Але потім — зібратися, взятися за вирішення своїх проблем та наполегливо йти до мети. Особисто мені як читачеві сподобалося й те, що авторка наводить конкретні приклади звичайних людей з такими самими проблемами, як і в нас (звичайно, потрібно зважати на відмінність українських реалій від американських). Герої книги долають свої проблеми — і Барбара Шер пояснює, як саме. Може, ця книга не змінить життя читачів кардинально, але точно надихне на якісь кроки. Твір усіяний влучними висловами, що змушують бодай замислитися. Особливо мені сподобався цей: «Якщо вам не подобається, чим ви зараз займаєтесь — киньте це негайно. Подумайте: якщо вам залишилось жити півроку, чи займалися б ви цим?» Загалом тема і зміст книги актуальні, хоча оригінал був написаний майже 40 років тому. Проте окремі деталі все-таки потребують адаптації до сучасних реалій. Приміром, дивно виглядає порада збирати інформацію в бібліотеці. Звичайно, я не проти бібліотек і сама часто їх відвідую, але щоб узяти конкретне видання. Якщо ж ідеться про збір інформації — тут на зміну бібліотекам давно прийшов інтернет. Композиція книги доцільна та зручна для формату «інструкції». У структурі присутні такі класичні елементи, як вступ, що розкриває мету книги та розповідає історію авторки; чотири частини основного змісту, поділені на розділи за тематикою; епілог та «Про авторку», де йдеться про творчий доробок Барбари. Якщо розглядати основний текст як приклад «інструкції» (як мені сподобалося визначати цю книгу), то структурування на сто відсотків влучне. Спочатку — питання до читача, які допомагають йому налаштувався на внутрішній самоаналіз упродовж читання книги, потім — теоретичні засади мотивації, яким відведено не більше 10% обсягу, а далі покроково подані методи мріяння. Розгляньмо глибше аспекти видання: мова. Авторка звертається до читача так ненав’язливо, що йому здається, ніби знання надходять не ззовні, а з глибин власного розуму. Навіть скептично налаштований читач почне дослухатися до цього «рідного голосу». Стиль тексту тяжіє до публіцистичного, але також має елементи розмовного і водночас «інтелігентного», високолітературного. Авторка часто використовує звертання до читача та розкриває власні таємниці, що робить виклад легким і невимушеним. Отже, книга «Мистецтво мріяти» ефективна для всіх: і для видавця (бо її купують), і для читача (бо вона реально мотивує та надихає). Рецепт успіху цього видання на тлі інших мотиваційних книжок полягає у форматі «інструкції» з порадами та вправами, легкому і дружньому викладу, витонченій мові та якісному редагуванню. Книга має вдалу композицію. Єдиним недоліком є застарілі фрагменти, на які обов’язково мала б звернути увагу редакція, що перевидає книгу за кілька десятиліть. В цілому ж тема твору актуальна і цікава. Катерина Гонзуль

29

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Сила волі. Шлях до влади над собою» Автор: Келлі Макґоніґал Вихідні дані: Наш формат, 2017 Книга американської психологині Келлі Макґоніґал «Сила волі. Шлях до влади над собою» перебуває на межі мотиваційної та науково-пізнавальної літератури. Це якісний практичний посібник із виховання сили волі. Актуальність матеріалу визначається роками наукових досліджень сили волі. Утім, попит на експертну інформацію з цієї теми існує не так серед науковців, як серед широкого загалу. Кожний другий читач мріє стати сильнішим духовно, а популярні мотиваційні видання виявляються недостатньо об’єктивними та глибокими, щоб реально допомогти. Книга допомагає виховати силу волі, пояснюючи механізми роботи мозку. Вона доводить: мозок можна тренувати так само, як м’язи. Згадані в книзі дослідження виявили, що всі запаси сили волі вичерпуються на роботі та в дріб’язкових справах, які забирають багато часу — наприклад, нескінченній перевірці пошти. Також Келлі Макґоніґал пояснює природу походження ліні, чому людина змушує себе працювати та постійно сварить через зриви. Науковість викладу свідчить про професіоналізм авторки. Книга має високий рівень інформативності: з одного речення можна дізнатися одразу декілька нових фактів. Текст проілюстрований прикладами, розповідями та історіями з практичного досвіду психолога — це пожвавлює виклад та робить його повним. Щоб аргументувати свої тези, авторка наводить достовірні наукові факти, кожен з яких супроводжується посиланням на дослідження. Книга починається вступом, де авторка розповідає про свій курс. Розділи відповідають фактам, які один за одним розкривають таємниці мозку. У кожному розділі є інформація, як використати ці особливості для досягнення мети. Наприкінці —загальний підсумок та дбайливі поради не втрачати запалу. Концепція видання ґрунтується на комунікації та безпосередній взаємодії з читачем. Це відображається у структурі видання, змісті рубрик та підрубрик. Крім теорії, розділи містять вправи та тренування. Підкріплення теоретичних відомостей вправами дає змогу на власному досвіді переконатися в дієвості рекомендованих формул. Кожен розділ містить два типи завдань, які дають читачам відчути себе дослідниками сили волі. Перший називається «Під мікроскопом». Наприклад, потрібно відзначати, коли ви найбільш схильні піддаватися спокусі чи як голод впливає на ваші витрати. Читач має звертати увагу, що він каже собі, коли його воля піддається випробуванню — наприклад, коли він відкладає справи на потім — і як він сам оцінює успіхи і поразки своєї волі. У тексті використано публіцистичний стиль із елементами наукового. Складні процеси пояснюються доступною для цільової аудиторії мовою — за допомогою порівнянь. Але, оскільки це видання — науково-пізнавальне, у ньому трапляється дещо складна для масового читання інформація. Мовностилістичний аналіз тексту свідчить, що виклад усе-таки зорієнтований на підготовленого читача. Складність розуміння наукових фрагментів компенсують вдала структуризація та дотримання логічних зв’язків. Ілюстративний матеріал у книзі становить переважно інфографіка. Її стиль уніфіковано; вона лаконічна, гармонійна і доцільна. Обкладинка приваблює приємним кольором та лаконічним дизайном. Шрифт основного тексту читабельний, але можна збільшити кегль: це б ще збільшило кількість сторінок (бо видання і так об’ємне), але покращило б сприйняття тексту. Книга «Сила волі. Шлях до влади над собою» — зразок якісної літератури нон-фікшн для тих, хто не вірить у концепцію мотиваційної книги як «чарівної пігулки» та не боїться докласти зусиль, щоб вивчити проблему та вирішити її. Серед сильних сторін видання — повнота, інформативність, ефективність, глибина опрацювання теми. Також перевагою є те, що книга «комунікує» з читачем, краще утримуючи його увагу. Недолік або, скоріше, особливість видання — надмірна науковість викладу деяких фрагментів, що не відповідає рівневі підготовки цільової аудиторії. Євгенія Кваша

30

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Чудовий ранок» Автор: Гел Елрод Вихідні дані: Манн, Іванов і Фербер, 2016 «Чудовий ранок» — книга, яку написав американський бізнесмен, коуч Гел Елрод. За його словами, вона — саме для тих, хто хоче легко прокидатися зранку та встигати набагато більше, ніж досі. Чому книга допоможе? З неї можна довідатися, як перша година після пробудження допомагає зняти стрес, покращити стан здоров’я, підвищити продуктивність і навіть досягти успіху. Щодо тематико-типологічного аналізу, тема підвищення ефективності та досягнення успіху досить актуальна і популярна. Багато хто з читачів чекали виходу саме «Чудового ранку». Тематика добре адаптована до цільової аудиторії, до якої належать як студент, так і 40-річний бізнесмен у пошуках чогось нового. «Чудовий ранок» активно купують і в Україні, і за кордоном: на Amazon книга перебуває у топі продажів з 2012 року. «Чудовий ранок» можна порівняти з книгою Еріка Ларсена «На межі. Пекельний тиждень», яка обіцяє стати успішним кожному, хто виконає умови семи виняткових днів. Насправді ці дві книги — це просто описані методи використання часу. Гел розпочинає книгу своєю історією. Далі йде покрокова інструкція, як утілити його методи в реальному житті. Логічність і послідовність викладу дають змогу повністю зрозуміти текст. Назви рубрик чітко анонсують, про що говоритиме автор. Текстові бракує насиченості фактичним матеріалом. Є корисні поради і вказівки, але вони супроводжуються великою кількістю води, і текст виглядає розтягнутим. У розділах про втілення методу його опис знову повторюється кілька разів. Щось нове і змістовне відшукати важко. Текст написаний максимально простою мовою, тож «Чудовий ранок» може прочитати будь-хто. Книга розрахована на масову аудиторію і відповідає рівню її загальної читацької підготовки. «Чудовий ранок» припав читачам до душі не лише текстом, а й художньо-технічним оформленням. Книга не має всередині ілюстрацій, але верстка сторінок естетична та зручна. На обкладинці зображено світанок — дуже слушно, адже у книзі йдеться про те, як проводити першу годину після пробудження. Отже, «Чудовий ранок» Гела Елорда — зразок ефективної мотиваційної книги, що актуальною тематикою та цікавою назвою привернула увагу значної кількості читачів. Книга має чітку та зрозумілу рубрикацію, простий читабельний текст і привабливий дизайн. Слабким боком видання виявилася інформативність: корисні тези є, але вони губляться серед великої кількості води та повторів — читач вимушений ковтати сторінки, на яких для нього немає нічого нового. Книгу можна вдосконалити, прибравши воду та повтори і за можливості наповнивши знаннями, цікавими фактами, прикладами з життя, статистикою тощо. Книга «Чудовий ранок» швидко стала улюбленою в багатьох читачів, що свідчить про її вдалу концепцію. Звісно, щоб методи Гела Елрода подіяли, треба докласти зусиль, але навіть без цього його поради допомагають інакше починати день. Книга має багато відгуків: 60% читачів задоволені і дійсно працюють над собою, 40% — вважають, що читати «Чудовий ранок» — даремна трата часу. Усе залежить від сприйняття читача: хто чекатиме, що книга все зробить за нього, — той буде розчарований. Такі книги не працюють як «чарівна пігулка». Ефективність прочитаної мотиваційної літератури залежить лише від зусиль читача. Анастасія Тіпайло

31

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості» Автор: Джулія Кемерон Вихідні дані: Видавництво Старого Лева, 2017 «Шлях митця» — класичний зразок мотиваційної психологічної літератури, репрезентований на українському ринку «Видавництвом Старого Лева». Це практичний курс, розрахований на 12 тижнів, мета якого — допомогти читачеві реалізувати творчий потенціал та віднайти креативну ідентичність. Описане не має наукового обґрунтування — це суто особистий досвід авторки. Вона пропонує послуговуватися двома прийомами — «ранкові сторінки» та «творчі побачення», — а також протягом визначеного терміну виконувати низку вправ. «Шлях митця» має перевагу над схожими виданнями у лінійці нон-фікшн: це не піднесена до рівня абсолюту філософія, а добірка завдань, спрямованих на виконання. У спеціальних пунктах під назвою «Перевірка» автор запитує читача, чи справді той зробив ту чи іншу вправу. Ще одна особливість — певна гіпертекстуальність, утворена відсиланнями з розділу на розділ. Заголовок перекладного видання точний і достовірний відносно оригіналу. Варіант «Шлях митця» більш семантично адаптований, аніж використаний, наприклад, у російському аналогу («Путь художника»). Отже, читач чітко визначений, і не відбувається штучного усічення потенційної аудиторії. Між заголовком та основним текстом чітко виражені логічні зв’язки, усі тези гармонійно поєднуються між собою та підпорядковуються головній ідеї, комунікаційній меті твору. Композиція видання відображає 12 тижнів занять — кожен розділ із підпунктами-аргументами та завданнями відповідає черговому тижню, що підкреслює послідовність викладу. Така структура є цілком логічною та інтуїтивно зрозумілою. Окрім того, ці блоки архітектонічно пропорційні, рівні за обсягом. Проте така концепція має потенційний недолік: ділення на тижні досить умовне, читач може довільно працювати з книгою, пропускати теми або робити довгі перерви, ризикуючи звести власні старання нанівець. Як варіант, на початку можна попередити про недоліки такого формату роботи з книгою та аргументувати, чому краще дотримуватися визначеного плану дій. Тезаурус твору відповідає тезаурусу аудиторії. Використані мовні засоби стилістично виправдані, специфічна термінологія відсутня. Окрім того, автор вдається до емотивів, але це жанрово виправдано та відповідно пожвавлює виклад. Потенційно контроверсійний філософський елемент — наявного в тексті Бога як втілення творчої енергії — автор одразу пропонує сприймати не як релігійну надприродну істоту, а як метафору. Речення максимально спрощені, а якщо є складні конструкції, то вони мають переважно одну-дві сурядні чи підрядні частини. Є пунктуаційні, граматичні та стилістичні мовні огріхи, одруківки (порушено, наприклад, норми узгодження слів, милозвучності, прямої мови). Фактаж не є стовідсотково достовірним: неможливо простежити зв’язок певних цитат і вказаних персоналій — ні українською, ні мовою оригіналу. Закономірно виникає питання, з яких джерел узяті ті чи ті вислови (зокрема Генрі Міллера, Мей Вест). Однак автор менше акцентує на цих елементах, а більше уваги приділяє власне курсові. Обрана дизайн-концепція вдала. Художньо-ілюстративний матеріал відсутній, наявні лише декоративні елементи як символи нового тижня: це дає змогу краще зосередитися на тексті. Обкладинка — мінімалістична, без зайвих елементів, із використанням яскравого рожевого кольору, але поєднання відтінків не кричуще. Верстка передбачає ефективне використання широких берегів — тут надруковано цитати, які доповнюють основний виклад. Проте немає певного ритму та логіки їх використання: на одних розворотах — 6 цитат, на інших вони відсутні взагалі. Гарнітури підібрано вдало: заголовки, основний та додатковий текст контрастні за типом, накресленням і розміром шрифтів. Отже, задля підвищення якості та цінності книги варто попрацювати над фактажем та літературно-стилістичною обробкою. Також бажано усунути вади оформлення. Юлія Богорадова

32

редакторські аналізи: мотиваційна література

Назва: «Як писали класики» Автор: Ростислав Семків Вихідні дані: Pabulum, 2016 Книга поєднує ознаки біографістики та мотиваційної літератури. Вона насамперед розкриває секрети авторської майстерності видатних письменників: Агати Крісті, Джорджа Орвелла, Умберто Еко та інших. До того ж, у книзі подані найцікавіші сторінки з творчого шляху цих постатей. Твір Ростислава Семківа може стати корисним як для досвідчених письменників, так і для початківців — і навіть для тих, хто пише суто для себе. Також книга зацікавить читачів, які захоплюються класичною літературою. У визначеному сегменті ринку тема актуальна та оригінальна. Книга задовольняє наявні потреби цільової аудиторії, про що свідчить неабияка увага читачів до видання. Зміст поданого фактичного матеріалу цілком відповідає концепції видання. Авторові вдалося зібрати найцікавіші, найпоказовіші, найбільш значущі для розкриття теми факти. Вони яскраво ілюструють висунуті тези та часом зображають постать письменника з нового, несподіваного боку. Ось, наприклад, цікавий уривок із біографії Агати Крісті: «Одного разу, прочитавши новий роман Леру, Агата сказала Мадж [старшій сестрі], що якщо писатиме, то хіба що такі тексти. Мадж розсміялася: “Агато, тобі ніколи не написати детектив! Можемо закластися”. Це умовне парі, як пише сама Крісті, було відправною точкою самоусвідомлення її як авторки». У композиції твору дотримано гармонійної цілісності. Кожному з розглянутих у книзі авторів відповідає окремий розділ, який можна розглядати як самодостатній твір. Для всіх розділів характерні спільні структурні елементи. Кожна частина починається інфографікою, до якої внесені найважливіші дати з життя письменника. Завершують розділ «правила письма» — рубрика, у якій на окремий розворот винесені основні принципи письменницької творчості класика, подані у вигляді коротких тез. Усі розділи приблизно однакові за обсягом та вагомістю. Тіло книги обрамлюють вступ та підсумки. Разом усі елементи утворюють гармонійну, виважену композицію. Єдиний недолік структури цієї книги — рубрикація всередині розділів. Немає визначеної послідовності подання біографічних даних: кожен текст скомпонований вільно, тому читачам буває важко відшукати конкретний момент із життя письменника. Текст написаний у публіцистичному стилі, що також містить елементи розмовного. Загалом виклад можна схарактеризувати як живий, дружній, з гумором. Текст не перевантажений складними конструкціями, завдяки чому легко читається. Недоліком мовного наповнення є слабко виражені тема-рематичні зв’язки між реченнями та логічні — між абзацами. Попри легку манеру викладу думок та поділ на короткі абзаци, текст усе-таки доволі важко сприймати. Концептуальність дизайну книги полягає у застосуванні як на обкладинці, так і по всій книзі єдиного мотиву. Цей мотив полягає в імітації письма пером із чорнилами: саме ним «написані» врізи з найцікавішими висловлюваннями письменників, розставлені чорні ляпки та підкреслені ключові слова просто в тексті. У дизайні обкладинки використане гармонійне поєднання білого, чорного та холодного червоного кольорів. Верстка сторінок дещо нестандартна: нижнє поле здається незвично куцим, проте його компенсує великий відступ згори. Для цієї книги видавці не шкодували паперу — і в цьому значна естетична перевага. Щоб закінчити попередній розділ і почати новий, верстальник відводив цілих два вільних розвороти. Врізи часто зверстані на окремій сторінці; навколо них — багато повітря, що посилює візуальне виділення цитати. Кожна нова рубрика розділу позначена спуском. Отже, можна виснувати, що «Як писали класики» — ефективна та якісна книга. До сильних сторін видання варто віднести актуальність теми та її розкриття, структуру, дизайн, підбір фактичного матеріалу. Слабкий бік — ясність тексту, низька внаслідок ледве вловимих логічних зв’язків. Щоб удосконалити книгу, слід відредагувати текст, відновивши його стрункість. Марія Михайлишин

33

науковопізнавальна література

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Будівельне проектування» Автор: Е. Нойферт Вихідні дані: Книжкова літера, 2017 У чому полягає особливість книги «Будівельне проектування»? Це видання може слугувати ґрунтовним довідником для професійних інженерів-проектувальників, архітекторів, дизайнерів і будівельників. Але це не всі штрихи до портрета цільової аудиторії — водночас воно призначене і для тих, хто прагне навчитися. У книзі автор висвітлює різні фахові питання, як-от основи проектування, освітлення та звукоізоляція, креслення, будування різних споруд, планування та дизайн приміщення тощо. Окремо подано чільні стандарти, ергономічні норми та інструкції до будівництва — саме те, на що має насамперед звернути увагу новачок. Мета «Будівельне проектування», що написав славнозвісний німецький фахівець Ернст Нойферт — дати поштовх розв’язанню архітектурних питань із метою реалізації ідей проектування. Хоча книга й була написана ще в ХХ столітті, вона й досі актуальна, оскільки акумулює в одному блоці всі необхідні знання. Про її роль і потребу на ринку зокрема свідчить чимала кількість перевидань. Книга має цілком логічну структурну організацію. Розділи сформовано залежно від типу будівлі (наприклад, мова про житлові та громадські споруди). Для зручності наявні також спеціальні рубрики: система вимірювань, дахи, опалення, вентиляція, вікна, двері, транспорт, фабрики, майстерні, універмаги, ферми, готелі тощо. Попри велику кількість тем (взагалі це видання обсягом понад 600 сторінок) композиція — струнка та зрозуміла. Читач може одразу знайти те, що йому потрібно. Варто відзначити, що напрочуд високим рівнем інформації книга завдячує досвідченим інженерам, які виконали редагування оригінального німецького твору. Це Патриція Меркель, Матіас Брокхаус і Матіас Ломанн. Тому фактичний матеріал можна цілком чесно охарактеризувати позитивно та назвати його вичерпним і достовірним. Не дарма багато архітекторів і дизайнерів називають це видання своєю настільною Біблією. Тут можна знайти точні дані навіть про будівельну фізику та креслення. Читач може не вдаватися до інших джерел інформації та не підключатися до інтернету — він знайде тут усе, що його цікавить. Тезаурус видання не відповідає тезаурусу аудиторії, адже анотація свідчить, що видання призначене і для новачків архітектурної справи, але це де-факто не зовсім так. Мовне наповнення, ймовірно, виявиться складним для категорії непідготовлених читачів: тут багато термінів і професіоналізмів. Стиль нагадує радше науковий, оскільки наявні громіздкі речення та великі абзаци, що займають половину сторінки. Текст не ритмічний, а навпаки містить багато іменників і мінімум дієслів, а для нон-фікшн видання це неприйнятно. Щодо художньо-технічного оформлення, звісно, для такої книги доцільно обрати якісну палітурку, що і зробило означене українське видавництво. Вона не яскрава, але цілком контрастна. Тут зображено низку геометричних фігур, у які чітко вписано людину. Це абсолютно доцільно та навіть допомагає якнайкраще розкрити зміст. Основні кольори — сірий і чорний, а гарнітура, певна річ, засічкова. Окрім того, у виданні надруковано чимало зображень і креслень, що робить контент більш доступним для аудиторії. Отже, єдине, що можна та варто зробити для поліпшення культури цього видавничого продукту, — це доопрацювати мову. Євген Шило

36

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Важливі роки. Чому не варто відкладати життя на потім» Автор: Мег Джей Вихідні дані: Манн, Іванов і Фербер, 2014

Для когось відрізок життя від 20 до 30 років — безтурботна молодість, для інших — це офіційний початок дорослого життя, а воно сповнене переживань, труднощів і тривог. Мег Джей, експерт із психології, точно переконана: це найвизначніше десятиліття для кожної людини в аспекті трансформації важливих сфер, як-от навчання, роботи, кохання, фізичного та інтелектуального розвитку. Окрім того, власне особистість, індивідуальність зазнає найбільших змін саме в цей час. Щоби пояснити, як краще діяти та що робити в такому віці, Джей переказує ситуації з життя своїх пацієнтів, у такий спосіб озвучуючи проблеми молодого покоління. Як зрозуміти свої потреби та можливості, щоб знайти омріяний професійний шлях і не розчаруватися в перший же день? Як налагодити стосунки з рідними та друзями? Як перестати переживати через те, що хтось має популярніший Instagram? Відповіді на всі ці злободенні «як?» читач може знайти на сторінках книги під назвою «Важливі роки. Чому не варто відкладати життя на потім». Як уже зрозуміло, первинною цільовою аудиторією є молодь, яка хоче збагнути, що робити після школи чи університету. Проте книгу також можна читати в 30-35 років, щоби проаналізувати та переосмислити минуле, принаймні так свідчить сама авторка. Казати про її доцільність та актуальність на ринку важко: він переповнений аналогічними за проблематикою творами. Однак праця Мег Джей має одну перевагу — чітку зорієнтованість на конкретних реципієнтів. Інформація викладена логічно та послідовно. Видання має декілька основних смислових розділів: «Робота», «Кохання», «Розум і тіло». Кожен із них ділиться ще на 5 частин, які мають свої заголовки. Відповідно можна засвідчити певний композиційний баланс. Окрім того, наведені вступ, передмова та епілог, що полегшує роботу з книгою. Історії такого формату часто мають одну хибу — автор зосереджує увагу здебільшого на власному досвіді, при цьому не спираючись на жодні «тверді» теорії. Тому приємно вражає, що Мег Джей додатково вдається до беззаперечних наукових досліджень і психологічних практик. Вона ділиться знаннями соціологів, неврологів, економістів і топ-менеджерів, які займаються кадровою політикою. Саме тому фактаж можна назвати досить глибоким і повним. Утім авторка часто переважує терези в бік розлогих роздумів. Чітких покрокових інструкцій щодо того, як стати успішним у свої 20 років, у тексті годі й шукати. Вона радше рекомендує, на що читачеві треба звернути увагу. Мовне наповнення цілком адаптовано до потенційної аудиторії. Текст доступний та стилістично виважений, серйозних огріхів він не має. Мінімалістичне художньо-технічне оформлення видання цілком розкриває ідею твору. Ілюстрація на палітурці досить контрастна та приваблива. Основний колір — насичений синій. Верстка — проста та зрозуміла, а тому текст читати легко. Цьому сприяє також велика засічкова гарнітура. Можна зробити висновок, що ця книга цілком заслуговує на увагу своїх читачів. Вона має низку плюсів, однак її контент можна доопрацювати, виокремивши чи бодай виділивши за допомогою дизайнерських засобів ключові поради та підказки. Єгор Орлов

37

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу» Автор: Білл Брайсон Вихідні дані: Наш формат, 2018

«Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу» — класичний приклад науково-популярної літератури. Такий нон-фікшн не вимагає високого рівня наукової підготовки, тому призначений для широкого кола читачів, ознайомлених із базовим шкільним курсом фізики, хімії, біології та географії. Перекладений українською мовою твір має назву, що цілком відповідає оригінальній («A Short History of Nearly Everything. A Journey Through Space and Time»), дещо уточню­ ючи те, що автор описує в книзі. Історія ділиться на шість змістових частин, що охоплюють різні теми та хронологічні рамки. Відповідно кожна складається з кількох (від трьох до одинадцяти) розділів, присвячених певному науковому явищу, історії його відкриття та подальшого вивчення. Тому йдеться про певний композиційний дисбаланс. Логічна організація тексту є вдалою, заголовки відповідають викладеному далі матеріалу. Також видання містить вступ, у якому автор пояснює, як з’явилася ідея книги, кому вона може бути цікава та як її читати, що є, звісно, перевагою. Зміст безпосередньо виконує свою основну довідково-пошукову функцію. Обсяг фактажу можна охарактеризувати як достатній в аспекті розкриття інформації та розуміння її читачем. Білл Брайсон часто вдається до динамічного розповідного викладу, тому факти подані зрозуміло й доступно. Однак немає списку використаної літератури, який значно доповнив би вказані в тексті імена науковців, на яких посилається автор (частково це компенсують примітки перекладача), а це є необхідним для такого типу видання, яке містить значну кількість фактичного матеріалу. Тому можна дещо піддати сумніву достовірність даних, використаних у книзі. Як уже було частково зазначено, мова викладу адаптована до його аудиторії. Вона, наскільки це дозволяє тематика, легка та необтяжлива, що є плюсом для будь-якого науково-популярного видання. Наявні терміни здебільшого загальновідомі, а значення маловживаних подано в примітках. Текст перекладено та відредаговано відповідно до сучасного правопису української мови. Проте він має деякі недоліки: одруківки, незначні стилістичні та пунктуаційні помилки. Їх рекомендується виправити. Оформлення видання, зокрема обкладинки, можна вважати вдалим. Ілюстративний матеріал повністю відсутній. Це не перешкоджає розумінню тексту, проте невелика кількість схем могла б доповнити виклад фактажу та візуалізувати його, що було би, безперечно, перевагою для книги. Шрифтове оформлення — прийнятне, мінімалістичні виділення виконують свою пряму функцію та не стають на заваді читанню. Отже, у результаті всебічного дослідження та об’єктивного оцінювання науково-популярного видання «Коротка історія майже всього на світі. Від динозаврів і до космосу» Білла Брайсона зроблено висновок про його придатність до використання. Обрані структура та оформлення є цілком вдалими, а текст — доступним. Рекомендовано під час повторного редагування усунути вказані дрібні мовні огріхи, додати список використаної літератури та посилань, та, можливо, предметний покажчик, оскільки обсяг видання — досить великий (472 сторінки). Анжеліка Заріцька

38

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Людина розумна. Шлях від минулого до сьогодення» Автор: Ювал Ной Харарі Вихідні дані: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 Короткий та насичений історичний огляд від ізраїльського науковця прогримів на весь світ, дозволивши видавцям із різних країн розмістити на обкладинці почесне «New York Times Bestseller». По суті, ця книга — незвичайний погляд на етапи розвитку Homo sapiens від відділення її від тваринного світу та до наших часів. Тема твору актуальна тому, що в часи всепоглинального капіталізму, глобалізації та автоматизації людство починає відрефлексовувати власну історію та ставити питання про те, що буде далі. Судячи з того, як добре продаються Докінз та Бренсон, багато хто шукає відповідь у науці. В означеному виданні «Клубу сімейного дозвілля» аудиторія не вказана. Втім, можна здогадатися, що читатимуть таку літературу дорослі люди, які переважно здобули чи здобувають вищу освіту та знають всесвітню історію в загальних рисах. Твір важливий, оскільки надає інформацію та підштовхує до роздумів. Він не дає чітких відповідей на питання, а змушує думати самому. Значить — не маніпулює. Події викладені в хронологічній послідовності. Незважаючи на те, що в книзі охоплено величезні проміжки часу, це не заважає сприйняттю та не створює ефект пустоти між двома подіями. Автор детально описує, як Людина вміла еволюціонувала в Людину розумну, роз’яснює причини й наслідки переходу від збиральництва до землеробства та скотарства, розказує, як і чому виникли релігії. Окрім того, досить багато уваги приділено останнім етапам розвитку людства: промисловій революції, індустріалізації, інформаційній революції. Книга має чотири розділи, кожен із яких поділено на параграфи. Проблем зі структурою видання не має — параграфи вибудувані в логічній послідовності та дають змогу сприймати твір цілісно. Фактологічних помилок у тексті не виявлено. Попри суб’єктивність певних суджень, на всі матеріали, які автор використовує, він дає посилання. Отже, читач має змогу зробити свої висновки. Щодо повноти наведених даних теж питань не виникло. Книга не має на меті розповісти історію в найдрібніших деталях — автор лише намагається пояснити логіку зв’язків між історичними подіями, і йому це чудово вдається. Мовне наповнення цілком відповідає культурному рівню аудиторії. Автор періодично використовує терміни з історії або антропології, проте в суспільному дискурсі їх вживають досить часто, тому зрозуміти поняття не важко. Виклад матеріалу в книзі тяжіє до популярного. Текст читати легко. У тому, певна річ, є велика заслуга перекладачки — Ярослава Лебеденка зробила так, що видання взагалі важко ідентифікувати як перекладне. Загалом текст вичитано добре: помилки граматичного, стилістичного, лексичного чи пунктуаційного характеру відсутні. Проте є кілька одруківок. Також допомагає у сприйнятті твору вдалі оформлення та верстка: достатньо великі береги та проміжки між абзацами значно полегшують читання. Єдиний недолік видання — невелика кількість інфографіки та іншого зображального матеріалу, а ці елементи могли би ще ліпше реалізувати комунікацію з текстовим контентом. Обкладинка максимально ненав’язлива та відповідає уявленням про те, як має виглядати науково-популярна книга. Сіро-червона кольорова гама в поєднанні з тонким шрифтом без засічок виглядає стримано, але водночас стильно. Зрозуміло, що ви тримаєте в руках не академічне видання, а власне популярну книгу. Загалом «Людина розумна. Шлях від минулого до сьогодення» — приклад непоганої редакторської роботи. Це легка, цікава, thought-provoking (тобто провокує мисленнєвий процес, дає поживу для розуму) книга, яка спонукає аудиторію до переосмислення вивченої ще в школі історії та змушує заново подумати над тим, хто ми, звідки ми та куди йдемо. Євгенія Сова

39

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Ми — це наш мозок» Автор: Дік Франс Свааб Вихідні дані: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016 «Ми — це наш мозок» — науково-популярна книга одного з найавторитетніших у світі нейробіологів і дослідників мозку Діка Франса Свааба. Автор доводить, що людина, її характер, схильності, сексуальна орієнтація формуються ще в утробі матері під впливом генів та зовнішнього середовища. Усе це неможливо примусово змінити чи вилікувати пізніше. Єдине, що керує людиною, — її мозок. Тема книги є актуальною, оскільки це найменш досліджений орган людини. Це нон-фікшн видання буде цікавим та корисним для всіх, оскільки автор просто та зрозуміло розповідає про складні наукові теорії. Автор розкриває зміст широко та зусібіч, а тому твір, звісно, призначений зокрема і для тих, хто захоплюється біохімією мозку, нейробіологією та психологією людини. Композицію не можна назвати довершеною. Оскільки книгу формували з газетної колонки, можна чітко простежити фрагментарність і уривчастість: не всі частини розділів пов’язані між собою, хоча мають підпорядковуватися конкретно наведеному заголовку. Також у тексті є чимало повторів і відсилань до попередніх і наступних глав. Окрім того, різними є глибина розробки мікротем і кількість прикладів. Так, за «сильною» главою про сексуальну диференціацію (понад 40 сторінок) йде досить «слабка» про підлітковий період, якому приділено всього 20 сторінок, хоча це важлива стадія з погляду нейробіології. Автор порушує соціальні та навіть філософські питання, дає новий погляд на дослідження гомосексуалізму та педофілії як біологічного явища. Що стосується гомосексуалістів, інформація про те, що такі люди мають іншу будову мозку, була вже оприлюднена раніше. Зі свого боку Дік Свааб розставляє все по поличках, демонструє спеціальні зображення, наводить результати різних наукових праць. Цікаво, що він так само висуває кілька гіпотез і докази, чому ці зміни можуть відбуватися. Звісно, можна дорікнути авторові, що замість глибокого вивчення функцій мозку наведено міркування про філософські теми. Окрім того, деякі розділи містять радше набір прикладів, але в них немає головного — висновку. Видно, що Свааб хотів донести до читача якомога більше даних, але в підсумку за низкою історій із життя хворих неможливо побачити науковий висновок. Однак необхідно пам’ятати, що це не підручник і не монографія, а науково-популярна література. Власне факти в книзі подано цілком повно та достовірно. Перед кожним розділом автор знайомить необізнаного читача з медичними поняттями, а вже потім висловлює свою думку та науково її обґрунтовує. Тобто фактологічних помилок немає. Мова книги надзвичайно легка. Складні наукові терміни пояснені максимально просто, на різних прикладах. Добре й те, що кожен випадок у медицині щодо аномалій мозку Свааб розкриває за допомогою схематичних зображень. Речення короткі, стиль більше публіцистичний, аніж науковий, із вкрапленнями художніх елементів, зокрема метафор і порівнянь, які автор використовує для пожвавлення викладу. Мовних помилок у тексті немає. Щодо художньо-технічного оформлення, дизайнер обкладинки точно заслуговує схвальних відгуків. Видавництво «КСД» випустило на ринок справді якісний продукт. Спершу видання привертає увагу читачів яскравою титульною ілюстрацією. Книга обрамлена в суперобкладинку, яка удвічі менша за висоту палітурки, а тому гармонійно її доповнює. На ній зображено голову людини у профіль зовні, на власне палітурці — ця частина тіла зсередини, тобто мозок, кістки тощо. Видання приваблює вдалими шрифтами та великою кількістю ілюстрацій. Хоч вони й чорно-білі, проте дуже чіткі та зрозумілі для широкого кола читачів. Окрім того, використано якісний білий цупкий папір. Отже, художнє оформлення книги повністю відповідає потребам потенційних читачів. Щоб вдосконалити видання, варто доопрацювати композицію та, можливо, скоротити кількість філософських роздумів, акцентувавши в такий спосіб увагу аудиторії на фактичному матеріалі. Анастасія Ступак

40

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Секс. Наркотики. Бог» Автор: Дмитро Шерембей Вихідні дані: Саміт-книга, 2018 Український ринок популярного нон-фікшну утворюють переважно імпортовані твори, ідеї яких не завжди життєздатні в українських реаліях. Тому я вирішила проаналізувати щось із власне української нехудожньої книги. У нас наразі є актуальним проблемний нон-фікшн — література, у якій висвітлюють важливі проблеми українського суспільства. Насправді назва видання вкрай доцільна. Її завдання — привернути увагу. І не до чогось скандально-жовтого, а до реальних проблем суспільства — надто серйозних, але й, на жаль, незручних, щоб їх досі масово обговорювали. Чи актуальна тема цього маніфесту? Не просто актуальна, а необхідна в сучасних реаліях. Тут чи не вперше для широкого загалу порушені проблеми, у контексті яких давно час щось змінювати. Окрім активно обговорюваних питань абортів, ґендерної рівності та сексуальних меншин, Дмитро Шерембей підняв і ті, про які писати не звикли: проституцію, жебрацтво, СНІД, наркоманію, сучасні концтабори тощо. Автор маніфесту — громадський діяч і правозахисник, якого спіткала тяжка доля. Спершу здається пара­доксом, що людина, яка інфікувалася ВІЛ і провела 8 років у в’язниці через наркотики, тепер пише книгу, у якій виступає… за їх легалізацію. Пояснення просте: якби вони були поза межами злочинства, біди не сталося б. Де криміналізація — там завжди корупція, насилля й небезпека. Книга закликає толерантно ставитися до абортів, впровадити принцип відповідального батьківства, легалізувати проституцію, дозволити нетрадиційні стосунки. Дмитро Шерембей розкриває своє бачення фемінізму, де ґендерна рівність базується не на однаковості, а на повазі до відмінностей. Ідеї ґрунтуються не лише на суб’єктивній думці автора — їх підкріплюють факти. Йдеться про результати досліджень громадських організацій та офіційних установ. Усі дані внесені до інфографік із посиланнями на джерела. Статистика демонструє глибину проблем і свідчить на користь автора. Факти точні та достовірні, показові, яскраві; до того ж — унаочнені, подані в максимально доступній для засвоєння формі. Твір фактичним матеріалом не перенасичений. «Секс-робота», «Фемінізм», «Націоналізм», «Корупція», «Роми», «Аборти» тощо — назви розділів книги. Кожній проблемі відведено 2–4 сторінки тексту. Усього таких тем — 19. Є вступ і завершення. Вступ — філософський роздум, підсумований ідеєю всього маніфесту: «Я впевнений, що світ еволюціонує в бік того, аби не вчиняти біль нікому — ані словом, ані ділом». У кінцевій частині автор також робить певний філософський висновок: проблеми зникнуть тоді, коли головним принципом людських стосунків стане любов. Так вступ і підсумки формують цілісне обрамлення тексту. Книгу ефектно закінчують 13 заповідей про любов із Послання апостола Павла. Не зовсім логічним виглядає зв’язок основного змісту з ідеями про любов. Позиції маніфесту, ймовірно, ґрунтуються на інших суспільних цінностях — рівності й повазі. Очевидно, це бачення самого автора. У тексті витриманий чіткий та лаконічний публіцистичний стиль. Абзаци короткі, логічних зв’язків дотримано. Через дещо спрощений синтаксис, рубані речення, вкраплення розмовних та експресивних елементів виклад часто нагадує промову. Твір легко читати. Недолік — стилістичні помилки, зокрема росіянізми. Відвертість розмови про незручні проблеми підкреслює «брудний» дизайн. Друк імітує зім’яті сторінки з плямами. Кожен розділ доповнює сторінка чи розворот із грубими нарисами Микити Кравцова з відвертим змістом. «Секс. Наркотики. Бог» — ціле явище українського нон-фікшну. Назва та дизайн привертають увагу до книги, а книга — до нагальних проблем. Маніфест ущент розбиває стереотипи та виховує прогресивний світогляд: це саме та книга, що дає поштовх розвитку суспільства. Успіхом видання завдячує актуальності, фактичним обґрунтуванням, концептуальному оформленню, вдалій структурі та стилю викладу. Це якісна книга, яка, проте, має незначні хиби: мовні помилки та слабкий зв’язок вступу та висновку зі змістом основ­ної частини. Людмила Подобна

41

редакторські аналізи: науково-пізнавальна література

Назва: «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати» Автор: Сьюзен Кейн Вихідні дані: Наш формат, 2016 «Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати» — книга для тих, хто хоче краще розібратися в собі, збагнути свої можливості та зрозуміти, як краще сприймати навколишній світ. Вона має на меті зруйнувати звичний для всіх образ успішної людини — комунікабельної, харизматичної, енергійної — та довести, що інтроверти також можуть бути незамінними працівниками в будь-якій галузі, оскільки мають свої сильні сторони та переваги. Авторка як інтроверт наводить безліч прикладів із власного життя, а також ділиться результатами різноманітних досліджень. А тому читач може знайти поради та підказки, як побудувати успішну кар’єру, покращити навички спілкування та зняти внутрішні бар’єри. Врешті він має зрозуміти: бути інтровертом — це цілком нормально. Цільовою аудиторією книги переважно є молодь, яка цікавиться психологією чи конкретно стосунками між інтровертами та екстравертами, а також хоче попрацювати над своїм характером. Вона справді дає зрозуміти, які переваги мають інтроверти в площині повсякденного життя. Видання має чотири змістові частини. У першій авторка розповідає про походження образу лідера-екстраверта, а також як і чому він став світовим культурним ідеалом. У другій частині автор розмежовує психологічні поняття «екстраверсія» та «інтроверсія», характеризує різні типи темпераменту. У третій наведено міркування про те, чи справді в усіх країнах саме екстравертів вважають ідеалом. Сьюзен Кейн розказує про низку країн, де інтровертів на роботі цінують набагато більше, ніж екстравертів. У четвертій частині йдеться про особисте життя таких стриманих і тихих людей та про те, як їм будувати стосунки з іншими. У підсумку авторка дає поради інтровертам та людям, що їх оточують, зокрема мова про вчителів і батьків. Однак наявну композицію не можна назвати стовідсотково досконалою. Книга містить багато посилань на інші джерела інформації, що може завадити читанню, оскільки це розсіює увагу. Вона погано структурована, автор повторює одні й ті самі думки в різних розділах, а отже, вдається до самоповтору. Фактаж неоднозначний. Сьюен Кейн невдало поєднує результати наукових досліджень із власними прикладами та міркуваннями. До того ж останнє в тексті помітно переважає. Також можна засвідчити порушення логіки. Поради щодо того, як ліпше розкрити свій потенціал, суперечливі та не одразу зрозумілі. У читача може виникнути враження, що іноді просто необхідно прикинутися екстравертами, а це суперечить меті та завданням книги. Мовне наповнення відповідає соціокультурному рівню потенційної читацької аудиторії. Його важко назвати складним — автор цілком доступно характеризує закручені наукові теорії та гіпотези. Що добре, помилки граматичного, лексичного, пунктуаційного характеру не виявлено. Однак, описуючи певні події, Сьюзен Кейн використовує забагато непотрібних деталей інтер’єру чи одягу. Мова занадто поетична, іноді здається, що це радше художній текст. Оформлення книги прийнятне. Обкладинка яскрава, досить контрастна та лаконічна. Верстку складає лише основний текст, будь-які ілюстративні елементи відсутні, але в них особливої необхідності немає. Гарнітура — класична засічкова, а тому не ускладнює читання. Щоби зробити означене видання більш якісним, варто зменшити кількість відсилань і посилань, доопрацювати структуру матеріалу, чітко розмежувати результати наукових досліджень та приклади самої авторки. Окрім того, у цьому типі літератури доцільно використовувати менше елементів художнього опису. Анна Броун

42

приклади редагування

приклади редагування

Юлія Богорадова

44

приклади редагування

Анна Броун

45

приклади редагування

Олександра Брунова

46

приклади редагування

Катерина Гонзуль

47

приклади редагування

Анжеліка Заріцька

48

приклади редагування

Євгенія Кваша

49

приклади редагування

Анна Кірюхіна

50

приклади редагування

Ярослава Ковальчук

51

приклади редагування

Ольга Корнієнко

52

приклади редагування

Катерина Костюк

53

приклади редагування

Вікторія Кучірко

54

приклади редагування

Юлія Мельничук

55

приклади редагування

Марія Михайлишин

56

приклади редагування

Анна Мойшевич

57

приклади редагування

Ельвіра Насібулліна

58

приклади редагування

Анастасія Нікуліна

59

приклади редагування

Єгор Орлов

60

приклади редагування

Людмила Подобна

61

приклади редагування

Ольга П’ятковська

62

приклади редагування

Каріна-Іванна Рискіна

63

приклади редагування

Ксенія Савченко

64

приклади редагування

Анна Святелик

65

приклади редагування

Євгенія Сова

66

приклади редагування

Анастасія Ступак

67

приклади редагування

Вадим Таран

68

приклади редагування

Анастасія Тіпайло

69

приклади редагування

Ірина Тітілкіна

70

приклади редагування

Кристина Шарапова

71

приклади редагування

Євген Шило

72