ВЕСЕЛА СІЧ. № 142 (27428) 2016 р. by Письменницький портал

Гумористи всіх країн, єднайтеся!

ВЕСЕЛА СІЧ СМІХОПИС ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ГУМОРИСТІВ І САТИРИКІВ ІМЕНІ ПЕТРА РЕБРА (м. Запоріжжя) № 142 (27428) 2016 р.

Запоріжжя, " Дніпровський металург" 2016

ISBN

Весела Січ Запоріжжя, Дніпровський металург, 2016 116 с.

Засновник Петро РЕБРО Редактор Микола БІЛОКОПИТОВ Відповідальний секретар Пилип ЮРИК Коректор Віра СЕРЕДА Технічний редактор Андрій ДАНИЛОВ Фотографії (частина) Юрія ЗЕЛІНСЬКОГО Редакційна рада: Віктор СТУС (Крим), Микола ВОЗІЯНОВ (м. Харків), Раїса ГАЛЕШКО (м. Торонто, Канада), Григорій ГАРЧЕНКО (м. Дніпро), Дмитро ШУПТА (м. Одеса), Василь ДАЦЮК (м. Миропіль, Житомирська обл.), Григорій ЄЛИШЕВИЧ (м. Суми), Сергій КОВАЛЬ (м. Київ), Михайло КОСТІВ (м.Радехів, Лвівська обл.), Леонід КУЦИЙ (м. Вінниця), Володимир МОГИЛЮК (м. Кропивницький), Михайло ПРУДНИК (м. Київ), Василь САВЧУК (м. Бережани, Тернопільська обл.), Микола САВЧУК (м. Коломия, Івано Франківська обл.), Любомир СОЛЕЦЬКИЙ (м. Херсон), Валентин ЧЕМЕРИС (м. Київ).

На першій сторінці обкладинки: малюнок Валерія Чмирьова, на останній 4 малюнок Сергія Семендяєва

Зареєстровано управлінням у справах преси та інформації Запорізької облдержадміністрації 7 грудня 2001 року. Реєстраційне свідоцтво 33 № 470 Наші електронні адреси:

kopyto@meta.ua, pilipyurik@meta.ua

ISBN

ПЕРЕДМОВА

“Весела Січ” у 20154му У тривожний і, разом із тим, малозрозумілий час живемо ні війни, ні миру. Тимчасом на Донбасі стріляють, є вбиті, поранені, зниклі безвісти… "Веселосічовики" (допомагаючи волонтерам та часто й самі, виступаючи в ролі волонтерів) тримали тісний зв'язок із захисниками Вітчизни: організовували благодійні концерти, де збирали кошти на лікування поранених бійців, долучалися до збирання та відправки гуманітарної допомоги тим, хто її потребує, брали участь у поїздках на т. зв. "лінію зіткнення" в АТО, відвідували (з гостинцями для поранених) лікарні та госпіталь… Двічі до бійців 37 го окремого мотопіхотного батальйону, разом із волонтерами, виїжджав Пилип Юрик, дарував їм наш часопис “Весела Січ”, сам виступав як письменник. Було зроблено також чимало інших справ. Про них у цьому числі альманаху. Рік почали з підготовки та видання альманаху "Весела Січ". Презентація часопису (разом з двома новими книгами Миколи Білокопитова "Революційні вила" та "Камасутра в тролейбусі") відбувалася в бібліотеці ім. Крупської. Між іншим, вже є рішення Запорізької міськради про те, що саме цю бібліотеку в рамках закону про декомунізацію буде перейменовано і вона носитиме ім'я відомого письменника й громадського діяча, засновника асоціації "Весела Січ" Петра Ребра. Кошова рада висловлює щиру подяку всім, хто взяв активну участь у презентації: письменникам Миколі Білокопитову та Пилипу Юрику, співаку ЮріюГалку, народному артисту України Івану Смолію, поетесам Вікторії Сироватко та Вірі Коваль, журналістці Вірі Середі, волонтерам 3

із громадської організації "Запорізькі кікімори", ансамблю бандуристок обласної філармонії "Божена" та багатьом іншим. Окрема подяка працівникам бібліотеки за гостинність. Із самого початку року зайнялися такою марудною справою як перереєстрація нашої асоціації. Як з'ясувалося, законодавець забув дозволити створення в Україні міжнародних організацій. Тому при перереєстрації наша Міжнародна асоціація гумористів і сатириків (МАГС) Весела Січ", що має веселі курені в Канаді та Австралії, перетворилася на Всеукраїнську асоціацію сатириків і гумористів (ВАГС) "Весела Січ" імені Петра Ребра. Та й нехай собі! Також створено й зареєстровано Благодійний фонд ім. Петра Ребра, основним статутним завданням якого є підтримка української культури в Запорізькій області. Очолити цей фонд веселосічовики довірили відомому підприємцю й громадському діячу, колишньому міському голові Запоріжжя Олександру Степановичу Головку. До речі, пан Головко є членом нашої асоціації з середини 90 х років і має козацьке прізвисько Дериведмідь. У кінці березня М. Білокопитов і П.Юрик взяли участь у веселому концерті в концертному залі ім.Глінки (м. Запоріжжя). Там же блискуче виступила і юна артистка (учениця п'ятого класу) Марічка Притула, яку ми на наступних зборах прийняли до нашого веселосічового гурту. Про традиційний першоквітневий концерт у Палаці культури "Орбіта". Відгуки дуже схвальні. Відкрив концерт Анатолій Сердюк трьома піснями, одна з яких прем'єрна. Як завжди, блискуче виступили наші народні артисти Юрій Бакум, Олександр Гапон та Іван Смолій, а також заслужена артистка України Інна Гапон. Ансамбль бандуристок "Божена", тріо "Джерело" (Вільнянщина), читці Таміла Дейнега, Ростислав Анасійчук, Артем Чиж, Тамара Розумна, 4

Володимир Шолтис (якого, на жаль, уже немає серед нас) теж стали окрасою концерту. На висоті були автори виконавці Пилип Юрик і Віра Коваль. Розширили жанрове розмаїття бард Анна Киящук і кобзар Олександр Стариковський. А завершили концерт біленьківці Юрій Галко зі своєю дочкою Вікторією на коду вийшли всі учасники. Автором сценарію й ведучим на концерті був кошовий "Веселої Січі" Микола Білокопитов. Було проведено кілька виїзних засідань "Веселої Січі". Зокрема, в кінці квітня творчий десант у складі М.Білокопитова, Віри Коваль, та П.Юрика побував у селі Біленькому Запорізького району, де взяв участь у святковому концерті з нагоди відзначення круглої дати 65 років нашому веселосічовому заспівувачу Юрію Галку (козацьке прізвисько Жайвір). Дійство відбувалося у приміщенні музичної школи, де наш співак і композитор працює директором. При повному аншлагу звучали пісні, гуморески, вірші, а трохи пізніше й тости. Але цю, тостову, частину "засідання" деталізувати не будемо. Скажемо коротко: все було добре… Зрозуміло, що не маємо права забувати про нашого засновника П.П.Ребра. Вшановуючи пам'ять, до дня народження поета у ЗНУ організували "Ребрівські читання" (організатор Ольга Стадниченко). Веселосічовики взяли участь і виступили на цьому заході. Влітку були канікули, але не для всіх. Тут особливо відзначаємо наших біленьківських колег і їхню волонтерську діяльність. Зокрема, біленьківці організували кілька поїздок у Запорізький госпіталь гуманітарка + концерт. У цих заходах також брали участь члени асоціації письменники Микола Білокопитов та Пилип Юрик. Особливим видалося це літо для авторів майбутніх книг. Випадково дізнавшись, що в обласному бюджеті передбачені кошти на книговидання, ми спробували якось вклинитись у 5

процес і видати книги не лише гумористичні, а й ліричні молодим запорізьким поетам та прозаїкам. Але протистояти потужному бюрократичному апарату, добре навченому прибирати бюджетні кошти до каламутних рук, нам у підсумку так і не вдалося. Проте зусилля були не марними нашою редакцією у складі Микола Білокопитов, Пилип Юрик, Андрій Данилов, Вікторія Сироватко за літо було зібрано, відредаговано, відкоректовано, зверстано й переведено в PDF 9 (дев'ять!) книг. Тобто, якщо сьогодні раптом знайдуться гроші, то сьогодні ж ми готові здати ці книги до друкарні "Дніпровський металург". Але одна книжка з отих дев'яти все таки побачила світ. Видана за власні гроші. Це публіцистична збірка "У царині дотепного слова" Віри Середи (вона ж Юрик, вона ж П'ятниця, козацьке прізвисько) . У кінці року відбулася презентація цієї книги, матеріал про це читайте в альманасі. Осінь теж видалася насиченою. Традиційне свято "Вишневі усмішки університетські" цього року трансформувалися в тематичний захід "Вечір пам'яті поета й журналіста, веселосічовика Анатолія Рекубрацького". Взяли активну участь і виступили народний артист України Юрій Бакум, письменники Микола Білокопитов, Вікторія Сироватко, Костянтин Сушко, Пилип Юрик, співак і композитор Анатолій Сердюк та ін. Організатор Ольга Стадниченко. 8 грудня в Українському домі (Київ) відбувся великий концерт, присвячений пам'яті видатного гумориста Павла Глазового. У концерті взяв участь письменник гуморист Микола Білокопитов. Про цей та інші заходи окремі матеріали в цьому альманасі. Вінчав 2015 рік 29 грудня волонтерсько концертний захід у Запорізькому госпіталі. Організатор Юрій Галко. Кошова рада ВАГС "Весела Січ" ім. Петра Ребра 6

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Альманах "Весела Січ" знову побачив світ Віра СЕРЕДА У Запорізькій центральній бібліотеці для дорослих відбулася презентація свіжого номера альманаху "Весела Січ" та двох книжок запорізького літератора, члена Національної спілки письменників України Миколи Білокопитова "Революційні вила" й "Камасутра в тролейбусі". Надрукувати ці видання допомогли самі веселосічовики, котрі зробили задля цього певні грошові внески, а також журналісти 4 колеги Миколи, які працювали свого часу з ним разом у газетах "Комсомолець Запоріжжя", "Запорізька правда" й "Запорозька Січ". З ім'ям Петра Ребра Презентацію книжок освятив веселими мелодіями й піснями ансамбль бандуристок Запорізької обласної філармонії "Божена" (художній керівник Ольга Беженар). До речі, світлина з цими мисткинями поміщена на обкладинці альманаху "Весела Січ". Не зупинятимуся на нових збірках гумору й сатири Миколи Білокопитова. Про це в іншій публікації. Скажу лише, що "Революційні вила" своєрідний щоденник подій, що відбувалися в Україні протягом року, та Миколині вірші на злобу дня. "Камасутра в тролейбусі" веселі бувальщини. Під час презентації Микола Білокопитов як редактор альманаху та кошовий Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" імені Петра Ребра розповів, що майже 7

всю підготовчу роботу (підбір і редагування творів, комп'ютерний набір, відшукування потрібних ілюстрацій, комп'ютерна верстка тощо) виконали вони з письменником і журналістом Пилипом Юриком. Допомогли їм у цьому працівники "Запорізької правди" фотокореспондент Юрій Зелінський (світлинами) й комп'ютерник Андрій Данилов. Так було зекономлено чималі кошти. Дехто зі скептиків передрікав, що альманах більше ніколи не побачить світ, бо веселосічовики люди з невеликими достатками, розповів Микола Білокопитов. Але погані прогнози, на щастя, не справдились. Тут я завдячую всім, хто офірував кошти на це видання. Упевнений, що "Весела Січ" (як асоціація, так й альманах) жила й житиме, незважаючи на жодні негаразди! Отже, побачили світ 25 й і 26 й номери альманаху. На другій сторінці його зазначається, що засновник видання Петро Ребро. Це вперше його дітище видається без участі самого поета сатирика. Йому Микола Білокопитов присвятив есе "Проводжали козака в дорогу". Там же під рубрикою "Сумуємо" прощальні слова членів асоціації з різних куточків нашої держави та з Канади, некролог, поміщений у "Запорізькій правді" (з посиланням на газету). Опублікований також останній вірш Петра Павловича "На Шевченків ювілей" про війну, що веде проти України сусідня держава. Зворушливі рядки цього твору не залишать байдужим нікого: Весь люд, обурений, лютіє, Сам Бог гукає з висоти: Росіє! Пушкінська Росіє! Чи з глузду зсунулася ти? Представлена вся Україна Надруковані тут, як завжди, твори багатьох веселосічовиків. Видатний майстер гумору, заслужений діяч мистецтв України, 8

киянин Євген Дудар виступив із "Новорічним зверненням громадськості хутора Мозамбік до всієї України". Сатиричні вірші й прозу представили Юрій Галко (село Біленьке), Володимир Байдуков (Вільнянський район), Василь Дацюк (Миропіль на Житомирщині), Віктор Євтушенко (Біла Церква на Київщині), Віра Коваль (Запоріжжя), Михайло Пасічник (Житомир), Василь Савчук (Бережани на Тернопільщині), Микола Савчук (Коломия на Івано Франківщині), Анатолій Семенов (Вільнянськ), Олександр Стусенко (Буча на Київщині), Володимир Шолтис (Запоріжжя) та інші сміхотворці. Але найбільше публікацій мають сам Микола Білокопитов і, як він висловився, "його права й ліва рука" Пилип Юрик. І це не тому, що "своя рука владика". Переважну частину публіцистичних матеріалів (а це, погодьтеся, таки "чорнова" робота) також писали саме вони як під справжніми прізвищами, так і під псевдонімами. Їхні ж літературні твори досить актуальні, про сьогодення. Цікаво, що такі якості в цьому випуску альманаху має більшість гуморесок усіх представлених авторів. Тому читач, котрий візьме в руки "Веселу Січ", не пошкодує видання цікаве, на злобу дня, а головне патріотичне. Видання щироукраїнське Саме на останньому нюансі акцентував увагу присутніх Пилип Юрик, який зауважив, що в деяких містах України проводять щорічний фестиваль гумору, а окремі телеканали щотижня транслюють цілі сатиричні програми. Одна біда цих заходів там немає українського гумору. А от Міжнародна асоціація гумористів і сатириків "Весела Січ" (у той час на чолі з Петром Ребром) із перших днів узяла саме український напрямок. Цій традиції вона залишається вірною й нині. І тут, за словами Пилипа, немає жодної дискримінації щодо інших 9

мов чи народів. Адже, скажімо, російськомовних видань тепер сотні, якщо не тисячі, а українських одиниці. У цьому може переконатися кожен, хто підійде до кіоску "Преса України" чи завітає до книжкового магазину. Доповнюючи сказане Миколою, він зазначив, що готувався альманах не в робочий час, а тоді, коли нормальні люди відпочивають ночами та у вихідні. Щодо патріотизму, то веселосічовики співпрацюють із волонтерами (ці люди були присутні на презентації). Тому солдатам у зону бойових дій надійдуть книжки "Веселої Січі". Виступили на презентації, привітали веселосічовиків літератори Лорина Філоненко і член НСПУ Вікторія Сироватко. Потім публіку потішили веселими творами українських авторів народний артист України Іван Смолій, лауреат багатьох конкурсів гумору й сатири, член асоціації діячів естрадного мистецтва України Таміла Дейнега з Оріхова, її земляк, наймолодший веселосічовик Артем Чиж, автор гуморесок, директор музичної школи села Біленьке Запорізького району Юрій Галко та інші. А на закінчення знову лунали прекрасні мелодії й пісні у виконанні ансамблю бандуристок "Божена".

ЮВІЛЕЙ

Дійшла "Весела Січ" до двох десятиріч Віра СЕРЕДА Напередодні Дня сміху в Запорізькому палаці культури "Орбіта" відбувся літературно4мистецький, 10

гумористично4сатиричний концерт із нагоди двадцятирічного ювілею Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" імені Петра Ребра, на жаль, уже без її засновника й натхненника. І народився ЗАГС У перший березневий день 1995 року тодішній голова Запорізької організації Національної спілки письменників України Петро Ребро зібрав у своєму кабінеті в культурно діловому центрі "Байда" письменників гумористів. Незабаром до них приєдналися й митці, які виконували гумористичні твори, та художники. Серед інших були там й учасники ювілейного концерту, які добре пам'ятають те веселе засідання. Нині вони письменники, члени НСПУ Пилип Юрик і Микола Білокопитов. Петро Павлович запросив митців прихильників гумору, розповідає свідок тих подій Пилип Юрик. Одразу ж виклав нам концепцію організації. Ми швидко ухвалили рішення про її створення, давши назву ЗАГС (Запорізька асоціація гумористів і сатириків) "Весела Січ". Мене обрали курінним Запорізького куреня, дали прізвисько Кресало. Миттєво народилися прізвиська й іншим. Потім Петро Ребро запропонував написати перший універсал, а розташувалися ми, як на картині Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Звідкись узявся фотограф (на жаль, не знаю імені) й зафіксував цей історичний момент. Із роками ЗАГС переросла в Міжнародну асоціацію (нині Всеукраїнська), а гумористичні курені створили в інших областях України та за кордоном. Веселий парад і "Ленінський курінь" 1996 року під егідою асоціації провели перший обласний конкурс "Веселої Січі". Міська рада на чолі з її головою 11

Олександром Головком прихильно ставилася до гарних ініціатив сатириків, тож із легкої руки Олександра Степановича потім навіть заснували літературну премію імені Петра Сагайдачного, першими лауреатами якої стали Петро Ребро й Володимир Чубенко. На жаль, наступному міському голові дуже не сподобалися дошкульні зауваження до міської влади, озвучені в універсалі "Веселої Січі" під час вручення чергової премії, тож премія Сагайдачного припинила своє існування. Старожили "Веселої Січі" та й багато запоріжців досі пам'ятають грандіозне гумористичне свято в Запоріжжі, спонсорами якого стали місцеві підприємці. Головним проспектом міста прошкували представники районів (вони тоді всі назвалися куренями): Хортицький, Орджонікідзевський, Жовтневий, Комунарський, Заводський. Але найбільше люди сміялися з таблички "Ленінський курінь"… Люди йшли в кумедних масках і костюмах, з гумористичними гаслами, співали пісень. На площі Фестивальній ніде було яблуку впасти. Приїхало багато гостей із різних міст України, зокрема, й артистів гумористів, які разом із письменниками виступили в кожному районі міста. На жаль, було це лише раз, а підтримав свято тільки один міський голова Олександр Головко. Потому багато концертів провели веселосічовики в різних залах від палацу спорту "Юність" до маленьких клубів, виступали в селах і містах. Спочатку їхнім притулком був шаховий клуб "Думка". Основним же їхнім домом став палац культури "Орбіта", за що вони щиро вдячні керівникам закладу. "Два кольори мої, два кольори" Саме ці рядки з вірша Дмитра Павличка стали лейтмотивом ювілейного концерту, адже наше сьогодення й справді шите 12

червоними й чорними нитками. Згадали й Петра Ребра, котрий відійшов у Вічність минулого року, й Небесну сотню, й невтомну роботу волонтерів. В унісон сказаному прозвучали пісні у виконанні заслуженого артиста естрадного мистецтва України Анатолія Сердюка "Небесна сотня", "Бороним рідний край" на слова харківського поета Віктора Курінного й "Неподільна булава" на вірші незабутнього Анатолія Рекубрацького (пісня, що не втрачає своєї актуальності). Із роками "Весела Січ" шліфувала свій професійний рівень, тож на сцену виходили знані, справжні майстри гумористичної справи. Це народні артисти України Іван Смолій і Юрій Бакум, які виконали гуморески Петра Ребра, Пилипа Юрика, Миколи Білокопитова. Народний артист України Олександр Гапон та його дочка Інна, заслужена артистка України, дуетом заспівали улюблені твори Петра Ребра. Гарно сприйняв зал і віночок пісень у виконанні ансамблю бандуристок "Божена" Запорізької обласної філармонії (художній керівник Ольга Беженар). Пишається "Весела Січ" виконавцями гумористичних творів, які є переможцями й лауреатами численних гумористичних конкурсів, Тамілою Дейнегою з Оріхова, Ростиславом Анасійчуком із Новомиколаївки, Тамарою Розумною з Мелітополя, запоріжцем Володимиром Шолтисом, та наймолодшою зміною п'ятикласником Артемом Чижем із Оріхівщини. Запорізькі письменники також виходили на сцену. Власні твори виконали Віра Коваль і Пилип Юрик. "Весела Січ" шанує традиції й розвиває нові напрямки в розвитку національної культури. Тож у концерті звучали не лише чарівні звуки бандури, а й кобза Олександра Стариковського. Засновниці фестивалю бардівської пісні Анна Киящук виконала пісні Тризубого Стаса та Юрія Візбора (в українському перекладі Юрія Чайки), акомпануючи на гітарі. 13

Приємно, що в складі співочого тріо "Джерело" з Купріянівки (Вільнянщина) бере участь сільський голова Володимир Грона. До речі, патріоти Купрянівки за останні кілька місяців спорядили й відправили військовим на фронт два КамАЗи харчів. До речі, співачка Інна Гапон проводить заняття у ПК "Орбіта" з вокалу з талановитими дітьми. Перед концертом батьки привезли дитину на її урок. Інна попросила їх посидіти в глядацькому залі, поки сама виступить. А потім підійшла, сказала, що вже вільна, можна йти до класу. У відповідь почула: "Ми хочемо далі дивитися концерт". Мабуть, вищої оцінки веселосічовикам і не потрібно! Члени асоціації гумористів і сатириків уже нині готуються до наступного засідання й розпочинають збирати матеріали для нового числа альманаху "Весела Січ". Хай щастить вам, творці гарного настрою!

ЗНАЙ НАШИХ!

Несе в народ пісні, сатиру, гумор, виховує музик і співаків Юрію Галку 4 65 Сергій СТРІЛЕЦЬ Актовий зал музичної школи села Біленьке, що в Запорізькому районі, був переповнений. Сюди приїхали й прийшли місцеві жителі, письменники, художники, керівники району й села, спеціалісти Департаменту й управління культури області й району, педагоги школи, щоб відсвяткувати 654річчя від дня 14

народження Юрія Галка 4 директора музичної школи (до речі, єдиної сільської в Запорізькому районі). А ще Юрій Григорович 4 композитор і співак, а також поет4 гуморист, член Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" імені Петра Ребра (козацьке прізвисько Жайвір). Почали зі славня рідному селу Спочатку ведуча розповіла про ювіляра, його творчість. Адже ним написані й виконані чимало пісень на слова місцевих поетів, а його сатиричні твори відзначаються актуальністю й гостротою, висміюють бюрократів, хапуг, бандюг, недолугих керівників сусідньої держави агресора, всіх, хто втратив почуття совісті. Його гуморески змушують читачів не стільки сміятися, скільки замислюватися над минулим, сучасним і майбутнім нашого суспільства, рідної України. Потім сам ювіляр запропонував розпочати все з пісні, що стала славнем (гімном) старовинного козацького поселення. Автори назвали її "Село моє Біленьке". Слова написала уродженка цього населеного пункту, поетеса піснярка Віра Коваль, а музику також білянин Тарас Галко. До речі, він першим у 1954 році вступив до місцевої музичної школи, яка торік відзначила своє 60 річчя. Виконала пісню наймолодша учасниця концерту Наталя Жирун, учениця Юрія Галка, багаторазова призерка різних конкурсів та оглядів. Скажімо, в Києві, на дитячому фестивалі "Крок до зірок" вона стала фіналісткою. Видно було, що пісню знають усі біляни, які не тільки підтримували співачку оплесками, а ще й підспівували їй. І співали, і ювіляра вітали Потім звучали пісні на слова присутніх у залі Віри Коваль ("Повертаюсь до витоків"), Сергія Редьки ("Що було, то було", "Рідні"), Пилипа Юрика ("Калина хортицька", "Козацька чайка"). Музику до цих творів написав сам ювіляр. Автори слів 15

виходили на сцену, вітали пана Юрія, читали власні вірші та гуморески. А далі ювіляра поздоровили заступник директора Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації Наталя Паращук, головний спеціаліст відділу культури та навчальних закладів Департаменту Людмила Згурська, начальник методичного кабінету обласного будинку народної творчості Лариса Камінська, голова Запорізької райдержадміністрації Сергій Симиренко, директор центру культури й дозвілля Запорізької райради Тетяна Чудновська та інші (на знімку). Пану Юрію вручили подарунки, грамоти й квіти. Поздоровив ювіляра й заслужений діяч мистецтв України, художник Григорій Мацегора. Він зазначив, що керівники культури району та області, керівники села, враховуючи самовіддану багаторічну працю в цій галузі, величезну роботу, виконану Юрієм Галком, повинні б зробити подання на присвоєння йому звання щонайменше заслуженого працівника культури України. Присутні в залі підтримали цю пропозицію оплесками. Народному артистові Біленького Дует "Політбюро" у складі веселосічовиків Миколи Білокопитова й Пилипа Юрика, котрі зіграли двох генеральних секретарів (Брежнєва й Горбачова), привітав ювіляра від імені "Веселої Січі". Щоправда, замість слів "Слава КПРС", "товариш Брежнєв" проголосив: "Слава Україні!", а публіка відповіла "Героям слава!" Співали Олександр Псар, Роман Громов, Микола Галко, вокально інструментальний ансамбль "Сувенір", якому виповнилося вже 45 років (із них 35 літ колектив підтверджує звання народного), вокальне тріо у складі Юрія Галка, Андрія Ганошенка й Тараса Галка, вокальний ансамбль 16

"Чорнобривці", дует у складі Юрія та його доньки Вікторії. До речі, саме Юрій Галко стояв біля витоків усіх цих творчих колективів, створював їх, був і залишається їхнім керівником, активним учасником і натхненником. Сам він професіонал. Свого часу закінчив Херсонське училище культури, а потім Київський інститут культури (нині університет). Тому його пісенні твори вражають гарною мелодикою, а для їхнього створення пан Юрій підбирає високохудожні вірші. Багато років він у школі учитель вокалу й народних інструментів. А з 1997 року директор цього закладу. У кінці урочистостей свого керівника привітав колектив музичної школи села Біленьке. Співпрацівники розповіли, що саме завдяки чудовому організатору Юрію Галку, їхньому закладу вдалося вижити в нелегких умовах сьогодення. Нині в Україні навіть не в кожному райцентрі існують музичні школи, а тут сільська! Неодноразово поставала проблема фінансування. Допомагали місцеві меценати, зокрема, Володимир Козиряцький. Саме до нього, коли треба, найчастіше звертається Юрій Григорович і завжди має підтримку. Колектив школи одностайно підтримав пропозицію Григорія Мацегори про присвоєння їхньому керівникові звання заслуженого працівника культури України. Хоча в селі його самого давно величають народним артистом Біленького. Наостанок ювіляр подякував усім, хто розділив його радість, зазначив, що й надалі робитиме все для розквіту української культури. Квітень 2015 року Запорізький район

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Людям, які закрили Україну власними серцями Віра СЕРЕДА У серпні волонтери з села Біленьке відвідали бійців у Запорізькому військовому госпіталі. Перше, що впало у вічі, 4 їх тут люблять і завжди чекають. Бо коли на контрольно4пропускному пункті сказали, що ми з газети й прибули на цю зустріч, нам відповідали чергові, що про волонтерів вони знають, мовляв, ось повинні скоро приїхати, а про журналістів 4 ні. Щоправда, заступник начальника госпіталю по роботі з особовим складом Олександр Тяпкін одразу ж вийшов нам назустріч, запросив усіх до клубу. Гості з Біленького, що в Запорізькому районі, прибули сюди, як завжди, не з порожніми руками. Це було напередодні празника Маковія (першого Спасу), тому й привезли вони героям захисникам мед і пиріжки домашньої випічки. Адже воїни Збройних сил України також повинні, на думку благодійників, відчути себе бодай трішечки святково. Певна частина волонтерів члени Всеукраїнської асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" імені Петра Ребра. А це означає, що ці люди завжди й скрізь дарують добрий настрій. Тому біля сцени розташували вони колонки, на сцені мікрофони. І розпочали свій концерт піснею Івана Карабиця на слова Юрія Рибчинського "Пісня на добро". Потім ведуча, директор Біленьківського будинку культури Валентина Облещенко запросила на сцену веселосічовика, директора сільської музичної школи Юрія Галка, який 18

виконав пісні Степана Сабодаша на слова Анатолія Драгомирецького "Очі волошкові" та Володимира Верменича на слова Миколи Сингаївського "Чорнобривці". А далі співали учні Юрія Галка Артур Педан, Марія Степанова, Катя Мельник, танцювала запальну "Самбу" Саша Кривульська. Десятки бійців того вечора зійшлися до клубу. Видно було воїни задоволені, що до них прибули такі гості, тому з насолодою слухали гарні пісні, дивилися танці, супроводжували артистів оплесками. На зустріч прибув і кошовий суддя "Веселої Січі", письменник Пилип Юрик. Він подарував для бібліотеки госпіталю власні книжки. А коли його запросили до виступу, сказав, що пише гумор, сатиру й лірику та запитав бійців, твори якого жанру вони хотіли б послухати. І почув у відповідь: "Давайте сатиру!" Наступне запитання літератора було: А чи любите ви міліцію? Звичайно! мовили воїни, сміючись. Я теж її дуже люблю, тому створив цілий цикл, присвячений саме рідній міліції, яка, за словами Володимира Маяковського, кожного з нас береже. І прочитав Пилип гуморески "Дояр", "Ваші права!", "Чергування", а на "закуску" "Даремний переляк" про слюсаря сантехніка. Як нагороду за виступ отримав щирі оплески вдячної публіки. Дуже сподобався воїнам віночок пісень на музику Володимира Івасюка, а також Олександра Пономарьова "Заспіваймо пісню про Україну", Ігоря Поклада і Юрія Рибчинського "Тиха вода греблю рве", Руслана Квінти й Віталія Куровського "Одна калина" та інші твори. Їх виконували Юрій Галко, його донька, веселосічовичка Вікторія Галко й Валентина Облещенко. Волонтери побажали бійцям швидкого одужання, міцного

здоров'я й перемоги, а також аби якнайскоріше закінчилася війна, й усі вони повернулися до мирного життя. Концерт тривав одну годину й 20 хвилин. Але цей час пролетів, як одна мить. Потім на згадку захисники України й волонтери сфотографувалися разом на згадку.

Р.S. Волонтери (вони ж і веселосічовики) з села Біленьке торік ще кілька разів відвідували госпіталь у Запоріжжі.

РЕПОРТАЖІ ІЗ ЗОНИ ВІЙНИ

Захищають рідний край: Ворсклу, Кальміус, Дунай від нашестя кровожерної орди Пилип ЮРИК Два репортажі про поїздку волонтерів та автора цих рядків у зону війни були опубліковані в газеті "Запорізька правда" та на Письменницькому порталі 4 www.pilipyurik.com, тому бажаючі можуть прочитати їх повністю. Ваш покірний слуга вирішив, що для друку в цьому числі альманаху "Весела Січ" достатньо буде фрагментів його зустрічі з бійцями 374го батальйону та виступів під час концертів для наших захисників. *** Бійці 37 го окремого мотопіхотного батальйону несуть нелегку військову службу неподалік від річки Кальміус. Не раз 20

їм доводилося вступати в бій із терористами й російськими найманцями. ...Пролунала команда для воїнів: "Шикуйсь!" Командир роти пропонує всім сісти на заздалегідь підготовлені колоди й послухати гостей. Гітарист групи "Vagis Band" Олександр Вагіс виконав кілька десятків пісень у стилі рок н рол, розповів військовикам історію цього музичного й пісенного жанру. Його дуже тепло сприймала публіка, даруючи після кожної пісні щирі оплески. Автор цих рядків (на знімку) як письменник прочитав бійцям власні вірші та гуморески. Скажу відверто кращих глядачів, ніж там, у зоні війни, ніколи не зустрічав. Одразу відчувалося, що кожне моє слово відлунює в душах захисників і повертається до мене натхненням для подальшої праці на ниві красного письменства. А їхні оплески були куди кращими нагородами, ніж десятки похвальних грамот. *** Родзинкою іншої поїздки (Перед Новим роком. Ред.) стало те, що до воїнів так званого АТО завітали... справжні Дід Мороз і Снігуронька. Їхні ролі майстерно виконали Юрій Макаренко й Дарина Деркач. Вони тепло вітали бійців 37 го ОМПБ із прийдешніми новорічними й різдвяними святами, бажали всім міцного здоров'я, щастя, перемоги, миру. Женіть, будь ласка, оту наволоч окупаційну, бандитську, проросійську, щоб і духу її не було на нашій, українській землі! закликав захисників рідного народу Дід Мороз. Бійці відповіли йому схвальними оплесками. Гучні оплески глядачів армійців супроводжували також виступи барда автора й виконавця власних пісень Романа Альошина та гурту "Дарена" у складі Ігоря Кулішова й названих вище Дарини Деркач і Юрія Макаренка. Особливо сподобалися захисникам України Романова пісня про самогон 21

і виконаний "Дареною" відомий твір про Бандерштадт. Потім автор цих рядків як письменник прочитав кілька власних ліричних віршів, а далі й сатиричних про російського президента, називаючи його хамлом. Тоді ведучий концерту Олександр Дяченко зазначив: Тут Пилип трохи помилився. Бо отого типа люди звуть не хамлом, а трохи інакше. Та ви й самі добре знаєте, як! Військовики підтримали Олександра сміхом та оплесками.

СМІХОЛОГІЯ

"Нехай від лих і бід усіх вас береже здоровий сміх" Микола ГРИГОРЕНКО Саме такою цитатою з портретом її автора Павла Глазового була прикрашена сцена концертної зали столичного Українського дому. Під цим гаслом 8 грудня 2015 року й відбувся Благодійний вечір, присвячений пам'яті відомого українського поета4гумориста Павла Глазового (192242004). Офіційної частини не було. Усе почалося без розкачки. Видатний український сатирик Євген Дудар сказав коротке вступне слово. Ведучі вечора народний артист України Анатолій Паламаренко та знаний політик, один із організаторів цього дійства Володимир Стретович відразу приступили до діла, 22

почергово виступаючи самі й надаючи слово учасникам концерту… А відкрив концерт народний академічний хор "Дарничанка" (художній керівник заслужений діяч мистецтв України Петро Андрійчук) піснею "Хай живе, хай живе наша Україна". Під час виконання цієї пісні місця за столами в глибині сцени зайняли всі учасники вечора. Концертну програму було побудовано так, щоб глядачі (у залі був аншлаг!) мали змогу відчути широку палітру творчості Павла Прокоповича Глазового. Тематичні блоки "Куміада", "Від колиски до школи", "Життя моє подружнєє", "Ні пуху, ні пера" (Мисливські усмішки) та інші в майстерному виконанні народних артистів України Анатолія Паламаренка та Гриця Драпака (Тернопіль), заслуженого артиста України Володимира Пушкаря (Прикарпаття), заслуженого діяча мистецтв Степана Школьного, артиста розмовного жанру Михайла Герасимчука, ведучого вечора Володимира Стретовича підтримували в залі веселий настрій від усмішок до здорового реготу. Радували вишукану публіку й так звані музично співочі вставки між виконанням гумористичних творів у виконанні хору "Дарничанка", вокально інструментального ансамблю "Веселі музики" та вокального тріо "Козачка" Національної філармонії України… У фінальному блоці "Авторські штучки" з власними творами виступили письменники Євген Дудар (Київ), Микола Білокопитов (Запоріжжя), Віктор Євтушенко (Біла Церква). Не обійшлося й без сюрпризів. Уже під завісу концерту ведучий Володимир Стретович, добряче вхекавшись, виніс на сцену величезну валізу, з якої перед ясні очі як глядачів у залі, так й учасників концерту раптом явився… переможець конкурсу "Маленькі гіганти" школяр Євген Лебедин. І блискуче виконав кілька байок Павла Глазового. 23

Завершився концерт піснею "І в нас і в вас хай буде гаразд" у виконанні зведеного хору всіх учасників цього вечора за участю значної частини глядачів. І насамкінець. Вечір пам'яті відомого поета гумориста Павла Глазового, як і багато інших подібних заходів у наш тривожний час, проходив під знаком благодійності. Усі зібрані кошти волонтери передали на потреби бійців АТО. м. Київ

НОВІ ВИДАННЯ

П'ятниця у "Веселій Січі" дарма хліба не їсть Пилип ЮРИК На грудневому засіданні Запорізького куреня “Хортиця” Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" відбулася презентація першої книжки Віри Середи (козацьке прізвисько П'ятниця) "У царині дотепного слова". Уперше Віра Середа прийшла на засідання куреня "Хортиця" МАГС "Весела Січ" зі своїм дописом про першоквітневий концерт 2004 року, на якому вона побувала. Постало питання, яке ж козацьке назвисько їй дати, адже на той час у журналістки вагомих творів ще не було. Тому кошовий Петро Ребро, подумавши, запитав: "Якщо вона Середа, то, мабуть, кривиться на п'ятницю? Давайте дамо їй прізвисько П'ятниця! Хто за?" Усі проголосували одностайно. Був, звичайно, певний скепсис окремих веселосічовиків. 24

Мовляв, що ж ти робитимеш, дорогенька, у "Веселій Січі"? Адже правди ніде діти наприймали сюди свого часу й тих, хто палець об палець не вдарив, аби зробити щось для веселої громади, хіба що приходив на засідання аж на "шосте" питання й намагався декламувати свої невправні гуморески. Тож побоювалися, чи не буде це ще одна доважка баласту? Відрадно, що такого не сталося. Віра взялася за справу, яку добре знала. Адже вона член Національної спілки журналістів України. Під час презентації книжки Віра Середа розповіла, як поступово поповнювалась її скарбничка про "Веселу Січ". У пам'яті закарбувалось інтерв'ю з Петром Ребром про його дітище "Веселу Січ". Одразу ж кілька газет опублікували його. Потім Петро Павлович поділився спогадами про видатного сміхотворця Степана Олійника. Ці спогади спонукали її до участі в кількох Олійниківських читаннях, що відбуваються щороку на Одещині. Знову таки її дописи опублікували запорізькі газети й "Письменницький портал". Згодом публікації про Степана Івановича, самі читання, його іменитих учасників і натхненників журналістка зібрала й надіслала на конкурс імені Степана Олійника. У квітні 2013 року в будинку культури села Левадівка Миколаївського району на Одещині (тут виріс майбутній літератор гуморист) Вірі Середі вручили премію імені Степана Олійника "В ім'я добра" в номінації "Журналістика". Вона третя із Запорізького краю, хто отримав цю премію. Лауреатами в номінації "Письменник" до цього були Петро Ребро (1994) й ваш покірний слуга (2007). Під час презентації авторка книжки поділилася спогадами про творче спілкування з героями сторінок її збірки, учасниками "Веселої Січі" народними артистами України Тетяною Мірошниченко (на жаль, покійною, прізвисько Кумася), Іваном Смолієм (Тризуб), Юрієм Бакумом 25

(Кривоніс), композитором, заслуженим артистом естрадного мистецтва України Анатолієм Сердюком (Кобзар), письменницею Вірою Коваль (Пісня), художником Сергієм Семендяєвим (Піленгас) та іншими. Як бачимо, П'ятниця у "Веселій Січі" дарма хліба не їсть. Про це свідчить і книжечка "У царині дотепного слова". Дай, Боже, як кажуть, щоб це видання її не було останнім, а як останнім, то не дай, Боже!

СМІХОПАНОРАМА Микола БІЛОКОПИТОВ (Задерихвіст)

ПІСНЯ ПРО МАРІОНЕТОК Люблю маріонеточку Це лялечка така, Смикну за певну ниточку Покаже язика. А як за іншу смикаю То ніжкою дригне?… Не біситься, не хникає, А слухає мене. Дивлюсь на Раду тупо я І відчуваю страх, Бо під прозорим куполом 26

Вся зала в ниточка?х. І чужинецькі пальчики Їх смикають весь час, А "дєвочки" і "мальчики" Відгукуються враз. Усе це певно порча є Аж теліпає люд: Життя буття дорожчає Бо ціни вгору пруть. І хоч народ наш молиться Та в підсумку хао?с: Уже й карась не ловиться, Не родить абрикос. У нас чужими пальцями Керують звідтіля: Ось ниточки із Франції, А ці ось із кремля, З Китайської народної, З віддалених широт… Але немає жодної, Щоб смикав свій народ. Отож словами витканий Достатній аргумент: Чому такі засмикані І Рада й президент. А щоб чужинські міточки Із нас навіки знять Потрібно всі ті ниточки У власні руки взять! ПРО МОСКОВСЬКЕ НАРЄЧІЄ Усім, хто завзято тепер заклика Сусідський язик не вивчати, 27

Суворо скажу: прикусіть язика Ума у вас як в дитинчати! Нам треба московське нарєчіє знать І ним розмовлять без акценту, І навіть оте, де про "щобвашумать" Не слід вилучати з контенту. Сусід це не жінка, не можна мінять На місці одному стократно. Потрібно його розуміть понімать, Щоб реагувать адекватно. Скажімо, задумають кацапчуки Слівцем брехунцем задурити, А ми їм у відповідь тиць півруки Мовляв, ось вам щось, московіти! Бо ми розуміємо слово чуже: Ось натяк, ось плітка брехуха… І задум таємний уже в неґліже Розкритий шпигун, бляха муха. І хоч Папа Римський язик не вивчав, Ні мама Тереза, ні Леннон… А як же тоді без перекладача Допитувати полонених? А їх в перспективі мільйонів під сто Налічиться в нас після бою, Коли безпорадно брехлива АТО Визвольною стане війною. Тож, пані й панове, не можу мовчать, Озвучую думку толкову: Нарєчія всякі потрібно вивчать… Та спершу слід вивчити МОВУ!

КУПЛЕТОВАНІ ОДКРОВЕННЯ Старий джигун Мчу з дівками погуляти То в Париж, то в Гагру Головне не забувати Щелепи й віагру. Олігарх Ще мільйончик накручу Бо інакше ни?дію, Сяду в "Лексус" і помчу Оформлять субсидію. Піп Прихожан бідацтво зле Стисло, мов обценьки! Тож не скоро бог пошле Мерседес новенький… Психіатр В мене справи йдуть угору, Головне ловить момент, Бо у владних коридорах Кожен другий мій клієнт! Виборець Кандидати в депутати Знані френд на френді, 29

Будем пере(о)бирати Як у секонд хенді. Депутат Скуштувать життя п'янке Та грошей наха?пати… Ось насправді що таке "Депутатські запити". Чупакабра Хоч в людей повсюдно значусь Злюкою ікластою, Я на їхнім фоні бачусь Білою й пухнастою. Верблюд Люди звикли нас клювати, Що плює?мося багато, І найбільше той клює, Хто на всіх усяк плює! Вождівське Хто до влади шлях шука Має хист оратора: Той брехне з броньовика, Ну а цей із трактора… (Далі буде) м. Запоріжжя 30

Юрій ГАЛКО (Жайвір)

БІЛЕНЬКІВСЬКІ БУВАЛЬЩИНИ ЗАЙВИЙ ІНГРЕДІЄНТ Жіночка бальзаківського віку, Клавдія Павлівна, переїхала з Ленінграду в село Біленьке, купила невеличку хатинку, маючи спеціальну освіту, влаштувалася викладачем у місцеву музичну школу. Ставши тепер уже справжньою селянкою, вона завзято взялася за справу й засадила свій город всякою всячиною, в основному тим, що дбайливі і хазяйновиті біляни вважають за непотріб. Якось Клавдія Павлівна стала вихвалятись перед колегами: Прєдставляєтє? Я вчєра пріготовіла потрясающєє блюдо "Рєпа в смєтанє" вкуснятіна нєобикновєнная! На її кулінарний шедевр миттєво відреагував сивоволосий директор музички Микола Петрович: Клавдіє Павлівно, я оце сьогодні їв сметану, так вона, на мою думку, і без рєпи потрясающа!

ДЕ ВОНИ ТУТ ПОНАБИРАЛИСЯ?! Відразу після війни у Біленькому поселився уродженець Вологодщини дід Захар. Він частенько навідувався до діда Данила, котрий, як кажуть, "де народився, там і згодився". Бувало хильнуть старенькі по чарчині "домашньої", чи просто усядуться на ослін під віковою грушею і спалять за балачками по "козячій ніжці". Одного разу Захар затіяв отаку розмову: "Ты знаш, Данила, мне у НАС на запорожской земле так нравится! Пойдешь на Днепро, рыбёху поймаш, и климат 31

здесь хороший, и всё тут ростёт. Одно плохо уж больно сюды много хохлов панаехало". ЧОМУ КОНІ НЕ СИДЯТЬ Ця історія трапилась в далекі шістдесяті. Колгоспна будівельна бригада прокладала бруківку між Біленьким і Запоріжжям. Керував роботами Михайло Михайлович чоловік у віці з кумедною зовнішністю. Його морхле худорляве обличчя нагадувало позаторічну картоплину, а через відсутність передніх зубів, язик постійно змінював місце своєї дислокації. У профіль наш герой нагадував знак питання, а ще він дуже заїкався. Незважаючи на всі свої вади, Ми ми хайло (так його жартома називали односельці) мав добру і веселу вдачу. Обідня перерва. Мужики розташувалися обабіч дороги під розлогою акацією. Вони вже спорожнили свої "тормозки" і попихкуючи цигарками слухали дотепні мисливські історії від Ми ми хайла. Гарний настрій зіпсувала райкомівська "Волга", що жваво підкотила до веселого гурту. Коли курява вляглась, із машини вийшло двоє молодиків, зовнішності бюрократів початківців. Один із них, навіть не привітавшись, почав із запитання: Міхал Міхалич! А почєму ето у вас коні стоят? На це бригадир спокійно, не рухаючись з місця і дивлячись убік, відповів: А а а ї їм і іще в ко колхозі сті стільці не по поробили… ЩЕДРА ЗАКУСКА Колгоспний ветеринарний лікар Іван Гаврилович частенько готував свій фірмовий напій, чи то для власного вжитку, чи пригостити "жаждущіх". Слава Богу інгредієнти

були завжди під рукою: дистильована вода, глюкоза і звичайно ж спирт. Якось до ветлікаря на роботу завітало двоє друзяк любителів випити на "халяву". Робочий день уже добігав кінця, тож Гаврилович і сам був не проти розслабитись. З аптекарською точністю він влив у літрову колбу все необхідне для приготування "ВЕТЛІКЕРу" і з неабиякою урочистістю поставив на вкопаний в землю стіл під старою вишнею. Закусити було нічим, тож довелося назбирати жменю вже останніх ягідок з цієї ж таки вишні. Тремтячі руки уже потяглися до наповнених по "марусин поясок" гранчаків, як раптом: Стоп! вигукнув хазяїн бенкету, Я зараз добавлю зАкусі, і дістав з кишені перочинний ножик, прикріплений до металевого ланцюжка. Погляди гостей одразу зосередились на потертій кирзовій кошівці, яка сиротою стояла край столу. В їх головах намалювалася картина про смачне сало, соковиту цибулину, окраєць пухкого домашнього хліба. Миттєво спрацював рефлекс "собаки Павлова", а Іван Гаврилович неспішно відкрив свого ножичка, порізав вишні навпіл і, кивнувши на вишукану закусь, звично вигукнув: Будьмо! Смачного! с. Біленьке, Запорізький район

Анатолій ГОРБІВНЕНКО (Байка)

Епіграми Соліст гурту „Океан Ельзи” СЛАВКО ВАКАРЧУК 33

Від пісні рій у голові – Шаліють діви молодії! Хоча співає хрипло він, Зате цілує мелодійно! *** Автор книги „Чорні вогні”, шанувальник ненормативної лексики САШКО СТУСЕНКО Всі письменники – культурні. Тож подумалось мені: Матюки в літературі – То як мухи у вині. *** Колишній Президент України ВІКТОР ЮЩЕНКО Ходив на люди всі проблеми знав: Що, де і як – він пальці загинав. Тепер, якби могли ви тільки знати, Як тяжко кляті пальці розгинати! м. Сміла

Світлана ДАНЬКІВ (Іскра) ПРО КРІП Називають нас "укропи" Що ж, спасибі вам за те Кріп травичка зелененька, 34

Та насіння золоте: Сам насіється, сам родить, Навесні найперший сходить, З кропом бульба до смаку І козачці, й козаку. Ти топчи його в землицю Він зародить у сторицю, Ти топчи його в багно Кріп наш зійде все одно! Кріп пожиток наш великий, Бо і їжа нам, і ліки, І від болю в животі П'єм зернинки золоті, А тобі, кремлівський пане, Хай наш кріп у горлі стане!

ЛИСТ МОСКАЛЯМ Надиктований в Кремлі, Пишуть лист нам москалі: Україна це Європа, Тільки дуже мерзне... вухо! Перекриємо вам газ Хай Європа гріє вас! Ми ж відписуєм охоче Щиру правду прямо в очі: Ми насадимо квасолі, І гороху, й бараболі, Будем мати власний газ, І у.... вусі мати вас! м. Бережани, Тернопільська область

Євген ДУДАР (Гладкий) ЄВ'ГЕНІАЛІЗМИ Добрий мій читачу! Ти, мабуть, звернув увагу, що слово людина і слово любов починаються з однакової букви. Слово нелюб і слово ненависть також із однакової. Отже, людині притаманна любов до людей, нелюду ненависть. Зміряй свої почуття: ти частіше любиш, чи ненавидиш? Прислухайся до самого себе: ти частіше стогнеш, чи усміхаєшся? Якщо постійно стогнати можна й захворіти… Коли ти схильний часто розчаровуватися, навчися перед тим не зачаровуватися. Тішся з того, що тобі посилає природа, а не чекай і не шукай чогось надприродного. Ніколи не розлучайся із двома дамами, їх звати МІРА і ВІРА. *** Такої ми вже породи. Чим більше із нас шкуру дерли, тим частіше вона відростала. Ми вже так звикли до того шкуродертія, що коли нема кому дерти із нас, деремо один із одного. Для регенерації нації. Така наша ментальність. Як здобуваємо, то любимося, Як здобудемо, то чубимося. Чубимося за владу. Чубимося за віру. Чубимося за церкву. Чубимося за дзвона. Вже й чубів немає, а ми все чубимося... Послухаймо ж головного дзвона стуку серця Матері України. Він закликає нас: "ЄДНАЙМОСЯ!" Тож єднаймося, поки ми ще є. *** У Росії, в основному, живуть ті українці, батьків яких вивозили до Сибіру, саджали по тюрмах, концтаборах. В Україні про "воссоєдінєніє" з Росією, зазвичай репетують ті 36

росіяни, й окацаплені хохли, батьки яких вивозили, судили й садили. Або ж яких завозили у "вивільнені" обійстя, помешкання вивезених чи посаджених. Якщо їх сьогодні об`єднати, відбудеться великий мордобій. У кого свербить пика, "воссоєдіняйтєсь!... *** То кому і чому в українцеві, який проживає у своїй незалежній державі, заважає українська національна душа?.. Уперш чому? Тому, що людина без національної душі це опудало. Робот. Який ляпає своїм механічним язиком, що йому запланують, робить усе, що запрограмують. Робот не має відчуття національної приналежності, отже, й національної гідності. Опудалу байдуже, на чиєму городі стояти, що охороняти і кого лякати. Воно опудало... З отого "чому" випливає, кому потрібно, щоб не було українців, господарів на своїй землі, а були наймити, раби, бездушні опудала. *** Що краще: мати підлого і нахабного сусіда, чи зрадливу жінку? А якщо і те, і се? Якщо наша молода держава має по сусідству "нєпрєдсказуємоє держімордіє", а у себе в хаті безліч політичних повій? Від гнидаво дрібнюсіньких до блощично величних? І, звісно, нахабний сусід йтиме на контакти з нашими повіями. І, звісно, наші повії шукатимуть контакту з нахабним звабником. Бо нечисть липне до нечисті. *** Чогось ми собі уявляємо, що пекло глибоко в землі. Життєвий досвід показує, що воно на землі. У цьому світі. Поміж людей. І навіть у кожному з нас і рай, і пекло. Рай це гармонія. Душі й тіла. Природи й людини. Людини поміж людьми. Рай це ритм доброї людської енергії, що співпадає з ритмом енергії Всесвіту. Гріх усе це порушувати, ламати. А за гріхом неодмінно настає кара. Бо руйнуючи рай, ми самі 37

створюємо пекло. Які чорти мучитимуть тебе у цьому пеклі, залежить від тебе самого. З якими поведешся, від тих наберешся. Д'УДАРИЗМИ Найоб'єктивнішою і найнадійнішою рекламою митця є його творчість. Не обслюнявлена оплаченими хвалуями і не опльована продажними чорномазами, а оцінена безкорисливим рецензентом народом. У Росії побутує найдрібніша в світі одиниця виміру демократії "ОДИН ПУКІН". Звіра, який спробував людської крові, від людожерства не відівчиш ні приманками, ні "санкціями". Не лякай нікого могилою, бо твоя все одно чекатиме лише тебе. У світі пандемія свинячого грипу, в Україні пандемія свинячого патріотизму: хто сильніший ближче до корита. Еліта це сукупність розуму, таланту, честі, совісті й національної гідності. А не сережка в пупі і тату на дупі. Чиновництво у нашій державі криве на совість і глухе на душу. Залізний закон кінцівок: "Скільки голови не міняй, а рука руку миє". Стривожені орли злітають у небо, щоб у бойовому леті опуститися на голови тих, хто посягає на їхні гнізда. Сполохані жаби стрибають у болото. Аби спокійно пересидіти небезпеку. Хутір Мозамбік, Київщина 38

Віктор ЄВТУШЕНКО (Ескулап) КОЛОБОК (Із циклу "Старі казки на новий лад") Якось бабі пощастило Лантухи перетрусила І, наскрібши горщик млива, Аж зробилася щаслива. В хаті пусто вже відколи, Як то кажуть, "гола школа", А тепер хоч на Святвечір Колобка спече у печі. Замісила тісто в бодні Та й поставила в господі У куток, де найтепліше, Щоби сходило скоріше. *** А в цей час до неї в гості Завалився внучок Костя, Що відсидів у в'язниці За, ну скажем так "дрібниці"! Бабі стало зле недаром, Як війнуло перегаром. Хтось на це сказав би тихо: "Там, де виродок, там лихо!" Лихо з пляшки похмелилось Й лихослів'ям розродилось. І чим дужче оскверняло Швидше тісто набухало! 39

*** А коли спеклась хлібина Із отої мішанини, То була мала буханка Достеменна вуркаганка. Мов клонована падлюка, Точна копія онука! Колобок ввібрав у себе Мову, жести і потреби. Баба мало не зомліла, Та перечити не сміла. Ну, а він, як туз козирний, Хоч малий, та надто жирний, Пальці віялом, а очі, Мов баньки у поторочі. Видно й жовчі в нім чимало, Бо наспівує зухвало: Хоч мене спекла бабуся, Та нікого не боюся! "Замочу" гнилі породи, "Щоб не бачить вік свободи"! Я "ворюга у законі"! В "западло" мені сторонні, Я, "в натурі", встав на ноги, Щоб "обламувати роги"! Присягаюся братвою Заживем тепер з тобою!.. Доки вражена лайками Ще приходила до тями, Він послав стареньку к бісу Та й чкурнув собі до лісу. Як до лісу стало близько, Колобка спинив зайчисько: 40

Вперше бачу ідіота, Який сам іде до рота!.. Колобок насупив брови, Бо не ждав такої мови, І відразу ж так віддячив: Значить, слухай, "чмо" ходяче! Ти на кого зуби точиш? Так поб'ю, що жить не схочеш. Я такий "гоп стоп" влаштую, Що забудеш "мать родную", І твою сліпу зіницю Натягну аж на сідницю! А як хочеш жить, "чувирло", Розійдемся тихо й мирно. Та за те, що "понтувався", "Гнав фуфло" і обзивався, Принесеш в мою "блат хату": "Бабки", "хавку", йод і вату! Я тебе встиг "змалювати", Спробуй но "на лижі стати", То з горлянки вирву хрящик І в момент "зіграєш в ящик"!.. Від почутого у зайця Очі стали, як в китайця, А від клятої боязні, Наче щойно випав з лазні. Хоч і мову відібрало, Показав, що дасть немало, І мерщій побіг збирати Все потрібне для "блат хати". А вже згодом у діброві Вовк зустрівся Колобкові. Сіроманець облизався: 41

Звідки ж тут обід узявся?.. Колобок зівнув (як зранку) І завів свою "шарманку": Ну, ти й "лох", скажений псюка, Худоребра шакалюка! Я грів нари, наче квочка, "Од дзвінка і до дзвіночка!" А тепер якась гидота Роззявля на мене рота?! Все! Мені осточортіло, Знов берусь за "мокре діло", Раз не хочеш жити в мирі, "Замочу" тебе в сортирі! Ой, держіть мене, "в натурі", Зараз буде свіжий "жмурік"!.. Вовк упав на землю зразу, Як почув останню фразу. Вперше здорово злякався І лежав, не огризався. Колобкові "в масть тусовка", Придавив ногою вовка І, зірвавши з нього майку, Ще тугіше "крутить гайку": "Опущу, як сучу шкапу", Щоб ніхто не дав і лапу! Хоч на тебе й кулі жалко, За "базар" відплатиш, "шавко"! Не шукай якусь "відмазку", А "затарся під зав'язку": "Балабасом", цигарками, "Бронебійкою", чаями... "Фраєрком" на хутір двинеш 42

І "кістки свої закинеш" До моєї бабці в "хазу", І не завтра, а відразу! "Шостим номером" в пригоді Станеш бабі у господі, І чалапай там, "чувирло", Перед бабою "на цирлах"! Щоби клопоту не мати, То "не милься кігті рвати", Бо клянуся, "падлом буду", З під землі тебе добуду! *** Ще спіймались, мов придурки, Та й здались на милість "урки": І ведмідь, і оленята, І сорока язиката, І кабан, і два бізони, Дятел, білка, три ворони, А іще їжак невдаха, Тхір, борсук і черепаха. Лось недовго теж брикався, Навіть зубр і той попався! Колобок три тижні правив, Всіх податками обставив. А у бабиній хатині Льох тріщить і повні скрині. Вдень гендлює на базарах, А вночі сидить у барах. *** Бридко звірам від покори! Провели таємні збори 43

І рішили одностайно: "Вбить нахабу і негайно!" У великій таємниці Це довірили лисиці, Бо вона і хитрість має, Та ще й чарами вбиває. *** Ось назустріч Колобкові Вийшла лиска у обнові, А що стегнами колише... Ну, не йде, а просто "пише". Колобка між груди стисла, В нього й щелепа одвисла. І лисиця простим текстом: Зараз ми займемся сексом! Ти для мене наче Мекка, Мрію буть в руках у "зека"!.. Колобок повівся чемно: "Не мети пургу" даремно! Бо мені кохать несила, Баба, бач, не доробила. Я мерщій до неї двину, Хай доточить цю частину, А тоді займемся грою На вербі та під вербою. Маю боржників доволі, Так що "будь зі мною в долі", Хоч ти в цьому й не "фуричиш", Та зате "ніштяк мурличиш"!.. А лисичка в тому ж дусі: Потім сходиш до бабусі! Ми ж досвідчені бувальці, В тебе ж рухаються пальці! 44

Йди до губ моїх, курчатку, Поцілуймось для початку!.. І, наблизивши до рота, Лиска з'їла ідіота! ____ Тут мораль з твердого сплаву Й вічна, мовби криця: "Все ж на кожного нахабу Знайдеться лисиця!" м. Біла Церква

Віра КОВАЛЬ (Пісня) ГРА В ХОВАНКИ Знає всюди дітвора: Хованки хороша гра. Як гравців збереться більше, Грати значно цікавіше. Раз, два, три, чотири, п'ять! Я іду усіх шукать! Хто не встигне заховатись, Я у тім не винуватий! Гарна гра не заперечу. До вподоби всій малечі. Тільки має ця забава Ось такий момент цікавий: Заховатись кожен радий, 45

А шукать ніхто не ладен. З часом виросли малята, Подалися в депутати. В олігархи і банкіри, Генерали, рекетири, У міністри, президенти (користуються моментом), В мери, судді, прокурори Гроші тягнуть у офшори. Тільки гру не забувають, Дуже часто в неї грають. Кожен спритний, не простак, І ховатися мастак. Всі, в пушку у кого рильце, Утікають за границю, За моря, за гори, межі, Де ніхто їх не відстежить, І спокійно там сидять Рік, і два, і три, і п'ять. В них криївки є хороші. Я жмуритимуся довше. А що всі хто кум, хто сват Я у тім не винуват. Я не винен ще і в тому, Що пустив усіх додому, Дав браслети електронні Під застави міліонні. Зняти їх бажань доволі. І шукайте вітра в полі! 46

Раз, два, три, чотири, п'ять! Всіх запрошуємо грать! Проти нас хто буде грати, Заховаємо за грати. Вас ніхто знайти не зможе, Навіть бог не допоможе. Тож не будьте віслюками Краще грайте разом з нами! м. Запоріжжя

Сергій КОВАЛЬ (Вільноукраїнець) СИТУАЦІЯ Ті демократи, ті бандити... Немає край з ким боронити... ТЕНДІТНА РІЧ В друзки розлетілись компромати Об пухкенькі доларові мати... У ВІЛЬНІЙ КРАЇНІ Ніхто тобі не стане на заваді, Якщо крадеш по чину та посаді... РОТАЦІЯ? Закритий конкурс на АП відкрито. Чутки: посуне Ложкіна Коритов... МАЙЖЕ КЛАСИКА. Нема печальнішої повісті, Ніж "Пошуки в нардепа совісті"... 47

ОНОВЛЕНА ЕЛІТА Пани на три "пе" в нашій хаті: Пикаті, пузаті, пихаті... ПРО "БРАТЕРСТВО" Вперто себе видає за слов'ян Суміш азійська монголів, мерян... Бреше нахабно конгломерат Начебто нам він товариш і брат... Ми ж у генетиці відаєм толк: "Брат і таваріщ вам сизранскіи волк"... РАДНИКИ "Спочатку економіка, а потім мова і культура!" Жвендить кремлівсько кадебістська агентура... ГОСПОДАР СЛОВА Звик за такою формулою грати: Сам слово дав, то можу й сам забрати... ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ, ДОПОКИ БУДУТЬ Біля корит державних ремиґати Запроданці, манкурти, ренегати?.. ГАСЛО "СТВОРИМО СЕРЕДНІЙ КЛАС!" ВТІЛЕНЕ В ЖИТТЯ Перетворилась більшість з нас, Очолена вождями та борцями, Насправді у середній клас, Та поки що між бідними й старцями... 48

ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ І ЄВРОПИ Москвини не без користі та зиску Вмоститись прагнуть в Київську колиску, Над нами, світом, щоб вершити суд. Не слухаймо, братове, цих паскуд, Падлючим планам їхнім скажем: "стоп!", Влаштуєм їм новітній Конотоп* ___ * Переможна битва над московитами гетьмана Івана Виговського 1659 року (прим. авт.) м. Київ

Павло КУЩ (Непужайкіт)

Не вірю!.. Голова конкурсної комісії важко зітхнув, енергійно почесав фіолетовий, як курячий пуп, ніс і буркнув помічникові: Давай наступного блазня!.. Двері відчинилися і, перечепившись через поріг, до кімнати ввалився молодик у військовій формі. На присутніх хвилею накотився чіткий запах сивухи. А сам його носій упав на підлогу й задер ноги. Спроби підвестися вдалися частково лобур навкарачки підповз до столу, а потім узяв курс на найближчий кут. Там неквапливо вклався й сам собі спробував заспівати колискову: "Розпр я га а а йте, хло о о о о о пці, коней… та ляг а а а а а йте спочивать!.." Він справді миттю заснув і так захропів аж шибки заторохтіли. 49

Власник фіолетового носа скривився, немов побачив не типового п'яничку, а квитанцію про оплату комунальних послуг за новими тарифами. І дуже розгнівався. Як сказав би класик: не в і і і і і рю! Що за примітивний цирк? Ти, халтурнику, себе у дзеркало бачив? І чого відразу хропака давиш? Затям, убогий, солдат має спати на посту, а коли вийшов у люди, енергія й дурна сила повинна клекотіти у ньому, як у вулкані. Потрібна креативність! Ну, спершу слід у магазині вітрину чи вікно розбити. Комусь не подобається? Тоді такому необхідно миттєво в пику затопити… Можна й комусь із жінок. Навіть треба!.. Та, не буду ж я зараз на вас всіх із кулаками кидатися! невдоволено буркнув гевал, піднімаючи голову. А що у тебе за вигляд? обурено сплеснув руками дуже недовірливий тип, не звертаючи увагу на виправдання. Черевики чогось чисті, зашнуровані й кожен на тій нозі, що й треба… А холоші штанів не волочаться по землі. Жах! Навіть ґудзики на кітелі всі до одного пришиті. А нашивки із синьо жовтим прапором та "Укроп", коли вклався, стало зовсім нікому не видно! І чого ти, кретине, вмостивсь у сухому кутку? Затям якщо вже лягати, то тільки пикою у калюжу! А де я вам тут калюжу візьму? нахмурився господар правильно взутих черевиків та охайного одягу. А форму яку дали, таку і вдягнув… Хіба не телепень? емоційно звернувся голова комісії до колег, які куняли за столом, і знову накинувся на сумного молодика. Тобі показати як і де калюжу взяти? Тьху!.. Та з такою цнотливістю й манерами, бовдуре, можеш тільки співчуття дочекатися! А мусиш, навпаки, своїм бридким виглядом і нахабними, брутальними вчинками викликати огиду, зневагу й ненависть до українського бійця. Щоб усім людям хотілося бодай плюнути на тебе чи вперіщити ломакою по спині! А після всього того, що ти, недоумку, нам показав, 50

повір, комусь із гуманних мешканців краю тільки закортить тобі подушку принести… Або банку із огірковим розсолом! хрипким голосом підказав хтось із експертів. Це нікуди не годиться! гарячкував голова. Де вони понабирали таких йолопів? Якщо, нездаро, не вмієш удавати п'яного не берися! Краще справді напийся, як свиня, і співай! Але не про коней, а "Ще не вмерла!.." Коротше, підеш, недотепо, на місяць на практику в батальйон Горили, де тебе навчать! Я вже там був і тепер на спиртне навіть дивитися не можу! злякано зойкнув бездарний актор. Пий із заплющеними очима! знову дав кваліфіковану пораду експерт. Або світло вимикай. ______ Подібна репетиція за участю самодіяльних акторів і режисерів це аж ніяк не вигадка. Адже на звільненій від сепаратистів території Донбасу в ході підступної ідеологічної війни проти України та її мешканців, недруги відкрили ще один фронт п'яний. Намагаючись дискредитувати наших бійців, вони перевдягають "здібних" виконавців у форму українських військових підрозділів для спеціального завдання надудлитися спиртного й "вишивати" в такому непривабливому стані. Є й конкретні докази ганебної практики. Про один із таких фактів нещодавно повідомили в Краматорському міському відділі міліції. Оперативники затримали 18 річного місцевого жителя, який свого часу добровільно вступив до "ополчення "ДНР" і проходив службу в підрозділі сумнозвісного російського бойовика під прізвиськом "Моторола". Молодик зізнався, що він спершу чергував на одному із блокпостів, а потім періодично виконував інше специфічне завдання. Йому видали форму українського прикордонника, одягнувши яку, бандит 51

наполегливо входив у роль. Тобто, надміру вживав спиртне й далі робив усе, аби викликати відразу до українських бійців учасників АТО. Виклику "На біс!" цей актор вже не дочекається. Хіба тільки у художній самодіяльності за ґратами. Досудове розслідування ведеться за ст.258 3 КК України "Створення терористичної групи чи організації", що передбачає відповідальність позбавлення волі. м. Донецьк

Михайло МІШИН (Доганяйло) ПОВІЙ, ВІТРЕ Молодим луганським та донецьким хлопцям, які після перших пострілів на Донбасі хутко опинилися на безпечній відстані від стрілянини присвячую. Автор Повій, вітре, хлопцям в спину, Нашепчи їм залюбки: Захищати Україну Підіймайтесь, козаки! Підіймайтесь, козачата, Бо лиха біда прийшла. Бо війна вже розпочата Біля вашого села. Бо зухвалий ворог лізе, З "Граду" б'є, з ПЗРКа… 52

Від російського заліза Вся Луганщина в дірках. І Донеччина страждає, Де ж герої дончаки? Ворог суне, наступає, Ви до Львова навтьоки. А кордон свій боронити Не бажаєте чому? Звісно, краще пиво пити І водити десь чуму. То не справжні українці, Що ховаються в тіні, Коли пруть до нас чужинці Треба бути на війні! Повій, вітре, хлопцям в спину, Зрозуміли щоб таки: Захищають Україну В перших лавах козаки! м. Запоріжжя

Володимир МОГИЛЮК (Мозоляка) ЕПІТАФІЇ * * * Кабмін отут поховано було, шкода, авжеж, міністрів "професійних"… 53

Їх на значні реформи потягло, та надірвались, розпочавши рвійно!.. * * * Геть капелюхи! Досинає весь тут недоспалий Корпус депутатства!.. Був сесіями змучений вкінець, знесилений шаленим кнопкодавством!.. * * * Тут Промисловість бачить вічний сон, вона чомусь поржавіла завчасно… Її з металобрухтом за кордон відбуксував скупий новітній власник!.. * * * На полі сім закопане Село, тож пом'янім його усім загалом!.. Маєтками це поле поросло, коли селянський пай ампутували!.. * * * Десь Сфера Банківська лежить близ лазурових понтів… Застряг у горлі їй кредит від міжнародних фондів!.. * * * Освіту поховали тут з Наукою удвох, завчасно… Вони за власну простоту розіпнуті міністром власним!..

* * * Тут Медицина! Ще ж могла чимало зцілити хворих, та пішла за грань… Вона й сама хронічно слабувала на рецидив недофінансувань!.. * * * Це тут лежить душа Феміди черства, була сліпа й тому занадто зла… Вона почила у суді Печерськім, хоч повнокровно й доти не жила!.. * * * Там сумувати недоречно вже, де вітчизняні сплять Телеканали… Вони ж бо до останку свій бюджет на іноземних клоунів поклали!.. * * * Під файним каменем оцим спить Журналіст хороший… Він прислуговував усім за непогані гроші!.. * * * Тут шоу бізнес! Та зрання ридати не пристало… Його гламурні видання За му мі фі ку вали!.. м. Кропивницький

Володимир ПУШКАР (Гармаш) МОСКОВСЬКА ХВОРОБА Бодай би ви сотку років Ходили здорові, А слабості всі від нервів, Лиш дві ? від любові. Я сам нічим не слабую І добре ся чую, Бо всіх жінок обминаю Та й нерви шаную. А є така в нас Тетяна, Що звідси в Росію Возила десь по базарах На продаж олію. Та й були там очі чорні, Та й решту все було ? Усіх хлопів гей магнітом До неї тягнуло. Не раз такий попит мала, Заледво встигала: Вночи любов, вдень олія ? Лиш гроші складала. Ой, їздила наша Таня, Зваблива на вроду, Та й так з Москви нам привезла ? Любовну хворобу. Не знати, як у Росії Тепер без олії, 56

А в нас в селі через дівку Цілі чудасії. Сама вона, кажуть люди, В якомусь шпитали, А півсела чесних газдів На список узяли. Спереду був наш пожежник! І всіх дивувало, Бо в Тані вже всього було Пожеж не бувало. Відтак ішов Гриць завклубом, А зразу за ними Усі сільські футболісти Разом з запасними. Любив також ветеринар В Тетяни бувати. Тепер його до худоби Бояться пускати. Записані війт з дільничним Між тої "бригади" ? Ударили нижче пупця По іміджу влади. Казали що між клієнтів, Котрих пописали, Такі старі двоє були, Що вже повмирали… Немало їх у Тетяни, Олію цідили 57

Напевно би у автобус Усіх не вмістили. А ще тепер в мого кума Гомора й Содома ? Він зичив десь тій Тетяні Вилок до соломи. Тепер не знав, сарачиско, Чи їх закопати, Чи вимити у солярці, Чи Тані віддати... Пішов, дурний свою жінку Питати поради! Ся так його "консультує" ? Що жити не радий. Затялася тому прати І їсти варити, Що кума вже від кондзерви Почало млойити. Та ще й над ним через вили Кепкує хто звідки Якщо умреш від любови, Не вмреш від горівки. Тримай тепер свої вили У презервативі, Якщо їх так потребують Дівки чорнобриві. Такі то в нас через Таню Всілякі події! 58

То, сирота, заробила На нашій олії... Така вона в чорнобрових, Любов з москалями. Ще й нам тепер через неї Не спиться ночами... Поїздила наша Танька На славу селові: Усі слабі ? через нерви, А ми ? від любові! м. Надвірна, Прикарпаття

Борис РЕВЧУН (Тулилітера) ТА ЇХНІ ДУРНІ ПОРІВНЯНО З НАШИМИ 4 ПРОСТО ПРИДУРКИ! (Живописульки) Найманим сепаратистам на замітку Свято неслухняності для тих, "кого ніхто не чує", може закінчитися оглушливим вибухом. Зауваження гуманітарним конвоїрам Червоного Хреста на вас немає! Музикознавці в цивільному констатують На повірку всі ноти МЗС РФ виявилися фальшивими. Стара пісня на новий лад Сепаратисти, Путін дав наказ! 59

Китайська приказка Велика Росія і наступати є куди! Прозріння Думали, що вони брати, а виявилося братки. У світі тварин Гусак свині тамбовський вовк. Крутий маршрут П'ятою колоною до палати №6. Про паркетних генералів Паркетні шашки топтати не шашкою махати. Росії на замітку "Позичали" чужий Крим, повертати доведеться вже "свій". Із приналежністю "позиченого населення" розібратися буде набагато складніше. Диктаторам на замітку Чим більше закручуєш гайку, тим більшим побачиш болт. Актуальна помовка "Третій Рим" стирив Крим. Історичні парадокси Як часто політична воля ставала інструментом придушення волі... Нарцисам на замітку Збирач земель із попередньо розсвареними народами ризикує згодом не зібрати власних кісток. 60

Остання формальність Після перейменування міліції на поліцію Росія остаточно перетворилася на справжню поліцейську державу. Зі спостережень опозиційного стратега Які низькі люди засіли на наших командних висотах! Росія в найближчій історичній перспективі Між Молотовим і Навальним. Асиметричний реванш Раніше Путін звинувачував Україну в тому, що вона тисячами кубометрів "тирить" російський газ, а тепер Україна звинувачує РФ у тому, що Росія цупить у неї територію тисячами квадратних кілометрів. Чим чортики не жартують Дехто в Росії допився до "зелених чоловічків". Актуальна скоромовка Де б узяти такий сепаратор, який відсепарував би всіх сепаратистів? Діти 4 наше майбутнє Від кастрованої свободи можуть з'явитися хіба що кастрати невільники. Музична політграмота Контрабасу стосовно скрипки не варто претендувати на роль старшого брата. Побажання ворогу Спокійної Варфоломіївської ночі! 61

Життя 4 пісня! У Країні дурнів молодим дурням скрізь дорога, старим шана. Боже, збав! Якщо хакери колись зламають розум дурня, людство нахапається стільки невиліковних вірусів, що пандемія дебілізму назавжди знищить рід гомо сапієнс. Дурне запитання Як назвати країну, в якій найпопулярніша телегра "Поле чудес"? Завсідникам гламурних тусівок Злити можуть і в золотий унітаз. Електорату Перед виборами всі чорти стають ангелами. Після виборів навпаки. Сучасні заклики Українці, захистимо велику й могутню мову російської нацменшини! Великому кораблю великих щурів. Хай буде світло хоча б у кінці тунелю на той світ! Халявщики, ширше рота! Про комплекси Під час військового параду на Красній площі було продемонстровано нові ракетні комплекси і старі комплекси керманичів РФ. Про добро та зло Найбільше зло в невгамовному накопиченні добра. 62

ะขะพั ะฝะฐ ะฟั ะธะบะผะตั ะฐ ะฏะบั ะพ ะฒะฐะผ ะฑั ะดั ั ะบะธะน ะฒั ั ะตั ะฟะพะฟั ั ะฝะธะน, ะทะฝะฐั ะธั ั , ะฒะธ ั ะปั ะณะตั . ะผ. ะ ั ะพะฟะธะฒะฝะธั ั ะบะธะน

ะ ะฐั ะธะปั ะกะ ะ ะงะฃะ (ะงะตะฑั ะตั ั ) ะ ะธั ะ ั ะด ะฒะฐะปั ั ะฒั ั ะบะพั ะดะฝะธะฝะธ ะ ะฝะฐั ั ะดะพั ะตะฟะตั : ะ ะตั ั ะพ ั ะปะพะฒะพ "ั ะบั ะฐั ะฝะตั ั " ะ ะตั ั ะฑะธ ะท ะดั ะผะบะธ ั ั ะตั . ะ ะปั ะฟะธะฒ ะฑะธ, ั ะฐ ั ะต ะน ะทะณะพั ะดะฐ, ะ ะฐ ั ะฒั ะน ะบะพะถะตะฝ ั ะปั ะด ะ ั ะธะบะตั ะบะธ: "ะดะตั ะถะธะผะพั ะดะฐ", "ะฃะบั ะฐั ะฝะพั ะด". ะ ะฐะดะธะผะฐั ะธั ั ะฒะทั ะฒ ะฑะธ ะผะพะดั , ะฏะบ ะดั ั ะฝะธะน ะฟะฐะฒะธั ... ะ ะฐั ั ะฟั ะพ ั ะฐะบั ะฟะพั ะพะดั ะ ะฐะถั ั ั ะฟั ะพั ั ะพ: ะ ะธั ! ะ ั ะฒะพะฝะพะณั ั ั ะ ะฐั ะธั ะฐะฒั ั ะ ั ั ั ะผ ะณะฐะทะตั ะดะฒะพะผะพะฒะฝะธั , ะ ะฒะตั ะทะต ั ะฐะบะต ั ะพั ั , ั ะบ ะฝะตั ะฟะพ?ะฒะฝะฐ. ะฉะพ ะดะธั ะฝะต, ั ะพ ะผะพะฒะฝะธะน ะฟะพะบั ั ั ะปั ะทะต; ะ ะฐะถะต: "ะ ั ะพ, ะฒั ั , ะฝะตะพะฝะปะฐะณั ะทะผะธ!" ะ ะนะพะณะพ ั ะธะฝะพั ะพะบ ะฟ'ั ั ะธะปั ั ะพะบ ะฉะตะฑะตั ะฐะฒ ั ะฒะฐะปะธะฒั ั ะฟะพะผั ะถ ะดั ั ะพะบ: "ะขะฐั ะบะพ, ะฟะตะฒะฝะพ, ะฟั ะธะทะฐ ะท ะผะพะฒะธ ะฒั ะทั ะผะต ะ ะฐ ั ะฒะพั ... ั ั ... ะฝั ... ะปั ะฒะพะฝะพะณั ะทะผะธ!"... 63

В нас "лівоногістів" до холєри, Є поміж них нардепи і прем'єри... Чому б і ні? Поперед нього пострах виром: "Мочить безжалостно в сортирах!" За ним брехні і крові шлейф: Чечня, Осетія, півострів... Й на Сході в нас незвані гості, Що і не думають про дрейф. "Нет войск российских в Украине!" Звучить фальшиво і віднині Московського чекіста блеф. Від нього можна світ почути, Що зовсім він і не В. Путін, Що він й не президент еРеФ. *** Він не знає (як не прикро!), Що то значить "добрий при?клад"; Знає лиш "прикла?д". Хто це? "Старший брат"! "Завжди готова" (З колишнього) Як в Москві скликала шабаш Кліка компартійна, То в "низах" парторги слабли Від "вказівок цінних". Бо їздовий, і доярка, І пастух, і сторож Із трибуни мали палко З'їзд хвалить зо сто раз. 64

Щоб не цирком виглядала Та хвальба публічна, То парторги шрайбували "Ціцеронам" спічі. От по з'їзді ХХІІІ ім Виступала Варка, Всім відома у селі тім Хвалена свинарка. Хоч молов язик жіночий, Наче кавомолка, Їй парторг щось теж настрочив "З почуттям і толком". Вийшла Варка за трибуну Й… Нум чогось шукати… Десь парторг мені засунув… Де ж воно не знати. Хоч парторга праці жалко, Втрата невелика. Обійдуся без шпаргалки, Я не без'язика. Сама скажу… чуйте, люди, Односельці любі, З'їзд відбувся. То ж нам буде, Як дівкам по шлюбі. Бо примножиться роботи Спереду і ззаду, Зліва й справа… аж до поту. Й нема на те ради, Має бути, як сказала Партія в столиці: На свиняках мусить сало Нароститься втричі. А я владу запевняю 65

І в селі, і в місті: Справи з'їзду в серці маю, А не в іншім місці. Скажу й фразу зі шпаргалки Ту, що майже ззаду: Я наказ "Хі Хі Три палки" Виконаю радо. Як дасте ще гідну плату Й вкрасти трохи дерті, Я хвалить "Хі Хі Три палки" Буду хоч до смерті. " *** Кажуть, та промова мала Резонансу хуру. А парторгу сала ж сала Залили за шкуру!!! Так свій норов показала З за бугра цифура… Просто 4 "профі" Шу шу, шу шу… По хвилині Вбігли вже й до хати: Вона зняла вмить бікіні. Він притьма… Їх прати. Показав увесь свій хист Працював прачем колись. Зекономив "За підстрижку в перукарні Гроші викидати?! Підстрижи мене задарма, Ставлю пляшку, брате! Припрошує сигарета 66

Купляй мене, смокчи, тягни, Пускай димку кілечка. Та, що дарує вічні сни, Десь… Зовсім недалечко. Так таки так Так вже ведеться у світі: Людям приємно чомусь Часто про те говорити, Що неприємне комусь. Не тішся Кімнату провітрив: Є свіже повітря! Раз хлип, І грип!!! І справді… Що ти варта, мобілко нещасна, Як не дзвонить Ізольда Прекрасна?! "Аби слава не пропала" (Байка) Старий та підтоптаний Півень небора Очицями блимав, журивсь на оборі: "Ти бач, провокує ота Зозуляста… Чи скочить до неї? Чи, може, вже баста? Бо ж гребінь обвис і сережки змарніли, Та й шпори не ті… А колись… аж дзвеніли. А ще ж галіфе роздувалось на боки… А крила ж бо грали. А ноги у скоки. А клич: "Ку ку рі ку! " сягав аж до міста, 67

Бувало, аж мліли несучки барвисті… Ох, ти, Зозуляста, навіяла спомин! Але ж… кукурікну… Не злапає кома?! Та ще он Чубарка… злиняла не трішки… Сирітно на травці куня біля ліски. У неї надії потреби вже скромні: От… кузьок би кілька, однак не скоромних. Ну, краплю водиці ще, може, захоче Й неквапно, в задумі, в курник просокоче… При ній ще я, може, здавався б нівроку? Підійду! Постою… Про куряче око… м. Бережани Тернопільської області

Микола САВЧУК (Вуйко) КОЛОМИЙКИ ПРО УКРАЇНЦІВ Українці мають славу Нації такої, Що є у ній не лиш ґої, Але є й герої. *** Ми тяжкий рік пережили: Одні воювали, Другі тяжко працювали, Ну а треті крали. 68

І ті крали, й тамті крали, І ці люблять красти, І так може Україна Без війни пропасти. *** Ми маємо у державі Картину цікаву: В нас цінують за відданість, Але не за справу. *** Як не хочуть українці Чесно керувати, То будуть їм на посади Чужинців давати. Тепер у нас є при владі Повно мішанини: Росіяни і євреї, Литовці й грузини. Є радники зі Страсбурґа Та й із Пентаґону, І є навіть українці, Але з за кордону. *** В Україні йдуть реформи, Такі у нас зміни, Що падає вартість гривні, Вищі стають ціни. 69

*** Заздрять українці владі Та й бізнес еліті Вони рай собі створили Ще на цьому світі. *** Задумались українці, Як їм далі бути Загинути а чи спитись, А чи драпанути? *** Буде третій Майдан, буде, Кепські наші справи: Хоч не стане тоді влади, Не стане й держави. м. Коломия, Прикарпаття

Олександр ШЕРШНЬОВ (Їжак) ТАЄМНИЦЯ СЕРГІЯ ЄСЕНІНА Быть бы самым нежным, только матом крою, Поминаю душу и такую мать. Я устал от шума.Сердце давит болью. А кому то в мире тишь и благодать. К чёрту президентов! К чёрту всяких думных!

(Есенину http://www.stihi.ru/2010/11/03/92 Михаил Бегер Русич) Може, я невчасно? Вже пробач, Сергію… Ти талант великий, в чому твій секрет? Ось і я, наприклад, теж писати вмію, Та чомусь не виріс досі, як поет. Взяти хоч Росію… Зими білосніжні, А які простори Божа благодать! Написати б вірші, лагідні та ніжні, А рука виводить кляте "богомать"… Наче й непогано володію словом, І у вірші душу вже вкладав не раз, Та коли згадаю пана Горбачова, В голові епітет "чортів педераст!" Творчість для поета кров, і піт, і мука, Це й велика втіха, й праця нелегка, Та почую "Єльцин" і, миттєво, "сука" На папері пише зрадниця рука! Часом навіть плачу від жалю та суму Хочеться створити визначні рядки, Та до слова "Путін", чи до слова "Дума", Не знайду метафор тільки матюки! Навіть в Україні дуже я страждаю, Поетична творчість небезпечний хліб, Напишу про наших і папір з'їдаю, Щоб не "загриміти" на п'ятнадцять діб… 71

Ой, боюся знову я пошитись в дурні! Ти, Сергію, геній, тож допоможи Про свою епоху ти писав цензурно, Як тобі вдавалось? Друже, підкажи!!!

Я Б ТАКИХ НЕ ТРИМАВ… Я б таких не тримав… Ті, що зрадили поза законом, Під зади копняків не вершив би і праведний суд. Хай у лоно чуже забирають свої терикони, Просто плюнув би вслід та чи мало нам власних іуд? Я про них би забув… Хай розвіються в пам'яті з димом, Чи не втрата якась сіра купа ледачих нездар, Хай годують свій флот та жили ж ми колись і без Криму, Хай би йшли в забуття, хоч і серце болить за татар… Я віддав би їм землю, оту, де війна та руїна, Хай залишать собі всі жахіття скривавлених днів, Я б таких не тримав недостойні вони України, І не варті такі й краплі крові найкращих синів… 72

СЕПАРАТИСТАМ Росія, наче в'язниця потрапити туди легко, а от вийти… ЧАСИ ТА ПОТРЕБИ Колись жартували народні поети, Що жити несила вже без пістолета, Це "іграшки" зараз, скажу без апломбу, Немає життя без нейтронної бомби! ПРЕЗИДЕНТСЬКА ПРИКМЕТА Покращив життя до стандартів і норми, Корупцію "вбив", запровадив реформи, "Підняв" медицину, науку і спорт, Не "здав" "сепараторам" аеропорт… А вам про прикмету доводилось чути Як він обіцяв, так тому і не бути? ЦІЛІ ТА ЗАСОБИ До слави є шляхи, брехати я не буду, Не дуже і важкі потрібна лиш мета. Для прикладу самі згадайте про Іуду Він, в сумі всіх визнань, уже догнав Христа! смт Михайлівка Запорізької області

Пилип ЮРИК (Кресало) ВОЛЬДЕМАР ПУЙЛО Цу цу, дурні! схаменіться! Чого се ви раді? Що горите? Тарас ШЕВЧЕНКО Обступили генерали Вовочку Пуйла, Мов скажені, закричали: Путіну хвала! А він гавкнув: Украинцев С Украины вон! А из двух её провинций Будет Лугандон! Ще почули генерали "Мать" і "перемать", І до штабу поспішали: "Надо воевать!.." Бо надумав навіжений Вольдемар Пуйло За Януку людожера "Проучить хохлов". Із тюряг повипускали Сукиних синків І поспішно призначали В Лугандон князьків. 74

В клешні їм гранатомети, "Кольти" й "калаші" Хай круті "авторитети" Гатять від душі! Бо засиділись хлопчиська, Як у норах гадь, А Росії те юрмисько Треба годувать! Тож послали воювати Кручених голів, Щоб побільше убивати Неборак хохлів. А якщо вже українці Знищать карну рать Зменшиться число злочинців, Розтуди їх мать! А це значить, що те шобло Не почне просить А ні хліба, а ні вобли, І ні ковбаси! А іще не треба буде Їм платить бабло. Так міркує словоблуда Вовочка Пуйло. Генералам це на руку, Бо мільярди євр, 75

Що накрали ці звірюки, Спишуться тепер... Побажаємо Вовану, Щоб він цвяха зжер, Щоб глитав валеріану Сотнями відер! Він здоровий глузд утратив, Совість й поготів. Хай присняться йому ґрати Аж на Воркуті. Щоб йому понос приспічив, Трясця узяла, Виростали роги бичі, Вуха, як в осла. А "шестірки" генерали, Зеки й "казяки", Мов корови, обдувались, Вили, як вовки. І зайцями з України Утікали геть. Щоби знали: тут віднині Їх чекає смерть! ВОРОЖІННЯ НА КАВОВІЙ ГУЩІ (Майже з чорного гумору) Де тебе тешуть, гробе посудино, Для… Вована Ліліпутіна? Його похоронять у пишній труні Банді на смуток, на радість мені! 76

Де ти, ціаністий калій у прянику? Не отруїв іще Віктора Яника? Він уминає сальце й масельце (Та обминає підступне яйце). Чом ти не скоїлась, автоаварія Та на той світ не забрала Хазарова? Де ти сховалась "лимонко" гранаткова? Не розірвала ментяру Акакова? Що ж ти літаєш вороною кволою, Куле для лоба прем'єрчика Кролика? Ти нагортаєш, бульдозере, вороху, А не задавиш сміливого Пороха! Де ви, пришельці з далекого космосу? Чом не поцупите Вовочку Хройсмана? Рано згоріла, камазівська шино, Бо не спалила чубайку Дурчину! Річечко Либідь, чом не широка ти? Чого не втопиш Віктора Шпокіна? ____ От, якби шайку оцю розігнати Сяяла б в усмішці Вкраїна мати. Так, веселилася б Русь Україна Здихалась ворога й сучого сина, Зятя продажного, пасинка блудного. Щоб їм усім в цю хвилину занудило! м. Запоріжжя

НАРОДНИЙ ГУМОР НЕМАЄ КОМУНІСТІВ, ТО Й ХРІН ІЗ НИМИ! Нині, коли Міністерство юстиції України через суд, нарешті, спромоглося ліквідувати комуністичну партію як злочинну організацію, яка засобами війн, репресій і голодоморів знищила десятки мільйонів людей, зокрема, й українців, а також заборонити комуністичну ідеологію як людиноненависницьку, виринають "адвокати", котрі шкодують за совіцько комуністичним "раєм". Мовляв, не все тоді було погано. Так, не все. Було гарним сонце, природа (поки комуняки не добралися до неї та не випили ціле озеро Арал, а якби ще поцарювали трохи, то й ріки повернули б в інший бік). На їхній совісті Чорнобиль, Тоцький полігон та кілька сотень аварій, про які не можна було говорити вголос. Вони кров'ю залили Угорщину й Чехословаччину тільки за те, що тамтешні люди хотіли волі... Ми ж пропонуємо невеличку добірку народної творчості українців про комуністів, радянську владу, її перших вождів, катів України Леніна й Сталіна. Хай почитають це й оті горе "адвокати" компартійного царювання та знають, як народ наш "хвалив" більшовиків поневолювачів та колгоспне рабство. Зібрав фольклор Пилип Юрик. *** Коли нами керував Отаман Петлюра, То були на мужиках І сало, і шкура, А приперлись комуністи, То не стало чого їсти. 78

*** Ой спасибі Іллічу, Що не варю й не печу! Варити нічого, А пекти ні з чого. *** Ох, яблучко На чотири часті! Голодуємо й мремо При совєтській власті! Ох яблучко Із листочками! Треба батька Махна Із синочками! Ох яблучко, Куди котишся? Комісарам попадеш Не воротишся! *** Гоп, мої гречаники, Комуністи начальники, Комсомольці дураки, Українці кріпаки. *** Не дивуйтесь, добрі люди, Що ми комуністи. Дураки посіють, зорють, А ми будем їсти. 79

*** Батько в созi, а я ні. На хрiна воно мені? *** Ти хоч плач, а хоч ридай, А заяву в соз подай! *** Вставай Гаврило і Данило, Беріть кочерги й рогачі, Гонiть комуну з України, Щоб не псувала нам харчі! *** Ходить Ленiн по горі, Сталiн по болоту, Ленiн грабить буржуїв, Сталiн вже й голоту. *** На столі стоїть тарiлка, На тарiлцi виноград, Ленiн був карманний злодiй, Йосиф Сталiн конокрад. *** Ленiн Сталiну сказав: Завтра їдем на базар, Купим шкапу карую Нагодуєм пролетарiю.

*** Ленін грає на гармошці, Сталін ріже гопака. Дожилася Україна По сто грам на їдока! *** Дзержинський, Ленін, Берія... Нехай живе імперія! *** Ой як Ленiн помирав Сталiну приказував, Щоб нам хлiба не давав, Сала й не показував. *** Володимир Ілліч Поліз на піч, Скорчився, зморщився, Перднув та й кончився. *** Крiль у нору, голуб вгору, Нi худоби серед двору, Лиш сам Сталiн походжає, П'ятилiтку виполняє. *** Видно Сталiна щоднини, Це ж вiн править i москвини, Отакий в країнi рай, Але прийде йому край. 81

*** Сталін в профіль і анфас Це він думає про нас! *** Нам сонця не треба, Нам неба не треба! Нам Сталіна образ Сіяє в віках! *** Комсомольцi ледарi Христа й Бога продали, Силу грошей накопили, Собi Сталiна купили. *** Україно, Україно, Земле плодородна! Москві хліб віддала, А сама голодна. *** Пузо голе, штанов нєт Купив Леніна портрет: Подивися, Ленiн, сам, Як гуляє комнезам: Продав конi, продав воза, А сам ходить кругом соза. Вiн танцює, тупотить, Щоб налогiв не платить.

*** Як не було сiльсовiту Не бачили стегна свiту, Появився сiльсовiт Побачили стегна свiт. *** Серп i молот Смерть i голод. *** Батько в созi, мати в созi, Дiти плачуть на порозi: Нема монi, нема кики, Тiльки танцi та музики. Нема хлiба, нема сала, Бо совєтська власть забрала. *** Пузо голе, штани в клєтку Виполняєм п'ятилєтку. *** В хаті хліба ні куска, А він музику таска. *** Я на бочцi сиджу, Пiд бочкою каша. Не думайте, комуністи, Що Вкраїна ваша!

*** Хата боком, клуня боком І кобила з одним оком, Ще й на хатi один куль, А податком обложили, Та й говорять, що куркуль. *** На воротях серп і молот, А у хаті смерть і голод, А на хаті один куль, І то кажуть, що куркуль. *** Сталін хліба захотів І придумав куркулів. *** Вставай, Ленiн, вставай, дєтка! Обiс...сь п'ятилєтка. *** Спасибі Сталіну грузину, Що забрав останню хлібину! *** Нi корови, нi свинi, Тiльки Сталiн на стiнi. *** Нi корови, нi бика, Нi пiвложки молока.

*** ะกั ะฐะปiะฝ ะฑะฐั ั ะบั ! ะ ะฐะน ะฝะฐะผ ะผะธะปะฐ, ะ ะพ ะฒ ะฝะฐั ะฒะพั ั ะผะฐั ั ั ะบั ะธะปะฐ. ะฏะบั ะพ ะฝะฐั iะท'ั ะดั ั ั , ะขะพ ะน ะดะพ ั ะตะฑะต ะฟั ะธะปะตั ั ั ั . *** ะฅั ะพ ั ะพะฑะธั ะธ ะฝะต ั ะพั iะฒ, ะ ะฐะฟะธั ะฐะฒั ั ะฒ ะบะพะปะตะบั ะธะฒ. *** ะ ั ะฝั : ะ ะต ะฑะพั ั ั ะฝั ะฟะปั ะณะฐ, ะฝั ะฒะพะทะฐ, ะ ะฑะพั ั ั ะบะพะปั ะพะทะฐ. *** ะ ะพั ะธั ะกั ะฐะปiะฝ ั ะฐ ะฆะ , ะ ะฐะฒั ั ั ั ะฐั ะฐะฝiะปะธ ะ ะพ ะบะพะปะณะพั ะฟiะฒ ะปั ะดะธ ะนั ะธ ะ ะพะฒั iะผ ะฝะต ั ะพั iะปะธ. *** ะฏ ะบะพะฑะธะปะฐ ั iั ะฐ, ะฏ ั ั ะบะฐั ั iะฝะฐ, ะ ะฐะนะดั , ะฝะต ะฝะฐะนะดั , ะ ั ะบะพะปะณะพั ะฟ ะฝะต ะฟiะดั . *** ะ ั ั ะธะดั ั ั ั ั ั ะตั ั ะพะผั ะณะพะดั , ะ ะตั ะปะธ ะปั ะดะธ ะฝะฐ ั ะพะดั ... ะ ะปะธ ะบะพั ั , ั iะทะฝi ั ั ะฐะฒะธ, ะ ะตั ะตั ั ะพะบ ั ะปะพะฑะพะดั .

*** В тридцять третьому году Люди їли лободу, Пухли з голоду у селах, Помирали на ходу. *** Ні корови, ні свині, Тільки Сталін на стіні. Ще й показує рукою, Куди їхать за мукою. *** Висить Ленін на стіні, Посміхається мені, Ще й показує рукою, Куди йти за лободою. *** Нi корови, нi свинi, Одiж рвана на менi, В хатi нiчим протопити Грiє Сталiн на стiнi. *** Штани рвані, штани цвілі Це той дядько, що з артілі: Лове криси і товче, Маторженики пече. *** Мов пройшов Мамай з ордою Ні одной душі живої! 86

*** Пароплав стоїть В Голiй пристанi Будем рибу годувати Комунiстами. Пароплав iде, А дим кольцями Будем рибу годувати Комсомольцями. *** Яка я твоя мила? Я колгоспна кобила: Гектар iскосила, Два заволочила, Триста грамiв получила На базарi продала, На позику оддала. *** Ми про Сталіна співаєм, Про щасливий рідний край. А селянам тільки сниться Білий білий коровай. *** В хаті, наче в домовині Мертві діти на ряднині. Мати по зерно пішла І в дорозі смерть знайшла. *** Буксир працює Селянин старцює. 87

*** Буксир ходить попід хати, Щоб у люду хліб забрати. *** Ліг у світлиці, А встав у темниці. *** Сталін каже: З України Підмели все до зернини. Спробуй, Постишеве, ти Ще хоч жменю нашкребти! *** Ой у нашому колгоспi Гарно я вдягнувся: Одкрив поли все там голе, Бо й штанiв позбувся. *** Трудодень, трудодень, Трудоодиниця. Батько ходить без штанiв, Мати без спiдницi. *** Сидить баба на ряднi Та й рахує трудоднi. Трудодень, трудодень, Дайте хлiба хоч на день. Працювала вiсiм день, Заробила трудодень. 88

А вiд того трудодня, Голодую я щодня. *** Трудоднів у мене густо, А в моїй коморі пусто. *** Трудодень, трудодень Дають їсти раз на день. *** Тільки Кірова убили Хлібні картки відмінили. Треба Сталіна убить І народи будуть жить! *** Дожилися українцi Нi в кишенi, нi в ширiнцi, Нi горiлки, нi вина Радiацiя одна. I тепер наш "мирний атом" Вся Європа криє "матом". А як ще раз налигне Не поможе й "Каберне". *** Ой у полі сіє трактор, Вдалині горить реактор. Ти, реактор, догоряй – Скоро буде Первомай.

*** Мiцна наша нацiя, Бо плює на радіацію... *** Тільки з мужем "щось не те" Ви зверніться в МАГАТЕ. *** Запорожець не машина, А киянин не мужчина. Дуже хочеш буть отцем, Обгорни "дзвінки" свинцем. *** Спасибі рідній партії За доброту і ласку, За два рентгени в Першотравень І п'ять рентген на Паску.

КРИК ДУШІ ПРО КПУ, БЕРУЛЬ, КОМУНАЛКУ ТА ІНШЕ (Відкритий лист Президенту України) Вам, як найголовнішому каменяреві на будівництві дуже щасливої і зовсім багатої України, відкрию страшну таємницю: будь яка справа, це перш за все технологія. тобто 90

перелік усіх тих дій, які треба виконати, аби досягти доброго результату. Будь яке відхилення від процесу, некомпетентність задіяних у ньому виконавців і булька. Україна вступила в останню і найактивнішу фазу самознищення. Варто лише подивитися у телеящик і переконатися. В цьому. Причина тут одна відсутність національно свідомої еліти. Бо те, що у нас цим словом називається, насправді є зовсім іншим. Одна частина цього прошарку БОРУЛІ. або влучніше буде КПУ, тобто кастровані патріоти України. Найголовніше їхнє кредо боротьба за Україну. При цьому, все зводиться до банального: прапором на вулиці чи майдані помахав, до посиніння пики порепетував "ганьба!" та "геть!" і вже патріот. Чим активніше і голосніше тим більший. До конкретних дій цей "цвіт нації" кебетично не здатний, але готовий контролювати владу, бо дуже добре знає, що повинен робити хтось, щоб ненька "ще не вмерла". За роки незалежності КПУ без бою здали мовно інформаційний простір, навіть не спробували осучаснити чи створити свою суто національну ідею, час від часу провалювали все за що бралися. Бездіє світовий конгрес українців, німує українська всесвітня координаційна рада, сопуть цибулями шевченківські лауреати… В Україні практично зникла національна література, звучить лише чужа пісня, а своя десь там за повіткою, українці призвичаїлись цигикати на чужі жарти, бо підтримати національний гумор та сатиру не вистачає клепки. В активі КПУ немає жодного банального кухонного, але україномовного серіалу. За справедливе тлумачення національної історії КПУ навіть не бралися, а тому українці зараз платять за це власними життями та кров'ю. Не знаю чи ви, пане президенте, знаєте, але виявляється, що Степан Бандера не боровся за приєднання тамбовської губернії до України, не ходив з Єрмоловим "дрожать Кавказ", не "мочіл в 91

сортірє" повстання поляків під очільництвом Т. Костюшка за визволення "от братскіх об'ятій", не допомагав Володимир Суздальському князівству збільшувати його територію у 521 раз "путьом історічєскага слажанія штабєлямі вирєзаних сосєдєй". Перелік можна продовжити. Хто і що зараз для суспільства український письменник з його книжкою, українське слово, виконавець української пісні? Хто для Вас особисто, пане Президенте, ті, хто в кінці вісімдесятих на початку дев'яностих минулого століття чесно заробляли Соловки, виборюючи незалежність України, і чиї кістки уже згнили б десь у тундрі, якби цього не сталося? Чи згадає держава про них, коли гупатимуть у бубни ейфорії на 25 річчя з Дня проголошення незалежності? Відповідь відома. Друга частина т.зв. "еліти" це БЕРУЛІ. Їм би вкрасти якомога більше навіть у мами тата, а ще у власних дітей. Бо за те що вкрали БЕРУЛІ платитимуть страшну ціну і їхні нащадки. Значна частина БЕРУЛЬ це КДБ, тобто керівні державні барани. Рівня обласного і вище, бо нижчі заручники. Ці не сіють і не жнуть, але весело живуть. Україна рекордно унікальна країна за кількістю КДБ на душу населення. Продажні судді і прокурори, правоохоронці і митники, нардупи і політики… У державі не існує жодної інституції де б не крали, не брали хабарі. Нещодавно розповідав товариш, як лікар призначив термінову операцію хворому і тут же назвав суму. На слізні прохання рідних хворого взяти частину, а решту, мовляв, довеземо, була відповідь: "Зберете усю суму, тоді й приходьте". І немає на таких покидьків управи, бо той хто мав би вимітати це сміття з життя сам такий. Коли не спиться уночі, якою Вам бачиться Україна через кілька років? А через 10 15? За останнє десятиліття кількість школяриків у нашому районі зменшилась майже утричі. Порожніють села, закриваються школи, зневіра та руїна… 92

Тільки у сусідній Польщі зараз працює мільйон українців, з них 250 тисяч уже стали громадянами цієї країни. Решта теж назад не повернеться, а це частка найактивніших українців. Житомирщина край полуниць, грибів, різноманітних ягід. Ще на початку дев'яностих років минулого століття як депутат облради носився з ідеєю відкриття комбінату шокового заморожування продукції рослинництва. Якби тутешня сільська родина могла заробити на власному городі 50 70 тисяч гривень, а у дворі кукурікало, мукало, кувікало то навіщо їхати у якийсь пітер, жити там у собачій буді, тремтіти: "Повернуся живим, чи ні?" А ще пропонував започаткувати у випускних класах бодай по одній годині "Основ місцевого бізнесу". Закінчивши школу, дитина знала б, як і чим заробити собі на життя, на яку фінансову підтримку від держави можна розраховувати, як реалізувати продукцію. Але замість агітувати, навчати, допомагати населенню шукати роботу вдома, КДБешня на всіх рівнях лише розпатякує про створення робочих місць. Нинішня влада в Україні тупа і недолуга. Чи уявляєте Ви собі, що посіяли КДБ у людські душі за ці роки і як його звідти виполоти? Повне ігнорування здорового глузду, а саме його диктатура і є справжньою демократією, зневага до простих людей, намагання нажитися за всяку ціну. Нічого не робиться навіть там, де не потрібно коштів. ЗМІ рясніють закликами допомогти пораненим бійцям АТО. Як просто, пане Президенте, набираєте номер мобільника дружини чи мами пораненого, зірочку. Далі код, наприклад, 232, решітку і виклик. Автоматично на рахунок сім'ї пораненого перераховується 5 грн. Не треба платити гроші за проїзд до банку і назад та банківську операцію. Які мільярдні закордонні інвестиції для цього потрібні? Потрібно лише щоб країною кабмінували не клаповухі барани. Звертався з цією пропозицією на "гарячу лінію" до них. Але… Така ж доля моєї пропозиції започаткувати в країни банк 93

ідей "Народна ініціатива". Це зняло б чимало негативних моментів у спілкуванні влади з народом, але… Ще одне пекельно болюче питання субсидії за "комуналку". Започатковуючи їх КДБ аж зовсім не думали про народ, а про тих покидьків, що на трубах сидять. Нинішня система нарахування допомог категорично не стимулює населення до ощадливості, а навпаки. Бо навіть якщо людина і заощадила якусь частину газу обов'язковий платіж маєш платити повністю. За зимовий період заощадив дещицю на літо влітку прийдуть контролери і здеруть подвійну плату за ті куби, за які держава вже заплатила взимку. На телебаченні показували сюжет, як жінка пенсіонерка повісилася, отримавщи від газконтори "радісний" рахунок. Як Ви думаєте, пане Президенте, з петлею на шиї вона гукала "Слава Україні!" чи ні? Знову ж таки, як все просто, Петре Олексійовичу. Наприклад, претенденту на субсидію держава відкриває спецрахунок і кладе певну суму на цілий рік у банк. На протязі року з цього рахунку можна перерахувати гроші лише за газ. Заощаджені впродовж року кошти людина в січні наступного року має право забрати собі. Який потужний стимул для ощадливості! Ще не все. Позаяк держава, вклавши гроші у банки, автоматично стає вкладником, то дивись у кінці року кілька мільярдів повернулися б до бюджету. І ще, чому заощаджені не використані за умовний період інші допомоги від держави ніхто не вимагає повернути, лише за ощаджений газ деруть шкуру? Виродкам усе мало? А все впирається у тверді кабмінівські лоби… Переконаний, багатьом із них у свій час у Кремлі вручатимуть ордени за знищення України. Нинішня ситуація в державі історична класика для нас: перемога, потім мордобій і крах. Правда, є один, аж зовсім "манюній" нюанс це остання можливість для українців. Але для народу, який не шанує високої моралі, нічого не світить. Жорстоко, розумію, але чесно. Бо ця аморальність повсюди: у 94

недотриманні "Правил дорожнього руху", у ставленні до старшого покоління, у дикій корупції, у медичному геноциді, у яловості кастрованих патріотів, а ще у масовому знищенні довкілля. Навесні і восени усю країну огортає дим дурні хахли спалюють майбутнє свої дітей, онуків, правнуків. Горить усе: пластикові пляшки та поліетилен, стара фарба та батарейки… І немає на це управи. Не сумуйте, пане Президенте, на цій землі житимуть люди, але, правда, не українці. Світ стоїть на порозі вселенського переселення народів. Те, що показують по ящику навіть не квіточки. Чи зможе малочисельне, звиродніле, зневірене, морально знищене населення такої великої території захистити себе? Наївно мріяти. Вибачайте, Петре Олексійовичу, за лексику емоційно гіркого листа. Пристойних слів уже багато мовлено і ще буде, а толку… Пора називати речі своїми іменами. Не маю до Вас особистої неприязні. Прикро за державу, болить душа і серце… А може ще не все втрачено? Варто лишень Вам активніше використовувати свою гетьманську булаву для пом'якшення КДБешних лобів і все наладиться? Дай Боже "нашому теляті"… Василь ДАЦЮК, письменник, депутат Житомирської облради І та ІІ скликань, утретє депутат Романівської райради P.S. Якщо Вам на очі потраплять наші обласні "Високоблагородія", передайте їм, що вони не тільки Бе та Ме, а ще й Ге.

Сергій ЖУРБА

Один день із життя юного бандерівця "На выборах президента Украины побеждает Дмитрий Ярош…", "Украина настолько в сложном экономическом положении, что продает землю шведам по цене 1$ за гектар…", "Украинский "Бук" сбил малоазийский "Боинг"…." Усі ці репліки не заголовки казочок, це цілковита реальність. Реальність, що сказана на всю державу, реальність, народжена шизофренією "Кисельова й компанії". Із початком Революції Гідності у росіян на порядку денному лише одне питання: "А чё там у хахлов?". Уже два роки ведеться інформаційна війна, вже два роки українська сторона спростовує весь той сон сивої кобили. Я довго збирався висвітлити цю проблему та не знав із якого боку підступитись. Аж поки випадково не відкрив підручник із геометрії на темі "Доведення від протилежного". Гмм…. А якщо пристосувати це правило не тільки до "піфагорових штанів", а й сюди? А що як підтверджувати російський фейк і тим самим доводити інформацію до абсурду? Тоді б склалася доволі цікава картинка…. "Любий щоденнику! Ось я, нарешті, переїхав до Дніпропетровська рідної землі Яроша. Переїхав, бо мій любий Львів засипало землею під час зсуву ґрунту. Це сталося, коли вирубували ліс, бо газу в нас немає вимушені топити дровами й сміттям. А тут не так усе й погано снаряди від сепаратистів не долітають. Вони ще Запоріжжя не взяли. Ходять тут усі у вишиванках, Правий Сектор контролює, щоб розмовляли

лише українською. Тих, хто ослухається, вішають на гілляку, як москаля. Сьогодні я вперше пішов до нової школи, названої на честь Шухевича. Першим уроком був курс "Захист Вітчизни". Там ми вивчали тему "Як різати русню", автором якої є Арсеній Яценюк, адже він власними руками "збирав матеріал" під час конфлікту в Чечні. Далі за розкладом була фізкультура, де ми весь час марширували, вимахуючи правою рукою від серця до сонця. Узагалі урок не дуже сподобався, та хлопці розповіли, що наступного разу ми будемо ганятися за російськомовним немовлям. Вони, до речі, вже рідкість, бо майже всіх відловили й пустили на консерви. Потім ми пішли на математику. Там нам розповідали "Закони траєкторії польоту "Точки У"". Потім учитель дав самостійно вирішити задачу: скільки потрібно тротилу, аби підірвати Кремль? Увесь клас дуже довго сидів над нею й дискутував. Та врешті всі прийшли до відповіді чим більше, тим краще! На уроці української мови ми навчалися відмінювати словосполучення, як би це м'якіше сказати…. О, "Путін не зовсім молодець!" А в час, що залишився, ми підписували петицію "Про включення Кубані до складу України." Після мови на уроці природознавства наш клас пішов у місцевий сквер. Там ми збирали опале листя з дерев і опале волосся з москальських голів на гілляках. Потім нам роздали шматочки підсмажених снігурів, і ними ми почали підгодовувати ручних синичок, яких потім, у свою чергу, відправили бомбити Рашку пташиним послідом. Після школи я пішов у церкву молитися за Україну. На жаль, усі дорогоцінності й прикраси звідти винесли. Треба ж чимось виплачувати кредити Євросоюзу?! Але все ж єдина золота річ, прикрашена дорогоцінним камінням, ще досі 97

перебувала в центрі храму. Це був іконостас Святого Степана Бандери. Саме йому я молився, приклавши три пальці до серця. Натхненний молитвою й ароматом конопель я пішов на місце дислокації наших систем залпового вогню "Смерч". Там мене радісно зустріли бійці Нацгвардії та провели посвяту в карателі. Я вперше в своєму житті брав участь у розпинанні новороса, а потім, як скіф, пив його кров. Допивши з шолому червону смердючу рідину, я зайнявся тим, для чого сюди й прийшов почав гатити напалмом по мирних мешканцях, щоб ті не перейшли до сепарів. Удома вже чекав один із рабів. Він роздягнув мене й помив мені ноги. Інший порався на кухні з обідом. Але три плитки шоколаду "Roshen" важко обідом назвати. А все це через проклятих москалів! Та навіть за таких умов ми не звільнимо своїх рабів! Ну ость так і пройшов мій день. На жаль, мені треба закінчувати писати, бо догорає свічка, а в нас ліміт на свічки. А про електрику тут узагалі забули наші ТЕС без донецького вугілля не працюють." _ Якщо чесно, мені смішно уявляти таку нашу реальність. Я сміюся над росіянами, які вважають цю вигадку правдою. І, водночас, жаль, що не вміють відсіювати правду від брехні. Не бачать вони, що Путін робить із них слухняних рабів, які бачать світ так, як їм наказують бачити. Ще вчора Грузія була партнером, зараз ворог. Ще вчора українці були братами зараз вороги. Ще вчора Туреччина була союзницею зараз ворог. І я не здивуюсь, якщо завтра Китай стане черговим ворогом російської імперії. м. Запоріжжя 98

НЕЗАБУТНІ БОЯН ЗЕМЛІ ЗАПОРІЗЬКОЇ ВІРА СЕРЕДА У Національному університеті відбулися перші Ребрівські наукові читання. Місце проведення вибране не випадково. Адже саме цей виш свого часу закінчив Петро Ребро, пізніше він став почесним професором університету. Тут поет сотні, якщо не тисячі разів виступав перед студентами й викладачами з власними творами. Явище в царині веселого слова Ведуча, кандидат філологічних наук, доцент, завідувачка кафедри українознавства ЗНУ Ольга Стадниченко процитувала слова колишнього голови Національної спілки письменників України Віктора Баранова: "Петро Ребро то не просто два слова з великої літери. Це справжня епоха, видатне явище, планета й космос у царині веселого слова. Він на цій ниві цар і раб власного таланту, ратай і жнивар, творець і митець, учитель і відкривач, великий Трудівник Духу, українець найвищої проби". І додала, що Петро Павлович Боян землі Запорізької. Ні, ти не знаєш добре України, Якщо на Запоріжжі не бував. Так писав він в одному зі своїх віршів. Петро Ребро відомий український поет, гуморист, сатирик, громадсько політичний діяч. Він автор 110 книг, зокрема, 50 видав за часів незалежної України. Понад тридцять років очолював Запорізьку обласну організацію Спілки 99

письменників України, був організатором і кошовим Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ". Цей письменник лауреат 22 літературно мистецьких премій, зокрема, імені Степана Руданського, Івана Нечуя Левицького, Павла Тичини, Остапа Вишні, гетьмана Петра Сагайдачного, Степана Олійника та багатьох інших. Його драматична поема "Заграва над Хортицею" відзначена премією на Всеукраїнському конкурсі на кращу п'єсу, його пісня "Гей, шуми, Великий Луже!" (музика Євгена Пасічника) отримала гран прі на Міжнародному пісенному фестивалі "Доля", а пісня "Хвилина мовчання" (музика Олександра Білаша) ввійшла до збірки "Сто улюблених пісень". Його книга "Веселиця" видана в серії "Золота колекція української поезії для дітей". Крім того, Петро Ребро лауреат Всеукраїнського фестивалю "Вишневі усмішки", Всеукраїнського конкурсу на кращу байку, фестивалів "Пісенний вернісаж", "Золоті трембіти", "Мамині джерела", журналу "Перець" та інших. Борець за українське слово Із вітанням до присутніх на читаннях звернувся літературознавець і критик, журналіст, доктор філологічних наук, професор ЗНУ Віталій Шевченко. Потім студенти, які виявили бажання дослідити багатогранний творчий доробок поета земляка виступили з рефератами. Зокрема, вони наголошували на тому, що Петро Павлович був борцем за впровадження української мови в усі сфери життя в нашому зрусифікованому краї. Наша мова солов'їна Піде з нами у віки. Доти буде Україна, Доки будуть козаки! Образ малої батьківщини, рідної Білоцерківки один із 100

основних у творчості Петра Ребра. "Жоден із поетів України не оспівав своєї рідненької земельки так влучно, як це зробив Петро Ребро", так сказав про нього поет Полікарп Шабатин. Тому не випадково сюди завітала й поважна делегація з рідного села письменника на чолі з учителем методистом Білоцерківської загальноосвітньої школи Тетяною Романенко. А з нею приїхали й учні члени літературно краєзнавчого гуртка "Світлиця". Вони показали присутнім науково документальний фільм про видатного земляка. Увічнити пам'ять Кошовий "Веселої Січі", письменник Микола Білокопитов розповів, що Міжнародна асоціація гумористів і сатириків разом із Куйбишевською райрадою та райдержадміністрацією стали ініціаторами заснування літературно мистецької премії імені Петра Ребра, створення Фонду його імені, проведення конкурсів на декламування його творів серед молоді, перейменування обласної бібліотеки, найменування іменем Петра Ребра площі біля цієї установи тощо. Виступила й дочка поета Оксана Ребро. Вона прочитала батькові поезії, зокрема, й останній його вірш, присвячений Тарасу Шевченку та війні, що розв'язала путінська Росія проти України. Співак і композитор, заслужений артист естрадного мистецтва України Анатолій Сердюк розповів про свою співпрацю з Петром Павловичем. Разом вони створили шість пісень. Дві з них Анатолій виконав наживо. Після наукових читань у світлиці університету відбулося засідання "Веселої Січі". На ньому Микола Білокопитов ознайомив колег із поточними справами щодо гідного вшанування пам'яті Петра Ребра.

101

Спогади про Петра Ребра Юрій БАКУМ (Кривоніс) 4 Дорогі радіослухачі й ще дорожчі радіослухачки, чолом вам! Таким зверненням починав свої виступи на радіо відомий український поет, тепер уже класик української літератури Петро Ребро. Серце поета, невтомне і, здавалося, неспинне, на жаль, перестало битися. Востаннє я побачив Петра Павловича дев'ятого березня 2014 року на ювілейному концерті, присвяченому 200 літтю від дня народження Т.Г.Шевченка. Мене вразив вірш, із яким поет виступив на тому вечорі. Це був "На Шевченків ювілей" Коли поранена Вітчизна Коли на мушці кожен з нас, Цей ювілей звучить як тризна Чи, може, наш останній час. Весь люд обурений лютіє, Сам Бог гукає з висоти: Росіє, пушкінська Росіє! Чи з глузду зсунулася ти? Петро Павлович Ребро був справжнім поетом і громадянином, не байдужим до всього, що діялося в нашому місті, в нашій державі. Він був державною людиною. Створював спілки, альманахи, товариства. Завжди гуртував навколо себе патріотично налаштованих Митців. Мені завжди була до душі громадянська лірика Петра Ребра. Хоча останні роки Петро Павлович був нашим гумористичним отаманом, і ми більше працювали в цьому жанрі. Пам'ятаю, ще в студентські роки я знайшов у збірці сучасної поезії його вірш: 102

Ні, ти не знаєш добре України, Якщо на Запоріжжі не бував, Де небо то від хвиль дніпровських синє, То золоте від степових заграв; Де на весь світ хоралить колосками У січах кров'ю зрошена земля, Де кожен дім і міст, і навіть камінь Народу невмирущість прославля; Де сяйво з вод висотують турбіни, А Хортиця сурмить, як пароплав... Ні, ти не знаєш добре України, Якщо на Запоріжжі не бував. Можливо, саме цей вірш і заохотив мене обрати Запоріжжя для подальшого життя й творчості. Із 1979 року я став запоріжцем, а ліричні вірші П.П.Ребра "Тобі пишатись є чим Україно!", "Вкраїна є!" та інші стали улюбленими творами до мого концертного репертуару. Багато років поспіль у нашому театрі йшла вистава "Заграва над Хортицею" за п'єсою П.П.Ребра. У цій виставі я з задоволенням переграв майже всі персонажі. А якою чудовою людиною був Петро Павлович інтелігентною, теплою, лагідною, щирою. Завжди з гумором, іронічний, веселий. Я рівно на 20 років був молодший од нього, тобто, на відстані батька й сина. І називати другом Петра Павловича вважав недопустимим зухвальством, не смів, хоча відчував його дуже дружнє ставлення до себе і був щасливий із того. Петро Павлович жартував: Ми з вами Юрію Павловичу, майже родичі, обидва Павловичі. У моїй книжковій шафі всю першу полицю займають книги Петра Ребра подарунки автора. Які ж дотепні й зворушливі написи на цих книгах: "Дорогому Бакуму Юрі світилу в культурі, в літературі, в архітектурі, в музиці. З любов'ю". 103

"Дорогому Юрі Бакуму, якого я люблю за сто талантів". "І не куму, і не свату, а Бакуму яко брату!" І така тепла іронія, усмішка, увага й повага в усіх автографах, на які автор не скупився і, звичайно ж, ці автографи гріли душу й піднімали настрій. "Щоб не втрачав почуття гумору ні ко ли!" закликав славетний гуморист. А побачив я вперше Петра Павловича в далекому 1979 році, коли був молодим актором у театрі Щорса, а Петро Павлович головою Запорізької спілки письменників України. Він привів своїх побратимів літераторів на зустріч із працівниками театру. Я слухав виступи поетів із благоговінням. Принагідно хочу зазначити, що Петро Павлович і оратором був неперевершеним. Коли, попрощавшись, високі гості під бурхливі оплески залишили аудиторію, я помітив на столі забутий Петром Павловичем його улюблений берет. Я схопив той головний убір і кинувся навздогін: Петре Павловичу, Ви забули свій... і, раптом, знітився (як його назвати, чи є в українській мові слово берет?) Ви забули свій ... головний убір... Петро Павлович зупинивсь і ґречно подякував: Ой, спасибі, Юро. Тільки він у мене не головний, а другорядний. Звідки він знав моє ім'я? Адже я працював у театрі всього два місяці. У Петра Павловича була феноменальна пам'ять і, не менш феноменальна цікавість і повага до людей. Кошовий Веселої Січі, майстер гумору не обходився без усмішки ні хвилини, умів підмічати смішне, веселе, на все і, навіть на себе дивився через призму веселої, а іноді, й гіркуватої іронії. Пам'ятаю, під час свята гумору, Петро Павлович сів на коня, а кінь виявився норовливим, почав хвицатися, побіг і скинув не дуже вправного вершника. Ми

104

побачили, що Петро Павлович ударився боляче, але вигляду не подав. Підвівся, обтрусився й каже: Гуморини почалися, хлопці. Чи не після цього випадку народилася гумореска "Которий гепнувся..." Дарма, що цілі руки й ноги, З тих пір знайомі і рідня Казали тільки так про нього: "Которий гепнувся з коня". ...Ось цвинтар. Хрест і перехожий На буквах погляд зупиня: "Тут упокоївся раб божий Которийгепнувсязконя". У 2012 році ми відзначали наші ювілеї. На моє 6О ліття Петро Павлович написав "Бакуміаду" й подарував перо, благословляючи на письменницькі труди. На його славне 80 ліття я написав послання, яке закінчується щирим зверненням до поета. Вам, поете, вдячний дуже За пісні і ролі, І за Вашу небайдужість До моєї долі. За натхнення і труди І за щирий сміх... Молодий Ви, молодий, Молодший за всіх. Щедрий Боже, дай Вам літ Насміятись досхочу. Ви потрібні цій землі, Петре Павловичу! На жаль, мої благання виявилися марними. І на цій землі не стало нашого видатного земляка, великого поета, громадського діяча, прекрасної, доброї людини. Але життя 105

поета триває у його творах. Понад сто книг Петра Павловича Ребра розійшлися по світу, їх підхоплюють руки цікаві до мудрого, дотепного слова. м. Запоріжжя

Ушанували пам'ять гарного поета: читали вірші, слухали пісні Степан СІЧОВИЙ "Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох". Ці слова Ліни Костенко можуть стосуватися й людини, 704річчя з дня народження якої відзначили цими днями. Йдеться про запорізького письменника, члена НСПУ, журналіста газети "Запорізька правда" Анатолія Рекубрацького. Талановитому поетові довелося свого часу, навчаючись у нашому педінституті (нині ЗНУ), взяти академвідпустку, аби уникнути переслідування за відверту підтримку на студентських зборах роману Олеся Гончара "Собор". А за рік, коли все "устаканилося", він повернувся до вишу й успішно закінчив його. Потім була багаторічна праця в "Комсомольці Запоріжжя", "Правде Украины", "Запорізькій правді". І простота, і вишуканість слова Анатолій Захарович, спілкуючись із молодими літераторами, завжди наголошував не слід судити про письменника з того, що та скільки він написав, а брати до уваги, як саме він це написав. Мабуть, ці слова стосувались і його творчості. Адже 106

кількість книжок, що видав Анатолій Рекубрацький, це не сотні й навіть не десятки, їх можна порахувати на пальцях двох рук. Але як усе це написане! Кожна строфа має якщо не порівняння, то метафору, якщо не епітет, то чудовий образ. Причому, митець не "закручував" сюжетів, не писав так, щоби потім сім мудреців не могли второпати, про що це. Кожен рядок його був зрозумілий як академікові, так і простому робітникові чи селянинові. Тому його поезію любили й люблять тисячі людей. Простий приклад. Коли Анатолій Захарович опублікував у "Запорізькій правді" вірш "Молозиво", приїхала до редакції жінка з далекого села, яку рядки поезії зачепили, як кажуть, "за живе". Вона привезла письменникові... трилітровий бутель молозива. Поет був у розпачі. Адже тоді партія й уряд повели (вже вкотре!) боротьбу з корупцією й хабарництвом. І отой бутель із молозивом міг би стати роковим у його кар'єрі. Але селянка плакала гіркими сльозами, коли він їй про це сказав, благала взяти подарунок. І він махнув рукою на все, аби не завдавати болю вдячній читачці. Великий внесок у літературу Кілька літ минуло від тих днів, коли пішов у вічність чудовий поет. Але любителі його віршів, друзі, колеги письменники й журналісти, науковці, артисти, студенти не забули про круглу дату 70 річчя від дня народження Анатолія Рекубрацького. Тож у бібліотеці Національного університету, який він закінчив, організували вечір пам'яті митця. Ведучі завідувачка кафедри україністики цього вишу, кандидат філологічних наук Ольга Стадниченко й студентка четвертокурсниця Юлія Чеборай означили життєві віхи Анатолія Захаровича, охарактеризували його творчість, говорили про його великий внесок в українську літературу. Поезії Анатолія Рекубрацького читали студентки ЗНУ. Виступили й видатні науковці: доктори філологічних наук 107

професор кафедри української літератури ЗНУ Віталій Шевченко та однокурсник Анатолія Рекубрацького, завідувач кафедри української мови, професор Петро Білоусенко. Вони звернули увагу присутніх на патріотизм поета, який любив Україну всім серцем. Чого вартий лише заголовок його вірша: "Не догорить свіча по Україні"? Брали слово також його колеги письменники Микола Білокопитов, Костянтин Сушко, Лариса Коваль, Вікторія Сироватко, Пилип Юрик, Олександр Митко. Усі вони поділилися спогадами про поета. Дехто розповів, як саме Анатолій допомагав "відшліфувати" їхні вірші, указував на недоліки, редагував твори, після чого поезії ставали досконалими, набували сяйва замість тьмяності. Співали всі присутні Виступили й заслужений артист естрадного мистецтва Анатолій Сердюк та народний артист України Юрій Бакум. Пан Анатолій виконав кілька пісень на вірші Анатолія Рекубрацького. До речі, такі твори як "Козацькі заручини" та "Неподільна булава" співалися не тільки артистом. Їх підхоплював весь зал і підспівував залюбки. А пан Юрій згадав, як він написав пародію на вірш Анатолія Захаровича, прочитав її на одному з урочистих вечорів, віддав поетові на пам'ять, а той опублікував її в "Запорізькій правді". Цей факт свідчення того, що Анатолій Рекубрацький мав гарне почуття гумору. Він написав чимало сатиричних творів. Його прийняли дійсним членом до Запорізької (тепер Всеукраїнської) асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ", дали козацьке прізвисько Ворожбит. Він став гарним конкурентом гумористам п'ять разів перемагав у обласному конкурсі "Пересмішник", що проводила свого часу "Весела Січ" за сприяння міської ради. Син поета Анатолій розповів присутнім, як зустрілися його 108

батьки Анатолій Захарович і Надія Олександрівна. Вони обоє були дуже гостинними, любили творчих людей, тому часто в їхній квартирі бували гості: письменники, журналісти, артисти. Дехто ночував у них, а дехто мав і тимчасовий притулок мешкав тут кілька тижнів. Після цього відбулося засідання ради асоціації "Весела Січ", де також ушанували пам'ять поета. На знімках: Вечір пам'яті поета відбувся в Національному університеті

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ Полинув у вирій Олексій Семенович Кудря (Чесало) У середині дев'яностих років минулого століття в Запоріжжі новонароджена асоціація гумористів і сатириків "Весела Січ" (засновник і кошовий Петро Ребро) започаткували щорічні веселі концерти до Дня сміху. І на першому ж такому концерті виступив чоловік, якого досі мало хто з пишучої гумор братії знав. Але ж як виступив! Прочитав свою "Баладу про граблі" й що називається підняв зал, викликавши шалені оплески. Це був Олексій Кудря. Із того часу він став учасником майже всіх гумористичних концертів, організованих асоціацією 109

"Весела Січ". Читав різні байки, пародії, сатиричні мініатюри… Але щоразу із зали до виступаючого різними голосами звучали заклики: "Давай ще й про граблі!". Олексій Семенович, звичайно ж, виконував прохання публіки, а вже за кулісами напівжартома скаржився своїм колегам гумористам: "Мені вже самому набридли ці "Граблі", а люди все замовляють. Ти диви, що робиться!" Рядки з біографії: Олексій Семенович КУДРЯ народився 3 листопада 1936 року в с. Оболонь Семенівського району на Полтавщині в селянській родині. Закінчив Харківський авіаційний інститут (1960) і всі наступні роки працював у Запоріжжі на авіамоторобудівному підприємстві (нині ВАТ "Мотор Січ"). Мав патенти на 14 винаходів, які стосуються авіаційної техніки та технології, а також низку наукових робіт, що друкувались у багатьох спеціалізованих журналах. Уперше його художні твори були надруковані в 1950 році в запорізькій районній газеті "Червоний промінь". Останні 20 років художні твори Олексія Кудрі регулярно з`являються на шпальтах газет та журналів "Вітчизна", "Дніпро", "Хортиця", "Весела Січ", "Голос України", "Літературна Україна", "Рабочая газета", "Перець", "Веселі Вісті" (за часів виходу в світ), "Просто", "Запорізька правда", "Запорозька Січ" та інших видань. Автор збірок "Відчуття" (2000), "Про вічне" (2001), "Пародії та епіграми" (2002), "Виднокіл" (2002), "Аттична сіль" (2004 перше видання, 2005 друге видання перероблене й доповнене). 19 січня 2016 року Олексій Семенович відійшов у Вічність. Але твори його продовжують жити.

110

Олексій КУДРЯ БАЛАДА ПРО ГРАБЛI Жив дядько в нашому селі. Як кожен газда мав граблі, Та де не клав їх, не ховав На них постійно наступав. Були від того на лиці Великі гулі та синці. Життя не стало в небораки Ходив побитий, як собака. І ось в одну з таких подій Вхопив оті граблі мерщій В нестямі, наче дикий звір, Й закинув їх в сусідній двір!.. Були в сусіди іменини. Позвали й дядька до гостини. Не встиг минути перелазу, Як на граблі ступив одразу, Держак як свисне межи очі! Став дядьку день темніший ночі. І скільки в того стало змоги Жбурнув граблі аж до дороги! А поки йшли ті іменини, Знайшлася ввічлива людина: Граблі прибрала від дороги Під хату прямо до порога. Вертає дядько з іменин, Іде з сусідом не один, Бо той набився в провожаті. Та ось граблі як жахнуть, кляті!.. Заплакав дядько і сусіду, 111

Як на духу, таке повідав: Я найдурніший на селі, Бо на одні і ті ж граблі Ступаю, мабуть, в сотий раз, Вони ж по лобі лясь та лясь! Але сусід його втішає: З розумним теж таке буває, Тільки граблі у того різні То дерев'яні, то залізні... Отак і в нашій Україні Ніяк не втямлять і донині, Хто тут хазяїн, а хто гості? Для кого той єдиний простір? Чий тут язик? Чия тут мова? І хто створив нам ці умови?.. О, скільки літ на цій землі Усе одні і ті ж граблі!

РЕГАЛІЇ ТА РЕАЛІЇ При владі будучи, регалій Він нахапавсь, як бліх собака: Звання, відзнаки та медалі... А ось роботи кіт наплакав. *** На мене часу не жалкують, Щоб указати вірну путь, І все, здавалося, цілують! А з'ясувалося клюють!

112

ЗМІСТ Передмова. “Весела Січ” у 20154му...............................................3 Віра Середа. Альманах знову побачив світ..............................7 Віра Середа. Дійшла "Весела Січ" до двох десятиріч.......11 Сергій Стрілець.Несе в народ пісні, сатиру, гумор.........19 Віра Середа. Людям, які закрили Україну.............................24 Пилип Юрик. Репортажі із зони АТО.......................................28 Микола Григоренко. Сміхологія. "Нехай від лих і бід усіх вас береже здоровий сміх!"...............................................................32 Пилип Юрик. Нові видання. П'ятниця у "Веселій Січі" дарма хліба не їсть.................................................................................35 Наш побратим! Перець на передовій......................................38 Сміхопанорама.......................................................................................40 Микола Білокопитов. Пісня про маріонеток.....................40 Про московське нарєчіє...................................................................41 Куплетовані одкровення..................................................................42 Юрій Галко. Біленьківські бувальщини..................................44 Світлана Даньків. Гуморески.........................................................47 Євген Дудар. Сатира.............................................................................48 Віктор Євтущенко. Колобок............................................................51 Віра Коваль. Гра в хованки...............................................................58 Сергій Коваль. Сатиричні мініатюри.......................................60 Павло Кущ. Не вірю!.............................................................................62 Михайло Мішин. Повій, вітре........................................................65 Володимир Могилюк. Епітафії......................................................66 Володимир Пушкар. Московська хвороба.............................68 Борис Ревчун. Та їхні дурніпорівняно з нашими.............72 Василь Савчук. Стира й гумор.......................................................76 Микола Савчук. Коломийки про українців..........................81 Олександр Шершньов. Сатира......................................................83 Пилип Юрик. Політична сатира..................................................87 Народний гумор......................................................................................91 113

Крик душі Василь Дацюк. Відкритий лист Президенту України.......................................................................................................103 Микола Білокопитов. Не вріжмо дуба!..................................109 Сергій Журба. Один день із життя юного бандерівця................................................................................................109 Незабутні Віра Середа. Боян землі запорізької........................................113 Юрій Бакум. Спогади про Петра Ребра................................116 Степан Січовий. Ушанували пам`ять гарного поета...120 Вічна пам`ять Полинув у вирій О.С. Кудря..........................................................124 І насамкінець Така система влади. Малюнок Валерія Чмирьова..........128 Анатолій Горбівненко. Епіграми...............................................128

114

Редколегія висловлює щиру подяку добродіям Володимиру ЯКИМЧУКУ (Київщина) та Володимиру КОЗИРЯЦЬКОМУ (Запорізький район) за матеріальну підтримку видання

В альманасі подаємо лише тексти. Матеріали з ілюстраціями (фото, карикатури, шаржі тощо) можна подивитися тут: http://pilipyurik.com/almanah/

115

Літературно художнє видання Весела Січ Сміхопис Всеукраїнської асоціації гумористів і сатириків (м. Запоріжжя) №142 (27428) 2016 р.

Засновник Петро РЕБРО Редактор Микола БІЛОКОПИТОВ Відповідальний секретар Пилип ЮРИК Коректор Віра СЕРЕДА Технічний редактор Андрій ДАНИЛОВ Фото (окремі) Юрія ЗЕЛІНСЬКОГО

ISBN

116