Соціальна мережа як система множинних рефлексій

Соціальна мережа як система множинних рефлексій Найштетік Є.В. магістр міжнародного бізнесу, магістр маркетингу, здобувач наукового ступеню кандидат соціологічних наук

Анотація У статті розглядаються нові рефлексивні методи аналізу соціальних мереж, а також рефлексивно-мережеві підходи до моделювання певних соціальних процесів. Аннотация В статье рассматриваются новые рефлексивные методы анализа социальных сетей, а также рефлексивно-сетевые подходы к моделированию некоторых социальных процессов.

Abstract In this article is describing a new reflexive method of social network analysis and reflexive-network approach for some social processes modeling. У сучасному світі одною з актуальних форм взаємодії у суспільстві є мережева. Саме тому соціологія як наука вимушена реагувати на цей факт та розробляти нові види аналізу для отримання знань стосовно взаємодії індивидів у суспільстві як статично, так і динамічно. Для вирішення таких завдань у середині ХХ століття британськими ученими була винайдена методологія аналізу соціальної мережі. Вперше термін «соціальна мережа» буж започаткований у 1954 році британським соціологом, представником Манчестерської школи, Джеймсом Барнсом для визначення зразків соціальних зв’язків які йшли урозріз традиційних для багатьох соціологів понять таких як обмежені групи (племена, сім’ї) або такі соціальні категорії як стать чи етнічна належність тощо. Такі вчені як Стефан Боргатті, Рональд Барт, Лінтон Фріман, Марк Грановеттер, Пітер Марсден, Ніколас Мулінс, Анатоль Рапапорт, Стенлі Васерман, Баррі Вельман та Харісон Вайт розширили сферу застосування соціальних мереж. На сьогоднішній день прийнято вважати, що соціальна мережа – це соціальна структура, створена об’єднаними за однією або декількома ознаками взаємозалежності вузлами, які здебільшого представлені індивідуальними членами або організаціями. Соціальні мережі можуть бути створеними на тлі спільності цінностей, дружби, родинності, неприязні, конфлікту, торгівлі, зв’язків в мережі Інтернет, сексуальних зв’язків, релігійних поглядів абощо. У 80-х роках ХХ століття на основі Теорії соціальних мереж Барнса двоє провідних французьких вчених Центру соціології інновацій (Париж) Мішель Каллон та Бруно Латур разом з британським соціологом Джоном

Лоу розробили Агент-мережеву теорію (АМТ) (1) яка мала однаково матеріальні і семіотичні складові, тобто формувала зв’язки між речами та поняттями. Що стосується методів аналізу соціальних мереж, то їх вивчення та розробки пов’язані з появою інформаційних технологій обробки даних. На сьогоднішній день методи Аналізу соціальних мереж широко застосовуються не тільки у соціології, а й у таких науках як соціолінгвістика, антропологія, географія, соціальна психологія, теорії комунікацій, економіці, біології, епідеміології та інших. На сьогоднішній день у Аналізі соціальних мереж досліджуються наступні явища (2): 1. Посередництво. Явище при якому агент знаходиться поміж інших агентів, які не зв’язані між собою безпосередньо.

2. Наближеність. Відображає можливість агентів отримати доступ до інформації через так звану «виноградну лозу» членів мережі. Таким чином, наближеність дорівнює оберненій величині суми найкоротших відстаней між одним членом мережі та кожним іншим членом мережі.

3. Центральність. Кількість зв’язків з іншими агентами у мережі.

4. Когезія. Показник, який показує на скільки агенти зв’язані між собою безпосередньо через когезивні зв’язки. Група агентів називається «клікою», якщо всі агенти пов’язані між собою безпосередньо, «соціальним колом», якщо є менше можливості для прямого контакту який не є безумовним, або «структурно зв’язані блоки» - в разі якщо агенти потребують прямого контакту. Також у науковій літературі наводяться різноманітні методи аналізу соціальних зв’язків (як параметричні так і непараметричні). Проте проблема аналізу агентів та зв’язків соціальних мереж є актуальною й на сьогодні. Читачеві пропонується до уваги новий метод рефлексивного аналізу соціальних мереж. Цей метод на противагу вищевикладеному дозволяє проаналізувати діяльність агентів соціальної мережі нелінійно. Рефлексивний аналіз вже багато років успішно використовується у таких науках як психологія, педагогіка, менеджмент (теорія управління) та конфліктологія, де дія певного суб’єкту розглядається як система відображення об’єктивної реальності та дій інших суб’єктів. Представимо соціальну мережу як модель множинних рефлексій, та за наведеним принципом побудуємо модель взаємодії агентів. Модель Представимо, що агент соціальної мережі має нескінчену кількість властивостей, які при інших рівних умовах відображаються у якості рефлексії агента A іншими агентами даної мережі. Якщо рефлексії вимірюватимуться якісними або кількісними показниками, тоді матриця властивостей агента А матиме наступний вигляд:

(1.0)

,

де – це рефлексія властивостей агенту А; n – кількість властивостей, які досліджуються; m – кількість агентів у соціальній мережі, - рефлексія n-ої властивості агентом M агента А. Представимо, що авторефлексії агента А:

існує

деяка

матриця

-

що

будується

на

(1.1) При цьому справедливим є наступне твердження: (1.2) Якщо та Зазначимо, що на основі співвідношення між та можна зробити багато висновків щодо адекватності авторефлексії до рефлексії агентів соціальної мережі, тобто ступень об’єктивності авторефлексії. Для цього використаємо формулу середньоквадратичного відхилення: (1.3.)

, де

- відхилення авторефлексії

властивості k від рефлексії m агентів властивості k агента A. Якщо рефлексії властивостей або зв’язків агентів оцінюються у непараметричній формі, тоді виникає потреба у трансформації показників у формалізовану параметричну форму. Для прикладу наведемо таблицю: Відношення до тварин Обожнюю Добре відношусь Все одно Присутність тварин дискомфортна Терпіти не можу

Відповідність якісному показнику 2 1 0 -1 -2

При цьому допускається використання будь-яких шкал, залежно від мети дослідження. За допомогою рефлексії властивостей та зв’язків агентів соціальної мережі, можна допустити, що при інших рівних умовах агент моделюватиме поведінку агентів цієї мережі. Для прикладу візьмемо поведінку агентів у віртуальній соціальній мережі Odnoklassniki.ru, яка останнім часом користується неабиякою популярністю серед молоді. Агенти цієї мережі

виконують певні дії для розширення своєї «кліки» (у даному випадку кола друзів), які характеризуються наступним: 1. Відвідування сторінок інших агентів; 2. Наповнення контенту власної сторінки; 3. Створення зв’язків із друзями (у даному випадку з будьякими агентами, з якими даний агент має прагнення створити зв’язок) 4. Проглядання та оцінка фотографій інших агентів.

5. Створення віртуальних тематичних товариств або приєднання до існуючих. Зупинимось на четвертій дії, яка є найбільш популярною серед інших, що є обумовлено зацікавленістю агентів та рефлексивною моделлю поведінки агентів. Остання ж виражається наступним алгоритмом міркування: якщо я зайду на сторінку людини, та, продивившись її фотографії, поставлю декілька добрих оцінок – це буде мотивацією для неї зайти на мою сторінку та у кращому випадку теж поставити гарні оцінки, у гіршому випадку він просто подивиться на мої нові фотографії. Визначити цю модель поведінки на практиці не представляє великою проблемою, для цього достатньо перевірити наступну гіпотезу:

, де - середнє квадратичне відхилення i кількості оцінок О фотографій агента. Ця гіпотеза побудована на основі допущення існування множини оцінок фотографій за їх якістю, суб’єктивним сприйняттям агентами та іншими факторами (наприклад, особистого відношення до агента). У той же час ми допускаємо, що фотографії, які розміщені у даній соціальній мережі не завжди відповідають вищенаведеним критеріям. Тобто, у разі якщо частка позитивних оцінок у сукупності прямує до 100%, виникає гіпотеза того, що існує вищезгадана рефлексивна модель поведінки агентів у даній групі. Іншим важливим аспектом взаємодії агентів у соціальній мережі є створення різноманітним зв’язків. Оскільки взаємодія агентів та їх груп у соціальній мережі є процесом рефлексивним по своїй природі, ми пропонуємо використати принципи рефлексивної алгебри, викладених відомим вченим Володимиром Олександровичем Лефевром (3). Побудуємо модель рефлексуючого агента, який був включений до групи з декількох агентів. У агента є система образів самого себе, структура якої характеризується структурою групи. Ця система називається інтегральним образом себе. Цю модель В.О.Лефевр та Т.А.Таран (4) була розповсюджена на булеву алгебру з багатьма невідомими елементами. За основу було взято твердження про те, що кожна пара агентів, які входять у

певну групу, знаходяться у стані союзу (консенсусу) або конфронтації (відсутність консенсусу). Ця теорія також спирається на твердження того, що існує непуста множина дій, які можуть бути реалізовані певним Агентом (писатимемо з великої літери для того, щоб відрізнити агента, модель якого ми будуємо від інших агентів групи). Кожен з агентів, що входять у групу, схиляє Агента обрати з множини дій деяку підмножину. Як випадок, ця підмножина може бути і пустою. Якщо певний агент схиляє Агента обрати пусту підмножину, це означає що агент, який впливає прагне стримати Агента від якої-небудь дії. У когнітивну сферу Агента закладено правило інтеграції взаємодій агентів групи. Результатом такої інтеграції є підмножина, являє собою вплив групи на Агента. При цьому Агент має властивість генерувати власні інтенції. У даному випадку під інтенцією розуміється прагнення до вибору Агентом з підмножини дій. Вона може як залежати так і не залежати від впливів інших агентів. При цьому інтенція розглядається як вплив на самого себе. Лефевр називає Агента інтенціональним, якщо вибір співпадає з його інтенцією. Інтенціональному агентові відповідає рівняння вибору. Кожне рішення цього рівняння є вибів підмножини дій. Таке рівняння може і не мати рішень. Це означає, що агент неспроможній ані зробити вибір, ані відмовитись від нього. Це рівняння може бути і таким, що будь-яка підмножина дій (включно із пустою множиною) буде його рішенням. У цьому випадку ми вважатимемо, що агент має свободу вибору. Розглянемо непусту множину, яка далі буде називатись універсальною та позначимо її 1. Нехай М є множина всіх підмножин, включно з пустим, яке позначимо 0. Вираз , що B є підмножиною А. Умовимось, що операцію об’єднання двох множин позначатимемо «+», а операцію перетину – «●». Стрічка над літерою означатиме унарну операцію знаходження додаткової множини, тобто множини елементів універсальної множини, які не входять у А. Для спрощення оперування з множинами можна використовувати діаграми Венна. Наприклад на мал. 1 вони приведені для об’єднання двох множин, перетину двох множин та додаткової множини до даної відповідно:

Малюнок 1. Діаграми Венна. Квадрат відповідає універсальній множині. Заштрихована частина – результат відповідних операцій.

У даному контексті для операцій «+», «●» та « » є характерними наступні співвідношення: А+А=А A+B=B+A A+(B+C)=(A+B)+C A●(B+C)=(A●B)+(A●C)

A●A=A A●B=B●A A●(B●C)=(A●B) ●C A+(B●C)=(A+B) ●(A+C) A+0=A

A+B= A+1=1

=A

A+ =1 На множині М можуть бути заданими функції виду y = F (a1, a2, …, ak), які приймають значення з М, де змінні a1, a2, …, ak визначені на М. Представимо рівняння типу f(x)=x у наступному вигляді: Ax + B = x, де А і B не залежать від x Це рівняння має рішення лише за умови, якщо , тобто . Дані співвідношення співпадають із системою аксіом булевої алгебри, на яких предметно зупинятись не будемо. Припустимо, що агенту А у віртуальній соціальній мережі Odnoklassniki.ru агенти B та С запропонували долучитись до відповідних віртуальних товариств «любителів пива» та «киян». При цьому агенти B та C є авторизованими друзями A, проте між B та C є конфлікт. Нехай приєднання до «любителів пива» буде дією α, а приєднання до «киян» буде – β. Універсальна множина дій матиме вигляд . Множина M, буде множиною всіх підмножин універсальної множини, тобто: Представимо множину M у вигляді булевої решітки: Долучитись до товариства

Долучитись до товариства любителів пива

Долучитись до товариства киян

О

Не долучатись до жодного товариства

Малюнок 2 «Булева решітка альтернатив»

Поліном взаємовідносин між агентами A,B та C має наступний вигляд , який для простоти використання подамо у наступному вигляді A(B+C). Запишемо діагональну формулу інтенціонального вибору:

Це рівняння має рішення лише за умов, що (B+C) = 1. Тобто агент А приймає рішення долучитись до віртуального товариства. Проте до якого саме товариства долучиться агент А, залежатиме від властивостей агента А, та його відображення власного образу та образів інших агентів й віртуальних товариств. Подальший рефлексивний аналіз соціальної мережі за вищевикладеною логікою лежить у руслі співвідношення агентів та зв’язків. Тобто оцінки поведінки агентів у соціальній мережі через призму їх взаємозв’язків із іншими агентами та/або вузлами. У даному випадку слово «призма» слід сприймати не як риторичний зворот, а як об’єкт взаємодії агентів у соціальній мережі. Подібно до променя світла, який проходить через призму та відбивається під певним кутом, який не дорівнює куту падіння, рефлексія другого та вищих порядків теж відрізняється від усвідомлення самого себе при інших рівних умовах. Таким же чином поведінка одного й того ж агента буде відрізнятись у залежності від того яким чином змінюється соціальне середовище. Рефлексивний процес соціальної діяльності агента безперервно змінюватиме його усвідомлення самого себе та моделюватиме його поведінку. Не поглиблюючись у механізм рефлексивної психології людини у соціальній системі, зазначимо, що сама по собі зміна усвідомлення самого себе у динаміці представляє неабиякий інтерес з точки зору можливості моделювання процесів у соціальній мережі. Феномен зміни рефлексії агента у соціальній мережі умовно назвемо соціальною рефракцією, на кшталт терміну, який використовується у фізиці. Уявімо, що у певного агента існує деяка сукупність соціальних зв’язків, що динамічно змінюється з причини соціальної діяльності даного агента. Усвідомлення самого себе через усвідомлення соціальних зв’язків і буде вищезгаданою призмою. Позначимо дію певного агента А на агента B літерою , а рефлексивну дію агента B літерою . Тоді процес рефлексії можна описати наступним рівнянням: , де k – коефіцієнт соціальної рефракції. Відобразимо певний алгоритм соціальної рефракції на дії агентів:

1. Агент А виконує певну дію з метою вплинути на агента B певним чином 2. Множина дій агента B має нескінчену кількість дій.

3. Здійснюється рефлексія агентом B через призму соціальних зв’язків.

4. Після рефлексії, агент B приймає рішення, яке базується на обмеженнях призми. З вищевикладеного випливають наступні висновки: 1. Соціалізація агента звужує множину його дій у соціальній мережі.

2. За допомогою рутинних досліджень соціальної мережі, її суб’єктів та вузлів стає можливим прогнозувати та моделювати її діяльність.

3. За допомогою методів та інструментів рефлексивної алгебри та психології стають можливими аналітичні методи дослідження характеру зв’язків суб’єктів соціальної мережі. Незважаючи на те, що наведені у даній статті методи аналізу можуть бути ефективно застосовані для дослідження діяльності віртуальних співтовариств (через те, що первинна інформація є доступною і структурованою), технологічний діапазон використання цих методів є дуже широким. Рефлексивні методи аналізу соціальних мереж можуть використовуватись у дослідженнях соціальних інститутів, гендерних дослідженнях, у соціальній антропології, соціальному моделюванні та багатьох інших напрямках. Мережеві методи також дозволяють програмувати діяльність соціальної групи або прогнозувати діяльність окремих її членів. На сьогоднішній день рефлексивні методу аналізу соціальних мереж потребують подальшого вивчення та більш широкої імплементації, саме тому вони є надзвичайно актуальним та перспективним напрямком наукової діяльності у сучасній соціології.

Список літератури 1. Callon, Michel. Some Elements of a Sociology of Translation: Domestication of the Scallops and the Fishermen of St Brieuc Bay. London : Routledge & Kegan Paul, 1986.

2. Social Networks Analysis: Methods and Applications. Wasserman, Stanley, & Faust, Katherine.

Cambridge : Cambridge University Press, 1994 p.

3. В.А.Лефевр. Математическое моделирование корпоративных процессов. Ирвайн : Калифорнийский университет, 2007.

4. Many-­‐valued Boolean Model of the Reflexive Agent. Taran, T. A. Vol.7, місце видання невідоме : Multi-­‐Valued Logic, 2001 p.