#11 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна by Eugen Nas

№1(11), січень-березень 2008

Сьогодні в номері: Аграрній партії україни — бути!

Активізація інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві Чернігівського регіону

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВЕСНЯНО-ПОЛЬОВИХ РОБІТ В УМОВАХ 2008 РОКУ

ЗНАЧЕННЯ СІВОЗМІН У СУЧАСНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ

Ресурсозбереження в технологіях вирощування зернових культур

Нормативи потреби в техніці та паливі для вирощування сільськогосподарських культур

Кормовиробництво: напрямки інтенсифікації галузі в області на сучасному етапі

Агромозаїка

С.В. Дерев’янко, О.М. Бердніков, А.Г. Бардаков

С.В. Дерев’янко, О.Ю. Локоть

І. Гриник, А. Бардаков, О. Бакун, О. Єгоров, В. Харченко, О. Локоть, М. Назаренко, І. Кобижча

О.В. Єгоров, О.І. Бакун

В.Я. Харченко

І.М. Вірьовка, О.О. Кузьменко

М.М. Назаренко

Новинки

Носівська селекційно-дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

ОЗИМЕ ЖИТО сорт

Походження. Сорт—синтетик на домінантнокороткостебельній основі. Крупнозерний. Перспективний на 2006 рік. Автори сорту. Скорик В. В., доктор с.-г. наук, Скорик В. В., кандидат с.-г. наук. Апробаційні та біологічні ознаки. Короткостеблий, висота до 100-110 см, вирівняний. Високоурожайний, дворядний, довгий, виповнений, при дозріванні пониклий. Число квіток у колосі перевищує 80-72 шт. Озерненість при нормальних погодних умовах більше 90 %. Крупність зерна перевищує 50 г. Середньостиглий. Стійкий до вилягання, снігової плісняви, грибкових хвороб і проростання на пні. Кущистість висока Число падіння більше 235. За більш докладною інформацією Хлібопекарські якості відмінні. стосовно нового сорту жита озимого Пропонуємо співробітництво „Синтетик 38" звертатись за адресою: у розмноженні і поширенні сорту. 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Агротехніка вирощування Чернігівська область. загальноприйнята. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33.

СИНТЕТИК 38

17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

ОЗИМЕ ЖИТО

Національний стандарт України

Боротьба Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Боротьба” звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, (04646) 3-63-33. 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

Походження. Сорт-синтетик. Створений з використанням домінантнокороткостеблих донорів. Внесений до Державного реєстру сортів України в 1993 році для зон Полісся, Лісостепу та Степу. Автор сорту: Скорик В.В., Москалець В.І. Апробаційні ознаки. Різновидність вульгарне. Колос щільний, колоскова луска ланцетна з добре вираженою нервацією, остюки середньої довжини, напіврозходяться. Зернівка напіввідкрита, овальна, сіро-зелена, маса 1000 зерен 42 г. Біологічні особливості. Сорт середньостиглий, висота рослин 115-133 см, стебло потовщене, циліндричне, листки широкі, вкорочені, темно-зелені з сизим кольором. Зимостійкість хороша, стійкість до вилягання, осипання та посухи висока. Стійкість до хвороб задовільна. Урожайність сорту – 9,99 т/га на Правдинській сортодільниці в Литві. Напрямок використання – зерновий. Вміст білка – 10-11 %. Хлібопекарські якості високі. Агротехніка вирощування загальноприйнята для даної зони вирощування. Висока кущистість дозволяє зменшувати норму висіву на родючих ґрунтах до 4 млн. схожих зерен на гектар. Сумарна кількість азотних добрив не повинна перевищувати 90 кг/га.

Справи партійні

Аграрній партії україни — 26 січня 2008 року відбувся І-ий з’їзд Аграрної партії України, на якому розглянуто суспільнополітичний стан в державі та першочергові завдання Аграрної партії України по захисту інтересів АПК та жителів сільських територій, а також внесені зміни і доповнення до Програми і Статуту АПУ та обрані керівні органи партії і її голова. В доповіді виконуючого обов’язки голови Аграрної партії України М.Д. Безуглого “Про суспільно-політичну ситуацію в державі та першочергові завдання Аграрної партії України по захисту інтересів АПК та жителів сільських територій” і виступах делегатів з’їзду відзначалося, що за час, який минув після установчого з’їзду АПУ (7 жовтня 2006 року), Президією АПУ, її секретаріатом, керівниками і виконкомами регіональних партійних організацій була проведена значна цілеспрямована робота по створенню та реєстрації первинних парторганізацій АПУ в органах юстиції. Всі організаційні заходи були спрямовані на становлення партії як авторитетної дієвої сили, що стоїть на захисті життєвих інтересів сільського населення, сповідує ідеї громадянської та політичної консолідації в нашому суспільстві. За цей відрізок часу організовано пройшли установчі конференції в Автономній Республіці Крим, у 23 областях та містах Києві і Севастополі. Зареєстровано в органах юстиції з отриманням відповідних свідоцтв 326 районних, 66 районних у містах та 88 №1(11), січень-березень 2008

бути!

міських партійних організацій АПУ. Вимоги Закону України „Про політичні партії в Україні” у частині створення і реєстрації АПУ як політичної організації виконані в повному обсязі. В даний час у лавах партії на-

лічується понад 25 тисяч її членів, які перебувають на обліку в 1500 первинних організаціях Аграрної партії України. Членами партії стали найбільш свідомі та найбільш активні державні службовці, працівники агропромислового комплексу, лісового господарства, наукових установ та навчальних закладів, представники сільської інтелігенції, культурно-освітянських закладів, студентська молодь. Наші регіональні, місцеві та первинні парторганізації набу-

С.В. Дерев’янко, О.М. Бердніков, А.Г. Бардаков, делегати І-го з’їзду Аграрної партії України

вають позитивного політичного досвіду в умовах багатопартійності, активно співпрацюють на місцях з людьми, залучаючи до своїх лав свідомий активний електорат, якому не байдужа доля сільського трудівника чи жителя села. З’їзд відзначив, що партійні структури, особливо на місцевому та первинному рівнях, недостатньо використовують форми і методи партійного впливу на поліпшення умов життєдіяльності в сільській місцевості, працівників в АПК, орендарів та власниківвиробників. Соціальноекономічна ситуація в аграрному секторі економіки держави потребує більш рішучих і неординарних рішень та ініціатив з боку центральних і регіональних структур партії. Враховуючи положення і пропозиції, які були викладені в доповіді в.о. голови АПУ, виступах делегатів, завдань, що випливають з Програми і Статуту партії, І-й з’їзд Аграрної партії України вирішив: - Зважаючи на те, що більшість завдань, які ставить перед собою Аграрна партія України, та її програмних положень співпадають 1

Справи партійні з аграрним розділом програми діяльності уряду країни, та схвалюючи створення демократичної коаліції у Верховній Раді, з’їзд АПУ заявляє, що всі починання і рішення, конкретні дії, спрямовані на покращення стану справ в АПК та добробуту жителів села з боку владних органів, знаходитимуть найактивнішу підтримку і схвалення парторганізацій на місцях і партії в цілому. Разом з тим партія попереджає про свою рішучу протидію у випадку появи будь-яких рішень всупереч інтересам відродження знедоленого українського села. - Прискорити розбудову партійних організацій на місцях. Для цього необхідно розробити і здійснити дієві заходи по розширенню мережі місцевих первинних парторганізацій, створенню партійних організацій в усіх населених пунктах, де є сільські ради, залучивши до лав партії працівників виробничих і управлінських структур АПК, лісового, рибного господарства, меліораторів, фермерів, орендарів, працівників споживчої кооперації, культпрацівників, освітян, студентську і виробничу молодь на селі. - Здійснити заходи по вирішенню питань фінансування на забезпечення діяльності постійних робочих органів партії, зміцнення їх матеріальнотехнічної бази. Організувати навчання керівників партійних організацій в центрі і на місцях. - Партійним організаціям усіх рівнів у двомісячний термін провести конференції і збори, на яких розглянути рішення І-го з’їзду АПУ та затвердити заходи на їх виконання. Організувати ділову, політичну та ідеологічну співпрацю з органами місцевого самоврядування, профспілковими, громадськими, ветеранськими, жіночими, молодіжними організаціями, спрямувати її на успішне виконання рішення з’їзду партії та основних програмних засад. - Постійно проводити цілеспрямовану роботу на місцях по зміцненню партійної дисципліни, піднесенню рівня відповідальності кожного члена партії за результати його роботи і виконання партійних доручень. - Створити молодіжну спілку Аграрної партії України. - Розробити та здійснити систему ефективного використання інформаційного простору для роз’яснення та поширення ідей партії. Домогтися заснування власного друкованого органу партії - „Вісник Аграрної партії України” та виділення ефірного часу на радіо і телебаченні для організації передач під рубрикою „Аграрна партія інформує” або „Сільський час”. Почесним головою АПУ одноголосно обрано Зубця Михайла Васильовича, народного депутата України, доктора с/г наук, академіка УААН, президента Української академії аграрних наук. Головою Аграрної партії України обрано Безуглого Миколу Дмитровича, доктора сільськогосподарських наук, академіка Української академії аграрних наук, віце-президента Української академії аграрних 2

наук, Лауреата Державної премії. Обрано Політвиконком АПУ, Політраду і Президію партії. В роботі з’їзду від Чернігівської обласної партійної організації Аграрної партії України взяли участь 11 делегатів. В обговоренні доповіді виконуючого обов’язки голови АПУ взяла участь Токмакова Любов Миколаївна, кандидат с/г наук, завідувач лабораторії біофосфору Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН, яка порушила питання побуту жителів села, проблеми землекористування і медичного обслуговування. Учасників Першого з’їзду Аргарної партії України привітали Прем’єр-міністр України Юлія Володимирівна Тимошенко, Міністр аграрної політики України Юрій Федорович Мельник, президент УААН Михайло Васильович Зубець, а також представники політичних партій та організацій України, приватні особи.

для довідки

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

Активізація інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві Чернігівського регіону Стрімкий розвиток провідних країн світу наприкінці ХХ-го століття обумовлений насамперед небаченими темпами інновацій. Технологічні інновації забезпечують 70-90% валового внутрішнього продукту розвинених країн. У США приріст національного доходу на душу населення за рахунок технологічних інновацій сягає 90%. Усі країни Євросоюзу входять до "Європейського клубу передових технологій у сільському господарстві”, крім того, засновано Всесвітню організацію інтелектуальної власності. Поряд з цим кожна європейська країна має свої особливості в напрямках НДДКР. Значний досвід стимулювання інноваційної діяльності у Японії: фінансування науки в частці ВВП становить майже 4%. Приріст ВВП на 70% забезпечується за рахунок віддачі вкладених у науку коштів. Технологічний розрив між Україною і промислово розвиненими країнами невпинно збільшується. І це стосується насамперед агропромислового комплексу. Під загрозою опинилися економічний суверенітет і продовольча безпека країни. Частка видатків на НТП в Україні - 1,7% проти 3% ВВП у розвинутих країнах - не відповідає необхідному рівню забезпечення науки і має чітку тенденцію до щорічного скорочення, його фактичне фінансування майже втричі менше. За 1996-2005 роки фінансування наукових досліджень у сільському господарстві зменшилося майже вдесятеро, а виділення коштів на матеріально-технічне забезпечення – у 100 разів. Аграрна наука працює в критичних умовах. Проблема полягає у відсутності обгрунтованої ціни на наукову продукцію і законодавчого регулювання цього питання, що стало перепоною до прямої реалізації новацій, а їх передача часто відбувається за мізерну плату. Саме тому для України необхідна розробка нової моделі економічного зростання, заснована на інноваційному типі з обгрунтуванням нових пріоритетів розвитку економіки: розробка нової фінансовокредитної політики, розвиток венчурного підприємництва, інтелектуалізація виробничої діяльності з використанням новітніх та інформаційних технологій. Україна впритул наблизилася до реалізації одного з пріоритетів своєї зовнішньоекономічної стратегії – вступу до СОТ. Її входження до цієї організації є надзвичайно важливим і водночас відповідальним кроком на шляху до сталого економічного зростання. Інтеграція нашої держави до світової господарської системи створить нові конкурентні умови співпраці на міжнародному рівні, спонукатиме до внутрішніх перетворень, поглибить реформи, сприятиме утвердженню соціальноорієнтованої і конкурентоспроможної структурноінноваційної моделі розвитку України. Але при вступі Укра-

№1(11), січень-березень 2008

С.В. Дерев’янко, директор Чернігівського інституту АПВ УААН; О.Ю. Локоть, заступник директора з наукового менеджменту та маркетингу ЧІ АПВ УААН

їни до СОТ існують великі ризики, зокрема особливо це стосується галузей АПК. Тому доведення до логічного завершення Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року визначило основні стратегічні напрями інноваційного розвитку аграрного сектора. Над розробкою програми працювали колективи двох десятків міністерств та відомств, Національна й Аграрна академії наук. У розробці брали участь практично всі громадські організації аграрного сектора, наукові та навчальні установи системи АПК, регіони, в тому числі і Чернігівський інститут АПВ УААН. У 2007 році до виконання Програми наукового забезпечення агропромислового виробництва Чернігівської області, окрім Чернігівського інституту АПВ УААН, було залучено 3 науково-дослідних установи УААН, 2 вищі навчальні заклади та Чернігівський центр “Облдержродючість”. Трансфер інновацій здійснювався в 16 агроформуваннях, в т.ч. 10-и базових, з них 4 - дослідних. Усього впроваджувалося 40 розробок. Укладено 15 договорів на суму 80 тисяч гривень, в т.ч. з базовими господарствами - на суму 67 тис. грн. Залучено спецкоштів: у 2006 р. – 188 тис. грн. (13,8 % до загального фонду бюджету), в 2007 р. – 393,2 тис. грн. (19,6 % до загального фонду бюджету). Над виконанням програми працювало більше 200 наукових працівників, в т.ч. 15 докторів наук і 75 кандидатів. Безпосередньо в Чернігівському інституті АПВ УААН відповідно - 56, 2 і 13. Інститутом виконуються науково-дослідні роботи з 17 НТП по 28 завданнях другого рівня. За результатами наукових досліджень, проведених Чер-

НТП: проблеми, пошуки, здобутки нігівським інститутом АПВ в 2007 році, завершено 5 наукових розробок. Це створені нові сорти озимої пшениці Придеснянська напівкарликова, озимого жита Забава і вівса Смачний, а також розроблені елементи технології вирощування картоплі і проса (табл. 1). Таблиця 1. Закінчені наукові розробки Чернігівського інституту АПВ в 2007 році

Назва розробки

Коротка характеристика розробки

Сорт озимого жита Забава

Потенційна продуктивність зерна 10,0 т/га, + 9,0 ц/га до стандарту. Стійкий до вилягання та основних хвороб

Сорт вівса Смачний

Сорт голозерного типу. Урожайність зерна 5-6 т/га, стійкий до вилягання та основних хвороб. Вміст білка до 17,5%. Середньостиглий, висота рослин 85-90 см.

Урожайність зерна 5,5-8,0 т/га (+6-7 Сорт озимої пшениці ц/га до стандарту). НапівкарликоПридеснянська напів- вого типу, висота рослин 78-85 см. Вміст білка 14-15%, хлібопекарські карликова якості високі. Біостимулятори при обробці бульб Ефективність застоперед посадкою і обприскуванні сування регуляторів рослин картоплі у фазу бутонізації росту протоностим і радостим в техноло- забезпечують збільшення врожайності на 7,5-12,2% при врожаї на гічному процесі вирощування середньо- контролі 237,8-250,7 ц/га ранніх сортів картоплі Застосування збалансованої системи Ефективність видобрив (N30Р30К30 + N15Р15К15 в рядки користання добрив на фоні вапнування при сівбі) на фоні вапнування (повна кислих дерноводоза вапна за гідролітичною кислотпідзолистих грунтів ністю) забезпечує урожайність проса Полісся в технології 2,5-2,6 т/га при собівартості 1 ц зерна вирощування проса 42,5 грн., рентабельності - 135%.

Досить вагомі результати в попередні роки отримано в селекційній роботі. Так, у державному сортовипробуванні України в 2007 році знаходилося 10 сортів: ярого ячменю Козацький і Гося, вівса Закат, Зірковий і Парламентський, люцерни Алія, люпину жовтого Прогресивний, люпину білого Щедрий 50, цибулі Господиня, огірків Етап. Продуктивність нових сортів сеТаблиця 2. Продуктивність нових сортів сільськогосподарських культур, які занесені до Реєстру сортів рослин України за останні 5 років (2003-2007 рр.)

Назва культури

Озиме жито

Сорт

+ до стандарту

УрожайОбсяг ність при впровадвиробниження, чій перега вірці, ц/га

Хлібне

98,0

+9,4

62,4

Дозор

96,0

+7,8

58,8

700

90,0-100,0 +10,1

61,4

184

60,0-88,0

+5-7

55,4

400

55-60

+4-6

49,7

150

56-60

+6-8

41,5

760

45-50

+4,8

33,1

65-74

+7,8

48,0

2055

60-65 6,3 500-550 330-350

+4-6 +1,4 +74 +28-30

48,0 3,5 430 310

170

Синтетик 38

Озиме Славетне тритикале Яре триВікторія тикале Яра пше- Краса Полісся ниця Букурія Ярий ячВаріант мінь Овес Нептун КонюшиФалкон на лучна Огірки Носівські

Потенційна урожайність, ц/га

15 5

лекції інституту та Носівської СДС наведено в таблицях 2 та 3. Таблиця 3. Нові сорти Чернігівського інституту АПВ та Носівської СДС, які проходили держсортовипробуванняу 2007 році Культура

Сорт Козацький Ярий ячмінь Гося Зірковий Овес Парламентський Закат Люпин білий Щедрий 50 Люпин жов- Прогресивний тий Люцерна Цибуля Огірки

Алія Господиня Етап

Урожайність, ц/га + до стандарту 44-51 +5,5-6,0 80 +7,4 55-60 +4-5 60-64 +6,2 65-70 +7,3 насіння 45-50 +4-5 зелена маса 500-900 +41-60 насіння 22-26 +3-4 зелена маса 550-650 +54-62 насіння 4,7 +1,0 зелена маса 564 56 280-320 +20-30 350-400 +36

Сорт озимого жита Хлібне занесено в Реєстр сортів рослин України на 2007 р., а сорти вівса Зірковий і Парламентський та ярого ячменю Гося занесені в Реєстр (2007 р.) як перспективні. Всього до Реєстру сортів рослин України на 2007 рік для використання у виробництві внесено 37 сортів Чернігівського інституту АПВ і Носівської СДС. Тільки за останні 5 років до Реєстру увійшли 11 сортів. Дуже значна увага при виконанні Програми наукового забезпечення АПВ області приділяється виконанню завдань НТП УААН № 46 “Науково-методологічні та організаційні засади маркетингу інновацій та інноваційного провайдингу в агропромисловому виробництві Чернігівської області”. Серед випробуваних 10 завершених конкурентоздатних наукових розробок - 4 НМЦ і головних інститутів. За результатами досліджень усі вони є ефективними в Чернігівському регіоні і пропонуються до експериментального впровадження (табл. 4). Таблиця 4. Результати виробничої перевірки завершених наукових розробок в Чернігівському центрі наукового забезпечення АПВ у 2007 році

№ зп

Назва розробки

Зональна технологія застосування агрохімікатів на фоні елементів агрометеороло-гічної діа1 гностики та обгрунтування їх доз під льон-довгунець сорту Глінум (Інститут луб’яних культур УААН, Чернігівський інститут АПВ УААН)

Результати випробування

Урожайність трести – 43,1 ц/га, волокна – 13,0 ц/га, насіння – 8 ц/га. Середній + 3,8 ц/га номер трести - 1,5. трести Прибуток – 2543 грн./га, рентабельність – 137,4%

Урожайність – 258 ц/га, прибуток – 15256 грн./га, рентабельність – 145% Урожайність – 235 Сорт картоплі Довіра ц/га, прибуток – 3 (Інститут картоплярства 14760 грн./га, ренУААН) табельність – 144% Урожайність – 78 ц/ Гібрид кукурудзи Сурський га, прибуток – 5320 4 197 МВ (Інститут зерновогрн./га, рентабельго господарства УААН) ність – 215% 2

Сорт картоплі Забава (Інститут картоплярства УААН)

+ до контролю

+ 133 ц/га до стандарту Невська + 110 ц/га до стандарту Невська + 6,8 ц/га до стандарту

Серед 6 власних закінчених наукових розробок випробувались 4 сорти і 2 технології. Технологія вирощування озимого тритикале у грунтово-кліматичних умовах Полісся, в основу якої покладені: збалансована система добрив (N120Р60К60),

НТП: проблеми, пошуки, здобутки оптимальні строки сівби (10.09), норма висіву 6 млн. схожих насінин на 1 га, система захисту від бур’янів і хвороб. В умовах 2007 року ця технологія забезпечила врожайність зерна 47,3 ц/га при собівартості 31,3 грн. за центнер і рентабельності 207%. Перевірка ефективності обробки насіння і посівів озимої пшениці регуляторами росту на стійкість її до не-

сприятливих умов, перезимівлі при оптимальних нормах висіву і строках сівби показала, що, використовуючи біостимулятори нового покоління – Зоря М, Регент М або Дніпро М при обробці насіння озимої пшениці сорту Крижинка, підвищувалася стійкість рослин до несприятливих умов перезимівлі за рахунок підвищення схожості насіння на 7-11%, збільшення коефіцієнта кущення перед входом у зиму на 12-23%. У результаті збільшувалася густота продуктивного стеблостою на 11-22%. Це забезпечило одержання врожайності зерна 43,8 ц/га, або на 7,3 ц/ га більше ніж без обробки регуляторами росту. Собівартість 1 ц зерна склала 40,8 грн. Рентабельність - 168,8%. Обприскування посівів озимої пшениці біостимулятором Регент М забезпечило поліпшення якості зерна за рахунок підвищення в ньому клейковини на 3,8%. Проводилися маркетингові дослідження інфраструктури ринку наукової продукції регіону, відслідковувалися потенційні споживачі інновацій у сфері агровиробництва, визначався попит на наукові розробки в галузі землеробства і рослинництва, зоотехнії, механізації та електрифікації, економіки. Попит на наукову продукцію серед виробників сільськогосподарської продукції в Чернігівській області вивчався шляхом проведення анкетування. У результаті проведених маркетингових досліджень ринку наукової продукції в аграрному секторі Чернігівської області щодо трансферу технологій та іншої наукоємної продукції (оригінального та елітного насіння сільськогосподарських культур та племмолодняку тварин) встановлено, що більшість господарств-респондентів підтверджують перспективність застосування інновацій, відмовляється незначна кількість - від 0 до 8,2%. Разом з тим слід зауважити, що повну готовність до впроваджен-

№1(11), січень-березень 2008

ня рекомендованих технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання тварин підтверджує незначна кількість опитаних господарств (16,4-24,3%) в основному через слабку матеріально-технічну базу на даний час (табл. 5). Таблиця 5. Маркетингові дослідження інфраструктури ринку наукової продукції у 2007 році в Чернігівській області Назва маркетингоРезультати досліджень вих досліджень Землеробство і рослинництво Визначення попиту Підтверджують перспективу застосування на застосування за- інновацій – 61,8%. кінчених наукових Готові до впровадження – 16,4%. розробок: Відмовляються від інновацій – 6,3%. - технології виро- Не визначилися – 15,5% щування с/г культур та окремих їх елементів Підтверджують перспективу застосування нових сортів – 100%. - нових сортів Готові до впровадження – 81,3%. Відмовляються від інновацій – 0%. Не визначилися – 18,7% Підтверджують перспективу застосування насіння еліти – 91,3%. - елітного насіння Готові до впровадження – 73,8%. Відмовляються від інновацій – 0,4%. Не визначилися – 25,8% Зоотехнія Підтверджують перспективу застосування – 59,7%. - технології утри- інновацій Готові до впровадження – 24,3%. мання тварин Відмовляються від інновацій – 8,2%. Не визначилися – 32,1% Підтверджують перспективу застосування - племмолодняку племмолодняку – 88%. сільськогосподар- Готові до впровадження – 51,3%. ських тварин Відмовляються від інновацій – 0,5%. Не визначилися – 11,5%

Вивчаючи попит наукоємної продукції на ринку насіння, встановлено, що господарства вважають за доцільне застосовувати нові сорти та гібриди с/г культур, і готові впроваджувати їх понад 80% опитаних. Серед насіннєвих господарств першої групи готові придбати елітне насіння 73,8% опитаних господарств.

НТП: проблеми, пошуки, здобутки Конкурентоспроможність власних сортів серед аналогів підтверджується шляхом демонстрування їхніх якостей на полігонах під час проведення семінарів (див. фото), Днів поля, використання телебачення (обласного і УТ-1), радіо, спеціалізованих видань (журнал “Чернігівщина аграрна” та ін.). Протягом 2007 року проведено 7 конференцій, 14 семінарів та нарад, 13 Днів поля, 3 «круглих столи», 22 виставки і ярмарки, надано 2260 консультацій, прочитано 63 лекції, зроблено 13 виступів на телебаченні та 15 на радіо, опубліковано 6 рекомендацій, 8 буклетів, 35 інформлистків і 129 статей у газетах та журналах. Аналізувалася інформація за вимогами споживачів до наукоємної продукції: якість насіння та обгрунтована ціна реалізації, зміни її в залежності від кількості закупок тим чи іншим господарством; імідж виробника насіння еліти, а також оригінаторів сорту; потреба в науковому супроводженні при впровадженні насіння високих репродукцій. Все це дало позитивні результати. Так, у 2007 році реалізовано мережею інституту 2670 т елітного насіння зернових культур, що становить понад 80% від потреби елітного насіння для господарств області. Вирощено і підготовлено до реалізації 1210 т насіння ярих зернових культур під урожай 2008 року (110% до завдання). Знаючи проблемні питання по виробництву елітного насіння багаторічних трав, Інститутом вживаються відповідні заходи по покращанню насінницької роботи цих культур. У Реєстрі сортів України знаходиться 5 сортів конюшини лучної (Атлас, Агрос 12, Носівська 4, Носівська 5, Фалкон) та 2 сорти люцерни посівної (Анді, Владислава) селекції Носівської СДС. У 2008 році запланована закладка насінників конюшини лучної сорту Агрос 12 та люцерни посівної сорту Владислава в дослідних господарствах інституту в ДП “ДГ “Іванівка”, ДП “ДГ “Прогрес”, ДП “ДГ “АФ “Лосинівська”. Оригінальне насіння вищезазначених сортів у необхідних обсягах підготовлене на Носівській СДС. Трансфер інновацій у більшості базових господарств дозволив забезпечити позитивні сталі показники параметрів виробничої діяльності. Так, у ДП “ДГ “АФ “Лосинівська” при впровадженні технологічного проекту “Науково обгрунтоване ведення землеробства і тваринництва в господарстві” у 2007 році одержано валовий збір зерна 8597 тонн (у початково оприбуткованій вазі) при урожайності зернових культур 44,7 ц/га, в т.ч. озимої пшениці – 53,4 ц/га, озимого жита – 58,0 ц/га, вівса – 42,1 ц/га, ячме-

ню – 39,3 ц/га, ярої пшениці – 30,6 ц/га. Цукрового буряка зібрано 5103 т при врожайності 510,3 ц/га. При впровадженні ресурсозберігаючої технології годівлі та утримання молочної череди ВРХ надій на корову від 440 голів за 11 місяців досяг 3350 кг. Одержано телят на 100 корів 104,2 голів. У ДП “ДГ “Іванівка” при впровадженні аналогічного технологічного проекту одержано валовий збір зерна 5010 т (у початковій оприбуткованій вазі) при урожайності зернових культур 35,5 ц/га, в т.ч. озимої пшениці – 43,1 ц/га, жита – 37,8 ц/га, ярого ячменю – 32,8 ц/га, вівса – 32,4 ц/га, соняшнику – 29,7 ц/га, озимого ріпаку – 26,8 ц/га. Впровадження тут удосконаленої технології вирощування озимої пшениці на площі 200 га дозволило одержати урожайність цієї культури 53,1 ц/га, що більше від середньої врожайності по господарству на 23%. У галузі тваринництва надій на корову від 630 голів за 11 місяців досяг 3158 кг. Одержано середньодобовий приріст ВРХ 505 г. У ДП “ДГ “АФ “Лосинівська” окремо впроваджувалася “Технологія вирощування пивоварного ячменю на основі агрохімічних нормативів придатності грунту” на площі 200 га. В результаті одержана урожайність зерна 42,8 ц/га при собівартості 1 ц його 39,2 грн., рентабельності - 175 %. Пивоварні якості задовільні. У базовому господарстві ПСП “Пісківське” Бахмацького району впроваджувалася ресурсозберігаюча технологія вирощування ячменю на 50 га, одержано врожайність 40,4 ц/га при рентабельності 195%. У галузі тваринництва в цьому господарстві на модельній фермі ВРХ впроваджувалася ресурсозберігаюча технологія годівлі та утримання молочної череди ВРХ. Одержано надій молока на корову від 734 голів української червоно-рябої молочної породи 5800 кг. Створена дорадча аграрна служба при Центрі наукового забезпечення АПВ Чернігівського регіону. Таким чином, у ринкових умовах господарювання природно закономірною є категорична відмова від екстенсивного шляху економічного розвитку і перехід до якісних перетворень виробничого потенціалу засобами активізації інноваційного розвитку як основи економічної безпеки підприємств АПК зокрема, і держави в цілому.

науковці радять

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ВЕСНЯНОПОЛЬОВИХ РОБІТ В УМОВАХ 2008 РОКУ Характерною особливістю нинішнього року була дуже тепла зима з дефіцитом опадів, незначним та нестійким сніговим покривом. Поряд з цим відчувається більш раннє настання весни. У такі весни відбувається подовження періоду між датами переходу через 0 та 5ºС навесні, тобто у період передвесіння. Тому слід мати на увазі, що сівба ранніх ярих у надто ранні строки (до настання фізичної стиглості грунту) може призвести до затягування періоду посіви-сходи, а в деяких випадках - і до масового та істотного пошкодження посівів заморозками. Цьогоріч на полях області зяблева підготовка ґрунту виконана на площі 246,3 тис. га, а весняна підготовка ґрунту, за попередніми даними, становить 351,7 тис. га. Це свідчить про дуже великі обсяги робіт, які необхідно своєчасно і якісно провести у весняний період. Отже, враховуючи загальний сучасний стан землеробства області та значні обсяги робіт, весь їх весняно-польовий комплекс повинен мати енерго- і ресурсозберігаючу спрямованість. При цьому основним принципом удосконалення обробітку ґрунту повинна бути його мінімізація. Вона має базуватися на принципі зменшення механічної дії на грунт, а саме кількості та глибини обробітків, та здійснюватись шляхом застосування широкозахватних і комбінованих агрегатів, які за один прохід здійснюють низку операцій. При підготовці площ, не зораних восени на зяб, перевагу слід надавати поверхневому обробітку (на 6-8 см) під ярі зернові і однорічні трави і мілкому (на 12-14 см) під кукурудзу. Поверхневий обробіток краще здійснювати шляхом застосування дискових знарядь в один або два сліди в залежності від стану ґрунту, а передпосівний обробіток - культиваторами АКШ-3,6. За їх відсутності можна застосовувати культиватори з боронами, агрегати двослідних борін чи голчаті борони БИГ-3 в агрегаті з котками або зубовими боронами. Підготовку площ, зораних на зяб під ярі культури, краще розпочинати з проведення закриття вологи. Наступні заходи передпосівного обробітку ґрунту мають здійснюватись диференційовано залежно від біологічних особливостей сільськогосподарських культур, ступеня окультуреності ґрунту та погодних умов. При швидкому підсиханні ґрунту до стану фізичної стиглості можна зразу ж без попереднього боронування (закриття вологи) вести передпосівний обробіток наявними в господарстві культиваторами з боронами або комбінованими агрегатами (РВК-3,6; КРК-9; АГ-6; АКГМ-3,6; “Європак” та ін.). Під культури, глибина загортання насіння яких становить 1,5-3 см (цукрові буряки, льон) грунт до сівби готують ретельніше. Після закриття вологи в стислі строки проводять передпосівний обробіток ґрунту на глибину 2-3 см, використовуючи зазначені вище комбіновані агрегати або культиватори типу УСМК5,4 в агрегаті з зубовими легкими боронами і шлейф-рейками. У випадку встановлення посушливої погоди у квітні-травні

№1(11), січень-березень 2008

І.Гриник, в.о. академікасекретаря відділення наукового забезпечення трансферу інновацій УААН, А.Бардаков, О.Бакун, О.Єгоров, В.Харченко, О.Локоть, М.Назаренко, І.Кобижча, наукові співробітники ЧІ АПВ УААН

слід всі заходи по передпосівному обробітку скеровувати на збереження та раціональне використання ґрунтової вологи. Зокрема, при цьому більш широко застосовувати допосівне і післяпосівне прикочування, а при необхідності -досходове і післясходове боронування. Для одержання максимальних врожаїв сільськогосподарських культур необхідно серйозну увагу звернути на розміщення їх після кращих попередників та додержуватись періодичності повернення на попереднє місце вирощування. При цьому такі культури, як льон, цукрові буряки, кукурудзу на зерно і соняшник, необхідно розмістити по зяблевому обробітку. Площі з поверхневим і мілким обробітком ґрунту відводити під ярі зернові, зернобобові і круп’яні культури, кормові сумішки та кукурудзу на силос і зелений корм. Тільки за таких умов буде досягатись найвища ефективність застосування добрив, засобів захисту рослин і гербіцидів. Спостереження за станом озимих культур свідчить, що їх перезимівля в умовах області проходила в основному задовільно. До особливостей розвитку зернових озимих культур цього року належить те, що, на відміну від попередніх останніх років, коли озимі вегетували протягом листопада-місяця і навіть частково у грудні, в 2007 році вегетація озимих призупинилась на початку листопада і більше не відновлювалась. Тому посіви оптимальних і допустимих строків сівби встигли сформувати по 2,5-3,5 стебла на рослину, а пізніх - ввійшли в зиму у фазі одного листка. Для стимулювання додаткового кущення озимих на малорозкущених і зріджених посівах слід невідкладно підживити рослини азотними добривами із розрахунку 30-45 кг/га діючої речовини. Повторне підживлення озимих такими ж дозами слід провести на початку виходу рослин в трубку. Цей захід сприятиме закладці великої кількості колосків у колосі. Для поліпшення якості зерна і зменшення редукції необхідно провести третє підживлення азотними добривами у фазі колосіння із розрахунку 30 кг/га д.р.

науковці радять При підживленні ріпаку озимого слід використовувати форми добрив і час їх внесення такі, як і для озимої пшениці, але норми внесення повинні бути при першому – 50 кг/га д.р., другому – 40 і третьому (7-8 етапи органогенезу) – 30 кг/га. Що стосується сівби ярих культур, то необхідно провести всі заходи, щоб вони були висіяні в оптимальні строки. Сівбу ранніх зернових ярих культур слід розпочинати, як тільки грунт набуде фізичної стиглості, і провести її необхідно у стислі строки. При неможливості провести сівбу в короткі строки необхідно притримуватися такої черговості сівби культур – яра пшениця, ячмінь, овес. Це викликано тим, що приблизно через місяць після сівби ярих зернових культур у них настає період виходу в трубку. Чим пізніші строки сівби, тим при вищих середньодобових температурах проходить цей період. При +20ºС овес закладає на 10, ячмінь на - 25, а яра пшениця - на 50% менше колосків, ніж при +13ºС. Обов’язковим елементом технології колосових культур, особливо в цьому році, має бути протруєння насіння та обробка бактеріальними препаратами і біостимуляторами. Для боротьби з комплексом хвороб краще застосовувати такі системні препарати: Вітавакс 200 ФФ 34% в.с.к.(30 л/т); Байтан Універсал 19,5 з.п. (2 кг/т); Дезорал 50% к.с. (1,5 л/т); Вінцит 5% к.с. (2,0 л/т); Сумі–8 ФЛО 2% к.с. (1,5 л/т); Раксіл 6% т.к.с. (0,4 л/т ) та ін. Слід пам’ятати, що низка системних препаратів (Байтан Універсал, Раксіл, Вінцит, Сумі-8 та ін.) вкорочують довжину колеоптиля, а тому це потрібно враховувати при визначенні глибини загортання насіння. Для боротьби з однорічними та деякими багаторічними двосім’ядольними бур’янами в період кущення до початку трубкування при необхідності посіви ярих колосових слід обробляти одним із гербіцидів: Агритокс 50% в.р. (1,0-1,5 л/га); Гранстар 75% в.г. (20-25 г/га); Гроділ Ультра 75% в.г. (100-150 г/га) та інші. Зернобобові культури особливо потребують ранніх строків сівби, які сприяють раціональному використанню вологи і створюють кращі умови для появи дружних сходів. Враховуючи порівняно м’яку зиму та сприятливі умови розвитку хвороб протягом вегетаційного періоду минулого року при вирощуванні зернобобових культур, і особливо люпину, вийняткового значення набуває система запобіжних заходів боротьби з бактеріальними та грибковими хворобами рослин у поточному році. Для цього насіння люпину необхідно обробити відповідними хімічними препаратами (Дерозал, 50% з.п. – 2,5 кг/т, Максим 025 FS – 2 л/т, Раксил, 51,1% т.к.с. – 2 л/т). Посіви люпину кормового потребуватимуть додаткових обробок рослин фунгіцидами і в період вегетації – на початку бутонізації (Бавистін ДФ – 0,75 кг/га, Фолікур БТ, 22,5% к.е. – 1 л/га). Достатня густота насадження рослин буде забезпечена при оптимальних нормах висіву насіння: гороху – 1,3-1,5, люпину жовтого і вузьколистого – 1,2, білого – 0,9-1,0 млн. схожих насінин на 1 га. Необхідно широко практикувати сівбу сумішок люпину жовтого і вузьколистого з ячменем і вівсом на зерно (люпину 90-110 кг/г8а + ячменю 45-50 кг/га, або люпину 140-150 кг/га + вівса 30-35 кг/га). Це дозволить значно зменшити розповсюдження антракнозу на рослинах люпину. Весняний обробіток грунту під льон-довгунець складається з боронування зябу у два сліди та при необхідності - культивації культиватором УСМК-5,4, налагодженому для суцільного обробітку. Для передпосівного обробітку на важких та засмічених грунтах перевагу слід надати комбінованим грунтообробним

агрегатам: РВК-3,6, ВІП-5,6, «Борекс», «Європак», а на легких грунтах найбільш ефективне застосування борін Радченка безпосередньо перед сівбою. Проміжок часу між цими операціями не повинен перевищувати 3-4 години. На полях, де з якихось обставин не був проведений основний обробіток грунту з осені, перевагу слід надати застосуванню поверхневого обробітку – дискування на глибину 10-12 см з наступною культивацією та коткуванням. Передпосівний обробіток грунту проводити, як і по зяблевій оранці. Насіння льону необхідно протруювати Вітаваксом 200 (1,5 кг/т) з додаванням борної кислоти (1,5 кг/т) та біостимуляторів Емістим або Агростимулін (10 мл/т). Норма висіву - 22-25 млн. схожих насінин на гектар. Сівба - сівалками СЗЛ-3,6, «Клен» та іншими сучасними сівалками суцільної сівби. Проте на ущільнених грунтах, на полях, засмічених кореневищами пирію та післяжнивними рештками, сівалки з анкерними сошниками не забезпечують рівномірну глибину заробки насіння та отримання дружних сходів. У таких випадках доцільніше використовувати зернові сівалки з дисковими сошниками, максимально виміливши глибину загортання насіння. Льоновиробникам можна рекомендувати використовувати наступні сорти: з ранньостиглих - Рушничок, Глазур, Вручій, Батист; середньоранніх – Каменяр, Глінум, Світанок, Ліру, Довіру, Прамень, Борець; середньостиглих – Чарівний. В технології вирощування кукурудзи необхідно враховувати наступне: в умовах затяжної весни бур’яни проростають у 2 або і в 3 хвилі, тому поряд з використанням ґрунтових гербіцидів слід бути готовим до можливості використовувати і страхові гербіциди ( Тітус, Базис, Майстер, 2,4-Д). Використання одних лише страхових гербіцидів за високого рівня потенційної забур’яненості призводить до значного зниження урожаю, оскільки бур’яни пригнічують молоді рослини кукурудзи до внесення гербіциду. Враховуючи те, що довжина вегетаційного періоду кукурудзи в Чернігівській області лімітується температурним режимом і оптимальними строками сівби (третя декада квітня - початок травня), необхідно ранньовесняний обробіток ґрунту спрямувати для забезпечення максимально швидкого дозрівання його: закриття вологи і вирівнювання ґрунту, ранньовесняна культивація і мілка, на глибину загортання насіння, передпосівна культивація. Ранні строки сівби потребують і мілкої заробки насіння та післяпосівного коткування для покращення водно-повітряного стану ґрунту. Важливою умовою успішної сівби кукурудзи в ранні строки є використання інкрустованого і гідрофобізованого насіння. Це забезпечить захист його від ґрунтових хвороб. Для вирощування кукурудзи необхідно використовувати лише насіння ранньостиглих (у північній частині області) та середньоранніх гібридів (у південній частині) до ФАО 260-280. Слід враховувати, що сорт та високоякісне насіння є одним із основних засобів підвищення продуктивності сільськогосподарських культур. Тому товаровиробникам необхідно особливу увагу звертати на сорти, які найбільше адаптовані до грунтовокліматичних умов Чернігівської області. За даними Чернігівського інституту АПВ та сортодільниць області, такими сортами ярих зернових культур є: яра пшениця – Краса Полісся, Рання 93, Колективна 3; ярий ячмінь – Варіант, Носівський 21, Гося, Аскольд, Цезар; овес – Нептун, Деснянський, Чернігівський 28, Зірковий, Парламентський; яра вика – Білоцерківська 10, Білоцерківська 96; люпин – Чернігівець, Гарант, Либідь; просо – Київське 87; гречка – Українка.

Науковці радять

ЗНАЧЕННЯ СІВОЗМІН У СУЧАСНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ У сучасному сільськогосподарському виробництві України, в тому числі і нашої області, виникла низка серйозних проблем. Серед найголовніших - деградація і різке падіння родючості ґрунтів, ігнорування закону повернення в грунт основних елементів живлення, порушення сівозмін та ін. У зміні ситуації на краще важлива роль належить додержанню сівозмін. Загальновідомо, що сівозміна була і буде основою системи землеробства, якою б вона не була - інтенсивною, біологічною чи відновлювальною. І необхідно зазначити, що на сучасному етапі розвитку землеробства роль сівозміни як організуючої і функціональної моделі системи землеробства зростає. До того ж освоєння і додержання сівозмін є одним із дійових заходів в наведенні порядку на орних землях. Наукове обґрунтування чергування культур у сівозміні передбачає з одного боку правильний підбір сприятливих для вирощування культур попередників, а з іншого - оптимальне насичення сівозмін одновидовими культурами, яке враховує допустиму періодичність вирощування їх у полях сівозмін. При такій побудові сівозміна максимально виконує основну біологічну функцію – фітосанітарну і позбавляє посіви культур від зайвого застосування хімічних засобів захисту врожаю. У ній порівняно з беззмінними посівами культур ураженість рослин хворобами і шкідниками зменшується у 2-4 рази. У беззмінних посівах урожайність сільгоспкультур за деяким вийнятком суттєво знижується. Необхідно зазначити і те, що вирощувані сільськогосподарські культури порізному реагують на беззмінні посіви. Деякі з них (кукурудза, картопля, коноплі) протягом певного часу можуть вирощуватись беззмінно без істотного зниження врожайності. А такі культури, як соняшник, льон, люпин, не витримують навіть повторних посівів. Поряд з періодичністю повернення сільськогосподарських культур на попереднє місце вирощування важливе значення в одержанні високих врожаїв має і якість попередника. Враховуючи те, що зараз у переважній більшості господарств скоротилась кількість вирощуваних культур і в структурі посівів левову частку відведено під зернові культури, зростає залежність величини їх врожаю від попередників. Як свідчать результати наукових досліджень і практика кращих господарств, із всіх зернових культур найбільш чутливою до попередників є головна зернова культура - озима пшениця. ЇЇ продуктивність в залежності від попередників може змінюватись у 2 і більше разів. Найвищі врожаї вона забезпечує по парах, зайнятих багаторічними травами, в першу чергу бобовими або злаковобобовими сумішками, а також однорічними травами (мал. 1).

№1(11), січень-березень 2008

ц/га

О.В. Єгоров, канд. с/г наук, завідувач лабораторії землеробства Чернігівського інституту АПВ УААН; О.І. Бакун, канд. с/г наук, старший науковий співробітник лабораторії землеробства Чернігівського інституту АПВ УААН

34,7

29,2

27,7

25 20 15

14,5

10 5 0

Без добрив

N60P40K100

Конюшина

Овес

Мал. 1 Вплив попередників на врожай озимої пшениці

Так, у наших дослідженнях в середньому за 2002-2006 рр. урожай озимої пшениці на фоні без добрив після конюшини становив 27,7 ц/га, а після вівса - 14,5 ц/га, на фоні внесення N60Р40К100 її врожайність відповідно становила 34,7 і 29,2 ц/га. Як бачимо, приріст врожаю зерна за рахунок попередника конюшини на фоні без добрив був 13,2 ц/га при внесенні добрив 5,5 ц/га. Наведені дані свідчать і про те, що конюшина як попередник озимої пшениці практично рівноцінна внесенню мінеральних добрив у дозах N60Р40К100 після вівса. При розміщенні пшениці після стерньових попередників її продуктивність різко знижується (мал. 2). Необхідно підц/га 35

32,9

30,2

30 23,5

25 20

18,6

19,1

17,6 13,8

11,1 8,0

9,4

5 0

кукурудза на силос

овес

ячмінь

без добрив

озима озиме жито пшениця N60P40K60

Мал. 2 Вплив попередників на врожай озимої пшениці (середнє за 4 роки)

Науковці радять креслити, що падіння урожайності відбувається як на фоні без добрив, так і при їх внесенні. Так, на фоні без добрив величина врожаю зерна пшениці після стерньових попередників у порівнянні з кукурудзою на силос зменшувалась на 4,8-10,6 ц/га, а на фоні N60Р40К60 – на 2,7-15,3 ц/га. Озиме жито також досить чутливо реагує на попередники, однак у виробничих умовах його вирощують за остаточним принципом і розміщують після попередників, що залишилися після озимої пшениці. Наприклад, у 2007 році озиме жито при вирощуванні після люпину на силос на фоні без добрив забезпечило збір зерна 52,0 ц/га, а на фоні N60Р60К100 – 53,0 ц/га. Після вівса його врожайність відповідно до фонів становила 24,0 і 41,2 ц/га. Необхідно зазначити, що після стерньових попередників (мал. 3) жито, як і озима пшениця, зменшує свою продуктивність незалежно від фону живлення. ц/га 35

34,2

34,0

32,0

30,9

30,2 23,5

25 20 15,0 13,8

19,1

17,6 14,6 11,1

12,4 8,0

11,9 9,4

5 0

овес

ячмінь

озима пшениця озиме жито

Як видно з даних діаграми, після вівса незалежно від фону живлення краще вирощувати озиму пшеницю, а не жито. На фоні без внесення добрив недоцільно розміщувати пшеницю по пшениці і жито по житу. На цьому ж фоні вартість продукції пшениці і жита після ячменю практично однакова. При внесенні мінеральних добрив в дозі N60Р40К60 під озимі культури посіви озимої пшениці після ячменю, пшениці озимої і жита краще заміняти житом. Доречно тут зазначити, що посіви жита як в цілому по Україні, так і в нашій області останніми роками скоротились і в 2006 році не перевищували 73 тис. га. Це негативно позначилось на потребах борошномельної промисловості в зерні жита, що призвело до закупівлі його в інших країнах, зокрема в Білорусі, Польщі. Це відбувалося внаслідок того, що закупівельні ціни на зерно жита були значно нижчими, ніж на озиму пшеницю, і його виробництво стало практично нерентабельним. Нарешті в цьому році ціни на зерно жита підвищились, а закономірно і площі його посіву на 2008 рік збільшились до 99 тис. га. Що стосується розміщення в сівозмінах ярих зернових культур, то їх краще розміщувати після просапних, під які вносяться органічні добрива, та зернобобових культур. На відміну від озимих культур, вони дещо нижчим зниженням врожаю реагують на стерньові попередники. Зокрема ячмінь (мал. 5) більш високі врожаї зерна забезпечує незалежно від фону живлення після озимих зернових, ніж після ярих культур. При цьому найнижчу продуктивність у наших дослідженнях ячмінь мав у повторних посівах. ц/га 25 20,7

20,5

озима пшениця, без добрив озима пшениця, N60P40K60

озиме жито, без добрив озиме жито, N60P40K60

Мал. 3 Порівняльна продуктивність озимого жита і озимої пшениці

Але, на відміну від пшениці, його врожайність після стерньових попередників значно вища. На фоні без добрив різниця в урожаї на користь жита становить 1,2-4,4 ц/га, а при внесенні добрив – 4,2-14,4 ц/га. Щоб визначити доцільність вирощування після стерньових попередників пшениці чи жита, ми обрахували вартість зерна за біржовимих цінами станом на середину грудня 2007 року (1 т пшениці – 1500 грн., жита – 1130 грн.) (мал. 4).

22,7

15 11,0

11,3

11,9

12,8

10,2

0 кукурудза на силос

овес

ячмінь

озима пшениця

без добрив

Грн 5000

24,2

20,6

озиме жито N60P40K60

Мал. 5 Вплив попередників на врожай ячменю 4000

3000

2000

1000

овес

ячмінь

Озима пшениця без добрив Озима пшениця на фоні N60P60K100

озима пшениця озиме жито

Озиме жито без добрив Озиме жито на фоні N60P60K100

Мал. 4 Порівняльна вартість зерна озимої пшениці та озимого жита з 1 га залежно від попередника та добрив

Овес при вирощуванні після стерньових попередників найвищу продуктивність (мал. 6) як на фоні без добрив, так і при внесенні добрив мав після ячменю. Важливо підкреслити і те, що ячмінь як більш вимоглива культура до родючості ґрунту в умовах дерново-підзолистих ґрунтів по своїй продуктивності поступається вівсу на фоні без добрив на 2,8-6,7 ц/га при внесенні добрив на - 1,4-7,3 ц/га. У сучасному землеробстві в умовах різкого зменшення виробництва і внесення органічних та мінеральних добрив важлива роль належить бобовим культурам. Зараз багаторічні бобові трави і зернобобові культури є провідним напрямком збереження та відтворення родючості ґрунтів. Останнє обумовлюється унікальною біологічною особливістю бобових культур – здатністю засвоювати азот з повітря. Завдяки їй бобові культури, особливо багаторічні трави, задо-

Науковці радять вольняють як свої потреби в азоті, так і наступних культур. ц/га

26,7

27,9 25,8

25,6

25 20

17,5

15,9

16,9

15,6

14,8

15 10 5 0

кукурудза на силос

овес

ячмінь

озима пшениця

Мал. 6 Урожай вівса залежнобез від попередників добрив

озиме жито N60P40K60

Так, конюшина за вегетаційний період за умови доброго врожаю може засвоювати до 140 кг азоту з повітря, 1/3 частина якого зосереджується в її коренях. Якщо прийняти, що в 1 т гною міститься 5 кг азоту, то тільки з кореневою системою конюшини його надходить в грунт така кількість, яка рівноцінна внесенню 8-10 т/га гною. А якщо вегетативну масу конюшини використати на сидеральне добриво, то це буде рівноцінно внесенню 28-30 т/га якісного гною. Про високу ефективність бобових трав, зокрема конюшини, у справі підвищення продуктивності сільськогосподарських культур переконливо свідчать дані, одержані в стаціонарному досліді нашого інституту. Як уже відзначалось раніше, в середньому за 6 років урожай озимої пшениці на фоні без добрив після конюшини був на 13,2 ц/га вище, ніж після вівса, тобто в 1,9 раза. Проте позитивний вплив конюшини у сівозміні не обмежується однією культурою, її вирощування позитивно відбивається і на наступних культурах, внаслідок цього суттєво підвищується продуктивність кожного гектара сівозмінної площі (табл. 1). Таблиця 1. Вплив вирощування конюшини на загальну продуктивність ріллі в чотирипільній сівозміні (ц/га), середнє за 1999-2006 рр.

Показники

Сівозміни

Вихід кормо- з конюшиною вих одиниць без конюшини сівозмінного фактора Приріст корз конюшиною мових одидобрив ниць від без конюшини Вихід протеїну

Без добрив 36,0 21,6 14,4

Удобрення Гній, Гній, 10 т/ 10 т/га га +N35-45Р35К85 47,5 53,4 33,7 43,4 13,8 10,0

11,5

17,4

12,1

21,8

з конюшиною

4,3

5,4

5,9

без конюшини

1,8

2,8

3,7

Забезпече- з конюшиною ність к. од. протеїном без конюшини

119,4 113,7

110,5

83,3

85,3

83,1

Наприклад, продуктивність сівозміни з вирощуванням конюшини порівняно зі сівозміною, де її не вирощували, була вищою в залежності від кількості внесених добрив на 9,9-14,4 ц/га кормових одиниць. Як свідчать дані, наведені в таблиці, вирощування конюшини у сівозміні по своїй ефективності не поступається

№1(11), січень-березень 2008

ефективності внесення 10 т/га гною. Більш того, збір перетравного протеїну у сівозміні збільшується в 1,6-2,4 раза, а забезпеченість кормової одиниці протеїном – на 25,2-36,0 г. Проведений нами розрахунок балансу елементів живлення у сівозмінах показав, що біологічний азот, накопичений у кореневих і пожнивних рештках конюшини, істотно збільшує надходження азоту в грунт та покращує його баланс у сівозміні. Так, у сівозміні з вирощуванням конюшини надходження азоту в грунт на кожному гектарі ріллі було більшим порівняно зі сівозмінами без конюшини у 2,8-3,7 раза, а інтенсивність його балансу при цьому підвищувалась на 28,4-37,6 %. Отже, наведені приклади досить переконливо свідчать, що вирощування в сівозмінах багаторічних бобових трав є найдоступнішим, маловитратним заходом як відтворення родючості ґрунту, так і врожайності сільськогосподарських культур. У сучасному землеробстві Чернігівщини поряд з відродженням посівів багаторічних бобових трав слід більше уваги приділяти вирощуванню і однорічних бобових культур – гороху, люпину, пелюшки, сої. Науковці Української академії аграрних наук рекомендують їх питому вагу в Поліссі доводити до 8-10%, а в Лісостепу – до 10-12%. Зараз питома вага однорічних бобових культур залишається досить низькою. Необхідно зазначити, що недооцінка ролі і значення бобових культур в сучасному землеробстві досить негативно відбивається і на продуктивності тваринницької галузі. Справа в тому, що бобові культури є не тільки одним із резервів підвищення родючості ґрунтів і врожайності сільськогосподарських культур, але й важливим заходом успішного вирішення білкової проблеми в тваринництві. Отже, чим скоріше ми це все зрозуміємо, тим швидше досягнемо суттєвих позитивних зрушень як у землеробстві, так і в тваринництві. Різке скорочення об’ємів внесення органічних добрив у нашій області (1,4 т/га в 2004 р.) вимагає більш широкого застосування альтернативних добрив, зокрема некормової соломи, подрібнених стебел кукурудзи та ін. Агрохімічний аналіз соломи свідчить, що до її складу входить значна кількість поживних речовин, які необхідні для нормального росту і розвитку рослин. У наших дослідженнях використання соломи на добриво із розрахунку 1,25 т/га підвищувало продуктивність кожного гектара ріллі в досліджуваних сівозмінах на 2,3-3,3 ц/га кормових одиниць. Ще більше зростає ефективність соломи як добрива при внесенні її в поєднанні з половинною дозою гною, сидеральними та мінеральними добривами. Так, за внесення в наших дослідженнях соломи в поєднанні з гноєм і проміжними сидеральними добривами (люпин) продуктивність 1 га ріллі в плодозмінній і зерно-картопляній сівозмінах була близькою до ефективності внесення 10 т/га гною. Отже, результати наших досліджень переконливо свідчать, що для збереження і відтворення родючості ґрунтів та підвищення врожайності сільськогосподарських культур у господарствах нашої області слід впроваджувати плодозмінні сівозміни з обов’язковим вирощуванням багаторічних бобових трав і однорічних бобових культур та поряд з нарощуванням об’ємів застосування гною ширше використовувати непродуктивні рештки рослин (солому, стебла) як в чистому вигляді, так і в поєднанні з гноєм, сидеральними і мінеральними добривами.

Передові технології

В.Я. Харченко, кандидат с/г наук, завідувач лабораторії рослинництва ЧІ АПВ УААН

Ресурсозбереження в технологіях вирощування зернових культур

Останнім часом прихильників ресурсозберігаючих технологій значно поменшало. Справа в тім, що під егідою ресурсозбереження в деяких господарствах настільки спростили технології вирощування зернових культур, що їх і технологіями назвати не можна. Як-небудь і чим-небудь спушили грунт, вкинули туди насіння і чекають врожаю. Звичайно, врожайність зерна, вирощеного за такою “технологією”, не може піднятися за межу збитковості. Тому з’явилась інша крайність - відкидається можливість застосування будьякого ресурсозбереження. Пропонується повернутися до технологій, що передбачають оранку, незалежно від попередника, проводити дві-три культивації для боротьби з бур’янами, хоча з цією метою планується застосування цілого арсеналу гербіцидів. Обов’язково вносити поживні речовини з добривами в такій кількості, в якій вони виносяться запланованим врожаєм. Обов’язкове вапнування кислих грунтів за повною гідролітичною кислотністю. Не заперечуючи можливість одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур при застосуванні зазначених агротехнічних заходів, хочеться звернути увагу на те, якою ціною вони будуть досягнуті і чи дійсно всяке ресурсозбереження веде до зниження їх продуктивності. Думаю, немає необхідності переконувати в ефективності таких елементів ресурсозбереження, як за-

стосування науково обгрунтованої мінімалізації обробітку грунту та широкозахватних агрегатів, наводити приклади, скільки при цьому економиться пальномастильних матеріалів, техніки, коштів на запасні частини, людських ресурсів, заробітної плати і т.і. Все це сприймається з розумінням. Викликають великий сумнів можливості економити кошти на добривах. Для прикладу розглянемо удобрення озимої пшениці. Одним центнером зерна і відповідною кількістю побічної продукції озима пшениця виносить з грунту 3,2 кг азоту, 1,1 кг фосфору і 2,6 кг калію. Запланованим урожаєм 50 ц/га зерна з грунту буде винесено 160 кг/га азоту, 55 – фосфору та 130 - калію. Щоб повернути в грунт таку кількість поживних речовин з мінеральними добривами, необхідно внести 4,6 ц/га аміачної селітри, 2,8 ц/га гранульованого суперфосфату та 4,8 ц/га калімагнезію. Останнім часом їх вартість зростає до 200 грн./ц. Таким чином, вартість мінеральних добрив для забезпечення врожайності зерна озимої пшениці 50 ц/га, розрахованих за принципом повернення в грунт тієї кількості поживних речовин, яка виноситься врожаєм, сягає 2,5 тисячі гривень на гектар. Застосування такої кількості мінеральних добрив сприятиме швидкому росту не стільки культурних рослин, скільки бур’янів. Тому що конкурентна спроможність у них значно вища. Отже, загострюється питання захисту зернових культур від бур’янів, шкідників і хвороб. А це вимагає значних (близько 500 грн./га)

Передові технології коштів. Мінеральні добрива здатні сильно підвищувати кислотність грунту. Тому без проведення хімічної меліорації на кислих дерновопідзолистих грунтах їх ефективність дуже низька. Таким чином, вартість надбавки зерна, одержаної за рахунок добрив, не покриває затрат на їх застосування. І навіть при врожайності зерна 50 ц/га вирощування озимої пшениці стає збитковим. Чи можна зменшити норми внесення мінеральних добрив, не знижуючи врожайність сільськогосподарських культур і родючість грунту? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо природні запаси поживних речовин. Азот у невичерпних запасах знаходиться в атмосфері. Він становить 78% її складу. Це означає, що над кожним гектаром розміщено 78 тисяч тонн азоту. Але це молекулярний азот, недоступний для рослин. В грунті азот знаходиться переважно в органічній формі. Залежно від типу грунту органічного азоту в орному шарі може бути від 3 до 5 т/га. Він також недоступний для рослин. Рослини можуть споживати тільки мінеральний азот у аміачній або нітратній формі. Перевести молекулярний азот повітря в доступні для рослин форми здатні бульбочкові бактерії, які живуть на коренях бобових рослин. З кореневими і пожнивними рештками бобові культури залишають у грунті від 60 до 140 кг/га азоту, придатного для споживання наступною культурою. До 15 кг/га на рік мінерального азоту синтезують вільноіснуючі мікроорганізми. Органічний азот грунту переводиться в доступні форми у процесі діяльності амоніфікуючих і нітрофікуючих бактерій. У ресурсозберігаючій технології вирощування озимої пшениці ми рекомендуємо зменшити норми азотних мінеральних добрив на 60-80 кг/га за рахунок підбору бобового чи угноєного попередника, застосування бобових сидератів та біологічних препаратів з азотфіксуючими бактеріями. Азот мінеральних добрив рекомендуємо застосовувати у найважливіші етапи органогенезу в залежності від повноти сходів та густоти стояння рослин при відновленні вегетації, вмісту азоту в рослинах перед виходом їх у трубку та у фазі колосіння. Це дає можливість сформувати оптимальну густоту стеблостою із максимальною продуктивністю колоса та високою якістю зерна. Восени рекомендуємо вносити азотні добрива тільки на пізніх посівах та по гірших попередниках в дозі 30 кг/га. Надмірне азотне живлення в цей період призводить до зниження зимостійкості рослин і непродуктивних втрат азоту. Підживлення озимих культур по мерзлоталому №1(11), січень-березень 2008

грунту рекомендуємо проводити на зріджених та слаборозкущених посівах, а також при пізньому відновленні весняної вегетації. Оптимальною кількістю продуктивних стебел перед збиранням врожаю є 400600 штук на м2. Якщо рано підживити добре розкущені посіви (більше 1200 стебел на 1 м2), то всі стебла продовжать ріст, використають поживу та вологу грунту, і більшість з них відімруть на пізніх етапах росту і розвитку, утворюючи підгін та підсід, які не мають продуктивних колосків. На решті стебел сформуються дрібні колоски із невеликою кількістю зерен. Якщо зразу після відновлення вегетації навесні озимі відчують нестачу азоту, то до початку виходу рослин у трубку залишається всього 400-600 стебел, зайві стебла відімруть ще до цього. Підживлення їх у цей період сприятиме формуванню великої кількості колосків у колосі, а у фазі колосіння – виповненості і якості зерна. Залежно від типу грунту загальний вміст фосфору і калію в ньому може досягати відповідно 0,3 і 3,0%. Якщо припустити, що маса метрового шару грунту становить 15000 т/га, то він містить 45 т/га фосфору і 450 т/га калію. Цієї кількості поживних речовин вистачило б на тисячі років. Але тільки незначна їх частина є доступною для рослин. Вони можуть споживати тільки ті елементи, які знаходяться у водорозчинній формі. Кількість таких елементів вимірюється сотнями і тисячними долями відсотка. Фосфор у грунті знаходиться як в органічній, так і в мінеральній формах. Частка мінерального фосфору становить близько 98%. В карбонатних грунтах фосфор переважно знаходиться у вигляді кальційфосфатів, на кислих дерново-підзолистих грунтах є приблизно половина кальційфосфатів і половина алюмофосфатів та незначна частина сполук фосфору із залізом та марганцем. Легкорозчинною сіллю є однозаміще13

Передові технології ний фосфат кальцію Са(Н2РО4) 2. Важкорозчинними є тризаміщений кальційфосфат Са 3(РО4)2 та алюмофосфат АІРО 4. Для кожного грунту характерна певна концентрація РО4 в його розчині. При використанні фосфору рослинами ця концентрація підтримується за рахунок валових запасів фосфору грунту. Але швидкість поглинання рослинами доступного фосфору часто буває більшою, ніж його надходження в грунтовий розчин. Тому для забезпечення рослин фосфором у період вегетації додатково вносять легкорозчинний фосфор у вигляді мінеральних чи органічних добрив. Встановлено, що при внесенні мінеральних добрив рослини споживають приблизно в рівних частинах фосфор добрив і фосфор грунту незалежно від наявності його в грунті. Суперфосфат має показник рН близько 2. У грунті він окислює важкорозчинні фосфати, підсилюючи перехід фосфору у грунтовий розчин. Легкодоступний фосфор грунтового розчину дуже швидко піддається фізичному, хімічному та біологічному закріпленню. Найбільший відсоток припадає на хімічне. Якщо вносяться фосфорні добрива у вигляді водорозчинних солей, то в карбонатному грунті вони швидко перетворюються у недоступні кальційфосфати:

Са(Н2РО4)2 + Са(НСО3)2 +4Н 2О → Са3(РО4)2 + 4Н2СО3.

На кислих грунтах ідуть процеси ретроградації фосфорної кислоти у важкорозчинні алюмофосфати:

АІ(ОН)3 + Н3РО4 → АІРО4 + 3Н2О.

Для того, щоб фосфорні добрива менше піддавалися хімічному закріпленню, їх вносять стрічками, зменшуючи таким чином контакт з грунтом. Цей захід дає можливість знизити норму фосфорних добрив у два рази, не знижуючи врожайність культур. Зменшити норми внесення фосфорних добрив можна за рахунок застосування фосформобілізуючих біологічних препаратів, бактерії яких здатні розчиняти недоступні рослинам фосфати грунту. Такі препарати здатні замінити 1,0 – 1,5 ц/га суперфосфату і забезпечити одержання прибутку від їх застосування 120 грн/га. На кислих грунтах поліпшення фосфорного режиму досягається за рахунок проведення хімічної меліорації. При нейтралізації реакції грунтового середовища АІРО 4, як сіль, що утворена сильною кислотою і слабкою основою, піддається гідролізу, під час якого АІ(ОН) 3 випадає в осад, і вивільняється фосфорна кислота:

АІРО4 +3Н 2О → АІ(ОН)3↓ + Н3РО4.

Норми фосфорних добрив, встановлені за вмістом рухомого фосфору грунту, дуже часто не відповідають фактичній потребі в них. На грунтах із підвищеним вмістом рухомого фосфору фосфорні добрива підви14

щують урожайність, а на менш забезпечених - ні. Це пояснюється тим, що існуючі методики не враховують здатність грунту до поповнення доступних форм фосфору за рахунок валових запасів. Нами розроблена нова методика, яка дає можливість робити поправки на таку здатність грунту. Методики визначення обмінного калію забезпечують тіснішу кореляцію із фактичною доступністю його рослинам, ніж методики визначення рухомого фосфору. Тому для визначення норми внесення калійних добрив можна користуватися картограмами, які є в господарствах. Слід пам’ятати, що основна маса кореневої системи польових культур знаходиться в шарі грунту 0-60 см і що суглинки підорного шару можуть містити доступного рослинам калію більше, ніж орний шар, тому вміст обмінного калію краще визначати в шарі грунту 0-60 см. Вапнування грунтів за гідролітичною кислотністю вимагає великих затрат. Часто вони бувають невиправданими. При внесенні вапна більше 3 т/га в умовах промивного типу водного режиму втрати кальцію зростають у 4, а нітратів - у 5 разів. Нами пропонується створення окремих сівозмін для культур, які добре ростуть на середньо- і слабкокислих грунтах: озиме жито, овес, люпин, льон, картопля, середела, інші. У цих сівозмінах слід вносити вапно тільки для забезпечення рослин кальцієм як поживним елементом. У разі виявлення в грунті великої кількості рухомого алюмінію або здатності грунту до його вивільнення в результаті застосування мінеральних добрив (нами розроблена така методика), дози вапна необхідно збільшити до такої кількості, яка здатна нейтралізувати грунтову кислотність до рН 5,0. При такій кислотності рухомого алюмінію в грунті практично немає. Для тих культур, які вимагають нейтральної або близької до нейтральної реакції грунтового середовища (пшениця, ячмінь, багаторічні трави, кукурудза, інші), пропонуємо створювати сівозміни недалеко від господарств, ферм, щоб ближче було возити і вносити гній, який має буферні властивості. У цих сівозмінах необхідно проводити хімічну меліорацію за показниками рН або гідролітичною кислотністю.

на часі

Нормативи потреби в техніці та паливі для вирощування сільськогосподарських культур При переході до ринкових відносин в Україні замість колгоспів утворилась велика кількість господарств різних форм власності. У процесі реорганізації відбувся перерозподіл сільськогосподарської техніки, і тапер у більшості підприємств склад машинно-тракторного парку далекий від оптимального. На даний період через диспропорцію цін на сільськогосподарську продукцію і техніку для села більшість виробників не в змозі відновлювати машинно-тракторний парк, а працюють на техніці, яка фізично та морально застаріла. Підвищення цін на пально-мастильні матеріали призвело до значних змін у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Так, майже всі господарства відмовились від вирощування енерго- та трудозатратних культур (картопля, льон та інші), таку енергоємну операцію, як оранка, замінено на менш енергоємний поверхневий обробіток, а окремі операції зовсім не виконуються. Сукупність вищенаведених та інших факторів призвели до зменшення врожаїв, збільшення собівар-

тості продукції рослинництва і, як наслідок, нерентабельності окремих сільськогосподарських підприємств. Тому для організації оптимального складу машинно-тракторного парку у сільськогосподарських підприємствах різних форм власності нами розроблені і перевірені в реальних умовах господарювання

І.М. Вірьовка, кандидат технічних наук, завлабораторією механізації ЧІ АПВ УААН; О.О. Кузьменко, науковий співробітник ЧІ АПВ УААН

рентабельних господарств з площею ріллі 500-3000 га нормативи для розрахунку потреби в техніці та паливі. Розрахунок потреби в техніці Розрахунок науково обґрунтованого складу машинно-тракторного парку на основі зональних нормативів проводиться за формулою (ст. 17):

Нормативи потреби в технічних засобах для механізації процесів виробництва продукції рослинництва у зоні Полісся Чернігівської області Клас агрегатування

База

Потреба шт. на 1000 га

Трактор гусеничний

3,0

рілля

0,5

Трактор колісний

3,0

рілля

1,96

Трактор колісний

1,4

рілля

4,4

Трактор колісний

0,9

рілля

0,97

Трактор колісний

0,6

рілля

0,5

ранні зернові і зернобобові

6/9

Назви машин та знарядь

Комбайн зернозбиральний продук. 8-10 кг/с, або 5-7 кг/с Плуг

3,0

рілля

1,9

Плуг

1,4

рілля

3,6

Борона дискова важка

3,0

рілля

1,47

№1(11), січень-березень 2008

на часі Борона дискова важка

1,4

рілля

0,5

Борона зубова важка

рілля

Борона зубова середня

рілля

Борона зубова легка

рілля

Зчіпка

3,0

рілля

0,97

Зчіпка

1,4

рілля

1,4

Комбінований агрегат для передпосівного обробітку

3,0

рілля

0,97

Комбінований агрегат для передпосівного обробітку та суцільної культивації

1,4

рілля

1,90

Котки кільчастозубчасті

1,4

рілля

0,95

Котки гладкі водоналивні

1,4

рілля

0,95

Розкидач мінеральних добрив

1,4

рілля

0,96

Розкидач органічних добрив причіпний

3,0

рілля

0,95

Розкидач органічних добрив причіпний

1,4

рілля

0,96

Валкоутворювач – розкидач органічних добрив

3,0

рілля

0,5

Обприскувач штанговий

1,4

рілля

0,97

1,4-0,9

сінокоси

Косарка для скошування трав Граблі універсальні роторні

1,4

сінокоси

5,5

Волокуша для стягування соломи в копиці

3,0

% ранніх зернових і зернобобових

1,74

Волокуша для стягування соломи в копиці

1,4

% ранніх зернових і зернобобових

1,74

Прес-підбирач для сіна і соломи при вкладанні соломи у валки

1,4

сінокоси, % ранніх зернових

5,8

Причіп універсальний

3,0

рілля

0,5

Причіп універсальний

1,4

рілля

3,9

Навантажувач начіпний

1,4

рілля

1,95

рілля

0,5

Навантажувач-екскаватор самохідний Сівалка зернова рядкова

1,4

рілля

3,45

Сівалка зерно-трав’яна

1,4

рілля

0,5

Сівалка для сівби льону

1,4

льон

Сівалка для сівби просапних культур 6-8-рядна

1,4

просапні з міжряддям 0,7 м

9,5

Сівалка для сівби буряків 12-рядна

1,4

буряки з міжряддям 0,45 м

17,0

Культиватор для міжрядного обробітку просапних культур 6-8-рядний

1,4

просапні з міжряддям 0,7 м

9,5

Культиватор для міжрядного обробітку буряків 12-рядний

1,4 начіпна фронтальна 1,4

буряки з між-ряддям 0,45 м

17,0

рілля

0,45

однорічні та багаторічні трави

4,5

кукурудза на силос

Жниварка для обкошування та прокошування зернових і бобових культур Кормозбиральний комбайн причіпний Комбайн кормозбиральний самохідний потужністю 170 к.с. Протруювач насіння Машина для приготування робочих розчинів Льонозбиральний комбайн

рілля

1,0

1,4-0,9

рілля

0,5

1,4

льон

Машина для обмолоту льоновороху Обертач трести

льоноворох

льон

1,4-0,9

льон

1,4

льон

Машина гичкозбиральна

1,4-2

буряки при потоковій технології

Очисник головок коренеплодів

1,4-2

буряки при потоковій технології

1,0

Піднімач трести при ручному в’язанні Прес-підбирач трести

буряки при потоковій технології

Копач-валкоутворювач коренеплодів

1,4-2

буряки при двофазному збиранні

Підбирач-навантажувач коренеплодів

1,4

буряки при двофазному збиранні буряки для навантаження коренів з по-льових кагатів

Машина коренезбиральна самохідна потужністю до 160 к.с.

Очисник-навантажувач коренеплодів самохідний

0,6

на часі

М=Н х•Р х•К, шт.

га;

де, М – потреба в техніці, штук; Н – норматив потреби шт./1000

Р – площа ріллі, або площа вирощуваної культури, тис. га; К – коефіцієнт, який враховує можливість перевиконання машинно-тракторними агрегатами обсягу робіт, К=1,15. Приклади: 1. Господарство має 1,5 тис. га ріллі. Для обслуговування цієї площі тракторів класу 1,4 в цьому господарстві повинно бути:

М=4,4 Х 1,5 Х 1,15=7,59 Приймаємо 8 штук. Тракторів класу 3,0 т.с.

М= 1,96 Х 1,5 Х 1,15=3,38

Приймаємо 3 шт. 2. Господарство вирощує 0,5 тис. га ранніх зернових. Для збирання хлібів в оптимальні агротехнічні строки потрібно мати комбайнів з пропускною спроможністю 8-10 кг/с:

М=6 Х 0,5 Х 1,15=3,45

Приймаємо 3 шт. При підрахунку оптимальної кількості зернозбиральних комбайнів та інших збиральних самохідних машин доцільно підбирати комбайни однієї марки та однакової продуктивності. У таблиці 1 відсутні марки енергозасобів та сільськогосподарських машин. Ми вважаємо, що керівники та спеціалісти сільськогосподарських підприємств повинні насамперед з»ясувати, яких машин за класами та скільки не вистачає або зайві, порівнявши розрахункову та наявну кількість техніки, а потім вибирати необхідну марку енергозасобу чи сільськогосподарської машини з розрахунку наявних коштів чи кредитів. Тобто, вибирати зарубіжну більш дорогу чи вітчизняну поки що менш надійну, зате більш дешеву техніку. Доцільніше купувати вітчизняну техніку. При цьому потрібно притримуватись принципів, що енергозасоби одного класу доцільно комплектувати з одного заводу-виробника, а комплекси машин для вирощування тієї чи іншої культури доцільно купува№1(11), січень-березень 2008

ти у мінімальної кількості заводіввиробників. Розрахунок потреби в паливі Підраховані за методикою ННЦ "ІМЕСГ" та перевірені у виробничих умовах нормативи потреби у паливі для основних сільськогосподарських культур наведені в таблиці нижче. При вирощуванні та збиранні сільськогосподарських культур відбуваються переїзди машиннотракторних агрегатів з тракторного стану на поле і назад, між полями і т. д. На ці переїзди витрачається палива, як нами було встановлено, в межах 7-10% на відповідну культуру. Ці витрати потрібно враховувати при плануванні необхідної кількості палива для сільськогосподарського підприємства. Розрахунок потреби в паливі проводиться за формулою: n

А (х) = Σ 1 (Рі • Ні + 0,1 • Рі • Ні);

де Рі – площа конкретної культури, яка вирощується в господарстві; Ні – норматив потреби в паливі для конкретної культури, л/га; n Σn1 – сума витрат палива для вирощуваних культур; 0,1 – 10% витрат палива для конкретної культури на переїзди та інші потреби; Приклад: У господарстві вирощується: Озима пшениця – 200 га Озиме жито – 300 га Овес – 150 га Вико-овес - 100 га Ячмінь ярий – 200 га Кукурудза на силос – 100 га Багаторічні трави на сіно – 200 га Однорічні трави на зелену масу – 250 га. Потреба в паливі становить: П = (200 х 75 + 0,1 х 200 х 75) + (300 х 67 + 0,1 х 300 х 67) + (150 х 62 + +0,1 х 150 х 62) + (100 х 72 + 0,1 х 100 х 72) + (200 х 65 + 0,1 х 200 х 65)+(100 х 150 + 0,1 х 100 х 150) + (200 х 20+ 0,1 х 200 х 20) + (250 х 70 + 0,1 х 250 х 70) = 16500+22110+10230+7920+143 00+16500+4400+19250=111210 л. Це той мінімум палива, який господарство повинно придбати для вирощування зазначеної кількості

рослинницької продукції з урожайністю 20-25 ц/га зерна та 200-300 ц/га зеленої маси. Нормативи потреби в паливі для виробництва продукції рослинництва у Поліссі Чернігівської області

Культура

Потреба в паливі, л/га

Пшениця озима

Жито озиме

Пшениця яра

Овес

Ячмінь ярий

Вико-овес

Однорічні трави на силос

Кукурудза на силос

150

Кукурудза на зерно

160

Багаторічні трави: - на сіно

- на силос

Льон-довгунець

110

Економічна ефективність Науково обґрунтовані нормативи потреби в техніці та пально-мастильних матеріалах дають можливість спеціалістам та керівникам сільськогосподарських підприємств усіх форм власності прийняти оптимальні рішення по технічному переоснащенню своїх підприємств. Це призведе до виконання технологічних операцій в найбільш прийнятні для росту рослин агротехнічні строки. За рахунок цього врожай продукції рослинництва підвищиться на 15-20%. При збиранні врожаю в оптимальні агротехнічні строки валовий збір продукції рослинництва буде близький до розрахункового за біологічною врожайністю. За рахунок цього будуть одержані прибутки від реалізації сільськогосподарської продукції, яка до цього часу безповоротно втрачається до 20%. А при збиранні врожаю ранніх зернових після початку повної стиглості на 15-20 день, що часто буває за теперішніх умов, втрати урожаю сягають, згідно з літературними даними, 30% і більше. 17

лабораторія тваринництва

М.М. Назаренко, кандидат с/г наук, завлабораторією кормовиробництва Чернігівського інституту АПВ УААН

Кормовиробництво: напрямки інтенсифікації галузі в області на сучасному етапі

Важливим фактором поступального розвитку галузі тваринництва є стабільність кормової бази. Вона передбачає забезпечення господарства достатньою кількістю необхідних кормів високої якості, незважаючи на суттєві коливання природнокліматичних умов як за сезонами року, так і за роками. Цю проблему можна вирішувати, використовуючи досягнення сільськогосподарської науки і передового досвіду щодо застосування прогресивних систем землекористування та структури посівних площ, використання пріоритетних сільськогосподарських культур з точки зору їх урожайності, виходу поживних речовин із одиниці земельної площі, економії енергоресурсів тощо та технологій заготівлі і використання кормів, що забезпечують мінімальні втрати поживних речовин і високе їх засвоєння тваринами, дотримання певного типу годівлі тварин. У даний час в Чернігівській області у молочному скотарстві панує концепція, що основана на застосуванні влітку пасовищ (природних, сіяних короткострокових та культурних довгострокових) у поєднанні з традиційними способами утримання у стійловий період з використанням консервованих кормів (сіно, сінаж, силос тощо) і незначної кількості концентрованих кормів. Така система утримання і годівлі корів в цілому, особливо в зонах Полісся, виправдовується, хоч і потребує вдосконалення. В умовах поліської зони першочерговим завданням є раціональне використання природних і сіяних пасовищ у поєднанні з сіяними багаторічними травами. Однорічні трави і травосуміші тут мають підпорядковане значення. В Лісостепу на перший план виходить використання і закладання нових культурних пасовищ, що дасть змогу значною мірою скоротити затрати на підвезення кормів. Основними напрямками збільшення виробництва кормів в умовах області є: - удосконалена структура посівних площ кормових культур; - організація кормових сівозмін, що відповідають спеціалізації господарства; - збільшення площ багаторічних трав до 50% у структурі кормових культур і підвищення їх урожайності; - збільшення виробництва зернобобових і капустяних культур; - внесення добрив;

- поверхневе поліпшення природних кормових угідь і їх раціональне використання; - створення культурних пасовищ; - впровадження у виробництво прогресивних технологій заготівлі і зберігання кормів. Структура посівних площ кормових культур встановлюється, виходячи з наявного поголів’я худоби і спеціалізації господарства. Орієнтовно для господарств лісостепової зони області багаторічні трави у структурі кормових культур повинні займати не менше 50%, кукурудза на силос - 30%, коренеплоди - 5%, однорічні трави - 15%, для поліської зони, відповідно – 60, 20, 7 і 13%. Фактична структура кормових угідь у 2007 році представлена на мал. 1.

Рекомендована Коренеплоди 6%

Кукурудза на силос і зелений корм 25%

Багаторічні трави 55%

Однорічні трави 14% План, 2007 рік

Коренеплоди 5,8%

Багаторічні трави 51,2%

Кукурудза на силос і зелений корм 10,2%

Однорічні трави 31,6%

Мал.1. Структура посівних площ кормових культур

лабораторія тваринництва

Багаторічні трави є найважливішою складовою частиною кормовиробництва. З них можна заготовляти різноманітні корми – сіно, сінаж, силос, трав’яну муку. Проте для кожного виду корму потрібно підбирати відповідний склад травостою та його фазу стиглості. В нинішніх умовах вартість пально-мастильних матеріалів, поліетиленової плівки не дає можливості широко застосовувати такі прогресивні технології заготівлі, як сінаж та штучно обезводнені корми. Проте і в цих умовах треба добиватись, щоб корми, заготовлені з трав, були якісні. Так, для приготування сіна краще використовувати злакові та бобово-злакові трави: вони легше піддаються сонячному сушінню, у них менше втрачається листя, як найбільш поживна частина рослин, сіно отримується доброї якості. Скошуються трави у період викидання суцвіть основного злакового компоненту. На посівах чистої конюшини в першу чергу виділяють площі насінників, у яких густота рослин 80-120 рослин/м2. На цих ділянках урожай збирається в першу чергу у фазі бутонізації – початку цвітіння, що в нашій зоні, як правило, настає 1-5 червня. Така ніжна зелена маса придатна для підгодівлі свиней, ВРХ і для безпосереднього випасання. Слід врахувати, що строк збирання - це не початок, а основна його частина, і розтягування строку збирання дуже негативно позначається на насіннєвій продуктивності та строках збирання насіння. Адже перехід у вересень веде, як правило, до потрапляння насінників під дощі і більш пізнього їх обмолоту. Для заготівлі силосу використовуються ділянки конюшини, ущільнені іншими культурами, а також частково конюшина у фазі цвітіння. В цей час у ній вміст сухої речовини - 25%, що дозволяє заготовити якісний силос з конюшини. В більш ранні фази вегетації можна одержати силос задовільної якості лише при додаванні більш сухого злакового компоненту. Конюшина, ущільнена іншими культурами, використовується на силос у строки, які відзначаються стиглістю основного компоненту. Якщо, наприклад, вона підсіяна житом - то у фазі на початку колосіння жита. В цей час конюшина ще не зацвітає. Коли ж підсіяна капустяними (редькою олійною), то пізніше – в фазі повного цвітіння конюшини, коли в загальній масі вміст сухої речовини досягає 20-25%. Зріджені і неущільнені посіви конюшини слід швидше використати на випас і засіяти повторними посівами. Якщо вони ідуть попередниками під озимі, ще можна посіяти редьку олійну, ярий ріпак, гірчицю. В інших випадках можна сіяти пізнодостига-

№1(11), січень-березень 2008

ючі культури – люпин, вико-овес, кукурудзу. Достатні запаси вологи в грунті дають можливість ще одержати повторний урожай і поповнити запаси кормів. Із усіх факторів, що впливають на якість кормів і повноцінність раціонів, істотний вплив мають строки заготівлі кормів. Наявність поживних речовин у рослинах в залежності від фаз вегетації неоднакове. Кожній фенологічній фазі росту і розвитку культур відповідає певний вміст органічних і мінеральних речовин, що відображають поживну цінність кормів. В міру старіння кормових культур зменшується не тільки питома вага білка з одночасним збільшенням кількості клітковини, але і вміст амінокислот в урожаї, що знижує біологічну цінність білка і використання його тваринами, зменшує споживання сухої речовини корму. Усе це призводить до зниження продуктивності поголів’я, компенсувати яку можливо тільки за рахунок підвищення витрат концентрованих кормів. З однієї і тієї ж культури можна заготовити різний корм, порізному зберегти його поживність, збалансованість за протеїном і вітамінами (табл. 1). Таблиця 1. Вихід поживних речовин при різних способах заготівлі кормів Корми Зелена маса Сіно (сушіння в полі) Сіно (активне вентилювання) Силос Сінаж Трав’яне борошно

Кормові оди- Перетравний Каротин Маса ниці протеїн врожаю, ц/га ц/га втрати, кг/га втрати, кг/га втрати, % % % 150 27 370 6,0 30

192

0,75

215

2,2

130 66

19 23

30 18

230 330

38 11

3,0 2,74

50 55

352

5,7

Найбільша цінність у сіні - це листя висушеної трави. Воно містить в 2 і більше разів протеїну і менше клітковини в порівнянні зі стеблами. Тому заготівля його повинна бути направлена на максимальне збереження листя (табл. 2). Таблиця 2. Питома вага листків і стебел у сіні при природному сушінні і вентилюванні Види корму Зелена маса Сіно активного вентилювання Сіно – сушіння в полі

Листки 36,7 35,6 28,7

Стебла 63,3 64,4 71,3

лабораторія тваринництва Кращими фазами для збирання озимих і однорічних трав на силос є молочна - молочно-воскова стиглість (кукурудзи – воскова стиглість, багаторічних трав – бутонізація – початок цвітіння) (табл. 3). Таблиця 3. Ефективність збирання кормових культур у різні фази вегетації

обмін-ної

чистої

159 28,9 3,01 29,5 39,6 100 100 100 100 100

1,66

0,72

159 68,3 3,11 49,7 74,8 103,6 43,7 99,8 58,8 54,7

3,19

1,46

123 20,8 3,30 34,4 31,8 100 100 100 100 100

1,96

0,91

178 47,0 5,41 50,6 63,8 61,1 39,5 52,4 54,1 44,0

Культури

зеленої маси кормових одиниць перетравного протеїну кормо-протеїнових одиниць сухо ї речовини зеленої маси кормових одиниць перетравного протеїну кормо-протеїнових одиниць сухої речовини

Енергії уро1 жаю Вихід з 1 га, ц Собівартість (ГДж) на ц, у % одиницю

4,10

1,82

1,28

0,61

2,70

1,33

3,76 3,42 3,44 3,43

ОЗИМА ПШЕНИЦЯ На зелений корм (вихід у трубку, колосіння) На силос (молочна, молочно-воскова стиглість)

ВИКО-ОВЕС На зелений корм – викидання волоті На силос, сінаж (молочна, молочновоскова стиглість вівса)

287 71,6 4,22 56,9 83,3 76,6 49,2 65,3 58,4 47,6

219 37,2 2,84 32,8 40,2 100 100 100 100 100

КУКУРУДЗА На зелений корм (9-10 листків, викидання волоті, молочна стиглість) На силос (молочновоскова, воскова стиглість) Гілкування

320 52,8 12,1 83,0 66,3 100 100 100 100 100

6,32

Бутонізація

297 57,1 11,8 84,4 70,0 111,9 96,1 106,5 98,1 98,5

6,92

Початок цвітіння

295 58,3 11,9 85,4 73,8 111,9 93,3 105,0 97,0 92,6

7,30

Цвітіння

293 62,8 12,6 95,7 81,2 110,4 85,0 97,0 86,7 82,7

ЛЮЦЕРНА

7,63

Своєчасне скошування першого укосу багаторічних трав дозволяє одержувати на сіяних луках два і більше укоси, а на заплавних луках одержати ніжне м’яке сіно і відмінний сінаж, а також закінчити ці роботи до початку збирання зернових. Починати збирання на сіно і сінаж бобові трави необхідно у фазі бутонізації, злакові - у фазі колосіння і завершувати роботи за 5-7 днів, але не пізніше початку цвітіння, коли зацвіте не більше 10% домінуючих у травостої рослин. Люцерну скошують, коли від кореневої шийки починають відростати нові ростки, які забезпечать наступний укіс. Але до того, як ці ростки відростуть настільки, що можуть бути підібрані сінокосаркою. В цей час у травостої люцерни міститься 10% розкритих квіток, що служить загальноприйнятим показником для скошування. Висота скошування трав має бути для природних сінокосів і сіяних трав 5-6 см. Збільшення висоти зрізу на 1 см

веде до втрат 5-7% врожаю. За даними Інституту кормів, на заплавних луках при висоті зрізу 7-8 см недобір сіна становить 3,7 ц/га (12%), а на висоті 10-12 см – 23%. Кукурудза. На даний час площі під силосною кукурудзою в області у порівнянні з 1990 роком скоротилися з 248,4 тис. га до 43,3 тис. га, або в 5,7 раза, а її врожайність зменшилась з 200 до 146 ц/га. У той же час передові господарства одержують по 400450 і більше ц/га. Скорочення посівних площ під силосною кукурудзою веде до зменшення заготівлі якісного силосу і недостачі зелених кормів у системі «зеленого конвеєра» в кінці серпня на початку вересня, коли сумішки однорічних трав уже відходять, а капустяні культури ще неохоче поїдаються тваринами. Звичайно, кукурудза є інтенсивною культурою і при врожайності в 146 ц/га не буде рентабельною. Але при дотриманні агротехнічних вимог і оптимального живлення ніяка інша культура не дає такого виходу продукції з одиниці площі. Для одержання силосної маси кукурудзи, достатньої для закладання силосу і використання на зелений корм, її площі в структурі кормових культур повинні займати до 30%. З метою збільшення періоду використання зеленої маси кукурудзи в господарствах необхідно вирощувати на 70% площ гібриди кукурудзи ранньостиглої групи і на 30% - середньоранньої. Слід зауважити, що кукурудза досить чутлива до осінніх заморозків. Два-три заморозки підряд при температурі -1-3оС практично обезводнюють її. Збирання кукурудзи на зелений корм у ранні строки вегетації (9-10 листків, викидання волоті, молочна стиглість) у порівнянні з більш пізніми стадіями (молочно-воскова, воскова стиглість) у 1,5-2,1 раза знижує збір поживних речовин з гектара, на 35-52% підвищує їх собівартість, а баланс енергії знижує майже в 2,2 раза. У зв’язку з цим доцільно всю кукурудзу, посіяну на силос і зелений корм, збирати тільки на силос не раніше кінця молочновоскової, початку воскової стиглості зерна. Дослідженнями і практикою доведено, що перехід на збирання силосної кукурудзи в ці фази дає можливість в середньому в 1,8 раза збільшити вихід поживних речовин з гектара, підвищити енергетичну цінність 1 ц силосу до 0,25-0,27 ц кормових одиниць.

лабораторія тваринництва Кукурудза воскової стиглості, маючи вологість менше 70%, сік не втрачає, на частку качанів у ній припадає 51% поживних речовин. Кислотність і співвідношення кислот відповідає високоякісному корму.

Якість заготовленого сінажу і силосу залежить від умов зберігання. Найкраща якість буде при закладанні в башти та облицьовані траншеї і вкриті плівкою (табл. 4). Вартість плівки багаторазово окупається зменшенням втрат при зберіганні. Таблиця 4. Втрати поживних речовин сінажу при зберіганні Спосіб зберігання В баштах В облицьованих траншеях В траншеях під плівкою В зелених траншеях без плівки

При заготівлі 10-13 16-20 12-14 20-28

Через 3 місяці 15-17 22-28 16-20 28-33

Через 6 місяців 17-19 33-34 22-26 35-37

Покращення процесу силосування та зберігання силосованого корму значною мірою сприяє застосування консервантів. Кормові буряки. В даний час площі під цією культурою значно скорочуються. Це пояснюється досить високими затратами при її вирощуванні. Рентабельною ця культура залишається за умови розміщення її на площі з мінімальною відстанню від місця зберігання (= 5 км) і забезпеченні (через удобрення, агротехніку, захист) урожайності не нижче 450-500 ц/га. За кордоном кормовий буряк на корм худобі вирощують лише у досить великих господарствах із застосуванням високоефективних енергозберігаючих технологій. Однорічні трави. З однорічних трав на кормові цілі в умовах області доцільно використовувати вику яру і озиму, горох, люпин, пелюшку, сираделу, сою, райграс однорічний. У більшості випадків однорічні кормові культури краще вирощувати не в чистому вигляді, а сумішками. Вони дозволяють найбільш повно використати поживні речовини грунту і є кращим попередником, ніж чисті посіви злаків. Злаково-бобові сумішки збільшують збір протеїну в 1,5-2 рази, таким чином покращується поживна цінність кормової маси. У сумішках гірше ростуть бур’яни, культурні рослини менше пошкоджуються хворобами і шкідниками. Крім того, злаковий компонент служить для підтримки бобового. Кращими сумішками при вирощуванні на сіно вважаються вико-вівсяні, а на зелений корм і силос –

№1(11), січень-березень 2008

пелюшково-вівсяні і горохово-вівсяні з нормою висіву вівса 80-100 кг, вики і пелюшки - 150, гороху - 200 кг. Незамінною культурою для піщаних грунтів Полісся є жовтий люпин. Ця культура не лише не вибаглива до умов вирощування, не потребує мінеральних добрив, але і сприяє нагромадженню азоту в грунті. В умовах області вона вирощується на зелену масу, силос і зерно. Введення люпину в концентровані корми забезпечує збалансування їх за перетравним протеїном. Вирощування люпину широкорядним способом дає можливість значно зменшити норму висіву і ефективно боротися з бур’янами при міжрядних обробітках. Природні кормові угіддя. В області природні кормові угіддя займають 526,4 тис. га або 25,0% від усіх сільгоспугідь (211 - заливні, 77 - низові болотні, 22,2 - суходольні). Продуктивність їх становить трохи більше 10 ц к.о. з 1 га. При правильному використанні природних угідь вони можуть дати до 50% кормів (зараз =25%). Для покращення продуктивності лук необхідно проводити регулярне корінне і поверхневе поліпшення. Без таких робіт луки поступово деградують, і віддача від них буде дуже низькою. Корінне поліпшення і в часи більш стабільного розвитку сільського господарства проводилось лише меліоративними службами, а в даний час практично не проводиться. Поверхневе поліпшення - це внесення добрив на луки, рихлення дернини, підсів трав тощо. Ці заходи періодично необхідно проводити. Адже, скажімо, віддача мінеральних добрив, особливо азотних, на луках значно вища, ніж на польових землях. Як показали дослідження, проведені на заплавних луках ріки Десна, прибавка врожаю від внесення добрив весною до врожаю становила 60-80%. Обов’язковою умовою підвищення продуктивності луків є правильне їх використання. На перезволожених торфових грунтах доцільне 2-3-разове використання на сіно, а на нормально зволожених – 2-укісне. При цьому сіяні трави одновидові травостої в першому укосі краще збирати у фазу колосіння злакових, бутонізації бобових трав. На заплавних луках з багатовидовим травостоєм збирання трав на сіно у першому укосі треба проводити пізніше – через 10-20 днів після колосіння ранньостиглих злакових (тонконіг, келерія), а отаву використовувати на випас, що дає 40-50% прибавку врожаю, у порівнянні з більш ранніми чи пізніми строками збирання.

лабораторія тваринництва Проведення першого укосу на зріджених та ослаблених в попередні роки травостоях дасть можливість тим травам, які збереглися, добре розпуститися та зміцніти, що підвищить їх продуктивність у наступні роки. Проміжні культури – резерв кормів. Важливим резервом підвищення продуктивності кормовиробництва в умовах області є проміжні посіви кормових культур. За рахунок збільшення коефіцієнта використання ріллі і сонячної енергії вони дають можливість одержувати додатковий урожай кормів, сприяють покращанню грунту. Після збирання ранніх зернових культур до осінніх заморозків залишається 50-70 днів із сумою позитивних температур 10000 С і опадів – більше 80 мм. Такі умови при оптимізації поживного режиму дають можливість вирощувати на 1 га 150-250 ц зеленої маси. Ще більш сприятливі умови для поукісних, підсівних і озимих проміжних посівів. До того ж вони захищають грунт від ерозії, оскільки грунт весь час знаходиться під рослинним покривом. Найбільш придатні для пожнивного посіву однорічні травосумішки, що швидко ростуть: вико-вівсяна, пелюшко-вівсяна, а також редька олійна. Висока ефективність редьки олійної, як пожнивної культури, пов’язана з її скоростиглістю. Вона досягає укісної стиглості (фаза бутонізації-цвітіння) за 45-50 днів. Це дає змогу підготувати площу після збирання зернових і до настання стійких холодів одержати повноцінний урожай. Обробіток грунту під пожнивні культури краще проводити поверхневий (дискування важкими боронами і БІГ-3 з котками), що дає можливість проводити посів одразу після збирання зернових. Для одержання високого врожаю необхідно вносити азотні добрива у дозі 1,5-2 ц/га. Як всівну культуру в умовах області ефективно використовувати райграс однорічний. Підсівають його рано навесні під покрив зернових культур. Як озимі проміжні культури кращі результати дають озиме жито і пшениця, ріпак, суріпиця і перко. Застосування озимих капустяних культур забезпечує надходження зеленої маси рано навесні на 7-10 днів раніше від озимого жита. Сівбу озимих капустяних культур проводять в середині серпня, жита і пшениці – в першій п’ятиденці вересня. Відновлення і використання пасовищ. У свій час в області було створено чимало культурних пасовищ. На жаль, в останні роки увага до них зменшилась. В той час,

як зараз потреба в пасовищах велика, адже за рахунок використання їх є можливість заощадити енергоносії, домогтися більшої стабілізації кормової бази. З огляду на це варто відновити культурні пасовища там, де вони були раніше, та створити нові. Площа пасовища визначається, виходячи з потреби в середньому на корову – 0,5, голову молодняку ст. року – 0,3, до року – 0,1 га. При створенні пасовища обробіток грунту полягає в лущенні стерні у 2-3 сліди, оранці (на старовиродженому травостої), коткування з боронуванням перед сівбою і коткування після неї. Для злакового травостою доцільно внести повне мінеральне живлення – N30Р60К60, бобовозлакового – тільки фосфорні і калійні добрива Р60К90. Щоб забезпечити лучний конвеєр, слід висівати різнодостигаючі травосуміші такого складу з нормою висіву насіння (кг/га): ранні – грястиця збірна – 12 + вівсяниця лучна – 6, грястиця збірна – 8 + вівсяниця лучна – 4 + райграс пасовищний – 8; середні – вівсяниця лучна - 10 + стоколос безостий – 8 + райграс пасовищний – 8; пізні – конюшина лучна + тимофіївка лучна – 8 + райграс пасовищний – 6. Сівба трав на пасовищі навесні проводиться під покривну культуру, літня (до 10 серпня) – без покриву. Використовувати пасовища слід з другого року життя трав. Навесні випасання слід починати на злакових травах у фазі кущіння (висота травостою - 15-17 см). Подальші випасання необхідно проводити при висоті травостою 20-25 см. Період відростання трав після першого циклу стравлювання становить в середньому 20 днів, другого - 25-30 днів, третього - 35-40 і четвертого - 45-50 днів. Оптимальна кількість стравлювань за сезон - 3-4. На високоврожайних культурних пасовищах випас ВРХ триває протягом 9-10 годин на добу, краще у два прийоми:

лабораторія тваринництва вранці після доїння і ввечері з перервою в спекотні години. Основою раціонального використання пасовищ є загінно-порційна система випасання худоби, яка забезпечує зберігання трав у період їх відростання. Для цього пасовище розбивають на 10-12 загонів (по 6-10 га і більше). Оптимальним розміром загону слід вважати площу, яка забезпечує запас кормів на 4-5 діб. Загони для випасання краще виділяти за допомогою «електропастуха». Обов’язковий прийом догляду за травостоєм – підкошування залишеної після випасу трави для підсилення її кущіння. Поливи на пасовищі (там, де є можливість) проводять зразу ж після випасання або підкошування. Концентровані корми. Дуже важливим завданням кормовиробництва є забезпечення тварин концентрованими кормами. В нашій області це питання стояло надзвичайно гостро і раніше, а зараз запаси концкормів не становлять і половини потреби. Ця ситуація ускладнюється тим, що в області дуже мало вирощується зернофуражних культур і заготовлюється для цього продовольче зерно. Це призводить до перевитрати цінного продовольчого зерна. Адже зерно ячменю засвоюється в організмі тварин у 4,2 раза і кукурудзи - в 2,4 раза краще, ніж озимої пшениці. В останні роки урожай ячменю в області значно знижувався у зв’язку зі збільшенням в структурі посівних площ зернових культур і зменшенням удобрених попередників (кукурудза, картопля). Норми окремих видів зернофуражу в зерносумішках наведені в таблиці 5.

Телята 1-6 міс

Телята 6-12 міс

Бугаї

б/о

Пшениця

Ячмінь

б/о б/о б/о б/о б/о б/о

Жито

Овес

б/о б/о б/о б/о б/о б/о б/о

50 50

б/о 50

Кукурудза

б/о б/о б/о б/о б/о

Корови, молодняк на відгодівлі старше 6 міс, вівці

Кнури

Свині на відгодівлі

підсисні

Свиноматки

поросні

Ремонтний молодняк

Компоненти

Поросята сисуни і відлученці

Таблиця 5. Максимальні норми введення окремих компонентів у зерносуміші для сільськогосподарських тварин, %

б/о 50

Сорго

Просо

Гречка

Горох

Боби

Люпин кормовий

Вика

№1(11), січень-березень 2008

Основною зернофуражною культурою в області повинна стати кукурудза. Виробничники менше уваги приділяють кукурудзі, пояснюючи це необхідністю досушування зерна, а значить додаткового витрачання енергоносіїв. Звичайно, при односторонньому безсистемному використанні гібридів кукурудзи (хто які дістав) це має місце. Але подібна проблема вирішується двома шляхами. 1. Розроблена комплексна технологія вирощування кукурудзи в умовах області при використанні гібридів ранньостиглої і для південних районів - середньоранньої групи дає можливість одержати сухе зерно. 2. Консервування зерна кукурудзи. Консервуючим фактором є молочнокисле бродіння в ретельно утрамбованому шарі корму. Розрізняють такі види зернофуражу з кукурудзи: - вологе подрібнене зерно кукурудзи, вологість 2835%, ступінь подрібнення 2 мм (60-70% маси), поживність 1 кг – 0,95-1,1 к.од. для всіх тварин; - зерностержнева суміш з дозованим вмістом клітковини 5-7%, вологість 35-40%, поживність 1 кг 0,81-0,98 к.од. для відгодівлі свиней; - подрібнені качани кукурудзи (38-45% вологість 1 кг 0,75-0,81 к.о.) - ВРХ, вівці. Збільшення вмісту перетравного протеїну. Середній вміст перетравного протеїну в кормовій одиниці на зимівлю цього року становить 93 г/к.од. Це призводить до перевитрати корму на одиницю продукції. Шляхи вирішення проблеми перетравного протеїну: - вирощування білкових культур, люпин, горох; - добавка до сумішок бобового і капустяного компонентів; - підсів бобових трав (конюшина повзуча, лядвенець рогатий) на природних кормових угіддях. (Продовження читайте у наступних номерах журналу).

ЗАКУПІВЕЛЬНІ ЦІНИ НА МОЛОКО НЕ ЗНИЖУВАТИМУТЬСЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ДОПОМОЖЕ АГРАРІЯМ КОНКУРУВАТИ У СОТ ПОСІВНА НА ЧЕРНІГІВЩИНІ РОЗПОЧАЛАСЯ З СІВБИ ВІВСА Вже другий рік поспіль чернігівські аграрії розпочали весняну посівну кампанію у березні, що для півночі країни є дуже раннім терміном. Щоправда, потепління грає на руку хліборобам, оскільки дає більше часу для ефективного проведення комплексу весняно-польових робіт. А розпочались вони в області з сівби вівса, однорічних і багаторічних трав. Першими цього року на поля вийшли сільгоспвиробники Носівського, Прилуцького, Козелецького, Куликівського, Ніжинського та Варвинського районів. Загальна площа ярого клину в нинішньому році буде збільшена на 80 тисяч гектарів, або на 10 відсотків. Господарства повністю забезпечені насіннєвим матеріалом, 90% якого становить насіння високих репродукцій. 24

Нарадою у Мені в області завершилась серія кущових семінарів-нарад з керівниками харчопереробних та сільськогосподарських підприємств Чернігівщини, під час яких обговорено ризики при вступі України до Світової організації торгівлі. З кінця лютого у Бахмацькому, Прилуцькому, Менському районах та Чернігові пройшло чотири зустрічі, у яких взяли участь майже півтори тисячі представників аграрної галузі. На семінарах розглядались проблеми, з якими неминуче зіткнеться галузь у СОТ. Це, зокрема, необхідність вводити міжнародні стандарти на вітчизняних підприємствах АПК, що дозволить на рівних конкурувати з імпортною продукцією та повноцінно займатися експортом, адже нинішні українські стандарти за кордоном не діють. Замість українсько системи, що на сьогодні об’єднує понад 2000 стандартів пропонується міжнародна - ISO – яка включає в себе лише 3 стандарти. Нові системи якості можуть бути запроваджені у будь-якому господарстві протягом півроку і обійдуться товаровиробнику від 5-и до 28-и тисяч гривень.

Закупівельні ціни на молоко від населення наступні півроку не знижуватимуться. Такої домовленості вдалося досягти учасникам засідання узгоджувальної комісії з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження. Згідно з її рішенням мінімальна закупівельна ціна на молоко від приватних господарів з березня по вересень становитиме півтори гривні за літр. Що стосується сільгосппідприємств, то мінімальна вартість сировини вищого ґатунку передбачається на рівні двох з половиною гривень за кілограм, першого ґатунку – однієї гривні дев’яноста копійок, другого – гривні сімдесят. Управління харчової та переробної промисловості облдержадміністрації буде щоквартально проводити моніторинг дотримання переробними підприємствами граничного рівня цін. Як зазначив заступник голови облдержадміністрації з питань агропромислового розвитку Олександр Шанойло, рівень життя на селі настільки невисокий, що утримання корів – чи не єдине джерело існування сільського населення. Саме тому, підкреслив він, навіть в умовах несприятливої кон’юнктури на світовому та вітчизняному ринках молокопродуктів важливо не допустити зниження закупівельних цін.

Національний стандарт України Дослідні господарства Чернігівського інституту АПВ пропонують

ОЗИМЕ ЖИТО Оригінатор. Інститут землеробства УААН. Автори. Вітвіцький М. А., Коваль Н. М., Оскирко Л. М. Внесений у Реєстр сортів рослин України на 1999 р. Сорт створений методом гібридизації сортів Київське 86 і Зарічанське зеленоукісне з наступним багаторазовим масовим добором низькорослих форм. Сорт низькорослий, ранньостиглий, посухостійкий, високозимостійкий, стійкий до проростання зерна в колос, вилягання, ураження основними хворобами. Зерно високої якості: вміст білка в зерні 12,6 %, число падіння – 183 с., об’ємний вихід хліба зі 100 г борошна 304 мл, загальна хлібопекарська оцінка 4,0 бали. Високопродуктивний, потенційна врожайність зерна 82 ц/га. Рекомендований для вирощування в зонах Полісся й Лісостепу України. За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Інтенсивне 95" звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33. 17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

сорт

ІНТЕНСИВНЕ 95

ПРАЙС-ЛИСТ

на науково-технічну продукцію ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ АПВ УААН (по мережі дослідних господарств)

Оригінальне насіння Жито озиме

Елітне насіння

Боротьба

Поліська 90

Дозор

Крижинка

Синтетик 38

Пшениця озима

Тритикале озиме Славетне Пшениця яра Ячмінь ярий

Миронівська 65

Краса Полісся

Веста

Носівський 21

Боротьба

Варіант

Жито озиме

Чернігівський 28 Деснянський Чернігівський 27 Овес

Люпин жовтий Конюшина червона Люцерна посівна

Синтетик 38 Пшениця яра

Рання 93 Краса Полісся Носівський 21

Райдужний

Варіант

Зірковий

Люпин білий

Інтенсивне 95

Нептун Ранньостиглий

Тритикале яре

Подолянка

Ячмінь ярий

Пеяс Персей

Вікторія

Соборний

Гарант

Аскольд

Либідь

Чернігівський 28

Чернігівець

Деснянський

Агрос 12 Атлас

Овес

Чернігівський 27 Нептун

Анді

Райдужний

Владислава

Ранньостиглий

17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., (директор); тел. (04646) 3-63-10, 3-63-18,(прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насінництва); факс (04646) 3-63-10

Люпин білий Люпин жовтий

Гарант Либідь Чернігівець

Гречка

Українка

Просо

Київське 87

Насіння сертифіковано. Умови бартерного обміну обговорюються додатково. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур.

Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі!

Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал СІЧЕНЬ-БЕРЕЗЕНЬ 2008 р. №1(11) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А

Читайте та передплачуйте «Чернігівщину аграрну» на 2008 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс – 96225. «Чернігівщина аграрна» виходить один раз на три місяці.