#13 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна by Eugen Nas

№3(13), липень-вересень 2008

Сьогодні в номері: Анатолій Максак: “БЕЗ НОВИХ ПІДХОДІВ НЕ ВАРТО СПОДІВАТИСЬ НА ВИСОКІ ВРОЖАЇ”

Завдання маркетингу інновацій і трансферу об’єктів права інтелектуальної власності в агровиробництво Чернігівського регіону

Контроль і контролінг як інструменти управління підприємством

ОЦІНКА МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КОНТРОЛЬ ЗА НЕЮ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ІНСТИТУТІ АПВ УААН

І. Кузьменко

С.В. Дерев’янко, О.Ю. Локоть

А.В.Іванько

О.Ю. Локоть, О.Ф. Корнута

ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ДЕРНОВО- 14 ПІДЗОЛИСТИХ ҐРУНТІВ ПОЛІССЯ ПРИ ВЕДЕННІ ЗЕМЛЕРОБСТВА НА БІОЛОГІЧНІЙ ОСНОВІ О.В. Єгоров

ОПТИМІЗАЦІЯ ПІДБОРУ СОРТІВ ТА ПІДГОТОВКИ 16 НАСІННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ДО СІВБИ НАДІЙНИЙ РЕЗЕРВ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ В.С.Кочмарський, С.В.Дерев’янко, В.П.Кавунець, Г.Ю.Борсук

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ 21 ПРОЯВУ ТА ШКІДЛИВІСТЬ ХВОРОБ, ВИКЛИКАНИХ Y-ВІРУСОМ КАРТОПЛІ О.П. Тимошенко, Л.П. Коломієць

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ 22 ПАСОВИЩНОГО КОРМУ С.Ю. Дідівський, І. П. Храпійчук, І. В. Чугуєва, В.І. Охрімчук

КОРОВИ НЕ ВИННІ, АБО ХТО 23 П’Є НАШЕ МОЛОКО? Н. Дерев’янко

Новинки

Носівська селекційно-дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

ОЗИМЕ ЖИТО сорт

Походження. Сорт—синтетик на домінантнокороткостебельній основі. Крупнозерний. Перспективний на 2006 рік. Автори сорту. Скорик В. В., доктор с.-г. наук, Скорик В. В., кандидат с.-г. наук. Апробаційні та біологічні ознаки. Короткостеблий, висота до 100-110 см, вирівняний. Високоурожайний, дворядний, довгий, виповнений, при дозріванні пониклий. Число квіток у колосі перевищує 80-72 шт. Озерненість при нормальних погодних умовах більше 90 %. Крупність зерна перевищує 50 г. Середньостиглий. Стійкий до вилягання, снігової плісняви, грибкових хвороб і проростання на пні. Кущистість висока Число падіння більше 235. За більш докладною інформацією Хлібопекарські якості відмінні. стосовно нового сорту жита озимого Пропонуємо співробітництво „Синтетик 38" звертатись за адресою: у розмноженні і поширенні сорту. 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Агротехніка вирощування Чернігівська область. загальноприйнята. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33.

СИНТЕТИК 38

17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

ОЗИМЕ ЖИТО

Національний стандарт України

Боротьба Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Боротьба” звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, (04646) 3-63-33. 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

Походження. Сорт-синтетик. Створений з використанням домінантнокороткостеблих донорів. Внесений до Державного реєстру сортів України в 1993 році для зон Полісся, Лісостепу та Степу. Автор сорту: Скорик В.В., Москалець В.І. Апробаційні ознаки. Різновидність вульгарне. Колос щільний, колоскова луска ланцетна з добре вираженою нервацією, остюки середньої довжини, напіврозходяться. Зернівка напіввідкрита, овальна, сіро-зелена, маса 1000 зерен 42 г. Біологічні особливості. Сорт середньостиглий, висота рослин 115-133 см, стебло потовщене, циліндричне, листки широкі, вкорочені, темно-зелені з сизим кольором. Зимостійкість хороша, стійкість до вилягання, осипання та посухи висока. Стійкість до хвороб задовільна. Урожайність сорту – 9,99 т/га на Правдинській сортодільниці в Литві. Напрямок використання – зерновий. Вміст білка – 10-11 %. Хлібопекарські якості високі. Агротехніка вирощування загальноприйнята для даної зони вирощування. Висока кущистість дозволяє зменшувати норму висіву на родючих ґрунтах до 4 млн. схожих зерен на гектар. Сумарна кількість азотних добрив не повинна перевищувати 90 кг/га.

Бліц-інтерв’ю

Анатолій Максак: “БЕЗ НОВИХ ПІДХОДІВ НЕ ВАРТО СПОДІВАТИСЬ НА ВИСОКІ ВРОЖАЇ” Начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації про роль науки в сучасному господарюванні на землі

- Анатолію Миколайовичу, нинішній врожай, за попередніми прогнозами, може стати найкращим за всі роки незалежності. За рахунок чого це досягнуто? - Якщо справдяться прогнози, то нинішній врожай може стати не лише кращим за роки незалежності, а й за всю історію Чернігівської області, яка утворена 1932 року. Але поки врожай ще в полі, а не в коморі, про це говорити зарано. Скажемо - коли зважимо. Високий врожай став наслідком низки факторів. По-перше, через зростання минулого року цін на сільськогосподарську сировину товаровиробники області отримали більше коштів, що дозволило якісніше підготувати землю. Під нинішній урожай у грунт було покладено на третину більше добрив. По-

друге, прийшлі нові інвестори, які завзято взялись за виробництво - з грошима, з новими технологіями обробітку, з новою енергією. Розширення площ під озимими культурами, кукурудзою та сприятливі погодні умови віднесемо до важливих, але екстенсивних чинників. - Яка роль відведена науці та науковим підходам в отриманні високих врожаїв? - Сьогодні, коли Україна вступила до СОТ, на природну родючість землі годі й покладатись, тим більше в умовах Полісся. У Європі нормою є врожайність зернових 70 центнерів з гектара, а у нас - 25-30. Сподіватись на високі врожаї можна лише за умови впровадження нових підходів і технологій. І такі науково обґрунтовані технології існують. Вони вже давно працюють у світі. Потроху впроваджуються і у нас. Зокрема, мінімальний обробіток ґрунту та інші інтенсивні технології використовуються в “Агросоюзі” Семенівського, “Дружбі-Новій” Варвинського, “Землі і волі” Бобровицького, “Агропрогресі” Носівського районів та в багатьох інших господарствах. Крім того, важлива роль відводиться і насінництву. Адже загальновідомо: яке насіння – таке й колосіння. Область повністю забезпечена високоякісним насіннєвим матеріалом практично всіх сільськогосподарських культур. І тут, на мою думку, неабияку роль відіграють розробки наших фахівцівселекціонерів, що працюють у системі науково-дослідних установ Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН. - Що на сьогодні робить управління для більш ефективного залучення наукових підходів до обробітку землі на Чернігівщині? - Ми намагаємось об’єднати науку і виробництво. Зокрема, останнім часом провели дві наукові конференції - одну в Чернігові, іншу - в Козелецькому районі. На першій науковці пропонували нові підходи до обробітку та удобрення ґрунту, обговорювали перспективи застосування в області систем “міні-тілл”, “ноу-тілл” та органічного землеробства. На другій нараді увага приділялась науково обґрунтованому підходу до сівби озимих культур під майбутній урожай. Йшлося про якісне насіння, системи захисту посівів тощо. І спеціалісти головного управління, і наукові співробітники, і, головне, сільгоспвиробники сьогодні розуміють – без нових підходів не варто сподіватись на високі врожаї і максимальну віддачу від землі. - Дякую за інтерв’ю. Записав І. Кузьменко.

№3(13), липень-вересень 2008

НТП: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ

С.В. Дерев’янко, директор Чернігівського інституту АПВ УААН, О.Ю. Локоть, завідувач відділу наукового менеджменту та маркетингу інновацій Чернігівського ІАПВ УААН

Більшість країн світу в тій чи іншій мірі у своєму економічному розвитку використовують інновації. Питання полягає лише в тому, які саме інновації створюються і використовуються для розвитку, наскільки динамічний інноваційний процес та з якими наслідками він реалізується. Згідно з існуючими даними у структурі інновацій розвинутих країн світу майже 60% становлять такі інновації, які мають проривне значення, або належать до крупних технологічних досягнень. Частка інновацій, пов’язаних тільки з удосконаленням традиційних технологічних процесів, у таких країнах має тенденцію до зменшення, і в найбільш інноваційно розвинутих країнах вона не перевищує 10-12%. Іншою важливою рисою інноваційно орієнтованої економіки є стабільне зростання частки наукоємного сектора виробництва, зокрема у доданій вартості та зайнятості. Активне запровадження інновацій в економіці супроводжується зниженням матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці. Динаміка науково-технічного прогресу в сучасних умовах характеризується прогресивним скороченням часу між теоретичними розробками та їх практичним упровадженням в управління, технологічні процеси та інженерні рішення. Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, слід акцентувати увагу на тому, що існує лише один основний чинник, який може забезпечити успіх у конкурентній боротьбі – це новітні і ресурсозберігаючі технології. Маємо визнати, що наша країна порівняно з розвинутими державами вагомо програє за головними показниками ефективності виробництва – врожайністю сільськогосподарських культур і продуктивністю худоби, продуктивністю праці,

Інтеграція економіки України у європейські та світові структури, включаючи сільськогосподарське виробництво, передбачає, у першу чергу, активізацію підприємництва як основної діяльності на ринку, у тому числі і ринку інновацій. Враховуючи також необхідність підвищення конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств усіх форм власності, недопущення погіршення умов господарювання в АПК після вступу до СОТ (Україна з 16 травня 2008 р. стала повноправним членом Світової організації торгівлі), інноваційний розвиток виробництва стає достатньо вагомим фактором продовольчої безпеки держави. Тому, на думку вчених економістів-аграрників, перетворення агропромислового комплексу на високоефективний, конкурентоспроможний сектор економіки країни — це без перебільшення питання здатності АПК держави інтегруватися у світовий аграрний ринок. енергоємністю, техніко-технологічною забезпеченістю. Тому вітчизняна наука повинна сконцентрувати зусилля на пріоритетних напрямах і, головне, сьогодні вже мало напрацювати технологію – треба на конкретно напрацьованих моделях переконати товаровиробників у їх конкурентоспроможності, показати комерційну успішність цих технологій. В умовах сучасних економічних реалій практично неможливо уявити ефективний розвиток агробізнесу без використання досягнень маркетингової науки. Маркетинг – це складова частина планування бізнесової діяльності, ланцюг різноманітних дій, що дають змогу підприємствам пристосовуватися та з користю для себе використовувати можливості, що виникають у ринковому середовищі – завойовувати цільові ринки з метою задоволення потреб їх основних суб’єктів. При цьому відповідно вся діяльність підприємства мусить обов’язково базуватися на точному і вивіреному знанні потреб цільового ринку і споживчого попиту, оцінці та врахуванні умов виробництва у найближчий час і на перспективу.

Щоб закласти у господарстві основи сучасної концепції маркетингового управління, необхідно організувати глибоке вивчення потреб і побажань споживачів; налагодити відповідну аналітичноінформаційну систему; визначити потребу інвестицій у ринок; налагодити маркетинговий взаємозв’язок з продукцією, що виробляється, виходячи з виробничотехнічних можливостей підприємства. Тобто, організація маркетингового управління передбачає глибоко обґрунтоване планування асортименту виробництва продукції та збуту, збір інформації, дослідження і аналіз ринків, формування цін, налагодження реклами, товарообігу, реалізаційні операції тощо. Важливого значення набуває економічний розрахунок, мотивація виробничої діяльності працівників, регулювання відносин між виробником та клієнтами. Серед численних факторів маркетингового середовища підприємств АПК України особливе місце посідає інноваційна політика країни через своє пріоритетне значення та системний характер. Оскільки для повноцінного виконан-

НТП: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ ня АПК притаманної йому соціальноекономічної ролі підприємства потребують свого інноваційно-інвестиційного оновлення. У більшості країн світу маркетинговий успіх компаній, що інвестували в АПК свої капітали, надзвичайно залежний від аграрної політики, яку проводить той чи інший уряд. Україна в цьому питанні теж не є винятком. Експертний аналіз практики здійснення аграрної політики в Україні, на жаль, не дає приводу для оптимізму суб’єктам агробізнесу, а це значно стримує надходження інвестицій в АПК та його розвиток на інноваційній основі. Розглянемо більш детально ці причини на прикладі Чернігівського регіону. Затверджена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 року № 1001 „Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року” до пріоритетних напрямів розвитку Чернігівської області включила розвиток високопродуктивного АПК. Перспективи цього розвитку значною мірою обумовлені саме інноваційно-інвестиційною його забезпеченістю. Для цього необхідна розробка відповідних програм. За експертною оцінкою вітчизняних вчених, лише від 3 до 15% підприємств аграрного сектора економіки здатні самостійно розробляти і узгоджувати бізнес-плани власного розвитку на рівні високих вимог. Більшість підприємств у регіоні в цьому питанні потребують активної науково-консалтингової підтримки. Певною мірою формуванню експертноконсалтингової системи в регіоні сприяв Закон України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” від 17.06.2004 р. № 1807, який передбачав побудову ринкової системи розповсюдження агробізнесової інформації. Вона в свою чергу повинна була допомогти сільгоспвиробникові чітко орієнтуватися в законодавчому полі, прогнозних показниках виробництва і збуту, географії цін на продукцію й ресурси, щоб визначити стратегію розвитку у підприємствах і застосовувати новітні технології, тактично правильно побудувати виробничі, маркетингові, фінансові взаємовідносини. На жаль, поки що відсутність або суперечливість інформації про параметри ринку (баланси, реальну місткість тощо) негативно впливає на ринкову ситуацію в регіоні. Оскільки суттєвих зрушень у створенні єдиного інформаційного простору та в інформаційній підтримці суб’єктів аграрного ринку регіону дорадчі структури поки що не забезпечили. Тому

№3(13), липень-вересень 2008

інформаційно-консультативне супроводження інноваційно-інвестиційних процесів у регіональному АПК здійснюється в недостатньому обсязі. Є сподівання, що створення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 р. № 927 „Про затвердження Державної цільової програми сільськогосподарської дорадчої діяльності на період до 2009 р.” на початку 2008 року під патронатом Чернігівського регіонального центру наукового забезпечення АПВ громадської організації „Чернігівська обласна сільськогосподарська дорадча служба” буде дієвим інструментом підтримки розвитку галузі. Головним завданням цієї організації є надання консультаційної допомоги у розробці та виконанні програм соціальноекономічного розвитку сільських територій, інформування про порядок участі у державних і галузевих програмах підтримки розвитку АПК, надання інформації про новітні досягнення аграрної науки і техніки, впровадження у виробництво сучасних технологій, поширення ринкового досвіду господарювання, дотримання стандартів якості та безпеки сільськогосподарської продукції, залучення до розв’язання зазначених проблем суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності в аграрній сфері та ВНЗ ІІІ і ІV рівня акредитації відповідного профілю. При цьому дорадницька мережа повинна охоплювати усі рівні галузевого управління, сприяти зближенню таких блоків, як виробництво і управління, виробництво і наука, управління та наука. Для запровадження дієвих передумов інноваційно-інвестиційного розвитку регіонального АПК необхідна наявність кваліфікованих експертів, консультантів тощо. За даними П.Т. Саблука, успіх будьякої виробничої програми в АПК на 64% залежить від людини і від того, як організована її праця, на 20% - від природнокліматичних факторів виробництва і лише на 16% - від системи забезпечення його ресурсами. У зв’язку з цим у регіоні здійснюється активна навчальна програма підготовки дорадників. Проведені в країні дослідження показують, що на шляху створення і впровадження інновацій існують певні перешкоди. Цікавим у цьому аспекті є наведений С.А. Володіним статистичний аналіз факторів, що перешкоджають здійсненню інновацій, який показує, що найвагомішими з них є, передусім, економічні: нестача

власних коштів (відзначають майже 83% підприємств), недостатня фінансова підтримка держави (56,6%), великі витрати на нововведення (55,9%), високий економічний ризик (38,9%), недосконалість законодавчої бази (37,7%), тривалий термін окупності нововведень (34,6%), відсутність коштів у замовників (31,7%). Крім того, 19,5% підприємств зазначили, що здійсненню нововведень перешкоджали нестача інформації про нові технології, 18,5% - відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями, 18,3% - нестача інформації про ринки збуту, 17,2% - відсутність кваліфікованого персоналу, 16% - низький попит на продукцію, 14,5% - неготовність підприємств до нововведень. Таким чином, ці чинники є одними з головних факторів, що перешкоджають формуванню і розвитку вітчизняного та регіональних наукоємних ринків. В цілому в АПК впровадженню інновацій заважає відсутність цілісної дієздатної системи підтримки створення, розповсюдження і забезпечення реалізації на практиці інноваційних технологій. Важливим і досить ефективним важелем впливу на інноваційні напрями розвитку регіонального АПВ Чернігівщини є наявний науковий потенціал установ ЦНЗ АПВ Чернігівської області. Проте нерозвиненість ринкових механізмів впровадження інновацій стримує розповсюдження нововведень в аграрній сфері економіки регіону. Традиційні методи керування розробкою та реалізацією інноваційних проектів в АПК на рівні сільськогосподарських підприємств і районів в цілому не можуть забезпечити належне реагування виробництва та зміни економічних умов господарювання. Наприклад, традиційна схема завершення науково-дослідних робіт передбачає передачу науково-технічних розробок для апробації та впровадження у виробництво, оскільки виробництво може виявитися одним з головних джерел фінансування науки. Але при цьому наукова установа — оригінатор розробки, має шанс отримати лише грошову компенсацію за науково-технологічний супровід розробки, а до розрахунків за використання і тиражування інтелектуальних прав у більшості випадків справа не доходить. Самокритично оцінюючи діяльність наукових установ ЦНЗ регіону у сфері інноваційної діяльності, слід визнати, що результати щодо створення об’єктів інтелек-

НТП: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ туальної власності, патентних досліджень, маркетингової та комерційної діяльності, освоєння менеджменту на інноваційних засадах в багатьох наукових установах ЦНЗ регіону ще не набули належної привабливості. Ряд наукових установ і надалі формально проводять патентні та кон’юнктурно-маркетингові дослідження, що призводить до необґрунтованої оцінки попиту та пропозицій на науковий продукт і вибору комерційно безперспективних розробок. Все це унеможливлює після завершення розробок їхню реалізацію на договірній основі. Аналіз показує, що результати у сфері інноваційної діяльності могли б бути значно вагомішими, якби наукові установи ЦНЗ зуміли пристосуватися до вимог ринку і активізувати роботу щодо укладання ліцензійних та господарських договорів. В умовах ринкової економіки, на думку провідних вчених країни, вирішення цього питання забезпечує модель, яка передбачає організацію наукоємного ринку за принципом – наукова сфера забезпечує максимальний інноваційний ефект, у тому числі в АПК, якщо вона працює як єдиний інтегрований комплекс із ринковою інноваційною інфраструктурою і забезпечує замовлення, апробацію та впровадження результатів наукових досліджень за підприємницькими принципами, тобто створюються корпоративні структури. Такі структури повинні мати три складові: інтеграційну, інноваційну та інвестиційну. Інтеграційна складова – це об’єднання держави, науки, виробництва та бізнесу. Інноваційна – стимулює запровадження розроблених чи адаптованих науково-технічних та управлінських здобутків аграрного спрямування. Інвестиційна – передбачає кредитну привабливість інноваційних проектів та їх фінансове забезпечення державою, зовнішніми інвесторами і за рахунок внутрішніх резервів. Аналіз інноваційно-маркетингової діяльності одного з провідних дослідницьких закладів регіонального центру наукового забезпечення - Чернігівського інституту АПВ УААН - свідчить, що наукова діяльність установи, як і більшості подібних закладів у системі АПК України, в основному зорієнтована на бюджетне і позабюджетне фінансування тих пріоритетних прикладних досліджень і наукових розробок, вихідну продукцію яких у вигляді товару можна швидко реалізувати. Оскільки висока ефективність такої товарної продукції, короткий термін окуп-

ності затрат на неї і вирішують першочергові економічні чи технологічні завдання володаря новацій. Тому на ринку дуже часто пропонується, так би мовити, натуральний товар наукового змісту – нові сорти і гібриди сільськогосподарських культур, племінний молодняк високопродуктивних порід з додаванням відповідних технологій вирощування та утримання. Так, науковцями Інституту створено і занесено до державного Реєстру сортів рослин України 15 сортів сільськогосподарських культур, розроблені науковообґрунтовані системи ведення рослинництва, тваринництва і кормовиробництва в регіоні. Інститут у повній мірі забезпечує Чернігівську область елітним і високорепродукційним насінням. Селекційні інновації установи займають вагомий сегмент ринку в регіоні та Україні. Маркетингові дослідження інфраструктури ринку наукової продукції АПК регіону показали, що 80,2% агроформувань-респондентів підтверджують перспективність застосування нововведень, не визначилися – 16,7%, відмовляється незначна кількість – 3,1%. Разом з тим слід зауважити, що повну готовність до впровадження пропонованих інновацій підтверджує в цілому по АПК 49,4%. Щодо готовності застосування по галузях, то у рослинництві ступінь сприйнятливості інновацій становив 57,2%, у тваринництві – 37,8%. Як свідчать результати опитування, масштабне впровадження інновацій в агропромисловому виробництві сільськогосподарські виробники готові здійснювати лише після покращення свого фінансово-економічного стану, не розуміючи, що така вичікувальна позиція та сподівання на зустрічні кроки з боку держави без власних зусиль на поліпшення стану виробництва своїх підприємств навряд чи дасть позитивні результати. Як показує аналіз ефективності роботи сільськогосподарських підприємств області, стабільний фінансово-економічний стан в даний час мають ті з них, які відразу після реформування почали впроваджувати у своїй діяльності інноваційні розробки та постійно або досить часто використовують наукові досягнення при виробництві сільськогосподарської продукції. Саме ці підприємства є активними споживачами наукових послуг та наукоємної продукції. Головна вимога сьогодення – виробництво наукоємної продукції підпоряд-

кувати вимогам ринку. Виходячи з цього, завдання маркетингової служби Інституту - у найближчі три роки довести обсяги впровадження селекційних інновацій в галузі насінництва зернових озимих, ярих і зернобобових культур - до 61%, насінництва картоплі – до 30%, технологічних інновацій у напрямку родючості ґрунтів та агрохімікатів – до 5%, інших нововведень – до 4% (рис 1). Ринок агрохімікатів

Ринок насіння картоплі

Ринок інших технологічних розробок

Ринок насіння зернових

Рис. 1. Сегментація ринку інновацій Чернігівського інституту АПВ УААН за ступенем фінансової привабливості

Стратегія просування інноваційних розробок Інституту ґрунтується на сильних сторонах бізнесу даного закладу, а також на ступені привабливості продукції, що пропонується ринку. Таким чином, можна стверджувати, що для забезпечення балансу інтересів основних суб’єктів створення і використання інноваційних ресурсів, підрозділам з інтелектуальної власності і маркетингу інновацій ЦНЗ регіону необхідно приділити особливу увагу створенню патентоздатних розробок та підвищенню активності щодо набуття на них охоронних документів і посилення мотивації до цих заходів; організувати в наукових установах постійнодіючий моніторинг відстеження кон’юнктури ринку наукової продукції та тенденцій світового розвитку галузей агропромислового виробництва; значно покращити доступ наукових співробітників до комерційно-рекламних джерел інформації і світової інформаційної мережі “Інтернет”. Вивчення інформаційного ресурсу дозволить створювати відповідні до сучасних вимог ринку конкурентоспроможні селекційні і технологічні розробки, реалізація яких сприятиме інноваційному розвитку регіону.

нтп: проблеми, пошуки, здобутки

Контроль і контролінг як інструменти управління підприємством Процеси глобалізації у світовій економіці, поглиблення міжнародного поділу праці, формування сучасних організацій (транснаціональних корпорацій, холдингових компаній, промислово-фінансових груп, франчайзингових об’єднань тощо) вимагають створення в кожній країні клімату підприємницької активності, механізмів інноваційного розвитку, ефективної ринкової інфраструктури. Сучасний етап розвитку національної економіки України, який характеризується підвищенням ролі приватної власності, розвитком фондового ринку, активізації зовнішньоекономічної діяльності, потребують удосконалення механізму управління організаціями як найважливішого чинника впливу на працівників з метою досягнення поставлених цілей. Адже саме управлінська діяльність визначає успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, якість інституційних і структурних змін, здатність до адаптації в умовах жорсткої конкуренції. Технологія управління підприємством (організацією) є безперервним, динамічним, послідовним, стійким, мінливим, цілеспрямованим процесом, який має циклічний характер. Вона формується завдяки безперервному перебігу функцій менеджменту, які відображають сутність і зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління і класифікуються за ознакою місця в системі менеджменту на загальні (лежать в основі здійснення будь-якого управлінського процесу), конкретні (за їх допомогою відбуваються конкретні управлінські процеси) та об’єднувальні (керівництво пронизує всі управлінські процеси в організації). На сучасному етапі розвитку менеджменту до загальних функцій належать планування, організування, мотивування, контролювання і регулювання, які є абстрактними і перетворюються на реальну управлінську діяльність лише тоді, коли з їхньою допомогою відбувається реалізація конкретних функцій менеджменту. Важливим чинником забезпечення стабільності та передбаченого рівня розвитку економічного суб’єкта є контролювання, під яким розуміють вид управлінської діяльності щодо оцінки рівня виконання завдань і досягнення цілей, виявлення відхилень, збоїв, недоліків та причин виникнення з метою уникнення нагромадження й повторення помилок, мінімізації втрат, подолання складних організаційних проблем. Контролювання як вид управлінської діяльності (процес) реалізується на засадах виконання контрольних операцій (контролю). Контроль класифікують за різними ознаками: за змістом (фінансовий, виробничий, маркетинговий); за етапами виробничо-господарської діяльності (попередній, поточ-

№3(13), липень-вересень 2008

А.В.Іванько, заступник директора з науково-виробничої діяльності, завідувач лабораторії економіки та управління інституту АПВ, кандидат економічних наук, заслужений працівник с/г

ний та завершальний); за рівнем централізації (централізований і децентралізований). Ефективність контролю залежить від цілого ряду чинників: об’єктивність критеріїв і стандартів, які б забезпечували реальні можливості людей та справедливість контролю; якісне інформування про стан контрольованих об’єктів і процесів; використання методів матеріального стимулювання за дотримання встановлених критеріїв і досягнення запланованих результатів; надання особливої уваги контролю виробничих процесів тощо. Розуміючи важливість даного питання та з метою забезпечення системності і більш чіткої координації дослідної, господарської і комерційної діяльності дослідних господарств інституту АПВ, підвищення моральної і матеріальної зацікавленості їх керівників і спеціалістів у результатах роботи підприємств з урахуванням відповідних напрямів роботи в Чернігівському інституті агропромислового виробництва УААН був виданий наказ „Про моніторинг роботи дослідних господарств” (додається), яким передбачений механізм його реалізацій з визначенням чіткого переліку показників, на основі яких визначається рейтингова оцінка діяльності дослідних господарств. Враховуючи, що моніторинг є складовою частиною управ-

нтп: проблеми, пошуки, здобутки ління і зводиться до постійного спостереження за станом об’єктів шляхом систематичного збору та обробки інформації, яка може бути використана для покращення процесу прийняття рішення або як інструмент зворотного зв’язку з метою оцінки, контролю або прогнозу їх діяльності, у вищезазначеному наказі, зокрема, зроблений акцент на питаннях експериментального впровадження у виробництво закінчених наукових, функціонуванні науково-технологічних демонстраційних полігонів у рослинництві та модельних ферм у тваринництві, пропаганді та рекламуванні наукових розробок науково-дослідних установ області, а також супроводу діяльності дослідних господарств системи керівниками структурних підрозділів інституту АПВ по очолюваних напрямах роботи та мотивування праці. Для оперативного вирішення питань і прийняття відповідних управлінських рішень, ефективного функціонування інформаційно-управлінської системи конт ролю – формалізованої системи підготовки інформації, необхідної для прийняття відповідного управлінського рішення, яке, в свою чергу, є визначальним процесом управлінської діяльності, оскільки формує напрями діяльності організації та її окремих працівників, в інституті АПВ створюється інформаційно-аналітична система на основі відповідного комп’ютерного забезпечення. Нині, коли Україна визнана світовим співтовариством як країна з ринковою економікою, проблема здійснення дієвого й ефективного контролю за діяльністю суб’єктів господарювання не лише стає ще актуальнішою, а й зростає необхідність і значення контролю в управлінні ними. Проблема набуває особливої актуальності ще й у зв’язку з перенесенням у вітчизняну дійсність запозичених західних концепцій, що безпосередньо стосуються проблеми контролю. Серед них певне місце посідає концепція контролінгу. Контролінг є принципово новою концепцією в управлінні підприємством, яка здатна забезпечити підтримку внутрішнього балансу економіки підприємства і ефективного його розвитку шляхом формування об’єктивної інформації про витрати в доходи, що дає змогу приймати об’єктивні управлінські рішення. Він забезпечує прогнозований результат діяльності й ефективний зворотний зв’язок, переведення управління підприємством на якісно новий рівень, інтегруючи та спрямовуючи діяльність різних служб і підрозділів підприємства на досягнення найбільш важливих цілей. На підприємстві завжди має бути розроблена стратегія його оновлення, вдосконалення діяльності, а отже, можна стверджувати, що необхідність запровадження контролінгу на підприємствах зумовлена потребою розробки стратегії розвитку і функціонування підприємства на ринку. Загалом стратегія діяльності підприємства - це визначення основних його довгострокових цілей та завдань, обрання курсу дій (зокрема, розподілу ресурсів), необхідних для досягнення поставлених цілей. Практика показує, що успішна фінансово-господарська діяльність підприємства майже на 70% залежить від стратегічної спрямованості, на 20% - від ефективності оперативного управління і на 10% - від якості виконання поточних

Чернігівський інститут агропромислового виробництва Українська академія аграрних наук

Н А К А З 28 січня 2008 року

Про моніторинг роботи

№ 11

дослідних господарств

З метою забезпечення більш чіткої координації дослідної, господарської і комерційної діяльності дослідних господарств інституту АПВ, підвищення моральної і матеріальної зацікавленості їх керівників і спеціалістів у результатах роботи очолюваних підприємств з урахуванням відповідних напрямів роботи та керуючись ст. 3, 5 і 8 Статуту інституту АПВ та ст. 2, 3 і 6 Статуту дослідних господарств Інституту АПВ, наказую: 1. Запровадити, починаючи з січня 2008 року, щомісячний моніторинг роботи дослідних господарств з урахуванням показників, зазначених у додатку 1 та щоквартальне підбиття підсумків їх роботи на розширених нарадах керівників і спеціалістів господарств (за участю керівників структурних підрозділів інституту АПВ). 2. Керівникам дослідних господарств забезпечити подання достовірної інформації згідно з додатком 2 у визначені терміни. 3. Керівникам структурних підрозділів інституту АПВ: 3.1. Забезпечити здійснення контролю по наданню дослідними господарствами відповідної інформації, її попереднє опрацювання та подання узагальненої інформації (за напрямом роботи в цілому по Інституту і в розрізі господарств) керівництву Інституту; 3.2. Забезпечити визначення рейтингу господарств за очолюваним напрямом роботи (за формою, згідно з додатком 3) та подання даних розрахунків до 10 числа кожного місяця для подальшого узагальнення науковому співробітнику лабораторії економіки і управління Тавлуй С.А. Взяти до відома, що в разі: • несвоєчасного надходження відповідної інформації від окремих дослідних господарств, обрахунок рейтингових показників по ньому здійснюється з врахуванням показників попереднього місяця; • подання з дослідного господарства необ’єктивної інформації – результати моніторингу перераховуються, а керівник і спеціаліст господарства за відповідним напрямом позбавляється права на отримання морального і матеріального заохочення у відповідному кварталі. 3.3.Здійснювати детальний аналіз показників та супровід діяльності дослідних господарств за очолюваними напрямами роботи, забезпечивши при необхідності запровадження відповідної оперативної звітності та проведення співбесід з відповідними спеціалістами підприємств, надання їм методичної або практичної допомоги, в тому числі і з виїздом безпосередньо в господарство; 3.4.Організовувати об’їзди дослідних господарств з питань вивчення культури виробництва та запровадження результатів організаційних і наукових здобутків як приклад ефективного господарювання для сільгосптоваровиробників області; 3.5.Враховувати рейтингові показники при підготовці пропозицій директору Інституту АПВ для укладання контрактів з керівниками дослідних господарств. 4.Лабораторії економіки і управління: 4.1.До 15 числа кожного місяця забезпечити обрахунок рейтингу дослідних господарств з урахуванням п.3.2 наказу (за формою, згідно з додатком 4) і доводити його до відома керівництва і керівників структурних підрозділів Інституту АПВ та керівників дослідних господарств: щомісячного - як середньозважений індекс визначених показників за напрямами роботи та щоквартального і річного – як суму рейтингових показників за відповідні місяці. В разі зміни показників, за якими буде визначатись рейтинг, інформувати про це керівників дослідних господарств не пізніше 5 числа місяця, що передуватиме тому місяцю, в якому передбачається проведення відповідної їх зміни. 4.2.Забезпечити по можливості оприлюднення щоквартальних результатів моніторингу дослідних господарств у засобах масової інформації, зокрема у відповідних районних газетах та журналі „Чернігівщина аграрна”. 5.Дослідні господарства, які визначені за результатами моніторингу лідерами, нагороджуються за підсумками року Почесною грамотою Інституту АПВ, а їх керівники і спеціалісти за напрямами роботи, які зайняли за результатами моніторингу перше місце у відповідному кварталі та за підсумками року в цілому, нагороджуються Почесною грамотою інституту АПВ з виплатою грошової премії згідно з Положенням про преміювання; Взяти до відома, що грошова премія керівнику господарства виплачується в разі відсутності простроченої заборгованості із заробітної плати і за умови, що за рейтинговим показником „Маркетинг інновацій та інноваційний провайдинг” господарство займає за відповідний період не нижче 2 місця. 6.Заступнику директора Інституту з науково-виробничої діяльності Іваньку А.В. та головному бухгалтеру інституту Таран І.Г. спільно з директорами дослідних господарств та керівниками структурних підрозділів інституту АПВ розробити і подати на затвердження до 1 березня п.р. положення про преміювання директорів і спеціалістів дослідних господарств. 7.Керівникам дослідних господарств інституту АПВ: 7.1.Враховувати рейтингові показники при проведенні преміювання спеціалістів очолюваних господарств за відповідними напрямами роботи; 7.2.Вносити при необхідності пропозиції по удосконаленню існуючого моніторингу роботи дослідних господарств. 8.Контроль за виконанням наказу покласти на керівників відповідних структурних підрозділів Інституту, а координацію роботи – на заступника директора з науково-виробничої діяльності Іванька А.В. Директор інституту

С.В. Дерев'янко

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

№3(13), липень-вересень 2008

грудень

жовтень

листопад

вересень

липень

серпень

червень

квітень

1. Е к о н о м і к а 1.1.Виробництво валової продукції на 1 працівника, грн. + 1.2.Реалізовано продукції на одного працівника, грн. + + + + 1.3.Середньомісячний розмір зарплати одного штатного + + + + працівника, грн. 1.4.Динаміка середньомісячного розміру зарплати одно- + + + + го штатного працівника, % до попереднього місяця 1.5.Заборгованість із виплати зарплати, % до середньо+ + + + місячного фонду оплати праці з початку року 1.6.Середня ціна реалізованої продукції, грн. за тонну 1.6.1. - молока + + + + 1.6.2. - м’яса ВРХ + + + + 1.6.3. - м’яса свиней + + + + 1.6.4. – зерна + + + + 2. Ф і н а н с и 2.1.Фондозабезпеченість, грн. на 100 га с/г угідь + 2.2.Придбано основних засобів на 100 га с/г угідь в грн. у + % до фондозабезпеченості 2.3.Дебіторська заборгованість всього 2.3.1. грн. на 1 га ріллі + + + + 2.3.2. у % до початку місяця + + + + 2.4.Динаміка довгострокових зобов’язань, % до початку + + + + місяця 2.5.Кредиторська заборгованість всього, 2.5.1. грн. на 1 га ріллі + + + + 2.5.2. % до початку місяця + + + + 2.6.% виконання перед інститутом АПВ договірних + зобов’язань за ліцензійними угодами (сплата роялті) 3. Т в а р и н н и ц т в о 3.1.Поголів’я худоби, у % до відповідного періоду минулого року 3.1.1. – ВРХ, всього + + + + 3.1.2. в т.ч. корів + + + + 3.1.3. - свиней + + + + 3.2.Поголів’я худоби на 100 га с /г угідь, гол. 3.2.1. - ВРХ + + + + 3.2.2. в т.ч. корів + + + + 3.2.3. - свиней (на 100 га ріллі) + + + + 3.3.Обсяги виробництва, у % до відповідного періоду минулого року 3.3.1. - молока + + + + 3.3.2. - м’яса + + + + 3.4.Обсяги виробництва, цнт. на 100 га с/г угідь 3.4.1. - молока + + + + 3.4.2. - м’яса в ж. в. + + + + 3.5.Продуктивність худоби: 3.5.1. - надій молока на корову, кг + + + + 3.5.2. - середньодобові прирости ВРХ, г + 3.5.3. - середньодобові прирости свиней, г + 3.6.Продуктивність худоби у % до відповідного періоду минулого року: 3.6.1. - надій молока на корову, кг + + + + 3.6.2. - середньодобові прирости свиней, грам + 3.6.3. - середньодобові прирости ВРХ, г + 3.7.Введено первісток на 100 корів, гол. + + + + 3.8.Приплід : 3.8.1. - телят на 100 корів, голів + 3.7.2. - поросят на 100 свиноматок, голів + 3.9.Середня вага однієї голови, що реалізована, кг 3.9.1. ВРХ + + + + 3.9.2. свиней + + + + 3.10.Племпродаж поголів’я, % до загального поголів’я : 3.10.1. ВРХ + 3.10.2. свиней + 3.11.Падіж, % до обороту стада 3.11.1. ВРХ + + + + 3.11.2. свиней + + + + 3.12.Придбано макухи, кг на 1 корову, наявну на по+ чаток року 3.13.Закуплено ВРХ у населення, голів на 100 корів, що + були в господарстві на початок року 3.14.Випасається ВРХ цілодобово у % до наявного поголів’я + ВРХ (за винятком телят нинішнього року народження) 4. Р о с л и н н и ц т в о 4.1.Посіяно ярих всього, % до прогнозу + 4.2.Заготовлено гною для внесення, т на 1 га ріллі + + 4.3.Придбано мінеральних добрив на 1 га ріллі 4.3.1. азотних, кг д.р. + + + 4.3.2. фосфорних, кг д.р. + + + 4.3.3. калійних, кг д.р. + + + 4.4.Внесено добрив на 1 га ріллі: 4.4.1. органічних, т + 4.4.2. мінеральних , кг д. р. + + 4.5.Посіяно культур на зелені добрива, % до площі ріллі + 4.6.Проведено хімічної меліорації ґрунтів, % до площі + ріллі, що підлягає хімічній меліорації 4.7.Проведено хімічний захист посівів, % до загальної площі 4.7.1. від бур’янів + 4.7.2. від шкідників + 4.7.3. від хвороб + 4.8.Висіяно протруєним насінням, % до площі посіву + +

травень

лютий

березень

Показники

січень

Місяці

+ + + +

+ +

+ + +

+ +

+ + +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

+ + +

+ +

+ + + + +

+ + +

+ + + +

+ + +

+ + + + +

+ + + +

+ + +

+ + + +

4.9.Збирання врожаю, % до площі посіву 4.9.1. зернових (без кукурудзи) 4.9.2. кукурудзи на зерно 4.10.Урожайність зернових і зернобобових (без кукурудзи) 4.10.1. % до середнього показника за останні 3 роки 4.10.2 % до середньо районного показника 4.11.Урожайність кукурудзи: 4.11.1. % до середнього показника за останні 3 роки 4.11.2 % до середньо районного показника 4.12.Посів озимих зернових, % до прогнозу 5. Н а с і н н и ц т в о 5.1.Вироблено насіння ярих культур всього: 5.1.1. у % до попереднього року + + + 5.1.2. ц/га + + + 5.2.Підготовлено кондиційного насіння ярих культур для + + + реалізації, % до виробленого насіння 5.3.Реалізовано насіння ярих культур, всього 5.3.1. % до підготовленого насіння + + + + 5.3.2. % до минулого року 5.4.Підготовлено кондиційного насіння супереліти ярих + + + культур для власної сівби, % до потреби 5.5.Придбано розсадників розмноження ярих культур, + + + % до потреби 5.6.Вироблено насіння озимих культур всього: 5.6.1. у % до попереднього року 5.6.2. ц/га 5.7.Підготовлено кондиційного насіння озимих культур для реалізації, % до виробленого насіння 5.8.Реалізовано насіння озимих культур, всього 5.8.1. % до підготовленого насіння 5.8.2. % до минулого року 5.9.Підготовлено кондиційного насіння супереліти озимих культур для власної сівби, % до потреби 5.10.Придбано розсадників розмноження озимих культур, % до потреби 6. К о р м о в и р о б н и ц т в о 6.1.% виконання прогнозу сівби багаторічних трав 6.2.Виконання плану сівби однорічних кормових культур + і сумішок на зелений корм, сінаж і ранній силос, % 6.3.Виконання плану сівби поукісних кормових культур, % 6.4.Виконання плану сівби капустяних культур, % 6.5.Виконання плану сівби озимих на зелений корм, % 6.6.Посіяно озимих на зелений корм з розрахунку на 1 корову, наявну на початок поточного місяця, соток 6.7.Виконання плану сівби пожнивних кормових культур, % 6.8.Посіяно пожнивних кормових культур з розрахунку на 1 корову, наявну на початок поточного місяця, соток 6.9.Скошено багаторічних трав І укосом, % до наявних 6.10.Скошено багаторічних трав ІІ укосом, % до наявних 6.11.Використано однорічних трав на зелений корм, сінаж і ранній силос, % до посіяних 6.12.Зібрано кукурудзи на з/к та силос, % до прогнозу 6.13.Заготовлено, % до прогнозу: 6.13.1. сіна 6.13.2. сінажу 6.13.3. силосу (включаючи ранній) 6.13.4. концкормів 6.14.Заготовлено сіна на 1 корову, яка були на початок року, т 6.15.Заготовлено кормів усіх видів на 1ум. гол., ц к. од. 6.16.% забезпечення кормів білком 7. М е х а н і з а ц і я 7.1.Готовність техніки до проведення польових робіт, % 7.1.1. тракторів + + + 7.1.2. плугів + + + 7.1.3. дискових борін і лущильників + + + 7.1.4. культиваторів + + + 7.1.5. сівалок + + + 7.2. Готовність техніки до проведення збиральних робіт, % 7.2.1. сінозбиральної техніки + 7.2.2. зернозбиральних комбайнів 7.2.3. кормозбиральних комбайнів + + 7.2.Тривалість збирання ранніх зернових, днів 7.3.Підготовлено площ на зяб, % до прогнозу 7.4.Готовність кормоприготувальних об’єктів 7.5.Виробіток на трактор, га ум. оранки 7.6.Витрати дизпалива на 1 га ріллі, кг + 8. М а р к е т и н г і н н о в а ц і й т а і н н о в а ц і й н и й п р о в а й д и н г 8.1.Експериментальне впровадження закінчених наукових розробок у виробництво, кількість 8.2.Функціонування науково-технологічних демонстраційних полігонів у рослинництві, кількість 8.3.Функціонування модельних ферм у тваринництві, + + + + кількість 8.4.Проведення семінарів, нарад, круглих столів, участь у ярмарках і т.п. по пропаганді та рекламуванні наукових + розробок науково-дослідних установ області, кількість 8.5.% забезпеченості господарства спеціалістами 8.5.1. в т.ч. з вищою освітою, % 8.6.Направлено сільської молоді на навчання у вищі сільськогосподарські навчальні заклади, % до загальної чисельності спеціалістів 8.6.1. із них, зараховано на навчання, % до направлених на навчання

+ +

+ + + + + + +

+ + +

+ +

+ + +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

+ + + +

+ +

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

ділів підприємства; оціночні показники діяльності підприємства і структурних підрозділів; терміни проведення аналізу фактичного стану підприємства та подачі результатів аналізу і підготовлених проектів управлінських рішень керівнику підприємства; систему контролю за виконанням управлінських рішень тощо. Для забезпечення виконання ролі контролінгу в системі підприємства необхідно створити особливу інформаційну систему, яка б сигналізувала керівництву про постійні ризики і шанси, які можуть очікувати підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища (СРПР – система раннього попередження та регулювання). Отже, контролінг - одна з найсучасніших і ефективних систем керування підприємством. Він являє собою відособлену систему, економічна сутність якої полягає в динамічному процесі перетворення та інтеграції існуючих методів обліку, аналізу, планування, контролю і координації в єдину систему отримання і обробки інформації та прийняття на її основі управлінських рішень, а точніше - в систему управління підприємством, орієнтовану на досягнення всіх цілей, що постають перед ним. Але поки що в економічній науці з приводу контролінгових досліджень діє ефект „перетягування ковдри”. Тому замість перетягування з Заходу функцій контролінгу слід провести інжиніринг наявної управлінської функції – контролю. Головними його засобами мають стати спостереження, перевірка, облік, аналіз тощо.

Носівська СДС (кількість балів/ рейтинг) в т.ч.: - економіка - фінанси - тваринництво - рослинництво - механізація - маркетинг інновацій ДП „ДГ „Агрофірма Лосинівська” (кількість балів/рейтинг)в т.ч.: - економіка - фінанси - тваринництво - рослинництво - механізація - маркетинг інновацій ДП „ДГ „Прогрес” (кількість балів/рейтинг)в т.ч.: - економіка - фінанси - тваринництво - рослинництво - механізація - маркетинг інновацій

34/2

З початку року

ІІ квартал

Червень

Травень

Назва підприємства

Квітень

Узагальнюючі рейтингові показники роботи підприємств Чернігівського інституту АПВ УААН у 2008 році І квартал

завдань. З огляду на це загальний успіх діяльності залежить від якості стратегічного аналізу, реальності стратегічного планування, рівня реалізації стратегічних завдань. Ефективність стратегії визначається тим, наскільки великим є розрив між стратегічним планом та реальними можливостями підприємства. У науковій літературі ще досі не сформовано єдиного погляду щодо сутності контролінгу, і він не має чітких визначень. І, як зазначав Рене Декарт, „можна позбавити людство більшої частини його помилок, коли точно визначити сенс слова”. Упродовж різних етапів розвитку змінювалися пріоритети та орієнтири в концепціях контролінгу. В економічній літературі можна виділити такі з них: • концепція контролінгу, орієнтована на систему обліку (30-ті роки ХХ ст.); • концепція контролінгу, орієнтована на інформаційну систему (70-80-ті роки ХХ ст.); • концепція, орієнтована на систему управління (початок ХХІ ст.); • концепція П. Хорвата, вважається класичною, згідно з нею виділяється система планування і контролю та система інформаційного забезпечення, координацію між якими забезпечує система контролінгу; • практична система контролінгу Deyle F., Mayer E., в якій контролінг розглядається як інструмент цілеспрямованого управління підприємством. На думку сучасних економістів, контролінг, його економічна сутність визначається як система керування прибутком підприємства; як автоматизована система управління за відхиленнями, яка сприяє реалізації фінансовогосподарській діяльності відповідно до запланованих показників; як функціонально відокремлений напрям економічної роботи на підприємстві, пов’язаний з реалізацією фінансово-економічної інформаційної функції в менеджменті для прийняття оперативних та стратегічних управлінських рішень. Враховуючи, що чіткого розмежування по змісту між концепціями не існує, можна зробити висновок, що кожна з них може і повинна доповнювати одна одну. Виходячи з цього, можна вважати, що контролінг – це спеціальна, саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг. Основною метою контролінгу є організація процесу управління на досягнення всіх завдань, які постають перед підприємством у процесі його виробничої діяльності. Контролінг повинен реагувати на „слабкі” місця, оперативно втручатися у процеси, які загрожують підприємству, виявляти та послаблювати вплив несприятливих тенденцій, а для цього повинна завчасно отримуватися відповідна інформація. Тому на впровадження системи контролінгу необхідно спрямувати діяльність усіх структурних підрозділів і служб, а сама служба контролінгу має стати мозковим центром підприємства. Для цього потрібно розробити: схему організаційної структури, центрів витрат і відповідальності; положення про службу контролінгу з чіткими функціональними обов’язками спеціалістів (контролерів); інформаційні потоки, забезпечуючи своєчасну інформацію за результатами діяльності підроз-

12,5/2 12,5/2 11,5/1-2 36,5/2 70,5/2

4/1 8,5/2 5/1 4/1 7.5/2 5/5

1 5 1 2 2-5 -

5 1-2 1 2 1 1-3

1 2 1 2 2 3-4

53/3

16,5/3

23/4

27,5/5

67/5

120/4

11/4 10,5/4 8/2 9/3 9,5/3 5/5

3-4 3 3 3-4 2-5 -

3 4 4 3 3-5 5

4 5 5 4-5 3-5 5

10,5/4 12/4 12/4 11/4 11,5/3-5 10/5

21,5/4 22,5/4 20/3 20/3 21/3 15/5

56,5/4

20/5

24/5

19/3

63/4

119,5/3

14/5 10/3 9/4 12/4 10/4 1-2/1-2

5 4 4 3-4 2-5 -

4 5 5 4 3-5 1-3

2 4 4 3 3-5 2

11/5 13/5 13/5 10,5/3 11,5/3-5 4/1

25/5 23/5 22/4 22,5/4 21,5/4 5,5/1

12/1 11,5/1-2 31,5/1

ДП „ДГ „Іванівка” (кількість балів/рейтинг)в т.ч.: - економіка - фінанси - тваринництво - рослинництво - механізація - маркетинг інновацій

29,5/1

8/1

8/2-3 3/1 8,5/3 5/2 3,5/1 1-2/1-2

2 2 2 1 1 -

ДП „ДГ „Івківці” (кількість балів/ рейтинг) в т.ч.: - економіка - фінанси - тваринництво - рослинництво - механізація - маркетинг інновацій

70/5

18/4

8/2-3 13/5 14,5/5 15/5 14,5/5 5/5

3-4 1 5 5 2-5 -

2 3 2 1 2 1-3

3 1 2 1 1 3-4

19,5/3 20,5/4 1 1-2 3 5 3-5 5

5 3 3 4-5 3-5 1

7/1-2 11/1 8,5/3 17/2 3/1 8/1 6/2 10/2 6,5/2 14/2 5,5/2-3 10,5/3

61/1

7/1-2 15/2 6/2 9/1 6/2 14,5/2 3/1 8/1 4/1 7,5/1 5,5/2-3 7/2 58/3

128/5

9,5/3 5,5/1 11/3 14,5/5 11,5/3-5 6/4

17,5/3 18,5/3 25,5/5 29,5/5 26/5 11/4

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

ОЦІНКА МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КОНТРОЛЬ ЗА НЕЮ В ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ІНСТИТУТІ АПВ УААН Державна комплексна стратегія подальшого розвитку наукоємної аграрної сфери передбачає перетворення України до 2010 р. у провідну світову агропромислову державу. Це передбачає збільшення частки ВВП в АПК у 2,5 раза, продукції АПК на зовнішніх ринках - у 2,5 раза, прибутковість виробництва в АПК - на 10-12%, зовнішні та внутрішні інвестиції в АПК - у 7 разів, доходи населення, зайнятого в АПК, - у 6 разів, поновлення засобів виробництва - у 5 разів, забезпечення 85% зайнятості на селі, підняття рівня забезпечення сільського населення об’єктами соціальної інфраструктури - на 50%, забезпечення росту доходів селянських господарств - у 6 разів, підвищення родючості ґрунтів - на 50%, формування екологічного бренду України. Сучасний стан ринку агропродовольчого сектора України характеризується незбалансованістю попиту і пропозиції, є стихійним, з нерозвиненою інфраструктурою, елементами адміністрування при вирішенні окремих проблемних питань. На жаль, в даний час майже 69% продукції сільського господарства виробляють підсобні селянські господарства, що не мають можливостей інтенсивно нарощувати обсяги виробництва, характеризуються низьким рівнем кооперування та асоціювання виробників. Створення ефективної системи ринкових відносин між наукою та виробництвом у реальних економічних умовах не відповідає сучасному рівню. Інколи пропозиції науки не відповідають потребам виробника, який хоче отримувати готові рішення, забезпечені ресурсами та підтримкою. У цілому питання методології прогнозування параметрів розвитку наукоємного аграрного ринку є проблематичним. Аналіз сучасного стану ринку, який було оприлюднено на 10-их річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників, свідчить про наявність трьох груп продукції за рівнем конкурентоспроможності. Перша група – конкурентоспроможна продукція (продовольче та фуражне зерно і продукти його переробки, насіння соняшнику і продукти його переробки). Друга група – продукція перспективної конкурентоспроможності (м’ясо птиці, овочі, яйця, молоко та молокопродукти, свинина, картопля, насіння ріпаку і сої та продукти їх переробки, мед). Третя група – продукція з низькою перспективою створення конкурентоспроможності (яловичина, цукор, льон, фрукти, виноград). З огляду на це у Чернігівському ІАПВ УААН розробляється відповідна маркетингова стратегія щодо поведінки на наукоємному ринку. Постійно вивчаються складові маркетингового

№3(13), липень-вересень 2008

О.Ю. Локоть, завідувач відділу наукового менеджменту та маркетингу інновацій ЧІАПВ УААН, О.Ф. Корнута, науковий співробітник відділу наукового менеджменту та маркетингу інновацій ЧІАПВ УААН

процесу, розробляються основи тактики та організаційноуправлінських механізмів інноваційного підприємництва, як реального потенціалу розвитку науки. Формуються способи і методи маркетингового супроводу підготовки та реалізації інноваційно-інвестиційних бізнес-проектів, аналізується інструментарій формування портфеля новацій-інновацій та підвищення економічної ефективності інноваційної діяльності. Аналіз показує, що на ринку інновацій фірми частіше застосовують кілька стратегій. Це є характерним і для Чернігівського ІАПВ УААН. Відомо, що стратегія – це детальний план досягнення маркетингової мети, що передбачає певну поведінку суб’єкта на наукоємному ринку. Досягнення тактичних результатів – кінцева і єдина ціль стратегії. Стратегія повинна розроблятися знизу вгору, а не навпаки. Ефективність маркетингової стратегії повинна оцінюватися тільки в тих точках, де вона стикається з покупцями та конкурентами. У будь-який момент часу в стратегічних планах суб’єкта повинна домінувати одна-єдина мета. Ця мета повинна, перш за все, бути зав’язаною з ресурсами суб’єкта. Таку концепцію можна назвати “єдиним напрямком атаки”, у нашому випадку – це постійний ріст надходження позабюджетних коштів. Стратегія просування інноваційних розробок Інституту базується на класичних принципах маркетингу та враховує рівень новизни і комерційної привабливості інновацій Інституту та можливі наявні і перспективні ринки їх збуту. Базовими на сучасному етапі розвитку Інституту є такі стратегії: • реанімація ринку (більш ефективне використання та освоєння наявних ринків наявними розробками; інтенсифікація маркетингових зусиль – маркетинг мікс); • розширення меж ринку (вихід на нові ринки з існуючими розробками – географічна та сегментна експансія); • розробка нових (або вдосконалення існуючих) селекційних і технологічних інновацій та освоєння традиційних ринків. Ці стратегії за напрямком охоплення ринку належать до диференційованого маркетингу, який передбачає охоплення кількох сегментів ринку (селекційні, технологічні інновації) і, відповідно, потребує розробки кількох комплексів маркетингу. Така сегментна спеціалізація має певні позитивні сторони, це, перш за все, незалежність від одного виду наукоємного товару, можливість більш швидко заробити позитивний імідж, бо якщо в сегменті не один оператор ринку - то в цей момент найважливішим для підтримання продажу є довіра покупців, вони купують не товар, а ім’я.

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

Стратегія Інституту передбачає шість напрямків досягнення мети: 1. Цільовий ринок (реальні клієнти) - головним для Інституту є первинний рівень (підприємства АПК, фермери, приватні особи), це споживачі, що на даний момент у вищій мірі готові здатні і хочуть купувати селекційні інновації (насіння зернових, зернобобових, картоплі); вторинний рівень для Інституту представляють споживачі, що в змозі купувати, але в меншій мірі готові та хочуть це робити (перш за все, це споживачі технологічних інновацій – дослідні та базові господарства, інвестуючі комерційні структури, сфера бізнесдорадництва); третинний цільовий рівень – це споживачі, які в силу об’єктивних причин не в змозі купувати інноваційну продукцію в даний час (агроформування у галузі льонарства – насіння, технології), але його треба мати на увазі як потенційний. Характеристика сегментів цільового ринку селекційних інновацій має такі параметри: конкуренція відносно незначна, в основному вони відповідають ресурсам і можливостям Інституту, відповідають довгостроковим цілям Інституту, мають перспективи у напрямку зростання ємності, темпів і прибутковості, Інститут з мережею дослідних господарств на даному етапі має значну ринкову частку в цьому сегменті. Щоб сьогодні досягти успіху, Інститут повинен орієнтуватися на конкурентів – суб’єктів ринку, що займаються селекційними інноваціями. Як недолік – відсутність бази даних з характеристиками цільових ринків (опис головних параметрів). 2. Позиціонування інноваційного продукту (основні установки) - це певні конкретні переваги та достоїнства інноваційної продукції, тобто створення мотивацій для купівлі свого товару. На жаль, в Інституті ще не відпрацьовані питання марочного товару, тобто брендінг інноваційної продукції як елемент маркетингової стратегії до кінця ще не опрацьований. Але свій інноваційний товар ми можемо позиціонувати за такими параметрами, як товар, що відповідає усім сучасним вимогам та має доступний ціновий рівень і супроводжується якісним науковим сервісним обслуговуванням (консалтинг). Сам Інститут необхідно позиціонувати, перш за все, як надійного і високопрофесійного партнера, що швидко реагує на запити споживачів. У селекційних інноваціях найкращим буде позиціонування достоїнств сортів (адаптованість до умов, висока продуктивність та якість). 3. Асортиментна група наукоємних товарів. На оптовому ринку насіннєвого матеріалу успіх міститься швидше у вузькому та глибокому, ніж широкому та дрібному асорти-

менті (краще два-три сорти в кожній асортиментній групі, але сорти-лідери). Асортимент насіннєвого товару Інституту можна вважати за цими параметрами середньонасиченим, перш за все, це елітне насіння, що включає 4 групи (озимі та ярі зернові, зернобобові і картопля). Лідером продаж є насіння озимої пшениці – найбільший попит (лідерів створюють покупці). Асортимент технологічних інновацій теж більше вузькоспрямований – левова частка припадає на вдосконалені ресурсоощадні технології, видів інших інновацій незначний процент. 4. Ціноутворення. Стратегія Інституту полягає в тому, щоб призначати адекватну ціну за свій інноваційний товар, враховуючи наявність певних переваг перед іншими подібними товарами конкурентів. Якщо цих переваг немає, товар продається на рівні цін конкурентів. У цілому ж, на наш погляд, за основу необхідно брати принцип встановлення ціни на інноваційні товари – “більше за ту ж ціну”, де передбачено разом з товаром надавати науковий консалтинговий супровід. Цей додатковий сервісний захід і буде конкурентною перевагою. Щодо стратегії ціноутворення при продажу насіння картоплі – то тут краще застосовувати принцип “атаки малим калібром”, тобто реалізація відносно дрібних партій приватному сектору та фермерським господарствам. При цьому загальні обсяги реалізації можуть сягати досить значних величин, враховуючи велику ємність цього цільового сегменту ринку. Цікаво, що ціна на певні сорти-новинки картоплі може встановлюватися на 25-50% вищою, це так званий “ореол загадковості”. Ефект загадковості (висока ціна) припускає наявність високої якості товару і створює попит. Виникає питання, чому саме така ціна? Це, природно, створює можливість розповісти потенційному покупцю, що цікавого в цьому продукті і чому він так дорого коштує. Споживач повинен отримати переконливу відповідь на своє запитання. Отже, в план такого (та інших) продажу необхідно включати опис основних та додаткових переваг товару, а також роз’яснити, чому, враховуючи ціну, наша пропозиція найбільш приваблива для клієнта. При цьому споживач залишається задоволений купівлею, а Інститут – отримує максимальний прибуток. Це є пропонування підсумкової ціннісної значущості. Необхідно продовжувати пошук оптимального рівня: ціна – обсяги продажу. 5. Розподіл (доступність до цільового ринку). Існує два шляхи продажу – самостійно або через посередника. Можна діяти обома способами. Розподіл здатен створити ряд серйозних проблем. Тому, обираючи канали розподілу, треба звернути увагу на один з головних критеріїв – витрати на реалізацію. Інститут практикує самостійну реалізацію. У перспективі можлива реалізація через посередників – біржі. 6. Комунікаційна стратегія (просування товарів на ринок). Сучасна комунікаційна стратегія базується на інформації, оскільки в інформаційному вакуумі бізнес-діяльність неможлива. Впровадження інновацій повинно складатися з ретельно продуманої послідовності комунікаційних дій: а) персональний продаж (електронна пошта, безпосередній контакт науковців при реалізації інноваційного продукту); б) стимулювання збуту (цей засіб впливає саме на поведінку, тобто змушує покупців безпосередньо діяти. Краще ці заходи зі стимулювання проводити на виставках, ярмарках,

Науковці радять Таблиця 1. План роботи Чернігівського інституту АПВ УААН (календар заходів по вдосконаленню маркетингової діяльності)

Роки 2007

2008

2009

2010

Квартали 1

Проблема № 1 Визначити можливість підвищення коефіцієнту прибутковості Інституту Цільова сегментація Диференціація та позиціонування Системи маркетингових досліджень Аналізи маркетингового клімату Цілі і стратегії маркетингу Управління продуктом Розробка нового товару Проблема № 2 Зміщення акцентів з внутрішніх інтересів Інституту на задоволення потреб споживачів Обслуговування клієнтів Управління збутом Прямий маркетинг Інтегровані маркетингові комунікації Управління рекламою Зв’язки з громадськістю Маркетинг відносин Проблема № 3 Покращення якості роботи працівників ринку за допомогою додаткового тренінгу та системи контролю за виконанням рішень Управління марочним капіталом Реалізація маркетингових заходів Управління торговими клієнтами Організація маркетингу Управління просуванням Управління ціноутворенням Управління розділом/каналами

Головні завдання

№3(13), липень-вересень 2008

Другорядні

Третьорядні

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

№1(11), січень-березень 2008

Маркетингова перевірка починається з класифікації всієї маркетингової діяльності за 21 показником (табл. 2). По кожному з них встановлюються бали від 0 до 100. Наступний крок – необхідно визначити, за яким з показників, що мають для Інституту головну роль, він повинен досягти максимально високого балу, який менш важливий і який є незначним. Наприклад, управління збутом інноваційного товару (впровадження) має для Інституту суттєве значення, але він отримав за нього низький бал, отже керівництву Інституту необхідно подумати про покращення системи збуту інноваційної діяльності. Оцінюючи кожний з 21 показника з точки зору їх важливості для Інституту і даної галузі діяльності, ми отримуємо відповідь на запитання: які маркетингові заходи потребують термінового вдосконалення, а які можуть зачекати. Далі складається „календар удосконалень”, де докладно описується, в якому порядку повинні проводитися заходи по покращенню роботи відділу маркетингу. Після цього втілюються в життя заходи щодо усунення недоліків. Таблиця 2. Оцінка маркетингової діяльності Чернігівського інститут АПВ, 2007 рік

Розташування вищих балів

Цілі і стратегії маркетингу Аналіз маркетингового клімату

Цільова сегментація

Диференціація та позиціонування

Управління ціноутворенням

Управління продуктом

Управління рекламою

Зв’язки з громадськістю

х х х

Управління просуванням

Прямий маркетинг

Маркетинг відносин

Обслуговування клієнтів

Інтегровані маркетингові комунікації

Управління розподілом/каналами

Управління торговими клієнтами

Розробка нових товарів

Системи маркетингових досліджень

Управління марочним капіталом

Управління збутом

Реалізація маркетингових заходів

Організація маркетингу

х х

х х х

х 40

Відмінне

86-100

0-15

Оціночний середній бал

51-65

Задовільне

Окремі критерії визначення ефективності маркетингової діяльності

66-85 36-50

Середнє

№ зп

16-35

Викликає занепокоєння

Розподіл оціночних балів Чернігівського інституту АПВ

Критичне положення

Днях поля – безкоштовні комплекти інформації, безкоштовні зразки тощо); в) реклама впливає найбільше на свідомість, а не на поведінку споживача. Вона, безумовно, ключовий компонент більшості маркетингових комунікаційний заходів. Але визнаючи всю важливість реклами, керівники багатьох компаній починають цілковито на неї опиратися, допускаючи цим самим помилку. По-перше, це досить дорогий захід, по-друге, вона стає найбільш ефективною, коли має вузьку спрямованість. Це використання її в місцях продажу (брошури, буклети, листівки), розташування у вигляді публікацій у спеціалізованих виданнях професійного спрямування (журнали «Агроном», «Зерно», «Пропозиція», «Агроінком», «Чернігівщина аграрна» тощо) робить її більш дієвою, вона стає механізмом вкладання коштів, а не витратою їх; г) пропаганда – потужний інформаційний захід, до того ж на багато дешевший за рекламу та механізми стимулювання. Особливо якщо в пресі або на радіо з’являються інформаційні матеріали від імені керівників і спеціалістів дослідних та базових господарств про досвід використання певних інноваційних розробок. Суть у тому, що багато людей прислухаються до чужої думки більше, ніж до своєї особистої. В Інституті цей канал майже не використовується. Загалом, якщо фахівці хочуть отримати уявлення про ситуацію на ринку інновацій, вони вивчають галузеву пресу. Лідери найчастіше на диво відверто діляться з читачами думками про майбутнє. І якщо вони виступають проти будьякої тенденції, то читач отримує додатковий час для роздумів і прийняття рішення; д) наявність відповідної бази даних, яка дозволяє звертати увагу не тільки на цілі сегменти та ніші ринку, але і на окремих покупців (конкретні агроформування та суб’єкти наукоємного ринку). Побудова процесу управління маркетингом в Інституті починається з аналізу ринкових можливостей та закінчується моніторингом і контролем реалізації маркетингових заходів. На кожному з етапів простежується і реалізується зворотній зв’язок щодо зацікавленості ринку в інноваціях Інституту та корегування напрямків діяльності Інституту у відповідності до вимог ринку селекційних, технологічних та інших інновацій (рис.). На цьому етапі завдання та стратегії маркетингу переводяться в конкретні програми дій з урахуванням календарного часу. План є розкладом, у відповідності з яким Інститут буде вживати заходів щодо підвищення своєї маркетингової діяльності. План заходів наводиться в таблиці 1.

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

Так у загальних рисах виглядає процес маркетингового контролю. Деталі цього процесу мають таку послідовність: І. Оціночні показники для визначення якості маркетингової діяльності Інституту: 1 - Цілі і стратегії Інституту; 2 - аналіз маркетингового клімату; 3 - цільова сегментація; 4 - управління ціноутворенням; 5 - управління інноваційним товаром; 6 - управління рекламою; 7 – зв’язки з громадськістю; 8 - диференціація та позиціонування; 9 - управління просуванням інновацій; 10 - прямий маркетинг; 11 - маркетинг відносин; 12 - обслуговування клієнтів; 13 - інтегровані маркетингові комунікації; 14 - управління розподілом/каналами; 15 - управління торговими клієнтами; 16 - розробка нових товарів; 17 - системи маркетингових досліджень; 18 - управління марочним капіталом; 19 - управління збутом; 20 - реалізація маркетингових заходів; 21 - організація маркетингу. ІІ. Кожне з 21 питання маркетингової діяльності оцінюється за допомогою висновків вищого керівництва Інституту, вивчення документації, планів та інших конкретних даних. ІІІ. Процедура виставлення балів базується на визначенні п’яти рівнів маркетингової діяльності: критичний (0-15 балів), той, що викликає занепокоєння (16-35 балів), середній (36-65 балів), задовільний (66-85), відмінний (86-100 балів). ІV. Визначення, який саме показник є найбільш важливим або навпаки, не являє собою особливого інтересу, затверджується спільно керівництвом Інституту та експертами маркетингу. У відповідності з цим рішенням складається календарний план, згідно з яким будуть вноситися удосконалення у систему роботи відділу маркетингу. Для Інституту найбільш головними є 12 оціночних показників з переліку (1, 3, 5, 6, 7, 9, 12, 14, 16, 17, 19, 20). Дані таблиці 2 демонструють стан справ Інституту щодо ефективності інноваційної діяльності. Цілковито зрозуміло, що маркетинг в Інституті знаходиться не на високому рівні: лише кілька видів діяльності оцінені вище середнього і кілька – нижче середнього. Процедури та види маркетингового

№3(13), липень-вересень 2008

контролю, можливо, будуть мати певні зміни. Основними показниками економічної оцінки використання науково-технічної продукції слугує приріст виробництва продукції, поліпшення її якості та одержання у виробничих структурах річного економічного ефекту. Визначення річного економічного ефекту ґрунтується на співставленні витрат базового варіанта виробництва з варіантом використання наукової продукції у господарській структурі чи галузі. Абсолютна величина ефекту виражається у вартісній формі з розрахунку на обсяг використання результатів науково-дослідних робіт за рік. При визначенні річного економічного ефекту повинна бути забезпечена зіставність порівнюваних варіантів (базового і нового) за обсягом виробництва продукції за допомогою використання наукових розробок; за якісними показниками умов виробництва; за фактором часу; за методами обчислення натуральних і вартісних показників; за цінами, що застосовуються для обчислення витрат і одержаного ефекту; за соціальними факторами виробництва і використання продукції, включаючи вплив на навколишнє середовище. Фактичний річний економічний ефект використання наукової продукції може бути визначений за формулою:

Фе = [(Сб - Сн) + (Цн - Цб)] х Ан, де Фе – фактичний економічний ефект, грн.; Сб – собівартість одиниці продукції базового варіанта, грн.; Сн – собівартість одиниці продукції нового варіанта, грн.; Цб – ціна одиниці продукції базового варіанта, грн.; Цн – ціна одиниці продукції нового варіанта, грн.; Ан – обсяг застосування наукової продукції в натуральних одиницях, га, голів тварин і т. д. Таким чином, суб’єктам наукоємного ринку, які постійно прагнуть до підвищення якості товарів та послуг, необхідно регулярно аналізувати стан основних функцій – маркетингу, фінансового становища, закупівельної політики, НДДКР тощо, щоб упевнитися в тому, що вони готові при необхідності пристосуватися до обставин, які постійно змінюються на існуючому ринку. У той же час треба розуміти, що при перевірці необхідно вибирати ключові питання, які сприяють розумінню та оцінці роботи відділу маркетингу. Тобто, можна констатувати: маркетинговий аудит - це повний, систематизований, незалежний та періодичний аналіз маркетингового середовища цілей, стратегій і діяльності суб’єкта для виявлення проблемних областей та напрацювання рекомендацій, спрямованих на покращення маркетингової діяльності.

Науковці радять

О.В. Єгоров, завідувач лабораторії землеробства Чернігівського інституту АПВ, кандидат с/г наук

ШЛЯХИ ЗБЕРЕЖЕННЯ РОДЮЧОСТІ ДЕРНОВОПІДЗОЛИСТИХ ҐРУНТІВ ПОЛІССЯ ПРИ ВЕДЕННІ ЗЕМЛЕРОБСТВА НА БІОЛОГІЧНІЙ ОСНОВІ

У зв’язку із загальним погіршенням екологічної ситуації в сільськогосподарському виробництві в ряді країн світу активно розробляють і освоюють різноманітні альтернативні методи землеробства. До таких методів виробництва рослинницької продукції належить і органічне землеробство. Органічне землеробство передбачає освоєння методів виробництва сільськогосподарської продукції, які забороняють або значною мірою обмежують використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, стимуляторів росту синтетичного походження, генетично-модифікованих організмів. Воно базується на дотриманні сівозмін, використанні вторинної продукції рослинництва, гною та компостів, бобових рослин, сидератів, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічного обробітку ґрунтів та біологічних засобів боротьби зі шкідниками з метою підвищення родючості та поліпшення структури ґрунту, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур’янами. Якщо про органічне землеробство заговорили навіть в Україні, то можна лише уявити, наскільки потужно ця тема звучить у розвинутих країнах світу. І це справді так (рис.1). Рис. 1. Сільськогосподарські угіддя, сертифіковані під органічне землеробство, % від світових площ (дані Міжнародної федерації органічного сільського господарства IFOAM)

13%

3% 39%

20% 21%

Австралія та Океанія

Європа

Латинська Америка

Азія

Північна Америка

Африка

Нині у світі понад 31 млн. га сільськогосподарських угідь зайнято толетарним до живої природи рільництвом, і кожного року ця цифра збільшується майже на 5 млн. Найбільше угідь, сертифікованих під органічне землеробство, в Австралії та Океанії (39% світових площ), майже удвічі менше в Європі та Латинській Америці (21 і 20% відповідно), в Азії - 13%, Північній Америці – 4%, Африці – 3%. В Україні сертифіковано приблизно 70 органічних господарств, а площа сільськогосподарських угідь під органічним виробництвом дорівнює 240 тис. га. Ці показники дали можливість Україні зайняти 16 місце серед ста країн, де проводили моніторинг. Засновником концепції органічного землеробства як однієї із форм ведення сільського господарства є японський філософ Моніші Окада (1882-1955 рр.). В Україні питанням органічного землеробства займались і займаються на даний час такі вчені, як Сайко В.Ф., Дегодюк Е.Г., Тараріко О.Г., Кисіль В.І., Шикула М.К. та ін., однак до цього часу особливості і можливості біологічного землеробства, в тому числі і на Поліссі України, вивчені недостатньо. У зв’язку з цим в Чернігівському інституті АПВ УААН поряд з іншими питаннями вивчали способи збереження родючості дерново-підзолистого ґрунту при веденні землеробства на біологічній основі. Дослідження проводились у стаціонарному досліді, закладеному в дослідному господарстві Інституту у 1999 році. Ґрунти дослідної ділянки дерново-підзолисті пилуватосупіщаного механічного складу. Вміст гумусу в орному шарі - 1,0-1,2%, рухомого фосфору (за Кірсановим) - 19-24, обмінного калію (за Масловою) - 6,9-10,3 мг на 100 г ґрунту, сума ввібраних основ - 2,5-2,7 мг екв. на 100 г ґрунту, рН сольове – 4,4-4,8. У досліді вивчали органічні (10 т/га гною; солома 1,25 т/га; солома + 5 т/га гною; солома + сидерати) і органомінеральні (10 т/га гною + N35-45P35K85) системи удобрення. Їх ефективність вивчалась у таких 2-х сівозмінах: 1-а – конюшина на два укоси – озима пшениця – картопля – яра пшениця з підсівом конюшини; 2-а – овес – озима пшениця – картопля – яра пшениця. Визначення вмісту гумусу в ґрунті (табл. 1) показало, що органічні системи удобрення сприяли збереженню та підвищенню його вмісту в орному шарі ґрунту в обох сівозмінах.

Науковці радять Таблиця 1. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту в кінці другої ротації сівозмін (%) Варіанти

Плодозмінна сівозміна Зерно-картопляна сівозміна вміст гумусу ± до контролю вміст гумусу ± до контролю

Без добрив (контроль) Гній 10 т/га

0,88

0,84

1,00

+0,12

0,95

+0,11

Гній 10 т/га + N35-45P35K85 Солома 1,25 т/га Гній 5 т/га + солома 1,25 т/га Солома 1,25 т/ га + сидерат

1,12

+0,24

1,10

+0,26

0,90

+0,02

0,85

+0,01

0,96

+0,08

0,93

+0,09

0,99

+0,11

0,92

+0,08

зерно-картопляною. Пояснюється це наявністю в плодозмінній сівозміні конюшини, за рахунок якої збільшується надходження з повітря фіксованого азоту. Адже конюшина за вегетаційний період за умови доброго врожаю може засвоювати до 140 кг/га азоту, 1/3 частина якого зосереджується в її коренях. А зростання дефіциту фосфору і калію в цій сівозміні обумовлюється більш високою продуктивністю культур, ніж у зерно-картопляній сівозміні. Аналізуючи продуктивність 1 га ріллі (табл. 2), необхідно відзначити, що серед органічних систем удобрення внесення 10 т/га гною забезпечило найбільший вихід кормових одиниць та перетравного протеїну. У плодозмінній сівозміні, відповідно, 47,5 та 5,4, в зерно-картопляній - 33,7 та 2,8 ц. Дуже близькими до цих варіантів були показники при внесенні соломи в поєднанні з половинною дозою гною та соломи у поєднанні з сидератами. При органомінеральній системі удобрення вихід кормових одиниць був вищим у порівнянні з органічною системою удобрення (гній 10 т/га) в плодозмінній сівозміні - на 5,9 ц, в зерно-картопляній - на 9,7 ц.

Серед органічних добрив найбільший приріст гумусу в порівнянні з контрольними варіантами забезпечувала система, що передбачала внесення 10 т/га гною. Так, у плодозмінній сівозміні приріст гумусу в цьому випадку становив 0,12%, а в зерноТаблиця 2. Ефективність використання ріллі в різних сівозмінах залежно від добрив (середнє за 1999-2006 рр.) картопляній сівозміні - 0,11 відсотка. Вихід з 1 га Досить близька кількість гумусу до варіантів з гноєм накопиКормових одиниць Перетравного протеїну Варіанти чувалася на ділянках з внесенням соломи в поєднанні з половинСівозміна 1 Сівозміна 2 Сівозміна 1 Сівозміна 2 ною дозою гною та з проміжним посівом люпину на сидерат (0,08Без добрив (контроль) 36,0 21,6 4,3 1,8 0,11 і 0,09-0,08%). Гній 10 т/га 47,5 33,7 5,4 2,8 За внесення соломи на добриво (1,25 т/га) приріст гумусу в Гній 10 т/га + N35-45P35K85 53,4 43,4 5,9 3,7 обох сівозмінах був мінімальним і складав всього 0,02-0,01%, що Солома 1,25 т/га 38,7 25,4 4,5 2,1 можна характеризувати як тенденцію до його збільшення. Гній 5 т/га + солома 1,25 т/га 45,6 32,1 5,1 2,7 Максимальне накопичення гумусу спостерігалось за органоСолома 1,25 т/га + сидерат 47,5 31,4 5,4 2,6 мінеральної системи удобрення при внесенні 10 т/га гною та N3545P35K85 і в плодозмінній сівозміні становило 0,24%, а в зерноОтже, результати наших досліджень свідчать, що при веденні картопляній – 0,26 відсотка. землеробства на біологічній основі для покращення гумусного Розрахунки балансу поживних елементів засвідчили, що внесенстану дерново-підзолистих ґрунтів Полісся, поліпшення балансу ня добрив помітно покращували їх показники. Згідно з проведенибіогенних елементів та підвищення використання ріллі у коротми розрахунками за системи удобрення, що передбачала внесення коротаційних сівозмінах необхідно вносити органічні і сидераль10 т гною на гектар сівозмінної площі, надходило близько 50 кг азоту, ні добрива, побічну продукцію та обов’язково вирощувати бага30 кг фосфору і 60 кг калію. З соломою надходило 5,6 кг азоту, 2,5 торічні бобові трави, зокрема конюшину. фосфору та 11,3 кг/га калію. За такого надходження в грунт Рис. 2. Баланс елементів живлення в сівозмінах за різних систем удобрення (середнє за 2003-2006 рр.) елементів живлення їх баланс в обох сівозмінах навіть при вне60 сенні гною був від’ємний за винят50 ком фосфору в зерно-картопляній 40 сівозміні. У той же час за органо30 мінеральної системи баланс усіх Б 20 елементів живлення виявився 10 а 0 позитивним у плодозмінній сіл -10 возміні, а в зерно-картопляній а -20 він був таким лише по фосфору і -30 калію. Останнє пояснюється дон -40 датковим надходженням елеменс -50 тів живлення з мінеральними до-60 бривами (рис. 2). -70 Аналізуючи інтенсивність ба-80 лансу елементів живлення по всіх -90 1 2 3 4 5 6 1 2 3 4 5 6 1 2 3 4 5 6 системах удобрення, слід відзначити зростання його показників азот фосфор калій по азоту, а по фосфору і калію зменшення їх величини у плодозмінній сівозміні в порівнянні із Плодозмінна сівозміна Зерно-картопляна сівозміна

№3(13), липень-вересень 2008

Наука - виробництву

В.С.Кочмарський, в.о. директора Миронівського інституту пшениці УААН, кандидат с/г наук; С.В.Дерев’янко, директор Чернігівського інституту АПВ УААН, кандидат біол. наук; В.П.Кавунець, завідувач відділу насінництва Миронівського інституту пшениці УААН, кандидат с/г наук; Г.Ю.Борсук, завідувач сектора інтелектуальної власності і маркетингових інновацій МІП УААН, кандидат с/г наук

ОПТИМІЗАЦІЯ ПІДБОРУ СОРТІВ ТА ПІДГОТОВКИ НАСІННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ДО СІВБИ - НАДІЙНИЙ РЕЗЕРВ ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ

Світ за останні роки переживає небачену продовольчу кризу. За даними ООН, кількість населення у світі, яке голодує або страждає від хронічного недоїдання, постійно зростає і на сьогодні становить 850 млн. осіб. Аналіз світового зерновиробництва показує, що в останні роки споживання зерна, як правило, перевищувало його виробництво. Перевищення споживання зерна над його виробництвом обумовило значне зменшення перехідних запасів зерна у світі, які на початок 2008 р. зменшилися до історичного мінімуму. В Україні середньорічне виробництво зерна за 19861990 рр. становило 47,4 млн. тонн, а в подальші роки мало стійку тенденцію до зменшення. У 2007 р. валовий збір становив лише 29,3 млн. тонн. Різке зменшення валових зборів зерна в Україні з 1990 по 2007 р. було обумовлене, в першу чергу, катастрофічним зниженням урожайності пшениці (на 16,7 ц/га). Щорічне виробництво зерна значною мірою залежить від змін клімату, тож розглянемо, якими вони очікуються для території України. Виступаючи на VII Міжнародній конференції

„Зерновий форум – 2008”, начальник відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяна Адаменко охарактеризувала зміни клімату для України. А вони такі: переважатимуть сприятливі умови осінньої вегетації, що дасть змогу на 20-40 днів змістити терміни сівби і більш ефективно використати умови осінньої вегетації. Очікується і подальше поліпшення умов зимівлі рослин. Період зимового спокою проходитиме при температурі повітря на 4-8 0С вище, ніж тепер. Тривалість зимівлі скоротиться на 1,5-2 місяці. Сприятливішими стануть умови зимівлі для шкідників, збудників хвороб рослин та бур’янів. Відновлення весняної вегетації пшениці озимої відбуватиметься на місяць раніше від нинішніх показників. Період від відновлення вегетації до колосіння проходитиме при зниженій температурі (на 1-20С), що сприятиме підвищенню продуктивності посівів на 20-40%. Терміни дозрівання пшениці озимої змістяться в бік більш ранніх. В Україні, починаючи з 1989 р., спостерігається найтриваліший за 100 років період потепління, тому вищезгадані зміни клімату необхідно враховувати при підборі сортів для сівби під урожай 2009 р. Валові збори зерна істотно залежать від сортового складу. Вирощування старих сортів на значних площах призводить до того, що аграрії України щороку недобирають понад 7 млн. тонн зерна. Сучасні сорти пшениці озимої здатні в умовах виробництва при вирощуванні за розробленими НДУ високоінтенсивними технологіями, повному їх ресурсному забезпеченні сформувати урожайність 100 ц/га і більше. У Державний реєстр сортів рослин України на 2008 р. внесено 161 сорт пшениці озимої, з них селекції Миронівського інституту пшениці та спільних з іншими НДУ - 34 сорти, або 21%. Вперше у Державний реєстр за 2003-2008 рр. внесено 22 сорти пшениці озимої миронівської селекції та спільних з іншими НДУ з високим генетичним потенціалом продуктивності. При підборі сортів відповідно до грунтово-кліматичних умов Лісостепу і Полісся Чернігівської області для сівби під урожай 2009 р. перевагу потрібно надавати сортам, які занесені до Держреєстру України в останні роки, забезпечують високу урожайність в умовах виробництва, характеризуються високим генетичним потенціалом продуктивності, високою зимостійкістю, посухостійкістю, стійкістю до вилягання, осипання, хвороб, та можуть формувати зерно, що відпові-

Наука - виробництву

дає вимогам на цінну та сильну пшеницю. Інформацію про характеристики сортів можна знайти в „Каталозі сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2008 р.”, каталогах сортів селекційних НДУ, у тому числі і Миронівського інституту пшениці, та в описах сортів, які зроблені на їх основі і представлені нижче в цих рекомендаціях. Сорти пшениці озимої миронівської селекції, які створені в останні роки, характеризуються високим генетичним потенціалом продуктивності, високою стійкістю до хвороб, вилягання та посухи, що дуже важливо у зв’язку з глобальним потеплінням. Підтвердженням цього є те, що у дуже посушливому 2007 р. 6 нових сортів – інновацій миронівської селекції (Золотоколоса, Фаворитка, Смуглянка, Подолянка, Колумбія, Ремеслівна) на 2760 га в Кагарлицькому районі Київської області забезпечили середню врожайність 46,5 ц/га, що на 4,4 ц/га вище від середньої врожайності по району і на 13,6 ц/га вище від середньої по області. У Київській області в 2007 р. сорти-інновації, які внесені до Держреєстру України з 2008 р., зокрема, Волошкова на площі 21 га забезпечила врожайність 54,6 ц/га, а Колос Миронівщини на 20 га – 52 ц/га, що на 21,7 ц/га та на 19,1 ц/га вище від середньої урожайності пшениці озимої по області. Фірми „Мальтюрок-Україна” і „Десна-Грейн” (Франція) провели власне випробування сортів пшениці озимої в КорсуньШевченківському районі Черкаської області, щоб визначитися, на яких сортах вести бізнес. Серед великої кількості сортів з Чехії, Голландії, Франції, Німеччини, Росії, України 4 сорти пшениці озимої миронівської селекції спільно з ІФРіГ НАН України (Смуглянка, Подолянка, Фаворитка, Крижинка) зайняли перші місця з урожайністю 70 ц/га і більше. У 2007 р. в ПСП „Фортуна” Ічнянського району на Чернігівщині вперше в історії області сорт озимої пшениці Смуглянка забезпечив урожайність 101 ц/га. Із сортів пшениці озимої миронівської селекції для сівби в Лісостепу і Поліссі Чернігівської області за високоінтенсивними технологіями перевагу необхідно надавати таким сортам: Смуглянка, Калинова, Колумбія, Золотоколоса, Ремеслівна, Володарка, Фаворитка, а для сівби за інтенсивними технологіями - Богдана, Волошкова, Колос Миронівщини, Деметра, Добірна, Подолянка, Переяславка, Веста, Крижинка, Миро-

№3(13), липень-вересень 2008

нівська 67, Миронівська 65, Миронівська 66, Миронівська ранньостигла, Веснянка. Для того, щоб зменшити негативний вплив погодних катаклізмів, у кожному господарстві необхідно висівати 3-5 сортів пшениці озимої з різними біологічними і господарськими характеристиками та строками дозрівання. Смуглянка. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - еритроспермум. Сорт високоінтенсивного типу. Короткостебловий, середньоранній. Зимостійкість вище середньої та хороша. Стійкий до посух. Високостійкий до вилягання, борошнистої роси та бурої листкової іржі, стікання, проростання та осипання зерна. Максимальна врожайність – 115,2 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2004 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Калинова. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт високоінтенсивного типу. Середньостиглий, посухостійкий. Зимостійкість вище середньої. Має високу регенеративну здатність до відростання. Стійкий до ураження борошнистою росою, вилягання та осипання зерна. Середньостійкий проти ураження бурою листковою іржею, септоріозом. Максимальна врожайність – 97,3 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України на 2008 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Колумбія. Сортовласник – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - еритроспермум. Сорт високоінтенсивного типу. Короткостебловий, ранньостиглий. Зимостійкість вище середньої. Стійкий до посухи. Високостійкий до вилягання, борошнистої роси та бурої листкової іржі, стікання, проростання та осипання зерна в колосі. Максимальна врожайність – 120,8 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2003 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Золотоколоса. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - еритроспермум. Сорт високоінтенсивного типу, короткостебловий, середньоранній. Зимостійкість перевищує середню. Високостійкий до вилягання, борошнистої роси та бурої листкової іржі, стікання, проростання та осипання зерна в колосі. Стійкий до посухи. Максимальна врожайність – 117,3 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2006 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Ремеслівна. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт високоінтенсивного типу. Короткостебловий, середньоранній. Зимостійкість вище середньої-висока, на рівні сорту Миронівська 61. Посухостійкий. Стійкий до осипання та проростання зерна в колосі. Стійкість проти основних грибних хвороб вище середньої. Максимальна врожайність – 110,5 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2004 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Володарка. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт високоінтенсивного типу. Ко-

Наука - виробництву роткостебловий, середньостиглий. Морозостійкість та посухостійкість високі. Серед короткостеблових сортів найбільш вдало поєднує короткостебловість та високу морозостійкість. Екологічна пластичність висока. Середньостійкий до ураження борошнистою росою, стійкий до ураження бурою листковою іржею. Стійкий до осипання зерна. Максимальна врожайність – 106,3 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2005 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Фаворитка. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт високоінтенсивного типу. Середньорослий, середньостиглий. Середньостійкий до вилягання. Має середню зимо- та високу посухостійкість. Середньостійкий до ураження борошнистою росою та бурою листковою іржею. Стійкий до проростання та осипання зерна. Максимальна врожайність – 124 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2005 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Богдана. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньостиглий, посухостійкий. Стійкий до вилягання та осипання зерна. Морозостійкість висока. Екологічно пластичний. Середньостійкий до ураження борошнистою росою та бурою листковою іржею. Максимальна врожайність – 98,2 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2006 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Волошкова. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньорослий, середньостиглий, високозимостійкий, посухостійкий. Середньостійкий до ураження бурою іржею і септоріозом листя, стійкий до ураження борошнистою росою, вилягання та осипання зерна. Максимальна врожайність – 100 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України на 2008 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Колос Миронівщини. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Низькорослий, середньостиглий, високозимостійкий, посухостійкий, стійкий до вилягання та осипання зерна. Стійкість до хвороб вище середньої. Період післязбирального дозрівання короткий. Максимальна врожайність – 97,7 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України на 2008 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Деметра. Сортовласники – МІП УААН, ІЗР УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньостиглий. Зимостійкість та посухостійкість вищесередні. Стійкість до вилягання та осипання високі. Стійкий до ураження борошнистою росою, бурою іржею, септоріозом листя, церкоспорельозом. Максимальна врожайність – 98 ц/га. Цінна пшениця.

Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2005 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Добірна. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньопізній. Зимостійкість вище середньої. Стійкий до вилягання. Посухостійкий. Стійкий до ураження борошнистою росою та середньостійкий до ураження бурою листковою іржею. Стійкий до осипання зерна. Максимальна врожайність – 97 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2005 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Подолянка. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньорослий, середньостиглий. Має високі зимо- і посухостійкість та стійкість до обсипання зерна навіть за перестою. Середньостійкий до вилягання та ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею та кореневими гнилями. Екологічно пластичний. Максимальна врожайність – 113,7 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2003 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Переяславка. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - еритроспермум. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Короткостебловий, середньостиглий. Зимостійкість вище середньої. Стійкий до вилягання, посухи, ураження борошнистою росою та середньостійкий до ураження бурою листковою іржею. Стійкий до проростан-

Наука - виробництву ня зерна в колосі та осипання. Максимальна врожайність – 102,7 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2004 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Веста. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньорослий, середньостиглий. Зимостійкість висока. Ураженість на інфекційному фоні борошнистою росою – 5%, бурою іржею –1%, фузаріозом колосу – 10%, септоріозом – 15%. Максимальна врожайність у виробництві – 86,4 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2003 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Крижинка. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньостиглий. Високозимостійкий, посухостійкий, стійкий до осипання. Стійкість проти хвороб вище середньої. Максимальна врожайність – 88 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2002 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Миронівська 67. Сортовласник – МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньорослий. Зимостійкість висока. Дуже стійкий до вилягання та осипання. Ураженість на інфекційному фоні борошнистою росою - до 8%, бурою іржею 10%, фузаріозом колосу - 11%, септоріозом -15%. Максимальна врожайність у виробництві – 88,7 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2002 р. для вирощування на Поліссі . Миронівська 65. Сортовласник – МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньорослий. Зимостійкість висока. Стійкий до вилягання та осипання. Ураженість на інфекційному фоні борошнистою росою - до 5%, бурою іржею - 15%, фузаріозом колосу - 12%, септоріозом - 12%. Максимальна врожайність - 104,5 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2000 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Миронівська 66. Сортовласник – МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Середньостиглий. Зимостійкість середня. Середньостійкий до вилягання та стійкий до осипання.

№3(13), липень-вересень 2008

Ураженість на інфекційному фоні борошнистою росою - до 7%, бурою іржею - 14%, фузаріозом колосу - 8%, септоріозом - 17%. Максимальна врожайність у виробництві - 84,4 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2000 р. для вирощування на Поліссі України. Миронівська ранньостигла. Сортовласники – МІП УААН, ІФРіГ НАНУ. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Ранньостиглий. Зимостійкість вище середньої. Стійкий до вилягання та осипання. Посухостійкий. Стійкість до хвороб середня. Максимальна врожайність – 95,3 ц/га. Цінна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2002 р. для вирощування в Лісостепу і на Поліссі України. Веснянка. Сортовласники – ІФРіГ НАНУ, МІП УААН. Різновид - лютесценс. Сорт інтенсивного типу, універсального використання. Ранньостиглий, виколошується і дозріває на 5 днів раніше середньостиглих сортів. Стійкий до вилягання, ураження борошнистою росою та бурою листковою іржею. Має середню зимо- та високу посухостійкість. Стійкий до проростання зерна в колосі та осипання. Максимальна врожайність – 103,9 ц/га. Сильна пшениця. Вперше внесений до Державного реєстру сортів рослин України з 2005 р. для вирощування в Лісостепу, Поліссі і Степу України. Найбільш повна реалізація генетичного потенціалу сучасних сортів можлива тільки за використання для сівби насіння з високими посівними якостями та врожайними властивостями. За сівби посівним матеріалом низької якості не забезпечується належна густота посіву. Рослини, що формуються з насіння низької якості, відстають у рості і розвитку, мають меншу толерантність до абіотичних і біотичних факторів, а відтак знижується їхня продуктивність. Використання різноякісного насіння обумовлює формування неоднорідного посіву, асинхронність продукційного процесу у деяких рослин. У результаті це негативно позначається на врожайності і значною мірою скорочує виробниче життя сорту. Найвідповідальнішим заходом у підготовці насіння є очищення й сортування його в одному потоці зі збиранням. Завдання післязбиральної обробки – відібрати найжиттєздатніше насіння, знайти шляхи поліпшення його якості. Щоб довести насіннєвий матеріал до високих посівних кондицій, у господарствах насіння дуже часто кілька разів пропускають через сортувальні машини. Це призводить до значного травмування насіння і підвищення собівартості. Щоб не допустити цього, рекомендується диференційований підхід до післязбиральної обробки посівного матеріалу. Після первинної очистки насіння відбирають середній зразок вагою 1 кг. На лабораторних решетах або пневматичному класифікаторі пробу розділяють на фракції і для кожної з них визначають посівні якості (масу 1000 насінин, відсоток фракції від середнього зразка, активність кільчення, енергію проростання, травмування). Зробивши такий аналіз, вибирають найраціональніший спосіб підготовки посівного матеріалу на різних типах сортувальних машин. Первинною очисткою і сортуванням слід провести вирів-

Наука - виробництву

нювання насіння та збільшення його маси. В цьому році є можливість, щоб маса 1000 насінин для всіх сортів озимої пшениці була не менше 40 г. Значне зниження цього показника часто є однією з причин зниження врожайності. Дослідами, проведеними в МІП, встановлено, що за наявності в насіннєвій партії більше 10% фракцій з масою нижче 40 г недобір урожаю в потомстві становить 2 і більше центнерів з одного гектара. В умовах 2008 р. на посівах озимої пшениці, особливо ранніх строків сівби (до 15 вересня) і на яких не проводився хімічний захист, виявлено значне пошкодження колосся «чорноколосицею» (до 20-40%). На окремих площах через надмірні опади і сильні поривчасті вітри 10–11 та 19 червня відзначено раннє (фаза колосіння та початок формування зернівки), сильне вилягання посівів, що спричинило зниження врожайності і погіршення якості посівного матеріалу. Встановлено, що недобір урожаю озимої пшениці за сівби насінням з полеглих рослин становить від 2,0 до 3,5 ц/га за умови, що 1000 насінин з полеглих і неполеглих посівів мають однакову масу. Тому насіння з полеглих площ краще не використовувати як посівний матеріал. Доцільно придбати насіння у господарствах, де цього року такої проблеми не було. При проведенні вторинної очистки насіннєвого матеріалу, отриманого з площ, пошкоджених «чорноколосицею», необхідно встановити підсівні решета не менше як 2,4х20 мм, що дасть можливість відокремити від посівного матеріалу насіння з масою 1000 зерен від 19 до 30 г, сформоване в «чорному» колоссі. Протруєння насіння – один з ефективних заходів боротьби проти хвороб, що передаються з насінням. У сучасних умовах землеробства завчасне протруєння чи інкрустація насіння захисно-стимулюючими препаратами є економічно вигідним, екологічно безпечним і, в окремих випадках, єдино можливим способом боротьби з хворобами. Цей захід дає можливість підвищити інтенсивність проростання насіння, надійно захищає від кореневих гнилей, плісняви, сажкових та інших хвороб, що дасть змогу зберегти 5-7 ц/га зерна, а при епіфітотійному розвитку хвороб - 15-20 ц/га. Сьогодні необхідно використовувати протруйники, що мають широкий спектр захисної дії: Раксіл Екстра, т.к.с. (1,5 л/т), Ламардор FS 400, т.к.с.(0,15 л/т), Раксіл Ультра FS, т.к.с.

(0,20 л/т), Вітавакс 200 ФФ, в.с.к. (2,5-3,0 л/т), Сумі-8, ФЛО, к.с. (1,3-1,5 л/т), Вінцит 050 CS, к.с. (2,0 л/т), Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с. (1,0 л/т), Кінто Дуо, к.с. (2,0-2,5 л/т), Максим Стар 025 FS, т.к.с. (1,5 л/т), Лоспел, в.м.е. (0,7 л/т) та інші, що увійшли до „Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” на 2008 р. При виборі протруйників важливо враховувати стресові умови (температура і вологість), що складаються під час сівби і проростання насіння. В умовах недостатнього зволоження і високої температури повітря протруйники із різних хімічних груп по-різному діють не тільки на збудників хвороб, але й на саму рослину. За таких умов необхідно використовувати препарати Вітавакс 200ФФ, в.с.к., Сумі-8 ФЛО, к.с., Лоспел, в.м.е., Дивіденд Стар 036 FS, т.к.с., які добре діють за підвищених температур, стимулюють ріст рослин і не проявляють ретардантного ефекту. Байтан Універсал, з.п., добре діє проти усіх видів інфекції, але за недостачі вологи у ґрунті проявляє ретардантний ефект, що необхідно враховувати при сівбі, особливо сортів напікарликового типу, що мають короткий колеоптиле. У цьому випадку оптимальну глибину загортання насіння, обробленого препаратом такої дії, зменшують на 1-2 см. Під час використання протруйників необхідно дотримуватися встановлених норм витрат на одиницю маси насіння: знижені норми не дають належного ефекту, завищені – знижують схожість насіння внаслідок утворення аномальних проростків, не здатних до подальшого розвитку, і навіть можуть спричинити повну загибель насіння. Останнє є особливо небезпечним для партій посівного матеріалу з підвищеним рівнем травмування. Крім того, у насіннєвих партіях з високим рівнем травмування (60-90%) насіння з пошкодженим зародком, як правило, становить 20-40%, тому підвищується небезпека зниження схожості. Передпосівну обробку такого насіння слід проводити з особливою обережністю, тому що одні протруйники нейтралізують, а інші підсилюють шкодочинність травмування. За протруювання насіння Раксілом, Вінцитом, Вітаваксом відзначено мінімальний вплив на схожість насіння, травмованого як у зоні зародка, так і в зоні ендосперма. Тому необхідно диференційовано підходити до вибору протруйників при інкрустуванні посівного матеріалу з обов’язковим обстеженням його якості на ступінь і характер травмування. Варто пам’ятати, що тривале застосування лише одного протруйника обумовлює набуття патогенами резистентності. Тому необхідно періодично оновлювати асортимент протруйників. Протруєння насіння здійснюють завчасно (за 5-7 днів до сівби) за допомогою машин ПС-10, ПСШ-5, „Мобітокс” та ін. Норма витрат робочого розчину – 10 л/т насіння. Обов’язково слідкують за тим, щоб у насіннєвому матеріалі не було органічних та мінеральних решток, пилу. Підбір сортів-інновацій пшениці озимої, найбільш адаптованих до конкретних грунтово-кліматичних умов, з високим генетичним потенціалом продуктивності, високою зимостійкістю, посухостійкістю, стійкістю до вилягання та осипання, з підвищеною стійкістю проти хвороб та генетично обумовленою високою якістю зерна, якісна підготовка та сівба в оптимальні строки високоякісним насінням – економічно найбільш вигідний шлях підвищення врожайності, валових зборів зерна та прибутковості аграрних господарств.

СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ТА ШКІДЛИВІСТЬ ХВОРОБ, ВИКЛИКАНИХ Y-ВІРУСОМ КАРТОПЛІ Втрати урожаю картоплі на Поліссі України внаслiдок вiрусної інфекції становлять в середньому 30-40 %, крім того, погiршуються смаковi i товарнi якостi бульб. Останнім часом значного поширення на посівах картоплі в Україні і загалом у Європі набувають хвороби, спричинені Y-вірусом. Упродовж 2003-2006 рр. в зоні чернігівського Полісся нами проаналізовано 150 сортів і гібридів картоплі вітчизняної та іноземної селекції. Обстеженню підлягали насінницькі ділянки картоплі, селекційні та колекційні розсадники, матеріал держсортовипробування. Відбір та аналіз зразків проводили згідно з існуючими методичними рекомендаціями, використовували імунологічні методи, електронну мікроскопію, метод рослин-індикаторів. Вплив на урожайність рослин картоплі визначали у польовому досліді на базі Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН на рослинах картоплі сортів Малич, Орхідея, Памір, Леді Розета, Синора. Аналіз активності фотосинтезу проводився на основі визначення вмісту хлорофілу в листках картоплі. Концентрацію пігментів визначали спектрофотометрично за поглинанням світла спиртовими екстрактами листків рослин при довжині хвилі 649 і 665 нм з використанням однопроменевого спектрофотометра СФ-46. Статистичний обробіток отриманих результатів проведений згідно з методиками статистичних аналізів у сільському господарстві і біології. На основі проведених досліджень встановлено значне поширення Y-вірусу картоплі (YВК) на посівах у регіоні вирощування. YВК виявлений тільки у складі комплексних інфекцій з іншими віруса-

№3(13), липень-вересень 2008

ми мозаїчної групи у рослинах 63 сортозразків (42%) із 150 сортів та гібридів, проаналізованих на ураженість мозаїчними вірусами. Рослини, вражені YВК, проявляли симптоми зморшкуватої та смугастої мозаїки, але слід зазначити, що більшість ізолятів YВК (41%) були відібрані з рослин картоплі із симптомами мозаїчного забарвлення листя різної інтенсивності. Y-вірус виявлений також у рослинах за безсимптомного протікання інфекції (20,6% тестованих ізолятів). Лабораторний аналіз відібраних ізолятів показав значне поширення некротичних штамів YВК. При дослідженні бульбового матеріалу виявлені також ознаки враження некротичним штамом YВКNTN. Встановлено значне зниження урожайності рослин картоплі при ураженні YВК, ступінь якого залежав від біологічних особливостей сорту, кліматичних умов року, штаму вірусу та видового складу комплексної інфекції. Так, зниження врожайності рослин картоплі сортів Памір, Леді Розета, Синора, вражених YВК (некротичними штамами) у

О.П. Тимошенко, Л.П. Коломієць, наукові співробітники Інституту ciльськогосподарської мікробіології УААН

комплексі з S-вірусом картоплі, що мали незначні симптоми мозаїки, становило від 11,1% до 42,8% у порівнянні із рослинами, латентно ураженими S-вірусом у моноінфекції. Урожайність рослин картоплі сортів Малич та Орхідея із симптомами загального хлорозу, слабкої мозаїки та незначного пригнічення росту, вражених YВК у комплексі з М-вірусом картоплі, знижувалась на 58,2- 62,3% порівняно зі здоровими безвірусними рослинами. Встановлено суттєве зниження вмісту хлорофілу а (на 19,6-21,0%) і хлорофілу в (на 13,7-15,6%) у листі інфікованих рослин картоплі порівняно з показниками здорових, що відображає зниження активності фотосинтезу як однієї зі складових формування продуктивності рослин. Отже, встановлене значне розповсюдження на ділянках картоплі в зоні Полісся України та висока шкідливість хвороб, спричинених YВК, поширення нових для регіону штамів цього вірусу вказують на необхідність ретельного контролю насіннєвого матеріалу на всіх етапах його відтворення.

СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

С.Ю. Дідівський, І. П. Храпійчук, І. В. Чугуєва, В.І. Охрімчук, співробітники Інституту сільського господарства Полісся УААН

ШЛЯХИ ЗНИЖЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПАСОВИЩНОГО КОРМУ

Підвищення продуктивності тварин залежить від багатьох факторів, проте вирішальну роль має високопоживний з низькою собівартістю зелений корм. Особливо швидко і помітно можна збільшити продуктивність худоби за рахунок введення зеленого пасовищного конвеєра. Один зі шляхів удосконалення пасовищного конвеєра це продовження його тривалості та зниження собівартості корму за рахунок включення серадели посівної. Це однорічна бобова культура, яка має високі врожаї на піщаних ґрунтах. В 100 кг зеленої маси її міститься 15,3-17,6 кормових одиниць і 2,4-2,7 кг перетравного протеїну, а в сухій масі 16% протеїну, 1,2-2 – кальцію та 26% клітковини. Вона добре переносить затінення, тому її можна підсівати під озимі та ярі зернові культури, після поїдання яких серадела швидко відростає, й отава використовується на корм. Дослідження по вивченню доцільності використання серадели на пасовищний корм проводяться в Інституті сільського господарства Полісся УААН на Житомирщині у довгостроковому стаціонарному досліді на дерново-підзолистому супіщаному ґрунті. Схема внесення добрив під однорічні кормові культури: а) без добрив (контроль); б) Р30К60; в) N30Р30К60; г) N60Р30К60. Повторність досліду 4-разова. Розміщення ділянок послідовне. Площа ділянки: загальної – 30,6 м2, облікової – 20,8 м2. Для удосконалення зеленого пасовищного конвеєра серадела сорту Іскорость підсівається до сумішей: жито яре (сорт Веснянка) + пелюшка (Поліська-1) (серадела підсівалась 5 квіт-

ня), овес (Чернігівський-28) + амарант (серадела підсівалась 25 травня) та пайза (Лебедина-2) + редька олійна (Либідь) (серадела підсівалась 10 липня). Урожай зеленої маси серадели після жита ярого + пелюшка становила 57,5-123,3 ц/га та сухої маси 17,7-35,8 ц/га (дата використання серадели 09-18 жовтня), після вівса + амарант 43,586,0 та 13,1-22,4 ц/га (19-01 жовтня-листопада), після редьки олійної + пайза 63,3-95,0 та 14,1-21,6 ц/га (05-15 листопада). Найвищі врожаї серадели (86,0-123,3 ц/га) отримано при внесені добрив Р30К60 та N30Р30К60 під суміші. Висока норма азотних добрив N60 негативно вплинула на врожай серадели, знижуючи його на 44,2% та 53,4% порівняно з фоном відповідно Р30К60 та N30Р30К60. Сумарний урожай з одного гектара з підсівною сераделою при всіванні в суміш жито яре + пелюшка становить 133,5-221,6 ц/га зеленої маси та 46,8-70,6 ц/га сухої маси, овес + амарант – 211-514,1 та 30,9-86,7 ц/гьа, редьки олійної + пайза 283,6-625,3 та 38,1-66,3 ц/га. Сумарні затрати при вирощуванні сумішей та серадели були в межах 2,6 – 3,6 тис. грн/га при собівартості одного центнера зеленої маси 5,06-21,44 грн. Найвищі затрати та найменша собівартість відмічені при внесенні добрив N60Р30К60. Найбільші затрати енергії - 4,2-6,6 Гкал/га при нормі добрив N60Р30К60, а без добрив затрати енергії - 2,3 Гкал/га. Коефіцієнт енергетичної ефективності при вирощуванні сумішей та серадели становив 3,26-6,96. Завдяки високій врожайності та підсіванню серадели в сумішки однорічних культур пасовищний конвеєр подовжується на 30-40 днів. Сумарний урожай серадели та сумішок з одного гектара збільшується на 7,1-54,5% у порівнянні з озимими, на 37,357,1% - з ярими сумішками. Собівартість одного центнера зеленої маси зменшується в 1,1-1,7 раза порівняно з іншими сумішками однорічних культур. Коефіцієнт енергетичної ефективності збільшується у 1,2-1,8 раза. У зоні Полісся на дерновопідзолистих супіщаних ґрунтах для подовження пасовищного періоду та здешевлення собівартості зеленого корму доцільно вирощувати сераделу посівну як підсівну культуру.

НА ВІСТРІ ПРОБЛЕМИ

КОРОВИ НЕ ВИННІ, АБО ХТО П’Є НАШЕ МОЛОКО? Так звана «молочна» тема сьогодні на часі: останні кілька місяців тільки й розмов, що про закупівельні ціни на сировину з підсобних господарств, особливо на селі. Воно й не дивно: для переважної більшості приватних господарів коровагодувальниця нині – чи не єдиний засіб існування. Тому й тримають у своїх господах одну або й кілька молочниць. Поки що. Та вже незабаром може статися так, що на пальцях будемо рахувати корівок. Вони ж бо не знають, що їхнє молоко – безцінне, у значенні «нічого не варте». Так принаймні вважають переробники. Господарі ж худоби, переконані в протилежному, намагаються відстоювати свою правоту і перед молокозаводами, і перед владою. Сьогодні ми розповімо, як це, зокрема, роблять у Сосницькій спілці молокоздавачів «В’юнка». Це громадське об’єднання, до речі, перше і поки що єдине в області, діє вже протягом трьох років. Власне його члени, стурбовані ситуацією, що склалась в області із закупівельними цінами на молоко, вирішили у прямому розумінні бити на сполох. А зважаючи на те, що проблема набула обласного масштабу, ініціювали зустріч із представниками інших районів, щоб поділитись власним досвідом ведення так званої «молочної війни» і разом шукати шляхи виходу із критичної ситуації. „Більше терпіти неможливо. Настав час об’єднуватися і вдаватись до рішучих дій” – такої одностайної думки дійшли учасники зустрічі в Сосниці. Що ж чи, можливо, хто змушує людей висловлюватись настільки різко? Причину допомогла з’ясувати заступник голови спілки „В’юнка”, до речі колишній юрист місцевого управління агропромислового розвитку, Надія ЯЩУК. Вона розповіла, що на сьогодні «В’юнка» обслуговує понад 400 молокоздавачів. Крім того, із спілкою співпрацюють два приватних сільгосппідприємства. Денний обсяг сировини перевищує 6 тонн. «Наша спілка – неприбуткова громадська організація, мета якої – захист прав виробника, - говорить Надія Петрівна, - оце ми їх ці три роки стараємось якось захистити. Керуючі органи спілки – уповноважені. Їх 11 чоловік. Ми разом збираємось і вирішуємо, з якими заводами працювати. У нашому Статуті записано, що ми можемо розірвати договір в односторонньому порядку протягом доби у разі, якщо підприємство-партнер порушує умови угоди. Так, наприклад, було з Бахмацьким молокозаводом. Зараз наше молоко приймають Бобровицький і Новгород-Сіверський. Ми знаходимо спільну мову із цими підприємствами, але нас не влаштовує ціна». Воно й не дивно, адже при собівартості молока 1 грн.75 коп. заводи нині сплачують селянам в середньому 1 грн. 10 коп. У той же час оптово-відпускна ціна готової продукції з листопада 2007 до лютого 2008 року постійно зростала. «Ми переконані, - каже Надія ЯЩУК,-

№3(13), липень-вересень 2008

що провладні структури на нас не звертають жодної уваги і не виконують своїх обов»язків. Хоча повинні, адже ст.7 Закону «Про державну службу» свідчить, що державна служба створювалась насамперед для людей, а не проти них». На думку в’юнківців, в області також не виконується Закон «Про молоко і молочні продукти», зокрема в частині роботи профільної узгоджувальної комісії. Активним сосничанам все-таки вдалося зробити так, щоб цей орган запрацював, навіть змусили включити до його складу свого представника. Втім надії, покладені на комісію, не виправдались - ціна молока у 1 грн. 50 коп. виявилась рекомендованою, і переробні підприємства продовжили її знижувати. «Це змусило нас звернутись до регіонального відділення Антимонопольного комітету, - продовжує член узгоджувальної комісії, голова нещодавно створеної Сосницької районної Асоціації виробників сільгосппродукції Валентина ЦИГАНОК, - він повинен був відреагувати на одночасне зниження молокозаводами ціни на молоко. Це ж звичайнісінька змова. Нас, молокоздавачів, кину-

ли один на один із заводами-монополістами. І що ж нам робити: у селах земля пустує, господарства порозвалювались, тільки й живемо завдяки корівкам, бо треба ж дітей якось ростити. Ми хочемо із заводами співпрацювати дружно, але щоб вони об’єктивно оцінювали наше молоко. Тут зібралися представники і інших районів. Люди добрі, давайте об’єднуватись у спілки, Асоціації, бо гуртом завжди можна щось вирішити і домовитись». Отож люди чекали від регіонального представництва Антимонопольного комітету, узгоджувальної комісії конкретних дій, якогось захисту, а натомість отримали чергові відписки і необгрунтовані, на їхню думку, по-

НА ВІСТРІ ПРОБЛЕМИ яснення. І зрозуміли: покладатись варто лише на себе. Зауважу, що на зустріч до Сосниці приїхали гості з Менського, Бахмацького та Чернігівського районів, причому абсолютно добровільно. Говорить Юрій ЯРИНА із селища Макошине Менського району, який очолює місцеву спілку сільгоспвиробників: «Ми недавно організували подібну спілку. Проте вона є лише на папері, бо заводи не дуже охоче йдуть на співпрацю: бояться відповідальності. Все-таки кожним окремо маніпулювати легше, а колектив – то вже сила, і з нею потрібно рахуватись. Ми не хочемо надприбутків. Віддайте лиш те, що ми заробили своєю працею. А вона, повірте, нелегка. Я зі своїми чотирма коровами собі швидше горба наживу, ніж багатство. Ситуація ж із закупівельними цінами на молоко змушує людей уже сьогодні вирізати худобу. За зиму у п’яти наших табунах стало менше аж на 50 корів. Треба селянам організовуватись по всій області, можливо, тоді до нас прислухаються». Подібна ситуація і у Бахмацькому районі, зокрема в селі Митченки. Люди невдоволені і готові до рішучих дій, говорить представник бахмачан Володимир ЗАПЛІШНИЙ: «Нас ставлять на коліна, і залишається або страйкувати, або перекривати Московську трасу, або їхати у Чернігів. Ми оце приїхали до Сосниці, щоб подивитись, як вони тут працюють, та й собі будемо щось подібне створювати». А от жителі Чернігівського району вже мають певний досвід протистояння переробникам: у квітні вони три дні не здавали молоко заводам, що працюють на їхній території. Сподівалися, що до них все-таки прислухаються. Проте, за словами голови районної Асоціації спілок виробників сільгосппродукції Сергія РЯБУСА, цей своєрідний страйк, на жаль, так нічого і не змінив: «Вже наступного дня після страйку у нас почали забирати молоко, але одразу ж посипались претензії: то кислот-

ність не та, то жирність невисока. Тобто, на нас вирішили відігратись. На Чернігівському молокозаводі змінилось керівництво, і новий директор пообіцяв, що буде з нами співпрацювати. Проте до цих пір так і не зміг бодай зустрітися з представниками Асоціації. Кажуть, у переробників є претензії до якості сировини із приватних господарств. Але ж і молоко населення, і молоко сільгосппідприємств зливається в один котел, змішується там, і з нього роблять ті ж самі сири, масло. Різниця лише в ціні. То де ж справедливість?» Своє слово на захист селян сказав і голова Сосницької районної ради Василь ВОЛОШКО, який ще взимку першим порушив на обласному рівні проблему закупівлі молока від населення і на засіданні Асоціації „Ради Чернігівщини” звернувся до колег з проханням підтримати селян і створити в районах відповідні спілки. Ось як він прокоментував нинішню ситуацію: «Так складається на сьогодні в нашому районі, що 90% молока виробляється у підсобних господарствах і головне джерело надходження від молока у селян. Тому районна рада підтримала ініціативи спілки «В’юнка». І нам би хотілося, щоб ці процеси поширювались і на інші райони. Не хотілося б вдаватись до крайнощів. Є в області організації, установи, є солідний апарат виконавчої влади. Треба, щоб вони діяли. Можливо, треба змінювати і законодавство якимось чином, але це повинні робити відповідні органи. Люди уже втомилися очікувати наведення порядку в державі». Не залишились осторонь розмови і ті самі люди, про яких згадував Василь ВОЛОШКО. Говорили про собівартість, яка зростає з кожним днем, бідкалися, що, мабуть, таки доведеться прощатись з корівками, бо їхнє молочко, мовляв, дешевше, ніж «мінералка» в магазині. Втім кожне в глибині душі сподівається, що ситуація зміниться на краще завдяки наполегливості керівників «В’юнки», бо вже не раз могли пересвідчитись у їхній здатності відстоювати права таких же, як і самі, молокоздавачів. «Раніше, як від Мени у нас приймали молоко, - говорить член «В’юнки» Ніна СУПРУН, - то закупівельники ціну міняли, як хотіли, а тепер усе це під контролем. Крім того, спілка надає нашим здавачам і матеріальну допомогу, якщо потрібно, і ветеринарні послуги оплачує. Допомога відчутна». Те, що гурт – велика сила, земляки Олександра ДОВЖЕНКА зрозуміли буквально, тому й першими в області об’єднались у спілку молокоздавачів. Життя підтвердило суть цього вислову, як і самі селяни. Щоправда, молокозаводам не дуже хочеться, щоб таких об’єднань було більше, бо тоді вони будуть змушені приставати на умови здавачів. Тому їм вигідніше працювати через сільські ради, серед керівників якими, на жаль, знаходяться і не завжди чесні люди, здатні за певну суму лобіювати інтереси переробників. У таких випадках селяни, по-суті, не мають права голосу. «Хоча влада також повинна бути зацікавлена у створенні спілок, бо, крім захисту прав своїх членів, вони ще й роблять суттєві відрахування у місцеві бюджети, - говорить голова спілки «В’юнка» Григорій МАЗИГУЛА, - за нашими

підрахунками, через відсутність таких спілок, як наша, місцеві бюджети недоотримують близько півмільйона гривень. А це гроші, які могли б бути використанні на соціальний розвиток території. Крім того, маємо можливість матеріально підтримувати своїх людей у горі і в радості. Наприклад, надали допомоги на 10 тисяч гривень, подарували телевізор районній лікарні. Це добре, що нас підтримує районна рада. А що ж виконавча? Сьогодні ото в парламенті бійки тривають за все, у тому числі і за молоко. Значить, ця проблема непроста, раз її не можна вирішити». Можливо, у цих словах Григорія МАЗИГУЛИ є частка правди. Селяни люди прості. Для них чорне залишається чорним, а біле – білим. Напівтони не сприймаються. Як би там не було, а доведені до відчаю люди сьогодні намагаються знайти вихід зі становища, у яке потрапили, причому не з власної волі. Після усіх попередніх висловлювань напрошується один висновок: людям наболіло, та найперше, чого вони потребують, - це розуміння. Хоча протистояння між молокоздавачами і переробниками сягнуло точки кипіння, і люди, доведені до відчаю, здатні на будь-який крок, навіть найрішучіший, все ж варто сподіватись, що відповідальні особи все-таки спробують віднайти спосіб врегулювання конфлікту? Яким чином? Можливо, слід усім разом сісти за стіл переговорів і шукати вихід? Але робити це треба якомога раніше, щоб не довелось незабаром на пальцях лічити корів. А вони ж не винні, так само, як і їхні господарі. p.s. Коли матеріал готувався до друку, надійшла інформація, що регіональне відділення Антимонопольного комітету таки завершило розгляд справи стосовно порушення молокозаводами області Закону «Про захист економічної конкуренції». Рішенням колегії на 12 із 20-и підприємств накладено штрафи у розмірі аж… 46 тисяч гривень! Чому сума виявилась такою незначною і чи можна поставити крапку у цій справі? Коментує начальник відділення Анатолій СВИРИДЕНКО: «Заводи визнали факт змови і просили не застосовувати до них жорстких штрафних санкцій, що ми, власне, і зробили. Це, так би мовити, попередження, адже на розгляді в Комітеті зараз знаходиться ще одна подібна справа, у якій також фігурують 12 молокозаводів області, щоправда, дещо в іншому складі. Тож підприємства мають нагоду змінити ситуацію на молочному ринку. Якщо ж цього не станеться, штрафи будуть удвічі більші». За словами Анатолія СВИРИДЕНКА, Антимонопольний комітет має право тільки штрафувати підприємства у випадку порушення ними законодавства, але визначення розміру закупівельної ціни – не його прерогатива. І хоча сам факт такого ось покарання заводів – невелика, але все-таки перемога селян, зокрема сосницької «В’юнки», у завтрашній день вони дивляться без особливого оптимізму: закупівельні ціни на їхнє молоко постійно знижуються. Відтак – «молочна війна» триватиме? Н. Дерев’янко.

Національний стандарт України Дослідні господарства Чернігівського інституту АПВ пропонують

ОЗИМЕ ЖИТО Оригінатор. Інститут землеробства УААН. Автори. Вітвіцький М. А., Коваль Н. М., Оскирко Л. М. Внесений у Реєстр сортів рослин України на 1999 р. Сорт створений методом гібридизації сортів Київське 86 і Зарічанське зеленоукісне з наступним багаторазовим масовим добором низькорослих форм. Сорт низькорослий, ранньостиглий, посухостійкий, високозимостійкий, стійкий до проростання зерна в колос, вилягання, ураження основними хворобами. Зерно високої якості: вміст білка в зерні 12,6 %, число падіння – 183 с., об’ємний вихід хліба зі 100 г борошна 304 мл, загальна хлібопекарська оцінка 4,0 бали. Високопродуктивний, потенційна врожайність зерна 82 ц/га. Рекомендований для вирощування в зонах Полісся й Лісостепу України. За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Інтенсивне 95" звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33. 17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

сорт

ІНТЕНСИВНЕ 95

ПРАЙС-ЛИСТ

на науково-технічну продукцію ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ АПВ УААН (по мережі дослідних господарств)

Оригінальне насіння Жито озиме

Боротьба

Поліська 90

Хлібне

Крижинка

Синтетик 38 Тритикале озиме Славетне Пшениця яра Ячмінь ярий

Елітне насіння

Пшениця озима

Золотоколоса

Носівський 21

Селянка

Варіант

Боротьба

Чернігівський 28

Жито озиме

Деснянський Чернігівський 27 Нептун

Люпин білий Люпин жовтий Конюшина червона Люцерна посівна

Інтенсивне 95 Синтетик 38 Інтенсивне 99

Пшениця яра

Рання 93 Краса Полісся

Райдужний

Носівський 21

Ранньостиглий

Варіант

Зірковий Тритикале яре

Столична

Краса Полісся

Гося

Овес

Подолянка

Ячмінь ярий

Вакула

Славутич

Соборний

Вікторія

Аскольд

Гарант

Чернігівський 28

Либідь

Деснянський

Чернігівець

Чернігівський 27

Агрос 12

Овес

Нептун

Атлас

Райдужний

Анді

Ранньостиглий

Владислава

Зірковий

17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., тел. (04646) 3-63-10, (директор); 3-63-18,(прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насінництва); факс (04646) 3-63-10 e-mail: sekretar_CHIAPV@.ukr.net

Люпин білий Люпин жовтий Гречка Просо

Гарант Либідь Чернігівець Українка Антарія Київське 87 Омріяне

Насіння сертифіковане. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур. Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі!

Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал ЛИПЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ 2008 р. №3(13) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А

Читайте та передплачуйте «Чернігівщину аграрну» на 2008 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс – 96225. «Чернігівщина аграрна» виходить один раз на три місяці.