#18 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна by Eugen Nas

№18, листопад 2011

Сьогодні в номері: Тваринництво: пріоритет номер один для Чернігівщини

Стан та перспективи розвитку тваринництва Чернігівщини 4 Особливості переведення тварин на безприв’язну систему утримання 6 Однотипні раціони 8 Створення зеленого конвеєра — запорука підвищення продуктивності тваринництва 10 Розвиток молочного скотарства племінного заводу псп «Пісківське» 16 «Карусель» по-«фортунівськи»

Сигнали корови 20 Забезпечення епізоотичного благополуччя ведення тваринницької галузі в Чернігівській області 22 Чернігівські мікробіологи — тваринникам

Лабораторна діагностика і профілактика тешовірусного енцефаломієліту (хвороби Тешена) свиней 25 Бактеріальний засіб боротьби зі шкодочинними мишоподібними гризунами 27 Визначення живої ваги свиней

Визначення живої ваги великої рогатої худоби 30

АПК: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ

Шанойло О.М., заступник голови облдержадміністрації з питань агропромислового розвитку

ТВАРИННИЦТВО: ПРІОРИТЕТ НОМЕР ОДИН ДЛЯ ЧЕРНІГІВЩИНИ Тема тваринництва є надзвичайно актуальною для Чернігівської області, яку природа нагородила найбільш оптимальними умовами для розвитку молочного та м’ясного скотарства. Поліські землі з помірним температурним режимом, великою кількістю луків і пасовищ та іншими природними перевагами завжди будуть приваблювати тих, хто хоче стабільно господарювати, розвиваючи тваринництво і маючи прибуток як влітку, так і взимку. Наступний рік визнаний в нашій державі роком скотарства, що додатково привертає увагу до цієї теми. Ставлення обласної державної адміністрації до тваринництва відповідає загальнодержавному курсу і чітко відображене у середньостроковій програмі економічного розвитку “Чернігівщина 2015: спільний шлях до добробуту”. У сільському господарстві - це пріоритет номер один. Сьогодні Чернігівщина - це регіон, в якому тваринницькій галузі де-факто приділяється найбільша увага. Ми посідаємо друге місце в Україні за кількістю великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах, кожна десята українська корова утримується в нашій області, і кожний четвертий доїльний зал, що будується у країні, також наш. В регіоні уже працюють двадцять дев’ять сучасних доїльних зал. На разі здійснюється реалізація більше 20-ти інвестиційних проектів у молочному скотарстві. З початку нинішнього року введено в дію два молочні комплекси у ПСП «Авангард» Бахмацького району (на 600 корів) та ПСП “Фортуна” Ічнянського району (на 500 корів). До кінця року передбачається введення в дію ще 6-ти комплексів, розрахованих більше ніж на 3 тисячі корів. Всього у найближчі чотири роки на Чернігівщині має запрацювати ще понад шістдесят нових молочних комплексів, обладнаних доїльними залами, які на сьогодні знаходяться на різних стадіях будівництва.

Така кількість молочних ферм постачатиме більше половини всього молока, що виробляється на Чернігівщині, з найвищими якісними показниками. Стимулом для сільгоспвиробників, що інвестують у нові молочні комплекси, є відповідна цільова програма, згідно з якою держава планує відшкодовувати до п’ятдесяти відсотків витрат на будівництво об’єктів тваринництва. Що стосується м’ясного напрямку тваринницької галузі, то він також почав інтенсивно розвиватись. За підсумками дев’яти місяців агропромисловий комплекс Чернігівщини збільшив виробництво м’яса усіх видів, у тому числі м’яса птиці - майже у два рази. На сьогодні у сільськогосподарських підприємствах області утримується 14 племінних та 30 товарних стад великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності, які налічують близько 12 тисяч голів. За кількістю м'ясної худоби наша область займає друге місце в Україні після Волині. Середньодобові прирости ВРХ за 9 місяців 2011 року склали 473 г, що на 2,6% більше, ніж торік. Те, що ми маємо позитивну динаміку, добре. Проте необхідно рівнятись зовсім на інші показники. Вже сьогодні в області є чимало господарств, де добові прирости становлять майже 3-и кілограми. Це не мрія, а факт. Треба лише правильно вибудувати технологію - достатня кількість кормів, їх якісна структура тощо.

Треба рівнятись саме на такі господарства, тоді рівень рентабельності і конкурентоспроможність нашої м’ясної продукції будуть незаперечними. Взагалі наша мета, і ми перевели її у площину реалізації, це замкнені виробничі цикли як у молочному, так і м’ясному напрямах. Власна племінна база, власне виробництво та кормова база, а також власна переробка. Ми повинні вивозити за межі області та країни не сировину, а готову продукцію. Тоді матимемо не лише просте відтворення виробництва, а й отримаємо додану вартість, розвиватимемо суміжні напрямки, збільшуватимемо кількість робочих місць. Наприклад, якщо ми експортуємо зерно, то отримуємо за нього одну ціну, а якщо вивозитимемо за кордон продукти його переробки (борошно, хлібобулочні та інші вироби), то отримаємо вже іншу ціну. Якщо зерно перетворити на корми для тваринництва, тобто не продавати його, то економічний ефект навіть в умовах нинішньої продуктивності худоби збільшується, зокрема по виробництву молока – у 2 рази, яловичини – у 1,2 рази, свинини – в 1,7 рази. Такий підхід до розвитку тваринництва є стратегічним для нашої області, і ми й надалі застосовуватимемо його. Адже саме таким чином аграрну галузь можна значно швидше перетворити на високоефективний конкурентоспроможний сектор економіки, здатний швидко інтегруватись у світовий аграрний ринок. №18, листопад

АПК: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ

Максак А.М., Крапивний О.В., головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації

Стан та перспективи розвитку тваринництва Чернігівщини Природно-кліматичні умови Чернігівщини здавна обумовили розвиток скотарства, у якому традиційно домінувала молочно-м’ясна галузь. На початок 2011 року у сільськогосподарських підприємствах області утримувалося 149,7 тис. голів великої рогатої худоби та 57,8 тис. голів корів. Чернігівщина серед регіонів України за поголів’ям великої рогатої худоби та корів у сільськогосподарських підприємствах займає 2 місце після Полтавської області. Господарства області постійно нарощують якісні показники, зокрема середньодобові прирости великої рогатої худоби досягли близько 500 г, свиней – до 400 г, зростає надій на корову. У сільськогосподарських підприємствах Чернігівщини виробляється близько 9% загальнодержавних обсягів молока. Значна увага в області приділяється покращенню якості виробленої продукції. В сільськогосподарських підприємствах працює 29 доїльних зал вітчизняного та імпортного виробництва, близько 70 підприємств здійснюють доїння корів за допомогою молокопроводів. За

Чернігівщина аграрна

10 місяців 2011 року введено в дію 2 доїльні зали на 1,1 тис. корів, до кінця року планується ще 6 на 4,6 тис. корів. У стадії будівництва знаходяться ще 60 молочних комплексів. Селекційно-племінна база молочного скотарства регіону нараховує 21 сільськогосподарське племінне господарство: 4 племінних заводи та 17 племінних репродукторів. В цілому по області розводять п’ять порід корів молочного напрямку продуктивності.

Чернігівщина - одна з найбільших за територією область України. Протяжність території з півночі на південь - 181,2 км, зі сходу на захід - 175,6 км. Загальна площа - 31,9 тис. кв. км. Клімат помірно теплий з достатньою кількістю опадів. Забезпечення сталого розвитку регіону, покращення технологій агропромислового виробництва, підвищення його конкурентоспроможності на національному і світовому ринках, оптимізація структури посівних площ, створення сприятливого інвестиційного клімату – це ті тенденції, які характерні для аграрного сектора Чернігівської області.

сільському господарстві в індустріальних країнах світу. Чотири господарства області обрали для себе цей шлях. Одне з них, ПП “Дружба” Семенівського району, отримало статус спеціальної сировинної зони, де виробляється екологічно чиста молочна сировина для виробництва дитячих і дієтичних продуктів харчування. Як свідчить світовий досвід розвинутих країн, вирішення проблеми забезпечення населення м’ясом, і зокрема яловичиною, неможливе без розвинутої галузі спеціалізованого м'ясного скотарства.

Cтруктура корів молочного напрямку продуктивності, %

Рис. 1

З’являються у регіоні і перші паростки органічного землеробства, яке вважається одним із пріоритетних напрямків у

Оскільки половину Чернігівщини займає зона Полісся, природно-кліматичні умови якої сприятливі для розвитку м'ясного

АПК: ПРОБЛЕМИ, ПОШУКИ, ЗДОБУТКИ

скотарства (помірний клімат, наявність необхідних кормових угідь і природних пасовищ), ряд сільгоспвиробників області розвивають цю галузь тваринництва. Станом на 01.10.2011 у сільськогосподарських підприємствах області утримувалось 14 племінних та 30 товарних стад великої рогатої худоби м'ясного напрямку продуктивності, які налічують 11,4 тис. голів. За кількістю м'ясної худоби Чернігівщина займає друге місце в Україні після Волинської області. Власна племінна база м'ясного скотарства представлена 4 племзаводами та 4 племрепродукторами, в яких розводять високопродуктивних тварин вітчизняної та закордонної селекції. В аграрному секторі створено сприятливий інвестиційний клімат, широко запроваджуються новітні технології виробництва. В області реалізуються 19 інвестиційних проектів на суму близько 1 млрд. грн. в галузі тваринництва. Ось лише найбільші з них: ТОВ “Українська молочна компанія”, яка у 2008 році розпочала будівництво найбільшого в Європі молочного комплексу на 6000 корів; ПОСП ім. Щорса (с. Красилівка Козелецького району) починає будівництво молочного комплексу на 3300 корів; ТОВ “Агрікор Холдинг” (с. Сергіївка Прилуцького району) розпочало будівництво комплексу на 2400 корів (завершена розробка проекту). Наше завдання – відновити та наростити рівень виробництва в 2011 році. Для Чернігівщини тваринництво є ключовою галуззю, яка

забезпечить в 2011 році виробництво молока в обсязі 568,1 тис. тонн, м’яса - 60 тис. тонн. В області визначені головні шляхи розвитку тваринництва – інвестиції, розбудова комплексів і відновлення роботи недіючих ферм, а також забезпечення ветеринарного благополуччя тваринницьких ферм та комплексів, удосконалення системи організації і ведення племінної роботи у тваринництві. В галузі тваринництва майже в усіх районах області впроваджуються значимі для територій інвестиційні проекти, які дають змогу збільшити як поголів’я худоби, так і обсяги виробництва тваринницької продукції. На приватні господарства припадає до половини обсягів загального виробництва молока і м’яса. В особистих селянських господарствах вже зараз 3177 дворів тримають 3-5 корів, в 77 дворах – 6-10 голів, в 11-ти - понад 10 голів. З метою стабілізації поголів’я корів у приватному секторі планується створювати міні-ферми з виробництва молока і забезпечувати їх необхідним доїльним та холодильним обладнанням. Це дасть змогу збільшити виробництво продукції тваринництва та покращити її якість в особистих селянських господарствах. Достаток у кожній сільській оселі, впевненість сільських трудівників у завтрашньому дні, стабільний динамічний розвиток всіх учасників аграрного сектору – головне завдання, яке ставлять перед собою місцеві органи влади.

Cтруктура корів м’ясного напрямку продуктивності, %

Рис. 2 №18, листопад

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

Крапивний О.В., головне управління агропромислового розвитку ОДА; Штайнвіддер А., Гойслер Й., Федеральний інститут Альпійського сільського господарства, Раумберг-Гумпенштайн (Австрія) (за матеріалами)

Особливості переведення тварин на безприв’язну систему утримання Під час будівництва нового чи реконструкції старого корівника часто змінюють систему утримання, і виникають пов’язані з цим проблеми переходу на нову систему. Та навіть за регулярних змін у процесі вирощування та під час лактації, наприклад, у разі відокремлення сухостійних корів, тварини мають звикнути до нових умов оточення. Особливо тоді, коли зміна системи утримання пов’язана з високими вимогами до продуктивності. Ці проблеми можуть стати значними і, зрештою, призвести до вибраковування корів. Однією з найважливіших та найсприйнятливіших фаз переводу з одного корівника до іншого є перехідний період. Особливо глибокотільні нетелі чи молоді корови можуть дуже чутливо реагувати на зміну корівника. Здебільшого разом з цим змінюється склад раціону, і молоді корови мусять витримати ієрархічну боротьбу у групі корів. Внаслідок отелення в організмі відбуваються значні гормональні зміни, секреція молока дедалі зростає, що підвищує потребу в поживних речовинах. Щоб покрити цю підвищену потребу, відповідно має зростати рівень споживання корму. Якщо на додачу до цього тварини мають звикати до нових

Чернігівщина аграрна

умов утримання, стрес може бути дуже значним. Як наслідок, погіршення продуктивності і проблеми зі здоров’ям, зокрема із захворюванням ратиць, а також знижений рівень споживання корму, який через проблеми з обміном речовин, що з’являються, призводить до вибракування корів. Щонайменше 80% корів у корівнику, які не споживають корм, мають відпочивати. Коли корови лежать, у них не лише розслаблюється мускулатура і ратиці, вони ще й жують жуйку. Якщо це не так, слід шукати причини такої поведінки. Для того, щоб корови лягали відпочивати, необхідно оптимально облаштувати стійло-місце, і тварини

мають бути знайомі із системою утримання. Плануючи корівник, часто забувають, що різні системи утримання можуть спричинити проблеми у нетелей і корів, що лактують. Якщо, наприклад, нетелей переводять із прив’язного корівника до безприв’язного, звикання за оптимального догляду і комфортних стійло-місць може тривати від кількох днів до кількох тижнів. Під час цієї фази тварини лежать менше, або іноді лягають просто на підлогу у забруднених і холодних проходах. Через це корови та їхнє вим’я дуже забруднюються, що надалі може призвести до проблем із вименем. Майже такі самі, якщо не більші,

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

проблеми виникають у нетелей, якщо їх з безприв’язного утримання переводять на прив’язне. Тварини не звикли бути прив’язаними і через це часто стають знервованими, бояться лягати або вставати. Вони надто довго стоять або надто довго лежать, позаяк бояться змінити положення. Як наслідок, часто трапляється запалення ратиць і пов’язане з цим зменшення рівня споживання корму. Це в свою чергу призводить до частого виникнення метаболічних захворювань, гнійних уражень ратиць, пролежнів або навіть набряків на скакальних суглобах, різних поранень кінцівок та вимені. У нових корівниках за можливості потрібно створити однакові умови утримання як для молочної худоби, так і для вирощування молодняка. Система утримання, звична під час вирощування, значно зменшить стрес під час переведення худоби. Нетелей слід переводити своєчасно. Насамперед при зміні системи утримання перегрупування слід здійснювати щонайменше за два місяці до отелення. Тоді стрес через ієрархічну боротьбу, обмеження можливостей моціону і зміни корму не збігатиметься зі стресом через отелення і початок лактації. Крім того, тварини на 7-му місяці тільності ще доволі легкі і рухливі,

тому швидше звикають до нових умов. Ще до отелення нетелей слід привчати до доїльної зали чи станцій автоматичної годівлі, якщо такі є. Відділення для отелення має бути захищене, чисте (його очищують після кожного отелення), із глибокою підстилкою. Після перегрупування необхідно додатково стимулювати корів до споживання корму і спостерігати за ними. Інженер Ганс Ріглер з Австрії, виходячи зі свого практичного досвіду зміни системи утримання, радить планувати переведення тварин таким чином, щоб було достатньо персоналу, який забезпечать відповідне поводження з тваринами. Бажано залучати людей, які вже мають досвід переведення тварин. У день переведення рекомендова-

но після вранішніх робіт випустити тварин на вигульний майданчик, щоб вони трохи “набігалися”, і залишати їх там, доки не заспокояться і дещо стомляться. Окрім того, бажано у старому корівнику вранці роздати лише невелику кількість корму. До того часу, коли корів переведуть до нового корівника, необхідно покласти на новий кормовий стіл достатню кількість корму. Якщо у передній частині боксів покласти дуже добре сіно, це стимулюватиме корів до пошуку таких боксів. У перші дні бажано вмикати скрепер лише тоді, коли у проходах не перебувають корови. Після цього можна залишити скрепер посередині корівника, щоб корови могли звикнути до нерухомого пристрою і привчилися переступати через нього. Для проведення першого доїння знадобиться кілька чоловік персоналу, багато терпіння та один-два представники постачальника доїльної установки. Під час першого доїння всі автоматичні налаштування, якщо це можливо, мають бути вимкнені. Ручне управління під час першого доїння виправдало себе. У перші дні сподіватися на великі надої не варто. Краще зробити контрольні надої до переведення тварин. До відновлення показників надоїв може минути чимало часу. №18, листопад

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

Колесников М.І., Цакун Н.І., головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації

ОДНОТИПНІ РАЦІОНИ (за матеріалами книги “Технологическое сопровождение животноводства” Попов М.А. и др. /НПЦ НАН Беларуси по животноводству.- Жодино, 2010)

Однотипні раціони – це система, за якою всі корми змішуються в один раціон та згодовуються у вигляді збалансованої суміші у відповідності до потреб групи молочних корів у поживних речовинах. Корови можуть споживати корму, скільки захочуть і коли захочуть.

Фізіологія травлення жуйних такий “єдиний” раціон визнає найбільш прийнятним. Завдяки стабільно правильному співвідношенню основного і концентрованого кормів і постійному їх споживанню активна кислотність вмісту рубця фізіологічно стала і вирівняна у часі. Таким чином, при високому рівні продуктивності небезпека виникнення ацидозу скорочується. Чим більше складові раціону відрізняються за якістю і поживністю, тим більший позитивний ефект від такої системи годівлі. Корова може споживати додатково 1-2 кг сухої речовини, що додає 2-3 кг молока. Визначальними складовими для вибору переходу на систему однотипної годівлі є: • технологічність; • апетитність; • засвоюваність; • повноцінність; • постійність складу; • фізіологічність; • функціональність; • вигідність. При переході на згодовування однотипного раціону необхідно врахувати, що першим кроком повинно бути формування виробничих груп, у тому числі фізіології та економіки. Рекомендовано створити 4-5 виробничих груп корів, що лактують. Відповідно до їх молочної продуктивності і фізіологічної стадії (сухостій, новотільні, середина і кінець лактації) телиць доцільно виділяти в

Чернігівщина аграрна

• якщо тварини сортують корм, слід додавати буфер, щоб знизити небезпеку виникнення ацидозу; • необхідно використовувати якісні, корисні та привабливі складові; • годувати слід сіном кращої якості, Наступним кроком є визначення щоб примусити корів з’їдати довгі частфактичного споживання тваринами ки, якщо розмір часток оптимальний, поживних речовин однотипного раможна видалити зі змішаного раціону ціону. На будь-якій молочній фермі все сіно; практично для кожної групи худоби • налаштування подрібнювача кормораціон існує в чотирьох варіантах: роздатчика змінюють таким чином, щоб • раціон, виписаний зоотехніком на було більше часток кормів в середньому папері; ситі сепаратора (40-60%); • раціон на кормовому столі (не за• довгі частки в змішаному раціоні – вжди достовірно відомо, що потрапило не завжди добре, іноді варто збільшити до годівниці); час змішування; • раціон, який фактично споживають • не можна змінювати структуру коркорови (скільки залишків видаляється з мосуміші: клітковина не повинна розкормового столу); давлюватися, а листову частину корму • реально спожиті поживні речовини з не можна розбивати тупими ножами до раціону (невідомо, які корми змішаного мохоподібного стану. Зріз повинен бути рівний зі збереженням структури листа; раціону після сортування з’їла корова). • можна спробувати годувати кілька Завдання технолога полягає в тому, разів на день, залишаючи у змішувачі щоб усі ці чотири варіанти звести до свіжий корм, який можна роздати пізодного. ніше. Такий підхід дозволяє уникнути Важливо вибрати правильне співвідношення основних кормів для змішано- повторного перемішування; • з метою скріплення часток корму дого раціону. дають мелясу; • для додаткової перевірки поживної Управління кормовим столом – це мистецтво правильно складати, оціню- цінності змішаного раціону треба дослівати і змінювати раціони. Слід зверну- дити готову суміш на вміст сухої речовини, клітковини і сирого протеїну. ти увагу на такі особливості: окрему групу через менше споживання ними корму. Далі слід за результатами контрольних дійок визначити фактичну молочну продуктивність кожної групи.

• тварини можуть не поїдати всі компоненти змішаного раціону; • треба перевіряти залишки корму, щоб визначити, чи сортували корови раціон;

Корм повинен бути доступним для тварини 21 годину на добу (сюди не входить час перебування корови у доїльній залі та зоні очікування). Якщо корм, що

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

залишився у годівничці, відрізняється від оригінального корму, це означає, що корови його відсортували. У такому випадку виникає “синдром пустого кормового столу”, тобто в годівничці більше не залишилося корму, привабливого для корів. Перед подачею на кормовий стіл слід визначити розмір кормових часток і оцінити залишки корму протягом доби, використовуючи сепаратор кормів. Якщо в будь-якому з сит різниця складатиме більше 10%, значить, корм чи раціон було змінено. Відмічено, що корови поїдають з більшою охотою, якщо раз на день кормовий стіл буде пустим протягом години до видачі нової порції корму. Залишки корму, або з’їди – це все, що не з’їдено і видаляється щоденно до появи свіжого корму на наступний день. Залишки зазвичай згодовують більш дорослим телицям чи низькопродуктивній групі, але ні в якому разі не сухостійним коровам. Роздавати корми можна і один раз на

день, якщо корм залишається свіжим, не нагрівається, і є достатньо місця на кормовому столі. Не можна залишати корм в кормороздатчику на ніч до ранкової годівлі. Довідатися, чи є проблеми зі змішуванням або розподілом корму, допоможе корм-маркер. Це може бути плющене зерно, гранульований комбікорм, сіно чи інші достатньо грубі компоненти корму, які легко помітити в загальній масі змішаного корму. Тобто, якщо в раціоні 5% плющеного зерна (з розрахунку сухої речовини), то можна побачити його рівномірне розподілення по всіх місцях кормового столу. В однотипному змішаному раціоні повинно бути 45-55% сухої речовини для його оптимального споживання. У випадку, коли раціон надто сухий (більше 60% сухої речовини), слід додавати патоку, щоб знизити рівень пилу, відділення дрібних часток і уникнути проблеми селективного харчування. За умови надто вологого раціону (більше 60% вологості) “висушити” його допо-

може додавання сіна чи сухого жому або зменшення частки силосу. Поверхня кормового столу повинна бути гладенькою і з нахилом, щоб не з’явились вологі кишені, не розвивались бактерії і не виникали неприємні запахи. З плином часу якість поверхні може погіршуватися через накопичення на кормовому столі кислих кормів, також з’являються подряпини. Кормовий стіл необхідно чистити раз на день і частіше, якщо корм починає нагріватися, і відбувається його повторна ферментація. Якщо після прибирання старого корму споживання сухої речовини збільшується на 0,9 кг і більше, значить, знайдено оптимальний режим. Гормональні зміни та додаткове світло є основними факторами для підвищення надоїв. Дослідження показали, що корови, які знаходилися при світлі додатково 16 годин, взимку давали на 7-8% більше молока та споживали більше сухої речовини. Тому слід подумати над тим, як організувати додаткове освітлення кормового столу. №18, листопад

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

Назаренко М.М., кандидат с/г наук, завідувач лабораторії кормовиробництва і тваринництва Чернігівського інституту АПВ НААН

Cтворення зеленого конвеєра — запорука підвищення продуктивності тваринництва На сучасному етапі розвитку сільського господарства збільшення виробництва тваринницької продукції повинно проходити як шляхом нарощування чисельності сільськогосподарських тварин, так і за рахунок постійного підвищення рівня їх продуктивності на основі покращення годівлі. Підвищення продуктивності тварин сприяє покращенню оплати корму продукцією, зниженню її собівартості, росту продуктивності праці та економічній ефективності ведення галузі в цілому.

Раціони, що збалансовані за усім комплексом поживних речовин, забезпечують не тільки підвищення продуктивності тварин на 25-30%, але і зниження витрат кормів на 30-35% за загальною поживністю та до 20% їх вартості на одиницю продукції. Дефіцит перетравного протеїну у раціонах жуйних тварин на рівні 20-25% зумовлює недобір 30-34% продукції при зростанні в 1,3-1,4 рази витрат кормів на одиницю продукції і собівартості - в 1,5 рази. Ось чому важлива необхідність створення достатньої і повноцінної годівлі сільськогосподарських тварин для досягнення їх високої продуктивності та покращення економічних показників виробництва тваринницької продукції. Корми - важлива складова затрат на виробництво тваринницької продукції. Їх частка у собівартості молока становить 4060% , м’яса ВРХ і свинини - 65-75%, м’яса

Чернігівщина аграрна

птиці - 70-75%, яєць - 50-65%. В даний час у зв’язку з досить високою питомою вагою у структурі затрат палива і добрив проходить перегляд пріоритетних напрямків кормовиробництва. В умовах Поліської зони першочерговим завданням є раціональне використання природних пасовищ у поєднанні з сіяними багаторічними травами. Однорічні трави і травосуміші тут мають підпорядковане значення. В Лісостепу на перший план виходить використання і закладання нових культурних пасовищ, що дасть змогу значною мірою скоротити затрати на підвезення кормів. Основними напрямками збільшення виробництва кормів в умовах області є: - удосконалена структура посівних площ кормових культур; - організація кормових сівозмін, що відповідають спеціалізації господарства;

- збільшення площ багаторічних трав до 50% у структурі кормових культур і підвищення їх урожайності; - збільшення виробництва зернобобових і капустяних культур; - внесення добрив; - поверхневе поліпшення природних кормових угідь та їх раціональне використання; - створення культурних пасовищ; - впровадження у виробництво прогресивних технологій заготівлі і зберіганні кормів. Структура посівних площ кормових культур встановлюється, виходячи з наявного поголів’я худоби і спеціалізації господарства. Орієнтовно для господарств області багаторічні трави у структурі кормових культур повинні займати не менш 50%, кукурудза на силос - 30%, коренеплоди - 5%, однорічні трави - 15% (мал.).

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

Рекомендована структура посівних площ кормових культур в Чернігівській області ЛІСОСТЕП

ПОЛІССЯ

Рис. 1

У зв’язку зі значними затратами на перевезення кормів важливого значення набуває організація кормових сівозмін. Адже перевезення кормів на відстань більше 5 км вже є затратним. Тому такі культури, як кукурудза на силос і кормові буряки, раціонально розміщувати на мінімальній відстані від місця зберігання. Добре продуманим повинно бути і розміщення площ для випасання худоби. Для умов Лісостепу і Полісся лабораторією польового кормовиробництва пропонується 8-пільна кормова сівозміна, як основа зеленого (сировинного) конвеєра.

Поля : 1-4. Бобово-злакова сумішка багаторічних трав 1-4-го років використання. 5. Озима пшениця + озимий ріпак - 0,5 поля. Овес + редька олійна - 0,5 поля. Післяукіс на зелений корм. 6. Кукурудза на силос та зелений корм. 7. Озиме жито + озимий ріпак - 1-ий урожай. Овес + редька олійна - 2-ий урожай. Озиме жито + озимий ріпак для пізньоосіннього використання - 3-ій урожай. 8. Овес на зелений корм (або ячмінь на зерно) з підсіванням багаторічних трав. Продуктивність такої сівозміни при застосуванні помірних доз добрив становить 50-60 ц/га корм. од. Але не можна повністю відмовитися від розміщення кормових культур у польових сівозмінах, адже для забезпечення зернових та технічних культур добрими попередниками та для збагачення грунту симбіотичним азотом тут необхідно мати одне-два поля бобово-злакової сумішки. Значна частина кукурудзи на силос також буде висіватися в польовій сівозміні. Для невеликих господарств (1-1,5 тис. га), особливо Поліської зони, що спеціалізуються на виробництві свинини та молока, де товарне виробництво зерна є еко-

номічно невиправданим, і рослинництво повинно “працювати” на тваринництво, пропонується наступна система зернотрав’яних сівозмін.

Сівозміна 1 (590 га) 1. Багаторічні трави (конюшинно-злакові сумішки) 1-го року користування. 2. Багаторічні трави 2-го року користування на один укіс. 3. Озимі проміжні на зелений корм + післяукісні. 4. Ячмінь + післяжнивні. 5. Кукурудза на силос; кормові буряки. 6. Кукурудза на силос та зелений корм. 7. Ячмінь + післяжнивні. 8. Однорічні трави на зелений корм + післяукісні. 9. Ячмінь із підсіванням трав.

Сівозміна 2 (410 га) 1. Сидеральний пар (буркун). 2. Озима пшениця. 3. Тритікале на сінаж та зелений корм + післяукісні. Жито + післяжнивні. 4. Ячмінь із підсіванням буркуну. Продуктивність кормової групи повинна бути не менше 45-50 ц/га корм. од. та 9-10 ц перетравного протеїну, адже в умовах ринкових відносин кормовиробництво повинно стати основою прибутковості, а отже, конкурентоздатності тваринництва. Для отримання корму між укосами багаторічних трав мінімальний асортимент сумішок однорічних культур повинен включати редьку олійну із вівсом ранньовесняного строку сівби для використання після першого укосу трав; ранні літні посіви - перед третім укосом; редьку олійну із пайзою весняної сівби - з використанням другого укосу трав або після нього; з ранньолітніх - перед третім укосом трав, а пізньолітніх - у третій декаді вересня;

Рис. 2

кукурудзу з соняшником чи редькою олійною весняного строку сівби - використання після другого укосу трав, ранніх літніх посівів - у першій половині вересня після третього укосу трав. Енергоємність посівного матеріалу з участю бобових культур, а отже, і його вартість, є високою: 2730 МДж, у тому числі 2547 МДж - бобового компонента. Низьку енергоємність посівної норми мають капустяні культури. Тому можлива заміна бобового компонента капустяним. Багаторічні трави є найважливішою складовою частиною кормовиробництва. 3 них можна заготовляти різноманітні корми - сіно, сінаж, силос, трав’яне борошно. Проте для кожного виду корму потрібно підбирати відповідний склад травостою та його фазу стиглості. В нинішніх умовах вартість пально-мастильних матеріалів, поліетиленової плівки не дає можливості широко застосовувати такі прогресивні технології заготівлі, як сінаж та штучно зневоднені корми. Проте і в цих умовах треба добиватись, щоб корми, заготовлені з трав, були якісні. Так, для приготування сіна краще використовувати злакові та бобово-злакові трави. Вони легше піддаються сушінню на сонці, менше втрачають листя, як найбільш поживної частини рослин, сіно одержується доброї якості. Скошуються трави в період викидання суцвіть основного злакового компоненту. На посівах чистої конюшини в першу чергу виділяють площі насінників, у яких густота рослин 80-120 рослин на м2. На цих ділянках урожай збирається насамперед у фазі бутонізації - початку цвітіння, що в нашій зоні, як правило, настає 1-5 червня. Така ніжна зелена маса придатна для підгодівлі свиней, ВРХ і для безпосереднього випасання. Слід врахувати, що строк збирання - це не початок, а основна його частина, і розтягування строку зби№18, листопад

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

рання дуже негативно позначається на насіннєвій продуктивності і строках збирання насіння. Адже перехід у вересень веде, як правило, до потрапляння насінників під дощі і затягуванням з їх обмолотом. Для заготівлі силосу використовуються ділянки конюшини, ущільнені іншими культурами, а також частково конюшина у фазі цвітіння. В цей час у ній міститься сухої речовини 25%, що дозволяє заготовити якісний силос з конюшини. У більш ранні фази вегетації можна одержати силос задовільної якості лише при додаванні більш сухого злакового компоненту. Конюшина, ущільнена іншими культурами, використовується на силос у строки, які відзначаються стиглістю основного компоненту. Якщо, наприклад, вона підсіяна житом, то у фазі на початку колосіння жита. В цей час конюшина ще не зацвітає. Коли ж підсіяна капустяними (олійною редькою), то пізніше - у фазі повного цвітіння конюшини, коли в загальній масі вміст сухої речовини сягає 20-25%. Зріджені і не ущільнені посіви конюшини слід швидше використати на випас і засіяти повторними посівами. Якщо вони ідуть попередниками під озимі, ще можна посіяти редьку олійну, ярий ріпак, гірчицю. В інших випадках можна сіяти різнодостигаючі культури - люпин, вико-овес, кукурудзу. Достатні запаси вологи в грунті дають можливість ще одержати повторний урожай і поповнити запаси кормів.

Кукурудза. Частка кукурудзи у структурі кормової групи повинна займати не більше 27-30%. Крім того, у структурі кормового балансу необхідно змістити співвідношення силосу до сіна з 9:1 до оптимального 3:1. Збільшити виробництво корму з кукурудзи необхідно за рахунок підвищення її продуктивності шляхом інтенсифікації, а саме: а) внесення високих доз мінеральних добрив; б) вирощування кукурудзи в сумішках із соняшником чи редькою олійною при їх висіванні після 1-го розпушення міжрядь (шаровка) у міжряддях кукурудзи у фазі не раніше 4-х і не пізніше 5-ти листків. При відсутності економічної бази для застосування інтенсивної технології вирощування кукурудзу можна замінити сумішками однорічних культур суцільної сівби. Зокрема, редькою, вівсяною сумішкою за смугового розміщення компонентів, при збиранні на силос на 50-й день після сівби у фазі цвітіння редьки. При внесенні NPK (30) на дерново-підзолистих грунтах урожайність зеленої маси в умовах північного Лісостепу та Полісся стано-

Чернігівщина аграрна

вить 250-350 ц/га, вона добре силосується і поїдається худобою при забезпеченості кормової одиниці перетравним протеїном на рівні 125-131 г. Кінець серпня - вересень місяць кукурудза - це найкращий корм для підгодівлі худоби. Адже сумішки в цей час уже відходять, а капустяні ще не охоче поїдаються тваринами. З метою збільшення періоду використання зеленої маси кукурудзи в господарствах необхідно вирощувати на 70% площ гібриди кукурудзи ранньостиглої групи і на 30% - середньоранньої. Слід зауважити, що кукурудза досить чутлива до осінніх заморозків. Два-три заморозки підряд при температурі від +1º до - 3º практично зневоднюють її.

Кормові буряки. В даний час площі під цією культурою значно скорочуються. Це пояснюється досить високими затратами при її вирощуванні. Рентабельною ця культура залишається за умови розміщення її на площі з мінімальною відстанню від місця зберігання (більше 5 км) і забезпеченні (через удобрення, агротехніку, захист) урожайності не нижче 450-500 ц/га. За кордоном кормовий буряк на корм худобі вирощують лише у досить великих господарствах із застосуванням високоефективних енергозберігаючих технологій.

Однорічні трави. Важливим фактором, який визначає співвідношення багаторічних і однорічних культур, є стійловий спосіб утримання тварин з укісним використанням травостоїв чи пасовищний. Однак навіть при випасанні рівень забезпеченості потреби тварин кормом становить 40-50%. Крім того, навесні між укосами трав, а також влітку і восени, коли продуктивність пасовищних травостоїв різко зменшується, необхідно підвозити корм. Тому залишається актуальним поєднання у зеленому конвеєрі багаторічних трав та сумішок однорічних культур. У весняних і літніх посівах для укісного використання в умовах області доцільно використовувати вику яру і озиму, горох, люпин, пелюшку, сараделу, сою, райграс однорічний. В більшості випадків однорічні кормові культури краще вирощувати не в чистому вигляді, а сумішками. Вони дозволяють найбільш повно використати поживні речовини грунту і є кращим попередником, ніж чисті посіви злаків. Злаково-бобові сумішки збільшують збір протеїну в 1,5-2 рази.Таким чином покращується поживна цінність кормової маси. В сумішках гірше ростуть бур’яни,

культурні рослини менше пошкоджуються хворобами і шкідниками. Крім того, злаковий компонент служить для підтримки бобового. Кращими сумішками при вирощуванні на сіно вважаються вико-вівсяні, а на зелений корм і силос - пелюшково-вівсяні і горохово-вівсяні з нормою висіву вівса 80-100 кг, вики і пелюшки -150, гороху 200 кг. Незамінною культурою для піщаних грунтів Полісся є жовтий люпин. Ця культура не лише невибаглива до умов вирощування, не потребує мінеральних добрив, але і сприяє нагромадженню азоту в грунті. В умовах області вона вирощується на зелену масу, силос і зерно. Введення люпину в концентровані корми забезпечує збалансування їх за перетравним протеїном. Викошування люпину широкорядним способом дає можливість значно зменшити норму висіву і ефективно боротися з бур’янами при міжрядних обробітках.

Природні кормові угіддя. В області природні кормові угіддя займають більше 500 тис. га, або 25% від усіх с/г угідь. Продуктивність їх складає трохи більше 10 ц к. од. з 1 га. При правильному використанні природних угідь вони можуть дати до 50% кормів (зараз 25%). Для покращення продуктивності лук необхідно проводити регулярне корінне і поверхневе поліпшення. Без таких робіт луки поступово деградують, і віддача від них буде дуже низька. Корінне поліпшення і в часи більш стабільного сільгоспвиробництва проводились лише меліоративними службами, а в даний час практично не проводиться. Поверхневе поліпшення - це внесення добрив на луки, рихлення дернини, підсів трав тощо. Ці заходи періодично необхідно проводити. Адже, скажімо, віддача мінеральних добрив, особливо азотних, на луках значно вища, ніж на польових землях. Як показали дослідження, проведені на заплавних луках річки Десна, прибавка від внесення добрив навесні становила до урожаю 60-80%. Обов’язковою умовою підвищення продуктивності луків є правильне їх використання. На перезволожених торфових грунтах доцільне 2-3-разове використання на сіно, а на нормально зволожених - 2-укісне. При цьому сіяні трави, одновидові травостої в першому укосі краще збирати у фази колосіння злакових та бутонізації бобових трав. На заплавних луках з багатовидовим травостоєм збирання трав на сіно у першому укосі треба проводити пізніше - через 10-20 днів після колосіння

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

ранньостиглих злакових (тонконіг, келерія), а отаву використовувати на випас, що дає прибавку врожаю 40-50% у порівнянні з більш ранніми чи пізніми строками збирання. Проведення першого укосу на зріджених та ослаблених в попередні роки травостоях дасть можливість тим травам, які збереглися добре, розпуститися та зміцніти. Це підвищить продуктивність у наступні роки.

Проміжні культури — резерв кормів. Важливим резервом підвищення продуктивності кормовиробництва в умовах області є проміжні посіви кормових культур. За рахунок збільшення коефіцієнта використання ріллі і сонячної енергії вони дають можливість одержувати додатковий урожай кормів, сприяють покращенню грунту. Після збирання ранніх зернових культур до осінніх заморозків залишається 5070 днів із сумою позитивних температур 1000°С і опадів - більше 80 мм. Такі умови при оптимізації поживного режиму дають можливість вирощувати на 1 га 150-250 ц зеленої маси. Ще більш сприятливі умови для поукісних, підсівних і озимих проміжних посівів. До того ж, вони захищають грунт від ерозії, оскільки грунт весь час знаходиться під рослинним покривом.

Найбільш придатні для пожнивної сівби однорічні травосумішки, що швидко ростуть - вико-вівсяна, пелюшко-вівсяна, а також редька олійна. Висока ефективність редьки олійної, як пожнивної культури, пов’язана з її скоростиглістю. Вона досягає укісної стиглості (фаза бутонізації - цвітіння) за 45-50 днів. Це дає змогу підготувати площу після збирання зернових і до настання стійких холодів одержати повноцінний урожай. Обробіток грунту під пожнивні культури краще проводити поверхневий (дискування важкими боронами і БІГ-3 з котками), що дає можливість проводити сівбу одразу після збирання зернових. Для одержання високого врожаю необхідно вносити азотні добрива у дозі 1,5-2 т/га. Як підсівну культуру в умовах області ефективно використовувати райграс однорічний. Підсівають його рано навесні під покрив зернових культур. Як озимі проміжні культури кращі результати дають озиме жито і пшениця, рапс, суріпиця і перко. Застосування озимих капустяних культур забезпечує надходження зеленої маси рано навесні на 7-10 днів раніше від озимого жита. Сівбу озимих капустяних культур проводять у середині серпня, жита і пшениці - в першій п’ятиденці вересня.

Відновлення і використання пасовищ. Свого часу в області було створено чимало культурних пасовищ. На жаль, в останні роки увага до них зменшилась. В той час, як зараз потреба у пасовищах велика, адже за рахунок їх використання є можливість заощадити енергоносії, домогтися більшої стабілізації кормової бази. З огляду на це варто відновити культурні пасовища там, де вони були раніше, та створити нові. Площа пасовища визначається, виходячи з потреби в середньому на корову - 0,5, на голову молодняка ст. 1 року - 0,3, до року - 0,1 га. При створенні пасовища обробіток грунту полягає в лущенні стерні в 2-3 сліди, оранці (на старовиродженому травостої), коткуванні з боронуванням перед посівом і коткуванні після нього. Для злакового травостою доцільно внести повне мінеральне живлення - N30P60K60, бобовозлакового - тільки фосфорні і калійні добрива - P60K90. Щоб забезпечити лучний конвеєр, слід висівати різнодостигаючі травосуміші такого складу з нормою висіву насіння (кг/га): ранні - грястиця збірна - 12 + вівсяниця лучна - 6, грястиця збірна - 8 + вівсяниця лучна - 4, райграс пасовищний 8; середні - вівсяниця лучна -10 + стоколос №18, листопад

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

безостий - 8, райграс пасовищний - 8; пізні - конюшина лучна + тимофіївка лучна - 8 + райграс пасовищний - 6. Сівба трав на пасовищі весною проводиться під покривну культуру, літній (до 10 серпня) - без покриву. Використовувати пасовища слід з другого року життя трав. Весною випасання слід починати на злакових травах у фазі кущіння (висота травостою - 15-17 см). Наступні випасання необхідно проводити при висоті травостою 20-25 см. Період відростання трав після першого циклу стравлювання становить в середньому 20 днів, другого - 25-30 днів, третього - 35-40 і четвертого - 45-50 днів. Оптимальна кількість стравлювань за сезон - 3-4. На високоврожайних культурних пасовищах випас ВРХ триває протягом 9-10 годин на добу, краще у два прийоми: вранці після доїння і ввечері з перервою в спекотні години. Основою раціонального використання пасовищ є загінно-порційна система випасання худоби, яка забезпечує зберігання трав у період їх відростання. Для цього пасовище розбивають по 10-12 загінок (по 6-10 га і більше). Оптимальним розміром загінки слід вважати площу, яка забезпечує запас кормів на 4-5 діб. Загінку для випасання краще виділяти за допомогою електропастуха. Обов’язковий прийом догляду за травостоєм - підкошування залишеної після випасу трави для підсилення її кущіння. Поливи на пасовищі (там, де є можливість) проводять зразу ж після випасання або підкошування.

кукурудзи, пояснюючи це необхідністю досушування зерна, а значить, додатковим витрачанням енергоносіїв. Звичайно, при односторонньому безсистемному використані гібридів кукурудзи це має місце.

складає 75 г к.о. Це призведе до перевитрати корму на одиницю продукції. Шляхи вирішення проблеми перетравленого протеїну: вирощування білкових культур - люпину, гороху; додавання до сумішок бобового і капустяного компоненту; підсівання бобових трав (конюшина повзуча, лядвенець рогатий) на природних кормових угіддях.

Зелений конвеєр.

Зелений конвеєр - це науково обгрунтована система утримання худоби, при якій тварини протягом всього пасовищного періоду з ранньої весни до пізньої осені забезпечуються зеленим кормом. Джерелом зеленої маси для зеленого конвеєру служать пасовища і посіви кормових культур на польових землях. При розрахунку площ під культури зеленого конвеєра необхідно знати потребу худоби на весь пасовищний період. Розрахунки складають за окремими видами і віковими групами тварин, а якщо молочна худоба розміщена на кількох фермах, то і по кожній фермі. На 1л молока в залежності від ваги і продуктивності тварин береться 1-1,2 к.о. (в тому числі продуктивний корм - 0,5 к.о.). Знаючи загальну потребу худоби в зеленому конвеєрі і продуктивність пасовищ за строками (за декадами), визначають кількість зеленого корму, який повинен Але ця проблема вирішується двома бути одержаний за рахунок сіяних пошляхами: льових культур. Надходження кормів з 1. Розроблена комплексна технологія вирощування кукурудзи в умовах області однорічних і багаторічних трав повинно бути розраховано також за строками з при використанні гібридів ранньостиглої урахуванням корму пасовищ. Зелений (для південних районів — середньоранКонцентровані корми. ньої групи) дає можливість одержати сухе конвеєр створюється окремо для різних Дуже важливим завданням кормовироб- зерно. тварин. Для свиней, наприклад, він буде ництва є забезпечення тварин концентродещо специфічним, бо для них на силос 2. Консервування зерна кукурудзи ваними кормами. В нашій області це пи(консервуючим фактором є молочнокисле можна висівати зелену грушу, картоплю, тання стояло надзвичайно гостро і раніше, бродіння в ретельно утрамбованому шарі коренеплоди, кормову капусту, ріпак, інші а зараз запаси концкормів не становлять і культури. корму). половини потреби. Таким чином, з урахуванням природРозрізняють такі види зернофуражу з Ця ситуація ускладнюється тим, що в них кормових угідь, що є в господарстві, кукурудзи: області дуже мало вирощується зерно- вологе подрібнене зерно кукурудзи, во- або сіяних пасовищ, до складу зеленого фуражних культур і заготовлюється для конвеєра повинні входити багаторічні логість 28-35%, ступінь подрібнення 2 мм цього продовольче зерно, що призводить трави, однорічні трави різних строків (60-70% маси), поживність 1 кг - 0,95 - 1,1 до перевитрати цінного продовольчого посівів, отава, кукурудза, коренеплоди і к.о для всіх тварин; зерна. Адже зерно ячменю засвоюється баштанні. - зерно-стержнева суміш з дозованим в організмі тварин в 4,2 рази і кукурудзи Природні кормові угіддя в першу повмістом клітковини 5-7%, вологість -35в 2,4 рази краще, ніж озимої пшениці. В ловину літа дають зелений корм, а в кінці 40%, поживність 1 кг - 0,81- 0,98 к.о. для останні роки урожай ячменю в області його - отаву. Нестача зелених кормів відгодівлі свиней; значно знизився у зв’язку зі збільшенням часто буває до 20 травня, в кінці липня - подрібнені качани кукурудзи 38-45 % у структурі посівних площ зернових куль- вологості 1 кг 75-0,81 к. о, ВРХ, вівці. – на початку серпня, коли пасовища уже тур і зменшенням удобрених попереднистравлені, багаторічні трави скошені і ще Збільшення вмісту ків (кукурудза, картопля). не відросли, і в осінній період. В цей час перетравного протеїну. Основною зернофуражною культунеобхідно вводити однорічні культури. Середній вміст перетравного протеїну в рою в області повинна стати кукурудза. У господарствах, які мають достатню Сільгоспвиробники зменшують увагу до кормовій одиниці на зимівлю цього року кількість пасовищ, однорічні кормові тра-

Чернігівщина аграрна

ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА

ви повинні використовуватись в першу чергу як ущільнюючі. Сюди відносяться повторні (пожнивні і поукісні) і парозаймаючі посіви кормових культур. При цьому набір видів і строки сівби необхідно пов’язувати з біологічними особливостями культури, тобто все повинно бути спрямоване на одержання певного запасу зеленої маси в той період, коли пасовища не забезпечують тварин необхідним кормом. В господарствах, де пасовищ немає, або вони досить обмежені, посіви кормових культур, які входять до складу зеленого конвеєра, можуть бути основними в полях кормових сівозмін. При підборі культур для складання зеленого конвеєра необхідно враховувати їх біологію, кормову цінність, продуктивність і споживаність, а також - грунтовокліматичні особливості зони. При плануванні урожайності зеленої маси можна брати таку: - мало окультурених суходільних пасовищ - 50-60 ц/га; - неудобрених заливних луків - 80-100 ц/га; - підживлення азотом або NPK - 120-150 ц/га; - культурних незрошувальних пасовищ, на суходолах 150-200 ц/га; - у заплавах 150-180 ц/га; - зрошувальних - 300-400 ц/га. З незрошувальних культурних пасовищ надходження зеленої маси приблизно таке, як із суходільних пасовищ. При зрошенні наростання трави більш рівномірне, однак основне надходження зеленої маси припадає на травень і червень. Враховуючи можливість забезпечення зеленою масою за рахунок випасів, плануються посіви кормових культур на орних землях з таким розрахунком, щоб не створювати «вікна», коли доводиться або перевикористовувати випаси, або передчасно скошувати культури, що не досягли укісної стиглості. Найчастіше такі «вікна» створюються в липні – на початку серпня, коли ще не збирається кукурудза. У таких випадках необхідно мати запас кормів з таким розрахунком, щоб не почати згодовування зеленої маси раніше ніж у другу декаду травня. Оптимальні фази використання злакових - початок колосіння; вики, гороху – при цвітінні; багаторічних трав – бутонізації - початку цвітіння; кукурудзи – молочно-воскової стиглості зерна; капустяних – цвітіння. Велику роль у продовженні періоду використання зеленої маси мають капустяні. Вони використовуються як у чистому вигляді, так і в сумішках з озимими на зелений корм. Але, як свідчать досліджен-

Таблиця 1. Приблизне надходження зеленої маси з пасовищ (у відсотках до загальної кількості)

Суходільні Заплавні

травень 20 15

червень 35 38

липень 15 20

серпень вересень жовтень 10 15 5 10 12 5

Таблиця 2. Застосування схеми зеленого конвеєра для господарств області Використання Строки Середній сівби урожай початок кінець 1 2 3 4 5 Для Поліської зони Природні кормові угіддя 30 10.05 10.10 Культурі пасовища 250 10.05 10.09 Капустяні (озимі ріпак, суріпиця) 1 - 10.08 100 01.05 10.05 Озиме жито 15 - 20.08 80-100 5 – 10.05 20.05 Озима пшениця 15 - 20.08 100-120 20.05 05.06 минулих 100-150 Конюшина 1-й укіс 01.06 20.06 років минулих 100-120 Конюшина + тимофіївка 05.06 25.06 років Вико-овес 1-й строк 5 - 10.05 150 20.06 05.07 Вико-овес 2-й строк 5 - 20.06 150 01.07 20.08 минулих Конюшина і суміші 2-й укіс 80-100 20.07 10.08 років Кукурудза 1 - 10.05 200 15.08 15.09 Пожнивні (редька олійна + овес) 20 - 30.07 100 10.09 25.09 Озиме жито + овес + озимий ріпак + ярий 1 - 10.07 70 20.09 10.10 ріпак Кормова капуста 1 – 5.06 300 10.10 10.11 Для Лісостепової зони Природні кормові угіддя 80 10.05 10.10 Культурні пасовища 300-400 10.05 15.09 Капустяні (озимі ріпак, суріпиця, перко) 1 - 10.08 100-150 25.04 10.05 Озиме жито 20 – 30.08 100-120 05.05 15 – 20.05 Озима пшениця 20 – 30.08 120 15.05 15.06 минулих Люцерна 1-й укіс 150 15.05 05.06 років минулих Конюшина і суміші 1-й укіс 150 01.06 25.06 років Горох і вика з вівсом 1-й строк 5 – 10.04 200 15.06 30.06 Горох і вика з вівсом 2-й строк 20 – 25.06 200 25 - 30.06 10 – 15.07 минулих Люцерна 2-й укіс 100 01.06 10 – 15.07 років минулих Конюшина і суміші 2-й укіс 100 15.07 30.07 років Кукурудза + люпин білий + соняшник 25.05 – 200 15.07 10.08 (поукісно) 5.06 25.05 – Вико-овес (поукісно) 150 20.07 10.08 5.06 минулих Люцерна 3-й укіс 80 10.08 25.08 років Кукурудза 1 – 10.05 250 10.08 25.09 Горохово-вівсяна суміш (після вико-вівса) 1 – 5.07 100 25.08 05.09 Культури

ня проведені в Інституті за останні п’ять років, якщо при осінньому використанні спільне їх вирощування підвищувало урожайність озимих на 35-49 ц/га, то вирощування для весняного використання вияви-

лось не ефективним. Чисте жито і окремо посіяний ріпак, суріпиця виявились більш урожайними, ніж сумішки. Тому для весняного використання доцільно капустяні і зернові висівати окремо. №18, листопад

АДРЕСИ ДОСВІДУ

Розвиток молочного скотарства племінного заводу ПСП «Пісківське»

Шарій С.В., заступник директора з питань тваринництва ПСП «Пісківське» Бахмацького району Чернігівської області

В умовах ринкових відносин особливої гостроти набуває питання покращення якості молока. Для поліпшення ефективності виробництва тваринницької продукції в Україні потрібно докорінно змінити підходи до організації галузі молочного скотарства впровадженням сучасних прогресивних техніко-технологічних рішень. Перехід на сучасні технології виробництва молока вимагає великих фінансових, матеріальних та організаційних зусиль. Але справа того варта. Господарство - велике технічно обладнане сільгосппідприємство, скотарство має вирішальне значення і ведеться на високому рівні. Молочна продуктивність кожної з 816 корів становить за 2010 рік у середньому 7274 кг ( жирність - 3,5%, білок - 3,3 % ). У 2004 році підприємство стало на порозі стратегічних рішень, тому що стара технологія не відповідала економічним вимогам часу, які докорінно змінилися. Виникла необхідність прийняття принципових рішень для підвищення якісних показників молока, відповідно — підвищення ціни і скорочення витрат. Основною задачею була модернізація наявних тва-

ринницьких приміщень, розміщення молочного стада відповідно до фізіологічних потреб і різкого підвищення його продуктивності. У підприємстві вже малися типові тваринницькі приміщення, широко розповсюджені в багатьох господарствах України. Корови стояли на прив'язі в стійлах, доїння проводилося в корівнику за допомогою доїльної установки зі збором молока в переносні відра. Одна доярка постійно обслуговувала 25 корів, досконально знала кожну тварину, і оплата праці залежала від молочної продуктивності корів. Після консультацій з фірмами - виробниками техніки, а також після ви-

вчення прогресивного українського і закордонного досвіду директор підприємства Валерій Петрович Колоша прийняв рішення про перебудову корівників із прив'язним утриманням на сучасні приміщення з безприв’язним утриманням. Два діючі приміщення з прив’язною системою утримання довжиною 70 м і шириною 19 м були реконструйовані, та в них збудовані по три ряди боксів для відпочинку хдоби. Бокси обладнані огорожувальними дугами, завдяки яким тварини можуть вільно лежати в боксах і мають досить місця для типових рухових процесів під час вставання. Для підстилки використовується подрібнена

1 . Кормовий стіл.

Чернігівщина аграрна

АДРЕСИ ДОСВІДУ

солома, яка завозиться роздавачем ІРК - 145. Можна спостерігати, що корови знаходяться в чистоті, чому сприяють встановлені керовані комп'ютером голландські широкозахватні скребкові гноєтранспортери, які працюють дуже ефективно. За допомогою цих автоматично керованих пристроїв проходи очищаються через кожні 3 години. Корови швидко звикли до нової системи видалення гною, спокійно переступають через механізм, що повільно рухається. Щоб цілком реалізувати генетичний потенціал продуктивності наявної череди, фахівці переглянули режим годівлі. Придбана в Голландії техніка по змішуванню кормів (причіпний змішувачкормороздавач) дозволила перейти на згодовування повноцінних змішаних кормів. З урахуванням молочної продуктивності череда була розділена на 4 групи. Фахівці підприємства задоволені роботою змішувача-кормороздавача. Він обладнаний системою зважування, вертикально розташованими різальнозмішувальними шнеками, що працюють без перебоїв і добре перемішують корм. Широкі кормові столи (фото 1 ), продумана конструкція місць годівлі забезпечують надійність функціонування системи годівлі корів. Питна вода подається за допомогою розташованих на поперечних проходах поїлок. Для охолодження молока встановлено танк-охолоджувач на 16 тонн, який має можливість накопичувати молоко за кілька днів. Заслуговує на увагу установка для рекуперації тепла. Це обладнання дає змогу, використовуючи тепло, яке виділяється при охолодженні молока, підігрівати воду для технологічних потреб ферми (фото 2). Важливим елементом модернізації ферми "Молочна ріка" стала побудова нової доїльної установки. Одне приміщення розділене для доїльної зали і утримання 50 корів. Сучасна доїльна установка типу «паралель» фірми "Вестфалія Сьордж" з 24 доїльними місцями (фото 3 ) обладнана системою ідентифікації тварин і лічильниками надоїв. Тепер щодня комп'ютер фіксує надої кожної лактуючої корови, що дає можливість аналізувати продуктивність як в різні періоди, так і сумарний надій за лактацію. З допомогою автоматичного сортування воріт АВТОСЕЛЕКТ окремі тварини або цілі групи тварин можуть автоматично відділятися від стада і підлягати огляду або лікуванню - точно, надійно і без затрат часу. Реконструкція продовжувалася протягом 7 місяців. За

2005 рік був побудований ще один корівник, на сьогодні у доїльній залі працюють три доярки, які обслуговують 320 корів при триразовому доїнні. Новий стандарт України ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі» передбачає, зокрема, наявність не більше 500 тис. бактеріальних клітин

ветеринара, роздавальника кормів і доярок вимагається висока відповідальність за доручену ділянку роботи. Всі повинні добре виконувати свою роботу з урахуванням комп’ютерної інформації Приклад ПСП „Пісківське” доводить: при переході на сучасну безприв’язну систему утримання успіх забезпечений.

2. Танк-охолоджувач та установка для рекуперації тепла.

3. «Паралель» фірми "Вестфалія Сьордж" у 1 см3 молока. На практиці обсіменіння становить 1-2, часто до 5-10 млн. клітин на 1 см3 . В доїльній залі господарства бактеріальних клітин у 1 см3 не більше 300 тис. Перехід від прив'язного утримання з індивідуальною опікою тварин однією і тією ж дояркою до безприв’язного утримання з розподілом праці і груповою опікою з точки зору менеджменту є складним кроком. Якщо при традиційній системі за проблеми конкретної тварини майже завжди відповідала конкретна доярка, то при впровадженні доїльних установок контроль за доїнням, годівлею та відтворенням значно ускладнюється. Для успіху справи при виконанні робочих задач від зоотехніка,

Цей перехід дає значні переваги як для підвищення продуктивності корів і якості молока, так і для поліпшення умов утримання тварин, що в кінцевому результаті позитивно позначиться на прибутку підприємства. Завдяки поліпшенню умов праці створюються сучасні робочі місця, що дозволяє краще оплачувати працю доярок і скотарів. Однак перехід на нову систему одночасно висуває високі вимоги до спільної роботи керівництва господарства і працівників ферми. Професійне рішення зазначених проблем допоможе зробити висновок про те, що підприємство своїми інвестиціями заклало основу для майбутнього розвитку молочного скотарства. №18, листопад

ФОТОРЕПОРТАЖ

«Карусель» по-«фор На початку жовтня у ПСП «Фортуна» Ічнянського району відкрився новий сучасний тваринницький комплекс, розрахований на безприв»язне утримання 1000 корів і оснащений доїльною залою типу «карусель» виробництва відомої німецької фірми «Вестфалія Сьордж». Вона передбачає одночасне обслуговування 32-ох корів. Нова молочна ферма – єдина в області, що зводилася «з нуля». За словами директора І.М. Пащенка, вона обійшлася господарству у 20 мільйонів гривень. На разі введено в дію першу чергу будівництва, і 500 голів дійної череди уже освоюють нову домівку. Обслуговують їх шість доярок. Потужний тваринницький комплекс – уже другий у «Фортуні» і четвертий в Ічнянському районі. Місцеві аграрії планують виробляти у ньому сировину найвищої якості – класу «екстра». На сьогодні у господарстві налічується 1300 корів, 800 з них обслуговуються у двох доїльних залах.

Чернігівщина аграрна

«Карусель» чекає відвідувачів

Знайомство з тваринницьким комплексом

ртунівськи»

Перші «господині» у новому комплексі

Момент урочистостей

Перерізання червоної стрічки

№18, листопад

НАУКОВЦІ РАДЯТЬ

Йоеп Дріссен, тренер компанії VETVICE (Нідерланди) (за матеріалами Інтернет)

СИГНАЛИ КОРОВИ Ми відвідали дуже багато ферм у 24 країнах і знайшли відповідь на запитання: в чому секрет успіху виробників молока? Відповідь дуже проста. Корові потрібно багато корму, води, світла, повітря, простору і відпочинку. Якщо корова отримає все це, у неї просто не буде причини хворіти. На пасовищі свобода корови складається із 6 компонентів. Якщо ми зможемо перенести їх у корівник, ми створимо таку систему організації і управління виробництвом, яка допоможе попереджувати і уникати хвороб. Яку б молочнотоварну ферму світу ми не взяли, один із пунктів має найважливіше значення для здоров’я і добробуту тварин і доходів виробника. Дуже часто інші 3 чи 4 можна легко вдосконалити

ми повинні дбати про всі фактори, які впливають на поїдання кормів тваринами. Кожна корова повинна мати місце біля кормового столу та вільний і легкий доступ до смачного корму 24 години на добу.

Сучасне виробництво молока – це щоденна важка праця і нескінченний потік інформації та знань про тварин, системи їх утримання, годівлю, організацію і управління бізнесом і т.д. І цим усім потрібно скористатися, щоб бути успішним. За таких обставин виробники інколи перестають бачити самих тварин, забуваючи, що корова – основа виробництва. Корова подає сигнали про своє здоров’я, про те, підходить їй те довкілля, в якому вона перебуває, чи щось потрібно змінити. Корова завжди каже правду. Інформацію вона передає через поведінку, рухи, поставу і фізичний стан. Варто скористатися сигналами корови, і це допоможе вам досягти кращих виробничих результатів.

Світло.

Корови дуже чутливі до тривалості світлового дня. Так природно склалося, що зима (8 годин світла і 16 годин темряви) – час для запуску корів. Літо (14-16 годин світла, 6 годин непорушної темряВода. ви) – оптимальний час для лактації. Такі Необмежений доступ до свіжої води умови стимулюють виробництво молока, має таке ж значення, як і достатня кільтварини почуваються добре і краще прокість свіжого корму. Якщо корова не являють ознаки охоти. Оптимальний питиме достатньо води, знизиться споваріант світлового режиму для дійних живання сухої речовини. Корови люблять корів – 16 годин світла 200 люксів, 8 гопити воду з великої водної поверхні на дин - менше 50 люксів. Штучна зима для низькому рівні. Якщо у корови є вибір, сухостійних корів може мати позитивний вона надасть перевагу чистій свіжій воді. ефект для їхнього здоров’я (освітлення Яка послідовність дій корови після того, менше 50 люксів). як вона встала? П’є воду, їсть, п’є воду. Повітря. Вони також люблять пити воду одразу Корови оптимально продукують мопісля доїння. Отже, поїлки потрібно встаГодівля. локо при комфортній температурі. При новлювати в багатьох місцях по всьому Виробники в основному фокусують корівнику і недалеко від кормового столу: температурі нижче -5°С корові потрібна свою увагу на раціоні: вміст сухої речови- одна велика поїлка на 20 корів (або дві додаткова енергія, щоб підтримувати ни, співвідношення між енергією та проте- поїлки високого тиску). Тричі на тиждень температуру тіла. Коли температура їном, вміст клітковини і мінералів. Проте вища +20°С, корова використовує енерпоїлки потрібно мити щіткою.

Чернігівщина аграрна

НАУКОВЦІ РАДЯТЬ

гію для охолодження. При температурі +25°С знижується споживання корму. На температуру впливають рух повітря та вологість. Ізоляція даху допоможе утримувати прохолоду влітку і тепло взимку, відкриті бокові стіни – хорошу вентиляцію. Великі вентилятори можна використовувати для додаткової вентиляції, коли температура в корівнику сягне +18°С.

Відпочинок. Коровам потрібне тихе, спокійне середовище. Корови у комфортних умовах лежать 14 годин. Лежати корові потрібно, щоб: - відпочити; - дати кінцівкам і ратицям висохнути; - не створювати перешкод для інших корів. Під час лежання через вим’я циркулює на 30% більше крові. Якщо стійло незручне, корова не піде до нього відпочивати до тих пір, доки не втомиться, і лежатиме вона довше звичного. Як результат, менше їстиме і питиме. Кількість прийомів корму зменшується, зростає ймовірність вибіркового споживання інгредієнтів кормосуміші. Через деякий час з’являться проблеми, зокрема такі, як набряклі скакальні суглоби. Оптимальним варіантом для корів є глибока підстилка, або так зване стійло однієї хвилини (за 1 хвилину корова лягає в стійлі): просторе та м’яке (підстилка – пісок або тирса глибше 10 см) із заокругленою підгрудною дошкою (бар’єром) 8 см.

Простір. У корівнику має бути достатньо місця – в стійлі, біля кормового столу, в проходах для того, щоб кожна корова без перешкод могла дістатися до корму, води і свого стійла. У череді корів існує своя ієрархія. Домінуючі корови – серйозна перешкода для слабших тварин. Отже, слабшим тваринам потрібен простір для того, щоб уникнути загрози і знайти безпечне місце. Оптимальним варіантом для 100 корів буде 3 проходи по 4 м завширшки. Світло, вода, повітря – найдешевший корм. Простір і відпочинок також сприяють кращому споживанню кормів. Важливо навчитися визначати групи ризику тварин і придивлятися до корів, які стоять без видимої на те причини. Такі тварини підкажуть вам, що робити. Будь-яка корова із оцінкою стану рубця менше 2.5 бала (видимий небезпечний трикутник) – корова в небезпеці. Спочатку це треба побачити, потім подумати про причини, а вже потім вживати заходів. Спостерігайте, думайте, дійте. Візьмімо для прикладу корову, яка стоїть у стійлі. Коли б вона уміла говорити, вона б сказала: моє стійло занадто тверде і коротке, я кульгаю, або ж мені не вистачає свіжого повітря. Наскільки серйозною є проблема? Знайдіть час, неупереджено поспостерігайте за коровами, порахуйте. Будьте відвертими із самим собою. Дивіться на речі від загального до дрібниць і від дрібниць до загального. Чому 25% корів у Європі та Північній Америці кульгаві? У переважній більшості випадків це результат дизайну стійл, підлоги, системи вентиляції, тривалого очікування перед доїнням і менеджменту перехідного періоду. Рани на шиї, колінах, хребті? Інколи поранені тварини становлять 44% череди. Як перенести знання від 5% найкращих ферм до 95% усіх інших? Тільки ви, виробники, можете це зробити. Отже, ми наполегливо радимо свіже повітря, зручні стійла (чи

зону для відпочинку) і неслизьку підлогу. Також ми б вам порадили мати окрему зону для отелення. У цю зону корів переводять не пізніше, ніж за 10 днів до отелення. Теляться корови у групі або в клітці в кутку зони і залишаються тут близько 10 днів після отелення. Сюди можна також переводити кульгавих корів для одужання. Це є зона низького стресу як для корів, так і для фермера. Краще, щоб це була зона на глибокій підстилці (корова, яка дає 9000 кг молока - 9м2 соломи), або просторі стійла із піском. Корови зможуть вільно і легко їсти, відпочивати, телитися і роздоюватися. Радимо мати групу свіжо тільних корів і/чи групу нетелів. Не забувайте також про стан ратиць – 2-3 рази на рік превентивна розчистка. Інвестиції у тварин окупляться. Фермери в усьому світі кажуть одне й те ж саме: у мене немає часу і грошей. Відповідь проста: робіть речі, які зекономлять час і принесуть гроші. Одна додаткова година лежання високопродуктивної корови принесе вам додатково1 кг молока на день. Здорові корови зекономлять вам багато часу і грошей.

№18, листопад

АКТУАЛЬНО

Кульбако В.Д., начальник головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області

Забезпечення епізоотичного благополуччя ведення тваринницької галузі в Чернігівській області За даними Міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ), епізоотична ситуація в світі залишається напруженою.

Протягом цього та минулого років у світі реєструвались спалахи кількох інфекційних хвороб: - птиці - високопатогенним грипом у країнах Близького і Далекого Сходу (В’єтнам, Північна Корея, Таїланд, Гонконг, Японія, Туреччина), Росії; хворобою Ньюкасла (Болгарія, Сербія і Чорногорія, Словакія); - свиней - класичною чумою в ряді країн Південної Америки, Західної Європи (Болгарія, Угорщина, Хорватія), Російській Федерації; - ящуром - великої рогатої худоби в Південній Америці (Бразилія, Ботсвана), Південній Африці, Ізраїлі, Йорданії,

Чернігівщина аграрна

Китаї, Південній Осетії; - блутангом (синій язик) - великої рогатої худоби в Угорщині, Німеччині, Швеції, Фінляндії. Зареєстровано захворювання інфекційними хворобами коней, овець та інших видів домашніх і диких тварин. Протягом 2010-2011 років в світі зареєстровано випадки захворювання свиней африканською чумою в Намібії, Замбії, Танзанії, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Російській Федерації. На даний час епізоотична ситуація щодо африканської чуми свиней в Російській Федерації залишається складною.

За повідомленням Россільгоспнагляду, з початку 2011 року на території РФ вже зареєстровано 32 випадки захворювання на АЧС в 5 федеральних округах РФ, а саме, Північно-Західному (Ленінградська, Мурманська, Архангельська області), Приволзькому (Нижегородська область), Центральному (Тверська область), Південному (Ростовська та Волгоградська область, Краснодарський край, Республіка Адигея) та ПівнічноКавказькому (Карачаєво-Черкеська Республіка та Ставропольський край). Від реєстрації першого випадку захворювання серед диких свиней на території РФ в 2007 році до сьогодні

АКТУАЛЬНО

зареєстровано понад 200 спалахів хвороби, більшість з яких тепер виявляється серед домашніх свиней. Хвороба розповсюдилась на територію протяжністю більше 750 км і стала ендемічною (постійно присутня) для РФ. Особливе занепокоєння викликає ситуація в Тверській області РФ, де лише за червень цього року зареєстровано 6 випадків захворювання. Аналіз ситуації вказує на те, що основною причиною виникнення хвороби є недотримання суб’єктами господарювання ветеринарно-санітарних вимог утримання свиней у підсобних господарствах громадян, військових частин, товарних господарствах, використання харчових відходів для відгодівлі свиней; основними причинами розповсюдження хвороби стали недотримання ветеринарно-санітарних вимог при переміщенні підконтрольних ветеринарній службі вантажів, відсутність ветеринарного контролю на кордоні. Тобто, в РФ АЧС є проблемою не тільки суто ветеринарною. Не маючи підтримки інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, забезпечити локалізацію захворювання не вдалося. У зв’язку з розповсюдженням африканської чуми свиней на території Російської Федерації, відсутністю ветеринарного контролю між країнами -членами Митного союзу рішенням надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України загрозливими щодо можливого занесення збудника цієї хвороби визнано Чернігівську, Київську, Житомирську, Рівненську, Волинську та Одеську області. Ця хвороба надзвичайно небезпечна і спричиняє значні економічні збитки. В Україні станом на 01.10.2011 року зареєстровані неблагополучні пункти по туберкульозу (3), по лейкозу (26), по лептоспірозу (13), по сальмонельозу (2), по сказу (195), по трихінельозу (18). Залишається нестабільною епізоотична ситуація щодо сказу в Донецькій, Харківській, Хмельницькій, Запорізькій, Київській та Сумській областях. Епізоотична ситуація в Чернігівській області є стабільною і контрольованою. Робота фахівців ветеринарної медицини державної мережі районів, міст та господарств різної форми власності області була спрямована на виконання Плану протиепізоотичних заходів профілактики основних заразних хвороб

по Чернігівській області на 2011 рік, затверджений обласною державною адміністрацією та погоджений з Державним комітетом ветеринарної медицини України, здійснення заходів щодо недопущення виникнення заразних хвороб на території області та проведення оздоровчих заходів у неблагополучних пунктах. План протиепізоотичних заходів профілактики основних заразних хвороб за 9 місяців 2011 року з урахуванням проведеної роботи по діагностичних дослідженнях, щепленнях та обробках в області виконаний у повному обсязі. В результаті виконання протиепізоотичної роботи з початку року проведено 10952,861 тис. головообробок, з них діагностичних досліджень – 768,640 тис., профілактичних щеплень - 10048,491 тис., профілактичних обробок - 135,730 тис. З метою недопущення потрапляння на територію Чернігівщини збудників інфекційних хвороб фахівцями ветмедицини держмережі, керівниками та спеціалістами господарств проведена об’ємна організаційно-господарська та ветеринарно-санітарна робота, що дало змогу не допустити на територію області таких особливо небезпечних захворювань тварин та птиці, як сибірка, бруцельоз великої рогатої худоби та овець, ящур, чума свиней, грип птиці та інших небезпечних хвороб. Залишається питання оздоровлення від лейкозу господарств населення та незначної кількості реформованих господарств: СТОВ «Десна», ДГ «Іванівка» Борзнянського, СТОВ «Україна», ТОВ «Журавка» Варвинського, СТОВ «Родина» Городнянського, а/ф «Лосинівська» Ніжинського та ЗАТ «Нива 2008» Носівського районів, де утримується 485 голів великої рогатої худоби позитивно реагуючої на лейкоз, з них 393 корови. В 199 підсобних господарствах населення 16-и районів утримується 3266 таких тварин. В області з початку року виявлено 37 неблагополучних пунктів по захворюванню тварин сказом, що на 41 менше, ніж у відповідний період минулого року. На даний час ще залишається 7 неблагополучних пунктів по сказу, де відповідно до рішень Державних надзвичайних протиепізоотичних комісій проводяться оздоровчі заходи.

Завдання керівникам та спеціалістам сільгосппідприємств. 1. Забезпечити виконання плану протиепізоотичних заходів з охопленням всього поголів’я. 2. Завершити весь комплекс ветеринарно-санітарних заходів по підготовці ферм до зимового стійлового утримання худоби. 3. Виконати план заходів по оздоровленню в господарствах усіх форм власності від лейкозу. 4. Забезпечити чіткий зоотехнічний облік, ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби по господарствах усіх форм господарювання. 5. У зв’язку зі складною епізоотичною ситуацією в Російській Федерації щодо африканської чуми свиней забезпечити роботу свиногосподарств у «закритому режимі». Господарства, які знаходяться в безпосередній близькості від державного кордону, міжнародних автошляхів, залізниць, взяти під особливий контроль. 6. Беззаперечно виконувати рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при облдержадміністрації та райдержадміністраціях. 7. Підтримувати і забезпечувати контрольовану епізоотичну ситуацію в тваринницькій галузі області.

№18, листопад

НАУКА - ВИРОБНИЦТВУ

Божок Л.В., Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН

Чернігівські мікробіологи — тваринникам Підвищення економічної ефективності тваринницької галузі значною мірою пов'язано з розвитком кормової бази. Високі темпи розвитку кормовиробництва досягаються не лише шляхом підвищення урожайності кормових культур, а й комплексом заходів з покращення якості, зниження втрат поживних речовин корму в процесі заготівлі, переробки і довготривалого зберігання. Одним із поширених, доступних та надійних способів збереження зелених кормів є силосування, яке дозволяє зберігати корм з властивостями, близькими до вихідної сировини. Однак втрати поживних речовин за природного силосування можуть сягати 40 % внаслідок порушення технології закладання силосу та неконтрольованого аеробного бродіння. Втрати від небажаних біологічних процесів у силосі можна суттєво зменшити шляхом використання консервантів. У багатьох країнах з використанням консервантів закладають від 20 до 90 % силосу. На сьогодні вивчено консервуючу здатність майже ста консервантів різної природи. За своїм складом вони поділяються на хімічні та біологічні. Для досягнення позитивного ефекту хімічні консерванти (кислоти, луги, мінеральні солі та інші) необхідно вносити у великій кількості, що призводить до невиправданих витрат і порушення у тварин функції органів травлення та виділення, а відтак негативно позначається на їх продуктивності. Крім того, хімічні консерванти можуть накопичуватися в продукції тваринництва та в залишкових кількостях потрапляти до організму людини. Особливі вимоги до транспортування, зберігання і застосування хімічних консервантів, їх висока корозійність до робочих елементів машин всього технологічного циклу та висока вартість обмежують їх застосування у кормовиробництві. Більш ефективним та економічно вигідним є застосування біологічних консервантів, а саме мікробних заквасок для силосування. Закваски мають переваги над хімічними консервантами за рахунок збереження кормів високої якості,

Чернігівщина аграрна

що позитивно позначається на продуктивності тварин. Одержана при цьому продукція тваринництва високоякісна і екологічно безпечна. На ринку України асортимент таких препаратів вітчизняного виробництва вкрай обмежений. Силосна закваска, розроблена Інститутом сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН, виготовляється на основі сінної палички. Закваска має значні переваги порівняно з хімічними консервантами. Насамперед, це її абсолютна безпечність як для людей і тварин, так і для довкілля. За нашими численними даними, одержаними в тісній співпраці з аграріями Чернігівщини, у силосі, виготовленому з використанням закваски, підвищується вміст молочної кислоти на 6,6-15,8 %, вітамінів групи В - на 0,5-0,9 мг/кг, каротину - на 0,9-2,0 мг/кг, збільшується кількість амілолітичних мікроорганізмів на 4,6-5,8х107, целюлозолітичних - на 5,0-10,0х107 та редукуючих цукрів. Пригнічується ріст гнильних та маслянокислих бактерій, зменшується вміст масляної кислоти на 0,02-0,04 %. Втрати поживних речовин корму скорочуються на 20-40 %. Згодовування такого силосу сприяє народженню здорового приплоду, зниженню захворюваності молодняку на шлунково-кишкові хвороби й підвищенню продуктивності сільськогосподарських тварин до 19 %. Виробничий штам, на основі якого виготовлена закваска, характеризується позитивним впливом не лише на якість корму, а й на організм жуйних тварин, а саме: сприяє прискоренню процесів травлення та кращому засвоєнню різних кормів за рахунок продукції бактеріями

ферментів амілази і протеази; активізує імунну та антиоксидантну системи тварин, що сприяє захисту організму від інфекційних захворювань, кращій здатності до адаптації за зміни умов утримання чи годівлі. Разом з тим, зазначений штам сінної палички, характеризуючись високою антагоністичною активністю до патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, зумовлює профілактику та лікування шлунково-кишкових хвороб молодняку сільськогосподарських тварин. Штам безпечний у використанні навіть при суттєвому перевищенні рекомендованої дози. Економічний ефект від застосування силосної закваски, за нашими розрахунками, становить 5900 грн. на 1 тис. т силосу. Норма витрат силосної закваски становить 1 л на 40 т зеленої маси. Для приготування суспензії 1 л закваски вносять у 199 л води, після цього зелену масу ретельно поливають суспензією безпосередньо в силосних спорудах з розрахунку 5 л на 1 тонну корму. Ємності для силосування повинні бути облицьовані, а силос - закладений протягом 1-3 днів. Силос згодовують згідно з нормами і раціонами, що встановлені для великої рогатої худоби. Перспективними напрямками досліджень чернігівських мікробіологів є розробка мікробної закваски для консервування сінажу та селекція мікроорганізмів з високою ферментативною активністю, перспективних для створення й удосконалення препаратів для підвищення ефективності процесів травлення сільськогосподарських тварин.

НАУКА - ВИРОБНИЦТВУ

Т.О. Бова, кандидат біологічних наук, Л.М. Решотько, кандидат біологічних наук, Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук

Лабораторна діагностика і профілактика тешовірусного енцефаломієліту (хвороби Тешена) свиней Тешовірусний енцефаломієліт (хвороба Тешена) свиней – це високо контагіозне вірусне захворювання, яке супроводжується негнійним запаленням мозку та його оболонок, паралічами і парезами, в результаті чого загибель хворих тварин може досягати 100 % (рис. 1). Серед інфекційних хвороб свиней вірусної етіології, які щорічно реєструються в Україні, частка хвороби Тешена становить 24 %.

Рис. 1. Паралічі та парези у свиней, уражених хворобою Тешена.

ності. Одноразове введення вакцини в дозі Збудником хвороби Тешена є безобо2 см3 сприяє формуванню специфічного лонковий РНК-вмісний тешовірус 1-го імунітету у свиней до збудника хвороби серотипу, який належить до пікорнавіТешена, що зберігається упродовж 11 мірусів. сяців. Захисний рівень антитіл спостеріНайбільш чутливі до тешовірусу погається вже через 14 днів після введення росята у 2-6-місячному віці, рідше - свині вакцини. 7-10-місячного віку. Клінічні ознаки Нешкідливість і ареактогенність розхвороби у тварин старшого віку реєстру- робленої вакцини продемонстровано в ються в поодиноких випадках. Залежно експерименті з поросятами 3-місячного від тривалості епізоотичного процесу за- віку. Тваринам внутрішньом’язово ввохворюваність свиней нервовою формою дили 4 см3 вакцини з наступним спостереженням і вимірюванням температури становить 14-90 %, а летальність – 75-90 тіла упродовж 10 діб. Напруженість іму%. Для тешовірусів характерна стійкість нітету в умовах експерименту перевіряли до дії біотичних та абіотичних факторів інтрацеребральним зараженням свиней навколишнього середовища, що сприяє через місяць після вакцинації вірулентїх широкому розповсюдженню. Ефективність боротьби з хворобою Те- ним штамом "Чернігівський-2372" тешошена насамперед залежить від своєчасної вірусу 1-го серотипу. Всі піддослідні поросята, щеплені розробленою вакциною, постановки діагнозу і проведення цілене виявили ознак хвороби упродовж 50 спрямованих профілактичних заходів. Рис. 1 діб після зараження (рис. 2). Тварини Науковцями Інституту сільськогоспоконтрольної групи (не щеплені) проявидарської мікробіології та агропромисли клініку хвороби Тешена і загинули на лового виробництва НААН розроблено 14-26 добу після зараження (рис. 3). засоби специфічної профілактики і лабораторної діагностики тешовірусного Рис. 2. Клінічно здорові поросята, енцефаломієліту свиней на основі епізо- щеплені вакциною, інактивованою проти хвороби Тешена, після отичного штаму тешовірусу, виділеного зараження вірулентним штамом на території України. Вакцина, інактивована проти хвороби тешовірусу свиней. Рис. 3. Загибле порося, вражене Тешена, призначена для специфічної вірулентним штамом тешовірусу профілактики цієї хвороби у свинарсвиней. ських господарствах різних форм влас-

Для лабораторного дослідження тешовірусної інфекції в Інституті сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН розроблено діагностичні тест-системи. Реакція нейтралізації залишається еталонним тестом при досліджені тешовірусів свиней. Для ідентифікації ізолятів вірусів з патологічного матеріалу та виявлення антитіл до вірусу тешовірусного енцефаломієліту розроблено набір діагностикумів хвороби Тешена свиней в реакції нейтралізації (ТУ У 24.4-

Рис. 2

00497360-011-2009). Принцип реакції полягає в тому, що при змішуванні вірусу з сироваткою, яка містить специфічні антитіла, вірус втрачає інфекційні властивості, тобто можливість репродукції у №18, листопад

НАУКА - ВИРОБНИЦТВУ

сять позитивну і негативну сироватки крові тварин. Після інкубації і відмивання на препарати наносять антивидовий флюоресціюючий глобулін. При позитивному результаті в люмінісцентний мікроскоп спостерігається яскраво-зелене світіння клітин (рис. 5).

Рис. 5. Схема проведення реакції імунофлюоресценції. Завдяки простоті, високій чутливості та експресності твердофазні імуноферментні системи є зручним інструментом для скринінгу великої кількості зразків невеликого об’єму. Ці переваги важливі при епізоотологічних обРис. 3 стеженнях і масовій діагностиці чутливих клітинах (рис. 4). інфекційних захворювань тварин. Рис. 4. Схема проведення реакції Непрямий варіант твердофазнонейтралізації. го імуноферментного аналізу найНабір діагностикумів тешовірусного більш придатний для рутинного енцефаломієліту (хвороби Тешена) аналізу зразків сироваток крові на свиней в реакції нейтралізації дозвонаявність специфічних антитіл. ляє поставити діагноз з високою досто- Для проведення реакції в лунках вірністю і своєчасно провести заходи панелей адсорбують очищений антиген з ліквідації цієї хвороби у свинарських і інкубують в цих лунках зразки сирогосподарствах різних форм власності. ваток або іншого матеріалу. СпецифічДля експресної ідентифікації збудни- ні антитіла зв’язуються з антигеном і ка хвороби Тешена створено набір діа- виявляються за допомогою антиглобугностикумів тешовірусного енцефало- лінового кон’югату (рис. 6). мієліту свиней в реакції непрямої імунофлюоресценції (ТУ У 24.4-00497360013-2009). До складу набору входять позитивна і негативна сироватки крові кролів, флюоресцюоочий глобулін. На фіксовані препарати чутливих культур клітин, інокульованих ізолятом вірусу, або мазки-відбитки головного і спинного мозку, відібрані від за-

Рис. 5

Рис. 6. Схема проведення непрямого варіанту твердофазного імуноферментного аналізу.

Рис. 4

гиблих або вимушено забитих у стадії парезу та паралічу хворих тварин, вно-

Чернігівщина аграрна

Для виявлення антитіл до збудника хвороби Тешена в сироватках крові свиней удосконалено імуноферментну тест-систему (ТУ У 24.4-00497360012-2009). Тест-система являє собою повний комплект специфічних (антиген, позитивний та негативний контролі, антисвинячий пероксидазний кон’югат) та хімічних (концентрати буферних розчинів, хромоген, пергідроль, стоп-реагент) компонентів.

Апробація імуноферментної тестсистеми у напіввиробничих умовах показала, що її специфічність становить 100 %, а чутливість - 95 %. Таким чином, розробки Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН охоплюють весь спектр імунологічних

Рис. 6

методів лабораторної діагностики тешовірусного енцефаломієліту (хвороби Тешена) свиней і дозволяють поставити діагноз з високою достовірністю упродовж 1-7 днів, що дає можливість вчасно вжити необхідних заходів ліквідації цього захворювання у господарствах, в тому числі специфічну профілактику.

НАУКА — ВИРОБНИЦТВУ

Бактеріальний засіб боротьби зі шкодочинними мишоподібними гризунами

Н. О. Кравченко, кандидат ветеринарних наук, О. В. Головач, О. М. Дмитрук, Чернігівський інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук

Шкодочинні мишоподібні гризуни завдають значних економічних збитків галузі рослинництва: впродовж останнього десятиріччя ними заселені до 45 % площ сільськогосподарських угідь, а кількість колоній мишоподібних гризунів на окремих площах може сягати 150 і більше на гектар.

Мишоподібні гризуни завдають шкоди продовольчим і фуражним фондам, пасовищам, плодоовочівництву, городництву, садівництву та лісництву. Восени вони знищують сходи ярих та озимих культур, улітку різноманітні кормові та зернові рослини, восени знищують перші озимі сходи та поїдають їх протягом всієї зими, утворюючи під сніговим покривом цілу мережу розгалужених ходів. Місцями широкого поселення мишоподібних гризунів є також поля багаторічних трав, соняшнику, цукрового буряка тощо. За даними Міжнародної організації з продовольства, за рік гризуни можуть знищити на складах світу таку кількість продукції, якою можна було б прогодувати 150 млн. людей. Шкода, якої завдають гризуни, дуже значна через великий потенціал їх розмноження, тривалість життя і спосіб живлення. Усі мишоподібні гризуни риють у землі шпари, де ховаються від несприятливих зовнішніх умов, ховаються від хижаків, ростять потомство. Живуть колоніями, кількість шпар в колонії коливається від 5 до 20.

У цих тварин дуже сильно розвинений інстинкт самозбереження, про що свідчить їх висока плодючість. Так, за три роки приплід пари пацюків становить 850 особин, а за життя вони можуть дати потомство понад 2 млн. голів. Дуже інтенсивно розмножуються миші-полівки: вже у віці 12-30 днів полівки стають статевозрілими і можуть дати 7-8 приплодів в середньому по 5-6 голів молодняку щоразу. Мишоподібні гризуни характеризуються високою ненажерливістю. За рік один пацюк може з’їсти 16-18 кг зерна. Миші також їдять насіння. Вони роблять запаси, яких їм може вистачити на 1-2 роки життя. Полівки запасів не роблять, тому вони активні упродовж року і живляться здебільшого соковитою рослинністю. У боротьбі з гризунами застосовують запобіжні та винищувальні заходи. Запобіжні заходи спрямовані на створення несприятливих для них умов, таких, як проведення суцільної зяблевої оранки, знищення бур’янів, збирання решток урожаю тощо. Однак ефективність цих заходів не дуже висока.

З метою знищення шкідливих гризунів застосовують механічний, хімічний і бактеріологічний методи боротьби. Механічний метод боротьби з гризунами полягає у використанні різних видів пасток. Його головними недоліками є трудоємність та обмеженість радіусу дії, що обумовлює застосування його при незначній кількості гризунів і тільки в приміщеннях. Хімічний метод боротьби зі шкідливими гризунами зараз дуже поширений. Хімічні родентоциди, які сьогодні застосовуються в Україні, є ефективними, але не відповідають сучасним санітарним вимогам, оскільки у 28 % випадків вони містять фосфід цинку, а у 41 % - бродифакум. Обидві речовини є небезпечними для здоров'я людини і тварин. Окрім того, хімічні препарати при повторному застосуванні можуть викликати рефлекторно-захисні реакції у гризунів. Суть бактеріологічного методу полягає у застосуванні препаратів, створених на основі бактерій, патогенних для гризунів і безпечних для людей, свійських та корисних диких тварин. №18, листопад

Характеристика зернового препарату «Антимишин»

Ефективність понад 95% Добре поїдається гризунами

Зручність (вже готова до застосування форма)

(зерновий субстрат)

Бактеріальний зерновий препарат

Застосовується в будь-яку пору року

Не викликає захисного рефлексу у гризунів

Цей метод порівняно з іншими має низку переваг: • його ефективність становить 80– 100 %; • при повторному застосуванні не викликають у гризунів утворення рефлекторно-захисних реакцій; • застосовувати можна у різноманітних природних і господарських умовах, у будь-яку пору року; • окупність витрат на застосування бактеріальних препаратів перевищує 60 разів. В Інституті сільськогосподарської мікробіології розроблено ефективний бактеріальний препарат “Антимишин”, призначений для боротьби з полівками, мишами (хатньою, курганчиковою, малятком) та пацюками на посівах зернових культур, ріпаку, багаторічних трав,

пасовищах, в оранжереях, парниках, розсадниках плодових і лісових дерев, а також у різних господарських спорудах (гаражах, підвалах, складах тощо). Препарат виготовляється на основі культури бактерій, вирощених на зерновому середовищі, патогенних для мишоподібних гризунів, але безпечних для людини, свійських і корисних диких тварин. Штам бактерій задепоновано у Державному науково-контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів (ДНКІБШМ) та запатентовано в ДП «Український інститут промислової власності». Препарат може бути застосований у будь-яку пору року, навіть взимку, однак краще рано навесні за чисельності понад 10 колоній і пізно восени за наявності 50 колоній на 1 га.

Економічність (невелика норма витрат та помірна ціна)

Норма витрат препарату наведена у таблиці Ефективність бактеріального зернового препарату “Антимишин” доведена випробуванням його на сільськогосподарських угіддях 5-и областей України (Дніпропетровської, Київської, Сумської, Херсонської, Чернігівської). За умови дотримання санітарно-гігієнічних правил і рекомендацій при роботі з ним бактеріальний зерновий препарат “Антимишин” для боротьби зі шкодочинними гризунами є безпечним для здоров’я людини та тварин. В сучасних умовах, коли пріоритетним напрямком у сільськогосподарському виробництві є отримання екологічно чистої продукції, застосування бактеріального препарату “Антимишин” для боротьби зі шкодочинними гризунами є актуальним.

Таблиця. Норма витрат препарату на різних об’єктах

Місце (об’єкт) застосування препарату

Одиниця площі

Норма витрат

Шкодочинні гризуни

С/г угіддя (посіви зернових і багаторічних культур, розсадники тощо)

1 га

1,5-2 кг

полівки, миші, пацюки

Сховища, склади, гаражі, підвали тощо

100 м2

0,05–0,1 кг

полівки, миші

Сховища, склади, гаражі, підвали тощо

100 м2

0,1–0,2

пацюки

Чернігівщина аграрна

ФАХІВЦЯМ – НА ЗАМІТКУ

Крапивний О.В., Литвиненко В.П., головне управління агропромислового розвитку ОДА

Визначення живої ваги свиней

При визначенні живої ваги свиней за системою взаємозв’язку промірів тулуба тварин враховується обхват грудей за лопатками та довжина тулуба (від середини між вухами до кореня хвоста). а-в – довжина тулуба; с-о-n – обхват грудей за лопатками.

Визначення живої ваги свиней за промірами

Обхват грудей за лопатками (см)

136 132 128 124 120 116 112 108 104 100 96 92 88 84 80 76 72 68 64 60 Довжина тулуба (см)

15 13 11

18 16 14 13

22 20 18 16 14

27 24 22 19 17 15

32 29 26 23 21 18 16

37 34 31 28 25 22 19 17

43 40 37 33 30 27 24 21 18

50 46 42 39 32 28 22 19

58 53 49 45 41 37 34 30 28 24 -

66 61 56 52 47 42 39 36 32 29 -

76 70 65 59 55 50 46 41 37 34 -

85 79 74 69 62 57 52 48 43 40 -

- 120 - 113 96 108 105 89 101 98 83 94 91 77 81 85 71 75 78 65 68 71 60 63 66 55 58 60 51 53 46 -

133 125 118 110 101 95 88 81 74 69 -

98 102 106 110 114 118 122 126 130 134 138

147 139 131 123 114 106 99 92 85 78 -

164 153 144 136 127 119 110 103 95 88 -

170 158 149 141 132 123 114 107 99 -

176 164 155 146 137 128 119 111 -

170 160 151 142 132 123 -

176 165 156 146 137 -

181 187 193 199 171 177 182 161 168 151 -

№18, листопад

ФАХІВЦЯМ – НА ЗАМІТКУ

Крапивний О.В., Олексенко В.І., головне управління агропромислового розвитку ОДА

Визначення живої ваги великої рогатої худоби Для визначення живої ваги великої рогатої худоби необхідно знати два проміри – косу довжини тулуба (від плеча - лопаткового з’єднання – до заднього виступу сідничних бугрів). Цей промір знімається по діагоналі мірною палкою (мірною стрічкою). Другий промір – обхват грудей за лопатками, який також вимірюється мірною стрічкою. Точка перетину цих двох промірів і покаже приблизну живу вагу тварини середньої вгодованості, що відображено в таблиці.

195 190 185 180 175 170 165 160 155 150 145 140 135 130

Жива вага (см)

Коса довжини тулуба (см)

Визначення живої ваги великої рогатої худоби за промірами

328 317 306 295 285 274

365 347 334 324 313 301 290

394 381 370 358 346 334 323 310

431 417 404 393 380 368 355 342 -

470 457 443 429 417 403 390 374 -

515 500 486 471 452 443 428 414 -

552 540 524 508 494 478 464 449 -

602 585 572 555 538 522 506 492 -

648 633 615 600 582 566 549 531 -

684 667 649 634 614 597 580 -

717 699 680 662 644 626 -

Обхват грудей за 155 160 165 170 175 180 185 190 195 200 205 лопатками (см)

Чернігівщина аграрна

науково-популярний журнал ЛИСТОПАД 2011р. №18 Редактор Н.М. Дерев'янко Редакційна колегія: М.І. Колесников Н.М. Буняк В.В. Волкогон О.М. Бердніков А.М. Москаленко А.Г. Бардаков А.І. Мельник В.В. Скорик М.М. Назаренко М.О. Сардак Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва НААН України. Друкується за рішенням вченої ради Чернігівського інституту АПВ НААН України та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ НААН України тел.: (04646) 3-63-10, 3-63-33. E-mail: lupin2004@ukr.net sekretar_chiapv@ukr.net

Передплатний індекс «Чернігівщини аграрної» — 96225