#5 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна

№1(5), січень 2007

Сьогодні в номері:

НОВИНКА!

Цибуля «Господиня»

Новинки

Цибуля «Господиня»

Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібридизації сорту «Буран» з

гібридом «Копра» і подальшим індивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, скоростиглість та імунітет до основних хвороб зони. З 2005-ого року

переданий до державної мережі сортовипробування. Сорт гострий, універсального

• Ю. П. Тараріко, Р. В. Сайдак, Т. О. Крук Прискорене формування конкурентоспроможного аграрного виробництва

1

• Л.В. Потапенко, Л.М.Скачок, Г.І.Супрун, Г.В.Кузьменко ЗИМОСТІЙКІСТЬ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР І РІПАКУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПОГОДИ,СОРТУ ТА СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ

5

• Ю.А. Никитюк Баланс поживних речовин – теоретична база екологізації систем удобрення

7

• О. Ф. Корнута, Т. І. Савченко, О. В. Копистко Життя, пов’язане із полем

9

• О.Ю Локоть Галузь льонарства та її проблеми

10

використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням.

Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібриЗберігаєтьсядизації 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній сорту «Буран» з гібридом «Копра» і подальшим інкультурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. дивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п»ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. скоростиглість та -імунітет Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок білий, товщиною 7-8 мм. Вміст до основних хвороб зони. З сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%.

2005-ого року переданий Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. до державної мережі сортоЗа більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися завипробування. адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, гострий, Чернігівська область. Сорт Телефон 2-16-71. універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків. Зберігається 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній культурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п»ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок - 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок - білий, товщиною 7-8 мм. Вміст сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%. Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків.

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися за адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон 2-16-71.

Новинки

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

Ярий ячмінь – «Носівський голозерний» Носівською селекційно-дослідною станцією створено новий сорт ярого голозерного ячменю – «Носівський голозерний». Сорт виведений шляхом добору голозерної форми з гібридної популяції, отриманої від схрещування плів­частого ячменю своєї селекції «Шанс» та голозерного зразка мекси­канського походження.­ За даними досліджень, сорт «Носівський голозерний» за врожайністю, стійкістю до вилягання та основних хвороб наближається до кращих плівчастих і суттєво переважає їх за вмістом протеїну та іншими показниками. Так, у роки досліджень (2004-2006) вміст протеїну в «Носівському голозерному» становив 15,2-17,32 %, що на 2,4-4,5 % більше, ніж у сорту «Галактик» (стандарт). Маса 1000 зерен у голозерного сорту склала 50-53 г, натура зерна 794 г/л. Новий сорт ярого ячменю «Носівський голозерний» може бути використаний насамперед у комбікормовій (птахівництво, свинарство) та харчовій промисловості (добавка для отримання дієтичних сортів хліба, виробництво перлової крупи з підвищеною харчовою цінністю і ін.), а також у якості цінного зернофуражу для прямого

Ю. П. Тараріко, доктор с/г наук Р. В. Сайдак,Т. О. Крук, аспіранти Інституту гідротехніки і меліорації УААН

Прискорене формування конкурентоспроможного аграрного виробництва У зв’язку з перспективою вступу України до ВТО необ­ хідно забезпечити не­ухильне прискорене підвищення конку­ рентоспроможності аграрного вироб­ництва та покращення якос­ті продукції. Комплексно вирішити ці проблеми можна лише за умо­ ви ресурсо- та енергозбереження, відтворення родючості ґрунтів, їх енерг­етичного потенціалу, біологізації технологічних процесів, освоєння ідей органіч­­ного землеробства. На сучасному етапі роз­ витку земельні ресурси України ви­користовуються нераціональ­ но. У процесі неконтрольованої виробничої діяль­­ності має місце їх інтенсивне виснаження, що вимагає вжиття відповідних ре­ гулюючих заходів з боку держави. Разом з тим аграрний сектор має високий потен­ціал виробництва понов­люваної енергії, який реалізується через суб’єкти гос­подар­с­ької діяльності. Однак на­ віть за високого рівня підготовки керів­ни­ків та персоналу само­ стійно вирішити завдання комп­лекс­ної міжгалузевої оп­ти­­мі­з­ації без спеціальних досліджень, багатоваріантного модел­ювання та сучасних інформацій­них технологій практично не­мож­­ливо. Тому доцільно в кожній області сформувати базові виробничі сільсь­ когосподарські системи, на прикладі яких роз­робити бізнес-пла­ ни і конкурентоспроможні моделі виробничої діяль­ності з метою їх подальшої практич­ної реалізації. Набутий регіональний до­ свід повинен бути використаний для підготовки та передпідго­ товки кадрів і широкого впровадження досягнутих результатів.

Докладнішу інформацію можна отримати, звернувшись за адресою: с. Дослідне Носівського району Чернігівської області, 17131, або зателефонувавши за номером

8-242- 2-16-71.

Агросфера як виробник енергії. Винятковість ґрунтового покриву полягає в тому, що він є надійним, екологічно без­ печним джерелом поновлюваної енергії, яка в процесі сіль­ ськогосподарського виробництва зв’язується рослинами в процесі фотосинтезу. При раціональному використанні земель­ них ресурсів можна вагомо компенсувати дефіцит в енерге­ ути­чн­ому балансі країни. Однак на сучасному етапі внаслідок неконтрольованого скорочення запасів органічної речовини і біогенних елементів, посилення різних деградаційних процесів, землі сільськогосподарського призначення виснажуються, що супроводжується зниженням їх продуктивності, переходом агро­

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

екосистем на більш низькі енергетичні рівні. При оптимізації всіх складових збалансованого багатогалу­ зе­вого сільсько­господарського виробництва його енергетична ефектив­ність може бути достатньо високою. Рівень природного потен­ціалу родючості визначається в стаціонарних дослідах на кон­троль­них варіантах без застосування агрохімікатів, котрі мо­ делюють найбільш поширену сучасну практику ведення сіль­ ськогосподарського виробництва. Наприклад, в Західному Лісостепу України на чорноземі опідзоленому (Хмельницький інститут агропромислового виробництва) встановлено, що на контролі вихід енергії з урожаєм основної і побічної продукції культур зернопропашної сівозміни без трав досягає 105 ГДж/га (ГДж = 1 ц кормових одиниць). В інших ґрунтово-кліматичних умовах, наприклад, на Поліссі, в Лівобережному Лісостепу та Центральному Степу за 20-40 років без застосування доб­­рив вихід енергії з урожаєм в середньому по сівозмінах колива­в­ся в межах 70-90 ГДж/га. Це свідчить про те, що при своєчасн­ ому дотриманні всіх технологічних вимог тільки за рахунок природного потенціалу ґрунтової родючості можна досягнути достатньо високої продуктивності посівів. Для порівняння: за­­ трати антропогенних ресурсів в енергетичному екві­ва­ленті (Е а) при агротехнологіях щорічно становлять лише 10-12 ГДж/га (тех­нічні засоби – 25 %, енергоносії – 35 %, насіння і пестициди – 40 %), відповідно, окупність (К ее) 1 ГДж урожаєм (Е у) сягає 8-9 ГДж/га. Однак слід враховувати, що в такому випадку мають місце значні витрати ґрунтової енергії (Е п), зосередженій в ор­ганічній речовині і в за­пасах елементів живлення – до 30 ГДж/га на рік. Очевидно, що у відповід­­ності до закону збе­реження енергії безпо­воротна експлуатація енерго­потенціалу ґрунтів су­про­­ воджується їх енергетич­ною деградацією і зниженням про­дук­ тивності. Для оцінки цих про­цесів в масштабах України, за резуль­та­тами узагаль­нення багаторічних експериментальних даних, одержаних в стаціонарних агротехнічних дослідах, були розроблені гіпотетичні сценарії функціонування агрое­ косистем (табл. 1). Таблиця 1. Баланс енергії при різних сценаріях розвитку сільськогосподарського виробництва Модель 1 Модель 2 Модель 3 Показники Продуктивність с/г угідь, т к. о./га 1,5 2,5 5,0 Площа с/г угідь, млн. га 40 Накопичення біомаси, млн. т к. о.

60 100 200 Енергія урожаю (Еу), млн. ГДж 1200 2000 4000 Затрати антропогенних (промис­ 0 10 25 лових) ресурсів (Еа), Гдж/га Еа, млн. ГДж 0 -400 -1000 Втрати ґрунтової енергії (Еп), ГДж/га 0 15 0 Еп, млн. ГДж 0 -600 0 Необхідно к. о. для виробництва про­ дуктів харчування на 1 людину на добу*

Енергія на продукти харчування, млн. ГДж за рік** Баланс енергії, млн. ГДж

2,8 -1000 200

Надходження енергоносіїв зовні, млн. ГДж***

Компенсація енергоносіїв, %

6

0 3600 0

2000 55

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

* с е р ед н і й р а ц і о н н а 1 л юд и н у – 2500 ккал; ** із розрахунку на 50 млн. людей; *** 36 млн. т нафти, 72 млрд. м3 при­ родного газу. Модель 1 – всі земельні ресу­рси використовуються як природні кор­мові угіддя (сінокоси і пасовища) з про­ дуктивністю1,5 т к. о./га (1 т к. о. = 20 ГДж; 1 т дизельного палива ≈ 40 ГДж). Рослинна біомаса згодовується твари­ нам, а вироблені продукти харчуван­ ня використовуються для задоволення вну­трішніх потреб або для реалізації на сві­товому продовольчому ринку. При цьо­ му виробничі витрати (головним чином праця людей та тяглова сила тварин), як правило, незначні (до 1-2 ГДж/га), і ними можна знехтувати. За рахунок високого рівня рециркуляції біогенних елементів з відходами тваринництва забезпечується відтворення ґрунтової родючості та енер­ гетичного потенціалу, а продуктивність сільськогосподарських угідь поступово зростає. При розгляді цього сценарію стає очевидним значення тваринництва як з точки зору аккумуляції і концентрації енергії, розподіленій на великій площі у вигляді рослинної біомаси, особливо її ма­ лоцінної частини, так і з позиції впливу на родючість ґрунту. Модель 2 – відображає сучасний стан – спеціалізація переважно рослинницька, продуктивність сільськогосподарських угідь на рівні 2,5 т к. о./га, добрива ви­ користовуються обмежено, затрати ан­ тропогенної енергії складають близько 10 ГДж/га. За такого сценарія всю про­ дукцію одержують за рахунок висна­ ження природного потенціалу ґрунто­вої родючості. Як відзначалось, у стаціонарт­ них агротехнічних дослідах така ситуа­ ція моделюється у варіантах без добрив

НТП: проблеми, пошуки, здобутки

(контроль), де за рахунок активної міне­ ралізації органічної речовини ґрунту і сис­ тематичного відчуження з урожаєм біо­ генних елементів запаси енергії щоріч­но скорочуються в середньому за грун-тови­ ми відмінностями на 15 ГДж/га. Модель 3 – продуктивність земель на рівні 5,0 т к. о./га з максимальними зна­ченнями до 10,0 т к. о./га, що відпові­ дає комбінації рослинницької та тварин­ ницької спеціалізації і рівню накопичен­ня рослинної біомаси в стаціонарних до­ слідах на фоні органічних і органо-мі­ неральних систем удобрення. За таких агротехнологій і, особливо при наяв­ ності в сівозмінах багаторічних бобових

трав, забезпечується розширене відтво­ рення родючості ґрунтів, зростає рівень їх окультуреності і продуктивності. Однак у по­рівнянні з контрольними варіантами (модель 2) енергоємність виробництва значно зростає і становить в середньо­му 25 ГДж/га (техніка – 15 %, енергоносії – до 20 %, добрива – до 50 %, пестициди і на­ сіння –15-20 %). Потреба населення у продуктах хар­чування встановлювалась за середньо­ добовим раціоном на людину у 2500 ккал. Для виробництва відповідних про­­ дуктів необхідно витратити близько 2,8 к. о. кормів, а для задоволення потре­ би 50 млн. населення за рік необхідно до 50 млн. т к. о. рослинної біомаси. В енергетичному еквіваленті це від­ повідає 1 млрд. ГДж. Таким чином по­ зитивну частину балансу енергії в агро­ сфері визначає рівень про­дуктивності сільськогосподарських угідь, негативну – затрати антропогенної енергії, скоро­ чення енергопотенціалу ґрунту, а також за­трати енергії рослинної біо­маси на ви­робниц­тво продуктів харчуван­ня для за­доволення внутрішніх потреб. За тваринницької спеціалізації (мо­ дель 1) та сучасної практики аграр­ ного виробництва (модель 2) баланс урівноважується, при реалізації тре­ тьої моделі додаткове накопичення біо-логічної енергії сягає 2 млрд. ГДж. Якщо в Україну щорічно імпортуєть­ ся близько 36 млн. т нафтопродуктів і 72 млрд. м3 природного газу, які в енер­ ге­тичному еквіваленті відпові­дають 3,6 млрд. ГДж, то компенсація енергії ву­ глеводнів за рахунок рослинної біо­маси може становити більше 50 %.

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Наведені гіпотетичні моделі свідчать про високий потенціал продуктивності аг­ росфери України, особливо за розвинутої тваринницької галузі. Однак реалізація на практиці третьої моделі розвитку аграрного виробництва вирішує триєдине завдання: досягається повне забезпечення населен­ ня власними продуктами харчування, від­ новлюється і зростає потенціал продуктив­ ності земельних ресурсів і компенсується значна частина або, за певних умов, навіть всі енергоносії зовнішнього виробництва. Мова йде лише про гіпотетичні моделі, але вони базуються на конкретних результатах тривалих досліджень і розкривають зна­ чення сільськогосподарського виробниц­ тва в забезпеченні енергетичної незалеж­ ності та продовольчої безпеки держави. Важливо також, що енергоносії можна порівнювати з рослинною біомасою не тільки за енергетичним еквівалентом, але і за вартісними показниками. Наприклад, ціни на нафтопродукти (бензин, дизельне паливо) в Україні складаються на рівні 0,7-0,8 у. о. за літр, а на виробництво 1 кг м’яса великої рогатої худоби (ВРХ) необ­ хідно витратити близько 8 к. о. рослинної біомаси. За цінами на м’ясопродукти на рівні 6 у. о. вартість 1 к. о. буде складати 0,7 у. о. Аналогічне співвідношення існує по молоку, вартість якого після знежирен­ ня сягає 0,5- 0,6 у. о. за літр при затра­ тах кормів 1 к. о. на 1 літр. Аналогічна ситуація складається з хлібопродуктами, цукром, жирами. Таким чином рослин­ на біомаса за вартістю не поступається іншим енергоносіям, а найбільш вигідне її використання досягається шляхом фор­ мування спеціалізації, максимально адап­ тованої до конкретних умов виробництва. При цьому навіть за всією різноманітністю цих умов чітко виділяються три основні сценарії функціонування господарських формувань. У відповідності до сценарію першого виробництво формується на основі широ­ кого використання біологічних факторів, оптимізації кругообігу речовини і скоро­ чення його відчуження за межі землеко­ ристування, за рахунок чого потреба в техногенних енергетичних ресурсах змен­ шується, а коефіцієнт енергетичної ефек­ тивності (Кее) відповідно зростає. Якщо притримуватися другого сценарію, то використання біологічних факторів не­ значне, за межі системи виноситься наба­ гато більша кількість біогенних елементів, в результаті чого для підтримки запланова­ ної продуктивності затрати антропогенних ресурсів необхідно збільшувати, що неми­ нуче супроводжується зниженням Кее. За екстенсивного ведення виробництва хіміко-техногенні затрати невисокі, однак і вихід енергії з урожаєм постійно ско­ро­­ч­у­ється внаслідок виснаження ґрунт­ов­о го потенціалу родючості, погір­шення фіто­санітарного стану агроеко­систем, що супроводжується за­­­галь­­ною їх де­гра­да­

Чернігівщина аграрна

цією в результаті переходу на нижчі енер­ гетичні рівні (Кее < 2). Оскільки виробничий цикл більшої час­ тини сучасних господарських формувань є незмінним і щорічно виконується у від­ повідності до звичайного для всіх його учасників сценарію, більшість управлінсь­ ких рішень стосується цих питань, і не реалізуються можливості стійкого підви­ щення енергетичної ефективності вироб­

нізація сучасного сільськогосподарсько­ го вироб­ництва неможливі без розвитку його галузевої структури, адаптованої до місцевих умов. Це забезпечується фор­ муванням замкнутих виробничих циклів, коли відходи однієї галузі є сировиною для іншої, а найбільш важливі речовини вико­ ристовуються багаторазово в кругообігу з невисокими втратами при мінімальному залученні ресурсів зовнішнього поход­

ництва за рахунок повнішого використання прихованих резервів, зокрема біологічних. Тому очевидно, що рішення проблеми швидкого підвищення ефективності і кон­ курентоспроможності АПК, радикального покращення екологічного стану в агрое­ косистемах можливе тільки через окремі суб’єкти господарської діяльності. Пошук шляхів вирішення цього двоєдиного за­ вдання надзвичайно актуальний. У пер­­шу чергу це пов’язано з майбутнім вступом у ВТО і необхідністю швидкого підвищення конкурентоспроможності аграрних госпо­ дарських формувань, у т. ч. за рахунок створення системи охорони навколиш­ нього середовища у відповідності до ви­ мог діючого законодавства і стандартів серії ДСТУ ІSO 14000 для сільськогоспо­ дарських підприємств і проведення їх еко­ логічного аудиту. Шляхи підвищення конкуренто­спро­ можності аграрного виробництва на ло­кальному рівні. Створення чи модер­

ження. Наприклад, за тварин­ницької спе­ ціалізації виробництва з щільністю худоби 2 голови ВРХ на 1 гектар сільськогоспо­ дарських угідь (гній ≈ 20 т/га) в ґрунт по­ вертаються майже всі елементи живлен­ ня, винесені з неї з рослинною біомасою. При цьому в порівнянні з рослинницькою спеціалізацією потреба в мінеральних добривах значно знижується, а економія коштів для землекористування площею 3-4 тис. га може досягати 100 тис. у. о. за рік. Це пов’язано з тим, що тваринниць­ кою продукцією за межі господар­ства пот­ рапляє набагато менше біогених елемен­ тів, ніж з рос­лин­ницькою. Спеціалізація по ВРХ для забезпечення повноцінної годівлі тварин передбачає наявність у структурі посівних площ 25–30 % багаторічних бо­ бових трав, які за вегетаційний період на­ копичують у ґрунті в середньому близько 120 кг/га біологічного азоту. Вартість екві­ валентної кількості мінеральних добрив становить приблизно 50 у. о.

№1(5), січень 2007

НТП: проблеми, пошуки, здобутки Нетоварна частина врожаю за розви­ нутого тваринництва практично повністю використовується на корм та підстилку і фактично є обов’язковою умовою ут­ римання багаточисельного поголів’я. За відсутності тваринництва вирощування багаторічних трав не має змісту, а відходи рослинництва у вигляді соломи, стебел, гички можуть створювати додаткові труд­ нощі технологічного характеру, пов’язані з їх утилізацією і зростаючим ризиком зниження врожайності наступних культур у разі неправильного їх застосування на добриво. Результати багаторічних дослід­ жень свідчать, що використання допоміж­ ної продукції рослинництва на добриво в більшості випадків ставало малоефектив­ ним і в сівозмінах без трав не забезпечу­ вало відтворення гумусного стану ґрунту. Однак його доповнення повним мінераль­ ним добривом (150-200 кг/га) за впливом на ґрунтову родючість наближається до класичного поєднання гною і мінеральних добрив. Ефективність землеробства без збіль­ шення рівня застосування зовнішніх ре­ сурсів в межах агроекосистеми можна значно підвищити за рахунок оптиміза­ ції кругообігу речовин в ланці «сівозмі­ на-селитебна зона». Досягається це за наявності в приватному секторі значної кількості сільськогосподарських тварин шляхом концентрації і вивезення органіч­ них добрив із населених пунктів на поля. Одночасно вирішуються багаточисельні екологічні проблеми, оскільки розвиток тваринництва в межах насе­ лених пунктів і перерозподіл біогенних елементів з усьо­ го землекористування в се­ литебну зону часто супро­ воджується накопиченням у ґрунті присадибних діля­ нок великої кількості рухомого фосфору, обмінного к алію (2000 і більше мг/кг), важких металів (2-3-разове переви­ щення ПДК) і підвищенням концентрації нітратів у пит­ ній воді до рівня, який часто в 40 і більше разів переви­щує ПДК. Відомо, що реалізація гото­ вої продукції набагато вигід­ ніша, ніж продаж сировини. Однак існують ще й інші по­ зитивні аспекти поповнення ос­ новної виробничої діяльності переробкою початкової рослин­ ницької і тваринницької продук­ ції. Наприклад, при переробці зерна на борошно кількість відходів становить близько 40 % початкової його маси. При цьому висівки, з одного боку, є цінним концентрованим кормом для худоби, з іншого –

НАУКОВЦІ РАДЯТЬ містять значну кількість елементів жив­ лення рослин. Так, якщо вміст азоту, фосфору і калію в 1 кг пшеничного бо­ рошна становить в середньому 19,3 і 5 г, то у висівках, відповідно, 21,6 і 12 г. Та­ ким чином при переробці 1000 т зерна, у порівнянні з його прямою реалізацією, з висівками в систему повертається більше 15 т елементів живлення, вар­ тість яких у перерахунку на мінераль­ ні добрива може бути еквівалентною 10 тис. у. о. Це стосується і насіння олійних культур, коренеплодів цукро­ вих буряків, незбираного молока та ін. Важлива роль у підвищенні ефек­ тивності виробництва надається забез­ печенню «герметичності» кругообігу біогенних елементів у процесі їх ре­ циркуляції або багаторазового вико­ ристання. Наприклад, якщо стадо ВРХ нараховує 1000 тварин, то накопичен­ ня свіжої гноївки за рік може досягну­ ти 10 тис. т. Вміст загального азоту у ньому становить 0,45 % або 45 тонн. Чотиримісячне зберігання гноївки ВРХ в неущільненому стані супроводжуєть­ ся втратою 10 т азоту. Очевидно, що для його компенсації необхідно додат­ ково закупити 30 т аміачної селітри. Скорочення кількості підстилки з 4 до 2 кг на одну голову на добу впродовж 4-місячного зберігання гноївки приз­ веде до недобору 14 т азоту, а замі­ на солом’яної різки (10 см) на непод­ рібнену солому пов’язана з втратою 4 тонн цього елементу.

Таким чином створення ряду подіб­ них замкнутих циклів на всіх етапах виробництва забезпечує суттєву еко­ номію антропогенних ресурсів, сис­ тема набуває великої стійкості, кон­ курентоспроможності і, що особливо важливо, зростає її незалежність від зовнішніх факторів. Переконатися в цьому дозволяє аналіз деяких особли­ востей, що склалися в окремі роки. Наприклад, у 2004 році валовий збір зерна озимої пшениці в Україні склав 17,5 млн. т, більша частина якого за якісними характеристиками виявила­ ся нижчою від вимог, що ставляться до 3-го класу. Ціни на ринку зерна відповідно склалися також невисокі. Тому в більшості випадків виявилося вигіднішим замість прямої реалізації «трансформувати» зерно в тваринни­ цьку продукцію. При відносно високих закупівельних цінах на молоко і м’ясо в 2004 році господарства з розвину­ тим тваринництвом опинилися у знач­ но вигіднішому становищі, ніж з рос­ линницькою спеціалізацією. Навпаки в екстремальному 2003 році, коли валовий збір зерна озимої пшениці склав 3,6 млн. т, при наяв­ ності розвинутої тваринницької галузі раціони тварин можна було обмежити зерновідходами, грубими та сокови­ тими кормами, а всі лишки зерна, бе­ зумовно, було вигідніше реалізувати за високими цінами в умовах гострого дефіциту насіннєвого матеріалу.

Л.В. Потапенко, молодший науковий співробітник Чернігівського інституту АПВ, Л.М.Скачок, молодший науковий співробітник Чернігівського інституту АПВ,

ЗИМОСТІЙКІСТЬ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР І РІПАКУ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПОГОДИ, СОРТУ ТА СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ До вивчення морозостійкості і зимостій­ кості рослин вчені підходять не однознач­ но. Це пояснюється тим, що зимостійкість рослинного організму – явище багатогран­ не, і воно визначається сукупністю різних факторів, від яких залежить стан рослин протягом зими. При аналізі пристосованості рослин до перезимівлі і вивченні природи загартову­ вання найбільший інтерес представляють такі питання: а) екологічні умови перезимівлі куль­ турних рослин і реакція різних сортів на фактори зовнішнього середовища протя­ гом зимового періоду;

б) умови загартовування рослин, його природа, тривалість цього стану, а також ста­ більність його протягом осінньо-зимового пе­ ріоду у різних сортів і культур; в) взаємозв’язок глибини і стану спокою із зимостійкістю, виходу із цього стану, коре­ ляційні зв’язки між станом спокою, диханням і загартовуванням; г) напрямок вуглецевого обміну у зв’язку із загартовуванням протягом перезимівлі, обмін жирів і їх динаміка в осінньо-зимовий період, активність і напрямок ферментатив­ них процесів, які каталізують перетворення різних речовин, багатих енергією, протягом зимового періоду; д) стабільність дихального процесу і збе­ реження аеробного типу дихання; е) стан білкового комплексу: перетворен­ ня білків, утворення амінокислот, їх склад і рухливість, активність ферментів, які каталі­ зують перетворення білків; є) фосфорний обмін, його динаміка, утво­ рення речовин, які містять макроенергетичні зв’язки, їх значення та роль при перезимівлі; ж) водний режим і фізико-хімічний стан протоплазми в період загартовування і пере­

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Г.І.Супрун, директор ЗАТ «Агрофірма «Нива» Носівського району, Г.В.Кузьменко, викладач Ніжинського агротехнічного інституту

Чернігівщина аграрна

зимівлі, відлиги і відновлення нормального водного режиму ранньою весною; з) стан пластидного апарату, динаміка пігментів, стійкість пігментного комплексу до вицвітання, стійкість зв’язку хлорофілу з білком і швидкість відновлення хлороп­ ластів ранньою весною . Ідея про виникнення стану загарто­ вування до початку зимівлі була висуну­ та порівняно давно. Ще Гесснер і Грімм відзначали, що загартовування зимуючих рослин відбувається в тому випадку, коли температура протягом 10 днів складає +5°, а потім протягом 5 днів знижується до –2°. Це твердження лише в деякій мірі відпові­ дає дійсності. Про це свідчать експеримен­ тальні дані інших вчених. Стосовно цього найбільш цікаві результати отримані Тума­ новим, його співробітниками та учнями. На основі своїх досліджень Туманов зробив висновок, що загартовування сортів озимих краще всього проходить при темпе­ ратурі +1°С. Цей процес пов’язаний з внут­ рішньоклітинними змінами. Найголовніші з них полягають в тому, що уповільнюється біосинтез рістактивуючих речовин в клітинах зимуючих рослин. Ці висновки Туманова під­ тверджуються і нашими дослідженнями, які проведені протягом трьох останніх років. Загартовані і незагартовані рослини міс­ тять неоднакову кількість ауксинів. Стан за­ гартовування зазвичай виникає при зниженні температури, зменшенні вологості ґрунту. Англійський дослідник Роза намагався пояснити причину цього явища. Він встано­ вив, що при загартовуванні в клітинах рослин накопичуються розчинні вуглеводи і амінокис­ лоти, одночасно збільшується вміст зв’язаної води. Збільшення кількості її в клітинах, за його дослідженнями, мало кореляційний зв’язок з накопиченням високогідрофільних колоїдів – пентозанів. Це дало можливість Розі висловити думку, що морозостійкість рослин залежить від накопичення гідрофіль­ них колоїдів. Таким чином осматично актив­ ним речовинам належить не основна роль в морозостійкості, а другорядна. Ньютон (Newton) розширив дослідження в цьому напрямку. Він досліджував такі фізіо­ логічні ознаки, за якими можна було б оцінити морозостійкість різних сортів озимої пшени­ ці. При цьому вчений звернув увагу на утво­ рення в процесі загартовування змін у вмісті сухих речовин, води, вуглеводів та азотистих сполук, зниження порогу (точки) замерзання, величини кислотності та електропровідності клітинного соку, водоутримуючої здатності колоїдів у живих клітинах.

№1(5), січень 2007

Найбільш показовою ознакою, яка ви­ никає при загартовуванні, за даними Нью­ тона, є значне підвищення водоутримуючої здатності колоїдів клітин. На основі цього Ньютон прийшов до висновку, що найваж­ ливішим показником морозостійкості слід вважати зміни клітинних колоїдів. Таким чином вдала перезимівля сортів озимих культур визначається перш за все загартовуванням, яке відбувається восени. Цей процес проходить у дві фази: перша – на світлі при температурі, трохи вищій за 0°, а друга, незалежно від наявності світла, при температурі нижче 0° – від –2° до –6°. Друга фаза загартовування проходить без світла. Вона пов’язана з накопиченням великої кількості розчинних цукрів у вузлах кущіння, які підвищують стійкість клітинних колоїдів. У загартованих рослинах вміст роз­ чинних вуглеводів у вузлах кущення і лист­ ках до пізньої осені було різним: у сорту Ми­ ронівська 808 при 0°С 14,5% на абсолютно суху речовину, а при –6°С - 23,7%, у сорту Безоста 1 відповідно 15,0 і 17,8% на абсо­ лютно суху речовину. Таким чином при за­ гартовуванні у різних сортів накопичується різна кількість пластичних речовин, особли­ во розчинних вуглеводів, що значною мірою й обумовлює різну стійкість до перезимівлі. Стійкість рослин до морозів у різні фа­ зи загартовування не однакова. Туманов встановив, що в першу фазу загартовуван­ ня озимі не пошкоджуються при температу­рі до -12 °С, а в другу фазу - навіть при –24 °С. Трунова спостерігала, що морозостійкість рослин підвищується, коли під час загартову­ вання тримається температура від +3°С до +15°С. При температурі, близькій до нуля, стійкість до морозів збільшувалась на 18°, а при температурі +15°С - лише на 20-30. Праці Трунової підтверджують, що цукри

НАУКОВЦІ РАДЯТЬ характеризуються більш сильною захисною дією, ніж інші речовини. У цьому відношенні має значення і якісний склад цукрів, бо захисни­ ми властивостями характеризуються цукри, які беруть участь в мета­ болічних процесах та багатьох реакціях, пов’язаних з перетворенням одних цукрів в інші. Особливості погодних умов 2006 року. Як показують дані дослід­ жень Чернігівського ін­ ституту АПВ, сучасні сорти озимої пшениці можуть давати макси­ мальні врожаї при сівбі у другу декаду вересня ( точніше з 8 по 16 вере­ сня ), а озиме жито – при сівбі з 20 по 25 вересня (з таким розрахунком, щоб до 1 жовтня отримати схо­ ди). При таких строках сів­ би переростання посівів зведено до мінімуму, і до стійкого замерзання ґрун­ ту, що спостерігається в області з 5 до 10 листопада, посіви бувають достатньо розвинуті і загартовані. Спостереження за погодою в 2006 році показали, що перша де­ када вересня відрізнялась від багаторічних показників хорошим ре­ жимом зволоження (27мм опадів) і середньодобовою температурою повітря на рівні 12,0-15,4°С. Це вказувало на можливість і навіть доцільність подовження посівних строків ще на 3-5 днів проти опти­ мальних. Друга половина вересня за показниками погоди “увійшла в норму” за виключенням трьох останніх днів 28-30, коли температура повітря була в межах 13,3-15,2°С, що сприяло хорошому розвитку рослин. Додамо при цьому, що в другу половину вересня відзначено 8 днів з мінімальною температурою нижче +5°С і відсутністю замо­ розків, що сприяло отриманню загартованих міцних сходів. Жовтень, особливо перша і друга декади, слід вважати посуш­ ливим, інтенсивні дощі пройшли лише після 25 числа, і ті хлібороби, які не зуміли зберегти вологу, не отримали дружних сходів при запіз­ ненні з сівбою. Місяць в цілому для озимих виявився сприятливим і був теплішим від звичайного на 1,6°С. Холодна погода з мінімальною температурою –1,0 -5,1°С з 17 по 20 жовтня сприяла загартовуванню рослин, і ті пішли в зиму з достатніми запасами цукрів, які, згідно з нашими аналізами, утримують і по сьогодні. Листопад місяць хоч і був тепліший від звичайного на +2,5°С, але з 1 по 19 число характеризувався, як правило, холодними ночами з мінімальною температурою повітря +0,5; -4,2°С, що дуже позитивно відбилось на загартовуванні рослин. Грудень 2006 року і січень 2007 року слід вважати теплими, се­ редньодобова температура повітря вища від багаторічних середніх показників на 5-15°С. Відсутність же властивих для нашого регіону у зимовий час холодів створює небезпеку виходу озимих у трубку і , як правило, в подальшому сприяє сильному враженню заморозками та низькими температурами. Це може призвести до враження продуктив­ них стебел і зниження продуктивності рослин на 30-50%, або навіть до повного їх випадання. Додамо при цьому, що на ви­ робничих посівах озимої пшениці в сприятливі 2005-2006 роки на початок січня на чорноземних ґрунтах вміст цукрів у вузлах ку­ щення складав 36-38%, на доб­ ре окуль­ту­рених ґрунтах дерно­ во-підзолистого типу - 32-38%; у перерахунку на суху речовину, у вузлах кущення жита, відповідно, 40,5-42% і 41-46% . У наших дослідженнях, прове­ дених в довготривалому стаціона­ рному досліді встановлено, що в умовах дерново-підзолистих ґрун­ тів добрива визначали вміст цукрів у вузлах кущення, їх ріст і роз­виток в осінньо-зимовий період, а також

Досвід колег зимостійкість (таблиця 1). Таблиця 1. Вміст цукрів в озимій пшениці в залежності від системи удо­брення. № з/п 1 2 3 4

Варіанти Контроль без добрив Мінеральна сис­ тема удобрення Органічна система удобрення Органо-мінеральна система удобрення

Відновлюючі цукри, % на абсо­лютно суху речовину

Сума цукрів, % на абсолютно суху речовину

11,2

100

36,5

100

7,2

64

44,5

122

7,2

64

47,5

130

11,4

102

52,8

145

Дослідження проводились із сортом озимої пшениці Миро­ нівська 65. Відновлюючих цукрів достатньо багато на контролі (попере­ дник – конюшина без добрив), а також по варіанту з органо-мі­ неральною системою удобрення. Одностороннє застосування на дерново-підзолистих ґрунтах як гною, так і туків не сприяє нако­ пиченню редукуючих цукрів у вузлах кущення, вміст яких менший проти контролю в 1,4 раза. Що стосується кількості цукрів, то слід відзначити: стосовно сор­ту Миронівська 65 немає підстав вважати стан посівів ози­мих незадовільним навіть по фону без удобрення. При сівбі в се­ редині вересня їх накопичення у вузлах кущення було на рівні се­ ред­ньобагаторічних показників, а проти минулого року - вище на 5-6%. Мінеральна система удобрення збільшила вміст цукрів у вузлах кущення озимої пшениці сорту Миронівська 65 в 1,2 раза, органічна - в 1,3 раза, а змішана - в 1,5 раза. Особливості сорту і попередника. В умовах чорноземних ґрунтів озима пшениця Донська напівкарликова по мінеральній системі удобрення накопичила у вузлах кущення відновлюючих цукрів 8,6%, загальних - 55,4%, що вказує на відмінний стан рос­ лин (попередник - горох строк посіву перша декада вересня; таб­ лиця 2). Таблиця 2. Вміст цукрів у вузлах кущення озимої пшениці та жита Відновлюючі цукри,% на абсолютно суху речовину

Суми цукрів, % на абсолютно суху речовину

№ з/п

Назва культури, сорт

1

Озима пшениця Дріада

6,9

80

48,0

87

2

Озиме жито Воля

7,1

83

49,0

88

8,6

100

55,4

100

7,4

86

39,4

71

3 4

Озима пшениця Дон­ ська напівкарликова Озима пшениця Фішт

Озима пшениця сорту Дріада не на багато поступається у за­ гартовуванні сорту Донська напівкарликова. По стерньовом у попередник у вміст цукрів був нижчим на 20-25% як в озимої пшениці, так у жита. Озима пшени­ ця сорту Фішт у господарстві “Нива” Носівського району зарекомендувала себе як сорт високоврожайний і стій­ кий до несприятливих умов зимівлі. На площі 200 га за останні 2 роки цей сорт забезпечив урожайність на рівні 7580 ц/га з вмістом клейковини 24,5-26,0% і вмістом білку 11,8-12,0%. Таким чином, на нашу думку, озимі культури в умовах 2006-2007 сіль­ ськогосподарського року, посіяні в оптимальні строки і на 5-10 днів пізні­ ше оптимальних, характеризуються доброю та відмінною загартованістю. Теплий грудень і січень створили нега­ тивні передумови для подальшої пере­ зимівлі, є небезпечною холодна погода у лютому-березні, коли при виході рос­ лин в трубку може виникнути загроза часткової чи повної їх загибелі.

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Ю.А. Никитюк, науковий співробітник Інституту агроекології УААН

Баланс поживних речовин – теоретична база екологізації систем удобрення Згідно з розробками Інституту агроеко­ логії (О.О. Созінов, М.В. Козлов та ін.) агро­­ екологічними основами раціонального ви­ ко­ри­стання добрив слід вважати баланс поживних речовин. Новітні досягнення сільськогосподар­ ської науки свідчать, що системи удобрення сільсько­господарських культур мають роз­ ро­блятися, виходячи з нових визначень і уяв­­лень про екосистеми, агроекоситеми і системи землеробства, надзвичайно склад­ ний зв’язок між якими здійснюється через взаємодію їх окремих елементів. З екологічної точки зору значення зако­ ну повернення важко переоцінити. Його по­ рушення або суворе дотримання при веден­ ні землеробства формує відповідний стан біодинамічної рівноваги, визначає напрям розвитку агроекологічної ситуації. На ньому базуються розробки збалансованих систем удобрення, а збалансованість – це перша ознака їх екологізації. Відкритий у минуло­ му столітті німецьким вченим Ю. Лібіхом закон повернення не лише не втратив сьо­ годні своєї актуальності, а набув ще більшої ваги: він має безпосереднє відношення до біотичного кругообігу речовин, балансу біо­ фільних елементів. Звичайно, кругообіг та баланс пожив­ них речовин мають спрямовуватися на ефективне функціонування агроекосистем, коли частково втрачені ними властивості (замкненість, саморегулювання і стійкість) постійно підтримуються в них з боку ант­ ропогенних факторів, причому у поступово зростаючих розмірах – аж до ступеня ін­ тенсифікації землеробства. Ігнорування вказаного принципу призведе до деградації спочатку окремих компонентів, а згодом і аг­ роекосистеми в цілому. Як уже зазначало­ ся, насамперед деградує ґрунт через втрату органічної речовини, поживних елементів, погіршення фізичних властивостей і прос­ то руйнування. Для його збереження необ­ хідно забезпечити позитивний баланс гу­ мусу і поживних елементів, застосовуючи комплекс відповідних прийомів і заходів, спрямованих на досягнення оптимально­ го (екологічно доцільного) співвідношення природних та антропогенних ресурсів, що використовуються при веденні землеробс­ тва за конкретних умов. Ще у 50-х роках академік Д.М. Пряніш­ ніков, визначивши головне завдання агро­ номічної хімії (дослідження кругообігу речовин у землеробстві), по суті вперше встановив екологічні нормативи для основ­ них елементів живлення, дотримання яких

Чернігівщина аграрна

забезпечує стабільне функціонування сис­ теми “ґрунт-рослина”, отримання 20-25 ц/га зерна та збереження родючості ґрунту. Він припускав негативний баланс азоту (мінус 13-14 кг/га) і калію (мінус 20-22 кг/га), але вважав, що баланс фосфору повинен бути бездефіцитним, тобто коефіцієнт відшкоду­ вання виносу поживних елементів урожаєм сільськогосподарських культур за рахунок внесення добрив повинен встановити 7080 % для азоту і калію та 100-110% - для фосфору. Внаслідок узагальнення даних довгот­ ривалих стаціонарних дослідів з добрива­ ми, було доведено, що з метою виявлення глибини порушення балансової рівноваги як в окремих сівозмінах, так і на земельних те­ риторіях значно більшого масштабу, можна використовувати показники інтенсивності балансу. Інтенсивність балансу обчислюється за формулою: Н х

ІБ = 100 В де ІБ – показник інтенсивності балан­ су речовини, %; Н – надходження поживних речо­ вин у ґрунт, кг/га д.р.; В – їх втрати, кг/га д.р. Доведено, що екологічно безпечна вели­ чина ІБ по відношенню до азоту на дерно­ во-підзолистих і сірих лісових (опідзолених) ґрунтах складає 105-110 %, на чорноземах – 70-100 %. Орієнтовно-оптимальні з екологічної точки зору показники ІБ фосфору і калію, залежно від їх вмісту в цих ґрунтах. Вказані нормативи забезпечують високу продуктивність землеробства, розширене відтворення родючості ґрунтів, екологічну чистоту агроценозів і сільськогосподарської продукції. Екологічно безпечні нормативи інтенсивності балансу фосфору і калію в залежності від їх вмісту в ґрунті Рівень вмісту поживних речовин у ґрунті

фосфору (Р2О5)

калію (К2О)

Дуже низький

280

150

Низький

250

130

Інтенсивність балансу, %

Середній

200

110

Підвищений

150

90

Високий

100

70

Дуже високий

80

50

№1(5), січень 2007

Згідно з вищевикладеними теорети­ чними положеннями, які слід вважати ба­ зою екологізації систем удобрення, нами виконаний розрахунок балансу поживних елементів при вирощуванні картоплі. Баланс азоту. При ринкових відносинах на селі на першому плані порушується пи­ тання максимальної оплати азоту врожаєм і якістю продукції, а також запобігає або зни­ жує непродуктивні втрати азоту як основно­ го і найбільш рухомого елементу живлення. За останні роки на Україні в розрахунку на гектар ріллі вноситься біля 30 кг діючої ре­ човини туків і 2-4 т/га гною, що нижче проти 1990 р., відповідно – в 5-6 і 2-3 рази. Академік Д.М. Прянішніков підкреслю­ вав, що азот технічний завжди дорожчий азоту біологічного. Ця думка особливо ак­ туальна для України сьогодні. Баланс азоту розрахований нами за та­ кою схемою: статті збитку азоту – винесено­ го врожаєм картоплі, вилуження опадами, газоподібні втрати; статті поповнення: над­ ходження з насінням і опадами, з добрива­ ми, надходження за рахунок фіксації азоту бобовими культурами. Винос азоту культурою картоплі в наших дослідженнях в середньому за 5 років склав 74 (контроль) – 167 кг/га (варіанти насичені добривами), тобто змінювався в 2,3 раза. За рахунок вилуження опадами втрачалось 32-70 кг/га азоту. Найбільш високі показни­ ки втрат азоту були по мінеральній системі удобрення і на варіанті з внесенням гною. Зелене добриво зменшувало цей по­ казник приблизно в 2,3 раза. При заміні за­ гальноприйнятої системи удобрення “гній + NРК” на систему “сидерат + NРК” втрати азоту за рахунок вилуження знижувались з 57 до 34 кг/га або на 40 %. За рахунок газо­ подібних втрат статті збитку збільшувались на 18-27 кг/га. З насінням картоплі і атмосферними опадами надійшло 44 кг/га (20 і 24), за ра­ хунок азотфіксації люпином – 80 кг/га, за рахунок гною, 40 т/га в ґрунт надходило 185 кг/га азоту (таблиця 1). В середньому за роки досліджень бездефіцитний баланс азоту одержаний по варіанту 5 (гній 40 т/га), позитивний – по варіантах 4 (люпин + NРК), 6 (гній + NРК) і 7 (NРК + гній + сидерат). Ін­ тенсивність балансу 80-130 % може бути екологічно безпечною і її слід вважати при­ датною для сучасного землеробства і кар­ топлярства частково. Таким чином, з метою біологізації зем­ леробства і поширеного виробництва ґрун­ тової родючості може бути рекомендована

Досвід колег система удобрення: органічна (гній 30-40 т/га), сидеральна (вузько­ листий люпин), а також органо-мінеральна і сидерально-мінераль­ на з мінімальною кількістю мінерального азоту з дробним його вне­ сенням: половину під сидерат, половину – під картоплю. Таблиця 1 Інтенсивність азотного балансу по варіантах, середнє за 2001-2005 роки досліджень № зп

Варіанти

Відчу­ жен­­ня, кг/га

1

1. Контроль (без добрив)

106

2

184 149

124

-25

83

4

2. N120Р60К120 3. Сидерат І – вузьколистий люпин 6. Сидерат І + NРК

173

224

+51

129

5

9. Гній, 40 т/га

184

185

+1

101

6

10. Гній, 40 т/га + NРК

212

285

+73

134

7

11. Сидерат І + гній + NРК

194

365

+171

188

3

Надход­ження, кг/га

Баланс, + кг/га

Інтенсивність балансу, %

44

-62

42

144

-40

78

Баланс фосфору. На думку Носко Б.С., Патики В.П., Та­ раріко О.Г. та ін., за останні роки в землеробстві України особ­ ливо загрозлива ситуація складається з фосфором, які в 19941996 рр. вносяться в дозах не більше 5 кг/га, а співвідношення в добривах N: Р 2О 5 – 1: 0,17, що в кілька разів менше від рівня, який рекомендується в системах удобрення культур. Серед мінеральних добрив, які виготовляються промисловістю, першими з’явилися фосфорні. Історично це було неминуче, якщо взяти до уваги безумовну необхідність фосфорної кислоти для всіх рослин, постійне віддалення за межі території господарства взятого із ґрунту фосфору з товарною продукцією і відсутність природного притоку в ґрунт фосфатів. Безумовно, що рано чи пізно землеробство повинно було зіткнутися з необхідністю повернення в ґрунт цього елементу. Застосування гною, відоме вже на зорі сільськогосподарсько­ го виробництва, значною мірою підтримувало кругообіг речовин у землеробстві, особливо в період, коли господарство залишалось, в основному натуральним: відчуження продукції було незначним і поряд з ріллею було багато лугових угідь, фосфор яких через корми і гній потрапляв на ріллю. Однак цей кругообіг речовин виявився різко порушеним з роз­ витком капіталізму і розповсюдженням товарного виробництва на сільське господарство, коли обмін продуктами між містом і селом незмірно виріс і розораними виявились не тільки всі землі польово­ го призначення, але і більша частина луків. При такому положенні навіть повне використання гною та інших відходів сільськогоспо­ дарського виробництва вже не могло підтримувати на належному рівні режим живлення рослин (в тому числі і фосфорного). З гноєм не повертається в ґрунт азот і фосфор зерна, яке госпо­ дарство продало на сторону, а між тим із зерном відходить дві тре­ тини фосфору, три п’ятих азоту і лише одна сьома калію, які взяті хлібом із ґрунту. Зернові ж займали при пануванні трьохпільній сис­ темі землеробства дві третини всієї ріллі. Нетоварна частина вро­ жаю хлібів, яка використовується в тваринництві і переходить в гній, не може служити підтриманню кругообігу речовин в землеробстві на даному рівні врожайності і тим більше сприяє його підвищенню. Аналіз даних, які були одержані в довгострокових стаціонарних дослідах, проведених на Поліссі, частково, по варіантах з макси­ мальною продуктивністю культур, дозволяє припустити, що опти­ мальний вміст рухомої форми фосфору і калію на ґрунтах цієї зони для більшості культур становить не менше 15-20 мг на 100 г ґрунту. У наших дослідженнях винос фосфору культурою картоплі змі­ нювався від 23 кг/га до 51 кг/га або в 2,2 раза. Збільшенню виносу фосфору сприяли мінеральні добрива, си­ дерат і гній (винос вищий в 1,5-1,6 раза), а при насиченні системи удобрення, тобто при сполученні добрив винос збільшувався в 2,02,2 раза. За рахунок вилуження із ґрунту втрачалось 1,5-2 кг Р2О5, тобто втрати незначні. З насінням картоплі надходило 12-15 кг окси­ ду фосфору, з атмосферними опадами – 0,6-0,9 кг/га. Інтенсивність балансу по фосфору (табл. 2) склала на контролі 61%, або мінус 9,5 кг/га, і 42%, або – 20,6 кг/га по варіанту з си­

дератом (табл. 2, вар. 1 і 3) по інших варіантах досліду баланс по фосфору позитивний в межах 50-158 кг/га, а інтенсивність балансу 255-423%. Таким чином, на основі викладеного робимо висновки: загальноприйнята система удобрення гній + NРК сприяла зафос­ фаченню ґрунтів фосфором; при сидеральній системі удобрення обов’язкове внесення фосфорних туків безпосередньо під картоп­ лю не менше Р40. Баланс калію. Встановлено, що дефіцит калію в живленні рос­ лин тягне за собою порушення в процесі біосинтезу білків. Вплив калійних добрив на проникнення калію в шар ґрунтового профілю вивчався головним чином в тривалих польових дослідах. Найбільш цікаві в цьому відношенні дані багаторічного досліду, закладеного Д.М. Прянішніковим в 1912 році. За 58 років внесення добрив в без­ змінному пару за межі шару 0-20 см вимилось 36%, а за межі 0-40 см – 15%, 0-60 см менше 1% внесеного калію. В полі з картоплею стійкої міграції калію не відбулось, на змінних посівах озимого жита міграція була вдвічі меншою [3]. Таблиця 2 Інтенсивність фосфорного балансу по варіантах, середнє за ро­ки досліджень (2001-2005 рр.) Вар.

Відчуження, кг/га

Надходження, кг/га

Баланс, + кг/га

Інтенсивність балансу, %

1 2 3 4 5 6 7

24,5 37,3 35,6 44,6 37,9 48,9 50

15 95 15 95 127 207 207

-9,5 +57,7 -20,6 +50,4 +89,1 +158,1 +157,0

61 255 42 213 335 423 413

Серед причин підвищення міграції калію по профілю ґрунту Д.М. Прянішніков вказує підвищення доз калійного та азотного жив­ лення. За даними зарубіжних вчених, вимивання калію з внесених калійних добрив також змінюються досить суттєво. Так, по 12 пунк­ тах ФРН воно складало від внесеного калію 0-70 % в лізиметрах та 15-35 % в сівозміні, 36 % на важкосуглинистих ґрунтах Чехії. В наших дослідах винос калію культурою картоплі по варіан­ ту без добрив склав 94 кг/га, під дією мінеральної системи удоб­ рення, сидерату і гною при односторонному застосуванні винос калію зростав приблизно на однакову величину – 50-60 кг/га, тобто в 1,5 раза проти контролю. В поєднанні добрив: варіанти NРК + гній, NРК +гній + сидерат і сидерат + NРК винос калію збільшувався відповідно в 2,1-2,2 і 1,9 раза. З посадочним матеріалом в ґрунт надходить 24-28 кг К2О, з опа­ дами 6-8 кг/га, з гноєм 275 кг/га. Розрахунки показують, що, прак­ тично, бездефіцитний або слабодефіцитний баланс калію (+5 кг/га) складується по мінеральній системі удобрення і по системі - сиде­ рат + NРК (-28 кг/га). За сидеральною системою удобрення баланс калію різко нега­ тивний під картоплю і складає – 111 кг/га, а інтенсивність балансу всього 24 %, по мінеральній – сидеральній 85 % (табл. 3). Таким чином, в аспекті екологізації землеробства сидерацію не­ доцільно розглядати без внесення калійних добрив. При внесенні гною в чистому вигляді баланс калію позитивний і складає + 199 кг/га, приблизно така ж інтенсивність балансу 180-200 % відмічена і в поєднанні туків, гною і сидерату. Таблиця 3 Інтенсивність калійного балансу по варіантах, середнє за роки досліджень (2001-2005 рр.) Вар.

Відчуження, кг/га

Надходження, кг/га

Баланс, + кг/га

Інтенсивність балансу, %

1 2 3 4 5 6 7

96 150 146 183 156 199 202

35 155 35 155 275 395 395

-61 +5 -111 -28 199 196 193

36 103 24 85 177 198 195

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Портрети

О. Ф. Корнута, науковий співробітник, Т. І. Савченко, молодший науковий співробітник, О. В. Копистко, молодший науковий співробітник

М

айже чотири століття тому на бе­ регах річки В’юниці з’явилися перші поселенці. Летіли роки, минали сто­ ліття. З невеликої слободи Лосинівка стала красивим сучасним селищем. У 1930 році у ньому з’явився перший колгосп «Ленінський шлях». В сорокових роках він розширився завдяки кільком лосинівським колгоспам, ставши основною виробничою силою в се­ лищі, яке з 1923 до 1962 року мало статус райцентру. Колгоспники Лосинівки завжди демон­ стру­­вали зразки високопродуктивної праці у рос­линницькій і тваринницькій галузях, од­ними з перших на Ніжинщині нала­го­дили пере­­­робку сільськогосподарської продукції. Найвідчутніший трудовий поступ «Ленінсь­ кого шляху», а згодом дослідного господарства «Агрофірма «Лосинівська» при­падає на останні 35 років, коли біля керма господарства став Іван Федорович Мороз. У 30 років агро­ ном Мороз мав досвід робо­ти технолога поля ім. Тельмана на Носів­щи­ні та кіль­кох ро­ків керівництва Лосинів­­ським хлібо­ приймальним пунктом. Нині ди­ректор дер­ж­авного підприємства дослідного гос­ подарства «Агрофірма «Лосинівська» Іван Федорович Мороз – заслужений пра­ців­ник сільського господарства України. Загаль­ ногалузеве визнання – справедливе. Бо не має такої селянської справи, у якій би Мороз не досягав кращих результатів. Наприкінці 70-х років господарство, при­ єднавши сусідній колгосп ім. Фрунзе, стало не лише масштабним, а й економічно недо­ сяжним для багатьох господарств не тільки Ніжинського району, а й усієї Черні­гівщини. Шана та визнання приплинули в Лосинівку. Диплом пошани головного комітету ВДНГ СРСР у 1978 році – перша нагорода, якої удостоїлось господарство під умілим керівництвом ощадливого, мудрого голови колгоспу І. Ф. Мороза. Найщедріша золота злива нагород випала на благодатну ло­ синівську землю у 80-ті роки. В 1993 році агрофірма «Лосинівська» стала дослідним господарством Українсь­ кої академії аграрних наук. У господарстві стали більше уваги приділяти вирощуван­ню елітного насіння зернових культур, селекції в тваринництві та науковим розробкам, які впроваджувались у виробництво. Економічно зміцнювалось господарство на­віть в останнє десятиріччя другого ти­ся­ чоліття. Лосинівці зуміли не лише вижити в екстремальних економічних умовах, збе­ регти трудовий колектив, який налічує по­над 700 працівників, а й відкрити нові робочі місця, знайти себе не лише у вирощуванні продуктів рослинництва і тваринництва, а й переробці. Вони змогли заявити про себе на аграрному ринку як суб’єкт господарювання, з яким охоче мають справу виробники і пе­ реробники, великі вітчизняні підприємства й

Чернігівщина аграрна

Життя, пов’язане із полем закордонні бізнесмени. Значною мірою це стало можливим завдяки мудрості керівни­ ка, який у тяжкий період становлення моло­ дої держави зберіг силу і міць господарства, спрямував зусилля колективу на освоєння нових галузей виробництва і переробки. Гос­ подарство має близько шести тисяч гектарів сільгоспугідь, з них понад чотири тисячі ріллі. І не було такого року, щоб бодай один гектар корисної площі не був засіяний. Уся земля обробляється, збирається вро­жай, хоча дошкуляють високі ціни на енерго­носії, пальне, нову техніку, на віднов­лен­ня ком­ байнів, тракторів, що вийшли з ладу. Господарство має 55 різних тракторів, майже стільки ж автомобілів, близько двох десятків комбайнів, причіпної техніки, щоб обробляти поля. На полях господарства ви­ рощуються зернові, технічні, олійні, кормо­ві культури, овочі. Провідною техніч­ною куль­ турою є цукровий буряк. У дослідному господарстві понад 3000 голів великої рогатої худоби, у тому числі 500 корів, сотні свиней, племінного молод­ няку. Середньодобові прирости ВРХ станов­ лять 383 г, свиней – 225 г. Одержано 3302 ц приросту живої маси ВРХ та 271 ц - свиней. Надоєно 23400 кг молока, при цьому надій на фуражну корову становить 3900 кг. Близько дев’яти з половиною тисяч тонн зерна збирають лосинівці зі своїх ланів, уро­ жайність зернових – 40,9 ц/га. Цукрові бу­ ряки висівають на площі 200 га і при цьому отримують урожайність 500 ц/га. Крім цього, мають ковбасний цех, млин, олійницю, пекарню, макаронний та рибний цехи, комбікормовий завод. А ще тут небез­ успішно випускають цеглу, асфальт, швейні вироби, взуття. Чимало шрамів залишили в душі Діда Мороза, як з любов»ю називають лосинів­ ського керманича його друзі і колеги, де­які можновладці вчорашніх часів. Та випробу­ вання лише додавали азарту, впертості, сили. Агрофірма п’ять разів зай­мала вищу сходинку у Всесоюзному соціалістичному змаганні, а голова став кавалером ордена Трудового Червоного Прапора, двічі ка­ва­ле­­ ром ордена „За заслуги”, міжнарод­ного ор­ дена Миколи Чудотворця „За примноження добра на землі”. Він також лауреат конкурсу „Золота Фортуна”, нагороджений Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, трьома медалями ВДНГ СРСР. У 2006 році на честь святкування 75-річчя з дня створення Української академії аграрних наук Івана Мороза нагороджено її Почесною відзнакою . Він депутат обласної ради трь­ ох скли­кань, районної – семи. Пройшовши школу Мороза, дев’ять колишніх спеціалістів господарства стали головами ніжинських колгоспів. Ще у радянські часи лосинівське сільгосппідприємство займалося дослід­ ницькою роботою, виробництвом насіння

№1(5), січень 2007

І. Ф. Мороз провідних зернових культур регіону. Високо тримають планку в цій справі і сьогодні. Акцент робиться на виробництво елітного насіння зернових, зернобобових культур і багаторічних трав, на виробничій перевірці та експериментальному впровадженні за­ кінчених наукових розробок. Щорічно експе­ риментально впроваджуються 5 закінчених розробок НДУ УААН. Агрофірма «Лосинівська» пропонує сільгоспвиробникам з десяток елітних сортів насіння, вирощеного на своїх полях – ози­ мої пшениці Поліська 90, Подолянка, Крижинка; озимого жита Інтенсивне 95; ярої пшениці Рання 93; ярого ячменю Аскольд, Соборний, Носівський 21, Цезар; вівса Чер­ нігівський 28, Деснянський; ріпаку озимого Атлант. Той, хто обирає це елітне насіння, отри­ мує разом з ним як гарантію врожайності, так і частинку тепла, старань працьовитих рук лосинівців. Бо земля для них, як і для Івана Федоровича Мороза, якого вони нази­ вають батьком рідним, - то не просто рілля. Земля – це життя. І творить умудрений життям вожак, бо відчуває в отих людях, з якими працює, міц­ ну опору. Не раз деякі запопадливі чиновни­ ки згущували над головою Івана Федорови­ ча грозові хмари, бо, мовляв, не йде в ногу з генеральною реформаторською лінією. Та щоразу на його захист ставали селяни Ло­ синівки. Скільки їх, чиновників різних, сплив­ ло в небуття за час головування Мороза, а він весь час упевнено почувається на своє­ му праведному білому коні, бо життя його тісно переплелося з полем і з тими людьми, які разом з ним на цьому полі працюють.

Злободенне

Злободенне

Галузь льонарства та її проблеми Зараз у світі спостерігається стійка тенденція зростання інтересу до льону як сировини для ви­ готовлення екологічних матеріалів. За даними Європейської дослідницької асоціації по льону, на світовому ринку споживання екологічних лля­ них виробів підвищується, і в найближчі 10 років прогнозується їх збільшення. У льонарство поча­ ли вкладати значні кошти. В провідних економіч­ но розвинених країнах Європи (Німеччина, Бель­ гія, Нідерланди) фермери відводять під льон все більші площі. Останнім часом у світові лідери по виробництву льоноволокна вийшов Китай (табл. 1). Росту виробництва льоноволокна в країнах Євро­ союзу сприяє не тільки науково-технічний прогрес в галузі, але і виділення спеціальних субсидій льоновиробникам (800 євро на 1 га). Вживаються заходи щодо виходу з кризи льонопромислових підкомплексів Білорусі та Росії. До речі, в Україні державні дотації на вирощування льону в 2006 році становили 380 грн. на 1 га, або близько 59 євро. Таблиця 1 Виробництво льоноволокна у світі, тис. т*

Країна

Рік 2002

2003

2004

2005

Китай

524,8

465,5

470,5

470,5

Бельгія

108,0

134,6

123,4

111,5

Франція

75,0

86,0

90,0

90,0

Російська Федерація

38,0

55,0

58,0

60,0

Великобританія

28,0

28,0

28,0

28,0

Білорусь

26,1

41,3

56,6

50,0

Чеська Республіка

16,0

12,4

17,8

13,5

Іспанія

11,0

11,0

11,0

12,0

Україна

11,0

10,9

16,2

12,0

Польща

10,1

6,2

10,0

11,0

Єгипет

7,2

9,0

9,0

9,0

Голландія

6,2

8,1

8,2

8,2

Литва

6,2

9,9

5,8

3,4

О.Ю Локоть, завідувач відділу маркетингу інновацій та інноваційного провайдингу Чернігівського інституту АПВ УААН, старший науковий співробітник, кандидат с/г наук

тети стосовно української сировини на рівні країни не визначені. Тому в найближчі роки без активної участі держави і регіонів на­ вряд чи можливе оздоровлення та інтен­с­ив­­н­ий розвиток галузі. Дані аналізу стану галузі за останні роки свідчать про нестабіль­ ність розвитку льоновиробництва в цілому по Україні (табл. 2). Так, площа збирання культури в 2005 році становила 23,6 тис. га, що на 8,6 тис. га менше в порівнянні з 2004 роком. Валовий збір волокна зменшився за цей період з 16,2 до 12,7 тис. тонн, або на 3,5 тис. т. Ці негативні тенденції продовжились у 2006 році: посівна площа культури становила 16,2 тис. га, що порівняно з 2005 роком менше на 9,33 тис. га. Таблиця 2 Динаміка виробництва льоноволокна в Україні Показник

1990 рік

2000 рік

2001 рік

2002 рік

2003 рік

2004 рік

2005 рік

Зібрана площа тис. га

169,4

19,8

24,6

26,6

32,2

23,6

16,2*/14,5**

Урожайність волокна, ц/га

6,4

4,2

4,5

4,1

5,0

5,4

5,7

Валовий збір волокна, тис. т

108,4

8,3

11,1

10,9

16,2

12,7

8,3

*посіяна площа; ** зібрана площа На превеликий жаль, за останні роки через як об’єктивні, так і суб’єктивні причини спостерігається тенденція до втрат уже посіяних

№ пп

Площа льону, тис. га

Назва області

1 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

2 Волинська Житомирська Івано-Франківська Київська Львівська Рівненська Сумська Тернопільська Чернівецька Чернігівська Інші області Всього в 2005 Було в Україні в 2004 році Збільшення(+) зменшення (-)

посівна

зібрана

Валовий збір волокна, тис. ц

3 0,33 6,47 0,55 0,12 1,68 1,01 2,15 0,32 0,15 12,68 0,07 25,53 38,22 -12,69

4 0,33 5,99 0,39 0,12 1,57 1,00 2,04 0,32 0,13 11,82 23,71 32,23 -8,52

5 1,0 33,8 2,8 0,9 7,6 5,0 12,4 0,9 1,0 61,1 126,5 161,9 -35,4

2004

2005

2006

1

Волинська

0,335

0,330

0,530

+0,19

2

Житомирська

13,100

6,470

5,060

-8,04

3

Івано-Франківська

0,800

0,550

0,250

-0,55

4

Київська

0,394

0,120

0,910

+0,51

5

Львівська

3,560

1,680

1,060

-2,50

6

Рівненська

0,835

1,010

0,320

-0,51

7

Сумська

2,730

2,150

0,480

-2,25

8

Тернопільська

-

0,320

0,200

-0,12

9

Чернівецька

0,227

0,150

0,120

-0,10

10

Чернігівська

15,300

12,680

5,150

-10,15

11

Інші області

-

0,070

2,170

+2,10

37,281

25,53

16,25

-21,03

Роки

*за даними Держкомстату України

№1(5), січень 2007

6 3,1 5,6 7,2 7,6 4,9 5,0 6,1 2,7 7,6 5,2 5,3 5,0 +0,3

Збільшення(+) Зменшення(-) Порівняно з 2004 роком

Назва області

Всього по Україна

Чернігівщина аграрна

Урожайність з 1 га, ц

*за даними Держкомстату України Стосовно продуктивності культури, то в 2005 році по Україні урожайність льону в перерахунку на волокно була в межах 5,3 ц/га, з коливаннями по областях від 2,7 до 7,6 ц/га (табл.4). В окремих господарствах льоносіючо­ го регіону країни урожайність льоноволокна перевищувала 10 ц/га. Таблиця 4 Посівні площі і урожайність льоноволокна в Україні, 2005 р. (всі категорії господарств)* № пп

*FAO STAT/ FAO Statistics Division 2006/20 October,2006 Льон в Україні – єдине джерело натуральної сировини для текстильної і легкої промисловості, тому його можна розглядати не лише з точки зору економіки, а перш за все національної безпеки держави.На жаль, державною політикою пріори­

10

площ (баланс: посіяно – зібрано). Наприклад, у 2003 році вирощували льондовгунець на площі 32,6 тис. га, але площа збирання склала лише 26,6 тис. га. У 2004 році посівна площа була 37,8 тис. га, а зібрано на 32,0 тис. га. У 2005 році відповідно 25,5 та 23,6, а у 2006 році – 16,2 та 14.5 тис. га. Го­ ловна причина такого стану (окрім погодних умов) - це значна зношеність основних засобів виробництва, насамперед збиральної техніки (кількість льонокомбайнів зменшилась майже в 4 рази, а термін їх експлуатації та ін­ шої збиральної техніки становить 12-15 і навіть більше років). Для якісного збирання товаровиробникам необхідно як мінімум 400-500 льонових преспідбирачів. До них також потрібні навантажувачі, спеціальний автотранспорт, розмотчики рулонів тощо. Основними льоновиробниками в Україні на сьогодні є Чернігівська область – 50 % посівів культури, Житомирська – 25 %, Сумська – 9 %, Львівська – 7 %. На ці регіони припадає 91 % посівних площ. Динаміка посівних площ по регіонах України наведена в таблиці 3. Як свідчать її дані, за останні три роки посівні площі льону як по Україні, так і по основних льоносіючих районах значно скоротилися. Таблиця 3 Посівна площа льону-довгунця по регіонах України, тис. га*

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Одним із негативних чинників, що поглиблюють кризову ситуацію в льо­ нарській галузі нашої країни, є досить низькі закупівельні ціни на тресту, які не дають можливості галузі розвива­ тись рентабельно. Аналіз свідчить, що виробництво льону в сучасних умовах стає рентабельним за умови досягнення товаровиробниками вро­ жайності вол окна не менше 6 ц/га, товарного насіння - не менше 4 ц/га, якості (номера) трести - 1,0-1,25. А для ведення розширеного виробниц­ тва в льонарстві рівень урожайності волокна повинен сягати 6,5-7,0 ц/га, насіння – не нижче 5 ц/га та номер трести - не нижче рівня 1,25. Враховуючи значне зростання цін на енергетичні ресурси (добрива, ПММ, засоби захисту рослин), збере­ ження дотацій на рівні поточного року (380 грн./га) не забезпечить достатнь­ ої рентабельності галузі. Підвищення розміру дотацій до 500 грн./га з ураху­ ванням росту врожайності дасть мож­ ливість забезпечити рентабельність на рівні 25-30 %. Особливістю ринку льоноволокна в Україні останнім часом є орієнтація на експорт. У 2005 році на внутріш­ ньому ринку сільськогосподарськи­ ми підприємствами було реалізовано лише близько 5,5 тис. тонн льоново­ локна. У той же час внутрішній ринок тканин на 50-60 % формується за ра­ хунок імпорту. Структура попиту в 2005-2006 роках свідчить, що лише 43 % виробленого волокна закуплено безпосередньо для переробки, а 57 % було підготовлено для експортування. Зрозуміло, що це вимушений канал збуту сировини через відсутність по­ питу на українських льонокомбінатах. Практично не функціонують Рівненсь­ кий і Житомирський льонокомбінати, а Харківський канатний завод та Корос­ тенська прядильна фабрика на даний час закуповують дуже незначну кіль­ кість сировини. До речі, на світовому ринку середня ціна за довге волокно льону становить 900-1500 дол. США, за коротке – 250-300 дол. США за 1 т. Важливе значення при цьому має якість льоносировини – різниця в ціні між найнижчими і найвищими сорто­ номерами волокна сягає 3,5 раза. В останні роки виникла проблема збуту довгого волокна, яке виробляється на льонозаводах України, оскільки його якість не завжди задовольняє потре­ би споживачів на зовнішньому ринку. Наприклад, на складах переробних

11

Злободенне

підприємств Сумської області нині знаходиться близько 60 т довгого во­ локна, яке залишається нереалізова­ ним. А на льонозаводах Чернігівської області знаходиться значна кількість не переробленої трести - понад 10 тис. т - і виробленого волокна в кіль­ кості 1100-1200 т. Таке ж становище зі збутом волокна й на інших перероб­ них підприємствах України. Однією з основних причин кризи в галузі є відсутність Державної комп­ лексної інноваційної програми її роз­ витку, яка б об’єднувала виробництво та переробку, забезпечуючи натураль­ ною сировиною тек стильну і легк у промисловість. Це змушує товарови­ робників шукати альтернативні шляхи реалізації продукції – близько 86 % волокна поза переробними підприємс­ твами було в 2002-2005 рр. ре­алізовано Тернопільською областю, 70 % - Рів­ ненською, 45 % - Львівською, 31 % Сумською, 23 % - Чернігівською та 21 %Житомирською областями. Таким чи­

12

ном, у нашій державі склалася пара­ доксальна ситуація із зовнішньою торгівлею льонопродукцією: Україна як експортує волокно льону, пряжу і тка­ нини з нього, так і імпортує аналогічну продукцію, але вже на більшу вартість. В цілому імпорт льонопродукції у 2005 році перевищував експорт майже на 7 млн. дол. США. Дуже велике значення для розвит­ ку льонарської галузі має її наукове забезпечення, яке здійснюється у від­ повідності з НТП „Луб’яні культури” під керівництвом УААН і спрямоване на створення та впровадження у ви­ робництво більш продуктивних сортів льону-довгунця, адаптованих до ви­ рощування в різних ґрунтово-кліма­ тичних умовах України, удосконален­ ня технології вирощування, розробку новітніх ресурсоощадних технологій збирання та переробки льонопродук­ ції, розробку і введення в дію держав­ них стандартів України на продукцію льону, гармонізованих з європейсь­

кими і міжнародними вимогами, та інс­ трументальних методів оцінки якості лубоволокнистої сировини. Щодо основних напрямків дослідни­ цьких робіт, які проводяться в лабора­ торії льонарства Чернігівського інсти­ туту АПВ УААН з проблем галузі, то тут займаються встановленням зональних к ореляційних залежностей між по ­ казниками метеофакторів та сортовою специфікою рослин льону з метою адаптивної інтенсифікації технології їх вирощування; ведеться моніторинг реалізації продуктивного потенціалу культури на різних за інтенсивністю фонах вирощування; удосконалюють­ ся прийоми інтегрованого захисту рос­ лин льону та зниження пестицидного навантаження на довкілля; удоскона­ люються енерго- та ресурсозберігаючі елементи технології вирощування льо­ ну на основі застосування фізіологічно активних речовин, біопрепаратів, ло­ калізації внесення мінеральних туків та різних способів збирання; відпра­ цьовуються рекомендації з оптимізації стану посівів методом підбору сорто­ вого складу; проводиться агротехнічна та енергоекономічна оцінка різних мо­ делей вирощування льону-довгунця. На найближчу перспективу запла­ нована розробка та обґрунтування елементів біологізації технології ви­ рощування льону-довгунця на основі системи поєднаного застосування біологічних препаратів, добрив та пес­ тицидів і використання внутрішньогос­ подарського ресурсного потенціалу регіону; дослідження впливу даних елементів на параметри біометрії та фітосанітарного стану посіву, продук­ тивність і якість льоносировини, їх енергетичну та економічну ефектив­ ність; вирощування для льонарських агроформувань регіону насіння висо­ ких репродукцій районованих та перс­ пективних сортів льону-довгунця. Лабораторією розроблені основні елементи гнучкої зональної технології вирощування льону, на базі яких під­ готовлено інноваційний бізнес-проект виробництва льонопродукції. При пра­ вильному застосуванні він забезпечує стале отримання параметрів продук­ тивності культури на рівні 1,1-1,4 т/га волокна, 0,6-1,0 т/га насіння; підвищує продуктивність праці у 1,6-2,2 раза, зб і л ь ш у є к о е ф і ц і є н т е н е р гет и ч н о ї ефективності добрив у 1,5-2 рази, ско­ рочує витрати праці в 1,4 раза, прямі витрати на виробництво 1 ц трести в 1,5-2 рази, 1 ц насіння - в 1,2 раза, витрати енергоресурсів - на 15-35 %.

Чернігівщина аграрна

№1(5), січень 2007

Чернігівський інститут АПВ УААН

(по мережі дослідних господарств) пропонує елітне насіння ярих зернових, зернобобових культур та картоплі під урожай 2007 року Культура, сорт

Репро­дукція

Зона вирощування

еліта еліта

ЛП ЛП

Група стиглості

Призначен-ня

Ціна, грн./т

цінний цінний

1626 1626

пивоварний зернофураж. пивоварний пивоварний пивоварний зернофураж. пивоварний

1346 1346 1346 1346 1346 1346 1346

зернофураж. цінний цінний цінний зернофураж.

1159 1159 1159 1159 1159

цінний

3754

цінний

2208

високобілк. високобілк.

2227 2227

Пшениця яра Рання 93 Краса Полісся

середньоранній середньостиглий

Ячмінь ярий Носівський 21 Варіант Цезар Соборний Аскольд Персей Пеяс

еліта еліта еліта еліта еліта еліта еліта

Л П ЛП П П П СЛП

середньоранній середньостиглий середньоранній середньостиглий середньостиглий середньопізній середньостиглий Овес

Деснянський Нептун Небесний Райдужний Чернігівський 28

еліта еліта еліта еліта еліта

ЛП П П П СЛП

середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий Гречка

Українка

еліта

СЛП

середньостиглий Просо

Київське 87

еліта

СЛП

середньоранній Вика яра

Білоцерківська 96 Білоцерківська 10

еліта еліта

ЛП ЛП

середньостиглий середньостиглий

Картопля Назва сорту Веста Косень 95 Повінь (Н) Серпанок Доброчин (Н) Малич Фантазія (Н) Невська Довіра Забава (Н) Багряна Віринея Слов’янка (Н) Тетерів (Н)

Зона ПЛС ПЛС ПЛС ПС П ПЛ ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС П ПЛС ПЛ

Урожайність, ц/га 430 450 460 450 450 440 485 450 445 465 455 450 520 450

Вміст крохмалю, % 15-16 14-15 15-16 13-14 15-16 16-17 18-19 12,1 16-17 14,5-16,5 15-16 15-16 12-13 15-16

Смакові якості, балів 4,3 3,7 4,4 4,0 4,3 4,1 4,3 3,8 4,0 4,4 4,3 4,2 3,7 4,2

Колір шкірки

м’якуша

Ціна, грн./т

білий рожевий рожевий рожевий рожевий білий рожевий білий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий

білий білий кремовий кремовий білий білий білий білий білий білий білий жовтий кремовий білий

3500 3000 4000 3500 3000 3500 3500 3000 3500 4000 3000 3500 4000 3500

Умовні позначення: (Н) – стійкий проти картопляної нематоди. Зона: П – Полісся, Л – Лісостеп, С – Степ. Насіння сертифіковано. Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі. Умови бартерного обміну обговорюються додатково. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур.

За довідковою інформацією звертатися за адресою та телефонами: 17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., тел. (04646) 3-63-10, (директор); 3-63-18, (прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насін.) факс (04646) 3-63-10

Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал січень 2007 р. №1(5) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А

Читайте та передплачуйте “Чернігівщину аграрну” на 2007 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс - 96225. Передплатна ціна на рік - 96 грн.