#7 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна

№3(7), березень 2007

Сьогодні в номері: • О.Ю.Локоть, А.М.Москаленко Маркетингова діяльність – шлях до ефективного розвитку агробізнесу

1

• Н.М.Буняк Носівська селекційно-дослідна станція: здобутки і перспективи

3

• О.М.Бердніков, В.С.Лукач БІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА ПОЛІССІ

5

• О.І.Бакун, О.В.Єгоров ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЛОМИ ЯК ДОБРИВА В УМОВАХ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТИХ ГРУНТІВ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ

8

• С.П.Надкерничний, Є.П.Копилов МІКРОБНІ ПРЕПАРАТИ ЕФЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ РОСЛИН ТА ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР • АГРОМОЗАЇКА

10 12

НОВИНКА!

Цибуля «Господиня»

Новинки

Цибуля «Господиня»

Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібридизації сорту «Буран» з

гібридом «Копра» і подальшим індивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, скоростиглість та імунітет до основних хвороб зони. З 2005-ого року

переданий до державної мережі сортовипробування. Сорт гострий, універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням.

Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібриЗберігаєтьсядизації 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній сорту «Буран» з гібридом «Копра» і подальшим інкультурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. дивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п»ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. скоростиглість та -імунітет Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок білий, товщиною 7-8 мм. Вміст до основних хвороб зони. З сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%.

2005-ого року переданий Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. до державної мережі сортоЗа більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися завипробування. адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, гострий, Чернігівська область. Сорт Телефон 2-16-71. універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків. Зберігається 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній культурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п’ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок - 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок - білий, товщиною 7-8 мм. Вміст сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%. Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків.

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися за адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон 2-16-71.

Новинки Ярий ячмінь – «Носівський голозерний» Носівською селекційно-дослідною станцією створено новий сорт ярого голозерного ячменю – «Носівський голозерний». Сорт виведений шляхом добору голозерної форми з гібридної популяції, отриманої від схрещування плів­частого ячменю своєї селекції «Шанс» та голозерного зразка мекси­канського походження.­ За даними досліджень, сорт «Носівський голозерний» за врожайністю, стійкістю до вилягання та основних хвороб наближається до кращих плівчастих і суттєво переважає їх за вмістом протеїну та іншими показниками. Так, у роки досліджень (2004-2006) вміст протеїну в «Носівському голозерному» становив 15,2-17,32 %, що на 2,4-4,5 % більше, ніж у сорту «Галактик» (стандарт). Маса 1000 зерен у голозерного сорту склала 50-53 г, натура зерна 794 г/л. Новий сорт ярого ячменю «Носівський голозерний» може бути використаний насамперед у комбікормовій (птахівництво, свинарство) та харчовій промисловості (добавка для отримання дієтичних сортів хліба, виробництво перлової крупи з підвищеною харчовою цінністю і ін.), а також у якості цінного зернофуражу для прямого згодовування.

Докладнішу інформацію можна отримати, звернувшись за адресою: с. Дослідне Носівського району Чернігівської області, 17131, або зателефонувавши за номером

8-242- 2-16-71.

ВИМОГИ СЬОГОДЕННЯ О.Ю.Локоть, заввідділом маркетингу інновацій та інноваційного провайдингу Чернігівського інституту АПВ УААН, кандидат сільськогосподарських наук, доцент; А.М.Москаленко, декан аграрного факультету Чернігівського державного інституту економіки і управління,кандидат економічних наук, доцент

Маркетингова діяльність – шлях до ефективного розвитку агробізнесу «Ви можете бути розчаровані, якщо зазнаєте невдачі, але ви приречені, якщо не спробуєте»

Нині майже кожний товаровиробник стикається з чималою кількістю проблем, насамперед таких: як налагодити беззбиткове виробництво, де взяти вільні кошти на виробничі витрати, як запобігти втратам через непередбачуваність погоди, як продати готову продукцію із зиском і що для цього треба знати? Щоб знайти відповідь на всі поставлені вище запитання, ми пропонуємо перелік головних питань, пов’язаних з маркетингом. Розглядайте його лише як відправну точку, в жодному разі не вважайте вичерпним, доповнюйте його з набуттям досвіду господарювання. Дуже сподіваємося, що ця інформація стане в пригоді сільгоспвиробникам. Повноцінне функціонування ринкової економіки держави неможливе без розвинутого й нормально функціонуючого підприємництва. Тому становлення і розвиток соціально орієнтованого підприємництва в нашій країні є однією із складових проблем виходу економіки України з кризового стану, пошуку шляхів підвищення економічної ефективності виробництва в аграрному секторі. Таким чином агропромислове підприємництво заслуговує на особливу увагу і потребує детального вивчення з боку тих, хто безпосередньо займається виробництвом і підприємницькою діяльністю, що дасть змогу докорінно вивчити та проаналізувати всі кроки, їх почерговість, щоб уникнути зайвих проблем і небажаних результатів у процесі роботи. Безумовно, в кожній державі підприємницька діяльність має певні особливості, що зумовлюються економічними, політичними, правовими й соціальними умовами. Саме їх необхідно враховувати кожному підприємцю в своїй економічній діяльності, що сприятиме полегшенню прийняття правильних управлінських і комерційних рішень. Аграрна реформа в Україні в цілому успішно втілюється у життя. В основному завершено паювання землі та майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, а їхні члени отримали земельні сертифікати та визначилися зі своїми майновими частками. Водночас аграрний сектор України ще виробляє недостатню кількість якісного продовольства, характеризується невиправданими значними витратами на виробництво сільськогосподарської продукції та демографічним дисбалансом. Серед найактуальніших проблем розвитку підприємництва на даному етапі є: - дефіцит обігових коштів і відсутність відчутної фінансовокредитної та ресурсної підтримки малого бізнесу; - складна система оподаткування, адміністративний тиск; - низький рівень підприємницької ініціативи; - низька продуктивність праці через відсутність застосування сучасних високоефективних технологій; - незадовільне забезпечення економічною і правовою інформацією, у т.ч. про ринки збуту і ціни на сільгосппродукцію; - нерозвиненість інфраструктури підприємництва – нестача консалтингових, тренінгових та мікрофінансових структур. Але попри негаразди Україна має всі передумови для розвитку аграрного підприємництва. Цей напрямок може успішно здійснюватись у агроформуваннях різної величини (малих, середніх, великих), різних форм власності і у різноманітних масштабах діяльності. В сучасних умовах основними формами та напрямами організації нових агроформувань є: - сільськогосподарські виробничі кооперативи, створені шляхом об’єднання фізичних осіб, їх майна і землі на підставі вільного волевиявлення громадян;

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

- господарські товариства (акціонерні, з обмеженою, додатковою і повною відповідальністю); - приватні підприємства на основі власних землі і майна, оренди земельних та майнових паїв членів реформованого аграрного формування; - фермерські господарства з використанням власного майна і землі, включаючи оренду майнових та земельних паїв. Подальший розвиток аграрної політики має спрямовуватися на формування багаторівневої економіки з відповідним співвідношенням малих, середніх і великих підприємств різних організаційно-правових форм. Щодо формування аграрних структур малого бізнесу та подальшого поглиблення підприємництва на селі основою повинна стати орієнтація на розширення маркетингової роботи в аграрному секторі економіки з метою налагодження нормальних господарських зв’язків між продавцями і покупцями, дослідження ринку, вивчення споживчого попиту на товари збутової реклами, сервісного обслуговування покупців, підпорядкування інтересів товаровиробника інтересам споживача сільськогосподарської продукції. З огляду на це метою даної статті є розуміння ролі маркетингу в сучасних умовах розвитку аграрного підприємництва. У сфері аграрного виробництва агромаркетинг як система ще не набув поширення. На наш погляд, це пояснюється тим, що у низки керівників агроформувань склалася думка про незначну роль маркетингу в умовах дефіциту товарів та відсутності належної прозорої конкуренції. І все ж таки дослідження показують, що в агробізнесі популярність маркетингу зростає, але практичне впровадження його вкрай недостатнє, а іноді через використання лише окремих елементів маркетингу – неефективне. Проведені дослідження свідчать, що формування та ефективне функціонування науково обґрунтованої системи агромаркетингу у сільськогосподарських формуваннях великих і середніх розмірів можливе при безпосередньому створенні власної служби маркетингу, а у малих – шляхом використання консультаційних послуг дорадчих служб або зовнішніх незалежних консультаційних фірм у формі консалтингу. На нашу думку, оптимальним є поєднання результатів маркетингової діяльності власних і залучених спеціалістів. Дослідження в різних регіонах, проведені в рамках Проекту розвитку агробізнесу в Україні, виявили певні особливості в маркетингу сільгосппродукції. Встановлена наявність численних проблем з реалізації продукції у сільгоспвиробників. Згідно з отриманими результатами, основною проблемою, що постає перед переважною більшістю керівників агроформувань (82 % опитаних) при реалізації продукції, є низький рівень закупівельних цін. Цю проблему, як найбільш актуальну, визнали 79 % опитаних фермерів та 91 % керівників

ВИМОГИ СЬОГОДЕННЯ сільгосппідприємств. Це свідчить про те, що виробники ще не навчилися шукати найбільш ефективних маркетингових каналів та ринків збуту для отримання прийнятної ціни за вироблену продукцію. Невисока якість виробленої продукції та неврахування вимог переробних підприємств може бути також поясненням існування даної проблеми. Слід зазначити, що низький рівень закупівельних цін, нестача інформації про ринки збуту та відсутність попиту більше турбують агроформування з невеликим досвідом господарської діяльності – до двох років. Аналіз по областях показав, що характер проблем з реалізацією виробленої продукції не має суттєвих територіальних відмінностей. Важливим питанням у функціонуванні агроформувань на продовольчому ринку на засадах маркетингу є забезпечення інформацією. Попит на інформацію про ринки в Україні все ще залишається незадовільним на всіх рівнях ринкового ланцюга. Згідно з даними дослідження сільськогосподарських виробників АПК – Інформ, 50 % респондентів вказують на велику потребу в точній ринковій інформації. Без детальної і надійної інформації про наявні ринки та їхні вимоги виробники змушені вкладати кошти та збувати продукцію методом проб і помилок. За таких умов навряд чи можливо ефективно планувати виробництво товарної продукції, орієнтуючись на сезонні тенденції, преференції споживачів, зміни в конкурентоспроможності або інші чинники, які, як правило, є визначальними для процесу виробництва, або впливають на прийняття рішень у галузі маркетингу. Загалом 60 % виробників вважають, що найціннішою для них є інформація про оптові та роздрібні ціни, а також статті про технології. Згідно з даними досліджень, основним інформаційним джерелом отримання маркетингової інформації для більшості товаровиробників (75 % респондентів) є періодичні друковані видання – газети і журнали. При цьому керівники сільськогосподарських підприємств частіше, ніж фермери, використовують їх як основне інформаційне джерело. Досить важливим інформаційним джерелом в отриманні маркетингової інформації є телебачення. Це зазначили 32 % респондентів (причому частка фермерів є вищою). На поради колег і друзів покладаються 36 % респондентів. Це джерело є більш надійним на думку керівників фермерських господарств (39 % опитаних), ніж керівників реформованих сільгосппідприємств (26 %). Серед інших джерел корисними для отримання маркетингової інформації є спеціальні навчальні семінари (9 % респондентів), тільки 2 % опитуваних зазначили, що отримують інформацію з прайс-листів. Майже 50% виробників вказали, що вони реалізували свою продукцію завдяки пропозиціям та запитам, розміщеним в інформаційних виданнях „Агроогляду”. Виробники також зазначили, що система інформації з питань менеджменту і маркетингу допомогла їм продати свою продукцію за вигідними цінами та придбати ресурси за нижчими цінами. У зв’язку з комерціалізацією збуту значна частина сільгосппродукції продається через посередників. За даними Держкомстату України, 60 % продукції реалізується саме в такий спосіб. Великі й дрібні посередники досить активно та успішно здійснюють посередницькі операції щодо закупівлі у виробників сировини й реалізації її переробним підприємствам. Посередники контролюють більшість експортних товарних потоків, оптовий і роздрібний торговельний товарообіг, внаслідок чого найбільша частина прибутку зосереджується в посередницьких структурах. Іншим к аналом збуту продукції є прямий продаж з полів - 40%. І лише 31 % опитаних товаровиробників продають продукцію після сезонного підвищення цін та 4 % - займаються прямим експортом. Це свідчить як про відсутність матеріально-технічної бази для зберігання продукції, так і про обмеженість інформації про майбутній розвиток цінової кон’юнктури на споживчому ринку та відсутність стратегії збуту виробленої продукції. Слід відзначити той факт, що тільки 1 % респондентів зазначили, що вони реалізують свою продукцію через біржі. Для багатьох товаровиробників актуальним завданням є розширення ринків збуту. Основна частина сільгоспвиробників (75 %

респондентів) реалізує вироблену продукцію в межах своєї області та лише 18% - в інших регіонах України. Частина реформованих підприємств, які збувають продукцію за межі області, є дещо більшою, ніж фермерських: 22 % проти 18 %. Ця ситуація може пояснюватися більш потужною матеріально-технічною базою і, зокрема, наявністю необхідних транспортних засобів. Відносно інших ринків збуту, таких, як заклади громадського харчування, супермаркети, спеціальні магазини, то вони поки що залишаються нерозвинутими. Дослідження того, яких знань і навичок бракує сьогодні українським сільгоспвиробникам для ефективного маркетингу, показало, що більше двох третин опитаних зазначають потреби у своєму освітньому та професійному рівні. Особливо значною є питома вага респондентів, які відчувають потребу в опануванні нових знань та навичок, які б дозволили їм диверсифікувати канали збуту продукції та вийти на нові ринки – відповідно 53 та 47 %. Багато виробників також відзначають обмеженість своїх знань та навичок з особливостей споживчого попиту і формування оптимальної цінової політики – відповідно 34 та 31 % респондентів. Центральне місце у плануванні діяльності будь-якого господарства займає план маркетингу. У процесі його розробки потрібно пам’ятати про те, що маркетинг є інтегрованою частиною всього бізнесу, а не окремим його компонентом. В планах великих виробничих підприємств маркетинговий план становить зазвичай 60-70 % від усього бізнес-плану. Решта його - це чіткі виробничі технологічні плани. Для невеликих господарств така різниця буде менш помітною, але маркетинговий план дає чітке розуміння, яким чином господарство планує довести свою продукцію до потенційних покупців та чому вони її купуватимуть. Структура плану маркетингу повинна бути такою: - загальний опис (мета); - опис ринку та цільових клієнтів; - опис продукту та його переваг; - цінова політика підприємства; - прогноз обсягів продажу; - канали збуту продукції; - програма просування продукції на ринку; - бюджет програми та фінансові показники; - план виконання програми.

1. Загальний опис (мета). Загальна мета будь-якого маркетингового плану полягає в тому, щоб максимально збільшити прибуток підприємства.

2. Опис ринку та цільових клієнтів. Наявність достовірної інформації стосовно головних факторів ринкового середовища, в якому працює господарство, є основою прийняття рішень щодо подальшої роботи і дає можливість значно знизити ризики та ефективніше планувати бізнесдіяльність. Найдостовірнішим джерелом ринкової інформації є маркетингові дослідження, які не в змозі замінити ні високий рівень освіченості, ні багатий досвід власників господарства. Потрібно досконало знати своїх цільових клієнтів та їхні загальні характеристики (вік, географічне розташування, рівень доходів, стиль здійснення купівлі, які особливості їх цікавлять тощо). Необхідно провести SWOT (аналіз) визначити зовнішні можливості і загрози, свої внутрішні сильні та слабкі сторони. Проаналізувати конкурентів (їх кількість у вашому регіоні, якість їхньої аналогічної продукції, цінову політику). Необхідно встановити ємність ринку (існуючу та потенційну).

3. Опис продукту та його переваг. Перш за все усвідомте, що продаються не вироби і не послуги, а переваги. Необхідно зробити опис саме переваг вашої продукції порівняно до ринкових аналогів. Тобто, надати певну позицію вашому товару не тільки на ринку, а і у свідомості споживачів. Ваш продукт повинен мати певні кращі додаткові характеристики.

4. Цінова політика підприємства. Політика ціноутворення є одним з найважливіших елементів стратегії маркетингу, оскільки ціна впливає на основні параметри бізнесу – обсяги продажу, прибуток, динаміку попиту, конкурентоспроможність продукції тощо. На рівень цін впливає дуже багато факторів: собівартість продукції, економічна ситуація, ступінь конкуренції, ступінь насиченості ринку та інші. На практиці, як правило, враховують чотири

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

ВИМОГИ СЬОГОДЕННЯ основні фактори: собівартість продукції, ціни на продукти конкурентів, наявність унікальних властивостей продукції та можливості отримання достатнього прибутку. В залежності від цього і обирають певні методи ціноутворення. Мистецтво визначення ціни полягає в тому, щоб встановити ціну, яку б споживач був готовий заплатити за цей товар. Якщо ціна нижча за оцінку споживача, то буде втрачений потенційний прибуток. Якщо завищена – зменшуватиметься попит і, зрозуміло, ваші прибутки. Головне, потрібно спробувати дати прогноз можливої зміни цін на продукцію господарства на наступні 3-5 років. Для цього доцільно користуватися індексами, які найбільш широко застосовуються у повсякденній практиці аналізу господарської діяльності підприємств: індекси цін та інфляції (ці індекси розраховуються державними статистичними органами та публікуються в засобах масової інформації).

5. Прогноз обсягів продажу. Питання збуту своєї продукції – це питання успішної діяльності господарства та отримання необхідного прибутку (зустрічі з потенційними покупцями продукції, укладання контрактів, прогноз обсягів продажу продукції, розрахунок розмірів потенційного ринку, прогноз частки ринку господарства). Прогноз обсягу продажу подається у вигляді графіків чи таблиць і супроводжується поясненням зроблених прогнозів. Потрібно також вказати періоди максимального і мінімального обсягів продажу (сезонність). Прогноз обсягів продажу продукції потрібно обов’язково узгоджувати з потребами ринку в цей період. Для першого року можна подати детальний план реалізації по місяцях. На наступні 2-3 роки – по кварталах. Прогноз обсягів продажу продукції повинен бути узгоджений з плановими обсягами виробництва. При прогнозуванні обсягів продажу треба зазначити, хто є покупцем продукту, яка кількість продукції буде ним придбана та коли господарство отримає гроші від продажу продукту конкретному покупцеві.

6. Канали збуту продукції. Вибір каналу збуту має принципове значення, оскільки кожне рішення у цій сфері багато в чому визначає параметри цінової, рекламної політики тощо. Рішення щодо вибору каналу збуту залежить також від бажання контролювати систему збуту. Кількість посередників у каналі збуту залежить від особливостей продукції господарства. В плані необхідно вказати вибраний тип каналу, засоби збуту (власна служба збуту, оптові торговці, роздрібні торговці, торгові агенти) та причини, які зумовили його вибір.

7. Програма просування продукції на ринок. Просування товару на ринок повинно бути предметом постійної уваги. Основними засобами просування товару є: реклама (товарна реклама – реклама про споживчі властивості продукції та її якість; реклама господарства – реклама успіхів, переваг); паблісіті – формування суспільної думки (відгуки преси, організація інтерв’ю, прес-конференції, виставки та ярмарки, фірмовий стиль); співробітництво; стимулювання збуту (особливі послуги, знижки, доставка, індивідуальні замовлення); розповсюдження зразків. Потрібно подати всю інформацію щодо організації рекламної кампанії (які засоби реклами передбачається застосовувати, які види поширення реклами, кошторис реклами по періодах).

8. Бюджет програми та фінансові показники. В даному розділі чітко розпланувати, які кошти будуть викори стовуватись для виконання кожного маркетингового заходу: реклама, друкування інформаційних листків, реєстрація торгової марки, розробка власної веб-сторінки та ін. План рівня продаж за періодами, забезпечення виконання фінансових цілей.

9. План виконання програми. Розбивка програми на конкретні етапи, кожний етап повинен мати кінцевий термін виконання, за кожний етап повинна відповідати певна особа. Коротко зазначаються проміжні результати, яких планується досягти у кінці виконання кожного з етапів. Таким чином використання широкого спектру маркетингових заходів, дотримання певних правил розробки та виконання плану маркетингу допоможе розробити та втілити ефективну маркетингову стратегію і відповідно допомогти виробникам сільськогосподарської продукції досягти кращих економічних результатів своєї діяльності.

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

НАУКА - ВИРОБНИЦТВУ Н.М.Буняк, директор Носівської селекційно-дослідної станції, кандидат економічних наук

Носівська селекційно-дослідна станція: здобутки і перспективи Як державна наукова установа Носівська селекційно-дослідна станція була заснована у червні 1911 року і є однією з найстаріших науково-дослідних установ України. На той час станція мала у своєму користуванні 75 гектарів землі та 4 чоловіки науково-технічного персоналу. Всю організаційну роботу по створенню вів агроном-дослідник, а пізніше - заслужений діяч науки С.П. Кульжинський, який і став першим директором станції. На цій посаді він беззмінно працював до 1930 року. Носівська селекційно-доН.М.Буняк слідна стан­ція розташована в північній частині лісостепової зони Чернігівської області на глибоких, малогумусних, вилужених чорноземах. Перші польові досліди показали, що такі грунти слабо реагують на калійні добрива, краще – на фосфорні та азотні, а високі норми внесення гною забезпечують високий врожай. Поряд зі всебічним вивченням добрив станція розробляла такі питання, як раннє приорювання толоки і заміна її конюшиновим, еспарцетовим та вико-вівсяним парами; строки, способи сівби і норми висіву сільськогосподарських культур по кращих попередниках, впровадження у практику селянських господарств вирощування кукурудзи і цілу низку інших. З 1922 року на Носівській СДС на посаді завідуючого агрохімічним відділом почав працювати академік К. К. Гедройц, що стало новим етапом вивчення природно-історичних умов станції взагалі та її агрономічних особливостей зокрема. Він різнобічно вивчив генезис грунтів Придніпровської низини і грунтовий склад Чернігівської області та науково обгрунтував шляхи радикального покращення цих грунтів шляхом збільшення в них органічної частини колоїдного комплексу і покращення фізико-хімічних ознак, що досягається співвідношенням у сіво­ зміні органічних і мі­ неральних добрив з просапними культурами і конюшиною та правильним обробітком як грунтового покриву, так і біологічних особливостей вирощування культур у кожному агрогрунтовому районі області.

НАУКА - ВИРОБНИЦТВУ

У відповідності до потреб народного господарства країни Носівська СДС кілька разів реорганізовувалась: у 1931 році - в Українську науково-дослідну станцію овочівництва; 1934 – в обласну станцію буряківництва; в 1937 – Державну сільськогосподарську станцію. Остання реорганізація змінила характер і обсяги всієї науково-дослідної роботи, а саме: земельна площа збільшилася до 1031 га; провідне місце на станції зайняв відділ селекції, збільшилося виробництво насіння еліти зернових культур, багаторічних трав. З початком Великої Вітчизняної війни науково-дослідна і господарська робота згорнулися. За період окупації було завдано значних збитків, але протягом 1947-1954 років господарство станції в основному відтворилося значною мірою завдяки зусиллям колективу та організаторським здібностям М. С. Кабаєва, який з 1947 по 1954 роки працював її директором. У 1956 році Носівська СДС увійшла до складу Чернігівської державної сільськогосподарської станції, створеної на базі Чернігівської станції тваринництва, і стала відділенням, де крім виробничого залишився науковий відділ селекції. У 1991 році Носівське відділення реорганізувалося в самостійну установу - Носівську селекційно-дослідну станцію з підпорядкуванням її Інституту агроекології та біотехнології УААН, яка у 1999 році увійшла в структуру Чернігівської державної сільськогосподарської станції як Центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Чернігівської області, пізніше перейменова-

ного в Чернігівський інститут агропромислового виробництва. Тривалий час на Носівській СДС працювали доктор сільськогосподарських наук, професор, заслужений діяч науки Молдавської РСР С.П. Кульжинський, почесний академік А.П. Редькін, професори Ф.Н. Германов, Ф.П. Саваренський, С.І. Лебедєв, П.О. Дмитренко, кандидати сільськогосподарських наук В.С. Губернатор, В.Л. Лихацький, Г.Т. Гордієнко, І.Г. Набоков, І.В. Колядко і інші. В останні роки на Носівській СДС проводиться селекційна робота з озимим житом, ярим ячменем, вівсом, конюшиною, люцерною, цибулею та огірками, виробляється щорічно 500-600 т оригінального та елітного насіння різних сортів пшениці, жита, тритикале, ячменю, вівса, інших культур. Успішно працюють селекціонери В.В.Скорик, О.П.Матрос, М.О. Сардак, А.І.Боженко та інші, чиїми стараннями щорічно поповнюється Реєстр сортів рослин України. Зусиллями колективу науковців за роки діяльності станції створено 8 сортів озимого жита, 9 сортів ячменю, 11 сортів вівса, 3 сорти гречки, 2 сорти люпину, 5 сортів конюшини, 3 сорти люцерни, 5 сортів цибулі, 3 сорти огірків, 2 сорти ярої пшениці, а також сорти озимого і ярого тритикале, озимої вики, гороху, ріпаку, редьки олійної, томатів, столового буряка. У Реєстр сортів України в 2006 році були занесені сорти озимого жита Боротьба, Воля, Дозор, Синтетик 38, Хлібне; ярого ячменю Носівський 21, Варіант; вівса Чернігівський 27, Чернігівський 28, Деснянський, Славутич, Ранньостиглий, Райдужний, Нептун; озимого тритикале Славетне; ярого тритикале Вікторія; ярої м’якої пшениці Краса Полісся; ярої твердої пшениці Букурія; конюшини лучної Носівська 4, Носівськ а 5, Атлас, Агрос 12, Фалкон; лю­ церни Анді, Владислава; цибулі Стригунівська Носівська, Грандіна, Буран; огірків Ера, Носівські. До списку пер­спективних сортів рослин України на 2007 рік занесено сорСелекціонер О.П. Матрос на ти ярого ячменю Гося; дослідній ділянці вівса вівса Зірковий та Парламентський. У 2007 році проходять державне сортовипробування сорти ячменю Козацький, вівса Закат, огірків Етап, цибулі Господиня, люцерни Алія. Колектив науковців, незважаючи на труднощі, пов’язані з кризовими явищами в агарному секторі України в останні півтора десятиріччя, продовжує успішно працювати над створенням нових сортів генетично захищених від враження основними хворобами, адаптованих до місцевих умов вирощування з рівнем врожайності озимого жита та тритикале 80-100 ц/га, ярого ячменю та вівса - 70-80 ц/га, огірків та цибулі - 300-350 ц/га з високими смаковими та засолювальними якостями, хорошою лежкістю цибулі, конюшини та люцерни урожайністю зеленої маси 600 та насіння 5,5 ц/га. Нині ми задоволені, що поля Чернігівщини наполовину засіяні нашими сортами озимого жита, на 90 % - сортами вівса. Також користується попитом насіння сортів інших культур. Чітко усвідомлюючи, що поширення сортів на полях Чернігівщини та інших областей України можливе тільки через добре налагоджене насінництво, робимо все можливе для підвищення ефективності цієї ланки роботи. Адже, тільки маючи високоврожайні, пристосовані до місцевих умов вирощування сорти, високоякісне насіння та технологічне забезпечення рослин, можна сподіватися на найвищу продуктивність культури та економічну ефективність її вирощування. Працюючи над вирішенням цих питань і усвідомлюючи їх важливість, Носівська селекційно-дослідна станція планує свій шлях у майбутнє.

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

НТП: проблеми, пошуки, здобутки О.М.Бердніков, головний науковий співробітник Чернігівського інституту АПВ УААН, професор В.С.Лукач, директор Ніжинського агротехнічного інституту НАУ, професор

БІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА ПОЛІССІ Прогрес у сучасному світі не тільки приносить людству матеріальні благополуччя але і обумовлює посилююче екологічне навантаження на біосферу – грунт, водоймища, річки, атмосферу, живі організми. Підвищується шкідливий антропогенний, особливо техногенний, вплив на навколишнє середовище. До негативних факторів відносять і хімізацію сільського господарства. Поряд з тим цивілізоване землеробство неможливе без застосування хімічних засобів, зокрема мінеральних добрив. Не вирішує проблему повного задоволення потреб населення Землі високоякісними продуктами харчування і широкомасштабний перехід на біологічне, або біоорганічне землеробство. У зв’язку з цим важливо виконувати принципи землеробства, обгрунтовані на діалектичному взаємозв’язку між агрохімією, біотехнологією та охороною навколишнього середовища. Високопродуктивне землеробство неможливе без вирішення суперечностей між хімізацією і впливом її на біосферу, тобто використання таких технологій вирощування сільськогосподарських культур, які підвищують родючість грунту, покращують якість продукції, задовольняють вимоги захисту навколишнього середовища від забруднення. Хімізація землеробства – використання мінеральних добрив і пестицидів. Завдання для використання цих засобів, а також їх вплив на навколишнє середовище різноманітні. Пестициди шкідливі для всіх живих організмів. Використання їх необхідне головним чином у тому випадку, якщо інші агротехнічні заходи і біологічні засоби не забезпечують захист врожаю від шкідників, хвороб і бур’янів. Добрива – матеріальна основа кількості і якості одержаної рослинницької продукції, джерело біогенних елементів для рослин. Науково обгрунтована система використання агрохімічних засобів дозволяє вирішувати такі питання, як забезпечення розширеного відтворення родючості грунту, бездефіцитного або позитивного балансу біогенних елементів і гумусу в системі грунт-рослина -добрива; одержання рослинницької продукції, збалансованої за хімічним складом і поживними якостями; підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва; покращання екологічної ситуації в сільському господарстві. У той же час добрива дуже активно впливають на природне середовище. Наявність різних токсичних сумішей в мінеральних добривах, незадовільна їх якість, а також порушення технології використання можуть призвести до негативних наслідків.

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

В індустріально розвинутих країнах використовують високі дози мінеральних добрив, і їх вплив на біосферу набуває все більш небезпечного характеру та глобальних масштабів. Розглянемо екологічні аспекти використання агрохімічних засобів і перш за все основні шляхи забруднення ними грунту та інших ланок біосфери, а також негативні наслідки. Головні причини забруднення природного середовища добривами, шляхи їх втрат і невиробничого використання такі: а) недосконалість технології транспортування, зберігання, змішування і внесення добрив; б) порушення технології їх застосування у сівозміні і під окремі культури; в) водяна і вітрова ерозія (дефляція) грунту; г) недосконалість хімічних, фізичних і механічних властивостей мінеральних добрив; д) інтенсивне використання різних виробничих міських і побутових відходів у якості добрив без систематичного та ретельного контролю їх хімічного складу. За оцінками фахівців США, вплив різних факторів на врожайність сільськогосподарських культур може бути визначений таким чином (%): добрива – 41, гербіциди – 15-20, грунти – 15, насіння – 8, зрошення – 5, інші фактори - 11-16. Важлива роль добрив у забезпеченні стійкості сільськогосподарського виробництва простежується і на прикладі України. Так, у роки з інтенсивною хімізацією валовий збір зерна у країні сягав 50 млн. тонн, врожайність зернових культур за 1986-1990 рр. становила у серед­ ньому 30,6 ц/га. Чернігівська область в 1990 році характеризувалась такими показниками: на 1 га оранки вносилось більше 10 т органічних добрив і 166 кг д. р. туків, що забезпечило врожайність зернових і зернобобових культур 26,3 ц/га, цукрових буряків – 258, кормових – 475, кукурудзи на силос – 209 ц/га, картоплі – 103 ц/га, у 2000 р ці показники відповідно становили 1,8 т/га; 10 кг/га; 16 ц/га; 185 ц/га; 255 ц/га; 156 ц/а і 149 ц/га. Двохтисячний рік показав, що продуктивність землеробства області знаходиться в тісній кореляції з рівнем мінерального живлення, тобто ступеня удобрення. У 2004 році проти 1990 року область перевищила вал зерна на 7 %, приблизно вдвоє зменшила виробництво

НТП: проблеми, пошуки, здобутки цукрових буряків і на рівні 1990 року забезпечила виробництво картоплі. Кількість добрив склала: органічних - 1,4 т/га, мінеральних - 40 кг/га д. р. Одержано урожайність зернових - 30,2 ц/га, картоплі - 155 ц/га, цукрових буряків - 168 ц/га. Ці показники не мають тісного взаємозв’язку з рівнем родючості і рівнем хімізації та визначаються погодними умовами, рівнем достовірної звітності, організації проведення робіт, стабільності цін на продукцію і засоби виробництва. Таким чином концепція розвитку села тісно пов’язана з рівнем господарювання і пріоритетними направленнями. Останні повинні визначатися, на нашу думку, рівнем і стабільністю цін на продукцію, яка вирощується. Наприклад, у 1997 році вартість 1 т NРК становила 516,6 грн., в 2000 р. – 1283,7, в 2004 р. – 1967,2 грн. Вартість картоплі коливалась від 0,4 до 2 грн. за кілограм, молока – від 0,5 до 1,3 грн. за кілограм. Різке зниження рівня застосування добрив призвело до деградації грунтового покриву і, як результат, зниження якості продукції. У 2004 році була розроблена Національна програма охорони родючості грунту України. Її головними пріоритетами є призупинення падіння гумусу і досягнення його бездефіцитного балансу, збагачення грунтів поживними речовинами (особливо фосфором), захист грунтів від ерозії, “екологізація” землеробства. Крок у напрямку екологізації землеробства Україна повинна зробити обов’язково, оскільки у провідних країнах світу вона є невід’ємною частиною сучасної стратегії використання земельних ресурсів. Наявне джерело непродуктивної втрати мінеральних добрив, причина зниження їх позитивної дії – нерівномірний розподіл на поверхні поля і сегрегація при транспортуванні та внесенні. Досліди наукових закладів свідчать, що втрати урожаю ячменю при використанні нітрофоски в дозах 60-80 кг NРК на 1 га з нерівномірністю 60-80% сягає 0,5 т/га, картоплі - 1,5, цукрових буряків - 2,0 т/га. Недобір урожаю, поєднаний з нерівномірністю внесення добрив, зростає при використанні їхніх висококонцентрованих форм, підвищенні доз, високій чутливості культури до добрива. При цьому показник нерівномірності розкидного внесення добрив не повинен перевищувати 15 %. У Німеччині виділені групи культур за ступенем чутливості до нерівномірного внесення добрив. До першої групи належать картопля і озимий ячмінь – зниження врожаю (в перерахунку на зернові одиниці) сягає 0,8-1,0 т/га, до другої – озима пшениця і жито, кукурудза на силос (втрати урожаю цих культур склали 0,5 т/га), врожай сіяних злакових трав та буряків знижується лише на 0,20,45 т/га зерн. од. Негативна дія нерівномірності посіву значною мірою проявлялась на підзолистих грунтах у порівнянні з чорноземами. Втрати азоту із добрив бувають досить значними. Він засвоюється в польових умовах приблизно на 40 %, в окремих випадках - на 50-70 %, і мобілізується в грунті на 30 %. Більша його частина входить до складу гумусових речовин, що важко гідролізуються. Втрати азоту внаслідок летючості різних газоподібних сполук становлять 1525 % від внесеної кількості, а втрати від вимивання залежать від складу грунту, клімату, водяного режиму, форм і доз добрив, культури і т.д. Наприклад, у землеробстві Європи 2/3 втрат азоту припадає на зимовий період і 1/3 - на літній. Частина азоту добрив у загальних втратах його від

вимивання становить 10-15 %, частина, яка залишилась, припадає на азот грунту. Необхідний комплексний підхід до розробки заходів боротьби з втратами цього елемента. В цілому ж здатність грунту утримувати поживні елементи визначається його різноманітністю (пісок < суглинок < глина), але завжди обмежена. При цьому надлишок елементів живлення, внесених у грунт з добривами, - потенційне джерело їх вимивання. На дерново-підзолистих легких грунтах України при внесенні за 6 років 345 кг азоту на 1 га втрати його на піщаному грунті склали 161 кг, а на супіщаному - 83 кг/га. Важливий агрохімічний захід, що запобігає втратам добрив і біогенних елементів грунту - освоєння науково обгрунтованих сівозмін. Залежність між вимиванням поживних елементів і видами сільськогосподарських культур можна уявити так: овочеві > коренеплоди > зернові > кормові трави. Узагальнення досвіду землеробства багатьох країн з використання органічних добрив дозволяє зробити висновки, що для запобігання втрат біогенних елементів, особливо азоту, необхідно керуватись такими загальними положеннями: - на 1 га сівозмінної площі слід вносити щорічно не більше 200 кг азоту; - у господарствах, які мають тваринницькі комплекси, в сівозмінах необхідно вводити проміжні культури на корм худобі, або як зелене добриво - ущільнений посів сільськогосподарських культур у сівозміні практично попереджає втрати нітратів від вимивання внаслідок інтенсивного їх використання рослинами; - восени внесення безпідстилкового гною можна комбінувати із заорюванням соломи або зеленого добрива – в цьому випадку азот біологічно іммобілізується восени і у весняно-літній період, що значно скорочує його втрати. Суттєва нестача багатьох мінеральних добрив (особливо азотних) - їх фізіологічна кислотність, а також наявність залишку кислоти внаслідок недосконалості технології виробництва. Інтенсивне використання таких добрив у сівозміні призводить до помітного підкислення грунту, створення несприятливих умов росту рослин. У такому випадку зростає необхідність у вапнуванні грунту і нейтралізації кислотності самих добрив. Систематичне застосування фізіологічно кислих мінеральних добрив також прискорює вимивання із орного шару кальцію і магнію, зменшує насиченість грунту основами, в цілому знижує його родючість. У такому випадку застосування мінеральних добрив необхідно поєднувати з вапнуванням як заходом хімічної меліорації грунту. В результаті утворюються оптимальні умови живлення рослин і покращуються властивості грунту. При вапнуванні не тільки знижується кислотність грунту, але і підвищується його біологічна активність, мобілізується фосфор, молібден, але іммобілізується залізо, цинк, нікель, мідь, кобальт, марганець, інші елементи, послаблюється токсичність таких елементів, як кадмій, свинець, стронцій, ртуть та знижується їх доступність для рослин. В той же час вапнування грунтів з розрахунку повної або полуторної гідролітичної кислотності (3-5 т/га вапна) спричиняє, як показали наші дослідження, збільшення втрат кальцію, азоту та гумусу за межі кореневмісного шару грунту. Найбільш раціональним є підтримуюче вапнування грунтів дозами вапна 0,5-1т/га (в перерахунку на СаСО 3) або дефекатом – 1,5-2т/га один раз на два роки, що дозволяє зберегти родючість грунтів і на

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

НТП: проблеми, пошуки, здобутки 40-50% підвищити віддачу від азотних добрив. Повинно стати правилом: групування грунтів за кислотністю на вівсяно-люпино-картопляні з озимим житом; на пшенично-ріпаково-конюшинові; на буряково-люцернові, де з врахуванням біології культур потрібно вести раціональне і малозатратне землеробство. Агрохімічною наукою вивчені та розроблені шляхи регулювання якості сільськогосподарської продукції. Реалізація їх в агрономічній практиці – надійна основа одержання високоякісних продуктів харчування і кормів для тварин. Проте на якість рослинницької продукції можуть суттєво впливати техногенне забруднення природної сфери токсичними речовинами і порушення наукових принципів застосування добрив. Основні фактори, які знижують надходження важких металів із грунту в рослини, такі: - вапнування кислих грунтів. Зі зниженням рН зростають мобільність важких металів і їх інгібіруюча дія на ріст рослин. Вапно збільшує міцність зв’язку їх у грунтах шляхом утворення важкорозчинних сполук; - внесення органічних добрив з метою підвищення вмісту гумусу в грунті. Органічна речовина має високу здатність утримувати важкі метали. Тому концентрація їх в рослинах вища на грунтах з низьким вмістом органічної речовини. Крім того, органічні колоїди грунту можуть утворювати з важкими металами стабільні комплекси типу хелатів; - ефективне сумісне внесення фосфорних добрив і вапна, особливо на кислих грунтах; - оптимізація мінерального живлення рослин, що сприяє зниженню у них рівня важких металів. У перспективі певний інтерес буде представляти більш широке використання кліноптилолітвмістких туфів у якості фільтрів для запобігання накопичення важких металів у сільськогосподарських культурах. Проблеми нітратів і нітритів у продукції. На здорових рослинах при нормальному азотному живленні нітрати і нітрити у вільному стані не накопичуються. Надійшовши в рослину, вони підлягають процесам відновлення під дією нітратредуктази і нітрітредуктази. Одержане проміжне сполучення – гідроксіламін, або аміак – з’єднується з органічними кислотами, які перетворюються в амінокислоти. Отже, нітрати можуть накопичуватися при внесенні азоту та гною у підвищених дозах, а також при порушеннях біологічних процесів у рослинах. Удобрення гноєм або компостами як формою азоту, яка повільно діє, обумовлює менший вміст нітратів у овочах в порівнянні з еквівалентною кількістю азоту, внесеного з мінеральними добривами. Оптимізація азотного живлення рослин передбачає і строки внесення азотних добрив у відповідності з біологічними особливостями рослин. Це потрібно враховувати перш за все при удобренні овочів і тих культур, у яких для приготування їжі використовують вегетативні частини. У процесі вегетації вміст нітратів у рослинах знижується, при цьому збирати їх, особливо овочеві культури, необхідно в оптимальні строки, а підживлювати азотом - за 1,5-2 місяці до збирання врожаю, щоб рослини змогли утилізувати його нітратну форму. Успішне використання рослинами всіх поживних елементів, які надійшли через кореневу систему, у тому числі й утилізація нітратів, можливе при високій фотосинтетичній активності. Інтенсивність світла обумовлює активність ферменту нітратредуктази, який забезпечує відновлення в рослинах

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

нітратів до амонію. При недостатньому освітленні процеси відновлення нітратів і утворення амінокислот затримуються. Цим можна пояснити значно більший вміст нітратів у овочах, які вирощуються в теплицях у зимовий період, ніж у відкритому грунті. У зв’язку з постановкою питання про перехід на альтернативні методи землеробства доречне перспективне застосування бактеріальних препаратів для підвищення біологічної активності грунту і оптимізації живлення рослин. Зокрема, використання фосфатрозчинних мікроорганізмів – бактерій і везикулярно-абускулярної мікоризи (ВАМ) для переходу важкорозчинних грунтових фосфатів в легкозасвоювані форми. Встановлено, що при мікоризації коренів (частіше всього грибами роду Glomus) рослини мають у 10-40 разів більшу фосфатазну активність, ніж при відсутності мікоризи. У них збільшується адсорбційна поверхня коренів, що покращує забезпечення їх фосфором та іншими елементами. Поруч з визначенням ролі азотфіксуючих бульбочкових бактерій бобових культур, які істотно покращують баланс азоту в землеробстві, відкриття ВАМ – одне із важливих досліджень біологічної науки. Не випадково одержано ряд доказів високої ефективності подвійної інокуляції (ВАМ і азотфіксуючі бактерії). Цим можна пояснити значну активізацію робіт по застосуванню ВАМ в останні роки у Великобританії, Данії, США, Індії, інших країнах. Розробляються технології виробництва і застосування біопрепаратів. Агрохімічні засоби виявляють суттєвий вплив і на стійкість рослин до хвороб та шкідників. Він можливий у результаті прямої або побічної дії на культурну рослину чи патоген шляхом стимулювання або інгібірування його розвитку. Калійні добрива істотно затримують розвиток грибкових хвороб, бо калій обумовлює потовщення клітинних стінок, підвищення міцності механічних тканин, підсилює ріст і диференціацію клітин камбію у вищих рослин. Всі ці процеси сприяють підвищенню їх фізіологічної стійкості до інфекції. Тому систему удобрення в сівозміні необхідно будувати і з урахуванням оптимізації калійного живлення рослин. Існують дані, які демонструють можливість покращання фітосанітарного стану грунту і посівів при використанні мінеральних добрив. Так, при створенні нових добрив до їх складу можна вводити на рівні з основними макро- і мікроелементами, які визначають кількість і якість урожаю, також і фізіологічно активні сполучення, які виявляють рістрегулюючі, фунгіцидні та інші якості. В умовах сучасного землеробства Полісся виробники продукції різних форм власності, як правило, обмежені у фінансових і матеріально-технічних засобах. У зв’язку з цим їм можна рекомендувати малозатратні технології вирощування будь-яких сільськогосподарських культур на основі стимуляторів росту, інокулянтів для обробки насіння перед сівбою, внесення рідких комплексних добрив протягом вегетації, альтернативної системи удобрення з врахуванням запасів поживних речовин у грунті та особливостями біології культур з високою екскреторною функцією кореневих систем, максимального використання місцевих ресурсів. У висновку хотілось би зосередити увагу на необхідності впровадження у сучасне сільськогосподарське виробництво наукових розробок. Ми готові до співпраці на будь-якій основі: в якості консультантів, експертів, аналітиків, спільних виробників продукції рослинництва.

Науковці радять О.І.Бакун, О.В.Єгоров, ст. наукові співробітники Чернігівського інституту АПВ УААН, кандидати сільськогосподарських наук

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЛОМИ ЯК ДОБРИВА В УМОВАХ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТИХ ГРУНТІВ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛІССЯ У сучасному сільськогосподарському виробництві існує З.М. Мороза, в 5 т соломи міститься 20-35 кг азоту, 5-7 кг ряд серйозних проблем, головнішими з яких є деградація фосфору, 60-90 - калію, 10-15 - кальцію, 4-6 - магнію, 5-8 і різке падіння родючості ґрунтів та ігнорування закону по- сірки, 125 г бору, 15 - міді, 150 - марганцю, 2 - молібдену, вернення у ґрунт основних елементів живлення.

200 - цинку, 0,5 - кобальту і різні мікроелементи. У зміні ситуації на краще важлива роль належить збільшенню виробництва і застосування органічних добрив. Значення органічних добрив полягає в тому, що їх використання допомагає включати у кругообіг поживні речовини, винесені з ґрунту врожаєм, і внесення їх у нього з добривами. Повне залучення в біологічний кругообіг традиційних і нових органічних добрив, як стверджують науковці ННЦ Інституту землеробства УААН, є одним із суттєвих джерел підвищення родючості ґрунту. На жаль, зараз виробництво органічних добрив в Україні катастрофічно скоротилось. Так, у Чернігівській області у 1990 році на 1 га ріллі вносилось 10 т органічних добрив, у 2000 році – 1,8, у 2002 – 1,7, у 2004 – 1,4 т/га. Це вимагає використання інших засобів по відтворенню родючості ґрунту, які б відрізнялись високою економічністю та більш низькими витратами на їх застосування. За даними світової науки і практики, до одного із напрямків вирішення цієї проблеми належить використання на добриво нетоварної частки врожаю (соломи, стебел, гички), сидератів та ін. О.В.Єгоров та О.І.Бакун на дослідному полігоні За даними наукових досліджень, відчуження соломи та використання її на корм тваринам є неефективним ні з економічної, ні з екологічВуглець соломи – найважливіший елемент для утворенної точки зору. А тому необхідно перейти на повне повернення ня гумусу ґрунту, а також вуглекислоти (СО2) для повітряного соломи та іншої нетоварної продукції в грунт на гуміфікацію. живлення (фотосинтезу) рослин. Згідно з даними наукових На жаль, часто у виробничих умовах солому просдосліджень Інституту ґрунтознавства і агрохімії при внесенні то спалюють на полях. Проте шкода, яку завдає спалювансоломи в грунт до 20-и і більше відсотків її гуміфікується. ня ґрунтам і навколишньому середовищу, очевидна: ґрунти Використання соломи як органічного добрива обґрунтозбіднюються на органічні речовини, погіршується їх якість, вується рядом факторів: забезпечення ґрунту органічною посилюється загроза ерозійної та дифляційної небезпеки, речовиною, зменшення виробничих витрат, пов’язаних зі збивичерпується джерело для відновлення органічної речовиранням, перевезенням, зберіганням тощо. Підраховано, щони у ґрунті. Це, з точки зору екології, один із найнебезпечнівикористання соломи як добрива покриває дефіцит органічших агротехнічних заходів. А для природної фауни наслідки ної речовини в ґрунті на 25 %. Встановлено також, що 1 тонна спалювання просто трагічні – знищується все живе. Отже, у соломи за вмістом органічних речовин і впливом на відтвосучасному землеробстві спалювання соломи, стерні, інших рення гумусу прирівнюється до 2,5-3 т підстилкового гною. органічних речовин є нелогічним, антиприродним, антиекоСолома, внесена в ґрунт, сприяє інтенсивному розмнологічним і архаїчним прийомом, хоч як би деякі автори не женню целюлозорозкладаючої мікрофлори, вільноживучих і намагались обґрунтувати доцільність його застосування. симбіотичних азотфіксаторів, амоніфікаторів, а також підвиСолома, як і інші органічні добрива, містить в собі і мінещує загальну біологічну активність ґрунту. ральні, і органічні речовини. Органічна речовина становить При застосуванні соломи як добрива необхідно також вра85%. Хімічний склад соломи широко змінюється в залежховувати й економічну обгунтованість її збирання. Якщо усі ності від ґрунтових і погодних умов. За даними О.С.Аврова, витрати на збирання зернових взяти за 100 %, то на збирання

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

Науковці радять зерна витрачається 35 %, а соломи – 65 %. Звезена в одне місце, а потім складена солома значно підвищує собівартість зерна. Що ж стосується використання соломи під окремі культури, то її доцільно вносити під просапні культури, зокрема в Поліссі - під картоплю, кукурудзу, а Лісостепу, крім того, і під цукрові буряки. У довготривалому досліді Чернігівського інституту АПВ (1999-2006 рр.) вивчалась ефективність різних способів використання соломи під картоплю і кукурудзу в короткоротаційних (4-пільних) сівозмінах. Результати досліджень, одержаних у плодозмінній сівозміні, наведені в таблиці 1. Таблиця 1. Вплив органічних добрив на урожай картоплі і продуктивність плодозмінної сівозміни (ц/га). Середнє за 1999-2006 роки. Урожай картоплі Вихід к. од. з 1 га по фонах сівозмінної площі Добриво Без Без N40Р40К80 N35Р35К85 добрив добрив Контроль 95,7 150,0 36,0 43,9 (без добрив) Гній 10 т/га* 176,6 205,0 47,5 53,4 Солома 1,25 т/га ** 115,2 167,9 38,7 47,1 Солома 1,25 т/га + 172,2 206,5 45,6 52,0 гній 5 т/га* Солома 1,25** т/га + проміжний посів люпину на зелене добриво

163,6

200,5

47,5

51,9

НІР0,95,ц/га для органічних добрив 8,3 для фонів живлення 4,0 *Безпосередньо під картоплю вносилось відповідно 40 і 20 т/га гною ** 5 т/га соломи Як видно із наведених даних, внесення соломи (5 т/га) як добрива під картоплю підвищувало в середньому за 19992006 роки урожай бульб на фоні без мінеральних добрив на 19,5 ц/га, а на фоні внесення N40Р40К120 – на 17,9 ц/га. Необхідно додати, що післядія внесення соломи позитивно позначалась і на урожайності наступних культур сівозміни. При цьому вихід кормових одиниць з 1 га ріллі в сівозміні на фоні без добрив підвищувався на 2,7 ц., а при внесенні мінеральних добрив (N35Р35К85) – на 3,2 ц. Ще більше зростала ефективність використання соломи на добриво при поєднанні її внесення з половинною дозою гною та з сидератами. Уро-

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

жай бульб і збір кормових одиниць з 1 га сівозмінної площі на цих варіантах впритул наближався до їх величини на варіанті з внесенням 10 т/га гною. Подібна закономірність у зміні величини врожаю зерна кукурудзи і продуктивності ріллі в залежності від способів використання соломи спостерігалась і в зерновій сівозміні (табл. 2). Таблиця 2. Вплив органічних добрив на урожай зерна кукурудзи і продуктивність зернової сівозміни (ц/га). Середнє за 2003-2006 рр. Урожай зерна ку­ Вихід к. од. з 1 га курудзи по фонах сівозмінної площі Добриво Без Без N40Р40К120 N35Р35К85 добрив добрив Контроль 41,2 51,1 25,1 37,6 (без добрив) Гній 10 т/га* 55,0 61,0 33,7 45,5 Солома 1,25 т/га ** 46,7 57,3 28,1 40,9 Солома 1,25 т/га + 54,8 60,3 33,2 45,0 гній 5 т/га* Солома 1,25* т/га + проміжний посів 53,2 61,9 32,0 44,7 люпину на зелене добриво НІР0,95,ц/га для органічних добрив 1,6 для фонів живлення 0,9 *Під кукурудзу вносилось відповідно 40 і 20 т/га гною **5 т/га соломи Так, в середньому за 2000-2006 рр. внесення 5 т/га соломи під кукурудзу підвищувало урожай зерна в залежності від фону живлення на 5,5-6,1 ц/га. Приріст виходу кормових одиниць з 1 га ріллі при цьому був у межах 3,0-3,3 центнера. Високу ефективність мало поєднання внесення соломи з половинною дозою гною та проміжним сидеральним посівом. Приріст урожаю кормових одиниць з кожного гектара площі в цій сівозміні становив 7,0-8,4 ц і знаходився практично на рівні варіанту з внесенням гною. Отже, наведені результати наших досліджень дозволяють зробити висновок, що в сівозмінах Полісся основу системи удобрення повинні становити органічні добрива у вигляді гною, гною з соломою, соломи з сидератами, а також соломи у чистому вигляді. Застосування соломи в поєднанні з гноєм і сидератами дозволяє одержувати урожай сільськогосподарських культур практично на рівні рекомендованих доз внесення гною зі значним скороченням енерговитрат і коштів та зменшенням собівартості продукції.

Науковці радять С.П.Надкерничний, Є.П.Копилов, наукові співробітники Чернігівського інституту сільськогосподарської мікробіології, кандидати біологічних наук

МІКРОБНІ ПРЕПАРАТИ ЕФЕКТИВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ РОСЛИН ТА ПІДВИЩЕННЯ УРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

10

Без хімічних і мікробних препаратів (контроль) Обприскування рослин картоплі препаратом банкол Обприскування рослин картоплі препаратом бітоксибацилін Обприскування рослин картоплі бацилотурінгом

80 —— 65 15 —— 16

49(3 бали) ————— 57(4 бали) 10(1 бал) ————— 11(2 бали)

100 —— 100 81 —— 79

15 —— 24

10(1 бал) ————— 14(2 бали)

92 —— 87

Загибель личинок через 6 діб, %

Маса личинок у порівнянні з контролем, %

Варіант досліду

Інтенсивність пошкодження рослин, %

створено новий високоефективний препарат бацилотурінг. Вивчення антифідантної активності бацилотурінгу довело, що цей препарат виявляє високу антифідантну дію щодо личинок колорадського жука (табл. 1) і перевершує загальновідомий біопрепарат бітоксибацилін як за активністю, так і за біологічною ефективністю, яка характеризує кількість загиблих личинок. Таблиця 1. Антифідантна дія препаратів на личинок колорадського жука Кількість пошкоджених рослин, %

Створення та функціонування стабільних і продуктивних агроекосистем постійно вимагає додаткових зусиль, значних витрат та затрат енергії з боку хліборобів шляхом застосування певних методів і засобів захисту рослин від шкідливих організмів, життєдіяльність яких призводить до суттєвого зниження урожаю і погіршення його якості. Так, відомо, що 30-50 відсотків урожаю сільськогосподарських культур втрачається у результаті життєдіяльності 160 видів бактерій, понад 600 - вірусів, 8000 - фітопатогенних грибів, 3000 - комах і 2000 видів бур’янів. Розробкою методів боротьби зі збудниками хвороб займалися ще в Стародавній Греції, де почали застосовувати сірку 2500 років тому. В 1885 році проти борошнистої роси винограду вперше застосували бордоську рідину, потім поряд з препаратами міді широко використовували неорганічні і органічні препарати сірки. В 1930 році у різних країнах почали застосовувати хімічні препарати, в 60-х роках з’явилися перші системні фунгіциди специфічної та профілактичної дії. Хімічний метод захисту рослин від шкідливих організмів і тепер продовжує займати провідне місце серед заходів боротьби за збереження врожаю. Однак для багатьох розвинутих країн актуальною стала необхідність зменшення обсягів застосування пестицидів принаймні на 50 відсотків. Це викликано низкою негативних явищ, які виникають при широкому використанні хімічного методу, а саме: • повсюдно реєструється адаптація шкідливих видів, тобто виникають пестицидорезистентні (стійкі до пестицидів) форми в популяціях шкідників і фітопатогенів, частота виникнення стійких форм шкідливих організмів випереджає створення нових препаратів; • у багатьох випадках пестициди проявляють біоцидну дію на корисну біоту; • виникла проблема накопичення так званих пестицидних залишків, які здатні до міграції в різних системах, наслідком цього є забруднення сільськогосподарської продукції та потрапляння пестицидних залишків в організм людини; • хімічні препарати недостатньо ефективні проти ґрунтових патогенів, які уражають кореневу систему рослин. Вищезазначене спонукає до пошуку високоефективних та екологічно безпечних систем захисту рослин, які були б альтернативою хімічному методу. Серед методів інтегрованої системи захисту рослин важливе місце належить біологічному. У Статуті Міжнародної організації біологічної боротьби, прийнятому в 1971 році, біологічний захист трактується як метод використання живих організмів або продуктів їх життєдіяльності для запобігання або зменшення збитків, яких завдають шкідливі організми, та створення сприятливих умов для діяльності корисних видів. Практичний інтерес до біологічного методу обумовлений тим, що він безпечний для людини і теплокровних тварин. Біологічні препарати не забруднюють довкілля, проявляють високу селективну дію, зручні для виробництва і мають невичерпні ресурси для постійного нарощування обсягів. В економічно розвинених країнах приділяють значну увагу біологічному захисту рослин. Так, департамент землеробства США прийняв положення про те, що сучасний біологічний захист рослин, який застосовується і контролюється відповідним чином, є екологічно безпечною і пріоритетною формою в довгострокових програмах боротьби зі шкідливими організмами. Біологічний захист рослин повинен замінити хімічний в усіх випадках, коли це можливо, як основна стратегія інтегрованої системи захисту рослин. Світова практика використання біологічних агентів як засобів захисту рослин від шкідників свідчить про те, що з природних інсектицидів найчастіше використовують ентомопатогенні бактерії Bacillus thuringiensis. Відомо понад 1 тисячу штамів B. thuringiensis, які вибірково вірулентні проти певних груп шкідників. Виробництво препаратів на основі зазначених бактерій є рентабельним і безпечним для обслуговуючого персоналу. Ці препарати безпечні при широких масштабах використання, ефективні проти численних шкідників - 150-180 видів комах. Інтерес до представників B. thuringiensis не згасає, з’являються все нові і нові препарати в США, Німеччині, Франції, Чехії, Словаччині, Югославії, Румунії, Італії, Польщі, Росії та інших країнах. В Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН на основі B. thuringiensis Л-4

—— 96 —— 97 94 —— 85

20 10(1 бал) 77 90 —— ————— —— —— 17 14(2 бали) 81 91 Примітка. Тут і в наступній таблиці у чисельнику - дані за 2005 рік, у знаменнику - середні дані за 2001-2005 рр. Показано, що хімічний засіб банкол і препарати на основі B. thuringiensis по-різному діють на личинки колорадського жука. При обробці рослин картоплі банколом переважна більшість личинок (97%) гине вже впродовж трьох діб, тоді як після отруєння біопрепаратами личинки спочатку голодують, що є виявом антифідантної дії цих засобів, і тільки через 6-7 діб гинуть. З вивчених біопрепаратів більш ефективним щодо зниження чисельності личинок виявився бацилотурінг. Всі препарати, що використовувалися в польових дослідах, виявляючи високу ентомоцидність, різко обмежуючи чисельність личинок колорадського жука, забезпечили надійний захист картоплі, що сприяло значному приросту врожаю (в середньому за п’ять років - 86-99%) та поліпшенню якості бульб (табл. 2). Таблиця 2. Урожайність картоплі сорту Луговська на дерновосередньопідзолистому ґрунті при застосуванні мікробних препаратів (польовий дрібноділянковий дослід) Приріст урожаю Урожай, ТоварВаріант досліду ц/га ність, % ц/га % 123 68,8 Без хімічних і мікробних —— —— --------препаратів (контроль) 84 55,7 213 85,9 90 73,2 Обприскування рослин —— —— —— —— банколом 166 78,9 82 97,6 202 90 79 64,2 Обприскування рослин —— —— —— —— бітоксибациліном 156 79,8 72 85,7 222 91,0 99 80,5 Обприскування рослин —— —— —— —— бацилотурінгом 167 86,1 83 98,8 НІР05 (2005 р.)

15,8 4,7

Кращим засобом захисту картоплі від колорадського жука серед біопрепаратів виявився бацилотурінг, при застосуванні якого урожай бульб зріс в 1,5-2,0 рази порівняно з контрольним варіантом і суттєво поліпшилась якість бульб (товарність 80-82 проти 56 % у контролі). За ефективністю бацилотурінг не поступався хімічному препарату банкол. Таким чином проведеними дослідженнями встановлено, що створений нами мікробний препарат бацилотурінг є високоефективним і екологічно безпечним засобом захисту картоплі та інших культур від колорадського жука. При його застосуванні забезпечується надійний захист рослин і значний приріст урожаю, поліпшується якість одержаної продукції за одночасного збереження навколишнього середовища від забруднення засобами хімізації. Для захисту рослин від збудників хвороб створено препарати на ос-

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

Науковці радять

Чернігівщина аграрна №3(7), березень 2007

дані можуть слугувати переконливим аргументом щодо ефективності новоствореного препарату. Вірогідний приріст урожаю отримано також у варіанті з вітаваксом 200 ФФ, однак за цим показником вітавакс значно поступався хетоміку. Отже, суттєве зменшення ураженості пшениці ярої кореневими гнилями, підвищення антагоністичного потенціалу ґрунту, що мали місце при використанні хетоміка, все це забезпечило значний приріст урожаю культури - 30,1%. Висока ефективність використання мікробного препарату хетомік як засобу захисту ячменю ярого від фітопатогенних грибів доведена результатами польового досліду (табл. 4). Таблиця 4. Ураженість рослин ячменю ярого кореневими гнилями Фаза розвитку рослин Молочно-воскова стиглість, % поширення хвороби

розвиток хвороби

біологічн а ефектив­ ність

Без внесення хімічних і мікробних препаратів (контроль) Фундазол Хетомік Ризоентерин Azospirillum brasilense Хетомік + A. brasilense Ризоентерин + хетомік НІР05

біологічна ефектив­ ність

Варіант

розвиток хвороби

Вихід у трубку, % поширення хвороби

нові бактерій і грибів, налагоджено їх випуск. Так, на основі Bacillus subtilis розроблено препарат фітоспорин, який ефективний проти фітопатогенних грибів і бактерій. Ефективно використовується проти ґрунтових фітопатогенів препарат триходермін, що виготовляється на основі представників роду Trichoderma - широко поширеного сапротрофного ґрунтового гриба. Одним із аспектів біологічного захисту рослин від збудників хвороб є використання мікроорганізмів, паразитів грибів другого порядку, або гіперпаразитів. Найбільш перспективними серед мікроміцетів розглядаються види роду ампеломіцес. Перспективними біоагентами мікробних препаратів є бактерії роду Pseudomonas, які здатні продукувати сидерофори. Основна властивість сидерофорів - комплексування доступного мікроорганізмам заліза, за відсутності якого фітопатогенні гриби та інші мікроорганізми припиняють свій розвиток. Характеризуються бактерії роду Pseudomonas також іншими корисними властивостями. Вони здатні розчиняти фосфорні сполуки, синтезувати регулятори росту рослин, утилізувати ксенобіотики та інше. Давню історію мають спроби використання для біозахисту рослин антибіотиків, зокрема проти листостеблових інфекцій. В США і Японії налагоджено випуск препаратів, що містять антибіотики актидіон, касуломіцин, поліоксин та інші, їх широко використовують проти грибних збудників хвороб. Для поліпшення живлення рослин та захисту від збудників кореневих хвороб в Інституті сільськогосподарської мікробіології УААН розроблено новий високоефективний та екологічно безпечний мікробний препарат хетомік. Він створений на основі гриба-антагоніста з роду хетомій. Біопрепарат являє собою порошок коричневого кольору, один грам якого містить 1-2 мільярди спор. Він рекомендується для поліпшення живлення рослин та захисту від таких хвороб, як: • кореневі гнилі зернових і зернобобових культур; • сіра та біла гнилі гороху, сої, соняшнику, овочевих культур; • фузаріоз і фузаріозне в’янення гороху, сої, люпину, льону, багаторічних трав, овочевих культур; • фузаріозна гниль і коренеїд цукрових буряків; • звичайна і срібляста парша картоплі; • ризоктоніоз картоплі та овочевих культур. Хетомік застосовують для передпосівної обробки насіння або вносять у ґрунт разом з органічними добавками (гноєм, соломою тощо). Результати багаторічних вегетаційних, польових і виробничих дослідів довели: хетомік має високу селективну дію та післядію, не забруднює довкілля і надійно захищає рослини від кореневих хвороб. Високу ефективність препарату підтверджує те, що при його застосуванні врожайність пшениці озимої підвищується на 15-20, пшениці ярої - 20-30, ячменю ярого - на 20-30, люпину жовтого - на 15-22, сої - на 15-18, томатів - на 30, цукрових буряків і картоплі - на 15-20, соняшнику - на 18-20 відсотків. Про доцільність використання хетоміка як засобу поліпшення живлення рослин пшениці ярої сорту Рання-93 та захисту від кореневих гнилей свідчать результати польових дослідів з цією культурою (табл. 3). Таблиця 3. Вплив біопрепарату хетомік на ураженість рослин пшениці ярої кореневими гнилями та урожайність культури в польових дослідах (середнє за 2002-2004 рр.) Варіант досліду Обробка насіння Обробка Показники Конвітаваксом 200 насіння троль ФФ, 34% хетоміком Поширення хвороби (в %) - у фазу колосіння 39,1 32,5 13,6 - у фазу воскової стиглості 47,5 37,9 16,6 Розвиток хвороби (в %): - у фазу колосіння 6,4 4,7 1,7 - у фазу воскової стиглості 12,9 10,0 3,2 Біологічна ефективність (у %): - у фазу колосіння ---26,4 70,8 - у фазу воскової стиглості ---27,3 73,7 Урожай, ц/га 21,6 24,8 32,4 Приріст урожаю: - ц/га ---3,2 6,5 -% ---14,8 30,1 Наведені в табл. 3 дані свідчать про високу ефективність використання біопрепарату хетомік як засобу захисту пшениці ярої від фітопатогенних грибів. Так, у варіантах, де використовували цей препарат, рослини значно менше уражувались кореневою гниллю (поширення хвороби 13,6-16,6%, розвиток хвороби - 1,7-3,2 в середньому за 2002-2004 рр. залежно від фаз розвитку рослин), ніж у контрольному варіанті (поширення хвороби - 39,147,5, розвиток хвороби - 6,4-12,9%). Тобто, поширення хвороби зменшилося в середньому в 2,9 раза, а інтенсивність прояву - у 3,9 раза. Використання хімічного препарату вітавакс 200 ФФ, 34% також виявилось ефективним. Однак вітавакс значно поступався мікробному препарату хетомік. Важливими інтегральними показниками, які свідчать про ефективність застосування тих чи інших засобів, що привносяться людиною в агроекосистеми, є отриманий урожай і його якість. Про позитивний вплив хетоміка на урожайність пшениці ярої можна судити, виходячи з даних табл. 3. Наведені

40,5

5,8

----

48,7

16,5

----

30,8 7,6 31,9 25,9 11,0 16,6 4,39

4,5 1,2 3,5 3,0 1,2 1,2 1,71

22,3 78,5 39,6 47,6 78,5 78,5 6,31

42,2 7,0 30,7 24,9 16,3 10,9 3,40

7,6 0,8 4,8 3,9 2,1 1,6 1,49

53,7 95,3 70,9 76,3 86,8 90,3 3,93

Так, у варіанті, де використовували цей препарат, рослини значно менше уражувались кореневою гниллю (поширення хвороби 7-7,6%, розвиток хвороби 0,8-1,2 залежно від фази розвитку рослин), ніж у контрольному варіанті (поширення хвороби 40,5-48,7, розвиток хвороби 5,8-16,5%). Тобто, поширення хвороби зменшилося в середньому в 6,1 раза, а інтенсивність прояву - більш як в 11 разів. Використання хімічного препарату фундазол не забезпечило надійного захисту рослин від ураження кореневими гнилями. В цьому випадку поширення хвороби зменшилося лише на 6,5-9,7% порівняно з контролем, а розвиток хвороби - на 1,3-8,9%. Використання азотфіксуючих бактерій також сприяло зменшенню ураженості рослин кореневими гнилями і було ефективнішим, ніж використання фундазолу. Значне зменшення ураженості ячменю ярого кореневими гнилями і поліпшення азотного живлення рослин, яке мало місце при використанні мікробних препаратів, забезпечило значний приріст урожаю культури - 16,426,1%. Застосування ж хімічного препарату фундазол сприяло збільшенню урожайності лише на 6,2%. Найефективнішим виявилося поєднане застосування гриба-антагоніста та азотфіксуючих бактерій (табл. 5). Таблиця 5. Урожайність ячменю ярого та азотфіксуюча активність у його кореневій зоні Варіант Без внесення хімічних і мікробних препаратів (контроль) Фундазол Хетомік Ризоентерин Azospirillum brasilense Хетомік + A. brasilense Ризоентерин + хетомік НІР05

Урожай­ ність, ц/га

%

Азотфіксуюча активність у фазі колосіння, нМ етилену/ посудину за годину

Приріст урожаю ц/га

22,4

----

----

82,0

23,8 27,2 26,1 26,8 27,9 28,3 1,28

1,4 4,8 3,7 4,4 5,5 5,9

6,2 21,4 16,5 19,6 24,5 26,3

79,3 98,0 136,0 154,0 184,0 121,0 31,78

Отже, результати досліджень свідчать про високу ефективність використання вищезгаданих мікробних препаратів як засобів поліпшення азотного живлення рослин та захисту від кореневих гнилей. Найбільшому приросту урожаю ячменю ярого сприяло спільне застосування грибаантагоніста та азотфіксуючих бактерій. Вартість гектарної норми препарату хетомік, виготовленого в лабораторних умовах, відповідає вартості хімічного препарату вітавакс 200 ФФ. За ефективністю мікробний препарат хетомік значно переважає хімічний. Слід зазначити, що застосування тільки біологічного методу не дозволяє повністю захистити сільськогосподарські культури від шкідників і збудників хвороб. Тільки інтегрований захист рослин, який являє собою ідеальну комбінацію біологічних, агротехнічних, селективно-генетичних, хімічних та організаційно-господарських методів, спрямованих проти комплексу шкідників і хвороб у конкретній еколого-географічній зоні на певній культурі, при якому здійснюється регулювання чисельності шкідливих видів до економічного порогу шкідливості і зберігається життєдіяльність природних корисних організмів, ставить надійний заслін перед шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур.

11

М О О Р З Г АЇ А

ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА СЕЛУ:

КА

СУМИ ЗРОСТАЮТЬ

У березні область отримала перші 23,6 мільйона гривень державних коштів для фінансування цільових програм підтримки агропромислового комплексу. Загалом фінансування напрямків допомоги селу, яких більше двадцяти, становиНарешті в області досягнуто найвищої за всі роки існування незалежтиме понад 130 мільйонів гривень. Близько 70-и ної України продуктивності худоби. Торік у сільгосппідприємствах надоєвідсотків цієї суми протягом року планується витно в середньому 3 тисячі кілограмів молока на корову. Це на 6 відсотків ратити на компенсації аграріям за посів озимих більше, ніж у 2006 році. Господарства половини районів подолали і цей та ярих культур, часткову компенсацію вартості рубіж, а наприклад, в Ічнянському районі показник становить більше 4-ох молодняку великої рогатої худоби великоваготисяч кілограмів. До трійки лідерів також входять тваринники Варвинсьвих кондицій. Вперше у нинішньому році будуть кого та Прилуцького районів, де відповідно надоєно 3850 і 3775 кілогранадані кошти на компенсацію за придбання мінемів молока на корову. Найвищі темпи зростання продуктивності - 24 відральних добрив вітчизняного виробництва. Як сотки – зафіксовано у Ріпкинському районі. А ось валове виробництво і завжди, приділятиметься увага таким напряммолока, за підсумками минулого року, на жаль, зменшилось майже на 1 кам, як здешевлення кредитів, допомога підвідсоток. Його показник становить понад 180 тисяч тонн, з яких близько приємствам, що постраждали від несприятливих четвертої частини припадає на господарства Бахмацького та Ічнянського погодних умов, селекції у тваринництві та рослинрайонів. ництві. Матимуть підтримку фермери при купівлі першого трактора чи комбайна, бджолярі, тваринники за приріст корів молочного напрямку, вівцематок, поголів’я телиць і таке інше. Фінансуватимуться і соціальні програми допомоги селу: розвиток сільського спорту, підтримка дітей працівників АПК, фінансування програми молодіжного будівництва на селі «Власний дім». І хоча обсяги цієї допомоги у співвідношенні з іншими програмами Через перенасичення ринку цукру і невиконання дезначно менші, все-таки з року в рік суми зростають. ржавою положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» в частині дотримання мінімальних цін і квотування продукції цукрові заводи і бурякосіючі сільгосппідприємства несуть суттєві збитки: близько 1-єї гривні за реалізований кілограм цукру. Такі цифри озвучено на засіданні Ради асоціації «Чернігівцукор», яка пройшла у товаристві «Журавка» Варвинського району за участю першого заступника Національної асоціації цукровиків України Відповідь на це запитання шукали учасники обласного семінару, який Петра Борисюка. Підбиваючи підсумки робопройшов у Чернігові за участю нідерландських та столичних спети бурякоцукрового комплексу області, генеціалістів у тваринницькій галузі. Як правильно годувати і доглядати ральний директор асоціації «Чернігівцукор» корів, щоб вони давали не 3 тисячі кілограмів молока на рік, а 9 і більМикола Шкурко зауважив, що торік вдалося ше, керівникам сільгосппідприємств області та фермерам розповідали заготовити найбільшу кількість сировини за постачальники кормових добавок найбільшої у світі голландської фірвсі роки вирощування цукрових буряків у ми «Трау Нутрішн» та представники київської консалтингової аграррегіоні – 800 тисяч тонн. Приріст відбувся ної компанії «Молоко». Зазначалося, що молочна галузь починається за рахунок підвищення врожайності, яка в насамперед із селекції, адже генетично відібрані корови навіть при середньому склала 350 центнерів з гектара. однакових обсягах кормів дають значно більше молока. В області при За весь сезон цукроваріння чотирма заводатакому підході продуктивність дійної череди одразу зросла б принаймми Чернігівщини вироблено 84 тисячі тонн ні до 5-и тисяч кілограмів молока за рік. Гості з Нідерландів поділились готового продукту при квоті 74 тисячі тонн. власним досвідом ведення молочного скотарства. Зокрема, фермери Тобто, перевиробництво цукру становить 10 там утримують худобу в окремих групах, молоко одразу після доїння тисяч тонн. Щодо перспективи розвитку цукохолоджується до відповідної температури, завдяки чому довше зберіровиробництва у нинішньому році, то сьогається, має кращі якісні властивості, а відтак дорожче продається. годні робити прогнози ще зарано. Учасники Наприклад, у перерахунку на гривні голландські фермери з кожного засідання ухвалили рішення звернутись до кілограма молока отримують 40 копійок прибутку. Кабінету Міністрів України з проханням усіма можливими засобами захистити галузь від занепаду. Лише після отриманих гарантій можна буде говорити про збереження посівних площ під цукровий буряк та розвиток переробних підприємств.

3-ТИСЯЧНИЙ РУБІЖ ПОДОЛАНО!

СОЛОДКЕ ЖИТТЯ: БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

ЧОМУ НАШІ КОРОВИ ДАЮТЬ МОЛОКА УТРИЧІ МЕНШЕ, НІЖ ГОЛЛАНДСЬКІ?

12

Чернігівський інститут АПВ УААН

(по мережі дослідних господарств) пропонує елітне насіння ярих зернових, зернобобових культур та картоплі під урожай 2007 року Репро­дукція

Зона вирощування

Рання 93 Краса Полісся

еліта еліта

ЛП ЛП

Носівський 21 Варіант Цезар Соборний Аскольд Персей Пеяс

еліта еліта еліта еліта еліта еліта еліта

Л П ЛП П П П СЛП

Культура, сорт

Група стиглості

Призначен-ня

Ціна, грн./т

цінний цінний

1626 1626

пивоварний зернофураж. пивоварний пивоварний пивоварний зернофураж. пивоварний

1346 1346 1346 1346 1346 1346 1346

зернофураж. цінний цінний цінний зернофураж.

1159 1159 1159 1159 1159

цінний

3754

цінний

2208

високобілк. високобілк.

2227 2227

Пшениця яра середньоранній середньостиглий

Ячмінь ярий середньоранній середньостиглий середньоранній середньостиглий середньостиглий середньопізній середньостиглий Овес Деснянський Нептун Небесний Райдужний Чернігівський 28

еліта еліта еліта еліта еліта

ЛП П П П СЛП

середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий Гречка

Українка

еліта

СЛП

середньостиглий Просо

Київське 87

еліта

СЛП

середньоранній Вика яра

Білоцерківська 96 Білоцерківська 10

еліта еліта

ЛП ЛП

середньостиглий середньостиглий

Картопля Назва сорту Веста Косень 95 Повінь (Н) Серпанок Доброчин (Н) Малич Фантазія (Н) Невська Довіра Забава (Н) Багряна Віринея Слов’янка (Н) Тетерів (Н)

Зона ПЛС ПЛС ПЛС ПС П ПЛ ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС П ПЛС ПЛ

Урожайність, ц/га 430 450 460 450 450 440 485 450 445 465 455 450 520 450

Вміст крохмалю, % 15-16 14-15 15-16 13-14 15-16 16-17 18-19 12,1 16-17 14,5-16,5 15-16 15-16 12-13 15-16

Смакові якості, балів 4,3 3,7 4,4 4,0 4,3 4,1 4,3 3,8 4,0 4,4 4,3 4,2 3,7 4,2

Колір шкірки

м’якуша

Ціна, грн./т

білий рожевий рожевий рожевий рожевий білий рожевий білий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий

білий білий кремовий кремовий білий білий білий білий білий білий білий жовтий кремовий білий

3500 3000 4000 3500 3000 3500 3500 3000 3500 4000 3000 3500 4000 3500

Умовні позначення: (Н) – стійкий проти картопляної нематоди. Зона: П – Полісся, Л – Лісостеп, С – Степ. Насіння сертифіковано. Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі. Умови бартерного обміну обговорюються додатково. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур.

За довідковою інформацією звертатися за адресою та телефонами: 17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., тел. (04646) 3-63-10, (директор); 3-63-18, (прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насін.) факс (04646) 3-63-10

Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал березень 2007 р. №3(7) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А

Читайте та передплачуйте “Чернігівщину аграрну” на 2007 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс - 96225. Передплатна ціна на рік - 96 грн.