№4(8), квітень 2007
Сьогодні в номері: • ФОТОРЕПОРТАЖ Обласний осередок Аграрної партії України: час діяти
1
• О.Ю. Локоть, В.В. Карачко Тукосуміші: стан і перспективи застосування
2
• А.Г. Бардаков, І.О. Кобижча, А.А. Клочко Люпиносіяння необхідно відроджувати
4
• М.М. Назаренко Рання сівба кукурудзи в умовах Полісся України
7
• М.О. Сардак Адаптовані до місцевих умов сорти та їх технологічне забезпечення - запорука ефективного зерновиробництва
9
• О.О. Данилевський Підсосний період: що треба про нього знати ?
11
НОВИНКА!
Цибуля «Господиня»
Новинки
Цибуля «Господиня»
Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібридизації сорту «Буран» з
гібридом «Копра» і подальшим індивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, скоростиглість та імунітет до основних хвороб зони. З 2005-ого року
переданий до державної мережі сортовипробування. Сорт гострий, універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням.
Новий сорт цибулі «Господиня» створений методом гібриЗберігаєтьсядизації 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній сорту «Буран» з гібридом «Копра» і подальшим інкультурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. дивідуально-родинним добором на врожайність, лежкість, Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п»ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. скоростиглість та -імунітет Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок білий, товщиною 7-8 мм. Вміст до основних хвороб зони. З сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%. 2005-ого року переданий Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. до державної мережі сортоЗа більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися завипробування. адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, гострий, Чернігівська область. Сорт Телефон 2-16-71. універсального використання. Вирощується в однорічній та дворічній культурах. Вегетаційний період - 110-120 днів. Характеризується хорошим визріванням і дозарюванням. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків. Зберігається 7-8 місяців, лежкість - 98 відсотків. Загальна врожайність при однорічній культурі вирощування - 32,0-36,0 т/га, а товарна - 30-34 т/га. Цибулина щільна, одногніздна, дво- або п’ятизачаткова, округла. Індекс - 0,9-1,0. Маса товарної цибулини - 60-100 г. Покривних лусок - 3-4, їх колір коричневий із золотистим відтінком, колір соковитих лусок - білий, товщиною 7-8 мм. Вміст сухої речовини - 15,3%, цукрів - 9,4%, вітаміну С -9,4мг/%. Сорт толерантний до основної хвороби - пероноспорозу. Рівень достигання перед збиранням - 95 відсотків, а після дозарювання - 97 відсотків.
За більш докладною інформацією стосовно нового сорту цибулі «Господиня» звертатися за адресою: 17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон 2-16-71.
Новинки Ярий ячмінь – «Носівський голозерний» Носівською селекційно-дослідною станцією створено новий сорт ярого голозерного ячменю – «Носівський голозерний». Сорт виведений шляхом добору голозерної форми з гібридної популяції, отриманої від схрещування плівчастого ячменю своєї селекції «Шанс» та голозерного зразка мексиканського походження. За даними досліджень, сорт «Носівський голозерний» за врожайністю, стійкістю до вилягання та основних хвороб наближається до кращих плівчастих і суттєво переважає їх за вмістом протеїну та іншими показниками. Так, у роки досліджень (2004-2006) вміст протеїну в «Носівському голозерному» становив 15,2-17,32 %, що на 2,4-4,5 % більше, ніж у сорту «Галактик» (стандарт). Маса 1000 зерен у голозерного сорту склала 50-53 г, натура зерна 794 г/л. Новий сорт ярого ячменю «Носівський голозерний» може бути використаний насамперед у комбікормовій (птахівництво, свинарство) та харчовій промисловості (добавка для отримання дієтичних сортів хліба, виробництво перлової крупи з підвищеною харчовою цінністю і ін.), а також у якості цінного зернофуражу для прямого згодовування.
Докладнішу інформацію можна отримати, звернувшись за адресою: с. Дослідне Носівського району Чернігівської області, 17131, або зателефонувавши за номером
8-242- 2-16-71.
Є така партія! ФОТОРЕПОРТАЖ
Обласний осередок Аграрної партії України: час діяти На Чернігівщині створено обласну організацію Аграрної партії України. Рішення про це ухвалено 30 березня на установчій конференції, що відбулась у с. Прогрес Козелецького району на базі Чернігівського інституту АПВ УААН. Учасники форуму дійшли спільної думки про необхідність та актуальність створення в області партійного осередку АПУ, оскільки після установчого з’їзду партії в усіх регіонах України триває її розбудова. Наголошувалось: Аграрна партія України відрізняється від інших партійних формувань тим, що її головна мета – захист інтересів сільських трудівників, розвиток села та підвищення добробуту селян. Йшлося і про створення у кожному селі партійних осередків та залучення молоді до лав Аграрної партії України. Учасники конференції одноголосно обрали головою обласної організації АПУ колишнього директора Чернігівського інституту агропромислового виробництва, нині виконуючого обов’язки вченого секретаря УААН І.В.Гриника. Також відбулись вибори його заступників, членів виконкому та делегатів на І-ий з’їзд Аграрної партії України.
Учасників конференції вітає директор Чернігівського інституту агропромислового виробництва УААН С.В. Дерев’янко. Під час голосування його обрано одним із заступників голови обласної організації Аграрної партії України
Участь в установчій конференції взяли понад 60 представників з різних куточків Чернігівщини. 12 з них представлятимуть область на І-ому з’їзді Аграрної партії України у Києві « ... із цим прапором ми будемо відстоювати інтереси аграріїв на різних владних рівнях. Переконані, що під наше знамено стануть тисячі сільських жителів області. Особливу надію покладаємо на молоде покоління»
Новообраний голова обласного осередку Аграрної партії України І.В. Гриник: « ... наша партія виражає інтереси всіх присутніх на конференції. Її відродження – надзвичайно визначна подія для селян, адже саме вона покликана захищати сільських трудівників і дбати про підвищення їхнього добробуту»
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
«Ми «за» нашу – Аграрну партію України!»
НАУКОВЦІ РАДЯТЬ О.Ю. Локоть, завідувач відділу маркетингу інновацій та інноваційного провайдингу Чернігівського інституту АПВ УААН, доцент, кандидат сільськогосподарських наук, В.В. Карачко, головний агроном ЗАТ “УкрАгроНПК”
Тукосуміші: стан і перспективи застосування В умовах ринкової економіки виробництво конкурентоспроможної продукції рослинництва немислиме без впровадження технологій вирощування сільськогосподарських культур, які забезпечують підвищення окупності енергоресурсів та використання ФАР. Це агротехнології точного вирощування рослин, які передбачають такі основні агро засоби, як створення оптимальних умов для забезпечення розвитку рослин на всіх стадіях вегетації, коли вносять індивідуальні норми добрив і засобів захисту рослин відповідно до потреб рослин на окремих ділянках конкретного поля. Традиційне внесення складних мінеральних добрив зі співвідношенням N:P:K – 1:1:1, які найчастіше постачаються промисловістю, дає віддачу на рівні 50-60 %, оскільки при цьому не враховуються індивідуальні вимоги не тільки кожної культури, але і кожного окремого поля. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є виготовлення сухих змішаних добрив. Склад таких тукосумішей залежить від особливостей ґрунту, культури, що вирощується, та запланованого рівня врожаю. При цьому головною умовою для створення якісних сумішей є правильний підбір вихідних матеріалів з конкретними хімічними та фізичними властивостями, а також наявність сучасного устаткування для змішування. Такі суміші повинні бути у вигляді твердих сухих гранул приблизно однакового розміру. Це забезпечує більш рівномірний розподіл поживних елементів при внесенні у ґрунт. В сучасних умовах у виробництві тукосумішей використовують сечовину, аміачну селітру, амофос, сульфат калію, хлористий калій та різні марки складних комплексних добрив. Якісні сухі тукосуміші за економічною ефективністю не поступаються аналогічним маркам, де всі компоненти знаходяться в одній гранулі. А при застосуванні їх з урахуванням потреб конкретного поля та культури економічна ефективність їх може значно перевищувати стандартні складні добрива. Виробництво сухих тукосумішей найбільш розповсюджене в США, де у загальному збуті мінеральних добрив їх частка сягає 50 %. Система сухого ту-
козмішування широко застосовується в Канаді, країнах Західної Європи. Наприклад, у Великобританії на частку сухих тукосумішей припадає до 30 % усіх комплексних добрив – приблизно 1 млн. тонн. В Ірландії теж використовують 1 млн. тонн тукосумішей, що становить близько 80 % усіх комплексних добрив. Широко використовують марки цих добрив у Німеччині, Японії, Індії, Бразилії. За останні 8 років тукозмішувальне виробництво отримало друге народження в Росії, де на початок 2006 року налічувалося до 23 підприємств з виробництва тукосумішей із сумарною потужністю понад 1 млн. тонн мінеральних добрив у фізичній вазі. Головними їх виробниками на ринку РФ є “Фосагро” та “Акрон”, які налагодили випуск понад 70 марок тукосумішей. Виробництвом тукосумішей в Росії займається і кілька іноземних компаній. В усьому світі тукосуміші виготовляються в першу чергу для внутрішнього ринку. Росія є винятком з цього правила: вона 60-80 % усіх вироблених тукосумішей експортує переважно у країни Західної Європи. У зв’язку з економічними проблемами
у сільськогосподарських товаровиробників України з’явилися численні рекомендації про мінімальні дози добрив під культури, заміну їх стимуляторами росту та іншими засобами. До них варто ставитися критично і розглядати як додаткові заходи, бо живлення є основою формування продуктивності всіх культур. Останніми роками в Україні галузь виробництва льону-довгунця стала низькорентабельною. Однією з причин цього є саме зменшення обсягів внесення мінеральних добрив на полях сівозміни та порушення співвідношення між поживним азотом, фосфором і калієм при внесенні туків безпосередньо під льон. Але цікавим є те, що нині зростає потреба в насінні льону на внутрішньому і особливо на зовнішньому ринках. Ринок насіння льону на сьогодні ще далеко не заповнений, навпаки цей товар у значному дефіциті. Його найголовнішими споживачами є міжнародні трейдери. Окрім цього, на півдні України починає значною мірою змінюватися структура посівних площ. Це потребує впровадження олійної культури, яка в посушливих умовах зони Степу давала
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
НАУКОВЦІ РАДЯТЬ б прибуток на рівні з соняшником і була хорошим попередником під озиму пшеницю. Перспективу розширення посівних площ у цьому напрямку має льон олійний. Тому з 2003 по 2006 рр. площі під ним збільшилися більш ніж у 2 рази. Збільшують площі посіву його не тільки в Степу та Лісостепу, виявляють зацікавленість цією культурою і в господарствах Полісся. Збільшити виробництво насіння льону-довгунця та льону олійного можна і завдяки відповідній системі живлення, оскільки коренева система цих культур відносно слабкорозвинута, має середню засвоювальну здатність, їх вегетаційний період короткий (від 80 до 120 днів залежно від сорту і погоди). Тому удобрення має повною мірою забезпечувати їх біологічні вимоги, а відтак - бути достатнім і добре збалансованим. У 2006 році в умовах ДП ДГ “Прогрес” Чернігівського інституту АПВ УААН була проведена науково-виробнича перевірка на експериментальному полігоні зональної ефективності внесення сухих тукосумішей марки “Урожай” виробництва ЗАТ “УкрАгроНПК”. Основними компонентами тукосуміші були сечовина, амофос, хлористий калій, сульфат калію та кизеріт (сірчанокислий магній). Схема варіантів наведена в таблиці. Метою дослідження був пошук найбільш ефективних комбінацій компонентів тукосуміші та встановлення ступеня впливу їх на ріст, розвиток та продуктивність льону-довгунця сорту Чарівний. Таблиця. Порівняльна ефективність різних видів тукосумішей при вирощуванні льону-довгунця сорту Чарівний, 2006 р.
3.
4.
Динаміка росту рослин, см Урожай насіння
Урожай соломи
Показник
N30P60+K90 (K2SO4)+Mg25
2
Повнота сходів
4
N30P60+K90 (K2SO4)
1
3
N30P60+K90 (KCl)
№ зп
2
Без добрив (контроль)
Варіант 1
шт./м2
1016
1032
1096
1170
% до вихідної
50,8
51,6
54,8
58,5
% до контролю
100,0
101,6
107,9
115,1
“ялинка”
11,7
15,2
15,7
16,6
швидкій ріст
46,1
49,6
53,3
54,4
бутонізація
62,1
70,6
72,6
74,0
цвітіння рання жовта стиглість ц/га + ц/га до контролю % до контролю
93,2
95,0
96,8
97,9
93,6
95,8
97,2
98,4
100
144
168
186
ц/га + ц/га до контролю % до контролю
33,9
68,9
73,0
92,8
-
+35,0
+39,1
+58,9
100
203
215
274
4,8
9,8
10,4
13,2
-
+5,0
+5,6
+8,4
9.
ц/га Урожай + ц/га до контдовгого ролю волокна % до контролю Кількість рослин перед збиранням, % Висота загальна рослин, технічна см Кількість коробочок на 1-й рослині, шт. Діаметр стебел, мм
10.
Маса 1000 насінин, г
5. 6. 7. 8.
5,0
7,2
8,4
9,3
-
+ 2,2
+ 3,4
+ 4,3
100
204
217
275
100
100,6
104,3
105,2
91,5
93,6
93,8
94,6
79,6
81,2
82,4
83,2
5,4
5,5
5,7
6,4
2,0
2,0
1,9
1,9
4,4
4,5
4,6
4,6
Сівбу льону було проведено 16 травня. Початок сходів відзначено 19 травня, а повні сходи - 22 травня. У фазу “ялинки” рослини вступили 14 червня. Міжфазний період швидкого росту рослин спостерігався з 25 червня, фаза бутонізації – 2 липня, цвітіння – 12 липня. Зелена стиглість була помічена 23 липня, а рання жовта - 30 липня.
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
Динаміка вмісту продуктивної вологи в орному (0-20 см) та підорному (20-40 см) шарах ґрунту відповідно була такою: сходи – 18,6 та 21,6 мм, “ялинка” – 9,7 та 15,3 мм, бутонізація – 12,7 та 20,5 мм, цвітіння – 5,0 та 1,9 мм. Як бачимо, у фазі цвітіння кількість продуктивної вологи у ґрунті під рослинами льону сягала критичних величин. У процесі дослідження встановлено, що повнота сходів льону була дещо кращою при внесенні тукосуміші у складі сечовини, амофосу, сульфату калію та магнію (N 30P 60K 90Mg 25 - варіант 4). На цьому варіанті повнота сходів була вищою порівняно з абсолютним контролем (без добрив) на 15,1 %, в інших варіантах тукосумішей це перевищення зафіксовано на рівні 1,6-7,9 %. Як бачимо, додавання до складу тукосуміші магнію сприяло зростанню повноти сходів на 6,7 % (варіант 4 до варіанту 3). Аналіз щільності рослин на одиниці площі перед збиранням показав, що ця тенденція зберігалася до кінця вегетації рослин. Вивчення динаміки росту льону показало, що внесення мінеральних добрив прискорювало ростові процеси, внаслідок чого рослини мали більшу висоту порівняно з контролем. Особливо посилювались ростові процеси у льону на ранніх стадіях вегетації. В середньому на удобрених варіантах загальна висота рослин була вищою за контрольні параметри на 1-18 % залежно від складу тукосуміші. Це стосується і технічної довжини рослин – цей показник був більший за контрольний на 1,6-3,6 см. Щодо індивідуальної продуктивності рослин, то дослідження показали, що на кількість коробочок на одній рослині льону експериментальних варіантів мали вплив як мінеральні добрива, так і склад тукосумішей. Найменша кількість коробочок на рослині формувалась у посівах без використання добрив, а при внесенні N 30P 60K 90Mg 25 вона була максимальною – 6,4 шт. Маса 1000 насінин досліджуваних варіантів певною мірою також залежала від добрив та їх складу. Внесення тукосуміші в оптимальному складі (варіант 4) суттєво вплинуло на формування врожаю насіння та довгого волокна. Так, різниця врожаю на варіанті 4 порівняно з контролем склала: по насінню - 4,3 ц/га (86 %), довгому волокну - 8,4 ц/га (175 %), по відношенню до інших варіантів (2 та 3) підвищення врожаю відповідно становило - 2,1-0,9 ц/га (29,2 – 10,7 %) та 3,4 -2,8 ц/га (34,6 – 26,9 %). Порівняльна оцінка впливу складу тукосуміші на врожайність льону дає підставу стверджувати, що за рахунок цього агротехнічного заходу можна суттєво вплинути на її величину. Таким чином, найбільш ефективним в умовах зони північно-східного Полісся під льон-довгунець є внесення тукосуміші на базі сечовини, амофосу, сірчанокислого калію та магнію у дозі N30P60K90Mg25.
НАУКОВЦІ РАДЯТЬ А.Г. Бардаков, заступник директора з наукової роботи Чернігівського інституту АПВ, кандидат сільськогосподарських наук, І.О. Кобижча, заввідділом насінництва Чернігівського інституту АПВ, А.А. Клочко, державний інспектор Чернігівського державного центру експертизи сортів рослин
Люпиносіяння необхідно відроджувати Чернігівщина, клімат та ґрунтові умови якої сприятливі для вирощування цієї культури, була однією з перших в Російській імперії, котра стала використовувати люпин у виробництві. Його у нас почали сіяти в 1903 році у Городнянському та Глухів ському повітах (останній на той час входив до меж Чернігівської губернії). В 1910 році були організовані колективні досліди по вивченню цієї культури. Однак, незважаючи на пропаганду земської агрономії щодо доцільності використання люпину на зелене добриво, масового поширення у господарствах селян та великих землевласників він не набув. На кінець 1914 року його посіви у країні займали лише 2 тис. га (Ф.М. Бровченко, Д.К. Валовненко та інші, 1971). Як сидеральна, а потім кормова культура люпин широко почав використовуватися в області у повоєнні роки і на початку 70-х років займав 55-56 тис. га (А.Г. Бардаков, 2001). На жаль, у подальшому площа його посівів необґрунтовано зменшилася. У 2006 році ми мали близько 4 тис. га.
На наш погляд, відродження люпиносіяння на сьогодні є актуальним. Нині, коли в сільськогосподарському виробництві спостерігається нестабільність, культура люпину є однією з небагатьох, здатних привнести у нього фактор сталості. За даними Обласного державного центру родючості ґрунтів, у порівнянні з 1986-1990 роками в області значно зменшилося внесення мінеральних добрив. Скоротилося і внесення органічних добрив. Погіршується кислотне середовище, мінералізація гумусу переважає його нагромадження. Ґрунтові запаси поживних речовин, що були накопичені в попередні роки, вичерпуються, відбувається загальне збіднення ґрунту на поживні речовини. За прогнозами вчених інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського УААН, за таких тенденцій на ґрунтах Полісся слід чекати швидкого зниження їх ефективної родючості. З огляду тільки на наведені дані роль культури люпину як найбільш енергоресурсоекономної та природнозберігаючої унікальна (В.М. Малахай, В.М. Врублевський, 2003). По-перше, він краще за інші культури адаптований до вирощування в умовах бідних на гумус піщаних та супіщаних за механічним складом з підвищеною кислотністю ґрунтах. За відповідної агротехніки може забезпечувати на них високі врожаї зерна та зеленої маси. По-друге, ще Д.М. Прянішніковим (1963) було встановлено, що добре розвинута, глибоко проникаюча коренева система лю-
пину завдяки її кислим виділенням здатна засвоювати поживні речовини як з глибоких підґрунтових горизонтів, так і з важкодоступних сполук ґрунту, особливо фосфору. Люпин добре реагує на внесення фосфорно-калійних добрив і потребує мінімум азотних на початкових стадіях росту, коли азотфіксуюча здатність його бульбочкових бактерій ще не задовольняє потреби рослин в азоті. Але навіть і без внесення добрив люпин забезпечує високі врожаї на низькородючих ґрунтах, оскільки здатний, як ми вже говорили, засвоювати фосфор з важкодоступних сполук орного та підорного шарів ґрунту, а біологічно чистий азот в межах 130-233 кг/га з повітря, і навіть залишати його до 50150 кг/га в ґрунті для наступних культур сівозміни. Засвоюючи у підґрунтових горизонтах промиті туди інші ліофільні елементи і повертаючи їх через свою біомасу в орний шар ґрунту, він виступає агентом біологічного кругообігу. По-третє, процес фотосинтезу і мінерального живлення у рослин люпину відбувається нормально навіть при відносно низьких температурах повітря і ґрунту, тоді як більшість інших культур на це не здатна. З огляду на ці унікальні властивості люпин можна цілком виправдано віднести до ресурсоенергозберігаючих культур. Також відомо, що люпин - одна з кращих сидеральних культур. За даними Чернігівської дослідної станції, зелене добриво у проміжних посівах в середньому еквівалентне 30-40 т гною. Післядія сидерації на 3-й і 4-й рік поступається гною на 15-20 %, але у перший рік переважає його дію в межах цих же відсотків (О.Ю. Локоть, І.В. Гриник, 2003). При цьому прибутковість від заорювання 1 т сидерату через відносно низькі виробничі витрати вища у порівнянні із застосуванням органічних добрив (підстилковий гній) в 3,7 раза (А.І. Єськов, М.Н. Новиков, 2001). Одночасно він виконує функції фітомеліоранта: при системному приорюванні люпину поліпшуються фізичні та хіміко-біологічні властивості ґрунту. Важкі стають більш проникливі для повітря і води, краще забезпечуються теплом. Легкі набувають більш зв’язаної форми, краще утримують вологу і поживні речовини. Розкладання зеленого добрива посилює процеси нітрифікації, амоніфікації та утворення органічних кислот, змінює на краще її кислотне середовище. Саме після удобрення ґрунту люпином, він характеризується найбільшою різноманітністю мікробіоти (Л.Л. Яговенко, І.П. Такунов, Г.Л. Яговенко, 2003). Про можливості різнобічного використання люпину у сівозмінах свідчить вирощування його в післяжнивних, післяукісних посівах, у суміші з іншими культурами. За даними Чернігівського інституту агропромислового виробництва, врожаї озимої пшениці і картоплі внаслідок позитивної дії сидерації підвищуються відповідно на 4,3 та 40 ц/га, а льону-довгунця (ВНДІ льону, Росія) – на 22 % (солома) та 37,6 % (насіння). Наведені вище корисні властивості люпину цим не вичерпуються. Найсуттєвішу цінність він являє як високобілкова, збалансована за амінокислотним складом кормова культура. Селекціонерами створені вже і перші сучасні сорти, придатні для використання в харчовій промисловості. Справді, у порівнянні з найціннішою бобовою культурою соєю, зерно люпину не поступається їй за вмістом білка і навіть за його якістю. Білок люпину має 20 амінокислот, які близькі за якістю до амінокислот сої та „ідеального” за амінокислотним складом. Останній – штучна комбінація амінокислот, що найкращим чином задовольняють потреби людини. Її складають спе-
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
НАУКОВЦІ РАДЯТЬ
13,2
7,9
3,69
16,5
7,2
1,6
7,77
9,5
7,8
3,3
10,2
4,4
1,4
6,4
9,0
6,3
5,4
11,3
5,0
1,7
7,4
8,8
7,0
5,8
9,9
5,1
1,5
6,8
Як бачимо, тільки за ізолейцином, валіном та частково лізином білок люпинів поступається „ідеальному”. У той же час він має надлишки лейцину, фенілаланіну, тирозину та треоніну. Слід відзначити, що кількісний склад амінокислот у люпині може бути різним не тільки в залежності від виду, але й від сорту, а звідси і різна їх біологічна оцінка (Н.А. Майсурян, А.І. Атабекова, 1974; С.О. Бачевський, І.Л. Іщук, 1977). Наголосимо, що люпин – надійне джерело високоякісних дешевих кормів з високим вмістом перетравного протеїну (265-324 г на одну кормову одиницю). Вміст білка у насінні становить 34-45 %, а у сухій речовині зеленої маси – 16-23 %. Він має високу якість і перетравність, бо майже не містить інгібіторів трипсину, а тому може згодовуватися тваринам без попередньої термообробки. За вмістом білка в зерні, як свідчать дані хіміко-технологічного аналізу Інституту експертизи сортів рослин, люпин переважає горох, вику, кормові боби (таблиця 2). Крім того, люпин містить у великій кількості вітаміни, залізо, марганець, сірку, мідь, магній, хлор, кобальт, а також багато ферментів, що відіграють важливу роль у фізіологічних процесах. Поживні речовини в ньому майже ідеально збалансовані (А.М. Розвадовський, 1990; Н.О. Бабич, 1996).
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
Назва сорту
Заявник, код
Люпин жовтий Лідер ІСГП, 320 Обрій ІЗ,345 Бурштин ІЗ, 345 Люпин білий ЧІАПВ, Гарант 429 Володимир ІЗ, 345 Борки ІЗ, 345 Туман ІЗ, 345 Вересневий ІЗ, 345
Урожайність, ц/га Суха речовина Насіння Макс. по області
3,87,5 2,04,3
Лісостеп
0,61,3 1,01,5
Полісся
3,75,5 4,67,3
4,80,84,08,2 1,9 6,5 3,04- 2,76- 8,565,2 4,99 15,7
Зауважимо, що зерно люпину найліпший компонент для приготування повноцінних концентрованих кормів. Додавши його 250 кг до однієї тонни зернових, отримаємо збалансований за протеїном та амінокислотним складом корм. Потенційна урожайність люпину висока. Максимальні біологічні врожаї зеленої маси сягали 1242 ц/га, сухої речовини – 236 ц/га, зерна – 60,0 ц/га. На Чернігівщині збирали найбільші врожаї зерна люпину на Україні. У кращих господарствах Менського району вони становили 35,4-41,5 ц/га. Високі потенційні можливості культури засвідчують дані, отримані при проведенні кваліфікаційної експертизи сортів рослин в останні роки (таблиця 3). Таблиця 3. Урожайність сортів люпину, придатних для поширення в Україні
Область
5,0
Боби кормові 27,6
Макс. по області
Зерно люпину білого Зерно люпину 6,51 жовтого 4,7 Молоко М’ясо ялови6,8 чини 6,3 Яйця курячі
1,0
Вика яра 31,6
Лісостеп
7,09,9 9,09,14
4,0
Горох 23,4
Полі-сся
3,86,6 1,01,32
Боби сої
6,0
Люпин 45,8
Область
3,5
Таблиця 2. Вміст білка у зерні зернобобових культур (на абсолютну суху речовину, %)
У Реєстрі
5,5
Валін
Метіонін+ цистин
7,0
Триптофан
Лізин
4,0
Треонін
Лейцин
„Ідеальний” білок за ФАО та ВООЗ
Фенілаланін + тирозин
Походження білків
Ізолейцин
ціалісти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Вона час від часу коригується з врахуванням новітніх досягнень науки (А. Иорданский, 1988), (таблиця 1). Таблиця 1. Вміст найважливіших амінокислот у білках рослинного та тваринного походження
2001 59,3 2002 44,2 Персп 47,0
56,1 48,9 47,0
40,6 48,2 -
59,6 49,2 58,6
14,2 12,4 11,9
11,7 13,9 10,9
8,9 10,6 -
22,2 21,7 16,5
1998
93,4
1998 2000 2002 2003
94,2 96,5 60,4 71,0
48,2 60,0 62,4 60,6 60,6
101,1 41,9
50,0 95,8 40,4 56,4 111,1 28,7 88,2 63,2 32,6 83,9 81,3 23,1
20,5 27,5 22,5 31,7 29,0
21,2 29,5 33,8 28,0
42,3 41,5 39,4 36,2 33,9
Практика свідчить, що люпин на зерно вигідно вирощувати навіть при врожайності жовтого виду 10-12 ц/га, а білого – 15-20 ц/га, оскільки один центнер насіння люпину за вмістом білка рівноцінний 3ц зернових колосових, задовільний врожай яких можна виростити лише за рахунок внесення мінеральних добрив. Нами підраховано, що одержувати врожай зеленої маси люпину в межах 250 ц/га за енерго- та ресурсовитратами, не говорячи вже про якість корму, значно вигідніше у порівнянні з іншими однорічними кормовими культурами і навіть кукурудзою. Подальший прогрес у люпиносіянні неможливий без ґрунтовного наукового забезпечення. Маються на увазі новітні напра-
НАУКОВЦІ РАДЯТЬ цювання в селекції та насінництві, високоефективна сортова агротехніка. Чернігівський інститут агропромислового виробництва має достатній досвід у створенні високопродуктивних сортів цієї культури. Починаючи з 1949 року розпочата селекція на Носівській селекційно-дослідній станції. За цей час створено 11 сортів, 4 з яких у даний час з успіхом працюють на виробництво. Розпочата робота по створенню ранньостиглих кормових сортів люпину вузьколистого, отримано цінний вихідний селекційний матеріал з ознаками холодо- та посухостійкості, ранньостиглості, низького вмісту алкалоїдів, високого вмісту білків, стійкості до фузаріозного в’янення, толерантності до вірусних хвороб, часткової стійкості до антракнозу. Поряд із селекцією ведеться робота з первинного та елітного насінництва. Щорічно вирощується 100-150 т насіння, у тому числі еліти для реалізації – 80-100 т. Останнім часом кваліфікаційну експертизу у Державній сортовипробувальній мережі України успішно пройшли сорти Чернігівець та Либідь. Вони занесені до Реєстру сортів рослин і рекомендовані для поширення в зонах Полісся та Лісостепу. Коротко наводимо їх господарсько-біологічні ознаки. ЧЕРНІГІВЕЦЬ. Люпин жовтий кормовий. Сорт створений методом індивідуального добору із гібридної комбінації Мартин/лінія 3436 (відібрана із зразка німецького походження). У Реєстрі сортів із 2001 року. Квітки лимонно-жовті, боби прямі чи слабо зігнуті з гострим кінчиком, не розтріскуються, завдовжки 4,8-5,3 см, кількість насіння в бобі – 3-5 штук. Насіння крапчасте (коричнево-чорний малюнок на білому фоні), округло-ниркоподібне. Маса 1000 зерен - 113 г. Скоростиглий. Стійкий до вилягання, осипання зерна, посухи та враження фузаріозом (на інфекційному фоні – в середньому 7,8 %). Інтенсивна азотфіксуюча здатність забезпечує вихід кормового білка в межах 13,1-16,9 ц/га. Середній урожай зерна, що отримували в Інституті становить 22,2 ц/га, зеленої маси – 691 ц/га, сухої речовини - 90,5 ц/га. Вміст білка в зерні - 41,5 %. За три роки державного сортовипробування середній урожай зеленої маси в сухій речовині у зонах Полісся та Лісостепу становив відповідно 45,1 та 42,1 ц/га, зерна – 13,1 та 9,2 ц/га. Вміст білка у сухій речовині – відповідно 17,9 та 13,6 %. На Чернігівській сортовипробувальній станції середня врожайність за роки випробування становила 48,5ц/га сухої речовини, максимальна - 51,6 ц/га. Урожайність зерна – відповідно 14,9 та 19,1 ц/га. Залистяність сорту – 53,0 %. Висота рослин 70 см. Вегетаційний період до збирання на зелений корм триває 65-67 днів, до збирання на зерно – 105 днів. Сорт виявив ознаки стійкості до фузаріозного в’янення, вірусу жовтої мозаїки, бактеріальної плямистості. В роки епіфітотійного поширення антракнозу на культурі люпину ступінь поширення хвороби у сорту досягала 52 відсотків. Хіміко-технологічний аналіз, що проводився в Українському інституті експертизи сортів рослин виявив лише сліди алкалоїдів, тобто сорт належить до групи малоалкалоїдних люпинів. ЛИБІДЬ. Люпин білий кормовий. Сорт виведений методом індивідуального добору із гібридної комбінації лінія 4905/Носівський-3. Різновидність var albiflorum Atab. Занесений до Реєстру сортів у 2002 році. Квітки білі, боби шаблевидні з гострим кінчиком, світлокоричневі у фазі повної стиглості, завдовжки 9,4 см, кількість бобів на рослині 12-15 штук, насінин у бобі – 4-6 штук. Насіння біле, округло-вуглувате. Маса 1000 насінин - 436 г. Середньостиглий. Стійкий до вилягання, осипання зерна, ураження фузаріозом, з високою азофіксуючою здатністю. Сорт інтенсивного типу. В Інституті забезпечував урожай зерна 35,0-40,4 ц/га, сухої речовини зеленої маси – 123 ц/га. Вихід кормового білка - в межах 17-22 ц/га. Силосно-зернового напряму. Зелена
маса використовується у вигляді силосу, монокорму для годівлі великої рогатої худоби. Зерно – як білковий компонент при виготовленні комбікорму для великої рогатої худоби, свиней, птиці. За два роки державного сортовипробування середній урожай зеленої маси в сухій речовині у зонах Полісся та Лісостепу становив відповідно 66,6 та 90,6 ц/га, насіння – 33,5 та 36,1 ц/га. Вміст білка у сухій речовині – відповідно 17,0 та 17,8 %. На Чернігівській сортовипробувальній станції середня врожайність за роки випробування склала: зеленої маси – 527 ц/га (+ 114 ц/га до стандарту Олежка); сухої речовини – 68,6 ц/га (+16,2 ц/га); насіння – 42,8 ц/га (+10,5 ц/га). Максимальні показники відповідно становили 598, 74,2 та 45,3 ц/га. Залистяність сорту – 55,3 %. Висота рослин 121 см. Вегетаційний період до збирання на зелений корм триває 80 днів, до збирання на насіння – 137 днів. Ураження хворобами (фузаріоз, антракноз, сіра гниль), що обліковувалися при випробуванні, було від слабкого до середнього. Крім того, з 2006 року проходять державне сортовипробування нові сорти люпину, створені у Чернігівському інституті АПВ.По жовтому люпину створено новий сорт Прогресивний. Сорт силосно-зернового напрямку, порівняно із сортом-стандартом Чернігівець забезпечує вищу продуктивність у середньому на 15,6 %. Він створений методом гібридизації, відібраний багаторазовим індивідуальним добором на інфекційному (фузаріозному) фоні із гібридної комбінації лінія 6056хДукач. Різновидність – макулятус. Сорт ранньостиглий (вегетаційний період 100 днів), фузаріозостійкий (на інфекційному фоні хворобою уражувались лише 4,4 % рослин, у сорту-стандарту – 9,1%), забезпечує середній врожай насіння 22,2 ц/га (максимальний 26,0 ц/га), зеленої маси – 596 ц/га (максимальний
625,5 ц/га), що вище стандарту відповідно на 3,0 та 54 ц/га. Сорт білого люпину Щедрий 50 зернового напрямку порівняно із стандартом Гарант в середньому за три роки забезпечив вищу насіннєву продуктивність на 9 %. Сорт створено методом внутрішньовидової гібридизації, відібраний індивідуальним добором на інфекційному фоні із гібридної комбінації Олежка х Старт. Різновидність – вульгаріс. Сорт ранньостиглий (вегетаційний період 115-117 днів), фузаріозостійкий, ураження на інфекційному фоні становить 7,6 %, стандарт Гарант – 8,0 %, забезпечує середній урожай зеленої маси 496 ц/га (максимальний 552 ц/га), насіння 32,9 ц/га (максимальний 45,0 ц/га), що вище стандарту відповідно на 41 та 27 ц/га. Збір білка з гектара новий сорт забезпечує 13,0 ц, що на 1,3 ц більше від сорту Гарант.
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
КОРМОВИРОБНИЦТВО М.М. Назаренко, завідувач лабораторії кормовиробництва Чернігівського інституту АПВ УААН, кандидат сільськогосподарських наук
Рання сівба кукурудзи в умовах Полісся України Таблиця 2 Метеостанція Семенівка
Більш рання сівба – одна з головних можливостей підвищення урожайності кукурудзи. Особливо це стосується поліських районів області. Аналізуючи тепловий режим, потрібний для гібридів різних груп стиглості, і суму ефективних температур повітря по метеостанціях області, можна зробити такі висновки: 1. Стабільні урожаї зерна кукурудзи повної стиглості при сівбі у ІІІ декаді квітня в Семенівському і Новгород-Сіверському районах можна одержати лише при вирощуванні ранньостиглих гібридів. 2. В поліських і перехідних районах цей строк сівби дає можливість вирощувати ранньостиглі і середньоранні гібриди. 3. Вирощування середньостиглих гібридів не гарантує їх повної стиглості навіть у південних районах області. 4. При сівбі кукурудзи після 10 травня гібриди середньоранньої групи стиглості не забезпечуються необхідним тепловим режимом навіть у Чернігові, Борзні, Ніжині (45˚ С сума середньодобових температур за квітень, 120-170˚ С - за І декаду травня). Таблиця 1. Тепловий режим гібридів різних груп стиглості
ФАО
Сума температур за період із середньодобовою температу рою повітря вище 100 С
Сума ефективних тем-ператур, (вище 100 С)
від сходів до вики-дання волоті
від вики-дання во-лоті до воскової стиглості
Дуже ранньостиглі Ранньостиглі Середньо ранні Середньо стиглі
до 11
100-149
2100
750-800
375
375
12-14
150-199
2200
850-1000
400
400
15-16
200-299
2400
1100
450
450
17-18
300-399
2600
1150
500
500
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
Група стиглості гібридів, що рекомендуються ранньостиглі
Щорс
2530
ранньостиглі
Покошичі Нові Млини (Борзна) Чернігів
2425
ранньостиглі
2465
ранньостиглі, середньоранні
2510
ранньостиглі, середньоранні
Ніжин
2545
ранньостиглі, середньоранні
Остер
2595
ранньостиглі, середньоранні
Прилуки
2630
ранньостиглі, середньоранні
Незважаючи на ці дані, господарствам не вдається повністю використати можливості ранньої сівби. Якщо і буває так, що тепла суха погода настає раніше, сівба кукурудзи не проводиться. Переваги ранньої сівби: - рослини кукурудзи розвиваються краще і мають більш високу потенційну урожайність, коли вегетаційний період їх проходить у більш прохолодний і вологий час у травні і червні; - більш ранній строк веде до того, що викидання волоті і цвітіння початку проходить раніше, ніж настає ризик несприятливої дії вологи і засухи; - раніше посіяні рослини мають більш глибоку кореневу систему і краще переносять посуху, використовуючи підґрунтову вологу; - чим раніше рослини кукурудзи викинуть волоті, тим більше сонячної енергії використовуватиметься для розвитку зерна; - рано посіяна кукурудза, як правило, менша за висотою, має більш низьку висоту кріплення качана і менше полягає. Це дає змогу збільшити густоту стояння рослин на гектарі 5-7,5 тис. шт. рослин; - рання сівба правильно вибраних гібридів призводить до більш раннього дозрівання, а значить, до більш простого, ефек-
в тому числі
Кількість листків
Група стиглості
Сума температур за період із середньодобовою темпе-ратурою повітря вище 100 С 2405
На кукурудзяному полі
КОРМОВИРОБНИЦТВО тивного збирання урожаю і меншої небезпеки втрат у результаті поломок і проведення збирання в погану погоду; - раніше дозрівання означає зменшення витрат на сушіння. У Чернігівському інституті АПВ вивчалась реакція гібридів різних груп стиглості на строки сівби (табл. 3) Таблиця 3. Урожайність кукурудзи в залежності від строків сівби і групи стиглості гібридів (середнє за 2005-2006 рр.), ц/га Строк сівби
25.04
6.05
19.05
Гібрид і група стиглості Ушицький 167 СВ ранньостиглий Дніпровський 228 СВ середньоранній Солоненський 298 СВ середньостиглий Ушицький 167 СВ ранньостиглий Дніпровський 228 СВ середньоранній Солоненський 298 СВ середньостиглий Ушицький 167 СВ ранньостиглий Дніпровський 228 СВ середньоранній Солоненський 298 СВ середньостиглий
Урожайність зерна при 14 % вологості середнє вологість 2005 2006 за 2005зерна при 2006 рр. збиранні 80,4
70,5
75,4
31,8
88,9
72,8
80,8
32,7
90,1
75,8
82,6
34,7
87,5
68,8
78,1
32,8
85,7
66,7
76,2
35,6
82,4
63,3
72,8
37,4
74,8
62,1
78,4
34,7
64,7
56,4
60,6
38,7
53,0
49,1
51,1
40,3
Аналізуючи результати таблиці 3, можна зробити такі висновки: - рання сівба (25.04) забезпечувала найвищий врожай гібридів середньоранньої і середньостиглої груп стиглості; - ранньостиглий гібрид Ушицький 167 СВ у більш пізніх посівах давав деяке підвищення урожаю (3,6-4,0 %), але збиральна вологість підвищувалась з 31,8 до 34,7 %; - сівба гібридів середньоранньої і особливо середньостиглої групи в більш пізні строки значно знижувала урожайність зерна і підвищувала збиральну вологу до 38,7-40,3 %; - при сівбі у другій декаді травня гібриди середньоранньої і середньостиглої груп стиглості не досягають повної стиглості зерна навіть у роки з підвищеним температурним режимом (2006 р.); - таким чином в умовах Чернігівського Полісся посів кукурудзи на зерно необхідно закінчити до 1-ого максимум - до 5-ого травня. Багато господарників вважає ранню сівбу кукурудзи ризикованою. До ризиків, що супроводжують ранню сівбу, належать: а) погані сходи через холодну вологу погоду; б) проблеми, пов’язані з бур’янами через дуже вологий для культивацій ґрунт; в) загроза заморозків. Загроза заморозків в умовах області насправді значно менша, ніж її уявляють господарники. Під час заморозків можуть пошкодитись верхівкові листки, а точка росту в цей час знаходиться у землі. Пошкоджені листки скоро стають нижніми, і вони зазвичай відпадають, коли стебло починає збільшуватися. Проблема бур’янів може бути вирішена значною мірою шляхом правильного вибору гербіциду. Шкода від поганих сходів через холодну погоду, вологий ґрунт значною мірою зменшується при посіві насінням, протруєним проти грибкових захворювань і обробленим стимуляторами росту.
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
Наука – виробництву М.О. Сардак, заступник директора з наукової роботи Носівської селекційно-дослідної станції, кандидат сільськогосподарських наук
Адаптовані до місцевих умов сорти та їх технологічне забезпечення - запорука ефективного зерновиробництва У розвитку рослинницької галузі селекційному удосконаленню сільськогосподарських культур належить провідна роль. За дослідженнями вчених, збільшення виробництва зерна більше залежить від генетичного фактора (створення і впровадження нових сортів та гібридів), ніж від удосконалення технологій вирощування. А при низькому технологічному забезпеченні та зниженні культури землеробства, що спостерігалось в останнє десятиріччя, добре адаптовані до місцевих умов сорти стали основним стабілізуючим фактором виробництва зерна. Адаптивна здатність сорту має глибоко специфічний характер. Тому селекція зернових культур тісно пов’язана з екологічними умовами місця створення сорту. Не слід завжди розраховувати на сорти зарубіжної селекції, що добираються, як правило, в інших, більш комфортних екологічних та технологічних умовах. Їх розповсюдження в окремих регіонах України доцільне тільки при забезпеченні таких же комфортних умов. В іншому випадку вони часто поступаються сортам вітчизняної селекції, особливо в регіонах створення останніх. Здатність місцевих сортів формувати вищий урожай за менш сприятливих умов вирощування можна простежити за дослідами, проведеними на Носівській СДС. У 2004-2005 рр. вивчали реакцію різних сортів на мінеральні добрива в місцевих умовах вирощування. Ґрунт дослідної ділянки – типовий малогумусний чорнозем легкосуглинкового механічного складу. Дані досліджень наведено в таблиці 1. Таблиця 1. Сорт Пасадена Толар Асторія Варіант
Місце створення сорту Німеччина Нідерланди Франція Україна (Носівська СДС)
Внесено міндобрив під ячмінь NPK60 NPK90 48,0 72,8 45,6 73,8 50,6 74,6 54,8 74,2
Наведені дані свідчать, що в умовах недостатнього мінерального живлення, коли добрива безпосередньо під ячмінь не вносились, сорт Носівської СДС Варіант мав суттєву перевагу над сортами зарубіжної селекції, тоді як при внесенні N90P90K90 різниця в урожаї практично нівелювалася. Запропоновані Носівською СДС до виробництва сорти ярого ячменю Носівський 21, Варіант, Гося створені в умовах регіону, адаптовані до них і повинні вирощуватися насамперед на Чернігівщині та в північних областях України. Ці сорти можна вирощувати як в умовах високої культури землеробства, отримуючи 5070 ц/га, так і в умовах посереднього агротехнічного забезпечення, яке буде використано більш ефективно, ніж сортами зарубіжної селекції. Те, що потенціал продуктивності наших сортів не поступається зарубіжним, бачимо й за результатами державного сортовипробування у 2006 році, зокрема на Прилуцькій сортовипробувальній станції. Дані, наведені в таблиці 2, відображають результати випробування 58-и сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Ми наводимо дані по 16 кращих, серед яких наш сорт Гося при врожайності 57,3 ц/га переважав стандарт на 11,1 ц/га. Нижче наводимо коротку характеристику господарсько-цінних ознак сортів ярого ячменю Носівської СДС, занесених до Реєстру сортів рослин та списку перспективних сортів на 2007 рік. Сорт Носівський 21 адаптований до умов вирощування в північному Лісостепу та Поліссі України, порівняно невибагливий
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
На дослідній ділянці до умов вирощування, помірно ушкоджується летючою сажкою, борошнистою росою, гельмінтоспоріозом, які запобігаються протруєнням насіння перед сівбою. Високоврожайний. У роки випробування урожайність сягала 65-71 ц/га. Добре реагує на внесення добрив. Середньоранній. Від сходів до повної стиглості 80-85 днів. Стійкий до вилягання, осипання та посухи (4,3-4,8 бал.). Таблиця 2. Результати сортовипробування сортів ярого ячменю на Прилуцькій сортовипробувальній станції у 2006 р. Урожай + до № Країна походНазва сорту зерна, станзп ження ц/га дарту 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
Зоряний - стандарт Командор Мауритія Токада Мальз Кубурас Себастьян Юкатан Хадар Яромир Сонцедар
12
Гося
13
Незабудка
14 15 16
Здобуток Виклик Парнас
Україна (СГІ) Україна (СГІ) Німеччина Німеччина Голандія - Чехія Голандія - Чехія Данія Україна (МІП) Україна (МІП) Україна (МІП) Україна (МІП) Україна (Носівська СДС) Україна (Вінницька СДС) Україна (ІР) Україна (ІР) Україна (ІР)
46,2 49,8 46,8 54,8 49,6 53,3 59,1 51,7 52,9 53,2 51,0
3,6 0,6 8,6 3,4 7,1 12,9 5,5 6,7 7,0 4,8
57,3
11,1
47,7
1,5
52,5 49,6 49,8
6,3 3,4 3,6
Сорт пивоварного напрямку Варіант адаптований до умов вирощування в Поліссі України. Незначне враження найбільш поширеними хворобами (летюча сажка, гельмінтоспоріоз, борош-
Наука – виробництву ниста роса) запобігається протруєнням насіння. Висока стійкість до вилягання, осипання, здатність формувати задовільний урожай в умовах низького агрофону, середньо стиглий (вегетаційний період 85-90 днів). У Державному сортовипробуванні стабільно перевищував за врожаєм національні стандарти на 10-12 %. Максимальний врожай у роки випробування сягав 76 ц/га. Велике зерно, висока вирівняність (90-96 %), натура (665-704 г/л), вміст білка (8,9-13,8 %). Сорт Гося адаптований до умов вирощування в північному Лісостепу та Поліссі України, стійкий до несприятливих умов вирощування, враження основними хворобами. Високоврожайний. У роки випробування на Носівській СДС врожайність сягала 73,6 ц/га. Добре реагує на внесення мінеральних добрив. У 2006 році на Прилуцькій сортовипробувальній станції сорт Гося при врожайності 57,3 ц/га перевищував стандартний сорт Зоряний на 11,1 ц/га, або на 24,4 %. Середньостиглий. Від сходів до повної стиглості 85-90 днів. Стійкий до осипання, вилягання та посухи (4,0-4,8 бал.). Висота рослин 75-90 см. Сорт пивоварного напрямку. Маса 1000 зерен - 50-55 г, вирівняність зерна - 92-96 %, вміст білка - 10,8-12,1 %. Останнім часом у селекційних установах України, зокрема на Носівській СДС, розпочата робота по створенню сортів голозерного ячменю. Це принципово інше зерно, борошно якого може використовуватися для підвищення поживної цінності пшеничного, що технологічно має вирішити питання виробництва дієтичного пшенично-ячмінного хліба. Такий хліб, на думку вчених, має профілактичну цінність проти судинних захворювань та раку кишечника. Голозерний ячмінь з успіхом використовується для виготовлення високоякісної крупи та пластівців, є прекрасним кормом для свиней та птиці. Носівською СДС в 2006 році переданий на державне сортовипробування України перший сорт ярого голозерного ячменю Козацький. Сорт виведений індивідуальним добором з гібридної популяції, створеної шляхом схрещування сорту Шанс з голозерним сортозразком мексиканського походження. Врожайність сорту у роки випробування сягала 51 ц/га, маса 1000 зерен - 51-5З г, натура зерна - 798 г/л, вміст протеїну в зерні - 15,2-17,3%. Сорт короткостеблий, стійкий до вилягання. Щодо пивоварних сортів ячменю слід зазначити, що вітчизняні пивоварні сорти, які на Чернігівщині практично витіснені з виробництва зарубіжними завдяки монопольним діям Чернігівського пивкомбінату, не гірші за європейські, а за адаптивністю до місцевих умов вирощування значно кращі. Не дають вони доброї пивоварної сировини, як і зарубіжні, з інших причин, в основному агротехнічного характеру. Зерно пивоварних сортів буде мати нормальні пивоварні властивості лише при дотриманні технології вирощування і при рівні врожайності не нижче 40 ц/га, а краще - 60-50 ц/га. Тільки за таких умов вміст білка буде низьким, а екстрактивність - високою. Отже, сорти повинні бути адаптовані до місцевих умов вирощування і тісно пов’язані з технологією вирощування, при дотриманні якої може проявлятися їх потенційна продуктивність. На нашу думку, враховуючи чисельні багаторічні дослідження та виробничу практику, технологія вирощування повинна складатися з певних елементів. Ґрунти - чорноземні та інші, добре структуровані, з невисокою кислотністю, небажані - засолені, кислі та заболочені. Попередники - зернобобові, цукрові буряки, картопля, кукурудза та інші просапні культури, під які вносились органічні та мінеральні добрива, небажані - стерньові попередники. Обробіток ґрунту - зяблева оранка у північних регіонах України; при розміщенні ячменю після стерньових попередників або при підвищеній забур’яненості спочатку бажано провести лущення на глибині 10-12 см, а потім оранку, після просапних попередників на чистих від бур’янів площах можливий безплужний зяблевий обробіток, веснооранка знижує врожайність ячменю на 5-6 ц/га, а при пізніх веснах - і більше. Передпосівний обробіток найкраще проводити комбінованими агрегатами, які одночасно вирівнюють, розробляють і ущільнюють посівний шар ґрунту. Удобрення – ячмінь, як культура зі слаборозвиненою кореневою системою та коротким вегетаційним періодом, а відповідно й коротким строком використання поживних речовин, високий
10
врожай формує тільки на родючих ґрунтах або ж при достатньому забезпеченні добривами. Багаторічні дослідження свідчать, що в північному Лісостепу та Поліссі України оптимальною нормою мінеральних добрив під ячмінь в залежності від умов вирощування (родючість ґрунту, попередники та їх удобрення і т.д.) та призначення посіву є N45-90 P45-60 K45-60 кг д. р. на гектар. Додатковий урожай від внесення такої норми становив від 8,1 до 26 ц/га. При обмежених нормах мінеральних добрив ефективність їх вища при внесенні локально стрічками впоперек посіву або ж у рядки одночасно з сівбою. Строки сівби – при першій можливості виходу в поле, як тільки ґрунт дозріє і фізично піддається обробітку. Закінчувати сівбу бажано протягом 5-7 днів. Особливо великий недобір урожаю при запізненні з сівбою 10 і більше ц/га спостерігається у посушливі роки і пізні весни. Підготовка насіння. Використовується насіння відповідного посівного стандарту з масою 1000 зерен не менше 35 г та енергією понад 80%. Протравлення насіння - обов’язковий профілактичний захід. Використовують Байтан універсал, Вітавакс та інші препарати. Норма висіву повинна забезпечити утворення на 1 м2 посіву на час збирання 600-700 продуктивних стебел і залежить від багатьох факторів: родючості ґрунту, умов зволоження, якості насіння, рівня агротехніки, строків та способів сівби та ін. За даними досліджень, оптимальною нормою висіву на родючих чорноземних ґрунтах при сівбі в оптимальні строки є 3-3,5 млн. схожих зерен на гектар і збільшується на менш родючих дерново-підзолистих та сірих ґрунтах Полісся, а також при пізніх строках сівби до 4,5-5,0 млн. Спосіб сівби та глибина загортання насіння повинні бути такими, щоб якнайкраще забезпечити одночасність сходів, використання рослинами поживних речовин, вологи та світла. Найбільш прийнятним для зон Лісостепу та Полісся є вузькорядний спосіб. Загортати насіння потрібно на глибину 3-5 см. На важких запливаючих ґрунтах з достатнім зволоженням глибину загортання дещо зменшують до 2-4 см, а на легких ґрунтах та при дефіциті вологи збільшують до 4-6 см. Догляд за посівами включає цілий комплекс польових робіт, необхідність яких пов’язана зі станом посіву та організаційно-господарськими можливостями. Це післяпосівне боронування, прикотковування, хімічне прополювання, підживлення, боротьба з хворобами та шкідниками, а на насіннєвих посівах - видове та сортове прополювання. Спосіб збирання визначається в залежності від стану посівів, погодних умов, призначення посіву і може бути як роздільний, так і прямим комбайнуванням. З метою своєчасного якісного збирання врожаю найкраще поєднувати різні способи. Прилеглі та забур’янені посіви краще збирати роздільно, а стоячі та чисті від бур’янів – прямим комбайнуванням. Головне - не допустити втрат і зібрати повноцінне зерно.
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА О.О. Данилевський, завідувач лабораторії тваринництва Чернігівського інституту АПВ, кандидат сільськогосподарських наук
Підсосний період: що треба про нього знати ? Ще в 1851р. один із російських дослідників писав: «...чем более получают молока животные в молодости, тем лучше развивается их организм, рост увеличивается, силы крепнут, все части тела получают массивность, формы становятся правильними, округленными, организм становится способным отлагать в себе, при достаточном кормлении, большое количество мяса и жира».
У спеціалізованому м’ясному скотарстві виробництво яловичини складається з двох етапів: вирощування телят на підсосі до 8-місячного віку та інтенсивного вирощування і відгодівлі молодняку з 8-місячного віку до забою. Найважливішим періодом при цьому є вирощування телят на підсосі. Як уже зазначалось, у підсосний період телята утримуються біля корів. Такий спосіб вирощування молодняку у м’ясному скотарстві – найбільш прийнятний і характерний для галузі та краще відповідає виробництву високоякісної яловичини. Він забезпечує повне збереження поголів’я, високі середньодобові прирости і готовність молодняку до наступної відгодівлі. Одна з переваг цього способу полягає в тому, що він дає можливість телятам отримувати повноцінне в біологічному плані молоко, яке є основним засобом живлення приплоду в перші місяці життя. За підсосний період 6-8 місяців теля споживає 1200-1800 кг молока (продуктивність м’ясної корови). Молозиво і молоко безпосередньо з-під матки має нормальну кислотність, не забруднене хвороботворними мікробами, температура 35-37˚ С. Важливо також те, що при ссанні молоко в ротовій порожнині перемішується зі слиною і невеликими порціями потрапляє через стравохідний жолоб безпосередньо в сичуг. Це сприяє кращому засвоєнню корму, підвищенню резистентності організму до захворювань, економить екзогенну енергію. Проте і вільний підсос має низку недоліків. Зокрема, при спільному утриманні корів з телятами до їх відлучення вони протягом доби ссуть молоко 8-12 разів і навіть більше, маючи вільний доступ до матері, тому часто неохоче і пізно привчаються поїдати рослинні корми. Корови ж при цьому виснажуються і втрачають вгодованість, внаслідок чого до закінчення підсосного періоду не приходять в охоту. Відомо, що в
11
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
результаті частого ссання телям корови у неї стимулюється виділення гіпофізом пролактину, чим підсилюється тривалість лактації і пригнічуються відтворні функції, при цьому сервісперіод збільшується. Не можна не брати до уваги і те, що при вільному доступі до корови телята мають можливість будь-коли ссати молоко, і при цьому вони з великим запізненням привчаються до поїдання інших кормів (зелених, соковитих, грубих). Це гальмує розвиток у них системи травлення, в першу чергу перед шлунків, а відтак і можливість кращого засвоєння поживних речовин, що стримує ріст і розвиток телят. Особливо це стає відчутним після відлучення телят від корів, коли вони позбавляються молока і основною їжею стають грубі, соковиті чи зелені корми. Для того, щоб одержати від підсосного утримання телят найбільший ефект, варто вдатися до його режимного проведення. Суть цього методу полягає в тому, що, на відміну від вільного перебування телят біля корів, вони перебувають у групових станках і періодично підпускаються до матерів. Перші 10 днів після народження приплід утримують постійно з коровами, потім телят відокремлюють і підпускають до корови три рази за добу (вранці в обід і ввечері), а з другої половини лактації – два рази, даючи при цьому телятам зерно та рослинну їжу. Досвід показує, що телята повинні перебувати біля корів не більше 30 хвилин. Решту часу утримуються в обладнаних для цього станках для підгодівлі кормами. Завдяки цьому телята рано привчаються до поїдання об’ємних та концентрованих кормів, що позитивно впливає на їх ріст та розвиток.
Сіно, концентровані корми молодняк привчається поїдати з 10-15 днів життя, силос - з 25-30 дня. За 2 місяці підсосного періоду вирощування теля, крім молока матері, повинно з’їдати 12-15 кг вівса або вівсяного борошна, 20-25 кг доброякісного сіна і близько 10 кг силосу. Підгодівля підсосних телят проводиться з розрахунку на 100 кг живої маси теляти, або 0,35-0,40 корм. од. на голову за добу в період з 1 до 3-місячного віку; 1,4-2,8 корм. од. з 4 - до 6місячного; і 3,2-3,8 корм. од. - з 7 до 8 місяців. На 1 корм. од.
11
ЛАБОРАТОРІЯ ТВАРИННИЦТВА в раціоні має бути перетравного протеїну відповідно 130, 115, і 110 грамів у залежності від віку. Схема забезпечення телят поживними речовинами в підсосний період
Досвід господарств, що утримують м’ясну худобу, аналіз літератури з питань режимного підсосу і науково-виробничі досліди показали, що впровадження режимного підсосу дає позитивні результати при стабільному забезпеченні доброякісними кормами, а це завжди підвищує ефективність м’ясного скотарства. В деяких господарствах у гонитві за підвищенням ефективності утримання м’ясної худоби намагаються доїти м’ясних корів, щоб одержати від них товарне молоко. З цією ж метою іноді до м’ясної корови підпускають друге теля. Досвід і практика показують, що одне й інше негативно впливають на ріст і розвиток телят, а в наступних періодах нічим не компенсуються. Такі тварини виростають невеликими, передзабійної ваги 400-450 кг досягають не в 16-18 місяців, а значно пізніше. При цьому знижується якість туші, м’ясо втрачає «мармуровість», збільшується кількість внутрішнього жиру, осалюються внутрішні органи.
12
З підсосним вирощуванням і підвищенням живої маси при відлученні молодняку низка учених пов’язують м’ясне скотарство майбутнього. Вважається, що інтенсивне м’ясне скотарство повинно давати телят живою масою 400-500 кг у 8-10-місячному віці, що дасть можливість відмовитись від відгодівлі і мати одну технологічну операцію – «корова-теля». Таке вирощування можливе лише при умові значного підвищення молочної продуктивності м’ясних корів, яка в більшості наших господарств залишається неприпустимо низькою. Важливою технологічною ланкою в операції «корова-теля» є організація сезонних отелень. В необхідності сезонних отелень у м’ясному скотарстві заперечень не мають ні наукові дослідження, ні практичний досвід. Дискусії ведуться і відносно місяців отелень. Деякі дослідники пропонують лютнево-березневі отелення, вважається, що народжені в цей час телята мають більшу живу вагу на час відлучення. У той же час ряд досліджень вітчизняних та іноземних вчених і практиків довели, що більш ефективні квітнево-травневі отелення. При весняних отеленнях організм корів швидше відновлюється після пологів, корови своєчасно приходять в охоту, краще запліднюються (позитивно впливає моціон, молода зелена трава). Лактація тварин і підсосний період проходить у найкращих погодних та пасовищних умовах. Це позитивно впливає на кількість і якість молока, сприяє зміцненню здоров’я приплоду, кращому росту і розвитку молодняку. При весняних отеленнях постає можливість проводити відлучення телят до настання морозного періоду. Це дає можливість мати у маточних гуртах лише
доросле поголів’я, що є важливим ресурсозберігаючим фактором. Відхилення від квітнево-травневих отелень у будь-який бік веде до небажаних наслідків. При більш ранніх (зимових) отеленнях необхідно мати пологові відділення і телятники. Молодняк більш пізніх отелень має потребу у приміщеннях, або його слід відлучати від корів у більш ранньому віці, що збільшує термін непродуктивного утримання корів. І в тому, і в іншому випадках проходить збільшення витрат на утримання не тільки молодняку, а і дорослих тварин. Основні принципи годівлі м’ясної худоби 1. Підвищувати вгодованість корів улітку за наявності дешевих кормів. Втрата вгодованості припустима взимку, коли корми дорогі. 2. Корови у перші 3-4 місяці після отелення інтенсивно лактують, що слід врахувати, годуючи їх до наступного парування. У цей час вони мають найбільшу потребу у поживних речовинах. 3. Корови потребують високоякісних кормів за 6 тижнів до отелення і до кінця періоду осіменіння та на період лактації (всього 200 днів). Решту часу (165 днів) їм необхідний підтримуючий раціон. 4. За температури повітря нижче -20° С до раціону корів на одну голову додають 1 кілограм концентрованих кормів на кожні -5° С, а для ремонтного поголів’я і корів низької вгодованості - по 2 кілограми. 5. Нетелей годують окремо від основної череди або (в крайньому випадку) разом з однорічними телицями і невгодованими коровами, розраховуючи, щоб під час осіменіння через 70 днів після отелення вони досягали 85% маси дорослої корови.
Чернігівщина аграрна №4(8), квітень 2007
Чернігівський інститут АПВ УААН
(по мережі дослідних господарств) пропонує елітне насіння ярих зернових, зернобобових культур та картоплі під урожай 2007 року Репродукція
Зона вирощування
Рання 93 Краса Полісся
еліта еліта
ЛП ЛП
Носівський 21 Варіант Цезар Соборний Аскольд Персей Пеяс
еліта еліта еліта еліта еліта еліта еліта
Л П ЛП П П П СЛП
Культура, сорт
Група стиглості
Призначен-ня
Ціна, грн./т
цінний цінний
1626 1626
пивоварний зернофураж. пивоварний пивоварний пивоварний зернофураж. пивоварний
1346 1346 1346 1346 1346 1346 1346
зернофураж. цінний цінний цінний зернофураж.
1159 1159 1159 1159 1159
цінний
3754
цінний
2208
високобілк. високобілк.
2227 2227
Пшениця яра середньоранній середньостиглий
Ячмінь ярий середньоранній середньостиглий середньоранній середньостиглий середньостиглий середньопізній середньостиглий Овес Деснянський Нептун Небесний Райдужний Чернігівський 28
еліта еліта еліта еліта еліта
ЛП П П П СЛП
середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий середньостиглий Гречка
Українка
еліта
СЛП
середньостиглий Просо
Київське 87
еліта
СЛП
середньоранній Вика яра
Білоцерківська 96 Білоцерківська 10
еліта еліта
ЛП ЛП
середньостиглий середньостиглий
Картопля Назва сорту Веста Косень 95 Повінь (Н) Серпанок Доброчин (Н) Малич Фантазія (Н) Невська Довіра Забава (Н) Багряна Віринея Слов’янка (Н) Тетерів (Н)
Зона ПЛС ПЛС ПЛС ПС П ПЛ ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС ПЛС П ПЛС ПЛ
Урожайність, ц/га 430 450 460 450 450 440 485 450 445 465 455 450 520 450
Вміст крохмалю, % 15-16 14-15 15-16 13-14 15-16 16-17 18-19 12,1 16-17 14,5-16,5 15-16 15-16 12-13 15-16
Смакові якості, балів 4,3 3,7 4,4 4,0 4,3 4,1 4,3 3,8 4,0 4,4 4,3 4,2 3,7 4,2
Колір шкірки
м’якуша
Ціна, грн./т
білий рожевий рожевий рожевий рожевий білий рожевий білий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий рожевий
білий білий кремовий кремовий білий білий білий білий білий білий білий жовтий кремовий білий
3500 3000 4000 3500 3000 3500 3500 3000 3500 4000 3000 3500 4000 3500
Умовні позначення: (Н) – стійкий проти картопляної нематоди. Зона: П – Полісся, Л – Лісостеп, С – Степ. Насіння сертифіковано. Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі. Умови бартерного обміну обговорюються додатково. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур.
За довідковою інформацією звертатися за адресою та телефонами: 17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., тел. (04646) 3-63-10, (директор); 3-63-18, (прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насін.) факс (04646) 3-63-10
Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net
науково-популярний журнал квітень 2007 р. №4(8) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net
Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А
Читайте та передплачуйте “Чернігівщину аграрну” на 2007 рік у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс - 96225. Передплатна ціна на рік - 96 грн.