#9 Chernigivshchina Agrarna/Чернігівщина Аграрна

№5(9), травень 2007

Сьогодні в номері: • Н.М. Дерев'янко

Наші інтерв’ю

• В.Ф. Сайко

СИСТЕМИ ОБРОБІТКУ ҐРУНТІВ В УКРАЇНІ

• Ю.О. Тараріко, Ю.І. Кузьменко

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В АПК

• В.С. Савенко

Економічна ефективність вирощування козлятнику східного на корм і насіння

1 3 6 8

• С.М. Черствий

Вплив осушення перезволожених та заболочених ґрунтів на їх агробіофізичні властивості

11

Новинки

Носівська селекційно-дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

ОЗИМЕ ЖИТО сорт

Походження. Сорт—синтетик на домінантнокороткостебельній основі. Крупнозерний. Перспективний на 2006 рік. Автори сорту. Скорик В. В., доктор с.-г. наук, Скорик В. В., кандидат с.-г. наук. Апробаційні та біологічні ознаки. Короткостеблий, висота до 100-110 см, вирівняний. Високоурожайний, дворядний, довгий, виповнений, при дозріванні пониклий. Число квіток у колосі перевищує 80-72 шт. Озерненість при нормальних погодних умовах більше 90 %. Крупність зерна перевищує 50 г. Середньостиглий. Стійкий до вилягання, снігової плісняви, грибкових хвороб і проростання на пні. Кущистість висока Число падіння більше 235. За більш докладною інформацією Хлібопекарські якості відмінні. стосовно нового сорту жита озимого Пропонуємо співробітництво „Синтетик 38" звертатись за адресою: у розмноженні і поширенні сорту. 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Агротехніка вирощування Чернігівська область. загальноприйнята. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33.

СИНТЕТИК 38

17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

ОЗИМЕ ЖИТО

Національний стандарт України

Боротьба Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук

За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Боротьба” звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький район, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10,

(04646) 3-63-33.

17131, с. Дослідне, Носівський район, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

Походження. Сорт-синтетик. Створений з використанням домінантнокороткостеблих донорів. Внесений до Державного реєстру сортів України в 1993 році для зон Полісся, Лісостепу та Степу. Автор сорту: Скорик В.В., Москалець В.І. Апробаційні ознаки. Різновидність вульгарне. Колос щільний, колоскова луска ланцетна з добре вираженою нервацією, остюки середньої довжини, напіврозходяться. Зернівка напіввідкрита, овальна, сіро-зелена, маса 1000 зерен 42 г. Біологічні особливості. Сорт середньостиглий, висота рослин 115-133 см, стебло потовщене, циліндричне, листки широкі, вкорочені, темно-зелені з сизим кольором. Зимостійкість хороша, стійкість до вилягання, осипання та посухи висока. Стійкість до хвороб задовільна. Урожайність сорту – 9,99 т/га на Правдинській сортодільниці в Литві. Напрямок використання – зерновий. Вміст білка – 10-11 %. Хлібопекарські якості високі. Агротехніка вирощування загальноприйнята для даної зони вирощування. Висока кущистість дозволяє зменшувати норму висіву на родючих ґрунтах до 4 млн. схожих зерен на гектар. Сумарна кількість азотних добрив не повинна перевищувати 90 кг/га.

Наші інтерв’ю

Новопризначений начальник головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Олександр Шанойло: “... головне – відродити довіру сільгоспвиробників до влади”

Кор.: По-перше, Олександре Михайловичу, вітаю Вас із призначенням, а по-друге, хочу запитати, чому, здавалось би, більш спокійну посаду у районній раді Ви змінили на дуже непросту і надзвичайно відповідальну в головному управлінні? Ш.: Дякую за привітання. А у відповідь на Ваше запитання скажу, що я отримав таку пропозицію від голови облдержадміністрації. І це для мене справді висока довіра. А по-друге, беручи до уваги мою базову освіту, це можна вважати покликом душі. Кор.:- Сумніви були, чи одразу погодились? Ш.:- Пропозиція обговорювалась майже протягом місяця. І хоча я переконаний у своєму кваліфікаційному рівні, певні вагання все ж були. Особливо стосовно того, чи вдасться поліпшити ситуацію у сільському господарстві, зважаючи на проблеми, які в ньому на сьогодні існують. Але тим не менше зважився. Кор.:- Якими бачите свої перші кроки на новій посаді: на які напрямки більше уваги звертатимете і чи підтримаєте ті пріоритети, які були у галузі кілька останніх років? Ш.:- Скажу, що ситуація для мене була не нова, тому що я знав досконало один зі складних районів – Городнянський. В цілому вона повторюється і в масштабах області. А напрацювання, які були в головному управлінні, на мій погляд, заслуговують на подальше впровадження. Єдине, на що хочеться звернути більше уваги, це на Поліську зону нашої області, бо південні райони на сьогоднішній день почувають себе набагато впевненіше. Вони знаходяться в кращих природнокліматичних умовах, а відтак – більш інвестиційно привабливі. На жаль, цього не можна сказати про більш ніж третину території, яку займає Поліська зона. І стосовно неї будуть трішки інші підходи. Кор.:- Що найбільше вразило у новій роботі? Ш.:- Одразу після призначення мені довелось побувати у Сосницькому районі на колегії управління агропромислового розвитку. І дуже неприємно вразила недовіра керівників сільгоспформувань до державної політики в галузі АПК і невпевненість у завтрашньому дні. А це основне, якщо людина вірить у себе, вірить у те, що заде-

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

клароване на папері буде втілене в життя. Тому треба відновлювати довіру. Я вважаю, що шляхи до покращення ситуації є. Кор.:- Життя доводить, що сільське господарство сьогодні – це бізнес, який може бути як успішним, так і збитковим. Чи збираєтесь переконувати керівників, які цього ще не розуміють, у тому, що треба докорінно змінювати підходи до організації праці, шукати нові шляхи ведення господарств? Ш.:- Я з вами цілком погоджуюсь. Керівник господарства на сьогодні перш за все повинен бути хорошим менеджером, потужно володіти ситуацією не тільки в державі, а й брати до уваги світові тенденції. І відповідно – правильно прогнозувати та планувати своє виробництво. Тому, на мою думку, в нинішніх економічних умовах найбільш прийнятна форма власності сільгосппідприємства ( і це доводить практика) – приватна. Кор.:- Ви вже, мабуть, аналізували роботу наших сільгосп­ підприємств за підсумками минулого року, на початок нинішнього. До яких висновків дійшли? Чи не стане їх з часом менше? Ш.:- Від багатьох факторів залежить, чи зменшиться кількість господарств, чи вони отримають певний поштовх до розвитку. Наприклад, у нинішньому році діє близько 12-и програм підтримки сільгоспвиробників, і вони реально виконуються. На жаль, не всі господарства в цьому орієнтуються, не всі користуються цією державною підтримкою. І знову ж таки повторюсь: якщо у керівників з'явиться впевненість у завтрашньому дні, вони побачать, що держава і справді працює в цьому плані, то, я думаю, тенденції до скорочення не повинно бути. Повинен бути поштовх до відродження сільгоспвиробництва. І якщо для південних районів воно буде великотоварним, то на півночі області я бачу його як фермерські або невеликі компактні господарства, які будуть ефективно працювати на землі. Кор.:- Торік досить неприємна ситуація склалась в області у галузі тваринництва, коли відбулось зменшення поголів'я ВРХ, і зокрема корів. Що маємо на сьогодні? Ш.:- Минулорічна ситуація була викликана як об'єктивними,

1

Наші інтерв’ю так і суб'єктивними причинами. Зокрема, перші спричинила захворюваність худоби на лейкоз і туберкульоз, через що корів виводили з основного стада, відповідно скорочуючи поголів'я. Але були й випадки, коли керівники господарств не розуміли, що за цим сьогодні майбутнє: можна ефективно працювати, нарощувати виробництво, або ж поки хоча б зберігати його на тому рівні, на якому воно є. Ми це проаналізували. На сьогоднішній день, за результатами першого кварталу, маємо збільшення поголів'я. Тобто, вимальовується позитивна тенденція. Кор.:- Ви назвали дві причини зменшення худоби. Але ж була ще одна: наші хлібороби не змогли вчасно і повністю зібрати урожай через погодні умови, з буряком цукровим мали проблеми певні, а треба було повертати кредити. І це був чи не єдиний вихід. Чи не станеться такого в нинішньому році, зважаючи на, можна сказати, форс-мажорні обставини, також пов'язані з погодою? Ш.:- Працюючи на землі, не можна гарантувати, яким буде завтрашній день. Тому ситуація минулого року була для мене досить зрозумілою. Але це ситуація, на яку не можна вплинути. Протягом місяця йшли дощі, аграрії мали значні втрати урожаю. Але сьогоднішня ситуація з посухою в Україні в цілому також напружує. На цьому наголошував і міністр агрополітики Юрій Мельник на одній з нарад. Від посухи уже постраждали південні області (Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Крим). Тобто, там уже є реальні втрати. У нас ситуація теж дуже непроста, особливо це стосується південних районів, де практично не було вологи в орному шарі ґрунту. Особливо постраждали ярі культури, які вже були пригнічені. Кор.:- … бо в суху землю вони і сіялись … Ш.:- Так, звичайно. І досі ситуація залишається напруженою. Можемо також мати втрати. Тому повинна бути підписана урядова постанова по відшкодуванню збитків для тих областей, які в першу чергу постраждали від посухи, і ми збираємо по районах інформацію. Мною поставлено завдання проінвентаризувати кожне поле, щоб знати ситуацію. І, звичайно, якщо у нас будуть втрати (а вони вже є), то ми будемо звертатися до Міністерства з проханням про компенсацію збитків з державного бюджету. Кор.:- Хліборобам ніколи легко не буває: весь час вони потерпають то від погоди, то від причин економічного характеру. Саме через останні торік постраждала цукрова галузь. У результаті цього в нинішньому році цією культурою в області засіяно лише 70 відсотків прогнозованих площ. Які висновки зроблено, виходячи з цього? Ш.:- Так, у минулому році через значне перевиробництво цукру ціни на нього знизились. Із кожного реалізованого кілограма заводи та сільгоспвиробники втрачають майже одну гривню. Галузь понесла значні збитки. В поточному році в області прогнозувалось засіяти буряком понад 20 тисяч га, але аграрії відреагували на кризу і фактично посіяли на третину менше. Уряд, затвердивши квоти на вирощування цукрових буряків та виробництво цукру, повинен не залишати цей процес без контролю, адже в усьому світі продовольчі ринки належать до категорії найбільш регламентованих. Для стабілізації ситуації в цукровій галузі Мінагрополітики підготувало до розгляду Кабінетом Міністрів проекти двох постанов стосовно заготівлі цукросировини та державного регулювання виробництва і реалізації цукру. Прийняття цих документів дасть можливість забезпечити потреби внутрішнього ринку цукру та не допустити сезонних коливань ціни на нього протягом року. Кор.:- Але у будь-якому випадку товаровиробник зазнає певних збитків, бо під цукровий буряк площі готуються особливо ретельно, це взагалі культура досить витратна. Ш.:- Це справді так. Але знову ж таки зауважу, що регулювання цін на цукровому ринку – це справа державна. Кор.:- Хотілося б поговорити ще про одну культуру, свого часу стратегічну, яка сьогодні, на жаль, втратила свої позиції. Я маю на увазі льон – наш поліський шовк. У нинішньому році його вирощують господарства десяти районів. Площі під цією культурою у порівнянні з минулими роками значно скоротились. Яка робота проводиться у цьому напрямку? Чи звертаються за допомогою льонарі? Особливо це стосується переробників, яким не вистачає сировини. А господарства мало сіють льону, бо з ними не завжди розраховуються. Як вийти із цього замкненого кола?

2

Ш.:- Товаровиробники області впродовж багатьох років виробляли близько половини українського льону. На жаль, за останні три роки площі посіву льону в області скоротились утричі, а валовий збір волокна зменшився у 5 разів. Це насамперед пов’язано з подвійним зростанням собівартості льонопродукції, що в свою чергу призвело до нульової рентабельності галузі та призупинення роботи практично всіх переробних підприємств. Сьогодні нарощування обсягів виробництва льону можливе лише за рахунок створення комплексного підходу, як-то залучення інвестицій, впровадження наукових розробок, концентрація матеріальнотехнічних засобів і, що найбільш важливо, створення на державному рівні програми підтримки галузі льонарства. Про це йшлося і в моєму виступі на зборах господарського активу області за участю Прем'єр-міністра України. І на всіх інших рівнях я про це говорю, тому що для нас це дуже важлива культура… Кор.:- Тим більше, у світі вона користується попитом … Ш.:- Звичайно, на сьогодні це досить актуально. Люди вже не хочуть використовувати той самий синтетичний одяг ( пройшли ті часи), а хочуть натурального. Тому було доручення Прем'єра Міністерству агрополітики розробити цю програму. Ми, звичайно, будемо брати в цьому участь. І остання зустріч з директорами льонозаводів, де ми вирішили створити робочу групу з напрацювання пропозицій для виведення галузі з кризи, дає сподівання, що розробка державної програми розпочнеться саме з нашої області - колиски українського льонарства - і ситуація в галузі докорінно зміниться на краще. Кор.:- Не можу не згадати ще одну споконвічну поліську культуру, яка сьогодні практично зникла з полів сільгосппідприємств, а вирощується у господарствах населення. Зрозуміло, йдеться про наш «другий хліб» - картоплю, якою Чернігівщина завжди славилась. Ш.:- Наша область і сьогодні вважається картопляним краєм: у нас вирощується п’ята частина всієї української картоплі. Але так склалося, що після реформування аграрного сектора 95 відсотків картоплі вирощує населення. Справа в тому, що процес вирощування цієї культури дуже трудомісткий, а ціна до останнього часу була занадто низькою. Крім того, для обробки великих площ бульби потрібна спеціальна техніка, якої господарства не мають. Проте вважаю, що надалі необхідно створювати великі спеціалізовані колективні сільськогосподарські підприємства з виробництва як продовольчої, так і насіннєвої картоплі. Зараз в області діють 11 насіннєвих господарств з відтворення еліти та 15 господарств, що виробляють сортове репродукційне насіння. Але якщо раніше, наприклад, господарство, де я починав працювати, засаджувало картоплею до 400 гектарів, і ми свою картоплю реалізовували у всі куточки колишнього Радянського Союзу і навіть відправляли на порти, то сьогодні вона реалізується лише в Україні. Хоча і перевиробництва картоплі також не можна допустити, бо вона втратить і ціну, і попит. Стосовно цієї культури, на мою думку, також повинна бути розроблена державна програма, щоб наша картопля могла експортуватись за межі держави. Кор.:- Ось Ви говорите про державні програми. А чи можливо на регіональному рівні розробити якусь програму підтримки сільгоспвиробників, саме з обласного бюджету? Ш.:- Сьогодні головне управління відпрацьовує три основні напрямки підтримки галузі АПК з обласного бюджету. Це, зокрема, створення регіональних ресурсів продовольчого зерна, розвиток тваринництва, кормовиробництво. Керівництву облдержадміністрації буде запропоновано внести ці пропозиції на розгляд сесії обласної ради за підсумками першого півріччя. Якщо так станеться, а, крім того, депутати підтримають наші пропозиції, матимемо значні зрушення у галузі. Кор.:- Олександре Михайловичу, спасибі, що відповіли на мої запитання. Маєте попереду ще дуже і дуже багато роботи, тож я Вам бажаю успіхів і гадаю, що під час нашої наступної зустрічі уже говоритимемо про те, що вдалося зробити за цей час. Ш.:- Дякую. Розмову вела Надія Дерев'янко.

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

Злободенне В.Ф. Сайко, директор Інституту землеробства УААН, академік УААН, професор

Обробіток ґрунту, який ще в недалекому минулому ототожнювався із землеробством, нині є його основою. Перехід від мисливства і збирання до землеробства і тваринництва в неоліті був технологічною, першою в світі революцією, названою австралійським археологом В.Г.Чайлдом, аграрною. Формування і розвиток систем обробітку ґрунтів від початку зародження до наших днів здійснювався від прямої сівби без обробітку ґрунту, з допомогою дерев’яного кілочка, яким робили отвір в ґрунті, куди кидали насіння, прикриваючи його травою, не перевертаючи ґрунту, до прямої сівби в наші дні, котра проводиться з допомогою високопродуктивної потужної техніки і сільськогосподарських знарядь. Після примітивної прямої сівби первісні люди проводили оранку землі сучкуватою палицею, потім настала черга мотичного землеробства, а перехід на плужне землеробство з використанням свійських тварин як живого тягла вважається першою землеробською «революцією», яка забезпечила підвищення продуктивності праці у 50 разів і обумовила розвиток цивілізацій. В.І. Вернадський писав: «Відкриття землеробства, зроблене за 600 поколінь до нас, вирішило все майбутнє людства». Використання спочатку парових машин, а пізніше дви­ гунів внутрішнього згорання дозволило розширити площі орних земель і значно підвищити використання потенційної родючості ґрунту, удосконалити захист рослин від бур’янів, шкідників і хвороб. В Україні розширення ріллі завжди було єдиним засобом збільшення виробництва продукції рослинництва. Величезні земельні простори її ще в недалекому минулому навіки-вічні обумовили екстенсивну систему використання землі, ведення господарства, більше того, екстенсивний тип мислення та життя. Розораність сільськогосподарських угідь у країні сягнула майже 82%, в деяких областях (Вінницькій, Тернопільській, Кіровоградській) - понад 90%, а в окремих районах цей показник піднявся до 96%. Ступінь освоєння всього земельного фонду в Україні - близько 60%, порівняно з 12% у США. Таке становище призвело до розвитку небувалих еро­ зійних процесів. Щорічні втрати ґрунту в Україні становлять близько 600 млн. т, у тому числі понад 20 млн. т гумусу. Втрачаємо третину поживних речовин, 16 млрд. кубічних метрів води. Лише кожний п’ятий житель України споживає відповідної якості воду. Площа деградованих ґрунтів щорічно зростає на 80 тис. га. Наслідком цього стали і пилові бурі 2007 р. Для зміни ситуації необхідні радикальні, неординарні заходи, у яких головним має бути комплексний підхід до сільськогосподарського виробництва з системно орга­ нізаційних позицій на базі науково-технічного прогресу з урахуванням політичних, соціальних, економічних, енергетичних, матеріально-технічних та екологічних умов. Перш за все необхідно зменшити площу землі в обробітку на 10-12 млн. га, перетворити її на природні кормові угіддя і

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

заліснити. За даними вчених, в Україні необхідно збільшити площу луків у 2,7, а лісів - у 1,8 раза. Першими у світі з пиловими бурями внаслідок руйнівної, величезної сили ерозії зіткнулися в США. Внаслідок цього за 2 роки (1981-1983 рр.) на 26,4 млн. га було зменшено площу ріллі і прискорено перехід на ґрунтозахисні системи обробітку ґрунту. Характерно, що для України ґрунтозахисна система обробітку ґрунту не є новою. Можна стверджувати, що пріо­ ритет належить саме нашим вченим. Перейнявши багато ідей та практичних знань від китайців, Іван Євгенович Овсінський одним із перших у світі довів недоцільність використання глибокої оранки, теоретично обґрунтував та втілив у життя поверхневий обробіток ґрунту. Глибоко аргументовані результати своїх досліджень опублікував у 1899 р. в монографії „Новая система земледелия” , а майже через півстоліття до цього прийшов американський вчений-фермер Е. Фолкнер у книзі „Безумие пахаря” (1942 р.), що мала істотний вплив на долю землеробства різних країн світу. Над цією проблемою працювали відомі вчені М.А. Тулайков, О.І. Бараєв. У 50-і роки Т.С. Мальцев, не сприймаючи деякі догми В.Р. Вільямса, не знаючи про І.Є. Овсінського, у пошуках засобів, при яких би навіть однорічні трави створювали структуру ґрунту і підвищували його родючість, відпрацював спосіб сівби за мінімального обробітку ґрун­ ту, отримував високі стійкі врожаї, обґрунтував диферен­ ційований обробіток ґрунту (глибока оранка без обертання скиби на глибину до 40-50 см раз на 4-5 років, в інші роки поверхневий обробіток ґрунту. Слід визнати, що роботи Т.С. Мальцева були першим значним поштовхом до освоєння ґрунтозахисної системи обробітку ґрунту в колишньому Радянському Союзі. Слід визнати велику подвижницьку роботу почесного академіка УААН, доктора сільськогосподарських наук Ф.Т. Моргуна та професора Національного аграрного університету М.К. Шикули, котрі творчо розвинули безвідвальну систему обробітку ґрунту, розпочату І.Є. Овсінським, а її вершиною стало біологічне землеробство, відпрацьоване С.С. Антонцем у ПСП „Агроекологія” Полтавської області. Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства, розроблена вченими України, за своїми технікоекономічними параметрами та ефективністю переважає зарубіжні аналоги. На основі вищевикладеного визначимося з сучасними системами обробітку ґрунту і їх розвитком у майбутньому. Нині застосовується класичний плужний обробіток ґрунту, плоскорізний, чизельний, поверхневий (дисками і культиваторами) і спосіб без обробітку ґрунту – пряма сівба (no-till систем). Слід відзначити, що в чистому вигляді уже не існує практично жодної системи обробітку ґрунту, а домінує в основному диференційований обробіток ґрунту (чергування оранки або чизелювання і поверхневого мінімального обробітку ґрунту). Причому усі системи обробітку ґрунту на формуван-

3

Злободенне ня урожаю впливають однаково. Відхилення в залежності від систем обробітку ґрунту знаходиться в межах до 2%. Друга закономірність, жоден із способів обробітку ґрунту не може бути шаблоном на всій території України. Оскільки Україна має чотири ґрунтово-кліматичні зони, дев’ять ґрунтово-кліматичних підзон, 23 номенклатури ґрунтів і 1147 їх видів. До того ж відсутня стабільність землекористування. Із 32 451 900 га ріллі у фермерських господарствах знаходиться 3 367,5 тис. га, на одного власника припадає 72,3 га. Громадяни без фермерських господарств мають 10 889,5 тис. га, або по 0,44 га на одного користувача. На жаль, лише 5 914 974 га належить 1 684 землекористувачам, що становить 3 512 га на кожного. І лише 41 господарство обробляє 422 292 га, або в середньому по 10 300 га. З урахуванням матеріально-технічної бази, вкрай низького фінансового забезпечення господарств та порушеної стабільності землекористування відчутних змін у системах обробітку ґрунту (за винятком того, що підвищаться темпи його мінімалізації, переважно на основі використання вітчизняної техніки та інтегрованої системи захисту рослин) у найближчі роки не відбудеться. Кілька слів про класичну систему обробітку ґрунту, багато­ операційну, з використанням плуга. При всіх його недоліках плугом ще довго будуть корис­ туватися, оскільки близько 0,5 млрд. га землі у світі оброб­ ляється за допомогою цього знаряддя. У США в 2003 р. розпочато випуск напівнавісного керованого плуга з полицею для обертання скиби. Торік в Угорщині на міжнародній виставці демонструвався світовий рекордсмен - 20-корпусний плуг американської фірми GREGOIRE BESSON (Джордж Бессон), котрий зорав за світловий день 432 га землі. У Європі випускається численними фірмами багато різних видів плугів. Плуг в Україні буде використовуватися на площі близько 10-15 млн га у диференційованій системі обробітку ґрунту, в комбінованих агрегатах на ерозійно безпечних площах, при необхідності розробки перелогів і відсутності гербіцидів, а також у малоземельних господарствах. Майже півстоліття тому фермер Томас Кемпбел із Монтани (США) 450-сильним трактором тягнув кілька плугів, які орали і засівали пшеницею площу завширшки 25,5 м, або 405,0 га за день. Ним було доведено, що людина, котра покладається на власну силу, зможе на малопродуктивних землях вирощувати конкурентоспроможне зерно пшениці. Плуг буде використовуватися ще хоча б тому, що цих знарядь поки що найбільше у господарствах. Мінімальний (поверхневий) безплужний обробіток ґрунту буде здійснюватися на площі теж близько 15 млн. га із застосуванням в основному культиваторів, дискових знарядь, комбінованих агрегатів, які б за один прохід готували ґрунт до стану, придатного для сівби сільськогосподарських культур. Таким способом буде здійснюватися перехід від безплужного до біологічного землеробства, при якому виключається хімічне втручання для боротьби з бур’янами. До речі, у Миколаївській області нині близько 50% землі обробляють за мінімальною технологією. Мінімальний обро­ біток ґрунту поступово переходить у нульовий. Нині землеробство увійшло у наступний період кардинальних змін, де найбільш помітними є освоєння технологій так званої «прямої» сівби (нульового обробітку по „no-till систем”) та поява генетично модифікованих культурних рослин. Способу сівби без обробітку ґрунту, «прямій» сівбі (notill систем) за ефективністю належить друге місце у галузі землеробства після відкритого ефекту гетерозису. В Ук р а ї н і ще у 1 9 7 8 р о ц і о ц і н и л и с п о с і б « п ря м о ї » сівби у Миронівськ ом у інстит уті пшениці ім. В.М. Ремесла. Потім він пройшов випробування в нинішньому Українському науково-дослідному інституті прогнозування

4

та випробування техніки і технологій для с/г виробництва імені Леоніда Погорілого. У 1985 р. продемонстровано сівалку «прямої» сівби на республік анському науковопрактичному семінарі. Проте дана технологія поширення не мала, оскільки не виникла в її застосуванні життєва необхідність. Сьогодні, як відомо, no-till систем в ідеальному вигляді використовується в “Агро-Союзі” Дніпропетровської області. У 2003 р. встановлено світовий рекорд: за добу посівним комплексом “HORSH” засіяно з одночасним внесенням гранульованих добрив 571,9 га ярого ячменю. Ми проаналізували позитивні і негативні сторони обро­ бітку ґрунту за no-till систем. З них виявилось 14 позитивних і 17 негативних. Безумовно, неможливо знайти аргументи, якими б принизити різке підвищення продуктивності праці, фактор часу - своєчасне проведення сівби у найкращі агротехнічні строки, скорочення витрат на придбання техніки та пального. Економія сукупних прямих витрат становить, за даними зарубіжних країн, 12%. Зведення до мінімуму ерозійних процесів та можливість значного підвищення вмісту у ґрунті органічної речовини і гумусу, збереження ґрунтової вологи від втрат на фізичне випаровування - це далеко не всі переваги, але вони найбільш значимі. Як відомо, історія розвитку no-till систем розпочалася після винаходу англійцями в 1955 р. гербіциду, котрий міг знищувати усі бур’яни, та створення ними сівалки для сівби без обробітку ґрунту. Проте першими зуміли скористатися цими винаходами американці. Батьком no-till систем визнано фермера Гаррі Янга, який 1962 року першим у світі застосував на своїй фермі англійську сівалку прямої сівби. Затрати на плужний обробіток ґрунту цілком замінялися гербіцидами. Поширення no-till систем зараз досягло найбільш високих темпів – 1 млн. га в рік. За 45-річний період історії площа, на якій використовується ця система, становить близько 100 млн. га. Статистика ведеться з 1982 р. У 1989 році no-till систем використовувалася на 6-7% земель. Нині у Південній Америці – 48%, в США і Канаді - 37%, Австралії – 13% і близько 4% - в решті країн світу. В усьому світі рілля становить 1402317000 га, no-till систем використовується на 7,1 % площ. Не вдаючись до окремих технологічних операцій no-till систем, проаналізуємо причини, через які вона не знаходить поширення в землеробстві України.

1. Система no-till - це не шлях виходу з бідності, а наслідок.

2. Наші виробники сільськогосподарської продукції налаш­ товані на безперервне зростання валового виробництва зерна, а при впровадженні no-till систем урожайність знижується на 10%. На запитання, скільки потрібно часу, щоб при переході від традиційного обробітку на no-till систем досягти попередніх результатів, експерт Рей Ворд у Дніпропетровську відповів: «У тропіках і субтропіках - 3-5 років».

3. Гліфасатовмісні гербіциди типу Раундап в Україні знач­н о дорожчі, ніж у Європі і США, там вони дотуються державою. Без зниження ціни на них широкомасштабне впровадження ресурсозберігаючого землеробства в Україні неможливе. У США вигоди від мінімального і нульового обробітку ґрунту зробили фермерів заручниками цих технологій. Через відсутність оранки кількість бур’янів, комах-шкідників і хвороб, що розмножуються у залишеній мульчі, збільшується, фермерам доводиться вносити удвічі більше пестицидів, ніж раніше. Держава активно стимулює виробництво продовольства, яке використовує як важливий експортний ресурс і політичну зброю. Але в кінці останнього десятиріччя минулого століття громадськість США непродуману хімізацію

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

Злободенне сільського господарства стала розцінювати як катастрофічну. Рівень хімічного забруднення ґрунтів, і особливо водних ресурсів, став характеризуватися вченими як “найбільша помилка, якої американська нація припустилась за останні десятиріччя, як сільськогосподарський Чорнобиль США”. Отруєння хімікатами щорічно зазнають до 300 тис. чоловік. Багато вчених вважають, що результати бездумної хімічної гонитви за прибутками виявляються у зростанні онкологічних захворювань у першу чергу в сім’ях фермерів. Проведеними дослідженнями у штаті Канзас встановлено, що використання гербіциду 2,4-Д збільшує у 6 разів захворювання на рак фермерів, і у 8 разів - тих, хто сам готує суміш і вносить її на поля. Рівень діоксину у новонароджених дітей в 27 разів більший від тієї кількості, яка вважається безпечною для накопичення протягом всього життя людини. Прикрим є те, що деякі хлорорганічні інсектициди, які у 100 разів перевищують за рівнем токсичності ДДТ і заборонені в США, продовжують експортуватися, наприклад, ДДТ після його заборони за п’ять років вивезено 13,7 тис. т. Така ситуація у розвинутій країні, де екологічне навантаження здійснюється лише на 12% території, а чого чекати у нас, якщо хімічний прес накласти на 60% території (земля в обробітку).

4. В Україні немає енергоємного трактора, що відповідав би агротехнічним вимогам. Немає його і в Росії. Трактори Т-150 і К-700, які ще залишилися, мають тиск на поверхню ґрунту в 2,5 раза більший від норми, (0,6 кг/ см2), у К-700 – 1,5, Т-150 – 1,24-1,65), до того ж перший не підходить по потужності двигуна. Для впровадження no-till систем потрібно увесь комплекс техніки закупити за кордоном. На 10 000 га необхідно мати один 500-сильний трактор з комбінованим 18-25-метровим посівним комплексом, тричотири зернозбиральні комбайни і один обприскувач з про­ дуктивністю 1,0 тис. га за добу. Достатньо, щоб на полі працювало 15 чоловік. Характерно, що ефективність no-till систем оцінюють саме за використанням таких комплексів, а їх в Україні може застосувати лише 41 господарство. Чим ширина захвату машинно-тракторного агрегата мен­ ша, тим більші питомі затрати. Слід пам’ятати, що не можна вийти в поле без електронної карти і приладів глобального позиціонування, системи супут­ никової навігації GPS з підконтрольним механізмом. При ширині захвату агрегату 18-25 м його неможливо водити паралельно попередньому проходу. Система супутникового зв’язку замінює механічний маркер. Та і фізично неможливо механізатору провести обприскування 1,0 тис. га чи засіяти 0,5 тис. га за день. Одна справа підключатися на розворотах, а інша – напружено вести агрегат постійно. Це все коштує дорого, до дрібниць зарубіжне, без їхнього сервісного обслуговування не діятиме, і країна потрапляє у довічну залежність. Це все потрібно враховувати, оскільки заміна наявної ґрунтообробної і посівної техніки, яка хоч і відпрацювала амортизаційні строки, є фінансовою проблемою для будь якого господарства. Різка зміна технологій вирощування польових культур на значних площах може супроводжуватися загостренням проблем сільського безробіття. Ці ж проблеми можуть виявитися і в галузі сільськогосподарського машинобудування.

5. В Україні не стабілізувалося землекористування, знизилася культура землеробства, адже в основі екологічного контролю над бур’янами при no-till систем перш за все лежать система сівозмін, інші землеробські чинники (строки сівби, добрива, норми висіву та ін.). Характерно, що в 10пільній сівозміні з одним і двома полями кукурудзи на зерно різна кількість і видовий склад бур’янів. І. Є. Овсінський писав: „Поганий господар, який відкладає роботу до завтра, ніколи не позбавиться на своєму полі

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

бур’янів, тому що вони після заживлення ран та відновлення сил будуть відмінно рости”. Ми захопилися чорними парами, на яких неможливо запобігти вітровій і водній ерозії ні навесні, ні влітку. Хімічні засоби боротьби з бур’янами невигідні. Їх потрібно замінювати на сидеральні, зелені пари. До цього часу руйнується система землекористування, не можна побудувати сівозміну, не маючи кон’юнктури виробництва сільськогосподарської продукції, системного, всебічно зваженого підходу до формування структури посівного клину: то розпорядження засіяти 3 млн. га ріпаком, то 8,0 млн. га озимими на зерно, то взагалі захоплення в цілому розширенням площ енергетичних культур для біопалива, незважаючи на те, що це призведе до подорожчання, як мінімум удвічі, продовольчого кошика. Енергетична ефективність вирощування зернових культур в Україні і США доводить (табл.1), що Кее на вирощуванні таких культур, як пшениця і ячмінь, вищий. Таблиця 1. Енергетична ефективність вирощування зернових культур в Україні і США Культура

Енергія, що міститься в 1 т нафти, дозволяє отримати зерна, т США Україна

Кее США

Україна

Пшениця

8,7

13,0

2,38

3,5

Кукурудза

15,8

8,3

4,59

2,4

Ячмінь

9,6

11,6

2,60

3,2

Таблиця 2. Урожайність зернових культур в Україні і США, ц/га Культура Пшениця Жито

1940 р.

1990 р.

Україна

США

Україна

США

12,1 11,1

10,2 8,1

40,1 24,3

22,8 17,7

Кукурудза

16,3

17,9

38,3

73,6

Овес Ячмінь

12,1 14,2

12,9 12,5

26,5 32,8

19,5 26,2

Середній урожай пшениці за 1986-1990 рр. становив в Україні майже 40 ц/га. За останні роки в США збільшили внесення мінеральних добрив у 5 разів, 60% їх вноситься під пшеницю. Урожай зерна збирають від 23 до 29 ц/га. За винятком кукурудзи. Але там діють інші фактори – тепло і волога. Наприклад, у штаті Айова середня річна сума опадів становить 1000 мм, а температура у липні місяці - +22-24°С. У Черкаській області, відповідно, 549 мм і 18°С тепла. Останнім часом у пресі починають з’являтися давно не актуальні висловлювання, що, мовляв, інститути не займаються впровадженням no-till систем. Хочу запевнити, це не так, у нас достатньо вчених, які не поступаються, а то й мають переваги перед зарубіжними експертами. Наші вчені беруть активну участь у формуванні позитивної громадської думки відносно no-till систем. На основі проведених аналізів можна зробити висновок, що у перспективі no-till систем може бути поширеним в Україні на площі 600-700 тис. га, максимум - до 1 млн. га. Нам потрібно виважено ставитися до зарубіжних інвес­тицій у землеробство. Надто дешева робоча сила - одна із головних приманок для капіталу, до того ж - дешевша енергія і відсутність відповідальності за порушення екології. Може статися так, що техногенне навантаження на навколишнє середовище з його трагічними наслідками залишиться у нас, а прибутки - за кордоном. Єдине, що безпосередньо не належить до оцінки заходів, це відсутність відповідного технічного забезпечення дослідних установ. Спонтанне широке запровадження no-till систем під впливом потужної, не завжди професійної і безкорисливої реклами може призвести до значних і марних матеріальних витрат у межах держави.

5

Дорадництво Ю.О. Тараріко, заввіділом агроресурсів Інституту гідротехніки і меліорації, доктор с/г наук, професор Ю.І. Кузьменко, старший науковий співробітник

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В АПК Зі вступом України до СОТ виникає гостра необхідність у прискореному підвищенні конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств, що неможливо без створення сучасної системи інформаційного забезпечення. На жаль, на даний час стан інформаційно-консультативного забезпечення вітчизняного сільсько­господарського виробництва не відповідає світовому рівню. Рекламна інформація щодо ресурсів і технологій, яка безсистемно пропонується аграрному виробництву ЗМІ, не завжди є об'єктивною та науково обґрунтованою. Її використання в багатьох випадках призводить до негативних наслідків для сільськогосподарських підприємств. Для поліпшення інформаційно-консультаційного забезпечення аграрного сектора відповідно до Закону України „Про сільськогосподарську дорадчу діяльність" створюються дорадчі служби. Однак дорадники на місцях здебільшого не мають достатньої підготовки та оперативного доступу до інформаційних ресурсів, а систематичне проведення їх перепідготовки за традиційними методами і технологіями вимагає значних витрат та тривалого часу. З іншого боку в системі Української академії аграрних наук (УААН) напрацьовано значну кількість наукових розробок, широке впровадження яких стримується недосконалістю системи забезпечення науково-технологічною інформацією аграрного виробництва. Можливість оперативного вирішення цих проблем досягається шляхом розробки і широкого використання спеціального інфор­ маційного ресурсу, який сучасними засобами ІР-технологій через мережу Інтернет оперативно здійснював би інформаційне забезпечення як регіональних дорадчих служб, так і безпосередньо сільськогосподарських підприємств. Створення і підтримка такого ресурсу дозволяє вирішувати наступні завдання: 1. Створити систему інформаційного забезпечення АПК України з використанням сучасних технічних засобів проектування і програмування на базі ІР-технологій через мережу Інтернет.

2. Розробити та впровадити систему дистанційної підготовки і перепідготовки дорадників.

3. Створити і підтримувати бази даних щодо сучасних наукових розробок і агроресурсів (агрометеорологічні фактори, технічні засоби, агрохімікати, сорти, гібриди, породи тощо).

4. База даних з найкращих методів ведення сільськ о­ господарського виробництва. Надання рекомендацій і консуль­ тацій щодо вдосконалення і адаптації галузевої структури сільськогосподарських підприємств відповідно до ринкових ситуацій, ґрунтово-кліматичних умов і рівня ресурсного забезпечення, розробка відповідних проектів конкурентоспроможного аграрного виробництва і землекористування.

5. Розробка та впровадження у виробництво спеціального програмного забезпечення з метою підтримки управлінських рішень на різних адміністративних рівнях, зокрема: • „Оцінка агрометеорологічних умов вегетації сільгоспкультур " в основу покладено динаміку середньомісячної температури повітря та місячної суми опадів. Програма призначена для опера­ тивної оцінки та прогнозування рівня врожайності стосовно впливу агрометеорологічних умов конкретного року.

• „Інтегрований захист посівів польових культур від шкодочинних об'єктів" - включає в себе інформаційно-дорадчу базу даних по всіх дозволених до використання засобах захисту посівів від шкодочинних об'єктів. Крім хімічних, розглядаються організаційні, біологічні та агротехнічні методи.

• „Оптимізація технологічних прийомів при вирощуванні польових культур в різних умовах довкілля" - дозволяє інтегрально оцінити технологічні прийоми і ефективно порівняти операції та засоби їх виконання в різних погодних умовах. Користувач

6

отримує кілька варіантів агроприйомів, спрямованих на максимальну реалізацію потенційної продуктивності культур в умовах, що склалися або очікуються.

• Програма „Сівозміни" призначена для автоматизованого моделювання, оцінки і побудови сівозмін для 30 основних культур з метою отримання оптимального варіанту.

• Інформаційні технології для системи точного землеробства на меліорованих землях, що дозволяють виконати об'єктивну оцінку розподілу факторів та виокремити на полі ділянки з однаковими значеннями конкретного фактора, на який здійснюється технологічний вплив.

• Універсальний інформаційно-аналітичний комп'ютерний комп­ лекс „Агроресурси" для системного планування виробничої діяль­ ності сільськогосподарського підприємства.

6. Створення і підтримка бази даних за результатами екологоагрохімічного обстеження ґрунтів за агрохімічними показниками, забрудненню важкими металами, залишками пестицидів, радіонуклідами.

7. Опрацювання матеріалів аерокосмічного дистанційного зондування землі, надання оперативної інформації щодо агро­ метеорологічних умов, корегування агротехнологій, прогнозування урожайності та валового виробництва продукції на загальнодержавному і регіональному рівнях. Особливого значення набуває інформація, отримана в тривалих агротехнічних дослідах наукових установ системи УААН. За середньої справджуваності довгострокових прогнозів агро­метеорологічного забезпечення на рівні 75%, а в окремі роки до 90% можна передбачити певні особливості погодних умов за схемою, наведеною в табл. 1. З іншого боку всі роки (вегетаційні періоди) проведення досліджень в стаціонарних дослідах, або навіть місяці і декади, також можна згру­пувати за характерними особливостями температурного режиму і умов зволоження. Якщо, наприклад, схема стаціонарного досліду включає варіанти способів обробітку ґрунту по різних фонах удобрення (табл. 2) з чергуванням 7 культур у сівозміні, то відповідно до очікуваних агрометеорологічних умов наступного року згідно з рівнем урожаю окремих культур і продуктивності сівозміни в ретроспективі можна корегувати агротехнології і структуру посівних площ по відповідному регіону. Таблиця 1. Розподіл років у стаціонарному досліді Запорізької ДС за агрометеорологічними факторами за умовами зволоження за тепловим режимом

вологий

норма

посушливий

спекотливий

2

3

2

норма

3

7

6

прохолодний

2

2

3

Таблиця 2. Схема стаціонарного досліду Запорізької ДС, закладеного у 1976 році Варіанти обробітку ґрунту

Варіанти удобрення Без добрив (контроль)

Гній 30 т/га + N60Р60К45 (одинарна)

Гній 45 т/га + N90Р90К60 (полуторна)

Гній 45 т/га + N120Р120К90 (подвійна)

1. Полицевий

-

-

-

х

2. Безполицевий

-

-

х

-

3. Комбінований 4. Мілкий безполицевий 5. Мілкий безполицевий з мульчуванням соломою

-

-

х

-

-

х

-

-

х

-

-

-

Крім того, порівняння у динаміці продуктивності сівозмін на

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

Дорадництво контролі і при органо-мінеральній системі удобрення довело, що агрокліматичні фактори, лімітуючи врожай на контролі, поширюють свою дію і на ефективність добрив. Ця закономірність простежується по всіх об’єктах досліджень. Ретроспективне встановлення особливостей агрометеорологічних умов в роки-аналоги дозволяє прогнозувати їх вплив на ефективність агротехнологіч­ них заходів у майбутньому. Реалізація проекту «Інформагроресурси» дозволить суттєво покращити систему інформаційного забезпечення АПК, що, безумовно, супроводжуватиметься суттєвим підвищенням конкурентоспроможності вітчизняного аграрного виробництва, зокрема за рахунок більш раціонального і цілеспрямованого використання хіміко-техногенних, біологічних, агро­кліматичних ресурсів, а також покращенням екологічного стану природного середовища. Таким чином, в умовах ринкової економіки одним з ключових факторів підвищення конкуренто­ спроможності є здатність підприємства не тільки забезпечити високу ефективність безпосередньо виробництва, але й дати можливість виробнику заявити про себе на ринку, вигідно представити своє підприємство, продукцію або послуги, а також оперативно отримати аналітичну та маркетингову інформацію, необхідну для розвитку бізнесу. Як уже зазначалось, на даний час таку можливість надає всесвітня мережа Інтернет, послугами якої користуються підприємства великого, середнього та малого бізнесу у всьому світі. Мати власну веб-сторінку або сайт в Інтернеті стало звичайною справою. При цьому Україна є одним з найбільших і динамічних ринків Інтернет-послуг. Кількість українських користувачів уже перевищила 6 млн. осіб і постійно зростає. На жаль, наш аграрний сектор дуже слабо використовує можливості Інтер­ нету, а сільськогосподарські підприємства майже від­ сутні в цій мережі. Звичайно, недостатня мережа в сільській міс­цевості сучасних комунікаційних ліній, нестача ква­ліфікованих фахівців та провайдерів (компаній, які надають Інтернетпослуги) є вагомими стримуючими факторами. Але суть проблеми полягає в необізнаності керівників і менедже­ рів аграрних підприємств щодо технічних можливостей під­к лючення, рекламно-маркетингових та інших переваг використання Інтернету, недооцінка його значення для успішного ведення бізнесу. Багато з них вважають, що використання цього ресурсу є занадто дорогим, хоча утримання власного сайту здебільшого не перевищує 300-500 грн. на рік. Для цього навіть не обов'язково мати персональний комп'ютер. Хоча, звичайно, наявність швидкісних комунікаційних ліній та потужний комп'ютер суттєво розширює діапазон можливостей. У будь-якому випадку всі повинні розуміти, що без широкого використання сучасних інформаційних технологій навіть при високому рівні ефективності виробництва забезпечити неможливо. Одним з найбільш відомих стосовно цієї проблематики вітчизняних інтернет-проектів є сайт „Агроресурси. Банк даних сільськогосподарських підприємств" (www. agroresources. com. ua). Цей веб-проект поєднує два напрямки. Мета першого напрямку - забезпечення сільськогосподарських підприємств актуальною інформацією, зокрема з новітніх енергозберігаючих, екологобезпечних технологій ведення виробництва, інформацією про сучасний стан і прогнозні оцінки агро­ ресурсів. Другий передбачає створення в Інтернеті банку даних аграрних підприємств, засоби якого дозволять не тільки представити своє підприємство і свою продукцію на власній веб-сторінці у всесвітній мережі, але й можливість проведення міні-тендерів на закупівлю ресурсів і послуг для власних потреб. Взяти участь у проекті допомагає відповідна анкета (табл. 3). Таблиця 3. Анкета для розміщення інформації в БД “Агроресурси” в Інтернеті

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

Загальна інформація: Назва с/г підприємства ______________________________________________ загальна площа землекористування, га ____ Адреса: країна _____________________, область _______________________, район __________________, населений пункт __________________________, вул._____________________, буд. _____, кімн./офіс _______, індекс _______, керівник: (ПІП) _____________________________________________________ контрактна особа ___________________________________________________ Контакти: тел. ____________________________, факс ___________________, моб. ___________________, е-маіl ____________________________________ Рік заснування _______, відстань (км): до райцентру _____, до облцентру _____, до Києва _____ Виробнича характеристика 1. Тваринництво (породи, технології утримування, інша інформація)

Од. виміру

К-сть, ціна

ВРХ Свині Вівці Птиця Коні Риба Бджоли Інше 2. Рослинництво (сорти, технології, інша інформація) Зернові в т.ч.: Технічні в т.ч.: Кормові в т.ч.: Овочеві Плодово-ягідні і фруктові Природні угіддя Інше 3. Переробка продукції рослинництва продукції тваринництва інше 4. Інші види діяльності Виробництво Послуги Сільський туризм Інше 5. Продукція для реалізації та послуги

6. Підприємство потребує (тендер) Ресурси

Продукція

Послуги Інше 7. Маркетингові інструменти (сертифікати, ISO 9000, ISO 14000, інші)

7

досвід колег

Дорадництво Важко переоцінити значення якісного інформаційного забезпечення для сільського населення. Зокрема, напрямок інформатизації сільського туризму обрано як першочерговий з причин його виняткової актуальності в соціальному плані. Це пов'язано з тим, що перерозподіл земельних ресурсів сільськогосподарського призначення фактично призводить до втрати власниками своїх паїв через механізми довгострокової оренди та інших прийомів відчуження. Ці процеси активно протікають попри офіційний мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення і спрямовані на формування крупних землеволодінь. З іншого боку сучасні технології виробництва з високим рівнем механізації та автоматизації призводять до вивільнення робочої сили, що супроводжується зростанням безробіття на селі. Альтернативою зайнятості в аграрному секторі постає діяльність у сфері сільського або агротуризму, яка може розвиватися як самостійний або додатковий до основної роботи вид бізнесу. Маркетингові дослідження показують, що в США, країнах Західної і Центральної Європи цьому питанню приділяється значна увага - частка на туристичному ринку, за різними оцінками, становить до 12%. Сайти, присвячені сільському туризму, як правило, дуже інформативні і реально сприяють просуванню його як комерційного продукту на ринок туристичних послуг. При цьому велика увага надається питанням екологічної безпеки, енерго- та ресурсозбереженню. На жаль, в Україні цей напрямок поки що не отримав достатнього розвитку, на відміну від прибалтійських Литви, Латвії та Естонії, де разом з локальними базами в Інтернеті сформована загальна база сільських садиб для всіх трьох країн. На українських туристичних веб-ресурсах сільський «зелений» туризм до останнього часу залишався майже не представленим. Одним з найбільш відомих в Україні в цьому напрямку є інтернет-проект „Зелений туризм. Банк даних сільського туризму" на сайті www. ruraltourism. com. ua. З урахуванням закордонного і вітчизняного досвіду в рамках проекту створено концепцію веб-сайту, структуру бази даних і відповідну анкетуопитувальник для збору інформації. Розроблено класифікацію об'єктів розміщення за типами (від сільських будинків - до міні-готелів і кемпінгів), за спеціалізацією послуг (полювання, риболовля, відпочинок для дітей, проведення семінарів і т.п.), що надаються, створено перелік послуг, включено цінові показники, умови харчування і багато іншого, що є важливим для потенційних клієнтів і дозволяє врахувати їх смаки та побажання. Взяти участь у них можна шляхом заповнення спеціальної анкети. Звичайно, щоб зацікавити потенційних клієнтів (туристів), необхідно впорядкувати свою оселю (або мати окремий будинок), запропонувати смачну національну їжу, риболовлю, цікаві екскурсії, сувеніри, ознайомити з місцевими звичаями, традиціями та народними промислами. Важливу роль у цьому відіграє здорове харчування продукцією з власного саду та городу. Потік клієнтів сприятиме розвитку інфраструктури і збільшенню кількості робочих місць, у тому числі за рахунок самозайнятості населення. Організація подібного бізнесу не потребує великих капіталовкладень, має творчий характер і широкі можливості розвитку. Багато мешканців села бажають і, безперечно, спроможні забезпечити якісний відпочинок туристів на високому рівні. У той же час люди, що віддають перевагу відпочинку в сільській місцевості і прагнуть провести вихідні або свята за містом, в більшості випадків не знаходять очікуваних пропозицій від туристичних фірм і агентств. Більше того, вивчення існуючого досвіду свідчить, що часто-густо й іноземні туристи намагаються ознайомитися з національними та регіональними особливостями життя населення, кухнею, звичаями і шукають можливість відпочити не в готелі зі стандартним переліком послуг, а безпосередньо в сільській садибі, на природі. Ця категорія туристів практично зовсім не отримує необхідної інформації. Така ситуація пояснюється відсутністю доступного механізму обміну інформацією між зацікавленими сторонами. Про існування попиту на відпочинок у сільській місцевості та мож­ ливості ведення успішного бізнесу (що, до речі, асоціюється тільки з великими містами) на основі власного домогосподарства переважна частина селян навіть і не здогадується. Ефективно поєднати інтереси цих двох груп учасників ринку туристичних послуг дозволяє широке використання сучасних інформаційних технологій. На практиці це реалізується за допомогою спеціальних Інтернет-проектів, які розраховані в першу чергу на людей, що мають хоча б мінімальне уявлення про роботу з Інтернетом, обмежені технічними можливостями або не мають їх зовсім, а також виробляють продукцію чи надають послуги, з якими необхідно вийти на ринок. В умовах стрімких внутрішніх змін та міжнародного становища України широке впровадження сучасних інформаційних технологій, особливо в аграрному секторі економіки, стає все більш актуальним і невідкладним. В такій ситуації оперативне створення сучасної мережі інформаційних ресурсів по всій території вимагає відповідної підтримки держави, а цей напрямок розвитку повинен стати одним з пріоритетних. У випадку, якщо керівництво і управлінський персонал українських сільськогосподарських підприємств не будуть володіти сучасними інформаційними технологіями, у результаті відкриття ринків іноземні компанії, які давно вже використовують можливості Інтернету, матимуть суттєву перевагу на ринку сільськогосподарської продукції, агроресурсів і послуг.

8

В.С. Савенко, кандидат с/г наук, старший науковий співробітник Подільської дослідної станції Тернопільського інституту АПВ УААН

Економічна ефективність вирощування козлятнику східного на корм і насіння

Завершальним етапом у вивченні козлятнику східного як нового інтродуцента є визначення економічної ефективності вирощування його на зелений корм, сіно, сінаж і насіння. У західній частині Лісостепу України до цього часу такі дослідження не проводились. Вперше нами, починаючи з 1997 року, розпочато комплексне вивчення економічної доцільності вирощування козлятнику східного в сільськогосподарському виробництві Лісостепу України. Висока пластичність цієї культури дозволяє їй забезпечувати високі і стабільні врожаї біомаси та достатньо високу економічну ефективність даного інтродуцента в західній частині Лісостепу. До числа основних показників, що характеризують ефективність кормових культур, належить вихід сухої речовини, кормових одиниць, протеїну, валової енергії з одиниці площі, їх собівартість, чистий прибуток і рівень рентабельності виробництва. Як свідчать результати досліджень, нова нетрадиційна кормова культура - козлятник східний - при мінімальних затратах засобів на одиницю площі забезпечив високий вихід поживних речовин, суттєвий прибуток і рівень рентабельності при його вирощуванні в одновидовому агроценозі. У перший рік користування травостоєм козлятнику східного отримали найнижчий вихід кормових одиниць 5,4 т/га, протеїну - 1,05 т/ га і валової енергії - 102,6 ГДж/га. На третьому році користування вихід кормових одиниць, протеїну і валової енергії зріс на 38,9; 39,0 і 37,2%, а на шостий - відповідно у 2,5; 2,49 і 2,49 раза. Затрати в ці періоди становили 352 і 625 грн. проти 305 грн. у перший рік користування. За роки досліджень чистий дохід зріс з 891 грн. до 1438 і 2914 грн./га, а рівень рентабельності - з 292% до 408 і 466%. У порівняльних дослідженнях зроблено економічну оцінку козлятнику східного і традиційних кормових культур - люцерни посівної, ріпаку озимого та кукурудзи. Козлятник східний забезпечив найбільший вихід кормових одиниць, сирого протеїну і валової енергії. За цими показниками він переважив люцерну посівну відповідно на 1,76; 0,48 т/га і 34 ГДж/га, кукурудзу на силос - на 0,48;1,30 т/га і 9 ГДж/га. Вихід сирого протеїну з 1 га посіву козлятник східний забезпечив у 5,2 раза більший, ніж кукурудза на силос за зерновою технологією (табл.). Таблиця. Економічна ефективність вирощування козлятнику східного на зелений корм, 1997-2002 рр. Показник Урожайність зеленої маси Вихід

1997-І

т/га

26,1

кормових одиниць

т/га

сирого протеїну

т/га

валової енергії

ГДж/га грн./га

Затрати зеленої маси Собівартість кормових одиниць сирого протеїну

Роки користування

Одиниця виміру

1999- II 2002-VІ 35,8

64,7

5,4

7,5

13,5

1,05

1,46

2,63

102,6

140,8

255,6

305

352

625

грн./т

11,7

9,8

9,6

грн./т

56,5

46,9

46,3

грн./т

290,5

241,1

237,6

Вартість валового врожаю

грн./га

1196

1790

2976

Чистий дохід

грн./га

891

1438

2914

%

292

408

466

Рівень рентабельності

Примітка: І, ІІ, VI - роки користування. При цьому затрати на гектар у козлятнику східного становили 454 грн., у кукурудзи на силос - 820 грн., або в 1,8 раза більше. Собівартість зеленої маси, кормових одиниць, сирого протеїну козлятнику східного становила 11,9; 60,5; 282 грн./т, або вона була відповідно на 36,1; 88,4% і в 9,4 раза нижчою, ніж кукурудзи. Чистий дохід з 1 га козлятнику східного становив 1266 грн., люцерни посівної

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

досвід колег

Одиниця виміру

Козлятник східний

Люцерна посівна

Ріпак озимий

Кукурудза на силос

- 596, кукурудзи на силос - 580 грн., або це у 2,1; 2,2 раза менше, ніж у козлятнику. Відповідно і рівень рентабельності у козлятнику східного був у 1,7; 3,9 раза вищим, ніж у досліджуваних традиційних кормових культур (табл.). Таблиця. Економічна ефективність вирощування кормових культур у ТОВ "Мар'янівське" Тернопільського району Тернопільської області,1997-2002рр.

т/га

38,0

31,5

21,1

50,6

сухої маси

т/га

7,9

6,0

2,27

7,38

сирого протеїну

т/га

1,61

1,13

0,73

0,31

валової енергії

ГДж/га

142

108

41

133

Затрати

грн./га

454

359

183

820

зеленої маси Собі­ кормових одиниць вартість сирого протеїну

грн./т

11,9

11,4

8,7

16,2

грн./т

60,5

62,5

81,0

114,0

грн./т

282

318

251

2645

Вартість валового врожаю

грн./га

1720

955

498

1399

Чистий дохід

грн./га

1266

596

315

580

%

279

167

172

71

Показник Урожайність зеленої маси Вихід

Рівень рентабельності

Р90К120 Р90К150

N90Р90К120

Рівень рентабельності, %

Р90К90

Чистий прибуток, грн./га

Р90К60

Вартість кондиційного насіння, грн./га

Р60К60

Собівартість кондиційного насіння, грн./кг

К60

Затрати, грн./га

Без добрив - контроль Р60

Кондиційного насіння, т/га

Варіант

Урожайність, т/га

Таким чином, козлятник східний є однією із економічно ефективних досліджуваних кормових культур у західній частині Лісостепу і забезпечує найвищу ефективність виробництва кормів. Козлятник східний мав високу економічну ефективність і при вирощуванні насіння, хоча під дією мінеральних добрив вона суттєво змінювалась. Всі основні показники ефективності вирощування козлятнику східного на насіння залежать від рівня мінерального живлення (табл.). Таблиця. Економічна ефективність застосування міне­ ральних добрив при вирощуванні козлятнику східного на на ­сіння в ТОВ "Мар'янівське" Тернопільського району Тернопіль­ ської області (середнє за 1997-2002рр.)

0,231

0,185

587

3,17

5550

4963

845,5

0,242

0,194

761

3,92

5820

5059

664,8

0,259

0,207

668

3,32

6210

5542

829,6

0,262

0,210

852

4,06

6300

5448

639,4

0,266

0,213

944

4,43

6390

5446

576,9

0,280

0,224

995

4,44

6720

5725

575,4

0,295

0,236

1006

4,26

7080

6074

603,8

0,304

0,243

10231

4,20

7290

6269

614,0

0,272

0,218

1159

5,32

6540

5381

464,3

Найвищу врожайність насіння козлятнику східного отримали на варіанті Р 90К 150, що більше, ніж на контролі на 0,073 т/га. Серед двох досліджуваних макроелементів найвищу дію на насіннєву продуктивність козлятнику проявив калій, найнижчу - фосфор. При поєднанні цих двох макроелементів найвищий вихід кондиційного насіння з одиниці площі забезпечили фосфор і калій у дозі Р90К150 діючої речовини. Найменші затрати на гектар насінника, як і потрібно було очікувати, - на контролі, де вони становили 587 грн. При застосуванні Р 60 затрати порівняно до контролю зросли на 30%, К 60 - на 14%. Найбільші затрати були при внесенні повного мінерального добрива N 90Р 90К 120, які збільшилися до контролю майже в два рази. У зв'язку з цим і найвища собівартість 1 кг насіння зафіксована при цьому варіанті. Вона майже в 1,7 раза перевищила контроль. Найнижчу собівартість серед досліджуваних варіантів з мінеральними добривами забезпечив К60 - 3,32 грн./кг. Вища собівартість насіння була за внесення фосфорних добрив і становила 3,92 грн./кг. Вартість валового врожаю безпосередньо залежала від насіннєвої продуктивності та виходу кондиційного насіння і була більшою за внесення фосфорно-калійних добрив Р 90 К 150 кг/га діючої речовини - 7290 грн./га. Це на 1740 грн. більше, ніж на контролі. Від впливу мінеральних добрив чистий дохід порівняно до контролю зростав на

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

96-1308 грн./га. Найвищий вплив був на варіанті Р90К150,, а найнижчий – Р60. Зі збільшенням затрат на внесення мінеральних добрив рівень рентабельності помітно знижувався, тому найнижчу рентабельність отримали на варіанті N90Р90К120, де вона становила 464,3%. Серед усіх досліджуваних варіантів із внесенням мінеральних добрив найвищий рівень рентабельності досягнули на К60 - 829,6%, він лише на 15,9 % поступився контролю. З метою отримання найбільшого чистого доходу з одиниці площі і забезпечення високого рівня родючості ґрунту в процесі вирощування насіння козлятнику східного необхідно вносити фосфорно-калійні добрива у дозі Р 90К 150 діючої речовини. Це дасть змогу досягнути найвищої ефективності виробництва насіння козлятнику східного у західній частині Лісостепу. Економічна ефективність козлятнику східного як медоносної рослини для бджільництва. Завершальним етапом у дослідженні козлятнику східного як кормової рослини для бджіл є визначення економічної ефективності виробництва насіння і меду та інших продуктів бджільництва. У західній частині Лісостепу України до цього часу такого роду досліджень не проводили. З 1997 р. ми розпочали комплексно вивчати економічну доцільність введення козлятнику східного у квітково-нектарний конвеєр у західній частині Лісостепу. Козлятник східний дає високу економічну ефективність при виро­ щуванні насіння з другого і наступних років життя. На фоні природного запилення (контроль) насінник козлятнику східного забезпечив збір насіння 0,28 т/га, а на ділянках інтенсивного запилення медоносними бджолами - 0,65 т/га. Затрати на гектар насінника на контролі становили 387 грн./га, а на фоні інтенсивного запилення - 403 грн./га. Собівартість кондиційного насіння козлятнику на контролі склала 3,32 грн./кг, а на ділянках інтенсивного запилення медоносними бджолами вона зменшилася до 1,44 грн./кг. Чистий дохід на ділянках інтенсивного запилення склав 15497 грн./га, або зріс у 2,62 раза до природного фону запилення. Рівень рентабельності на ділянках інтенсивного запилення досягнув 3845%, або у 2,5 раза був більший, ніж на контролі (табл.). Таблиця. Залежність економічної ефективність вирощування на­ сіння козлятнику східного від способу запилення у ТОВ "Мар'янівське" Тернопільського району, Тернопільської області, 1997-2000рр. Показник Урожайність Вихід кондиційного насіння Затрати

Одиниця виміру т/га

Спосіб запилення інтенсивне природний запилення фон запилення медоносними (контроль) бджолами 0,28 0,65

т/га

0,21

грн./га

387

0,53 403

Собівартість насіння Вартість кондиційного насіння Чистий дохід

грн./га

3,32

1,44

грн./га

6300

15900

грн./га

5913

15497

Рівень рентабельності

%

1528

3845

Це лише один аспект впливу медоносних бджіл на економічну ефективність козлятнику східного як медоносної рослини, а другий збір меду та інших продуктів бджільництва. До 1997р. в с. Мар'янівка кількість вуликів на пасіці зросла з 124 до 242. Фермер-пасічник Мирослав Степанович Ожанський мав у 1995 р. 81 вулик бджіл, а в 1997р.

- 180. Із зміцненням кормової бази тваринництва і бджільництва у ТОВ "Мар'янівське", а саме введення у кормовий і квітково-нектарний конвеєр 40 га козлятнику східного, у жителів села зросла кількість вуликів на 44,2%, а у фермера-пасічника - у 2,2 раза. Згаданий фермер-пасічник у роки досліджень із площі 40 га козлятнику східного збирав щорічно в середньому 4,88 т товарного меду і 0,9 т пилку, або 27,1 кг меду і 5 кг пилку в розрахунку на бджолину сім'ю. Введення козлятнику східного у квітково-нектарний конвеєр, робота з бджолиними сім'ями зі знанням справи та науково об­ ґрунтована технологія виробництва продуктів бджільництва забезпечили рівень рентабельності пасіки фермера у роки досліджень за один медозбір 260%. Бджолозапилення є надійним заходом підвищення врожайності насіння козлятнику східного. Рівень рентабельності його вирощування від запилення бджолами у 14,8 раза вищий, ніж від одержуваної від них прямої продукції - меду, пилку, воску, прополісу тощо. Інтенсивне бджолозапилення не лише дозволило в середньому за роки досліджень одержати 0,65 т/га насіння козлятнику східного, що у 2,3 раза більше, ніж на контролі, а і суттєво підвищити його посівну якість (табл.).

9

досвід колег

68

73

69

6,72

Інтенсивне запилення медоносними бджолами

79

90

92

10,54

На варіанті інтенсивного бджолозапилення маса 1000 насінин козлятнику східного була 10,54 г, що становить 156,8% до контролю. Крупне насіння цього інтродуцента завжди має більшу енергію проростання, схожість та кількість твердого насіння. Так, на кон­ тролі енергія проростання була на 11%, схожість - на 17%, твердого насіння - на 23% нижча, ніж у насіння з ділянок інтенсивного бджолозапилення. Біоенергетична оцінка козлятнику східного при вирощуванні його на кормові потреби У сучасних умовах різних форм господарювання питання економії енергетичних ресурсів набуває особливої гостроти. Збереження енергетичних ресурсів повинно здійснюватися за такими основними напрямами: технічним, технологічним, організаційним та економічним. Нині дедалі частіше постає питання впровадження енерго­ зберігаючих технологій. І це не випадково, бо за даними Пензенського науково-дослідного інституту сільського господарства, кожен відсоток приросту виробництва сільськогосподарської продукції супроводжується додатковими 2-3% енергетичних затрат. Одним із головних питань, що стосується розв'язання порушеної проблеми, є енергетична оцінка кормових культур і кормів, де використовується комплекс показників: вихід з 1 га посівної площі цих культур кормових і кормопротеїнових одиниць, сирого та перетравного протеїну, сухої речовини, валової та обмінної енергії, а також системи показників, які характеризують енергетичну ефективність елементів технології вирощування кормових культур і заготівлі кормів. Економне витрачання енергоресурсів є ефективною передумовою ефективності виробництва. Це повною мірою стосується і рослинництва та кормовиробництва, хоча вони - єдина галузь у народногосподарському комплексі, де енергія не тільки витрачається у процесі виробництва, а й нагромаджується. У зв'язку з цим найнадійнішим узагальнюючим показником ефективності роботи в рослинництві та кормовиробництві є співвід­ ношення між величинами енергії, яка нагромаджується і витрачається, на одиницю площі посіву. Нами проведена біоенергетична оцінка козлятнику східного у порівнянні з іншими кормовими культурами при вирощуванні їх в ТОВ "Мар'янівське" Тернопільського району Тернопільської області. У роки досліджень (1997-2002 рр.) біоенергетичну оцінку кормових культур проводили відповідно до вимог "Методики біоенергетичної оцінки технології виробництва продукції рослинництва МСГ СРСР" (ВАСГНІЛ, М., 1983). Кількість нагромадженої та використаної енергії визначали у мегаджоулях (1МДж*106). Нагромадження енергії тією чи іншою культурою на 1 га вираховували, аналізуючи вихід сухої речовини (СР) в основній і побічній продукції та вміст у них сирого протеїну (СП), сирого жиру (СЖ), сирої клітковини (СК) і сирих безазотистих екстрактивних речовин (БЕР). Валову енергію (ВЕ) і обмінну енергію (ОЕ) визначали за "Методичними рекомендаціями по визначенню складу і поживності кормів СРСР" (ВАСГНІЛ, М., 1985), використовуючи відповідні енергетичні коефіцієнти, за формулами: ВЕмдж = 23,95СП + 39,77СЖ + 20,05СК + 17,46БЕР; ОЕмдж=13,1(СР-СК*1,05). Сукупні витрати енергії (ГДж) на 1 га посіву тієї чи іншої кормової культури визначали, виходячи з фактично виконаних операцій під час її вирощування, використаних енергозасобів, машин, обладнання, насіння, добрив (органічних та мінеральних), пестицидів, людської праці, застосовуючи відповідні енергетичні еквіваленти. Найпродуктивнішою серед досліджуваних кормових культур щодо виходу сухої речовини, кормових одиниць, валової та обмінної енергії був козлятник східний. Помітно нижчі ці показники у кормових буряків, кукурудзи на силос, однорічних трав (багатокомпонентна і двокомпонентна суміші). Найбільше перетравного протеїну в основній продукції мали козлятник східний та люцерна посівна на зелену масу. За вмістом валової енергії в основній продукції до козлятнику східного досліджувані кормові культури розташувалися в такій послідовності: козлятник східний - 100%, кукурудза на силос - 93,7, люцерна посівна - 75,9, конюшина лучна - 73,4, однорічні трави (бага-

10

Нагромадження енергії, ГДж/га

Культура

Козлятник східний

7,9

142,2

90,8

Окупність затрат сукупної енергії коефіцієнт енергетичної ефективності

Природній фон запилення-контроль

енергетичний коефіцієнт

Маса 1000 насінин, г

Затрати сукупної енергії, МДж/га

Тверде насіння при ручному збиранні

обмінна енергія

Схожість насіння з Енергія урахуванням про­ твердих ростання насінин, %

валова енергія

Варіант

токомпонентна сумішка) - 72,1, кормові буряки - 70,9, однорічні трави (двохкомпонентна сумішка) - 63,3%. При вирощуванні кормових культур відповідно до їх біологічних особливостей застосовували технології різного рівня інтенсивності, використовували різну кількість насіння, добрив, пестицидів тощо. Внаслідок цього величини енерговитрат під час вирощування тієї чи іншої культури були теж різні. Так, на вирощування 1 га козлятнику східного в середньому протягом шести років користування травостоєм витрачалось 14,5ГДж енергії. На 1 га кормових буряків, де вносили під них 40 т/га гною та мінеральних добрив N90Р90К120, витрати сукупної енергії були майже в 3 рази більші, ніж під козлятник, і становили 41,4 ГДж/га. Привертає увагу і те, що на придбання та внесення мінеральних добрив припадає більше 50% усіх енергозатрат. Технологія вирощування козлятнику східного в західній частині Лісостепу на кормові потреби не вимагає внесення азотних добрив уже з першого року користування травостоєм, а саме вони і є найбільш енергоємні. Енергетичний еквівалент 1 кг діючої речовини азотних добрив становить у середньому 86,8 МДж, фосфорних - 12,6, калійних - 8,6 МДж. Енергетичний аналіз використання елементів живлення козлятнику східного свідчить, що він у цього багаторічника досить високий. Затрачена у вигляді мінеральних добрив (N 90Р 90К 120) енергія - 9978 МДж на гектар дала змогу додатково нагромадити за перші три роки користування травостоєм 9,0 т сухої речовини, або 162 ГДж валової енергії. На 1 МДж затрат сукупної енергії мінеральних добрив одержано 162 МДж кормової продукції. Систематичний аналіз вивчення ефективності енергетичної оцінки виробництва кормових культур і кормів з них показує різний рівень їх енергоємності. Найбільші витрати сукупної енергії у розрахунку на 1 га були під час вирощування кормових буряків і кукурудзи на силос (41,4 і 32,1 ГДж), а найменші - при вирощуванні конюшини та козлятнику східного (14,1 і 14,5 ГДж) (табл.). Таблиця. Біоенергетична ефективність вирощування кормових культур у ТОВ "Мар'янівське" Тернопільського району Тернопільської області, 1997-2002рр. Вихід сухої речовини, т/га

Таблиця. Якість насіння козлятнику східного залежно від бджолозапилення, 1997-2000 рр.

14,5

9,8

6,3

Конюшина лучна

5,8

104,4

66,7

14,1

7,4

4,7

Люцерна посівна

6,0

108,0

69,0

15,0

7,2

4,6

Однорічні трави (багатокомпонентна суміш)

5,7

102,6

65,6

23,9

4,3

2,7

Однорічні трави (двох­к омпонентна суміш)

5,0

90,0

57,5

23,7

3,8

2,4

Кукурудза на силос у молочновосковій стиглості

7,4

132,2

85,1

32,1

4,1

2,6

Кормові буряки

5,6

100,8

66,4

41,4

2,4

1,6

Окупність затрат сукупної енергії у козлятнику східного досить висока. Так, енергетичний коефіцієнт у нього становить 9,8, у люцерни посівної – 7,2, у конюшини лучної - 7,4. У кормових буряків він був більш ніж у 4 рази нижчий, ніж у козлятнику східного, і становив 2,4. Коефіцієнт енергетичної ефективності козлятник східний мав майже в 1,3 раза вищий, ніж конюшина лучна; 1,4 - люцерна посівна; 2,4 кукурудза на силос; 2,6 - однорічні трави (двохкомпонентна сумішка) і 3,9 - кормові буряки. Отже, в умовах достатнього зволоження західної частини Лісостепу в ТОВ "Мар'янівське" Тернопільського району Тернопільської області козлятник східний забезпечив найвищий енергетичний коефіцієнт і коефіцієнт енергетичної ефективності серед досліджуваних кормових культур. За окупністю затрат сукупної енергії ця культура стоїть вище, ніж традиційні бобові трави (люцерна посівна і конюшина лучна), однорічні трави (багато- і двокомпонентні суміші), кукурудза на силос у молочно-восковій стиглості та кормові буряки. Таким чином біоенергетична оцінка дала змогу об'єктивніше і глибше визначити народногосподарське значення козлятнику східного, окреслити шляхи для більш широкого його культивування та більш ощадливого використання енергетичних ресурсів, під­в ищення енергетичних коефіцієнтів у кормовиробництві зокрема, і рослинництві в цілому.

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

Дослідження С.М. Черствий, кандидат сільськогосподарських наук, співробітник Чернігівського державного інституту економіки і управління

Осушення перезволожених і заболочених земель викликає позитивні зміни не тільки водно-повітряного режиму, але й фізико-хімічних, біологічних та інших властивостей, у результаті чого підвищується основний показник меліорованих земель, їх родючість. Останнє значною мірою пов’язано із господарською діяльністю земле­ користувачів, тобто освоєнням сівозмін, дотриманням агротехніки вирощування сільськогосподарських культур, внесенням органічних, мінеральних добрив та меліорантів, впровадженням нових сортів. Порушення водно-повітряних умов під впливом меліорації поступово змінюють направленість ґрунтових та мікробіологічних процесів. Якщо до меліорації в ґрунтах осушених територій переважали процеси оглеєння і заболочення, то після меліорації ґрун­ ти звільняються від надлишку вологи, збагачуються киснем, процеси віднов­ лення замінюються процесами окислення. У ґрунті окислюються як зольні елементи (залізо, марганець, сірка), так і органічна речовина. Остання у болотних ґрунтах представлена торфом, у мінеральних заболочених – грубим гумусом, кількість якого досягає 7-10%. В результаті меліорації та використання ґрунтів кількість органічної речовини зменшується, але якість її по відношенню до родючості покращується. Слід від­ мітити, що у перезволожених ґрунтах у зв’язку з нестачею кисню мікробіологічна активність залишається низькою. Так, загальна кількість мікробів у ґрунтах нормального зволоження становить 2,9-4,1 млн. на грам, а у надмірно зволожених – 2,0-2,2 млн. на грам сухого ґрунту. Крім того, при нестачі кисню в ґрунтах активно розвивається анаеробна мікрофлора, частина продуктів життєдіяльності якої токсичні для рослин. Після осушення ґрунтів змінюється співвідношення між анаеробною і аеробною мікрофлорою, оскільки інтенсивність розмноження анаеробних мікроорганізмів знижується. Вивчення групи маслянокислих бактерій у сірих опідзолених глейових ґрунтах системи “Чайка” показало, що кількість їх

до осушення становила 343 тис. на грам сухого ґрунту, а після осушення – 72 тис. Покращення водно-повітряного режиму під впливом осушення різко знижує кількість закисного заліза (з 12,2-17,8 до 2,5-7,8 мг на 100 г ґрунту) та посилює мінералізацію органічної речовини. З метою визначення впливу осушення і тривалого використання ґрунтів на їх агрофізичні властивості були проведені дослідження чотирьох осушувальних систем Чернігівської області, як-то “Смолянка” (площа 530 га), “Чайка” (350 га), “Григоро-Іванівка” (560 га) та “Голубичі” (290 га), де регулювання водно-повітряного режиму виконувалось за до­помогою матеріального дренажу. До складу фізико-хімічних аналізів ґрунтів і води входило вивчення аніонного і катіонного складу дренажних вод, аналіз водної витяжки ґрунтів, механічного складу, визначення вмісту гумусу, рухомого фосфору, обмінного калію, pH, суми поглинених основ, ємності поглинання, гідролітичної кислотності, зольності та ступеня розкладу торфу. Вивчення морфологічних властивостей показало, що меліоративний вплив на протязі 2535 років (в залежності від терміну вводу системи в експлуатацію) викликав значні зміни: сизуватість, що була до меліорації на глибині 10-20 см, зникла, а вохристі плями і бурі залізо-марганцеві конкреції прослідковуються з глибини 15-20 см, а інколи з 30-40 см, що вказує на перевагу процесів окислення. Верхні горизонти торфових і оторфованих ґрунтів у результаті осушення оземлились, у них з’явилась форма структури. З глибини 50-60 см ознаки оглеєності виражені чіткіше. Вони визначаються наявністю сизуватості, ущільненості, вохристості та залізомарганцевих конкрецій. У зв’язку із незадовільною роботою дренажу в окремих зниженнях осушувальних систем “Смолянка” та “Чайка”, зайнятих солодями дерновими, морфологічні властивості цих ґрунтів залишились без змін. Проведені аналізи дренажних вод, відібраних із різних колекторів осушувальних систем “Чайка”, “Смолянка”,

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

“Григоро-Іванівка”, “Голубичі”, показали, що у складі солей гідрокарбонати становлять 40-60%, хлориди і сульфати - 20-30%. Частка фосфатів і нітратів становить близько 1,0%. На осушувальних системах “Голубичі”, “Чайка”, “Смолянка” у дренажний стік потрапляють в основному гідрокарбонати кальцію, на осушувальній системі “ГригороІванівка” різко збільшується кі-лькість гідрокарбонатів магнію. Кількість фосфатів і нітратів незначна, але різна для кожного масиву. Якщо в дренажних водах осушувальних систем “Смолянка”, “Григоро-Іванівка” та “Голубичі” вона коливається в межах 0,12-0,37 мг/л, то в системі “Чайка” – збільшується до 0,56-1,21 мг/л. Це пов’язано з різною кількістю внесення у ґрунт фосфорних та азотних добрив, тобто, чим більше їх вноситься, тим більше фосфору і азоту потрапляє у дренажний стік. За даними аналізів водної витяжки, склад солей у ґрунтах меліоративних масивів в основонму гідрокарбонатносульфатний. На окремих ділянках системи “Григоро-Іванівка” і “Чайка” як у ґрунтах, так і в дренажних водах значно збільшується вміст сульфатів, що змінює склад солей на сульфатно-гідро­ карбонатний. Кількість токсичних солей у ґрунтах систем “Чайка” та “Голубичі” невисока, ґрунти належать до карбонатних. На окремих ділянках на глибині 80-120 см у лесовидних та мергелізованих породах їх величина досягає слабкого засолення. На осушувальних системах “Смолянка” та “Григоро-Іванівка” кількість солей у водній витяжці різко зростає. У верхніх горизонтах - до слабого засолення, у нижніх - до середнього. Сумарний ефект токсичних іонів у еквівалентах хлору коливається в межах 0,31-9,76. Особливо різке збільшення токсичних солей спостерігається з глибини 40 см у лучних ґрунтах системи “Смолянка”. Такий розподіл солей характерний переважно для весняного періоду при підвищеній вологості ґрунтів. Влітку концентрація солей у верхніх горизонтах збільшується за рахунок капілярного підйому мінералізованих ґрунтових вод

11

Дослідження та випаровування їх з поверхні. Таким чином, розподіл водорозчинних солей у профілі засолених ґрунтів пов’язаний з динамікою вологості і температурним режимом. Меліорація і освоєння заболочених ґрунтів відіграє значну роль у режимі елементів живлення рослин і родючості ґрунтів в цілому. Торфові горизонти болотних ґрунтів (“Григоро-Іванівка”) у процесі їх екс­п луатації поступово оземляються, втра­ч аючи властивості торфу. Якщо на період пошукових досліджень з метою меліорації (червень 1969 р.) зольність торфу становила 20-40%, то в даний час вона збільшилась до 70-80%. При цьому на 5-20 см зменшилась товщина органогенного шару у торфовищах і торфово-болотних ґрунтах. Торфуватоболотні і болотні оторфовані втратили структуру торфових ґрунтів, ґрунтовоутворюючий процес розвивається за дерновим типом. Мінеральні ґрунти осушувальних систем не втратили своєї початкової гумусованості. За даними лабораторних аналізів, вміст гумусу у верхніх горизонтах дернових і лучних ґрунтів системи “Голубичі” досягає 2,67-4,03%, у тому ж горизонті темно-сірих опідзолених - 4,99%. У перехідних горизонтах цих ґрунтів вміст його зменшується до 0,38-1,56%. На цих ґрунтах гумусованість до меліорації становила 2,67-4,99% у верхньому горизонті і 1,081,56% - у перехідному. Таким чином, гумусованість верхньої частини ґрунтового профілю залишається стабільною. Забезпеченість рухомими формами фосфору і калію після меліорації змінилась від середньої у дернових і темносірих ґрунтах до низької. У лучних ґрунтах вміст фосфору залишається високим, калію - низьким. Такі зміни викликані недостатнім застосуванням мінеральних добрив та частковою втратою із дренажним та поверхневим стоком рухомих форм фосфору і калію. Це підтверджується наявністю фосфору в дренажних водах і значним збільшення фосфору і калію в лучних ґрунтах знижень. Слід відзначити, що меліорація і використання темно-сірих опідзолених і лучних глейових ґрунтів позитивно вплинули на інші агрофізичні властивості, такі, як зрос-тання суми поглинутих основ, ємності поглинання та зниження гідролітичної кислотності. Що стосується механічного складу досліджуваних ґрунтів системи “Голубичі”, то ніяких змін, пов’язаних з меліорацією, не виявлено. У лучних ґрунтах осушувальної сис­теми “Григоро-Іванівка”, які використовуються до і після меліорації під сіножаті та пасовища, вміст гумусу залишається стабільним - 3,16-3,22% у верхньому горизонті, з глибиною зменшується до 1,28%. На ділянках, що розорюються, інтенсивність мінералізації органічної речовини підвищується, вміст гумусу зменшується до 2,75% у верхньому шарі і до 1,24% - у перехідному. Забезпеченість рухомими формами фосфору, відповідно, дуже висока (7,1-8,3мг) і висока (4,1-5,1 мг на 100 г гру-нту). Забезпеченість обмінним калієм в орному шарі середня (10,512,1мг), перехідному – низька (9,1мг на 100 г ґрунту). Що стосується торфянисто-глейових ґрунтів, то, незважаючи на їх генетичні зміни внаслідок осушення, вміст рухомих форм фосфору і калію залишився сталим. За механічним складом усі досліджувані ґрунти цієї системи належать до легкосуглинкових. Розподіл механічних часток за профілем характеризує визначений тип ґрунтоутворення. В опідзолених ґрунтах мулуваті частки зосереджені в ілювіальному горизонті (26,7%), у лучних вони рівномірно розподілені по всьому профілю. На окремих ділянках у перехідному горизонті на перетині зон аерації та інтенсивного оглеєння помітне збільшення мулистої фракції за рахунок розпаду алюмосилікатів під впливом процесів оглеєння. У сірих опідзолених ґрунтах осушувальної системи “Чайка”, що постійно розорюються, вміст гумусу дещо зменшився – з 1,57% перед меліорацією до 1,48% після неї, але при

12

цьому дещо збільшилась сума поглинутих основ і знизилась гідролітична кислотність. У ґрунтах, що використовуються під покращені сіножаті (дернові глейові), вміст гумусу за остані 20 років зріс до 4,07 % (до меліорації - 3,43%). Цей показник може знизитись, якщо сіножаті будуть розо-рюватись і довгий час використовуватись для вирощування польових культур. Забезпеченість сірих опідзолених ґрунтів рухомим фосфором і обмінним калієм висока (36,0-41,6 мг на 100 г Р2О5 і 17,020,0 мг на 100 г К2О), що пов’язано з постійним застосуванням мінеральних добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур. За механічним складом досліджувані ґрунти належать до легкосуглинкових. Вміст часток фізичної глини коливається в межах від 20,3 до 24,6%. У осолоділих і опідзолених ґрунтах добре помітна диференціація ґрунтового профілю на генетичні горизонти з підвищеною кількістю мулуватих часток в ілювіальному горизонті. У лучних ґрунтах осушувальної системи “Смолянка” вміст гумусу коливається в межах 2,88-3,9%, у солодей досягає 10,6%. Така ж кількість була і до меліорації. Це можна пояснити тим, що ця меліоративна система побудована з порушенням проектних і технологічних рішень, і це не дало змоги досягти відповідного меліоративного ефекту. Дренаж діє неефективно, навесні усі зниження заповнені водою, тому змін у ґрунтовотворчому процесі не відбулося. Незначне збільшення органічної речовини (0,2-0,3%) можна спостерігати в окремих низинах, зайнятих травами з потужною кореневою системою. Забезпеченість ґрунтів рухомим фосфором і обмінним калієм низька, відповідно, 4,2-5,4 і 6,7-7,3 мг на 100 г ґрунту. Суттєвих змін у забезпечені ґрунтів цими елементами після осушення протягом 25 років не відбулося. Залишилися без змін і такі агрохімічні показники, як ємність поглинання, сума поглинутих основ та гідролітична кислотність. Механічний склад досліджуваних ґрунтів в основному легкосуглинковий. В окремих замкнутих зниженнях, де інтенсивно розвинуті процеси осолодіння, кількість мулистої фракції у верхньому горизонті різко зменшилась у результаті виносу її в ілювіальний горизонт. Для осолоділих ґрунтів характерна різка диференціація профілю на генетичні горизонти. В лучних ґрунтах розподіл механічних часток за профілем рівномірний. Виходячи з цього, можемо зробити такі висновки: 1. Осушення і використання ґрунтів меліоративних систем “Смолянка”, “Чайка”, “Григоро-Іванівка”, “Голубичі” викликало в основному позитивні зміни фізико-хімічних та морфологічних властивостей мінеральних і торфових ґрунтів. Якщо до меліорації в ґрунтах переважали процеси оглеєння і заболочення, то після тривалої меліорації вони звільнилися від надлишку вологи, процеси відновлення замінилися процесами окислення. У торфових ґрунтах відбуваються незворотні процеси мінералізації органічної речовини. Верхні шари торфу добре мінералізувались, оземлились і набули форм структури. Товщина органогенного шару торфовищ і торфово-болотних ґрунтів зменшилась на 5-20 см, у торфувато-болотних і болотних оторфованих він оземлився і втратив структуру торфових ґрунтів.

2. За даними аналізу дренажних вод, кількість аніонів і катіонів у них знаходиться в залежності від використання ґрунтів і застосування мінеральних добрив.

3. Аналіз водної витяжки вказує на гідрокарбонатносульфатний склад солей незалежно від впливу меліорації.

4. Агрохімічні властивості ґрунтів осушувальних систем, що досліджувались, тісно пов’язані з якістю роботи дренажу, напрямком та інтенсивністю їх використання, застосуванням мінеральних добрив.

5. Механічний склад досліджуваних грутів під впливом три­ валої меліорації не змінився. Розподіл фізичних часток по про­ філю тісно пов’язаний з напрямком ґрунтовотворчого процесу.

Чернігівщина аграрна №5(9), травень 2007

Національний стандарт України Дослідні господарства Чернігівського інституту АПВ пропонують

ОЗИМЕ ЖИТО Оригінатор. Інститут землеробства УААН. Автори. Вітвіцький М. А., Коваль Н. М., Оскирко Л. М. Внесений у Реєстр сортів рослин України на 1999 р. Сорт створений методом гібридизації сортів Київське 86 і Зарічанське зеленоукісне з наступним багаторазовим масовим добором низькорослих форм. Сорт низькорослий, ранньостиглий, посухостійкий, високозимостійкий, стійкий до проростання зерна в колос, вилягання, ураження основними хворобами. Зерно високої якості: вміст білка в зерні 12,6 %, число падіння – 183 с., об’ємний вихід хліба зі 100 г борошна 304 мл, загальна хлібопекарська оцінка 4,0 бали. Високопродуктивний, потенційна врожайність зерна 82 ц/га. Рекомендований для вирощування в зонах Полісся й Лісостепу України. За більш докладною інформацією стосовно нового сорту жита озимого „Інтенсивне 95" звертатись за адресою: 17035, с. Прогрес, Козелецький р-н, Чернігівська область. Телефони: (04646) 3-63-10, 3-63-33.

17131, с. Дослідне, Носівський р-н, Чернігівська область. Телефон: (04642) 2-16-71.

сорт

ІНТЕНСИВНЕ 95

ПРАЙС-ЛИСТ

на науково-технічну продукцію ЧЕРНІГІВСЬКОГО ІНСТИТУТУ АПВ УААН (по мережі дослідних господарств)

Оригінальне насіння Жито озиме

Елітне насіння

Боротьба

Поліська 90

Дозор

Крижинка

Синтетик 38

Пшениця озима

Тритикале озиме Славетне Пшениця яра Ячмінь ярий

Миронівська 65

Краса Полісся

Веста

Носівський 21

Боротьба

Варіант

Жито озиме

Чернігівський 28 Деснянський Чернігівський 27 Овес

Люпин жовтий Конюшина червона Люцерна посівна

Синтетик 38 Пшениця яра

Рання 93 Краса Полісся Носівський 21

Райдужний

Варіант

Зірковий

Люпин білий

Інтенсивне 95

Нептун Ранньостиглий

Тритикале яре

Подолянка

Ячмінь ярий

Пеяс Персей

Вікторія

Соборний

Гарант

Аскольд

Либідь

Чернігівський 28

Чернігівець

Деснянський

Агрос 12 Атлас

Овес

Чернігівський 27 Нептун

Анді

Райдужний

Владислава

Ранньостиглий

17035 с. Прогрес, Козелецького р-ну, Чернігівської обл., (директор); тел. (04646) 3-63-10, 3-63-18,(прийм. дир.); 3-63-33 (відділ насінництва); факс (04646) 3-63-10

Люпин білий Люпин жовтий

Гарант Либідь Чернігівець

Гречка

Українка

Просо

Київське 87

Насіння сертифіковано. Умови бартерного обміну обговорюються додатково. Надаються інформаційно-консультативні послуги з питань вирощування сільськогосподарських культур.

Існує гнучка система знижок в залежності від обсягів закупівлі!

Якщо у Вас є що запропонувати сільгосптоварвиробнику області, тоді ця сторінка для Вас! З питань розміщення реклами на сторінках часопису "Чернігівщина аграрна" звертайтесь до редакції за адресою: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

науково-популярний журнал травень 2007 р. №5(9) Головний редактор А.В.Іванько Заступник головного редактора С.В.Дерев'янко Редактор Н.М.Дерев'янко Редакційна колегія: М.І.Колесников І.В.Гриник А.М.Москаленко А.Г.Бардаков В.В.Волкогон О.М.Бердніков А.І.Мельник О.Ю.Локоть В.В.Скорик М.М.Назаренко М.О.Сардак В.Я.Харченко О.О.Данилевський І.О.Кобижча Л.М.Дідух І.М.Вірьовка Комп'ютерна верстка та дизайн Є.О.Насінник При передруку посилання на "Чернігівщину аграрну" обов'язкове. За достовірність інформації та реклами відповідають автори та рекламодавці. Редакція може публікувати матеріали, не поділяючи думки автора. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Журнал зареєстровано 7 вересня 2006р. Чернігівським обласним управлінням юстиції. Свідоцтво про державну реєстрацію: серія ЧГ №352-09. Засновник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва УААН. Друкується за рішенням вченої ради чернігівського інституту АПВ УААН та Ради Центру наукового забезпечення Чернігівської області. Адреса редакції: 17035, Чернігівська область, Козелецький район, с. Прогрес, вул. Гедройца, 4 Чернігівський інститут АПВ УААН тел.: 8 (04646) 3-63-10, 3-63-33 E-mail: lupin2004@ukr.net

Видруковано у ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф» 16610, Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, 109А

Читайте та передплачуйте “Чернігівщину аграрну” на II півріччя 2007 року у поштових відділеннях зв’язку! Передплатний індекс - 96225.