журнал Експеримент 11 номер

лютий/березень │ 2016 │ #01(11)

НО! О Б Е РаЕлЖдля тих,

Це журн думає! хто

Читай! Думай! Експериментуй!

м

«Жи ат ттє и

ЯК П ІДГ ОТУ ВА К І А Б ТИ , О а Р б Й о Е як т р Н С ену оці СЕ в

: шукаємо користь н ? я і І ц Т ащ Р та од МЕ асилі ЕНУВАННЯ ВНУ ТРІШНЬ С ен О Р О Г Т ф О Д Г а ОЛ ь БЕ ьн ОС ? У ал озок

о п ве

та Левіна р у К » ле

Щоденник видано у співпраці з:

SPE

школа розвитку

Таких ділових щоденників Ви ще не бачили! Щоденник, що допоможе Вам досягнути будь-яких поставлених цілей! Унікальні розробки, які виведуть Вас на новий рівень ефективності.

Щоденник поєднує міні-тренінг з фінансової грамотності й тайм-менеджменту!

• Зручний у використанні, адже містить кожен місяць окремо

(тепер рік планування можна почати з будь-якого місяця); • Орієнтує на довготермінові результати.

• Акцентує на найперспективніші завдання.

• Допомагає реалізовувати ідеї.

• Допомагає позбуватися хронофагів.

Спеціалізовані «Щоденники успіху» • Для покращення взаємин із коханою людиною – допоможе знайти порозуміння з коханою людиною; • Для свідомих і відповідальних батьків – допоможе налагодити взаємини з дітьми; • Для удосконалення самоорганізації – підвищить ваш рівень самоорганізованості; • Фінансово грамотної людини – покращить фінансовий стан; • Для порозуміння з собою – допоможе знайти і вирішити проблеми у минулому; • Для удосконалення бізнесу – допоможе у налаштуванні вашого бізнесу.

Переглядайте більше інформації про щоденники і інструкції до них на сайті

http://spe.org.ua/plannerspe/ Замовляйте через форму

http://goo.gl/dvpqab або за телефоном: +38 067 849 62 65

В номері

1

Геніальність

ТОП 10 інноваційних ідей в освіті на TEDx Наталія Кузьма Нейробіка, або як тренувати мозок? Тетяна Федчук Гордій Про чемпіонат України Остапович зі спортивного запам’ятовування Психодіагностика

«Лівий» мозок, «правий» мозок

4 8 11

Юлія Короцінська

14

Роман Кушнір

20

Роман Кушнір

26

Соломія Чир

30

Соломія Чир

36

Ярослав Креативність та мотивація як необхідні складові роботи Драб з обдарованими дітьми

40

Тайм-менеджмент

Як підготувати себе до смерті? Мистецтво спілкування

Тренування внутрішнього голосу Особистість

«Життєве поле» Курта Левіна Експеримент

Соціальна фасилітація: шукаємо користь на щодень Діти

Соціум

Кохання. Звідки бере початок, скільки триває і чому закінчується

Віталій Проценко

46

Зоопсихологія

Зоотерапія, або як тварини вміють лікувати

Тетяна Федчук

50

6 способів знайти роботу своєї мрії Відповідальність як актив

Анна Шпилевська Роман Кушнір

58

Мандрівка з присмаком Кіндзмараулі

Наталя Ковб

66

Фінанси

Мандри

лютий /березень

62

Слово головного редактора

2

Про наші емоційні стежки

Чи задумувалися ви коли-небудь: те, що ви відчуваєте, ‒ це не що інше як ... звичка. Тобто наші відчуття зазвичай не мають аж такого об’єктивного походження, яке ми схильні їм приписувати у конкретний момент часу. Людина, що звикла обурюватися, обурюватиметься, а та, що звикла радіти, радітиме. Одна людина звикла спершу розчаруватися, щоб потім надихнути себе і побачити позитивне, а інша, навпаки, бачить позитивне, щоб потім розчаруватися у ньому. В кожного з нас є свої емоційні стежки, які ми застосовуємо у тих чи інших ситуаціях. І які ми самі для себе настільки вміємо раціоналізувати, тобто пояснити, що доцільність і справедливість того чи іншого відчуття і, як наслідок, наші дії для нас настільки само собою зрозумілі, що ми навіть не пробуємо задуматися про причини їх походження. Однак якщо б хто хотів краще пізнати себе, то повинен був би почати відслідковувати свої щоденні відчуття. Наприклад: як він чи вона реагує на непомитий посуд, які відчуття викликає дзвінок мами і до чого він спонукає, що відбувається всередині, коли є якась робота, що не хочеться виконувати. Таких ситуацій існує безліч, це не обов’язково повинно бути щось неприємне чи відштовхуюче; так само може бути і якась приємна подія. І от коли людина починає слідкувати за собою, а краще виписувати свої типові причинно-наслідкові реакції, то починає помічати, що вони здебільшого повторюються. Тобто, що їх не є аж така незчисленна кількість, а цілком обмежене число типових емоційних стежок. То що таке «емоційна стежка» і звідки вона з’являється? Що формує у людини послідовність емоцій, які вона відчуває? Пропоную вам згадати якусь історію, що трапилася з вами у дитинстві. Вона могла б бути більше позитивною чи негативною, це не має особливого значення, але пам’ятною. Якоюсь такою, що ви часто згадуєте її, або такою, що досі викликає якісь інтенсивні емоції. Можливо, вона стосуватиметься шкільного періоду, а можливо, ще й садочка, бабусиної хати у селі чи підліткового захоплення, їжі чи книги, одним словом, чого завгодно, що вам спаде на думку. Коли згадали, то далі спробуйте описати послідовність емоцій, спричинених цією ситуацією. Запропоную такий приклад: у школі вам задали вивчити вірш і ви відчули хвилювання, яке можна було б описати словами «о, ні, тільки не це, я ж так не люблю вчити віршів», після того, прийшовши додому, ви довго не могли приступити до вірша, постійно відкладаючи його на потім (це не зовсім опис емоцій, але в той час ви щось таки точно відчували), далі повернулися з роботи батьки і тато спитав: що було в школі чи ви виконали всі домашні завдання, неважливо, що ви відповіли, а при цьому ви відчули страх, що не вивчили заданого вірша і, аби подолати страх, пішли його вчити. Ви багато разів пробували – і він вам все-таки сподобався, і ви пішли спати з відчуттям виконаного обов’язку. Вранці розповідаючи вірш перед однокласниками, ви відчули невимовне захоплення собою. Історія нічим не примітна, і її згадувати варто тільки тому, кому вона згадується. Тобто насильно змушувати себе пригадати, як ви реагували на вірш, який треба було вивчити, не потрібно: згадуєте тільки ті історії, які згадуються. Також не варто думати, що вона типова, адже як її початок – те, що герой нашої розповіді відчув хвилювання, так і, скажімо, завершення – захоплення собою, не є якимсь «середньостатистичним» варіантом. Адже учень міг відчути захоплення спочатку, а страх у кінці, міг відчувати байдужість, коли повернулися батьки, міг обдурити, що вивчив, аби швидше піти грати у футбол із друзями на вулиці, міг на наступний день вдати, що захворів, аби не піти до школи... Альтернативних варіантів насправді безліч, і справа не у тому, який із них найбільш реалістичний, а у тому, який саме варіант був вашим, і гарною підказкою є, про котрий ви думаєте як про типовий. Отже, в описаній ситуації емоційна стежка, наскільки її можливо описати словами, виглядала так: хвилювання «о ні, тільки не це» ‒ уникання того, що треба зробити – страх – відчуття виконаного обов’язку – захоплення собою. І якщо б мені таку історію розповіла реальна людина, я б спитав, чи не повторюється, бува, все щойно описане в її теперішньому житті знову і знову? Чи на роботі їй не задають постійно завдання, які вона не любить, яких вона потім уникає, але, відчувши страх перед кимсь ззовні, таки виконує свою роботу, в процесі керуючись виконаним обов’язком, і, як наслідок, захоплюється сама собою? Чи розуміє вона, що «декорації життя», тобто конкретні люди і ситуації, змінюються, а здатність відчувати те, що ми відчуваємо, – майже ні? Ще раз скажу: емоційна стежка могла би бути зовсім іншою, і немає типових ситуацій, а є лише наші звички відчувати ту чи іншу послідовність емоцій. Розплутування таких стежок, одної за одною, дає можливість їх змінити і переписати, викинути «зайві», на наш погляд, ланки і дописати ті, що їх бракує. А це, погодьтеся, шанс почати проживати своє емоційне життя згідно із власним вибором, а не всуціль залежачи від неконтрольованих нами минулих подій, які ми могли вже забути, однак які досі ведуть нас по своїх «асфальтованих» дорогах. Пізнавайте себе! Робіть вибір! Приймайте рішення, що і коли відчувати! З любов’ю і вірою у свідомий і відповідальний світ

Роман Кушнір

02/03 │ 2016 │ #01(11)

8

Тетяна Федчук

Геніальність

НЕЙРОБІКА, або як тренувати мозок?

«Година ефективного, ретельного, старанного, дисциплінованого й інтегрованого обдумування може коштувати місяця важкої роботи. Розумовий процес – це найважливіше, але в той же час і найважче, як у бізнесі, так і в житті. Будівельники імперій проводять довгі години в роздумах... поки інші тусуються на вечірках. Якщо вас не турбує свідоме прикладання розумових зусиль у процесі самоврядування..., тоді ви потрапите в рабство ліні та більше не зможете контролювати своє життя.» Девід Кекіч Мозок – рушійна сила організму, що з народженням людини наділяється певними розумовими властивостями. Проте, як і всі органи, людина здатна стимулювати мозок, розвивати його, намагатись удосконалити. Для цього існує безліч можливостей, про які ви прочитаєте далі у публікації. На роботі людина постійно виконує одну і ту ж роботу, що спричиняє слабшання пам’яті, неможливість концентрувати увагу, і для уникання цього потрібно займатися нейробікою. Нейробіка – розумова гімнастика, аеробіка для мозку, спрямована на покращення розумової діяльності. Термін був введений Лоуренсом Катцем і Меннінгом Рубіном зі США. Вони ж і розробили особливу розумову зарядку. Всі ми неодноразово чули, що нервові клітини не відновлюються, але у 1998 році група американських вчених під час експериментів вперше продемонструвала: у дорослих людей можуть з’являтися нові нервові 02/03 │ 2016 │ #01(11)

клітини. Тоді встановили, що причиною зменшення наших розумових здібностей із віком ​​не є відмирання нервових клітин. Вони зменшуються через виснаження дендритів, відростків нервових клітин, через які проходять імпульси від одних нейронів до інших. Якщо дендрити періодично не провокувати, то вони атрофуються і втрачають здатність проводити нервові імпульси, в чому нагадують м’язи, які втрачають свої функціональні здатності без фізичного навантаження. До 1998 року вважалося, що тільки у дітей виростають нові дендрити. Але дослідження вчених довели: і у дорослих людей нейрони здатні вирощувати дендрити для компенсації втрати старих. Ряд подальших експериментів показав: нейронні мережі, наявні всередині дорослого людського мозку, здатні змінюватися – хоча раніше вважалося, що ця здатність зникає разом із дитинством. Усі аналогічні знахідки вчених стали основою для нової теорії

Про чемпіонат України зі спортивного запам’ятовування

Геніальність 11

Про чемпіонат України зі спортивного запам’ятовування Запам’ятовування стало спортом 26 жовтня 1991 року. Саме тоді у Лондоні відбувся перший Чемпіонат світу, на якому змагалися мнемоністи, намагаючись визначити між собою найкращого. Сказати, що світові змагання того часу виглядали скромно, значить, не сказати нічого. Офіційно у 1991 році брало участь лише семеро учасників. І всі семеро виявилися англійцями. Виходячи з такої статистики, важко було передбачити, що через декілька років спортивне запам’ятовування стане захопленням для десятків тисяч людей різного віку. І що Чемпіонат світу перетвориться на змагання, де можна заробити своєю пам’яттю дуже навіть непогані призові. Такий вид спорту викликає азарт та захоплення у багатьох людей, які мріють покращити свої показники запам’ятовування та роботу своєї голови настільки, наскільки це взагалі може бути можливим. Ну і, звичайно, визначення найкращих у кожній країні… як же ж без цього? Саме для змагального інтересу і для того, щоб Україна офіційно отримала власного чемпіона зі спортивного запам’ятовування, і було проведено перший відкритий чемпіонат України. Сталося це 10 жовтня 2015 року в місті Стрий. Мнемоністи в Україні Парадоксальна ситуація: жодного разу змагання серед людей із хорошою пам’яттю у нашій державі не проводилися, хоча тих, хто володіють навиками мнемотехніки, у нас цілком достатньо. Кожен може спробувати прогуглити набір слів «мнемотехніка», «розвиток пам’яті», «ейдетика» й додати уточнення у вигляді слова «курси». Тоді одразу ж стане зрозумілим, наскільки багато звершень мають українці у даній сфері. Україна відома навіть чималою кількістю рекордсменів. Наприклад, Олексій Бессонов із Харкова внесений до Книги рекордів Гіннеса як людина, що найшвидше запам’ятала ряд із безсистемно поданих кольорів. Артем Гарін із Полтави – він зміг назвати безпомилково ряд символів числа пі, який був розміром більше ніж 10 000 цифр. Дуже шкода, але з різних причин рекордсмени не змогли взяти участь у змаганнях. Хтось сказав, що не має часу для доброї підготовки. Хтось зізнався, що в загальному при хороших показниках пам’яті має далеко не найкращу швидкість. Деякі люди відверто заявили: ніколи у такому участі брати не будуть і нікому не рекомендують. Тобто подібна ситуація стала свого роду лакмусовим папірцем, із задіянням якого є підстави робити висновки про можливості тих чи інших тренерів із розвитку пам’яті. Але попри те в Україні таки відбувся перший Чемпіонат, визнаний міжнародними організаціями спортивного запам’ятовування.

Національні стандарти Трохи спортивної теорії. У запам’ятовуванні дисципліни мають декілька стандартів. Національні, міжнародні та світові. Кожен зі стандартів застосовується на різних рівнях. Якщо змагаються учасники однієї країни, визначаючи національного чемпіона, використовуються, зрозуміло ж, національні правила та стандарти. Якщо чемпіонат має міжнародне значення, то стандарти будуть вищими й правила жорсткішими. Ну, а світові використовуються лише на змаганнях, де визначається людина з найкращою пам’яттю на планеті. Відмінність між національними та світовими стандартами така ж, як між пробіжкою до автобуса, що ось-ось від’їде від зупинки, та марафонським забігом в останній день літньої Олімпіади. Національні змагання в основному – це перевірка швидкості, з якою людина може запам’ятати. Більш серйозні світові стандарти, крім швидкості, вимагають від учасників неймовірної витривалості, щоб утримувати свою увагу на матеріалах для запам’ятовування декілька годин і працювати у такому режимі декілька днів поспіль.

10 жовтня учасники повинні були показати те, наскільки швидко вони можуть засвоювати інфорлютий /березень

14 Психодіагностика

Юлія Короцінська

«ЛІВИЙ» МОЗОК, Тривалий час явище ліворукості розглядалося як аномалія, порушення у розвитку. «Неправильних» дітей намагалися перевчити писати правою рукою, але це призводило до таких наслідків, як невроз, заїкання та навіть судоми руки. Але переважаюче володіння рукою залежить не від бажання дитини або її впертості, а від особливої організації діяльності мозку, що визначає не тільки «провідну» руку, але й деякі особливості організації вищих психічних функцій. Від цієї специфічної діяльності мозку залежать тип мислення людини, її здібності та схильності, ставлення до світу та навіть характер. Функціональна асиметрія мозку та латеральний профіль Вперше асиметрія у функціях півкуль була виявлена в 1836 році Марком Даксом. Він встановив зв’язок між ушкодженням лівої півкулі й втратою мови у 40 хворих. Пізніше французький хірург Поль Брока виявив, що центр мови локалізований у лівій лобовій долі. Він довів зв’язок між порушеннями мови й ушкодженнями лівої половини мозку й зробив висновок: «здатність до артикульованої мови локалізована в лівій півкулі або принаймні залежить переважно від цієї півкулі». Відповідно до його уявлень у всіх праворуких ведучою по мові повинна бути ліва півкуля, у всіх ліворуких – права. У XX столітті Роджер Сперрі відкрив: кожна з півкуль є ведучою у реалізації певних психічних функцій. Він оперував хворих, що страждали важкими нападами епілепсії. Перерізуючи пучки нервових волокон, які з’єднують півкулі, Р. Сперрі добивався скорочення частоти нападів у своїх пацієнтів. Наступні експерименти показали, що лівою стороною тіла керує права півкуля, а правою – ліва. Функціональна асиметрія мозку – це складна властивість мозку, що відображає розходження в розподілі нервово-психічних функцій між правою і лівою півкулями. Формування і розвиток цього розподілу відбувається у ранньому віці під впливом комплексу біологічних та соціокультурних факторів. Функціональна асиметрія півкуль є однією з причин існування у людини певної структури психіки. Функціональна асиметрія й спеціалізація півкуль – унікальна особливість мозку людини, що виникла у зв’язку з появою мови й праворукості. Однак в усьому живому світі спостерігається асиметрія в різних її проявах – тропізмах, напрямку загортання клітинної спіралі й т.д. (явище асиметрії в живому світі називається хіральність). У біології використовують поняття «лапість» (аналогічно «рукості»), і спостереження показують, що й у ссавців також всі парні органи мають той або інший ступінь асиметрії, існують домінуючі й підлеглі кінцівки. Зокрема, деякі дослідження свідчать, що більшість папуг лівоногі, а полярні ведмеді зазвичай використовують ліву лапу для полювання.

02/03 │ 2016 │ #01(11)

Роман Кушнір

20 Тайм-менеджмент

ЯК ПІДГОТУВАТИ СЕБЕ ДО СМЕРТІ? Обережно! Все, що ви тут прочитаєте, може змінити ваше ставлення до себе і до свого життя! Незручна тема Розумію, що смерть – це дуже незручна тема. Її зазвичай намагаються уникнути. Людина хоче зробити вигляд, що владна над нею. Що нічого не може з нею відбутися поза межами її волі. Принаймні думає так, доки не стикнулася з якимись крайніми переживаннями і не потрапляла у геть критичні ситуації. Однак хтось та й повинен нагадувати про те, що наш час скінченний, принаймні в межах поточної оболонки. То чому б не зробити це просто зараз? Звісно, говоритимемо про неї, зважаючи на факт: у нашому суспільстві тема – табу. Там, де є місце на розвинуту сферу розваг, смакових добавок, фармацевтичних новинок, моди і постійного споживацтва, для неї, смерті, місця не знаходиться. Про неї не говорять на вечірках і навіть у громадському транспорті чи на базарі, так само як і на роботі чи за родинним столом. Її намагаються уникати при розмові як із близькими, так і з малознайомими людьми. Іноді про неї не говорять навіть на поминках, надаючи перевагу розмовам про живих родичів: хто кому що винен, хто у чому прийшов і кому що перепаде згідно з волею небіжчика. Роблять вигляд, що її, смерті, немає.

02/03 │ 2016 │ #01(11)

Втім, смерть – це невід’ємна частина життя. А хіба логічно боятися того, що і так настане? Чи є сенс студенту боятися екзамену? Чи розумно будівельнику боятися часу, коли треба буде здавати будинок? Чи доречно бухгалтеру лякатися звітного періоду? Що б не відповідала нам на те підсвідомість, а відповідь таки очевидна – «Ні!». Адже до невідворотного й обов’язкового набагато розумніше готуватися. Бо якщо чомусь запобігти чи чогось уникнути не можна, то краще бути завжди напоготові. Причому, чим швидше почати це робити (готуватися), тим краще. Так само, як студент зазвичай не може вивчити весь екзамен за одну ніч (хоч десь у глибині душі він все ж відганяє подібне розуміння), так само і людина від незвички не зможе у відповідному місці чи у відповідний час подумати і зробити належне, якщо не готувалася до цього. Набагато передбачуваніший результат того студента, який, пам’ятаючи про екзамен, старанно потрохи готувався до кожної теми. І так само, як студент, що боїться екзамену, зазвичай і не починає його вчити, так само і людина, яка боїться смерті, ніколи і не починає жити! Здавалося би, має і руки, і ноги, і голову на плечах, і IQ поза сто, та й диплом непоганого вузу з престижної спе-

Запитання номера 25

В чому у Вас є напрацювання

годин?

10 000

Ви все ще вірите, що для того, аби досягнути чого-небудь, потрібен такий собі «талант», який наче «живе» ззовні, а не всередині Вас? Та хіба не вкладений час перетворює звичайний камінь на скульптуру, а будь-яке вміння – на віртуозне мистецтво? Знаєте, що будь-яка людина, котру світ визнавав геніальною, доходила до цього рівня визнання, спершу напрацювавши своїх 10 000 годин? А чи задумувались Ви над тим, що до кінця життя більшість людей зазвичай мають напрацювання понад 10 000 годин лише у сні, перегляді телебачення й серфлення по мережі, тобто у споживанні, а не творенні? А в чому готові стати геніальними Ви? У що Ви готові вкладати чистого концентрованого часу (а не яких-небудь умовних годин «на роботі») понад три години щодня протягом десяти років, не зважаючи ні на спеку, ані на холод, ні на настрій, ані на вихідні чи свята?

лютий /березень

26 Мистецтво спілкування

Роман Кушнір

ТРЕНУВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ГОЛОСУ

Що таке наш внутрішній голос? Ви розмовляєте з собою? Коли зазвичай це відбувається? І що ви собі кажете? Ви радите собі добрі речі чи радше злі? Ваш внутрішній голос грає у вашій команді чи ні? А ви дослухаєтеся того, що самі собі кажете? Чи, бува, не сперечаєтеся самі з собою? А наскільки добре вишколений ваш внутрішній голос? Наскільки він своєчасно і влучно дає вам правильні поради, розраджує, заспокоює або, навпаки, підбадьорює і надихає? А ви ніколи не замислювалися про те, що свій внутрішній голос потрібно тренувати? Думали, що він сам має все знати? Що один раз «вмонтований від природи» він надалі не змінюється впродовж життя? А звідки він знатиме, що і як правильно, коли ви не навчите його говорити правильні речі у відповідний час? А що таке взагалі той внутрішній голос? Може, він є не в усіх? Чи буває так: ви от щойно вирішили взятися за важливу справу, яку з різних причин відкладали, і от знову тільки подумали, але щось усередині різко збунтувало і каже вам «Та почекай ще трохи, ще встигнеш, почитай новини, будеш знати, що у світі відбувається!»? Або, навпаки, так: ви їдете по дорозі і перед вами засвічується жовтий сигнал світлофора і внутрішній голос каже: не обганяй той автобус, збав швидкість і 02/03 │ 2016 │ #01(11)

зупинися? Дехто скаже: так, звісно, це ж мої думки! Фактично так і є: наші думки – це і є наш внутрішній голос. Те все, що нас надихає, мотивує, стримує, застерігає, критикує, нав’язує, інформує, просить, вимагає, хвалить, відмовляє, кричить, лякає, зацікавлює, підбадьорює, нагадує, вичитує, стимулює, віднаджує, вмовляє, запитує, вказує, рекомендує і знаходиться всередині нас у вигляді наших думок усередині нас, і можна вважати своїм Внутрішнім Голосом. Все те, що ми думаємо, коли вранці прокидаємося у теплому ліжку і не хочемо йти до праці, коли думаємо, що робити на сніданок, те, що підказує нам, коли мити посуд, а коли почекати, щоб набрався повний умивальник; коли вагаємося, голитися чи ні і чи варто віддзвонювати клієнту, якому ми затягнули поставку, чи все якось само собою вирішиться; те, що ми думаємо, коли хтось сказав нам прикрі слова; те, що ми вдаємо про себе минулих, тобто, як трактуємо минулі події, і те, що думаємо про майбутнє, тобто міркуємо про події, які ще відбудуться; коли програмуємо себе на дію або на бездіяльність, коли подумки говоримо з іншою людиною; врешті так само, коли дискутуємо з собою щодо ситуації, яка з нами відбулася; коли голосно кри-

Соломія Чир

30 Особистість

«Життєве поле» Курта Левіна Німецько-американський психолог Курт Левін прославився на увесь світ не тільки своєю психологічною теорією поля, а й результативною роботою зі студентами. Пропоную й вам ненадовго уявити себе учнями науковця, і вже невдовзі ви навчитеся графічно зображати свою психічну реальність та обирати найефективніший стиль лідерства. «Наука не терпить ліні» Майбутній психолог Курт Цадек Левін (нім. Kurt Zadek Lewin) народився у вересні 1890 року в містечку Могильно прусської провінції Позен (сучасна територія Польщі). В єврейській сім’ї Левінів виховувалося четверо дітей: найстарша Герта, Курт, Ігон та Фріц. Курт згадував, що їхня родинна домівка завжди була наповнена любов’ю й взаєморозумінням. А от тогочасний зовнішній світ до євреїв ставився вороже. Коли хлопцеві було 15, сім’я переїхала у Берлін. Закінчивши гімназію, Курт вступив в університет. Спершу юнак вивчав медицину в університеті Фрайбурга, але невдовзі зрозумів: його більше цікавить психологія, тому перевівся у Берлінський університет (нім. Humboldt-Universität zu Berlin). Левін так захопився науковою діяльністю, що вже на перших курсах твердо вирішив: стане викладачем. І це незважаючи на туманні кар’єрні перспективи через його єврейське походження! У 1914 році Курт захистив докторську дисертацію з психології. Але про науку довелося на деякий час за02/03 │ 2016 │ #01(11)

Соломія Чир

36 Експеримент

СОЦІАЛЬНА ФАСИЛІТАЦІЯ: шукаємо користь на щодень

Експериментально доведено, що присутність інших людей (спостерігачів) впливає на швидкість та обсяги виконання нашої роботи. Також ефективність залежить від того, працюємо ми в колективі чи індивідуально. Якщо ви хочете досягнути кращих результатів у роботі, навчанні чи спорті, тоді спішіть ознайомитися, за якими законами проявляються ці «ефекти аудиторії». Соціальна фасилітація й соціальна інгібіція Роберт Зайонц (Robert Zajonc), американський соціальний психолог, вивчаючи вплив на нашу роботу «глядачів» (спостерігачів, керівників, асистентів, ко02/03 │ 2016 │ #01(11)

лег), провів близько 300 різноманітних досліджень. На основі отриманих результатів науковець зробив два висновки. Перший: якщо наші навички вже добре засвоєні й завдання полягає лише у демонструванні відпрацьованих вмінь, знань, то ефект аудиторії проявляється позитивно – результати покращуються, й прості, звичні, доведені до автоматизму завдання даються нам легше. Яскравий приклад такого ефекту спостерігаємо у спорті: результати спортсменів на змаганнях перед публікою (нерідко – багатотисячною) значно кращі за результати, зафіксовані на щоденних тренуваннях. Причина цього явища логічна, адже під час виступу, змагання в учасника підвищується мотивація, він намагається показати аудиторії всі вміння, навики, знання, яких досягнув завдяки наполегливій праці чи навчанню. Такий позитивний вплив аудиторії в психології називають соціальною фасилітацією (англ. facilitate – полегшувати, сприяти, допомагати).

Соціальна фасилітація: шукаємо користь на щодень Але ефект аудиторії може мати й протилежний ефект – другий висновок Зайонца. Науковець помітив: якщо людині потрібно виконати важке чи нове для неї завдання перед публікою, то результати її роботи будуть низькими. Під «наглядом» ми схильні частіше відволікатися, соромитися, нервуватися. Людина, яка стикається з чимось новим та незвичним, ще не має відпрацьованих навиків, вона не впевнена у своїх можливостях, більше хвилюється, тому ефективність зменшується. Таке явище називають соціальною інгібіцією (лат. inhibere – стримувати, зупиняти). Роберт Зайонц пояснив описані результати тим, що перед іншими людьми ми відчуваємо соціальне збудження, котре підсилює наші реакції та зменшує обережність. Тому прості дії, в яких допустити помилку малоймовірно або ж які доведені до автоматизму завдяки тренуванням, виконуються більш успішно (прояв «домінуючої реакції»). А у важких завданнях людина частіше помиляється й показує гірші результати. Ще один красномовний приклад: якщо ви добре граєте у більярд, то перед глядачами перевершите свої найкращі результати. Але якщо ви у цій грі ще не можете похвалитися впевненими навиками, то будьте готові до елементарних помилок перед публікою.

Експеримент 37

Р о б е рт З а й онц (Robert Zajonc, 1923–2008 рр.) – американський соціальний психолог, народився у Польщі. Вивчав природу й закономірності соціальної поведінки, описав феномен соціальної фасилітації. Також досліджував, як впливає кількість дітей та порядок їхнього народження у сім’ї на інтелектуальний розвиток дитини. У 1978 р. був нагороджений премією Американської психологічної асоціації (англ. American Psychological Association, APA) за науковий внесок у психологію. Деякі науковці вважають: в основі такої поведінки – психологічний «страх оцінки». Ми відчуваємо збудження перед спостерігачами, бо не знаємо, як вони нас оцінюють. Тому дух суперництва, колективна діяльність, збільшення кількості спостерігачів максимізують ефект аудиторії (як у позитивному, так і негативному напрямках). Варто уточнити, що особливий вплив на нашу діяльність має саме компетентний, авторитетний спостерігач, думку якого ми цінуємо, адже перед ним ми хочемо продемонструвати найкращі результати. Також не останню роль відіграє палка підтримка аудиторії: ось чому в домашніх матчах перед «своїми» фанатами футбольні команди частіше досягають кращих результатів, ніж на виїзді. І важливо, що спортсмени під час гри виконують добре засвоєні на тренуваннях дії – проявляється соціальна фасилітація. Зайонц не був першим науковцем, який виявив описані «ефекти аудиторії». Ще на початку XX ст. психолог Норман Тріплетт (Norman Triplett, 1861-1934 рр.) зацікавився впливом на нашу поведінку спостерігачів і вирішив провести експеримент. Дітям дали завдання якомога швидше змотувати рибацьку лютий /березень

Ярослав Драб

40 Діти

КРЕАТИВНІСТЬ ТА МОТИВАЦІЯ ЯК НЕОБХІДНІ СКЛАДОВІ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ Проблема роботи з обдарованими учнями надзвичайно актуальна для сучасного українського суспільства. Сьогодні до школи пред’являються найбільш високі вимоги. А що значить для батьків та суспільства «сучасна школа»? Це школа, де добре вчать із усіх предметів, а після її закінчення діти легко вступають до вузів; у ній повинні викладати висококваліфіковані педагоги; повинні бути власні традиції; вона повинна давати сучасну освіту. Це інститут, де поважають особистість дитини, з нею займаються не тільки на уроках, а й у системі додаткової освіти. Термінологія, що використовується при характеристиці пізнавальних можливостей учнів, включає такі поняття, як здібності, талант, обдарованість, геніальність. Здібностями називають індивідуальні особливості особистості, що допомагають їй успішно займатися певною діяльністю. Талантом називають 02/03 │ 2016 │ #01(11)

видатні здібності, високий ступінь обдарованості в якій-небудь діяльності. Найчастіше талант проявляється в якійсь певній сфері. Геніальністю – вищий ступінь розвитку таланту, пов’язаний із створенням якісно нових, унікальних творінь, відкриттям раніше незвіданих шляхів творчості. Обдарованим прийнято називати того, чий дар явно перевершує якісь середні можливості, здібності більшості, а обдарованістю – генетично обумовлений компонент здібностей. Цей генетично обумовлений компонент – «дар» – значною мірою визначає як результат розвитку, так і його темп. До найбільш популярних у світовій педагогіці сучасних теоретичних моделей обдарованості можна віднести концепцію, розроблену американським дослідником Дж. Рензуллі. Згідно з теорією вченого обдарованістю є поєднання трьох основних характеристик: інтелектуальних здібностей (що

Віталій Проценко

46 Соціум

Кохання Звідки бере початок, скільки триває і чому закінчується

«Щастя існує лише тоді, коли є з ким його розділити», – вишкрябує на сторінці книги герой нині популярного драматичного фільму «Into the wild», який тікає від суспільства в пошуках нових сенсів і помирає на самоті. Кожен, хто стикався з тривалим відчуттям самотності, пробуючи у той же час реалізувати амбіції й досягати поставлених цілей, мабуть, погодиться: щастя – явище виключно соціальне. Його можливо розглядати лише через призму людських відносин. І чим вищим рівнем близькості супроводжуються ці відносини, тим більш ймовірно, що ми будемо пов’язувати їх із відчуттям щастя, а їх відсутність – із відсутністю останнього. У сфері людських відносин найбільшою прив’язаністю і найсильнішими психоемоційними переживаннями супроводжується феномен кохання. Потужна і складна система процесів і почуттів, без якої складно уявити повноцінне життя і яка згідно з новими даними відіграла одну з вирішальних ролей у становленні сучасної людини. Це складне явище, котре прийнято розглядати швидше через призму літературно-філософських роздумів, залишає безліч питань, на які еволюційній та соціальній науці вже є що відповісти.

02/03 │ 2016 │ #01(11)

Великий стрибок В людському мозку мільйони років формувалися складні системи поведінки у природному і соціальному середовищі, а також системи «заохочень» і «покарань» за ту чи іншу поведінку. Людина навіть без величезних пазурів, гострих іклів і надміцних панцирів – номер один у світі за здатністю до виживання і ставить інших представників живої природи в залежне положення. Прийнято вважати, що своєму еволюційному стрибку і пануванню над цілою планетою людина завдячує величезному мозку, а його росту й ускладненню відводиться основна роль. Проте сучасна еволюційна наука отримує підтвердження іншої думки: ключем до розуміння нашого походження є не збільшений мозок, а інші унікальні риси людської еволюційної лінії, пов’язані з соціальною організацією, статевою поведінкою і сімейними відносинами. А саме: з моногамією – формуванням стійких сімейних пар. У природі це явище доволі екзотичне, його практикують лише 5% ссавців. І згідно з новим напрямком думки еволюційної біології, який претендує стати домінуючим, саме перехід до нестандартної серед ссавців моногамії й ускладнення соціальної поведінки приводить доісторичну людину до розвитку розуму. Між переходом до моногамії й почуттям кохання – мільйони років біологічної та соціальної еволюції. Але сила тих переживань, що супроводжують це

Тетяна Федчук

50 Зоопсихологія

ЗООТЕРАПІЯ, або як тварини вміють лікувати Тварина – родичка людини, адже має такі ж п’ять головних відчуттів: голод, спрагу, любов, страх та біль. Тварини постійно присутні у нашому житті і не важливо, домашні чи дикі, але вони впливають на нас і цей вплив помітний. Саме тому з’явилася нова терапія, яку називають зоотерапія, або анімалотерапія. Більше про цей метод лікування дізнаєтеся з публікації. Зоотерапія (грец. zoon – тварина + therapeia – лікування) – один із видів терапії, в основі якої – використання тварин як засобу лікування. Метою цієї терапії є покращення соціальних, емоційних або когнітивних функцій пацієнта. Первісні люди на підсвідомому рівні знали, що тварини лікують, адже використовували їхні шкури для захисту не лише від холоду, а й від хвороб. Ще у 5 столітті до н.е. Гіппократ звернув увагу на те, як на людину впливає навколишнє середовище. Він був упевнений у великій користі лікувальної верхової їзди. Близько 3 000 років тому стародавні греки помітили здатність собак допомагати людям справлятися з різними недугами. Єгиптяни використовували з цією метою в основному кішок. У Стародавній Індії велике значення надавали прослуховуванню пташиного співу. Про зоотерапію писав Авіценна. У Київській Русі в давнину шкурами ведмедя лікували захворювання опорно-ру02/03 │ 2016 │ #01(11)

хового апарату, особливо спини. Часто для зцілення використовували хутро зайця. В’язані речі з собачої шерсті носять при захворюваннях серцево-судинної, дихальної системи, опорно-рухового апарату. В 1792 році у Йорку (Англія) в лікарні для душевнохворих тварин почали використовувати як частину терапевтичного процесу. В якості самостійного методу анімалотерапія стала популярною з другої половини ХХ століття. Початок цьому поклав американський дитячий психіатр Борис Левінсон. У 1962 році він став використовувати свого собаку в терапевтичних сесіях. Розвиток зоотерапії досить стрімкий, адже він отримав наукове обґрунтування і визнаний у всьому світі. Психофізіологічна функція полягає в тому, що спілкування з тваринами здатне рятувати людину від стресу, поліпшувати роботу нервової системи та психіки у цілому. Психотерапевтична функція базується на тому, що спілкування з тваринами сприяє гармонізації міжособистісних відносин. Реабілітаційна функція має в основі те, що контакти з тваринами працюють як додатковий канал взаємодії особистості з навколишнім світом і допомагають психічній та соціальній реабілітації. Наступна функція – задоволення потреби в компетентності, адже таку потребу небезпідставно назвати однією з найголо-

Зоотерапія, або як тварини вміють лікувати Гіппократ – давньогрецький лікар, що народився близько 460 р. до н.е. на острові Кос, Греція. Гіппократ був із роду Асклепіадів — династії лікарів, що вела свій рід від Асклепія – бога медицини. Гіппократ жив за часів Перикла, Сократа й Платона, лікував від удаваного божевілля усміхненого філософа Демокрита. Він є однією з видатних фігур в історії медицини, визнаний «батьком медицини» та засновником власної медичної школи. Ця інтелектуальна школа докорінно змінила медицину в Давній Греції, відокремила її від чаклунства й філософії, з якими вона традиційно була пов’язана, й зробила медицину професією.

вніших потреб людини, що виражається формулою «я можу». Надзвичайно важливою є функція реалізації внутрішнього потенціалу, адже людині необхідно бути важливою для когось у житті, щоб у ній відчували потребу. Виділяють кілька напрямів: використання продуктів життєдіяльності тварин; використання в їжу тварин або їх окремих органів з лікувальною метою; візуальне спостереження за тваринами; спілкування і тактильний контакт із тваринами. До першого напрямку відносять апітерапію – метод лікування за допомогою продуктів бджільництва: меду, перги, воску, прополісу, маточного молочка («королівського желе») та бджолиної отрути. Цей метод бере свій початок із Древнього Єгипту, Греції та Китаю. Згадки про нього є у Ведах, Біблії та Корані. Найпоширенішим є веномне застосування апітерапії (лікування бджолиною отрутою). З укусом бджоли в організм потрапляє маленька доза досить складної за хімічним складом (50 різних речовин) бджолиної отрути. У неї входять мінеральні речовини (фосфор, кальцій, магній, мідь), кислоти (соляна, мурашина, фосфорна), жири та стерини, білки й амінокислоти, вуглеводи (глюкоза, фруктоза), а також ацетилхолін і гістамін. Однак основне завдання при лікуванні бджолоужалюванням покладається на пептиди – сполуки, що склада-

Зоопсихологія 51

Авіценна – Абу Алі аль-Хусейн ібн Абдаллах ібн Сіна – перський вченийенциклопедист, філософ, лікар, хімік, астроном, теолог, поет. Вважається найвпливовішим поліматом Золотої доби ісламу. Ібн Сіна написав близько 450 трактатів на теми з різних галузей науки, проте збереглося близько 240. Більшість його праць (близько 150) присвячені філософській тематиці, 40 — медицині. Найвідомішими роботами є «Книга зцілення», велика філософська і наукова енциклопедія, і «Канон лікарської науки», який був основним підручником для вивчення медицини у багатьох середньовічних університетах. Розробив також власне вчення про темперамент і характер людини. Так, за Авіценною натура людини поділяється на чотири простих види: гаряча, холодна, волога і суха. Ці натури не є стабільними, а змінюються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів, таких як метеорологічні умови та зміна пір року. Аліментарні фактори, а ще зміни у рідинах організму також можуть коригувати натуру у відповідному напрямку. Крім простих натур, Авіценна розрізняв чотири складних натури на основі превалювання однієї з чотирьох рідин організму (крові, слизу, жовтої й чорної жовчі). ються із залишків однієї або декількох амінокислот. Пептид меліттін знімає запалення і вбиває різні хвороботворні бактерії. Адолапін знеболює більш ефективно, ніж опій і аспірин, разом узяті. Апамін тонізує нервову систему, а кардіопептид стабілізує серцево-судинну. Найактивнішим компонентом у веномі є мілетин, що має безліч цілющих властивостей. Проте в деяких випадках трапляються люди з алергією до препарату (лікар-професіонал виявляє це до початку лікування). У натуропатії веномне лікування іноді поєднують із акупунктурним. Часто бджолину отруту «прописують» тим, хто страждає запаленнями суглобів та м’язів. Замучив радикуліт або остеохондроз? Саджай бджолу на хворе місце. Подібне лікування призначають також при порушеному травленні, ішіасі, бронхіальній астмі, гіпертонічній хворобі й ателютий /березень

Роман Кушнір

62 Фінанси

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Проводячи заняття на курсах фінансової грамотності і таймменеджменту, досить давно зрозумів для себе, що причина відсутності грошей (радостей, вмінь, любові чи будь-яких інших ресурсів) у людей завжди зводиться до недостатньо великих цілей, а отже, обмежується особистим споживацтвом і як наслідок – деградацією. Запам’ятайте: Комірник видає ресурси пропорційно до рівня, за який Ви берете відповідальність! Є багато людей, відсаджених життям (моделями батьків) від того, щоб брати у сферу своєї відповідальності (а не просто впливу) інших людей: декого змушували надмірно перейматися проблемами інших і нести на собі хрести вини, інших, навпаки, не вчили бути ініціативними і думати не лише за себе, але й за інших. Виховуючи таких «комашок-одноденок», батьки самі ж перші і пожинають плоди недбальства, нецілісності й загалом непідготовленості до життя своїх чад. Є люди, які патологічно бояться брати відповідальність на себе: навіщо мені одружуватися, це ж самі проблеми? Навіщо нам діти, я ще не пожив у своє задоволення? Для чого мені той бізнес, це ж один клопіт? Що мені до тих сусідів – хай самі дають собі раду? Нічого та держава для мене не зробила, то чого ж я буду щось робити для неї? А що мені ті негри в Африці чи

ЯК АКТИВ

араби на Ближньому Сході? – Хай собі товчуться. Багато хто не розуміє, що ми всі зв’язані невидимими нитками і направду «коли ламається стеблинка, то здригається ціла Земля». Та перерізаючи цю нитку, ми самі стаємо вразливі й беззахисні перед лицем навколишніх проблем. Добре, коли людина взяла хоч сама за себе відповідальність – тоді вона хоча б стала маленьким готовим бізнесом, але щоб іти далі (а отже, й отримувати більше ресурсів разом зі вмінням насолодитися їх використанням), потрібно брати відповідальність на вищих рівнях. Бо людина, яка отримує ресурси, але не вирішує проблем того рівня, під який вони були видані, врешті втратить і те, що має, – здується, наче повітряна кулька. Натомість монолітний камінь, який тривалий час формувався шар за шаром, етап за етапом, не зможуть знищити відповідальність, думаючи, що це і розкришити навіть найлютіші пасив (дружина, діти, батьки, набуревії. Вірю, що Ви розумієте цю ймані працівники тощо), однак аналогію і ще обміркуєте її. змінюють своє життя і життя люЧим на вищому рівні питання Ви дей навколо саме ті, хто не бояться візьметесь вирішувати і чим за більшу кількість людей Ви візьмете брати відповідальність. Ще раз наголошу: відповідальність, тим більше ресурсів (у т.ч., звісно, і чим більшу Ви взяли відповідальфінансових) отримаєте. Бо жодна відпоність, тим більше Вам дасться, Ви відальність не дається отримаєте, або, якщо хочете, Ви без можливості (інвізьмете (це те саме) ресурсів (від телектуального, часового, фінансового Бога, Всесвіту, природи, суспільства, ресурсу) її втілення. себе) для видатних досягнень! Люди бояться брати

02/03 │ 2016 │ #01(11)

Відповідальність як актив Забезпечити себе – це тільки перший рівень, далі обов’язково має йти сім’я (люди, яких Ви добровільно вибрали собі у співжиття – дружина/чоловік і діти), рівень родини – це батьки, прабатьки (дідусі й бабусі), близькі родичі (для кожного свої, наприклад, ті хто пов’язані спільним прізвищем), на ще вищому рівні є відповідальність

ти у роботу», розвивати бізнес, маючи невирішені питання з батьками: гроші, може, і прийдуть, тільки насолодитися їх використанням не вдасться, так само як і не вдасться насолодитися краєвидом, якщо дивитись на свій важкий наплічник. Є багато людей, які дбаючи про «мир у цілому світі» просто таким чином тікають від своїх про-

Фінанси 63 ідей – значить, вона бере відповідальність на правильному, своєму рівні. Якщо хтось має ресурси, а не може ними тішитись, – отже, «зависає» на нижчому рівні, або якщо не має ресурсів, а береться за непосильну справу, – значить, у нього не вирішено питання на попередніх рівнях. Це динамічна система – наче коробка передач в автомобілі: спробуйте дати більше пального на низьких передачах, і Ви одразу почуєте невдоволення транспортного засобу, але якщо на високих передачах не дати його достатньо, – машина почне «задихатися». Все потребує рівно стільки енергії (фінансової), скільки потребує. Задумуйтесь час від часу, від якого рівня Ви виступаєте? Може, якщо Вам бракує грошей, то ваша ноша надто легка?

У тридцятирічному віці чоловік в античній Греції мав взяти відповідальність за когось іще: дружину, дітей, батьків, учнів, рабів, військо чи державу. Той, хто до 35 років не заводив сім’ї чи не ставав вчителем, або піддавався остракізму, або зневажався оточуючими: за робочий колектив, учнів, своє блем і власної несамодостатності, міг бути побитий на місто, галузь, після чого є відповізнаходять порятунок у нещастях вулиці палками навіть дальність за державу чи націю і на інших. Звісно, є дуже тонка грань найвищому рівні – за все людство. рівноваги між тим, коли вже варто людьми молодшого віку. Звісно, середня Звісно, цей поділ, як і будь-який переходити на вищий рівень відінший, є цілком умовним, бо у повідальності (коли ресурси вже тривалість життя тоді глобальному світі весь світ може начебто і є, але їх ще недостатньо), була набагато меншою, бути нашою родиною, але я думаю, а коли варто залишатись на потому тридцять п’ять років що основні орієнтири мають бути передньому, а також між тим, чи – це був беззаперечний зрозумілими. варто брати більшу відповідальвік зрілості, проте це Уточню єдине, що не можна «пере- ність, не дочікуючись ресурсів, які, скакувати» через рівні. Наприклад, можливо, вже «в дорозі». Результат не знімає відкритого запитання: а за кого у вирішувати проблеми далеких ро- завжди очевидний: якщо людина своєму житті насправді дичів, у той час, коли незадоволені живе і насолоджується, а окрім потреби сім’ї, бо це злочин проти того, має достатньо фінансових взяли відповідальність власного майбутнього. Або «втіка- ресурсів для реалізації всіх своїх Ви? лютий /березень

ВИБІР є завжди!

64 Наші партнери

Кожна людина повинна досягти фінансової стабільності. Це моє глибинне переконання, це та цінність, котру я як фінансовий консультант прагну донести до людей. І саме до особистої фінансової стабільності прямують мої клієнти, котрі діють згідно з наданими мною порадами. Я хочу, щоб вже у найближчому майбутньому мене оточували люди, котрі досягають своїх фінансових цілей успішно та вчасно, котрі в будь-якій ситуації мають гроші, котрі впевнені у своєму щасливому майбутньому. Це мій вибір! І ви, і я бачимо і знаємо про все, що відбувається у нас за вікном: війна, економічна криза, політична нестабільність. І саме тому досягнення особистої фінансової стабільності зараз, на мою думку як фахівця, стає для кожного особливо важливим. Проте неможливо примусити людину чогось досягати, щось робити, кудись рухатися. Кожен має вибір, проте завжди варто пам’ятати, що людина сама повинна подбати про себе, адже «в Бога немає інших рук, крім твоїх…». Це стосується всіх сторін життя, у тому числі й особистих фінансів. То який вибір ви маєте в сфері особистих фінансів: 02/03 │ 2016 │ #01(11)

• платити спочатку собі чи давати заробити іншим; • бути фінансовим «плюсом», «нулем» чи «мінусом»; • використовувати можливості фінансового ринку чи боятися всіх фінансових установ; • працювати весь час за гроші чи забезпечити, щоб ваші гроші працювали на вас; • ярмо кредиту чи радість капіталізації; • виглядати багатим завдяки кредитам чи бути багатим насправді; • повертати собі щороку податки (ПДФО) чи вважати це «азартною грою з державою»; • брати участь у пенсійній реформі чи постійно нарікати на уряд за низькі пенсії та підвищення пенсійного віку; • створити собі фінансовий захист від ризиків чи «купити вогнегасник після пожежі»; • заздалегідь подбати про своє майбутнє та майбутнє своєї родини чи «нехай буде як буде»; • скористатися можливістю поставити питання фінансовому консультанту чи продовжувати вважати, що «все можна загуглити»; • а колись, вже у майбутньому, завдяки тому вибору, котрий ви зробили сьогодні, ви вибиратимете: викидати сміття чи ритися в ньому…

Наталя Ковб

66 Мандри

Мандрівка з присмаком Кіндзмараулі Валізи були спаковані, квитки у сумці, передчуття чогось прекрасного літало в повітрі. Ми чекали свого літака у Борисполі. Ну, варто додати, що спочатку ми поїхали на термінал F і були дещо здивовані відсутністю люду навколо. Після 5 хвилин мовчанки ми згадали, що наразі у Борисполі працює лише термінал D. Тож, врахуйте і ви. Але це тільки початок пригод. Літак злетів, і ми завмираємо… Нас чекає вона… Прекрасна і неповторна, тепла й атмосферна, гостинна і незабутня. Та, що лишається в серці, і та, яку неможливо забути. Нас чекає Грузія. Грузинською назва країни звучить «Сакартвело» і бере свій початок від слова «Картлі», що означає дослівно «вся Картлі». Картлі – одна з основних історико-географічних областей Грузії, колиска її державності. Щодо назви «Грузія», то вона походить від арабо-персидського «Гурджан» – країна вовків. Європейську «Georgia» пов’язують із іменем святого Георгія Переможця, який є дуже популярним у тих краях. Політ у вас займе 2 години 45 хвилин. Найзручніше летіти з Києва. Якщо волієте спочатку поніжитися на сонечку і відчути смак морського відпочинку, обирайте Батумі. А якщо обрали Батумі, авіаквиток беріть 02/03 │ 2016 │ #01(11)

«Київ-Кутаїсі». Якщо ж столиця не поступається своєю першістю, тоді сміливо купуйте «Київ-Тбілісі». Однак варто враховувати час прильоту. Нічні рейси краще не беріть. Адже після 21 години жоден вокзал не працює: ні авто, ні залізничний. Доїхати до місця призначення можна буде лише на таксі, а від аеропорту це вартуватиме близько 25 ларі. Та і по часу – хвилин 40. Ларі – грошова одиниця Грузії, має в собі 100 тетрі. Використовують паперові купюри номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100 і 200 ларі. Типово на папірцях зображені основні пам’ятки країни та портрети видатних людей, таких як цариця Тамара, Ніко Піросмані, Шота Руставелі тощо. В українському еквіваленті 1 ларі дорівнює 9,94 гривні (за курсом НБУ).

радить 74

Можливо, Ви ще не читали: Мистецтво війни. Сунь-цзи. Видавництво Старого Лева, 2015р. – 112 с. Ця книжка - найдавніший із відомих людству трактат про воєнне мистецтво та його філософію. Його створив понад два тисячоліття тому китайський стратег, воїн і філософ Сунь-цзи. Він у стислій формі виклав базові принципи ведення війни та готування до неї. Ця книжка – джерело воєнної мудрості та практичне керівництво з тактики та стратегії воєнних дій. Перегляд позитивного мислення. Ґебріел Еттінґен. Наш Формат, 2015р. – 208 с. Ця книжка – про бажання та перевірені механізми їх здійснення, зокрема про «ментальне контрастування» та метод «Бажання-Результат-Перешкода-План». «Ця книга буде гірким розчаруванням для всіх апологетів козака Мамая та інших цератяних ікон українського мрійництва, – попереджає соціальний психолог Олег Покальчук, – та неоціненною знахідкою для саркастичних, критичних, вчергове розчарованих палких революціонерів, які ще зовсім недавно були тими самими невиправними мрійниками. Несамовите фантазування дозволяє уникати будь-яких реальних дій – можливо, саме тому Україна століттями відбувалася лише в сфері уявного? В кожному разі авторка вельми переконливо доводить, що сама лише ментальна мастурбація на теми ваших величних звершень точно нічого не запліднить. А іноді воно й на краще». Від нуля до одиниці! Нотатки про стартапи, або як створити майбутнє. Пітер Тіль. Наш Формат, 2015р. – 232 с. Книжка являє собою передусім курс лекцій Пітера Тіля Computer Science 183: Startup, який він прочитав у 2012 році студентам Стенфордського університету. Обговорення ідей і досвіду викладача як успішного підприємця та інвестора вийшло за межі університетського кампусу – на сторінки видання The New York Times. Блейк Мастерс, один із найнаполегливіших слухачів курсу, упорядкував нотатки з лекцій та розмістив їх онлайн, – текст став сенсацією в Інтернеті. Зовсім згодом Пітер Тіль вирішив видати напрацювання окремою книжкою, і Блейк Мастерс став її упорядником. У 2014 році видання очолило рейтинги The New York Times, здобувши визнання ділових кіл і масової аудиторії. Внутрішня історія. Кишечник — найцікавіший орган нашого тіла. Дж. Ендерс. Клуб сімейного дозвілля, 2015р. – 288 с. Кишечник — особливий орган. Він формує дві третини імунної системи, переробляє їжу в енергію і водночас продукує понад двадцять власних гормонів! Від бактерій, які містить кишечник, залежить, чи буде людина товстою або стрункою, щасливою або сумною, хороброю чи депресивною. Тож дізнайтеся більше про його величність кишечник! Авторка розповідає про структуру та принципи роботи кишечника, роль кишкової флори, вплив кишечника на мозок та зв`язок імунної системи і бактерій... Ви зрозумієте, де слід шукати корені багатьох хвороб та як з ними боротися. Шлях Virgin: як слухати, вчитися, жартувати та вести за собою. Річард Бренсон. Країна Мрій, 2015р. – 352 с. Книжка «Шлях Virgin: як слухати, вчитися, жартувати та вести за собою», на сторінках якої автор ділиться секретами щодо лідерства та успіху, стала квінтесенцією його поглядів на розвиток підприємництва. Наводячи приклади зі свого ділового життя, а також з життя багатьох поважних людей, які його надихали – політиків, бізнесменів, науковців і меценатів, Річард Бренсон розмірковує над тим, які людські риси є найважливішими для досягнення успіху в сучасному світі. Це не звичайна книга про лідерство. У ній ви не знайдете жодних правил - натомість дізнаєтесь про секрети лідерства, які він розкрив упродовж свого довгого підприємницького шляху. І не має значення, чи ви лише починаєте будувати свою кар’єру, чи вже є керівником однієї з топ-компаній, що входять до рейтингу Fortune 500, - це видання навчить, як бути не лише босом, а й справжнім лідером та керівником, який надає своїм підлеглим можливість повною мірою проявити здібності та найкращі ділові якості.

02/03 │ 2016 │ #01(11)

радить 75

Французьке виховання. Історія однієї американської мами в Парижі. Памела Дракермен. Критика, 2013р. – 320 с. Ця прониклива і напрочуд захоплива оповідь кидає виклик поширеному нині як у США чи Великій Британії, так і, у свій спосіб, в Україні культу дитиноцентричної родини, що його жертвою стають інтереси, душевний спокій і здоров’я не тільки дорослих, насамперед матерів, але й, зрештою, і самих дітей, які виростають примхливими й інфантильними в умовах позірної вседозволеності та низьких вимог до (само)дисципліни, ввічливості, навичок взаємодії з іншими людьми і пристосування до самостійного існування. Жінка і чоловік: як знайти порозуміння і реалізувати себе у особистих взаєминах? Частина І. Дошлюбні взаємини і перші роки. Роман Кушнір. Коло, 2015. – 160 с. Люди не вміють любити. Надто часто плутають поняття закоханості й любові. Не слухають одне одного. Живуть сценаріями своїх батьків і, самі того не помічаючи, переконують себе, що це їх власні. Люди не розуміють природи своїх почуттів, так само, як і принципів побудови взаємин. Я б не робив у цих питаннях виключення – ми всі такі. Звідси беруться непорозуміння, яких могло б не бути, сварки і скандали, енергія яких могла б спрямуватися на творення, руйнівні конфлікти, які могли бути використані на пристрасні ночі, і, звісно, болючі розлучення, які могли б перерости у тривале і щасливе сімейне життя. Чоловіки сліпі й не бачать, що від них потребують їх жінки, а жінки глухі до тих скупих слів своїх обраних, якими вони намагаються донести інформацію про власні почуття. І, не взаємодіючи так як слід, люди лише відтерміновують час відплати: розширюються тріщини у стосунках, які доведеться латати, і наповнюються чаші, образи і розчарування з яких доведеться кудись виливати. Ця книга для всіх, хто хоче розібратися у тому, що відбувається у власній голові, коли він чи вона думає про свою кохану людину, і у своєму особистому житті загалом.

Можливо, Ви ще не бачили: Інтерстеллар, 2014р., Крістофер Нолан, США, Велика Британія Ключовий герой твору – Купер. Він вчений-фізик та спільно зі власними співробітниками йому ж вдалося відшукати чорну діру. Через цю «червоточину» дослідники пробують долати час i місце. Кінцева мета таких підступних дослідів – здійснити можливі подорожі в найдальші кінці космосу, щоби вони займали б якнайменше часу у мандрівників.

Піаніст, 2002р., Роман Поланскі, Франція, Німеччина, Великобританія, Польща Кінофільм, що розповідає про долю Владислава Шпільмана – відомого польського піаніста, єврея за національністю. Змушений жити у варшавському гетто за час Другої світової війни, він сповна осягає смак приниження, муки та боротьби.

Знайомтесь, Джо Блек, 1998р., Мартін Брест, США Смерть, яка взяла відпустку від своїх звичайних обов’язків та прийняла обличчя чарівного Джо Блека, уклала з газетним магнатом Вільямом Перішем джентльменське парі: його останній час буде відстрочений в обмін на екскурсію по мальовничому світу живих. Але незабаром виявляється, що, прийнявши людське обличчя, смерті стали підвладні і людські почуття. Джо закохується в дочку Періша – а це вже не було обговорено в умовах договору.

лютий /березень

78 Оптимістичні історії

Нема так зле, щоб Вдало травмувався...

Одного разу під час роботи дантист Френк Слек сильно пошкодив ніготь. Щоб не лякати клієнтів жахливою травмою, він вирізав з фольги шаблон, підставив його під край нігтя, зафіксував навколо пальця, а зверху наніс матеріал для пломбування. Після цього надав йому потрібної форми, відшліфував і зрозумів, що відкрив спосіб нарощування нігтів. В 1950 році Слек отримав патент на свій винахід, і мрія багатьох жінок про чудовий манікюр нарешті втілилась в життя.

Рятувати життя...

Можливо, Роберт Кох так і працював би терапевтом в тихому німецькому містечку, але з початком Франко-Пруської війни він став лікарем польового шпиталю, де йому доводилося проводити складні операції. Після війни він зайнявся пошуком причин епідемічних захворювань, відкрив збудників сибірської виразки і холери, а в 1905 році був нагороджений Нобелівською премією за дослідження і відкриття, які стосувались лікування туберкульозу.

Наперекір усьому... У дитинстві у Мадонни не було ні багатих батьків, ні родичів у шоу-бізнесі. Дівчинці завжди хотілося виділитися з натовпу, і вже в школі своїми епатажними витівками Мадонна привертала увагу оточуючих. Якось, теплим липневим ранком, 19-річна Мадонна, не послухавши батька і покинувши університет, вирушає до Нью-Йорку. Маючи при собі лише 37 доларів, вона просить таксиста відвезти її в центр Манхеттена. Там дівчина жила практично в убогості, періодично ночувала на горищах, а іноді, в пошуках їжі, перевіряла вміст сміттєвих баків. Однак це не зламало її і не зіпсувало характеру майбутньої мегазірки. Зрештою, після довгих намагань хоч якось вибитись в люди, наполеглива Мадонна знайомиться зі знаменитим нью-йоркським діджеєм Марком Камінсом, за підтримки якого в 1982 році випускає свій сингл «Everybody». Після успіху цієї пісні з нею укладає контракт компанія звукозапису Sire Records.

P.S. «Мій страх перед чимось зазвичай означає, що я повинна це зробити», – зізнається Мадонна. Саме ця якість дуже допомогла співачці. Адже відвага – це не відсутність страхів у людини, а, навпаки, сміливість поглянути їм в очі.

02/03 │ 2016 │ #01(11)

Оптимістичні історії 79

на добре не вийшло Не витримав...

Коли до фінансових проблем і депресії Марвіна Стоуна додалось ще й лушпиння від житньої соломинки, яке плавало у його бокалі, це стало останньою краплею! Марвін не витримав... і придумав соломинку для коктейлю з цупкого паперу. В 1888 році він отримав патент на свій винахід, і, будучи власником фабрики з виготовлення паперових сигаретних мундштуків, реорганізував виробництво і почав випускати соломинки. Це врятувало фабрику від банкрутства.

P.S. До цього соломинки робили із пустих стебел злакових, від чого і виникла назва. Лише у 1937 році придумали соломинку з поліетилену, з гофрованим фрагментом – щоб було зручно перегинати через край стакана.

Цілющий дим... Життя Пабло Пікассо мало не закінчилось, заледве почавшись, – він народився настільки слабким, що акушерка вирішила, що він мертвий! Але дитину врятувала шкідлива звичка його дядька: почувши сумну новину про племінника, він з горя закурив сигару. Малюк, який лежав на столі поблизу, несподівано скривився і заплакав, відреагувавши на дим. Так почалося довге та плідне життя великого художника. Помер Пікассо в 92 роки.

P.S. Пабло Пікассо залишив по собі більше 200 картин, які в наш час коштують мільйони доларів.

На кожному кораблі є рятувальне коло... Якось під час гастролей Жаку Оффенбаху довелось диригувати геть бездарним оркестром! Передбачаючи неприємності, композитор попросив другу скрипку сісти за барабан, якого не було в партитурі. Виступ почався жахливо! Музиканти пропускали такти, співачка фальшивила. І тут вступив барабан! Чудове гучне тремоло сховало усі недоліки звучання. Оперета отримала багато похвальних відгуків, а Оффенбах відкрив для себе секрет успіху.

P.S. «З того часу я завжди намагався вписати в партитуру барабан, – жартував Оффенбах. – Адже на кожному кораблі є рятувальне коло!». лютий /березень

Що Ви зазвичай робите на вихідних? А як відпочиваєте після робочої рутини?

80

Тільки не кажіть, що регулярно ходите у кіно, чи що ще гірше – нидієте вдома перед телевізором, або навіть перед серіалом чи комп’ютерною грою. Погодьтеся: дуже скоро таке проведення часу після певної повторюваності добряче набридає! А щоразу ходити з друзями від кав’ярні до кав’ярні? Хоч які б добрі не були там тістечка і тортики, це удар і по кишені, і по фігурі! То що робити, коли таки хочеться і відпочити, і з друзями побути, і час весело провести, і зарядитися до робочих проектів, і набратися нових ідей для втілення? Є цілком сучасний і корисно-приємний спосіб для проведення часу! Він відомий у світі ще з 2006 року, коли в Кремнієвій Долині групою системних програмістів на основі творів Агати Крісті була створена перша квест-кімната. З того часу квесткімнати стали улюбленим способом проведення часу багатьох мешканців великих міст світу. Адже їх можна відвідувати і з коханою людиною, і з дітьми, і з друзями, і навіть використовувати для корпоративних забав! В них однаково цікаво і пізнавально проводити час як дорослим людям, так і

их одна з найцікавіш «Ігри розуму» – це на и юч жа зва вові. І не квест-кімнат у Ль а, ми всі шл ой пр не її а нд те, що наша кома комендую! задоволення»! Ре отримали «море ір шн Роман Ку

підліткам, як студентам, так і бізнесменам, як батькам із дітьми, так і тим, хто тільки нещодавно почав свої романтичні побачення. Квест-кімната – це інтелектуальна гра, в якій кожна людина може проявити свою кмітливість і винахідливість, спостережливість і загальні знання, а також, що важливо, свою командну роботу, адже перемоги можна досягнути лише у разі успішного виконання всіх завдань, представлених у кімнаті. У такий спосіб, до речі, можна натренувати увагу, навчити себе дивитися на буденні навколишні предмети по-іншому, навчитися грати у команді й перевірити себе на рішучість в екстремальних умовах. У Львові ми пропонуємо Вам почати знайомство з квестами з одної із найцікавіших, хоч водночас складних кімнат – «Ігри розуму». Ви потрапите у гості до геніального і водночас божевільного математика Джона Неша, який подарував світові теорію ігор, а для Вас підготував у своєму помешканні чимало загадок і таємниць. Серед яких і закодовані замки, і записи азбукою Морзе, і ключі, які потрібно здобути, щоб потрапити у наступну кімнату, і ще чимало ребусів і несподіванок. Одним словом: година захопливого проведеного часу і заряд позитиву на увесь день – вам гарантовано!

Збирайте друзів і коханих, переглядайте вільні дні і години на сайті

http://escapequest.com.ua/lviv/Quests/26, реєструйтесь за телефоном +38 098 608 80 12 і приходьте на вул. Б. Лепкого, 12 по нові враження і пригоди! Спеціальна акція для читачів журналу Експеримент! Пройдіть кімнату «Ігри розуму», назвіть кодове слово «ЕКСПЕРИМЕНТ» і отримайте знижку на проходження 02/03 │ 2016 │ #01(11) кімнат «Екзорцист» чи «Похмілля»!

50%!