Pidmet pris

Граматична основа речення За будовою ПІДМЕТИ поділяються на прості та складені Простий підмет може виражатися:  Іменником в називному відмінку (Хлопець посміхнувся дівчині) Батько пішов косити Оця реальна мить вже завтра буде спомином. Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.  Займенником іменникового типу (Ми прийшли пізно)  Будь-якою субстантивованою частиною мови (Новий метушиться у темряві. Другий стрибнув далі. Наше «сьогодні» вже не таке. Кожне «ні» вогненне чує «так». Гучне «Ура!» підняло бійців. І – це сурядний сполучник.)  Кількісним числівником (Два на два – чотири) (кількісному числівникові не потрібно субстантивуватися) (Підійшло ще двоє)  Інфінітивом (З вовками жити – по-вовчому вити. Розмовляти з вами – велика приємність) NB! Певні труднощі викликає розрізнення двоскладного речення з інфінітивом – підметом (з одного боку) і односкладним безособовим реченням (з іншого боку) (Співати – завжди приємно. Нам завжди приємно співати.) Підказує у першому випадку препозиція інфінітива та інтонація. У другому реченні – постпозиція інфінітива і неможливість інтонаційної паузи вказує на односкладне речення.

NB! Підмети на зразок я сам, ми всі, є простими, оскільки займенники ВСІ і САМ у таких випадках виконують функцію частки. Складений підмет може виражатися словосполученням:  Кількісний (неозначено-кількісний) числівник + іменник Ой три шляхи широкії докупи зійшлися Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат. Стежкою наближалися дві молодиці. Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів. П’ятірка сивих плотарів сиділа в тінях яворів.  Іменник з числовим значенням + іменник у родовому відмінку (зграя птахів, сотня мисливців, тьма комарів, отара овець) (сюди: чоловік, душ, голів) У господарстві загинуло більше сотні голів скота (тут нема жодного слова в називному відмінку)  Іменник (займенник) у називному відмінку + іменник (займенник) в орудному відмінку з прийменником із, з (ми з батьком, кожен з нас (Р.в.), хто з вас, мати з дочкою) NB! При такому підметові присудок вживається в множині. Якщо ж присудок в однині, то підмет простий, а не складений, а іменник в О.в. – додаток. (Микола з другом розмовляв - пр.підмет; Микола з другом розмовляли (скл.підм.)) Тут ми з Піратом і кинулись до моркви.  Лексичними і фразеологічними словосполученнями: (Південна Америка, важка артилерія, двоє відер; півтори тисячі вояків); Бити байдики – його улюблене заняття Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва. Хвилею зеленою здіймається навесні Батиєва гора.  Прізвище, ім’я, по батькові (Іван Котляревський – зачинатель нової української літератури)  Цілим реченням або текстом: («Лиш боротись – значить жить» – слова Івана Франка) 1

ПРИСУДКИ за будовою поділяються на прості і складені Простий дієслівний присудок виражається: Особовою (родовою) формою дієслова (Ми збирали з сином на землі каштани) NB! Присудки, виражені аналітичними формами дієслів: буду ходити, нехай ходить, ходив би – прості, хоча й складаються з двох слів.

NB! В українській мові існують такі різновиди простого дієслівного присудка, у яких порушено узгодженість із значенням особи і числа підмета, а також неадекватно передано значення способу. Такі присудки є експресивно забарвлені і можуть виражатися:  Інфінітивом (означає початок дії) (Я їй розказувати, а вона сміятись.)  Дієсловом наказового способу (А він і розкажи їй про все) (несподівана, неочікувана дія)  Дієсловом наказового способу (небажана дія) (Всі гуляють, а ти сиди і вчи)  Усіченими дієсловами (бух, геп, лясь, брязь, хап, блись, стук, клац, скік, зирк) (швидка одноразова дія) (Заридала Катерина – та бух йому в ноги) Простий дієслівний присудок може ускладнюватися:  Дієсловом з часткою (Він не прийшов. Ліс ані шерехне. Були собі дід та баба)  Фразеологізмом дієслівного типу (А Мотря і ніс повісила)  Дієслово з утраченим або послабленим лексичним значенням + інше дієслово, які разом становлять одне ціле (давай, візьми) (А він візьми тай з’явись. Давай я заграю тобі на роялі)  Повторення тих самих слів або синонімів (думав-думав. Ходить-походжає козак-нетяга), в тому числі повторенням присудка із запереченням (шукай – не шукай) Складений дієслівний присудок

Модель: допоміжне дієслово + інфінітив

Допоміжне дієслово виражається:  Модальними дієсловами (хотіти, воліти, прагнути, мусити, вміти, могти) (Волів мовчати, хотів зайти). До цієї групи належать також слова, що виражають процеси мислення та психічні стани (Люблю гуляти, мрію вчитися) Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?! Я менш за все схильний проповідувати благодушність.  Дієслова, що означають початок, продовження, завершення дії (фазові) (починати, продовжувати, закінчувати, статися, братися) (Стало двоїтися в очах) Сократ почав промовляти знову.  Модальні слова (можна, треба, варто, слід) (Варто зробити, не слід зацікавлюватися)  Предикативні прикметники, що своїм лексичним значенням близькі до модальних дієслів (радий (рад), охочий, здатен, повинен, згоден, готовий) (Він рад допомогти) Я для вас рад жити.  Імениками майстер, мастак (Він майстер брехати)  Із прийменниками у змозі, не в змозі, в силі, не в силі (Не в силі допомогти) Складений іменний присудок

Модель: дієслівна зв’язка + іменна частина

Дієслівна зв’язка може бути:  неповнозначною (бути, стати, являти собою) У нас був дід дуже схожий на Бога. Брат став дизайнером.  напівповнозначною (виявлятися, вважатися, лишатися, здаватися, робитися, означати) Картинками старих дитячих книг здається далеч.  повнозначною (дієслова руху, діяльності – іти, піти, перебувати, сидіти, стояти, лежати, жити, вмерти, робити) Іменна частина може виражатися: іменними частинами мови (Його слово було законом; Ніч була зоряна; Два на два – чотири; Він не такий) (Петро був дуже розумним хлопцем).  дієприкметниками (Армія була розбита)  прислівниками (Кохати – це прекрасно)  інфінітивом (Жити – це боротися)  фразеологізмом (Цей чоловік – ні риба ні м’ясо) 2

   

   

Тире між підметом та присудком на місці пропущеної зв’язки «є» СТАВИТИ ОБОВ’ЯЗКОВО СТАВИТИ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО (ФАКУЛЬТАТИВНЕ ТИРЕ) (залежно від інтонації) Якщо і підмет, і присудок виражені  Якщо підмет виражений особовим (Ти іменниками у Н.в. (Ці квіти – мій найкращий друг) або вказівним спогади про світлі дні). займенником (Це – з лук вам голос). Якщо присудок або обидва головні  Якщо іменна частина складеного члени речення виражені числівником. іменного присудка виражена: (П’ять у квадраті – двадцять п’ять).  прикметником  займенником Якщо присудок або обидва ГЧР  дієприкметником виражені інфінітивом (Вік звікувати –  прислівником не пальцем перекивати).  фразеологізмом Якщо перед присудком є частки то, це, (Люди тут приязні; Цей зошит – мій) ось, значить. (Вірний приятель – то  Якщо перед присудком є заперечна найбільший скарб). частка не (Слово не горобець).  Якщо перед присудком є порівняльні частки як, мов, ніби і т. п. (Шорсткий, холодний комиш – як стіна з усіх боків)

Тире між підметом та присудком на місці пропущеної зв’язки «є» СТАВИТИ ОБОВ’ЯЗКОВО СТАВИТИ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО (ФАКУЛЬТАТИВНЕ ТИРЕ) (залежно від інтонації) Якщо і підмет, і присудок виражені  Якщо підмет виражений особовим (Ти іменниками у Н.в. (Ці квіти – мій найкращий друг) або вказівним спогади про світлі дні). займенником (Це – з лук вам голос). Якщо присудок або обидва головні  Якщо іменна частина складеного члени речення виражені числівником. іменного присудка виражена: (П’ять у квадраті – двадцять п’ять).  прикметником  займенником Якщо присудок або обидва ГЧР  дієприкметником виражені інфінітивом (Вік звікувати –  прислівником не пальцем перекивати).  фразеологізмом Якщо перед присудком є частки то, це, (Люди тут приязні; Цей зошит – мій) ось, значить. (Вірний приятель – то  Якщо перед присудком є заперечна найбільший скарб). частка не (Слово не горобець).  Якщо перед присудком є порівняльні частки як, мов, ніби і т. п. (Шорсткий, холодний комиш – як стіна з усіх боків)

3