А
— ж тут за нею виростає вугільно-чорна тінь. Ця темна пляма висока, як дерево, але водночас непомітна, як змія. Вона повільно обертається і... Слухачі здригаються: їхні очі широко розплющені, волосся стало сторч, серце калатає. Коли Елена розповідає жахастики, усі ловлять дрижаки від страху. Коли дівчинка говорить про щось смішне, то всі від реготу аж за боки хапаються. Коли описує неймовірні пригоди, всі почуваються так, ніби це вони головні герої. А коли розповідає любовну історію, то слухачі розчулюються до сліз, приголомшені силою почуттів. У своїх розповідях Елена переноситься сама й переносить слухачів до інших світів. Ті хоч на якусь часину забувають про власні клопоти. Суперсила Елени –
ОПОВІДАННЯ ІСТОРІЙ.