Тамара НЕВІНЧАНА Фото Катерини КОТ
Музичний Вавілон
(ХІХ Міжнародний фестиваль «Два дні й дві ночі нової музики») Одесити пишаються своїм ексклюзивним музичним фестивалем, а журналісти, беручи інтерв’ю, полюбляють ставити риторичне питання: а чи міг би бути такий фестиваль в іншому місті України? Дійсно, аналогів «2Д2Н» у нашій країні немає, та й у світі він здобув серйозний авторитет. Адже кожного року музиканти щонайменше 30 країн збираються у весняній Одесі, щоби в унісон з відродженням природи проспівати осанну новим силам життя і творчості
Ф
естиваль — це жива, бурхлива сфера пошуку і продукування нових сенсів і мистецьких доцільностей, готовність прийняти будь-яку художню мову, аби вона дозволяла висловити щось нове і вагоме. Композитор Кармела Цепколенко — засновник та незмінний арт-директор фестивалю, людина креативна, спрямована на експеримент, інноваційність, завжди відкрита для нових ідей, — впевнена в тому, що нова музика «намагається дати образне узагальнення тих явищ, які людина ще не може усвідомити і поки не спроможна зрозуміти. Вона вже апелює до нової колективної художньої свідомості, котра знаходиться поки у
18
стадії становлення. Тому більшості людей нова музика видається складною для розуміння. А для мене вона — це рух уперед, відокремлення нового з ноосфери світу: нового мислення, нових принципів розвитку, нових форм і засобів вираження, нового нотопису, а найсуттєвіше — створення нової реальності, не віртуальної, а мистецької». Нині це концептуальне підґрунтя «Двох днів й двох ночей» було суттєво розширене і збагачене за рахунок залучення до «нової реальності» кількох суттєвих позицій, які свідчать про гнучке оперування драматургічною складовою фестивального задуму. Найперше, це як ніколи потужний
Концерт-фойє-сцена Ансамбль нової музики Convergence. ШвейцаріяГрузія-Вірменія
Ансамбль нової музики Convergence, Швейцарія-Грузія-Вірменія
Президент фестивалю Бернгард Вульф
Хореографічна композиція до Камерного оркестру Хмельницької обласної філармонії
масив класики авангарду в особі таких всесвітньо визнаних «ікон стилю» як Е. Варез («Октандр», «Щільність 21,5»), К. Штокгаузен («Вібра- Елуфа»), А. Жоліве (Концерт для флейти та ансамблю перкусії; «Мана» для фортепіано), П. Булез («Сторінка відривного календаря», «Монограми»), Л. Беріо («Секвенція» для гобою соло). Цей ряд невипадковий, у багатьох творах сучасних авторів відчувався вплив як світоглядних, естетичних, так і композиційно-технічних засад названої плеяди. Якщо згадати, що А. Жоліве (19051974) хотів повернути музиці «її первинну античну суть, коли вона була вираженням магічного та заклинального начала»,
Іграшкове піаніно Дженіфер Гаймер, США
УКРАЇНСЬКА МУЗИКА — ЦЕ МИСТЕЦТВО ЯСКРАВИХ ТАЛАНТІВ, СИЛЬНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ, НЕПЕРЕСІЧНИХ І У СВОЇХ ПЕРЕМОГАХ, І НАВІТЬ У МОЖЛИВИХ НЕВДАЧАХ
а також його неабияку цікавість до екзотичних ладів, ритмів, тембрів (за що його називали «Гогеном у музиці»), то можна, наприклад, провести пряму паралель із творчістю молодої американської композиторки Одеї Ніні, яка показала в Одесі власні композиції. У них переплелися магічне дійство, загадкові рухи, заклинальний гортанний спів, перформенс із нитками і залученням у цей процес публіки. Сенс цього чаклувального акту зрозуміли далеко не всі, однак у фіналі його висновок набув певної прозорості: протягнуті від одного до іншого нитки мали символізувати тендітність існуючого між людьми зв’язку, який треба дбайливо оберігати.
19
Юліан Беллі, перкусія, Німеччина Енс Брахер, труба, Німеччина
Учасник фестивалю, композитор Емре Сіхан Калелі, Туреччина
Валентина Солоненчук, баян, Юлія Циганець, акордеон, Україна
Артистичний директор Кармелла Цепколенко
Не менш ґрунтовним для загального творчого контексту фестивалю є вплив Е. Вареза (1883-1965), дух якого присутній у багатьох представлених композиціях. Його пристрасть до духових та ударних інструментів,трактування матеріалу як асиметричної звукової магми зі зворушливими острівцями тематичних утворень, урешті його «маргінальність», удавана кострубатість, дивацтво, вибуховість — все це виявилося близьким великій кількості представлених у фестивалі композиторів різних країн. Феномен Едгара Вареза тим більше вражає, коли згадуєш, що за своє життя композитор написав усього 12 творів (трохи більше двох годин чистого звучання), а це означає, що важливо — не скільки, а як. Серед композиторів креативного плану, чия музика абсолютно самобутня і виходить на нові концептуальні рівні, назвемо дебютанта фестиваля Емре Сіхана Калелі (Турція) з його твором «19 роздумів про концертний гобой» для гобоя соло та ансамблю, який став прикрасою виступу Ансамблю нової музики «Convergence», що об’єднав музикантів Швейцарії, Вірменії та Грузії. Це не просто «дослідження» можливостей інструмента (чим нерідко обмежуються сучасні композитори), а напружений розвиток ясно висловленої думки, логічне вибудовування звукового масиву з яскравими вершинами кульмінацій. Ще більш неповторним і незалежним у своїх творчих пошуках виявився Фарадж Караєв (Азербайджан), чия «Естафета», виконана Ансамблем перкусії Фрайбурзького музичного університету (керівник — Бернгард Вульф), вийшла за межі звичного для цього колективу панування певних жорстко
20
ритмічних схем і стандартних форм. Слухачі почули зовсім інший стиль — своєрідний ударний імпресіонізм із витонченою сонорикою, поліфонією звукових шарів, особливим «обережним» типом звуковидобування. Обличчя вираз незагальний властивий і твору Д. Янов-Яновського (Узбекистан) — «Постскриптум» для квартету перкусії у виконанні Ансамблю «Лугано» (Швейцарія) — молодого перспективного колективу, що його також опікає досвідчений Б. Вульф. Друга позиція, що значно розширила образні та теброво-звукові обрії фестивалю і засвідчила його здатність до мовно-естетичного плюралізму, — це введення програм хорової музики, уособленої у виступі двох прекрасних колективів — дитячого хору Одеської музичної академії та Молодіжного жіночого хору «Оріана». Вокальна музика з’являється на «2Д2Н» не так часто, а хорова — взагалі прозвучала вперше. Проте у цій сфері сучасної творчості існують справжні перлини, і особливо багата на них українська музика. Цей свіжий струмінь, збагачений, зокрема, новим художнім баченням прадавніх фольклорних джерел («Кроковеє колесо» Г. Гаврилець і заворожуюча містерія-дійство «Потойбічні ігри» І. Алексійчук), наповнив душі світлим почуттям і викликав бурхливу реакцію залу. Взагалі музики сучасних українських композиторів в програмах нинішнього фестивалю було багато, як ніколи, і це значно розширило його стилістичний діапазон. Адже у західній музиці ми дуже часто спостерігаємо мовно-стилістичну нівеляцію і певну змістово-образну одноманітність (скажімо, у творчості швейцарських композиторів). Натомість українська музика — це мистецтво яскравих талантів, сильних
Габріелле Бруннер, скрипка, Швейцарія
Канадський флейтист Роберт Моріс Айткен
Самдандамба Бадамхорол, голос, Монголія
Інструменти для Дуель-дуету (перкусія, труба), Німеччина
особистостей, непересічних і у своїх перемогах, і навіть у можливих невдачах. Музика 20 таких особистостей прозвучала в Одесі: від живого класика сучасної музики Є. Станковича — до наймолодших шукачів «нової реальності» О. Шмурака, І. Пахоти, А. Чібалашвілі, від вже маститих К. Цепколенко, І. Щербакова, Г. Гаврилець, В. Полевої, І. Алексійчук, Ю. Гомельської — до З. Алмаші, Б. Кривопуста, які ще молоді за віком, але зрілі за творчими надбаннями. Помітне місце у музичному житті України займає композитор, піаніст, учений-музикознавець Олександр Козаренко, чия вагома діяльність спонукала організаторів «2Д2Н» присвятити його творчості окрему сторінку — концерт-портрет за участю Камерного оркестру Хмельницької обласної філармонії з солюванням автора. І це — третя оригінальна позиція й особливість цьогорічного фестивалю. (Досі в його історії окрему ювілейну персоналію мав лише Мирослав Скорик.) Концерт продемонстрував різноплановість обдарування Козаренка-композитора, його різні лики — неокласичний, полістилістичний, фольклористичний, а також його довершений і темпераментий піанізм. Дебютант фестивалю — Хмельницький оркестр під орудою Олександра Драгана виявився достойним партнером. Публіка реагувала тією особливо теплою атмосферою співпереживання, якої так прагнуть і музиканти, і слухачі. І тут доречно сказати про виконавських зірок, які неодмінно є на кожному фестивалі і складають чи не найцінніший його скарб. Цього року лідерами були музиканти Швейцарії: укотре слухачів вразила суперскрипалька Габрі-
Ансамбль нової музики Convergence, ШвейцаріяГрузіяВірменія
елле Бруннер — справжній Паганіні у спідниці, здається, її неможливо перевершити ні у насиченій красі звуку, ні в технічній карколомності; гобоїст Матіас Артер, окрім багатства репертуару, підкорив публіку фантастичним видобуванням потрійних акордових звуків на своєму одноголосному інструменті. Патріарх канадської виконавської школи, 74-річний флейтист Моріс Айткен, поза своїм досвідом і майстерністю, викликав захоплення слухачів налаштованістю на пошук, прагненням до нового, в чому він не поступається молодим колегам. Українські виконавці не загубилися у блискучому іноземному оточенні: виділимо досконалого Євгена Громова з його французьким (твори Жоліве та Булеза) та українським (Є. Станкович, В. Польова) клавірабендами; а також енергійно пошуковий одеський ансамбль «Senza sforzando»(керівник — О. Перепелиця-молодший), який нині побудував свої програми на нових творах здебільшого молодих українських авторів та композиторів пострадянського простору (Росії, Азербайджана тощо). Молодий ансамбль і молодіжна творчість злилися у струнку гармонійну цілісність. Легендарна Вавілонська вежа вважається уособленням багатьох мов, культур, існуючих в одному просторі і взаємно доповнюючих одна одну. Первинне ж тлумачення Етеменанкі (Вавілонської вежі) — «храм наріжного каменя неба і землі». То ж нехай інтернаціональний одеський музичний Вавілон — фестиваль «Два дні й дві ночі нової музики» — завжди буде наріжним каменем «неба» високої творчості та «землі» животворного виконавського прочитання, у єднанні яких народжується Істина Мистецтва. УК. 21