Перший. Емоції
Другий. Політика
Із чого, власне, починається музика? З першої «публічної» ноти чи з образу на нотному стані композиторського вуха? Чи з першого акорда, що плавно відчиняє двері у затишний внутрішній двір приватного обійстя? А там по стінах розрослися квіти й густа темна зелень, на великій білій гойдалці жінка сміється у пухнасте віяло, понад яке кидає хитрий погляд на кавалера, що розгойдує її — обоє червонощокі, гарячі, розполум’янені, як Семенкові «обожеволені коси». І з тіні прочиненого балкона в акомпанемент сміху звучать щемливі струни клавесина. Там хтось невідомий розповідає свою історію й історію свого часу. І якщо підслухати цю чарівну фолію XVII століття з мого XXI-го, вона точно дасть відповіді на ті ж самі питання — хвилюючі, болючі — пристрасно, жартома й щиро фліртуючи музичними фразами — і не грає ролі, чи ти вбраний у корсет, мережане жабо й рукавички, чи ж твоє різане фарбоване волосся спадає на джинсову сорочку. Бо питання були тими ж, і відповіді залишилися такими ж. І душа людини, певно, мало змінилася чи виросла, чи постаріла. Тому, коли слухаю фолію Вівальді чи Кореллі, мені лоскотно в п’ятах і я знаю — це відчуття життя може не мати нічого спільного з тим, про що йшлося олія — одна з найбільш композиторам. Просто воно задоранніх відомих у Європі музичних тем, основа для вільняє мене тут і тепер, через чочисленних варіацій і творів. тири сотні років історії.
Ми під’їхали до Національної філармонії України, коли барикада перед Європейською площею була ще не розібраною. На чорних шинах примостився задимлений патлатий Бетговен, посуплено й динамічно визираючий з-під брів на весь нижній Київ. Чи можливо слухати барокову музику такими тривожними днями? І що європейське бароко може дати Україні сьогоднішній? Граючись у бісер, Герман Гессе писав, використавши слова китайського філософа, що обличчям кожної епохи, політичного й економічного стану кожної країни є її музика. І в часи благополуччя, або ж у «щасливу», «талановиту» добу музика була чистою — вона заспокоювала й освітлювала, її рух був плавним і рівномірним, як ранкове море безвітряного сонячного дня. Правителі ж злого характеру полюбляли музику шумну й голосну, за їх керування з’являлися марші й військові гімни, поліфонії й рики. Бароко — епоха особлива. Час відкриттів і розквіту, змін і розвитку. Екзотична доба мистецького благополуччя. Щодо України — то годі й мови, адже саме цей епатажний і яскравий стиль розпускає крону української культури, мистецтва, національної ідентичності. Це світоглядний переворот, до якого буквально по пунктах повертаємося на сьогоднішньому історичному етапі. Саме українське бароко вперше зробило реальний вибір між Росією і Заходом — узявши другий курс. А потім і Хвильовий гукнув: «Геть від Москви!». А далі — все відомо:
Ф
51
«Україна — це Європа!» і розпатланий портрет Бетговена на задимленій барикаді. не стишує кроку бароко дзвінка лютня лютня — як постріл зворушлива, ніжна, щемка моя лютня глуха — як удар у голову кулі-льолі — лілюлі — летіли білі-білі журавлі — і тіло і великі і малі співали лілюлі — і льолі одягали впало пір’я впало листя на подвір’я закотилося в траву, почервоніло все змішалося, скрутилось, завихрило лютня лютня не вщухає, не тьмяніє наперед війська шикує, білі-білі а співці військові славнії, славутні, всі вони були при зброї, всі в руках тримали лютні. чуєш — лютні цього лютня. цього лютня. дзвінкі лютні, ніжні лютні. лютий лютень. Катріна Хаддад-Розкладай
52
Третій. Розкоші Тому що бароко — це краса, новизна, свіжість. Бароко — це квітень: спонтанний, хаотичний і чарівний у цій гармонії хаосу, протиріч, пристрасті й любові. Драматургія бароко — весняна: вона хвилює і грається, з грозами й вітряними поривами і першими комахами на стовбурах дерев, сонцем на початках листя. Концерт «Перлини бароко» — унікальний і безпрецедентний випадок як для України, так і для Європи, перш за все партнерством 12-річних скрипалів і дорослих професіоналів, чиї імена значаться серед кращих виконавців барокової музики у світі. «Перлини бароко» — це два відділення музичних шедеврів французьких, італійських, англійських і німецьких композиторів XVI–XVIII ст. у виконанні справжніх майстрів, який звучав у залі Національної філармонії України, як кода буремній українській зимі. Солісти — молоді «квітневі» скрипалі Ілля Бондаренко й Тетяна Жмендак — лауреати численних міжнародних музичних премій, стипендіати президентського фонду Леоніда Кучми «Україна», учні класу педагога Андрія Малахова ДШМ №2 ім. М. Вериківського.
За чоловічим інструментом — спеціальний гість із Нідерландів, один із кращих світових виконавців барокової музики на віола да гамба — Ральф Руссо Мойленброкс. І хоча бароко, принаймні в Україні, емансипувало жінку, віола де гамба — інструмент дійсно чоловічий: єдиний варіант, як її можна тримати, це стиснувши між колінами, що було неприпустимо, і, зрештою, просто незручно, для дам. Тож прекрасна дама з України, Олена Жукова, грала на клавесині. Кажуть, музика бароко особливо вирізняється тим, що її рівень напряму залежав від музичної культури музиканта, його обізнаності, освіти, майстерності не лише тіла, а й розуму. До певної міри це, власне, музика імпровізації. Саме тому сьогодні далеко не кожен ладен упоратися з бароковими нотними схемами й ребусами. Окрім того, концерт «Перлини бароко» в деталях зберігає автентичну манеру виконання старовинної барокової музики. Майстрові інструменти, жильні струни, барокові смички, історичні костюми і навіть музичний стрій у 415 Гц (класичний — 440 Гц). Сам факт, що діти перейдуть на незнайомий їм стрій (дуже складний для освоєння) привів дорослих партнерів у захват. Старовинна музика у світі — сьогодні особливо яскраве явище. Вона викликає колосальний інтерес музикантів і слухачів. Вона справжня і вимагає такої ж справжньої майстерності, адже не існує шпаринок, за якими можна сховатися. Це вишукано, стильно і дійсно має «щось більше», «щось» від божественного. Юні скрипалі у партнерстві з дорослими професіоналами зібрали повну залу молодих сімей, і два відділення поспіль діти-глядачі слухали зачаровано, ба навіть підтанцьовували. Зізнатися, вперше мала насолоду вживу надивитися, як танцюють під Баха. І про Баха слід сказати окремо. Як слушно завважив педагог Іллі й Тетяни Андрій Малахов, музика Баха ідеально пасує до нашого часу, своєю цілісністю й світлом вона здатна «склеювати»,
Міжнародний проект «Перлини бароко», Національна філармонія України, 9 березня 2014 року
Костянтин Щеніков-Архаров (Росія), лютня, Олена Жукова (Україна), клавесин, Ральф Руссо Мойленброкс (Нідерланди), віола да гамба Дует скрипалів Ілля Бондаренко – Тетяна Жмендак (Україна)
збирати роз’ятрені, розірвані душу, думки. Бах завершив собою епоху Бароко, накривши її (і попередні) світлим «музичним куполом». Теодор Адорно писав: «Що піднесло Баха над споживацькою музикою його часу, над новим, галантним стилем, уведеним, перш за все, його синами, це той елемент середньовіччя, розвинений Бахом так, що гомофонна мова Нового часу була у нього поліфонічно організована». У безмежжі сучасної музичної гомофонії барокова музика звучить як подарунок, а її виконавці — це перлини на темному дні, які вмикають світло душі, щойно потрапивши на світло. Митці барокової доби це добре розуміли. Тому три жорсткі акорди Вівальді, названі гострими на язик венеціанцями «трьома ударами молота», звучать так сучасно, так актуально, доречно і вчасно.
УК. 53