Катерина Кот
Джазова «Єдність» «УК» дякує Олександру Зубку за атмосферні фото
«Київ Арт Ансамбль» Назгуль Шукаєву завжди хочеться порівнювати з пташкою: голос, зовнішність, рухи, загальна атмосфера образу й музичного вибору. Цікаво, скільки музичних інструментів вмонтовано в її голосовий апарат і як вона їх перемикає? Все зникло, розчинилося і стерлося на тлі її вокалу, і в залі зависла густа медитативна єдність — яка відчувалася фізично — така туга, що можна різати ножем. Гортанні шаманські звуки пронизували світову вісь: ось неочікувано над кронами дерев защебетала пташка — і ось ти вже в підземних тунелях, де кожен звук відлунюється довгим протяжним ехом, низьким, що окреслює стінки пустот. І все це самим лише голосом. Звісно, не без інструментального супроводу, але останній був таким органічним, що лиш підкреслював і виокремлював казахську дивоптаху Назгуль. Вокалістка виступила у складі «Київ Арт Ансамбль», об’єднаного навколо унікальної особистості українського джазу Володимира Соляника, який виховав покоління джазистів. На прес-конференції піаніст-віртуоз нагадав анекдот, що легше домовитися з терористами, ніж
із джазовими співачками. Проте йому вдалося представити чотирьох вокалісток, досить різних і в компанії музикантів «Київ Арт Ансамбль» вони зазвучали теж по-різному. Окрім музики мав місце людський фактор (чи
він теж є складовою музики? джазової, певно, точно є): 16-річний ударник Роман Гуменюк прислухався до партнерів на сцені, проте його молоде его світилося й щедро розхлюпувалося на всю залу.
Володимир СОЛЯНИК («Київ Арт Ансамбль») Піаніст-віртуоз, грає класичний джаз, етно-джаз, ф’южн, мейнстрім, блюз, нью-ейдж. Відіграв велику кількість авторських концертів, гастролей, брав участь у багатьох джазових фестивалях. Випустив 12 дисків. Більше 20 років викладає у Вищому державному музичному училищі ім. Р. Глієра. Окрім того, дає майстеркласи за кордоном.
46
«Mini-Brass-Band»
Аркадій ШИЛКЛОПЕР Аркадій Шилклопер, непересічний музикант, композитор, імпровізатор, що щедро ділиться анекдотами й харизмою, а також нестандартним джазом. В інструментальному арсеналі Шилклопера валторна, флюгельгорн, альтгорн, діджеріду та унікальний (рідкісний у джазі) альпійський ріг. Був учасником «Vienna Art Orchestra», де грав з Джоном Сассом.
Джон САСС Джон Сасс — всесвітньо відомий джазовий тубіст, композитор, який з 1980 року виступає із концертами з іншими зірками джазу та у складі відомих колективів.
Якщо Кандинський позбавив від шумів живопис, то Аркадій Шилклопер і Джон Сасс позбавили свою музику від усього зайвого. Чиста, часто синкопована валторна перетікала в протяжні звучання, а туба дивувала подвійними мелодичними композиціями (наче в кишені у туби сиділа меншенька сестричка-туба, що підспівувала своїм тонким дзвінким голоском солідний і серйозний тон основної партії). Це була справжня єдність: міжнаціональна, міжкультурна, міжрасова, міжстилістична. Джон Сасс супроводжував мої прогулянки нью-йоркськими вулицями, залитими ультрамариновими кольорами ночі, і це після того, як з півгодини тому я побувала в горах і степах з Назгуль, де літала, відчуваючи усі частини пташиного тіла: і дзьоб, і крила, і повітряний мішок у грудях, і прохолодний вітер піднебесної між м’яких своїх пір’їн. А потім Шилклопер сказав: «Сасс з Нью-Йорка, де грав із легендарним альт-саксофоністом Джеймсом Сполдінгом, і зараз він виконає одну з композицій тих часів», — а саме «I Have You» (з англ. — «Ти у мене є»), яка так і закінчується тактовою розспівкою фрази: «ай-хев-ю – а-хев-юууу —». Композиція «Фанк ріг» містила елементи речитативу. Аркадій Шилклопер попереджав, що грає нестандартний джаз — і коротке, проте точне й влучне речитативне увімкнення підкреслило всю повноту свободи й необмеженості джазу взагалі. І такий сплав стилів, я б сказала епох, був настільки вражаючим, що згодом вкотре подумалось: музика може об’єднати і схід, і захід, і верх, і низ — коли вона щира, коли вільна і чиста. Альпійський ріг — «брат трембіти», як номінував його Шилклопер, — це вкрай рідкісний інструмент у джазі, а тепер поєднайте його з віртуозним виконанням, темами з назвами «Рваний мішок», «Незаміжнє коліно», «Самотній баклажан», додайте шарм музикантів, унікальність акустичної атмосфери — і зрозумієте, про що йдеться. Організатори регулярно повторювали, що диски із записами музик можна придбати у холі. Проте скажіть мені, який рекорд здатний передати хореографію джазменів, міміку їхніх брів і пальців, ритм стоп, рухливих складок лоба й губ? Шилклопер і Сасс грали короткі п’єси досить чітких структур, але кожен елемент тієї структури мав абсолютно самоцінну свободу, виступаючи композиційною частиною небанального цілого. І річ не в неочікуваних поворотах чи кінцівках: я як реципієнт забувала очікувати й легко, з радістю йшла туди, куди вела музика, і вона відкривала нові або любі знайомі місця. Цікава, незвична, складна (хоча проста і чиста) музика, яка спонукає не лише відчувати, а й думати, апелюючи до серця й розуму — коли стаєш її частиною, здається, що голими руками торкнувся сфер далеких і чистих — сфер, де, за словами Гессе, мешкають генії.
47
МУЗИКА: ДЖАЗ Адам ВЕНДТ («Adam Wendt Power Set») Відомий польський саксофоніст і композитор. Учасник знаменитого гурту «Walk Away», що протягом 25 років грає кращий електронний джаз у Польщі, а 1990 року відкривав європейські концерти Майлза Девіса. Визнається одним із кращих польських саксофоністів.
ManSound Український вокальний секстет. Колектив брав участь у понад 50 джазових фестивалях, тричі виступав на фестивалі Лайонелла Хемптона у США. All American Entertainment Award номінувала ManSound у 2001 році на звання кращої вокальної групи. 2002 року ManSound завоював Гран-прі на міжнародному конкурсі акапельних гуртів Vocal Total. 2004 року Всесвітня акапельна асоціація (CASA) визнала відомий джазовий стандарт «Nature Boy» в аранжуванні Володимира Міхновецького найкращим у світі вокальним виконанням у стилі джаз.
48
«Adam Wendt Power Set» Мелодії, що просилися, обривалися розсипними імпровізаціями, і пальці сипалися на клавіші саксофона й фортепіано, як дощ. Чомусь пригадався Томас Манн, який визначив релігію, віру в Бога як постійний пошук і прагнення вічності. Хотілося мокнути під тим дощем довго і наскрізь, і знаходити в ньому вічність і свіжість — або ж щоб він обірвався нагло — бо й щастя часом буває забагато і витримувати його непросто. Композицію «7 хвилин» Адам Вендт присвятив усім жінкам — і вся жінка в мені відгукувалася на пробіжки його пальців клавішами інструмента, і вся була красива і горда, і дякувала усім звукам Всесвіту, що вони дарували мені саме ті звуки, які відгукували всю жінку в мені. У поляків хороша джазова школа, але крім неї, є у них гордість, пам’ять, є біль і майбутнє. Їхні мелодії не лінійні, не однозмістні. Вони піднімали на пальчики пальців, і коли — от-от — і ти впадеш — і лоскотно — і — страшно — і — вони опускали легко, на плескоті оплесків назад у тіло — але іншим, зміненим: чистішим, вільнішим і сильнішим. «Як на гойдалці», — почула слова друга із сусіднього сидіння. Якою ж чуттєвістю має бути наділене вухо, аби між усього різмаїття звуків, шумів, співзвуч — почути, виокремити, обрати й організувати ті, які творять і розповідають історії, мелодії, гармонії, поліфонії, стани, що очищають серце і думки, і, хоча б на вечір — змінюють тебе безповоротно.
ManSound
Фестиваль «ЄДНІСТЬ»
Будь-яка музика має прославляти Бога або очищувати людину — такими словами Баха вокальний секстет ManSound представили композицію Йогана Себастьяна, що точним аперкотом поцілила в корпус і в голову — після акапельного джазового виконання академічної класики було і піднесення, і очищення, і задоволення. Окрім того, чоловіки-музичніінструменти запалювали публіку відомими мелодіями, які представили під слоганом «класика — це попса, перевірена часом». До 100-річчя Київської консерваторії ManSound виконали твір для фортепіано Сергія Рахманінова, який брав активну участь у формуванні закладу.
16 березня у Києві відбувся ХІІ Міжнародний джазовий фестиваль «Єдність». Заснований у березні 2002 року, фестиваль уже дванадцятий рік поспіль збирає на сцені Київського національного академічного будинку оперети відомих українських та зарубіжних джазових музикантів. Ведучим «Єдності» увосьме став відомий джазмен Олексій Коган. Незмінним керівником, ініціатором і натхненником фестивалю залишається український письменник Сергій Грабар. УК. 49