КАТЕРИНА КОТ
LABCOMBINAT — ЛОФТ ДЛЯ МОЛОДИХ ХУДОЖНИКІВ Артур Бєлозьоров, ідеолог і керівник LabCombinat, — про задзеркалля української ментальності й смертну кару, про ARSENALE як комерційну ярмарку і про те, як нагодувати всіх українських художників. Та насамперед УК поцікавилися, які проекти доспіли в голові митця під гарячим кримським сонцем і чим він готовий ділитися
Артур Бєлозьоров — Ділитися є чим. Планую запустити авторську дизайнерську серію виробів із вторинних матеріалів. Прийшла ідея зробити сонцезахисні окуляри з пластикових пляшок. Вони коштуватимуть символічні гроші і будуть функціональними. У дизайні є вектор естетичний, а є практичний. Практичний вектор — це те, що функціонально. Мої роботи будуть такими, і це важливий концепт. Адже ними я показую приклад, демонструю альтернативу, а це основне, чим має займатися культура й релігія. Еволюція культури — у прикладі й освіті.
LabCombinat: мистецький лофт
66
Насправді ідей для проектів дуже багато, і всі вони будуть виконані у різних техніках. Хочу активно зайнятися фотографією: якісною, постановочною, сюжетною, монументальною. На мотиви реального життя людей і з елементами абсурду. Наприклад, про стабільну практику тренера підліткової дівочої команди з баскетболу, який шантажем домагався і ґвалтував своїх учениць: мовляв, відмовиш — не побачиш великого спорту. Або історія з Ок-
саною Макар. Коли розкладаєш цю подію за фактами, вона жахає своїм фантастичним абсурдом. А злочинців ще якось досі захищають. І замість одного банківського рахунка Оксаниної мами з’являється 15 таких рахунків — а це вже реальна цинічна спекуляція на чужому горі. Чи історія про п’ятьох молодих учителів фізкультури, які вдень шикували учнів і навчали спортивним іграм, а вночі грабували і ґвалтували. Удень навчають, уночі — ведуть паралельне життя. Ось задзеркалля української ментальності.
LabCombinat: деталі
— Чи можна назвати такі виняткові випадки ментальністю? — Якщо на це йде досить спокійна реакція, то можна. Більше того: у нас, наприклад, скасовано смертну кару, а я не впевнений, що це правильно. А щодо реальності, то реакція на такі події завжди двояка: з одного боку це все скажено страшно, незрозуміло з точки зору ані моральності, ані людяності, а з іншого боку — це комічно, сам факт можливості таких подій — абсурдний, смішний. Тут він учитель в школі, а тут — ґвалтівник.
каста. Звісно, бути художником це важка робота, але прикладного мистецтва у співвідношенні «кількість людей — кількість художніх творів» по факту має бути значно більше. За Союзу це була дуже потужна індустрія, працювали цілі фабрики. Так, вони штампували, тиражували один мистецький твір. Але первинний макет виготовляв автор. А тепер у нас найдешевша горілка в Європі, найдешевші цигарки — і це геноцид, це управління масою. Мистецького має бути більше. У будь-якому випадку мистецтво провокує тебе до усвідомлення чогось. Зараз мистецтво перевели в ранг культу, а так бути не повинно. І в цьому, до
речі, ідея LabCombinat: продукувати якомога більше можливостей для покоління, щоб більше виготовляти прекрасного, аби його було, знову ж таки, більше. У пропорції кількості людей до творів мистецтва кількість мистецтва надто мала, це дріб’язок. Так от ми плануємо зробити безпрецедентний сайт, який буде універсальним ресурсом для популяризації та інформування про авторські роботи, а також де їх можна придбати. Такого сайту досі немає: конкретного українського сайту, де були б
— Як ці сюжети будуть реалізовані у фото? — У зображальній техніці — це реалістична постановочна сцена. Але не буквальна ретрансляція реальності, а образна. Наприклад, Оксана Макар і крокодил Гоша, що замерз у київському зоопарку — три дні ми його поминали — теж абсурдний факт, як і весь цей зоопарк — морг для тварин. Так от, я бачу Оксану, яка підноситься в небо на крокодилі. — Як у «Капрічосах» Гойї? — У всі часи була сила, яка правила, і маса, якою маніпулювали. Зараз цей феодальний устрій повертається в іншій медійній формі. Відбувається не еволюція, а деволюція, дегенерація суспільства. Воно як було інфантильним, таким і залишається, навіть гірше — воно тоне у своїй інфантильності. — Про це теж у фотосеріях?
Щодо живопису у мене теж є ідея. У нашому суспільстві так склалося, що живопис є найбільш комерційно рентабельним у тріаді «фотографія-скульптура-живопис». Сподіваюся, якісь видання писали про те, що Перше українське бієнале сучасного мистецтва «ARSENALE» — це ярмарок, який до культури не має жодного відношення. Це виключно комерційна подія, суть якої і природа виникнення — заробіток грошей. Я вважаю, що в мистецтві головне — думка і практика. Я дуже досвідчений у живописі як ремісник, добре навчений практично, і я хочу точно передавати це знання людям. Тому що існує міфічний бар’єр між Художником і неХудожником. Для сторонньої людини художники це окрема
Екотранспорт учасників LabCombinat
Головне — це надання можливості ДОВІДКА LabСombinat — це сміливий некомерційний проект, організований за принципами творчої взаємодопомоги й орієнтований на розвиток вільного арт-руху, що відображає динаміку та тенденції в сучасному мистецтві такими, які вони є, без цензури та бюрократії. Підхід до формування LabСombinat схожий зi світовим досвідом розвитку таких культурних спільнот, як: арт-центр «Тахелес» (TACHELES) у Берліні (Німеччина), лофтпроект «Поверхи» у Санкт-Петербурзі (Росія), «Гараж» у Москві (Ро-
сія), CABLE FACTORY у Хельсінкі (Фінляндія), MELKWEG в Амстердамі (Нідерланди) та ін. Колективний простір LabСombinat розрахований на представлення проектів широким колом творчих професіоналів, серед яких — музиканти, поети, літератори, філософи, живописці, скульптори, дизайнери, модельєри, фотографи, медіа-артисти, лектори тощо. Це справжній артконвеєр, де виробляються сенси, що змінюють світосприйняття і задовольняють запити трансцендентного характеру.
q
— Ще не знаю точно, як зробити це технічно, крім того, що знімки мають бути шикарної якості, а от щодо змісту — все має бути обіграно сюжетно і максимально сценічно, кічово, «позьорськи». Наприклад, серія знімків з Фемідою, яка сидить на лавці у парку серед ночі з пивом, цигарками і сємками — естетика українського дозвілля, особливо у провінції. Феміда сидить на лавці, хлебче пиво й відпочиває. Я покажу реальність у безпардонній, цинічній формі.
67
зібрані роботи художників. Людина, яка хоче щось купити, зазвичай навіть не знає, що шукати, а тим більше де, якого автора тощо. А самі автори не вміють себе піарити. Тому необхідний спеціалізований ресурс з усім українським, молодим, невідомим і відомим мистецтвом та з мінімальною оплатою брокерських послуг. Я йду за принципом: краще 20 разів по 10, ніж 2 рази по 100, і не шукаю тут комерційного вектора. Я хочу, щоб у кожного художника був шматок хліба. Ієрархія і монархія нашої постсистеми дуже примітивні: або тебе беруть в обіг і продають, або ж тебе не беруть. Якщо не беруть — ти зовсім голодний, а ті, кого взяли, теж не особливо в шоколаді.
торами. Я не галерист, хоча дехто так мене називає. Я принципово негалерист. Я створив лофт, простір. Галерист — це той, хто займається картинами й авторами. Я цим не займаюся. Ми працюємо з художниками, даємо їм можливість, але
— А за яким принципом обираєте авторів? — По-перше, це невідомі молоді автори. Це не правило. У нас, звісно, є внутрішній статут поведінки і контенту, але головне — це надання можливості. Надання простору невідомим авторам.
Артур Бєлозьоров
Глядачі літнього кінотеатру на задньому дворі LabCombinat
68
— А як ви визначаєте, талановитий до вас мистець прийшов чи ні? — По-різному. Як критики ми себе не позиціонуємо. У нас немає закритої форми чи структури, у нас — неофіційна дружня комісія. Наприклад, я у вільному форматі звертаюся до досвідчених спеціалістів і питаю їхньої думки. У нашій галузі всі один одного знають.
— Які проекти, реалізовані в LabCombinat, демонструють такий підхід? — Особисто мені ідеологічно дуже симпатичний проект, який ми зробили з Мітьою Бугайчуком, LOSER-ART-FEST. Збірна виставка, ідейна і концептуальна, надзвичайно класна, чесна, світла, кічова, некомерційна і дуже потрібна. Це реальний маніфест, який об’єднує людей для дискусу, для розвитку теми, що є лузер, а що не є лузер, адже це визначення дуже ефемерне. Інколи успішні виявляються більшими лузерами, і навпаки. Узагалі багато є хороших, молодих і дуже продуктивних художників. Я не займаюся конкретно ав-
ми не беремо з них плату, не входимо з ними в жодні комерційні стосунки.
Увага! LabСombinat не має можливості продовжувати свою діяльність в лофті на Нижньоюрківській. Причина — гроші, точніше їх відсутність, як і відсутність спонсорів. Як сказав Артур Бєлозьоров, «працювати в Україні за принципом самозабезпечення неможливо». Проект продовжує жити і продукувати молоду творчість, але тепер без свого простору.