МОДЕРАТОР
МОДЕРАТОР
Катерина КОТ
Кого виховуємо? Питання маніпуляцій або
Про це незручно говорити, проте для маніпуляцій — це рай безмежний
У
науковому обігу це словосполучення є нормою, проте досі викликає ряд негативних (сказати б: заплямованих) асоціацій у персічного реципієнта. Протягом минулого місяця «Щербенко Арт Центр» експонував у Києві виставку Данила Галкіна «БДСМ-2222», що продовжує авторське дослідження теми дитячої сексуальності і є завершальною у циклі. Якщо узагальнити словникові визначення, то дитяча сексуальність — це аспект розвитку
Леся Парцхаладзе, психоаналітик, член Української Асоціації Психоаналізу (УАП), викладач Міжнародного інституту глибинної психології
1. ДС — це природно і в жодному випадку не є відхиленням. Вона формується, як і решта навичок та здібностей, як чуттєвий досвід у житті дитини. Але для розуміння ДС варто зазначити, що вона відрізняється від дорослої. Увесь чуттєвий досвід, отриманий в дитинстві, стає визначальним для майбутньої дорослої сексуальності, і те, як вона сприймається батьками, має вирішальне значення, чи стане сексуальність для дитини нормальною, здоровою і дозволеною чи, наприклад, збоченою і забороненою.
Рембранд. «Викрадення Ганімеда», олія, полотно, 1635 р.
76
2. Батькам завжди і в будь-якому віці варто прислухатися до своїх дітей, не забуваючи при цьому дослухатися і до себе. Не слід виховувати дитину згідно з певними приписами, прочитаними у книгах. У батьків є найкращий інструмент для спілкування з дитиною — їхня інтуїція, що покладається на почуття та емпатію. Найважливіше УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА № 3 2013
людини, який має свої етапи та форми і дослі джується в біологічній і соціальній площинах. Свідомо намагаючись не робити навколо теми провокаційного ажіотажу, ми спробували з’ясувати, чи питання, пов’язані з психосексуальним розвитком дитини, варті того, аби бути виокремленими й так активно експлуатованими сучасними мистецтвом, медіа, батьками і самими дітьми. На чотири однакових запитання відповідали ті, хто «в темі».
Запитання:
в будь-яких стосунках — взаємна повага особистих кордонів як дитини, так і батьків. Навчайте дітей прислухатися до себе, поважаючи кордони інших людей.
сенсі. Тому дівчатка і хлопчики в зовсім ранньому віці прагнуть швидше стати схожими на дорослих, занадто рано починають статеве життя, при цьому не відчуваючи глибоких почуттів, легко стають жертвами дорослих людей, які використовують таку їхню слабкість. Діти бажають бути коханими і прийнятими. Вони дуже потребують підтвердження своєї цінності. Перегляд поняття такої цінності і потрібно починати в системі освіти, держави і виховання. Крім того, в кожній із цих систем дітям, швидше, висувається безліч вимог та обмежень, але майже нічого не пропонується.
3. Фрейд першим заговорив про ДС, що, звісно, викликало шквал обурення в суспільстві. Також він описав механізм сублімації сексуальної енергії. Одним зі способів сублімації як раз і є мистецтво. Сьогодні доросла сексуальність не є забороненою, ба навіть культивується, проте дитяча — в зоні табу. На мій погляд, саме тому її так активно й використовують у мистецтві. Дійсно, сучасні медіа, кіноіндустрія, література показують дитину як сексуальний об’єкт. Вправно викори стовується спокуса порушення заборони. Проте творці завжди звертаються до реальності й інтерпретують її. І не важливо, захоплюються їхніми творами чи суворо їх критикують — якщо твір стає популярним, значить він зачіпає за живе, отже за те, що існує в реальності. 4. Питання в тому, чи можливо взагалі адаптувати одне до іншого. Діти сьогодні і є наше майбутнє суспільство. Слід одночасно виховувати повагу як до власного тіла, так і до особистості. Сучасна культура активно сіє в дитячому розумі поняття про власну цінність лише в предметному, фізичному
1. Дитяча сексуальність (ДС): природнє чи сформоване явище? 2. Тема сексуальності для батьків і дітей: де закінчується маніпуляція і кого виховуємо? 3. Актуальність теми ДС у медіа та мис тецтві: реальність чи фабрикація? 4. Кого адаптувати: дітей до соціуму чи соціум до дітей?
Олександр Гусєв, кінокритик
1. Очевидно, що сексуальність дається нам Богом від народження, а не приходить з відкритого космосу в подарунок на повноліття. Однак вплив світу дорослих на її природнє формування може мати вкрай згубні наслідки. 2, 4. Прояви нашої сексуальності, як і будьяких інших властивостей, не повинні 77
МОДЕРАТОР
МОДЕРАТОР
Зворушливі миті , 2011 в Пінчук Арт Центр
Остерігайте(сь) дітей на конкурсі МУХі 2011, Інститут проблем сучасного мистецтва
3. У мистецтві я не зустрічала цікавих і актуальних обробок цієї теми. Вона притягнута не туди й не з того боку. Митці звертають увагу не на тему, а на себе. Художник «БДСМ-2222» просто користується гучним словосполученням, він юзає тему і його хід я б назвала не художнім, а маркетинговим.
виходити за межі певних очевидних етичних норм, які, в найбільш широкому значенні, можна визначити як можливість задовольняти свої бажання без шкоди для інших. Дорослі покликані виховувати у дітях розуміння необхідності притримуватися відповідних меж — інше питання, що багато дорослих мають украй викривлене уявлення про ці межі, і тоді виховання перетворюється на пригнічення чи розбещування. 3. Як і будь-яка тема, що торкає нас незалежно від художніх переваг форми вираження, — публіка буде розчулена стражданнями дитини, як би бездарно вони не були описані, — ДС стає об’єктом спекуляцій, що розраховує витиснути з нас сльозу співчуття або дати ляпас суспільним смакам. Але проблема, над якою ми так не любимо задумуватися актуалізується, коли великі художники звертаються до неї жорстко і безкомпромісно, і це вимагає від нас із більшою відповідальністю віднестися до безпеки наших дітей. І це без сумніву велика перевага сучасного мистецтва: «Лоліта» Набокова розкриває усі страхіття ситуації, відомої людству тисячоліттями від часів викрадення Ганімеда Зевсом.
Марина Щербенко,
засновник та куратор «Bottega Gallery» і «Щербенко Арт Центр», засновник та організатор всеукраїнського конкурсу Молоді Українські Художники (МУХі) 1. Існує думка, що ДС як така взагалі відсутня, а подібні відчуття мають певні прояви лише в юному віці. Можливо, заперечуючи ДС, дорослі керуються власним досвідом, що базується на особистих спогадах, а точніше їх відсутності, оскільки більшість людей пам’ятає своє раннє дитинство (до 5 років) лише частково — спалахами. Однак саме протягом цього періоду і формуються якості характеру, котрі як розширюють, так і звужують межі зовнішнього прояву ДС (почуття сорому, огиди, страху, ідеал батька або матері, тощо), які безпосередньо залежать як від виховання, так і від закладених генів. 2. Лише неуважні до своєї дитини батьки не помітять та не звертатимуть уваги на її поведінку, що відкрито відображає формування та перебіг її сексуальності шляхом усвідомлення свого тіла та почуттів, дотор78
каючись до себе чи бурхливо та яскраво виражаючи власні почуття чи емоції. Іноді можна помітити, що дитина зближується з однолітками саме через чуттєвість: проявляючи інтерес до когось або наслідуючи дорослих, дозволяючи певним чином своєму другові чи подрузі нехтувати особистісними (інтимними) кордонами. У таких випадках важливо правильно та зрозуміло пояснити дитині етику відносин з іншими, не створюючи рамок, які в майбутньому можуть стати перепоною для зближення з партнером. І, звичайно, потрібно пам’ятати, що дитина потребує до себе уваги батьків, зокрема дотиків. Малюка необхідно цілувати й обіймати, тактильний контакт дозволяє йому відчувати себе потрібним. 3. Скажу як мама: кожна тема, що стосується дітей, є актуальною для мене. Художники ж звертаються до проблеми ДС у контексті виховання дітей у сучасному суспільстві, акцентуючи на її важливості та актуальності, оскільки відчувають невирішеність багатьох проблем, нерозкритість низки питань. Творчість у своїй основі завжди є автобіографічною, у цьому і розкривається секрет її магії. Тому пропоную більше перейнятися візуальним та наративним рядом проекту Данила Галкіна, щоб зрозуміти його особи сту історію, якщо хочете. 4. Виховуючи дитину, важливо не сприймати прояви ДС як пороки, не зламати особистість у нав’язаних суспільством стереотипах і не захопитися прагненням створити ідеальну дитину для чужих очей, зробивши нестерпним життя дитини в сім’ї. Як підказати та направити, допомогти адаптуватися
маленькій людині — ці питання повинні турбувати як батьків, так і інших вихователів. Адже зовсім скоро їй потрібно буде самостійно жити в суспільстві і часто пристосовуватися до різних ситуацій та людей. Інформацію про небезпеку, котра може чатувати на дитину, вона повинна отримувати як вдома, так і в дитячому садочку чи школі. Поняття моралі, почуття сорому, усвідомлення своєї цінності можуть стати своєріднім захисним щитом від сексуальних збочень та всіляких спокус, з якими може зіштовхнутися дитина в майбутньому.
Наталя Ворожбіт,
драматург, працює в жанрі нової драми 1. Я думала, що на це питання давно відповіла наука. Як може бути відхиленням те, що стимулює продовження роду? У дівчат починається менструація, у хлопців полюції. Але більшість дітей відчувають свою сексуальність і замислюються над нею набагато раніше. Вивчення своїх статевих органів починається з дошкільного віку і носить не лише допитливий, але й збуджуючий характер. Виховання, соціум, медіа, звісно, можуть впливати, і негативно теж (розбещення, насильство, відсутність або надмірний обсяг інформації, табуйованість, сексуальні фантазії), але коди, пов’язані з орієнтацією, з вподобаннями, мені здається, закладаються природою. 2. Батькам завжди варто прислухатися до своїх дітей, учити їх правильно реагуУКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА № 3 2013
вати на прояви ДС, навіть якщо це звучить як «мама, я вагітна» або «мама, я гей». Приклад з життя про двох 17‑річних студенток, подруг. Першій мати сказала: не дай Боже, завагітнієш, тільки аборт. Друга мама: якщо завагітнієш, нічого не бійся і не роби, я тобі поможу виростити. Як наслідок — перша дівчина завагітніла, мама стримала обіцянку і повела на аборт. І ніхто з лікарів не сказав, а мати і дівчина не знали, що аборт з негативним резусом крові робити не можна — у дівчини потім були серйозні проблеми. Друга дівчинка завагітніла після заміжжя, і все в неї добре і гармонійно вийшло. Хоча шанси в них були абсолютно однакові. Неправильні установки, невихованість батьків.
ня у школах будувати на інших принципах, ніж існуючи уроки ОБЖД (не знаю, як тепер вони називаються). У Школі театрального лідера в Москві ми всерйоз розробляли ідею Театру статевого виховання, команда якого б проводила уроки в школах, збирала документальний матеріал, робила б вистави на його основі. Для дітей та їх батьків. Існує закордонний досвід існування подібних проектів і закладів.
Наталя Живаго,
генеральний директор освітньої організації «Культурний проект», мама трьох семирічних доньок
3. Вона є абсолютно реальною. Хто як до неї звертається — щиро чи не щиро — може визначити тільки барометр щирості, якого ми не маємо. Всі були дітьми і всі пережили цей досвід, який майже завжди супроводжує біль і сором. Використання в напрямках мистецтва — це, перш за все, спроба митця вивчити себе, зрозуміти природу своїх проблем, тому це не може бути не щиро. А спекулянти ідей завжди існували, проте це вже не мистецтво.
1. ДС — це не просто природно, це абсолютна норма розвитку людини. Про певні соціокультурні теми й впливи можна говорити лише в контексті історичних епох, їх зрізів. Коли ж йдеться про розвиток дитини, особистості — усе індивідуально. Сексуальний розвиток й усвідомлення сексуальності дітьми в наш час відбувається набагато раніше в силу зрозумілих причин, але це не є аномалією.
4. У першу чергу, слід вчити батьків і дітей розмовляти на цю тему. Найстрашніше — це відсутність довіри. У дітей і підлітків існує велика кількість ідіотських міфів на тему сексу, тому потрібно делікатно доносити об’єктивну інформацію до дітей, не травмуючи, без перегинів. Цим мають займатись батьки, школа, театр, музей, інші соціальні заклади. Уроки статевого вихован-
2. Щодо «вкручування гайок» дітям, то сексуальне виховання є лише одним із величезної кількості аспектів. Перед дитиною має сформуватися поле, на якому вона прокладатиме власний шлях, а це вже питання свідомості. Дітей слід навчати аналізувати й розуміти себе, розрізняти потреби й примхи, прохання й маніпуляцію — але все це, здається мені, основні тези батьківства.
4. Усе починається вдома. Далі — школа, де отримується перший, дуже важливий, досвід соціалізації. Школа може дати дітям крила, але пригнітити і зламати не може: дитина впорається, якщо вдома її оточує адекватна обстановка. Щодо мистецького виховання, то у дитинстві це гра і розвага, що осмислюється згодом. Але воно потрібне, аби в майбутньому юна особистість ідентифікувала себе як частину світу, усвідомлювала свою причетність до історії, мала сформоване відчуття власної місії і йшла в музей як у щось рідне, пов’язане з дитинством.
Данило Галкін,
художник, автор проекту «БДСМ-2222» 1. ДС — це таке ж природне явище, як і дитячість у дитинстві. Але її прояви можуть бути різними. У ситуації, коли всe навколо рясніє сексом: реклама, медіа, фешн… потрібно бути підготовленим до адекватного сприйняття цього нескінченного потоку інформації. Як зробити перехід на цю територію менш болісним — питання до психологів, а не до художників. Метою проекту «БДСМ-2222» було вголос озвучити питання «дитячої сексуальності», а не дати на нього відповідь, проте для того, аби бути почутим, іноді доводиться висловлюватися голосно. 2. Далеко не кожен із батьків готовий до відвертої розмови щодо сексуальності, і діти це гостро сприймають, самостійно намагаючись розібратися, вдаючись до порно графії, раннього статевого життя або замикаючись у собі. Діалог — це перевірений засіб, а його відсутність завжди тягне за собою погані наслідки. 3. У кожного з нас були сексуальні ігри, починаючи з раннього віку, але не всі готові про них згадати, тим більше — проаналізувати. Близькі люди ділилися зі мною подібними історіями, і за роки сповідей 79
МОДЕРАТОР
набралася достатня кількість матеріалу. Ознайомившись із працями Ганни Фрейд, свідомо захотілося висловитися на цю тему. Проект «БДСМ-2222» навмисне використовує ілюстрації 1956 року, які ми фізично вирізали з того середовища, в якому про секс не говорили, і перенесли їх в наш час — вільний, але досі неосвічений. На території пострадянського простору не вважають за потрібне серйозно підходити до цього питання (деякі представники влади прирівнюють гомосексуалізм до педофілії і лобіюють закони про заборону «пропаганди гомосексуалізму» або «стаття 8711»); жодної мови про адекватне сексуальне виховання не може бути. Це формує нездорове, гомофобне середовище, яке виховує покоління закомплексованих, озлоблених людей, що можуть стати злочинцями ще до пубертатного періоду. Поняття терпимості та толерантності заміщаються ненавистю та невіглаством. Таким чином, актуальність цього питання очевидна. 4. Злочини майбутнього формує нинішнє середовище. Мені відомі історії про групові одностатеві зґвалтування дітей їхніми ж однолітками. Людям не властиво дивитися на дітей, як на потенційних злочинців, тому ми вдалися до гіпертрофованої форми реалізації цього питання. Помістивши зображення дітей на фон для сигналітичної (опізнавальної) фотозйомки (з написом над нею: «Бережіться дітей, деякі діти здатні зробити Вас своїми розбещувачами») і збільшивши їх зображення до зросту дорослої людини, ми підкреслюємо ситуацію, в якій кожному з нас можна інкримінувати кримінальну відповідальність за відсутність забезпечення необхідного досвіду виховання, бо від кожного залежить майбутнє нас та наших дітей.
Віра Корнієнко,
начальник дитячого закладу оздоровлення та відпочинку (одного з кращих в Україні) 1. Якщо просто, то ДС — це нормальне природне явище, яке проявляється у віці від 2‑3 до 6‑7 років, потім слідує прихований розвиток до 12‑13 років. Звісно, бувають відхилення: прориви й затримки — усе індивідуально. Щодо відхилень: аналізувала випадки неадекватної сексуальної поведінки серед дітей у дитячому таборі, в середньому це 2‑3 випадки за сезон (літні місяці), 80
БДСМ-2222 в Щербенко Арт Центрі
якщо говорити про відсотки — це тисячні долі, і їх не багато, винними у таких відхиленнях завжди були батьки. На початку своєї діяльності я це розуміла з розмов і відчувала, тепер дослідила тему — і знаю. 2. Спостерігаючи за вихованою дитиною, здається, що все — результат виховання, і, звісно, виховання грає значну роль. Насправді ж розвиток зумовлений органічними чинниками, зафіксованими шляхом спадковості, і часто може бути сформованим без виховного фактору. Також виховання не може виходити за межі наперед указаної йому зони впливу і обмежується лиш тим, що доповнює органічно визначене і надає йому більш чіткого і глибоко вираження. Цікаво, що дитяча сексуальна енергія до періоду статевого формування сублімується на різні види діяльності дитини: пізнавальні, спортивні, творчі, ігрові. Якщо дорослі зуміють створити умови, дитина досягне великих успіхів у своєму розвитку як особистость. Завдання батьків: мають допомогти розібратися, і навчити дитину пізнавати себе і навколишній світ.
3. Використовувати ДС для розваг дорослих — це злочин, навіть якщо для «високих намірів» чи «мистецтва». Мене шокує поява фотосесій із дівчатками в ролях сексуальних спокусниць. Я переконана, що 10‑річній дитині ще незрозумілі мова еротики і спокуси, тому без свідомого втручання дорослих (чи просто інших, або й дітей) такий образ дій залишається просто копіюванням і примірянням соціальних ролей. 4. Щодо статевого виховання, то з часів, коли в нашій країні «з’явився секс», багато змінилося: література, Інтернет, ніхто уже не скаже дитині, що її знайшли в капусті, а братика купили. Тема сексу не лише не заборонена, а й бекінечно доступна. І дуже важливо, я повторююсь, аби батьки — в першу чергу — не віддалялися, а уважно спостерігали й бережно допомагали дитині розвиватися правильно, і в сексуальному розвитку в тому числі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . УК Фото надані «Щербенко Арт Центр» та учасниками дискусії УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА № 3 2013