Більше аналітичних матеріалів на сайті Асоціації:
acsa.com.ua
АНАЛІТИЧНИЙ ДАЙДЖЕСТ ТИПИ КОНФЛІКТІВ У ОТГ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ ОТГ ЧЕРЕЗ СУД: ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ АНАЛІЗ ТА КАРТУВАННЯ КОНФЛІКТІВ В ОТГ
Дайджест містить короткі огляди аналітичних записок та статей Асоціації з актуальних проблем реалізації реформи місцевого самоврядування, розвитку самоорганізації та форм демократії участі на місцевому рівні в Україні. Аналітичні огляди складаються з аналізу проблем, які виникають в процесі реалізації реформи, та рекомендацій органам місцевої, регіональної, центральної влади щодо їх вирішення.
ТИПИ КОНФЛІКТІВ У ОТГ Аналіз даних із відкритих джерел дозволяє визначити сім найбільш поширених причин конфліктів, які нині зустрічаються в об'єднаних територіальних громадах: ±
протиріччя, успадковані з часу об'єднання;
±
невдоволення практикою розподілу ресурсів між внутрішніми громадами;
± оптимізація соціальної інфраструктури, насамперед мережі закладів освіти та охорони здоров'я; ±
протиріччя навколо земельних питань;
±
невдоволення ефективністю місцевої влади, якістю надання послуг;
±
протистояння в середовищі місцевої управлінської еліти;
±
структурні суперечності між рівнями влади громад і районів.
Інколи ці протиріччя накладаються, тим самим ускладнюючи і загострюючи протистояння. Конфлікти щодо самого об'єднання Процес об'єднання громад часто проходить вельми конфліктно. Існуючі на етапі об'єднання суперечності з часом можуть згладжуватися або навпаки – ще більше загострюватися. Крім того, конфлікти, що протікали відкрито під час об'єднання, можуть перейти в латентну фазу в ОТГ, проте під впливом певних обставин розгорнутися із новою силою. Таким чином, успадковані з часу об'єднання протиріччя стають одним із джерел напруги вже в об'єднаних громадах. Для вирішення цього типу конфліктів дуже важливо, аби сторони протистояння побачили очевидні вигоди від об'єднання громад. Це може бути збільшення фінансування з місцевого бюджету, розвиток інфраструктури, поява нових робочих місць, реалізація локальних проектів у периферійних селах тощо. Тобто все те, що потенційно переважатиме самі суперечності та зможе поступово їх нівелювати. Крім того, важливо, аби ті населені пункти, які протидіяли об'єднанню, бачили, що з їхніми інтересами рахуються, а до думки – дослухаються. Тому залучення їх жителів до процесу розробки й ухвалення рішень набуває в таких громадах принципового значення. Конфлікти щодо розподілу ресурсів між внутрішніми громадами Цей тип конфліктів складають протиріччя між населеними пунктами ОТГ із
приводу розподілу між ними коштів чи інших ресурсів, зокрема інфраструктури. Здебільшого вони пов'язані з тим, що якісь внутрішні громади вважають цей розподіл несправедливим та таким, що задовольняє інтереси одних за рахунок інтересів інших. Такі конфлікти можуть розгортатися як між адміністративним центром та периферією, так і виключно між периферійними населеними пунктами. Водночас відчуття «обділеності» може бути ілюзорним та не мати під собою реального підґрунтя. Жителям внутрішньої громади може лише здаватися, що їхніми інтересами нехтують, в той час як місцева влада лише пріоритезує вирішення проблем. Формування відчуття «обділеності» в таких випадках напряму пов'язане з відсутністю системної комунікації представників влади з жителями. Тому місцевим радам доцільно налагоджувати та підтримувати таку комунікацію з громадянами, використовуючи всі можливі канали. Жителям необхідно чітко пояснювати зміст і мету всіх рішень, що приймаються; залучати їх до розробки відповідних сценаріїв; намагатися спільно шукати консенсусні або ж бодай компромісні рішення, а не просувати вже заздалегідь прийняті. Конфлікти навколо оптимізації соціальної інфраструктури Останнім часом цей тип конфліктів став чи не найбільш поширеним в ОТГ. Цьому сприяла активна секторальна децентралізація в галузях освіти та охорони здоров'я. Власне, оптимізація мережі навчальних, медичних, культурних закладів для більшості об'єднаних громад є неминучою. Вона продиктована потребами ощадливо використовувати кошти та підвищувати якість відповідних послуг. Однак рішення щодо оптимізації є непопулярними та часто провокують серйозні конфлікти у громадах. Головна проблема в діяльності місцевої влади, яка призводить до цього типу конфліктів, полягає у відсутності належної комунікації з громадою від самого початку процесу оптимізації. Розуміючи, що питання є чутливим, керівництво громад часто намагається зробити все «по тихому», поставивши жителів перед фактом. У цьому контексті, крім розвитку комунікації, органам та посадовим особам місцевого самоврядування також доцільно застосовувати компенсуючі заходи у населених пунктах, які понесли «втрати». Наприклад, це може бути фінансування проекту, якого жителі сильно потребують. Такий підхід продемонструє готовність керівництва громад не лише ліквідовувати об'єкти інфраструктури через їх неефективність, але й вкладати кошти у створення нових. Земельні конфлікти У деяких громадах виникають конфлікти із земельних питань. Їх випадки почастішали після того, як у 2018 році розпочався процес передачі ОТГ земель
сільськогосподарського призначення поза межами населених пунктів. Наразі ці конфлікти розгортаються переважно в площині взаємовідносин громад та їх жителів із районною владою та органами Держгеокадастру, які забезпечуються передачу земель. Водночас конфігурація сторін може бути й іншою. Адже земельні протиріччя цілком можуть виникати між сусідніми ОТГ, між жителями внутрішніх громад, між громадами та іншими зацікавленими сторонами, приміром суб'єктами господарювання. Можна припустити, що сфера земельних відносин незабаром може стати однією з найбільш конфліктних для ОТГ. Адже в Україні так і не були створені законодавчі рамки для повноцінної передачі земель громадам, а сама передача здійснюється у «ручному режимі». Крім того, громади отримують у комунальну власність переважно ті ділянки, які вже передані в оренду. Тобто, ОТГ стануть власниками, але розпоряджатися землею не зможуть, принаймні доки не закінчяться відповідні договори. Тож і конфлікти в цьому сенсі теж стають неминучими. Для попередження цього типу конфліктів необхідне створення законодавчих рамок для повноцінної передачі громадам земель поза межами населених пунктів із чітким визначенням повноважень органів місцевого самоврядування та порядку здійснення передачі. Конфлікти щодо ефективності місцевої влади в ОТГ Цей тип охоплює конфлікти між жителями і владою громади з приводу ефективності роботи останньої. Йдеться про ситуації, коли будучи невдоволеними рішеннями і/або діями місцевої влади, ефективністю вирішення проблем, якістю надання послуг тощо, жителі (або їх частина) вдаються до якихнебудь активних дій, протестів, спрямованих проти самої влади, її окремих представників або ж на захист власних прав та інтересів. У разі відсутності адекватної реакції місцевої влади, такі конфлікти ризикують увійти в стан кризи, коли трансформувати їх буде дуже важко. Виникнення таких конфліктів вимагає від влади налагодження системної комунікації з громадою та максимального включення жителів у процес розробки, прийняття та виконання рішень. Конфлікти в середовищі місцевої еліти До цього типу конфліктів належать будь-які ситуації, пов'язані з протистоянням всередині місцевої управлінської еліти. Приміром, це можуть бути конфлікти між головою громади і депутатським корпусом місцевої ради; між головою і старостою; гострі конфлікти між депутатами, які відображаються на всій громаді та ін. У конфліктну взаємодію можуть також бути втягнуті представники політичної еліти регіонального і центрального рівня та впливові бізнес-структури.
Конфлікти у середовищі місцевої еліти можуть протікати надзвичайно гостро. А їх сторони часто не гребують будь-якими засобами, в тому числі незаконними. До того ж сторони таких конфліктів, як правило, добре організовані та мають хорошу ресурсну базу, тож готові до тривалого протистояння. Натомість, програють від них самі жителі, які не будучи настільки організованими, змушені бути або пасивними спостерігачами, або одним з інструментів у боротьбі сторін. Хоча саме позиція організованої громадськості в таких конфліктах здатна відіграти вирішальну роль, а чітка підтримка громадою однієї зі сторін може повністю змінити хід подій. Також важливо, що трансформація таких конфліктів в більшості випадків неможлива без втручання третіх сторін. Оскільки самі учасники протистояння, зазвичай, не орієнтовані на порозуміння. Конфлікти між владою ОТГ та району Цей тип конфліктів зумовлений структурними суперечностями між двома рівнями влади – рівнем громади і рівнем району. Процес об'єднання громад поступово призводить до того, що районна ланка управління в її нинішньому вигляді стає зайвою. При чому це стосується як районних рад, так і значною мірою районних державних адміністрацій. Тому в районах, де всі або більшість громад об'єдналися, зникає сенс в існуванні районної ради як такої, а повноваження РДА суттєво звужуються. Особливо відчутні вони в ОТГ, межі яких співпадають або майже співпадають із територією всього району. Для вирішення такого типу конфліктів, особливо тих, де беруть участь РДА, важливою є чітка позиція обласної та центральної влади. Ситуацію ускладнює і той факт, що наразі в державі відсутнє чітке бачення подальшої долі районів, адже відповідне законодавство досі не ухвалене. Тож саме ясність у питанні моделі районного поділу та відповідної управлінської структури є запорукою зменшення рівня напруги по лінії «район – громада». Накладання конфліктів У деяких громадах одразу декілька конфліктних ліній можуть накладатися одна на одну, тим самим тільки підсилюючи протистояння. Наприклад, може мати місце латентний конфлікт, що бере свій початок ще з часів об'єднання. До нього можуть додатися суперечності щодо розподілу бюджетних коштів між тими самим сторонами. А якщо місцева влада ще й раптом вирішить закрити школу в периферійному селі, яке критично налаштоване щодо об'єднання, тоді все це в комплексі може призвести до серйозної ескалації. Основана небезпека таких конфліктів полягає у тому, що вони найбільше тяжіють до стану кризи. Подолання такої кризи є вкрай непростим завданням та вимагає рішучих і часом нестандартних дій.
ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ ОТГ ЧЕРЕЗ СУД: ОГЛЯД СУДОВОЇ ПРАКТИКИ На основі аналізу судової практики у процесі добровільного об'єднання територіальних громад були виявлені проблеми з відкритістю, прозорістю та доступом до публічної інформації. Насамперед це було пов'язано з неоприлюдненням місцевими радами рішень/розпоряджень, які приймаються/видаються у процесі добровільного об'єднання територіальних громад. Проведення громадських обговорень у процесі об'єднання й надалі залишається проблемним. У 80% рішень судів, якими визнано незаконними та скасовано рішення місцевих рад про об'єднання, однією з підстав є недотримання процедури громадських обговорень або відсутність обговорень узагалі. На третьому році добровільного об'єднання громад з'явилися судові спори на підтримку об'єднання, в яких оскаржують неправомірну діяльність або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що беруть участь у цьому процесі. Відповідачами у таких спорах були обласні державні адміністрації та сільські, селищні й міські голови. Суди зобов'язували ОДА діяти в межах законодавства в частині проведення перевірки відповідності законам та Конституції України рішень про добровільне об'єднання громад. А сільських, селищних, міських голів – вчиняти дії, які передбачені в цьому процесі. Перші вибори в об'єднаних територіальних громадах уже традиційно супроводжувалися судовими спорами. Зокрема, вони стосувалися реєстрації місцевою виборчою комісією кандидатів на посади голів та кандидатів у депутати. Близько 90% таких позовів були задоволені: суд зобов'язував місцеву виборчу комісію провести реєстрацію кандидата або скасовував рішення комісії про відмову в реєстрації. В Україні було декілька спроб у судовому порядку скасувати приєднання громад до ОТГ у зв'язку із порушенням процедури. Проте у жодному випадку суд не підтримав позовні вимоги та не скасував рішення про приєднання. Ще однією категорією судових спорів як у процесі об'єднання громад, так і об'єднаних громад, є спори щодо захист честі, гідності та ділової репутації учасників. Відповідачами у таких справах були ЗМІ, які за свідченням позивачів, подавали про них неправдиву інформацію. Проте у судовій практиці відсутні рішення щодо задоволення таких позовних вимог, оскільки суди вважали відповідні матеріали оціночними судженнями. Після добровільного об'єднання громад виконуючі обов'язків старост практикували звернення до суду у випадку відмови виплатити їм середньомісячну заробітну плату, яку вони отримували перебуваючи на посаді
сільського голови. У судовій практиці є рішення, якими задоволені такі позовні вимоги. У сфері медицини в ОТГ були конфлікти щодо реорганізації, передачі на баланс ОТГ комунальних медичних закладів, а також інформаційної складової щодо фінансування медичної галузі громади (лікарень) в межах своєї компетенції. У сфері освіти ОТГ мали спори із районною радою щодо передачі навчальних закладів. Причиною спору ставала відмова районної ради передавати на баланс ОТГ заклади освіти. Суд своїм рішенням зобов'язував райраду здійснити передачу. У сфері культури проблеми із веденням документації щодо об'єктів культурної спадщини були виявлені в одній із ОТГ, де за позовом прокуратури виконком було зобов'язано діяти відповідно до вимог чинного законодавства. У цьому контексті необхідно відзначити, що конфлікти, які виникають чи можуть виникати в ОТГ повинні мати чіткі та ефективні механізми їх правового вирішення. Юридичні спори в самій ОТГ чи між окремими суб'єктами ОТГ можуть мати господарську, цивільну, адміністративну чи кримінально-правову природу походження. Юридичний спір в ОТГ здебільшого виникає внаслідок недостатнього чи неповного правового регулювання окремих відносин, наявності обґрунтованого (логічного) чи штучного конфлікту. Для вирішення відповідного конфлікту (юридичного спору), якщо його не можливо вирішити у позасудовий (досудовий) спосіб, суб'єкти цього спору можуть звертатись до суду з метою захисту та відновлення порушених прав. Загалом, процесуальне законодавство передбачає функціонування інституту позасудового (досудового) врегулювання спорів – так звану медіацію. Для прикладу, для подачі позову в господарському судочинстві сторона повинна навести докази вжиття всіх заходів щодо вирішення відповідного спору. В адміністративному судочинстві обов'язок доведення правомірності (законності) нормативно-правового акту, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на цього ж суб'єкта. Цивільне судочинство також передбачає механізми позасудового (досудового) врегулювання спору – як укладення мирових угод на будь-яких стадіях судового процесу, так і вирішення спору в особливий спосіб – за участю судді. Наявність ефективних механізмів позасудового (досудового) врегулювання спорів дасть можливість уникнення тривалих судових процесів і фактичного затягування самого вирішення конкретного конфлікту в ОТГ. У цьому аспекті доречно детально проаналізувати кожен вид судових спорів, що
виникають чи можуть виникати в ОТГ і виробити рекомендації щодо спрощення відповідних процедур для врегулювання відповідних конфліктів на стадії звернення до суду чи підготовчих засідань із попереднього судового розгляду. Безпосереднє звернення до суду в порядку господарського, адміністративного та цивільного судочинства, розгляд та вирішення відповідного спору містить й певну проблематику стосовно доступності правосуддя для громадян. Ставки і розміри судових зборів стосовно подання відповідних позовів до суду на всіх стадіях судового процесу через їх достатньо немалу вартість створює для осіб, які звернулися чи будуть звертатися до суду труднощі доступу до правосуддя. У межах удосконалення законодавства необхідно розглянути можливості зменшення розмірів судових зборів щодо окремих публічно-правових спорів, що виникають в ОТГ. Проблематика тривалості судового розгляду відповідних спорів і конкретних конфліктів в ОТГ в межах процесуального законодавства через завантаженість справами судів, в більшості випадків поглиблює та загострює сам конфлікт в ОТГ. Юридичні можливості для затягування судового процесу, зловживання сторонами процесуальними правами перетворює той чи інший спір у тривалий і виснажливий процес. У зв'язку з цим, в межах адміністративного судочинства необхідно виокремити окрему категорію спорів – спори в ОТГ, і скоротити строки для їх розгляду, узагальнити правові позиції судів щодо конкретних категорій справ. Розвиток моделі зразкових (типових) справ щодо спорів в ОТГ суттєво удосконалить і покращить правовий захист і відновлення порушених прав і свобод в межах ОТГ. Судовий спосіб захисту і відновлення порушених прав та конфліктів в ОТГ має стати кінцевою та остаточною крапкою в існуванні того чи іншого конфлікту. Вироблення та застосування позасудових (досудових) форм медіації повинно на стадії звернення відповідного суб'єкта до суду вжити всіх можливостей і пошуку правових компромісів вирішення спору чи конфлікту. Отже, будь-який конфлікт (спір) в ОТГ повинен мати юридичну модель його врегулювання та вирішення. Наявність ефективних позасудових (досудових) форм і моделей врегулювання конфліктів (спорів), поширення практик примирення сторін та укладення мирових угод зменшить кількість судових проваджень та самих конфліктів. Аналіз доступності до правосуддя суб'єктів ОТГ, судового вирішення конкретних спорів, вироблення практики і правових позицій по конкретній категорії справ щодо конфліктів в ОТГ загалом має на меті досягнення діалогу і компромісу у правовому вирішенні конфліктів. Судове та позасудове (досудове) врегулювання спорів в ОТГ має стати останньою стадією вирішення конфліктів у громадах.
АНАЛІЗ ТА КАРТУВАННЯ КОНФЛІКТІВ В ОТГ У рамках дослідження конфліктів у ОТГ Асоціація сприяння самоорганізації населення провела 41 глибинне інтерв'ю з представниками різних конфліктуючих сторін. На основі цих даних було проаналізовано та здійснено картування (conflict mapping) п'яти конфліктних ситуацій. Цей метод дозволяє чітко структурувати конфлікт; визначити його сторони, їхні позиції, мотиви та моделі поведінки в конфлікті, а також фактори, що впливають на конфліктну взаємодію. Зокрема, були проаналізовані конфліктні ситуації, що виникли навколо оптимізації шкільної мережі; через будівництво огорожі біля монастиря; щодо розподілу ресурсів між центром та периферією; через передачу об'єктів інфраструктури з рівня району на рівень громади. Ознайомитись із картами конфліктів та повною версією дослідження можна за посиланням https://drive.google.com/file/d/10Q5dMSiQVurL02OvBHMaWfzQksu7FLLg/view. Проведений аналіз та картування конфліктів в об'єднаних територіальних громадах, разом із згаданим раніше вивченням даних із відкритих джерел, дозволяють зробити такі висновки: 1. У відкритих джерелах відсутня інформація про які б то не було серйозні конфлікти на етнічному ґрунті. Водночас зростає ризик розгортання міжконфесійних конфліктів, зокрема між прихильниками різних православних церков у контексті надання автокефалії Українській православній церкві, після чого у громадах може розгорнутися боротьба за релігійні споруди. Перші сигнали визрівання таких конфліктів у громадах вже з'являються. 2. Більшість конфліктів протікають без застосування насильства, а залучені сторони загалом прагнуть діяти в рамках правового поля. Щоправда, зустрічаються і винятки. 3. Контекст важливий. На конфлікти в ОТГ дуже сильно впливає контекст, в якому вони виникають, зокрема міжнародні, національні, регіональні та місцеві особливості та умови. Як приклад впливу широкого контексту на ситуацію в ОТГ можна навести набуття автокефалії Українською православною церквою. Цей фактор неодмінно матиме вплив на динаміку одного з проаналізованих конфліктів, який розпочався з паркану навколо монастиря, але сьогодні все більше набуває ознак міжконфесійного конфлікту. Або ж стан доріг і транспортного сполучення, зазвичай, впливає на те, як реагує населення на оптимізацію шкільної мережі. 4. Спостерігається зростання активності та самоорганізації мешканців в окремих громадах. У деяких ОТГ конфлікти конструктивно впливають на трансформацію відносин між владою та громадянами, оскільки починає формуватися усвідомлення необхідності діалогу та залучення. Подекуди спостерігається зростання громадської активності та самоорганізації, що змушує місцеву владу змінювати підходи до управління.
5. Завищені очікування від реформи у громадах. Негативна реакція населення на певні процеси в громадах нерідко заснована на завищених очікуваннях від реформи. Мешканці ОТГ очікують на стрімкі зміни, оскільки агітуючи за реформу, ініціатори обіцяли покращення, однак коли воно не відбувається швидко, то це призводить до розчарування. У цьому контексті деякі рішення місцевої влади для жителів громад мають швидше символічне значення. Наприклад, закриття шкіл сприймається як показник занепаду, в той час як аргумент про витратність та недоцільність утримання розгалуженої мережі не сприймається. 6. Змагання та ухилення – найбільш поширені моделі поведінки у конфлікті. Аналіз моделей поведінки сторін у конфлікті показує, що найпоширенішими є моделі змагання та ухилення. Такі підходи, як правило, призводять до конфронтації (у першому випадку) та накопичення проблем (у другому). Водночас модель пошуку компромісу при вирішенні спірних питань не була настільки поширеною у досліджуваних ОТГ. Також відсутнє розуміння переваг стратегії пошуку консенсусу, за якого усі сторони мають додаткову вигоду від ситуації. 7. Значна частина конфліктів виникає через брак комунікації влади з громадою. Приймаючи рішення із чутливих питань, керівництво громад часто намагається зробити все «по тихому», поставивши жителів перед фактом. Однак у підсумку отримує протилежний ефект. При цьому в багатьох громадах представники влади в принципі не вміють системно комунікувати з жителями, не звикли цього робити, не розуміють цілей і цінності та не володіють засобами такої комунікації. 8. Низький рівень залучення мешканців до розробки і прийняття рішень. Керівництво громад часто представляє мешканцям вже готові рішення і не залучає їх до розробки відповідних проектів. Це провокує супротив та сприймається як спроба нав'язування. 9. У конфліктних ОТГ не розвинені процедури демократії участі та партиципативні практики. Більшість досліджуваних ОТГ практично не використовують інструменти місцевої демократії. Відтак, підтримка рішень, які розроблялися без належного залучення населення, достатньо низька. Тому вони часто викликають протести та невдоволення. 10. Високий рівень патерналізму. Попри загалом позитивну оцінку фінансової та управлінської децентралізації, у громадах все ще високими є патерналістські настрої та завищені очікування від держави. Чимало жителів і навіть деякі представники місцевої влади вважають, що держава повинна утримувати соціальну інфраструктуру громад, навіть якщо вона не є ефективною.
Виходячи із зазначеного, можна висловити низку рекомендацій: Рекомендації органам державної влади центрального рівня: ±
Розробити механізми та налагодити постійний моніторинг конфліктних ситуацій в ОТГ з метою оперативного реагування на проблеми, що виникають. Особливу увагу при цьому звернути на сфери земельних та релігійно-конфесійних відносин, в яких найближчим часом імовірне зростання конфліктогенного потенціалу.
±
Переглянути модель державної політики у сфері місцевої демократії в бік посилення законодавчого регулювання деяких її інструментів та запровадження обов'язкового ухвалення статутів територіальних громад.
±
Оперативно реагувати та вживати заходів щодо спроб блокування реформи з боку місцевих органів виконавчої влади, їх посадових осіб.
Рекомендації органам державної влади обласного і районного рівнів: ±
Більш ретельно вивчити питання децентралізації, бути готовим до викликів і пошуку відповідей на незручні питання, які виникають через прискорену динаміку процесів реформ і спротив цим змінам, які є невідворотними.
±
Здійснювати постійний моніторинг конфліктних ситуацій в ОТГ з метою оперативного реагування на проблеми, що виникають.
±
Пройти навчання методам діалогової комунікації і управління конфліктами, щоби мати змогу відповідати на виклики, які супроводжують реформи.
±
Закладати в місцеві бюджети кошти на спеціалістів з моніторингу конфліктних ситуацій, із проведення діалогів, стратегічних сесій, зустрічей з громадськістю, медіаторів для роботи з конфліктними ситуаціями тощо.
Рекомендації органам місцевого самоврядування ОТГ: ±
Налагоджувати та підтримувати системну комунікацію з жителями, використовуючи всі можливі канали. Така комунікація має передувати прийняттю рішень, а не слідувати за ним, особливо в тих випадках, коли питання є чутливими. Жителям необхідно чітко пояснювати зміст і мету всіх рішень, що приймаються; залучати їх до розробки відповідних сценаріїв; намагатися спільно шукати компромісні та консенсусні рішення, а не просувати вже заздалегідь прийняті.
±
Розробити із залученням жителів та ухвалити статути територіальних громад, інші місцеві нормативно-правові акти з питань місцевої демократії, в яких визначити дієві механізми участі громадян в управлінні місцевими справами. Надалі активно використовувати ці механізми при прийнятті всіх
±
важливих рішень у громадах, цілеспрямовано залучати населення до цих процесів.
±
У разі наявності ресурсів, залучати жителів до участі в перетворенні громад та використанні бюджетних коштів через механізми громадського бюджету і/або конкурси громадських ініціатив.
±
Цілеспрямовано сприяти створенню та діяльності органів самоорганізації населення, особливо у периферійних населених пунктах, із передачею їм повноважень місцевого самоврядування та ресурсів для їх реалізації.
Рекомендації неурядовим організаціям, активістам, експертам, які працюють у громадах: ±
Посилити роботу за напрямом діалогу та комунікації в громадах, своєю діяльністю сприяти їх утвердженню та розвитку.
±
Навчати представників місцевої влади ефективно взаємодіяти з громадою, в тому числі через механізми місцевої демократії. Надавати громадам методичну допомогу при розробці відповідних нормативно-правових актів та практичному впроваджені інструментів.
±
Надавати громадам допомогу в трансформації конфліктів, що виникають, зокрема через медіацію та фасилітацію.
АНАЛІТИКИ АСОЦІАЦІЇ:
Андрій Крупник експерт з питань державного управління та місцевого самоврядування
Олександра Калашнікова експерт з питань розвитку громад, реформи місцевого самоврядування, демократії участі
Марія Дзюпин аналітик, юрист, експерт з питань місцевої демократії та місцевого самоврядування
Олексій Колесников експерт з питань виборчого права, місцевої демократії, регіональної та локальної політики
acsa.com.ua Цей аналітичний дайджест підготовлено в рамках Ініціативи з розвитку аналітичних центрів, яку виконує Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ) у партнерстві з Open Society Foundations за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні. Думки та позиції, викладені у цьому дослідженні, є позицією авторів та не обов’язково відображають позицію уряду Швеції.