Я.В. Гикавчук, Кам’янець-Подільська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням німецької мови Хмельницької області Формування компетентності учня на уроках української мови та літератури За умов темпів розвитку сучасного інформаційного суспільства особливого значення у розвитку національної системи освіти набуло питання кардинальних змін, які б були спрямовані на підвищення її якості і конкурентоспроможності. Нові економічні і соціокультурні умови, європейська інтеграція України вимагають підвищення рівня надання освітніх послуг. Також пріоритетним для держави стає виховання людини інноваційного типу мислення та культури, проектування акмеологічного освітнього простору з урахуванням інноваційного розвитку освіти, запитів особистості, потреб суспільства і держави. Виникла необхідність створення нової філософії освіти, відкритої до прагнень та розвитку життєвого потенціалу учня. Нова система цінностей, що сформувалась у сучасному інформаційному суспільстві, вимагає від людини багатьох принципово нових вмінь: орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати
нові
знання,
володіти
універсальністю
мислення,
динамізмом,
мобільністю. Найактуальніша проблема сучасної освіти полягає у формуванні компетентності учня, а це в свою чергу викликає протиріччя між необхідністю забезпечити якість освіти та неможливістю вирішити цю проблему традиційним шляхом. Ідея компетентнісного підходу дає відповідь на запитання про те, який результат освіти необхідний особистості і затребуваний сучасним суспільством. ЮНЕСКО,
ЮНІСЕФ,
ПРООН,
Рада
Європи,
Організація
європейського
співробітництва, Міжнародний департамент стандартів вже давно глибоко і різнобічно досліджують формування компетентної особистості. Компетентність стала однією із нових рис освіченої людини, де основним стає не результат навчання, не сума завчених знань, умінь, навичок, а здатність діяти в різноманітних
проблемних
ситуаціях.
Мова
йде
про
постійне
самовдосконалення
особистості, яка може керувати швидко змінюваними процесами в навколишньому середовищі, а не залежатиме від них. Адже настав час, коли покоління ідей і речей змінюються швидше, ніж покоління людей.
Сьогодні відбувається формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися – компетентної особистості. Сучасний вчитель повинен сформувати у своїх учнів компетентності, яких потребує суспільство: -
здатність учитися все життя;
-
комунікативність, толерантність у спілкуванні;
-
креативність;
-
спроможність робити вибір та нести за нього відповідальність;
-
високий рівень самостійності особистості;
-
потреба в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні. Для забезпечення компетентністного підходу у викладанні української мови та
літератури необхідно використовувати інновації, формувати в учнів здатність знаходити правильне рішення в різних життєвих ситуаціях, сприяти розвитку пізнавальної діяльності школярів; формувати і розвивати в учнів ключові і предметні компетентності. Сьогодні, згідно з вимогами Державних стандартів базової і повної середньої освіти учнів необхідно змінювати традиційні рамки уроку, посилювати його місткість, підвищувати рівень індивідуалізації навчання і самостійної роботи учнів, розвивати їх творчу активність. До основних ознаксучасного,зорієнтованого на реалізацію компетентністного підходу у навчанні уроку належать: -
високий рівень мотивації учнів;
-
стиль спілкування на уроці ґрунтується на педагогіці співробітництва;
-
учень активно працює – одноосібно, у парі, групі, кооперативно;
-
учитель спирається на суб’єктивний досвід, психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяльності;
-
учень постійно знаходиться в ситуації вибору;
-
самоосвітня та творча діяльність учнів;
-
наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;
-
формування моральних цінностей особистості;
-
розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;
-
використання активних й інтерактивних методів навчання;
-
вміння учнів отримувати, осмислювати та використовувати інформацію;
-
інформаційна чіткість та оптимізація уроку;
-
створення ситуації успіху.
Виховання національної свідомості засобами слова на уроках української мови та літератури – це тема, над якою я працюю. Її актуальність та важливість сьогодні неможливо заперечити, адже, по-перше, в епоху масового поширення спілкування через електронні носії відбувається, на жаль, знецінення безпосереднього живого спілкування, по-друге, думаю, що розвинути, а і подекуди прищепити, почуття патріотизму і гордості до себе як до громадянина – одне із основних завдань вчителя української мови та літератури. Для реалізації цих завдань, а також утілення компетентністного підходу у навчанні учнів практикую традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності, перевагу надаю особистісно зорієнтованому навчанню. За А. Фасолею структура особистісно зорієнтованого уроку виглядає наступним чином: 1. Мотивація (мета: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми). 2. Цілевизначення (мета: чітке визначення цілей, забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони мають досягти на уроці й чого від них чекає вчитель). 3. Рефлексія (мета: обговорення роботи на уроці, а саме участі кожного в спільній діяльності, аналіз здобутих результатів, труднощів, обговорення шляхів подолання недоліків у роботі, осмислення своїх відчуттів, порівняння їх з відчуттями й міркуваннями однокласників, планування досягнення намічених цілей). Послідовність формування рефлексивних умінь має такий вигляд: аналіз і оцінка – взаємоаналіз і взаємооцінка – самоаналіз і самооцінка. 4. Оцінювання (на уроці оцінюються: рівень навченості учнів – традиційне виставлення оцінок за знання); рівень научуваності – оцінка навчальних можливостей, зона найближчого розвитку (за Л.Виготським); рівень особистісного зростання. На кожному із цих етапів уроку використовую елементи різних методик, які сприяють реалізації мети – зробити учня суб’єктом навчальної діяльності, забезпечити можливість навчання за індивідуальною програмою, створити умови для його самовизначення й самореалізації,
спиратися
на
інтереси,
цінності,
схильності,
психолого-фізіологічні
особливості (пам'ять, увагу, уяву, мислення) особистості. Оскільки я сама зацікавлена у тому, щоб учні здобули глибокі знання і вміли їх застосовувати у житті, необхідно правильно організувати роботу ще на початку уроку, тому під час перевірки емоційної готовності учнів до уроку я часто пропоную дітям одну із таких вправ: комплімент, подаруй усмішку, кольоровий настрій, долоньки та ін. Це дає мені змогу
ефективно розпочати урок, а дітям відчути психологічний комфорт і налаштуватися на позитив. Одним із основних принципів своєї роботи вважаю принцип налаштування на ідеал, який допомагає реалізувати завдання сформувати особистість з високими моральними цінностями. Це досить легко зробити на уроках української літератури під час вивчення біографій письменників. Через різноманітні вправи (серед яких інтерв’ю, лист, уявна подорож та ін.) виховую у своїх учнів на прикладах життя і творчості письменників почуття патріотизму,
чесність,
порядність,
безкомпромісність,
наполегливість,
розвиваю
комунікативні вміння та творчі здібності, навички самостійного добору необхідної інформації, критичного осмислення отриманої інформації. Такий принцип активно застосовую і на уроках української мови через вправи «відредагуй речення», «віднови зміст». А також за допомогою вправи перефразуй зміст: учні отримують уривок поезії і повинні передати такий само зміст, але іншими словами, не використовуючи жодного із поезії. Наприклад, уривок з поезії Л.Костенко «Крила» «А й правда, крилатимґрунту не треба. Землінемає, то буде небо Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари» можна перефразувати наступним чином: людина повинна прагнути кращого;талановита людина не відчуває самотності;людина може знайти вихід з будь-якої ситуації; незламність людського духу. Це завдання можна ускладнити відповідно до теми уроку, наприклад, скласти речення з однорідними членами, з дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом, висловити думку односкладним реченням та ін., і це в свою чергу допоможе учням актуалізувати здобуті знання, розвивати навички зв’язно, чітко і коротко висловлювати власну думку. Під час вивчення творчості письменників, часто звертаюсь до слів його сучасників або видатних людей про нього. Це дає можливість учням краще зрозуміти постать письменника, добу, в якій він жив, роль його творчості. Наприклад, під час вивчення життєвого і творчого шляху Г. Квітки-Основяненка, І. Котляревського епіграфом до уроків беру рядки з поезії Т.Шевченка про них. Вважаю, що форми і методи роботи повинні відповідати віковим особливостям, адже лише за цієї умови вони принесуть очікуваний результат. У 5 класі активно використовую казки на уроках української мови і звернула увагу на те, що тема, пояснення якої розпочинається з казки, запам’ятовується учнями краще і не забувається навіть через декілька років.
Принципи людяності у своїх учнів на уроках розвиваю шляхом добору вдалого роздаткового матеріалу, речень, текстів для диктантів та ін. Через вправи квітка цінностей, дружня порада, розтлумач символ спонукаю учнів до роздумів, формування висновків. Проблемні запитання – це найвідповідальніший момент уроку, адже вони актуалізують творчий потенціал учнів, дають змогу мені зрозуміти на скільки вдало учні засвоїли матеріал. Я сама наперед продумую і запитання, і можливі варіанти відповіді учнів на них. Під час рефлексії я пропоную вправи «слово-речення-запитання», «мікрофон», «коло ідей». Вони доцільні як для уроків мови, так і для уроків літератури. Логічним завершенням уроку стає гарно продумане домашнє завдання. Я обираю такі завдання, які б розкрили творчий потенціал учнів або спонукали їх до активного пошуку інформації. З задоволенням діти виконують домашні завдання, де я пропоную написати власне продовження вивченого ними твору. Творчі домашні завдання дають можливість мені глибше зрозуміти дитину та перевірити вміння учнів отримувати, осмислювати та використовувати інформацію. Компетентнісний підхід забезпечує підвищення якості вітчизняної освіти, її інноваційний розвиток відповідно до світових стандартів, а це сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу суспільства та особистості.