У повітрі, на землі та у воді. Тварини – творці Всесвіту by Валентина Судець (kpschool1)

Міністерство освіти і науки України Департамент освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації Управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради Кам’янець-Подільська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням німецької мови Хмельницької області

С.М. Лабанська вчитель початкових класів

У повітрі, на землі та у воді. Тварини – творці Всесвіту Посібник

Кам’янець – Подільський 2015

Лабанська Світлана Михайлівна - вчитель початкових класів СЗОШ №1.

Рецензенти: А.М. Оксанюк - методист методичного центру управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради. С.К. Кривенчук - заступник директора з навчально-виховної роботи.

Схвалено методичним об’єднанням вчителів початкових класів Кам’янець-Подільської

спеціалізованої

загальноосвітньої

школи

І-ІІІ

ступенів №1 (протокол №2 від 21.10.2015 р.)

Лабанська С.М. У повітрі, на землі та у воді. Тварини – творці Всесвіту. - Кам’янецьПодільський, 2015. – с. Даний посібник містить теоретичний матеріал та додатки до уроків природознавства, літературного читання у початкових класах. Він допоможе переконатись – що надзвичайне поруч, а також навчити нас з повагою ставитись до тварин, внесе в наше життя багато нового і цікавого. Посібник адресований вчителям, батькам та учням початкових класів.

ЗМІСТ Вступ

1. Тварини – творці Всесвіту

1.1. Зоологічна абетка

1.2. Міфи та легенди України

1.3. Приказки та прислів’я

1.4. Цікаві вікторини для дітей про тварин

2. Тварини Поділля

2.1. Видра річкова

2.2. Борсук

2.3. Норка європейська

2.4. Підковоніс малий

2.5. Заєць

3. Тварини – наші друзі

3.1. Тварини. Різноманітність тварин

3.2. Тварини рідного краю

4. Вчись охороняти тварин

4.1. Пам’ятка для батьків і дітей

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Додаток 1. Кросворди про тварин

Додаток 2. Ребуси про тварин

ВСТУП У цій книжці зібрано невеликі історії про тварин, що населяють наш світ. Багатьох із них добре знаєте, про других чули або читали, третіх бачили в телепередачах. В природі все тісно взаємопов’язано. І людина , котра сама є частиною Природи, також пов’язана з довкіллям, землею, річками, повітрям та всіма іншими істотами, що живуть навкруги. На жаль, у наші дні майже немає таких тварин, котрим не загрожувало б вимирання з вини людей. Втручання людини в життя Природи годі зупинити. Але всім нам треба прагнути до того, щоб не завдавати їй шкоди, щоб вона якомога менше страждала від нашого втручання. А для цього треба знати й любити Природу, знати тварин, що живуть на нашій планеті поруч і одночасно з нами, їхні звички та спосіб життя. Знати, щоб зберегти й захистити. Ця книжечка допоможе вам переконатись у тому, що незвичайне поруч. Ви зможете пересвідчитись у своїх знаннях, а також отримаєте порцію нових відомостей про тварин. Зможете використати наведені тут питання для проведення екологічних, зоологічних масових заходів, для підготовки до уроків зоології, екології, народознавства та природознавства. Інформація буде корисна і дорослим, і дітям. Користуйтесь на здоров’я!

1. Тварини – творці Всесвіту. 1.1. Зоологічна абетка. АНТИЛОПИ Антилопи в зоопарку Хочуть сонця і весни. Їм в гарячі дні не жарко, Бо із Африки вони.

БІЛКА Білка стрибнула на гілку. Погойдала гілка білку. Погойдалась білка трішки Й пострибала по горішки.

ВОВК Виє в лісі вовк сердитий. Хоче зайчика зловити. А вухастий стриб убік І від, вовчика утік. ГОРИЛА Говорила горилі горила: Я давно уже мрію про крила. Коли б мала орлині я крила, Всі вершини давно б покорила. Та даремно вона говорила. Бо горила - тварина безкрила. 6

ДОГ І БУЛЬДОГ Дог зустрівся із бульдогом І сказав бульдогу дог: - Вирушаймо у дорогу. - Будем бігати удвох.

ЕФА Ефа - зла змія пустелі. Там, де піски, там, де скелі Кожен знати ефу мусить. І Обережно! Ефа вкусить.

ЄНОТ Є на Кавказі Єнот-полоскун. Має він звичку таку: Здобич піймає для себе в ліску І прополоще в струмку.

ЖИРАФА Жоден звір не схожий з нею, Із твариною цією. В неї дуже шия довга. Ця жирафа довгонога. І дивується людина: Це тварина чи жердина.

ЗЕБРА Зебру кожен упізнає. Зебра в Африці гуляє. Ходить зебра у гурті У смугастому пальті.

ЗУБРИ Ізюбри струнки величні Багато в них сили й краси. І хоч до людей вони звичні, Їм сняться сибірські ліси.

ЇЖАЧОК Іде по лісу їжачок. На ньому шуба з голочок. Їжак по їжу йде щодня, Бо в нього є їжаченя.

ЙОРЖИК Йосип йоржика піймав. Вже й в руках його тримав. Раптом йоржик в річку скік. І від Йосипа утік.

КРОКОДИЛ Крокодил до крокодила Припливав просити мила, Бо набридло крокодилу Умиватися без мила.

ЛИСИЦЯ І ЛАСИЦЯ Ласиця в лісі стріла лисицю: - Здрастуйте, Лисице, мила сестрице. Лащиться ласиця, просить лисицю: - Жовту на зиму позич рукавицю. МАВПОЧКА Мавпу Микола у клітці побачив. Ох і вертлява! - про себе відзначив. Це б оту мавпочку взяти до школи, Мабуть, крутилася б гірше Миколи.

НОСОРІГ Носорогу носоріг Зачепив на носі ріг. Заболів на носі ріг, Аж скривився носоріг.

ОСЛИКИ Ослик з осликом зустрівся. Ослик ослику хвалився: Я співатиму. Ти спухай, Нашорошуй добре вуха. У таких чудових вух, Мабуть, є музичний слух.

ПІТОН Петрик з Павпиком гуляли, зоопарку побували. їм побачили пітона. Мабуть, важив він півтонни.

РИСЬ Рись на дереві сидить. Може стрибнути умить. Дуже грізна кішка рись. Рисі в лісі стережись.

СЛОН Слон, слониха й слоненя Йдуть купатися щодня. Дуже раде слоненятко Як його купає татко.

ТЕЛИЧКИ И-И! - лунає біля річки, Тишу будячи м’яку. Там пасуться дві телички На зеленому лужку.

ТИГР Тигр котові щось шепоче Познайомитися хоче; Йди до мене напрямки, Ми ж з тобою свояки. Але кіт чимдуж тіка Від такого свояка. УДАВ Удає удав, що спить. Ліг. Згорнувся. Не здригне. А звірок лиш прибіжить, Він його умить ковтне.

ФАВНА Є на світі мавпа Фавна. По деревах лазить справно. В джунглях водиться віддавна Невеличка мавпа фавна.

ХОВРАШОК Ховрашок будує хатку. Дуже спритно риє нірку. Щоб харчів було в достатку, Він рихтує в ній комірку.

ЦАПОК Цілий день на ланцюжку Цап кружляє на лужку. Це б він випас весь лужок, Та якби не ланцюжок...

ЧЕРЕПАХА Черепаха не спішить – Черепасі є в чім жить. Помалесеньку повзе Й на собі свій дім везе.

ШАКАЛИ Шукали шакали поживу в степах; Де вітер шугає в широких ярах. Аж вили від злості сердиті шакали - Харчів не знайшлося. Даремно шукали.

ЩУРІ Щось попискує в норі – То збираються щурі. Щоб в комору нишком влізти Й щось смачненьке там поїсти.

ЯЩІРКА Якось ранком полювати Бігла ящірка хвостата. Поряд зайчик пробігав, Страшно ящірку злякав. Затремтіла, наче лист, І в траві згубила хвіст.

1.2. Міфи та легенди України. Людська душа постійно потребує єднання зі світом, тому міф завжди буде органічною

часткою

культури.

До

світогляду українців увійшли вірування та уявлення багатьох поколінь, які жили на території сучасної України й належали до

різних

племен

та

археологічних

культур. Давні збирачі, мисливці, рибалки, скотарі й землероби; тюрки, іранці, кельти і, звісно ж, слов’яни залишили відлуння своїх вірувань у тому багатогранному комплексі, який ми нині звемо українською традиційною культурою. Проте для всіх традиційних культур у цілому світі спільною є спрямованість

на

поєднання

трьох

світів:

минулого,

сучасного

майбутнього. Усі культури будуються на шануванні померлих Предків, і саме від цієї шани залежать добробут і душевний спокій живих. Ми продовжуємо розповідь про тварин в давній українській міфології. Отже, Кицька — супутниця слов’янської Богині

Прії,

яка

їздить

візку,

запряженому кішками. Кицьку здавна шанували

використовували

магії

родючості, жіночих таїнствах, містеріях Місячних Богинь. Ця тваринка наділена дуже тонкою інтуїцією. Вважають, що вона перебуває на межі двох світів: Яви і Нави. Тому її як нічну тварину називають помічницею відьом. Вірять, що кицька може бачити невидимі людині світи: світ духів, привидів, потойбічний світ, т. зв. «четвертий вимір» тощо. Вона допомагає своїй господині досягнути стану «зміненої свідомості», при якому можливе проникнення в недоступні для нормального стану світи, посилює вміння 14

отримувати прозріння, бачити минуле і майбутнє. Побутувало також вірування, що відьма і сама може обертатися на кішку, але це можливо тільки дев’ять разів у житті. Зв’язок кота з відьмою давній і міцний. Відьма могла, «зчистивши» кота, накликати хворобу або інше лихо на його хазяїна. На гулянки відьма вилітає через комин на коцюбі, вінику, а часом і на чорному коті. Кіт прислуговує відьмі, допомагає в усіх її підступах і чарах, часто вона й сама перекидається кішкою і в такому образі переслідує свою жертву. Так, розповідають,

як

кішка-відьма

помстилася

своєму

лихому

зятеві,

перестрівши його якось уночі й подряпавши до крові. В іншому переказі така кішка спочатку треться перехожому об ноги, а далі робить так, що він не може йти, щоразу спотикається й падає. Іноді відьма-кішка може тяжко за свої чари поплатитись: кішці відрубують хвіст — одночасно відьма залишається без руки. Японці вважали кота злою істотою, яка володіє надприродною силою. Зате в Китаї, навпаки, вірили, що він здатен проганяти злих духів. Давні єгиптяни вшановували богиню Баст в образі жінки з котячою головою. Атрибутом цієї богині була егіда з головою кішки, їй присвячували кішок, яких вважали священними. За вбивство такої тварини карали на смерть. Ют був однією з іпостасей бога Ра. В написах на фараонських гробницях Ра названо «котом — месником богів». У «Книзі мертвих» кіт, як одне з утілень цього бога, бореться зі змієм. Можливо, саме звідси й образ кота-змієборця, який часто побутує у східнослов’янських казках. У колісницю скандинавської богині родючості і краси Фрейї були запряжені коти. В «Молодшій Едді» є оповідання про те, як велетень випробовує силу Тора. Окрім усього іншого, Тор має підняти велетневу кицьку. Проте зробити це непросто, кицькою обернувся великий змій Мідгарда. З російських казок відомо про страшного кота-баюна. Він ходить по золотому стовпу: йдучи вниз — співає пісні, вгору — розказує казки. Цим він наганяє на слухачів сон або ж спричиняється до їхньої смерті. У 15

Німеччині та Голландії кицьку співвідносили з дощем, градом та вітром: її вважали провісницею бурі. Німці також вважали, що за допомогою тримасної кішки (із чорними, рудими та білими плямами) можна погасити пожежу, кинувши її у вогонь. Мотив перетворення героя-змієборця на кота добре відомий із українських казок. Сам кіт у цьому випадку теж безпосередньо пов’язаний із рукавицями, що вказує на останні як на атрибут цього міфічного персонажа: — Ах, братці, забув я на ключечці на печі свої рукавички! — Байдуже, — кажуть, — брате, обійдешся і без них! — Е, ні, — каже, — брате, вернусь! З чим до батька приїду? Перекинувся він котиком, побіг. Прибігає туди, дивиться — три зміївни хустки гаптують, а стара змія на печі лежить. Він під вікном: — Няв, няв! — Мамо, — каже одна зміївна, — ось наш котик! — А дивіться, діти, — мовить змія, — може, то проклятий Сученко! У російському дитячому фольклорі є закличка до вогню, героя котрої вчені схильні пов’язувати з Перуном: Гори, гори, ясно, Чтобы не погасло! Стар муж едет, Бороду греет, Сам на кобыле, Жена на корове, Детки на кошках— В красных сапожках. Дитячі ігри, де є образи кота й миші, міфологи вважають переосмисленими формами змієборчого мотиву. В одній із таких ігор («Кіт і миша») дітлахи беруться за руки, а «кіт» і «миша» залишаються всередині кола. «Миша» втікає від «кота», діти в колі їй у цьому допомагають: 16

А до нори, мишо, до нори, А до золотої комори. Мишка у нірку, А котик за ніжку: — Ходи сюди. В українських легендах та переказах кіт постає твариною, що створена Богом. Так, у Літинському повіті вірили, що він тварина добра й оберігає людину від усілякого зла. В Подільській губернії до новозбудованої хати на одну ніч пускали чорних півня та курку, на другу — чорних кішку та кота, й тільки потім уже перебиралися самі перед сходом сонця із хлібом у руках. В Ушицькому повіті (також на Поділлі) вважали, що кіт «зробився» з рукавиці Пресвятої Богородиці. Нею вона кинула в нечистого, який плив через море, перекинувшись у мишу, — щоб спокусити Єву. Тому, з одного боку, кіт — творіння Пречистої Діви, але, з другого, він з’їв чорта, а отже, належить до тварин «нечистих». Подібну роздвоєність образу спостерігаємо й у світовій міфології. Загалом у колискових і в дитячих забавлянках кіт — дивовижно гарне й ніжне створіння, що «носить сон у рукаві», «скаче в червоному чобітку», «чеше хвостом лободу», воркоче — й так заколисує малюка. Проте навіть тут кота іноді просять «не збудити дитину», а за шкоду карають. Серед колискових опинилася пісня (яка, ймовірно, була частиною давнього ритуалу), де з котом поводяться дуже жорстоко. Кравчики, яким нашкодив кіт, наздоганяють його і «перебивають пальчики». І це не поодинокий випадок: Ой тра котка бити, бити, З його шкурочку злупити. Під Васька підослати, Щоб було м’якенько спати. Дослідники твердять, що за «допотопних» часів кішку часто приносили в жертву, що засвідчує і пісня: 17

Долишняни, горішняни, Сходьтеся до нас на Суботку. Спечемо вам сліпу кішку. Залишком давніх жертвоприносин можна вважати відтинання коту кінчика хвоста, де, за віруваннями, міститься отрута, що викликає в людини нежить. Про шкідливі властивості кота свідчили й інші повір’я: запевняли, що, вирушаючи в дорогу, не варто брати його з собою, бо кінь обов’язково стане й відмовиться йти далі. А кіт, що приблудиться до господи, неминуче принесе їй зубожіння. Непередбачуваність кота, його свавільний характер українці зауважили давно, тому народна мудрість застерігає: «Не гладь кота проти шерсті, бо подряпає». Вірили також, що кіт, який прожив дванадцять років, стає особливо небезпечним для людини, може безпричинно накинутись і навіть задушити. За поведінкою кота часто визначали погоду: умивається — до зміни погоди (або ж будуть гості); шкрябає лапами долівку — зимою до заметілі, літом до дощу; лягає животом угору — до тепла. У весільних піснях, яких співають під час обряду «комори», образ кота набуває еротичного змісту: Продрав котик стелю Та впав на постелю; Поти качався, Поти валявся, Поки тій Марусі Між ніженьки вбрався. Із «нечесної» нареченої насміхаються, співають: «розідремо кота… — зробимо калину» — тобто так пропонують підмінити дефлорацію молодої. Як чорний, так і білий, кіт був пов’язаний із потойбіччям та нечистою силою. Стереглись, аби кіт не перескочив через мерця, бо той став би упирем, білим котом щоразу приходив би до своєї хати. Вампіризм приписували коту і в багатьох інших традиціях. Чорного кота особливо остерігаються на дорозі. Вважалося, що коли кіт (кішка) такої 18

масті перебіжить дорогу, слід чекати нещастя. Щоб відвернути лихо, треба навздогін кинути паличку так, щоб вона перелетіла через слід кота навхрест. Із чорної кішки можна виварити кістку-невидимку. Якщо таку кістку потримати в роті, можна стати невидимим. У котах чорної масті на Іллю, тікаючи від стріл громовержця, ховалася нечиста сила. Тому господарі в цей день виганяли чорних котів у двір, щоб не привабити до своєї хати чортів. А коли хтось посвариться, кажуть: «Поміж них пробігла чорна кішка». Кіт пов’язується з домовиком. В одному з переказів домовик живе у погребі в образі кота, якому постійно треба носити їсти. Оповідачка з Хмельниччини запевняє, що хазяї тримали його задля того, щоб худоба велася. Таке уявлення поширене в багатьох регіонах України. Зв’язок кота з домовиком засвідчує й інше вірування: якої масті кіт приживеться

домі,

такої

масті

слід

тримати

господарям

худобу(Старобільський повіт). Домовика нагадує кіт, названий у загадці «дідом»: У нашої бабусі сидить дід в кожусі, Проти печі гріється, без води умиється. У казках поширений образ кота, що дістається героєві як нагорода або спадок: «От і поділились. Старший же собі узяв млин, середульший — хлів, а найменшому кота дали». Розумний котик не тільки годує та розраджує свого господаря, а й одружує із царівною. Казка «Пан Коцький», змалку відома кожному, оповідає про старого кота, вигнаного хазяїном із дому. Кіт гордо називає себе паном Коцьким і стає за чоловіка Лисичці. Згодом старий і немічний кіт, що спочатку «не здужав і мишей ловити», стає справжнім господарем лісу, до смерті налякавши не тільки боязкого зайчика, а й могутніх кабана, вовка та ведмедя. Отже, варто винахідливому коту назватися інакше, як він стає справжнім паном. У казках про тварин котик — роботящий та вірний. У казці «Котик і півник», основу якої вчені-етнологи вважають мисливською, котик щоразу приходить на допомогу своєму побратимові-півникові. За допомогою 19

магічного приспіву («Ой, тили-лички, // Та було в лисички // Та чотири дочки…») котик-братик виловлює весь лисячий виводок у мішок, а півника визволяє від смерті. Кицька в хаті створює домашній затишок. Водночас вона — незалежна істота, яка «гуляє, де хоче». Типове уявлення, що кицька звикає до місця, а не до господаря, хоча є вірування, що кицька охороняє свого господаря «від усякої даремної біди». Кішка має дуже сильний інстинкт охорони свого потомства і здавна служила пухнастою «нянькою» для людських дітей. Відомий навіть випадок, коли кицька врятувала десятиденне немовлятко під уламками зруйнованого внаслідок землетрусу будинку — вона зігрівала дівчинку своїм теплом, облизувала впродовж трьох днів, доки дитину не знайшли. За котячою поведінкою можна передбачати погоду: якщо кішка грається своїм хвостом — на вітер, якщо ховається в тепле місце і ховає мордочку, згорнувшись клубочком, — на холодну погоду, якщо лежить на підлозі животиком догори, витягнувши лапки, — до тепла. Якщо шкребе і дряпає підлогу — буде дощ, вітер, а зимою — завірюха. Вона також віщує гостей: теплі лапки у кішки — чекай добрих гостей, холодні — будуть недобрі гості. Коли кішка «вмивається», дивляться з якого боку лапкою «закликає гостей» — з півночі чи півдня. Кішка лікує господаря своїм теплом. Якщо вона приходить до хворого — це означає, що той видужує, якщо ж кицька тікає від хворого або стрибає на покуть — чує смерть. Свої дружні почуття до людини кішка висловлює мирним муркотінням або тертям об ноги. Кішка (кіт-баюн) може напустити на людину міцний сон, зробити людину невидимою (особливо це стосувалося чорної кицьки). Розрізняють котів по масті. Вважалося, що тришерстна (триколірна) кішка приносить щастя в дім, а семишерстний кіт є запорукою сімейного благополуччя. Існують прикмети, пов’язані з кіткою: якщо вона потягнеться

навпроти когось, то йому пощастить. Вбивати кота суворо забороняється — тому, хто вбив кота, сім років щастя не буде. Кіт присутній також в любовній магії: фігурки рудого котика ставили в спальні й називали «Люб». До першої шлюбної ночі коту випікали спеціальний хліб, аби його задобрити і посприяти родючості подружньої пари. Вірили, що «Люб відганяє від спальні Нелюба» — чорного кота, який може зашкодити закоханим. Кіт у весільних піснях за своєю еротичною символікою тотожний зайцю: Продер котик стелю, Упав на постелю… «Кіт учений» у відомій казці є посередником між світом людей і Богів: він ходить навколо дуба і розповідає казки або співає пісні (так у О. Пушкіна). Але в народі відомий інший варіант, морський кіт, який живе біля млина, ходить по золотому стовпу, на якому висить золота клітка з Жарптицею (сонце). Кіт-баюн її охороняє, йде вгору (до Богів), співає (славу), йде вниз (до людей), розповідає казки, які почув у горішньому світі. Собака. Образ собаки в міфології наших пращурів особливий вже тим, що він фігурує в сюжетах про створення людини. Так чи інакше, собака стає твариною, найближчою до людини, її вірним другом. Саме така роль пса, присутність його при створенні людини й пояснюють сакральність цієї тварини для українців. Так, до «послуг» собаки вдавалися дівчата, ворожачи на Андрія. Вони пекли балабушки, кожна заздалегідь позначивши свій. Чий балабушок перший з’їсть собака, приведений із двору спеціально задля цього, та дівчина першою вийде заміж. Подібна й символіка снів, у яких може з’явитися пес: «Коли дівчині сниться, що її вкусив собака, то це точна прикмета, що скоро вийде заміж. Собака порве дівчині спідницю — вона вийде заміж». За поведінкою пса визначали майбутнє: якщо риє ямки — хтось помре в домі, якщо виє — до пожежі. Про норов і розум собачий існує безліч прислів’їв та приказок: «Собаки дурно не гавкають»; «Умний собака не на всіх гавкає»; «Буває, що й собака співає»; «Ситий собака на зірки гавкає»; «Вірний, як собака»… Щодо собаки існувало 21

багато повір’їв та різних засторог. Якщо людину вкусить пес, рану слід засипати попелом із його перепаленої шерсті. Рушниця, із якої вистрелиш у собаку, одразу зіпсується й буде непридатна для полювання. А тому, хто здере шкуру із собаки, не можна цілий рік ходити до церкви, бо гріх. У народі застерігали від жорстокого поводження з собакою, якого вважали першим помічником. На Поділлі побутувало повір’я, ніби собака походить від дитини. Розказували про одного сільського хлопчика, який переслідував Спасителя, коли той ходив по землі. Хлопчик бігав за Ісусом і гавкав — через це став собакою. В іншій легенді йдеться про те, що собаки раніше жили у воді. Один чоловік, ідучи з полювання, помітив якихось тварин, доти ним не бачених. Коли запитав, хто вони, ті відповіли: «Собаки», — й показали на підтвердження свої грамоти. Та в документах тих було зазначено, що собакам дозволено жити на землі тільки рік. Проте й через рік вони не змогли повернутися назад під воду, бо віддали свої папери котові, а в того їх украли і з’їли миші. Так собаки змушені були залишитися на землі. Ате відтоді вони переслідують котів, а ті — мишей. Про ту ж таки ворожнечу існує й інша легенда: собака випросив собі в Бога хліба. Господь не тільки наділив його всіляким збіжжям, а й дав грамоту, в якій було зазначено: що їстиме сам хазяїн, те щоб давав і собаці. Випрошене собакою зерно справді добре вродило: господарю й самому вистачало хліба, і псові було що їсти. Проте згодом сталася 22

біда. Охороняючи обійстя, собака дав свою грамоту на зберігання котові, а той, гріючись, заліз у піч, де документ ненароком і згорів. Відтоді господар не дає собаці того, що їсть сам, — хіба які помиї чи замішані висівки, а кіт із собакою ворогують. Та існує ще й інша легенда, поширена в багатьох варіантах, – що люди саме і «їдять собачий та котячий хліб». Бог зійшов на землю подивитися, як там живеться. Зазирнувши до однієї господи, вийшов вражений побаченим: люди топчуть хліб, не шанують його. Те саме — і в інших. Вийшов Бог у поле (а колоски тоді були великі — від землі аж до вершка), захопив і знизу колосок та й потяг догори, замірившись залишити невдячних людей і зовсім без хліба. Собака та кіт прибігли якраз вчасно і почали просити Бога, щоб лишив «хоч їм потроху хліба». Відтоді хліба значно поменшало, й люди шанують його, проте їдять уже не свій, а «собачий і котячий». Роздвоєність образу собаки, проявляється і в тих легендах та переказах, де йдеться про здатність відьом та упирів перекидатися собаками. Здебільшого відьма прибігає доїти сусідських корів у вигляді білого собаки (упир, навпаки, буває чорним): «Біжить біла здорова собака і дійницю в зубах несе». При цьому часто собака-відьма зберігає своє жіноче обличчя. Вона не дає змоги тому, хто за нею підглядає, якось зарадити видоюванню корів: гноєм заліплює очі, надовго залишаючи людину майже непритомною; від погляду собаки-відьми ворушиться на голові волосся, а сам спостерігач кам’яніє. Проте відьма набуває собачої подоби не тільки тоді, коли йде до чужих корів, а й прагнучи когось налякати чи поквитатися з ворогом. При цьому вона не може нікого вкусити, хіба що настрашить. Зустрівшись із людиною, собака-відьма поводиться теж як людина, чим не тільки дивує стрічного, а й доводить до переляку: доїть корову чи кобилу, б’є ломакою свого ворога, розмовляє. Часто відьма-собака може потерпати через свої витівки: знаючі люди (ковалі, чумаки, живі упирі) жорстоко карають відьом, іноді відрубуючи лапи чи вуха. Відьма-собака оминає своїх кривдників, а забачивши здалеку — відразу набуває свого людського вигляду. «У одного 23

чоловіка була мати відьма. От вона раз зняла з неба зірку і зробилась собакою. Той чоловік вийшов вночі і бачить — чужа звірина по двору ходить. Він на неї почав кричати: «Пішла, пішла, поганко!». А вона стоїть собі, наче не чує! Він як схватить сокиру… — так їй і одрубав лапу. На другий день лежить його мати та квохче на печі без руки». Зрозуміло, що подолати відьму, яка легко стає собакою, може також собака. Проте не звичайний, а особливий — ярчук. Про ярчуків існує багато переказів: у народі вірили, що відвадити відьму можуть тільки так звані «мартинята» — собака чи півень, що з’явились на світ у березні. Із весною, буйною, «ярою» силою пов’язана й назва «ярчук». Ярчук — цуценя від третього покоління сук, які ощенилися вперше й першою приводили саме суку. В деяких місцевостях ярчуком вважають узагалі будь-якого первістка собаки. Коли ярчук виростає, то може кусати або навіть загризати відьом, чого звичайні собаки ніколи не роблять, бо не мають, як ярчуки, вовчого зуба. Рана від укусу ярчука дуже небезпечна й майже невиліковна. Крім відьом, ярчуки не бояться вовка й усіляких злих духів. Здебільшого відьма намагається знищити ярчука ще маленьким цуценям. Найпевніший спосіб урятувати від неї песика — викопати яму, посадити його туди і прикрити бороною (зазвичай осиковою), якої відьми бояться. Але виростити таке собача непросто — тому ярчуків особливо оберігали. Собака — «домашній вовк». Поруч із людиною він живе з давніх-давен і вірно служить своєму господарю, охороняє хату, подвір’я, отару. Тому собака став символом вірності та відданості своєму господарю, захисником господарства. Ще за доби Трипільської культури собака був наділений культовими функціями — охоронець рослин (саме таким він зображається на трипільських глечиках) і, вірогідно, став прообразом арійського Симаргла. Собаки, як і деякі інші тварини, тонко відчувають усі зміни в природі, що відбуваються перед стихійним лихом, наприклад, землетрусом, повінню тощо. Вони, як і коти, здатні бачити тонкий світ («переходити в четвертий вимір»). Тому народ завжди був уважним до поведінки різних тварин. Перед 24

стихійним лихом починають кричати кури, корови, вівці; кішка тікає з хати, собака виє. Чимало звичаїв і прикмет пов’язано з поведінкою собаки, особливо з його виттям. У народі підмічали, як саме виє собака: якщо голову тримає вгору, то чує десь неподалік вовка; якщо ж виє, опустивши голову вниз, то віщує смерть людини. Існують повір’я, пов’язані з собакою: якщо приблудиться до двору чужий пес — на добро. Зустріч з собакою в дорозі віщує добро і прибуток, а також зустріч з другом. Кінь. У слов’янській міфології кінь, як і качка, асоціювався із сонцем. Слов’яни пов’язували з конем умирання й народження сонячного божества. Різні археологічні знахідки (оберіг «качка з головою коня»; фібула, на якій зображено Велику Богиню — так, що руки її поступово переходять у кінські голови) — підтверджують припущення: наші предки вірили, що сонце вдень подорожує небом у колісниці, запряженій кіньми, а вночі перепливає підземними ріками за допомогою качок. Кінь — вірний помічник героїв і богів.

Божество

грози

індоєвропейській міфології уявлялося лицарем-змієборцем на коні або ж на бойовій колісниці, запряженій кіньми. Скандинавський

бог

Одін

мав

восьминогого коня Слейпніра. Кінь, як і птах, був посередником між світами живих і померлих. Безпосередню

причетність

коней до Бога-Сонця змальовують різні давні міфи. Спільним для індоєвропейців є образ Бога-Сонця на бойовій колісниці, запряженій кіньми. Так, в індійській міфології відомий один із варіантів міфу про створення людей. Бог-Сонце виліпив чоловіка та жінку із глини. Проте не встиг він подарувати виліпленим глиняним фігуркам життя, 25

як кінь ущент знищив творіння, передбачаючи майбутні страждання, яких завдадуть йому люди. Тоді Бог-Сонце створив спочатку павука. І поки нові глиняні фігурки висихали, павук сплів таку міцну павутину, що крилатий кінь не зміг її прорвати. Відгомін вірування про міфічного коня бачимо в українській колядці: Золота грива коня покрила, Срібні копита камінь лупають, Камінь лупають, церков мурують З трьома верхами, з трьома хрестами: На першім хресті — сонечко в весні, На другім хресті — місяць у кріслі, На третім хресті — зоря із моря… Ритуальний зв’язок людини й коня проявляється по-різному через образ світового древа. Білоруси називають одну з головних частин житла — пічний стовп — «коньовим» стовпом або просто «конем». Стовп цей мав безпосередню причетність до домашнього вогнища, отже, й душ померлих предків. При спорудженні житла східні слов’яни найчастіше використовували як жертву коня. Відповідно, й дахи тих будинків увінчували зображенням голови коня — так званими «кониками», «коньками». Жертвування коня або присвята живої тварини різним божествам — характерні для багатьох народів. Так, покровителькою коней у римлян була Діана. А в гунів під час церемонії присягання пили кров священного білого коня, змішану з вином. У східнослов’янських колядках поширений мотив потоплення в морі (річці) кінського табуна, серед якого вирізняється чудесний кінь. Учені вбачають у цьому мотиві ритуал жертвоприносин коня. Кінь з’явився на теренах України давно: кінські кістки, знайдені в Наддніпрянщині, датуються IV тис. до н.е., причому це останки вже приручених коней. Археологічним свідченням зародження культу цієї

тварини вважають знахідки її захоронень, а також зображення коня чи його голови. Голова коня відігравала важливу роль у ритуалах усіх індоєвропейських народів, тому в казці з’являється образ чудесної Кобилячої Голови, яка нагороджує добру й чуйну дівчину: «Дівко, дівко, влізь мені в праве вухо, а в ліве вилізь! Як заглянула ж вона в праве вухо, а там усякого добра і видимо, й невидимо! Чого там тільки й не було! І убрання всякі, коні, карети, кучери. А золота та срібла! А грошей!». В обрядах українського весілля та «посижіння» при мерці перед похороном та різдвяному колядуванні — скрізь є образ «коня», якого здебільшого не маскували. За «коня» переважно обирали веселого дотепного чоловіка — аби з нього «було сміху багато». Відрізнялася тільки «кобилка» з Поділля. Це була особлива конструкція: до перевернутого кошика, який прикривали рядном, чіпляли спереду кінську голову з дерева, а позаду конопляний хвіст. Посередині обов’язково був отвір для вершника, до пояса якого і кріпилася «кобилка». Вершник легко міг керувати «кобилкою», вдаючись до різних комічних трюків, — і це смішило люд. На півночі Польщі, в Мазовії, з коником схожого вигляду колядники обходили поля, приспівуючи традиційних землеробських пісень. У Карпатах із рядженим вершником на коні з’являлися на весіллі. «Конем» були двоє молодих хлопців, укритих ліжником чи веретою. А під час похоронного «посижіння» «на коні» їздив «вірменин» і, намагаючись наслідувати особливості вірменської мови, купував «худобу», вдаючись до всіляких витівок, часто сороміцьких. Усі його дії були спрямовані на те, щоб розсмішити людей, а сам похоронний сміх передбачав майбутнє відродження і слугував живим оберегом від представників потойбіччя й самої смерті. Кінь — посередник між світами і царствами: своїм і «тридесятим». Має здатність віщувати. Смерть, весілля або весну кінь чує за дванадцять днів наперед. Чує також «на себе лиху годину» — що він «матиме тяжку роботу» (Чернігівщина). Передчуття біди конем символічно виражається різними 27

діями: «Проломився кінь вороний на широкім мості» (в іншому варіанті — «спотикнувся»); «Кінь води не п’є, він на воду дує». У давнину був звичай ховати коня разом із померлим. Такий кінь мав перенести мерця у світ інший, служити господарю й там. І навіть коли утвердився культ предків і виникло вірування, що померлі нікуди не відходять, не від’їжджають, а живуть у хаті, під порогом, біля печі, — то й тоді кінь залишився твариною, що спілкується з мерцем. Тому в чарівній казці розповідається про померлого батька, котрий дарує наймолодшому синові-дурню кілька волосин із кінської гриви (в іншому варіанті — вуздечку), за допомогою яких можна прикликати коня надзвичайної сили і краси. Цей мотив фігурує в казці ще й тому, що в багатьох народів існував звичай на знак жалоби за померлим зрізати із гриви та хвоста коня пучки волосся й закопувати неподалік могили. Волосся з кінської гриви також часто використовували в народній магії. Це засвідчує пісня: Циганочка да воріженька Волю учинила, та волю учинила. Стригла гриву коню вороному, Козака курила, та щоб з невірним жила. Забарвлення коня впливає на його символічне значення. Пісня, як і казка, вказує на різні масті тварини: Запрягайте коня-сивця — Напилися в свата пивця, Запрягайте вороного — Поїдемо до другого. У веснянці, що її записав Гнат Танцюра від Явдохи Зуїхи, маємо образ чорного коня, який набуває тут негативного значення, а сама веснянка своєю структурою нагадує замовляння: … Але вродив чорний мак, Занадився чорний кінь, 28

Треба його піймати Та до пана завести. — Ой пане ж мій, паночку! Зроби йому вуздечку. Мені буде чорний кінь, Тобі буде нелюб мій. В українській чарівній казці кінь постає надійним товаришем, побратимом героя. Кінь не просто помічник, він не тільки передбачає події, а й чинить різні дивовижі: робить героя красенем («Ванька-золотокудрявець») чи перетворюється на чудову споруду («І той кінь здох — і зробився палац»). У казці про козака Дрімсона мудрий кінь завбачливо радить козаку не чіпати знайдене перо чарівного птаха, інакше «буде біда». Згодом кінь допомагає неслухняному Дрімсону впіймати самого птаха, знайти панну, якій той належить, а потім і «стадо коней», за яким тужить панна. Про такого коня

народна

мудрість

каже:

«Доброму коневі хвате доброго слова». Досі існують перекази про богатирських коней, які мають дивовижну силу (їх не втримають і кільканадцять чоловіків), а також здатність літати «вище лісів стоячих». Такий кінь сам розшукує свого господаря, який живе звичайним життям і не підозрює, що він богатир. І тільки, як «прийде його час», сідає на коня та їде «на границю» — зміїв стерегти. Особливого значення набув кінь за часів козацтва. Кінь — добрий товариш козака, вірний до могили, часто проводжає його в останню дорогу: Козака несуть І коня ведуть, Кінь головоньку клонить. 29

Цікавою гранню образу коня є його еротична символіка. В одній із так званих «еротичних» казок, варіант якої побутував на Поділлі в середині XIX ст., персонажі — пані та її прислужник — розмовляють поміж собою метафоричною мовою, в якій прутень зветься «конем», піхва — «колодязем», тож, відповідно, і статеві зносини образно описано як напування коня. Часто символ коня набуває еротичного забарвлення у весільних піснях: Да давали коням гречку, Як їхали по дівочку, А тепер сочевицю — Везем молодицю. У весільному обряді, коли молодий із боярами їде по наречену, мати у вивернутому кожусі виходить на поріг і обсипає всіх вівсом, а один із бояр тим часом обводить коня навколо діжі. У купальській пісні співається: Ой на Купала, на Івана Там скакав коник під гречкою, А за ним Василь з вуздечкою: — Не скачи, коню — загнуздаю, А ввечері ще й осідлаю. Та й поїдемо до Марини. Вона купайла прибирає, А мене молодого дожидає. Вона свічечки засвічує, Свого Василя дожидає… У ліричних піснях напувати або пасти коня — ознака найбільшої довіри до милого: Ой ти, місяцю, я зіронька ясная, Ой ти, парубок, я дівчина красная. В вишневім саду я тобі коня пасла. Ой пасла, пасла — звечора до півночі, 30

Упала роса на мої карі очі. Не так на очі, як на русую косу, Серце парубче — віночка не доношу… Одна дівчина «взяла коня за вудила, по подвір’ячку поводила». Інша каже: «А я свому миленькому коня напуваю». Проте буває, що парубок просить: «Дівчино моя, напій мя коня», а вона не погоджується: Не напою, бо ся бою, Не твоя жона. Деякі козаки вміють наобіцяти «золоті гори», такі пропонують: Дівчино моя, сідай на коня, Та й поїдем в чисте поле, до мого двора, А в мому дворі — штири світлиці, Ще й п’ятая світличенька — для миленької… Найчастіше дівчата відмовляються, кажучи: Козаченьку мій, коли б я твоя — Взяла б коня за шовковий повод та й напоїла… Кінь служив засобом пересування не тільки людей по землі, але й Богів у небі. Сонячна колісниця, запряжена білими або золотими конями, — типовий атрибут найвищого Божества арійських народів. Кінь супроводжує і слов’янських Богів — Дажбога, Хорса, Світовнда. Перуна. Він — символ руху взагалі: як земного, так і небесного. Мотив божественних коней поширений у культовому мистецтві на широких просторах від Європи до Індії. У вигляді двох коней зображатися ведійські Ашвнни і грецькі Діоскури, балтійські «літи Нога», іі англосакські Hengist і Horsa. На коні зображалася

кельтська

Богиня

Іїпоиа

(дослівно

«кінська

Богиня»).

Малоазійська Богиня на коні, вірогідно, стала прообразом відомих амазонок. Внаслідок своєї стрімкості і швидкості кінь став символом Світового Дерева, яке єднає небо і землю: слов’янській «Диво-кінь вухами підпирає небо, очима лічить зорі, копитами білий камінь розбиває, вогнем сліди замітає, гривою все поле вкриває». У Рігвсді Світове Дерево Аш-ваттха. під 31

яким зображений священний кінь, дослівно означає «стоянка коня». У скандинавській міфології назва Світового Дерева Ігдрассіль у дослівному перекладі з давньоісландської означає «кінь Одіна». Давні джерела описують білого коня, що був при храмі Святовита (Світовида) — бога земних плодів і воєнної здобичі, культ якого описаний Саксоном Граматиком: «Божеству належав білий кінь… Підстригати чи виривати волосся із його гриви або хвоста вважалося злочином… На цьому коні виїздив у бій Свантешп…проти ворогів своїх святощів». Цей кінь, якого годувати і доглядати мав право лише жрець, призначався дія важливих державних ворожінь. Коли треба було вирушати на війну, жрець, відправившії урочисті молитви, проводив коня через ряди списів: якщо кінь переступав їх правою ногою — віщував перемогу, якщо ж лівою — війну відкладали, бо вірили, що неминуче програють, або змінювати план війни. Подвійна символіка збереглась і в народному соннику: «На білому коні їхати верхи — щастя, на буланому — слабість». Причетність білого коня до царства мертвих знайшла й інше трактування: коли сняться білі коні, це до смерті. Білий кінь зустрічається найчастіше в казках та легендах. Білий колір загалом є характерною ознакою потойбічних істот, що втратили тілесність. Скрізь, де кінь відіграє культову роль, він завжди білий. В образі білого коня деяким людям навіть з’являється скарб. Володимир Шаян у своїй праці «Найвище Світло. Студія про Сварога і Хорса» довів етимологічну тотожність слів Хор (сонце, коло) і Хоре (кінь), а також їх близькість до поняття Сварога і Сварги. У давніх слов’ян була навіть клятва, що протягом століть збереглась як найсвятіша: «Клянусь конем!» Кінь був дорогим подарунком князя своїм заприсяженим воїнам-дружинникам. В Україні кінь вважався добрим другом людини здавна. Коня високо шанували українські козаки -останні лицарі руської військової касти. Він був і найпершим помічником у господарстві. 1 хоча коня мані в основному заможні сім’ї, язичницькі обряди першого 32

іюсадження на коня («пострижини») хлопчиків здійснювалися впродовж багатьох століть і після прийняття християнства. У народі збереглись приказки, пов’язані з конем: «Кінь слухає дружка, а не батіжка»: «Держися за гриву, бо за хвіст не вдержишся»; «Кінь ґуля по волі, козак – по неволі».

1.3. Приказки та прислів’я. Вовка боятися - в ліс не ходити. *******************************

Волом зайця не здоженеш. *******************************

Горобець маленький, а сердечко має. *******************************

Гусак свині не товариш. *******************************

Дивиться, як баран на нові ворота. *******************************

Жди, коли рак свисне. *******************************

Знай, коза, своє стійло. *******************************

Кожен кулик своє болото хвалить. *******************************

Коня кують, а жаба ногу підставляє. *******************************

Крутиться, як білка в колесі. *******************************

На те щука в морі, щоб карась не дрімав. *******************************

Не страши кота салом. *******************************

Одна ластівка весни не робить. *******************************

Пливе щука з Кременчука. *******************************

Сова хоч би літала під небеса, то соколом не буде. *******************************

Сорока на хвості принесла. *******************************

Телят боїться, а воли краде, *******************************

Тремтить, як миша перед котом. *******************************

Яйця курей не вчать.

1.4. Цікаві вікторини для дітей про тварин. Цікаві вікторини для дітей про тварин, які живуть у лісі, яких діти можуть побачити в зоопарку, про домашніх тварин. Всі питання вікторини супроводжуються відповідями Вікторина «Хто я?». ■ «Я дуже великий, близько двох метрів заввишки, а моя вага - 350 кг. У мене коричнева шерсть, маленькі вуха і хвіст. Я можу ходити на задніх лапах і видиратися на дерева в пошуках їжі. А я їм рибу, ягоди, можу поласувати мурахами, черв'яками та личинками жуків. Всю зиму я проводжу в сплячці, а навесні виходжу з барлоги худим, голодним і злим». (Ведмідь.) ■ «Я живу на Крайній Півночі. Харчуюся рибою і тюленями. Дуже люблю море. Товстий шар жиру під шкірою і довга біла шерсть оберігають мене від переохолодження. А мої лапи схожі на ласти, тому я добре плаваю і не боюся запливати далеко в море». (Білий ведмідь.) ■ «У мене морда гостра, вуха стоячі, дуже тонко розвинений нюх. Я дуже ненажерливий. Харчуюся м'ясом, нападаючи на оленів, лосів, гризунами, але іноді, коли не вдається нічого знайти, перебивався рослинною їжею - ягодами. Люблю полювати вночі, поодинці. Іноді я переслідую видобуток годинами, пробігаючи ні один кілометр. Але взимку, щоб прокормиться, ми збираємося в зграї». (Вовк.) ■ «Я товстий кумедний звірок з гострими передніми зубами. Мій будиночок називається хаткою. Місцем для своєї хатки я вибираю невелику річку або струмок з проточною водою. Я спилюю зубами гілки дерев і строю з них греблю, щоб підтримувати воду на постійному рівні і завжди мати підводне повідомлення з житлом. В хатині є дві кімнати: спальня і комора». (Бобер.) ■ «Нюх у мене дуже гострий. Найбільше ласощі для мене - польові миші. Трохи пискне миша - і я почую її за сотню метрів, навіть взимку, коли та ховається під снігом. В день я можу з'їсти їх до 20 штук. Полюю я вночі, а вдень люблю відпочити. Часто мене називають рудою плутовкой». (Лисиця.) 36

■ «Я живу разом зі своєю родиною в нірці, яку я вирив передніми лапками і застелив м'якою травичкою і пухом. Я дуже обережний. Перш ніж підійти до нірці, зроблю кілька стрибків в сторону, потім кілька стрибків в іншу сторону, і тільки потім стрибаю в свій будиночок. Взимку, щоб бути непомітним на снігу, я міняю свою шубку». (Заєць.) ■ «У мене дуже гарні роги, але кожну зиму мені доводиться їх скидати. Тіло вкрите красивими дрібними світлими цятками. Шерсть добре охороняє від морозів, а широкі копита не дозволяють мені провалюватись у снігу. Я пишаюся хорошим зором, а мій слух і нюх дозволяють без особливої праці виявити небезпеку». (Олень.) ■ «Я схожий на незграбну товсту миша з великими щоками. У мене круглі блискучі очі, короткі ноги і загострений меленький хвостик. Я будую норку на глибині 1-2 метрів під землею, яка складається з декількох кімнат: в одній я сплю взимку, а в іншій - зберігаю запаси. Іноді мене тримають і вдома, в клітці». (Хом’як.) ■ «Я, маленька і сіренька, будую собі норку чи у полі, чи в лісі, під корінням дерев в затишному місці. Моя норка схожа на пташине гніздо. Тут я роблю запаси насіння, ягід, горіхів, сухих нирок і корінців трав і дерев. Взимку я часто виходжу з норки, щоб поповнити запаси. Для цього я рою спеціальні туннельчики і за ним пересуваюся». (Миша.) ■ «Я, добра метушлива звіринка, живу всюди. У мене довгий пухнастий хвіст і очі-намистинки. Хвіст, що майже дорівнює довжині тіла (близько 20 см), служить мені шостому і парасолькою, дозволяючи зберігати рівновагу і стрибати по гілках. На вушках маленькі пензлики, які захищають мої вушка від морозу. В люті морозні дні я сиджу в дуплі і харчуюся жолудями, сухими грибами, горіхами». (Білка.) ■ «Я маленький звір з оксамитовим хутром темно - сірого кольору. У мене сильні передні лапи, схожі на великі лопатки. На них ростуть кігті, якими я копаю землю і відкидаю її назад. У мене є очі, але це всього лише маленькі намистинки, вкриті шерстю та шкірою. Очі мені не потрібні, так як 37

я постійно живу під землею в непроглядній темряві. Але у мене чудовий нюх. Я відчуваю запах дощового черв'яка за кілька метрів». (Кріт.) Вікторина «У зоопарку». ■ «Тіло у мене незвичайно важке, воно може важити як великий вантажівка. Саме для того, щоб утримувати таку вагу, мої ноги товсті і схожі на величезні колони. У мене є бивні, якими я захищаюся. Найвизначнішою частиною мого тіла є хобот. Їсти люблю траву, плоди і листя дерев». (Слон.) ■ «Я живу у хащах тропічного лісу, де сонячні промені тонкими смужками пробиваються крізь крони густих дерев. Тому моя шкіра покрита смужками, схожими на ці відблиски світла. Я сильний звір. Харчуюся кабанами, оленями, антилопами. Щоб вгамувати голод, мені потрібно близько дев'яти кілограмів м’яса в день». (Тигр.) ■ «Я сильна тварина. Мій рев подібний до грому, а грива додає мені грізний вигляд. Живу я в теплих країнах, в піщаних місцях, тому шкіра в мене пісочного кольору. Вдень частіше сплю, а вночі полюю на зебр, газелей і антилоп. Хоч я і цар звірів, але легко піддаюся дресируванню і можу виконувати різні номери в цирку». (Лев.) ■ «Моє тіло вкрите твердою товстою шкірою сірого кольору, яка добре захищає від укусів комах і від гілок чагарників. На ногах маленькі копитця. Харчуюся я травою і молодими гілками і листям. Але моя головна особливість - знаменитий ріг на лобі. Коли мені загрожує небезпека, я опускаю голову і наношу удари рогом». (Носоріг.) ■ «Мене знають усі. Я схожа на людину, але на відміну від нього у мене є хвіст, яким я тримаюся за гілки, поки зриваю руками фрукти і ногами підношу їх до рота. Улюблене моє заняття - корчити пики». (Мавпа.) ■ «Стародавні греки назвали мене «річковий конем». По-перше, я багато часу проводжу в воді, а по-друге, нагадую коня. У мене такі великі широкі ніздрі і маленькі вуха. Я дуже велику тварину: 4 метри в довжину і 3,5 тонни вагою. Харчуюся я річковий травою». (Бегемот.)

■ «Мій зростання може досягати у висоту шість метрів. На голові є вуха і смішні маленькі ріжки, обтягнуті шкірою. Ні іклів, ні кігтів у мене немає. Зате є надзвичайно довгий язик, що досягає іноді 45 див. Такою мовою я спритно зриваю листочки з колючих рослин, навіть не вколовшись. Хоча передні ноги у мене довше задніх, я швидко бігаю, можу перегнати кінь. Сплю стоячи, а воду п’ю, широко розставивши ноги, тому що моя довга шия зовсім не гнеться». (Жирафа.) ■ «У мене товста сіра шкіра, маленька голівка з стирчать вгору вушками, дуже довгі і сильні задні і маленькі передні лапи. Я немаленьке тварина (близько двох метрів у висоту), але стрибаю, як коник - високо і далеко. Найцікавіше у мене - сумка, яка знаходиться внизу живота, між ніг. Моє зображення є на гербі Австралії». (Кенгуру.) ■ «Я схожа на маленьку конячку: у мене є копита, грива, хвіст. Я швидко бігаю. У мене відмінний зір і гарна пам'ять. Але забарвлення смугаста. У мене багато ворогів: тигри, леви, гієни та інші хижаки. Щоб захиститися від ворогів, я та інші мої родичі об'єднуємося в групи. Я занесена в Червону книгу». (Зебра.) ■ «Я цілком добре відчуваю себе там, де інші тварини загинули від голоду і спраги. Свою їжу і питво я ношу з собою в горбах. Перед початком чергової подорожі я кілька вдень їм і п’ю. Тоді тільки один мій горб може важити 45 кілограмів! Але до кінця подорожі мій горб порожніє і падає набік». (Верблюд.) Вікторина «Ми у відповіді за тих, кого приручили». ■ Яке витривала тварина в давнину використовували на війні, запрягаючи їх в колісниці? (Кінь.) ■ У якої тварини товсте тулуб, короткі ноги, маленькі копитця і ікла, які висуваються назовні? (У свині.) ■ Однакові очі у кішок вдень і вночі? (Вночі зіниці у кішок занадто розширені, а вдень вони маленькі.) ■ Яке домашнє тварина - вірний друг людини? (Собака). 39

■ Яке корисне для людини тварина дає м’ясо, молоко, сметану, сир, масло? (Корова.) ■ Яке одне з перших одомашнених тварин найближчий родич коней, тільки менше їх зростанням? (Осел.) ■ Яке домашнє тварина дає цілюще молоко, м’ясо, шерсть і пух? (Коза.) ■ З шкури якого домашнього тварини роблять дублянки, шапки й рукавиці? (З овчини.) ■ Яка тварина легко дізнатися по довгих вух і пензлику на кінці хвоста? (Осла.) ■ Яка тварина для жителів Півночі і транспорт, і їжа, одяг, житло? (Олень.) ■ Яка тварина дає нам м'ясо, сало, шкіру, з якої роблять взуття, рукавички і сумки? (Свиня.) ■ З молока цієї тварини роблять смачний солений сир - бринзу. (З овечого молока.) ■ Які свійські тварина живуть у будиночках-клітинах з сітчастою підлогою? (Кролики.) ■ Яке домашнє тварина дає людям мед? (Бджола.) ■ Яку тварину вважають найулюбленішим в будинку? (Кішку.) Вікторина «Живий куточок» ■ Нагорода на котячої виставці. (Розетка.) ■ Довгохвостий папуга. (Ара.) ■ Синонім слова «нюх» для собак і кішок. (Нюх.) ■ Шотландська вівчарка. (Коллі.) ■ Порода собак- ...-шнауцер. (Різен.) ■ Білий з жовтим чубчиком папуга. Може говорити. (Какаду.) ■ Той, який гуляє сам по собі. (Кіт.) ■ Китайська - пекінес, японський - ... (Хін.)

■ Домашня ... - шкряботушка в садку, всередині якого - крихітний будиночок. (Мишка.) ■ Російська блакитна, сибірська, персидська, шотландська, орієнтальна, сіамська та інші породи цих красунь. (Кішка.) ■ Африканський папужка, який не виживе один ні на волі, ні у клітці. Строкатий красень з подружкою мають один недолік - занадто голосно любезничают. (Неразлучник.) ■ Чарівна ласкава тропічна полуобезьянка з великими очима і новогвінейський червоний з синім папуга називаються однаково. Як? (Лорі.) ■ Безпомилково відшукують наркотики американський і англійська ...спанієлі. (Кокер.) ■ Блакитний кубинський ... своїми клешнями жваво відрубає хвіст будь рибку. Тому їх утримують окремо або з равликами ампуляриями. (Рак.) ■ Досвідчені терраріумістов розводять цей вид вужів незважаючи на складності їх годування. (Полоз.) ■ Велика службова собака. (Дог.) ■ Личинка комара-звонца, улюблений корм для акваріумних рибок. (Мотиль.) ■ При багаторазовому повторенні цього слова підійде кішечка з будь кличкою. (Кіс.) ■ Порода собак з численними підвидами: австрійська, російська псяча, грейграунд, левретка та ін. (Хорт.)

2. Тварини Поділля. 2.1. Видра річкова. Мешкає у водоймax Полісся, Карпат, Лісостепу, в басейні річки Південний Буг та в плавнях річки Дністер.

60-ті

рр.

ХХ

ст.

налічувалося близько 3 тис. особин, на початку 90-х – 1,5-2 тис. Добре плаває і пірнає. Живиться в основному рибою. Сховища влаштовує в берегах, вихід із них робить під водою. Нерідко заселяє боброві та ондатрові хатки. Цінний хутровий звір. Чисельність зменшується через нестачу поживи, осушення боліт, обміління і висихання річок, хімічне забруднення водойм та полювання. Занесена до Європейського Червоного списку. Охороняється заповідниках;

Карпатському

природних

та

заповідниках:

Дунайському Розточчя,

біосферних Поліському,

Канівському; в національних природних парках Шацькому і Синевир. В місцях найбільшого поширення необхідно створювати території природнозаповідного фонду.

2.2. Борсук. Поширений чагарникових

лісах

заростях

по

та всій

Україні. У кінці 60-х рр. ХХ ст. загальна чисельність складала близько 11 тис. особин, на початок 90-х рр. вона зменшилась майже вшестеро. Всеїдний, рослинним тваринами

основному

кормом, та

живиться

безхребетними мишоподібними

гризунами. На зиму впадає у сплячку. Живе сім’ями та поодинці у норах з віднірками та підземними ходами. Нори часто використовуються упродовж багатьох років підряд, утворюючи так звані «борсучі містечка». Відомі нори, якими борсуки користуються понад 100 років. Чисельність зменшується через полювання, порушення місць перебування, забруднення природного середовища пестицидами і мінеральними добривами, ненавмисне знищення технікою

під

час

сільськогосподарських

робіт.

Охороняється

Чорноморському і Карпатському біосферних заповідниках. Слід забезпечити фактичну заборону полювання. Кожному з нас треба пам’ятати, що коли ми ловимо ці тварини або купуємо виготовлену із них продукцію, то наближаємо їх загибель.

2.3. Норка європейська. Поширена по всій Україні, загальна кількість складає близько 1200 особин. Живе на водоймах з добре

розвинутою

рослинністю, Закарпатті,

прибережною

найчисельніша Передкарпатті

та

у в

Кілійському гирлі р. Дунай. Цінний хутровий звір. Кубла влаштовує в прикореневих порожнинах, старих норах водяних тварин, дуплах дерев тощо. Добре плаває. Живиться водяними тваринами, дрібними ссавцями, іноді птахами. Чисельність зменшується через витіснення завезеною американською норкою, осушення боліт, висихання плавнів і зникнення заплавних лісів внаслідок зарегулювання проточних водойм, браконьєрство і ненавмисний вилов під час промислу ондатри. Охороняється в Дунайському та Карпатському

біосферних

заповідниках,

Луганському

природному

заповіднику та в Карпатському національному природному парку. У місцях перебування, зокрема у верхів’ях рік Стрий та Дністер, необхідно створити території природно-заповідного фонду.

2.4. Підковоніс малий. Довжина тулуба (без хвоста) 3,5-4см. Знайдений в Закарпатській, Івано-Франківській,

Львівській,

Тернопільській,

Хмельницькій,

Одеській, Запорізькій, Донецькій обл. і в Криму. Загальна чисельність в Україні – близько 400 особин. Селиться порожнинах

в (печерах,

підземних шахтах,

тунелях тощо). Влітку виводкові зграї можна побачити на горищах, у затінених місцях під мостами, на дзвіницях і у дуплах дерев. Живе до 17,5 років. Чисельність різко зменшується через руйнування сховищ, винищення спелеотуристами, застосування пестицидів. Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику; у природних заповідниках: Карадацький, Кримський, Мис Мартьян та Ялтинський гірсько-лісовий; в деяких заказниках. В усіх поселеннях необхідно створювати об’єкти природно-заповідного фонду, повсюдно зменшити обсяги застосування пестицидів. Людині підковоноси ніяк не шкодять. Тож перш ніж вбивати цього звірка, подумайте, чи варто це робити?

2.5. Заєць. Заєць

старослов'янської

перекладі мови

означає

«стрибyн». А він і справді вдатний стрибун. Задні лапи його майже вдвічі довші за передні й дуже сильні, завдяки чому він може робити стрибки в декілька метрів. Але він ще й чудовий бігун.

разі

небезпеки

негайно

переходить до стрімкого бігу і досягає швидкості понад 70 кілометрів на годину. Поширені зайці по всій Європі, у Малій Азії та Східній Африці. Зайці-синоптики. Після нічної годівлі зайці йдуть до схованок зі сходом сонця. Якщо ж вони пасуться довше, при сонці, - чекай негоди. Схоже, наїдаються про запас. Зайці рано нагуляли жиру - на холодну й сніжну зиму. Натрапиш наприкінці осені побілілого зайця, то незабаром побачиш і «білих мух»: білі зайці без снігу не ходять. В Україні є зайці двох видів - заєць сірий, якого частіше називають русаком, і заєць-біляк, що зрідка зустрічається у північних

районах

Сумської

та

Чернігівської областей. Заєць-біляк живе в

лісі,

взимку

він

змінює

своє

забарвлення і стає білим. Заєць-русак житель відкритих просторів. На зиму він не біліє, а залишається сірим. Для відпочинку заєць влаштовує неглибоку ямку серед густої трави, заростей бур’яну, між скибами ріллі, причому щодня нову. Тому зайцеві і

потрібне хутро, яке змінюючи свій колір, робить звірка непомітним, а довгі ноги рятують його від численних переслідувачів. Чому так кажуть: «косий». А заєць і не косий зовсім. Просто в нього дуже малорухома шия і озирнутися він не може. А дивитися назад, на того, від кого він тікає, треба. Ось і скошує очі заєць. А люди, мабуть, вирішили, що він косоокий. І прозвали його «косий». У зайця досить розвинений слух, який завчасно попереджає його про наближення небезпеки. властивість

Великі

вушні

підніматися,

раковини

мають

опускатися,

повертатися в різні боки, причім незалежно одна від одної. Зайці можуть бачити все навколо себе: їхні очі розташовані так, що забезпечують їм широке поле зору - 300 - 3200. Тікаючи, вони, зазвичай, дивляться назад, тому нерідко стають здобиччю іншого ворога, що опинився на їхньому шляху. На п’єдесталі - зайці У Німеччині в місті Кааль стоїть пам'ятник зайцям, а зображення цієї тварини є і на гербі міста, бо, за легендою, саме зайці підказали колись переселенцям місце їх майбутнього поселення. На

пошуки

їжі

зайці

здебільшого виходять уночі, а вдень відпочивають. Охайні зайці люблять причісувати шерсть лапками, язиком. Не бояться води. 47

Узимку зайці нерідко роблять собі для лежні неглибоку ямку, а то й нору в снігу. Під час сильного снігопаду їх іноді геть засипає снігом. Тоді вони терпляче лежать під теплим сніговим кожухом і чекають, поки випогодиться. Кубел для виведення малят зайці не влаштовують. Найчастіше приводять їх у звичайних денних лігвищах. Зайці дуже плодючі. З березня до кінця вересня самиця дає 2 - З приплоди по 3-4 малят. Народжуються зайченята зрячими, вкриті теплим густим хутром, з перших годин можуть бігати й самі себе зігрівати. Цікаво знати У

зайців-русаків

жирність

молока досягає 24%. Це значно більше, ніж у коров'ячого молока. Наївшись поживного молока, малюки можуть нерухомо сидіти без їжі 3-4 дні. Потові залози розміщені у зайців на підошвах лап, тому

нерухомі

зайченята

не

доступні нюху хижаків. Минає час, і зайченята починають відчувати голод. Зайчиха розшукує малюків, годує їх і знову залишає самих. І ось що цікаво – зайчиха годує молоком не лише своїх дітей, а й будь-чиїх зайченят, які зустрічаються їй. Зайченята швидко ростуть. Через 7 - 8 днів. Заєць-біляк занесений до Червоної книги України.

3. Тварини – наші друзі 3.1. Тварини. Різноманітність тварин. Конспект уроку Тема. Тварини. Різноманітність тварин. Мета. Дати поняття про тварин, як частиною живої природи. Розширити і уточнити уявлення дітей про різноманітність тваринного світу, середовище їхнього існування. Формувати поняття «Звірі, птахи, комахи, риби». Знайомити учнів із назвами тварин. Розвивати спостережливість, уміння порівнювати зовнішній вигляд тварин та групувати їх за способом пересування, середовищем існування. Розкрити цінність тварин для людини, взаємозв’язок живої істоти з довкіллям. З’ясувати правила поведінки в природі. Виховувати турботливе ставлення до тварин, бажання брати участь у їх охороні. Обладнання. Навчальна презентація. Конверт «дослідника». Ілюстрації тварин , кросворд , зошит з друкованою основою,роздатковий матеріал для роботи в парах, аудіозапис «Спів птахів». Тип уроку: Комбінований. Хід уроку І. Організаційний момент (1 слайд) Вчитель: Любі діти! У наш клас завітали гості щирі. Привітайте в добрий час гостей усмішкою й миром! Діти: Ми вам раді люди добрі, і вітаєм щиро вас, і запрошуємо ласкаво на урок наш в перший клас! Вчитель: - Щоб урок пройшов не марно, треба сісти рівно, гарно, не крутитись на уроці як папуги чи сороки. Сказати хочеш – не кричи , лише руку підніми. ІІ. Повторення вивченого матеріалу. 1. Ігровий момент. 49

- Сьогодні до нас на урок завітала моя колега – вчителька з лісової школи Тітонька Сова. Вона дуже хоче перевірити, чи багато вже знають мої учні. Тітонька Сова припасла для нас багато різних завдань. Готові до їх виконання? Тоді вперед! Тітонька Сова передала конверт (2слайд) 2. Повторення про рослини. Гра «Доповни речення» (у конверті запитання) У саду ростуть… У лісі ростуть… У парку ростуть… Рослини потрібні, щоб…. Рослини це – жива, чи не жива природа? Чому? Як називаються тіла живої природи? Усі організми….. -Дуже добре, молодці. Справились із першим завданням. 3.Гра «Що зайве» (3-4 слайд)

ІІІ. Робота над новим матеріалом. - Мудра Сова приготувала наступне завдання. Якщо з поданих складів складемо слово, тоді ми дізнаємось, про що йтиме мова на уроці. (5 слайд) Тема сьогоднішнього уроку: Тварини. (6 слайд) -

Розповідь вчителя.

Який чудовий світ оточує нас! Скільки в світі цікавих тварин. Ці

тварини наповнюють наш світ і наше життя. -

Тварини, як і рослини, народжуються, дихають, живляться,

ростуть, старіють, вмирають. Це означає, що тварини належать до живої природи. -

Тварини – це живі організми, що населяють нашу планету.

Вони живуть скрізь, де для них є їжа, схованка від ворогів і місце

для влаштування житла. На Землі немає такого куточка, де б не жили тварини. Висновок: - Що ви запам’ятали з того, що я розповідала? - Тварини –це організми? -Чому? -До якої природи вони відносяться? -Чому? - Чи є місця де не живуть тварини? - Групування тварин за зовнішнім виглядом. - Чи всі тварини мають однаковий вигляд? - Давайте у цьому переконаємось. (у кожного на парті лежить конвертиіз зображенням тварини одного з основних видів) *Я запрошую до дошки учнів, у яких на картках тварини із 6 ногами. (виходять діти, у яких на картках комахи) - Назвіть своїх тварин. Що ви про них знаєте? - Як їх назвати одним словом? (Комахи) Доповнення Більшість тварин на нашій планеті – це комахи. Вони дуже різні : від ледь помітних мошок до жуків, що завбільшки з кулак. - То як називається перша група тварин? (7 слайд) - *Я запрошую до дошки учнів. Де на картках тварини мають по 4 ноги. (виходять діти, у яких на картках звірі) 51

- Назвіть своїх тварин. Що ви про них знаєте? Який вони мають вигляд? Що вони уміють робити? - Як їх назвати одним словом? (Звірі) Доповнення Тіло звірів вкрите густою шерстю, тому взимку вони не мерзнуть так, як ми. Звірі мають 4 ноги. Вони швидко бігають, бо треба або рятуватись, або полювати. Яку назву має друга група тварин? (8 слайд) *Я запрошую до дошки учнів,

яких

на

картці

тварини, які мають дві ноги. (виходять діти, у яких на картках птахи) - Назвіть своїх тварин. Що ви про них знаєте? Що вони уміють робити? - Як їх назвати одним словом? (Птахи) Доповнення. Тіло птахів вкрите пір’ям . це ознака, яка вирізняє птахів від інших тварин. Вони мають крила, дзьоб. Люди шанують пташок. Взимку їх підгодовують. Не дарма в народі кажуть : «Де багато пташок – там нема комашок». Яку назву має третя група тварин? (9 слайд) *І, нарешті прошу вийти учнів, у яких на картках тварини зовсім не мають ніг. (виходять

діти

із

зображенням риб ) - Назвіть ваших тварин. Як їх назвати одним словом? (риби) - То яку назву має ще одна група тварин? (10 слайд)

Робимо висновок: тварини поділяються на які групи? (птахи, звірі, риби, комахи) 2.

Робота

за

підручником (с. 22). Тітонька Сова пропонує гру «Познач групу тварин» (11 слайд) Закріплення

опрацьованого. За допомогою фішок

позначаєм різні

групи тварин. 3.

Робота в зошиті в парах ( с.10). (12 слайд)

Наступне завдання від Сови. Поки звучить пташиний спів – ваше завдання відшукати , розфарбувати і назвати: Групи в яких були карточки з групою птахів замальовують зеленим Групи в яких ____________________ риб ____________ червоним Групи в яких ___________________ звірів _______ коричневим Групи в яких ____________________ комахи ______жовтим (звучить спів пташок, діти відшукують) IV. Фізхвилинка. (13 слайд) V. Формування поняття «Свійські та дикі тварини». 1. Розповідь вчителя. - З давніх –давен люди почали полювати на тварин, а потім навчилися приручати

їх. Тварини,яких люди розводять і вирощують у своєму

господарстві, називаються (свійські, або домашні). Вони самі не можуть знайти в природі їжу , житло , бо звикли до умов, які створила їм людина. -

Отже,

як

називають

тварин, яких приручила людина? -

Назвіть

свійські

тварини. (14 слайд) 53

- А як називають тварин, які самі добувають собі їжу, живуть не біля людини? (15 слайд) Тітонька

Сова

запитує:

як

визначити свійська це тваринка, чи дика? (подумати,

де

живе

ця

тваринка) 2. Робота з підручником (с. 23) Знов Тітонька Сова кличе до гри: ГРА» Хто де живе» (16 слайд) Стрілочками показати хто де живе. 3. Гра «Хто уважніший» Я показую тваринку ,ви виконуєте рухи: Група звірі – сидите; Птахи – імітуєте політ; Риби - встають хлопці; Комахи – встають дівчатка. 4. Бесіда про місце тварин в усній народній творчості. - Діти, як ви думаєте, де можна ще більше дізнатися про тварин та їхнє життя? Зверніть увагу на книги, у яких міститься багато цікавих відомостей про життя різних тварин. Це і наукова література, і художня, і довідкова. Всі ці книги ви можете взяти у бібліотеці. Вони допоможуть вам стати розумнішими, дізнатись про багато несподіваних речей. VI. Закріпленнянабутихзнань. 1. Міжпредметні зв’язки. - Ми з вами багато разів звертались до різних тварин. На математиці - рішали задачі про них, на письмі записували речення про них, на малюванні малювали, на праці робили аплікації із зображенням тварин. А коли ми згадували про тварин на уроках читання? 54

- Тітонька Сова просить вас, діти, згадати віршики і скоромовки про звірів, птахів, комах, риб. (4-5 віршиків) 2. А ось ще одне завдання від Тітоньки Сови. Спробуйте впізнати тваринку за описом. (17слайд) Лісова тварина. Має руду шубку, пухнастий хвостик. Невеликого розміру. Живе у дуплах дерев. Стрибає з гілки на гілку. Збирає горішки та грибочки. (Білка) (18 слайд) VII. ГРА «Мікрофон» - Як живеться звірям взимку? Давайте пригостимо білочку грибочками. Чим більше ви згадаєте, що вивчали на уроці, тим більше буде грибочків у білочки. (На _ гілці _ білочка і поруч багато ГРИБІВ - за вдалі відповіді білочці даємо грибочки)

VIII. Підсумок. - Останнє завдання від Мудрої тітоньки Сови – це кросворд. Розгадавши його ми отримаємо оцінку нашої роботи на уроці. (кросворд

якому

розгадка

молодці).

3.2. Тварини рідного краю Конспект уроку Тема: Тварини рідного краю. Тварини, що занесені до Червоної книги краю. Мета. Удосконалювати уміння класифікувати тварин за суттєвими ознаками, розширювати уявлення учнів про тварин рідного краю; розповісти учням про Червону книгу та про червонокнижні тварини рідного краю; збагатити знання дітей про охорону і збереження тварин рідного краю; спрямовувати практичну діяльність учнів, пов’язану з охороною тварин; розвивати мислення, увагу, цікавість, просторові уявлення, інтерес та спостережливість до тварин

рідного

краю, уміння

висловлювати свої

думки; виховувати любов, повагу та турботливе ставлення до тварин. Обладнання: ілюстрації тварин, Червона книга України, ребуси, відгадки до загадок, демонстраційний матеріал; підручник І.В. Грущинська «Природознавство» 1 клас ( ст. 102 – 105), І В. Грущинська «Зошит друга природи» 1 клас (ст. 39 – 40). Хід уроку I. Організація класу. Створення позитивного настрою. Я вам рада, діти милі, І вітаю щиро вас, Та запрошую ласкаво На урок у перший клас. - Усміхніться один одному, щоб урок пройшов у теплій, дружній атмосфері. Бо хороший настрій – запорука хорошого результату роботи. Поглянь, дитино, все довкола Так щиро посміхається тобі: І сонце, й небо, ліс і поле… Ти теж у відповідь їм посміхнись. 56

Ти привітайся з днем чудовим, З деревами, пташками і небом голубим, І знай: усе це є природа, її люби, примножуй, бережи! ІІ. Хвилинка спостережень. 1. Представлення Їжачка. - Діти, сьогодні на урок я запросила нашого давнього друга – Їжачка – Хитрячка (доброго захисника природи ). Саме він допоможе нам спостерігати за природою, збагатити наші знання про охорону і збереження природи рідного краю. 2. Запитання від Їжачка. Вправа «Погода». - Яка зараз пора року? Який місяць? Яке число? - Якою ж видався початок весни цього року, нам повідомлять наші чергові синоптики. (доповідають підготовлені діти) - Запишемо наші спостереження за днем сьогоднішнім в класний календар погоди: - Який стан неба? - Чи був вітер, коли ви йшли до школи? А опади? - Як змінилась погода за цей тиждень? - Діти, наші спостереження за природою найчастіше відбуваються в місті. А чи доводилося вам спостерігати як приходить весна у ліс? - Наш гість Їжачок - Хитрячок запрошує нас в уявну мандрівку до весняного лісу. IІI. Мотивація навчальної діяльності. 1.Уявна мандрівка до весняного лісу. (Під мелодію вчитель зачитує вірш Н. Забіли «Весна», діти розглядають ілюстрації.)

Все прокидається поволі, від сну зимового встає. Ось іде весна ланами, перелогами, лісами. Де не ступить - з-під землі лізуть паростки малі. Як опустить вниз правицю - зеленіє скрізь травиця. Як лівицю підведе - всюди листя молоде. А як здійме руку вгору до блакитного простору З кожним помахом руки линуть з вирію пташки. Розквітають в луках квіти, зеленіють в лісі віти. Все зелене, молоде… Що за пора року йде? (Весна) 2. Бесіда про враження від побаченого і почутого. - Чи сподобалось вам у весняному лісі? - Які ознаки весни ви побачили? - Кого із представників тваринного світу ви помітили під час перегляду ілюстрацій? (на дошці залишаються картинки тварин: вовк, білка, лисиця, сонечко, соловейко) IV.

Повідомлення

теми

уроку

результатів. Усюди тварини нас оточують: Стрибають, плавають, в небі літають. У землі причаїлися, снують під ногами. Скільки усього їх живе поряд з нами!

та

очікуваних

навчальних

- Сьогодні разом

із нашим хоробрим захисником природи

ми

познайомимося з дикими тваринами нашого краю, подивимося цікаві фото. Також ви дізнаєтесь і про те, що багато диких тварин потребують захисту. Вправа «Очі кування» - Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? (жодна думка не заперечується, не обговорюється). - А в кінці уроку підведемо підсумки, чи справдились ваші сподівання. V. Актуалізація опорних знань. - А зараз Їжачок хоче перевірити, яких тварин ви знаєте, як вмієте розподіляти їх на групами за зовнішніми ознаками. 1.

Робота над загадками.



Хто на собі ліс носить? (Олень )



Хто спить, а очей не заплющує? (Заєць)



Стрекотуха білобока, звуть усі її… (Сорока)



Уночі гуляє, а вдень спочиває,

Має круглі очі, бачить серед ночі. (Сова) 

Тисяча тисяч бондарів роблять хати без дворів. (Мурашки)



Має рот, та все мовчить. (Риба)

На дошці - відгадки: ь ц є а З (Заєць) а в о С (Сова )

а р и б (Риба )

и к ша р у М (Мурашки)

ь н е л О (Олень )

а к о р о С (Сорока)

- Як назвати одним словом відгадки? (Тварини) - Отже, тварин дуже багато і всі вони різні. 2. Робота в групах. Розподіл тварин на групи. 1 група.

- Розгляньте зовнішній вигляд оленя, зайця, вовка. Назвіть спільні ознаки цих тварин. (Голова, тулуб, хвіст, чотири кінцівки ) - До якої групи тварин вони належать? (Звірі) - Яка головна ознака звірів? ( Годування дитинчат молоком ) 2 група.

- Розгляньте зовнішній вигляд сороки, сови, горобця. (Замість передніх кінцівок – крила, особлива форма тіла, яка допомагає літати) - До якої групи тварин вони належать? (Птахи ) - Назвіть загальні ознаки птахів. (Тіло вкрите пір’ям) 3 група.

- Розгляньте зовнішній вигляд риб. Чому в них така особлива форма тіла? (Форма тіла допомагає рибам плавати)

- Зверни увагу, що у них замість кінцівок? (Замість кінцівок у риб – плавці ) - Де живуть риби? (Все життя проводять у воді) - Назвіть загальні ознаки риб. (Тіло укривають ряди луски) Висновок - Про яку групу тварин ми не розповідали? (Комахи ) - То на які відомі нам групи за зовнішніми ознаками можна розділити тварин? (звірі, комахи, птахи, риби )

Тварини звірі

риби

птахи

комахи

- Кого з представників тваринного світи ми не побачили у нашій мандрівці до весняного лісу? Чому? (Риб, вони живуть у водоймах, а ми подорожували до лісу) - Отже, тварин є дуже багато. Всі вони різні. Усі названі сьогодні тварини мешкають у нашому краї. VІ. Робота над новим матеріалом. 1.

Розповідь учителя «Тварини Хмельниччини»

Тваринний світ Хмельницької області дуже різноманітний. Це зумовлено особливостями рослинності.

Птахи гніздяться по всій території області. Найбільш поширені:

У річках і числених ставках області водяться такі риби:

2. Ділова гра «Увійди в природу другом» - Ми познайомилися з тваринами Хмельницької області. Світ прекрасний навколо тебе Сонце ясне і синє небо, Птахи і звірі, гори і ріки 63

Нехай він буде таким навіки! Нехай людина добро приносить Бо світ навколо любові просить. (Алла Потапова) - Як ви гадаєте, про що зараз піде мова? ( Про охорону тварин ) - А для чого треба охороняти тварин? ( Тварини приносять користь ) - Давайте доведемо це. Тварини запилюють рослини (бджола) Тварини знищують шкідників рослин (птахи) Тварини-санітари, знищують трупи тварин (вовк) Тварини приносять велику користь людині: • як джерело харчування (м’ясо, молоко, яйця); • як джерело естетичної насолоди (метелики, співучі птахи, рибки); • джерело для наукових досліджень; • джерело для народної медицини. Але людина не завжди з розумінням відноситься до природи, вважаючи себе її господарем. Не завжди розуміє, що вона є частиною природи, а в природі все взаємопов'язане і людина може жити тільки, дбаючи про довкілля. Отже, основне завдання людини - не знищувати, а — вивчати природу, розумно користуватися її благами. 3. Червона книга Хмельниччини У кожній країні свої закони про охорону природи. У нашій державі для збереження рідкісних видів рослин і тварин, які потребують охорони, створено спеціальну «Червону книгу».

Червона книга – це список рідкісних видів тварин та рослин, що перебувають під загрозою зникнення. Вона Червона тому, що червоний колір – це сигнал, який попереджає про небезпеку, що нависла над великим багатством природи. Книга побудована так, що про долю кожного виду можна дізнатися за кольором сторінки. Червона сторінка сповіщає, що видові загрожує загибель. Біла сторінка – що вид хоч ще не зникає, але його все меншає. Зелена сторінка – то сторінка надії. Сюди з червоних та білих сторінок переводять ті види, яким більше не загрожую знищення. Чорна сторінка –записані назви тварин, які вже зовсім зникли. Оранжева сторінка - відзначено тварини, що можуть скоро зникнути. Сіра сторінка - маловідомі види тварин. До сторінок Червоної книги України занесені 923 види рідкісних та зникаючих тварин та рослин. На території Хмельницькоїобласті мешкають 12 видів звірів, 9 видів птахів, 4 види риб, яких занесено до Червоної книги України. Серед них:

4. Фізкультхвилинка Звірі в лісі проживають і роботу також мають. Тож виходять на полянку і зарядку роблять зранку. 65

Встали й ми побіля парт. Встали всі? Мерщій на старт. Лапки вгору, лапки вниз, Землі - матінці вклонись. Сонцю руки простягни. До проміння поверни. А тепер прогнімо спини, і замремо на хвилину. Розігнулись, пострибали, потім трішки політали І за парти посідали. VІІ. Узагальнення та систематизація знань та вмінь учнів. - Їжачок – Хитрячок уважно слухав наші повідомлення і вирішив перевірити, наскільки ви були уважні. Він приготував для вас різноманітні завдання, які розкривають таємниці природи. 1. Робота за підручником. Гра «Роздивись і дізнайся» (ст. 102 – 103) - Кого із зображених диких тварин можна зустріти у твоєму краї? - Хто з них літає, ходить, стрибає, повзає? - Яких диких тварин тобі доводилося бачити серед природи? 2. Робота в парах. Гра «Хто більше?» - Хто назве більше назв комах ( риб, птахів, звірів )? 3. Самостійна робота в зошитах. Гра «Лабіринт» (ст. 39) - Пройди лабіринт і допоможи дитинчатам знайти своїх мам. - Якщо завдання тобі сподобалось, то домалюй у кружечку веселе обличчя, якщо ні – то сумне. - У кого з вас, діти, з’явилося веселе обличчя? Мені приємно, що завдання вам сподобалося. 4. Робота над загадками «Тварини Червоної книги Хмельниччини» - Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, які ще тварини нашого краю занесені до Червоної книги Хмельниччини Летить дід — сів на цвіт, волосинки розгортає, солоденького шукає. (Джміль) 66

Мале й проворне; хрущів, мишей поїдає, а на свою оборону безліч голок має. (Вухатий їжак) Довгі ноги - довгий ніс. Прилетів – обід приніс. Смачних жабеняток Для своїх маляток. (Лелека чорний) Велетень міцний, могучий Ходить , бродить біля кручі. І навколо погляда Щоб не трапилась біда. (Зубр) Ні птах, ні звір щось змішане. А спить завжди підвішене. (Кажан) Сам чорний, та не ворон, є роги, та не бик, шість ніг без копит. (Жук – олень)

Який птах найважчий в Україні? (Дрохва)

5. Творча вправа за підручником. (ст. 105). - Розглянь тварин, занесених до Червоної книги України. - Які з них можна зустріти у твоєму краї? 6. Робота в зошитах. Гра «Упізнай і домалюй» (ст. 40 ) - Упізнай і домалюй тварин, занесених до Червоної книги України. - З’єднай лініями назви тварин із їхніми зображеннями. 7. Ребуси. - Ось і закінчується наш урок. Їжачок – Хитрячок задоволений вашою роботою, тому приготував для вас сюрприз – скриньку ігор.

(Риби )

(Комахи)

(Ластівка)

VІІІ. Рефлексія. Підсумок уроку. 1. Вправа «Незакінчене речення» - Пригадайте, що ви очікували від сьогоднішнього уроку. Чиї сподівання від уроку справдились – піднесіть руки. - Я дуже рада, що всі ви отримали від уроку те, що хотіли. - Що цінного для себе ви взяли з сьогоднішнього уроку? На уроці природознавства я: • дізнався …. • зрозумів…. • я хочу…. 2. Коментоване складання «Правил друзів природи» - Майже у всіх дітей справдилися сподівання, значить, ви відмінно попрацювали, і тепер ви також можете прислужитися справі охорони тварин. Виносимо на обговорення такі закони. 1.

Не засмічуй … (природа, ліс)

Не вбивай …. (тварин та їх дитинчат) 68

Не чіпай домівок … (тварин і їх дитинчат)

Не розорюй … (мурашники)

Взимку нагодуй … (пташок)

Не руйнуй пташиних … (гнізд)

Люби рідний … (край)

3. Вірш «Бережи природу». Все на землі потрібно берегти: І птаха, і звіра, і оту травинку, Не чванься тим, що цар природи ти, Бо врешті ти – лише її частинка. - Пам’ятай! Ти в природі – гість. ІХ. Завдання для допитливих. - Дібрати малюнок і розказати про тваринку, яку потрібно охороняти. А ваші доробки ми оформимо, створюючи колективний проект «Скарги тварин».

4. Вчись охороняти тварин 4.1. Пам’ятка для батьків і дітей

ВИСНОВКИ Отже, тварини, як птахи, належать до створінь природи, які неначе існують для того, щоб дарувати людям радість, постійно бути об’єктом їх симпатій і захоплень. Тваринний світ дуже різноманітний. Вони є на землі та у воді. Багато років назад їх приручила людина. Вони стали справжніми друзями і помічниками людини. Любіть і оберігайте їх!

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Велика енциклопедія тварин. -К.: Перо, 304с. 2. Природа України. Енциклопедія рідного краю. Сер. «Наша країна Україна». - Х.: Ранок, 64с. 3. Україна. Живий світ: Дитяча енциклопедія. -Х.: Ранок,128с. 4. Тваринний світ України: Дитяча кольорова енциклопедія. - Донецьк:БАО, 80с. 5. Світ довкола тебе. Книжка юного натураліста. Сер. «Хочу все знати». - К.: Країна мрій, 48 с. 6. Животные. Сер. «Иллюстрированная энциклопедия для детей». -Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 66 с. 7. Тварини. Серія « Я пізнаю світ». -К.: видавництво «Школа». 8. Велика дитяча енциклопедія. Тварини. -К.: «Махаон-Україна». с. 294.

Додаток 1. Кросворди про тварин

По горизонталі: 4. Нісенітниця, нісенітниця, Це просто брехня: Сіно косять на печі Молотками... (раки) 5. Люблю я конюшина на лузі, І сіно солодке в стогу, І верби свіже листя, І придорожню траву. (Корова) 7. Ходить боком, Вушка сторчма, Хвостик гачком, 73

Ніс п’ятачком! (Свинка) 8. А він хропе в барлозі, Прикрив долонею ніс. Але хто його розбудить? Не зустрінеш сміливця. Розбудиш лежень А раптом напне боки? (Ведмідь) 9. Їй подобається бамбук, Солодкий, як цукерка. Немає смачніше їжі навколо Ні взимку, ні влітку. (Панда) 11. Там, за Мар’їним ставком, Завжди знайдеш ти її будинок. Під кущем під вільховим, Під листом під лопуховим, Над зеленою хвилею, Над високою місяцем! (Жаба) По вертикалі: 1. Без хвоста і без вух, Їсть на сніданок малюків. Але, по правді кажучи, Я сказав, що все це даремно. Ніколи не бачив Нілу І не бачив... (Крокодила) 2. Є смужки на матраці, 74

І смужки на матросці. Біля шлагбауму смужки, І смужки на берізці. Є красиві смужки У світанку та заходу. Є смужки у єнота, І у зебри їх без ліку. Від народження полосаті Наші ніжні... (Тигренята) 3. Побігла вона в город. Їй назустріч попався народ: Як не соромно тобі, єгоза? І вона опустила очі. І коли розійшовся народ, Побігла знову в город. (Коза) 6. Сьогодні задоволений собою наш дружок Чудово провів він суботній день! У футбол награвся передньою ногою, Хороших знайомих провідав інший; А третя каталася в горах дотемна Катання на лижах вона любила; Четверта теж любила кататися, Але все ж вирушила з п'ятої на танці; Шоста весь день просиділа в кіно; Сьома грала з восьмої в доміно. (Восьминіг) 10. Він трусливий всіх на світі. Тільки даремно боїться він: 75

Адже він бігає, як вітер, Стрибає, як чемпіон! (Заєць) 11. Десь є велика Африка Жовті піски та сонечко. Жовті квіти гойдаються У заростях густої трави. У цій дуже спекотній Африці Ходять і махають гривами Зовсім навіть не сердиті Жовті великі... (Леви)

Додаток 2. Ребуси про тварин