Як допомогти агресивній дитині (Ігри, вправи, виховні заходи, психодіагностичні методики ) by Валентина Судець (kpschool1)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №1 З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Колендзян Наталія Миколаївна, психолог

Методичний посібник

Як допомогти агресивній дитині (Ігри, вправи, виховні заходи, психодіагностичні методики )

Кам'янець-Подільський 2015р.

Рецензенти:

Полюх Л.В.,

голова

методоб'єднання

вчителів

початкових

класів

Кам'янець-Подільської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням німецької мови

Кравчук І.В.,

заступник

директора

німецької

мови

Кам'янець-

Подільської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 з поглибленим вивченням німецької мови

Колендзян Н.М. Як допомогти агресивній дитині (Ігри, вправи, виховні заходи, психодіагностичні методики ).: Методичний посібник. - Кам'янецьПодільський, 2015. – 76 с. Посібник містить методичні матеріали, поради, ігри, виховні заходи, спрямовані на попередження та подолання проявів агресивної поведінки серед учнів початкових класів. Рекомендований

психологам,

вчителям

початкових

класів,

вихователям.

Передмова Один із наслідків загальної соціальної напруженості, кризи соціальної системи – зростання агресивності дітей, підлітків та молоді. За результатами численних досліджень сьогодні прояви дитячої агресивності є однією з найрозповсюдженіших форм порушення поведінки, з якими мають справу дорослі – батьки та спеціалісти (вихователі, психологи, вчителі). До цих порушень

належать

вибухи

дратівливості,

неслухняність,

надмірна

активність, жорстокість. У більшості дітей спостерігається пряма й непряма агресія – від скарг та агресивних фантазій до прямих образ і погроз. Багатьом дітям притаманна змішана фізична агресія – як непряма (пошкодження чужих іграшок, одягу однолітків), так і пряма (діти б'ють однолітків, кусаються , плюються тощо). Така агресивна поведінка завжди ініціативна, активна, іноді навіть небезпечна для оточення, а тому потребує грамотної допомоги зі сторони вчителя, вихователя, психолога. Аналіз сучасної шкільної практики свідчить, що школярів не завжди навчають уміння формувати установку на емоційні контакти з іншими людьми, розвивати здатність коригувати свої емоційні реакції на зовнішні та внутрішні впливи. Діти, особливо з «неблагополучних» сімей, постійно спостерігають вияви асоціальної поведінки. Батьки нерідко скаржаться педагогам і психологам на підвищену дратівливість і агресивність своїх дітей. Агресивність – це властивість особистості, яка виявляється в готовності до агресії. Якщо агресія - це дія, то агресивність – це готовність здійснити цю дію. Учителі початкових класів стикаються з агресивними проявами, так званим «афектом неадекватності». У молодшому шкільному віці подібні стани ще не сталі, їх легко скоригувати, не дати закріпитися як тенденції поведінки. Агресивність у дітей молодшого віку супроводжують такі якості, як неадекватна самооцінка (занижена або, частіше, завищена), неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям дитини, підвищена емоційна напруженість і тривожність; різний ступень неадекватності уявлень дітей про 4

своє місце в класному колективі, про ставлення до них однолітків; низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо. Дуже частою причиною дитячої агресії є сімейна ситуація, агресивна поведінка членів родини в повсякденних ситуаціях: лайка, хамство, приниження одне одного, взаємні докори й образи. Непослідовність батьків у навчанні дітей правил і норм поведінки зумовлює те, що в останніх не формується моральний стрижень поведінки. Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії дітей проти батьків та інших людей. На формування дитячої агресивності найбільше впливають два чинники: прихильність і неприйняття. Подоланню агресивності дитини допомагає прихильність: уміння слухати, теплота спілкування, добре слово, ласкавий погляд. Неприйняття, навпаки, стимулює дитячу агресивність. Воно характеризується байдужістю, униканням спілкування, нетерпимістю й владністю, ворожістю до факту існування дитини. Неприйняття дитини призводить до дитячого госпіталізму: самотності, небажання спілкуватися з рідними людьми. Величезне значення у виховані дітей має заохочення: словом, поглядом, жестом, дією. Велику роль відіграє й покарання, якщо воно йде негайно за провиною: обґрунтоване; суворе, але не жорстоке. Оцінює дії дитини, а не її людські якості. Зневажливе, уседозволяюче ставлення дорослих до агресивних вибухів дитини теж призводить до формування в неї агресивних рис особистості. Діти часто використовують агресію, щоб привернути до себе увагу. Агресивні діти іноді виявляють агресію тільки тому, що не знають інших способів вираження своїх почуттів. Є багато методів та форм роботи, які застосовують вчителі, вихователі для попередження та подолання агресивних проявів поведінки школярів. Найчастіше

під

використовують

час

роботи

бесіди,

рольове

дітьми

молодшого

програвання

шкільного

ситуацій,

вправи

віку на

самопізнання й самовиховання, образотворча діяльність, фізичні вправи, рухливі ігри , різноманітні виховні заходи. 5

ІГРИ ТА ВПРАВИ Рухливі ігри, спрямовані на подолання агресивності «Двоє баранчиків». Мета:

зняти

дозволити

невербальну

дитині

агресію,

виплеснути

гнів

прийнятим способом, позбутися зайвого емоційного

та

м’язового

напруження,

спрямувати енергію дітей у потрібне русло. Вихователь ділить дітей на пари й промовляє такі слова: «Зраночку у садку стрілися два баранчики на містку». Учасники гри, широко розставивши ноги й нахиливши тіло вперед, упираються долонями та лобами одне в одного. Завдання: протистояти одне одному, не сходячи з місця якнайдовше. Вихователь має уважно слідкувати за тим, щоб «баранчики» не розбили лоби.

«Добра тварина». Мета: сприяти зміцненню дитячого колективу, учити дітей розуміти почуття інших,

надавати

підтримку

та

співпереживати. Вихователь тихим голосом, з відтінком таємничості говорить: «Станьте, будь ласка, у коло та візьміться за руки. Ми – одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих – робимо крок уперед, на видих – крок назад. А тепер на вдих робимо два кроки вперед, а на видих – два кроки назад. Так само, як дихає тварина – чітко й рівномірно, - б’ється і її велике добре серце. Давайте візьмемо дихання й стукіт серця тварини собі. 6

«Диби-диби-дух». Мета: зняття негативного настрою та відновлення сил. Вихователь звертається до дітей з такими словами: «Я повідомлю вам одне особливе й таємниче слово. Це чарівне заклинання проти поганого настрою, проти образ та розчарувань. Для того, щоб воно подіяло посправжньому, слід зробити ось що: ви маєте ходити по кімнаті й ні з ким не розмовляти. Щойно вам захочеться поговорити, зупиніться навпроти когось з учасників гри, подивіться йому в очі й тричі дуже сердито промовте чарівне заклинання: «Диби-дибидух». Після цього продовжуйте ходити по кімнаті, час від часу зупиняйтеся перед кимось і знову сердито промовляйте чарівне заклинання. Запам’ятайте: для того, щоб чарівне заклинання подіяло, його слід говорити тільки дивлячись в очі тій людині, яка стоїть перед вами». Цій грі притаманний комічний парадокс. Попри те, що діти повинні вимовляти слово «диби-диби-дух» сердито, за якийсь час вони просто не можуть не розсміятися.

«Дражнилки». Мета: зняти вербальну агресію, допомогти дітям виплеснути гнів у прийнятній формі. Вихователь звертається до дітей з такими словами: «Діти, зараз ми будемо передавати м’яч по колу. Передаючи м’яч своєму сусідові, кожен має назвати його якимось словом-дражнилкою. (Усі разом обговорюють, якими «дражнилками» можна користуватися – це можуть бути назви овочів, фруктів, грибів чи меблів) Запам’ятайте, що кожне звертання має починатися зі слів: «А ти, …, морква!». І не забувайте, що це всього-на-всього гра, тож 7

ображатися одне на одного не варто. Наприкінці гри кожен з вас має сказати своєму сусідові щось приємне, наприклад: «А ти, …, сонечко!». Гра корисна не тільки для агресивних дітей, але й для вразливих. Цю гру слід проводити у швидкому темпі.

«Попроси іграшку». Мета: навчити дітей ефективних способів спілкування. Групу поділяють на пари, один з учасників пари (учасник №1) бере в руки який-небудь предмет, наприклад зошит, олівець, іграшку тощо. Інший учасник (учасник №2) повинен попросити цей предмет. Інструкція для учасника №1: «Ти тримаєш в руках зошит (олівець, іграшку), який тобі дуже потрібен. Але зошит потрібен і твоєму товаришеві. Він буде його в тебе просити. Спробуй залишити зошит у себе й віддати його лише в тому випадку, якщо тобі справді захочеться це зробити». Інструкція для учасника №2: «Добираючи потрібні слова, спробуй попросити іграшку так, щоб тобі її віддали». Далі учасники міняються ролями.

«Прогулянка з компасом». Мета: формувати у дітей довіри до тих, хто їх оточує. Групу поділяють на пари, де є «турист» та «компас». Кожному «туристу» (він стоїть попереду, а «компас» позаду, поклавши руки партнеру на плечі) зав’язують очі. Завдання: пройти ігрове поле вперед і назад. Під час «переходу» «турист» не має права звертатися до «компаса» на вербальному рівні (не має права розмовляти з ним). «Компас» рухами рук допомагає «туристу» пересуватися в потрібному напрямку, уникаючи перешкод – інших «туристів» з «компасами». Після 8

закінчення гри діти діти можуть описати, що вони відчували, мавши зав’язані очі й покладаючись на свого партнера.

«Штанга». Варіант №1 Мета: розслабити м’язи спини. Вихователь звертається до дітей: «Зараз ми з вами будемо спортсменами-важкоатлетами. Уявіть, що на підлозі лежить важка штанга. Зробіть вдих, відірвіть штангу від підлоги на витягнутих руках, трохи підніміть її. Дуже важко. Видихніть, киньте штангу на підлогу, відпочиньте. Спробуймо ще раз. Варіант №2 Мета: розслабити м’язи рук та спини, дати можливість дитині відчути себе успішною. Вихователь звертається до дітей: «А тепер давайте візьмемо трохи легшу штангу й будемо піднімати її над головою. Вдихнули, підняли штангу, зафіксували це положення так, щоб судді зарахували вам перемогу. Так стояти нелегко!. Киньте штангу, видихніть. Розслабтеся. Ура! Ви всі чемпіони. Можете вклонитися глядачам. Вони вам аплодують. Поклоніться ще раз як чемпіони». Гру можна виконувати кілька разів.

«Лагідні лапки». Мета: зняти м’язове напруження рук, допомогти зменшити агресивність дитини, розвивати чуттєве сприймання дитини, сприяти гармонізації стосунків між дітьми. Вихователь добирає 6 – 7 дрібних предметів різної фактури: клаптик хутра, пензлик, скляний флакончик, намисто, вату тощо – і кладе на стіл. 9

Після цього він пропонує дитині засукати рукав до ліктя й пояснює, що по її руці буде ходити «тваринка» й доторкатися до неї лагідними лапками. Дитина має заплющити очі й угадати, яка «тваринка» доторкалася до руки, тобто відгадати предмет. Доторки мають бути приємними, лагідними, ніжними.

«Штовхалки». Мета: учити дітей контролювати свої рухи. Вихователь звертається до дітей: «Розділіться на пари. Станьте на відстані витягнутої руки одне від одного. Підніміть руки на висоту плечей та обіпріться долонями об долоні свого партнера. За сигналом ведучого почніть штовхати свого партнера, намагаючись зрушити його з місця. Якщо він зрушить вас із місця, поверніться у вихідне положення. Відставте одну ногу назад, і вам буде легше чинити опір супернику. Той хто втомився, може сказати: «Стоп!»». Час від часу можна проводити нові варіанти гри: штовхати лише однією рукою, штовхатися спинами тощо.

«Рубаємо дрова». Мета: допомогти дітям переключитися на активну діяльність після тривалої сидячої роботи, відчути свою

накопичену

агресивну

енергію

та

«витратити» її під час ігри. Інструкція: «Діти, хто з вас бачив, як рубають дрова? Покажіть, як треба тримати сокиру. В якому положенні повинні перебувати руки та ноги? Станьте так, щоб навколо залишилося трохи вільного місця. Будемо рубати дрова, не шкодуючи сил». Корисно озвучувати видих, наприклад казати: «Ха!» 10

Для проведення цієї гри можна розділитися на пари та, обравши певний ритм, рубати один пеньок по черзі. Тим дітям, які потребують більшої правдоподібності заняття, можна зробити «сокиру», наприклад, щільно згорнувши рулон паперу.

«Головом’яч». Мета: розвивати навички співпраці в парах, трійках, учити дітей довіряти одне одному. Інструкція: «Розділіться, будь ласка, на пари та ляжте на підлогу один навпроти одного. Лягти потрібно на живіт так, щоб ваша голова була поруч з головою партнера. Покладіть м’яч між вашими головами. Поступово підводячись, станьте спочатку на коліна, потім на ноги. Пройдіться по кімнаті».

«Паперові м’ячики». Мета: дати дітям можливість відновити бадьорість та активність після того, як вони чимось довго займалися сидячи, знизити занепокоєння та напругу, ввійти до нового життєвого ритму. Перед початком кожна дитина повинна зіжмакати великий аркуш паперу так, щоб зробити цупкий м’ячик. Вихователь звертається до дітей: «Розділіться, будь ласка, на дві команди. Вишикуйтесь у лінію так, щоб відстань між командами становила приблизно 4 метри. За командою ведучого: «Приготувалися! Увага! Почали!» починайте кидати м’ячі в бік противника. Вам потрібно якнайшвидше перекинути всі м’ячі в бік противників. Почувши команду «Стоп!», вам необхідно припинити кидати м’чі. Переможе та команда, біля якої на підлозі буде менше м’ячів. Не можна перетинати лінію, яка розділяє команди.» Паперові м’ячики можна використовувати багато разів. 11

«Дракон». Мета: допомогти дітям, які мають труднощі в спілкуванні, набути впевненості та відчути себе частиною колективу. Гравці

шикуються

шеренгу,

тримаючись за плечі одне одного. Перший учасник – «голова», останній – «хвіст». «Голова» повинна дотягтися до «хвоста», й доторкнутися до нього. «Тіло» дракона -

нерозривне. «Голова» схопивши «хвіст», одразу стає

«хвостом». Гра триває доти, доки кожен з учасників не побуде в обох ролях.

«М’ячик». Мета: формувати в дітей довіру до тих, хто їх оточує, сприяти підвищенню самоповаги дітей. Оскільки

агресивних

дітей

найчастіше

відсутня

довіра

до

навколишнього світу на тлі заниженої самоповаги, їм буде корисна ця гра. Дитина сідає навколішки й нахиляє голову до колін. Вихователь «ліпить» із неї м’ячик – пригладжує з різних боків. Якщо дитина легка, «м’ячик» можна підняти кілька разів угору, а якщо дорослих двоє, то «м’ячик» можна «покидати» одне одному.

«Прожени Бабу-Ягу» Мета: сприяти символічному знищенню страхів дітей, допомогти дітям проявити агресію в конструктивних цілях. Дитині пропонують уявити, що на стілець сіла Баба-Яга і її треба обов’язково прогнати. Вона дуже боїться голосного крику та шуму. Дитині пропонують прогнати Бабу-Ягу. Задля цього потрібно покричати та постукати по стільцю. 12

«Конкурс художників». Мета: змінити стереотипне сприймання агресивних персонажів казок та фільмів. Вихователь, заздалегідь підготувавши чорно-білі малюнки якогонебудь

казкового

пропонує

дітям

зможуть

зробити

агресивного

пограти цей

персонажа,

художників,

малюнок

які

добрим.

Отримавши малюнки, діти мають домалювати до них «добрі» деталі.: пухнастий хвостик, яскравий капелюшок, гарні іграшки тощо. Можна також влаштувати конкурс на тему «Чий персонаж добріший».

«Чому побилися хлопчики». Мета: розвивати в дітей рефлексію (здатність аналізувати причини та наслідки) своєї агресивної поведінки. Вихователь,

приготувавши

заздалегідь

малюнок,

де

зображені

хлопчики, які б’ються, демонструє його й пропонує вигадати, чому діти побилися, чим закінчиться бійка, чи жалкуватимуть вони про те, що побилися, та як можна було б учинити по-іншому. На наступних заняттях можна розглядати інші аналогічні малюнки, ставлячи ті самі запитання.

«Я можу захистити». Мета: формувати у дітей здатність використовувати агресивні дії із соціально бажаною метою. Діти та вихователь кидають одне одному м’яч. Той хто тримає в руках м’ячик, закінчує фразу «Я можу захистити…», «Я можу захистити, тому що…».

«Три подвиги Тараса». Мета: формувати в дітей здатність використовувати агресивні дії із соціально бажаною метою. Цю гру можна використовувати індивідуально або в групі, в якій одна дитина тимчасово стає головною діючою особою, а інші спостерігають за подіями. Вихователь розповідає історію про хлопчика Тараса, який часто бився. Якось він зустрівся на вулиці з незнайомим хлопчиком і побив його. Як з’ясувалося, це був не хлопчик, а чарівник. Він розсердився на Тараса й закинув його на фантастичну планету. Вибратися звідти додому Тарас зможе тільки тоді, коли здійснить три подвиги, складні та небезпечні. Далі діти разом з ведучим вигадують і розігрують ці подвиги, наприклад, як Тарас позбавив місто від величезного злого дракона або врятував маленьку дівчинку від бандита. Інші діти при цьому грають супутні ролі, наприклад ролі дракона, замку, в якому він мешкав, дерев у лісі по дорозі до замку тощо. Кожний подвиг можна розігрувати на окремому занятті.

«Я не впаду». Мета: формувати в дітей довіру до тих, хто їх оточує. Вихователь розкладає на підлозі канат (товсту мотузку) приблизно двометрової довжини так, щоб вийшла якась цікава фігура. Одна дитина знімає взуття і стає на край каната обома ногами (п’яточка однієї ноги торкається пальців іншої). Їй зав’язують очі. Потім вихователь, (або інший учень, якщо діти старші)страхуючи дитину, дає команди, які допомагають їй просуватися по канату («крок уперед», «крок ліворуч», «крок праворуч» тощо). Дитині необхідно, не сходячи з канату, пройти його увесь – від початку до кінця.

Цю вправу виконують по черзі всі діти. Її можна повторювати кілька разів, поступово ускладнюючи траєкторію шляху – починаючи з простих фігур і закінчуючи більш складними.

«Планети» Мета: від реагування агресивних почуттів та сприяння розвитку навичок самоконтролю. Дітям пропонують здійснити мандрівку різними планетами, якими саме вони повинні вигадати самі. Вихователь розкладає на столі паперові круги різного діаметру – планети – і пропонує дітям вигадати для них назви та уявити людей, які на цих планетах житимуть. Далі діти разом із вихователем мандрують по планетах, контактують з істотами, які їх населяють. Кожна дитина є господарем якоїсь однієї планети. «Господар» визначає характер її мешканців, основні конфлікти на планеті тощо. Коли всі діти прибувають до нього на планету, він грає роль місцевих жителів, які або контактують із гостями, або конфліктують із ними. Вихователь питає у дітей: «Які планети вам сподобалися більше?» Робиться висновок, що цікавіше спілкуватися з добрими, веселими, щирими людьми.

«Малювання шматочками». Мета: надати дітям можливість проявити реальні почуття. Ця гра корисна дітям з деструктивною агресивністю, яка бере свій початок у ранньому віці (від одного до трьох років). Такі діти полюбляють будь-які процеси руйнування – рвати, ламати, різати тощо. Водночас вони можуть мати труднощі в малюванні через страх зробити помилку.

Дітям пропонують спочатку розрізати аркуші кольорового паперу на дрібні шматочки, а потім зробити з них будь-яку аплікацію на чистому папері. Після цього можна скласти розповідь за виконаною аплікацією.

«Хвилина пустощів». Мета:

вивільнення

зайвої

енергії

конструктивним

способом. Вихователь пропонує дітям попустувати після того, як він подасть команду. У цей час кожний робить те, що йому хочеться: стрибає, бігає, сміється тощо. Через 13 хвилини вихователь знову подає команду, і пустощі припиняються.

«Злі – добрі кішки». Мета: вираження агресивності прийнятим способом. Дітям пропонують утворити коло, в центрі якого на підлозі лежить фізкультурний обруч – «чарівне коло», де відбуватимуться «перетворення». Одна дитина стає в середину обруча і за сигналом ведучого перетворюється в злючу кішку:сичить та шкрябається. Виходити із «чарівного кола» ій не можна. Діти, які стоять навколо обруча, хором повторюють разом з ведучим: «Дужче, дужче, дужче…», - а дитина, яка зображає кішку, робить усе зліші й зліші рухи. За повторним сигналом ведучого «перетворення» закінчується, після чого в обруч заходить інша дитина й гру повторюють заново. Коли всі діти побувають у «чарівному колі», обруч прибирають, діти діляться на пари й знову перетворюються на злих кішок за сигналом вихователя. Категоричне правило: не торкатися один одного! Якщо його порушують, гру миттєво зупиняють, ведучий нагадує, що можна робити, а

що ні, після чого продовжує гру. За повторним сигналом «кішки» зупиняються й можуть помінятися парами. На заключному етапі гри вихователь пропонує «злим кішкам» стати добрими й лагідними. За сигналом діти перетворюються на добрих кішок, які лащаться одна до одної.

«Уперта вередлива дитина». Мета: сприяти подоланню впертості та негативізму. Діти, стаючи в коло, по черзі зображають вередливу

дитину.

Тому,

хто

зображає,

усі

допомагають словами: «Дужче, дужче…». Потім діти діляться на пари «батько-дитина»: дитина вередує, батько її вмовляє та заспокоює. Кожний із гравців має побувати в ролі вередливої дитини та батька, який її вмовляє.

«Клейовий дощик». Мета: сприяти розвитку згуртованості групи. Діти стають одне за одним, тримаючись за плечі того, хто стоїть попереду, й починають долати різні перешкоди: - стають на стілець і сходять із нього; - проповзають під столами; - обходять «широке озеро»; - пробираються «густим лісом»; - ховаються від «диких звірів». Упродовж усієї гри діти повинні триматися, наче приклеєні, за плечі того, хто стоїть попереду.

«Єдине ціле». Мета: формувати почуття близькості з іншими людьми, почуття цінності інших та самоцінності. Сприяти прийняттю дітьми одне одного. Діти сидять, по колу передають одне одному клубок ниток так, щоб усі, хто

вже

тримав

клубок,

взялися

за

нитку.

Передавання

клубка

супроводжується висловлюваннями про те, що діти зараз відчувають, що хочуть для себе і що хочуть побажати іншим. Починає вихователь, показує приклад. Потім він звертається до дітей, запитує, чи хочуть вони щось сказати. Коли клубок повернеться до ведучого, діти натягують нитку та заплющують очі, уявляючи собі, на прохання ведучого, що вони складають одне ціле, що кожен із них важливий та значущий у цілому.

«Відгадай, хто сховався». Мета: формувати почуття важливості кожної людини. Інструкція: усі тягнуть заздалегідь заготовлені папірці, на одному з яких написано «сховайся». Дитина, яка витягла такий папірець, поки не говорить, що він у неї. Усі заплющують очі, і поки ніхто не бачить, той, хто повинен сховатися, тихо підходить до вихователя й простягає йому свій папірець, сідає на підлогу й укривається покривалом (ведучий йому допомагає). Після того, як він сховається,

вихователь

просить

дітей

розплющити очі й відгадати, кого не вистачає. Діти відгадують, хто сховався, і знову витягують папірці. Побути схованою має кожна дитина. Якщо дитина витягує папірець повторно, то має перетягнути. Аналіз гри - Що ти відчував , сидячи під покривалом? - Чи легко було відгадати, хто сховався під покривалом? 18

Чому? - Як ти здогадався, що сховалась саме ця дитина?

«Зустріч казкових героїв» Ця гра добре підходить для корекції негативних поведінкових реакцій, формування нового досвіду взаємовідносин одне з одним у ході гри. Вихователь підбирає кожній дитині казковий персонаж, який має протилежні особистісні риси. Наприклад,

конфліктній

дитині

дають

роль

персонажа, який з усіма дружить, усім допомагає( Попелюшка, Хлопчик-мізинчик), дитині з низькою самооцінкою

дають

роль

героя,

яким

усі

захоплюються (наприклад Котигорошко), активній дитині з руховою розгальмованістю – роль, яка передбачає обмеження активності (скляний чоловічок, стійкий олов’яний солдатик). Казкові герої можуть бути уявними. Кожній

дитині

чарівник

дає

по

п’ять

«життів»,

яких

вони

позбуваються, якщо змінять поведінку своїх героїв. Діти сідають у коло й відображають зустріч казкових героїв. Тему для розмови діти можуть обрати самостійно. Вони вигадують казку для своїх героїв і розігрують її. Після гри відбувається обговорення за таким планом: 1. Опишіть свої почуття у новій ролі. 2. Що вам заважало зберігати певний стиль поведінки? 3. Чи зможете ви в реальному житті поводитися так, як ваш герой? 4. Назвіть сильні та слабкі сторони свого героя.

«Мух краще ловити на мед». Мета: показати, що підхід із позиції сили не завжди є ефективним засобом спілкування та спонукання дітей до зміни поведінки. 19

Слід розділитися на пари, стати обличчям одне до одного, одному з пари затиснути руку в кулак і тримати його перед напарником. Завдання: розтулити кулак партнера за 10 секунд. - Чи всім удалося розтулити кулак? В який спосіб? - Хто це зробив не силою, а чемно попросивши? - Які якості ми проявляємо, коли чемно просимо щось в іншого? (Повага до іншого, дія без примусу, доброзичливість).

«Художники». Мета: створення позитивного емоційного настрою, формування у дітей позитивних рис характеру. Вихователь просить дітей поділитися на пари і стати обличчям один навпроти одного. Один з членів пари виступає в ролі художника. Він уявляє, що тримає в руках великий м’який пензель і банку, наповнену теплим золотим

сонячним

світлом.

За

командою

вихователя

«художники»

починають «розмальовувати» цим світлом своїх напарників. При цьому вони повинні говорити різні приємні речі, висловлювати побажання, наприклад: «Мені подобається з тобою дружити», «Я бажаю тобі приємного дня», «Я хочу, щоб у тебе було багато друзів» тощо. Через хвилину діти міняються парами.

«Веселий фотограф» Мета:розвиток у дітей навичок спілкування, навчання адекватно виявляти емоційні стани. Вихователь

запрошує

одного

бажаючого

стати

«фотографом». Всі інші учасники збираються в певному місці

створюють

«похмуру

команду»,

яка

має

сфотографуватися. Завдання «фотографа» під час зйомки розсмішити «похмуру команду», а завдання «команди» не 20

піддаватися на заохочення «фотографа» (звуки, слова, жести, міміка тощо) і залишатися похмурими. Той з команди, хто не витримає і посміхнеться, переходить на бік «фотографа» й допомагає йому розсмішити інших. Гру можна провести декілька разів, міняючи «фотографа». Запитання для обговорення  Чи змінився ваш настрій після гри? Яким чином?  Що вплинуло на зміну настрою? (спілкування та взаємодія)

«Хочу бути кращим» Мета:

навчити

правильно

оцінювати

свої

вчинки,

виконувати правила поведінки. Діти сідають на один стільчик спина до спини і розповідають одне одному про свої порушення дисципліни, які трапились останнім часом. Потім встають, повертаючись один до одного, закінчують речення: «Але я хочу бути кращим. Тому надалі…».

Спільні настільні ігри Для роботи з агресивними дітьми можна також використовувати різні настільні ігри, які передбачають гру наодинці та разом. Прикладом такої гри може бути гра «Конструктор». Дітям пропонують разом зібрати якусь фігуру з деталей конструктора. Під час гри вихователь допомагає малюкам розв’язувати виниклі конфлікти та запобігати їм. Після гри можливе обігравання конфліктних ситуацій зі знаходженням шляхів виходу з них.

«Кулачок». Мета: сприяти усвідомленню ефективних форм поведінки, зміщенню агрегації, м’язової релаксації. Дайте дитині яку-небудь дрібну іграшку чи цукерку та запропонуйте міцно-міцно стиснути кулачок. Хай вона потримає якийсь час кулачок стиснутим, а коли розтисне його, рука розслабиться, на долоні буде незвичайна красива іграшка.

«Ліпимо казку». Мета: реалізація агресивної енергії непрямим шляхом. Дітям пропонують разом зліпити яку-небудь казку. При виборі казки важливо враховувати те, що в ній має бути досить багато героїв, аби кожна дитина могла ліпити когось одного з них. Перед грою діти обговорюють фрагмент, який вони збираються зобразити, задумки.

та Для

порівнюють цієї

гри

свої можна

використати казку «Три ведмеді». Робота

пластиліном

дає

можливість «переносити» «енергію кулака».

Коли

дитина

розминає

пластилін, вона спрямовує на нього свою енергію, розслабляє руки, що дозволяє

непрямим

шляхом

реалізувати агресивні почуття. Крім того ця гра розвиває та закріплює навички спільної діяльності.

Ігри за партами «Дивимося у вічі». Мета: розвивати в дітей почуття емпатії, налаштовувати на спокій. 22

Вихователь звертається до дітей: «Діти, візьміться, будь ласка, за руки зі своїм сусідом по парті. Дивіться одне одному тільки в очі й спробуйте мовчки, через руки передати такі стани: «мені сумно», «мені весело, давай гратися», «я сердитий», « не хочу ні с ким розмовляти» тощо». Після гри обговорюють із дітьми, які стани вони передавали, які з них було легко передавати, а які складно.

«Маленький привид». Мета: вчити дітей виплескувати у прийнятній формі накопичений гнів. Вихователь звертається до дітей: «Діти, зараз ми з вами будемо грати роль маленьких добрих привидів. Нам захотілося трохи побешкетувати й полякати одне одного. За моїм оплеском ви робитимете руками такі рухи (вихователь піднімає зігнуті в ліктях руки, пальці розчепірені) і вимовляти страшним голосом звук «У!». якщо я плескатиму тихенько, ви вимовляєте його тихенько, якщо я плескатиму голосно, ви лякатимете голосніше. Але пам’ятайте, що ми добрі

привиди

хочемо

тільки

трішки

пожартувати». Після цього вихователь плескає в долоні й говорить: «Молодці! Пожартували й досить. Давайте знову перетворимося на дітей!»

«Бійка». Мета: розслабити м’язи нижньої частини обличчя та п’ястей рук. Вихователь звертається до дітей: «Ви посварилися одне з одним. Осьось почнеться бійка. Глибоко вдихніть, міцно стисніть щелепи. Пальці рук стисніть у кулачки, притисніть пальці до долоньки так, щоб стало боляче. Затримайте дихання на кілька секунд. Поміркуйте: а може, не варто битися? Видихніть та розслабтеся. Ура! Неприємності позаду! 23

«Говори». Мета: розвиток уміння контролювати імпульсивні дії. «Я ставитиму вам прості та складні запитання. Але відповідати на них можна буде лише тоді, коли я дам команду: «Говори!». Давайте потренуємося. «Яка зараз пора року?» (вихователь робить паузу) «Говори!». «Який сьогодні день тижня?» тощо.

«Заважалки». Мета: розвиток довільної регуляції поведінки, підвищення групової згуртованості, ввічливого відношення до інших. Одного школяра, який виразно читає, просять уголос прочитати текст про ввічливість. Коли дитина читає, вихователь звертається до інших із будьякими запитаннями, але просить читача не зважати на це. Після читання вихователь ставить дітям запитання: - Хто може детально переповісти текст, який щойно зачитали? - Які запитання вихователь ставив під час читання? - Чи важко було зорієнтуватися, коли хтось заважав? - Чи важко буває вчителю на уроці пояснювати новий матеріал, якщо ви розмовляєте? - Що ви пропонуєте робити в класі, аби діти не розмовляли на уроках? Потім вихователь ще раз зачитує текст про ввічливість, а діти його уважно слухають. Текст про ввічливість Зараз ти школяр. Основне твоє завдання – навчання. Потрібно жити в колективі, довіряти один

одному,

дотримуватися

дисципліни,

організованості, відповідальності за свої слова і вчинки. 24

Саме

школі

ти

вчишся

підпорядковувати власні інтереси інтересам класу, шанобливо ставитися до старших, довіряти, поважати однокласників. Якби люди були неуважні один до одного, не раділи здобуткам своїх товаришів, не співчували їм у невдачах, життя стало б нестерпно важким і сумним. Вам ще довго доведеться крокувати із класу в клас пліч-о-пліч зі своїми однокласниками. Перед вами виникатиме безліч проблем, але ясподіваюсь, що ви пронесете у своїх серцях довіру до людей, добро, вміння цінувати дружбу.

«Криголам «Сонечко». Мета: виховувати добре, позитивне відношення до оточуючих. Вихователь: «Добро починається з маленького. Поділимося частинкою свого тепла одне з одним. Відчуйте в собі доброту. Потріть долоні одна об одну протягом 1-2 хвилин, розведіть їх на 1-2 см, щоб відчути тепло. З цієї позитивної енергії вашого тепла і добра зліпіть уявну кульку-сонечко і «киньте» обраній людині.

Ігри, що сприяють розслабленню «Водоспад» Мета: розвивати уяву та допомагати при розслабленні. Дорослий звертається до дітей: «Сядьте зручно й заплющте очі. 2—3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть, що ви стоїте біля водоспаду. Але це незвичайний водоспад — замість води вниз падає м’який білий сніг. Тепер уявіть, що ви стоїте під водоспадом, і спробуйте відчути, як це чарівне біле світло тече по вашій голові. Ви відчуваєте, як розслаблюється ваше чоло, потім ротик, як розслаблюються м’язи вашої шийки. Білий сніг стікає по ваших плечах, потилиці та допомагає їм стати м’якими й розслабленими. Біле світло стікає з вашої спини, і ви помічаєте, як зі спини зникає напруга, спина також стає м’якою та розслабленою. А світло стікає по ваших грудях, животику. Ви відчуваєте, як вони розслабляються, тепер ви можете без жодних зусиль глибоко вдихати й видихати, Вам приємно й комфортно. Нехай світло тече по ваших руках та долоньках і пальчиках. Ви помічаєте, як руки та долоні стають більш м’якими та розслабленими. Світло тече по ногах, спускається до ступень. Ви відчуваєте, що вони так само розслабляються й стають м’якими. Цей дивовижний водоспад з білого світла огортає все ваше тіло. Ви почуваєтеся спокійно та вільно, з кожним вдихом та видихом ви все більше розслаблюєтеся й наповнюєтеся свіжими силами (ЗО с). А тепер подякуйте водоспаду світла за те, що він так дивовижно вас розслабив. Трохи потягніться, випряміться й розплющте очі». Після цієї гри доцільно зайнятись чимось спокійним. «Руки-танцівники» Мета: якщо діти неспокійні або засмучені, ця гра дасть їм можливість прояснити свої почуття та внутрішньо розслабитися. Дорослий звертається до дітей: «Розкладіть великі аркуші обгорткового паперу (або старі шпалери) на підлозі. Візьміть по два шматочки крейди. Оберіть для кожної руки колір крейди. Тепер лягайте спиною на розкладений папір так, щоб руки від п’ясті до ліктя перебували над папером (щоб був простір для малювання). Заплющте очі, а коли почуєте музику, можете обома руками малювати на папері. Рухайте руками в такт музики. Потім можете подивитися, шо ви намалювали». (2—3 хвилини.)

Пальчикові ігри Дуже корисними для агресивних дітей є також пальчикові ігри. До старшого дошкільного віку дитина повинна навчитися правильно називати пальці в прямій і зворотній послідовності, в різнобій, з дотиком, показувати у себе й в інших, із заплющеними очима. Вона також має добре володіти олівцем, розфарбовувати, змінюючи силу натиску, з’єднувати крапки точними лініями, вирізати за контуром та ліпити. У цьому віці дитину можна познайомити з плетінням із бісеру, способами роботи ниткою та голкою. Кожний пальчик дитини ще до школи повинен стати «самостійним» і спритним. А допомогти сформувати ці вміння й навички, розвинути спритність дитячих ручок, а отже, й інтелектуальні здібності дитини допоможуть пальчикові ігри. Ігри та вправи, наведені нижче, адресовані в першу чергу мамі й дитині, однак їх можуть використовувати і педагоги, і психологи, і логопеди, які працюють із маленькими дітьми. Усі вправи виконують у повільному темпі, від трьох до п’яти разів, спочатку однією, потім іншою рукою, а на завершення — обома руками. Дорослі мають стежити за правильним розташуванням кисті дитини й точністю переходу від одного руху до іншого. Вказівки повинні бути спокійними, доброзичливими, чіткими. Дорослий домовляється з дитиною або групою дітей про ті позиції пальців, які будуть використовуватися в сьогоднішній грі. Можна запропонувати найрізноманітніші варіанти. Ліхтарики Варіант № 1 Вихідне положення: розташувати долоні перед собою, випрямивши й розчепіривши пальці. Стискати й розтискати пальці на супроводжуючи рухи відповідними фразами.

обох

руках

одночасно,

Ліхтарики засвітилися! (Розтиснути пальці.) Ліхтарики згасли!

('Стиснути пальці.) Вправу виконують кілька разів. Варіант 2. По черзі стискати й розтискати пальці рук на «раз-два». На «раз»: пальці правої руки розтиснуті, пальці лівої руки стиснуті. На «два»: пальці лівої розтиснуті, пальці правої руки стиснуті. Вправу виконують спочатку повільно, потім прискорюють темп. Цю вправу можна виконувати спочатку на рахунок, а потім, супроводжуючи рухи ритмічним промовлянням таких рядків: Ми ліхтарики засвітимо, А тоді гуляти підемо! Нехай ліхтарики сяють,

Нам дорогу освітляють! Гачки Руки стиснуті в кулаки, мізинці зчеплені один з одним.

Ланцюжок

Варіант № 1 Зчеплюють кільця, утворені зімкнутими великими пальцями й мізинцями правої та лівої рук.

Варіант № 2 Вказівний палець лівої руки з’єднують із великим пальцем правої руки. Потім вказівний палець правої руки з’єднують із великим пальцем лівої руки, Так само з’єднують середній палець лівої руки з великим пальцем правої руки, міняють руки; з’єднують безіменний палець лівої руки з великим пальцем правої руки; міняють руки; мізинець однієї руки — з великим пальцем іншої руки.

Слоник

Варіант № З По черзі з’єднують великий палець лівої руки з іншими пальцями, утворюючи «кільця» (великий із вказівним, великий із середнім тощо). Через них по черзі «пропускають» «кільця» з пальчиків правої руки. Праву руку ставлять на випрямлену долоню лівої, вказівний і безіменний пальці — передні ноги слона, великий і мізинець — задні ноги, витягнутий середній палець — хобот.

Тягни-штовхай 29

Вправа виконується у парі. Руки, спрямовані тильним боком одна до одної, сплітають так, щоб середній і безіменний пальці нижньої руки були г спрямовані вгору, а ті самі пальці верхньої руки — униз. М’ячик Округлені долоні накладають одна на одну.

Будиночок Руки спрямовані вгору. Великий, вказівний і середній пальці кожної руки притиснуті до долонь. Нижні частини долонь і кінчики безіменних пальців стикають. Мізинець правої руки ставлять вертикально — «труба».

Квітка Руки спрямовані вгору. Нижні частини долонь притискають одна до одної, утворюючи чашу. Пальці розводять в сторони й навіть злегка прогинають — «пелюстки».

Дитині 4—5 років для початку достатньо чотирьох пози¬цій пальців, шестирічній — п’яти-шести. 30

Виделка Вказівний, середній і безіменний пальці витягнуті вгору, розчепірені й напружені. Великий палець притискає мізинець до долоні. Тримають пальці в такому положенні, рахуючи до 5—10.

Гру можна супроводжувати такими словами: Їмо виделкою сосиску, Макарони та редиску.

Жаба Вказівний палець і мізинець піднімають угору й тримають напівзігнутими. Середній та безіменний притискають до долоні великим

пальцем. Вправу можна супроводжувати такими словами: Ось жаба по доріжці Стрибає, витягнувши ніжки. Побачила комара, Закричала: «Ква-ква-ква!». Ножиці Великий, безіменний палець і мізинець притискають до долоні. Вказівний і середній пальці витягують уперед і імітують ними рухи ножиць — то розводять, то зводять докупи. Долоня розташована паралельно до столу. 31

Спочатку вправу виконують повільно, далі темп приско¬рюють. Стежать за тим, щоб пальці були прямими. Виконуючи цю вправу, можна промовляти такі слова: Ріжу, ріжу по тканині, Шитиму на швейній машині!

Кішка Варіант № 1 Дві долоньки одночасно стискають у кулачки й кладуть на стіл, потім одночасно випрямляють пальчики й притискають долоньки до столу.

Повторюють 3—5 разів.

Вправу можна супроводжувати такими словами: Кулачок — долонечка. Я йду, йду, як кішечка. Варіант № 2 (ускладнений) При виконанні вправи руки розташовують на столі.

Почергова зміна положень на рахунок «раз-два». «Раз»: ліва рука — кулачок, права рука — долонька. «Два»: ліва рука — долонька, права рука — кулачок. Повторюють кілька разів.

Кільце — Окуляри

З’єднують великий і вказівний пальці разом, у кільце Інші пальці випрямляють, піднімають угору й притуля¬ють один до одного. Тримають пальці в такому положенні, рахуючи до 5—10. Вправу виконують кожною рукою по черзі, потім — обома руками одночасно. Вправу можна супроводжувати такими словами: На візерунковий ґаночок Хтось упустив кільце. Кільце з ґаночку скотилось, Умить за сходи закотилось. Діти дивляться туди й сюди, Та кільця не можуть знайти. (Зробити обома руками кільця. Піднести до очей, імітуючи окуляри.) Ось і кільця — придивись! В окуляри подивись! Коріння Варіант № 1 Вихідне положення: долоні опущені вниз, пальці розведені в сторони й напружені. Тримають руки в такому положенні, рахуючи до 5—10. Закінчити

виконувати вправу, розслабляють кисті рук, струшують руками. 33

Вправу супроводжують такими словами: Високі гарні (показують руками «дерева»), Дерева тут ростуть. А корені під землею (показують руками «корені»), їм водичку дістають. Варіант № 2 Вихідне положення: долоні опущені вниз і притиснуті одна до одної тильним боком; пальці розведені й напружені. У такому положенні кисті рук тримають кілька секунд, а потім струшують ними. Спочатку дитина слідом за дорослим кілька разів повторює позиції пальців, щоб запам’ятати їх. Потім дають такі завдання: «Замість ланцюжка робимо гачки. Замість гач¬ків — ланцюжки. Інші — так, як є».

Гру починають повільно, потім її теми прискорюють. Якщо дитина після кількох повторень не збилася, умови змі- нють на нові, складніші. Наприклад: «Замість слоника — будиночок, замість будиночка — м’ячик, замість м’ячика — слоник, а на квітку — заборона», тобто одну з позицій пальців повторювати не потрібно. Дітям 4—5 років при певному тренуванні доступна «п’ятикрокова» зміна; майбутні першокласники можуть впоратися вже із сімома змінами й самі пропонують нові фігурки та нові цікаві завдання, наприклад: «Замість будиночка — не ворушись!» Місток Середній і вказівний пальці лівої і правої руки випрямляють, розташовують паралельно. Інші пальці (великий, безіменний і мізинець) випрямляють, притуляють один до одного й тримають у такому положенні. 34

Вправу супроводжують такими словами: Над річкою із дощок Збудували ми місток, Через той місток Чоловік жене качок Звірята-музики Грає песик на баяні, Він умілий баяніст. (Діти зображують гру на баяні — перебирають пальчиками, розводячи та

зводячи зігнуті в ліктях руки.).

Баранець — на барабані, В нього є до ритму хист. (Постукування кулачками об поверхню столу в ритмі віршика.)

Сів цапок за піаніно — Вальс виконує відмінно. (Імітація гри на клавішах піаніно.) 35

Ну й музики: вищий клас! Наші оплески для вас! (Ритмічні плескання в долоні.) Чародій Щойно ножички дістав — (Діти стуляють і розводять указівний та середній пальці, решта пальчиків —

зігнуті і стулені докупи — «ножиці».) Враз я чародієм став. (Плавний змах кистями обох рук угору.) Все зроблю я вам для гри — (Рухи, що імітують роботу з «ножицями».) Птахів, вежі, прапори... (Діти кистями зображують «пташку» (великі пальці притулені один до одного, решта — стиснені і розведені в сторони), «вежу» (зігнуті в ліктях руки спираються на стіл, кінчики пальці з'єднані), «прапор» (долоні покласти ребром на стіл, великий палець відставлений, решта щільно прилягають один до одного).)

Слон та мишка Слон величезний, мов ціла гора.

(Пальці руки злегка зігнуті й розставлені («слон»).) Мишка ж, на жаль,— надзвичайно мала. (Вказівний та мізинний пальці трохи підняті й зігнуті, решта — з'єднані в пучку («мишка»).) Хоче слоном стати крихітна мишка, (Повторне зображення «слона».)

Щоб не боятися хижої кішки. (Великий і мізинний пальці підняті, решта — зігнуті й притиснені до долоні.)

Психотерапевтичні прийоми, що гармонізують роботу правої і лівої півкуль Агресивна поведінка завжди повꞌязана з відхиленням від існуючих соціальних норм, стереотипів, цінностей і очікувань. Учені виділяють психологічні, соціальні та біологічні причини відхилення у поведінці. Формування індивідуальних особливостей дитини залежить від черговості та темпів дозрівання функціональних систем головного мозку, тобто у кожної дитини є своя індивідуальна траєкторія розвитку. Основні етапи дозрівання кори великих півкуль головного мозку, формування функціональної і моторної асиметрій, інтенсивний розвиток мозолистого тіла визначаються до 6-7 років. З огляду на психофізіологічні особливості когнітивних стилів навчання дитини, можна оптимізувати розвиток пізнавальних процесів і створити передумови формування ситуації успіху в навчальній діяльності. У корекційній роботі з агресивними дітьми особливо успішні психотерапевтичні прийоми, що гармонізують роботу правої і лівої півкуль, а також розвивають між кульові звꞌязки. Комплекс №1 1. Горизонтальна вісімка. Спочатку намалюйте на дошці чи великому плакаті вісімку. Потренуйтеся намалювати вісімку в повітрі. Сядьте прямо. Щиколотку правої ноги покладіть на ліве коліно, розвернувши ногу якомога горизонтальніше. Правою рукою обхопіть нижню частину гомілки лівої ноги і за її стопу (ліву) візьміться лівою рукою, рот напіввідкрийте, язик підніміть до піднебіння. Удих слід робити через ніс на рахунок «1-2-3-4». Вправу робіть із замруженими очима. На вдиху уявіть кільце, що йде зверху праворуч і вгору (рахунок «1-2-3-4»), на вдиху – кільце, що йде зверху праворуч і вниз (рахунок «1-2-3-4»). Потім ця вісімка з рівня уявлення повинна перерости в чітку образну картину. Діти повторюють цю вправу тричі. 2. Домінуюче опускання руки. Вправа виконується вдвох стоячи. Один повільно і рівномірно піднімає праву руку до горизонтального положення (рахунок «1-2-3-4»), після чого інший опускає цю руку у три етапи: 1. Створення легкого зусилля мꞌяза руки (рахунок «1-2-34»), час – 7с. 2. Створення великого напруження (рахунок «1-2-34»), час – 7с. 3. Домінуюче опускання руки (рахунок «1-2-3-4-5-67»), час – 7с. опускання руки повторюється тричі. При цьому не можна братися за суглоби, також слід намагатися не травмувати 38

мꞌяза: вправа повинна приносити приємні враження. Ліву руку можна використовувати замість правої руки, якщо підсилюють праву півкулю. Праворукість чи ліворукість не враховується. Перехресна маріонетка (для правої півкулі). Вправа виконується стоячи. На рахунок «1-2-3-4-5-6-7» повільно і рівномірно піднімайте ліву ногу, зігнуту в коліні, до рівня стегна. Коли нога піднята до горизонтального рівня, правою рукою робіть зусилля для ноги у три етапи. Перший етап: легеньке зусилля мꞌяза ноги – 7с. Другий етап: значне посилення – 7с. Третій етап: домінуюче опускання ноги – 7с. руки при цьому зручніше прикладати трохи вище коліна. Лівою рукою можна на щось упертися чи втримати її, відставивши вбік і зігнувши в лікті. Спина повинна бути прямою. Вправа виконується тільки для лівої ноги. Діти виконують вправу тричі. Перехресна маріонетка (для лівої півкулі). Виконується так само, як і для правої, але піднімається права нога. Посилення робиться лівою, а не правою ногою. Ця вправа максимально відкриває роботу правої півкулі. Вона виконується тричі. Однобічна маріонетка. Виконується стоячи. Повільно, на рахунок «1-2-3-4-5-6-7» піднімається права нога. Посилення у три етапи створюється теж правою ногою. Спина пряма. Діти повторюють тричі. Посилення руки (без домінуючого опускання). Виконується вдвох. Один повільно і рівномірно на рахунок «1-2-3-4-5-6-7» піднімає праву руку до горизонтального положення. Інший робить посилення руки у два етапи. Перший етап: легке посилення (рахунок «1-2-3-45-6-7»). Другий етап: велике посилення (рахунок «1-2-3-4-5-6-7»). Щоб рука дитини не злітала вгору після другого посилення, партнер плавно, поступово і легко опускає його руку, а той так само плавно продовжує опускати її до кінця (рахунок «1-2-3-4-5-6-7»). Діти виконують цю вправу тричі. Комплекс №2

1. Затамуйте подих. Зробіть глибокий вдих і затамуйте подих наскільки це можливо. Можна ввести елемент змагання у групі. 2. Спільні рухи очей і язика. Висунутим з рота язиком і очима робіть спільні рухи з боку в бік, обертаючи їх по колу, по траєкторії горизонтальної вісімки. Спочатку відпрацьовуються односпрямовані рухи, потім – різноспрямовані. 3. Бідолашна голова. Зробіть повільні нахили голови до плечей, потім рухи ,що кивають. Зробіть кругові рухи головою в один бік, потім в інший. 39

4. Бити на сполох. Бігаючи по кімнаті, розмахуйте руками і голосно кричить. За командою зупиніться і розслабтеся. Можна виконувати вправу лежачі чи сидячи на підлозі. 5. Намет. Можна сидіти чи стояти, поставивши ноги на ширину плечей. Руки, зігнувши в ліктях, розташуйте на рівні грудей і зꞌєднайте пальці у вигляді намету. Увагу зосередьте на пульсації в пальцях. 6. Паралелі. Для виконання вправи пропонується аркуш цупкого паперу з намальованими на ньому чорною фарбою двома паралелями. Розташовується на відстані 20 см від очей. Необхідно протягом 45 с дивитися на центр аркуша, між паралелями, після чого погляд переведіть на світле тло. З появою постобразу очі замружте, а паралелі подумки переведіть у центр чола, після чого якийсь час дивіться на них у такому положенні. Вправу можна повторювати до трьох раз. 7. Пуантизм. Візьміть великий аркуш паперу і акварельні фарби. Використовуючи фарби, пальцями рук (без пензлика) на папері зробіть малюнки на вільну тему. Можна використовувати дзеркальне малювання двома руками одночасно. Добрі результати приносить малювання фарбами пальцями ніг.

ВИХОВНІ ЗАХОДИ Розвивальне заняття з профілактики жорстокої поведінки (для учнів початкових класів) Мета: формувати уміння оцінювати інших з позиції доброзичливості; учити поважати права інших людей. Обладнання: окуляри, сердечко – м’яка іграшка, силует дерева і листочка із твердженнями (як позитивними, так і негативними). Хід заняття Вправа «Снігова королева» Мета: допомогти дитині побачити в кожній людині позитивні риси характеру. Вихователь просить згадати казку Андерсена «Снігова королева». Діти розповідають, що в цій казці було дзеркало, відбиваючись у якому, все добре і прекрасне перетворювалося на дурне і потворне. Скільки бід накоїли уламки цього дзеркала, потрапивши в очі людям! Вихователь говорить, що в цієї казки є продовження: коли Кай і Герда виросли, вони зробили чарівні окуляри, в які, на відміну від дзеркала, можна розглянути те гарне, що є в людині. Він пропонує «приміряти ці окуляри», подивитися уважно на друзів, побачити в кожному якнайбільше гарного і розповісти про це. Вихователь перший надягає окуляри і дає зразок опису двох хлопців. Перш ніж продовжимо, мені б хотілося вам сказати, що більшість людей – дорослих і дітей доброзичливі, виховані, щирі, не злі, але є винятки з цього правила. Деякі люди поводяться з іншими людьми негідно, а дехто заподіює іншим і серйозну шкоду. Давайте визначимо все-таки, що таке добре і що таке погано. Гра «Що таке добре, що таке погано?» Якщо ви згодні, що твердження, які я прочитала – це добре, то усі плескають у долоні. Якщо вважаєте, що названі твердження – це погано, то тупотіть ногами. 1. Співчувати людині, якщо в неї лихо. 2. Бешкетувати. 3. Заздрити успіхам друга. 4. Говорити погані слова. 5. Не дозволяти кривдити себе та інших і не кривдити самому. 6. Не слухати і не виконувати вказівок вчителя. 41

7. Бити і штовхати іншу людину. 8. Бути чесним і справедливим. 9. Не виконувати своїх обіцянок. 10.Обзивати іншу людину. Вправа «Я хотів би…» Передаючи по колу сердечко, кожен учасник дає відповідь на запитання ведучого «Як ти хотів би, щоб до тебе ставилися твої однокласники?» Вправа «Доторкнися до мене ніжно» Діти стають у коло, вибирають ведучого, котрий закриває очі. Діти в колі міняються місцями. Не розмовляючи, можна доторкнутися до волосся, рук учасника і вгадати, хто це. Вправа «Дерево світу» Дітям необхідно вибрати із запропонованих листочків ті, котрі характеризують добре, щасливе, спокійне, радісне життя. Усі листочки прикріпляють до дерева.

Що таке справжня дружба Форма проведення: ділова гра. Мета: виховання добрих якостей дітей, вміння дружити і тактовно ставитися один до одного. В результаті заняття учасники зможуть:  сформулювати поняття «дружба»;  практикувати навички взаємодопомоги при вирішенні різних проблем;  отримають навички співпраці;  зрозуміють, що для вирішення багатьох проблем необхідно звернутися за допомогою до друга і вміти довіряти йому. Необхідні матеріали:  скотч і ножиці в кожну групу;  40 фігурок людей, вирізаних із кольорового паперу, однакового розміру;  кольорові олівці або фломастери;  білі аркуші паперу А-4;  шість маленьких малюнків сонця, шість маленьких малюнків бантиків, шість маленьких малюнків квітів, шість маленьких малюнків сердець і один малюнок грозової хмари. Блок: схема заняття. 1. Введення в тему з використанням метода «Займи позицію». (9хв) 42

2. Об’ява теми і очікуваних результатів. (1хв) 3. Мозковий штурм «Дружба – це…». (5хв) 4. Ігрова вправа «Знайди собі подібного». (5хв) 5. Інтерактивна вправа «Моделювання дружби». (20хв) 6. Підведення підсумків заняття. (5хв) Хід заняття. Добрий день дорогі друзі. Ми сьогодні з вами зібралися, щоб обговорити дуже цікавуі дуже потрібну тему. Тема сьогоднішнього заняття «Що таке справжня дружба?» - Як ви думаєте, про що піде мова? 1. Введення в тему з використанням метода «Займи позицію». (9хв) За допомогою цього методу учні висловлюють свою точку зору на питання, яке обговорюється. Для цього в протилежних кінцях класу вивішується два плакати. На одному написано – «Дружба в класі не потрібна», на другому – «Дружба в класі потрібна». Вед. Діти, я розвісила плакати в протилежних кінцях класу. Прочитайте їх. Ті діти, які згодні з висловом на першому плакаті «Дружба в класі не потрібна» встаньте коло цього плакату. Ті діти, які згодні з висловом на другому плакаті «Дружба в класі потрібна» встаньте коло цього плакату. Мені дуже приємно, що ви зайняли правильну позицію, вважаючи, що дружба в класі потрібна. А зараз підійдіть всі до мене і станьте в коло. Дивіться, у мене в руках маленьке пухнасте сердечко. В серці людини є тепло, любов, дружба, тому ми будемо обережно передавати його по колу, називаючи один одного ласкавим ім’ям і даруючи при цьому посмішку, ось так: «Добрий день Мариночка!» (передати іграшку і посміхнутися). Дивіться сердечко повернулося до мене, а кожен з нас отримав гарний настрій та щиру посмішку. 2. Мозковий штурм «Дружба – це…». (5хв) Як ви вважаєте, що таке дружба? Відповіді записуються на дошці. Ведучий підводить підсумки і дає визначення поняттю «дружба». Визначення записане на окремому аркуші і вивішується на дошці. (тлумачний словник сучасної української мови дає таке визначення ) Вед. – А тепер послухайте, що думають про дружбу ваші однокласники. 1уч. – Дружба – це дуже сильне і міцне людське почуття, яке притаманне кожній людині. Адже людина не може прожити у цьому світі одна, їй потрібен той, хто вмів би її вислухати, поспівчувати, розрадити, захистити. 2уч. - Друг ніколи не продасть тебе, не зрадить, не розкаже нікому твоїх таємниць. Друг – це частинка тебе самого, бо ти йому довіряєш, як і самому 43

собі. Друг скаже тобі правду, не залишить у біді, виручить зі складної ситуації. Ви з другом – ніби одне ціле. 3уч. - Тут доречне «Золоте правило поведінки», яке звучить так: «Ніколи не чини з іншими так, як не хочеш, щоб з тобою чинили». А чи не так? Ти ж ніколи не вчиниш з другом так, як не хочеш, щоб з тобою вчинив твій друг, а тому ти його не скривдиш, не обдуриш, не скажеш злого слова проти нього, не зрадиш… - Послухайте оповідання «Два товариша» Одного літнього ранку двоє друзів пішли на прогулянку до лісу. Несподівано на них вискочив великий ведмідь. Один з друзів відразу втік, заліз на дерево, а інший залишився. Хлопчик сильно злякався, ліг на землю і затаївши подих прикинувся мертвим. Ведмідь підійшов, понюхав хлопчика і пішов геть. Коли ведмідь відійшов далеко, товариш зліз з дерева і запитав: «Ну, що тобі ведмідь на вухо сказав?» Хлопчик відповів: - «Ведмідь сказав, що не може називатися другом той, хто утікаючи залишає друга у біді» - Отже, чи можна хлопчиків назвати друзями? Чому? 3. Ігрова вправа. (5хв) Для закріплення теми використовується ігрова вправа «Найди собі подібного». Крок 1. Вед. Діти, встаньте в коло. Закрийте очі і не розмовляйте один з одним. Ведучий приколює їм на спину маленькі малюнки (сонечко, бантик, квітку, серце і один малюнок грозової хмари). Крок 2. Ведучий дає завдання дітям: - Найдіть собі подібного за малюнком і займіть свої місця за столами. Розмовляти при цьому не можна. Крок 3. Діти за допомогою жестів визначаються за який стіл вони сядуть. Хто буде розмовляти, тому записується один штрафний бал. Підводиться підсумок. Визначається команда, яка краще впоралась з цим завданням. Вед. Діти подивіться, ви всі дружно сіли за свої столи, а один учень залишився. Скажіть будь-ласка, як почуває себе той, хто залишився один і без друзів? Хто візьме в свою команду учня, який залишився? Обговорення. - Яких труднощів ви зазнали під час виконання вправи? - Чи змогли би ви впоратися без допомоги і підтримки? - Діти, складіть руки в «замок», поворушіть пальчиками. Який пальчик зверху? Це ви. Вам зручно? (так). Тепер змініть положення пальчиків, щоб зверху опинився пальчик другої руки. Зручно вам? Не зовсім. Отже, іноді те, що зручно вам, не зручно іншим, - тим, хто знаходиться поруч. Про це слід постійно пам’ятати. 44

Висновок. Необхідно навчитися пристосовуватися один до одного, завжди думати про те, а чи зручно моєму товаришеві,мамі, батькові, оточуючим. І завжди поступати з людьми так, як би ти хотів, щоб поступали з тобою. 4. Моделювання дружби в класі. (20хв) Вед. Я вам зараз роздам аркуші паперу, фігурки людей, дістаньте олівці або фломастери, клей, щоб приклеювати фігурки людей. Завдання буде таким: змоделювати дружний колектив класу. Ви працюєте в групі. На роботу дається 15 хвилин. Після завершення роботи, я попрошу пояснити кожну команду, що вони змоделювали і як ви розумієте поняття «дружний колектив класу». Відповідати за команду повинен хтось один, виберіть його самі. Потім виберемо кращу модель. Оцінювати ваші роботи будемо за такими критеріями: Критерії оцінки. - Учасники змоделювали дружбу в класі; - Учасники дотримувались правила працювати дружно (за кожне порушення надається одне штрафне очко); - Учасники використали всі фігурки людей; - Якщо команда працювала шумно, їй додається одне штрафне очко; - Чітко і зрозуміло сформулювати думку команди, про те, що ви намалювали. Вед. Приступаємо до роботи. Бажаю успіху! Після закінчення роботи ведучий питає кожну команду: за якими правилами працювала ваша команда? Хто із учасників команди був самим активним і кмітливим? Огляд проектів. Кожна команда захищає свій проект. Учасники голосують за кращий. Вед. - Чи сподобалось вам працювати в даній команді? - Якій команді зразу не вдавалося працювати дружно? Чому? - Яка група добре справилась із завданням? Чому? - Яка група взагалі не справилась із завданням? Чому? - Що важливіше, працювати разом чи поодинці? - В якій групі був лідер? 5. Підведення підсумків заняття. Вед. Що ви сьогодні робили на занятті? Що ви відчували під час заняття? Взаємодія у групі допомагала чи заважала вам? Що нового про дружбу ви взнали під час роботи? Чи можна назвати ваш клас дружним?

Чесним треба бути всюди (Групова справа) Мета: вчити учнів працювати в колективі, згуртовувати його; виховувати чесність, взаємодопомогу, відповідальність за свої вчинки, навчати правил культурної поведінки. ХІД ЗАХОДУ 1. Спрямування до мети Пс. Кожна людина на землі неповторна. У кожної є риси, які вирізняють її з поміж інших. Варто поговорити про дуже важливу якість – самоповагу. Людина, наділена самоповагою, ніколи не скоїть ганебного вчинку. Якщо ти порушив якесь правило ввічливості, то викличеш в оточуючих осуд чи сміх. 2. Формування проблеми справи Пс. Сьогодні ми будемо у ролі дослідників і спробуємо поговорити про таку важливу рису людини, як чесність та її значення; порушимо проблему і проведемо дослідження, яке звучить ось так: - Чи завжди і всюди треба бути чесним? - Що означає чесне слово? 3. Формування груп Пс. Нам необхідно об'єднатись в групи (емблеми синього кольору – це перша група, червоного – друга) Групи працюють за таким планом: - Робота над висловами; - Довідкове бюро; - Розігрування проблемних ситуацій; Давайте пригадаємо правила роботи в групах:  У справі беруть участь всі учасники;  Працюємо дружно;  Говоримо відверто. 4. Робота над висловами Пс. Із запропонованих висловів оберіть ті, що характеризують чесну людину і ті, які сформульовані невірно.  Не той чесний, хто медом маже, а той – хто правду каже.  У чесної людини і слово чесне.  Умій сказати, умій змовчати.  Не вмієш дотримуватися чесного слова, не шукай винних.  Чесне слово ніколи не порушують.  Чесного красять хороші діла.  Правда нічого не означає для того, хто хитрує. 46

 Чесна людина ніколи не запізнюється.  Без правди на світі можна жити.  Чесним словом не будеш ситий. 5. Довідкове бюро. Пс. Кожна група зараз отримає картку із записаними на ній рисами характеру людини. Вам потрібно обрати тільки ті, які належать до людських чеснот. Чесний, чемний, гордий, скромний, пихатий, боягузливий, дисциплінований, крикливий, стриманий, ввічливий, щедрий, щирий, товариський, культурний, відважний, сильний, милосердний, грубий, сором'язливий. 6. Розігрування та обговорення проблемних ситуацій 1) Однокласник пропонує тобі прогуляти уроки, а за пропуски занять принести довідку від лікаря (у нього є дві довідки). Як ти вчиниш у такій ситуації? 2) Твій сусід по парті загубив ручку. У Марини така ж сама ручка. Сусід стверджує, що це його ручка. А ти знаєш, що він свою загубив. Учитель не може визначити, чия це ручка. Сусід для тебе є найкращим другом. Як вчинити у цій ситуації? 3) Ваш клас їде на екскурсію. На підлогу автобуса падають 20 гривень. Їхній господар, звісно, не бачить цього. Однокласник пропонує розділити гроші порівну і пограти у мовчанку. Чи діятимеш ти так у такій ситуації? 4) Ти обіцяв матері піти у магазин ввечері, оскільки багато уроків. Та от прийшов твій друг Петрусь та умовляє піти з ним пограти в футбол. Мамі ти давав чесне слово і, звичайно, не хочеш відмовити другові. Який вихід із такої ситуації, як тут вчинити? Як обрати правильне рішення? 5) До цього часу ми розв'язували проблеми, які часто постають перед дітьми. А зараз розглянемо ситуацію, яка склалась вже між дорослими, і, знову ж таки, - через «чесне слово». Начальник залізничної станції запитує робочого, чи той перевірив кріплення полотен залізниці. Останній відповів, що перевірив, і ще дав чесне слово, а сам весь ранок солодко спав і близько не бачив залізницю. А якраз минулої ночі порушники повикручували з рейок важкі гвинти, які були кріпленням. Яке у цьому випадку значення чесного слова? Чи слід було давати чесне слово? Підсумок - Яку людину ми назвемо чесною? - Що для тебе означає чесне слово? - Чи можна давати слово і не виконувати його? - Чи завжди варто бути чесним 47

Поради, які допоможуть педагогам надавати допомогу дітям з агресивною поведінкою. 1. Пам’ятайте, що саме на вас лежить відповідальність щодо профілактики або припинення проявів агресивної поведінки дітей в класі. Ця діяльність важлива як для тих учнів, що агресивно поводяться, так і для інших дітей в класі. В усіх випадках ви повинні реагувати на агресивні дії з серйозними наслідками, наприклад, у разі бійки між двома дітьми, що привела до безладу, змусьте дітей прибрати за собою. Якщо діти демонструють стійкі форми агресивної поведінки, дійте у рамках основних стратегій боротьби з агресивною поведінкою: стимулюйте школяра до опанування нових навичок і відмови від шкідливих звичок; обговорюйте і залучайте дітей до альтернативних способів рішення виникаючих проблем; допомагайте дітям у досягненні рішень на основі загальної згоди. 2. Розробіть індивідуальні плани щодо зміни поведінки дітей з агресивною поведінкою. Застосовуючи індивідуальні плани зміни поведінки разом із звичайними стратегіями виховання, вчителі та вихователі в змозі надати допомогу школярам, до яких неможливо знайти іншого підходу. Ці програми можуть передбачати різні види заохочень та виправних заходів, а в деяких випадках доцільно застосовувати системи конкретних нагадувань або заохочень. Корисно також налагодити регулярні контакти з сім’єю дитини для обміну інформацією, обговорення досягнутого прогресу або проблем, що виникають, і діяти спільно для ефективної допомоги дитині. 3. Продумайте систему конкретних нагадувань і заохочень для дітей, яким для зміни поведінки потрібна додаткова підтримка. Допоможіть дітям сконцентруватися на самоконтролі й аналізі соціальних наслідків зміни поведінки. Конкретні нагадування або заохочення можуть 48

бути у формі наклейок, листівок. Діти отримуватимуть їх за корисну громадську поведінку або за відсутність проявів агресивної поведінки протягом певного часу. В процесі здійснення програми конкретних нагадувань і заохочень намагайтеся звернути увагу дитини на наслідки її поведінки. Ви можете сказати: «Я навчу тебе не битися і мирно грати з іншими дітьми». 4. Для впливу на агресора розгляньте можливість використання процедури короткого «майм-ауту» як одного з виправних методів. Виправними заходами можуть стати і відмова дитині у допомозі в навчанні, і видалення її з приміщення, де вона агресивно поводиться (але не можна залишати дитину без догляду), і заборона активної діяльності на деякий час. Останній спосіб зазвичай називають «тайм-аут». Надання дитині короткого тайм-ауту у момент агресивної поведінки є дуже ефективним засобом у разі застосування його як складової частини програми, що допомагає дитині навчитися стримувати агресію. Мета цієї процедури – на короткий час ізолювати дитину від чинників, що підштовхують її до агресивної поведінки, включаючи увагу з боку дорослих і однолітків. Тайм-аут допоможе запобігти подальшому розвитку агресивних дій, приділяючи водночас агресорові мінімальну увагу. Проте не слід занадто часто застосовувати цю процедуру. 5. Забезпечте додаткову підтримку дітям з агресивною поведінкою. Дайте дитині зрозуміти, що для вас дуже важливі її почуття і потреби, що ви піклуєтеся про неї і що ви можете допомогти їй змінити поведінку. Найважливіше, що в ході реалізації плану зміни поведінки ви повинні надати дитині емоційну підтримку. Так само, як і дитина повинна зрозуміти, що насильство стосовно інших в класі неприйнятне. Вона повинна знати, що її почуття і бажання важливі, що ви піклуєтеся про неї і що вона може навчитися нових засобів вирішення своїх проблем.

Поради батькам Ніколи не займайтеся «виховною роботою» в поганому настої. Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтеся, що вона думає з цього приводу. Надайте дитині самостійності, не контролюйте кожен її крок. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього й розглядайте з дитиною її правильні й неправильні, доцільні та недоцільні кроки до мети. Не пропустіть моменту, коли досягнуто першого успіху. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, незважаючи на помилку. Виховання – це наступність дій Вихователь повинен бути вимогливим, але добрим.

Як виявити агресивну дитину Агресивні діти потребують розуміння та підтримки дорослих, тому найважливішим завданням є надання посильної та своєчасної допомоги дитині з боку дорослого. Як правило, вихователям та вчителям неважко визначити, хто з дітей має підвищений рівень агресивності. Однак у суперечливих випадках можна скористатися критеріями визначення агресивності, які розробили американські психологи М. Алворд та I. Вейкер.

Критерії агресивності (схема спостереження за дитиною) Дитина часто: Втрачає контроль над собою. Сперечається, свариться з дорослими. Відмовляється дотримуватись правил. Навмисно дратує людей. Звинувачує інших у своїх помилках. Сердиться та відмовляється зробити що-небудь. Заздрить, мстить. Бурхливо реагує на різні дії дітей та дорослих, які дратують її. Припустити, що дитина агресивна, можна лише в тому випадку, коли впродовж 6 місяців у її поведінці проявлялися не менше чотирьох із восьми перелічених ознак. Дитина, у поведінці якої спостерігається велика кількість ознак агресивності потребує допомоги спеціаліста — психолога або лікаря. З метою виявлення агресивності дитини молодшого віку можна також використати анкету для батьків (ї\ П. Лаврентьєва, Т.. М. Титаренко). Анкета для батьків Інструкція. Батькам пропонують відповісти на 20 запитань-тверджень. Позитивну відповідь оцінюють в 1 бал. Підраховують підсумкову суму балів, за якою роблять висновок про рівень агресивності дитини. Шкала оцінок. Підвищений рівень агресивності — 16—20 балів. Високий рівень агресивності — 11 —15 балів. Середній рівень агресивності — 6—10 балів. Слабкий рівень агресивності — 1—5 балів. 51

Інструкція для батьків: «Шановні батьки, будь ласка, дайте відповіді на запитання, що стосуються поведінки ваших дітей». 1.

Часом здається, що в дитині оселився злий дух. а) Так. б) Ні.

Дитина не може змовчати, коли чимось незадоволена. а) Так. б) Ні.

3. Коли хтось заподіює дитині зло, вона обов’язково прагне відплатити тим самим. а) Так. б) Ні. 4.

Іноді дитині без будь-якої причини хочеться вилаятися, а) Так. б) Ні.

5. Буває так, що дитина із задоволенням ламає іграшки, щось б’є, трощить. а) Так. б) Ні. 6. Іноді дитина так наполягає на чомусь, що в тих, хто її оточує, може увірватися терпець. а) Так. б) Ні. 7.

Дитина не проти подражнити тварин, а) Так. б) Ні.

Переспорити дитину важко, а) Так. б) Ні.

Дитина дуже сердиться, коли вважає, що хтось із неї кепкує.

а) Так. б) Ні. 10. Іноді дитину охоплює бажання зробити щось погане, шокуючи тих, хто її оточує, а) Так. б) Ні. 11. У відповідь на звичайні розпорядження намагається зробити все навпаки. а) Так. б) Ні. 12.

Часто бурчить, мов старий дідусь чи бабуся, а) Так. б) Ні.

13.

Вважає себе самостійною та рішучою, а) Так. б) Ні.

14.

Полюбляє бути першою, командувати, керувати іншими, а) Так. б) Ні.

15. Невдачі викликають у дитини сильне роздратування, бажання знайти винуватих. а) Так. б) Ні. 52

16.

Легко вступає у сварку або бійку, а) Так. б) Ні.

17.

Прагне спілкуватися з молодшими та фізично слабшими дітьми.

а) Так. б) Ні. 18.

У дитини часто бувають напади сумної дратівливості, а) Так. б) Ні.

19.

Не зважає на однолітків, не поступається, нічим не ділиться.

а) Так. б) Ні. 20.

Упевнена, що будь-яке завдання виконає найкраще, а) Так. б) Ні. Структуроване спостереження

Мета: виявити схильність до агресивної поведінки в дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Обладнання: перелік фрагментів — фіксованих форм поведінки, у даному разі агресивної. Інструкція. У відповідях необхідно позначити « г» — «Так», або «--» — «Ні», Кожен « + » оцінюється 1 балом, «-» — 0 балів. Шкала оцінювання. Підвищений рівень агресивності агресивності — 10—14 балів.

—

15—18

балів,

Високий

рівень

Середній рівень агресивності — б—9 балів. Слабкий рівень агресивності — 0—5 балів. Фрагменти. 1. Розсерджена «впадає у лють». 2. Тримається подалі від дорослих, навіть тоді, коли чимось обурена або винувата. 3.

Поводиться немовби «насторожений звір».

Постійно вимагає допомоги та контролю з боку дорослого.

Розповідає фантастичні, вигадані історії з елементами насильства.

У відповідь на привітання проявляє злість або підозрілість.

Псує суспільну та особисту власність. 53

Негативно ставиться до зауважень.

Раз чи два була помічена в крадіжці солодощів, цінних речей.

10.

«Дикий погляд». Дивиться спідлоба.

11.

Дуже неслухняна, недисциплінована.

12.

Кричить, погрожує, ображає.

13.

Поводиться непристойно.

14.

«Удає із себе героя», особливо коли їй роблять зауваження.

15.

Копіює хуліганські вчинки інших.

16.

Ховає чи знищує речі, які належать іншим.

17.

Чіпляється до слабших.

18.

Б’ється невідповідним чином. Тест «Неіснуюча тварина»

Ця методика дозволяє виявити різноманітні особистісні особливості дітей. Інструкція. Перед дитиною кладуть аркуш паперу (горизонтально) і кажуть: «Я хочу подивитися, як ти вмієш вигадувати, уявляти. Придумай і намалюй тварину, якої насправді не існує, ніколи не було та яку ще ніхто ніколи не вигадував — якої немає ані в книжках, ані в казках, ані в мультиках». Коли дитина закінчить малювати, їй пропонують вигадати назву тварині. Назву тварини записують. Після цього психолог говорить: «А тепер розкажи про те, як ця тварина живе» . Розповідь дитини фіксують (по можливості дослівно). Потім, якщо в розповіді відсутні від повідні відомості, дитині ставлять такі додаткові запитання: • Що вона їсть? • Де живе? • Чим вона зазвичай займається? • Що полюбляє робити найбільше? • Що вона найдужче не любить? • Вона живе сама чи разом із кимось? • Чи є в неї друзі? Хто вони? • Чи є в неї вороги? Хто? Чому вони її вороги? • Чи є щось таке, чого вона боїться, чи вона взагалі нічого не боїться? • Якого вона розміру? Після цього дитині пропонують уявити, що ця тварина зустріла 54

чарівника, який готовий виконати будь-які три її бажання, та запитують, якими могли б бути ці бажання* Усі відповіді дитини записують до протоколу, по можливості дослівно. Обробка результатів Передусім, корисно оцінити спосіб побудови образу, який характеризує тип уявлення та мислення дитини, її підхід до творчого завдання. При низькому рівні зображувальної техніки спосіб побудови образу більше відображається в назві тварини, ніж у її зовнішньому вигляді. Спосіб побудови образу Найбільш низький («нульовий») рівень — не зображення реальної тварини (зайця, собаки, крокодила, людини тощо). Для дітей шестирічного віку такий спосіб зображення є свідченням низького рівня розвитку уяви, але не ознакою відхилення від норми. Для дітей більш старшого віку де є показником відхилень або в розумовому, або в емоційному розвитку. До подібного способу побудови образу призводить підвищення рівня тривоги: дитина боїться відійти від реальності та дозволити собі фантазування. Дещо вищий варіант, який так само належить до цього ж таки рівня, — це зображення тварин, які існували колись або запозичені з літератури чи кіно (динозавр, дракон, Змій Горинич). Цей варіант свідчить про бідну уяву та є типовим для дітей з низьким загальнокультурним рівнем. Перший рівень - - конструювання, збирання нової істоти з деталей реальних тварин (наприклад, голова людини, тіло ведмедя, вуха зайця, пташиний хвіст), Найчастіше конструкція відображається також .у назві: «людиноведмезаєць». Такий спосіб характерний для раціоналістичного підходу до завдання. Це не є ознакою психічних відхилень, а лише свідчить про низьку творчу спрямованість, про «виконавчу», а не творчу настанову. У молодшому шкільному віці (приблизно до 8 років) така настанова є найбільш типовою. При такому підході до створення образу, подальше оцінювання .визначається кількістю прототипів та ступенем їхньої різноманітності. Другий рівень — створення цілісного образу нової неіснуючої тварини згідно із загальною схемою тварини, але без застосування деталей конкретних тварин (хоча результат може нагадувати дракона 55

або ще когось). Така тварина має голову з очима та ротом, тулуб, кінцівки (ноги, руки, крила, щупальця). Назва в цьому випадку не має вказівок на прототипи, але іноді може бути утворена так, як утворені назви реальних тварин («бубозавр», «шапкоїд»). Цей тип образу характерний для художньо-емоційного підходу до творчого завдання. Чим менше створена істота схожа на щось реально існуюче (в природі чи культурі), тим вище оцінюється рівень уяви. Третій рівень — створення абсолютно оригінальної істоти (яка не нагадує звичайних тварин та не створена за стандартною схемою: голова з очима й ротом, тулуб, кінцівки). Цей спосіб характеризує творчий склад особистості. Він можливий у дитини як з переважно раціоналістичним, так і з переважно художнім підходом до дійсності, якщо тільки вона має реальні творчі можливості. У дітей, яким іще не виповнилося 9—10 років, такий спосіб створення образу зустрічається доволі рідко. При творчому підході до завдання рівень уяви оцінюють за ступенем природності створеної істоти, за ступенем відповідності між її зовнішнім виглядом та описом способу життя. Якщо зображення занадто химерне, зазвичай це є ознакою не стільки творчості та оригінальності, скільки прагнення продемонструвати оточенню свою несхожість на інших. Опис способу життя неіснуючої тварини дає додаткову інформацію про інтелектуальний розвиток дитини. Головним показником є логічність опису малюнка. Усі зображені органи мають виконувати якісь функції. Проте іноді невідповідність між малюнком та описом способу життя пояснюється не порушеннями логіки, а емоційними причинами (див. нижче). Показники страхів, тривожності, боязні агресії Проявом тривоги є занадто велика кількість очей, вух та інших органів чуття (наприклад локатори чи антени), які повинні слідкувати за світом, щоб не проґавити небезпеку чи загрозу. Відповідна тематика відображається також в описі способу життя. Ознакою тривожності є опис різних способів запобігання можливій небезпеці (напад хижаків, стихійне лихо, холод, спека, нестача їжі). Страхи проявляються у затемненні очей. На виявлення страхів спрямоване запитання про те, чи боїться тварина чого-небудь. Вказівка на боязнь того, чого дійсно бояться тварини (хижаків, вогню, людини), не є ознакою страхів. Такими ознаками є: 56

• опис страхів, нетипових для тварин, але характерних для дітей (темряви, висоти, змій, комах); • занадто довгий список страхів тварини (навіть якщо кожний із них є звичайним у тваринному житті); • ствердження про повну безбоязність тварини не є ознакою наявності страхів або їхньої відсутності (але найчастіше зустрічається в дітей, які мають страхи). Особливу групу становлять ознаки, які характеризують боязнь агресії, що є притаманною при підвищеному рівні тривожності. До таких ознак належать будь-які захисні аксесуари: панцир, щит, голки (як у їжака), луска, броня, дуже товста шкіра (описується у розповіді). Для боязні агресії дуже характерний гігантський розмір тварини. Якщо дитина намагається зробити свою тварину якнайбільшою, щоб вона нікого не боялася, але разом із цим головне в її житті — захищатися від хижаків, то це є ознакою боязні агресії. При боязні агресії в описі способу життя часто відзначається складнодоступність помешкання («живе в печері, куди ніхто не може пробратися»). На виявлення боязні агресії спрямоване запитання про те, чи має тварина ворогів. Нормальною є невелика кількість ворогів. Повне заперечення наявності ворогів, так само як і їхній довгий розгорнутий перелік, — ознаки боязні агресії. Показники демонстративності Демонстративність у малюнку виявляється у прикрасах, вишуканості. Це може бути якийсь візерунок на шкірі тварини, очі з довгими віями, стрічечки. У розповіді про тварину часто підкреслюється її краса (особливо у дівчаток) або її незвичайність та перевага над іншими істотами. При низькій соціалізованості дитини (особливо при наближенні до підліткового віку) демонстративність іноді проявляється у формах негативізму, протесту (наприклад тварина палить або взагалі зображена у формі пляшки чи чарки). У таких випадках асоціальна тематика зазвичай є в розповіді про спосіб життя тварини. Показники агресивності Тест «Неіснуюча тварина» якнайкраще віддзеркалює прояви агресивності. Це будь-які знаряддя нападу — роги, кігті, ікла, жало. Зображення зубів відображає схильність до вербальної агресії. Іноді тварина має людську зброю — гармату, лазер, спис, лук. Будь-які гострі нарости, які 57

сама дитина не визначає як зброю нападу, але які створюють відповідне враження у глядача, також є показниками агресивності. Навпаки, зброя, непридатна для бійки (наприклад загнуті всередину або тупі роги), є проявом не власної агресивності, а боязні агресії та спроби захиститися від неї (як правило, невдалої), Для виявлення агресивності та визначення її форм важливий зовнішній вигляд тварини, безпосереднє враження від малюнка: яка вона на малюнку — страшна, зла чи зовсім не страшна; лякає чи холоднокровно вбиває: нападає та з’їдає чи лякає Іноді буває досить складно розрізнити за малюнком прояв власної агресивності дитини та дуже вираженої боязні агресії. Часто ця відмінність проявляється у розповіді, за якою можна визначити, чи ідентифікується дитина із зображеною нею істотою, кого проектує вона в розповіді — себе, чи образ ворога. В останньому випадку діти часто виказують себе. Так, після розповіді про страшну силу тварини раптово проявляється реальне «Я»: «А я її зовсім не боюся! Я її все одно здолаю!». У ряді випадків боязнь агресії викликає появу власної агресивності, яку сама дитина сприймає як захисну, але яка не завжди є такою в реальному житті та поведінці. Буває так, що дитина починає захищатися превентивно» не дочекавшись нападу (який, можливо, взагалі не входив у наміри того, кого вона вважає своїм супротивником). Показники побутової зорієнтованості Зорієнтованість дитини в реальності проявляється в тому, чи є у тварини все, що необхідно для життя (передусім можливість харчуватися та пересуватися). У розповіді про спосіб життя тварини слабке побутове орієнтування проявляється у відсутності відомостей про харчування та про місце проживання (коли ці відомості повідомляються тільки у відповідь на пряме запитання). Показники, що характеризують самооцінку та систему цінностей Для характеристики самооцінки та системи цінностей найбільш інформативними є відповіді на запитання про бажання, які загадала б неіснуюча тварина. У більшості випадків у відповідях на це запитання проявляється пряма проекція, тобто їх можна розглядати як такі, що стосуються самої дитини. Якщо дитина відчуває себе дещо неповноцінною, то характерними будуть відповіді на зразок «стати гарнішим», «щоб було 58

багато друзів», «стати людиною». Будь-які згадки про «матеріальне становище» тварини (мати багато їжі, добротний будинок, купу грошей) є показником значущості матеріальних цінностей. Відповіді на зразок «щоб на землі був мир», «щоб ніхто не хворів» свідчать тільки про прагнення дитини справити хороше враження на того, хто перевіряє (це прагнення типове для добре соціалізованих дітей). Показники, що характеризують сферу спілкування Про високу (зазвичай, недостатньо задоволену) потребує у спілкуванні свідчить людиноподібність зображеної тварини. Для підлітків це нормальне явище: цьому віковому періоду притаманна надзвичайно висока потреба в спілкуванні. У молодшому шкільному віці подібне підвищення потреби в спілкуванні — відносно рідка індивідуальна особливість. Іноді це є показником «дострокового» вступу в підліткову кризу. Якщо фігура нагадує швидше робота, ніж людину, це — більш яскравий прояв того, що потреба в спілкуванні не задоволена. Механістичність або машиноподібність тварини є показником інтровертності, а у випадках особливої вираженості — аутизації та тенденції до уникання соціальних контактів. У нормі тварина не має коліс, підставки чи прямокутного корпуса. Особливості спілкування може виявити розповідь про спосіб життя тварини. Велике значення має опис місця, де вона мешкає. При цьому часто прямо проявляється відчуття самотності, Про нього свідчать такі вказівки місця проживання, як «під землею», «у печері», «у космосі», «на іншій планеті» (якщо не описуються інші істоти, які живуть на цій планеті). На виявлення особливостей сфери спілкування спрямовані запитання про те, з ким живе вигадана тварина та чи є у неї друзі. Як правило, у відповідях на ці запитання виявляється пряма проекція, тобто дитина прямо розкриває своє уявлення про себе. Це правило має два винятки. По-перше, його не застосовують у тому разі, коли в розповіді взагалі відсутня ідентифікація із зображуваною твариною (див. вище, в описі ознак агресивності). По-друге, не слід розглядати як пряму проекцію ствердження про те, що тварина «товаришує з усіма» або що «у неї дуже багато друзів», але без конкретизації того, що це за друзі. Такі ствердження зазвичай свідчать про високу, але незадоволену потребу в спілкуванні.

Показники зацікавленості сексуальною сферою Про зацікавленість сексуальною сферою свідчить зображення статевих органів, жіночих грудей, незалежно від того, як вони називаються та чи називаються взагалі (наприклад якщо про зображення, яке за формою та місцем розташування відповідає жіночим грудям, сказано, що це «випуклі очі на тілі», то це не змінює його значення як сексуального символу; однак у цьому разі важливо, щоб психолог не нав’язував дитині свої власні проекції). Як сексуальну символіку розглядають також хвіст (особливо коли він має відповідну форму), вим’я, надмірну волохатість тварини. Підвищений інтерес до сексуальної сфери може проявлятися також у докладній розповіді про народження дитинчат та взагалі в підкресленні теми розмноження (особливо якщо в розповіді про тварину ця тема передує темі харчування та місця проживання). Вказівка на безстатеві форми розмноження (поділ), як правило, свідчить про напружене та внутрішньо конфліктне ставлення до сексуальної сфери. Інтерес до сексуальної сфери природний для підлітків. Тим часом, коли він у вираженій формі проявляється в молодшому шкільному віці, бажано з’ясувати його джерело. Наприклад, якщо на проблемі дітонародження зосереджується увага дитини, у якої нещодавно народилися (або невдовзі повинні народитися) брат чи сестра, то таке зосередження є нормальним і не повинне викликати занепокоєння. Однак навіть у цьому разі занадто груба сексуальна символіка свідчить про напруженість даної сфери для дитини. Дуже важливо зрозуміти причини високого сексуального інтересу тоді, коли вони не мають біографічної основи. Модифікації тесту Розенцвейга Цей тест використовують для оцінки ступеня розвинутості в людини такої риси особистості, як «агресивність» (не викликана об’єктивними обставинами та необхідністю тенденція ворожо реагувати на більшість висловлювань, дій та вчинків інших людей). Агресивність — це риса особистості, яка проявляється в більш чи менш постійному ворожому ставленні людини до людини, тварин та природи, матеріальної культури, схильність до їхнього руйнування та неспровокованих агресивних дій. У цьому тесті, основою якого є відомий тест Розенцвейга, піддослідний отримує 24 малюнки. Вони всі різні. На цих малюнках представлені люди в різних емоційних, близьких до стресових і таких, що викликають фрустрацію, ситуаціях. Спільним для всіх малюнків, які використовують у 60

тесті, є те, що одна людина в них проявляє стосовно іншої такі дії, які цією другою людиною можуть бути сприйняті по- різному: як агресивні, усвідомлено образливі або випадкові, здійснені ненавмисно, без усвідомленого бажання завдати шкоди іншій людині або принизити її. Учені-психологи вважають, що індивід з достатньо розвиненою рисою характеру «агресивність» на більшість дій подібного роду з боку людей, які його оточують, буде відповідати агресією навіть тоді, коли дія іншої людини не викликана прагненням завдати шкоди. Індивід, у якого особистісна риса агресивності виражена слабко, на подібні ситуації буде реагувати по-іншому: дружньо, намагатиметься уникнути напруження, заспокоїтися, не надавати значення цьому випадку. Варіант тесту для дітей молодшого шкільного віку На малюнках зображено двоє або більше людей, які розмовляють (розмова триває). Ці малюнки по черзі пропонують дитині з проханням закінчити розмову. Вважають, що, «відповідаючи за іншого», дитина легше, достовірніше висловить свою думку та проявить типові для неї реакції виходу з конфліктних ситуацій. (Додаток 1.) Інструкція: «Я буду показувати тобі малюнки, на яких зображені люди у певних ситуаціях. Людина зліва щось каже, її слова написані вгорі у квадраті. Уяви, що їй може відповісти інша людина. Ти маєш бути серйозним і не жартувати. Обміркуй ситуацію і дай швиденько відповідь». Кожну з відповідей оцінюють згідно з теорією Розенцвейга за двома критеріями: за спрямованістю реакції (агресії) та за типом реакції. За спрямованістю реакції виокремлюють: 1. Реакція спрямована на живе або неживе оточення, засуджується зовнішня причина фрустрації, підкреслюються характеристики ситуації, іноді розв’язання ситуації вимагають від іншого суб’єкта. 2. Реакція спрямована на самого себе, з прийняттям провини чи відповідальності за виправлення ситуації, що виникла. Ситуація не підлягає засудженню. Дитина приймає її як сприятливу для себе. 3. Фруструючу ситуацію розглядають як щось незначне або таке, чого неможливо уникнути, але можна подолати з часом; звинувачення себе чи інших відсутнє.

Типи реакцій 1. У відповіді виділяється перешкода. Перешкоди акцентуються незалежно від того, розглядаються вони як сприятливі, несприятливі чи незначні. 2. У відповіді робиться акцент на самозахист. Відповідь у формі негативної оцінки чиєїсь поведінки, заперечення власної провини, ухилення від осуду спрямовані на захист власного «Я», відповідальність нікому не приписується. 3. У відповіді відзначається задоволення потреби. Постійна потреба знайти конструктивне розв’язання конфліктної ситуації у формі або вимоги допомогти від інших людей, або взяття на себе обов’язку розв’язати ситуацію, або впевненості в тому, що час та хід подій приведуть до її розв’язання. Кожну відповідь оцінюють за двома критеріями. Таким чином, цей тест допоможе зрозуміти стиль поведінки, характерний для дитини в складних ситуаціях. Це можна визначити, підрахувавши, до якої спрямованості та типу належить більшість реакцій дитини. Тест допоможе визначити й проблеми дитини в спілкуванні. Можливі дев’ять варіантів поєднання типів та спрямованості реакцій. (їх позначають цифрами: перша цифра — спрямованість реакції, друга — її тип). Під час інтерпретації аналізують усі відповіді дитини. Для кожного типу відповідей підкреслюють кількість. Реакції, що мають кількісну перевагу, уважають найбільш типовими для дитини. 1-1: Дитина вбачає усі причини своїх невдач у зовнішніх обставинах. Вона не може сама розв’язати конфліктні ситуації і вимагає цього від інших людей. Унаслідок цього такій дитині притаманні підвищена конфліктність та агресивність. Перегодом ці риси можуть розвинутися ще дужче й акцентуватися. 1-2: Яскраво виражений захист свого «Я». Відповідальність за те, що сталося, зазвичай ні на кого не покладається. Дитина, найімовірніше, має підвищену самооцінку. 1-3: Яскраво виражене бажання розв’язати конфліктні ситуації, але відповідальність за це покладається на інших людей. Складних проблем у спілкуванні дитина не має. 62

2-1: Акцентується складність ситуації. Відповідальність за розв’язання конфліктних ситуацій дитина зазвичай бере на себе. Це непогано, але до певної межі, тому що в певний момент може скластися ситуація, коли бажання дитини не збігатимуться з її можливостями. 2-2: Дитина схильна звинувачувати себе через виниклий конфлікт, але на словах при цьому можливий яскраво виражений самозахист, Така невідповідність може викликати нестійке емоційне реагування. 2-3: Дитина впевнена, що здатна самостійно розв’язати виниклі конфлікти конструктивним шляхом. 3-1: Акцентується неможливість подолання ситуації. Це хвилює дитину, 3-2: Засудження ситуації, яскраво виражений захист свого «Я». Можливо, є порушення самооцінки. Дитина не вміє конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації. 3-3: Дитина впевнена, що конфлікт можна розв’язати. Особливих проблем у спілкуванні вона не має.

Додаток №1

Список використаних джерел 1. Атемасова О.А. Агресивна дитина: як їй допомогти?. – К.: Ранок, 2010. – 173 с. 2. Бех І.Д. Виховання особистості. – К.: Либідь, 2006. – 273с. 3. Мартиненко О.А. . Як навчити вашу дитину спілкуватися і дружити. – К.: Ранок, 2009. – 127 с. 4. Северина Л.В. Особливості розвитку і виховання дитини у 7-10 років. – Х.: Торсінг, 2003. – 62 с. 5. Сиротюк А.Л. Коррекция обучения и розвития школьников. – М.: Сера, 2005. 6. Стід К. 10 помилок добрих батьків: як їх уникнути. – Л.: Свічадо, 2013. – 167 с. 7. Сосновська Н. Профілактика агресивної поведінки// Психолог. – 2013. - №9. С. 24-28 8. Юрчак В. Формування культури поведінки // Початкове навчання та виховання. – 2012. - №2-3. С. 8-19

Зміст 1. Передмова …………………………………………...………….. 3 2. Ігри та вправи…….. …………………………………...……..…. 5 3. Виховні заходи ………………………………………...………..

4. Поради, які допоможуть педагогам надавати допомогу дітям з агресивною поведінкою………...…………………………….. 47 5. Поради батькам………………….……………………………… 49 6. Як виявити агресивну дитину (тести, проективні методики)... 50 7. Додатки…………………………………………………………... 63 8. Список використаних джерел …………………………………. 74