Маланчук А.І.

А. І. Маланчук Кам’янець-Подільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 Формування екологічної культури молодших школярів як засіб індивідуального розвитку учнів початкової школи Людина була і завжди залишиться сином природи, і те, що ріднить її з природою повинно використовуватися для її залучення до багатства її духовної культури. В.О. Сухомлинський Вступ Екологічні проблеми носять глобальний характер і зачіпають все людство. На сучасному етапі розвитку суспільства питання екологічного виховання набуває особливого значення. Головна причина цього – тотальна екологічна безвідповідальність. Науково-технічний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, зумовив появу великої кількості шкідливих речовин, побутових і виробничих відходів, що суттєво забруднюють і руйнують навколишнє середовище, викликають незворотні зміни в біосфері Землі. Спеціалісти стверджують, що в останні десятиліття планета Земля «працює на межі» своїх біологічних можливостей щодо підтримки життєдіяльності людства. Екологічні проблеми, з одного боку, є наслідком науково-технічного розвитку людства, а з другого – вони інтенсивно впливають на економічне становище в тій чи іншій країні або її регіоні і, що найголовніше, на менталітет суспільства. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація і економічне становище взаємопов’язані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будьякої держави, а й людського суспільства в цілому. Багаторічний досвід педагогічної роботи дає змогу стверджувати, що «взаємозв’язок освіти, культури й економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль у нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення». Крім того, виявилося, що «вирішити екологічні проблеми тільки на основі законодавчої бази або за допомогою економічних підходів швидко не вдається». У зв'язку з цим необхідно посилити і більше приділяти уваги екологічному вихованню в сучасній школі вже з перших років виховання дітей.

1

Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи. Всебічна, далеко неблагополучна, взаємодія суспільства і природного середовища поставила перед сучасною школою завдання формування у дітей відповідального ставлення до природи. Педагоги та батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. І чим раніше починається робота по екологічному вихованню учнів, тим більшим буде її педагогічна результативність. При цьому в тісному взаємозв'язку повинні виступати всі форми і види навчальної та позакласної діяльності дітей [1, 8.]. Дітям молодшого шкільного віку властиво унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливості формування у них надійних основ відповідального ставлення до природи. Всі навчальні предмети початкової школи покликані вносити свій внесок у формування екологічної відповідальності дітей. Індивідуальний аналіз підручників підтверджує, що передумови для цього є. Однак не можна сказати, що проблема розділення функцій і взаємодії навчальних предметів з метою екологічної освіти вирішена. При різних підходах до змісту курсу з'являється можливість ввести дітей у коло реальних екологічних проблем. «Екологізація» курсу не повинна обмежитися тільки оновленням його змісту. У відповідній модернізації потребують методи, прийоми, засоби навчання. Важливе місце можуть зайняти рольові ігри, навчальні дискусії, наукові екскурсії та інші методи роботи. Однак радикальна зміна ситуації може відбутися в результаті впровадження нових методик, програм, навчальних посібників. Велику спадщину в галузі виховання дітей навколишнім середовищем залишив нам видатний педагог В.О. Сухомлинський. Він надавав особливого значення впливу природи на моральний розвиток дитини, керуючись постулатом: «Людина, яка любить природу, не може бути поганою». На його думку, природа лежить в основі дитячого мислення, почуттів, творчості. Він неодноразово зазначав, що сама природа не виховує, а активно впливає тільки на взаємодію з нею. Щоб дитина навчилася розуміти природу, відчувати її красу, потрібно прищеплювати їй цю якість з раннього дитинства. Слід зазначити, що педагогічна наука має значний доробок щодо екологічного виховання школярів. Теоретичні засади екологічного виховання (принципи, джерела) розглядаються у дослідженнях В. С. Крисоченка, Д. І. Струпнікової, Л. М. Гоша, 2

А. Н. Захлєбного та ін. Проблема екологічної освіти молодших школярів висвітлювалась у працях Н. О. Пустовіта, А. М. Кмеця, Н. В. Жука. Однак особливості формування екологічної культури молодших школярів ще остаточно не визначені. Можна зробити висновок, що посилення екологічного виховання залишається проблемою номер один у педагогічній дійсності школи [1, 2, 4, 9.]. Основна частина Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи. Екологічне виховання – це систематична педагогічна діяльність спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку в учнів основ екологічної культури. Самою природою обумовлено соціальне призначення дитинства – адаптація дитини до природи і суспільства, здатність брати відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом. Початкова школа дає можливість сформувати пізнавальний потенціал екологічних знань для подальшої бази вивчення природничоматематичного циклу, виховувати особистість, яка усвідомлює місце людини у довкіллі, через ознайомлення з рослинним і тваринним світом, розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей у природі, вивчення та дослідження куточків рідного краю. Зміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень: а) світ природи – середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена в збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі; б) розуміння наслідків тих чи інших дій людини в природі; в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за збереження, спонукає до природоохоронної діяльності; г) осмислення екологічних явищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації розумної взаємодії з нею. Екологічна освіта – порівняно нова галузь педагогічної теорії і практики. Вона має забезпечувати

реалізацію

принципових

загально-дидактичних

положень,

таких

як

системність і систематичність, наступність і неперервність, гуманізація і науковість тощо.

3

Необхідність реалізації цих принципів посилює інтегрувальну функцію навчальних предметів початкової школи. На цьому етапі навчальної діяльності необхідно дати початкові уявлення та знання про природу і людину як основу екологічної культури та створити умови для аналізу природного довкілля [3]. Поступово визначаються освітні та виховні завдання [1-3.]: •

поглибити і розширити екологічні знання;

•

прищепити початкові екологічні навички та вміння - поведінкові, пізнавальні,

перетворюючі; •

розвинути пізнавальну, творчу, громадську активність школярів у ході

екологічної діяльності; •

сформувати (виховати) почуття дбайливого ставлення до природи;

Розв’язання цих завдань можливе безпосередньо на уроках природознавства та в позаурочний час. Тому вчитель має чітко визначати місце, призначення та перспективу кожного уроку, його зв’язок з іншими уроками курсу «Я і Україна». Організовуючи процес вивчення навколишнього середовища – світу природи і людини, педагог має дібрати методи і форми, які стимулюватимуть навчальну діяльність, робитимуть її творчою, бажаною і цікавою для кожної дитини. Інструментом для залучення учнів до пізнавальної діяльності є завдання-запитання, вправи, проекти, ігри, вікторини, творчі завдання, загадки екологічного змісту. Значну роль в екологічній освіті молодших школярів відіграють і позакласні заняття: екскурсії, турпоходи, КВК, свята на екологічну тематику. Плануючи процес екологічного виховання на уроках та виховних заходах враховувалась необхідність наступних дій: • визначення місця і функцій процесу екологічного виховання у структурі уроку; • передбачення методичних та практичних труднощів, які можуть виникнути у позаурочний час; • визначення змісту, обсягу та форм екологічно спрямованих завдань; • планування процесу екологічного виховання через подачу навчальних завдань екологічного спрямування невеликими, логічно завершеними частинами; • підбір наочного дидактичного матеріалу. З метою формування екологічної культури молодших школярів засобами навчального матеріалу були підібрані такі завдання: Екологічні бесіди:  Ми діти планети Земля;  Ліси – легені планети; 4

 Водойми рідного краю, їх стан та охорона;  Допомога меншин нашим друзям;  Маленькі люди великі справи;  Бджілка – трудівниця;  Людина частина природи;  Земля наша годувальниця.  Конкурс загадок про природу. Гра-подорож «Медобори – природний заповідник» Просвітительська робота.

• Розв’язання екологічних задач.

• Вірші і твори про природу.

• Читання художньої літератури про природу.

• Конкурс екологічного малюнка і плаката.

• Творчі завдання з екології. Практичні заходи • Операція «Первоцвіт», «Мурашник», «Чисте місто».

• Заготівля кормів для птахів.

• Виготовлення годівничок та шпаківень.

• Озеленення класу, школи, вулиці, двору. Дослідницька робота – Вирощування декоративних помідорів в зимовий період на підвіконні. Висновки Отже, формування екологічної культури учнів буде більш раціональним і продуктивним

за

умови

оптимального

використання

різноманітних

завдань,

ігор

екологічного спрямування, на прикладі проведених уроків, бесід з вчителями, спостережень навчально-виховного процесу. Таким чином, як показали результати педагогічного експерименту, якісні зміни освіти починаються з формування нового погляду вчителя на своє місце і роль у навчальному процесі, нового ставлення до учня. Емоційний комфорт, набуття нового особистісного досвіду людських стосунків, що ґрунтуються на само- і взаємоприйнятті та підтримці, цінність розвитку і саморозвитку – всі ці завдання освіти стосуються не тільки учнів, а й учителів. Професійні завдання педагога, що займається екологічною освітою, потребують нового ставлення до самого себе.

5

Використана література 1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань. Підручник. – К.: Либідь, 1996. – 288 с.

2. Ващенко Н. І. З досвіду екологічного виховання молодших школярів // Початкова школа. – 1990. – №8. – С. 40–44.

3. Виховуємо екологічну культуру // Початкова освіта. – 2004. – №14. – С. 2.

4. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 42–45.

5. Глухова Н. Емоційне спілкування дитини з природою як умова творчого осягнення світу // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 16–19.

6. Екологічне виховання в початковій школі / Упоряд.: І. Васильченко, О. Кондратюк. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2005. – 128 с.

7. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. – 1998. – №8. – С. 40– 43.

8. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів у педагогічній спадщині В. Сухомлинського // Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка: Педагогіка. – Тернопіль. – 2002. – Вип. 5. – С. 56–59.

9. Ковальчук І. Виховання екологічної свідомості // Початкова школа. – 1999. – №10. – С.

13–17.

10. Колесник М. О. Форми, засоби та методи екологічного виховання учнів // Екологічний вісник. – 2006. – С. 80–85.

6