КУЛЬТРЕВАНШ by Kult Revansh

ЗМIСТ КУЛЬТ ШЕФ-РЕДА Роман Скиба. Культпривіт, громадяни! - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 1 КУЛЬТ ПОДIЇ Лариса Радченко, Альбіна Позднякова. Форум з майонезом - - - - - -2 Гафійка. Гогольфест 2009: фестиваль невчасного мистецтва - - - - 6 Дарця Рапан. Скільки стукнуло Скибі - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 10 БУКОГЛЯДИНИ Неозброєним оком Ганна Бук презентує - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 12 Озброєним оком Галина Романенко. Клон двох тонн?- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 15 Маріанна Кіяновська. Крілик з капелюха - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -16 ЗАЕКРАННЯ Ірина Дементьєва. Ігри карми, або Фартовий по-індійськи- - - - - - -18 Олексій Радинський. Тарантіно та антифашизм - - - - - - - - - - - - - - - - 22 МУЗАЇКА Єлена Івануна. Не вперше чую- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 25 Максим Солодовник. Гонорова з‘ява, або грамоту віднайдено - - - -27 КУЛЬТ ГОСТЯ “Бог не дає талант назавжди”. Інтерв’ю Наталки Пасічник із Тарасом Федюком - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 30 КУЛЬТНАIЗД Євгенія Чупріна. Король оголошує пат - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 33 У ЯЗИКАТОЇ ХВЕСЬКИ Новини, плітки - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 35

КУЛЬТ ШЕФ-РЕДА

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

Культпривіт, громадяни! Маю честь привітати вас із народженням нашого журналу! А чи знаєте ви, що колись, у середині дев’ятдесятих, у минулому своєму житті, цей журнал був… газетою?.. Тут саме б час захопитися переповіданням історії, розгорнути на її тлі незмінну концептуху часопису та висвітлити формальні деталі, які все ж таки відрізняють теперішню його версію від тодішньої… Але я утримаюся. Усі згадані важливості ви знайдете у сайтівському архіві, що невдовзі сформується, а також на сторінках майбутніх номерів. А зараз моя висока місія полягає лише у тому, щоб засвідчити Початок. Це я, власне, і роблю, урочисто вишаманюючи з себе таку ось примовлянку:

«Аби культура не ходила по культях, їй необхідний культ. Культ – поняття окультне. Воно вимагає культивації. Нас мало, але кожного з нас – багато. Культреваншуймо, бо ми того варті!»

Роман СКИБА

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

КУЛЬТ ПОДIї

Від редакції: якщо книги, музичні альбоми, фільми, з’являючись в інформаційному полі людства, можуть претендувати на умовно-вічне життя, чи, принаймні, на те, щоб стати подіями року, то різноманітні збіговиська (а до них термін «подія» є значно буквальнішим відповідником) втрачають актуальність дуже швидко. Готуючи перший номер «Культреваншу», ми достатньо посушили голову над проблемою вибору: на які події варто закцентувати – глобальніші та давніші, чи менші, але зовсім «свіженькі»? А може, віднайти щось середнє і за масштабом і за часовою близькістю-віддаленістю?... То й вирішили: щоб і вовки, і вівці, і пастух… Далі у рубриці – нотатки з Форуму видавців, Гогольфесту та фірмового «культреваншівського» літерфесту «Неосфера»… Вперед!

ФОРУМ З МАЙОНЕЗОМ

Фото Олександра Богача

Загалом, про форум видавців у Львові побутують дві розповсюджені думки: перша полягає в тому, що всі книжки тут коштують значно дорожче, ніж у будь-якій книгарні, та і пригледіти щось для себе у цьому шарварку та натовпі неможливо. Прихильники другої, більш оптимістичної точки зору, радісно товчуться у форумівській тісняві і виносять звідти величезні пакети вподобаної ними літератури. Щоправда, і перші, і другі все одно щороку регулярно відвідують форум і щороку роблять про нього ті самі традиційні висновки. Є ще третя група людей, переважно львів’ян – це мізантропи, які зневажають форум, як і будь-який захід, і не відвідують жодної акції. Але про них ми більше не згадуватимемо. У рамках 16-ї інкарнації цього мегапроекту проходив четвертий за рахунком міжнародний літературний фе стиваль, дійства якого виливалися у найвигадливіші форми: від лекцій, дискусій до дуетних читань, чатів, марафонів, кіно- та відеопоетичних акцій. Поза тим, і звичні нам презентації, прес-конференції та зустрічі з авторами мали неабияку популярність. Тому можна було обрати будь-який зручний для себе спо сіб споживання «живої літератури» аби отримати максимальну дозу культурного задоволення. Епіцентри фестивалю складали своєрідне сузір’я у центрі Львова і на маршруті «Палац Мистецтв» – театр «Воскресіння» –

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

театр ім. Леся Курбаса – книгарня «Є» – «Дзиґа» – кав’ярня-книгарня «Кабінет» – Музей Ідей спостерігалася стихійна міграція мас. Зосередимося на деяких фрагментах. Так уже повелося серед митців, що на Форумі їм вдається позначити своєю присутністю здебільшого лише на ті імпрези, у яких вони беруть безпосередню участь (тож не дивуйтеся, що імена авторок читаного вами допису подекуди збігатимуться з іменами дійових осіб ). 9 вересня у книгарні «Є» відбувся «Смолоскипівський марафон», в якому брали участь лауреати літературної премії видавництва «Смолоскип» різних років. Модерував ці читання Іван Коломієць (відомий у літературних колах як Вано Крюґер), єдиний не-лауреат смолоскипівської премії серед поетів-учасників. Бонусом для слухачів стали справжні мастодонти сучасної української поезії Марина Брацило та Роман Скиба, які і завершили читання. Загалом марафон пройшов мило і затишно, щоправда, у упродовж перших півгодини його тривання кількість учасників приблизно дорівнювала кількості слухачів, але згодом зала якось непомітно наповнилась. Учасники читали свої вірші в парах, на які їх поділив модератор за принципом «хлопчик – дівчинка», а ще за хоча б мінімальною стилістичною подібністю. У п’ятницю, 11 вересня у великому залі Палацу Потоцьких відбувся круглий стіл «Переклад: наслідування, тлумачення чи коментар?». Учасниками круглого столу були: Дмітрій Кузьмін (Росія), Маріанна Кіяновська (Україна), Катерина Оніщук (Україна), Ізабела Філіпяк (Польща), Кристофер Вайт (Шотландія/Угорщина) та Андрій Содомора (Україна). Модерува ли Альбіна П о зд н я ко ва т а І л л я С т р о н ґ о в с ь к и й . Ус і присутні ділилися думками про те, чим є для них особисто переклад. Пан Вайт, який пише поезію «дуже малою» ґальською м о в о ю , з ау в а ж и в , щ о переклад є діалогом поміж двома мовами, а що стосується сучасної англійської, то вона не прагне до діалогу і почувається самодостатньою. Сімдесятирічний перекладач Андрій Содомора зауважив, що письмо також є певною мірою перекладом «з душі на папір». Ішлося також про неперекладність та втрати у перекладах.

Фото Миколи Леоновича

КУЛЬТ ПОДIї

Богемний вісник №1

Листопад 2009

КУЛЬТ ПОДIї

Фото Олександра Богача

Маріанна Кіяновська звернула нашу увагу на якість сучасних перекладів, які із розвитком поетичного фестивального руху почали робитися нашвидкоруч із прив’язкою до конкретних заходів. Презентація квір-антології «120 сторінок Содому», яку упорядкували поети Ірина Шувалова, Альбіна Позднякова та Олесь Б а р л і г, п р о й ш л а , з д а є т ь с я , найгучніше з-поміж усіх форумних імпрез. На прес-конференцію, присвячену виданню завітали представники націоналістичної організації «Тризуб ім. Степана Бандери» і влаштували погром із обливанням учасників водою та майонезом. Не обійшлося і без нищення книжок. Таким чином вони хотіли висловити протест проти цієї, за їхніми словами, сатанинської літератури. На саму презентацію крізь посилену охорону зумів прорватись лише один тризубівець, якого майже одразу вивели з зали правоохоронці. Як виявилося згодом, хлопці збиралися боронити святі християнські цінності, обливаючи презентовані книги червоною фарбою, і були щиро здивовані, чому заарештовують їх, а не «літераторів-збоченців». У суботу та неділю (12-13 вересня) більшість молодих авторів жили в Молодій Республіці Поетів, яку цьогорічні модератори Лариса Радченко т а Микола Шпаковський намага лись максима льно наблизити до країни з диктаторським режимом, чітко стежачи за часом кожного учасника та порядком виступів. З усіх анкет, надісланих для участі в МРП, а їх було більше сотні, журі обрало сорок двох а вт о р і в , кож н о м у з я к и х н а л е ж а л о представляти ту ж таки славну Республіку на сцені впродовж трьох хвилин. У якості сюрпризів виступили Олег Коцарєв та Олесь Корж. Куратором проекту була Оксана Васьків, арт-менеджер львівської книгарні «Є», яка реєструвала учасників та терпляче розповідала тим, хто раптово захотів виступити, про попередній конкурсний відбір. 12 вересня у «Дзизі» відбулися жіночі поетичні читання, чомусь названі у програмі

Фото Миколи Леоновича

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

ліричним відступом. Частина учасниць демонструвала на великому екрані відео- чи фотоматеріали, підібрані під тексти. Візуальний супровід віршів був досить різноманітним: лаконічні кола у Катерини Бабкіної, чорний янгол на колії у Лариси Радченко, кольорові дівчатка від іспанської художниці Беатріс Мартін Відал у Альбіни Позднякової, чорно-біле сумне в і д е о М а р ’ я н и М а кс и м ’ я к … Ч и т а н н я Маріанни Кіяновської супроводжував уривок з фільму «American Beauty», а Ірина Шува лова т а Катерина Калитко взагалі не презентували відеоматеріалів, компенсуючи це образною насиченістю віршів та харизматичним читанням. Ложкою дьогтю цього медового вечора стала різка коротка промова польської поетки, пані Ізабели Філіпяк, яка сказала, що почувається в залі, неначе в вагоні другого класу для курців, і тому вважає, що присутні не варті того, аби говорити з ними про поезію. Але все ж таки пані Ізабела продемонструвала публіці уривок із власної в и с т а в и а н гл і й с ь ко ю мовою. Ось уже два місяці як форум минув, звіти, фотки і плітки ґрунтовно загубилися у віртуальному павутинні, а проте придбані книжки (навіть ті, що були одразу прочитані) ще й досі страх як приємно пахнуть новим папером і палітурками. Втім, може це тільки глюки…  Лариса РАДЧЕНКО, Альбіна ПОЗДНЯКОВА

Фото Олександра Богача

Культреванш

Фото Олександра Богача

КУЛЬТ ПОДIї

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

КУЛЬТ ПОДIї

Гогольфест-2009: фестиваль невчасного мистецтва Якщо дороги до світлого майбутнього вже відремонтували, то дурнів на них пускати ще рано – це, мабуть, головний висновок після грандіозного свят а – Гогольфесту. Третій міжнародний фестиваль сучасного мистецтва Гогольфест завершився, і Київ може спокійно видихнути на повні груди і отямитися після такої в р а ж а юч о ї ко н ц е н т р а ц і ї прекрасного, яку організатори звалили на непере сичених п од і б н и м и а р т - м а р а ф о н а м и городян. Протягом сімнадцяти днів у Старому Арсеналі гриміли концерти, лицедіяли спектаклі, викрикували перформанси, дієсловили літератори і тусувалась строката публіка. Так чим же насправді був бурхливий і суперечливий Гогольфест? Не зважаючи на безглузді потуги переконати когось у тому, що цей захід богохульний, оскільки проводився поблизу Лаври, або в тому, що це ніяке не мистецтво, фестиваль імені Миколи Васильовича Гоголя – одна з найважливіших цьогорічних культурних подій. Як і сам письменник, фест ініційований і організований Владом Троїцьким і його командою з ЦСМ «ДАХ», - досить суперечливе й огорнуте недомовленостями дійство. Йдеться, перш за все, про незрозумілу концепцію експозиції візуального мистецтва, про літературну програму, смисл якої не зовсім зрозумілий, а також про неаргументовані ДахаБраха "Dreams of the lost road” кінопокази. Але усе це можна списати на загальну некомпетентність у згаданих вище сферах мистецтва наших сіввітчизників, о с к і л ь к и н а в и с т а в ка х «візуальщини» хочеться плакати, до літератури боїшся торкнутися, а глянувши на кіноафішу,

КУЛЬТ ПОДIї

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

нервово здригаєшся. Такі наші культурні реалії. Але безсумнівна заслуга організаторів Гогольфесту в тому, що вони без зайвого пафосу примудрилися залатати дірки в культурній освіті нації, привізши прекрасні зразки європейського театру і музики. Ми можемо ДахаБраха "Dreams of the lost road” плюватися в бік Мистецького Арсеналу і проклинати контемпорарі арт, але це буде тільки визнанням власної н ап і в г р а м от н о с т і , том у щ о відвертатися від якісного продукту, який подають ледь не на тарілочці з блакитним обідком (під обідком маються на увазі цілком підйомні для спустошеного кризою гаманця киянина ціни на квитки), просто гурт "Срібне весілля” по-дурному. Незвичний виклик театралам у вигляді читань тексту Д а н и ї л а Х а рм с а я ку т с ь ко ю шаманкою у виставі «СтарухЫ», абсурдистська напівклоунада про сенс життя «М3етр Квадратный», прем’єрний для Києва показ одеської постановки «Гамлета» Дмитра Богомазова, ДАХівські «Смерть Гоголя» і «Едіп», і, звісно ж, гості з Пермі – театр «У моста» з двома перформенсами інтелектуального розчленування за Мартіном Макдонахом складають стрижень того, що, безумовно, мав побачити на Гогольфесті кожен поважний театрал. З усього найбільш оч і к у в а н и м , зд а є т ь с я , бу в , Пермський театр з виставами «Красавица из Линэна» і «Череп Aquaaerobika и з Ко н н э м а р ы » з а п ’ є с а м и

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

«СтарухЫ»

театр «АХЕ»

вистава "Нингйо”

КУЛЬТ ПОДIї

ірландського драматурга Мартіна Макдонаха. Все, що відбувалося на сцені, нагадувало братів Коенів у кіно. Тільки у Макдонаха після обговорення черепа померлої дружини трунара може виникнути запитання про те, чи любить герой водні атракціони, і абсурдність ситуації при моторошній реалистичності, здобно приправляється гумором, що й складає усю принадність цих перфоменсів. Не відставала від театру і музична програма, чия різноманітність може задовольнити різні смаки меломанів – від любителів електронного авангарду до адептів класичної музики. Та ця принада е с т е т с ь ко го з а д о в ол е н н я затьмарюється одним запитанням, від якого опускаються руки: а чи потрібно усе це київській публіці? Публіці, яка шурхотить обгортками, коли на сцені помирає Травіата, і розмовляє по телефону, кол и н а е к р а н і н а з р і ва є кульмінація? Вона звикла до бе з ко ш то в н и х фу р ш е т і в н а відкриттях виставок, але не навчена думати, аналізувати, фільтрувати і формувати власну думку. Як наслідок, реальною цільовою аудиторією стали не юрби людей, які щоденно паслись на просторах Старого Арсеналу, а цілком незначна кількість глядачів, здатних оцінити те, що організатори ризикнули виставити на їх осуд.

КУЛЬТ ПОДIї

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

Звісно, це не означає, що Троїцький – культурний месія, що несе світло р о зум н о го , д о б р о го і вічного до холодної печери Старого Арсеналу. Це просто свідчить, що наші земляки не готові провести собі електрику, їх цілком задовольняє гасова лампа. театр «АХЕ» Тих, кому цього мало, не треба переконувати у тому, що Макдонах і квартет ім. Шимановського вартий їхньої уваги, решта ж так і буд у т ь с п о гл я д ат и телевізор і нарікати з приводу або без. Внаслідок цього на Гогольфест можна і п от р і б н о гл я н у т и об’єктивно, але не Національний академічний вдається. Для тих, хто симфонічний оркестр України розуміє його значення, фестиваль перебільшено чудовий, а на його промахи хочеться заплющити очі. Тим, кому в темі бути не судилося, ніколи цього не доведеш. Освіта вт р ач а є т ь с я у п ото ц і безглуздя, споглядання п е р е б и в а є т ь с я коментарями тих, хто "Електроакустика” сидить ззаду, залишається тільки тусовка з пафосно задертими догори носами і язиками, що заплітаються. ГАФІЙКА ( http://artpages.org.ua), фотографіі www.gogolfest.org.ua, www.community.livejournal.com/gogolfest переклад з російської - Наталки ПАСІЧНИК

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

КУЛЬТ ПОДIї

Скільки стукнуло Скибі Усі вже звикли того, що Поет у законі Роман Скиба, починаючи ще з 1993(!) року, святкує свої дні народження фестивалями. Проекти ці, звісно ж, тривало пролонговані. Але, як правило, раз на п’ятирічку їх назва разом із деякими концептуально-форматними нюансами змінюється. Спочатку був легендарний львівський «ЛІР», потім розпочалася глобальна «самовигадана» Скибою програма

«Культреванш» із одноіменними їй артхеппенінгами, місце яких зайняли наступні «культреваншівські» починання: артасамблеї «Абзац», далі літер-фести «Тайм AUTора» і, нарешті, актуальні на сьогодні збіговиська під брендом «Неосфера». Варто віддати належне Скибі – його акції не зводяться до дифірамбно-подарункових урочистостей. Свято – лише привід. Окрім сценічного креативу, що дарують ці фестивалі, існують ще й бонуси. Кожного разу за результатами конкурсу комусь (здебільшого – трьом учасникам) дістаються слони. У буквальному сенсі. Адже такий вигляд мають конкурсні призи. А їх доповнюють дипломи та символічний фінансовий еквівалент. 10

КУЛЬТ ПОДIї

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

26-27 жовтня «Неосфера» відбувалася учетверте. Її лауреатами стали Маргарита Ротко (Київ), Олексій Чупа (Донецьк) та Юлія Мусаковська (Львів). Доля заохочених спіткала Варвару Черезову (Луцьк) та Ігоря Зарудка (Харків). Проте, з технічних причин жодного з обранців журі у залі не виявилося, але Скиба запевнив, що нагороди героїв знайдуть дуже скоро, адже попереду – їх авторські вечори. Як першого, так і другого дня літер-фесту на с ц е н у викурсовували по два-три де сятки місцевих та прибулих з різних куточків України митців. Відзначимо присутність лауреатів «минулих скликань»: Наталки Пасічник, Павла Коробчука, Олега Коцарєва, Олени Степаненко, Галі Гл о д з ь , О л е н и Максименко, Вікторії Осташ та Ірини Новіцької. Не забудемо й авторіввиконавців Євгена Манженка та Лесю Найдюк, а ще «нашого» білоруса Пістончика і «найзрілішого» гостя «Неосфери» – Тараса Федюка… Фестиваль – не фестиваль без кулуарної публіки, тобто тієї, що у залі не сидить, а тусує туди-сюди. Останньої теж не бракувало. І серед неї впадали в око декілька шорокознайомих персонажів... До речі, то скільки ж усе-таки стукнуло Скибі? Якось незручно було запитувати… Може, ви знаєте? А взагалі, як казав один із класиків англійської літератури: «Ті, кого люблять боги, з роками стають молодшими»  Дарця РАПАН

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

БУКОГЛЯДИНИ

Охопити неохопне, тобто весь літературнозброєним видавничий процес в Україні, мені навряд чи ком світить – це й без Козьми Пруткова. Втім, не він один творив афоризми, тож оптимістичніше орієнтуватися на народний, запозичений із бородатого анекдоту про армійські будні: «Всього не перечитаєш, але прагнути до цього треба!» . З вами – Ганна Бук. Прошу не плутати мене з Букою, хоча називати можете й так – я не ображуся…Отже, що понавидавали за цей рік сучасні українські автори, а точніше видавництва, які віддали їм належну увагу? Оповідатиму побіжно, стійко дотримуючись нейтралітету. Враження і подробиці полишаю на авторитетів і рецензентів. Ну, а зараз до справи. Видавництво «Смоло скип» окнижило двох минулорічних лауреатів свого конкурсу у номінації «Поезія»: Максима Солодовника та Юлії Стахівської. До них із прозовим дебютом долучився на хвилі загадкової серії «Вони повертаються» давніше премійований Олег Коцарев. не

У львівському «Каменярі» вийшла з б і р к а л ау р е а т к и п р е м і ї і м е н і Б.–І. Антонича – Люби Якимчук. А от зі спілчанським Міжнародним конкурсом «Гранослов» наразі все понуро. Лауреатам видання не світять, принаймні, ближчим часом.

Із цьогорічних книг хотів би згадати чергову збірку Олега Коцарева «Мій перший ніж». Книга надзвичайно лірична, в міру кривава. Найбільше подобається, що у цих віршах відчувається рух.. Себто вони не застиглі, не мертві, що не може не тішити. Сергій ЖАДАН

БУКОГЛЯДИНИ

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

«Факт» явив світові ще декілька книжок із поетичної серії «Зона Овідія», а саме: Дани Кваші, Надії Степули, Миколи Холодного,

Збірка новел Сергія Грабара «Вибір» належить до книг, які хочеться читати і перечитувати. Зізнаюсь, коли я прочитав книжку перший раз, був розгублений ніби все аж запросто, але душі щось не дає спокою. І тоді я прочитав її ще раз, а окремі новели по три-чотири рази. І з кожним наступним прочитанням занурювався все глибше і глибше… Хоча й досі не впевнений, чи хоч десь торкнувся дна… Словом, великий респект авторові, а усім читачам побажання «Вибір» С.Грабара за вами! Наступна книжка, яку б хотілося порекомендувати, хоч і вийшла минулого року і стала останньою прижиттєвою книжкою Василя Кожелянка, але досі мало «розкручена». Йдеться про книжку під назвою «Чужий» це також новели, але написані вони у жанрі, який називають «українська альтернативна історія». Хоча усе там настільки переплетене з реальним життям, що інколи важко осягнути, де реальність, а де фантастика. А ще там читачі знайдуть чимало гіркої іронії та доброго українського гумору. Сергій ПАНТЮК

Павла Вольвача, Олександра Гавроша, Василя Кухти, Юрія Кучерявого і згадуваного вже Олега Коцарева (у цьому контексті, звісно яко віршотворця). Там же у «Факті» вийшла і нова збірка основоположника серії Тарас Федюка. «Видавництво Жупанського» вшанува ло двотисячників багатоіменною антологією «Літ пошта» (упорядники Ігор Павлюк і Марія Шунь). «Фоліо» упродовж року двічі(!) видало поезію Сергій Жадана, а

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

БУКОГЛЯДИНИ

також прозу Наталки Сняданко і Тані Малярчук. «Піраміда» знову за презентувала творчість Марії Матіос, а творчість Андрія кокотюхи надихнула до поліграфічних подвигів станіславівську «Лілею - НВ». І не тільки її. Той же автор затесався у серію «Життя видатних дітей», продуковану видавництвом «Грані-Т». У дитинство впала На жаль, у зв’язку і Світлана Із кризою книжкових Поваляєва. Інша новинок поменшало в рази. гранівська книжка Я би виділив нові поетичні « С н и Г а н с а книжки Павла Вольвача і Християна» Лесі Надії Степули, В о р о н и н о ї публіцистику Леоніда отримала найвищі Капелюшного. Із прози – о ц і н к и н а 6 невидані поки що романи м і ж н а р о д н о м у Оксани Забужко і к о н к у р с і блискучий роман Василя « М и с т е ц т в о Шкляра про Холодний Яр. книги» у Москві і Тарас ФЕДЮК на міжнародному книжковому ярмарку в Києві. «Видавництво Старого Лева» потішило дітлахів оповідями від Івана Андрусяка, Олекси Росича, Яни та ВалентинаБердт. А ось тернопільське видавництво «Навчальна книга «Богдан»» звернулося до дорослого літпроцесу в особі поетки Ганни Осадко. Видавництво Сергія Пантюка благословило в життя збірки Наталки Пасічник, Максима Розумного, Дмитра Мамчура, Тараса Григорчука. Сам Пантюк прозаїчним (чи то п р о з о в и м ) ч и н о м оприлюднився у «Зеленому псі» та чином поетичним – у «Маузері». А ще «Маузер» бабахнув прозою Юлії Бурковської. Ото так воно все. Але це тільки початок. Далі буду. До зустрічі у наступних числах!

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

çáðîºíèì îêîì

ÁÓÊОÃËßÄÈÍÈ

Êëîí «Äâîõ òîíí»? Ë³òïîøòà (çá³ðêà ìîëîäî¿ ïîåç³¿, ³ íå ò³ëüêè), Âèäàâíèöòâî Æóïàíñüêîãî, Êè¿â, 2009.

«Ë³òïîøòà» – êëîí «Äâîõ òîíí»? Òàêå çàïèòàííÿ ñïåðøó âèíèêàº ó êîæíîãî, õòî ñòåæèâ çà îáãîâîðåííÿì ó ïðåñ³ òà â ³íòåðíåò³ ïîåòè÷íî¿ àíòîëîã³¿ «Ìàóçåðà» ³ ôåíîìåíà äâîòèñÿ÷íèê³â ÿê òàêîãî. Àëå íå ïîñï³øàéòå äàâàòè â³äïîâ³äü, áî é ³ç «Ë³òïîøòîþ» íå âñå òàê ïðîñòî. Ïî-ïåðøå, óæå ¿¿ ïîÿâà íà ñâ³ò ñóïðîâîäæóâàëàñÿ ìàëåíüêèì ñêàíäàëîì: óïîðÿäíèêè çá³ðêè ïðèïóñòèëèñÿ ïîìèëêè, â ðåçóëüòàò³ ÿêî¿ ³ì’ÿì Ìèêîëè Ëåîíîâè÷à áóëè ï³äïèñàí³ òâîðè Áîãäàíà-Îëåãà Ãîðîá÷óêà. ² íàâïàêè. Ïðîòå çà ö³ºþ ïîìèëêîþ ñòî¿òü äóæå ö³êàâà ñèòóàö³ÿ. Ïðèãàäóºòüñÿ, íà îäíîìó ç ñåì³íàð³â òâîð÷î¿ ìîëîä³ â ²ðïåí³ ñàì Ãîðîá÷óê ñòâåðäæóâàâ, ùî äëÿ íüîãî, ÿê äëÿ àâòîðà, íàáàãàòî âàæëèâ³øå äîíåñòè ñàì³ â³ðø³ äî ÷èòà÷³â, àí³æ ï³àðèòè ñâîº ³ì’ÿ. Ñàìå òîìó, ïîÿñíþâàâ Áîãäàí-Îëåã, ñâî¿ ïîåç³¿, îïóáë³êîâàí³ â ²íòåðíåò³, â³í ï³äïèñóº ð³çíèìè ïñåâäîí³ìàìè. Òîæ ö³êàâî, ÿê ñïðèéìå ÷èòàöüêà ïóáë³êà òàêó «ðîê³ðîâêó» Ëåîíîâè÷à òà Ãîðîá÷óêà. ×è çðîçóì³º ï³äì³íó? ²íøà ö³êàâà îñîáëèâ³ñòü «Ë³òïîøòè» ïðîñòåæóºòüñÿ óæå â³ä ñàìî¿ íàçâè. Â³ä äðóãî¿ ¿¿ ÷àñòèíè – «çá³ðêà ìîëîäî¿ ïîåç³¿, ³ íå ò³ëüêè». Îöå «³ íå ò³ëüêè» ðåàë³çîâàíî áóëî ó äîñèòü åêñöåíòðè÷èé ñïîñ³á: â îñíîâíîìó ïðåäñòàâëåíà òàêè ïîåç³ÿ, ïðîòå ïîäðóææÿ Çàõàð÷åíê³â îòðèìàëî óí³êàëüíó íàãîäó îïóáë³êóâàòè ïðîçó. Ïîåòè÷íó ïðîçó òàêîæ çíàõîäèìî ó Ìèêîëè Ëåîíîâè÷à (ï³äïèñàíó, ÿê óæå éøëîñÿ, ïð³çâèùåì Ãîðîá÷óêà). Êîðîòêà ïðîçîâà ì³í³àòþðà â Îêñàíè Áîéêî, ³ ÷îìóñü ë³òåðàòóðí³ ðåöåíç³¿ ó Þë³¿ Ñòàõ³âñüêî¿. Ùî çìóñèëî óïîðÿäíèê³â çðîáèòè ñàìå òàêèé æàíðîâèé ï³äá³ð? Àí³ íàçâà, àí³ êîíöåïö³ÿ öüîãî íå ïîÿñíþþòü. Äî ðå÷³, ïðî êîíöåïö³þ. ¯¿ âçàãàë³ âàæêî ñõîïèòè. Ó ïåðåäìîâ³ çíàõîäèìî ëèøå «ïîøòîâ³» ìåòàôîðè: «Ìîëîäà «Ë³òïîøòà» âäàëî ñêð³ïèëà îäíèì ñóðãó÷åì á³ëüøå, àí³æ òðè äåñÿòêà ð³çíîñòèëüíèõ ïîåò³â òà ïîå-

ÁÓÊОÃËßÄÈÍÈ

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

òîê»; «òîìó öÿ «ïîøòà» ³ íå ðîçë³òàºòüñÿ, à äîñèòü îðãàí³÷íî òðèìàºòüñÿ ñâîº¿ ë³òåðàòóðíî¿ «ìàðêè» íà «³íäåêñí³é» êàðò³ Óêðà¿íè». Ùî æ ñòîñóºòüñÿ ïëþñ³â àíòîëîã³¿, òî öå, ïî-ïåðøå, íîâ³ ³ìåíà (õî÷à òåæ, ñõîæå, â³ä³áðàí³ çà ñóá’ºêòèâíèì ñìàêîì, ÿêèé çàëèøàºòüñÿ îäíèì ³ç íàéãîëîâí³øèõ êðèòåð³¿â â³äáîðó ó ñó÷àñí³é êóëüòóð³). Äîñèòü ïîâíî ³ ´ðóíòîâíî â àíòîëîã³¿ ïðåäñòàâëåíà ëóöüêà «øêîëà» ïîåòîê. ²ùå îäíà ö³êàâà îñîáëèâ³ñòü «Ë³òïîøòè» – öå ô³êñàö³ÿ òî÷êè, ñòîï-êàäð ë³òïðîöåñó, ç ÿêîãî ìîæíà â³äñòåæèòè, íàïðèêëàä, ùî ç ÷àñó óêëàäàííÿ «Äâîõ òîíí» àêòèâíî ïðåäñòàâëÿòè ñâîþ ïîåç³þ ñòàëè, çîêðåìà, ²ðèíà Øóâàëîâà òà Àëüá³íà Ïîçäíÿêîâà. Òà é â «îëäîâèõ» àâòîð³â ïîç’ÿâëÿëèñÿ íîâ³ ïîåç³¿. Äëÿ ïîøòè ãîëîâíå – ùîá âîíà ä³éøëà. Íàðàç³ ïîâ³äîìëåííÿ íàä³ñëàíî. Ãàëèíà ÐÎÌÀÍÅÍÊÎ

Êð³ëèê ç êàïåëþõà Îëåã Êîöàðåâ. Íåéìîâ³ðíà ³ñòîð³ÿ ïðàâë³ííÿ Õëîðîô³òóìà Ïåðøîãî. Êè¿â: Ñìîëîñêèï, 2009.

Ïðîçîâèé äåáþò Êîöàðåâà – îäíà ³ç íàéö³êàâ³øèõ êíèæîê 2009 ðîêó. Âëàñíå òàê: àæ í³ÿê íå îäíà ç íàéêðàùèõ, àëå îäíà ³ç íàéö³êàâ³øèõ. Ïðî Êîöàðåâà-ïîåòà (“Êîðîòêå ³ äîâãå”, “Ö²ËÎÄÎÁÎÂÎ!” (ó ñï³âàâòîðñòâ³ ç Á.-Î. Ãîðîá÷óêîì òà Ï.Êîðîá÷óêîì), “Ì³é ïåðøèé í³æ”), ïî ñóò³, ùå ïðàêòè÷íî í³÷îãî íå ñêàçàíî – îêð³ì òîãî, ùî öå òàêè ñïðàâä³ ïîåç³ÿ; ïðî éîãî ïðîçîâ³ “ïðèãîäíèöüê³ ïîâ³äîìëåííÿ” (ìàáóòü, çà âèíÿòêîì ïåðåäìîâè Ñ.Óøêàëîâà ³ ï³ñëÿìîâè Á.-Î. Ãîðîá÷óêà) íå ñêàçàíî ùå âçàãàë³ í³÷îãî, àäæå öÿ êíèãà ùîéíî ïîáà÷èëà ñâ³ò. Ç³çíàþñÿ, ñïî÷àòêó ö³ òåêñòè ìåí³ íå ñïîäîáàëèñÿ (õî÷à Ãîðîá÷óê âèñëîâèâñÿ ëàêîí³÷íî ³ íåäâîçíà÷íî: “Õîðîøà êíèãà”). Îòîæ – ñïî÷àòêó íå ñïîäîáàëèñÿ. Àëå âîíè ìåíå çà÷åïèëè. Á³ëüøå òîãî, âîíè ìåíå ïî ñïðàâæíüîìó ïðîéíÿ-

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

ÁÓÊОÃËßÄÈÍÈ

ëè. ×èì – çàäåðèêóâàò³ñòþ, áåçøàáàøí³ñòþ, ñâ³æ³ñòþ? Íåâèìóøåí³ñòþ, ÿê ó ë³ñîâî¿ ïîæåæ³? Æèâîþ, í³áè êð³ëèê ³ç êàïåëþõà, ùå çîâñ³ì òåïëîþ íåâèáàãëèâ³ñòþ, ìîæå, íàâ³òü äåÿêîþ íåîêîâèðí³ñòþ, çà ÿêîþ (ïðèíàéìí³ ìåí³ òåïåð òàê çäàºòüñÿ) – âèãàäëèâî çàìàñêîâàíà ô³ëîñîô³÷í³ñòü? Óæå áëèæ÷å äî ê³íöÿ ÿ çðîçóì³ëà, ùî â öèõ “ïîâ³äîìëåííÿõ” ôîðìóºòüñÿ, îêðåñëþºòüñÿ ÿêàñü îñîáëèâà, íîâà äëÿ íàøî¿ ë³òåðàòóðè, áî áóéíà, ñïîíòàííî-ìîâëåííºâà, ôîðìà ïèñüìà – ç³ çì³ùåíèìè, à â³äòàê íàíîâî âñòàíîâëåíèìè ìåæàìè ìàéæå ãðàíè÷íîãî ïðîòåñòó ³ ìàéæå ãðàíè÷íî¿ â³äâåðòîñò³, ç (âàæêî ñêàçàòè – óñâ³äîìëåíèì ÷è í³) ðóéíóâàííÿì ï³äâàëèí á³ëüøîñò³ ïîïåðåäí³õ äèñêóðñ³â: íå ò³ëüêè ïðîçîâèõ, à é ïîåòè÷íèõ. Á³ëüøå òîãî, öåé êîöàðåâñüêèé åêñïåðèìåíò – îäèí ç âàæëèâèõ åòàï³â éîãî ïåðñîíàëüíî¿ ïîëåì³êè, ÿê ³ç “êëàñè÷íîþ” (ó ñåíñ³ – óçâè÷àºíîþ), òàê ³ ç “åïàòàæíîþ” (³ ïî-ñâîºìó òåæ óçâè÷àºíîþ) ìîäåëÿìè â íàéíîâ³ø³é óêðà¿íñüê³é ë³òåðàòóð³, à âîäíî÷àñ – ç³ ñâîºð³äíîþ “íîðìîþ”, ÿêà ïî÷èíàº âèêðèñòàë³çîâóâàòèñÿ ó ïîåç³¿ òà ïðîç³ òàê çâàíèõ “äâîõòèñÿ÷íèê³â”. Ìåí³ çäàºòüñÿ, ìåòîþ Êîöàðåâà (ïðèíàéìí³ öüîãî ðàçó) áóëî ñòâîðåííÿ òåêñòó ç îäíîãî áîêó, ö³ëêîì ô³ãëÿðñüêîãî, “ìåðòâîïåòëþþ÷îãî”, ïî-ôîêóñíèöüêè íåïåðåäáà÷óâàíîãî, à ç ³íøîãî – íàâìèñíå ³ ïðîâîêàö³éíî áàíàëüíîãî, íåêîíêðåòíîãî, ÿê ê³ìíàòà “ç ÷îòèðìà ñò³íàìè, îäíèì â³êíîì ³ îäíèìè äâåðèìà”. Ìîæëèâî, ÿ ïîìèëÿþñÿ, àëå ÿêðàç “Íåéìîâ³ðíà ³ñòîð³ÿ…” – ñàìå ÿê æåñò – ìàº øàíñ ñòàòè îäíèì ³ç ïåðøèõ æàéâîðîíê³â íîâîãî, íàéá³ëüøîãî ï³ñëÿ Áó-Áà-Áó, ïîâàëåííÿ ïîïåðåäí³õ êàíîí³â ñó÷óêðë³òó (îçíàêè òàêî¿ âæå ö³ëêîì êîíêðåòíî¿ ãîòîâíîñò³ äî ïîâàëåííÿ íàÿâíî¿ òðàäèö³¿ âèðàçíî ïðîÿâëÿþòüñÿ, çîêðåìà, â ïðîç³ Áàáê³íî¿, Áðèíèõà etc – õî÷, áåçóìîâíî, äóæå ïî-ð³çíîìó). ß ââàæàþ, ùî “Íåéìîâ³ðíà ³ñòîð³ÿ ïðàâë³ííÿ Õëîðîô³òóìà Ïåðøîãî” – íå “ïîâ³äîìëåííÿ”, à êíèæêà – íàñïðàâä³ äóæå âàæëèâà. Òóò íåìàº çàïèòàíü, íåìàº òàêîæ ³ â³äïîâ³äåé, àëå, ïåðåãîðíóâøè îñòàííþ ñòîð³íêó, â³ä÷óâàºø ó ñîá³ ùîñü äèâíå: ìàéæå àíàðõ³÷íó ïîòðåáó ÷èíèòè íàïåðåê³ð, ³íñòèíêò áóíòó, ñõîæèé íà çàäàâíåíèé êàøåëü. À â³äòàê àæ äî áîëþ õî÷åòüñÿ âèêàøëÿòè ³ç ñåáå íå ò³ëüêè íåäîëóã³ñòü êîëîë³òåðàòóðíî¿ ë³òåðàòóðùèíè, à é ãëèáîêó óùåðáí³ñòü óñ³º¿ íèí³øíüî¿ àíåì³÷íî¿, ïîçáàâëåíî¿ òàºìíèöü òà ³ñòèííî¿ ñïîíòàííîñò³ êóëüòóðè. À çíà÷èòü – öå ñïðàâä³ õîðîøà êíèæêà. Ìàð³àííà Ê²ßÍÎÂÑÜÊÀ

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

Від редакції: аби ви знали – ця рубрика передбачає не лише відгуки на кінофільми. Чому б ми мали обійти увагою, скажімо, телевізійну продукцію: серіали, «документалку», актуальні програ ми, взагалі простір заекрання, заселений масою народу? Тож історії із життєдіяльності режисе рсько акторської братії, сценаристів і телеведучих теж будуть цілком доречними. Ну а подискутува ти про глобальні заекранні проблеми – то просто свята справа! Поза тим, з чого б ви думали ми роз почнемо? Звичайно, з тих же таки класичних відгуків на кінофільми!..

²ÃÐÈ ÊÀÐÌÈ, ÀÁÎ ÔÀÐÒÎÂÈÉ ÏÎ-²ÍÄ²ÉÑÜÊÈ Ô³ëüì «Ì³ëüéîíåð ³ç íåòð³â» îòðèìàâ 8 çîëîòèõ ñòàòóåòîê «Îñêàð» – îêð³ì íàéêðàùî¿ ðåæèñóðè, öå çîêðåìà â³äçíàêè çà íàéêðàùèé àäàïòîâàíèé ñöåíàð³é, îïåðàòîðñüêó ìàéñòåðí³ñòü, íàéêðàùó ìóçèêó äî ô³ëüìó ³ çâóêîâ³ åôåêòè. Ôàáóëà ñòð³÷êè âçÿòà ç ä³éñíîñò³: â³ñ³ìíàäöÿòèð³÷íèé ìåøêàíåöü á³äíîãî ðàéîíó Ìóìáà¿, ïðîñòèé íåîñâ³÷åíèé õëîïåöü íà ïîá³ãåíüêàõ ó öåíòð³ ìîá³ëüíîãî ñåðâ³ñó, âèãðàâ íà òåëåøîó 20 ì³ëüéîí³â ðóï³é. Íà ïî÷àòêîâå ïèòàííÿ, ÿêå ñòàâèòüñÿ ó ô³ëüì³, ºâðîïåéñüêèé ðàö³îíàë³çì ñêàçàâ áè: «Â³í çíàº â³äïîâ³ä³; â³í ùàñëèâ÷èê àáî ãåí³é, àëå íàé³ìîâ³ðí³øå – øàõðàé». Íàòîì³ñòü ³íä³éñüêèé ôàòàë³çì îáðàâ áè â³äïîâ³äü: «Òàê ñóäèëîñÿ»… Ó ïåðøîìó ïåðåêîíàí³ ò³, õòî ìàðíî âèáèâàþòü ó Äæàìàëà Ìàë³êà ç³çíàííÿ, ùî â³í êîðèñòóâàâñÿ çàáîðîíåíèìè òåõíîëîã³ÿìè. Äðóãå ïðîïîíóº ³íä³éñüêà ô³ëîñîô³ÿ. Ãåðîé æèâå íàâ³òü íå ó òðåòüîìó ñâ³ò³ – öå íåòð³, ðåàëüí³ñòü, íàïåâíî, âæå ÷åòâåðòîãî ïîðÿäêó, ìåæà âèæèâàííÿ. Ç ºâðîïåéñüêîþ äóìêîþ ïðî ïðàâà ëþäèíè öåé ñâ³ò ìîæå õ³áà ùî ïîáëàæëèâî ðàõóâàòèñÿ â ñèòóàö³ÿõ, ÿê³ çàãðîæóþòü ñâ³òîâèì ñêàíäàëîì. Öåé ñâ³ò â³äðàçëèâèé, æîðñòîêèé ³ ñòðàøíèé, â³í ïîæèðàº ñâî¿õ ä³òåé… Íà êîíó – íå äâàä-

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

öÿòü ì³ëüéîí³â ðóï³é, à ëþäñüêå æèòòÿ. Ùîá âèãðàòè, ïîòð³áíî çíàòè â³äïîâ³ä³ íå ðîçóìîì, à ñåðöåì. ² ëþäèíà, ÿêà ïðîæèëà õî÷ ³ êîðîòêå, àëå òàêå ïîâíå ìð³é ³ ðîç÷àðóâàíü æèòòÿ, ÿêà íå ïåðåñòàëà â³ðèòè ó ìð³þ íàâ³òü ï³ñëÿ ñò³ëüêîõ «îáëîì³â» ä³éñíîñò³, íå ìîæå ¿õ íå çíàòè. Ãåðîé çíàº, ÿêèé àêòîð çí³ìàâñÿ â ðÿäîâîìó ô³ëüì³ 1973 ðîêó, êîëè éîãî ùå é íà ñâ³ò³ íå áóëî, – äëÿ òîãî, ùîá ä³ñòàòè éîãî àâòîãðàô, òðåáà áóëî ï³ðíóòè ó â³äõîæó ÿìó é òàêèì ÷èíîì âèáðàòèñÿ ç çà÷èíåíîãî òóàëåòó. Â³í çíàº, ùî çàòèñíåíî â ïðàâ³é ðóö³ ñòàòó¿ Ðàìè, áî ³íäó¿ñòè ï³ä ÷àñ íàñêîêó íà êâàðòàë óáèëè éîãî ìàò³ð, ÿêà ñïîâ³äóâàëà ìóñóëüìàíñòâî. Â³í çíàº, õòî àâòîð â³äîìî¿ ï³ñí³, ÿêó 99,9% ³íä³éö³â ââàæàþòü íàðîäíîþ, – êîìïðà÷èêîñ íîâ³òíüî¿ äîáè âèï³ê éîãî ïîáðàòèìîâ³-æåáðàêîâ³ î÷³, ùîá òîé, ñï³âàþ÷è ¿¿ ñâî¿ì ïðåêðàñíèì ãîëîñîì, çàðîáëÿâ á³ëüøå. Â³í çíàº, õòî âèíàéøîâ ðåâîëüâåð, áî ð³äíèé áðàò íàâ³â íà íüîãî äóëî, ïðîãàíÿþ÷è ç äîìó, êîëè ì³æ íèìè âèíèêëà ñóïåðå÷êà çà ä³â÷èíó – ëþáîâ äèòèíñòâà, ç ÿêîþ äîëàëè íåãàðàçäè é íåáåçïåêè. Â³í çíàº, õòî çîáðàæåíèé íà ñòîäîëàðîâ³é áàíêíîò³, áî òóðèñòêà-àìåðèêàíêà äàëà éîìó ¿¿ çà ìîðàëüí³ çáèòêè – ïðè í³é õëîïöÿ áåçíåâèííî âäàðèëè â îáëè÷÷ÿ. Ïðîòå â³í íå çíàº, õòî çîáðàæåíèé íà áàíêíîò³ â òèñÿ÷ó ðóï³é, – â³í æå í³êîëè íå òðèìàâ ¿¿ â ðóêàõ; êîëè éîìó êàæóòü, ùî öå Ãàíä³, Äæàìàë ³ðîí³÷íî â³äïîâ³äàº: «ß ÷óâ ïðî íüîãî». Ó ñâ³ò³, äå áîðåòüñÿ çà âèæèâàííÿ Äæàìàë Ìàë³ê, íå ìîæå áóòè Ãàíä³ – áîðöÿ çà ³äåàëè äåìîêðàò³¿. Éîãî ñâ³ò íå æèâå ïðèíöèïàìè ëþäñüêî¿ ð³âíîïðàâíîñò³, â³í æèâå ç ïðèìõè äîë³, ÿêà âèçíà÷àºòüñÿ íå ëþäèíîþ. Òàê ñàìî íå ìîæå ïðèïóñòèòè ãåðîé, ùî íà ãåðá³ ²íä³¿ íàïèñàíî: «Çàâæäè òîðæåñòâóº ïðàâäà», áî íàäòî ìàëî ïðàâäè áà÷èâ ó íàâêîëèøíüîìó ñâ³ò³. Äëÿ ïîÿñíåííÿ ôåíîìåíó ïðîõîäæåííÿ âñ³õ ð³âí³â ãðè, ÿêó íàñèëó ìîãëè ïî÷àòè óí³âåðñàëüíî îáäàðîâàí³ é óñåá³÷íî îñâ³÷åí³ ëþäè, çâè÷àéíèì ðîçíîùèêîì ÷àþ â îïåðàö³éíîìó öåíòð³ ìîá³ëüíî¿ ìåðåæ³, ºâðîïå-

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

éñüêà íàóêà âèñóíóëà á ã³ïîòåçó ïðî óí³êàëüíó ïàì’ÿòü. Äëÿ ïîÿñíåííÿ ôåíîìåíó óí³êàëüíî¿ ïàì’ÿò³ ºâðîïåéñüêà ïñèõîëîã³ÿ, ùî îäíèì ç êîðåí³â ìàº ñõ³äíó ³ððàö³îíàëüíó òðàäèö³þ ìèñëåííÿ, âèêîðèñòàëà á ïîíÿòòÿ ãåøòàëüòó ÷è àðõåòèïó – ó êðèòè÷í³é ñèòóàö³¿, çàãðîçëèâ³é äëÿ æèòòÿ, ó ñòàí³ ñòðåñó âèïàäêîâî ïîáà÷åíå ìîæå çàïàñòè â ñâ³äîì³ñòü îäíîö³ëüíèì, çëþòîâàíèì îáðàçîì, ÿêèé íå âèòðàâèòüñÿ äî ñìåðò³ é, ìîæëèâî, íàâ³òü ïåðåäàºòüñÿ ñïàäêîâî («âðîäæåí³ ñòðóêòóðè»). Òàêèé îáðàç ïðîïëèâàº ïåðåä î÷èìà ãåðîÿ, ùî, âãàäóþ÷è, çãàäóº; ³ ñåíñ öüîãî îáðàçó – îäâ³÷íå ñòðàæäàííÿ áåç âèíè, ñë³ïà ïîêîðà ïåðåä «äîëåþ», ÿêà êèäàº ëþäèíó â³ä áëàæåíñòâà äî íàéòåìí³øèõ áåçîäåíü â³ä÷àþ. ², ñêîðÿþ÷èñü ò³é æå òàêè äîë³, Äæàìàë Ìàë³ê ïðîäîâæóº ãðó äî ê³íöÿ: âèãðàºø ÷è ïðîãðàºø – õòîçíà, ùî òîá³ ñóäèëîñÿ, àëå ñâîº ïðèçíà÷åííÿ íà çåìë³ ìàºø ïîïðè âñå â³äáóòè ñïîâíà… Ñó÷àñíå ³íä³éñüêå ê³íî – íå áåçïåðåðâíà áóôîíàäà àáî òàíö³, ÿê ó ÷àñè Ðàäæà Êàïóðà, Ì³òõóíà ×àêðàáîðò³ ÷è Àì³òàáõà Áà÷÷àíà. ²íä³ÿ äóæå êîíñåðâàòèâíà êðà¿íà (íàïðèêëàä, ïåðøèé åðîòè÷íèé ô³ëüì òàì çíÿëè ò³ëüêè íà ïî÷àòêó äâîòèñÿ÷íèõ, ³ â³í íàðîáèâ áàãàòî øóìó), ïðîòå ÷àñ áåðå ñâîº, ³ â «Ì³ëüéîíåð³ ç íåòð³â» â³äîáðàæåíå ìîëîäå ïîêîë³ííÿ ç³ ñâîºþ êóëüòóðîþ ³íä³, àðåíá³ òà ðîëèê³â ³, çâ³ñíî, ç³ ñâî¿ìè ìð³ÿìè. Â³ä íàö³îíàëüíî¿ òðàäèö³¿, òðàêòîâàíî¿ ç ïåâíîþ äîëåþ ³ðîí³¿, ô³ëüì óçÿâ íàéêðàùå: ïðèãîäíèöüêèé åëåìåíò (âäàëî ïîºäíàíèé ³ç çàõ³äíèìè çðàçêàìè: «Òðüîìà ìóøêåòåðàìè» òà «Òîìîì Ñîéºðîì»), ìóçè÷íó ñòèõ³þ òà ð³çíîáàðâí³ñòü, ñòðîêàò³ñòü ïàíîðàìíîãî êàäðó (íåäàðìà ²íä³þ íàçâàëè êðà¿íîþ êîíòðàñò³â), ë³ðèçì îñíîâíî¿ ñþæåòíî¿ ë³í³¿, ðàçîì ç òèì ïîçáàâëåíèé êàðàìåëüíîñò³. ²íä³þ îñòàíí³õ äåñÿòèë³òü ìîæíà îïèñóâàòè ç ïàôîñîì ïðîñâ³òíèêà: ïðîìèñëîâ³ñòü ³ òåõíîëîã³ÿ âèðîáíèöòâà âèéøëà íà ïåðø³ ì³ñöÿ ó ñâ³ò³ çàâäÿêè íàóêîâî-òåõí³÷í³é ðåâîëþö³¿, êðà¿íà ïåðåæèâàº äåìîãðàô³÷íèé âèáóõ, ïîêðàùèëèñÿ ñòàíäàðòè æèòòÿ, ó íàéá³äí³øèõ ðàéîíàõ Ìóìáà¿ âèðîñëè õìàðî÷îñè… ×è íå ÷àñ ðåàë³çóâàòèñÿ «àìåðèêàíñüê³é ìð³¿» ïðî âåëèê³ ãðîø³, ñëàâó, êîìôîðò? Äóìêè íîâîãî ïîêîë³ííÿ çàïîëîíèâ á³çíåñ, ðÿäîâà ëþäèíà ïî÷àëà á³ëüøå â³ðèòè â ñåáå, ïîâàæàòè âëàñíó ã³äí³ñòü ³ ñàìîáóòí³ñòü. Ïðèºìíî óñâ³äîìëþâàòè, ùî ²íä³ÿ ñòàëà öåíòðîì ñâ³òó ³ òè – â

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

öåíòð³ öüîãî öåíòðó, çà ñëîâàìè áðàòà ãîëîâíîãî ïåðñîíàæà. Àëå òîé ñàìèé Ñàë³ì Ìàë³ê äîñ³ á’º ïîêëîíè ïåðåä áîãîì, â³äìîëþþ÷è ñâî¿ âáèâñòâà é áåç÷èíñòâà, â³í æå äîñ³ ëèøàºòüñÿ ðàáîì ñâîãî «ðîáîòîäàâöÿ». Îñü ê³ëüêà ôàêò³â óæå ïîçà êàäðîì: êâàðòàë, äå â³äáóâàëèñÿ çéîìêè ïî÷àòêîâèõ ñöåí æèòòÿ ãåðîÿ, íåâäîâç³ çíåñëè, âèñòàâèâøè ï³ä ãîëå íåáî éîãî ìåøêàíö³â – íå ëèøå òèõ, õòî áóâ ìàñîâêîþ ó ô³ëüì³, àëå é áàòüêà þíîãî àêòîðà – âèêîíàâöÿ ðîë³ Äæàìàëà Ìàë³êà. ²íøèé áàòüêî – öüîãî ðàçó âæå âèêîíàâèö³ ãîëîâíî¿ æ³íî÷î¿ ðîë³ – ïðîäàâ äî÷êó ìàéæå çà áåçö³íü â³äîìî ÿêèì «³ì³äæìåéêåðàì». Òàê â³äãóêíóëàñÿ â íåòðÿõ àìåðèêàíñüêà ìð³ÿ ïðî «Îñêàð». Òî ùî æ çì³íèëîñÿ â óêëàä³ æèòòÿ íàéá³äí³øèõ ãðîìàäÿí êðà¿íè íåáóâàëèõ êîíòðàñò³â ì³æ ðîçê³øøþ ³ æåáðàöüêèì á³äóâàííÿì? Ôàêòè÷íî «Ì³ëüéîíåð ³ç íåòð³â» – öå ô³ëüì-ïèòàííÿ ïðî òå, ÷è ìîæëèâà «àìåðèêàíñüêà ìð³ÿ» ñåðåä ³íä³éñüêèõ ðåàë³é, äå âñå ïåðåò³êàº ó ñâîþ ïðîòèëåæí³ñòü, äå íåìà í³÷îãî ïåâíîãî, äå ïîíÿòòÿ ñïðàâåäëèâîñò³ ñòîñóºòüñÿ ëèøå ñâ³òó áîã³â; öå ô³ëüì ç â³äêðèòèì ê³íöåì ³ ï³ñëÿ³ñòîð³ºþ. Çàâäÿêè ïîðèâîâ³ âèïðîáóâàòè äîëþ, âòåêòè â³ä íèçêè ñòðàæäàíü, êàðì³÷íîãî çàêîíó ³ ïî÷àòè íîâå æèòòÿ Äæàìàë Ìàë³ê, ÿê ³ òèñÿ÷³ éîìó ïîä³áíèõ, òåëåôîíóº íà øîó «Õòî õî÷å ñòàòè ì³ëüéîíåðîì» ³ âñòóïàº â ãðó. Àëå òèñÿ÷³ çàëèøàþòüñÿ â òèõ ñàìèõ çëèãîäíÿõ, à â³í – âèãðàº. ×îìó æ äîëÿ ñóäèëà óñï³õ Äæàìàëó Ìàë³êó? Éîãî áðàò ó ïîãîí³ çà ò³ºþ ñàìîþ ìð³ºþ ïðîäàâ ñåáå òà êîõàíó â ðàáñòâî êðèì³íàëüíîìó àâòîðèòåòó, â ³ì’ÿ ö³º¿ ìð³¿, ñòðàæäàþ÷è â³ä ìóê ñóìë³ííÿ, ÷èíèâ çëî÷èíè, çðåøòîþ – çàãèíóâ (ïðîìîâèñòèé êàäð) ó êóï³ ãðîøåé. Òà ïðèêëàä Äæàìàëà ïîêàçóº, ùî íå â ãðîøàõ ùàñòÿ. ² íàâ³òü íå ó ¿õ ê³ëüêîñò³. Áðàòè ó÷àñòü ó øîó þíàêà ñïîíóêàëè íå ì³ëüéîíè, à ìð³ÿ â³äíàéòè ñâîþ ëþáîâ, øàíñ, ùî ä³â÷èíà çàâäÿêè òåëåïåðåäà÷³ ÿêîñü çìîæå ñïîâ³ñòèòè ïðî ñåáå. À âèãðàø ³ âñåíàðîäíà ñëàâà – ò³ëüêè áîíóñ äî ùàñëèâîãî çàâåðøåííÿ ³ñòîð³¿ ïðî äâà çàêîõàí³ ñåðöÿ. Îñü öå – äóæå ïî-³íä³éñüêè, ³ ñàìå ÷åðåç òå, ùî â äóø³ ãåðîÿ íåìà ðîçðèâó ì³æ ðîçðåêëàìîâàíèì çàõ³äíèì ñïîñîáîì æèòòÿ òà ³íä³éñüêîþ ñàìîñâ³äîì³ñòþ, â³í ³ çì³ã ñòàòè ùàñëèâèì – ³ çì³ã áè íàâ³òü áåç ì³ëüéîí³â. ²ðèíà ÄÅÌÅÍÒÜªÂÀ

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

ТАРАНТІНО ТА АНТИФАШИЗМ Îäèí ì³é ïðèÿòåëü ìàâ ùàñòÿ íàðîäèòèñÿ íà Áîðùàã³âö³, â êàâêàçüê³é ðîäèí³. Ñóâîðå ðàéîííå âèõîâàííÿ çìóñèëî éîãî âèéòè íà ñòåæêó â³éíè. Êîëè ó Êèºâ³ ïî÷àëè âáèâàòè ÷îðíîøê³ðèõ, â³í ðàçîì ³ç òîâàðèøàìè ðîçïî÷àâ áîðîòüáó ç íàöèñòñüêîþ ³äåîëîã³ºþ. Áîðîòüáà â³äáóâàëàñÿ òàê: óáðàâøèñü ó ÷îðíå, âîíè âèõîäèëè íà ðàéîí ³ íåùàäíî ãàìñåëèëè êîæíîãî íîñ³ÿ íàöèñòñüêî¿ ñèìâîë³êè ÷è ³íøèõ îçíàê âîðîæî¿ ñóáêóëüòóðè. Çà ê³ëüêà ì³ñÿö³â ì³é ïðèÿòåëü ïîõâàëÿâñÿ, ùî õðåáåò íåîíàöèçìó – ïðèíàéìí³ íà éîãî ðàéîí³ – çëàìàíî: þí³ äåêëàñîâàí³ åëåìåíòè, ÿê³ ðàí³øå áóëè ëåãêîþ çäîáè÷÷þ ëþäèíîíåíàâèñíèöüêî¿ ³äåîëîã³¿, ïîáà÷èëè, íà ÷èºìó áîö³ ãðóáà ñèëà, ³ ìàñîâî âñòóïàþòü äî ëàâ àíòèôàøèñòñüêîãî ðóõó. Öÿ ³ñòîð³ÿ ïðèãàäàëàñÿ ó çâ’ÿçêó ç íîâèì ô³ëüìîì Êâåíò³íà Òàðàíò³íî «Áåññëàâí³ âèðîòêè» (ñàìå òàê, ç ãðàìàòè÷íîþ ïîìèëêîþ â êîæíîìó ñëîâ³, é ìóñèòü ïèñàòèñÿ öÿ íàçâà, â îðèã³íàë³ âîíà çâó÷èòü ÿê Inglourious Basterds). Òå, ùî Òàðàíò³íî âçÿâñÿ çà ³ñòîð³þ ÷àñ³â Äðóãî¿ ñâ³òîâî¿, â³äïî÷àòêó âèãëÿäàëî ÿê ÷åðãîâà ïðîâîêàö³ÿ, à ñëîãàíè éîãî ô³ëüìó – «îäíîãî ðàçó â îêóïîâàí³é íàöèñòàìè Ôðàíö³¿» òà «áåçñëàâíà, íåñòðèìíà, øîêóþ÷à ïîìñòà» – âèêëèêàëè ó ôàíàò³â êðîâîæåðëèâó ïîñì³øêó. Äî òîãî æ, òðåéëåð «Áåññëàâíèõ âèðîòê³â» îá³öÿâ êðèâàâó ôåºð³þ íà êøòàëò «Âáèòè Á³ëëà», ç í³ìåöüêèìè ñîëäàòàìè çàì³ñòü àç³éñüêî¿ ìàô³¿. Àëå Òàðàíò³íî âèÿâèâñÿ õèòð³øèì. Çàì³ñòü îá³öÿíî¿ çëèâè åêðàííîãî íàñèëüñòâà â³í çàïðîïîíóâàâ íàì âèäîâèùå, ùî ñïîíóêàº çàìèñëèòèñÿ íàä ñêëàäíèìè ñòîñóíêàìè ì³æ ðåàëüí³ñòþ òà åêðàíîì. Ïîòÿã äî çîáðàæåííÿ ïîìñòè – áåçñëàâíî¿, íåñòðèìíî¿, øîêóþ÷î¿ òîùî – âîëîä³º Êâåíò³íîì Òàðàíò³íî îñü óæå äåñÿòèð³÷÷ÿ. Óñë³ä çà «Âáèòè Á³ëëà» – äâî÷àñòèííîþ ñàãîþ ïðî ïðèãîäè îäåðæèìî¿ ìåñíèö³ – â³í ñòâîðèâ ùîñü íà êøòàëò ðàäèêàëüíîãî ìàí³ôåñòó ñó÷àñíîãî ïîáóòîâîãî ôåì³í³çìó, äå ïîìñòà ñåð³éíîìó âáèâö³ ïðî÷èòóºòüñÿ ÿê ðîçïðàâà íàä óñ³ìà ÷îëîâ³÷èìè ãð³õàìè (éäåòüñÿ ïðî ñòð³÷êó Death Proof, íåäáàëî ïåðåêëàäåíó ÿê «Äîêàç ñìåðò³»). Íàçâà ô³ëüìó «Áåññëàâí³ âè-

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

ðîòêè» ñòîñóºòüñÿ ñïåöãðóïè àìåðèêàíñüêèõ ñîëäàò³â ºâðåéñüêîãî ïîõîäæåííÿ, çàñëàíèõ ó òèë íàöèñò³â ³ç ì³ñ³ºþ íàâîäèòè æàõ íà âîðîã³â çà äîïîìîãîþ ïðèãîëîìøëèâî ñàäèñòñüêîãî íàñèëüñòâà. Òà, ÿê íå äèâíî, Òàðàíò³íî çàëèøàº ëåâîâó ÷àñòêó àíòèôàøèñòñüêèõ çâ³ðñòâ çà êàäðîì. Â³í îáìåæóºòüñÿ ëèøå îäíèì åï³çîäîì ñòðàøíî¿ ïîìñòè, çâåðòàþ÷è á³ëüøå óâàãè íà ïàí³÷íèé ðîçïà÷, ùî øèðèòüñÿ ì³æ îêóïàíò³â, à çãîäîì óçàãàë³ ïåðåêëþ÷àºòüñÿ íà äðóãó ñþæåòíó ë³í³þ – ³ñòîð³þ ºâðåéñüêî¿ ä³â÷èíè, ÿê³é âèïàäàº øàíñ ïîìñòèòèñÿ í³ìåöüêîìó êåð³âíèöòâó çà ñìåðòü ñâîº¿ ðîäèíè. Ùî æ çàâàäèëî Òàðàíò³íîâ³ ïî ïîâí³é â³äòÿãíóòèñÿ íà òåì³ êðèâàâî¿ ïîìñòè íàöèñòàì? Çäàâàëîñÿ á, á³ëüø âäÿ÷íîãî îá’ºêòà åêðàííîãî íàñèëüñòâà, í³æ «íàöèñòñüêà íàâîëî÷», ãîä³ øóêàòè. Ãëÿäà÷åâ³ íàâ³òü íå òðåáà ðîçòëóìà÷óâàòè æîäíèõ ìîòèâ³â, æîäíèõ ïñèõîëîã³÷íèõ äåòàëåé òà ñþæåòíèõ ³íòðèã: íàöèñò³â ìîæíà (³ òðåáà) ïðîñòî ìî÷èòè. Ñïîæèâà÷³ ìàñîâî¿ êóëüòóðè äîáðå çàñâî¿ëè ôîðìóëó: íàöèñò íà åêðàí³ ç’ÿâëÿºòüñÿ ëèøå çàäëÿ òîãî, ùîá óáèâàòè òà çðåøòîþ áóòè âáèòèì – ïðè÷îìó ÷èì ìàëüîâíè÷³øå, òèì êðàùå. Òàêå ñòåðåîòèïíå çîáðàæåííÿ âîðîãà º çàêîíîì³ðíèì â³ääçåðêàëåííÿì ï³ñëÿâîºííî¿ ³äåîëîã³¿, ùî ïðàãíóëà íàäàòè íàöèçìîâ³ ñòàòóñ Àáñîëþòíîãî Çëà, àíàëîã³â ÿêîìó íåìàº àí³ â ³ñòîð³¿, àí³ â ñó÷àñíîñò³. Öÿ ³äåîëîã³ÿ áóëà ñïðàâåäëèâî êðèòèêîâàíà âïðîäîâæ áàãàòüîõ äåñÿòèë³òü: ³øëîñÿ ïðî òå, ùî, ïîïðè î÷åâèäíó âèíÿòêîâ³ñòü íàöèñòñüêî¿ æîðñòîêîñò³, íàö³îíàëñîö³àë³çì º íå ÿêîþñü äåìîí³÷íî-òðàíñöåíäåíòíîþ êàòåãîð³ºþ, à ðàäøå íåïðèñòîéíèì, àëå íåóíèêíåííèì çâîðîòîì ñàìî¿ ºâðîïåéñüêî¿ öèâ³ë³çàö³¿, ¿¿ ïðÿìèì ïîðîäæåííÿì. Íå äèâíî, ùî êðèòèêà, ÿêà ìàëà íà

ÇÀЕÊÐÀÍÍß

Êóëüòðåâàíø ³ Áîãåìíèé â³ñíèê ³ ¹ 1 ³ Ëèñòîïàä 2009

ìåò³ çðîçóì³òè, à íå ïðîñòî çàñóäèòè íàöèçì, áóëà äèñêðåäèòîâàíà ÿê íàìàãàííÿ âèïðàâäàòè Çëî: íàâ³ùî, ìîâëÿâ, ïîÿñíþâàòè òå, ÷îìó íåìà âèïðàâäàííÿ? Çãîäîì ñàìå àáñîëþòèçàö³ÿ òåìíîãî íàöèñòñüêîãî íà÷àëà çðîáèëà, çà ëîã³êîþ çàïåðå÷åííÿ, òàêîþ ïðèâàáëèâîþ ³äåîëîã³þ íåîíàöèçìó, ñïðè÷èíèëàñÿ äî ïîÿâè ãàíåáíîãî ³ñòîðè÷íîãî ðåâ³ç³îí³çìó Ãîëîêîñòó, à òàêîæ ïîñëóæèëà âèïðàâäàííÿì ÷èñëåííèõ çâ³ðñòâ ³çðà¿ëüñüêî¿ àðì³¿. Òå, ùî Òàðàíò³íî ñïðîì³ãñÿ ïîäîëàòè ñòåðåîòèïè çàøóãàíîãî îáèâàòåëÿ, áåçïåðå÷íî, ðîáèòü éîìó ÷åñòü. Ó «Áåññëàâíèõ âèðîòêàõ» Òàðàíò³íî, ÿê çàâæäè, ãðàº â ãðó ç ãëÿäà÷åì – îò ò³ëüêè òåïåð öÿ ãðà ñòàëà äåùî ñêëàäí³øîþ. Âïðîäîâæ ïåðøî¿ ÷àñòèíè ô³ëüìó â³í íåîäíîðàçîâî çàîõî÷óº ñâîãî ãëÿäà÷à äî çëîâò³øíîãî ïî÷óòòÿ ñïðàâåäëèâî¿ ïîìñòè, ñîë³äàðèçàö³¿ ç ìåñíèêîì. Êîëè ïåðñîíàæ Áðåäà Ï³òòà âèòèíàº íà ÷îë³ ñâîº¿ æåðòâè êðèâàâó ñâàñòèêó, ÷è êîëè ïåðñîíàæ Åëàÿ Ðîòà áåéñáîëüíîþ áèòîþ âèáèâàº ì³çêè ç íàöèñòñüêî¿ ãîëîâè, âàæêî íå â³ä÷óòè êðîâîæåðíîãî çàäîâîëåííÿ. Ìàëî õòî, ëèáîíü, ðåôëåêñóº ç ïðèâîäó öüîãî ïî÷óòòÿ – ïåðåä íàìè æ áî íàöèñòè, âîíè é íå òàêîãî çàñëóæèëè. Òà íàïðèê³íö³ ô³ëüìó Òàðàíò³íî çìóøóº ãëÿäà÷³â – ïðèíàéìí³ íàéóâàæí³øèõ ³ç íèõ – çàìèñëèòèñÿ íàä ñâîºþ ðåàêö³ºþ. Ô³íàëüíà ñöåíà ÿâëÿº ñîáîþ ïðåì’ºðó ïðîïàãàíäèñòñüêîãî ô³ëüìó, íà ÿê³é óñÿ íàöèñòñüêà âåðõ³âêà íàñîëîäæóºòüñÿ âèäîâèùåì ïîäâèãó í³ìåöüêîãî ñíàéïåðà, ÿêèé ñàìîòóæêè ðîçñòð³ëþº ñîòí³ àìåðèêàíñüêèõ ñîëäàò³â. Êîëè êóëÿ åêðàííîãî ìåñíèêà âëó÷àº ó ÷åðãîâó æåðòâó, íàì îäðàçó äåìîíñòðóþòü êðîâîæåðëèâ³ ïîñì³øêè Ã³òëåðà, Ãåááåëüñà, Ãåðèíãà, Áîðìàíà òà ³íøèõ íàöèñò³â, ÿê³ îòðèìóþòü ñâîº õâîðîáëèâå çàäîâîëåííÿ. Àæ ðàïòîì ó ä³þ âñòóïàþòü çàêîëîòíèêè, ³ ê³íîçàë ïåðåòâîðþºòüñÿ íà êðèâàâó ëàçíþ. Ðÿòóþ÷èñü â³ä âîãíþ, íàöèñòè ïîòðàïëÿþòü ï³ä çëèâó êóëü ç àâòîìàò³â «áåññëàâíèõ âèðîòê³â» – îñîáëèâî àêöåíòóºòüñÿ ïåðåòâîðåííÿ Ã³òëåðîâî¿ ãîëîâè íà ñâèíöåâèé ñàëàò – òà çðåøòîþ çë³òàþòü ó ïîâ³òðÿ. Ìè, çâ³ñíî, ñïîãëÿäàºìî öå âèäîâèùå ç íåïðèõîâàíîþ íàñîëîäîþ – ÷è íå òàê ñàìî, ÿê öå ùîéíî ðîáèëè íàöèñòè? Îëåêñ³é ÐÀÄÈÍÑÜÊÈÉ

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

МУЗАЇКА

А здрастуйте. Оце я. Дід МУзай. Передусім – питаннячко. Як ви гадаєте: чим мУзаїка відрізняється від мОзаїки? Чим-чим? Та що ви! Ось правильна відповідь: другу (ту, що «мО») складають з кольорових скелець, а першу (котра «мУ») – із клаптиків музики. Дисків тобто. Ну що ж… Тепер можна вважати, що ви все знаєте. Або не все. Або ж знаєте, що не знаєте нічого. Ой, зовсім забув, що цього разу мене просили бути ду-у-же лаконічним. То – до справи! Оголошую наше мУзаїкування розпочатим.

Не вперше чую У вересні «Вперше Чую» ощасливили народ дебютним альбомом із двозначною назвою «СкаСка». Його складаюь перевано ве добре знані шанувальниками пісні, проте у новому аранжуванні. Цей гурт (раніше відомий під назвою «Тетраколор») починав як студентсько-журналістський дует – Богдан Кутєпов (з баяном) і Гриць Вагапов (з гітарою, він же автор текстів), а нині розширився також барабанщиком-перкусіоністом-гітаристом-аранжувальником Вадимом Лежньовим. А до запису деяких треків долучився ще й бек-вокал Сергія Дзюби та Артема Кірсанова. Як характеризують свій доробок самі музиканти, – це авторська сучасна музика з елементами українського фолку. Від себе скажу, що музика ця доволі танцювальна – в хорошому сенсі слова – та подовгу наспівувальна. Але повернемось до самої «СкаСки». Коли гурт, який раніше чули тільки з фестивалів, концертів, знайдених та переписаних у френдів кількох піснях, випускає нарешті перший альбом, що насамперед дивишся, його роздобувши: «а які пісні увійшли?». Отже, як одна з тих, хто альбом уже послухав, розказую. Чи не найзнаменитішої «Натахи» немає. Зате зі старих хітів є «Ченчик» і «РЕП» (з незмінним «соло на гландах» та деякими нововеденнями у тексті). А ще «Боже храни Інститут журналістики». Тож якщо ти чув цю пісню у народному виконанні, наприклад, у тамбурі електрички, і вважав її студентським фольклором, знай – це пісня «Вперше Чую», а якщо ти один з тих зворушливих патріотів alma mater, які вимагають цю пісню на кожному концерті гурту, знай – записуючи альбом, вони про тебе не забули. Загалом, якщо вже говорити про добір пісень, у «СкаСці» представлена досить різноманітна творчість гурту. Можливо,

МУЗАЇКА

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

довгоочікуваний дебютний альбом музиканти задумували як своєрідний зріз всього понавигадуваного. А може, «Вперше Чую» просто постаралися догодити геть усім своїм прихильникам. Зокрема до альбому увійшли три російськомовні пісні, які відділяю, бо вирізняються вони не лише мовою тексту, а й загальною манерою, настроєм. Це вже добре відомі любителям «Вотка» й «Из детства» та порівняно нова пісня «Єсенин». Остання стилістикою відсилає до класики російського року і збурює свідомість рядками на кшталт «Опять не навсегда вопросы на ответы» чи «Снова вечность в цвет янтаря Да успеем ли». Тож навіть давні фани гурту знайдуть собі трохи свіжого.

Але чомусь не хочеться аналізувати кожен трек окремо. Здається, тому що визначальним тут є якраз загальне, єдине враження. Коли комусь із знайомих рекомендую «Вперше Чую» як ліки, засіб від нудьги й апатії, завжди наголошую на тому, що приймати треба комплексно. Оцим спільним для абсолютно всіх пісень гурту є, як на мене, заряд позитиву, оптимізму і навіть здорового пофігізму чи, скоріше, дитячої безтурботності. Це музика по-дитячому бадьора і життєствердна, коли хочеться стрибати і кричати, а хочеться, значить, можна. По-дитячому щира, відкрита і безпретензійна («Перепрошую ця пісня без глобального змісту»). По-дитячому емоційна, коли можна голосно реготатися, тільки від того, що в тебе є яскрава кулька, а можна ридати гірко, тільки через те, що вона лопла. По-дитячому суб’єктивна, коли весь цей світ довкола вирує саме для тебе, і це не егоцентризм, а просто для кого ж іще? («Мене і тільки мене прошу вважати поетом»). І разом з тим дуже навіть серйозна, але теж з дитячою свободою (яку всякі зануди називають максималізмом) самому обирати, що для тебе важливе і варте старань, а що не має значення («Та допоки будуть вилиті з срібла Хоч комусь ходити в кедах потрібно»). А почасти навіть глибока і по-дитячому, знов-таки, філософська, коли ще дозволено на повному серйозі надовго задумуватися над очевидним і загальновідомим («Не треба не треба Дивитись що там позаду Життя і справді негарне з фасаду Чуєш?»). Коли ти щирий, можна не боятися, що сказане тобою прозвучить недоречно піднесено чи навіть пафосно («Та допоки будуть вилиті з срібла Хоч комусь ходити світом потрібно Світу потрібно») . 26

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

МУЗАЇКА

Стьоб тут раптово, проте органічно, поєднується з витонченим ліризмом, адже цілком можна одночасно «дурачитися» та проголошувати філософські відкриття чи жалітися на те, що тобі болить, немає жодної потреби розділяти це («На велелюдних літніх бульварах в межі города Як би нам не профестивалить свою Молодість Щоби сказане нами як невдахами Підіймалося над дахами птахами»). Це музика, яка підхоплює, струшує легенько і вертає на місце. Словом, спробуйте. Єлена ІВАНУНА

Гонорова з’ява, або грамоту знову віднайдено На другий повноформатний лонгплей ансамблю подільського фундаменталу «Пропала Грамота» фани та прихильники гурту чекали менше, ніж два роки (вдалий дебютник «Цейво», нагадаю, вийшов у жовтні 2007 - го), проте дорогу «Гонору» від створення до видання не назвеш легкою. Записано цей диск було ще навесні 2008 - го, але свого видавця він знайшов тільки тепер. В інтерв’ю для радіопередачі «Український рок-н-рол» лідер «грамотіїв» Павло Нечитайло зазначив, що недарма таким видавцем став лейбл із суто гоголівською назвою «Taras Bulba Entertainment». Український слухач отримав «свіжак» у руки не одразу після його виходу, оскільки «Пропала грамота» поспішала на тривалі гастролі до Чехії. Але, на щастя, хлопці встигли викласти його у повному обсязі для прослуховування на last.fm, а вже після повернення з чеської експедиції потішили публіку чималою кількістю сольних концертів і частою участю у фестивалях, де можна було почути не лише програму «Гонору», а й зовсім нещодавно створені пісні. Стилістично другий диск демонструє слухачеві барвистий 27

МУЗАЇКА

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

оберемок тенденцій та напрямків, об’єднаних рисами «фірмового почерку» «Пропалої Грамоти». Багато хто не очікував такої структури альбому, пам’ятаючи специфіку «Цейво». Однак сама група з цього приводу геть не комплексує, аргументуючи такий підхід тим, що музикантам цікаво творити в різних стилях, а не шліфувати все життя один-єдиний. Отже, мода на концептуальність не обходить Нечитайла та компанію, що зовсім не заважає (радше якраз навпаки) дарувати слухачеві нові, драйвові пісні та щирий, органічний саунд. Ці ознаки і є визначальними для всіх одинадцяти нових співанок та трьох реміксів, які складають «Гонор». Автори не вважають цей диск зразком альтернативної музики, проте це твердження можна пояснити не інакше як зайвою скромністю – насправді музичне полотно платівки сповнене творчих знахідок, нестандартних музичних прийомів і неповторного колориту. Безперечно, тут немає експерименталу чи імпровізаційної музики, однак самобутності «Пропалій Грамоті» не позичати. Прикметно, що чи не в кожній пісні, уважно послухавши, помічаємо поєднання певних традиційних елементів (насамперед фолькових) із цілком оригінальними, авторськими. Вони переплітаються настільки елегантно-ненав’язливо, що це можна спохопити лише орієнтуючись на власний настрій, який стрімко покращується пропорційно зануренню в альбом. Маємо справу із вигадливим та впевнено зіграним ф’южн, де рівною мірою трапляються елементи реггей, фанку, бі-бопу, софт-року, шугейзу і навіть латиноамериканської фольк-музики, вже не кажучи про питому подільську народну основу таких пісень, як «Етнопалм», «Приймак», «Кармалюк». Далека від монолітності і текстова складова «гонорового» диску. Маємо і літературну українську, і стилістично дотепний суржик супербойовика «Охраннік» чи найзагадковішого (для невтаємничених) сонгу «Тітан», і давньоукраїнську від Григорія Сковороди («Лежиш у гробі»), і навіть одного разу російську («С нами Бог»). Присутність всіх цих мовних пластів сприймається як природнє і доречне. Єдине зауваження, яке доводилося чути щодо альбому від досвідчених колег-музикантів, стосується власне якості запису та продуманості студійної роботи, які дехто вважає небездоганними. 28

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

МУЗАЇКА

Звісно, йдеться лише про незначні нюанси, яких можна було б уникнути, якби гурт мав змогу попрацювати у студії над «Гонором» дещо довше. Усвідомлюють цей момент і автори, наголошуючи на близькості диску до живого звучання, що, на мою думку, є не так хибою, як перевагою – досить згадати чудовий альбом «Провінційний джаз» гурту «Рутенія» 1998 року, який було записано під час радіоефіру без подальшої обробки звуку і який досі звучить на диво щиро і невимушено. Окремо слід сказати про ремікси – їх на альбомі, як ми вже згадували, аж три. Оригінали цих «грамотних» пісень пішли у світ з «Цейво». Якщо ремікси пісень «Чайка» (Федір Хіврич), «Куди» (Костя Бушинський, барабанщик «Пропалої Грамоти», мультиінструменталіст) належать до царини фольктроніки, ембіенту та world-music в першому разі і накладання суто електронних ефектів на «живе» звучання гурту в другому, то ремікс пісні «Місяць» від групи «Ворождень» цілком відрізняється і від попередньо зазначених, і загалом від усього грайливого стилістичного різнобарв’я «Гонору». Чуємо тут повільний, монотонно-ритуальний, надзвичайно похмуро-загадковий dark wave із сухим, аскетичним звучанням, гнітючо-депресивним бітом та направду конгеніальним для цього жанру вокалом, який цілком може позмагатися зі «світлим» оригіналом цієї пісні. Однозначно можна сказати, що це один з найцікавіших треків «Гонору». У роботі над піснями брали участь також запрошені музиканти, яких зовсім небагато, – і, звісно, жодних «зірок», якими заведено в Україні хизуватися. Серед тих, хто долучився: Дмитро Скобєлєв (один з перших реперів Кам’янця-Подільського, бек-вокал у «Титані»), тромбоніст Олександр Чаркін (у «Сові»), а також дівочі бек-вокали Наталії Какаркіної та Юлії Миронової («Охраннік», «Лежиш во гробі»). Окремо слід сказати про участь Марії Микитівни Співак, яка вчила Павла Нечитайла співу та народним пісням ще змалечку. Хоч вона, на превеликий жаль, і не дожила до студійної фіксації альбому, гурт включив фрагменти її домашніх записів до таких треків, як «Приймак» і «Кармалюк». А підсумую усе сказане оптимістичним висновком: «Гонор» має всі шанси стати одним з найсильніших релізів року. Максим СОЛОДОВНИК 29

КУЛЬТ ГОСТЯ

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

Від редакції: присутність у літпроцесі такої постаті, як Тарас Федюк, для нього (літпроцесу) є безумовним благом. Окрім того, що вельми талановитий поет, наш сьогоднішній гість ще й людина з конструктивним началом і невичерпним почуттям гумору (щодо останнього, мабуть, дається взнаки вплив одеського регіону, звідки пан Федюк походить). А зараз трохи цінної інформації про героя нашого часу: розміняв шостий десяток років і другий десяток книжок, віддавна непитущий, але богемного товариства не цурається, лауреат Національної премії України імені іншого Тараса. Шевченка. Президент Асоціації Українських Письменників (уже не вперше), головний редактор журналу «Сучасність». Як на підтвердження конструктивного начала пана Федюка, треба згадати відому поетичну серію «Зону Овідія», яку він зініціював і реалізовує ось уже багато років.

Тарас Федюк: “Бог не дає талант назавжди” - Пане Тарасе, поет в Україні більше чи менше, ніж поет? - Я хотів би почати з цього неоковирного: «Поэт в России – більше, чем поэт». Дуже часто чомусь так виходить, що чим афористичніший вислів – тим далі від поезії. Та й від правди взагалі. Щоб довго не говорити, спробую змоделювати рядки. Ну, наприклад: «Милиционер в России – більше, чем милиционер», «Футболист в России…» «Артист в России…» «Президент в России…» Та куди хочеш можна притулити. І все буде така ж правда, як і про поета. Відколи Євтушенко почав намагатися формулювати, а не видихати – тобто намагатися бути більше, ніж поет відтоді він і почав закінчуватися. А щодо певної соціальної ваги, то, безумовно, останні десятиліття (може, ведучи відлік від покоління вісімдесятників) довели, що поет має бути поетом. Не більше і не менше. - За період із 2003 року у Вас вийшли друком чотири книжки. Остання за часом збірка «Горище» презентувалася на цьогорічному Форумі у Львові. Отже, життя після Шевченківської премії таки є? - Ну, це як у кого. Якщо до премій ставитись серйозно – то життя після них нема. А якщо нормально, з певною іронією і самоіронією, то – є. Тобто, може бути. Для мене – хоч як би це банально не звучало – премії важать рівно стільки, скільки в них грошового додатку. Навряд чи більше. Тому радість лоскотно

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

КУЛЬТ ГОСТЯ

бентежить груди аж доти, допоки не закінчилися гроші. Від Шевченківської у мене вони скінчилися швидко і давно. Якщо серйозніше – то справа, звичайно, не в преміях, а в тому – наскільки протягом тривалого життя ти був чесним з самим собою, наскільки не переступив, наскільки не наступав на горло власній пісні. Наскільки був самим собою. Бог не дає талант назавжди. Він дає поносити. І дивиться: як ти живеш, як розпоряджаєшся тим, що дано, чи працюєш, чи не тринькаєш… Буває, що дає поносити до смерті. А бува, забирає задовго до фізичного кінця і це, як на мене, найстрашніше. Ходить колишній поет, пише, публікується, отримує ордени, смішить людей. Воістину, якщо Бог хоче покарати, то забирає розум. І талант. - Ваші тексти характеризуються наявністю своєрідної вільносилаботонічної техніки. Вони, як би сказала Маріанна Кіяновська, вже не «суцільно заримовані вірші». Звідки походить така традиція і хто, якщо не секрет, були Вашими вчителями? - Про вчителів. Поетів, які в різні (переважно ранні) періоди життя вплинули на те, що я писав, було кілька. Це Вінграновський, Нечерда, Лорка, Війон. Мої друзі – Ігор Римарук і Василь Герасим’юк. Ну, і все прочитане. І все передумане. І все пережите. Щодо «своєрідної вільно-силаботонічної техніки» – то не знаю. Просто після «Золота Інків» прийшов новий ритм, нова мелодика, певне ритмічне набурмотування, яке, можливо, більше відповідало і кількості прожитих років і втомі від прожитого. Я ще ці вірші часом називаю римованими верлібрами. Чи майже римованими верлібрами. У цій ритміці я почуваюся більш вільним, а певна смислова розмитість дає можливості уникнути нарацій… І афористичності. - Цього року Вас знову обрали президентом АУП. Чи можна очікувати на якісь реформації, і на шо націлена АУП сьогодні? - Я колись, за часів ще своїх попередніх каденцій на аупівських кріслах, говорив про те, що час великих творчих організацій типу НСПУ чи того ж АУП минув. НСПУ взагалі існує лише тому, що є ще майно і певне державне фінансування. Верхи Спілки зацікавлені у збереженні структури, як можливості щось там продати тихенько…Тому і скандали їхні – переважно майнові. У нас – дякувати Богу – майна нема. І тому у нас суперечки або творчі, або (як останнім часом) їх нема взагалі. Структура ж потрібна тим, хто хоче щось робити. Скажімо, без структури я не зміг би видати п’ятдесят поетичних книжок в серії «Зона Овідія». І взагалі – ніяких книжок. Не було б великої хвилі презентацій, фестивалів, творчих вечорів. Важче було б проявитися багатьом іменам, які тепер відомі всім шанувальникам літератури. Тому ані перебільшувати, ані геть відкидати позитивної ролі АУП я би не брався. Зараз поновлюємо аупівський сайт,

КУЛЬТ ГОСТЯ

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

проводимо перереєстрацію, вирішуємо певні організаційні питання. І намагаємося шукати гроші під спільні проекти. - Що змінилося у журналі «Сучасність» з Вашим приходом, і чому була така тривала пауза? Часопис переживав нелегкі часи. Досить тривалими періодами він не виходив, а якщо і виходив – то з великим запізненням і часто здвоєними числами. Сподіваємось, що тепер, коли журнал має серйозне фінансове й організаційне опертя в особі Голови Громадського руху «За Україну!» В ячеслава Кириленка, гірші часи позаду. Чи щось змінилось з моїм приходом? Та навряд чи. Я не є прихильником революційних змін, до яких вдавався мій попередник. Просто ми намагаємося повернути часопис до того стану і формату, у якому він був у кращі його часи. У часи редакторства Івана Михайловича Дзюби та Ігоря Римарука. А також і в часи давніші – коли журнал виходив за кордоном. - Що можете порекомендувати читачам з новинок, які оприлюднено у «Сучасності»? - Порекомендував би читати від дошки до дошки. Там цікава і літературна частина: проза Оксани Забужко, Василя Шкляра, цікава поезія Дмитра Лазуткіна, Дмитра Кременя,Андрія Охрімовича, дуже сильна культурологія, публіцистика, літературна критика… Я радий, що ми зберегли традиційних авторів «Сучасності» і розширили це коло за рахунок нових.. - Багато говорять про новий роман Оксани Забужко, який з’явиться на сторінках журналу... - Він уже з явився. У п ятому числі «Сучасності». Журнал можна купити у книгарнях Києва. Я радий, що Оксана віддала великий шматок з нового роману «Музей покинутих секретів» нам. Маю сказати, що цей роман – подія в літературному житті України. І, як на мене, найкраще з написаного Оксаною Забужко. - Які перспективи української літератури закордоном? - Україна лишається поки що закритою для світу територією. Ми не маємо нормальних контактів, ані політичних, ані економічних, ані культурних. Ми не інтегровані у європейську і світову культурну та літературну спільноту. Тому мусимо вірити на слово окремим нашим письменникам про їхні великі успіхи за кордоном. Та й, якщо чесно, мене більше цікавлять успіхи нашої літератури у нас в Україні. Читач не вимітає більшості наших книжок з полиць книгарень…Сподіваюся – поки що. Розмовляла Наталка ПАСІЧНИК

КУЛЬТНАIЗД

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

Від редакції: назва цієї рубрики говорить сама за себе. І перед тим, як дати їй «зелену вулицю», ми просто зобов'зані застерегтися старим, як журналістика, юридичним штампом: пам'ятайте! Редакція не завжди поділяє думку своїх авторів.

Король оголошує пат Пен-клуб – це міжнародна організація літераторів, що захищає в усьому світі письменницькі права, а також бореться з цензурою. Вона має представництва у ста країнах світу. Кожного року в одній з цих країн проводиться всесвітній конгрес пен-клубу, де присутні письменники, перекладачі, видавці та міжнародні літагенти. Перший президент пенклубу, Джон Голсуорсі, сформулював основні принципи організації: ПЕН виступає за Літературу як Мистецтво (ані журналістики, ані пропаганди) і за розповсюдження Літератури як Мистецтва з країни в країну. ПЕН виступає за щиру дружбу між письменниками в їх власних країнах і між письменниками всіх інших країн. ПЕН вважає, що його члени не повинні своєю творчістю та громадською діяльністю сприяти розпалюванню війни. ПЕН виступає за гуманізм. Такі слова як націоналізм, інтернаціоналізм, демократичний, аристократичний, імперіалістичний, антиімперіалістичний, буржуазний, революційний та усі інші, що мають певне політичне звучання, не можуть бути пов’язані з ПЕНом, оскільки ПЕН не має нічого спільного з державою чи партійною політикою… Але ці принципи не завжди бралися до уваги. Так напередодні Другої Світової війни німецький пен-центр виключив зі своїх лав усіх комуністів і євреїв. На жаль, подібне вчинили і ми. Український пен-центр був заснований одразу після здобуття нашою країною незалежності. Спочатку його очолив Микола Вінграновський. Один з найвидатніших поетів, але, на нещастя, комуніст, а значить усі його письменницькі чесноти були даремні. Його із ганьбою вигнали з посади, і головою українського пен-центру став Євген Сверстюк. Євген Сверстюк – борець за суверенність української культури, людина дуже освічена, знає мови. За його плечима сім років таборів і п’ять – заслання. Тоді нам здавалося, що демократія – це просто, коли немає комуністів і є українська мова. Ніхто не зважив на концептуальну несумісність особистої позиції пана Сверстюка з ідеалами пен-клубу. Результат не забарився. У пенцентрі були проведені ідейні чистки. Кажуть, що не залишилось майже нікого, але це важко перевірити, бо клубні документи недоступні. Кімната у Спілці, адреса якої ще й зараз висить на сайті міжнародного пен-клубу, не задіяна, зібрання не проводяться, контактного телефону немає, і тому люди, у разі потреби, звертаються до російських колег. Остання заява

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

КУЛЬТНАIЗД

українського пен-центру датована 2004 роком, і з того часу він не подає ознак життя. Принаймні, в межах батьківщини. Бо якби два останні роки у міжнародний пен звідти не поступали внески, організація підлягала би скасуванню. Та, на диво, внески поступають, щонайменше, до цього немає претензій. Керівництво можна було б переобрати, зібравши двадцять членів організації. Але їх не існує. І виходить, що ситуація патова. Ніяких законних заходів на такий випадок не передбачено. Десь далеко проходять конгреси літераторів, буяє взаємозбагачення культур. І ніби хтось-таки представляє нашу країну на цих конгресах, але хто? Дві категорії громадян. Перша – феміністки і друга – іноземні філологи. Бо для них є канали, закриті для усіх інших літераторів. Інші, хоч би і генії нації, приречені гноїтися у тісній бляшанці декількох нещасних українських видавництв, що гонорарів майже не платять і книгами торгувати не вміють. Пен-центр мав би стати вікном у Європу. Якби він працював. Патова ситуація з пен-центром триває завдяки нашій пасивності. За останні 15 років ніхто навіть і слова не сказав, мовляв, пане Сверстюк, а чи ви не забули про ротації? Ай-яй, ви ж обіцяли! Але зараз, коли письменництво, пардон за каламбур, дійшло до ручки, ми вже не можемо собі дозволити таку розкіш - одна бездіяльна людина, яку ми усі глибоко поважаємо, замість цілої чинної міжнародної правозахисної організації. Першим не витримав російський пен-центр. Вже багато років на адресу, вказану на їх сайті, приходять купи листів від мешканців України, які вважають, що вони письменники і їх права порушуються. Кожний такий лист росіяни розглядають на черговому зібранні і намагаються якось допомогти. Цією весною до Києва приїжджав Олексій Симонов, віцепрезидент російського пену. Стурбований ситуацією із «забороненим» Олесем Ульяненком, він намагався зв’язатися з представниками українського пен-центру, але не знайшов ніяких слідів і зрозумів, що його не дурять маніаки, і таки пен-центру в нас дійсно немає. Про це російський пен повідомив міжнародну організацію. А ті вже порадили українським письменникам, якщо вони не хочуть і далі залишатися беззахисними і безправними, написати до них, тобто до міжнародного пен-клубу, групового листа, який міг би служити підставою для рішення про скасування старого пен-центру і створення нового. Ну що же, цей лист написаний. Підписи майже зібрані. І навіть якщо якась прикра несподіванка завадить нам поставити мат старому пен-центрові й розпочати нову партію, то добре вже і те, що така кількість визнаних письменників поставила під ним свої автографи. Євгенія ЧУПРІНА

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

Хелльоу, друзі мої дорогі! Я є Хвеся Макарівна Кусиязик, а як мене прозивают у народі, то ви вже й самі допетрали. Ну то я зачну. І зачну з прекрасного далека. Нобеліянктою цього року стала німкеня Герта Мюллер (от же повезло кобіті!). Вона є членкиня Німецької академії мови і літератури, її вірші та проза перекладені на багато європейських мов і навіть на китайську та японську. Всяких-різних премій попри Нобелівку у неї неміряно. 2008-го Спілка письменників Швеції включила збірку Мюллер «Король вклоняється і вбиває» до 10 кращих книг останнього часу, написаних жінками. Народилася лявріятка в сім'ї, що належала до однієї із груп німецькомовної меншини Румунії (так-звані банатські шваби). У 1987 році виїхала до ФРН і поселилася у Берліні. Характер має принциповий: у 1997 році покинула місцевий ПЕНклуб на знак протесту проти його злиття з НДРівським. До всього іншого пані Мюллер ще й художниця і фотографиня. Жеби сь те знали! А тепер про ближнє. Відомий поет-слемер Артем П олежака в и су вався у кандидати в президенти Ук р а ї н и . П р о т е , й о г о кандидатуру відхилили з двох причин: по-перше, на момент висунення Полежаці не виповнилося 35 років, а по-друге він не сплатив необхідної грошової з а с т а в и . Д е я к і з й о го передвиборчих обіцянок про сто не можна не зацитувати: 1. Порнографію в маси! Ми навчимо вас як правильно займатися сексом і нас знову стане 52 мільйони! 2. Кожному, хто проголосує за мене марлева пов'язка, а хто проголосує двічі дві марлеві пов'язки. 3. Дамо Періс Хілтон українське громадянство дівок красивих у нас

Фото Jens Meyer (AP)

У ЯЗИКАТОЇ ХВЕСЬКИ

Фото Марти Литвиненко

Культреванш

Богемний вісник №1

Листопад 2009

У ЯЗИКАТОЇ ХВЕСЬКИ

багато, а Періс Хілтон нема. Ну то годі вже з тою політикою. А я вчора погортала наш журнал нічо так, інтересно. Тіко задавненого в нім б а г а т е н ь ко . Х в о р у м , приміром. Тоді ж і листя ще було зелене! Взялася згадувати – йой, ностальгія пробила – так я на тому кворумі з файними людьми язиком ся начесала! А ви чули, шо тернопільських видавців жаба задусила вони ся зібрали, порадили і задеклярували, мовляв, можут не гіршого хворума втяти! То най я би в кожнім місті по такій дефіляді зробила-м. А осьо анекдот про нашого пана шефредахтора: подейкуют, що в нього вийшла книжка у двох варіантах. Для хороших дітей «Кожному по скибці», а для поганих «Кожному по сра…» …Йой, шо я таке патякаю комісія у справах моралі не спит! Краще я вам про Скибу правдивішу плітку оповім: сидит Скиба в кав'ярні (а він завжди там сидит). Приходят туристи, роздивилися навколо, десь ся всіли. Але один молодий чоловік ся від них відділяє, курсує до Скиби та й каже: «Простітє, ми тут с друзьямі із Харькова прієхалі, но нам кажется, што ми вас гдє-то відєлі… Даже кажется, што на сценє. .. Ви поет ізвєстний. І організатор акций, фєстівалєй»... - «Ну…», - відповідає улещений Скиба. - «Сєргєй Жадан»? Хе-хе-хе, а в Жадана, до речі, теж схожа історійка є… Приїжджає він (Жадан) з іншими митцями в один дніпропетровський вуз. Після акції рехтор (чи прорехтор) довго тисне йому руку, примовляючи: «Як добре, що ви до нас приїхали, пане… Любку Дереш». Оце на тому й па! Ваша Хвеся Макарівна.

Культреванш. Богемний вісник. Щомісячний журнал. www .kultrevansh.com № 1. Листопад’ 2009 Шеф-редактор: Роман Скиба. Літредактори: Світлана Богдан, Єлена Мельниченко. Відповідальний секретар: Наталка Пасічник. Дизайн і верстка: Володимир Барановський та Барвінка. На обкладинці використані художні роботи Олі Кузнєцової. Розробка сайту: Олег Артюх. Редакція журналу не завжди поділяє думку своїх авторів, має право редагувати та скорочувати матеріали. Рукописи не рецензуються і не горять. Автори, що прийшли по гонорари, не повертаються. (Останнє – жарт: авторам нічого не загрожує, і гонорари передбачено!)

Гонорарний спонсор номеру:

Інформаційні партнери: