Люди священного обов’язку (сценарій до Дня Збройних сил України)

Кам’янець-Подільська міська ЦБС Центральна бібліотека Читальний зал

«Люди священного обов’язку» Сценарій до Дня Збройних сил України

Кам’янець-Подільський, 2014

Укладач: Тетяна Дашко, провідний бібліотекар читального залу центральної бібліотеки

Редактор: Тамара Вонсович, провідний методист міської ЦБС

Сценарій розрахований на військовослужбовців, ліцеїстів.

Мета: вшанування всіх, хто присвятив себе військовій справі та захисту Батьківщини, всіх хто боронив та боронить рідну землю, виховання патріотичних почуттів та любові до України.

Дата проведення: 07 грудня 2014 року

Місце проведення: читальний зал

Обладнання: Державний Прапор України, вишиті рушники, квіти, книжкова виставка «АТО − війна за незалежність».

Ведуча: Доброго дня, дорогі наші друзі! Сьогодні ми зібралися у святковому залі, щоб привітати сильну половину людства – мужніх, сміливих, відважних лицарів – зі святом – Днем Збройних Сил України.

Ведучий: Українські воїни – це і солдати незалежної Української держави. Українські воїни – це і юнаки, які в майбутньому стануть мужніми захисниками України. Ми вітаємо всіх!

Ведуча: День Збройних сил України – це мужності й геройства свято. І ми вклоняємося тим, хто літ тому назад багато І тим, хто нині з автоматом нам спокій береже і захищає Мене і маму, і сестру, і брата і велику нашу всю родину – Рідну, славну Україну!

Ведучий: Ми схиляємо голови та вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув за свободу та незалежність України.

Хвилина мовчання Ведучий: Ми щасливі, що народилися й живимо на чудовій, мальовничій землі, в нашій Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь

роду нашого українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.

Пісня «Україна», виконує Анастасія Сенчишина Ведуча: Українська армія! Шлях її утворення та формування такий же непростий, як і становлення самостійної держави України.

Ведучий:

Політичний, економічний, духовний розвиток України можливий за умови гарантування її державного суверенітету, політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Гарантом національної безпеки України виступають боєздатні Збройні Сили.

Ведуча: Збройні Сили є необхідним атрибутом держави і виконують її найголовнішу – захисну функцію. Сьогодні строкова військова служба відповідно до Конституції та Закону України «Про загальний військовий обов’язок» є почесним обов’язком кожного громадянина (чоловічої статі).

Пісня «Ми з татом», дует у складі Трача Богдана та Стахова Романа Ведуча: Ніщо не виникає на порожньому місці. Має свою передісторію і українська армія.

Ведучий: На початковому етапі східнослов’янської цивілізації воєнна організація була родоплемінною. Саме рід дбав про зброю та воєнне спорядження, забезпечував охорону осель, городів від ворогів. Усі важливі воєнні справи вирішувались на вічі. Не було ніяких рангів чи ступенів. Керував вояками воєвода або князь.

Ведуча: У часи Київської держави військо складалося з дружини князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили грішми, давали землі. Другою частиною війська було народне ополчення – вої. До ополчення приймали міський люд, селян-хліборобів. При цьому до боротьби з ворогом залучали всіх, незважаючи на вік, озброєність, досвід.

Ведучий: За княжої доби були два основні роди війська: оружники і стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис, сопирд. Стрільці – лук і стріли. Головною ударною силою виступала важко озброєна піхота. Кінноту вперше використали князі Олег та Ігор у Х столітті в походах на Візантію, на греків. Бій з ворогом починав князь, першим кидали спис. Коли списи ламалися, бій продовжували мечами. Лучники із-за мурів міста обстрілювали ворога. З часом піхота поступилася місцем кінноті. Після того, як кіннота здобувала перемогу, піхота закінчувала битву: розбивала залишки ворога, захоплювала бранців у полон, забирала здобич,

зброю. Збиралося військо за наказом князя, оскільки не було на той час постійним.

Ведуча: Україно! Сивий степ – моя колиска. І спасибі, що його ти зберегла. Я вклонюся цьому степу низько-низько, Поцілую чисту воду джерела.

Ведучий: Я приляжу серед літа, серед віку, Припаду чутливим серцем до трави І почую: десь підкова плаче гірко І тупоче тьма лихої татарви.

Ведуча: Страшна епоха Золотої орди, Кримської орди. Щороку з України забирали в орду кожного десятого хлопця й десяту дівчину…

Ведучий: Од татарських нападів народ почав тікати з пограничних місць у глиб України, а на межі з татарщиною залишилось вільне Дике поле, яке сягало аж по сучасну Київщину. А коли в Україну прийшли польські порядки, багато сміливців почали тікати на вільні землі Дикого поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували курені та січі від можливих набігів татар.

Ведуча: Життя на «вольниці» без пана дедалі більше вабило молодих людей. А коли їм вдавалося відбити

бранців і награбований товар – щастю не було меж. Отож поступово самоорганізовані козаки ставали захисниками рідного краю. І в 16 столітті Дмитро Вишневецький своїм коштом разом з козаками будує на Хортиці фортецю – перший козацький бастіон захисту від завойовників. Для змученого віками народу України Хортиця стала символом боротьби за незалежність.

Ведучий: Над Хортицею хмари, як віки… Дніпро біжить за ними у погоню. Сивіючі, обпалені боки, Як на дніпровській переправі – коні… Давай уяву пустим до води. Які вона таїни перекаже. Іди на клич, козацький кінь іди Ти не придуманий, ти справжній.

Ведуча: Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, яка боронила свою землю і український народ від загарбників. Запорізька Січ уславилась іменами Байди Вишневецького, Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Петро Дорошенка, Івана Сірка, Іван Виговського… Найбільшу славу здобув Богдан Хмельницький. Ціла доба в історії України називається Хмельниччиною.

Ведучий: Після приєднання України до Московщини права і «вольності» війська запорізького урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька

Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Ведуча: Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який не має ким і чим себе захистити. Але пам’ять про славне козацтво, його традиції, пам’ять про Січ не вмерла.

Пісня «Годі, браття, сумувати», у виконанні Лізи Андріянової Ведуча: 2014 рік – оголошений Роком Тараса Шевченка. Хоч минуло вже 200 років від дня його народження, Шевченко і досі на вершині світової слави. В кожному його слові звучить любов до України. З 1847 по 1857 рік Тарас Шевченко віддав солдатчині за свою любов до України.

Тарас Шевченко «Мені однаково», читає Павло Тихонов Ведуча: В дні радості, печалі, і тривоги Йому віддаймо шану і уклін За мудрістю звертаймося до нього І переможем: з нами Бог і він!

Пісня про Україну, виконує Ліза Швед

Ведучий: На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва. З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.

Ведуча: У 1918 році війська Української Центральної Ради були знищені разом зі спробою побудувати Українську державу. І знову, не зумівши себе захистити, Україна втратила незалежність.

Ведучий: Під час другої світової війни українці прославили себе і як оборонці рідного краю, і як патріоти, що боролися за незалежність України. І які б зараз не були суперечки, і збройні формування (УПАОУН), і бійці Радянської Армії та партизанських загонів робили все можливе, а інколи і неможливе, для того щоб ми могли жити з вами на своїй землі в мирі. Нещодавно ми відзначили 70 років з часу визволення України від німецько-фашистських загарбників. Наші поети не лишаються осторонь подій, які проходять в нашій державі. Світлана Кремінська написала цикл віршів на військову тематику. Послухаймо:

Світлана Кремінська «Нет больше слабой Украины», читає автор

Опять закат кровавой силой Над Украиной полыхнул… Да сколько можна быть немилой? Да сколько нужно стальных дул. Чтобы поставить на колени Небесной красоты страну, Чтобы угрозы вражьей тени Сломили родину мою? Отвечу сразу: не старайтесь! Закрыты двери Вам суда, И на порог не поднимайтесь, – Крутым бывает иногда. А если, вдруг, случайной щелкой, Брат Каин, подлою змеёй, Проникнет в дом наш ненадолго, – Розтопчем гада всей семьей. Нет больше слабой Украины, Имперского здесь нет гнезда, И рабской проклятой рубины Не будет больше никогда. Нам время подарило долей Свою свободу счастьем пить, И никакой кровавой волей Вам Украину не сломить!

Ведуча: Кожне серце і сьогодні повинно берегти пам’ять про тих, кого немає більше з нами, хто поліг на полі бою.

Бібліотекар: Український хлопче майбутній солдат Очима історії ти поглянь назад Бо багато крові пролилося колись Щоб твої мрії сьогодні збулись Не схилили голови, душі не скорили У ярмі чужому не схотіли жити Гордість українців в світі не згубили Вірити навчились і Бога любити Щоб світило мирне сонце над землею Щоб Україна йшла у майбуття Молоді вкраїнці долею своєю На вівтар свободи поклали життя

Пісня «Краю, доленько моя», виконує Каріна Рубановська Ведуча: Україна, проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. Однак, не виключаючи можливості виникнення воєнних конфліктів, 6 грудня 1991 р. верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил. А з 1993 року цей день офіційно вважають Днем Збройних Сил України.

Ведучий: Одвіку жили у народі Не фраза красива, не жест, Але ідеали свободи І честь України, і честь. За них під козацькі клейноди Йшли люди, і ліку їм несть. В серцях – ідеали свободи, І честь України, і честь.

Ведуча: На жаль, на протязі всіх років незалежності в Україні Збройні Сили фінансувалися та розвивалися по залишковому принципу, а поправді кажучи, руйнувалися. Таким чином, бездарним керівництвом держави ігнорувався споконвічний принцип «Хочеш жити в мирі – готуйся до війни». На початку 90-х років керівництво країни обміняло третє в світі ядерне озброєння на фейкові гарантії безпеки від перших світових держав, котрі, на жаль, не варті того паперу на якому вони були написані.

Ведучий: Далі всі реформи в армії України були спрямовані на скорочення чисельності частин та обрізання бюджету. В суспільстві 20-ть років знецінювалась соціальна роль воїна-захисника. Внаслідок цього було окуповано Крим, а на сході України почалися військові дії.

Ведуча: Події, що відбувались з нашим суспільством на зламі 2013/14 років та відбуваються сьогодні, мають доленосне значення для України та українців. Це

справді, як було сказано у назві фільму про Євромайдан, була «Зима, що нас змінила». Моральні цінності, і особливо, цінність людської гідності та свободи стали рушійною силою, що підняла народ проти свавілля влади.

Ведучий: Патріотизм став реальним практичним вираженням тієї революції свідомості, яку пережило українство в період Євромайдану. Масовий підйом національної свідомості проявився насамперед у активному бажанні захищати свою гідність і свою країну навіть якщо це коштуватиме життя.

Ведуча: Так з’явилася Небесна сотня. Їм, Героям Небесної сотні присвятили свої вірші наші поети.

Жанна Мадич «Присвята», читає автор Пісня «Доле, щастя подаруй», сл. і муз. Жанни Мадич Ведучий:

Анексія Криму та початок повномасштабних військових дій змусили нове військово-політичне керівництво держави кардинально переглянути відношення до власного війська. За неповний рік від початку збройного протистояння з терористами українське військо фактично відновилася з попелу та на рівних протистоїть добре озброєним наймитам та регулярним військам Росії.

Ведуча: Величезну роль в підтримці українських воїнів відіграють волонтери, які забезпечують військо всім необхідним починаючи від одягу та закінчуючи зразками новітньої зброї. Але, незважаючи на всі зусилля держави та суспільства, неможливо за рік відновити те, що знищувалося два десятиліття, тому, для створення справді сучасного війська Україні потрібно докласти ще дуже багато зусиль, ресурсів та часу.

Ведучий:

Але самі головні позитивні зміни відбуваються в психології українських воїнів. Патріотизм, самовідданість, мужність, стійкість, сміливість, безкомпромісність по відношенню до ворога, бажання битися та стояти до кінця за кожен клаптик землі – це ті якості які за період війни прийшли на зміну боягузтву, дезертирству та бажанню наживи. Українські воїни шаленими темпами відроджують славні традиції княжих дружин Русі, Запоріжських козаків а також воїнів УПА, які на протязі тисячоліть нарощували бойову славу України. Саме тому сьогодні український воїн-захисник є найбільшим предметом гордості в українському суспільстві.

Ведуча:

На наш захід завітали учасники антитерористичної операції, які нещодавно повернулися із зони воєнних дій. Це – Сергій Лютаревич та В’ячеслав Федько. Запрошуємо до слова.

Виступи учасників АТО

Пісня «За Україну», виконує дует у складі Каріни Остап’юк та Віолети Камінської Неля Лещинська «Герої не вмирають», читає автор Плаче небо рясними дощами Гуде вітер в широких степах І сумуємо ми за синами Що віддали життя у боях. Щоби чобіт чужої країни Рідну землю толочить не смів Жили ми у єдиній родині На просторах безмежних ланів. Та слізьми ворогів не здолати Ми підем боронити свій край Що не плакала мати солдата За свободу і волю вставай! Буде небо, червона калина І усміхнені люди й дитя Буде жити моя Україна Є щасливим її майбуття. Героїв наших слава не вмирає Залишається вічно в серцях Батьківщина синів пам’ятає Подвиг їх оспівають в піснях.

Ведуча: Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої Знай, що Батьківщину треба захищати І в час небезпеки, як хоробрий воїн Відзовись, як кличе Україна-мати!

Ведучий: Письменник Іван Липа висловив таку думку про українців: «Народ, що в незапам’ятні, в незнані віки міг посісти таку родючу землю, може найбагатшу в світі, той народ чогось вартий, бо не святе небо се йому дарувало, а було здобуте жорстокою боротьбою, сміливістю, одностайністю... Кожний народ, се – овоч своєї землі. Яка сила землі, така сила й народу. Народ, що за одно століття вдвічі помножується, народ, що старанно плекає в своїх надрах геніальність, що береже її стихійно в своїй скарбниці до слушного часу, – той народ колись стане проводирем світа». Предметом національної гідності сучасних українців без сумніву має стати завдання втілення в життя цих сподівань великих попередників.

Ведуча: В цей день ми всі висловлюємо свою повагу українським солдатам та офіцерам, які на Сході України в важких нелюдських умовах боронять мирне життя українців. Вітаємо наших славних військовослужбовців, ветеранів і новобранців, солдатів і офіцерів, генералів та адміралів, всіх, хто не зрадив України. Бажаємо їм міцного фізичного здоров’я, успіхів у бойовій та тактичній підготовці, надійних тилів, кохання і всіх благ! Божих благословень Вам і Вашим родинам! Любіть Україну!

(Звучить пісня «Ой у лузі червона калина», яку виконують всі учасники заходу) Ой, у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Не хилися, червона калина – маєш білий цвіт. Не журися, славна Україна – маєш добрий рід. А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Марширують наші добровольці у кривавий тан, Визволяти братів-українців з ворожих кайдан. А ми тії ворожі кайдани розіб’ємо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан, Розпочали наші добровольці з ворогами тан! А ми тую ярую пшеничку ізберемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо! Як повіє буйнесенький вітер з широких степів, То прославить по всій Україні січових стрільців. А ми тую стрілецькую славу збережемо, А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Наша адреса: 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський вул. Князів Коріатовичів, 3 Центральна міська бібліотека Тел.(03849) 2-44-52, 2-13-14 E-mail: xdr123@rambler.ru