Кам’янець-Подільська міська ЦБС Центральна бібліотека Читальний зал
ВІРШІ ЗІ СМАКОМ КАВИ
Програма поетичного свята Кам'янець-Подільський, 2014
Укладач: Тетяна Дашко, провідний бібліотекар читального залу міської центральної бібліотеки
Редактор: Тамара Вонсович, провідний методист міської ЦБС
Комп’ютерний набір здійснила Леся Повар
Сценарій розрахований на широкий загал
Мета: популяризація історичної, культурної спадщини Кам’янця-Подільського, залучення молоді до поетичної творчості, виховання любові до рідного краю, його історії та культури. Дата проведення: 03 травня 2014 року Місце проведення: площа Польський ринок Обладнання: Національні символи – Державний Прапор України, вишиті рушники, комп'ютерна техніка, мікрофони, святковий стіл, квіти. Учасники: жителі та гості міста
Ведучий. Доброго дня шановні мешканці Кам’янця-Подільського та гості нашого міста. Сьогодні в Кам’янці-Подільському відкривається туристичний сезон – 2014. В його рамках проходить фестиваль кави «Кам’янецька турка». А ми запрошуємо Вас на поетичне свято «Вірші зі смаком кави». Ведуча. Кам’янець-Подільський – часто називають квіткою на камені. Це одне з найкрасивіших і найстаровинніших міст України. Природа і людина створили тут справжнє кам’яне диво, зразок гармонії ландшафту й архітектури. Це одне з найвідвідуваніших в нашій країні, а старовинна Кам’янець-Подільська фортеця входить до 7 історико-архітектурних чудес України. Загалом у Кам’янці-Подільському нараховується 175 пам’яток історії та архітектури. За їх кількістю це місто в Україні поступається хіба що Києву та Львову. Ведучий. У місті дивним чином переплелися архітектурні та релігійні пам’ятки різних епох та традицій. Адже хто тільки не правив Кам’янцемПодільським! З самого початку – це було руське місто, проте згодом його заполонили татари, потім воно потрапило під владу литовського князя
Ольгерда, а після Кревської унії, яка у 1385 році об’єднала Литовське князівство та Польське королівство в одну державу, стало польським містом. Поляки зробили місто прикордонною фортецею, віддали під владу молдовських господарів. Наприкінці XVII століття містом правили турки. А після третього поділу Польщі з ХІХ століття – Кам’янець-Подільський увійшов до складу Російської імперії. З 1917 по 1920 рр. місто було одним з губерніальних центрів Української Народної Республіки. Від березня 1919 р. по 11листопада 1920 р. місто було тимчасовою й останньою столицею УНР. Ведуча. Сьогодні Кам'янець-Подільський є потужним мистецьким та науково-освітним центром не лише України, але й Центрально-Східної Європи, об’єктом паломництва відвідувачів фестивалів скульптури, повітроплавання, історичної реконструкції тощо і, звичайно ж, поціновувачів та фахівців архітектури, фортифікації та історії. Ми ж кам’янчани гаряче любим своє місто та присвячуємо йому свої вірші та пісні. Презентація пісні «Мій славний Кам’янець», слова і музика Жанни Мадич, вик. автор
Ведуча. Сьогодні Кам’янець в рамках відкриття туристичного сезону започатковує новий фестиваль, що пов’язаний з розвитком кавової справи у місті. Адже, опираючись на дослідження польського історика Даріуша Колодзейчика, турецька кава з’явилась вперше на теренах сучасної України саме у Кам’янці-Подільському через те, що місто розташовувалось на перетині торгівельних шляхів між Заходом та Сходом. Саме у Кам’янецьПодільський було доставлено першу партію ароматної кави під час 27-літнього турецького правління. Цілком закономірно, що тут у 1672 році було засновано першу кав’ярню. Ведучий. Створені перші кав’ярні тут називали домові, бо створювалися при помешканнях турецьких офіцерів. А вже на 1681 рік у місті було 10 кав’ярень (у Відні першу кав’ярню відкрили лише через два роки!). Цьогоріч кам’янчани вирішили на честь давньої традиції приготування кави у своєму місті організувати фестиваль цього шляхетного напою. У сучасному Кам’янці-Подільському дуже багато невеликих кав’ярень і затишних кафе, де можна посмакувати запашним напоєм.
Ведуча. Світлана Кремінська «Кам’янецька турка», читає автор. Слепит улыбкой праздничная звень, Цветком весенним город расцветает. Кофейным ароматом в этот день Гостей желанных Каменец встречает. Приехали со всех сторон друзья Полюбоваться крепостью старинной, Каньоном древним, где журчит река Негромкой песней памяти былинной. Всё необычно в городе любви, – И парки, и сады, и скверы… Мосты надежной крепью И купол неба синеокой сферы. Брусчатые изгибы мостовой, Молитвенные храмы с долгим звоном, Сторожевые башни высотой Перед врагом не согнутых поклоном Но, главное, что необычно тут Что всех гостей безмерно удивляет,
Это добро, с которым здесь живут, Что украинской щедростью встречает. Вот и сегодня мы от всей души Ворота городские открываем И полной чашей дружеской любви Всех ароматным кофе угощаем. Мы ждём Вас, люди, с миром и добром И встрече нашей бесконечно рады. Пусть «Каменецкой туркой» весь сезон Туристам будет памятной отрадой! Ведучий. Дещо з історії. Якщо вірити одній багатовіковій арабській легенді, каву відкрили... кози. Одного разу ефіопський пастух пригнав стадо кіз на пасовище, де росли якісь невисокі дерева з великими листками і червоними плодами. Кози “віднайшли” ці плоди і до того спокійні і повільні почали бігати і стрибати, не спали всю ніч. Ведуча. Пастух був дуже здивований і про свої спостереження розповів муллі – проповіднику сусіднього монастиря. Той спробував на собі відвар листя і плодів і переконався, що відвар знімав втому. Це були кавові дерева.
Ведучий. З непам’ятних часів дерева росли в важкодоступній області Ефіопії – в Коффі. Звідси і назва дерева, плодів, а головне напою сьогодні поширеного в усіх куточках землі. Ведуча. А напій признали не в себе на батьківщині, а на Аравійському півострові, і сталось це 5 віків назад. Ведучий. Перша в світі кав’ярня була відкрита в Константинополі в 1554 р., потім в Лондоні у 1652 р. І ось 1672 році – у Кам’янці-Подільському. Людмила Машталер «Смак кави», читає автор Ведучий. Любов до кави стала неодмінним атрибутом життя багатьох людей. Бадьорість та гарний настрій, які дарує цей напій, бажані завжди і всюди. Тому серед шанувальників кави є люди різного віку, професії, соціального статусу. Звісно, ця фатальна любов не оминула й поетів. Вважається, що кавовий напій стимулює політ фантазії під час творчості, створює затишну атмосферу під час розмови. Перетворившись у звичний напій, кава не перестає дарувати насолоду своїм смаком, запахом. Поети вміють її смакувати, пити повільно, малими
ковтками, а потім ці враження загадковими іскринками вплітаються у тканину їхніх творів. Виникають чудернацькі образи, неповторні як візерунки кавової пінки. Ведуча. Деколи це – серйозні філософські роздуми над сенсом життя, поетична інтерпретація світовідчуття окремої людини, яка, водночас, відчуває єдність з усім довколишнім світом та іншими людьми. Таке прагнення до узагальнень помітне у віршах із кавовим смаком у Людмили Кур’ян. Людмила Кур’ян цикл віршів про каву «Смак минулих століть», читає автор. «Поезія з кавовим присмаком» Зарванська втішається присмерком І думкою, певно, гріховною. Поезія з кавовим присмаком Дощенту кав’ярню заповнює. На каву злітаються радощі Й за столик сідають жар-птицями, А кенар дуріє від заздрощів
І глушить поетів «колінцями». Тримаю вірш пальцями правої, А в лівій руці сміх лоскочеться, І пахне поезія кавою, І знов мені мріяти хочеться… «Напій життя» Коли у Відні ще кав’ярень не було, У древнім Кам’янці їх було вже аж десять. Лило води кришталь живильне джерело, І грало сонечко на Смотричевих плесах. В кав’ярнях затишних багато літ тому Заморську каву смакували городяни, І зранку кожен день в туманному диму Висів над Старим містом аромат духмяний. Давала настрій кава, бадьорила всіх, Сприяла зустрічам і дружбі, спілкуванню І дарувала щастя, міць і щирий сміх, Й допомагала парам люблячим в коханні. І популярна в місті кава й дотепер
У різнобарвнім дивнім смаковім букеті, – Пасують їй ром, молоко, вершки, лікер, Вона – напій життя, найкращий на планеті! «Кава» Арабіка, еспресо і махіто, І просто каву з свіжим молоком П’ємо ми взимку, навесні і літом, Прицмокуючи дзвінко язиком. Нас кава гріє, веселить і тішить, Енергію дає і бадьорить, І після смак завжди у роті лишить Такий, що її хочеш знов за мить. Життя без кави сіре, нецікаве, Вона – в рази цінніша за агат, Бо кава – це і напій, і забава, Блаженство, колір, смак і аромат! …………………………………………………… Парує кава – найсмачніша страва, Напівпітьма, інтимно грає джаз, І мітить в серце нам амур лукаво.
Чарує кава і чарує нас. …………………………………………………… «Осіння ера» У вечори замріяно-безхмарні, Розвіюючи ранній срібний сон, Заходить юна осінь до кав’ярні На каву, вірші і на саксофон, Дарує всім охочим жовте листя, Що душі оп’яняє без вина, Й сідає в горобиновім намисті В напівпітьмі кутка біля вікна; Шепоче: «Час прийшов осінній ері…» І слухає історії чужі, Й, піддавшись романтичній атмосфері, Під звуки джазу леготить вірші… Ведуча. Давайте послухаємо, яку роль відігравала кава у житті знаменитих людей. Ведучий. Знаменитий французький письменник Оноре де Бальзак обожнював каву і не лінувався обійти весь Париж в пошуках найбільш ароматного і смачного сорту. Великий романіст так сказав про дію чарівного напою – після чашечки
кави «все спалахує, думки тісняться, як батальйони великої армії на полі бою».. Ведуча. На превеликий жаль, письменник занадто зловживав кавою і під кінець свого життя помітно розбалансував своє здоров’я. «Після того, як я повернувся до чорної кави, відновилось смикання очей – Знову ні строчки! Навіть потоки кави не в змозі розбудити мій мозок...» Ведучий. Письменник вживав міцну чорну каву у величезній кількості і в будь-який час доби. Говорили, що він випивав у день більше 20 чашок кави. Підрахували, що при написанні своєї «Людської комедії» він випив не менше 15000 чашок міцної кави. Ведуча. На захист кави видатний німецький композитор, органіст і неперевершений майстер поліфонії Іоган-Себастьян Бах написав «Кавову кантату» під номером 211. Вона прославляє каву на вірші німецького поета Пікандера. Це навіть не кантата – це весела оперета в один акт, яка розповідає про те, якстарий батько хотів змусити свою доньку кинути звичку пити каву. Та жоднi обiцянки, заборони та погрози не могли примусити її відмовитись вiд улюбленого напою. Вона прославляє незрiвняний смак кави.
Ведучий. Ще один німецький композитор Людвіг ван Бетховен варив каву завжди тільки з певної кількості кавових зерен – їх повинно було бути 64. Ведуча. Видатному французькому мислителю Вольтерові приписують слова про те, що якщо кава – отрута, то виключно повільно діюча, оскільки сам він помирає від неї більше півстоліття. Вольтер випивав до 50 кухлів кави за день. Ведучий. Король Франції Людовік XV сам варив собі каву – він нікому не довіряв процес приготування ароматного напою. Придворні ніяк не могли взяти до тями, чому так відбувається. Основний здогад – король боявся бути отруєним. Ведуча. Горнятко ароматної кави – завжди вдалий початок дня. Здавалося, що б ще буденніше – чашка кави на сніданок! Але скільки незвичайних таємниць та несподіванок ховається в цій чашці! Треба лише знайти в ранішній круговерті 10 хвилин, заварити, неодмінно в турці, каву, обов’язково перелити в улюблену чашку, сісти біля вікна – і нехай весь світ почекає… Неля Лещинська «Про каву», читає автор. «Кавовий погляд з минулого»
Мій Кам’янцю – вінок історії твоєї, У розмаїтті мов, традицій і культур, Єднанням поколінь і величчю всією, Відома цитадель, як непохитний мур. І сивину минулого і гіркоту подій, В обійми чари кави огорнули. В ній аромат і смак чудових мрій, Та таємниці, що давно забули. З’явились перше в Кам’янці кав’ярні, А Відень тільки згодом каву коштував І українця шлях був не примарний, Що кавою в Європі торгував. Себастьян Бах величну оду каві написав, Їй відданість в кінцеві арії сказав: «Кава ніжніше поцілунку і мускатного вина, В цілому світі є така одна». Сучасний Кам’янець краси і слави, Відкрив туристам особливий край, Тут запашна їх зустрічає кава Гунські криниці, польська брама І Лебединий водограй. «Кав’ярня» В кав’ярні тихо музика лунає,
Ліхтарики на стінах миготять. І як колись тут хтось когось чекає, У вирій птахою літа кудись летять. Ті незабутні зустрічі в кав’ярні, В душі надія і багато творчих мрій. Студенти всі ми молоді, забавні, Шлях у житті обрали кожен свій. Всі замовляли запашну ми каву, Сідали дружнім колом за столом, І кожен забував про свої справи, Хоч сутінки давно вже за вікном. В Старому місті досі та кав’ярня Змінився тільки трохи інтер’єр, Серед гостей обличчя нові, гарні, Та спілкування як тоді, тепер. Пісня у виконанні Лариси Закієвої Ведучий. Не зразу кава завоювала в Європі популярність. Проти кави особисто виступали священики, стверджуючи, що кава – це турецький
напій і пити його католикам не можна. Але поступово кава приступила на шлях до людини. Ведуча. Любов до кави довела людей до того, що 1995 року статистика визнала каву другим за популярністю у світі товаром після нафти. Ведучий. Деколи кава асоціюється із задушевною розмовою, спогадами про минуле й ліричними роздумами на самоті. На мить задуматись у тиші спонукає поезія Людмили Дрезналь «Цілюща кава», читає автор Ведучий. Про шкоду та користь кави люди сперечалися завжди. Російський учений І. Мечников, який серйозно вивчав проблему довголіття, у своїй практиці зустрічав чоловіка, який протягом тривалого часу випивав до 40 чашок кави щодня, доживши при цьому до 114 років. Ведуча. Ясна річ, що зовсім не кава стала причиною його довголіття, і якщо б він не вживав цей напій у таких кількостях, то міг би прожити ще довше. Та як би там не було, цей факт є ще одним свідченням того, що шкоду від вживання кави дуже часто перебільшують.
Ведучий. Особисті переживання, емоції, спостереження вкладає у вірші Юлія Ковальчук. Деколи ці враження схожі на гірку каву, але саме гіркота дає нам можливість відчути згодом солодкий смак радості, відсвіжний присмак осяння. Юлія Ковальчук «Спогад про кохання з присмаком кави» читає автор Налий мені ти філіжанку кави, Поглянь у очі і згадай про те Кохання наше перше, нелукаве, Яке, здавалось, що не одцвіте. Згадай, як вечорами ми бродили Із Кам`янцем прадавнім віч-на-віч, «Під брамою» гарячу каву пили Таку солодку й темну, наче ніч. Зливались губи наші в поцілунках, На них, здавалось, кави смак застиг. Потреб не було в пишних подарунках, Достатньо про кохання слів простих.
Минає все й любові мить ласкава, На жаль, назад не повернути час, Лиш стародавній Кам’янець і кава Навіки згадку збережуть про нас. Ведучий. Легалізація кави на європейських теренах активізувала культурну та економічну складову життя. Кавові ринки прискорили торгівлю, за філіжанкою кави обговорювались важливі державні справи, ставши невід’ємним ритуалом у політичних колах. Розширювалась і мережа кавових студій, які гуртували навколо себе митців. Можна припустити, що кава стала точкою дотику Європи та Сходу. Ведуча. Як стверджує турецька приказка «Кава має бути чорною як пекло, сильною як смерть, солодкою як любов». Ведучий. Здебільшого кава асоціюється з хорошим настроєм і початком нового дня, який мусить бути барвистим і насиченим, мати безліч смаків. У своєму вірші Ірина Руснак засвідчує, що любить смакувати каву у кав’ярні на Зарванській.
Ірина Руснак «Щемить гірчинка кави на губах...», читає автор ... Чи наяву, чи то наснився сон... Офіціант у чемнім реверансі, за столиком в кутку, – на двох персон, – ми п’єм з тобою каву на Зарванській... Ловлю цю швидкоплинну щастя мить: моргає в зернах кави свічка сонно, сентиментально тугою бринить живий чуттєвий голос саксофона, емоції зірвавши наголо... У грудях серце б’є шалено й стрімко... а погляд твій, і усмішки тепло мене у літо повертають взимку... ... Лише – змією – підсвідомий страх, що не вгамую я, не заспокою, щемить гірчинка кави на губах близького розставання гіркотою... ... Мов цінний скарб, між заповітних мрій, вночі, удень, увечері і вранці
я берегтиму в пам’яті cвоїй щасливу мить в кав’ярні на Зарванській... Пісня «Нічне кафе», сл. Ірини Попіль, муз. Нелі Лещинської, вик. Ірина Попіль Нічне кафе. Напівпітьма. Якісь незібрані думки. Тиха розмова, жартома, Чомусь сприймалась навпаки. В очах невпевненості тінь І скам’янілий дотик рук, А мрії десь у височінь Злітали під серцевий стук. Зовсім не ті, чому не знаю, Слова примовились. Не ті. Ти, мабуть, ні – а я караю За все себе на самоті. Ведучий. Вчені говорять, відчуття тепла або холоду збільшують активність в інсулярній корі (insular cortex) головного мозку, відповідальну за взаємодію з людьми і довіру до них. Ведуча. Американські психологи заявляють, що людина, яка тримає в руці чашку з гарячою
кавою не лише виглядає добрішою, але і, дійсно, стає такою. Ведучий. Фахівці попросили добровольців оцінити якості людини, що тримає чашку кави. Людей з холодним напоєм добровольці частіше називали холодною людиною, а з гарячою чашкою в руках – доброю і щедрою. Ведуча.Отже, пийте каву. Вона змінить Вас на краще. Ведучий. Кава незмінний атрибут зустрічей, як закоханих, так і людини з собою, своїми мріями. Невловимий світ думок і вражень, візій пов’язується із запахом кави у поезії Лесі Приліпко. Леся Приліпко «Місто прокидається зі сну», читає автор Місто прокидається зі сну Маленькі вулички ще шумом не наповнені Ну ж бо, Кам’янець, стрічай весну В немов дитячому захопленні День новий коліщата часу обертає І все старе пішло кудись у даль Соловей свою пісню виграває
Мов сніг, розтоплено печаль І ніжний кави аромат, Обійми теплі на світанку Нічиїх не треба вже порад А лиш одну на двох духмяну філіжанку Кориці дотик на вустах Кохання малює візерунки Ніколи не загубляться в літах Зі смаком кави поцілунки Ведуча. Кава робить людей добрішими, робить наш світ кращим, а життя солодшим. Сьогодні тут зібралися однодумці – люди, які люблять не лише каву, а люблять життя, люблять брати з нього найкраще і обдаровувати цим найкращим інших. Галина Пушкаренко «Кава», читає автор Сочиняй стихи про кофе Дифирамбы ему пой Любим кофе растворимый Любим кофе заварной.
Чашка кофе спозаранку Заменяет нам овсянку И кто раньше всех встает Тот и кофе подает. Пьем мы кофе на работе В выходные тоже пьем Если в гости позовете Вам в подарок принесем. Есть на свете меломаны Мы ж любители гурманы – Потому, что любим кофе И зовут нас кофеманы. Говорят – пить кофе вредно, Это просто ерунда. Экология плохая, И виной всему вода. Воду нужно фильтровать В турку с кофе наливать До кипенья доводить А потом уж только пить.
Заострю внимание Сахар по желанию. Пісня у виконанні Лариси Закієвої Ведучий. Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що автори прочитаних тут поезій – кам’янчани. У них особливе відчуття смаку кави, бо ж наше місто можна назвати не лише культурною столицею України, а й столицею кавоманів. Кам’янчани знають, що каву потрібно пити непоспішно і з насолодою, милуючись краєвидами та архітектурою свого міста. Ведуча. Кава небуденна як поезія, а поезія таємнича й манлива як аромат кави. Смакуйте поезію до кави! Ведучий. Сідає вечір золотавий у присмерк голубих вогнів. Я Вас запрошую на каву, на спогад дня, що відшумів. Ведуча. Ми з Вами сядемо за столик, наллєм напою, що пашить
і поведем про те розмову, як в цьому світі гарно жить. Ведучий. Я Вам відкрию таємницю, як закохатись навіки і де знайти свою жар-птицю, яку віщують вам зірки. Ведуча. Тож крізь усі буденні справи, що вас тривожать й нам болять, я Вас запрошую на каву, щоб всі тривоги розігнать.
Список використаної літератури Книга: 1. 15 творчих років «Ліри»: альманах. – Кам’янецьПоділ.: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2013. – 152 с.
Сайти: 1. http://www.belisa.com.ua/i/lng.ua/page.article_fact 2. http://mehanik.net.ua/2011/03/10/tsikavi-fakty-prokavu/
Наша адреса: 32300, Хмельницька обл., м. Кам’янець-Подільський вул. Кн. Коріатовичів, 3 Центральна бібліотека Тел.(03849) 2-44-52 E-mail: xdr123@rambler.ru