Sagmeister & Walsh: Beauty (Ukrainian edition, 2020) by Микола Ковальчук

УДК

111.85(084.12) З14

Заґмайстер і Волш. Краса / Стефан Заґмайстер, Джессіка Волш. Пер. з англ. Журавльової О. та Пехнік Г. Київ : ArtHuss, 2020.

Оригінальна назва: SAGMEISTER & WALSH: BEAUTY © 2018 Phaidon Press Limited Це Видання опубліковано ArtHuss за ліцензією Phaidon Press Limited, Regent’s Wharf, All Saints Street, London, N1 9PA, UK. Усі права захищено. Жодну частину цієї публікації не може бути відтворено, збережено або передано в будь-якій формі та будь-якими засобами, зокрема електронними, механічними, фотокопіювальними, записуючими чи подібними, без попереднього дозволу Phaidon Press.

У гонитві за функціональністю ми втрачаємо дещо дуже важливе, дещо суто людське, вважають Стефан Заґмайстер і Джессіка Волш. Краса — це не забаганка, не те, чим можна легковажити, домагаючись абсолютної практичності й одноманітного, раціоналізованого середовища. Адже споглядаючи красу, люди переживають позитивні емоції та відповідно змінюють свою поведінку, і якщо дизайнери вміють врахувати це в роботі, вона врешті виявляється ефективнішою. Хоча уявлення про красу в нашій історії постійно змінювалися, виявляється, що певні форми, відтінки кольорів та їх поєднання все-таки подобаються людям значно частіше, ніж інші, — навіть якщо ці люди живуть у різних країнах і представляють дуже відмінні культури. На основі проведених досліджень і опитувань, а також власного робочого та споглядального досвіду, автори уклали цілий архів розмаїтого красивого — будівель, меблів, книг, одягу, посуду, мальованих чи створених комп’ютерними інструментами зображень і фото — чудова добірка прикладів для тих, хто хоче з’ясувати для себе, що таке краса.

ISBN 978-617-7799-51-0

ЗАҐМАЙСТЕР і ВОЛШ

Краса

ВСТУП ДО КРАСИ

Коротко про те, що надихнуло нас написати цю книжку і чому ми вважаємо, що Вам її варто прочитати. I

ЩО ТАКЕ КРАС А

Ми пропонуємо детальний огляд того, як мудрі люди в різні часи визначали красу.

КОР ОТК А ІСТОРІЯ КРАСИ

Ми показуємо, що поняття краси відігравало значну роль в історії ще до того, як люди стали людьми в повному сенсі цього слова. III

П ЕРЕЖИ ВАН НЯ КРАСИ Ми дослідили, як люди переживають відчуття краси в її розмаїтих формах — від живопису до архітектури, від моди до дизайну упаковки.

ОЧІ ГЛЯД АЧА

116

Ми вирішили довести: існує явний консенсус у питаннях, що слід вважати красивим.

КРАСА , ЩО ЗМІНЮЄ

150

Краса впливає не тільки на наші почуття, а й на поведінку. Вона змінює нас.

АРХІВ КРАСИ

178

Це добірка зразків — того, що ми вважаємо прекрасними витворами мистецтва, архітектури й дизайну. VII

ПРОЕКТ «КРАСА» Тут ми вибудовуємо стратегію подальших дій.

266

Що �ак

ке краса

ЯК

дизайнери, ми цікавимося красою радше з практичних міркувань. Не залітаючи у високі матерії, а просто прагнучи підвищити функціональність наших дизай нів. Досвід діяльності нашої дизайн-студії засвідчив, що кожного разу, коли ми ставимося до форми серйозно й годинами вдосконалюємо вигляд дизайну, — в ін неодмінно спрацьовує краще: більші обсяги продажу мангового соку в Індії, швидше прийняття і затвердження концепцій брендингу музеїв… А ще ми переконані, що нам вдалося донести до глядачів зміст документального фільму The Happy Film («Щасливий фільм») саме завдяки тому, що ми подбали, аби він мав якомога привабливіший вигляд на екрані. Дизайнери, архітектори, митці справді можуть впливати на наші життя та дов кілл я — через паперову стрічку, що тримає вкупі палички для їжі, порцелянову підставку до них-таки, скатертину, кімнату, в якій стоїть стіл, будівлю, у якій розташовано ресторан, вулицю, район, план міста… Усе це — д изайн. Він може бути красивим — або некрасивим. І коли у творення всього, що нас оточує, вкладено любов, інтелект, турботу і красу, то кожна мить такої творчості себе виправдовує. Ми припустили, що люди у красивому середовищі почуваються якось інакше. І почали помічати, що їхня поведінка теж зазнає змін. Тому, певно, варто дослідити і з’ясувати, що ж таке насправді краса. «Ми вбачаємо красу в якнайкраще зробленому»1 Американський філософ Деніс Даттон висунув гіпотезу, що будь-яке найвище досягнення людини можна вважати красивим. Красивий гол у футбольному матчі або витончена музична композиція викликають захват, тому що їх виконано на найвищому можливому рівні: «І в печері Ласко, і в Луврі, і в Карнеґі-Холі людство постійно демонструє вроджене тяжіння до виявлення віртуозної майстерності [у мистецтві]».2

ЩО ТАКЕ КРАСА

Це можна застосувати навіть до мате матичного рівняння. Правильна формула елегантна і красива. Лауреат Нобелівської премії фізик Річард Фейнман із цього приводу лаконічно зауважив: «Істи ну впізнаємо за красою та простотою».3

Прагнення краси — о дна з речей, що роблять нас людьми: малюнки у печері Шове

На початку ХХ століття американсь кий математик Джордж Девід Біркгоф спромігся навіть створити формулу краси: показник краси (М) дорівнює співвідношенню організованості (О) та складності (С). М=О/С. Він вважав, що краса перебуває в позиції «золотої середини» між упорядкованістю та хаосом, і на підтвердження своєї теорії наводив приклади з природи — г ілкова система дерев або спалах блискавки в супроводі грому. Тонкий баланс між організованістю та складністю можна застосувати й до того, що створює людина. І в дизайні ювелірних прикрас, і у плануванні цілого міста, на думку Біркгофа, ідеальний баланс був би неперевершеним рішенням.4 Певні пропорції вважаються особливо красивими. «Золоте співвідношення» — також відоме як «золотий перетин» чи «золота середина» й позначуване грецькою літерою Φ (фі) — використано у багатьох будівлях, зокрема у храмі Парфенон в Афінах. Леонардо да Вінчі назвав це співвідношення «божественною пропор цією», і згодом вона стала засобом досягнення рівноваги у багатьох скульптурах та картинах епохи Ренесансу. Але в історичній парадигмі не знайшлося доказів того, що «золоте співвідношення» мало безумовну й незаперечну

Дизайн дизайнера інтер’єру

Дизайн планувальника міста

Дизайн моушн-дизайнера

Дизайн архітектора

Дизайн дизайнера авто

Дизайн ландшафтного архітектора

Дизайн продакт-дизайнера

Дизайн дизайнера інтерфейсу

Дизайн дизайнера одягу

Дизайн графічного дизайнера

показували зразки живопису — у різній послідовності для кожного пацієнта. Потім їм запропонували обрати найкрасивіший витвір, другий найкрасивіший ви твір і так далі. Пацієнти легко впоралися з розташуванням зображень у послідовності від найбільш до найменш красивого.

Здоровий мозок і мозок, уражений хворобою Альцгеймера

За два тижні Ледер повторив експеримент із тими ж учасниками, наново пояснив їм завдання і показав ті самі картини. Пацієнти не пам’ятали витвори й не могли згадати, що вже виконували це завдання, проте майже кожен пацієнт розташував зображення у тій самій послідовності, що і два тижні тому. Дослідження Ледера показує, що навіть за порушення функцій пам’яті зберігається здатність відшукувати та розпізнавати красу — хай яку суб’єктивну.

Пацієнти легко розташували картини від найбільш до найменш красивих

ЩО ТАКЕ КРАСА

Ми розпізнаємо красу несвідомо Ледер разом із доктором Ґернотом Ґерґером провели експеримент, у перебігу якого учасникам під’єднували вимірювальний пристрій до мімічних м’язів, за допомогою яких ми усміхаємося та супимося. Пристрій реагував на найменший порух цих м’язів.15 Учасникам експерименту було показано низку зображень у випадковій послідовності. Ці зображення попередньо апробовували, і учасники визначили деякі з них як однозначно красиві або некрасиві. Зображення показували протягом 1/25 секунди — період надто короткий для усвідомленого вирізнення «красивих» зображень, — і згодом, відповідаючи на запитання щодо них, учасники час то не були впевнені, чи взагалі бачили ці зображення. Проте, як засвідчив вимірювальний пристрій, м’язи, які контролю ють усмішку, у всіх учасників скорочувалися під час споглядання красивих зображень. Можна дійти висновку, що ми несвідомо розпізнаємо красу й позитивно реагуємо на неї, навіть якщо свідомість не встигає включитися. Саме приємні, позитивні витвори приваблюють натовпи відвідувачів і до Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, і до Лувру в Парижі. Наприклад, біля робіт Анрі Матісса в Нью-Йорку чи «Мони Лізи» в Парижі завжди повно глядачів. Пересічним громадянам до вподоби красиві творіння, а от мистец твознавців, здається, приваблює складніший шлях — витвори, для сприйняття яких потрібно більше розумових зусиль: провокативні, ба навіть огидні. Іще одне дослідження з використанням такого самого вимірювального пристрою Ледер із колегами проводили спільно з доктором Норбертом Шварцем — п ровідним соціальним психологом і професором Південно-Каліфорнійського університету.16 Метою дослідження було визначити, чи відрізнятиметься несвідома реакція від думки, якої зазвичай дотримуються на людях. Дослідники поставили собі за мету перевірити, чи в мистецтвознавців справді

виникають позитивні емоції під час споглядання провокативних, складних для розуміння і, можливо, навіть огидних витворів, і чи ці емоції тотожні фізичним реакціям — а чи захват має суто інтелектуальне походження.

Віденська лабораторія емпіричної візуальної естетики доктора Ледера

Витвори мистецтва з «негативним» контентом змусили знавців насупитися — т ак само, як і пересічних учасників, — а красиві зображення викликали усмішку. Однак згодом, оцінюючи «негативні» витвори мистецтва, мистецтво знавці вподобали їх більше, ніж пересічні учасники. Отже, негативні емоції знавців, виявлені через міміку, аж ніяк не вплинули на їхню оцінку, на відміну від емоцій пересічних непрофесіоналів. Під час іще одного дослідження Ледер із колегами виявили й іншу відмінність між знавцями та непрофесіоналами: останнім подобалася симетрія, а перші віддавали перевагу асиметрії.17 Підтвердити результати дослідження можна на прикладі простих композицій:

Яке зображення, на вашу думку, красивіше?

Зазвичай пересічні учасники віддають перевагу симетричній композиції зліва,

а мистецтвознавці — к омпозиції з асимет ричним елементом. Нам подобається зрозуміле та звичне Доктор Шварц також провів новаторсь ке дослідження щодо краси, розуміння та сприйняття.18 За його словами, «якщо об’єкт легко сприймається, люди вважають його красивішим за той, що сприймається важко».19 Чим менше зусиль докладає споглядач для опрацювання об’єкта, тим красивішим здається йому цей об’єкт. В історичному контексті концепція краси як невіддільної властивості об’єкта, а не результату індивідуального сприйняття кожного окремого споглядача, зумовила численні спроби теоретиків, починаючи від Платона, визначити характеристики, що роблять об’єкт візуально привабливим. Найбільш значущими було названо простоту, симетрію, рівновагу, чіткість, контрастність і пропорцію. Шварц зазначає, що всі ці основні характеристики мають одну спільну рису: «Вони полегшують опрацювання стимулу. З огляду на це візуальна привабливість залежить не від властивостей оцінюваного об’єкта, а від процесу опрацювання в споглядача: об’єкт сприймається як привабливий, якщо легко опрацьовується, а така легкість — ц е сума стимулів плюс особистість споглядача плюс варіабельність контексту».20 Отже, ми вважаємо щось красивим залежно від того, наскільки легко його розуміємо, наскільки звична для нас його форма і в якому контексті відбувається сприйняття загалом. Шварц зауважує, що люди більше схильні опановувати щось нове у звичному оточенні. Так само у 60‑х роках ХХ століття американський соціальний психолог польсь кого походження доктор Роберт Зайонц довів, що чим частіше споглядач дивиться на щось, тим звичнішим, а отже і привабливішим, це щось для нього стає. Він запропонував пояснення, чому люди віддають перевагу звичним стимулам, на ґрунті теорії еволюції: Коли щось для тебе стало звичним — ц е значить, що воно тебе не з’їло, принаймні поки що».21

ЩО ТАКЕ КРАСА

раса відігравала значущу роль на кожному закруті спіралі історії. Іще до того, як формально стати людьми — т обто сформуватися як родина гомо сапієнс, — ми вже ухвалювали рішення, надихаючись естетични ми міркуваннями. І відтоді культура людства уособлювала красу — в Шумері та Ассирії, Греції й Римській імперії, і аж до кінця ХІХ століття. А потім ХХ викинуло красу геть на догоду функціональності.

Ернст Мах припустив наявність зв’язку між виживанням первісних людей, які вправно впізнавали симетричну повторю ваність, і тим, як сучасники сприймають симетричну повторюваність — я к один із основних структурних елементів усього орнаменту.2 Якось Платон і Сократ вели діалог у барі

Стародавні греки схилялися перед красою більше, аніж усі інші суспільства до й після них. Небезпідставно найавториНайпершим знаряддям була кам’яна со- тетнішою думкою того часу стали міркукира. Вона з’явилася понад мільйон ро- вання Сократа в «Діалогах» Платона, де ків тому, і численні екземпляри давніх красу названо найвищою цінністю, такою сокир було віднайдено в Азії, Європі, Аф- самою, як істина і справедливість. У «Діа риці, Північній та Південній Америках. логах» Платон вустами Сократа стверд Ще не було в нас виразного мовлення, та жує, що красиве є доброчесним.3 Усе, що й у представників людського роду ми ще доброчесне, красиве, а все красиве — д об не вповні еволюціонували (гомо сапієнс рочесне. Далі Платон ототожнює красу з’явилися лише двісті тисяч років тому), — з істиною, а істину з красою. Наступні поале сокиру вже мали. коління в різних дисциплінах розробляІ, як не дивно, багато кам’яних сокир ли теорії, щоб дати за їхньою допомогою були ідеально симетричними. З погляду визначення красі. Історики мистецтва функціональності це безглуздя: шабле- дискутували щодо дефініцій, дехто висузубого тигра можна вбити й асиметрич- вав грандіозні гіпотези про властиві всім ною загостреною каменюкою. Філософ красивим витворам об’єктивні й фундаДеніс Даттон переконаний, що людина ментальні принципи, як-от пропорції, систворювала симетричні сокири з есте- метрія та гармонія. тичних міркувань — п росто для втіхи очей.1 Даттон зауважує, що, окрім сокир, археологи віднайшли шестиметрові симетричні камені, які не мали очевидної практичної цінності: їх не можна підняти, застосувати як знаряддя праці, та й узагалі зробити з ними бодай щось. Імовірно, наші пращури хотіли вразити за їхньою допомогою когось — наприклад, майбутню супутницю життя: «Поглянь-но, це я зробив!». Людство вважає симетрію особ ливо красивою, і цьому є пояснення. Щоб вижити, наші пращури мали визначати симетричну повторність (і порушення такої повторності) в довкіллі. Наприклад, виявлення засідки хижака або знайдення їстівного фрукта потребували ускладненої здатності впізнавати такі зразки у своєму середовищі. У 1871 році під час Гармонія поєднує різні елементи лекції «Про симетрію» фізик і філософ у функціональне ціле Красиві знаряддя

КОРОТКА ІСТОРІЯ КРАСИ

Високий симетричний камінь без найменшої практичної цінності: щоб красиво було

Краса = Доброчесність = Істина

Оповідач міфів Гомер представляє Гармонію дитиною Ареса, бога війни, та Афродіти, богині кохання (що була у шлюбі з іншим богом). Дитя пристрасті двох зовсім різних, навіть протилежних постатей, Гармонія уособлювала переконання, що «створити гармонійне означає поєднати відмінні речі у функціональне ціле».4

Світло в одному зі своїх найвеличніших виявів: вікна готичних соборів

Світло також відігравало значну роль в ісламських і європейських мистецтвах та стилях архітектури, спираючись на стародавню віру в сонце як у бога. Світло найвеличніше виявляє себе в готичних собо рах, де струменіє крізь кольорове скло вікон, та у видатних витворах голландсь кого живопису Золотої доби. Краса в мистецтві та архітектурі Кілька історичних епох вирізняються тим, що неабияк шанували красу — в контексті її створення і значення. Єгиптяни й греки вважали красу основою зведення будівель та скульптур, утім, греки пішли далі — розробили філософію краси (ідеї Платона лишаються авторитетними й до сьогодні). Римляни запозичили та розвинули багато таких ідей, застосовуючи їх до живописних портретів, фресок і новітніх будівельних матеріалів, як-от бетону. Римський архітектор Вітрувій писав, що

КОРОТКА ІСТОРІЯ КРАСИ

гармонійна архітектура має поєднувати такі елементи: системність, розташування, пропорційність, симетрія, оформлення й дистрибуція (користь).5 За Середньовіччя краса набула найбільш одуховленої форми в готичних соборах. У зведених релігійних будівлях втілювалося давнє уявлення про красу як категорію, досконалішу за людське єство, — д уховний ідеал, віросповідання, уособлення Бога. Доба Ренесансу дещо похитнула шальки терезів і утвердила як творця краси геній митця — наприклад, Леонардо да Вінчі й Мікеланджело. Проте генії — т еж люди, і ніщо людське їм не чуже. Є переказ, що коли скульпт у ру «П’єта» («Оплакування Христа») було встановлено в Римському соборі святого Петра, її автор Мікеланджело випадково підслухав розмову, в якій вихваляли красу витвору, але на питання, хто автор скульптури, прозвучала відповідь: «Та якийсь міланець». Флорентієць Мікелан джело так засмутився, що вночі крадько ма пробрався до собору й вирізьбив на стрічці, що оперізує одяг Богоматері, слова Michaela[n]gelus Bonarotus Florentin[us] Facieba[t] («Різьбив Мікеланджело Буона рроті, флорентієць»). Стефанові з творів да Вінчі найбільше припала до душі не «Мона Ліза», а менш відома «Пані з горностаєм», котра нині прикрашає окрему експозиційну залу в Національному музеї Кракова в Польщі. Стефан милувався витвором минулого року, і, хоча величну красу «Пані» варто побачити на власні очі, подана тут репродукція вельми вдало і повно передає відчуття неперевершеної майстерності. Безпосередня дотичність краси Чечилії Галлерані й дивної тваринки на її руках, контраст виразів обличчя Галлерані та мордочки горностая — усе вимальовано сфумато, авторською технікою митця, що пом’якшує контури поволокою напів прозорої глазурі, і поєднано в прекрасну цілісність. Якщо вже ми почали розмову на тему краси в живописі, варто згадати ще одного нашого улюбленця — це «Святий Франциск у пустелі» з Музею «Колекція Фріка»

Леонардо да Вінчі, Пані з горностаєм, прибл. 1489–1490 роки

в Нью-Йорку. Серед визнаних цілим світом і канонічно неперевершених витворів Рембрандта, Вермеєра й Тиціана шедевр Джованні Белліні тримається осібно, хоча викликає не менший захват. На картині зображено святого в релігійному екс тазі, оточеного символічним пейзажем.* Палітра, яку використав Белліні, та створена атмосфера спрямовані на проголошення величі Творця.

Прекрасне полонить нас назавжди. Зроста його чарівність, й від нужди Не потьмяніє, але знов дає Притулок нам, як ніч нас застає, Й солодкими всіх наділяє снами. (переклад В. Марача) На дев’ятнадцяте століття припадає і розквіт боз-ар (beaux arts) (німецькою die schoenen Kuenste). «Красні мистецтва», а саме живопис, скульптуру, музику, поезію, танець, архітектуру і риторику, чітко відокремлювали від «вільних мистецтв (artes liberales)» (наук) і «механічних мистецтв (artes vulgares)» (ремесел). Поширена раніше практика репродукування природних та історичних взірців знову ввійшла у моду як стратегія досягнення краси.

Джованні Белліні, Святий Франциск у пустелі, прибл. 1476–1478 роки

Якщо завітаєте до «Колекції Фріка», н е забудьте помилуватися шедевром ЖанаОґюста-Домініка Енґра, написаним за

галерея у XIX столітті придбала картину за 630 фунтів стерлінгів, і подосі вона лишається одним із найпрекрасніших експонатів музею.

То була справжня одержимість. Панувала ідея, що справжню красу може втілити лише мистецтво, тож його єдина місія — творення краси. Митці, на кшталт німе цького художника Ансельма Феєрбаха, присвячували свої таланти здійсненню цієї місії. Філософ, член Групи Блумсбері Дж. Е. Мур, ідеями якого захоплювалися інші блумсберійці, зокрема Т. С. Еліот та Вірджинія Вулф, підтримував погляд стародавніх греків на красу як на моральну чесноту. Тим часом французький прозаїк і критик Теофіль Ґотьє був упевнений, що корисне не може бути красивим: функціональність спотворює красу. Він ставив запитання «Яка найкорисніша кімната в домі?» — й доходив висновку, що це ванна кімната з туалетом, а до них навряд можна застосувати концепцію краси.6 Поети і собі оспівували красу, про що свідчить поема Джона Кітса «Ендиміон»:

обкладинки синґлу Rolling Stones. Проте ідею було відкинуто — н е через недостатню красу, а тому, що змінилася назва пісні. Лондонська національна

Красоманія ХІХ століття

* Белліні — а втор іще однієї нашої улюбленої картини: «Портрета дожа Леонардо Лоредана». Ми якось пропонували використати ї ї для дизайну

чотириста років після витвору Белліні: портретом Луїзи де Брольї «Графиня д’Оссонвіль». Тон кольору сукні графині, яку вималював Енґр — це саме той відтінок синього, який під час нашого Instagramдослідження шляхом голосування було обрано за найкрасивіший (див. стор. 122).

КОРОТКА ІСТОРІЯ КРАСИ

Як сказав Йоганн Йоахім Вінкельман,

Наш єдиний спосіб стати неповторними — це повторювати.

Краса й модернізм Ми не заперечуємо краси найкращих витворів модернізму і вважаємо красивими чимало витворів Еллсворта Келлі. Ми захоплюємося термальним спа-комплексом Петера Цумтора у швейцарській комуні Вальс — одним із найнеймовірніших інтер’єрів XX століття; напруженість чуттів між первісною природою назовні та дзен-подібним інтер’єром створює прос тір, у якому навіть десятирічний хлопець

пересувається урочисто-спокійно та серйозно (і таблички «Зберігайте тишу» не треба). Глибоке враження на нас справляють музейні комплекси Тадао Андо на японському острові Наосіма: кожен унікальний простір відлунює репрезентоване в ньому мистецтво, створюючи відчуття сили і спокою. Благоговіння охопить кожного, хто, як ми колись, увійде до прекрасного витвору Міс ван дер Рое — Сіґрембілдінґ на Парк-авеню в Нью-Йорку. Інтернаціональний стиль: економічно функціональний, розтиражований, нудний Схоже, на кожен Сіґрем-білдінґ у Мідтау ні припадають сотні будівель на кшталт багатоквартирних будинків Квінсбридж, ген за протокою Іст-Рівер у Квінсі.

Краса в модернізмі: Еллсворт Келлі

На кожну гарну будівлю припадають сотні потворних

На початку 1950‑х років функціональність із елемента оригінальної модерністської мозаїки перетворилася на панівний економічний функціоналізм. Він не тільки мав досить сумнівний вигляд, але — яка іронія — не відповідав своїй назві: тобто не функціонував. У багатоквартирних будинках не було кого ефективно розміщувати — л юди просто не хотіли там жити. У районах навколо таких будинків зріс рівень злочинност і, це ще збільшило відсоток незаселених квартир. Мине 20–30 років, і багато з цих будинків доведеться знищити. У Радянському Союзі на заводах створювали готові типові панельні будинки; вони вкрили всю територію СРСР, а ще їх постачали дружнім країнам Європи, Азії та Південної Америки.

Краса в модернізмі: Петер Цумтор

Краса в модернізмі: Луїс Барраґан

КОРОТКА ІСТОРІЯ КРАСИ

Краса в модернізмі: Сіґрем-білдінґ авторства Міс ван дер Рое

Інші органи чуття Коли наша студія розробляла обкладинки для музичних альбомів, ми нерідко заздрили творчості наших клієнтів. Краса коріниться в музиці й може викликати глибоке емоційне відлуння. Настрій Стефана може цілковито змінитися — варто лише йому вимкнути світло, сісти на диван і послухати Darkside, Glass Animals або нашого клієнта Пата Метені. Утім, Стефан побоюється, що обкладинки, які студія розробила для Метені, на жаль, не мають такої ж перетворювальної сили.

Наша обкладинка для альбому Пата Метені Imaginary Day не мала такої перетворювальної сили, як його музика

На початку XX століття частина класичної музики вслід за візуальним мистецтвом знехтувала красою й стала покладатися на радше дисонантні стратегії. Деякі композитори віддавали перевагу складним, часом прикрим для вуха пасажам перед невибагливими мелодіями. Більшість таких музичних творів не могли привабити публіку, яка зазвичай відвідує галереї, музеї та ярмарки. Так багато людей охоче споглядають і ті візуальні витвори, які доступні для їхнього розуміння, і ті, які недоступні, — однак висидіти дві години, слухаючи незрозумілу для них музику, навряд чи хтось захоче. Одна річ почути мелодію мимохідь, і зовсім інша — застрягнути на концерті. Раніше ми вже зазначали, що впізнаваність відіграє значну роль у сприйнятті краси. Більшість успішних стадіонних

турів у світі дають групи на кшталт U2 та Pink Floyd, які регулярно грають свої найпопулярніші пісні. На початку будь-якого туру Rolling Stones грають щонайбільше дві нові пісні, які губляться серед хітів останніх п’ятдесяти років. Документальний фільм проекту LCD Soundsystem про, імовірно, останній тур і концерт групи називався Shut Up and Play the Hits («Замовкни і крути хіти»). Красивий запах Стефан багато років був закоханий у жінку. У неї були стосунки з іншим, тож нічого бути не могло. Коли ті її стосунки закінчилися, вона і Стефан змогли бути разом, — аж раптом він виявив, що ця жінка пахне так само, як його сестра, — і пристрасна закоханість випарувалася. Є такий вислів німецькою: «Ich kann dich nicht riechen» («Я тебе на дух не зношу»). Ніс визначає привабливість — і поведінку. В образотворчому і прикладному мистецтві нюх застосовують найменше серед усіх чуттів. Індустрія комерційної парфумерії процвітає, але виставки запахів чи бодай просто із застосуванням запахів — вельми рідкісне явище. Архітектори Елізабет Діллер, Рікардо Скофідіо та Чарльз Ренфро створили виставку The Art of Scent («Мистецтво аромату») в нью-йоркському Музеї мистецтва й дизайну, а норвезька мисткиня Сіссель Толаас активно досліджує особливості носа в своїй творчості. Спроби приділити увагу нюху були і в кінематографі, наприклад, на показі фільму Джона Вотерса Polyester («Поліестер») глядачам було роздано картки-одорами з ефектом «потерти-понюхати» для активації протягом фільму. Але такі приклади нечисленні й рідкісні. Аналогічно до візуального світу, існує універсальна узгодженість серед різних географічних територій та культур про те, що вважати гарним запахом. Ізра їльський нейробіолог Рафі Хаддад із колегами працювали з цифровим пристроєм eNose (електронний ніс), аби ранжувати різні запахи за приємністю та красою.10 Вони перевірили широкий спектр запахів із

107

ПЕРЕЖИВАННЯ КРАСИ

Очі гл

лядача

*** #Пенн-стейшн сьогодні: срака-байрака!! ** Яке місце. Скільки людей. Я в захваті. @Великий центральний термінал * Мрії таки збуваються @Великий центральний термінал

Він розробив банкноти Нідерландів, що випускалися у 1960–80-х роках і були в обігу, поки їх не замінили на євро. Вони дуже красиві, і в кожній банкноті можна знайти щось особисте, із життя Оксенаара: відбиток його середнього пальця, малюнок кролика-улюбленця його подруги чи ім’я онучки. Джессіка пригадує, як він хихотів, тішачись думкою, що показав середній палець кожнісінькому голландцю, а вона усвідомлювала, що дизайн — дещо більше, ніж досконалий кернінґ. Ми гадали, що впізнаваність та патріотизм вплинуть на голосування за найкрасивіший паспорт, і завдяки цьому підсумкові результати будуть іще виразнішими (див. с. 147–148).11 Ми знаємо, що серед наших підписників у Instagram мало швейцарців, проте паспорт Швейцарії назвали найпривабливішим понад три чверті респондентів. Яка ж краса в очах глядача, коли складається такий міжнародний консенсус?

За допомогою цього інструмента вони змогли показати, як почуваються люди в різних точках міста. Якщо ділянку забарвлено зеленим — звідси публікують більше позитивних повідомлень, якщо червоним — то більше негативних. Спробуймо порівняти два вокзали: Великий центральний термінал, грандіозну будівлю 1913 року, витвір архітектурних компаній Reed & Stem та Warren & Wetmore, і Пенн-стейшн (Пенсильванський вокзал), темне підземне приміщення, збудоване наприкінці 1960-х.

Десять найкрасивіших міст світу

На карті настрою Великий центральний завжди зелений, а Пенн-стейшн завжди червоний. Утім, це можна й без NECSI зрозуміти. Коли наступного разу будете в Мангеттені, перейдіться від однієї станції до другої — це лише двадцять хвилин пішки, — і побачите різницю в настроях мандрівників. Ті, хто прибуває чи виїжджає через Великий центральний, у будьякий час, удень і вночі, мають кращий настрій, ніж ті, хто опинився на Пенн. Ми переглянули кілька твітів, опублікованих із цих вокзалів. Оці з Великого центрального:

Коли ми порівнювали опитування щодо міст, які люди вважають найкрасивішими у світі, щоразу бачили ті самі назви (див. стор. 135).12 Ми побували в усіх цих десятьох прекрасних містах і готові поручитися, що опитування не брешуть: вони справді прекрасні. Деякі особливі своєю архітектурою, деякі — розташуванням на тлі природи, але всі приголомшують. На жаль, щоразу, коли ми приїжджаємо до них, виявляється, що люди з усіх потворних закапелків світу теж примчали на поклик краси, утворюючи натовпи та зменшуючи насолоду від споглядання. «Хтось входить до міста, наче Бог. Хтось прокрадається, наче щур»1³ Дослідники Інституту комплексних систем Нової Англії (NECSI), дослідницької установи, що вивчає складні дані, створили карту настрою Нью-Йорка на основі даних із Twitter. Вони створили простий алгоритм, який розпізнає повідомлення як нейтральні, негативні або позитивні.

ОЧІ ГЛЯДАЧА

132

Твіти з Пенн-стейшн геть інакші:

Пенсільванський вокзал (унизу) та Великий центральний термінал (угорі), Нью-Йорк

«Віщий сон XII» (2010), Катсуо Аокі Аокі уславилася своїми витонченими керамічними скульптурами, часто похмурими за настроєм, із привабливим контрастом між гротеском і красою.

180

е наш архів красивих предметів. Обираючи ці зразки, ми зосереджувалися виключно на їхніх формальних характеристиках. Ми не намагалися посидіти на стільці, аби перевірити, чи він зручний, не запитували рекламного агента, чи спрацювала кампанія, ми не перевіряли,

чи дає лампа достатньо світла. Для дизайнера це найлегша частина роботи — зробити так, щоб усе запрацювало. Не так важко спроектувати стілець, на якому можна сидіти, — н е треба бути генієм, щоб поєднати сидіння зі спинкою та чотирма ніжками. Але потрібен справжній талант, щоб створити крісло, яке буде зручним, привабливим і відповідатиме епосі. І хоча краса була єдиним нашим критерієм у доборі предметів, переглядаючи дібрані об’єкти ми виявили, що кожен із них чудово виконує свої функції. Вбрання з драконами піднесло статус китайського імператора. Коробка для сигар Villager Cigars надійно захищає прямокутні швейцарські сигари — так звані штумпен, — у же впродовж вісімдесяти років. Скляні вироби Освальда Гердтла не сходять із виробництва вже майже століття. Краса = функція. Вона працює.

181

АРХІВ КРАСИ

Комод (1913), Даґоберт Пеше

сотню років тому, має вісім ніжок, а бездоганні дерев’яні панелі оздоблено золотим орнаментом.

Комод Пеше нагадує нам, наскільки консервативно ми тепер облаштовуємо свої апартаменти. Це божевілля, виготовлене

Metamorphosis Insectorum Surinamensium (1705), Марія Сибілла Меріан Меріан почала збирати комах ще в юності, а таке хобі в XVII столітті вважалося дивним — й ого сприйняли б у кращому випадку як щось огидне, а в гіршому — як відьмацтво. Щоб не опинитися на вогнищі, Меріан поїхала в дослідницьку подорож до Суринаму — збирати, досліджувати і робити замальовки цих істот. Кавовий сервіз із мейссенської порцеляни Königlich-Sächsische (1880–1890) Таке захоплення декором може видатися надмірним — кожен сантиметр площі цього кавового сервізу вкривають елементи дизайну, натхненні природою, однак ми завжди вважали екстремальність досить привабливою стратегією розробки дизайну.

195

210

La Muralla Roja (1973), Рікардо Бофілл

прибережної Північної Африки, тож яскраві кольори, сходи та платформи нагадують зображення нереальної архітектури М. К. Ешера.

La Muralla Roja («Червона стіна») — це житловий комплекс, що його Бофілл спроектував у іспанському містечку Кальпе. Його надихала архітектура

Лаймово-базилікова тріангуляція, із серії «Геометричні десерти» (2015–2017), Дінара Каско Освіта Каско у сфері архітектури, дизайну та 3D-візуалізації позначилася на її кондитерському мистецтві. Ці пишні геометричні тістечка (див. також с. 230) такі красиві, що їх аж шкода їсти.

211

Крісло для Штадтхалле (1952), Роланд Райнер Райнер спроектував це крісло в 1950‑х для великого концертного залу Штадтхалле у Відні. Минуло сімдесят років, і дванадцять таких крісел забезпечують зручність у нашій кімнаті для зустрічей у Нью-Йорку.

212

213 Перський футляр для письмового приладдя (XIX століття)

Вишуканість цих футлярів для ручок явно свідчить про важливість каліграфії в Персії у XIX столітті.

Собор насіння, павільйон Сполученого Королівства, Шанхайська всесвітня виставка Shanghai World Expo (2010), Томас Хезервік Попри те, що це зображення має вигляд нематеріального, створеного на комп’ютері, насправді це реальний об’єкт.

218

219 Зачіска (2016), Анжело Семінара

Семінара — о дин із найвідоміших стилістів наших часів, який не раз отримував британську премію «Перукар року».

Дзеркальний готель-куб на дереві (2010), Tham & Videgàrd Arketekter

У основі конструкції цього екоготелю — л егка алюмінієва арматура під дзеркальним склом, яку підтримує стовбур дерева в центрі.

Його спроектувала фірма Tham & Videgàrd Arketekter, і розташований він за сорок миль на південь від Північного полярного кола у Швеції.

Проект «Краса»:

Маніфест

МИ

вважаємо, що краса сама є функцією. Без краси ніщо ніколи не запрацює добре. Як дизайнери, ми ніколи не повинні забувати, наскільки важлива краса в нашій роботі, інакше нам доведеться жити в світі, де моляться на доцільність і де панує нудна робота.

Ми бачили на власні очі: краса підносить і критерії творчості, і її результат. Прагнучи більшого, ніж просто утилітарне рішення, ми справді досягаємо більшого. Ми віримо, що дизайн та краса можуть покращити життя людей. Треба ще багато всього зробити, щоб краси стало більше у світі та в життях людей, які її найбільше потребують. Наше прагнення використовувати дизайн для розвитку громад — от що рухає нами. У цій частині викладено нашу стратегію подальших дій.

268

1 Ми віддані проекту «Краса», єдина мета якого — втілити аргументи та висновки цієї книги в наше повсякденне життя.

2 Говорячи про красу, ми говоримо про формальні наміри.

3 Гарненьке — це замало. Корисне — це замало.

4 Ми закликаємо інших приєднатися до нас і докласти зусиль для подальшого розвитку цієї ініціативи.

5 Ми виявимо занедбані райони в містах і розробимо розумні стратегії, як наповнити їх красою.

6 Ми зобов’язуємося застосовувати інклюзивний підхід, працювати з найрізноманітнішими спільнотами, свідомі того, що краса відіграє незаперечну роль у всьому житті нашого суспільства, впливаючи на те, як ми почуваємось і як діємо, тож кожен повинен мати з того користь. Краса — в досяжності й усеохопності.

7 Ми спрямуємо зусилля на території, які вважаються некрасивими, занедбаними, потенціал яких було проігноровано.

8 Ми не будемо робити те, що вже робилося, а тим паче те, що робилося не раз.

9 Дизайн може творити красу для всіх і повсюдно.

Дякуємо

Ми хочемо подякувати прекрасним дизайнерам студії Sagmeister & Walsh, — а це Деніел Брокстад, Шай Інбар, Маттео Джузеппе Пані, Біка Сібіла Ребек і Чен Ю, — за допомогу в створенні цієї книги й виставки про красу. Реалізацію складних дизайнерських рішень забезпечили фантастичні Кевін Брайнард, Кібела Ґранджіан і Тала Сафій із Area of Practice. Дуже дяку ємо за вашу професійність і безмежне терпіння. Ми б ніколи не звели це все докупи, якби не наша фантастична продюсерка Еріка Ґрубман та її помічниці Меґан Олдфілд і Ґосбінда Візарретея. Текст постійно вдосконалювали Сара Гамільтон і наші редакторки у Phaidon, приголомшливі Дебора Аронсон і Сара Бадер, — вони ніколи не втомлювалися впорядковувати наші плутані думки та правити жахливу граматику. Ми вдячні Елейн Ворд і Аленці Облак за виробниче забезпечення, Енн Рей за майстерне редагування тексту, Ліндсі Вестбрук за коректорську вичитку, а Од Девантрі — за фактчекінг. Завдяки дослідникам фотографії Ромайн Ґадельраб, Тінґ-Ю-Цен і Алексу Бровкіну ви отримали остаточні результати наших опитувань. А Бертрам Шмідт-Фрідріхс організував першокласний переклад рукопису для нашого німецького видавця Verlag Hermann Schmidt. Ми хочемо подякувати також людям, які організували наші лекції про красу в усьому світі. Саме в цих розмовах ми змогли випробувати різноманітні теми і привернути увагу до неохопного й невловного предмета нашого вивчення.

270

Вихід книги було підтримано виставкою про красу, яку створили два чудові музеї — Музей прикладного мистецтва у Відні та Музей прикладного мистец тва у Франкфурті-на-Майні. У Відні виставкою опікувалися Райнальд Франц, Мартіна Канделер-Фрітш, Себастьян Гакеншмідт, Тереза Марчесані, Катрін Покорни-Наґель, Елізабет Шмуттермеєр, Крістоф Тун-Гогенштайн, Бербель Віше, Йоганнес Вінінґер, Марліс Вірт і архітектор Майкл Воллрофф. Дякуємо також доктору Райнальду Францу, куратору відділу скла та кераміки, який допоміг дібрати зразки скляних виробів. З боку Франкфурта-на-Майні над виставкою працювали Маттіас Ваґнер К. та Петр Зізка. Ми вдячні компанії Swarovski AG у Ваттенсі, Австрія, за співпрацю в підготовці виставки та щедру підтримку. Хочемо подякувати також чудовому Джонатану Левіну з Master & Dynamic за устаткування повноцінної звукової кімнати. Стефан хоче подякувати своїм сестрам — А ндреа, Крістіні, Вероніці — т а братам — Г ебхарду й Мартіну — з а величезну підтримку. Тільки завдяки їй він, попри те, що прожив у Нью-Йорку майже тридцять років, зумів зберегти відчуття вкоріненості. Джессіка дякує своїй родині за їхню нескінченну любов і підтримку: Сарі та Джо Волшам, Лорен Волш, Заку Малліґану, і не в останню чергу — Оскару Малліґану-Волш (своєму собаці).

271

© acme, Flickr: 164 (унизу ліворуч). © Ake E:son Lindman/Tham & Videgard Arkitekter: 248–49. © Albinfo, Wikimedia Com mons: 164 (унизу праворуч). © american_rugbier, Flickr: 70. © 2018 The Andy Warhol Foundation for the Visual Arts, Inc./ Licensed by Artists Rights Society (ARS), New York: 80. © Abir Anwar, Flickr: 21 (унизу), 22 (унизу). © Katsuyo Aoki: 180. © Apostoloff~commonswiki, Wikimedia Commons: 138 (унизу праворуч). © Archaeodontosaurus, Wikimedia Commons: 33. © Iwan Baan/Heatherwick studio: 218. © Ashley Barber: 238. © 2018 Barragán Foundation, Switzerland/Artists Rights Society (ARS), New York: 62 (унизу ліворуч). © Bartlett School of Architecture: 221. © Batholith, Wikimedia Commons: 139 (bottom left). © Beat Widmer/Diller Scofidio + Renfro: 242–43. © José-Manuel Benito Álvarez © Wikimedia Commons User: 32. © K.Z. Bertrand, M. Bialik, K. Virdee, Andreas Gros, Y. Bar-Yam, Sentiment in New York City: A High Resolution Spatial and Temporal View. arXiv:1308.5010 (August 20, 2013): 132. © Roy Bisschops/Herzog & de Meuron: 88 (посередині). © Friderich Böhringer, Wikimedia Commons: 17 (угорі праворуч), 155. © Markley Boyer/Mannahatta Project, Wildlife Conservation Society: 19. © cairnhunters, Flickr: 152 (праворуч). © Christian Carollo/Shutterstock.com: 165 (угорі праворуч), 168–69. © Maurizio Ceol, Wikimedia Commons: 76. © Brad Cerenzia, Flickr: 136 (унизу ліворуч). © Chetan: 234. © chirgy, Flickr: 64 (угорі ліворуч). © Robert Clark, National Geographic Creative: 18. © Mathieu Damiens: 228–29. © A. Davey, Flickr: 176. © Thomas Depenbusch, Flickr: 78. © Design Within Reach: 225. © detlefschobert, Flickr: 4 (угорі). © Regula Dettwiler/Wolfgang Thaler: 208. © Brian Dooley, Flickr: 121 (угорі). © Drorzm: 156 (ліворуч). © Duffy Archive: 14. © Eusebius, Flickr: 37. © eye35/Alamy Stock Photo: 260–61. © Anselm Feuerbach, Wikimedia Commons: 44, 45 (адаптовано). © flyvancity, Flickr: 26. © Jens Fricke, Flickr: 133 (угорі). © Johann Friedrich Overbeck, Wikimedia Commons: 48. © frjalv, Flickr: 174, 175 (унизу ліворуч і праворуч). © Dmitry G: Wikimedia Commons: 64 (унизу ліворуч). © Faustino Garcia, Flickr: 156 (праворуч). © Fernando Garcia Esteban/Shutterstock: 165 (унизу праворуч). © gelitin, Kunsthaus Bregenz: 87. © Glugalug, Wikimedia Commons: 133 (унизу). © Google Earth: 4 (друга), 20. © Peter Granser, із книги El Alto, опублікованої Edition Taube: 175 (угорі ліворуч і внизу праворуч). © Oliver Hallmann, Flickr: 79. © Hemis/Alamy Stock Photo: 252–53. © Hersenbank, Wikimedia Commons: 24 (угорі й посередині). © Christopher Hiester, Flickr: 88 (унизу). © Tony Hisgett, Flickr: 190 (угорі праворуч). © Jason Holley: 185. © horrapics, Flickr: 136 (унизу праворуч). © hsivonen, Flickr: 138 (посередині ліворуч). © imke.sta, Flickr: 172 (ліворуч). © insidemyworld, Flickr: 74. © Internetarchivebookimages, Flickr/Franz Sales: 46 (праворуч). © The Israel Museum, Jerusalem: 198–99. © iStock/acmanley: 256–57. © iStock.com/Chalffy: 254–55. © iStock/PaulGregg: 72. © iStock/simonbradfield: остання сторінка обкладинки. © iStock/THEGIFT777: 73. © iv4quad, Flickr: 64 (праворуч). © Dennis Jarvis, Flickr: 141 (посередині). © jeffhollettvancouverwa, Flickr: 17 (угорі ліворуч). © Dimitris Kamaras, Flickr: 190 (унизу ліворуч). © Dinara Kasko: 211, 230. © Robert Katzki/Herzog & de Meuron, unsplash: 88 (угорі). © 欅 (Keyaki), Wikimedia Commons: 138 (угорі праворуч). © KlausNahr, Flickr: 136 (третя по порядку, ліворуч). © Jon Konrath, Flickr: 77. © Jeff Koons: 86 (ліворуч), остання сторінка обкладинки. © Nick Knight/Björk, One Little Indian Records: 105. © Доктор Helmut Leder: 25 (bottom). © Thomas Ledl, Wikimedia Commons: 50 (right). © Hyun Lee, Flickr: 136 (другий ряд, ліворуч). © Jiyong Lee: 239. © Harold Litwiler, Flickr: 136 (угорі ліворуч). © Franz Löwy, Wikimedia Commons: 65 (ліворуч). © Dan Lundberg, Flickr: 121 (угорі ліворуч). © Luxigon/ BIG: 159 (унизу). © mac_ivan, Flickr: 164 (угорі ліворуч). © Herbert Fidler/MAK: 187. © MAK/Aslan Kudrnofsky: 213. © MAK/Georg Mayer: 51 (вище): 182–83, 192, 214, остання сторінка обкладинки. © MAK/Nathan Murrell: 212. © MAK/Kristina Satori: 52–54, 55 (крім тієї, що внизу праворуч). © MAK/Katrin Wisskirchen: 51 (нижче). © MarikaHeinrichs, Flickr: 66 (угорі). © Maus-Trauden, Wikimedia Commons: 245. © Chris McManus: 27 (праворуч), 28 (праворуч). © milanboers, Flickr: 66 (унизу). © Robert Montgomery, Flickr: 141 (унизу). © Purchase, Edward C. Moore Jr. Gift, 1923: 209. © mrthk, Flickr: 163. © MSzybalski, Wikimedia Commons: 164 (угорі праворуч). © Zak Mulligan: 24 (унизу), 25 (угорі). © Museum für Gestaltung Zürich: 5 (третя), 186, 188–89, 194–97, 202–4, 214–17, 220, 222–24, 226–27, 246–47, 250, 259, 262–64, остання сторінка обкладинки. © mustangjoe, Flickr: 40. © natefull, Flickr: 165 (ліворуч). © National Museum, Janpath, New Delhi: 206. © Otto Neurath, Wikimedia Commons: 98 (праворуч). © Dan Nguyen, Flickr: 158 (унизу ліворуч). © Nicksarebi, Flickr: 136 (четвертий ряд, праворуч). © Ninara, Flickr: 136 (четвертий ряд, ліворуч). © Nora pig19950427, Flickr: 93. © Caroline Nye Stevens: 58. © David Offf, Flickr: 136 (третій ряд, ліворуч). © Ken OHYAMA, Flickr/VG Bild-Kunst, Bonn; Artists Rights Society (ARS), New York: 63. © Simon Oosterdijk: 191. © Andrzej Otrębski, Wikimedia Commons: 138 (угорі ліворуч). © Toshihiro Otomo/TRINUS: 231. © p2cl, Flickr: 62 (ліворуч посередині). © Marcelo Palinkas/Sao Paulo City Council: 172 (праворуч). © William Patterson/Gehry Partners: 158 (праворуч). © perspective, Flickr: 233. © Pop Wed Co: 153. © Alison Pope, Flickr: 190 (унизу праворуч). © Poulpy, Wikimedia Commons: 235. © Jussi Puikkonen: 251. © Carlo Raso, Flickr: 38, задня сторінка обкладинки. © Ricardo Bofill Taller de Arquitectura, Barcelona: 210. © sailko, Wikimedia Commons: 241. © Sagmeister & Walsh: 5 (унизу), 8, 10–11, 13, 15–16, 17 (унизу праворуч), 23, 55 (унизу праворуч), 68 (праворуч), 94–97, 98 (ліворуч), 99, 100 (угорі ліворуч і праворуч), 107, 116, 119–20, 122–26, 129–31, 140, 142–44, 152 (ліворуч). © Sao Paulo City Council: 172 (праворуч). © Thomas Shahan 3, Flickr: 190 (угорі ліворуч). © David Shankbone, Flickr: 134 (ліворуч). © sinn_frei, unsplash: 5 (друга), 154. © Mark Skarratts, Flickr: 159 (праворуч). © Skreidzeleu/Shutterstock.com: 166–67. © Ed Stevenhagen, Wikimedia Commons: 139 (угорі ліворуч). © Edward Stojakovic, Flickr: 136 (другий ряд, праворуч). © Succession Brancusi, Artists Rights Society (ARS), New York: 57 (унизу). © Ajay Suresh, Flickr: 136 (угорі праворуч). © T!m, Flickr: 71. © Tate, London 2018: 62 (угорі ліворуч). © theadventurouseye, Flickr: 12. © threeASFOUR: 92. © Ting-Yu Tseng: 103. © iv toran, Flickr: 65 (посередині й праворуч). © transitpeople, Flickr: 5 (угорі), 141 (угорі). © Stanislav Traykov/Niabot, Wikimedia Commons: 42–43. © twang_dunga, Flickr: 138 (унизу ліворуч). © ume-y, Flickr: 162. © United Nude: 207. © Güldem Üstün: 193. vanhoosear, Flickr: 160 © Albert Vecerka/Esto/Dattner Architects/W X Y, New York: 56. © Verner Panton Design; Phantasy Landscape, Visiona 2 exhibition, Cologne, D, 1970: 240 © VG Bild-Kunst, Bonn; Artists Rights Society (ARS), New York: 68 (ліворуч). © Virgin America: 100 (унизу ліворуч). © Vitra, photography: Julien Lanoo: 232. © Lawrence Weiner ARS, New York Bildrecht, Wien, 2016 und Kunsthaus Bregenz: 236–37. © Wei-Te Wong, Wikimedia Commons: 173. © worldaroundtrip, Flickr: 121 (унизу ліворуч). © worldstandards: 139 (угорі праворуч). © Courtesy of Young Turks Recordings Ltd. за домовленістю з Beggars Group Media Ltd.; робота з альбому LP1 виконання FKA Twigs, www.theyoungturks. co.uk : 106. © Courtesy of Young Turks Recordings Ltd. за домовленістю з Beggars Group Media Ltd.; робота з альбому Wonder Where We Land виконання SBTRKT, www.theyoungturks.co.uk : 108–9. © Zhengan, Flickr: 121 (посередині ліворуч).

ПРАВОВЛАСНИКИ

278

Популярне видання

Заґмайс тер і Волш

Краса * Переклали з англійської Оксана Журавльова та Галина Пехнік Редакторка Оксана Плаксій Коректорка Ніна Тихоновська Адаптація дизайну Микола Ковальчук Верстка Микола Ковальчук та Дарія Мацола Дизайн кирилиці шрифту «SW Beauty Cyr» Дмитро Растворцев

Підписано до друку 7.08.2020 р. Формат 70×100 1/16. Друк офсетний. Наклад 1000 прим. У макеті використано шрифти «Bressay», «Carina», «IBM Plex», «Osnova» та «SW Beauty Cyr».

Видавництво «ArtHuss»

Надруковано «Фамільна друкарня Huss»

04214, Київ, вул. Героїв Дніпра, 62, кв. 31

04074, Київ, вул. Шахтарська, 5

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5964 від 23.01.2018 р.

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3165 від 14.04.2008 р.

+38 (044) 227 69 63

+38 (044) 587 98 53

www.arthuss.com.ua

info@huss.com.ua · www.huss.com.ua

Партнер видання: