-.-.
• 1''-1
СЕРЕДА, 7 ТРАВНЯ
...,
1897 РОК)'
• .N9 34 (8824)
ГАЗЕТА БРОВАРОЬКИХІІМО' ТА РАlоино' РАА НАРОІНИХ АіІ1JТАПВ
ЦІва AOro~
з ДНЕМ ПЕРЕМОГИІ
СЕРДЕЧIJО
ДОРОгі ветерани, УЧ8C1lJfКИ ВмвкоІ 'вІШІ! подвнrи в lМ'1І БатЬJdвЩJDIИ. партизанськоl бо ВіТЧНЗНJщоJ .війии, ВнНе JnUDlі В тому, що сьогоАНі пе ротьбн, трудового фронтуІ Шаиовиі реможці живуть гІрше перемоЖених, що ва вашу дOJlJO НИНі ще раз землsкн! Від іменІ opraнiв мlсцевоl М8ДН уже вкотре ввп8.JIН перЄСіудрВНі труд гаряче .вІтавмо усіх вас з ВeJlИКОІО нощі молодоl УкраінськоІ дep2КaВII; Перемогою нашого народу над riтлерів- "мета IІкоl побудувати ДJIJI всіх JПO дей життя, riднe перемОЖЦів над ~_ ськнми загарбннкам.н у С1ІJlЩeDIdй' AJIJI насвlйнJ. 1941~1945 р.р. Коженlз вавви фашизмом. Життя без рецресJй, вас у ті грlзJd. 'І&СІІ зазнав ТJIЖItНX гoнblь,ГOJIOДOMOp1в 1 війн зІ своlм на родом ... випробувань, поиевlpsнь, нестатків. Але ви вірИJIИ в торжество своІх рarrииx Міцного вам здоров'я, ДОвголіття 1 благопOJJy1l'ia! справ. СпасиБІ вак за Перемогу, за
коl Перемоrн. Нехай паМ'IІТЬ про. загнбma. облагороджув життя
•••
.ЕЕ
_Мр
••_
носить усе життя,
аж віlД
того П8іМ'ятного запекло го бою 24 сilчня 1945 року у Східній ПруссіІ.
... Юною ся
ДЇ-ВЧIШJОЮ
'МjpiMa
тет"
про
про
Ле
У1НіlВерси
ж:краве,
!НШІов
нене - життя, ЗМ1!стом яко го була б пісня. Бо ст1вати щобила змалечку, і -голос
мала
такий
силь-
'НИЙ,нL'ЖНий і прони\кли ВИЙ, що ВQi ПJPор~ли Уй ДОJ1Ю оі]l:вачки.
У (ДІНАУ-Укрінформ).
Мал. В. Герасименка.
НАВІЧНО' в ПАМ'ЯТІ. Одеpmав ГЗl3ету ~H()Вe ЖИТТЯ., У якій фотосто собом в!щтВорено сж:таннjj!: HOMEW, що вийшов пе ред війною. 3YO"I1.Ptв стільки знайомИ1Х пріlЗВищl Це схвилювала до глибини дУші. ":{ життя KOtmHOГO, про кого писала - ГЗGета,вн~а страІІШі КQPективи
війна. НепопраВнdl Т'РатlіЧі»if Про ДЄІЮГО хсну РOlЗ пов1СТИ 1 тим самим в1\ЦДати данину Ух світліЙ
великого
році
Якимівна
Леонова
після
війни
цра'ЦІОБа
ла в райоНі 3alВЇ\ЦУ'ючою вJ!ддіЛОМ "На!РОДНОУ ос-віти. До війНи бу-ла директором школи NJ 1, викmllЦl8.ла украі1НсьКУ мову. Була вI:ц;м:lНіНим ВИКЛЗ!дачем, І1Ро
M~мmм ді'Яlчем. Ми
m дуже -любили.
БУіВЗЛа на уроках, а ми, ЯlК ПОбаАди:І.<У'ва~и.
t
всі
УrЧ'ні, paдt -були'
Муля Нipa'l1MaH був секретарем органiJзaщіІ, полум'яним ІІ!РОМОВЦ-ем
3Га:дУЮ, як перед ВіЙНОЮ
Вона ,РЇ!ЦКО
комсомоль:ськоі 1 органlJзато,ром.
BtH зlJбpa'в учн1-в старших 2 івlfГOJIОСИІВ промову: .
шкіл ом 1 . та М - Тава.ришll В КОЛ-ГОCJnі Ілл:іч.а ще -не :вотИlГЛИ посіяти ячмінь, як уже виросла отакенна трава І Всі на борот~бу з травою! Ми, 'ЗВич.а.Й'но, ВИlПОЛОЛИ всю траву, а заo,дtНОі клаоtв
увесь я,чміны Муля Н;ра'т.ман 3В1Гнну,вна фрОНТі. Ема Шрабштейн
oцpaвmHiM
-
відміННИК
ByндepкiiIJAQМ,
СШ.N2
ro.р.д11СТЮ, м1-0М.
1,
був
,йомУ
пророкYJВaЛИ велике м.аЙ!БУ'тнє BlНВ:Ylцi, 3а.гину!в на фронті. Мати його Iliiсляgі!Й:ни працювала зуб ним Л~Каірем у J3ip0вapa:x. Сеотра Мара п1-сля вliI!: ни також працювала з~1U! лікарем. Ilда Горська була подругою Мари Шрабштейн, вони вчились в одному класі. Давид КащенелQiООН npOЙiJДов усі В1ЙоС&кOВl лихо лLтгя, Лі'CJlЯ війни жив у наш~ МіСіТ1 і црацЩВаВ
до
на
у
дівчнну
на фронт,
меlШIОЮ
мама
3АfИНУЛИ
сес'тричкою
В БАБИНОМУ яру
,У 'М
18
газети
.Но
1945
року-. СереА вІАМ1Н
ННВ1в навЧaRIIJI Добре зиайома менІ Сова Па IDВИська.
ДО-'
отрашноl 'важкий
1943
року
Леся чекала ЛИОТів ві'Д батька, а:1Іе Ух ие було.
Рішення ІТи. на фронт црийняла ;ca'Мocтdoi!iнo. Воювала у СКЛЩl{і;
209-1'0
ОТlpілецькоro ПОЛіКУ Дру гого БілОруського фронту.
Санітарна
завжди
~a -була
на
передовій.
У
сі:ЧНl: 45-1ГО 'l'OЧИЛИlCЯ осОбливо И!роВОіЩ>ОЛИJТIНl
боУ на територі-У' CJcil!(НoY Пруссії. Ворог відчував, блIЮЬКИЙКЇНець. Під приці:1ІШЦМ вогнем юна
саНітарка
ра:зом
лейтенантом попоmла КОЛЮчомуснiry,
нести
3 поля
ненОго
цьото ршу
тило.
з
по
щоібви
,60Ю
пора
-кулеметника. Т.. Ій
не
ГI!iРЯ:ЧИЙ
ПQщас
кулемет
дощ пронизав
Розривна-
ве ЖИТТІІ. На третІй сто р1нц1 riоба'IJШа зиім.ОIС
Леся з
померла.
ДіВЧИНи
IJЗіМ'я:т1'.
Л: БЕРКОВИ Ч,
а
підJLiIТК!'В rnpоти НetzWlГи у той
ЩИI;lИ НaGaВЩЦИ
моlй
у
глядали "'ВОРУ маму. Але ЩО могли ЦДіЯти .двоє
ний
у
,вИіНести
Родина
Тіла
1 :лейтенанта. - :куля, ВЩУ',чища СоНі
нею
не
лише
ла
ГOPIЦo,
саНітарну
з
:поля
бою. НaJЗycrрtч ІЙ КННУ1В ся зЄ'МЛЯ!К з Києва, капі тан-танкіст, але теж БУ1В поранений.
чотиРи
години
жала 'воиа
снігу,
на
Леся
на
npоле
холодному
лютому-морозі.
БеIreДИRТLвна
жає,
ЩО, са,ме
туваJil 'рани
ІУ
вва
мороз
щ>я
-
ВЇ\Ц кровотечі
ПOlЗа'мерзали,
юяли
майже
П'ІІТЬ РОКІВ ЖИJIау вашо му будинкУ. П батько був 1С0вааем, маМа пра цювала прибврuьввце.. у лІкарні. У 'сіМ'l було ТР06 дітей. Старша сест-
зу.міла
жий
С-ВОЮ
::і:аа:І
бідУ
Я.
/розділити
Здавалося, не РОЗ'Уміє УІ, як Васиl1XЬ. Те саме ВЇідЧІУ,вав 1 він. Опочаотку це
спільнJ'!Й
БеРЛіНОМ
М1~
Васи:nь
оБИДВі
згодом
ноги.
Але
щюзу,М1ли,
,ЩО
НЦМИВИlНИКЛО
ЩQCь
велике
і
світле,
ЩО
не
Прийшла до пзм'яn, у шпиталі. КіС,1'ка буlЛа 'розбита на" дрібні шма
ЛJfCЯ:.
МОlГла лише ампутація. Так у рОКів Леся за.
19
го.
Чотири роки листува. А
поті,м
Ацд,рійович,
топадІ повернулася у рід
ЗУC'l\рілись
ти
нове
коли
почина
Леся Ві
скаржилася,
шк~вала,
що
до6.ровмьцем
Ми
-
дуже
не
пішЛа
иа
фроит.
люібили
Ба'l'ЬК1ВЩН1Шу,
понад
усе хотіли ба'ЧНlТИ ХУ Віль-" ною.
Бо
рllд'Иlй Ко.ли
чннаlТИ знала
лнше
земл,і б
ІНа -ми
до~елося
спочатку,
_ наlllеред
все
свою
Ве
-
б
до
само, окава
JIаця мymЮI
1
свва
МYiЯQНЯ,
m1нка.
по
имя
так
вата,ючись,
CiВO~ люди.
ЛЮ; вчинила б
дУЖе Щ)а
бо
ра СОНі Роза уже пра' ЦЮВaJlа, а м.oJIОДІПВЙ брат Михайло y'IJIВCJI у JiJКo-
'Лі.
СоИJI
бум сповlйна,
мма багато друзів. На віть удома вона Аопоиа
faJIa
Ідеш має
oдaoКJlaCIIВКUI у на-
Діотав
шкмц,
на
.Як:що не при
-
жити
мені
не
для
чого..
Ось
так
дві
обпалені
Вій.ною долі, ДВі caMOnIoстІ;
На
БО'В,
на
Як
життя.
не
свою
писав іЙ:
живим.
було
який
Бузький П!С:Ля закtичен ня Ха'ркьвськоУ П:Л<ІІНово eKOHOM'i-Ч'НОі
,ПОТРібно
Василь
призна'чЄН"Ня в Иам'янець
лишилася бю 1Н000и. До ПeJ)емоги залИlШалооя трооси білМІІе трьох міся ЦіВ. Іу вона овяrrКУiВЗJIа у ГОСЛітаЛі. Лище -у лис ний ИИlYв. Була щасли вою, бо вдома- 'Чекала П ЗУіС'І'Рі;ч 'з бат~ном, який пройшов усю Війну 1 л-о
-
не
щасТя,
на
лю
д:oqpо.
аУСТlpілися,
роолу'ЧІа:1ІИlCJI
такі
до
СМеірТі
-Василя
вича.
ВиростJЩИ
са:МоУ
Ащрійо двох
CJlа'ВНих ді'l'ей. Син Олек сандр закі~чив' КПІ, да.
..:...
фахівець
ХЛ'1бtНIеКЗtРСblКot
ClIJiPави.
нька
Ірина
Мають У
п'ятерО' онуків.
місті
Кам'янЦі-Бу-
ЗЬКОМУ, щО на ЛЬiВimци Ні, 'Залишили прекрасний сщц,
я'кий
плекали
посадили
самі,
дячИі BCIiм,
иІг,
хоч
ніби
1:
ви
дово
що навіть беЗ
mt
важко' було
ПeJ)есуватися,
можна
вчаИНі. KOJIВ ПОЧaJI&eJI в1йна, родина Пamвнських пере·
IX8JIa
до
Кивва.
Родичl
ла'днl бу неІ життя.
пам'ять про
спіЛьного
знову
щастя
РОЗКВітає
цієІ
весни.
Коли зацвітають яблуні,
ВаСImЯ .А:нДРІЙОВIAai Ско рика. Ім було просто і легко удвох. що ніхто так
ЩО
Ga
Цей 0ЗіД -
роки
топедіІ та т.равматологlli на ДРYl'Y операцію. Тут 1 Зущ1ріЛа свою долю,
втратив
жит,тя
цю землю, ли віддцти
У 1950 pO!Цl лЯгла до КиІвськorо l.нОТИ'rY'1Wор
ЩО
БАРДИН.
А вони обоє тах любили
його
своУ'м.
гадали,
Б.
-
чу
,,1
зроБИти
да,вало Забу:ти ~He одна.
верну,вся
ДetIIУ'тат
створити красу. Бо КІра су на:роджув лише любов.
а
1І •• Н ... А ••• о ••••••••••Н ••" "
Вряrrу,вати
І
____••••••••••••_ _
нес
нескореНо",
біЛЬ,
пilд
дО.l1 точки.
На}Юдни:й
РаЙ'рЩЦИ
6~ль Ух єднає YКIIIiilf ні 45-тГО в оДНОМ'У з боІв
ся ~ИlВЗlВИ!?( льодом.
11{>е6ухООі.
Києві, .де воназакliнчила сьом-ий кл.ас. Батько пі
шов
й
вогнем
обпекла руку. CНLr' навко ло стаз багрЯ'НИМ. Пора нений лейтенаит не Mlr
ВелИка ВІтчнзня.на вій
застала
аза
металевим
11
гооюдомору
школи
У газеті. Ці СЛа:ВІні люди і патplioти oвoєt Батьків залИШWIИіСь
під час
в !Ногу,
itI1цнo миру
блaroпрлучча.
В" СЛОБОДЯНЮК
.,-........_____•••••
дру'га,
рццина, переіхала 'на Вро вaplЦину, і Леон; пlш.ла
'Іас І У СіЧНІ
пам'яті.
Bt.pa
1933
Ій
Голова.
JJ.
В. М. ХОМЕНКО
ДОЛЯ цієІ жінки особ лива. С11рашиу вl.дмітшw війнн Л. Б. Скорик
усім
здоров'lІ,
Украlни
Голова райдерж адМliНIіс'1'lPЩl!l
••••••••••••_
живих.
Бажаю го
'
ГОЛОВЗ! мlсblКРЗіЦ'И О. М. ПЦЕНКQ'
ВІТАЮ
усіх 2ІСІІТе4Ь Бровар ЩННН, а ~JIНВO ТИХ, ХТО ПРОЙШI>В' крізь во гонь І' maOJIinlI Ве .!ІНКоl Bi~oї, з 52-ю рl'IJIJIЦею, ВeJIИ
вона завжди "згадує
'
його
І . лИне по~мки в крау.ну своє! л:юбові-. через Кl7Jd мат Леся Бенедиктівна
- була
змуш~а ЗЗЛИІШИ'ТИ сад і -М1осто. де' на
овій
Jродила
тей, до
1
й
ВИРОСТkла
дрyn1ів
БроваР18.
БІля СіВоєУ
1
ді
п~е~ати
Та-
і
тут,
.дев'ЯТlШOвер
хівки, .вона песадила сли ву,
яка
вже
вкрилася
бі.1ИМ цвітом, та і' тут ЗіНа:йшла д.ру'з'tв, які зав mди готові прийти на до помогу, бо 1 вона готова
t!рийти
на
допомогу
Ум.
Серед на1!:дОРQЖЧИ!Х сі мейних релtКВlЙ Леся Бе недиктівна зберіа'ає фрон
тов1-
фотоорафіІї,
нагоро
ди чолові'ка і' С!Вої, серед яких орденВеликot Віт
1
чmюmоІ війни' ня, медаль .За гу
над
ще
H -ме'Ччиною.,
кулю,
РУЦ1
'оту,пе перемо
яку
а
носила
в
35рок1в1
Незвичайна ця жlіНКа. ОтПИМ'ііО'l1ка. ,Жит.rєлюб. Просто' красИіВа ЛIqЦ~а. СкМьки пало
випробу.вань
на
П
долюl
У
ви
19
років стала інвалідом вій., 'ни,
а
на
такими
очима,
світ
ж
Д$ИТЬСЯ
закохАними'
Ні6и Ій
:'3алНlШИЛОСЯ.
ри в
людей, в'
спра'веД\1Іиві'Сть
Опасибі ДИНО,
так
19
Скільки
добро,
зберегла І
Вам, дорога лю
за' ВC~.
ЩО
зроби
ли дл~ нас, щоб ми ж* ЛИ в мирі. Спасибі за те,
ЩО Ви єнацьому світ1І
ірина СОЛОМКО, учениця
СШ
ом
10.
стріЧaJIaCJI~ бо вся Іх родшnt -загliиy ла rlтлерlвц1в у Hpy~
від рук Бабиному
зaШIШИ.JIи ІІІ квар1Вру, а
самі ввlxlUlJl до РосіІ. Б1JIьше а а СонеJO ае зу-
1
Bi~
Р. ПАЩЕНКО. -М.
Врова:рн,