;
СУБОТА,
СІЧНЯ
5
199J
•
РОКУ
.м
Ціна
4 (8111)
коп.
5
Орr•н &ро••рсьноrо 81Сьнн081• НомnартІІ Унраіни. мІсьної 1 раііонноі Рад народниІ деnраnв НиІвсьноІ обnасТІ
Читацькі ду.нки
,
Давненько вже збирався написати про Пухіаиу, і зокрема про соціальний розвиток села. Приrада лась мені у зв'язку з цим і замітка під рубрикою
•
«Хоч JПІст і не був надрукований». Відтоді про пройшло немало часу півтора року («Нове життя» за 13 червня 1989 р.). Коротенько нагадаю зміст_ цІєї публікації. Ишло ся в ній про сзахватlвку», куток на сеЩ, про те,
Я за Союзний
що там місцева влада на чолі з Д. А. Різаненком
договір Усі ми буJUІ свіджt мн ТОГО бурХJUІВОГО обговорення, яке на lV з'їзДі наР.адних де путатів СРСР точило ся
навколо
проекту
нового Союзиого дого говору. KoJUІ вчитати ся в його положения, то
стане
суть
зрозуміJПІм:
цьоrо
ЗВОДИТЬСЯ
На
фото:
Вадентнна дального нічного
Працює вона
слюсар-електромонтажниця
Василівна цеху
ЮРЧУК
Броварського
з
скла
світлотех
гарно, без
чого і самій приємно, роботі задоволені.
Фото
заводу.
браку, від
і
товариші по
І.
ДОЦИНА.
документа ДО
ТОГО,
щоб у майбутньому об'єднати і зцементу вати наш Союз на но вих
умовах.
В
основному підтри
муючи -цей я.
як
документ,
житель
села,
сподіваюся, що прий няття його забезпе побувати на заводі" торговельного ма шинобудування. Заишли у цехи. Роз мовляли і в иабінетах иеJ2івників цьо;о підприємства. Та найбільше запам я тався «прийом» у головного інженера
Пофаита3уЕмо про
...
нультуру нашу
Е
ц
".
ЄДИНЕ.
що
не
з'їдено
ненаже
вихованішими.
нішими. Скільки собі, і іншим.
б
нервів
нультур
зберегди!
І
Ви не ловили себе на думнах про те. що незабаром ми зовсім забудемо про існування
таних
елементарних
світлих
слів, ян «спасибі>>. <<будь ласна». «ви бачте>>? До речі, чи не тому вони випали з ленснкону дітей наших, що ми. дорос лі, не утруднюємо себе ними? Дуже навіть
А
не
утруднюємо.
останнім
неприємне
внутрішньої
ють
часом
з,робила
віднриття:
далено
не
всІ
для
достатній
нультури,
себе заряд
виявляється.
нерівнини.
Ті.
ма
хто.
ян батьни в домі. повинні бути принла дом хорошого. І тому, що вони завжди з людьми f на людях. І тому, що qерше враження про підприємство, організа цію чи занлад. вважаю, формують, У першу
чергу.
манери ду
його
хотіла
б
нультура
спілнування
нерівнина.
З
поділитися
та
цього пр~_во
деяними
своJми
спостереженнями.
Не
раз
доводилося
підп'Jиємстві .]\rQ
бувати
на
авто
13209. І не тільІш
у
набінеті його дирентора Р. Ф. Лоитєва. Янось
відразу
впала
ність НаЧаЛЬНИЦЬНОГО
у
вічі
відсут
бар'єра МіЖ ЦИМ
неріннином і роб!тнинами. Він завжди доступний для них. привітний, не <<за буває>> потиснути руни підлег ли~ иоли ОбХОДИТЬ СВОЇ <<ВОЛОДіННЯ».
Можливо, Х"І:ОСЬ із читачів нетьсk. прочитавши написане,
посміх мовляв.
це
елемен
ж
тане
елементарне.
тарне.
та
тільки
чомусь
забуте.
Ми
нами.
Так.
сьогоднішнІми.
не бажаємо
опусиа
тися до цих інтелігентсьних «дрібниць». тому іноді забуваємо навіть привітати
ся Чи запропонувати
го дня встав без настрою, тому непривітним і міг дозволити собі мовляти
з
журналістами на
був роз
nідвищених
тонах.
рою-дефіцитом. мрії наші. фантазії наші. Тому часто фантазую: на багато легше б нам жилося. будь ми корентнішими.
заводу Б. І. Притули, яиий, видно, цьо
людині. що
йшла до иабінету, присісти ... .. Яиось разом Із нолеrою
Подумалось тоді, а ян спілкуєт_ься Борис Іванович з підлеглими? ПІзюше від
торrмашівців
головний
він
не
не
з
почути,
завжди буває
працівнииамн
що
так
заводу
віт<~.ється.
сповна
довелося
і
автору
цих
Можливо.
тому
що приходила
колектив
не
подяною.
з
а
з
порядок
більність кладе ням
у
і
ста
країні,
по
край
намаган
окремих
деструк
тивних
сил
розчлену
вати СРСР на націо нальні квартири. Тре ба тільки, щоб у До говорі бу JПІ сповна враховані
суверенні
права республік, за безпечено їхні можли вості вирішувати свої назрілі проблеми са мостійно. І. ГНИДЮК, учитель-пенсіонер.
Не дуже привітний з відвідувачами і начальнии телерадіоательє А. І. Удо вина. Про це написав нещодавно у га зету пенсіонер. броварчанин В. К Виш~ невський. До речі. відчути це на собІ
с.
В.
Димерка.
с
иоли для нас,
перш
за
-
все
чистоті
взаємостосун
ків місцевих людей. І не лише на вули цях та у магазинах, а й у колектІіві ви робничому, де цінується лю)Ufна на самперед за ділові якості, за иомпе тентність. Де нерівнии і робітник роз мовляють на рівних, де ніхто Ні на ко го
не
дивиться
ГіДНОСТІ
звисона,
принижує
іНШОГО.
А до відвідувачів там нято ставитися особливо, цього
не
у
иtнцевому
взагалі при~ тому що ВІд
результаті
залежить
авторитет і честь фірми, а значить кож ного
працlвнииа.
Ми ж не уявляємо наших радянсьнщ за'Нладів ної служби·
особливо сервісу
приниження.
б ага тостраждаль - без хамства,
Ми ж привченІ_"_до
того.
що візитна нартка людини 11 nосада. а не людсьиі яиості. А сталося таи тому. що в держав! нашій інша шиала моральних цінностей, що нультура на ша 1 навколо нас, пробачте, на рівні кам'яного віиу. Тож залишається з цього приводу лише ~антазувати.
... Як нашу
дорого
доводиться
платити
(5ездуховність.
Світлана член
СпІлии
ПОТУРНАК,
журналІстів
СРСР .
за
не
вистачає
коштів,
матеріалів,
ПУХІВКА ··ІІІUІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІИІІUІІНІІІІІНІІN ІІІІІІІІІІІІ,
Чим
же
Пухівна? радгосп.,
ще
багата сьогодні
Іх. треба
визнати,
на
за словами секретаря
ІІисаренко.
соціальні
є чимало.
поДії
Місцевий
сільвинонком,v О.
Н.
із_ п я~~ :за планованих (два будинии зроблені на двr cr\r 1). В них
звів три житлові
проживають
родини
будинки
тракториста
Андрія
Лит
виненна. завІдуючої дитячим садком Лариси !.'оро венко, шофера Миколи Рудюка. ще двох сімеи.
Розпочалася газом
школа,
газифіиація щtтячий
села.
садок.
Уже
nошта.
опалюютьо1 На
кіт.rюх
вулиЦях пронладено труби, проте їх хронічно
не
вистачає. Тому по вулиЦі Леніна, наприклад. :J ОJ\ ного боку є труби, а з другого натма. За ос новну
магістраль
газопроводу
платить
гроші
р<ц
госп «Пухівський», а за підведення труб до влас них будинків платять самі люди. Газифік-ація села іде нелегІ<О. Виникає чимало проблем, чутои. От хоча б таиа. Пухівчанн гово рять,
що
окремі
керівнини
райникониому Є. Ф.
а про людей не дбають. сказав Євген Фролович:
-
села.
а
також
голова
Том!н провели лише собr
Oct,
що
:з
ra:J .
цього приводу
Сьогодні комусь дуже цікаво nускати плітки.
що до мого будиниу.
а танож
осель деяних
ників села проведено газ і далі не ніяних зусиль по проведенню газу
Відверто ва!\1 nовідомляю.
нерів
докладається грамадянач
що в моєму по.1і
_
радгоспу.
Нині у селі ведуться підготовчі роботи по будlв
радянсь
ристичних поїздках за нордоном. ми не втомлюємося... дивуватися. І не ли ше чистоті та затишку тамтешніх міст.
труднощі:
зу до мqго будинку буде вирішуватись в порядну черги. А в ній попереду ст_оять в основному робІт-
цей
скаргою
ництву
ких людей, з'явилася можливість частіше бувати у відрядженнях та ту
а
єктивві
ТІльки ж навІщо було обІцяти?
ники
ЬОГОДНІ,
і що наказ виборців він має виконати.
Але все заJПІШилось по-старому. Дорогу, прав да, підснпаJПІ, однак вулиця від того 'Кращою н~ стала. Прекрасно розумію, що в цій справі в об -
села.
ряднів.
в
округ
зору, ян депутата, були і залишаються питання підведення газу до села, його газифікація. будів ництво амбулаторІї, доріг. Питання підведення га
читача.
за
дo'II!'JIOC'Jl
інженер
товним. часто
довелося
чить
ніяк не впорядкує вуJПІцю. Тоді rолова сільвикон кому обіцяв дорогу зробити до кінця 1989 року. Дмитро Андрійович говорив, що це йоrо вибqрчий
САЛОН ДАН МОЛОДЯТ Б У Д Е У (М
•Новому житті» від 31 жовт
174
ня
минулого
ло
надруковано
року)
ріал •Засмучені речені». В ньому ша
про
читачка
бу
мате
на на
писала
незручності,
по
в'язані із відсутнlстю у Броварах салону магазину
для
моло
дят.
Як повідомив ре дакції rолова планової комісії міськ~нко му В. М. ГРИНЬ, у
четвертому
"'- кварталі
року розпочато будівництво 78-квар тирного будинку на
1990
вулиці ВЛКСМ, поверсі
50· річчя на якого
першому запро
ектований «Салон для молодожонів». Строк спорудження довп
-
два
ковобуроки.
медамбулаторії.
На
вулиЦі
Луговій nронла
дено асф_альт метрів вісімсот. За це ноопера тив. який орендує у ПухівЦl землю, винлав 3.5 ти сяч иарбованців. Як бачимо. з таннмн ноопера'\'о uами вигідно
мати
справу.
надходить
села
дуже
· Що стосується до
будівельних мало.
матеріалів, то їх І
це
незважаючи
на те. що Верховною Радою Уираїнf! була прийнн та постанова <<Про пріоритетний розвитои села•>. Не працює постанова. В той же час бІльше 70 жи телів Пухtmш хочуть споруджувати власні будин ни. Як вони будуватимуть їх я не уявляю. Мож ливо,
діставатимуть
через
знайомих
чи
ще
яни
мось шляхом. Але иуnити матерІали Ім буде важ но~ тим більше. що ціни на них збираються підви щити.
А буквально nоряд, під селом, йде інтенсивне будівництво дач. Торік там (на війсьновому поліго н!) лежав лише намитий із Десни п\сои. а зараз виросло ціле селище. Машини з цеглою, плитами, блоиами, чорноземом Ідуть безперервно сюди.
На завершення иільиа слів хочу
сказати
про
еходну села. На ній громада вирішила дуже важ ливе питання будівництво цериви. Відрадно, що місцева влада, виражаючи волю людей. nодала нлопотання
на
дозвіл
будувати
храм.
Приїжджали
уже й архітеитори. Але є одна біда не можуть знайти хорошого місця. До 1936 роиу існувала церива у Пухівці. Була вона дерев'яна, за словами старожилів, і така ж гарна та велика. ян у Требухов!. Потім познімали на ній хрести, иуполи і nереробили на илуб, який німЦі спалили у війну. Тепер необхідно всі сили направити на те, щоб збудувати новий храм. І для себе, І для своіх нащадків. І. БАБЕНКО.