Субота
15 серпня 1998 р. N2 66 (8958) Ціна
Виходить з 17 1937
договірна
квітня
року
Газета
Броварських
міської та
районної
рад, районної державної адміністрації
Жнива
наближаються до завершення десятиріччя у місті й районі не реєструються спалахи інфекційних захворювань, харчових отруєнь, випадки професійних хвороб. Місто і район забезпечуються якісною питною водою. Про наполегливість вимог СЕС свідчить побудова об'їзної дороги, все будівництво в регіоні здійснюється тільки з узгодженням санітарної служби, що надає можливість своєчасно попередити екологічні
Незважаючи на найбільше на вантаження ранніх зернових на один
комбайн
(264 га),
КСП «Требухівське»
-одне з перших у районі- п'ятьма
комбайнами закінчило збирання врожаю. Відразу ж збиральна-транс портний загін у повному складі пішов на допомогу сусідньому ВАТ «Кня жицьке••. Безперечно, приклад гідний похвали і наслідування. Успішно впоралися із збиранням ранніх зернових господарства КСП
негаразди.
Віталій Артемович цікава людина. Своєю завзятістю, творчою енергією він вражає навіть колег, і тоді загальна справа
«Нова Україна••, АТ «Рудня••, близькі до завершення відповідально"/ хлібо
стає захопленням для кожного з них.
ське•• (31 ,7 цнт), АТ «Рудня•• (30,3 цнт), КСП «Требухівське•• (28,6 цнт). Хочеться сподіватись, що хлібо роби Броварщини дбайливо вико
стрижнем в улюбленій справі . Хист до прекрасного, всього нового у цій людині
Колектив, яким керує В.А.Прокопенко, творчий, натхненний, дійовий. Більшість фахівців- з вищою та першою категорією. Серед них є і відмінники охорони здоров'я, такі, як П.О.Власюк, А.Г.Кот, С.С.Сер дечний, заслужений лікар України О.Г . Строй. Вже стало традицією проведення обласних конкурсів з підготовки середніх медичних працівників на базі Броварської СЕС, виїзних нарад головних лікарів, лабораторних семінарів. Лабораторії СЕС пройшли атестацію та акредитацію в системі УкрСЕПРО. Саме цьому головний санітарний лікар приділяє велику увагу, знаходячи підтримку в одержанні коштів у керівництва міста і району. Працездатність, професоналізм, вміння головного лікаря організувати колектив у надзвичайних умовах випробувані ще в перші дні Чорнобильської трагедії. 28.04.1986 В.А.Прокопенко пише у своєму
ристають погожу днину серпня і най
ви
щоденнику:
ближчим часом завершать жнивні роботи.
Броварської санепідстанції. Сучасний інтер'єр, гарно оформлені кабінети спе ціалістів, лабораторії, устатковані найно вішим обладнанням і високочутливими приладами, комп'ютерна техніка, що дозволило створити міжрайонну лабора торію з промислової гігієни. І все це для зручності та ефективності в роботі, що стала основним змістом життя, заповнивши і свята, і будні головного державного санітарного лікаря Броварської райсанепідемстанції Віталія Артемовича ПРОКОПЕНКА. 16 серпня йому виповниться 50. Із них майже 15 років він очолює колектив Броварської санстанції. Інтелігентна, прекрасна людина, великий життєлюб, висококваліфікований лікар,
робської пори- ДПЗ «Плосківський••, КСП «Красилівське••, КСП «Руса нівське», КСП «Бобрицьке», КСП «Жердівське••. Слід відзначити, що кожна праця вінчається своїми конкретними до робками. Цьогорічний урожай зер нових
однозначно
ЦІ СЛОВА найпопулярнішої пісні 70-их своєрідне життєве кредо людини, якій завтра виповниться п'ятдесят. 50 років! Це багато чи мало? Для Всесвіту це лише мить. Для людини це більша частина життя. Яскравою, насиченою важливими подіями дитинства, юності й зрілості. Щось запам'яталося, щось забулося, але є те, повсякденне, без чого людина не може обійтись, з чим пов'язані мрії, думки, спогади. Для цієї людини й робота захоплення і хвилювання, відповідальність і пильність, запал і дисципліна водночас. І хоч мрія юності стати художником
-
характеризувати
неможливо. Ярий клин дещо підвів хліборобів урожайність нижча проти минулого року. Станом на 14 серпня цього року з кожного гектара
в середньому по району обмолочено по 23,2 центнера, в тому числі пшениці 29,2 центнера. Найбіль ший урожай вирощено в ДПЗ «Плос ківський•• (40, 1 цнт), КСП «Войтів
графіком не здійснилася, та худ<?.~ній смак, вщчуття прекрасного, гармоюІ, жага до
пізнання лишилися і стали основою,
Петро ТАЛАВІРА, заступникначальника
районного управління АПК.
до
17 серпня 1998 року 3 10.00 12.00 за телефоном ~;.32~48
відбудеться прямий ~.!J.ЯЗОІS заступника міського то11ови ТРОЦЕНКА Василя МИкола:. йовича з мешканцями міста. с.,
1.8 серпня 1998 ро ІСу .рЩру'" деться . прямий телефонний зв'язок .•начальн.11кау111>~~{Іі.нн.я
вщразу,
коли
завпаєте до
відмінник охорони здоров' я, у
ства ФЕСИКА Миколи Кир~J1О"" населенням раJ1ону з
13.00 ДО 15.00 За телефоном 5-04-40. . . .· .. •... •· .... . ....•
-~ n <<СІіільІіи сото/і
У статті nід такою назвою (див. «Нове життя» N2 53 за 1 липня ц.р . ) на чальник відділу капітального будівництва міськвиконкому І.А.ЗУБКО поділився своїми тривогами щодо невизначеності навколо майбутніх кооперативів квартально-садибної забудови в районі «Торгмашу» . Так, у мину лому році бажаючі одержати тут земельну ділянку вносили кошти на розробку проектно-кошто рисної документації із упевненістю, що матимуть І О соток землі під забудову. Нині ж стоїть питання «урізати» наділи до 3-4 соток. До редакції телефонували бро-
1997
році
нагороджений грамотою l\1іністерства охорони здоров'я України. Иого знає як вимогливого, відповідального, цілеспря мованого керівника більшіть людей в місті й районі. Адже завдяки профілактичним заходам, здійсненню попереджувального санітарного нагляду протягом останнього
експлуатаці( газового гоёподар вича з
вщчуєте
варчани, які повністю підтри мували головну ідею статті: городянину, тим більше на окраїні міста, де немає ринку, магазинів, не з руки буде за кожним кілограмом
картоплі чи пучечком кропу їздити у центр масиву. Адже все це він може виростити у власному городі . Звичайно, якщо для цього буде достатньо землі. А ось що розповіла В.І.БАБЕН КО, яка вже зробила перший внесок у сумі 700 грн. і розраховує вирішити житлову проблему своєї
сім І, спорудивши будинок . Так, зараз у З-кімнатній квартирі меш кають вони з чоловіком, старший
«... разом з завідуючилІ сшtітарно-гігіснічною лабораторісю П. О. Власюко.JІІ провели дозиметри<mе обсmе:JІсеншt автобусіІІ до і після багаторазового ,ниття. Заборонили випуск на лінію 8 автобусів з високою забрудненістю. 29. 04. ВизІщчилu 1О ктипрольних точок у місті й дві у районі і приступили до цілодобових дозu_нетричпих вимірів поту.JІсІшсті експозиційпої дози ... Оргапізували цілодобове чергувштя лікарів гігісністів та їхпіх по.JІtі'ІІІZІків ІІі/ молокозаводі.... //(/ водоо<шсІІИХ спорудах. Біля поліклініки оргапізували майдапчик дозиметричпого обсmе:JІСеІІІІЯ одягу ІlО:JІСе:JІСІІиків, водіїв автобусів. JІ1іліціоперів. ЩО ІZОверІІулися із ЗОІІи, а 1/IOKO:JIC бі:JІСеІЩів .. ., у с. Мартшювичі розгорпули пупкт
сапітарпої обробки ліквідаторів і ІшселеІІІІЯ, що покидали зопу» ... У цей час необхідно було, як на війні, приймати самостійні рішення, бо практична медицина залишилася віч-на-віч з бідою, не маючи. радіометричної апаратури, вІДnовІДних
методик,
керівника санітарно-епідеміологічної служби, бо не мали досвіду роботи в такій надзвичайній ситуації. Оперативність, зваженість, здоровий глузд ось чим керувався головний державний санітарний лікар району. І не дивно, що першими фахівцями санітарної служби, які поїхали на місце аварії в Чорнобиль, були представники Броварської СЕС. Безсонні ночі. постійне напруження, турбота ... Тоді вирішувалися важливі для життя питання. Цілодобовий радіологіч ний контроль за станом навколишнього середовища, питної води, продуктами харчування. Прийняття відповідальних рішень про заборону вживання забрудненого радіонуклідами молока, овочів-все це на рівні міста і району, коли всі чекали команди згори. Рішучість і сміливість ці риси характеру бійця Віталій Артемович успадкував від свого батька, військовослужбовця, офіцера, котрий відслужив в армії майже 25 рокш. Народився Віталій в м.Пярну, в Естонії. Згодом разом з батьками переїхав. на Україну, в рідний батьківський Івангород на Черкащині . Закінчив школу та й nокинув мальовІІИ'Іі рідні краї. З цього часу почалося самостійне життя. Незабутні студентські роки в Київському медичному інституті. З своєю Любою, майбутньою дружиною, він познайомився на останньому курсі. Розпочав свою трудову
діяльність в Тернополі. Там і народився син Євген . А згодом очолив Попільнянську райсанепідстанцію, з якою пов'язані приємні спогади про перші кроки в роботі керівника, про друзів, колег-однодумців, які й зараз не забувають, телефонують, приїздять, радяться. Віталій Артемович чудова людина . Ним захоплюються, його поважають. Він приємний співбесідник, вміє вислухати і прийти на допомогу, здібний на співчуття -таким знають його в колективі. А ще він весела людина, з почуттям гумору, любить малювати і рибалити, хоч на це все не вистачає часу. Любить мелодійні пісні і спілкування в колі друзів і рідних. Любить двох дівчаток доньку Віку, яка навчається в школі, і онучку Сашеньку. У сімrі у Віталія Артемовича ще два медики -майбутні лікарі: син і невістка. У переддень ювілею щиро, від усієї душі колектив вітає свого головного лікаря з днем народження. Щастя Вам і здоров'я! Бажань 1 здійснень' Хай Ваша невичерпна
енергія запалює колектив на нові добрі справи!
науково-
обгрунтованих рекомендацій та й навіть транспорту . Усі погляди були звернені на
Лідія НОВГОРОДСЬКА, Лідія ДАНИЛЬЧУК. На фото: В.А.Прокоnенко.
о
треба rороgянину?>>
синздружиноюіонукою(чекають ще одну дитину), і молодший син, котрий збирається одружитися. Подружжя Бабенків понад 20 років працює на світлотехнічному заводі, де й одержали свого часу цю квартиру. Тепер, звичайно, вона замала для трьох сімей. І єдиним виходом в цій ситуації може стати власний просторий будинок. Тим більше, що на підприємстві вже виділили необхідні будматеріали (в рахунок заробітної плати). - Але я не уявляю собі, говорить Валентина Іванівна, якщо в мене у дворі не буде садочка, ягідника для діток, квітів,
якіядужелюблю.Тайгород,який ми садимо поблизу аеропорта, не виправдовує себе: половину картоплі вже хтось викопав. Хіба це справедливо : мати хату і тільки доріжку до неї, а на город їздити електичкою чи автобусом, втрачати і час, і здоров 'я, а в результаті ще й з нульовим результатом? Вважаю, що це правильне рішення -давати городянину по І О соток землі, аби він сам вирішував заодно і продовольчу проблему . Може, коли ми будемо такими ж заможними, як європейці, то й самі розлінуємось і не будемо нічого вирощувати. Але, боюсь, я до цих
часів не доживу. А ще хочу нагадати, що серед нинішніх українців дуже мало нащадків так званих «чистих» інтелігентів або пролетарів. бо наше коріння, як ніде в світі, живиться від рідної землі . Наші з чоловіком діди, наприклад, були хліборобами на Одещині та Житомирщині, репресовані і вислані до Алтайського краю. Хо<Іа в одній із сімей виховувалося десятеро дітей і була лише одна коровагодувальниця ... Отож, нам і зараз без землі не можна. Наталія ЧЕМЕРИЧЕНКО.
~~~кЩо.хоЧете отримувати газету «НОВЕ.Ж:ИТТЯ>;·· з 1 вefjiiciiJri!lj}j::j~;::·"'~~~:~·.~·~ f ·. .:ь:'~(~. · звернітЬся на передплатні лункти або до ЛистоноШ/~:~.·~· .·.·. · :. , . z ~:.. 'ДZ.",_ ,.,;~f':~~,;;:;.:.;'<"v'..~,~
«
/Ж
> <
?
"
-'
'.v
> >"
С'
<
v
v&
#
>.<
'
~>."""'...:•
v""'-'""..,
>
>
; с>о-
-""'
,~
;
:.::_
::~
;',
:..лі~., ~ v =-"Д ;;.J'.,6;d.L'-': ~~J::.rk:J.t==t~.l.:.".~~a.Ьk;;:: "~""""''"''*',шw.:,'і:~~-
-«