kreina

”ЗА СВОЄ ЖИТТЯ НЕ ЗУСТРІВ ХОЧА Б ОДНОГО ОДНОСЕЛЬЦЯ, ЯКИЙ ЛЮБИВ БИ ПРАЦЮВАТИ НА ЗЕМЛІ.

СІЛЬСЬКУ ПРАЦЮ ЛЮБЛЯТЬ ТІЛЬКИ ТІ, ХТО ПРИЙМАЄ ЇЇ В МАЛИХ, ”ТЕРАПЕВТИЧНИХ”, ДОЗАХ: ЯК ВІДПОЧИНОК НА ДАЧІ, ЗГАДКУ ПРО МОЛОДІСТЬ ЧИ СПОСІБ ПОЗБАВИТИСЯ ЗАЙВИХ КІЛОГРАМІВ” Т И Ж Н Е В И Й

ВЛАСНИКИ ”МЕЖИГІР’Я”, ВЕРТОЛЬОТІВ І ЛОНДОНСЬКИХ

ОСОБНЯКІВ КОРУПЦІЯ ВИСОКІ ЦІНИ ТА НЕЯКІСНА

МЕДИЦИНА

Ж У Р Н А Л

Ярослав ГРИЦАК, історик

П О - У К Р А Ї Н С Ь К И

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Хто наші

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

ЗНЕВІРА –

головні вороги

28

40 ВІДСОТКІВ

УКРАЇНЦІВ

НЕ ВІРЯТЬ

ВЛАДІ

Й ОПОЗИЦІЇ ВІДСУТНІСТЬ КОНКУРЕНТНОГО

СЕРЕДОВИЩА

НЕПОМІРНІ

АПЕТИТИ

НОВИХ

ЛІДЕРІВ

ЗЛИДНІ.

ЗА РІК СЕРЕДНЯ

УКРАЇНСЬКА СІМ’Я ЗБІДНІЛА НА 40 ВІДСОТКІВ Рекомендована ціна 9 грн

Cover 21.indd 2

31.05.2011 21:37:01

28 ГРИВЕНЬ ВАРТІСТЬ ПЕРЕДПЛАТИ НА МІСЯЦЬ ЖУРНА ЛУ ”КРАЇНА” ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС – 37278 ПЕРЕДПЛАТ У НА Ж УРНА Л ”КРАЇНА” МОЖНА ОФОРМИТИ В БУДЬ-ЯКОМУ ПОШТОВОМУ ВІД ДІЛЕННІ УКРАЇНИ

Cover 21.indd 3

31.05.2011 21:37:15

Cover 21.indd 4

31.05.2011 21:49:26

”ДЄВОЧКИ, НУ ЗАЧЄМ ТАК ШТОВХАТЬСЯ? ХОТІЛИ, ЩОБ Я КАЛІКОЮ СТАЛА?”

КИЇВСЬКІ ВИПУСКНИКИ ПИЛИ ПИВО Й КУПАЛИСЯ У ФОНТАНАХ У ДЕНЬ ОСТАННЬОГО ДЗВОНИКА

”ЛИШЕ

10 ВІДСОТКІВ УСПІХУ В ЖИТТІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ІНТЕЛЕКТУ, РЕШТА – ВІД ЕМОЦІЙ”

14

Віталій СЕМЕНЦОВ, режисер

П’ЯТЬ УРОЧИСТИХ ВІДКРИТТІВ ”МОСТУ КІРПИ” ТАКИХ ДИВНИХ ФОРМ НІКОЛИ

”У ЦУКЕРНИЦІ БУЛА ДУЖЕ ЦІКАВА ЛОЖЕЧКА – Я ЇЇ ЗАНИКАВ І ПРИВІЗ В УКРАЇНУ”

НЕ БАЧИВ.

37

44

ЗА ЩО СОРОМНО СПІВАКОВІ МИХАЙЛОВІ БАРБАРІ

ВІКТОР НЕКРАСОВ

Cover 21.indd 1

ВІДДАВ СТАЛІНСЬКУ ПРЕМІЮ НА МОТОВІЗКИ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ ВІЙНИ

54

31.05.2011 21:36:47

!1_zbir.indd 3

31.05.2011 21:38:14

6

>

ЧЕРВЕНЬ

Ф О ТО : W W W . A R TUK R A I NE . C O M

А Ф І Ш А

ПОНЕДІЛОК

”ЩОБ ВИБРАТИСЯ З ЛАБІРИНТУ, ТРЕБА ПОСТІЙНО ТРИМАТИСЯ ОДНІЄЇ СТІНИ. ПРАВОЇ ЧИ ЛІВОЇ – БАЙДУЖЕ. ГОЛОВНЕ, НЕ МІНЯТИ РУКУ. ТОДІ ЗНАЙДЕТЕ ВИХІД АБО ПОВЕРНЕТЕСЬ

У ТОЧКУ, З ЯКОЇ ПОЧАЛИ”, – РАДИТЬ АМЕРИКАНСЬКИЙ ФІЗИК ДЖИРЛ ВОКЕР У СТАТТІ ”ЯК ПРОЙТИ ЛАБІРИНТ І НЕ ЗАБЛУКАТИ”. АРТ-ПРОЕКТ МАЙКЛА МЕРФЕНКА ”ЛАБІРИНТ”.

20 ТРАВНЯ – 26 ЧЕРВНЯ. КИЇВ, ГАЛЕРЕЯ ”ЦЕХ”, ВУЛ. ФРУНЗЕ, 69

7 8

ВІВТОРОК

У ЛЬВОВІ ЗБІРНА УКРАЇНИ З ФУТБОЛУ НІ РАЗУ НЕ ПОСТУПИЛАСЯ.

У ЧОТИРЬОХ ОФІЦІЙНИХ МАТЧАХ А В ЖОДНОМУ ЗІ СТІЛЬКОХ ЖЕ ПОЄДИНКІВ У ДОНЕЦЬКУ НАШІ ФУТБОЛІСТИ НЕ ПЕРЕМОГЛИ.

УКРАЇНА – ФРАНЦІЯ. ТОВАРИСЬКИЙ МАТЧ ІЗ ФУТБОЛУ 22.00, ДОНЕЦЬК, СТАДІОН ”ДОНБАС АРЕНА”, МІСЬКИЙ ПАРК КУЛЬТУРИ Й ВІДПОЧИНКУ, ТРАНСЛЯЦІЯ НА ТЕЛЕКАНАЛІ ”ІНТЕР”

СЕРЕДА

ПІДГОТУЙТЕ ДІТЕЙ – ПОМИЙТЕ ЇХ, РОЗЧЕШІТЬ І ВБЕРІТЬ У ЧИСТЕ. ВОНИ ПОВИННІ ВИШИКУВАТИСЯ Й ВІТАТИ БАТЬКА, КОЛИ ТОЙ УВІЙДЕ, – РАДЯТЬ ГОСПОДИНЯМ АВТОРИ КНИЖКИ ”ДОМОВОДСТВО”, ЯКА ВИЙШЛА В 1960-Х. – САМІ ОДЯГНІТЬ

”ДО ПРИХОДУ ЧОЛОВІКА ЗІ СЛУЖБИ ТРЕБА ГОТУВАТИСЯ ЩОДНЯ.

ЧИСТИЙ ФАРТУХ І ПРИКРАСЬТЕ СЕБЕ, НАПРИКЛАД, БАНТОМ. У РОЗМОВИ З ЧОЛОВІКОМ НЕ ВСТУПАЙТЕ. ПАМ’ЯТАЄТЕ, ЯК СИЛЬНО ВІН ВТОМЛЮЄТЬСЯ ЗАРАДИ ВАС. МОВЧКИ НАГОДУЙТЕ ЙОГО Й ЛИШЕ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ВІН ПРОЧИТАЄ ГАЗЕТУ, МОЖЕТЕ СПРОБУВАТИ З НИМ ЗАГОВОРИТИ”. МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДОМОГОСПОДАРКИ ТА ДОМОГОСПОДАРЯ

ФОТ О : WWW. KINO P O ISK. R U

9

ЧЕТВЕР БАТЬКА ТА СИНА ЗІГРАЛИ ГОЛЛІВУДСЬКІ АКТОРИ БРЕД ПІТТ І ШОН ПЕНН У ФІЛЬМІ – ЛАУРЕАТІ КАННСЬКОГО ФЕСТИВАЛЮ ”ДЕРЕВО ЖИТТЯ”. БРЕД НА ТРИ РОКИ МОЛОДШИЙ ЗА ШОНА. АМЕРИКАНСЬКИЙ КІНОКРИТИК ПОЛ ГАРРІС ПИШЕ: ”УПЕРШЕ ЦІ ТОП-ЗІРКИ РАЗОМ НА ЕКРАНІ. ІНДУСТРІЯ ДАВНО ЦЬОГО ПРАГНУЛА Й ВІДДЯЧИТЬ КАСОВИМИ ЗБОРАМИ. АЛЕ

ВУЛИЦІ ЛОС-АНДЖЕЛЕСА ПРОСТО ЗАСМІЧЕНІ НЕ ГІРШИМИ КРАСЕНЯМИ”. ФІЛЬМ ТЕРРЕНСА МАЛІКА ”ДЕРЕВО ЖИТТЯ” У КІНОТЕАТРАХ УКРАЇНИ

10

П’ЯТНИЦЯ

”СЕВАСТОПОЛЬ – ЦЕ ТАКЕ ЦІКАВЕ МІСТО В УКРАЇНІ”, –

ПОЯСНЮЄ АМЕРИКАНСЬКИЙ ЕЛЕКТРОНЩИК MOBY НАЗВУ ОДНІЄЇ З КОМПОЗИЦІЙ СВОГО НОВОГО АЛЬБОМУ DESTROYED. САМ МУЗИКАНТ У КРИМУ НІКОЛИ НЕ БУВ. КЛІП НА SEVASTOPOL ЗНІМАВ У БРАЗИЛІЇ.

РЕКЛАМА

КОНЦЕРТ MOBY 19.00, КИЇВ, ПАЛАЦ СПОРТУ, ПЛ. СПОРТИВНА , 1

4

!1_zbir.indd 4

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

31.05.2011 21:38:28

>

А Ф І Ш А

ФО ТО : УН ІА Н

ЧЕРВЕНЬ

11 12

СУБОТА

ШИПИТЬ І ЗЛИТЬСЯ, ДОЩУ БОЇТЬСЯ. З ЯЗИКОМ, ТА НЕ СПІВАЄ, БЕЗ ЗУБІВ, АЛЕ КУСАЄ. НАГОДУЄШ – ЖИВЕ, ЯК НАПОЇШ – ПОМРЕ. (ВОГОНЬ) П’ЯТИЙ КИЇВСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ ВОГНЮ 15.00, КИЇВ, СТАДІОН ”СПАРТАК”, ВУЛ ФРУНЗЕ, 105

НЕДІЛЯ ”КРАСА БЕРЕЖАНСЬКОГО ЗАМКУ НАСТІЛЬКИ ВРАЗИЛА ПЕТРА І, ЩО ОДНОГО ЗІ СКУЛЬПТОРІВ ВІН ЗАБРАВ ІЗ СОБОЮ, – ПИШЕ ПУБЛІЦИСТ

ПЕТРО І, ЗА ЛЕГЕНДОЮ, ЗАХОТІВ ПОСЕРЕД ЛІТА ПРОЇХАТИСЯ НА САНЧАТАХ ВІД ЗАМКУ ДО СЕЛА РАЙ, А ЦЕ ДОБРИХ 3 КІЛОМЕТРИ. АБИ ПОКАЗАТИ, КАТЕРИНА НОВІЦЬКА. – НЕВДОВЗІ ТОЙ ЗВІВ ЦАРСЬКЕ СЕЛО.

ЩО МИКОЛА СИНЯВСЬКИЙ МОЖЕ ВСЕ, БЕРЕЖАНСЬКИЙ ВЛАСНИК НАКАЗАВ ЗА НІЧ ЗАСИПАТИ ДОРОГУ СІЛЛЮ З СОЛОМОЮ, І НАСТУПНОГО ДНЯ ЗДІЙСНИВ МРІЮ ЦАРЯ”. ФЕСТИВАЛЬ БЕРЕЖАНСЬКОГО ЗАМКУ-2011, 12–13 ЧЕРВНЯ, 15.00, ТЕРНОПІЛЬСЬКА ОБЛ., МІСТО БЕРЕЖАНИ, ЗАМОК СИНЯВСЬКИХ

3

!1_zbir.indd 5

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

5

31.05.2011 21:38:30

З А П И Т А Н Н Я

На що у вас не вистачає часу? МИНУЛОГО ТИЖНЯ БРИТАНЦІ 63-РІЧНИЙ АЙВЕН БРАУН І 56-РІЧНА БАРБАРА ФЕРЛОНГЕР ОДРУЖИЛИСЯ – ЧЕРЕЗ 28 РОКІВ ПІСЛЯ ЗАРУЧИН. ВОНИ ПОЗНАЙОМИЛИСЯ В ОДНІЙ ІЗ ЛОНДОНСЬКИХ ЛІКАРЕНЬ 1981-ГО, ОБОЄ ПРАЦЮВАЛИ МЕДИКАМИ. ЧЕРЕЗ ДВА РОКИ АЙВЕН ЗРОБИВ ПРОПОЗИЦІЮ, І БАРБАРА ПОГОДИЛАСЯ СТАТИ ЙОГО ДРУЖИНОЮ. АЛЕ ВЛАШТУВАТИ СВЯТКОВИЙ ЗАХІД, ЯК ЗАПЕВНЯЄ ПАРА, У НИХ НЕ БУЛО ЧАСУ. НАРЕЧЕНА ЗМОГЛА ПРИСВЯТИТИ ЧАС ОРГАНІЗАЦІЇ ВЕСІЛЛЯ ТІЛЬКИ ТОРІК, КОЛИ ЇЙ ВИПОВНИЛОСЯ 55 РОКІВ, І ВОНА ВИЙШЛА НА ПЕНСІЮ. НА ПІДГОТОВКУ ДО ЦЕРЕМОНІЇ ПІШОВ РІК. ЖІНКА СПЛАНУВАЛА ВСЕ ДО ДЕТАЛЕЙ.

– ПОВІРИТИ НЕ МОЖУ, ЩО ДЕНЬ, КОЛИ МИ СТАЛИ ЧОЛОВІКОМ І ДРУЖИНОЮ, ВСЕ-ТАКИ НАСТАВ. ЦЕ БУЛИ ВОІСТИНУ МАРАФОНСЬКІ ЗАРУЧИНИ, – КАЖЕ ВОНА. НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ МОЛОДЯТА ВИРУШАТЬ У ВЕСІЛЬНУ ПОДОРОЖ НА НОРМАНДСЬКІ ОСТРОВИ. МИ ЗАПИТАЛИ У ЧИТАЧІВ: НА ЩО У ВАС БРАКУЄ ЧАСУ?

соціальних мережах. Тільки вчора відкрив листа, в якому товариш запрошував у клуб на пиво після Пасхи. Написав, що на мобільний не міг додзвонитися. Він образився. Сергій КОКШАРОВ, 30 років, програміст, Дніпропетровськ

Поспати хоча б 7 годин на добу. Після роботи весь час іде на господарство й онуків. Інга СУСОЄВА, 48 років, помічник директора, Запоріжжя

Нема коли ременя дати доньці Тані. Вчиться у восьмому класі, прогулює уроки постійно. Матір не слухає. Коли я приходжу додому, донька вже спить, йду – ще спить. Андрій ГОРГОЦ, 36 років, фотограф, місто Кривий Ріг на Дніпропетровщині

На хлопця. Компанія збирається в кіно, на дискотеку чи на природу, а ”Даша, як завжди, не може”. В інституті багато завдань дають. А я не хочу, щоб перевели на платне. Батьків шкода. Дарина КОЛОМІЄЦЬ, 19 років, студентка, Київ

На подорожі. Мрію сісти на мотоцикл і об’їхати західні гори та південне узбережжя України. Потім у планах Болгарія. Але працюю по 12 годин на день. Крім основної роботи, розпочав власний проект. Дмитро ПАСТУХ, 28 років, залізничник, Київ

Навчитися співати й грати на клавішах. Дмитро КОРСАК, 27 років, заступник директора рекламного агентства, Донецьк

Нема часу на те, щоб ні про що не думати. Завжди треба щось вирішувати: або на роботі, або вдома. Альона БУГРІЙ, 42 роки, бухгалтер, місто Кривий Ріг на Дніпропетровщині

Підлікуватися в санаторії. Маю хворе серце. Випросила в лікаря путівку в медичний центр, та ніяк не зберуся. Спочатку треба картоплю обсапати, потім грядки пополоти, тепер корова має 6

!1_zbir.indd 6

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

отелитися. Досиджуся до того, що ніякий санаторій не допоможе. Марія ХУДА, 67 років, пенсіонерка, село Данилово Хустського району на Закарпатті

Мені щодня бракує часу. Вчора не встиг помити машину, бо пізно приїхав додому. Минулими вихідними не погуляв із донькою Анною – вона живе в іншому місті з колишньою

Ч Е Р В Н Я

На походи за покупками. Почався літній розпродаж,

дружиною. Обіцяв її зводити на атракціони. На Пасху не провідав батьків, хоч давно треба. Ніяк не полагоджу мобільний телефон брата. Дружина свариться, що мало часу буваю з нею. І цей список можна продовжувати.

а я не можу виділити ні годинки, щоб із подругами пройтися по магазинах. З однієї роботи йду на іншу, а потім така втомлена, що навіть їсти не хочеться, одразу лягаю спати.

Сергій ЖУРАВЛЬОВ, 32 роки, інженер, місто Мукачеве Закарпатської області

Ганна КРАВЦОВА, 29 років, організатор заходів, Київ

Вчасно відповідати на повідомлення, які надходять на e-mail чи в

записала:: Олеся ПОП малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ

2 0 1 1

31.05.2011 21:53:15

Ф О ТО : И ТА Р-ТА С С

З М І С Т

”ПЕНСІОНЕРИ, КОЛИ ЩОСЬ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НА ПОЛИЦЯХ, КИДАЮТЬСЯ В АТАКУ, ЯК ПІД СТАЛІНГРАДОМ.

20

А ВИСТАВЛЯЮТЬ РІЗНИЙ НЕПОТРІБ – ”БИЧКИ В ТОМАТІ”, САЛАТ ”АПЕТИТНИЙ”, КАШУ ”АРТЕК” І ЗІПСОВАНУ ТУШОНКУ”

ФОТ О: УНІ АН

Галина МЄЩЄРНІКОВА, білоруський фермер

”Я – ОНУК ОКУПАНТІВ. ДІДА 1944-ГО ЗАЛИШИЛИ РУЛИТИ ЧИМОСЬ У ЛЬВІВСЬКІЙ КОМЕНДАТУРІ РАЙОННІЙ. ШКОЛУ ЗАКІНЧИВ, ХІПУВАВ. МІСЯЦІВ П’ЯТЬ ПРАЦЮВАВ НА 125-МУ ЗАВОДІ ІМЕНІ ЛЕНІНА. ПІДСИЛЮВАЧІ ”АМФІТОН” РОБИВ НА ШИРПОТРЕБ. У МЕНЕ ТАКА СТАТТЯ, ЩО В ПРИСТОЙНОМУ ТОВАРИСТВІ СОРОМНО СКАЗАТИ. СТРОКУ ДАЛИ ТРИ РОКИ, ВИЙШОВ ЧЕРЕЗ ДВА З ПОЛОВИНОЮ, ПО АМНІСТІЇ” Сергій КУЗЬМІНСЬКИЙ, лідер гурту ”Брати Гадюкіни”, 1962–2009

16

”ПАДЛЮЧИЙ ЖИТОМИРСЬКИЙ РЕГІОН НЕ ВМІЄ СПІЛКУВАТИСЯ А НІ РОСІЙСЬКОЮ, НІ УКРАЇНСЬКОЮ – ТАМ НАВІТЬ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ СУРЖИКОМ ГОВОРЯТЬ. ЗНАЄТЕ, ЩО ТАКЕ ”ОСЬДО ВО”? АБО ”ТАМО ВО”? СЛОВА ”ЗАРАЗ” ВОНИ НЕ ВЖИВАЮТЬ У ПРИНЦИПІ, ТІЛЬКИ ”ЗАРА””

32

Роман ОРЄХОВ, адвокат

”НАСТАВИВ НА МЕНЕ ДУЛО КАРАБІНА. Я ПІШОВ НА НЬОГО, ДУМАЮ: ”ХАЙ КРАЩЕ В ГРУ3

!1_zbir.indd 7

Ч Е Р В Н Я

ДИ СТРІЛЯЄ, АНІЖ У СПИНУ”. КУЛЯ ПРОЛЕТІЛА НАД МОЄЮ ГОЛОВОЮ. ЧОЛОВІК ОПУСТИВ ЗБРОЮ Й СКАЗАВ: ”ПЕРЕВІРЕНО ОСОБИСТО НА ЯКІСТЬ. МОЖЕШ ІТИ ДАЛІ. ГРОШІ ПОТРІБНІ?” Микола ХРІЄНКО, мандрівник

38

”У НАС НА ШАХТІ ВСІ ЗА ЯНУКОВИЧА, ТІЛЬКИ ДВОЄ – ЗА ЮЛЮ. МЕНІ ВОНА ТЕЖ БІЛЬШЕ ПОДОБАЄТЬСЯ. АЛЕ Я НЕ ЗА ЮЛЮ, Я – ЗА ХОРОШУ УКРАЇНУ” Етьєн МАВУБА, донецький шахтар

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

52 7

31.05.2011 21:38:42

ПОДІЇ

45-річна Людмила Іванівна плаче біля ринку ”Виноградар” у столичному Подільському районі. Поруч із нею стоять ще із десяток підприємців. Дивляться на згорілі павільйони, власниками яких були. 11 годин тому спалахнула пожежа. Знищила 56 магазинів зі 100.

– Я в цей бізнес 20 років вкладала гроші, дітей вчила, за квартиру платила. Тепер стою гола й боса. Як жить далі? – Людмила Іванівна торгувала трикотажем і взуттям не дорожче за 150 гривень. За 40 хвилин приїде керівник київської організації всеукраїнської профспілки ”Столиця-Регіони” Святослав Швецов. Скаже: – Це – підпал, бо ринок загорівся одразу з чотирьох боків. Україна готується до Євро2012, і влада намагається очистити місто від ринків, які не відповідають європейським стандартам. Із 140 законними є 86. Незаконні зносять, а решту знищують таким шляхом. На ”Виноградарі” говорять, що паліям заплатили 5 тисяч доларів. У мерії й міліції припускають: ідуть бої за право власності на ринок

Ф О ТО : ТА РА С П О Д О Л Я Н

30 травня, понеділок, 11.50

Згорілі павільйони столичного речового ринку ”Виноградар”. Пожежа виникла в ніч проти понеділка. Знищила 56 зі 100 торговельних павільйонів. Підприємці кажуть, що їх підпалили. Мешканці довколишніх будинків бачили невідомих, які кидали на територію ринку ”коктейлі Молотова”

А в цей час:

Парамонова. До них підходять двоє чоловіків із торговельно-розважального комплексу 48-РІЧНИЙ ФЕРМЕР ОЛЕКСАНДР БІРЮК із селища ”Магіцентр”. Просять зберігати чеки за лікування. Драбів Черкаської області чекає на зустріч із 29 травня близько 19.00 Андрій зірвався з трегубернатором Сергієм Тулубом під райдержадміністрацією. Орендоване ним поле біля села тього поверху технічного приміщення центру. Митлашівка інший фермер Сергій Буцько само- Упав на фонтан біля громадського ліфта на первільно засіяв кукурудзою. Коли наказали повер- шому поверсі. Правою рукою зачепив тонке скло. Від удару кінцівку відірвало по плечовий нути поле законному власнику, переорав його. суглоб. Лікарі встигли пришити руку.

– Приїжджаю, а там суцільні ”вісімки” з наПарамонов останні три тижні підпрацьовував горнутої землі. Люди кажуть, що Буцько вніс на реконструкції приміщення, в якому плаякийсь гербіцид, від якого рік нічого не родитиме. Вірите, я плакав. Хай би мене розстріляв, нують відкрити ресторан японської кухні. а нащо над землею знущаться? – каже Олександр Бірюк. – Якщо питання не вирішиться, то НАРДЕП-”РЕГІОНАЛ” МИХАЙЛО ЧЕЧЕТОВ дрімає не знаю – чи їхати до президента, чи вішатись. на засіданні погоджувальної ради в комітетах парламенту. Сидить зі схрещеними на грудях руками. Коли в когось із сусідів дзвонить моБІЛЯ РЕАНІМАЦІЙНОГО ВІДДІЛЕННЯ Вінницької лікарні №2 чергують батьки 38-річного Андрія більний, здригається, роззирається й знову

засинає. Депутати вирішують у червні проголосувати за зміни до Податкового кодексу. У Верховній Раді зареєстровано 39 законопроектів щодо нього.

2731

40

КОНТРАБАНДНЕ КАЧЕНЯ ВИЛУЧИЛИ ОДЕСЬКІ ПРИКОРДОННИКИ В ЧОЛОВІКА НА РУБЕЖІ МІЖ УКРАЇНОЮ Й МОЛДОВОЮ. ВІН ПЕРЕВОЗИВ ЇХ У КОРОБКАХ У БАГАЖНИКУ МІКРОАВТОБУСА MERCEDES-BENZ

8

!1_zbir.indd 8

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

130

ТИСЯЧ КВИТКІВ ЧЕРЕЗ ІНТЕРНЕТ РЕАЛІЗУВАЛА УКРЗАЛІЗНИЦЯ ПРОТЯГОМ П’ЯТИ МІСЯЦІВ. СТІЛЬКИ Ж КВИТКІВ ПІДПРИЄМСТВО ПРОДАЛО ЗА ДОПОМОГОЮ ВСЕСВІТНЬОЇ МЕРЕЖІ ЗА ВЕСЬ МИНУЛИЙ РІК

НА ПОДВІР’Я 52-РІЧНОЇ ОЛЬГИ КОНДРАТЮК із

села Завидче Радехівського району на Львівщині сільський голова Юрій Війтович заводить комісію з району. У суботу 28 травня в Кондратюків градом завбільшки з куряче яйце побило дах. Падав 15 хв.

– Шифер, як решето, треба міняти 110 листів, – каже жінка. – Один коштує 55 гривень.

– Дахи побило у 24 хатах і 14 сараях, – говорить секретар сільської ради Надія Крижанович. – Нам треба майже півтори тисячі листів шиферу. А що з городиною робитимемо, не знаю. Капусту, огірки, картоплю – все повибивало. Пшениця лежить на землі.

ХВИЛИН ТРОЄ СВЯЩЕНИКІВ МОЛИЛИСЯ В ПОВІТРІ НАД ХАРКОВОМ НА ЧЕСТЬ СВЯТА НОВОМУЧЕНИКІВ СЛОБІДСЬКОГО КРАЮ. НА БОРТ ЛІТАКА АН-2 ВЗЯЛИ ІКОНИ ОЗЕРЯНСЬКОЇ БОЖОЇ МАТЕРІ Й НОВОМУЧЕНИКІВ СЛОБІДСЬКОГО КРАЮ. ЗА ЦЕЙ ЧАС ОБЛЕТІЛИ ВСЕ МІСТО

2 0 1 1

31.05.2011 21:38:52

У К Р А Ї Н А

У Кривому Розі водіям маршруток заборонять слухати під час роботи радіо ”Шансон”. Із початку року до міськради надійшло кілька сотень скарг від пасажирів, яким набридла ”тюремна лірика”. У Севастополі відкриють музей вуличних ліхтарів. Виставка почне працювати з 13 листопада. Запорізька міська рада візьме кредит у 50 млн грн, щоб виплатити відпускні вчителям. Санстанція Маріуполя заборонила купатися на пляжах,

ловити та їсти рибу. У місті четверо людей захворіли на холеру. Троє їли в’ялених бичків, четвертий – погано помив руки після того, як почистив місцеву рибу для своєї кішки. На Євро-2012 до кожного міліціонера прикріплять англомовного студента старшого курсу чи волонтера. Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект про скасування обов’язкового техогляду легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів – незалежно від терміну експлуатації.

анекдоти Комісія приймає новий панельний будинок. Вирішили перевірити звукоізоляцію. Два члени комісії розійшлися в сусідні квартири. Один через стіну кричить: – Ти мене чуєш?

– Не кричи. Я тебе бачу. Глава МВС Могильов визнав, що в міліції катують. Зізнався

він у цьому в одному з відділків. Азаров, коли клав вінок на могилу Тараса Шевченка, пригрозив присутнім: – Будете кричати ”Ганьба!” і ”Геть!” – почну читати вірші Кобзаря. Спершу Бог створив чоловіка. Потім у нього з’явилася краща ідея.

”Лише після обвалу гривні, який торкнеться кожного українця незалежно від соціального статусу, місця народження й проживання, мови спілкування та релігійної, партійної, прапороносної приналежності, – лише тоді буде можливий безстроковий бунт гніву майданами, вулицями, владними кабінетами”

Юрій СТРИГУН

Суперкомпенсація

Андрій НОВАК, економіст, про те, коли можлива українська революція

Я свято вірю в гармонію і компенсацію. Це коли кілька років трудитися за мізерну зарплату, а потім несподівано, наче зненацька, отримати й гроші, й кар’єрний ріст. Або коли довго робити комусь зло, то потім почнеться чорна смуга. На посаді редактора районної газети я знущався з чиновників. Не пропускав нічого: ні їхньої пихи, ні плазування перед начальством, ні високих зарплат. Потім переїхав у Черкаси. І ось тепер надумав продавати будинок у Тальному. Тобто захотів отри-

”По Києву будуть викинуті на вулицю 45 тисяч підприємців. Куди їм іти? На заводи, як каже Азаров? Але ж ті заводи ще треба побудувати. Крім того, інженер, який 10 років відпрацював на ринку, вже не зможе робити за своєю основною спеціальністю – він утратив кваліфікацію” Дмитро КРЕЙНІН, член фракції ”Удар” у Київській облраді, про знесення малих архітектурних форм у столиці відповідно до рішення Київради

Земельний акт коштував мені як добрий кабан мати компенсацію. Спочатку виявилося, що в мене немає акта на землю. Два тижні його везли в Черкаси, ще два тижні – назад. Потім кілька днів несли на підпис міському голові. Зрештою мені його не віддали, бо, мовляв, будинок оформлений на дружину, а я тут – ніхто. Земельний акт коштував мені як добрий кабан. Витяг із бюро технічної інвентаризації – як півкабана. Експертна оцінка землі – знову півкабана. Хабарів нікому не давав, ціни офіційні. Без експертної оцінки ніяк не можна замовити довідку про сервітути. Без Руслана їх не видають. Руслан з’явиться за два тижні. І головне – щоб зібрати всі довідки, дружині треба безвиїзно сидіти в Тальному – за 150 кілометрів від Черкас. Вихід підказав якийсь із чиновників: – А я вашу дружину знаю. Вона живе в одному будинку зі мною. Мене осінило. Оля! Надіна сестраблизнючка. Я недооцінював Ремарка, який казав, що добре упадати за близнючками. Якщо зрадить одна, завжди залишиться інша. Оля живе в Тальному. Залишаю їй Надійчин паспорт і їду до Черкас. Наступного дня не вірю своїм вухам.

– Юра, я за день зібрала всі твої довідки. Потім довго шукав пояснення, чому так сталося. Згадав, що в університеті моя Надя щоразу здавала екзамени двічі: спочатку за себе, а потім за сестру. Тепер прийшов час подяки і суперкомпенсації.

”Я ще в дитинстві викурив усе, що мені належало викурити, – це сухе листя й кізяки. Одного разу накурився цього, а потім батько батогом відходив. І все, як бабка відшептала” Володимир ЛИТВИН, голова Верховної Ради, про те, коли кинув палити

Що робили минулого тижня в міліції Стало відомо, що 28 КВІТНЯ в селі Миколай-Поле Костянтинівського району на Донеччині міліціонери побили 20-річного Михайла та 17-річних Миколу та Антона. Того дня родичка заступника начальника відділу внутрішніх справ сусіднього Дружківського району Костянтина Кардовського поскаржилася, що в неї вкрали залізну поїлку для птиці й чавунну каструлю. Міліціонери відвезли хлопців на сільське кладовище і змушували зізнатися в крадіжці, або копати собі могили. Одному пошкодили барабанну перетинку. Після того як Михайло, Микола та Антон зізналися, в них вимагали по 500 грн, щоб зам’яти справу.

20 ТРАВНЯ заарештували начальника відділу по

боротьбі з торгівлею людьми у Миколаївській

області підполковника міліції Ігоря Блошка. Його підозрюють у сутенерстві. За інформацією спецслужб, він керував групою повій. У Севастополі затримали 27-річного оперуповноваженого підрозділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. Лейтенант передав покупцеві ”опій ацетильований” біля будівлі райвідділу. У його машині виявили ще 10 мл так званої ширки і використаний шприц. Рік тому проти нього порушили кримінальну справу. Лейтенант вимагав у наркозалежного за приховування інформації про зберігання наркотиків $1 тис. Його відсторонили від службових обов’язків до рішення суду. Однак міліціонер продовжував збирати дані про людей, пов’язаних із наркоторгівлею. Товар у них конфісковував і продавав.

3

!1_zbir.indd 9

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

9

31.05.2011 21:38:57

!1_zbir.indd 10

31.05.2011 21:39:00

Дитину треба НОСИТИ НА СОБІ 24-річна Ольга Криштапович (ліворуч) із донькою Юною сидять у столичному Пушкінському парку. Разом із подругою Наталею відпочивають під час акції ”Світ Мам Кемп”, який влаштовувала онлайн-мережа ”Світ Мам” У Ольги двоє дітей. Юні – 7 місяців, старшому сину Леву – 3,5 року.

– Імена дітям підбирали так, як підказувало серце, – каже Ольга. – Не йшли за модою, не називали на честь бабусі чи дідуся. Її чоловік, 28-річний Артем, – програміст. Ольга працює в центрі ”Світ гармонії”. Читає семінари про природний підхід до виховання дітей і підготовку вагітних. П’ять років тому захопились екологічним бізнесом – розповсюджують товари для здоров’я американського виробництва.

– Екологія організму й квартири буває набагато важча, ніж на вулиці. Тому чистимося трав’яними настоями, користуємось миючими засобами й косметикою на основі рослинних соків. Ольга і Артем – сироїди. Від традиційного раціону відмовилися два роки тому: – Були слабкі нирки, печінка, хронічний риніт і висипання на шкірі. Шукала корінь проблем зі здоров’ям і знайшла. Це термічно оброблена їжа, від якої в кишечнику виникає патогенна мікрофлора. Вона провокує всі хвороби, крім механічних ушкоджень. Старшого сина жінка народжувала вдома. Доньку – в лікарні.

– Удома краще – стіни допомагають. Дитині потрібен постійний контакт із мамою. Тому в перший період життя її треба носити на собі. Дотик необхідний малечі, як повітря. До певного віку спати краще разом із нею. Позаторік Ольга й Артем перейшли на українську.

– Я познайомилася із Зіркою Вітошинською, лідеркою громадської організації ”Вишня Борія”, – каже Ольга. – Вона мені пояснила, що слово – живе, а мова є проявом енергетики місцевості. Природа й середовище підтримують людину, оздоровлюють, вирівнюють її душевні ритми. текст: Анна ЩЕПА, фото: Тарас ПОДОЛЯН

3

!1_zbir.indd 11

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

11

31.05.2011 21:39:10

Д А Т И

Вибух у Києві знищив цілий житловий район 6 червня 1918 року

Після розчищення Звіринця від руїн гетьман Павло Скоропадський (фото зроблене влітку 1918 року) задумав облаштувати там урядово-наукове містечко, спроектоване ”за останнім словом техніки”. Поряд – зразкове робітниче поселення. Звідти у двох напрямках мали розходитися гілки метро. А фунікулер з’єднав би Звіринець із новим портом і вокзалом на Видубичах. Задум залишився не втілений, бо в грудні 1918-го гетьман втратив владу. Нині Звіринець – район від кінця бульвару Лесі Українки до Ботанічного саду – забудований здебільшого ”хрущовками”

ФО Т О : P H O T O H IST O R Y. KIE V. U A

в Києві стався найпотужніший вибух в історії міста. На південь від Лаври, у Звіринецькому форті, побудованому в 1810– 1812 роках, здетонували 2 млн гарматних снарядів – запаси царського ПівденноЗахідного фронту. Епіцентр вибуху був на території сучасного Ботанічного саду. ”Гігантська димова хмара раптом яскраво освітлюється рудо-червоним заревом, і над усією місцевістю звиваються і рвуться ракети та шрапнельні стакани, – описувала свіжими слідами газета ”Киевская мысль”. – Струс повітря такий великий, що високі дерев’яні паркани Звіринецьких вулиць, дахи будинків, хліви й інші дрібні споруди, як тріски, летять у повітря і падають далеко від місця, де були зірвані”. За секунди ударна хвиля знищила на Звіринці

Ф О ТО : M Y SLE NE DR E VO . C O M . UA

О ДЕСЯТІЙ РАНКУ

понад 900 будинків – фактично цілий житловий район. Вулиці сусіднього Печерська накрив дощ із осколків. У центрі міста не було споруди з уцілілими шибками. В університеті, за 12 км від епіцентру вибуху, парадні двері зірвало з петель. Пішоходів збивало з ніг, переверталися вози й автомобілі. Охопленим панікою киянам здавалося, що місто знову бомблять більшовики, як у січні торік. ”З Печерська з вит тям і вереском побігли розтерзані, закривавлені люди”, – згадував письменник Михайло Булгаков. Працівники Держбанку – теперішній Національний банк – із криками втекли з робочих місць, полишивши каси відкритими. Правитель Української Держави гетьман Павло Скоропадський провів екстрену нараду міністрів у підвалі своєї резиденції – поряд із теперішньою будівлею Кабміну. Очоливши особливу комісію, негайно виїхав на місце трагедії. ”Ми побачили жахливу картину: величезна площа становила суцільну пожежу”, – писав гетьман у спогадах. Усе ще тривав ”жахливий рев, хоч і з меншою силою”. ”Загальне враження таке,

ФОТО: A RCHU NION. COM.U A

ОХОПЛЕНИМ ПАНІКОЮ КИЯНАМ ЗДАВАЛОСЯ, ЩО МІСТО ЗНОВУ БОМБЛЯТЬ БІЛЬШОВИКИ

Пожежа на Звіринці після вибуху на артилерійських складах, 6 червня 1918 року. Хмара вогню й диму сягала майже кілометра заввишки. Знімок зроблено з німецького аероплана Один із харчувальних пунктів для потерпілих жителів Звіринця, червень 1918 року. Цей житловий район на тодішній південній околиці Києва був щільно забудований одноповерховими будинками. За Київської Русі князі тут полювали ”на звіра”, звідти й назва місцевості

12

!1_zbir.indd 12

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

що все в один момент загинуло. Бойскаути і сестри милосердя ходять по руїнах, розшукують і виносять обгорілі трупи. Стогін і жах навкруги”, – занотував у щоденнику поет Михайло Драй-Хмара. Пожежі загасили до вечора. Тоді ж поліція, Державна варта доповіла гетьманові про втрати: 35 вбитих і 460 поранених. Таку статистику оприлюднили урядові газети. Остаточна ж кількість загиблих сягала 200 осіб. Без даху над головою залишилися 12 тис. киян. Для них влада влаштувала безкоштовні харчувальні пункти й лазарети. Газети називали різних винуватців вибуху. Найчастіше – більшовицьких агентів-диверсантів. Гетьман, проаналізувавши звіти, схилявся до офіційної версії причини. Працівник одного зі складів у Звіринецькому форті лагодив установку сигнальних ракет. Через його невміле поводження ті спалахнули, полум’я перекинулося на дерев’яний склад, а далі почали вибухати решта.

2 0 1 1

31.05.2011 21:39:20

Корабель Endeavour, ”Зусилля”, під командуванням 41-річного британського капітана Джеймса Кука 11 червня 1770-го біля північносхідного узбережжя Австралії сів на мілину. Нею виявився невідомий доти кораловий риф, названий згодом Великим Бар’єрним – найбільше скупчення коралів у світі. Його площа – 344400 км кв., протяжність – понад 2600 км.

Ф О ТО : W W W . C H I C A GO MA G. C O M

Д А Т И

(на знімку) з газети Chicago Tribune 9 червня 1930-го застрелив чоловік у рясі священика на пероні однієї зі станцій чиказького метро. Убитого називали Найбагатшого репортера ”безцінним для газети, у світі Альфреда Лінґла небезпечним для вбивць”.

Отримавши у спадок від батька $50 тис., $650 тис. на сьогоднішні гроші, мав реноме непідкупного. Розслідування з’ясувало, що насправді Лінґл ці гроші дістав, шантажуючи добутими відомостями ”хрещених батьків” мафії, зокрема її ”короля” Аль Капоне. Перед тим, як підіслати вбивцю, той подарував Лінґлові інкрустовану діамантами пряжку для ременя.

12 червня 27 року завалився величезний

”Недонесення про контрреволюційний злочин тягне за собою позбавлення волі терміном не нижче шести місяців”

дерев’яний амфітеатр, щойно збудований у містечку Фідени на північ від Рима. Будівельники приховали частину виділених коштів й заклали недостатньо міцний фундамент. Під тягарем тіл глядачів, які прийшли подивитися на поєдинки гладіаторів, він просів. Гігантська споруда розпалася, як картковий будиночок. Із 50 тис. присутніх там людей загинули й зазнали ушкоджень, за приблизними підрахунками, 20 тис.

із постанови ЦВК СРСР від 8 червня 1934-го, яка зобов’язувала родичів ”стукати” одне на одного до НКВС у разі підозри в зраді. Нечітко прописані її критерії призводили до численних інтриг і зловживань. Виник і парадокс: за видачу родича-”зрадника” громадянина й самого позбавляли виборчих прав і висилали як ”члена сім’ї ворога народу”

10 червня 1776-го французький король Людовик XVI розпорядився таємно асигнувати драматургові П’єру Бомарше (на портреті) мільйон ліврів – $10 млн на сьогоднішні гроші. Кошти належало провезти в трюмі корабля й передати у Філадельфії депутатам 13 північноамери-

АВТОР ”СЕВІЛЬСЬКОГО ЦИРУЛЬНИКА” Й ”ВЕСІЛЛЯ ФІҐАРО” ЩЕ ЗАМОЛОДУ ТОРГУВАВ РАБАМИ канських колоній. Ті намагалися здобути незалежність від Великої Британії – ворога Франції. Назрівала війна, а молодій американській армії, якою командував генерал Джордж Вашингтон, не було чим і з чого стріляти. Кулі попервах відливали зі свинцевих покрівель, із повалених ста-

ДЖЕ Р Е Л О : C O MMO NS. WIKIME DIA. O R G

П’єр Бомарше взявся заробляти на американцях туй тодішнього британського короля Ґеорґа III, гармати – із дзвонів. Курячий послід ішов на селітру – сировину для пороху. Американські колоністи й не вміли воювати. ”Тупість віслюка й пасивність вівці”, – писав про перших вояків США міністр фінансів країни Олександр Гамільтон у листі до Вашингтона.

44-річний Бомарше – автор комедій ”Севільський цирульник” й ”Весілля Фіґаро” – іще замолоду заробляв на торгівлі рабами, тож мав давні зв’язки в Америці. Тепер під вивіскою іспанської компанії ”Родріґо Орталес і Ко” на 40 кораблях контрабандою забезпечував повсталих колоністів зброєю й амуніцією. На отриманий мільйон ліврів повстанці вдягнули й озброїли 25 тис. солдатів – більше ніж “червоних мундирів”, британських військових, квартирувало на континенті. Бомарше нажив на цьому 2 млн 125 тис. ліврів. Мільйон повернув французькій короні. Велика Британія визнала незалежність США – своїх колишніх колоній у Північній Америці – у вересні 1783-го.

підготував: Микола ВОЛКОВ

3

!1_zbir.indd 13

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

13

31.05.2011 21:39:24

К У Л Ь Т У Р А

Від інтелекту залежить 10 відсотків успіху ЩОТИЖНЯ СТОЛИЧНА КІНОКОМПАНІЯ FILM.UA ВІДБИРАЄ ЛЮДЕЙ ДЛЯ ЗЙОМОК У СЕРІАЛАХ І ТЕЛЕШОУ. ХТО ЗМОЖЕ СТАТИ АКТОРОМ, РОЗПОВІДАЄ ВИКЛАДАЧ-ТРЕНЕР ШКОЛИ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ FILM.UA ВІТАЛІЙ СЕМЕНЦОВ

для божевільних. Важливе керування емоціями, своїми душевними станами. У житті 10 відсотків успіху залежить від інтелекту, решта – від емоцій. Акторська гра – це здатність віддатися почуттям і управляти ними. Існують дві крайності в поведінці на кастингу. Скутість, коли людина страшенно затиснута, перелякано дивиться в підлогу, в неї підняті плечі. Лоуренс Олів’є казав: ”Майстерність актора полягає тільки в одному – в подоланні страху”. Побоювання публічного виступу – на другому місці в світі серед фобій після страху смерті. Інша крайність – розкутість, коли лізуть просто в очі. З такими найважче. Зазвичай, крім нахабності, вони не мають нічого. Розповідають, Юрій Нікулін, Євген Євстигнєєв переважно ”спали” – берегли емоції до команди ”мотор”, аби вибухнути й протриматися до команди ”стоп”. Зайва метушня, вічне бажання випивки – ознаки самодіяльних артистів.

– Зазвичай думають, що акторство – це надяНайскладніше – бути самим собою в акваріумі гання на себе ”вушок і хвостиків”, репетиції із заучуванням текстів. Після театрального часто під наглядом 800 пар очей. Аби виховати акзізнаються: ”Нас учили тільки говорити слова”. тора, треба зняти скутість. Він має бути наївним, як дитина. Їй скажи: стілець – це маА це – останнє, що потрібне актору. Зіграй без шина – сяде й поїде. А дорослий має подолати нічого, а потім напинай костюм, говори текст. Але у ньому лише 7 відсотків інформації. Слова сором’язливість. потрібні, щоб брехати. Усе інше – інтонації, невербальне спілкування. Актор для того й існує, аби виконати будьяку дурість режисера. Кажу: ”Ти маєш стати на стілець і викрутити лампочку”. Якщо запитає, навіщо – не актор. Є така вправа: прошу вийти й показати механізм заводу по виробництву абракадабр. Якщо питає, як це роХвороба XXI століття – алекситимія. Це небити, – не актор. вміння висловити свої думки, емоції, почуття, Раджу багато займатися вправами Гурджиєва обмеженість словникового запасу. Для бо(суфій, автор вчення про розвиток духу й тіла, ротьби з нею потрібно прочитати і подивитися його називали ”вчителем танців”. – ”Країна”), те, чого ще не читав і не бачив. Коли чую: психодинамічними медитаціями Ошо (ін”Я в шоці”, – рука тягнеться до пістолета. Бо дійський гуру, що розробив новий спосіб мецим виразом молодь висловлює все – любов, дитації, пов’язаний із музикою, жартами, дизацікавленість, розпач. Перестають відчувати ханням. – ”Країна”), імітаціями реготу, пласебе, тому й такий поганий театр у нас. чу. Це допоможе дізнатися, як опанувати псиМакс Фрай, Пауло Коельйо – це така жуйка хіку. Самі зрозумієте, чи зможете бути акобщепитівська. Питаю в акторів, чи знають торами. Ця професія або для фанатиків, або ВІТАЛІЙ СЕМЕНЦОВ, 57 РОКІВ. НАРОДИВСЯ У ЛЬВОВІ. ЗАКІНЧИВ КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕАТРУ, КІНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ ІМ. КАРПЕНКАКАРОГО. ВИКЛАДАЄ ПСИХОЛОГІЮ В АКАДЕМІЇ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ТА КЕРУВАННЯ ПОВЕДІНКОЮ – В УНІВЕРСИТЕТІ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ. НАВЧАВ АКТОРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ В ТЕЛЕШОУ ”СУПЕРЗІРКА”. СТАВИВ СПЕКТАКЛІ В СТОЛИЧНОМУ ТЕАТРІ ”КІН”. РЕЖИСЕР СЕРІАЛУ ”ПОВЕРНЕННЯ МУХТАРА”. ЗНІМАВСЯ У ФІЛЬМАХ ”РАНОК ЗА ВЕЧІР МУДРІШИЙ”, ”ОГЛЯДИНИ”, ”1941”, ”ДЕВ’ЯТЬ ЖИТТІВ НЕСТОРА МАХНА”

Володимира Даниленка, Леся Подерв’янського. Варті уваги не матюки, а побудова речень, розкутість думок. Хоча найбільше раджу іспаномовну літературу – Маркеса, Кортасара, Борхеса. Обов’язково всім треба пройти абсурд і нонсенс Льюїса Керролла, ”Алісу в Країні Див”.

СТРАХ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ – НА ДРУГОМУ МІСЦІ В СВІТІ СЕРЕД ФОБІЙ ПІСЛЯ СТРАХУ СМЕРТІ

14

!1_zbir.indd 14

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

Учні школи акторської майстерності виконують вправу на вивільнення емоцій. Їхній викладач Віталій Семенцов каже, що режисер має шукати підхід до кожного: ”Не як в армії за командою всі закричали й стрибнули з парашутом. Передусім намагаюсь розкрити людину. Щоразу йду до студентів, як у клітку до хижаків”

2 0 1 1

31.05.2011 21:39:32

К У Л Ь Т У Р А

Потім тексти сучасних серіалів, які паличками гидко взяти, можна читати. За допомогою своєї фантазії щось вигадаєте й спокійно гратимете. Колись Михайло Ромм не приймав у студію того, хто не читав ”Війну й мир”. Для мене лакмус смаку номер раз – це Федеріко Фелліні. Нехай хоч щось подивляться з Антоніоні, Берґмана, Іоселіані, Куросави, Хічкока. Коли чую від студентів про Тарантіно: ”Ну так же не буває, щоб кров отак із голови лилася”, – раджу починати виховувати смак із мультиків Діснея. Актору слід знати живопис Тиціана, Босха, Брейгеля, Далі, Пікассо, Гойї. А як ви зрозумієте біль, ніколи не бачивши картин Фріди Кало? Розвивайте багатоплощинну уяву, коли всередині – одночасно чотири ритми. Коли дивишся в камеру – контролюєш її роботу, свою гру й уявного співрозмовника. Недавно грав чергового негідника в серіалі – лікаря, який підмінив дитину в пологовому. Я ж породіллі не бачив. У гінекологічному кріслі лежить оператор у кепці, ще й рукою показує мені, аби по-

!1_zbir.indd 15

вернувся праворуч трішки. А я в цей час шепочу: ”Дівчинко моя, ти ще народиш”. У Федеріко Фелліні всі актори непрофесійні. Але він знаходив людину, яка могла віддатися реакції, що виникає у неї в голові. В італійців ігрове начало закладено у генах. Українців часто з ними порівнюють. Недарма ж половина

КОЛИ ПРОЩАЮСЯ, ЗАЗВИЧАЙ ВІДПОВІДАЮ, ЯК АНГЛІЙЦІ: ”НА ЖАЛЬ, МОЯ КВАЛІФІКАЦІЯ ЗАМАЛА ДЛЯ ВАС” московських акторів – наші земляки. На кастингу в нас нема стереотипних завдань ”покажи зайчика”. Режисер має бути психологом. Щоразу йду до студентів, як у клітку до хижаків. Коли вже знаю групу, викликаю на імітацію плачу Катю, бо знаю, що Льоші це зробити, як дурному з гори скотитися.

Висміюють інших зазвичай ті, хто самі нічого не вміють. Таких безжалісно виганяю першими. Відрізаю гниле, а не чекаю, коли воно саме відпаде. Кажу дівчатам: ти будеш дуже хорошою домогосподаркою, чудовою вихователькою дитячого садочку, супербібліотекаркою, але актрисою не будеш ніколи. І слава Богу – потім мені подякуєш. Жодного разу ще не помилявся. Якщо кажуть: ”Та ви знаєте, хто я?” – раджу почитати ”Жалобную книгу” Чехова: ”Хоть ты и седьмой, а дурак”. Коли прощаюся, зазвичай відповідаю, як англійці: ”На жаль, моя кваліфікація замала для вас”. Про те, як подолати страх публічного виступу, багато написано. Є школи екстриму, які пропонують проїхатися через усе місто в костюмі мертвої нареченої. Або брехати, що загубили гроші, й просити їх на метро. Не схвалюю цього. Сам люблю флешмоби, але все має бути не агресивно, а весело й творчо. Для початкової розкутості можна вдягнути маску. текст: Іван СТОЛЯРЧУК, фото: Ольга КАМЄНЄВА

31.05.2011 21:39:38

К У Л Ь Т У Р А

У СТОЛИЧНОМУ ПАЛАЦІ СПОРТУ 3 ЧЕРВНЯ ВІДБУДЕТЬСЯ КОНЦЕРТ ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ КУЗЬМІНСЬКОГО. ВОКАЛІСТ РОК-ГУРТУ ”БРАТИ ГАДЮКІНИ” ПОЗАТОРІК ПОМЕР ВІД РАКУ. 17 ЗІРОК УКРАЇНСЬКОГО РОКУ ПЕРЕСПІВАЮТЬ ЙОГО НАЙКРАЩІ ПІСНІ. ЩОДНЯ ХТОСЬ ІЗ НИХ ПРИЇЖДЖАЄ ДО ”ГАДЮКІНИХ” НА РЕПЕТИЦІЮ. ЗА 10 ДНІВ ДО КОНЦЕРТУ СВІЙ НОМЕР ВІДПРАЦЬОВУЄ ГУРТ ”ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА”

Ну хоч Скрипку ви впізнаєте?

– НУ ХОЧ ОЛЕГА СКРИПКУ ВИ ВПІЗНАЄТЕ? –

басист ”Братів Гадюкіних” Ігор Мельничук телефонує на прохідну кіностудії Віктора Приходька. В одному з її павільйонів – репетиційна база й студія звукозапису ”гадів”. Розташована в селі Шпитьки за 31 км від Києва. Перед в’їздом охорона ретельно оглядає кожен автомобіль. Розвалившись у кріслах, Ігор і клавішник Павло Крохмальов курять на балконі.

– Уже збилися з рахунку, скільки в нас тут побувало музикантів. Учора Славко Вакарчук був. Апаратури на сцені буде дох…я, три барабанні установки. Ми ж не то шо вчепилися в гітари й нікому не даємо грати. Пацани з ”Димної суміші” без нашої допомоги виступлять. Із гурту ”Бумбокс” на сцену вийде лише вокаліст 16

!1_zbir.indd 16

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

ІЗ ГУРТУ ”БУМБОКС” НА СЦЕНУ ВИЙДЕ ЛИШЕ АНДРІЙ ХЛИВНЮК. ВІН КЛЬОВО ЗРОБИВ ”ЗВЬОЗДОЧКУ МОЮ” Андрій Хливнюк. Він дуже кльово зробив ”Звьоздочку мою”. На репетиціях нам більше в кайф грати його варіант, ніж класичний. Були бенди, які нам не сподобалися. Не запросимо на концерт, бо не зрозуміли їхньої трактовки. Мала залишитися філософія Кузі. Від репетицій із гітаристами можна здуріти. Це – особлива раса музикантів. Вони ж наче цвіркуни. Думають: чим голосніше, тим краще.

Студія ”Братів Гадюкіних” має два поверхи. Стіни завішані фотографіями Кузьмінського. Лише декілька знімків з 1980-х, решта – з останніх років життя.

– Кузя збирався жити вічно, тому майже не фотографувався, – каже Ігор. – Зараз просимо всіх приносити фотки, хто має в архівах. Покажемо перед концертом. На балкон ввалюються барабанщик Михайло Лундін, бек-вокалістки ”Гадюкіних” Юля, Ліля й Альона, директор групи Соня Сотник, гітарист Геннадій ”Геша” Вербяний. Розсаджуються довкола круглого столу з чашками кави.

– Грав я колись уже з Олегом Скрипкою на ”Країні мрій”, – розповідає Мельничук. –

2 0 1 1

31.05.2011 21:39:45

Ф О ТО : ТА РА С П О Д О Л Я Н

К У Л Ь Т У Р А

Репетиція з ”ВВ” призначена на сьому вечора. Мельничук кличе співачок записати інтро для концерту.

– Музикою на життя не заробиш, – каже Геша Вербяний. До ”Братів Гадюкіних” він прийшов 1995-го. – Записали дві платівки, покаталися з півроку по гастролях. І все закінчилося. Кузя поїхав до Бельгії (лікуватися від наркозалежності. – ”Країна”). Зараз граю у львівському гурті ”Кадилак” по клубах. Косимо під Елвіса Преслі. Та основна моя робота – паркетник. Завжди столяркою займався й прізвище моє Вербяний. Дерево мене все життя переслідує. От хлопці викликали зі Львова на місяць до Києва, знову музикою дихаю. Відклав усі замовлення. Хоча які там замовлення – життя у Львові єлє жевріє.

ФОТ О НАДА НЕ Г У Р Т О М ”БРАТ И ГАДЮ КІН И”

”БРАТИ ГАДЮКІНИ” ДЛЯ УКРАЇНИ – ЯК THE ROLLING STONES ДЛЯ ВСЬОГО СВІТУ. ЩО ЧАСТІШЕ МИ БУДЕМО ЗГАДУВАТИ СВОЇХ ГЕРОЇВ, ТО ВИЩИЙ БУДЕ НАШ РІВЕНЬ САМОПОВАГИ У цей час поверхом нижче Мельничук за звукорежисерським пультом роздає завдання вокалісткам: Гурт ”ВВ” розучує пісню ”Чуваки, всьо чотко!” на репетиційній базі “Братів Гадюкіних”. Олег Скрипка згадує, як позичали в них гітару на фестивалі ”Червона рута” 1989-го: ”До Чернівців не приїхав гітарист ”ВВ” Юра Здоренко. Довелося на гітарі замість баса грати Саші Піпі. Інструмент позичили у ”гадів”, але настроїти як слід не встигли. Грали чорт зна шо. А ”Гадюкіни” стали одними з переможців фестивалю”. Останній концерт у складі групи ”Брати Гадюкіни” Сергій Кузьмінський дав 6 червня 2009-го на рок-фестивалі ”Чайка” в Києві, за два місяці до своєї смерті

Він мені весь час: ”Ноти тягни”. А я кажу: ”Не можна, треба ж під барабани грати. Тебе Піпа привчив у ”ВВ” просто ковбасити по струнах. Я так теж можу, але тільки хвилин 5”. А ще Скрипка після спільного виступу з Подерв’янським сказав запросити Леся, бо в того голос, як у Ніка Кейва. Подзвонили. Лесь: ”Хлопці, ви що, я ж співати не вмію”.

КУЗЯ ЗБИРАВСЯ ЖИТИ ВІЧНО, ТОМУ МАЙЖЕ НЕ ФОТОГРАФУВАВСЯ. ЗАРАЗ ПРОСИМО ВСІХ ПРИНОСИТИ ФОТКИ, ХТО МАЄ В АРХІВАХ

– Зробіть мені ґоспел. Завопітє, як ще не зовсім покаявшиєся. Я не буду говоріть об іних вєщах, монашки.

– Ігорюнь, ти й сам схожий на проповідника. Такий собі розвратний падре, – сміються співачки за склом ”кричалки”. Так називають звукоізольовану кімнату для співів.

– Я бачу, у вашому селі про Бога ще ніхто нічо не чув, – каже невдоволений першим дублем звукорежисер. – Махну рукою і зараз запишемо ваші голоси з пристрастю. Дівчата беруть потрібні ноти.

– Отлічно, давайте ще дублік, – задоволено усміхається Ігор. – Ми змікшуємо, зробимо, ніби вас багато – як у церкві.

– Класно тут у вас, – роззираючись, заходить лідер ”ВВ” Олег Скрипка, торкається інструментів. Розчохлює акордеон, награє ”гадівську” мелодію ”Чуваки, всьо чотко!” Перший підхоплює трубач, далі – інші. На концерті з ”ВВ” із музикантів ”Гадюкіних” гратимуть лише духові.

3

!1_zbir.indd 17

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

>

17

31.05.2011 21:39:51

К У Л Ь Т У Р А

>

Олена ПАВЛОВА

Хай буде – Скачав повний архів однієї з електронних бібліотек, – написав мій друг Микола. Тієї, що має сервер у Еквадорі й де пірати виклали новий роман Ліни Костенко. В архіві понад 150 тисяч текстів. – Хай лежить, про всяк випадок, поки не прикрили. Хоча, щоб прочитати, життя не вистачить. 52 гіга. Якщо читати по книжці в день, знадобиться більш як 400 років. Микола запевняє, що електронні книжки для нього набагато зручніші. Але все одно, не знає навіщо, купує паперові. Якось у Бостоні цілий день носив 30-кілограмову сумку з літературою. Не міг за-

текст: Іван СТОЛЯРЧУК, фото: Тарас ПОДОЛЯН

Віктор БРОНЮК, 33 роки, група ”ТіК”: – У ”Гадюкіних” кожна пісня – хіт, бомба. Ми виконаємо ”Місько, вважай”. Зараз, може, не всі зрозуміють, хто такий Місько й на що йому треба вважати. Кузя в часи перебудови натякав на Горбачова. На своєму останньому концерті вже співав ”Вітьку, вважай”, маючи на увазі іншого президента. Ми залишили слова з першоджерела. У нас є подібна власна пісня ”Буде щастя, Вітька при власті”.

Російською не продавали, а українською не переклали лишити її ніде перед літаком. Митників не здивував забитий новими кросівками багаж його колеги. А навіщо везти за океан книжки – не зрозуміли. Мій коханий нещодавно придбав рідер. Віталій читає ”Сонячну машину” Винниченка, я – ”Сказку о Тройке” Стругацьких. Купувати собі окрему ”читалку” не поспішаю. Сучасна українська література, якою цікавлюся найбільше, не у фаворі серед інтернет-піратів. На вихідних повернулася додому з ”Книжкового арсеналу” з двома важкими пакетами. Розглядаючи трофеї, зрозуміла, що заради текстів придбала тільки частину книжок. Наприклад, нову Кокотюхи – про конотопського міліціонера, і стару Домонтовича – ”Дівчину з ведмедиком”, про українську Лоліту. Шукала ще ”Улісса” Джойса. Але російською не продавали, а українською поки не переклали. А от казку Марка Черемшини ”Чічка” і ”Слово о полку Ігоревім” видавництва ”Веселка” купила завдяки картинкам. У ”Слові” полонили ілюстрації Георгія Якутовича. А ще поруч із сучасним перекладом подали оригінал поеми. Не знаю навіщо він мені, але хай буде. Навряд чи наша американська ”читалка” підтримує давньоруську.

18

!1_zbir.indd 18

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

– Сто разів було – зустрінешся з людиною, а та каже: ”У вас дуже класна музика, особливо пісня ”Чуваки, всьо чотко!”, – розповідає Скрипка. – Найприємніше, коли плутають з ”Братами”. Бо досі навіть в Україні нас інколи називають то ”Океаном Ельзи”, то ”Ляпісом Трубецьким”. Мене за Гаріка Сукачова, навіть за Богдана Ступку признають. Вибрали ”Чуваки, всьо чотко!”, бо найбільше нам підходить. Вона пацаняча. Зробили її подібною до наших ”Танців”, ”Дня народження” й французької групи Mano Negra. Познайомилися з ”Гадюкіними” в Москві 1988-го. Вони тоді побилися з москалями з групи ”Гражданская оборона”, які в них дівчат відбили. Ми втрутилися, допомогли землякам. Програвші, тобто росіяни, потім виставляли портвейн. ”Брати Гадюкіни” для України – як The Rolling Stones для всього світу. Що частіше ми будемо згадувати своїх героїв, то вищий буде наш рівень самоповаги.

Олександр ЯРМОЛА, 45 років, група ”Гайдамаки”: – Кузьмінський з його геніальністю й почуттям гумору був рок-поет номер один в Україні. Пафосу не любив. Чув, у Тернополі його ім’ям хочуть назвати вулицю. Уявляю, як би він сміявся. Ми давно хотіли переспівати його ”Гей, Іване”. Пісня класна, написана для маловідомого фільму ”Вперед, за скарбами гетьмана” Вадима Кастеллі. Хлопці в 1990-х її грали спокійно, під ”планом”. Ми зробимо потужно, по-гайдамацьки. Вадим КРАСНООКИЙ, 37 років, група Mad Heads XL: – 1989-го я для мами й тата закінчив музичну школу, повісив скрипку на стіну й попросив мене більше не Ч Е Р В Н Я

напружувати. Узяв до рук гітару. Вчився грати по ”бітлах” і ”гадах”. Особливо фанатів від пісні ”Америка”. У ній такий жорсткий рок-н-рольний риф. Найбільше мене захоплювало поєднання українських і англійських слів: ”Хмарочос стирчить, як кіл. Знову злодій негра kill”. Сергій ”Фома” ФОМЕНКО, 39 років, група ”Мандри”: – Добре, що хлопці з ”Братів Гадюкіних” не лежать на Кузіних піснях, як собака на сіні. Добре, що не беруть іншого вокаліста, як Deep Purple, там їх уже четверо було. Коли вип’ю, мій коронний номер – ”Стара кав’ярня в центрі Львова”. Олександр ”Фоззі” СИДОРЕНКО, 38 років, група ”Танок на Майдані Конґо”: – У Харкові за СРСР головною групою мас були ”Разные люди”. ”Гадюкіних” уперше побачили на Першому каналі в ”Різдвяних зустрічах” Алли Пугачової. Зацікавило, що показують українську групу по московському телебаченню. Хоча ”гадів” слухало тільки вузьке коло творчої інтелігенції. У Фагота була їхня платівка ”Хлопці з Бандерштадту”. ”ВВ”, Лесь Подерв’янський і ”Гадюкіни” – три кити непотопляємі серед україномовних явищ культури, яких поважали.

”Я – онук окупантів. Діда в 1944-му залишили рулити чимось у львівській комендатурі районній. Школу закінчив, хіпі, волосся до ж..пи було. Місяців п’ять працював на 125-му заводі імені Леніна. Підсилювачі ”Амфітон” робив на ширпотреб. У мене така стаття, що в пристойному товаристві соромно сказати. Строку дали три роки, вийшов через два з половиною, по амністії. Мій шлях співака, поета-пісняра, композитора й дебошира був тернистий. У роки брежнєвського застілля міцніло вміння моє по кабаках та весіллях. Перший наш концерт був у якомусь ДК на Новому Львові 1988-го. У ”Братах Гадюкіних”, крім як на роль клавішника, я не претендував. Голосу нема, пісні писати в голову не приходило. Але в якийсь момент вирішив узяти ситуацію в свої руки й нафігачив за два тижні з десяток пісень. І понеслась. Торчав із 1981-го по лютий 1994-го, із перервами на відсидку й стакан. Допомогли друзі з Бельгії. Після лікування ніяких роздоріж, пряма асфальтована дорога під назвою – ”життя зашибись”. Сергій КУЗЬМІНСЬКИЙ, лідер гурту ”Брати Гадюкіни”, 1962–2009

2 0 1 1

31.05.2011 21:39:58

Т У Р Б О Т А

Здоров’я залежить від вас Кожна людина прагне бути здоровою та щасливою. Але інколи не замислюється над тим, що щасливою ніколи не стане без головного – здоров’я. Коли людина захворіла, повернути здоров’я буває дуже тяжко. Тому в усьому світі прогресивно мислячі люди розуміють – краще запобігти недузі, ніж потім її лікувати

(наприклад, родзинок). Тест на харчову нетерпимість ImuPro 300 перевірить прийнятність 272 продуктів і допоможе скоригувати дієту, що полегшує і прискорює одужання або запобігає прогресуванню захворювання.

У наш час поганої екології, індустріалізації, не досить поживного харчування цілком здорового не знайти. Крім того, хвороби, які ще 10 років тому вважали недугами літніх осіб, тепер «помолодшали». Тому для сучасної людини дуже важливо мати повну картину стану здоров’я. За теперішнього шаленого ритму життя діагностика здоров’я має відповідати певним критеріям і бути: – швидкою; – точною; – безболісною; – не травматичною; – проведеною кваліфікованим спеціалістом; – підходити пацієнтам будь-якого віку. Таку діагностику пропонує центр ”НоуХауМед”. Діагностику проводять за допомогою апарата КМЕ. Дія його базується на тому, що будь-який процес у організмі людини супроводжується виділенням енергії. На основі змін його спектра встановлюють, яке відхилення від норми є в організмі. За 1–1,5 год. пацієнт отримує вичерпну інформацію про стан свого здоров’я, про порушення роботи органів і систем (навіть на початковій стадії захворювання), виявляє наявність в організмі інфекцій, паразитів та алергенів, бачить кількість вітамінів та мікроелементів у організмі. Це спрощує вибір медичних препаратів і потрібного харчування, необхідних зараз. Діагностика за допомогою апарата КМЕ заміняє обстеження за допомогою ультразвукового дослідження, комп’ютерної томографії, рентгенологічного дослідження та лабораторних аналізів, що допомагає пацієнтам чимало заощадити та зберегти свій час. Центр ”НоуХауМед” крокує в ногу з часом. Фахівці центру розуміють, що більшість хвороб мають спадковий характер. Якщо хтось із ваших близьких родичів хворів, наприклад, на гіпертонічну не-

!1_zbir.indd 19

дугу, ішемічну хворобу серця, онкологічні захворювання, цукровий діабет тощо, то ці хвороби можуть спіткати й вас. Виявити схильність до недуг означає мати змогу їм запобігти, можливо, за допомогою генетичного аналізу крові. На аналіз беруть венозну кров (як для звичайного аналізу). Потім проводять генетичну діагностику, в результаті якої виявляють схильність до тієї чи тієї хвороби. Пацієнту видають генетичний паспорт, де зазначені всі ймовірні фактори ризику. Генетичний паспорт можливо отримати від народження. Наприклад, якщо є фактор ризику з гіпертонічної хвороби, то потрібно стежити за масою тіла, забути про куріння й алкоголь, бути рухливішими та дотримуватися деяких порад щодо харчування, регулярно стежити за артеріальним тиском і, коли потрібно, вживати лікарські препарати. Якщо до-

тримуватися всіх рекомендацій, то можна уникнути важких наслідків, таких як інфаркт міокарда чи інсульт головного мозку, та подовжити термін і якість життя. ”Ми те , що ми їмо” – цей вислів чув, напевно, кожен. Але чи замислювалися ми над тим, що не вся їжа однаково корисна для організму на цей момент? Буває, людина і харчується добре, і відпочиває достатньо, але почувається розбитою та втомленою. Виявляється, деякі харчові продукти є алергічними для організму саме в цей час, і замість користі тільки шкодять організму. Центр ”НоуХауМед” пропонує Тест на харчову нетерпимість ImuPro 300. Наприклад, якщо у людини певні проблеми з підшлунковою залозою, то до повного одужання вона має відмовитися від продуктів, що містять багато цукру

Багато хвороб людини пов’язані з надмірною вагою. Надмірна вага сприяє погіршенню стану здоров’я при хронічних хворобах, а також провокує виникнення нових недуг (гіпертонія, атеросклероз, цукровий діабет, варикозне розширення вен тощо). Для збереження молодості, краси й здоров’я центр ”НоуХауМед” пропонує програму зниження та підтримання ваги Формед. Вона успішно розвивається на європейському ринку вже близько 10 років. Завдяки програмі зниження ваги Формед та її спеціальним методикам корекції ваги цілеспрямовано спалюється жир і зростає вміст м’язів. Водночас пацієнти вчаться правильно харчуватися. Спочатку проводять обстеження, завдяки якому визначають точну причину збільшення ваги тіла. Якщо в людини є захворювання, що сприяють збільшенню маси тіла, вона отримує рекомендації з лікування. Індивідуально призначають раціон. Пропонують спеціалізовані продукти для дієтичного харчування. Досягнутий результат зберігається без повернення надлишкової ваги. Обстежуватися, стежити за станом свого здоров’я, запобігати недугам – це шлях до кращої якості життя та довголіття. Здоров’я, як і щастя, людина може створити сама. Любіть себе, піклуйтеся про себе, залишаючись на довгі роки молодими та здоровими.

МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР «НОУХАУМЕД»: м. Київ, м «Мінська», вул. Тимошенка, 21, корп. 2, тел. (044) 233 50 40, (050) 311 39 05, (063) 831 50 80, (067) 231 30 91 м. Львів, вул. Модеста Менцинського, 5, тел. (063) 391 95 00, (067) 675 08 59 м. Одеса, вул. Троїцька, 33, тел. (048) 735 37 38 м. Дніпропетровськ, тел. (063) 798 48 03 www.knowhowmed.org

текст: Оксана ПУСТОВОЙТ

31.05.2011 21:40:04

11-річна племінниця не змогла прорватися до консервів ЩО БІЛОРУСИ РОБЛЯТЬ ЗІ ЗНЕЦІНЕНИМИ ГРОШИМА 24 травня в Білорусі оголосили про знецінення національної валюти на 56 відсотків. Напередодні долар коштував 3160 рублів, нова ціна – 4930. На ”чорному ринку” долар продають за 10–12 тисяч рублів. Середня зарплатня білоруса – 1,5 мільйона рублів. Раніше це було 500 доларів, тепер – 300. Люди масово позбуваються здешевлених грошей. У перші дні розкупили холодильники, телевізори, кухонні комбайни, пилососи та всю дорогу побутову техніку. Вистоювали багатогодинні черги перед заправками. За добу бензин подорожчав на 20 відсотків. Наприкінці минулого року, перед грудневими президентськими виборами, зарплати бюджетникам підняли на третину. Почали видавати пільгові кредити. 56-річного Олександра Лукашенка переобрали на четвертий термін 20

!1_zbir.indd 20

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

31.05.2011 21:40:06

ФО ТО : A FP

С В І Т

Олександр ВОЙТОВИЧ, 36 років, водій, Гомель: – Мали в банку 100 мільйонів рублів. Тримали доньці на планову операцію в Москві. У неї ”вовча паща”. За день із 30 тисяч доларів третина вилетіла в трубу. Дружина сказала терміново забирати рублі й міняти на ”чорному” ринку хоч на якусь валюту. Із мого депозиту банк не видає більше 5 мільйонів. У банкоматі можна взяти тільки 3 мільйони. Із зарплатної картки – до 100 тисяч рублів. На операцію мали виїхати 2 червня. Лікарня погодилася прийняти за безготівковим розрахунком 10 тисяч доларів. Решту шукаю. Удома мали зо 4 мільйони. Теща накупила макаронів, рибних консервів і 40 літрів олії. Усе подорожчало вдвічі. Галина МЄЩЄРНІКОВА, 56 років, фермер, селище Велика Берестовиця Гродненської області: – Після продажу минулорічного врожаю мали 45 мільйонів рублів. Хотіли придбати трактор. Син, доки міг, купував тут бензин і їздив продавати його за євро і долари в Польщу. Робив по кілька ходок на день. За одну віддавав митникам 50 доларів. Так поміняв 25 мільйонів. Я спочатку казала, що робить дурницю, бо Лукашенко якось вирішить проблему. А зараз бачу: син був правий. Сестра попросилася пожити в нас. Каже, не зможе платити й за оренду квартири, і дітей годувати.

Білоруска дивиться на порожні полиці в одному з магазинів побутової техніки в столиці Мінську

”Дивно витрачати чесно зароблені гроші на товари, які тобі не дуже потрібні. Ніякої кризи немає. Полиці порожні, бо магазини не встигають підвозити товари. За нашими даними, багато товарів у травні навіть подешевшали” Сергій Румас, віце-прем’єр Білорусі, про стрибок цін

”Кризу породили шахраї, і ви знаєте, хто друкує ці гроші. Це звідти й пішло. Сьогоднізавтра-післязавтра ми вирівняємо ситуацію по валюті. Може, за тиждень” Олександр Лукашенко, президент Білорусі, про девальвацію білоруського рубля

ПЕНСІОНЕРИ, КОЛИ ЩОСЬ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ НА ПОЛИЦЯХ, КИДАЮТЬСЯ В АТАКУ, ЯК ПІД СТАЛІНГРАДОМ. А ВИСТАВЛЯЮТЬ РІЗНИЙ НЕПОТРІБ – ”БИЧКИ В ТОМАТІ”, САЛАТ ”АПЕТИТНИЙ”, КАШУ ”АРТЕК” І ЗІПСОВАНУ ТУШОНКУ Міністри заявляють, що стримують ціни, але в магазинах порожні полиці. Спочатку посилала малих стояти в чергах, але потім стало шкода їх. 11-річна племінниця простояла день і принесла хлібину, пляшку пива, 2 літри олії й три пачки харчового барвника. До консервів не змогла прорватися. Пенсіонери, коли щось з’являється на полицях, кидаються в атаку, як під Сталінградом. А виставляють різний непотріб – ”Бички в томаті”, салат ”Апетитний”, кашу ”Артек” і зіпсовану тушонку. Сигарети продають тільки з рук. За Marlboro правлять 6–8 доларів. Сусід бачив Davidoff за 15 доларів. Зять каже, спробує кинути палити.

Юлія ГРЕЧКО, 24 роки, домогосподарка, Вітебськ: – На весілля нам подарували 30 мільйонів рублів. 10 мільйонів чоловік поміняв ще в лютому. Зараз із хлопцями купують квитки до Іркутська, Москви чи Красноярська та їздять у Смоленськ здавати їх. Хотіли до Владивостока, але тут не продають. За раз ”відбивають” 300 доларів. Касирка в Смоленську була вражена, коли вперше здавали 25 квитків до Іркутська.

РОЗПРОДАЛИ ПРАКТИЧНО ВЕСЬ АСОРТИМЕНТ. ЗАЛИШИЛИСЯ КІЛЬКА КИТАЙСЬКИХ ЧАЙНИКІВ, ПИЛОСОС І ТРИ АПАРАТИ ДЛЯ МАНІКЮРУ Чоловік пояснив, що наше ПТУ хотіло повезти туди екскурсію. За тиждень уже не дивувалися. Раніше не вірила в історії про те, як після розвалу Радянського Союзу люди крутили самокрутки з рублів. Зараз бачу, що чоловік на межі нервового зриву. Юрій ВЄДРОВ, 22 роки, працівник магазину побутової техніки, Мінськ: – За останні два тижні розпродали практично весь асортимент. Залишилися кілька китайських чайників, пилосос і три апарати для манікюру. Люди приходили з калькуляторами й рахували, скільки можуть набрати. На решту просили вологих серветок і лампочок. Зазвичай купували пральну машину чи холодильник і фен, тостер, блендер. Кавоварки брали тільки на подарунок. Один чоловік сказав, що за таких цін на каву це все одно що купити ємність для зберігання 10 кілограмів чорної ікри. У середу шеф оголосив про підняття цін. На дещо – вдвічі. Білоруські товари стали коштувати як імпортні. Молода пара прийшла купувати холодильник. Мали 2 мільйони рублів. Місяць тому їх би вистачило на хороший Indesit. Зараз узяли ”Атлант”, китайську пароварку й фен. Спочатку не хотіли, а потім подумали, що через місяць за ці гроші куплять буханку хліба й літр молока. Розійшлися навіть посудомийні машини, хоча доти збували їх чотири-п’ять на рік. Марія МИЛОВАНОВА, 23 роки, інженер, Гомель: – Мама серйозно задумалася про те, щоб повернутися жити в село. Каже, тут треба накупити солі й круп, а там розводити худобу. Вони з татом усі гроші тримали в банку. Наприкінці червня мали забрати їх у доларах і оплатити мені весілля. Їх попередили, що ніяких доларів не побачать. За готівку тато купив мамі шубу.

3

!1_zbir.indd 21

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

>

21

31.05.2011 21:40:11

С В І Т

>

Ми порахували, що заплатив удвічі більше, аніж вона коштувала взимку. Хотів узяти пральку, але їх уже не було. Четвертий день батьки їдять котлети з сої. Я привезла чотири пачки позаторік із відпустки.

БАЧИЛА ЧОЛОВІКА, ЯКИЙ ХОТІВ КУПИТИ ЖЕТОНИ ДЛЯ ПРОЇЗДУ В МЕТРО НА МІЛЬЙОН РУБЛІВ. КАСИРКА СТІЛЬКИ НЕ МАЛА

Іван СТОЛЯРЧУК

Білоруський вибір В автобусі Чернігів–Гомель п’ятеро наших хлопців запросили білоруску до імпровізованого столу з печивом, лимонадом і цукерками. Вона їде сама. На автостанції тітка, яка її проводжала, вперла в салон дві величезні картаті торбехи, ще дві такі ж поставили в багажник ”Ікаруса”. Удома Альону зустрічатиме мати. Для дівчини маршрут до тітки звичний. На чернігівських базарах висять оголошення ”беларусам скидка” – кращих гуртових покупців годі

10 тисяч рублів, зараз такий коштує 20 тисяч. Зросли ціни на проїзд у транспорті – з 700 до 850 рублів. Дехто скуповує жетони. Бачила чоловіка, який хотів узяти їх на мільйон. Касирка стільки не мала. Біля залізничних кас кілометрові черги – за білетами в Крим, аби встигнути до чергового подорожчання. Думаю, невдовзі стільникові оператори підвищать тарифи.

У магазинах тільки фарш для тварин і олія. Овочі можна взяти лише в молдаван. А вони правлять удвічі дорожче від магазинних цін. Марія, 28 років, економіст, Мінськ: – Останнім часом нічого серйозного не купувала. Зарплату отримую в доларах, тому особливо не переживаю. Обурює, що все подорожчало майже на 100 відсотків. Раніше купувала шампунь за

текст: Катерина ГОНЧАРОВА, Світлана ГРЕЗДА, Олег СНІГУР, Оксана СНІГУР

800

ТОНН СОЛІ ПРОДАЛИ ЗА ТРИ ДНІ В БРЕСТСЬКІЙ ОБЛАСТІ. ЗАЗВИЧАЙ ЗА МІСЯЦЬ ЗБУВАЮТЬ ЇЇ НЕ БІЛЬШЕ ЯК 10 ТОНН

анекдот Прогулюючись Мінськом, іноземець загубив гаманець із тисячею доларів. Такого економічного підйому Білорусь не знала вже 10 років

Альона везе горілку й олію шукати. У післязарплатний вікенд із полиць змітають усе. Альона везе горілку, олію й скаржиться, що мати забула замовити солодощі. Автобус заїжджає на вулицю Савєцкую – головну магістраль Гомеля. Хлопці бачать назву кондитерської білоруською.

– ”Асалода” – це як перекладається? Як наша ”Насолода”, да? – питають у Альони.

– Как это переводится и что значит, я не знаю, но эта надпись тут давно, – відповідає дівчина, в якої не було в школі уроків рідної мови. На вокзалі хлопці допомагають їй вивантажити гостинці, знайомляться з матір’ю. Та одразу починає жалітися потенційним закордонним зятям, що з магазинів зник цукор: – Його люди тачками вивозили. Усі валютні запаси родини з-під матраца підуть на літній відпочинок у Криму, бо путівки в дешеві білоруські санаторії давно викупили росіяни. Жінка прийшла з 5-річною Альониною сестрою. Мала смикає за руку, хоче шоколадку. Мати продовжує монолог: – Ми любимо молочний Dove з фундуком, раніше він від 4 тисяч був, а зараз уже 15. А з нашими апетитами, – показує на повнувату молодшу доньку, – ніякої зарплати не вистачить. Альона обіцяє зателефонувати хлопцям, піднімає торби й несе до маршрутки. Мати, тягнучи за собою ще й дитину, не замовкає: – Ну, доню, куплю я тобі Dove. Але вибирай: або шоколадка, або море влітку.

22

!1_zbir.indd 22

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

Скільки можна купити за старими цінами у Білорусі

1 кг 1 кг 720 г

410 г

Цукор 3600 руб. $0,7

Яблука 9000 руб. $1,8

1 кг

1 кг

1 кг 500 г

600 г

Полуниці 20000 руб. $4

500 г

Помідори 9000 руб. $1,8 1 кг

1 кг 600 г

Яловичина 30 000 руб. $6 У супермаркетах Києва середня вартість 1 кг цукру — 11 грн ($1,4)

Часник 20000 руб. $4

1 кг яблук — 18 грн ($2,3) 1 кг полуниць — 40 грн ($5) 1 кг помідорів — 18 грн ($2,3)

560 г

Свинина 14 000 руб. $2,8

1 кг часнику — 32 грн ($4) 1 кг яловичини — 72 грн ($9) 1 кг свинини — 68 грн ($8,5)

2 0 1 1

31.05.2011 21:40:14

РЕ К Л А МА

!1_zbir.indd 23

31.05.2011 21:59:42

С П О Р Т

Нинішню ”Барселону” порівнюють із ”Міланом” кінця 1980-х Іспанська ”Барселона” виграла Лігу чемпіонів 2010/11. Це третій подібний успіх за останні п’ять років. Клуб зі столиці Каталонії називають найкращою командою за всю історію футболу. Нагадуємо про команди, що домінували впродовж різних періодів

”РЕАЛ” КІНЦЯ 1950-Х

”АЯКС” ПОЧАТКУ 1970-Х

Мадридці п’ять разів поспіль здобули Кубок європейських чемпіонів. Головний ”творець” успіху – президент клубу Сантьяго Бернабеу. Завдяки його зусиллям у столиці Іспанії з’явилися зірки світового футболу: аргентинець Ді Стефано, француз Копа, угорець Пушкаш. Саме на індивідуальну майстерність виконавців робили ставку тренери Королівського клубу Хосе Вільялонга, Луїс Карнілья та Мігель Муньос. ”Реал” міг грати з чотирма нападаючими водночас. Приміром, у фіналі Кубка чемпіонів 1959/60 мадридці розгромили німецький ”Айнтрахт” – 7:3. Три м’ячі на рахунку Ді Стефано, чотири – Пушкаша. Наступного сезону переможну ходу ”Реала” зупинила ”Барселона” – у 1/8 фіналу.

Амстердамський клуб вигравав Кубок чемпіонів із 1971 по 1973 роки. Зроблено це було зусиллями своїх вихованців. Головна роль у тотальному футболі, де захисник міг опинитися на місці нападаючого і навпаки, відводилася півзахисникові Йохану Кройффу – найкращому гравцеві початку 1970-х. ”Аякс” здебільшого атакував. Але, коли треба,

Берлусконі приземлився на гелікоптері прямо на газон стадіону ”Сан-Сіро” і пообіцяв, що невдовзі ”Мілан” переможе всіх. Так і вийшло

Мадридський ”Реал” виграв перші п’ять розіграшів Кубка європейських чемпіонів

відходив назад і успішно діяв біля своїх воріт. Значна заслуга в тріумфі клубу тренерів – голландця Рінуса Міхелса та румуна Стефана Ковача. Вони почали діяти в захисті з ліберо – замість схеми в лінію. ”БАВАРІЯ” СЕРЕДИНИ 1970-Х

Після ”Аякса” настав час мюнхенців. Тричі, з 1974-го по 1976-й, їм не було рівних у Європі. За грою ”Баварія” не була відчутно сильнішою за суперників. Перемагала насамперед завдяки класові бомбардира Герда Мюллера.

1974-го збірна Німеччини, утворена на базі гравців ”Баварії”, здобула Кубок світу. Після цього у мюнхенців з’явився необхідний запас досвіду – завдяки йому команда могла віддати суперникові ініціативу, але все одно брала своє. Окрім Мюллера, вирізнялися вільний захисник Франц Беккенбауер та стопер Ханс-Георг Шварценбек. Шлях ”Баварії” до четвертого поспіль Кубка чемпіонів перетнули київські ”динамівці”. Підопічні Валерія Лобановського обіграли мюнхенців у чвертьфіналі сезону 1976/77. ”ЛІВЕРПУЛЬ” КІНЦЯ 1970-Х

1977-го та 1978 року Кубок чемпіонів прописався на батьківщині ”Бітлз”. У тогочасному ”Ліверпулі” були винятково місцеві футболісти – жодного легіонера. Першу скрипку грав володар ”Золотого м’яча” форвард Кевін Кіган. Невисокий на зріст, він виконував на полі чималий обсяг роботи, міг самотужки вирішити долю епізоду. Тренував ”Ліверпуль” Боб Пейслі, 24

!1_zbir.indd 24

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

який змінив стиль гри клубу. За попередника, Біла Шенклі, ”червоні” поводилися на полі обережно, оглядаючись на свої ворота. Пейслі прищепив агресивний, атакувальний футбол, навчив однаково концентровано підходити до важливих та другорядних матчів. Нерідко команда діяла в чотири форварди.

1981-го Пейслі виграв ще один Кубок, а за три роки ”Ліверпуль” переміг уже під керівництвом Джо Фегана. ”МІЛАН” КІНЦЯ 1980-Х – ПОЧАТКУ 1990-Х

20 лютого 1986-го клуб придбав телемагнат Сільвіо Берлусконі. Він ефектно представив уболівальникам ”червоно-чорних” – приземлився на гелікоптері прямо на газон стадіону ”Сан-Сіро” і пообіцяв, що невдовзі ”Мілан” переможе всіх. Так і вийшло. Берлусконі запросив із ”Парми” тренера Арріґо Саккі, а головними ”діамантами” стали голландські легіонери Марко ван Бастен, Рууд Ґулліт та Франк Райкаард. ”Мілан” формально грав 1-4-4-2, але демонстрував видовищний футбол – саме цього прагнув Берлусконі. У тріумфальному 1989 році спочатку було знищено мадридський ”Реал” 5:0, а в півфіналі ”дублі” Ґулліта та ван Бастена принесли перемогу над ”Стяуа” з Бухареста – 4:0.

1991-го французький ”Марсель” перервав гегемонію команди Саккі. Проте вже з новим тренером Фабіо Капелло, апологетом оборонної гри, ”Мілан” завершив ударну п’ятирічку виграшем Ліги чемпіонів 1993/94.

2 0 1 1

31.05.2011 21:45:49

ФО ТО : R E UTE R S

Василь ТАНКЕВИЧ

Роя Джонса треба лікувати від боксу Геніального Роя Джонсамолодшого в Москві нокаутував посередній Денис Лебедєв.

42-річний американець, якого з 1996-го по 2003 рік визнавали кращим боксером світу незалежно від вагової категорії, програв усьоме за останніх 12 поєдинків. Четвертий раз – нокаутом. У квітні податкове управління США пред’явило Рою Джонсу два позови: на 629 тисяч доларів, які він повинен був сплатити за позаторішні прибутки, і на 2 946 650 доларів – за прибутки 2003–2004 років.

Його статки оцінюють щонайменше в 10 мільйонів доларів Уболівальники назвали фінанси головною причиною того, що один із найталановитіших за всю історію боксерів продовжує виходити на ринг, псувати собі репутацію й ризикувати життям. На початку цього року Джонс зізнався, що має серйозні проблеми зі здоров’ям через пропущені удари. Він навіть пройшов курс лікування в мануального терапевта з приводу порушення координації. Однак уже за кілька місяців вийшов проти російського ”десантника” і знов опинився в нокауті. Заробивши півмільйона доларів. Фінансова причина не може бути головною. Статки Джонса оцінюють щонайменше в 10 мільйонів доларів. Рой має власну промоутерську компанію, мережу спортивних магазинів, він – популярний реп-виконавець, телекоментатор на НВО. Але в Роя Джонса наркотична залежність від боксу. Він не може без чергової ”дози”, викиду адреналіну, куражу на рингу, фірмової гри на публіку, обожнювання цією самою публікою. Рой зараз займається самогубством. Ще кілька боїв, і його винесуть з рингу вперед ногами. Щоб не сталося трагедії, Джонса час примусово лікувати від залежності. Конкретніше – позбавити ліцензії на проведення боїв. І про це почали говорити.

Гравці іспанської ”Барселони” підкидають головного тренера команди Хосепа Ґвардіолу після фіналу Ліги чемпіонів 2010/11. ”Барса” перемогла англійський ”Манчестер Юнайтед” – 3:1

До появи нинішньої ”Барселони” саме ”Мілан” Саккі вважали найсильнішим клубом у історії футболу. ”БАРСЕЛОНА” СЕРЕДИНИ ТА КІНЦЯ ”НУЛЬОВИХ”

Розквіт ”Барселони” збігся з приходом Жоана Лапорти на посаду президента 2003 року. Він запросив бразильця Рональдіньйо із французького ”ПСЖ”. А головним тренером поставив Франка Райкаарда, хоча той провалив роботу зі збірною Нідерландів та роттердамською ”Спартою”. Райкаард налагодив гру в обороні, де ”Барселона” ніколи

Ґвардіола відмовився від Рональдіньйо, Деко й Ето’О. Гра клубу почала будуватися навколо тріо Хаві–Іньєста– Мессі, оборону зміцнив запрошений із ”МЮ” Піке

2008-го Райкаарда змінив Ґвардіола, який відмовився від Рональдіньйо, Деко, а потім – Ето’О. Гра клубу почала будуватися навколо тріо Хаві–Іньєста–Мессі, оборону зміцнив запрошений із ”МЮ” вихованець клубу Жерар Піке.

1-4-3-3 – базова схема ”Барселони”: команда більшу частину матчу контролює м’яч, починаючи пресингувати високо. Тільки максимально щільна гра суперника і швидкі контратаки можуть зупине була сильною. В атаці, окрім нити нинішню ”Барсу”. Позаторік Рональдіньйо, виблискували це частково вдалося англійському португалець Деко та камерунець Ето’О. Поступово на провідні ролі ”Челсі”, а 2010-го каталонців зумів виходив півзахисник Хаві, почав переграти італійський ”Інтер”. заявляти про себе юний Мессі. текст: Роман ШАХРАЙ 3

!1_zbir.indd 25

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

25

31.05.2011 21:45:51

ОЦІНКИ

ДВІ СОТНІ ЛЮДЕЙ СИДІЛИ БЕЗ ЗАРПЛАТИ, БО ДВОЄ ЖЛОБІВ НЕ ДОМОВИЛИСЯ

Засновник і видавець ТОВ ”Видавнича група ”Нова інформація” головний редактор Володимир Рубан заступники головного редактора Ірина Буланенко – спецтеми, гроші, регіональні новини Олександр Івасівка-Навроцький – новини, скандали, світ, спорт Людмила Микитюк – культура, люди, тема Сергій Шевчук – політика, коментарі, історія Назар Вакула – сайт gazeta.ua редактор розділу оцінки Антон Семиженко

само, всі соромляться. Дуже вразило про секс у 12 років – не знаю, по-моєму, це трошки… У мене в 12 тільки цицьки почали рости, про що можна говорити, який секс? Показують ці юні дарованія, цю Ассоль у 15 чи 16 років – а на них усі дивляться й думають, що це нормально – виглядати такою дорослою тіткою, в якої вже все в цьому житті було. Прочитала недавно, що в Австралії пошили ліфчик для учениць початкової школи – із наповненням, тобто бюстгальтер одразу з цицьками в ньому. Це фактично стимулює прискорене дорослішання. Але такі діти – просто мрія педофілів. Їй 10 років, але вона штучно виглядає на 20.

дизайн Володимир Онопрійчук, Олексій Прийдан, Сергій Карась, Світлана Торговцева літературне редагування Тетяна Порхун, Олена Шарговська коректура Жанна Кузнецова редактори відділів новини Леонід Єзерський політика Оксана Перевозна гроші Сергій Громовий світ Оксана Снігур спорт Роман Шахрай скандали Роман Запорожченко коментарі Дмитро Гамаш культура Олена Павлова тема Ольга Бартиш-Коломак люди Анна Усік історія Богдан Завітій регіональні новини Мирослава Бондаренко фото Ганна Мельник відповідальний секретар Ольга Столига, Юрій Довбах gazeta.ua Надія Григор’єва – керівник проекту комерційний директор Сергій Матяш реклама Лілія Дєдковська реалізація Денис Ковальов маркетинг Микола Колобанов технічне забезпечення Андрій Гайдук фінанси Алла Желізняк Журнал ”Країна” – засновник і видавець ТОВ ”Видавнича група ”Нова інформація” Реєстраційне свідоцтво КВ №15532-4104Р від 2 вересня 2009 р., видане Міністерством юстиції України Адреса редакції м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, факс (044) 496 33 63, електронна адреса k@gazeta.ua, секретар (044) 496 86 51, реклама (044)496 86 53, реалізація 496 86 54 Для листування Україна, 04053, м. Київ-53, а/с 67 Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець Підписано до друку 31 травня 2011 року наклад 21 800 Віддруковано у друкарні ”Юнівест Принт” 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-Б, тел. (044) 494 09 03, www.univest-print.com замовлення № 180/04719 Адреса редакції у Вінниці вул. Скалецького, 7 електронна адреса vinnica@gpu.ua редактор Ірина Ярошинська секретар (0432) 55 43 73 реклама Руслан Ліпський (0432) 55 43 75 реалізація Роман Баніт (0432) 55 43 75 Адреса редакції у Львові пл. Петрушевича, 3 електронна адреса lviv@gpu.ua редактор Христина Старецька секретар (032) 242 08 89 реклама Зоряна Кавецька (032) 242 08 91 реалізація Олег Слоцький (032) 242 08 92

КСЕНІЯ: Із уроків іноземної мови пригадую ще один тип шлюбу – patchwork family. Це коли батьки розлучилися, потім кожен знов одружився. Мають дітей від першого шлюбу, від другого, діти теж поодружувались і порозлучались. І така в них велика сучасна родина, куди там цим шлюбам майбутнього. Бачилася з іспанською режисеркою Паулою Паласіос – вона зняла

Адреса редакції у Полтаві вул. Гоголя, 20а електронна адреса poltava@gpu.ua редактор Інна Москальчук секретар (0532) 60 30 85 реклама Ірина Печерська (0532) 60 30 88 реалізація Юрій Ніколаєв (0532) 60 30 91 Адреса редакції у Черкасах вул. Шевченка, 270/2 електронна адреса cherkasy@gpu.ua редактор Наталя Таванець секретар (0472) 32 28 49 реклама Тамара Шліхта (0472) 32 28 43 реалізація Віктор Самойленко (0472) 32 28 42 факс (0472) 45 65 05 рубрики ”пропозиція”, ”подія”, ”компанія”, ”турбота” і ”конкурс” публікуються на правах реклами фото на обкладинці: www.intermebli.com.ua

26

!2_zbir.indd 26

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

ВРАЖЕННЯМИ ВІД ПОПЕРЕДНЬОГО НОМЕРА ”КРАЇНИ” ДІЛЯТЬСЯ ОРГАНІЗАТОРИ КІНОФЕСТИВАЛЮ DOCUDAYS – 26-РІЧНА КСЕНІЯ ХАРЧЕНКО ТА ВІКТОРІЯ ЛЕЩЕНКО, 25 РОКІВ

Ч Е Р В Н Я

фільм про жінок у менопаузі в різних країнах. Про традиції, як вони це переживають. Ми з нею обговорювали всякі такі питання і секс теж. Кажу: – От бачиш, українці неспроможні на цю тему говорити. Кожна матір це пережила, але вона не дуже буде відверта з донькою.

– У мене в Іспанії те саме, – відповідає. – І в африканському племені, і з французькою акторкою – у них все так

ВІКТОРІЯ: Недавно по ТБ бачила сюжет до Дня Києва. Там був коментар дівчинки. Вона виглядала такою дорослою, розвиненою – а тоді почала говорити й ти розумієш, що вона максимум класі в сьомому. Каже такі наївні речі, типу, ”треба любити Київ”. Дитячим голосом, з абсолютно дитячими інтонаціями. Такий дисбаланс. КСЕНІЯ: Секс

у 12 та відсутність сексу в 38 – це крайнощі. Думаю, через брак освіти. Про прокладки нам у школі розказувала стара вчителька біології – викликала дівчат у клас, хлопцям приходити заборонила. Але вони, ясна річ, підслуховували. Вона це так розповідала, ніби з нами,

2 0 1 1

31.05.2011 21:43:48

В І Д Г У К И

14-річними, великим секретом ділилася. Смішно дівчатам у такому віці про прокладки розповідати. Пам’ятаю, років у 12 батьки подарували мені одну книжку. Сором’язливо підсунули, щоб я ї ї почитала. Якщо виникнуть якісь запитання, то мені все розкажуть. Але цю книжку я

В АВСТРАЛІЇ ПОШИЛИ ЛІФЧИК ДЛЯ УЧЕНИЦЬ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ІЗ НАПОВНЕННЯМ, ТОБТО БЮСТГАЛЬТЕР ОДРАЗУ З ЦИЦЬКАМИ В НЬОМУ знайшла, ще коли мені було 7. Минуло п’ять років, поки батьки дозріли, що мені треба дізнатися про чоловіків, жінок та дорослішання. Пригадую ще ситуацію в піонертаборі, у дівчачій кімнаті на вісім осіб. Одна каже: ”Ви знаєте, що таке оргазм?” Я тоді точно знала, що таке організм. ”Ну, зараз я вам усе розкажу”. І це було так смішно, коли хтось пояснював такі речі, ніби розуміється на цьому. Тому правильно каже психолог, дізнаватися від однолітків – не найкращий спосіб.

КСЕНІЯ: Якоб Пройсс почав більше говорити, аніж коли вперше презентував свій

”Інший ”Челсі” в березні. До того як приїхати в Україну, він робив з цього таємницю, що от до мене звернулися певні люди і попросили, щоб певних моменів у фільмі не було, але яких – я вам не скажу. Як Коля Левченко вибирав штори й грубо висловився про вітчизняних виробників – у фільмі не було, а тепер він розказує. Коли тільки приїхав, питав: ”Ну, как ты думаешь, будет немножко людей, да?” А зараз уже збирається DVD тут видавати. ВІКТОРІЯ: Цікавіше було б прочитати аналітику, щось більше. Не тільки Пройсса взяти, а інших іноземців, які знімали про Україну, – що їх цікавить. Тим більше зараз, завдяки Євро-2012, зацікавленість більша. Вони знають, що таке футбол, але хочуть уявити, як він виглядає в Україні. Навіть режисери, які приїжджали на DocuDays, зібрали якісь намітки для подальшої роботи. Паула Паласіос збирається знімати фільм про біженців в Україні.

КСЕНІЯ: Нічого не знала про кленовий сироп – просто два слова з американських фільмів, як ”арахісове масло”. Колись колега з Канади привезла карамельку з кленового сиропу. На смак

вона була, як цукерки, які ми в дитинстві колись варили з цукру й оцту. І тут дядько розказує, як на снігу карамельки робить внукам. Хоч із кленів, хоч зі звичайного цукру, а всюди однаково. БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ФРАНКА

говорить про нього більше, ніж усе, що ми вчили в школі. Вразило, яким він справді був пророком і передбачив багато різних речей. Сподобалися Франкові пророкування – про емансипацію, партнерські стосунки, роль жінки. Він 100 років тому казав про те, до чого зараз начебто дійшли й за що намагаються боротися. ЦІКАВО БУЛО ДІЗНАТИСЯ

про золотий парашут, срібний, бляшаний – хто там що отримує в світі при звільненні. Бо в нас, по-моєму, є тільки один різновид – гівняний копняк. Його видають усім, незалежно від того, хто з яким парашутом прийшов, з якою ”кришею”. Колись нас звільняли з роботи, бо в одному великому концерні двоє олігархів щось не поділили. І через те, що ці двоє жлобів не могли домовитися, пару сотень людей кілька місяців сиділи без зарплати. Потім сказали: – Добре, ми виплатимо вам зарплату, але без жодних компенсацій за два місяці, як за законом має бути.

– Ви що, охрініли? – говоримо. – Ми тут сидимо, три місяці чекаємо зароблене.

3

!2_zbir.indd 27

– Ага, хочете компенсацію? От у вас офіційний оклад – 40 відсотків від того, що ви фактично отримуєте. І ми вам виплачуємо компенсацію за два місяці плюс борги, але все по 40 відсотків. Загалом виходило менше. Ніхто не погодився, звісно. Так що ніяких парашутів. У нас тільки ”дякую” й ”ідіть до сраки”. МАЛУХА – МІЙ КУМИР із самого дитинства, коли дивилася ”Альфа”. Він дуже правильно сказав, що треба вчити українську орфоепію, робити вправи на дихання й тоді голос буде нормально звучати. Це те, чим не займається жоден наш тележурналіст. І виглядає,

КОЛЕГА З КАНАДИ ПРИВЕЗЛА КАРАМЕЛЬКУ З КЛЕНОВОГО СИРОПУ. НА СМАК ВОНА БУЛА, ЯК ЦУКЕРКИ, ЯКІ МИ В ДИТИНСТВІ КОЛИСЬ ВАРИЛИ З ЦУКРУ Й ОЦТУ як повний кончений лось, бо не знає мови, як вимовляти звуки й де розставляти логічні наголоси. Таке враження, що всі наші телевізійні журналісти – ну, відсотків 90 – не розказують про те, що сталося, а ніби стоять на табуреті перед великим натовпом і красуються. Бо тележурналіст не може собою не красуватися. Вони завжди краще знають, у них у кожного окрема мова зі своїми правилами. Їхні помилки заважають сприймати інформацію, і взагалі дратують.

Ч Е Р В Н Я

записала: Наталя МЕЛЬНИЧУК

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

27

31.05.2011 21:43:49

І Н Т Е Р В ’ Ю

”Я ходила Донецьком і до всіх чіплялася з українською мовою” СОЦІОЛОГ ІРИНА БЕКЕШКІНА ПОРІВНЮЄ УКРАЇНУ З МОЛОДОЮ ЖІНКОЮ ТА НАЗИВАЄ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ПОКИДЬКАМИ. І ПОЯСНЮЄ – ЧОМУ

текст: Антон СЕМИЖЕНКО, фото: Тарас ПОДОЛЯН

Порівняно з початком 1990-х українське суспільство зараз у кращому чи гіршому стані?

– Певною мірою в гіршому. Хоча дев’яності були не просто складні, а страшні. Із розгулом злочинності, невиплатою зарплат по року-два. Люди хапалися за будь-що, аби вижити. Але тоді здавалося, що все попереду. А зараз багато хто вважає, що все вже позаду. Звісно, в цьому випадку відчуття гірші. Та 20 років – це ще не вік песимізму. Усетаки ще молодість. Україна нині нагадує не дуже освічену й розумну молоду жінку. Вона готова віддатися першому-ліпшому пройдисвіту, який їй багато пообіцяє. І так розчаровується й розчаровується, замість того, щоб узятися до роботи – над собою і життям. Люди вважали: спустився з неба Ющенко, і зараз він влаштує їм щасливе життя. А не влаштував. Більше того, виявився не такий. Розлучилися. Чекали, що другий буде – сильний, хазяйновитий. Знову щось не те. То, може, краще самій почати працювати? А тоді вже знайдеться й нормальний чоловік. Суспільство це розуміє?

– Зараз у людей рекордно висока зневіра в політиках – у всіх. У квітні проводили опитування, яке показало, що 40 відсотків не вірять ні владі, ні опозиції. Немає жодного топ-політика з позитивним рейтингом довіри. Тих, хто йому не довіряє, завжди більше за тих, хто довіряє. І ні один з них не може позмагатися за цим показником із громадськими організаціями. Люди починають розуміти, що наша справа в наших руках.

28

!2_zbir.indd 28

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

Досі був цикл: політик наобіцяв нездійсненне, його вибрали, розчарувалися, вигнали, обрали нового. Той теж обіцяє нереальні речі. І знов розчаровуються й обирають іншого. Такого ж. Одеський мер Олексій Костусєв обіцяв у два з половиною рази збільшити міський бюджет. Не зійшлося. А тепер він знаходить крайніх, влаштовує репресії колишній владі – мовляв, це вони винні. Хоча це просто неможливо виконати.

УКРАЇНА ЗАРАЗ НАГАДУЄ НЕ ДУЖЕ ОСВІЧЕНУ Й РОЗУМНУ МОЛОДУ ЖІНКУ. ВОНА ГОТОВА ВІДДАТИСЯ ПЕРШОМУ-ЛІПШОМУ ПРОЙДИСВІТУ, ЯКИЙ ЇЙ БАГАТО ПООБІЦЯЄ. ЗАМІСТЬ ТОГО, ЩОБ УЗЯТИСЯ ДО РОБОТИ – НАД СОБОЮ І ЖИТТЯМ

Ірина БЕКЕШКІНА Народилася 4 лютого 1952 року в місті Івдель Свердловської області Росії.

1974-го здобула спеціальність філософа в Київському університеті імені Шевченка. Закінчила аспірантуру Інституту філософії АН УРСР. Кандидат філософських наук. Працювала науковим редактором журналу ”Філософська думка”, науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

1991-го перейшла в новостворений Інститут соціології Академії наук України на посаду старшого наукового співробітника.

1996 року стала заступником директора фонду ”Демократичні ініціативи”, 2001-го – його науковим керівником. Торік, після смерті засновника й директора фонду Ілька Кучеріва, очолила його. Авторка понад сотні наукових робіт. Незаміжня. Живе в Києві

Ситуація в суспільстві зараз напружена?

– Температура досить висока. Непопулярні реформи насправді ще ніхто й не починав. Але ми всі ходимо в магазини, знаємо ціни. Торік картопля в цей час коштувала 5–6 гривень, зараз 10–11, та й вона імпортна. Буряк зараз 15 гривень, рік тому – 5. Морква подорожчала вдвічі. Молочна продук-

2 0 1 1

31.05.2011 22:23:43

І Н Т Е Р В ’ Ю

ція – на третину. Комунальні платежі теж істотно зросли. Середня українська сім’я за рік стала біднішою відсотків на 40. По підприємцях це б’є ще більше, ніж новий Податковий кодекс. Хоча й він дається взнаки: податки підняли, а платити їх нема з чого. Це все, м’яко кажучи, дуже дратує на тлі щоденних повідомлень про вертольоти, ”Межигір’я”, купівлю особняків у Лондоні. Хто головні ”вороги”? Власники цього добра. Ці марнотрати не так обурювали людей, коли їхні статки потроху, але зростали – 2006-го, 2008 років. Було видно перспективу, бо ставало дедалі краще. А якщо воно гірше, а ті жирують – це дуже нагнітає температуру.

ДРАТУЮТЬ ДЕПУТАТИ. МАЮЧИ ВИСОКУ ЗАРПЛАТУ – А ЧАСТО ЩЕ Й ПЕНСІЮ – НЕ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ І ВІД МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ. НУ НЕ ПОКИДЬКИ? ЛИШЕ ДЕВ’ЯТЕРО НЕ ВЗЯЛИ ЇЇ

Дратують депутати. Маючи високу зарплату – а часто ще й пенсію – не відмовляються і від матеріальної допомоги. Ну не покидьки? Лише дев’ятеро нардепів не взяли її. Як розвиватиметься ситуація?

– Цього ніхто не спрогнозує. Це може статися стихійно, через якийсь поштовх. Серед ваших знайомих опонентів влади побільшало?

– Інших серед них, мабуть, і немає. Вони й минулу владу не дуже жалували. Але я сказала б так: попередня влада була вчорашня. А ця – позавчорашня. Вони серйозно зачепили за кишеню. Через це й виник

>

>

!2_zbir.indd 29

31.05.2011 22:23:48

І Н Т Е Р В ’ Ю

>

”податковий майдан”. Через це на вулицю вийшли вчителі – може, їх і за гроші зібрали, але ж там істерики в людей були. Таке не купиш. Вони йшли вулицею Грушевського, по проїжджій частині – й ніхто кримінальних справ не відкривав. Бо люди у відчаї. Їм жити нема на що. Якщо порівнювати країну з жінкою – що в неї не так? Які органи хворі?

– Із мізками в неї проблеми. А так – і з печінкою нормально, і з серцем, і з руками, з ногами. От із головою треба попрацювати. Причому це стосується всіх регіонів. Ідеться переважно про виховання громадянських якостей?

– Так. Треба виховувати в собі європейськість. Позаминулої зими, ще за столичного мера Леоніда Черновецького, було шалено слизько – що називається, сракопад. Одного вечора гуляла цими вулицями з друзями-поляками. Спитала: у вас у Польщі таке трапляється? Кажуть: якби сталося, наступного дня в нас би вже не було мера. От коли в нас так буде – тоді принаймні прибиратимуть вулиці й вивозитимуть сміття.

10 ТОП-ПРОБЛЕМ АБСОЛЮТНО ОДНАКОВІ ЯК НА СХОДІ, ЛЮДЕЙ ТУРБУЮТЬ: ВЛАСНА КИШЕНЯ, ЗАРПЛАТИ, ПЕНСІЇ, ЦІНИ, МЕДИЧНА ДОПОМОГА Як ставитеся до ідеї розділення країни?

– А Київ як ділити будемо? Це ж буде Єруса лим. Як Центральну Україну ділити? І головне – навіщо? Кому буде легше? Скільки людей брали участь у львівських подіях? Мізерна кількість. Скільки ”Свободу” підтримували до 9 Травня? Серед усього населення країни – 3,5 відсотка. Якщо ”Свобода” підбере під себе всіх радикалів – у неї буде 5 або 6 відсотків. Люди страждають у цій країні не через прапор. Наш народ – єдиний організм?

– Перед кожними виборами політики замовляють соціологічні опитування. Серед них і визначення переліку найважливіших проблем. 10 топ-проблем абсолютно однакові як на Сході, так і на Заході, за ре30

!2_zbir.indd 30

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

зультатами цих досліджень. Людей турбують: власна кишеня, зарплати, пенсії, ціни, медична допомога. Останнім часом – і це дуже важливо – на друге місце, після свого гаманця, вийшла проблема корупції. Що стосується мови, то в Криму проблема статусу російської в десятку входить. Але це виняток. Ані Донецької, ані Луганської областей це не стосується. Із таких питань конфліктують лише політики. Громадські організації Сходу й Заходу між собою дружать. Буває полеміка, але спілкуванню вона не заважає. Улітку 2005-го я ходила Донецьком і до всіх чіплялася з українською мовою, діймала різними запитаннями. Отвечали, конечно, по-русски. Але – дуже доброзичливо, хтось навіть узявся мене кудись проводити. Тобто роздратування я жодного разу не відчула. Ніхто не сказав: ”Мы вас не понимаем, перейдите на русский”. У Львові інші люди проводили такі ж експерименти – із таким самим результатом. Суспільство ділиться за іншими показниками. Приміром, за цінністю свободи. Ми запитували, на що люди згодні: щоб їхні права й свободи обмежили, але дещо зріс добробут – або ж пожертвувати достатком задля збереження суспільних цінностей. Третина взагалі не можуть обрати, а решта ділиться – 40 до 30 відсотків відповідно. Так по всій країні. Немає й чіткого ставлення до цінності демократії. Такого, щоб десь її більше хотіли, а десь прагнули авторитаризму, немає.

Нещодавно ми оголосили конкурс на посаду молодого аналітика в нашу організацію. Мені плакати хотілося: стільки прийшло молоді – освіченої, яка знає мови, стажувалася, встигла попрацювати і там, і там, і там. І їм немає куди себе подіти. Настрої виїхати з України дуже сильні. Ще 2008-го половина опитаних нами випускників шкіл вибрали для свого майбутнього не Україну. Зараз таких, мабуть, ще більше. Бо не бачать тут перспектив для себе. Причина – у відсутності соціальних ліфтів. Людина, яка налаштована щось робити, повинна мати для цього можливості.

Із часом ситуація якось змінювалася?

– Так. Найгірші показники були наприкінці 2009 року, перед президентськими виборами. Тоді кількість прихильників демократії та авторитаризму критично зрівнялася. Людям набрид безлад. А з ним ототожнили демократію – це неправомірно. Українці плутають її зі свободою. Свобода – необхідна умова, а демократія – важелі впливу суспільства на владу. Наступний замір суспільної думки ми проводили на 100 днів нової влади. Кількість тих, хто хотів би демократії, різко зросла – на 15 відсотків. Що називається, схаменулися. Це як із повітрям. За нормальних умов проблема екології, може, навіть у десятку не ввійде. Але якщо біля вашого дому збудують завод, що отруюватиме повітря й вам не буде чим дихати – то це лихо стоятиме у вас на першому місці. Люди добре відчувають те, чого в них немає.

Як запустити цей механізм?

– Не знаю. На жаль, це процес еволюційний. Вирішити проблему швидко вдалося Грузії. Але там ситуація інша: нова команда прийшла на порожнє місце. Була розруха й війна, проспект Руставелі стояв зруйнований, без світла. Подивіться на міністрів, які з’явилися з Михаїлом Саакашвілі. Вони відновили світло в Тбілісі за тиждень, по всій Грузії – за місяць. Це молоді люди, які знають по кілька мов, навчалися за кордоном. Вони кажуть: ”Ми хочемо якомога скоріше поставити країну на крило й піти. Тому що 2 тисячі доларів, які я тут отримую, – це не те, що можна заробляти в бізнесі. Але спочатку треба витягнути країну, щоб вона стала нормальною”. Ці люди не заробляють на розпилі бюджету. Це – команда однодумців.

Як виховувати еліти?

– Не треба їх виховувати – вистачить нормального механізму добору. Щоб був соціальний ліфт нагору, якого зараз немає.

2008 РОКУ ПОЛОВИНА ВИПУСКНИКІВ ШКІЛ ВИБРАЛИ ДЛЯ СВОГО МАЙБУТНЬОГО НЕ УКРАЇНУ. ЗАРАЗ ТАКИХ, МАБУТЬ, ЩЕ БІЛЬШЕ. БО НЕ БАЧАТЬ ТУТ ПЕРСПЕКТИВ ДЛЯ СЕБЕ. ПРИЧИНА – У ВІДСУТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ЛІФТІВ

Що в Україні треба для виникнення такої команди?

– Не думаю, що в нас це можливо. Україні доведеться йти шляхом еволюції. Доки нинішнє покоління не піде з влади, нормального конкурентного середовища не буде.

2 0 1 1

31.05.2011 22:23:56

І Н Т Е Р В ’ Ю

Що робити молоді зараз?

– Підвищувати свою капіталоємність. Якщо людина має хороші професійні якості – вона знайде тут нормальну, добре оплачувану роботу. Здобувати освіту, менше гаяти часу невідомо на що. На Заході молодь, націлена на кар’єру, багато над собою працює. Можливо, країні потрібні пасіонарії, які повели б за собою народ?

– Де ви зараз знайдете пасіонаріїв у Східній Європі? Нема – і слава Богу, живуть без них чудово. Наталія Вітренко – пасіонарій? Безумовно.

1999-го був час, коли вона за рейтингом зрівнялася з Кучмою. І де вона зараз? У неї піввідсотка всього. За пасіонаріїв голосують у незрілому суспільстві. Нам потрібен лідер. А це – той, хто найкраще виражає інтереси певної групи. У науковій спільноті першим може бути заїка, ”ботан” – але такий, що дає найкращі ідеї. У вуличній шайці ватажком буде той, хто найкраще б’є морду. Кожна група, кожна спільнота висуває певний набір необхідних для лідера якостей. У нас досі, на жаль, першість належала тому, хто найбільше обіцяє. Якщо суспільство розумнішатиме, то висуватиме до політиків інші вимоги. Вони ж намагаються робити все, щоб сподобатися громаді.

ТИМОШЕНКО ЗВИКЛА ДО МІТИНГОВИХ ВИСТУПІВ І ПОВОДИТЬСЯ ЗАРАЗ ТАК САМО Й НА ТЕЛЕБАЧЕННІ. А ВИМОГИ ВЖЕ ЗМІНИЛИСЯ. ЛЮДЯМ НАБРИДЛО ЧУТИ ПАФОС, ВОНИ ХОЧУТЬ ЯКОГОСЬ ЗМІСТУ – А ЙОГО НЕМА Приміром, Юлія Тимошенко звикла до мітингових виступів і поводиться зараз так само й на телебаченні. А вимоги вже змінилися. Людям набридло чути пафос, вони хочуть якийсь зміст почути – а його нема. І популярність Тимошенко почала падати. Не через те, що вона в опозиції, а тому, що не пропонує нічого нового.

У якому середовищі могли б утворитися нові ефективні лідери?

– У громадянському суспільстві. Хто був лідером на ”податковому майдані”? Керівники організацій підприємців. Їх було багато, і вони не вчора виникли. Треба зважати на провідників на місцях. Візьмемо, наприклад, Вінницю – мера Володимира Гройсмана. Він не подався у велику партію. Підібрав собі якусь ”Совість України” – а людям уже однаково, що то за партія. Популярний мер – значить, і її підтримаємо. Тим, хто прагне змін, треба об’єднуватися з однодумцями. Разом робити щось корисне. Зроблять – їх помітять у суспільстві, почнуть поважати. На місцевих виборах вони можуть певний відсоток узяти. Далі – виходити на спільників з інших регіонів. Але є проблема непомірних амбіцій нових лідерів. Вийшов він на якийсь рівень, і кричить: ”За мною!” Організатори протестів підприємців уже розсварилися – а могли б, приміром, створити партію малих підприємців. 3 відсотки для потрапляння в парламент вони набрали б завиграшки. Однак натомість почали з’ясовувати, хто з них головний, хто що робить – і ”мочити” один одного 3

!2_zbir.indd 31

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

31

31.05.2011 22:23:56

Роман ОРЄХОВ Народився в місті Новоросійськ Краснодарського краю Російської Федерації. Закінчив Саратовський інститут внутрішніх військ МВС, де отримав звання лейтенанта і юридичну освіту. У Санкт-Петербурзькому інституті МВС здобув спеціальність психолога.

2002-го очолив адвокатське бюро ”Орєхов Р. В. і партнери” в місті Ростов-на-Дону. В Україну приїхав 2006-го для юридичного супроводження російських інвестицій в українські підприємства. Залишився тут жити, вивчив українську. Після того, як донецький адвокат Володимир Оленцевич подав позов про визнання указу президента про присудження Степану Бандері звання Героя України незаконним, Роман Орєхов через Лігу українців Канади зв’язався з онуком лідера ОУН Степаном Бандерою та запропонував свої адвокатські послуги. Носить на лацкані піджака тризуба. Отримувати українське громадянство не планує. Єдиним живим класиком на теренах СНД вважає Ліну Костенко. Одружений. Живе в Житомирі

!2_zbir.indd 32

31.05.2011 21:44:36

Щ О Д Е Н Н И К

Роман ОРЄХОВ 31 рік, АДВОКАТ СТЕПАНА БАНДЕРИ У СПРАВІ ПРИСУДЖЕННЯ ЙОМУ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ

”ЩОДО ПОДІЙ ВЛАСНОЇ ІСТОРІЇ

УКРАЇНА НАМАГАЄТЬСЯ ХОВАТИ ГОЛОВУ В ПІСОК”

Я НАРОДИВСЯ НА КУБАНІ. У дитинстві бачив із вікна Го-

Я НЕ ПОЛІГЛОТ, МОВИ ДАЮТЬСЯ ВАЖКО. З українською

ловний Кавказький хребет, пів-Кавказу пройшов пішки. Культура там значно українізованіша порівняно зі східними регіонами сучасної України. У кубанських станицях почути українську можна частіше, ніж у райцентрах на Донеччині. ”Розпрягайте, хлопці, коней” народилася на Кубані, хоч її автором вважають Нестора Махна. Вона ніколи не була українською, місцеві сприймають її як свою. При цьому, наприклад, мій рід не має ані краплі української крові.

допоміг Житомирський університет, кафедра української мови. Працював із викладачами, які мене не так учили, як переконували у здатності опанувати мову.

РАДЯНСЬКУ ШКОЛУ ТЕРПІТИ НЕ МІГ. Ніколи мені там цікаво не було. З однокласниками не зустрічаюсь. ВІЛЬНО ПЕРЕСУВАТИСЯ СВІТОМ МОЖЛИВОСТІ НЕ МАЮ.

УКРАЇНЦЕМ НЕ СТАЮ І НЕ ПРЕТЕНДУЮ НА ЦЕ. БУДУ ПОТРІБНИЙ В ІНШОМУ МІСЦІ – РУШУ ТУДИ

Я ж, фактично, кадровий офіцер НКВС. Досі без закордонного паспорта. Окрім Росії, був лише в Україні. якщо зірки запалюють, це комусь потрібно. У країні 160 мільйонів людей. Вона – не аграрна, прогодувати населення важко. Тому будь-які відволікаючі маневри сприяють підтриманню настроїв суспільства в певному стані. Якщо ви застудилися, то ставите гірчичник і не замислюєтеся, що він нічого не прогріває. Привертає увагу – і ви забуваєте, що треба кашляти. Десь так само й тут.

ЩОДО ТЕРАКТІВ У РОСІЇ МОЖУ СКАЗАТИ ОДНЕ:

”ПАЛЯНИЦЯ” – МАБУТЬ, НЕ НАЙСКЛАДНІШЕ МОВНЕ ВИПРОБУВАННЯ ДЛЯ РОСІЯНИНА. ЗВУК ”Щ” ВИМОВИТИ ВАЖЧЕ

”ПАЛЯНИЦЯ” – мабуть, не найскладніше мовне випробування для росіянина. Звук ”щ” вимовити важче. ПАДЛЮЧИЙ ЖИТОМИРСЬКИЙ РЕГІОН не вміє спілкуватися

ані російською, ані українською – там навіть на телебаченні суржиком говорять. Знаєте, що таке ”осьдо во” або ”тамо во”? Слова ”зараз” вони не вживають взагалі, тільки ”зара”. І ці люди щокроку робили мені некоректні зауваження. У січні 2007-го вийшов із хати й почав спілкуватися українською. Треба було бачити, як кожен офіціант намагався мене виправити. Але чому я мушу спілкуватися з ними російською чи їхнім суржиком? Хай слухають. Я ПРОСТО НАМАГАЮСЯ З ПОВАГОЮ СТАВИТИСЯ ДО КРАЇНИ, в якій перебуваю. Отримувати українське громадянство не планую. Я не стаю українцем і не претендую на це. Якщо мені треба тут бути – я тут. Коли буду потрібний в іншому місці – рушу туди. ”Іbi bene, іbi patria” – де добре, там і батьківщина. СПРАВА ЩОДО БАНДЕРИ – досить емоційна. Ми в цьому лушпинні проколупалися рівно рік. Зернятка істини сховалися там глибоко. Думаю, нам вдалося це розчистити. Сьогодні ситуація така: укази про нагородження Бандери й Шухевича 3

!2_zbir.indd 33

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

> 33

31.05.2011 21:44:45

Щ О Д Е Н Н И К

>

жодного відношення до позивача не мають. Оленцевич у них не згадується – тому й оскаржувати рішення не має права. Він уже оскаржував усе, що міг. Приміром, намагався скасувати указ про нагородження Муамара Каддафі орденом Богдана Хмельницького. Отримав відмову. Ці дві справи відрізняються лише датою, номером і прізвищем нагородженого.

НАВІТЬ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В РОСІЇ ближчий до об’єктивності, аніж те, що пропонує міністр Табачник. Там ніде не названо упівців бандитами. Лише ”військовими формуваннями”. У ВЕРСІЮ, ЩО ОН АДЗЕ ВБИЛИ НА ЗАМОВЛЕННЯ РОСІЇ,

щоб прибрати Кучму, не вірю. Говорити так – все одно, що підтримувати думку про загальну масонську змову.

СУДДІ – ДОСВІДЧЕНІ ЛЮДИ, все чудово розуміють. Але хто

наважиться прийняти рішення зараз? Вони ж усі мають родини, хочуть і далі працювати у Вищому адміністративному суді, їсти хліб. Тому, гадаю, ще десь із рік справа погуляє. Чекатимуть, коли її можна буде закрити, найменше привертаючи увагу суспільства.

В УКРАЇНІ ЛЮДИ НАБАГАТО ТОЛЕРАНТНІШІ ЗА РОСІЯН,

набожніші та менш агресивні. Не треба довіряти казкам про подібні ментальності. Тут живуть зовсім інші люди. ПРОЧИТАВ В ІНТЕРНЕТІ ВІРШИК: ”Ще не вмерла Вкраїна,

живе ще вона і вмирати не має охоти, кожна піч українська – фортеця міцна. Там на чатах лежать патріоти”. Половина України справді лежить на чатах на печі. Хто й коли тут повстане, не знаю. Схоже, країна, 300 років не маючи своєї державності, ще не відчуває, як її берегти.

НАВІТЬ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ В РОСІЇ БЛИЖЧИЙ ДО Чому маю це робити? Мені ліньки. Бандерівцем називають. Та це проблеми. ОБ’ЄКТИВНОСТІ, Тризуба треба кудись класти, а там голка, щеїхнівколюся. Навіщо АНІЖ ТЕ, ЩО вчепив – сказати важко. Просто закортіло. Жодного стосунку до націоналістичних справ тоді не мав. Але раз одягнув – то карма. ПРОПОНУЄ МІНІСТР Тимошенко ж косу не розплете – вона вже заручниця. Так і я. ТАБАЧНИК. Знімаю ТАМ НІДЕ НЕ гроші тільки в банку. НАЗВАНО УПІВЦІВ БАНДИТАМИ ТРИЗУБА НЕ ЗНІМАЮ НАВІТЬ У РОСІЇ. ЧОМУ Займаюся ним, бо вмію це робити. Є чудове українське слово ”калабаня”. МАЮ ЦЕ РОБИТИ? Це – яма на околиці села, куди скидають усе те, що навіть свиБАНДЕРІВЦЕМ ням дати не можуть. Право – саме така калабаня. Пірнаєш у це лайно, якогось хробака знаходиш, витягаєш на світло. НАЗИВАЮТЬ. ТА ЦЕ Дивишся: ”Ох ти, блін, це ж їсти можна!” З’їв, і знову пірнув. ЇХНІ ПРОБЛЕМИ Приблизно так. ТРИЗУБА НЕ ЗНІМАЮ НАВІТЬ У РОСІЇ.

ДОСІ НЕ ВМІЮ КОРИСТУВАТИСЯ БАНКОМАТОМ.

ПРАВО МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ ЯК ЯВИЩЕ.

ЩОДО ПОДІЙ ВЛАСНОЇ ІСТОРІЇ Україна намагається хо-

вати голову в пісок. До радикальної переоцінки цінностей сьогодні ніхто не готовий. Підписати указ про присудження Бандері звання Героя екс-президент наважився, а його Секретаріат із проекту указу Закарпатську Українську Республіку викреслив. Карпатська Січ, яка боронила цю республіку, чомусь лишилася, а саму її викинули. Українська Народна Республіка лишилась, а Січових стрільців немає. Але ж Січові стрільці – це військове формування, яке її захищало. В УКРАЇНІ БОРЦІВ ЗА ВОЛЮ Й НЕЗАЛЕЖНІСТЬ –

наче

грязюки. НІЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ ПОЗА КОНТЕКСТОМ. Чи вбив-

ця солдат, який убив вояка в іншому окопі? Є правила війни: ціла низка декларацій, які встановлюють гуманність чи негуманність певних речей. Але це лише теоретичний фасад війни. Найпростіше засудити переможених. А переможці ж убивали так само.

34

!2_zbir.indd 34

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

ЛІНА КОСТЕНКО ДЛЯ МЕНЕ – єдиний живий класик. Сидіти за одним столом із президентом ніколи не прагнув. А от Ліна Василівна – це щось таке сакральне, навіть постояти поруч – це вже неабищо. У Росії живих класиків уже немає. НЕ ВВАЖАЮ МАЙДАН ПЕРЕМОГОЮ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Скоріше черговим випробуванням. Він не над-

то відрізняється від попередніх подій у історії: всі вийшли, підтримали, вклали в це душу – а на виході отримали що? Звісно, так душу давно не вкладали. Але в історичному контексті все раніше чи пізніше повторюється. Прикро – стільки років минуло після здобуття незалежності, перш ніж люди зрозуміли: ще не все вибороли. ХОТІВ БИ ВИВЧАТИ МЕТЕЛИКІВ. Займатися чимось твор-

чим, щоб лишити по собі справжній слід. текст: Валерія РАДЗІЄВСЬКА, фото: Наталя ЧУБЕНКО

2 0 1 1

31.05.2011 21:44:50

Р Е П Л І К А

30 ТРАВНЯ ПРЕЗИДЕНТ ВІКТОР ЯНУКОВИЧ ЗАЯВИВ, ЩО НАПЕРЕДОДНІ СПРОБУВАВ ПРОГУЛЯТИСЯ КИЄВОМ ІНКОГНІТО Й БЕЗ ОХОРОНИ. ”АЛЕ НЕ ВДАЛОСЯ. ЛЮДИ ЗАТИСЛИ МЕНЕ В КУТ І ПОЧАЛИ ЗАДАВАТИ ПИТАННЯ, ЧОМУ Я ТАК ДУЖЕ СКРОМНО СЕБЕ ВІВ”, – ПОДІЛИВСЯ ЯНУКОВИЧ. І ЗАЗНАЧИВ, ЩО КИЯНИ ВИСЛОВЛЮВАЛИ ЙОМУ ЗАДОВОЛЕННЯ ПЕРСПЕКТИВАМИ РОЗВИТКУ СТОЛИЦІ Оксана ЗАБУЖКО, письменниця, 50 років

ЦЕ ВСЕ ЗВУЧИТЬ, НАЧЕ КАЗКА З ”ТИСЯЧІ Й ОДНІЄЇ НОЧІ”, В ЯКІЙ ХАЛІФ ГАРУН АЛЬ-РАШИД, ПЕРЕВДЯГНУВШИСЬ, ЗАЛИШАВ СВІЙ ПАЛАЦ І ХОДИВ НА РИНОК. НІБИ ЧИННИЙ ПРЕЗИДЕНТ НЕ РОЗУМІЄ, ЧИ ТАКА ПУБЛІЧНА ОСОБА МОЖЕ ЗАЛИШАТИСЯ НЕВПІЗНАНОЮ? КОМУ ВІН ЦЕ РОЗКАЗУЄ? ЛИШАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ ВКОТРЕ ПОДИВУВАТИСЯ, ХТО ЙОМУ ЦІ РЕЧІ НАГОВОРЮЄ І НАВІЩО ВІН РОБИТЬ ІЗ СЕБЕ БЛАЗНЯ.

МЕНІ СКЛАДНО УЯВИТИ ЯНУКОВИЧА БЕЗ ОХОРОНИ З ЇЇ КЕРІВНИКОМ-РОСІЯНИНОМ, БЕЗ МИГАЛОК. СКЛАДНО УЯВИТИ, ЯКИЙ ТЕКСТ ЙОМУ МОЖУТЬ ВИДАТИ ПЕРЕХОЖІ – З ОГЛЯДУ НА ТЕ, ЯКИМ МАТОМ КРИЮТЬ ЙОГО КОРТЕЖ ВОДІЇ, КОЛИ ВІН ЇДЕ НА РОБОТУ.

СЛОВОМ, ПОЖАРТУВАЛИ – І ЗНОВУ НЕВДАЛО. СХОЖЕ, СЛОВА ЯНУКОВИЧА СТОСУВАЛИСЯ ДІАЛОГУ З ГРОМАДСЬКІСТЮ. Я СОБІ СЛАБКО УЯВЛЯЮ, ЗВІДКИ ЦЯ ВЛАДА БЕРЕ ІНФОРМАЦІЮ І ЯКИМ ЧИНОМ ТА НАДХОДИТЬ І ФІЛЬТРУЄТЬСЯ. БО Ж

ПРЯМОГО ДІАЛОГУ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ НЕМАЄ. НАВІТЬ СПРОБ ТАКИХ НІХТО НЕ РОБИТЬ.

ЗА ПОПЕРЕДНЬОЇ ВЛАДИ БУЛИ РАЗ ПРЕЗИДЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ. НА НИХ ПРЕДСТАВНИКИ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ, ЗАМІСТЬ МАХАТИ КАДИЛОМ, ГОВОРИЛИ СПРАВДІ ТЕ, ЩО ПРЕЗИДЕНТУ НЕ ДУЖЕ ПРИЄМНО БУЛО ПОЧУТИ. ПОТІМ ЦИХ СЛУХАНЬ НЕ ПОВТОРЮВАЛИ, АЛЕ Ж ХОЧ ЯКИЙСЬ РУХ ІНФОРМАЦІЇ БУВ. А ЗАРАЗ РОБЛЯТЬ ВІДКАТ НАЗАД. УЖЕ ДРУГИЙ РІК НЕМА НІЯКИХ ЖЕСТІВ У ЦЬОМУ НАПРЯМКУ. ЦЕ ПОВНІСТЮ ЗАКРИТИЙ СОЦІУМ – ПОДИВІТЬСЯ, ЯК ВОНИ ЇЗДЯТЬ ПО МІСТУ. АБСОЛЮТНИЙ АУТИЗМ, В ЯКОМУ ВОНИ ДУБЛЮЮТЬ КРЕМЛІВСЬКУ ПАРАДИГМУ – ДЕ ТЕЖ ЖИВУТЬ В УМОВАХ НАМАЛЬОВАНОЇ САМИМ СОБІ РЕАЛЬНОСТІ.

БУДЬ-ЯКУ ТАКУ АУТИЧНУ ВЛАДУ РАНО ЧИ ПІЗНО

БРУТАЛЬНЕ ПРОБУДЖЕННЯ

ЧЕКАЄ ТЕ, ЩО АМЕРИКАНЦІ НАЗИВАЮТЬ RUDE AWAKENING –

3

!2_zbir.indd 35

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

35

31.05.2011 21:44:51

К О Л О Н К А

Про любов до села Ярослав ГРИЦАК, історик

ШЕВЧЕНКО НІКОЛИ НЕ СТАВ БИ ШЕВЧЕНКОМ, А ФРАНКО – ФРАНКОМ, ЯКБИ В РАННЬОМУ ВІЦІ ОБОЄ НЕ СТАЛИ СИРОТАМИ. ІНАКШЕ ПРОПАДАТИ ЇХНЬОМУ ПОЕТИЧНОМУ ТАЛАНТУ ЗА ОРАНКАМИ ТА КОСОВИЦЯМИ ПИШУТЬ ПРО МЕНЕ, ЩО НЕ ЛЮБЛЮ УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО. На такі звинувачення можу лише стенути плечима. Cело не можна любити чи не любити. Ставлення до нього з інших понять, аніж любов чи ненависть. Коли живеш у селі, тебе не зворушує схід сонця, а на його захід дивишся лише тоді, коли пробуєш вгадати завтрашню погоду. Так само тебе не розчулює уквітчана маками нива, поле, що гнеться хвилею під вітром, та клекотання журавлів. Бо все це – лише загальний фон до щоденного життя, головним змістом якого є тяжка й неустанна фізична праця. Скажете, вигадую? Ні, я просто процитував великий фрагмент зі спогадів одного селянина. Та що там селянина! Прочитайте Шевченка ”За що не знаю називають хатинку в гаю тихим раєм”. І не кажіть мені, що першопричина Шевченкого болю криється в соціальній несправедливості та панському гніті. Бо гніт, як і кріпацтво, приходить і відходить. Залишається, однак, тяжка селянська доля. І жодному ладу, жодному уряду в Україні не вдалося її радикально змінити, коли йдеться про її підставовий елемент – оту саму ”тяжку й неустанну фізичну працю”. Не знаю, хто перший сказав, що біографії українських поетів поділяються на два періоди: перший – коли вони хочуть втекти із села, і другий – коли вони його оплакують. Думка дещо злослива, але правдива. Знаю, бо я із села. За своє життя не зустрів хоча б одного односельчанина, який любив би працювати на землі. Сільську працю люблять тільки ті, хто приймає її в малих, ”терапевтичних”, дозах: як відпочинок на дачі, згадку про молодість чи спосіб позбутися зайвих кілограмів. Інакше, коли маєш її на щодень – від світанку до пізнього вечора. Від такого життя хочеться, як отим українським поетам, утекти світ заочі.

36

!2_zbir.indd 36

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

Тільки земля – як гравітаційне поле: легко вона від себе не відпускає. Шевченко ніколи не став би Шевченком, а Франко – Франком, якби в ранньому віці обоє не стали сиротами. Інакше пропадати їхньому поетичному таланту за оранками та косовицями. Щоб звільнитися від селянської долі, має статися щось надзвичайне. Радянська вдала була аномалією й возвела надзвичайне у ранг звичайного. Спочатку вона забрала у селян землю, нерідко – разом із їхнім життям, але довго не відпускала їх із колгоспів. Лише згодом, за хрущовської ”відлиги”, селянам нарешті почали видавати паспорти. І це відкрило ворота до великого, майже біблійного за своїми масштабами, виходу ”з села до міста”. У сумарному ефекті від 1960-х Україна перестала бути переважно сільською і стала переважно міською. Абсолютна більшість мешканців сьогоднішніх міст віддалені від сільської стріхи одним-двома поколіннями. Головна водороздільна лінія пролягає між тими, хто втік із села раніше, і тими, що зробили це недавно. Пізнати перших можна по тому, як вони зневажливо говорять про ”селюків”, яких понаїжджало в їхнє ”рідне місто”. Або ж розказують злосливі й неправдиві анекдоти про мешканців новобудов, які тримають на балконі свиней чи кіз, солять у ванні огірки тощо. Але влітку, забувши про свою зневагу до ”селюків”, вони висилають на село до родини своїх дітей, щоб ті попили молока й набралися трохи здоров’я на свіжому, неміському повітрі. Часом з їхніми дітьми там трапляються дивні метаморфози. Об’єднавшись у солідарності зі своїми сільськими бабцями й дідами спільним фронтом проти своїх батьків – ніщо так не об’єднує, як нелюбов до спільного ворога! – вони починають ”любити село”. Але жити в ньому не хочуть. Бо ”любити село” можна лише на відстані. Думаю про це кожного разу, коли їду до свого села. Їду з острахом, бо боюся побачити на цвинтарі свіжі могили моїх однолітків. Або ж односельців, ненабагато старших чи молодших від мене, між 35-м та 55-м роками життя. Причини їхньої ранньої смерті

БОЮСЯ ПОБАЧИТИ НА ЦВИНТАРІ СВІЖІ МОГИЛИ МОЇХ ОДНОЛІТКІВ. ПРИЧИНИ ЇХНЬОЇ РАННЬОЇ СМЕРТІ РІЗНІ. АЛЕ, ЯКЩО ЗАБРАТИ ДОСИТЬ ПОШИРЕНІ ОНКОЛОГІЧНІ ХВОРОБИ, ТО НАЙЧАСТІШЕ ЦЕ ”ТЯЖКА ПРАЦЯ ПЛЮС АЛКОГОЛЬ” різні. Якщо забрати досить поширені онкологічні хвороби, то найчастіше ці причини можна звести до простої формули: ”тяжка праця плюс алкоголь”. За моєї пам’яті так було десь від 1970-х. Так залишається й зараз. Щороку з карти України зникають близько 300 сіл. Тому кожен раз, коли чую про ”любов до села”, стенаю плечима: не любити його треба, а кричати на весь світ про його біди й нещастя. А то інакше залюбимо його аж до самої його смерті

2 0 1 1

31.05.2011 21:44:51

Ф О ТО : PH L

Р Е Й Т И Н Г

Михайло Костюк, Костянтин Єфименко, Микола Азаров та керівник Південно-Західної залізниці Олексій Кривошипін відкривають залізничну частину Дарницького мосту 27 вересня 2010 року

П’ЯТЬ УРОЧИСТИХ ВІДКРИТТІВ ”МОСТУ КІРПИ”

31 березня Микола Азаров, Костянтин Єфименко й Олександр Попов урочисто відкрили заїзд на міст із правого берега на лівий – з південного боку, від Кончі-Заспи.

– Радий, що кияни нарешті мають змогу швидко дістатися з правого берега на лівий, – сказав прем’єр. – Ми вводимо в експлуатацію міст, який будувався вісім років. Його зведення розпочалося 15 червня 2004-го. В будівництво вже вкладено 9,16 млрд грн. Незадовго до церемонії 300 робітників погрожували страйком. Їм на три місяці затримали зарплатню.

4

МЕТР ДОРОГИ МОСТУ КОШТУЄ 8,59 МІЛЬЙОНА ГРИВЕНЬ. ЦЕ ВДЕСЯТЕРО ДОРОЖЧЕ МЕТРА НАЙДОВШОГО МОСТУ ЧЕРЕЗ МІССІСІПІ

2

17 грудня торік названі представники влади на три дні раніше обіцяного, урочисто відкрили автомобільний рух Дарницьким мостом. Щоправда, лише в одному напрямку – з лівого берега на правий. Казали, що за добу мостом у середньому проїжджатимуть 35 тис. автомобілів. Довжина його – 1066 м. Відповідно, метр дороги коштує

3

24 грудня 2008 року тодішній міністр транспорту й зв’язку Йосип Вінський урочисто відкрив робочий проїзд однією колією залізничної частини Дарницького мосту. Запевнив, що невдовзі поїзди курсуватимуть мостом регулярно.

– Обіцяв я, що до 1 січня 2009 року в робочому режимі ми поїдемо потягом і запросимо з собою журналістів. Як ви знаєте, я обіцянок дотримуюся, – заявив міністр.

5

8,59 млн грн. Це вдесятеро дорожче за вартість відповідного відрізка відкритого на початку травня найдовшого підвісного мосту Північної Америки – John James Audubon Bridge. Будівництво майже 4-кілометрового мосту через Міссісіпі розпочалось у травні 2006-го. Метр шляху обійшовся в $104 тис. – 832 тис. грн.

3

!2_zbir.indd 37

27 вересня торік Микола Азаров, Костянтин Єфименко й гендиректор Укрзалізниці Михайло Костюк відкрили рух залізничною частиною мосту.

– Сьогоднішнє відкриття – приклад того, що разом ми в силі вирішувати складні задачі. Країна на шляху серйозного оновлення, і це – лише перший крок, – заявив глава уряду. Того ж дня мостом рушили перші пасажирські поїзди. Утім, як виявилося, їздили вони в демонстраційному режимі – регулярний рух Міністерство інфраструк тури обіцяє розпочати цієї осені.

ФО Т О : У Н ІАН

27 травня в Києві урочисто відкрито Дарницький міст, у народі – ”міст Кірпи” (міністр транспорту в 2002–2004 роках, нині покійний. – ”Країна”). Прем’єр-міністр Микола Азаров, перший заступник міністра інфраструктури Костянтин Єфименко та голова столичної міськдержадміністрації Олександр Попов відкривали автомобільний заїзд із правого берега на лівий із північного боку.

– Давайте до 1 вересня добудуємо й запросимо президента на відкриття, – запропонував Азаров. Присутні підтримали.

1

Ч Е Р В Н Я

текст: Світлана ГРЕЗДА

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

37

31.05.2011 21:44:52

ЛЮДИ ТА РЕЧІ

Микола ХРІЄНКО

62 роки, журналіст і мандрівник Народився в селі Ново-Липове Новогеоргіївського району Кіровоградської області. Кандидат у майстри спорту із самбо й дзюдо. У перший похід вирушив 1973-го, подолав 74 кілометри. П’ять років працював над проектом ”Українці в Україні”. Перетнув територію країни зі сходу на захід, із півночі на південь – загалом 3247 кілометрів. Під час роботи над проектом ”Українці за Уралом” пройшов Урал, Алтай, Хакасію, Східний Сибір, Далекий Схід, Якутію, Колиму й Чукотку до селища Уелен і мису Дежнєва. У подорожі бере просолене сало, горіхи, шоколад, ”барбариски”, чай і каву. Носить два ножі – у внутрішній та зовнішній кишенях

10 ПРИГОД МАНДРІВНИКА МИКОЛИ ХРІЄНКА

”ТЕРОРИСТОМ Я МІГ БИ СТАТИ, А БАНДИТОМ – НІ” 1

ДО КОЛИМСЬКОЇ ТРАСИ

2

НА БРАТСЬКОМУ МОРІ В ІРКУТ-

СЬКІЙ ОБЛАСТІ під час шторму затонула яхта з капітаном, його сім’єю та пасажирами. Я разом з аквалангістами опустився під воду. Всі потопельники висіли на гілках дерев, які залишилися на дні водосховища після спорудження Братської ГЕС на Ангарі. У прозорій воді, пронизаній сонячним світлом, вони видавалися космонавтами, що зависли у невагомості. Серед чоловіків і жінок було двоє дітей – хлопчик у синьому матроському костюмі й дівчинка в червоному платті в білий горошок.

Вигідний роумінг ТревелСіМ! Безкоштовні вхідні у 76 країнах. Вихідні дзвінки від $0,29/хв. СМС від $0,15 38

!3_zbir.indd 38

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

РЕК ЛАМА

Чоловік опустив зброю і каже: ”Перевірено особисто на якість. Можеш іти далі. Гроші потрібні?”

530 КІЛОМЕТРІВ. Зупинився Дістав із рюкзака щось схоже на на березі річки Аян-Юрях. Розбив дві цеглинки й жбурнув на берег: намет, поставив на вогонь воду в ”До Магадана вистачить. Якщо бляшанці. Ще не встигла закипіти, проблеми виникнуть, підеш до бачу – пливе моторка. У ній двоє чоловіків. Один питає: ”Скільки днів наших хлопців. Скажеш, що від Самурая. Вони допоможуть”. тобі ще залишилося до Магадана? Попросив їх підкинути мене на Ми чули про тебе по радіо. Ти не човні, але вони відмовилися: ”Нема боїшся сам ходити в цих місцях?” коли, жінку веземо в лікарню Наставив на мене дуло карабіна. народжувати”. Я пішов на нього, думаю: ”Хай краще у груди стріляє, ніж у спину”. ”Цеглини” виявилися двома пачками грошей по 10 тисяч рублів кожна. Куля пролетіла над моєю головою. ПІШКИ ЙШОВ ІЗ ЯКУТІЇ

2 0 1 1

31.05.2011 21:34:57

РЕ К Л А МА

П О Д О Р О Ж І

”Після шторму”. Хвилі гойдають корабель біля острова Кунашир (Курильські острови, Росія), 2007 рік ”Підземний філософ”. Пам’ятник каналізаційним робітникам у російському місті Омськ. Знімок зроблений 2004 року

3

ЧУКЧІ В СЕЛИЩІ УЕЛЕН НА БЕРЕЗІ

4

ЇВ У ЧУКЧІВ КОПАЛЬХЕН – КИСЛЕ

ЧУКОТСЬКОГО МОРЯ ВАРИЛИ МОР-

ЖЕВИЙ ЖИР. Рубали його на великі шматки, кидали в казани. Ніяких приправ не додавали, навіть не солили його. Я таке їсти не міг. Відрізав шмат сала, дав їм покуштувати. Один мені говорить: ”Нет, Николай, не нравится. Слишком постное”. Чукчі їдять з алюмінієвих мисок, які ніколи не миють. Ще можуть собакам дати, щоб вони добре їх вилизали.

М’ЯСО. Вони розрубують моржеве м’ясо на чималі шматки і закладають у глибоку яму, обкладену камінням. Там воно собі кисне. Вечеряли з художником, який учителював у місцевій

> 3

!3_zbir.indd 39

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

39

31.05.2011 21:35:09

П О Д О Р О Ж І

не відпливав жоден катер. Двоє браконьєрів зібралися пливти на моторці. За дві пляшки горілки погодилися взяти мене. Коли я вже з речами йшов до їхнього човна, з катера ”Селігер” підбіг літній чоловік. Сказав: ”Хлопці, не беріть із собою нашого гостя з Києва, бо ви його втопите. І самі не пливіть – сьогодні сильна хвиля”. Я залишився на березі. Моторка потонула.

6

”Одне вікно — і два обличчя...” Дітей, які визирають у вікно на острові Беринга (Командорські острови, Росія), мандрівник Микола Хрієнко сфотографував 2007 року

>

школі. Кажу йому: ”Я дістану горілки, а ти – копальхен”. Він приніс те м’ясо, загорнуте в газету. Запах не передати – смердить гірше за тухле яйце. На колір – бордово-синє. Попробував, але їсти не міг. Той художник теж не дуже їв, хоч давно вже там живе.

ЧУКЧІ ЇДЯТЬ З АЛЮМІНІЄВИХ МИСОК, ЯКІ НІКОЛИ НЕ МИЮТЬ. ЩЕ МОЖУТЬ СОБАКАМ ДАТИ, ЩОБ ВОНИ ДОБРЕ ЇХ ВИЛИЗАЛИ

5

НА ОСТРОВІ САХАЛІН ТИЖДЕНЬ ЖИВ НА ПЛАШКОУТІ – плос-

кодонному несамохідному судні, де шкіпером був Роман Кришталь з Івано-Франківська. Через сильний вітер до протилежного берега

40

!3_zbir.indd 40

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

КОЛИ БУВ В УЕЛЕНІ, ХОТІВ ДІС-

ІШОВ ДОРОГОЮ ІЗ СЕЛА НЕСТЕРІВКА МАНЬКІВСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕР-

КАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. Ззаду почув дивні звуки. Обернувся – на мене біжить білий кінь, запряжений у невеличкий візок. Я кинувся вбік, але послизнувся на пляшці з-під пива, що валялася на дорозі. Наче крізь сон почув, як мене питають, чи живий. Поряд у сніговому заметі хрипів кінь, біля возу лежав п’яний чоловік. Я згадав, як мати передавала мені слова ворожки: ”Його наздожене в день народження кінь, але не затопче”. Це було 25 грудня. Я народився в цей день, але в паспорті записали – 5 січня.

8

9

ВСТАНОВИВ НАМЕТ БІЛЯ СЕЛА АВРАМІВКА ВАСИЛЬКІВСЬКОГО РАЙОНУ НА ДНІПРОПЕТРОВЩИНІ.

Уночі крізь сон почув, як хтось зачепився ногою за капронову роз-

ТАТИСЯ МИСУ ДЕЖНЄВА – сфо-

тографувати 6-метровий дубовий хрест, який там стоїть. Місцеві казали: ”Взимку туди не доїхати”. Перший раз всюдихід наскочив на гостре каміння й порвав гусеницю. Потім перевернувся, і водій травмувався. Пробували дістатися на собачій упряжці, але хуртовина збивала з ніг людей і собак. Згодом обвалився сніговий карниз, і задня частина нарт повисла над прірвою.

11 січня вирішили їхати з дільничним міліціонером Галім’яном Актаєвим. Я зняв рукавицю, щоб дістати бінокль. Хотів засунути під руку, та не встиг – вітер вирвав і поніс у гори. На вулиці – мінус 32, вітер – 30 метрів за секунду. Галім’ян підняв задню кришку ”Бурана” й витяг звідти дві пари рукавиць. Коли повернулися, ледь пройшли в двері – обличчя й одяг були вкриті товстим шаром снігу.

7

прокусив пляшку з водою, підстрибнув і вкусив мене за ліву ногу. Приземлитися не встиг – я ухопив його за шию й спину. Високо підняв і кинув у огороджений дерев’яним парканом квітник. Укус був неглибокий, бо я мав високі чоботи.

ДОРОГОЮ ДО УМАНІ ЗАЙШОВ У СЕЛО ФУРМАНІВКА. Молода

господиня налила в пляшку холодної води. Біля хвіртки на мене кинулася кавказька вівчарка з обірваним нашийником. Собака

ПЕТРО ПОПРОСИВ ЗАПИСКУ ДЛЯ ДРУЖИНИ: ”НАПИШІТЬ, ЩО У ВАС УСЮ НІЧ БУВ. А ТО ЗНОВУ ПОДУМАЄ, ЩО НОЧУВАВ У НАДЬКИ НА ПТАХОФЕРМІ” тяжку. Засунув за пояс мисливський ніж і вийшов. То був добряче п’яний чоловік. Він розповів, що ходив із кумом на баштан, вони напилися й заблудилися. Коли побачив намет, подумав, що тут спить його кум. Я запросив Петра всередину. Проговорили майже до ранку. Він попросив записку для дружини: ”Напишіть, що у вас цілу ніч був. А то знову подумає, що ночував у Надьки на птахофермі”.

10

НА ХЕРСОНЩИНІ ЗУСТРІВСЯ З ШІСТЬМА БРИТОГОЛОВИМИ.

Вони зупинили на узбіччі чорну машину, вийшли: ”Хто такий? Куди йдеш?” На одному я показав кілька бійцівських прийомів – за кілька секунд він опинився на лопатках. Інший запропонував поборотися на руках на капоті. Я лівою його поклав, він мене – правою. Сказав: ”Якби ти молодший був, взяли б у свою команду”. Я відповів: ”Терористом я міг би стати, а бандитом – ні. Бо терорист діє за переконанням, а бандит – лише заради грошей”. текст: Світлана КОРЖЕНКО фото: надані Миколою ХРІЄНКОМ

2 0 1 1

31.05.2011 21:35:32

РЕ К Л А МА

!3_zbir.indd 41

31.05.2011 21:35:49

Т У С І В К А

– Два бірмікси після лінійки. Але вона не п’яна. То від радості. Дівчата ведуть Юлю під руки, садять тан. Там води по коліна. Одна штов- на газоні під деревом. Заплітають хає іншу. Та не втримується на ногах у косу розкуйовджене волосся. і падає. Коли встає, голосно лається. Вологими серветками витирають розмазану по обличчі туш.

– Дєвочки, у мене всі труси мокрі. Ну зачєм так штовхаться? Хотіли, щоб – Дайте хтось платок. Ми їй коліно перев’яжем, бо кров юшить, – проя калікою стала? Що я тепер мамі сить повнувата Марина у чорному скажу? Цю форму ще моя бабушка носила, – викручує вологу спідницю. платті-футболці, яке ледь прикриває сідниці. Вибирається з фонтана, ступає на – Треба горілкою промити. Я вже слизьку плиту, падає, до крові розхлопців послав у магазин, – биває коліно. каже поголений налисо одно– Що Юлька пила? – запитує хлокласник. пець у вишневому піджаку в одноОднією рукою скидає стрічку класників. ”Випускник 2011”, у другій тримає пляшку пива й підпалену цигарку. ДЄВОЧКИ, У МЕНЕ Докурює й у лакованих туфлях застрибує у фонтан. ВСІ ТРУСИ МОКРІ. Повз проходять дві вчительки з обе1 НУ ЗАЧЄМ ТАК квітів. ШТОВХАТЬСЯ? ХОТІЛИ, ремками – Діти, з якої ви школи? Вас зараз міліція забере, – каже одна.

– Натаха, залазь сюди! Водичка – як ЩОБ Я КАЛІКОЮ – Остав їх, це не наші. Ще наб’ють. парне молоко! – кричить із фонтана СТАЛА? ЩО Я ТЕПЕР Це, мабуть, із 117-ї. Вона тут біля торговельного центру ”Глобус” МАМІ СКАЖУ? ЦЮ недалеко. білявка в радянській шкільній формі. ФОРМУ ЩЕ МОЯ – Та ти що, це ж гімназія! Там таких Три дівчини скидають босоніжки, у виродків ніколи не було. білих шкарпетках стрибають у фонБАБУШКА НОСИЛА

КИЇВСЬКІ ВИПУСКНИКИ ПИЛИ ПИВО Й КУПАЛИСЯ У ФОНТАНІ

27 травня столичні школи відсвяткували день останнього дзвоника. Після урочистих лінійок випускники пішли гуляти в центр Києва – на Хрещатик і майдан Незалежності

ТА ТИ ЩО, ЦЕ Ж ГІМНАЗІЯ! ТАМ ТА

1. Дівчата в радянських формах ідуть, тримаючись за руки, майданом Незалежності після шкільної лінійки, присвяченої останньому дзвонику 27 травня 2. Випускники обливають одне одного водою у фонтані біля столичного торговельного центру ”Глобус” 3. Випускниці позаскакували у фонтани в білих гольфах 4. Школяр роззувся, коли сів на лавку. Червону стрічку ”Випускник” у школі вручали всім, хто закінчив перший клас 5. Хлопці позагортали штани до колін і сушать одяг на сонці. Того дня була 27-градусна спека 6. Дівчина посковзнулася і впала на газон біля фонтана

!3_zbir.indd 42

31.05.2011 21:35:53

Т У С І В К А

На лаві босоніж відпочивають дві випускниці в сарафанах. Туфлі на шпильках стоять поруч.

– Так ноги натерла, що додому босою поїду.

– Босою в метро не пускають. Треба вернутися до школи. У роздягалці в мене старі кеди висять. Можеш взути їх. Зо 2 хв. мовчать.

– То ти куди поступаєш? У лінгвістичний підеш?

– Нє, в педагогічний Драгоманова. А може, ще в КПІ. Вдруг поступлю.

– А я в Шевченка на економічний попробую. Мама казала, що цього року ми всі поступимо, бо випускників удвічі менше, ніж торік.

– Краще б ми наступного року школу закінчували. Через Євро навчальний рік скоротять до квітня.

– Та яка вже різниця? Закінчили, і слава Богу. А ти знаєш, що Славко після школи в армію піде?

– З 11-Б? З яким я в сьомому класі встрічалася?

– Ага. Його мама з моєю працює. Розказувала.

16-річна Олена Миронюк почепила срібний дзвоник у вухо, замість сережки.

– Я рішила не поступати нікуди, тому зовнішнє тестування здавати не буду. А нафіга воно мені? Поїду за кордон до мами. Вона в Італії лікарем працює. Хоче, щоб я там ін-

БОСОЮ В МЕТРО НЕ ПУСКАЮТЬ. ТРЕБА ВЕРНУТИСЯ ДО ШКОЛИ. У РОЗДЯГАЛЦІ В МЕНЕ СТАРІ КЕДИ ВИСЯТЬ ститут закінчила. Зараз на курсах італійську вчу. Ззаду підбігає однокласник. Задирає спідницю, б’є долонею по сідницях і тікає. Олена його наздоганяє, вискакує на спину й лупить руками по голові.

– Дурак, ідіот, ти – ненормальний. Я тебе ненавиджу! Решта школярів сміються, знімають це на відео.

2

текст: Анна УСІК, фото: Тарас ПОДОЛЯН

АКИХ ВИРОДКІВ НІКОЛИ НЕ БУЛО

4

5

3

6 3

!3_zbir.indd 43

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

43

31.05.2011 21:36:04

П’ЯТЬ РОКІВ ВІДУЧИВСЯ, АЛЕ ДИПЛОМА

ПРО ВИЩУ ОСВІТУ НЕ МАЮ ЗА ЩО СОРОМНО МИХАЙЛОВІ БАРБАРІ

1

У П’ЯТОМУ КЛАСІ ОДНОГО РАЗУ ДУЖЕ ХОТІВ ЇСТИ. А грошей не мав. Із приятелем зайшли в хлібний магазин. Поки він го-

2

У 18 РОКІВ ТРЕБА БУЛО ЙТИ В АРМІЮ. Але мені туди не хотілося. Вирішив дати хабара – 500 доларів. Просто приніс гроші

ворив із продавщицею, я запхав булочку в кишеню й утік. Ніхто, здається, того не помітив. Булочка була проста, без ніякої начинки. Але смачнішої я не їв. Вона коштувала 8 копійок.

у військкомат і віддав їх начальникові. Це все відбувалося в якийсь такий незвичний спосіб, що після того намагався видалити це зі своєї пам’яті. НА ПОЧАТКУ 1990-Х ПОСТУПИВ НА ФАКУЛЬТЕТ ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ Львівського університету імені Франка. Через два роки мене звідти відрахували. Знову поступив, але вже на українську філологію. Там провчився три роки, і мене знову вигнали. Весь час батькам брехав, що ходжу на пари. Насправді йшов із друзями на каву. Через те мене й виганяли. Хоча загалом я свої п’ять років відучився. Та диплома про вищу освіту не маю. Тепер жалію. Міг би принаймні його зараз урочисто спалити.

3 4

ОСТАННІЙ РАЗ ХОДИВ ДО СПОВІДІ В 1992 РОЦІ. Відтоді стільки гріхів назбиралося! Часто буває, що кажу друзям

напівправду.

КОЛИ ЗАБАВА ДОСЯГЛА АПОГЕЮ, ГОЛЯКА ПОЛІЗ КУПАТИСЯ В СТАВОК. НА ОЧАХ УСЬОГО КОЛЕКТИВУ

5 Михайло БАРБАРА

39 років Соліст гурту ”Мертвий Півень”. Народився у Львові в сім’ї інженера й бібліотекарки. Вищої освіти не здобув.

10 років мешкає у Харкові. Актор театру ”Арабески”. Неодружений. Дітей не має. Три роки живе з режисером театру ”Арабески” Світланою Олешко

НА КОРПОРАТИВНІЙ ВЕЧІРЦІ ”ГРОМАДСЬКОГО РАДІО”, на природі біля Києва влітку 2000-го, всі напилися до непристойності. Я не був винятком. Коли забава досягла апогею, голяка поліз купатися в ставок. На очах усього колективу. Разом зі мною тоді голяка ще плавав теперішній голова Комітету виборців України Сашко Черненко. На другий день не тільки соромно було в очі людям дивитися, а ще й усе боліло.

6

2001-ГО МИ МАЛИ ЗАВЕРШУВАТИ РІЗДВЯНИЙ КОНЦЕРТ У ЛЬВІВ-

СЬКІЙ ОПЕРІ. Але перед тим осоромилася наша ритм-секція – хлопці cфальшивили кілька пісень. Треба виходити на сцену заграти фінальну, а в нас виникла паніка. Я міг сам вийти з гітарою й заспівати ту пісню, щоб урятувати ситуацію. Та був такий збентежений, що не зробив цього.

2006 РОКУ МАЛИ КОНЦЕРТ У КИЄВІ. Наш гурт складається з людей, які живуть у Києві, Львові й Харкові. Я якраз тоді в Харкові був. Мав до столиці зранку приїхати перед концертом на репетицію. Але проспав поїзд. Прийшлося дзвонити і придумувати якусь поганеньку відмазку. Ще й тисячу гривень витратив на машину, щоб вчасно добратися.

7

8

НЕДАВНО ПОВЕРНУВСЯ З ІЗРАЇЛЮ.

То була робоча поїздка, знімаємо зараз фільм про український авангард. У Тель-Авіві пили каву в одному кафе. У цукерниці була дуже цікава ложечка – такої дивної форми ніколи не бачив. Я її заникав і привіз в Україну. текст і фото: Павло ПАЛАМАРЧУК

!3_zbir.indd 44

31.05.2011 21:36:33

РЕ К Л А МА

!3_zbir.indd 45

31.05.2011 21:44:54

Р Е П О Р Т А Ж

НАХОДИЛИ ШКАТУЛКИ З КОШТОВНОСТЯМИ. І ЗБРОЯ ТРАПЛЯЛАСЯ ОДИН РОБОЧИЙ ДЕНЬ ЛЬВІВСЬКОГО САЖОТРУСА ЯРОСЛАВА КАБАНА

НА ВУЛ. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ЛЬВОВІ над одним із ґанків табличка ”Коминярські послуги” – це

контора 58-річного Ярослава Кабана. У вівторок зранку він п’є на роботі чай, готується до обходу будинків. З радіо долинає легка музика.

– Наша професія специфічна, – пояснює Ярослав Михайлович. – Пішов у сажотруси, бо колись служив у війську в спецназі – попав у гарячу точку в Єгипті, й там трошки свого здоров’я загубив. Мусив шукати роботу, де менше фізичне навантаження. Мене вчили старі коминярі, які ще за Австрії були, брати Тузяки. Вони їздили на велосипедах, возили щітку на рамі. Усі здалека бачили, що їде коминяр. А тепер я вже сам виховав вісьмох сажотрусів. Цієї зими багато людей потруїлися чадним газом. Він такий підлий, що ти його не чуєш. Двічі вдихнув і людина гине. Треба вчасно чистити димар. Підводиться, відставляє чашку з недопитим чаєм. Перекидає через плече чималу дорожню сумку з інструментом. Кілька разів смикає собачку замка, бо заїдає.

ТУТ УСЮДИ ТРИПОВЕРХОВІ БУДИНКИ. НЕ МОЖНА БУЛО ЧОТИРИ ПОВЕРХИ БУДУВАТИ, ЩОБ НЕ ВІДРІЗНЯВСЯ ГОСПОДАР ВІД ГОСПОДАРЯ На коминяреві – синя спецівка з жовтим написом Siemens на нагрудній кишені. Куртка на блискавці – жодного ґудзика.

– Хапають зразу за ґудзик і відривають. То давня прикмета: відірвати ґудзик у сажотруса – на щастя. Тому я спеціально вдітий в уніформу на блискавці. Бо як – ходити обдертим постійно? Робочі черевики не взуває – залишається у вузьконосих туфлях, навесні на дахах не слизько. Пункт призначення – площа Ринок, недалеко.

– Наша робота сезонна. Восени, на початку опалювального періоду, її дуже багато. Цілий день бігаємо за викликами. А влітку проїдаємо зароблене зимою.

– Доброго здоров’я! – вітається з перехожими. – Мене тут кожен другий знає, – пояснює стиха.

– Як ся маєте? – запитують зустрічні.

– Та, бачте, дали двох стажерів. Веду вчити коминярської справи. У домоуправлінні дають графік, обов’язково маєш певну кількість квартир перейти. Ой, Котовський! – зупиняється перед сірим котом, який перебігає дорогу. Той розвертається і біжить назад. – Молодець! Не став нам шкодити, – вказує на бруківку. – Отут під землею, на вулиці Краківській, є ходи. Такі замуровані, що ніхто не знає, куди вони виводять. Краківська доходить до одного з кутів квадратної площі Ринок. Ярослав Михайлович рукою обводить дахи: – Бачите, тут усюди триповерхові будинки, і по три вікна фасади мають. Не мож46

!3_zbir.indd 46

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

на було раніше чотири поверхи будувати. Так у мерії постановили, щоб не відрізнявся господар від господаря. Зараз дуже багато дахів діряві. А во, Ірина Миколаївна якраз чекає на нас! – здалеку помічає біля арки будинку № 22 літню жінку в хустці. Вона стоїть перед ґанком, склавши руки на животі. Поруч сусідка, обидві усміхнені.

– Так, ідем до вас перевіряти димохід, – оголошує сажотрус. – Відкривайте свої апартаменти.

– Та нашо димохід? Дай я тебе краще скубну – на щастя! – господиня смикає коминяра за сиву бороду. У двокімнатній квартирі другого поверху з ноги на ногу переступає господар – чоловік років 80, у спортивному темно-синьому джемпері, з-під якого викладені кутики комірця сорочки. У хаті дві старі пічки, високі стелі.

– Проходьте-проходьте. Зараз – піст, ні горілки, ні м’яса, частувати вас не будемо. То після Великодня. А поки що – одна робота, – усміхається до коминяра. Ярослав Михайлович підступається до першої пічки, що у вітальні, з темно-смарагдовими кахлями.

– Інструмент у коридорі залишаю, щоб не мастити людям підлогу, – ставить сумку перед порогом. – Щоб відчути, чи є тяга в печі, доброму спеціалісту досить палець наставити. А певніше – вогнем. Підносить запальничку до печі. Вогник хилиться всередину.

– Бачте, затягує. А ще папір можна прикласти. Зараз люди ставлять сучасні вікна й двері, дуже герметичні. Через них тяги нема, бо нема циркуляції повітря в приміщенні.

2 0 1 1

31.05.2011 21:36:59

Р Е П О Р Т А Ж

Ярослав КАБАН

Народився 20 травня 1953 року в селі Черневе Мостиського району Львівської області. Один із 53 львівських сажотрусів, чистить комини 28 років

Коминяр присідає навпочіпки біля печі. Хазяї стають за ним. Господар похапцем відсовує стільці, щоб не заважали.

– Буває зворотна тяга, якщо десь є тріщина в димоході. То принцип ламаної сигарети: вона не куриться вже, – пояснює Ярослав Михайлович. – Або вентилятор стоїть, чи вітер задуває. Як сорока забила комин гніздом – не тягтиме. Іноді сусід із сусідом посваряться, то запихають один одному цеглу в димар. То вже кримінальна справа. У мене раз був випадок. Прийшов до бабці років 90, а там стеля чорна. Перевірив тягу – ідеальна. Ставлю дзеркало – бачу сонечко, димохід чистий. Питаюся: ”Чого у вас сажа?” – ”Не знаю”. Наступного разу як прийшов – тяги вже нема. Щось не то, думаю. На мансарду виліз, і бачу: в димар скло запхане. Людина потроху труїлася. Я до тої жіночки: ”Розкажіть, із ким посварилися”. Виявилося, син її розлучився, і колишня невістка ворогувала зі свекрухою за хату. Жила по сусідству. Якби не я, був би бабці гаплик. Господиня з розумінням хитає головою.

– Ще можуть підлість зробити: куряче або гусяче перо на нитку прив’язати й

>

БУВАЄ, СУСІД ІЗ СУСІДОМ ПОСВАРЯТЬСЯ, ТО ЗАПИХАЮТЬ ОДИН ОДНОМУ ЦЕГЛУ В ДИМАРІ. ТО ВЖЕ КРИМІНАЛЬНА СПРАВА 3

!3_zbir.indd 47

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

47

31.05.2011 21:37:05

Р Е П О Р Т А Ж

>

коминяр балансує на широкій дошці, приставленій із підлоги до півметрового порога.

– Маю світло! – господар клацає вмикач. До каналу димаря можна дістатися з примостки заввишки як журнальний столик.

– Потримайте, будь ласка, піджак, – коминяр подає верхній одяг Миронові Михайловичу й вибирається нагору. Чути дзенькіт.

– Ой, йолки! Окуляри впали! Дивіться там, щоб документи з кишень не посипалися, – просить господаря. Дістає із сумки 2-кілограмову чавунну кулю. Розмотує мотузку й опускає в отвір потроху, як відро в криницю.

– Ремонт тре тут робити, – каже Мирон Михайлович.

– Туво напротів через дорогу сидить мер міста, називається Андрій Садо– Цей будинок ще козаки полонені будували, 1654-го чи 1658 року. Тут унизу є пив- вий. Так підіть до нього й скажіть, хай зробить ремонт, – радить сажотрус. ниці великі. Присвітіть!

– Так моя ходила, а там міліція не пусГосподар відчиняє важкі ковані двері на горище. Там бите скло, балки, вішаки. кає, дали телефон: подзвоніть до нього. У кутку запилюжена кришталева люстра. Хоть би трубку хто взяв.

– Це ще чисто, дуже чисто. Головою не вдартеся, – каже коминяр. Дістається до кількох отворів у стіні в рядок на рівні очей.

– То оглядові люки. В кожному сонце відбивається.

– НЕ ДО ВСІХ ТАК ЛЕГКО ВТРАПИТИ. Канал димаря – в іншій частині горища. Туди ведуть окремі двері, до них у гос- Часом і до судів доходить, і до прокуратури. Нам по плану треба подаря свій ключ. Мирон Михайлович забігає наперед і вовтузиться із замком, пустити в димохід. Знизу йде тепле повітря під тиском, перо крутиться, як вентилятор, і не пускає газ. Коминяр нахиляється до печі. Збоку на вішаку – господареві брюки. Стягує одяг: – Е-е, діду, що ж ви штани біля печі повісили? Загоряться – площу Ринок підпалите! Господар підхоплює штани.

– Та ми можем вас ще й штрафонути, – коминяр виявляє під брюками складені дерев’яні рамки для картин. – Рамки можуть загорітись. Стопудово.

– Та ми вже давно не палимо, бо тепло, – заступається за чоловіка господиня. Коминяр простукує кулаком піч.

– Якщо звук глухий, то є добре. Бо коли дзвінкий, то вже обгоріло всередині, й піч завалена. Зводиться на рівні.

– Мироне Михайловичу, відкривайте горище. Подивимося. Сажотрус одягає чорну плетену шапку. На горище ведуть старі муровані сходи. Ярослав Михайлович піднімається на третій поверх.

НЕМОЖЛИВО. Я НЕ МОЖУ ГАРАНТУВАТИ ВАШОЇ БЕЗПЕКИ. НАВІТЬ НЕ ПРОСІТЬ

48

!3_zbir.indd 48

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

31.05.2011 21:37:14

Р Е П О Р Т А Ж

Коминяр опускає чавунну кулю, щоб перевірити димар будинку номер 42 на площі Ринок у Львові. Пташині гнізда часто закорковують широкі димарі

обов’язково доступ до приміщення, а він ліг трупом у дверях: не пущу. Люди стали нині зліші й налякані. А от самотні старенькі раді, із коминярем побалакати – то за щастя. Ярослав Михайлович широко ступає бруківкою площі Ринок.

– Де б то піти? Можна до монахів або ось у цей. Зупиняється перед дверима зоомагазину. Біля прилавка продавець серед кліток з кроликами.

– Добрий день. А де ваш шеф?

– Немає.

– Де пропав?

– У себе в кабінеті. Другий поверх. На другому поверсі відчиняє худий чоловік років 50 з настороженими очима. Брунатний костюм у тон до дерев’яних старовинних меблів. На прохання пустити на дах директор енергійно хитає головою й розмахує руками: – Неможливо. Я не можу гарантувати вашої безпеки. Навіть не просіть. Коминяр зітхає і не прощаючись іде. Надворі оглядає дах будинку № 42.

– Сюди треба потрапити. Ідем на штурм. Кабінет директора під горищем. Він – худий, у великих окулярах.

– Добрий день. Я коминяр. І нам треба конче потрапити на ваш дах. Ваш дім посередині площі, тому нам підходить. Через оглядове віконце з горища сажотрус вилазить на дах, укритий червоною черепицею. Упасти не дають ковані ґратки до пояса.

– Цей досить пологий. А бувають дуже круті. Для безпеки маємо страхувальний пояс. Обов’язково йдемо на справу вдвох. Один – на підстраховці: прив’язує мене до балки чи до крокви. Якщо дах мокрий від дощу чи замерзлий, замовник оплачує висотну машину. На ній простіше працювати, але набагато дорожче. Скільки – рахується по годинах стояння. Ярослав Михайлович роззирається по дахах. Вони прилягають щільно один до одного: – Площу Ринок можна було б обійти дахами по колу, якби не бічні вулички. Але із сусіднього даху вид кращий. Ходімо туди. Обережно переступає невелике підвищення, рушає до комину. Високий і широкий димар сягає йому до шиї. Щоб закинути туди кулю, високо підіймає руки.

– Тут димар великий. Але й такі легко закорковуються. Тоді пробиваємо дірку й витягуємо сміття – гілочки, шматки газети. Найкрутіші корки бувають від птахів. Вони можуть канал на півтора метра запресувати.

Олександр ГУНЬКО

Передумала Ранок на столичній Контрактовій площі. Маршрутка, що ходить до залізничного вокзалу, так забита пасажирами, що водій ледве зачиняє передні двері. Автобус поволі починає рухатися між трамваєм і цигарковим кіоском. І тут звідкись збоку до маршрутки підбігає миловидна чорнява жіночка на високих підборах і починає щосили гамселити у двері. Водій спочатку не звертає на це уваги, продовжуючи

Жіночка не відстає й дріботить поруч з автобусом рух автобуса. Та вона затарабанила ще завзятіше. Тоді він розвів руками і поставив долоню ребром до горла: мовляв, нема куди, вже й так під зав’язку. Але жіночка не відстає і дріботить поряд з автобусом.

– А може, людині дуже треба… – сказав голосно хтось із пасажирів у салоні. Водій лайнувся: – Ну й настирна! – і зупинив маршрутку. Усі пасажири ще кілька хвилин чекали, поки відчиняться двері й жінка протиснеться в салон. Нарешті автобус знову рушив і почав набирати швидкість. Та не проїхав і кількох десятків метрів, як та ж пасажирка голосно закричала: – Зупиніть! Зупиніть! Випустіть мене! Водій, уже не тямлячи себе, ударив по гальмах.

– Що, не в той автобус сіла? – запитав спантеличено. Жіночка витиснулася з дверей, ступила на асфальт, невловимим рухом поправила спідницю й у півоберта кинула: – Хм… Передумала!

НАЙКРУТІШІ КОРКИ БУВАЮТЬ ВІД ПТАХІВ. ВОНИ МОЖУТЬ КАНАЛ НА ПІВТОРА МЕТРА ЗАПРЕСУВАТИ Із краю даху видно всю площу перед Ратушею.

– Раз на замку Потоцького, на Коперніка, при ремонті знайшли кусок газети 1884 року, – згадує коминяр. – Уся жовта була, тільки дату розібрав. Обценьки часто знаходимо. Ставлять люди антени, якийсь роззява покладе інструмент на комин, рукою махне – і вони загуділи в димохід. А ще розказували, що після війни находили шкатулки з коштовностями. Маленькі, бо туди великий скарб не запхаєш. І зброя траплялася.

– Хто ви такі? Чого там ходите? – чути знизу чоловічий голос.

– Та я, прошу пана, коминяр. Димоходи перевіряю, – відказує Ярослав Михайлович. – Маю тут законний доступ. У вікні вовтузяться й щось бурчать.

– Не повірив. Чи не розчув, – припускає сажотрус. ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО КОНТОРИ. Хреститься до храмів.

– У мене є талісман: коминярчик маленький із драбинкою. Я його завжди в робочій машині вожу. Один украли, а цей привезли з Польщі. текст: Валерія РАДЗІЄВСЬКА, фото: Ігор ХОМИЧ

3

!3_zbir.indd 49

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

49

31.05.2011 21:37:19

СПОДОБАВСЯ СОН АНДРІЯ БОНДАРЯ, В ЯКОМУ ВІН БУВ ПУШКІНИМ 10 ОСТАННІХ КНИЖОК, ЯКІ ПРОЧИТАЛА ПИСЬМЕННИЦЯ МАРИНА СОКОЛЯН

текст: Іван СТОЛЯРЧУК, фото: Наталя ЧУБЕНКО

1

ОКСАНА ЗАБУЖКО ”МУЗЕЙ ПОКИНУТИХ СЕКРЕТІВ”

Спочатку трохи злякалася обсягу книжки, словами криміналістів, цього ”великого тупого знаряддя нападу”. Однак воно хоч і велике, але не тупе. Оксана в інтерв’ю говорила, що українській літературі бракує епічного роману про життя людини на тлі епохи, і сама методично втілювала це завдання. Читаєш перше речення ”Музею”, і розумієш – ніхто інший так не може писати. У Забужко дуже насичений стиль. Основні знахідки для мене були не в самому сюжеті, не в меседжі твору, а в побіжно висловлених ідеях, ліричних відступах – про свою роботу, про світ, про друзів. Це примушувало зупинитися, порівняти з власними спостереженнями. У романі кожен знайде щось цікаве для себе: історія, ідеологічні колізії, секс, політика, яка не буває без насильства, життєві драми, гострі сюжетні повороти.

ДЛЯ ПОДРУЖЖЯ ЛЮБОВ І СЕКС – ЦЕ НЕ ТІЛЬКИ ПІДТРИМАННЯ СТОСУНКІВ, А Й СПОСІБ СПІЛКУВАННЯ З БОГОМ. ТОМУ ПРАКТИКУВАТИ ЙОГО ТРЕБА ЯКОМОГА ЧАСТІШЕ

2

АНТОЛОГІЯ ”СНОВИДИ”

Анна Гавальда – жорстка тітка, всі її незвичайні ситуації будуються на брутальних убивствах, відчутті провини, нещасному коханні. Наприклад, сільську ветеринарку викликають нібито лікувати корову, а насправді – щоб зґвалтувати.

4

ОТЕЦЬ КСАВЕРІЙ КНОТЦ ”СЕКС, ЯКОГО НЕ ЗНАЄТЕ. ДЛЯ

5

РОБЕРТ ВАН ҐУЛИК. ЦИКЛ ПОВІСТЕЙ ПРО СУДДЮ ДІ

ПОДРУЖНІХ ПАР, ЯКІ ЛЮБЛЯТЬ БОГА”

Була на презентації книжки. Автор здався таким собі сонечком у сутані, надзвичайно позитивним дядьком. А як він мудро підходить до інтимних питань! У сучасній культурі суцільна зацикленість на сексі – з одного боку, і сприйняття цього явища як чогось брудного, що викликає сором – з іншого. Католицький священик реабілітує секс, але подружній, у його книжці про інший не йдеться. Він говорить, що для подружжя любов і секс – це не тільки підтримання стосунків, а й спосіб спілкування з Богом. Тому практикувати його треба якомога частіше.

Голландець ван Ґулик мав якусь офіційну посаду в Китаї, дуже довго там жив, цікавився культурою, історією, зокрема детективами Х століття. Вони мали свій формат, правила побудови сюжету. Голландець так захопився, що зробив стилізацію під давній китайський детектив: написав кілька повістей про суддю Ді, який справді був дуже відомий слідчий, такий собі китайський Шерлок Холмс. Дуже ненав’язливо описується матеріальна культура Стародавнього Китаю, навіть рецепти страв. Одна героїня, на яку ось-ось мав напасти маніяк, нічого не підозрюючи, готувала локшину з овочами. І це так детально описано, що я все повторила й вийшло дуже смачно. Зазвичай суддя Ді розслідує стандартні вбивства чи пограбування. Екзотичними для нашого часу є мотиви й мета злочинців.

Антологію уклав Тарас Малкович, син директора видавництва ”А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Івана Малковича. Є текст Григорія Сковороди, решту написали сучасні автори спеціально для цієї книжки. Ідея суперцікава й нова: 80 літераторів описують свої сни. Жодних указівок щодо формату не було. Тому одні порозважалися на тему, яка хороша річ – сон, інші описували сновидіння та їх наслідки в ОЛЬГА ХОМЕНКО ”KTLS. ЯПОНСЬКА ІСТОРІЯ” житті, ще хтось просто згадав, як його уві сні вкусив собака. Ольга Хоменко – киянка, яка навчалася в Японії. Мені сподобався сон Андрія Бондаря. У ньому він був ПушУ книжці багато цікавих фактів, побутових деталей. кіним, який приймає молодого зеленого поета Бондаря. Наприклад, у Токіо майже неможливо довго втримати одяг чистим, бо поруч гора Фудзі. Із неї виходить вулканічний пил, який дуже важко відтерти. Багато симпатичних заАННА ГАВАЛЬДА ”МЕНІ Б ХОТІЛОСЯ, АБИ МЕНЕ ХТОСЬ мальовок, спостережень – як говорять японці, що читають, ДЕСЬ ЧЕКАВ” Це – збірка новел. Далі авторка писала повісті, які при- які в них стосунки. Не сподобалося тільки, що значна частина книжки – про несли їй шалену популярність. Книжка нагадує О’Генрі увагою до почуттів, до ситуацій із не- розлучення пари. Хоча дуже цікаве пояснення його причини з погляду чоловіка головної героїні. Вона живе на два сподіваними розв’язками. Але, на відміну від американця,

6

3

50

!3_zbir.indd 50

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

31.05.2011 21:37:23

доми – в Києві й у Токіо. І хоч стосунки з українцем у неї не склалися, визнає, що наші чоловіки – кращі. Хоча б тому, що дивляться в очі жінкам. У Японії вони не тільки нижчі, ще й виховання забороняє сприймати жінку як рівню.

7

ОЛЕКСАНДР ІРВАНЕЦЬ ”ХВОРОБА ЛІБЕНКРАФТА”

Це антиутопія, в якій багато жорстоких сцен – убивств людей, собак. Світ Ірванець описує з жорстким сарказмом, упізнаєш багатьох із сучасників. Роман нагадав братів Стругацьких – подібна похмура атмосфера й сприйняття хворих людей як пророків і навпаки – пророків як хворих.

НАШІ ЧОЛОВІКИ ДИВЛЯТЬСЯ В ОЧІ ЖІНКАМ. У ЯПОНІЇ Ж ВОНИ НЕ ТІЛЬКИ НИЖЧІ, ЩЕ Й ВИХОВАННЯ ЗАБОРОНЯЄ

СПРИЙМАТИ ЖІНКУ ЯК РІВНЮ

8

ВОЛОДИМИР ЛИС ”СТОЛІТТЯ ЯКОВА”

Оксана Забужко сказала про цей роман, що нарешті в нашій літературі описаний справжній чоловік, такий, який він має бути. Типаж дійсно яскравий. Життя людини від юності до столітнього віку в глухому волинському селі. Автор прекрасно попрацював із мовою, створив атмосферу. На цій території весь час щось відбувалося: то одна влада, то інша, війна, друга, партизани, повстанці. Усі ці події проходять через героя, він їх переживає, пристосовується. Має фантастичну здатність закохувати в себе й закохуватися. Не зупиниться перед насильством, навіть убивством, якщо виникне загроза для рідних. А багато жінок шукають в чоловікові саме захисника.

Герой фактично не має жодної ідеології, чим грішать історичні романи, які з’являються останнім часом. Заради щастя коханих він здатний пристати до будь-якого табору, зрадити друга. Все інше, поза коханням і родиною, для нього не важливе.

9

СЛАВА СЕ ”САНТЕХНІК, ЙОГО КІТ, ДРУЖИНА Й ІНШІ ПОДРОБИЦІ”

Видавці копирсаються в інтернеті – шукають тексти, на яких можна заробити. Так література, про яку кажуть, що вона пішла в мережу, повертається на папір. Автор – справжній російськомовний ризький сантехнік, але з вищою освітою. Людина, яка пережила зниження соціального статусу, сприймає це позитивно, з гумором, самоіронією. Пише веселі тексти. Тим більше, після кризи в Латвії представники його професії заробляють більше, ніж лікарі. Слава Се описує клієнтів, а також свою сім’ю і кота як члена родини. І все це – мудро, з погляду людини, яка пізнала істину.

10

ЕЛІЗАБЕТ ҐІЛБЕРТ ”ЇСТИ, МОЛИТИСЯ, ЛЮБИТИ”

Книжка про те, як жити після розлучення. Сама назва і є рецептом, коротким підсумком того, як досягти щастя. Фізичне задоволення, потім – духовне пізнання істини й нарешті – знайдене кохання. Авторка пише яскраво, соковито, особливо про їжу. Чимало точних спостережень щодо ментальності жителів острова Балі, їхньої віри в духів і про те, що всі свої справи вони узгоджують із померлими предками. А от середня частина, де Ґілберт описує свій шлях до просвітління, здалася мені нецікавою. У третій частині вона знаходить коханця, й настає щастя. Роман для тих, хто любить терапевтичні казочки

Марина СОКОЛЯН

31 рік Народилася в Полтаві. За освітою соціолог, працює в київській PR-агенції. Авторка книжок ”Вежі та підземелля”, ”Кодло”, ”Новендіалія” та інших. Дворазова дипломантка ”Коронації слова” – з п’єсою ”Реторта” й романом ”Балада для Кривої Варги”. Володарка другої премії на конкурсі видавництва ”Смолоскип” – за збірку оповідань ”Цурпалки”. Твори перекладені російською, чеською та польською мовами. Живе в Києві

!3_zbir.indd 51

31.05.2011 21:47:24

Етьєн МАВУБА

43 роки Родом із міста Кіншаса, Демократична Республіка Конго. Із 1990-го живе в Донецьку. Закінчив гірничогеологічний факультет місцевого політеха.

15 років видобуває вугілля й уболіває за місцевий футбольний клуб ”Шахтар”. 14 травня Етьєн виходив на ”Донбас Арену” в числі найвідданіших уболівальників – з нагоди 75-річчя команди. Три роки тому розлучився, сам виховує 10-рiчну доньку Сабріну. Мешкає з нею в орендованій двокімнатці в робітничому мікрорайоні Текстильник. Рідну мову батька – французьку – Сабріна не знає, рідною вважає російську. Українського громадянства Етьєн Мавуба не прийняв, але залишати країну не збирається. На батьківщині востаннє був 1994 року Етьєн Мавуба обіймає доньку Сабріну в донецькій піцерії ”Челентано”

УСІ ДРУЗІ ОДРУЖИЛИСЯ НА ЖІНКАХ ІЗ КВАРТИРАМИ, ОДИН Я – ПО ЛЮБОВІ КОНГОЛЕЗЕЦЬ ЕТЬЄН МАВУБА 15 РОКІВ ПРАЦЮЄ ШАХТАРЕМ У ДОНЕЦЬКУ ДУМАВ, БУДУ ІНЖЕНЕРОМ У КОНГО.

Там у нас теж є шахти, добувають кобальт і мідь. Та коли довчився, в Конго війна почалася. А як скінчилася, тут уже сім’ю мав. Мої батьки бачили Сабріну тільки по Skype. Їх вважають забезпеченими: батько – будівельник, мама має маленький бізнес – продає овочі. У мене четверо братів і сестер. Я, МАБУТЬ, ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ШАХТАР-ЛЕГІОНЕР. Працюю на шахті

імені Михайла Івановича Калініна. Хто цей Михайло Іванович – не знаю. У шахті людей бракує, а тим, хто вгорі – по барабану. Зміна має тривати 6 годин, а працюємо 52

!3_zbir.indd 52

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

Працюю на шахті імені Михайла Івановича Калініна. Хто цей Михайло Іванович – не знаю зазвичай по 8. Я й прохідником був, і виконував обов’язки начальника ділянки, зараз – гірничий майстер і підземний диспетчер одночасно. У забої повітря немає, температура під 50 градусів. На хлопцях лише труси, хоча по техніці безпеки не можна працювати голим. Але техніку безпеки порушують усі. Так заведено.

ЧАСТО КАЖУ: ”МИ ТУТ ДУРНЯ КЛЕЇМО”.

Люди тормозок їдять – робочий час іде. Пояснюють: ”Як платять – так і працюємо”. У мене вісім чоловік підлеглих. Зазвичай пишу путівку й після роботи перевіряю людей. Недавно прийшов один п’яний у мою зміну. Хотів, щоб я йому просто так відмітив вихід, а я говорю: ”Не вийде”. Він на мене: ”Мавпа чорномаза”. Поліз у бійку. А наступного дня прийшов вибачатися. ”Це не я – це горілка”. Так усі кажуть – завжди горілка винна. На роботі я вмію матюкатися. Якщо виведуть, можу послати. А спочатку дивувало, що в деяких людей у реченні матюків більше, ніж інших слів.

2 0 1 1

31.05.2011 21:37:27

І Н О З Е М Е Ц Ь

У НАС НА ШАХТІ ВСІ ЗА ЯНУКОВИЧА, тіль-

ки дві людини – за Юлю. Мені вона теж більше подобається. Але я не за Юлю, я – за хорошу Україну. ВІДЧУВ, ЩО СТАЮ СВОЇМ, коли 1993-го покликали на весілля в Новогродівку (райцентр у Донецькій області. – ”Країна”). Я був там єдиний іноземець. Один поліз до мене, а батьки молодого вступилися. Там я почув, що без бійки весілля не буває – досі з цього дивуюся. А на другий день батьки нареченого дали мені дві торби їжі й живу курку.

На другий день батьки жениха дали мені дві торби їжі й живу курку. Кажуть: ти ж у гуртожитку голодуєш Кажуть: ти ж у гуртожитку голодуєш. Я не знав, як її везти, поклав у сумку. Вона кудкудакала й уся електричка на мене дивилася. Доки добрався додому, курка померла. А торби ті ми їли удесятьох. Я – КАТОЛИК, але головне свято в До-

нецьку – День шахтаря. Цього дня 1996-го я познайомився з дружиною. Зібралися тоді в палаці культури ”Ювілейний” колеги з трьох шахт. Була закуска, горілка, дискотека. І Наташа – майбутня мама Сабріни – прийшла. Вона яскрава блондинка. Одружилися 2000 року, а після народження Сабріни вона, як тут кажуть, опустила крила. Захопилася сектою.

Конголезець Етьєн Мавуба (ліворуч) із колегами під час роботи на донецькій шахті імені Михайла Калініна. Працює там гірничим майстром і підземним диспетчером

Працюю на шахті імені Михайла Івановича Калініна. Хто цей Михайло Іванович – не знаю

ТУТ ГОВОРЯТЬ: ”НЕ П’ЄШ? ЗНАЧИТЬ, АБО ХВОРИЙ, АБО ПАДЛЮКА”. Якось запросили в гості. Пив нарівні, а потім кажу: ”Мені досить”. Стали примушувати: ”Не поважаєш”, до бійки дійшло. Я втік. Поталанило мені зі Свєтою – це моя нова дівчина. Вона – вчителька, не п’є, і я з нею навіть від пива відмовився. Таких п’яних жінок, як у Донецьку, не бачив ні в Конго, ні в Бельгії. Там я два роки жив до України.

2000-ГО, КОЛИ ЗАРПЛАТУ НЕ ПЛАТИЛИ,

пішов із шахти. Їздив у Полтавську й Чернігівську області за овочами. Міняв їх на олію, а тут на ринку здавав. Приймали мене нормально – ночувати в хату запрошували, коли помічали, що сплю в машині. Але як дізнавалися, що я з Донецька, ставлення мінялося. Вони думають, тут тільки мафія.

ПОСТІЙНО ХОДЖУ НА СТАДІОН ІЗ 1996 РОКУ. Був один на всю трибуну тем-

ношкірий. Друзі-африканці питали: ”Як ти не боїшся?” Звичайно, було таке, що до мене приставали. Раз порізали ножем, але вдалося втекти. Зараз на всі матчі їжджу з фан-клубом. Наш клуб спокійний – не б’ємося. Але виїзні ігри ”Шахтаря” краще дивитися по телевізору з арахісом. На стадіон я теж з арахісом іду, а мужики – з горілкою. Наливають її в пластикову пляшку або баночку. Вип’ють – руками махають, лізуть із розмовами. А я люблю грою насолоджуватися. Коли ”Шахтар” м’яч заб’є, я акуратно стрибаю тричі й знову сідаю на місце, нікому не заважаю. У МЕНЕ НЕМАЄ УЛЮБЛЕНЦІВ, убо-

ліваю за всю команду. Але воротар у ”Шахтаря” слабкий, ”Барселоні” 3

!3_zbir.indd 53

1:5 програли через нього. А Жадсон ледачий. Якщо втратить м’яч, зупиняється й усе – образився. У матчі проти ”Севільї” на останній хвилині пропустили через нього. Якщо ”Динамо” грає з командою з іншої країни, я завжди за ”Динамо”. А кияни після програшу ”Шахтаря” на матчі ”Динамо” – ”Брага” розтягнули на трибуні плакат: ”Дякуємо, ”Барселона”, за 5:1”. Навіщо вони так? Живуть в одній країні й ображають. ЗАРОБЛЯЮ В ШАХТІ 5 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ.

1,5 тисячі віддаю за оренду квартири, 350 гривень на місяць – за додаткові заняття дочки з англійської. Мрію про власне житло. Всі друзіафриканці одружилися на жінках із квартирами, один я – по любові. БАГАТО ІНОЗЕМЦІВ НЕ ЗНАХОДЯТЬ СПІЛЬНУ МОВУ З МІСЦЕВИМИ. А я їм кажу: у Конго є приказка – якщо ти прийшов туди, де танцюють на лівій нозі, танцюй так само. Гордих ніде не люблять. текст і фото: Тетяна ЗАРОВНА

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

53

31.05.2011 21:37:34

І С Т О Р І Я

Віктор Некрасов віддав

Сталінську премію на візки для інвалідів

АВТОРА ПОВІСТІ ”В ОКОПАХ СТАЛІНГРАДА” ЗМУСИЛИ ВИЇХАТИ ІЗ СРСР. СЛІДЧИЙ У КДБ ДАВ ЗРОЗУМІТИ: ЯКЩО ПИСЬМЕННИК-ФРОНТОВИК НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ НЕ ЕМІГРУЄ, ЙОГО ПОСАДЯТЬ

текст: Станіслав ЦАЛИК

У МОСКВІ ЗА АДРЕСОЮ, ЯКУ ВКАЗАВ НЕКРАСОВ, МЕШКАЛА МІРА СОЛОВЕЙЧИК. Жінка здивувалася, одержавши рукопис

ОДНОГО ДНЯ 1951 РОКУ ВІКТОР НЕКРАСОВ, ЯК ЗАВЖДИ, ВИЙШОВ НА ХРЕЩАТИК. У потертій ковбойці, простаку-

ватій кепці, з незмінною цигаркою в зубах.

– Урка! Вон урка пошел, помнишь, из ”Бродяги”? – закричали хлопці-перехожі. Він і справді був схожий на персонажа тієї індійської стрічки, яка щойно вийшла на екрани. Але багатьом друзям більше нагадував д’Артаньяна: по-військовому підтягнутий, чорні вуса, іронічні очі. Завжди готовий битися за правду.

Пальці правиці майже не рухалися. Лікар порадив розробляти їх самостійно – наприклад, брати олівець і щодня малювати. Або писати Письменником Некрасов став випадково. Закінчив Київський будівельний інститут. Перед війною був актором, а на фронті – сапером. Наприкінці 1944-го у Польщі дістав тяжке поранення. Опинився в шпиталі в Баку. Після тривалого лікування його комісували як інваліда. Пальці правиці майже не рухалися. Лікар порадив розробляти їх самостійно – наприклад, брати олівець і щодня малювати. Або писати. Віктор вирішив створити щось подібне до улюбленого роману ”На Західному фронті без змін” Ремарка. Тільки події перенести до Сталінграда, де сам воював і де вперше був поранений. Розпочав роботу в Баку, закінчив у рідному Києві, куди повернувся 1945-го. Назвав роман ”На краю землі” й запропонував кільком київським видавництвам. Скрізь відмовили. Тоді поклав рукопис у конверт і надіслав приятелеві до Москви – щоби прилаштував написане. Але зазначив на конверті неправильний номер будинку.

54

!3_zbir.indd 54

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

від незнайомого киянина. Віддала твір відомому тоді літературному критикові Володимиру Александрову, з яким приятелювала. Той побачив, що з невмілого роману може вийти цікава повість – якщо скоротити й переробити. Із такими рекомендаціями повернув рукопис авторові. Некрасов переписував твір уночі на кухні, при світлі гасової лампи. Бо вдень працював журналістом у газеті ”Радянське мистецтво”. Мати, Зінаїда Миколаївна, нарікала на синову нічну творчість – керосин же був недешевий. А Віктор що більше писав, то менше подобався результат. І якби не вимога Александрова показати йому повість, кинув би рукопис у пічку. А так – відправив до Москви. Александров дав прочитати головному редакторові журналу ”Знамя” Всеволоду Вишневському. 1946-го повість вийшла під назвою ”В окопах Сталинграда”. Автор мало не щодня телефонував Александрову: які відгуки? Той повідомляв: Чуковський похвалив, Симонову сподобалося… Офіційна ж критика мовчала. Це означало: хтось ”нагорі” не в захваті від повісті. Київська письменницька

Чуковський похвалив, Симонову сподобалося… Офіційна ж критика мовчала організація взялася ”проробляти” вискочку – на двох засіданнях Некрасова звинуватили в перекручуванні історичної правди, навіть у зраді. І тут головна партійна газета ”Правда” 7 червня 1947-го повідомила: повість, навіть іще не видана окремою книжкою, одержала Сталінську премію ІІ ступеня. Казали, в попередніх лауреатських списках у цій номінації фігурували лише Петро Вершигора з книжкою ”Люди с чистой совестью” та Борис Полевой із ”Повестью о настоящем человеке”. ”В окопах Сталинграда” додав туди Йосип Сталін – останньої миті, власноруч.

2 0 1 1

31.05.2011 21:37:40

ФО ТО : И ТА Р-ТА С С

Віктор Некрасов народився в Києві 17 червня (4 червня за старим стилем) 1911 року, де жив до вигнання за кордон у вересні 1974-го

НОВОСПЕЧЕНОГО ЛАУРЕАТА БЛИСКАВИЧНО ПРИЙНЯЛИ ДО СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ. Навіть обрали заступ-

ником її тоді всесильного керівника – Олександра Корнійчука. Поставили в чергу на елітне житло. Щойно довели до ладу понівечений під час війни Пасаж коло Хрещатика, Некрасов одержав там простору двокімнатну квартиру. Повість швидко вийшла в Москві й Ленінграді. А далі її перевидали величезними накладами чимало видавництв Радянського Союзу. Її переклали українською, тоді мовами народів СРСР. Автор звільнився з газети, у нього завелися гроші. Замість придбати автівку, дачу, як робили зазвичай

ті, кому вдавалося видертися на літературний Олімп, Некрасов усю Сталінську премію – 50 тис. карбованців – віддав на придбання мотовізків для інвалідів війни. А з гонорарами, як хтось пожартував, ”пошел по людям”. Бо саме розпочалася боротьба з так званими ”космополітами” – цькували діячів єврейської культури. Некрасов відвідав багатьох із них, залишаючи гроші на життя. Адже затаврованим перекривали будь-які джерела заробітку. За півтора десятиліття, коли не друкуватимуть уже самого Некрасова, його матеріально підтримає Олесь Гончар.

3

!3_zbir.indd 55

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

>

55

31.05.2011 21:37:40

ФОТО: WWW.OPENSPACE.RU

І С Т О Р І Я

Дружина письменника Галина Некрасова, син пасинка Вадим Кондирєв, Віктор Некрасов і невістка Міла Кондирєва. Київ, 1973 рік

>

1949 РОКУ ПІД ЧАС ПИСЬМЕННИЦЬКИХ ЗБОРІВ ТРИВАЛО ЧЕРГОВЕ ПОБИТТЯ ”КОСМОПОЛІТІВ” – У КИЇВСЬКОМУ МУЗЕЇ ЛЕНІНА,

6

ФІЛЬМІВ ЗНЯТО ЗА СЦЕНАРІЯМИ ВІКТОРА НЕКРАСОВА: ДВА ХУДОЖНІ – ”СОЛДАТИ” (1956-ГО, ЗА ПОВІСТЮ ”В ОКОПАХ СТАЛИНГРАДА”) ТА ”МІСТО ЗАПАЛЮЄ ВОГНІ” (1958-ГО, ЗА ПОВІСТЮ ”В РОДНОМ ГОРОДЕ”) – І ЧОТИРИ ДОКУМЕНТАЛЬНІ

НИНІШНЬОМУ БУДИНКУ ВЧИТЕЛЯ. Некрасов із Корнійчуком сиділи в президії. На трибуну виходили оратори, тавруючи колег по перу.

– Ганьба! – лунало з трибуни час од часу. Багато хто тими виступами заробив собі пристойні тиражі майбутніх книжок, звання, премії.

– А тепер слово даю тобі, – нахилився до Некрасова і прошепотів Корнійчук. Віктор Платонович відповів, що не виступатиме. Попри вмовляння й навіть погрози шефа, таки не виступив. Стосунки між ними охололи. Згодом Корнійчук позбувся неслухняного заступника. По смерті Сталіна Спілку письменників України очолив поет Микола Бажан. Некрасова вирішили задіяти на ”міжнародній ділянці” й відправили у відрядження до США, Італії, Франції. Туди пускали лише обраних. Для закордону Некрасов був ідеальною кандидатурою. Із дворянської родини, у дитинстві жив у Парижі, володіє мовами. Автор добре відомої в світі повісті. Комунікабельний, жартун. І водночас свій – фронтовик, член компартії, лауреат Державної – так перейменували Сталінську – премії. Очікували, що письменник пройдеться по всіх вадах

Із дворянської родини, у дитинстві жив у Парижі, володіє мовами

!3_zbir.indd 56

– Нет, – зітхнув господар, – сам и отключил… А то звонят граждане и возмущены, знаете, натурально, говорят ”американский прихвостень”… словом, клеймят… предлагают собирать шмотки и уматывать. Що то були за ”громадяни”, й де вони знайшли домашній номер письменника можна лише здогадуватися. Почала підгавкувати й ”Літературна Україна” – надрукували статтю Івана Ле й Олександра Левади: вони назвали Некрасова носієм чужих поглядів. На партбюро Спілки письменників розглянули його персональну справу, а на письменницьких зборах почали ”прасувати”. Затаврувати ”прихвосня” не забули навіть на зустрічі письменників із робітниками заводу ”Арсенал”. А в червні на пленумі ЦК КПРС Хрущов знову вдарив по Некрасову. Сказав, що той втратив якості комуніста, і закликав очистити партію від таких людей. Невдовзі після відставки Микити Хрущова восени 1964-го письменника запросив до себе Петро Шелест, тодішній ”перший” в Україні. Запропонував виступити на пленумі ЦК у Москві. Дав зрозуміти, що це пропозиція Михайла Суслова – другої людини в СРСР. На пленумі мають остаточно розвінчати скинутого Хрущова. Мовляв, буде нагода поквитатися зі своїм гонителем. Некрасов відмовився.

– Лежачих не б’ють, – пояснив Шелестові. ВОСЕНИ 1959 РОКУ НЕКРАСОВ НАДРУКУВАВ У МОСКОВСЬКІЙ ”ЛИ-

ВІН ПОЇХАВ І НАПИСАВ. НЕ ПАМФЛЕТ, А ЛЕГКІ, ТРОХИ ІРОНІЧНІ ДО-

ТЕРАТУРНОЙ ГАЗЕТЕ” СТАТТЮ ”ПОЧЕМУ ЭТО НЕ СДЕЛАНО?” – про потребу спорудити пам’ятник на місці масових розстрілів євреїв в урочищі Бабин Яр у Києві восени 1941-го. ЦК Компартії України не дозволяв будь-якої згадки про ті події. На місці розстрілів вирішили влаштувати парк відпочинку – із танцювальним майданчиком, буфетами й рестораном. Щороку 29 вересня – в роковини початку розстрілів – Некрасов ішов до Бабиного Яру. Завжди пішки – як і ті, хто йшли сюди в останню путь. 1966 року, у 25-ту річницю, опинився тут разом з Іваном Дзюбою та знімальною групою студії ”Укркінохроніка”. Зібралися кілька тисяч людей – родичі, сусіди, друзі, однокласники загиблих. Із квітами, жалобними

який їх надрукував наприкінці 1962-го, читачі записувалися в чергу. Бо то було чи не єдине чесне свідчення про життя по той бік ”залізної завіси”. А партійні шуліки пішли в атаку. Журналіст-міжнародник Мелор Стуруа в газеті ”Известия” надрукував розгромний фейлетон ”Турист с тросточкой”. Анонімно – своє прізвище поставити посоромився. ”Некрасову понравились небоскребы на золотом берегу в Чикаго, – єхидствував автор, – но можно дать справку: один квадратный фут земли стоит что-то около 20 тысяч долларов. Естественно, что квартирная плата в этом районе К Р А Ї Н А

Шелест запропонував виступити на пленумі ЦК у Москві. Дав зрозуміти, що це пропозиція Михайла Суслова – другої людини в СРСР

капіталізму. РОЖНІ НАРИСИ. У бібліотеках на число журналу ”Новый мир”,

56

по карману только миллионерам, поэтому противопоставлять их архитектуру московским Черемушкам по крайней мере нелепо. И даже совсем непонятно, как умудрился советский писатель не увидеть социальных контрастов и классовых противоречий американской жизни, военного психоза, разжигаемого империалистическими кругами. Вот уж, действительно, приехал турист с тросточкой”. Фейлетон із відповідними коментарями поклали на стіл Микиті Хрущову. 8 березня 1963-го в Москві на зустрічі з діячами мистецтв перший секретар ЦК КПРС привселюдно ”розгромив” Некрасова. Наступного дня, коли цю промову надрукували газети, домашній телефон письменника замовк.

– Отключили органы? – поцікавився головний оператор кіностудії ”Ленфильм” В’ячеслав Фастович, який саме тоді гостював у Некрасова.

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

31.05.2011 21:37:47

ФОТО: WWW.OPENSPACE.RU

І С Т О Р І Я

30 СІЧНЯ 1972-ГО ДО ПИСЬМЕННИКА ЗАВІТАЛИ ТРОЄ . Стар-

ший із них показав посвідчення підполковника КДБ. Сказав, що прийшли поговорити неофіційно.

– Ви шанована, серйозна людина, – зауважив підполковник, – а ведете себе, як московські антирадянські пройдисвіти. Є інформація, що ви не лише зберігаєте самвидав, а й розповсюджуєте його. Де той самвидав? Покажіть нам його. Обіцяємо, ніяких санкцій не буде. Просто ми хочемо допомогти вам виплутатися з цієї історії.

Ти Віктора бачиш? Скажи йому, що він хороший хлопець

Віктор Некрасов, перший день на Заході. Цюрих, Швейцарія, 13 вересня 1974-го. Помер від раку 3 вересня 1987 року. Похований на паризькому кладовищі Сент-Женев’єв де Буа

На місці розстрілів вирішили влаштувати парк відпочинку – із танцювальним майданчиком, буфетами й рестораном

130

РАЗІВ ВИДАВАЛИ ПОВІСТЬ ВІКТОРА НЕКРАСОВА ”В ОКОПАХ СТАЛИНГРАДА”. ПЕРЕКЛАДЕНА ПОНАД 40 МОВАМИ. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД ПЕРЕВИЩУЄ КІЛЬКА МІЛЬЙОНІВ ПРИМІРНИКІВ

Некрасов на співпрацю не пішов – а йшлося саме про це. Результат: у березні того ж року Держлітвидав заборонив друкувати його. Почався психологічний тиск.

– Радянська влада, – згадує пасинок письменника Віктор Кондирєв, – вирішила застосувати випробуваний метод: щоб рибка задихнулася, достатньо злити воду з акваріума – відлякати й відігнати від Некрасова всіх друзів, приятелів і знайомих. І чимало в цьому досягла. Багато з його старих знайомих і навіть друзів не відповідали на телефонні дзвінки, на листи або не помічали на вулиці, уникали вітатися! Його це дуже ображало, він переживав, смикався, замикався в собі, зовсім загубився.

ЛЮДИ З КДБ СЛІДКУВАЛИ ЗА НИМ, НЕ КРИЮЧИСЬ. Тим часом ”відщепенця” таврували на різних засіданнях і зборах. Вимагали каяття. А він не каявся. Некрасова виключили стрічками. Згадували та плакали. А довкола – пустир, бур’ян. з партії, Спілки письменників, Спілки кінематографістів. Його фактично виштовхували з країни. А він не хоЛюди впізнали Некрасова й попросили виступити.

– Обращаясь к плачущей, растерянной толпе, – згадував він тів їхати.

17 січня 1974-го КДБ учинив обшук у квартирі Віктора згодом, – друзья мои, и я пытались сказать что-то людям Платоновича. Він тривав 42 год. Вилучили сім мішків руо том, что не может не быть здесь памятника, он будет, обязательно будет… Но появилась вдруг милиция и попросила кописів, книжок, журналів, листів, фотографій. Протягом наступних шести днів – допити. Слідчий дав зрозуміти: всех разойтись. Не положено! А вы, товарищи, которые якщо 62-річний письменник найближчим часом не емічто-то там снимали, отдайте нам пленку. Так будет лучше. грує, його посадять. Попри лауреатство та фронтове миИ отобрали пленку. А директора киностудии потом сняли нуле. Це був ультиматум. 12 вересня 1974-го Вік тор Нес работы. красов із дружиною виїхали із СРСР. Навздогін ”органи” – МЕНІ СОРОМНО ЗА РАДЯНСЬКУ ВЛАДУ, ЯКУ Я ЗАХИЩАВ! – НІБИТО розповсюдили Києвом чутки, нібито письмен ник за кордоном має дядька-мільйонера. От і рвонув до нього, щоб СКАЗАВ НЕКРАСОВ У БАБИНОМУ ЯРУ, ПЕРЕКАЗУВАЛИ В КИЄВІ. не проґавити спадщину. Про його виступ повідомили закордонні радіоголоси. Після цього влада змушена була оголосити конкурс на проект пам’ятника в урочищі. Його відкриють за 10 років, коли письменника вже виштовхають за кордон. Нарис ”Дом Турбиных” у журналі ”Новый мир”, №8 за 1967 рік, став останньою резонансною публікацією Віктора Некрасова в СРСР. Із неї почалося паломництво до київського будинку на Андріївському узвозі, де жив Михайло Булгаков. У серпні 1968-го Некрасов з балкона своєї квартири в центрі Києва обурено коментував введення радянських військ до ЧехоУ Парижі Віктор Платонович став заступником головнословаччини, уживаючи ненормативну лексику. Наступного року підписав лист на захист В’ячеслава Чорновола – й отри- го редактора журналу ”Континент”, виступав на ”Радіо Свобода” – російською й українською. мав звинувачення в ”українському буржуазному націоналізмі”. У ці дні поет Андрій Малишко зустрів на вулиці пись- – Некрасов бездоганно володів українською, – згадує шеф нью-йоркського відділу української редакції ”Радіо менника Михайла Пархомова, близького друга Некрасова. Свобода” Юрій Дулерайн. – Інакше його просто не під– Ти Віктора бачиш? – запитав Малишко. – Скажи йому, пустили би до мікрофона що він хороший хлопець.

Обшук тривав 42 години. Вилучили сім мішків рукописів, книжок, журналів, листів, фотографій

3

!3_zbir.indd 57

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

№ 2 1 ( 7 4 )

К Р А Ї Н А

57

31.05.2011 21:37:48

Д О К У М Е Н Т

РАХІВНИЦЯ, ЩО ПЕРЕЖИЛА АРИФМОМЕТР Прості арифметичні дії ще зо чверть віку тому народ масово й успішно виконував на дерев’яних рахівницях. Тих самих, що з’явилися ще чи то у древньому Єгипті, чи то в не менш древніх Індії та Китаї. В останні роки свого існування рахівниці були великі й малі, із металу й пластмаси. Та класична – дерев’яна, розміром 40х25 сантиметрів. Упродовж століть її мав під рукою кожен продавець, бухгалтер й рахівник. Так-так,

у докомп’ютерну еру існувала така посада – рахівник. До його обов’язків входило вираховувати вхідні та вихідні дані й заносити їх у ґросбух – бухгалтерську книгу.

Рахівниця проста в користуванні. Дітей навчали цій премудрості ще в початкових класах. Ясна річ, малим було далеко до вправності продавців у найближчому гастрономі. Ті віртуозно ганяли туди-сюди по рахівниці дерев’яні кульки, які називали ”кістяшками”. У мене з арифметики було ”відмінно”, тож я подумки вираховував ціну покупки швидше, ніж продавець на своїх ”кістяшках”. Продавці у сусідніх крамницях це знали.

Якщо рахівницю досить легко ”обганяли”, підраховуючи подумки, то металічний арифмометр – зась. Його мали працівники

Арифмометр зник із ужитку миттєво. Після появи перших калькуляторів бухгалтери відмовилися від нього одразу. На відміну від рахівниці, вірність якій деякі продавці радянських гастрономів уперто зберігали роками. Подальша доля ”Феліксів” була нещасливою. На барахолках ніхто їх не купував. А навіщо? Ні вигляду, ні користі – не цвяхи ж ними забивати. Тож коли побачите арифмометр десь серед старих речей на продаж, не купуйте. Більш непотрібну річ тепер годі вигадати. текст: Микола НЕСЕНЮК

Д ЖЕРЕЛО: WWW.CARTAL ANA.RU

бухгалтерій. І рахував він на рівні того літературного героя, який подумки миттєво множив 942 на 326. Принцип дії арифмометра був механічний. Встановлювали металеві повзунки навпроти потрібних цифр, а потім крутили ручку. Корисним цей апарат був лише тоді, коли робили одразу сотню арифметичних дій одна за одною. Таке треба було

лише бухгалтерам, тому вдома арифмометра ніхто не мав. У 1960-1970-х цей апарат – досить примітивний, але надійний – антикварний раритет. Щось майже, як швейна машина ”Зінґер”, що 100 років не ламалася і ще стільки ж послужить. Єдина відома мені модель арифмометра мала назву ”Фелікс”. Поміж собою народ називав ці машинки ”залізними феліксами”. Це так глузували з майже офіційно прийнятого в ті часи титулу Фелікса Дзержинського. Того, що був першим керівником ЧК більшовицької Росії. Тоді, як бушував ”червоний терор”, і з’явилися перші радянські концтабори.

58

!3_zbir.indd 58

К Р А Ї Н А

№ 2 1 ( 7 4 )

3

Ч Е Р В Н Я

2 0 1 1

31.05.2011 21:37:50