ЖУРНАЛ О ФОТОГРАФИИ
5.6 LIBERA ПРОЦЕНКО ШКОЛА WWW.MAGAZINE56.COM.UA
РЕГИСТРАЦИОННЫЙ НОМЕР 01001010
ПАРТНЕР ПОЛЬСКИЙ ИНСТИТУТ В КИЕВЕ
ИЗДАТЕЛЬ ШКОЛА ФОТОГРАФИИ ВИКТОРА МАРУЩЕНКО
№3 2010
слово редактора Фотография, как средство выражения, давно уже заняла свое место в современном искусстве.
Уместно было бы вспомнить таких китов ХХ века как Энди Уорхол (Andy Warhol) и Герхард Рихтер (Gerhard Richter),
включивших фотографию в свой творческий процесс еще в 50-60-хх годах прошлого века. С появлением цифровых носителей художники все чаще обращаются к медийным средствам выражения (фото, видео).
Многие украинские художники также часто используют фотографию в своем творчестве. Можно назвать
Арсена Савадова, Василия Цагалова, Виктора Сидоренко, Илью Чичкана, Кирилла Проценко и других.
В этом номере мы представляем фотопроекты двух художников — поляка Збигнева Либеру (Zbigniew Libera) и
украинца Кирилла Проценко.
Збигнев Либера — лидер польского критического искусства, сегодня живет в Праге. Прославился проектом
«Lego. Концентрационный лагерь», собрав из деталей детского конструктора модель концларегя Освенцим. После этого получил критики столько, сколько не получали Кулик и Бренер вместе взятые. Проект «Позитивы» был создан Либерой в начале нулевых. По нескольким известным фотографиям он воссоздал события, переведя трагические сюжеты в веселые.
Кирилл Проценко — выходец из творческой группы «Парижская коммуна». В своем творчестве использует самые
различные техники — от фотографии до выжигания по дереву. Представленный проект «No comments» относится к 1997 году, но визуально не утратил своей актуальности. Для съемки художник использовал Polaroid, что в артфотографии случалось довольно часто. Самым известным фотографом, работавшим с Polaroid, считается кумир американской молодежи, культовый нью-йоркский фотограф Сноу Дэш (Snow Dash), скончавшийся год назад от передозировки наркотиков в возрасте 27 лет. Марина Литвиненко
3:5.6
проти пам’яті Незамиленого погляду на потік сучасної фотографії досить,
називатиме «успішною посткомуністичною трансформацією
аби помітити, що головною функцією цього медіа стала соці-
польського суспільства» тамтешні митці налаштувалися на
альна терапія. Фотографія повинна заспокоювати. Це рівною
жорсткий опір новій реальності. Неформальним лідером цьо-
мірою стосується як настінних чорно-білих екзерсисів у стилі
го руху виявився недавній підпільник, колишній політв’язень,
«художньої» фотографії, так і моторошних трагедійних зобра-
піонер польського відео-арту Збіґнєв Лібера. Шлях Лібери до-
жень, що діють за принципом «чим гірше, тим краще». Ніщо не
сконало відтворює траєкторію польського аванґарду остан-
втішить обивателя краще за знімки зруйнованих гаїтянських
ньої чверті минулого століття: від жорсткого протистояння з
осель чи жертв палестинських терактів — так само ніщо не
комуністичним режимом — до не менш жорсткої опозиції до
убезпечить психопата від реалізації його руйнівного потягу, ніж
того, що прийшло йому на зміну.
перегляд якісного фільму жахів. Глядач сучасної фотографії
потребує щоденного травматичного досвіду. Фото з місць ка-
маючи 20 з гаком років, підключився до поширення підпільної
тастроф тішать око, бо допомагають надати сенсу сучасному
літератури, за що невдовзі потрапив до в’язниці. За тиждень
безладу, розташувати кошмарні образи в архіві власної пам’яті.
до арешту Лібера здійснив один зі своїх перших мистецьких
Така терапія, звісно, потрібна соціуму. Але терапевтична
фотопроектів, що виявився пророчим: Лібера поголився нали-
функція фотографії прагне виключити інше, не менш прин-
со — пряма відсилка до тюремного ув’язнення — й назвав се-
ципове завдання цього медіа — критикувати суспільство.
рію фото з документацією його голомозого черепа «Для мис-
Традиційна соціальна критика у фотографії — пряма демон-
тецтва». Перебування у в’язниці остаточно сформувало Ліберу
міських стін; фотопроект «Хтось інший», де Лібера перевдя-
йшли на зміну колючим дротам. Місце мертвого Че Гевари з
страція суспільних вад і негараздів — стала проблематичною:
як митця в буквальному сенсі: він твердить, що перебуває у
гався в сексуалізовані, але позбавлені статі образи, міг би
культового скорботного фото посідає ісусоподібний юнак, що
мас-медіа навчилися перетворювати будь-яку нищівну крити-
полі мистецтва для того, щоб «залишатися невідповідальним»,
бути контрапунктом до серії Бориса Михайлова «Я — не я».
затягується сигарою. На знімку, що імітує мить після вбивства
ку на заспокійливу терапію. Щоб вивести глядача з блаженної
уникнути відповідальності перед репресивним суспільством за
Падіння Польської Народної Республіки 1989 року призве-
Мартіна Лютера Кінга — група втішених азіатів, що вказують
рівноваги, потрібні радикальніші засоби. Кінець ХХ століття в
власні експерименти: «Під вивіскою мистецтва я можу розви-
ло Ліберу до радикальної зміни художньої мови — від замкне-
пальцями вдалечінь. Замість озброєних гватемальських по-
мистецтві запам’яється відчайдушним, незрідка екстремаль-
вати свій бунт легально. А уявіть собі це все без гасла «мис-
них на власному середовищі постпанківських вправ до своє-
встанців — юнаки з бензопилками.
ним пошуком цих засобів.
тецтво». Божевільня, будинок для невиліковно хворих… мене
рідного посткомуністичного поп-арту, що на прикладі стрімкої
посадили б туди довічно, як багато, багато інших».
реставрації капіталістичних відносин аналізує універсальні
ви», спертий з фотографії «Повернення з Ентеббе, Аеропорт
явилася Польща, де в 1990-х буяло так зване критичне мисте-
Після виходу з в’язниці Лібера починає займатися відео,
закони взаємодії світу медійних образів із людською психікою.
Бен Гуріон» Міши Бар-Ама — розвинувся в окремий проект, що
цтво. За радикальністю художньої мови це явище може позма-
створюючи одні з найбільш радикальних тогочасних творів у
Найбільш характерні праці Лібери того періоду — індустріаль-
став одним із найжорсткіших мистецьких коментарів до війни
гатися хіба що з синхронним йому московським акціонізмом, а
цьому медіа («Містична персеверація», «Як тренують дівчат»),
но виготовлені вироби, запаковані в товарну оболонку й спря-
в Іраку. Сучасну версію цього фото із багдадськими жінками,
от за мірою суспільного впливу польське критичне мистецтво
паралельно працюючи з рисунком, фотографією тощо. Фо-
мовані на підрив споживацьких рефлексів. Хрестоматійний
що екстатично вітають американських вояків, було розташо-
залишило російські аналоги далеко позаду. Якщо акції Кулика
тографічні досвіди 80-х, коли Лібера належав до підпільного
приклад — скандальна робота Lego Concentration Camp: точна
вано на обкладинці популярного часопису Przekroj (Пшекруй),
та Осмоловського ставали предметом жвавого обговорення
лодзького угруповання Kultura Zrzuty (Культура Зжути), викли-
імітація відомого конструктора, з якого пропонується зібрати
а відтак — на рекламних носіях по всій Польщі. Цим позірно
здебільшого серед правоохоронців та самих митців, то робо-
кають несподівані паралелі з харківською школою фотографії.
модель концентраційного табору.
цинічним жестом Лібера виявляє базовий механізм сприйнят-
ти на кшталт «Піраміди звірів» Козири чи «Пасії» Нєзнальської
В проекті «Псих», що викликає моторошні алюзії до творчості
Цю підривну стратегію — шокувати візуальну пам’ять гля-
тя сучасної фотографії: «Мені здається, що нині ми не хочемо
струснули суспільство від гори до долу. Посткомуністична «шо-
харків’янина Мітасова, Лібера документував анонімні записки
дача шляхом внесення малопомітних, але визначальних змін
знати, якою є реальність, дуже хочемо сприймати її позитивно.
кова терапія» початку 90-х відгукнулася «шоковою терапією» в
на вулицях Лодзі, залишені невідомим душевнохворим в на-
до знаних візуальних образів — розвинуто в проекті «Пози-
Тому в’язні стали мешканцями — ті були сумні, ці — веселі. Інша
мистецтві, спрямованою в протилежний від свого економічно-
стільки малому форматі, що вони навіть не привертали ува-
тиви». У супровідних текстах Лібера твердить, що його за-
справа, чи не є це механізмом функціонування нацистської чи
го аналогу бік. Вже на самому початку того, що пізніше дехто
ги Служби Безпеки, яка старанно зчищала будь-які написи з
вданням тут було «гратися з травмою», й ця «гра», видається,
радянської пропаганди, що перетворювала реальність на на-
полягає в підважуванні терапевтичної функції сучасної репор-
бір оптимістичних гасел».
тажної фотографії. «Позитиви» — це серія постановочних від-
творень більш чи менш знаних травматичних фотографій ми-
треба розглядати довго й уважно, зупиняючись на кожній де-
нулого: від «Скорботи» Бальтерманца до «Напалму» Ніка Ута.
талі й видобуваючи з власної пам’яті її аналоги. Для сприйняття
Залишаючи композицію оригінального фото недоторканною,
цієї серії зовсім необов’язково бути обізнаним із оригіналами
Лібера створює його «позитивну», заспокійливу версію, спо-
обіграних фотографій — недаремно Лібера протестує проти
внену моторошної іронії. Замість полеглих радянських сол-
їхньої публікації поряд із його творами. Достатньо знати пра-
ЛІБЕРА РОБИВ ТАК: КУПУВАВ
дат на фото Бальтерманца — учасники забігу по пересіченій
вила гри: потрібно йти проти течії власної пам’яті, сформова-
БАГАТО ДЕТАЛЕЙ, ЗБИРАВ БАРАКИ,
місцевості, що знесилено лежать на землі. Замість німецьких
ної — так чи інакше — не реальними спогадами, а образами,
солдатів, що відкривають польський прикордонний шлагба-
які постачають мас-медіа.
Найбільш концентрованим осередком подібних пошуків ви-
Одразу після введення в Польщі воєнного стану Лібера,
LEGO. КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ ТАБІР
РОЗСТАВЛЯВ ФІГУРКИ НАГЛЯДАЧІВ ТА УВ’ЯЗНЕНИХ І ФОТОГРАФУВАВ ОКРЕМІ СЮЖЕТИ. ПОТІМ ВСЕ
ум — команда велосипедистів, що усувають зі свого шляху
РОЗБИРАВ І СКЛАДАВ ПО КОРОБКАХ,
перешкоду. Замість виснажених мешканців концентраційного
ЯКІ СПЕЦІАЛЬНО ВИГОТОВЛЯВ У ТИПОГРАФІЇ — ВОНИ ВИГЛЯДАЮТЬ ЯК СПРАВЖНІ LEGO SYSTEM.
4:5.6
«Сон Буша» — спершу один зі знімків для проекту «Позити-
«Позитиви» Лібери не створені для побіжного погляду. Їх
Олексій Радинський
табору — усміхнені, задоволені люди в ковдрах і спальниках, які дивляться в об’єктив крізь мотузки для білизни, що при-
5:5.6
«творити нове — це повторювати» Листування Олексія Радинського зі Збіґнєвом Ліберою 12—15 липня 2010 Чи ви пам’ятаєте, як у вашому житті вперше з’явилася
шими іконічними образами. Чи ви думали про таку
СОН БУША 2003
фотографія? Що приваблювало вас у цьому занятті?
«неписьменність» глядача цього проекту?
КОЛЬОРОВА ФОТОГРАФІЯ, 170x120 СМ,
Коли ви відкрили фотографію як знаряддя критики?
Що ж, для таких «анальфабетів» залишається лише фасад.
Фотографую з раннього дитинства. Свої перші фото зробив
Водночас, можна брати участь у грі, вигадуючи, намагаючись
Повернення з Ентеббе, аеропорт Бен Гуріон,
ще до того, як пішов до школи. Це були документальні фото-
припасувати до побаченого якісь інші знані фотографії. Йшло-
Міша Бан-Ам, 1976
графії черепів і фрагментів скелетів з військового турецько-
ся про те, щоб «Позитиви» працювали з образною пам’яттю
го цвинтаря, який було відкрито під зруйнованою фабрикою
глядача. Своєю чергою, мене цікавить, що такий «неписьмен-
сільськогосподарської техніки, що належала моєму діду.Коли
ний» глядач в стані побачити на цих знімках? Наскільки інакше
мені було шість років, я зробив те, що назвав фільмом: це була
він їх бачить?
КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ
серія фотографій дівчинки, що спускається сходами — подібно до фотографій Мейбриджа. Якщо дивитися ці кадри з проек-
Здається, у цьому випадку ці знімки вказують на пев-
тичним спектаклем, дедалі менше цікавляться виборами. Пев-
До речі, про Przekroj. Яким був суспільний резонанс
тора, як тодішні діафільми з казками, виходить ефект фільму.
ний брак у пам’яті глядача того, що там «мусить бути»:
ні засадничі речі лишаються незмінними, навіть виборча сис-
«сміливої провокації польського митця», вміщеної на
Набагато пізніше, у 80-их, я мав відеокамеру, що приваблювала
у більшості випадків глядач знає, що ці фото відси-
тема є демократичною лише до певної міри: насправді люди
його обкладинці? Чи поява цього художнього проекту
мене кічуватою якістю зображення та легкістю у використанні.
лають до чогось загальновідомого, обов’язкового до
голосують за партії.
в мас-медіа змінила спосіб сприйняття публікою медій-
Незважаючи на очевидну подібність, фільм і фотографія є
пам’ятання, але відсутнього в його візуальній пам’яті.
Якщо говорити про наш виїзд із Польщі з моєю дружиною,
них репрезентацій? Чи цей проект мав видимий вплив
цілковито різними медіа. Фотографія, як говорить Джорджо
Саме сприйняття проекту, що працює з поняттям
Маріолою, також художницею, то причини були дуже приват-
на сприйняття війни в Іраку, зокрема польської участі
Аґамбен, має в собі щось зі Страшного суду: сфотографова-
травми, стає травматичним.
ними. 2006 року я серйозно захворів, треба було змінити спо-
в ній? Зрештою, що ви думаєте про імператив для
ний об’єкт застигає назавжди, до останнього дня, і це не має
сіб життя. Поїхали на рік до Греції. Потім переїхали до Праги і
мистецтва мати видимий вплив на суспільство, який
нічого спільного з темою фотографії. Фотографічний образ —
тичних знімків не можна не запитати про несамови-
залишилися тут. Чому ні, якщо можна?
виголошують представники критичного мистецтва?
це завжди більше, ніж образ: це простір між копією та реаль-
те недавнє «повторення» епізоду польської історії під
ністю, між спогадом і бажанням.
Катинню. Чи можете ви погодитись із тим, що випадок
Як ви бачите перспективи польського критичного
який ми її розглядаємо. Певні речі бачимо дуже зблизька, а
чи доля в цьому випадку втілили щось подібне до зро-
мистецтва в новій ситуації? Чи можна чекати на по-
певні залишаються менш видимими, закритими. Політичністю
Колись вважалося, що в майбутньому неписьменними
бленого вами в «Позитивах»?
вернення до ґвалтівної мови польського мистецтва
мистецтва було б витягати в сфери видимого те, що досі було
вважатимуть тих, хто не вміє «читати», розуміти візу-
Так. Дійсно! Мушу зізнатися, що раніше цього не помітив. Не-
90-х? Що ви думаєте про концентрацію критичних
прихованим. Невідомо, що стане політичним за рік, за день,
альні образи. Цей прогноз підтвердився в дивовижний
зважаючи на це, не відчуваю провини. Такі повторення, врешті
митців навколо середовища «Критики Політичної»?
сьогодні. Той, хто думає, ніби робить політичне мистецтво,
спосіб: обов’язкова здатність «читати» образи стала
решт, не є новиною — від «вічного повернення» Ніцше через
Чим, на вашу думку, є польське критичне мистецтво —
не завжди вказує нам ці нові види, а іноді навпаки — сприяє
знаряддям медійного контролю над уявою. Чи потрі-
«розрізнення і повторення» Дельоза до «кінця історії» Фукуями.
окремим рухом в історії мистецтва чи виявом певного
ефективності системи екрану. Варто уважно прочитати книги
бен у цій ситуації певний візуальний анальфабетизм,
Можна навіть сказати, що ми творимо нове лише тоді, коли
універсального мистецького підходу? Що ви мали на
Жака Рансьєра.
«неписьменність»? Чи сучасні митці здатні продукува-
повторюємо. В історії немає фактичних повторень, але повто-
увазі, говорячи «Критичне мистецтво — це я»?
ти нові способи сприйняття світу, що діють всупереч
рення є історичною передумовою, що уможливлює фактичну
Фраза «критичне мистецтво — це я» є жартом, зрештою опер-
мим методом, що й «Позитиви», але завдяки випадку розви-
всезагальній візуальній «освіченості» сучасних мас?
появу чогось нового.
тим на принципі повторення. Це була назва великого інтерв’ю
нувся в окремий проект. Мені важко оцінити його справжній
в часописі Przekroj (Пшекруй) з нагоди моєї ретроспективи в
резонанс, але можна це викласти в піарівський спосіб — 40
В контексті повторення Вами знаменитих травма-
Приймімо таку перспективу: виробництво «нових способів
6:5.6
Наша дійсність обладнала нас певного роду екраном, крізь
Якщо йдеться про «Сон Буша», він був виконаний тим са-
сприйняття світу» раніше чи пізніше привласнюється «письмен-
То чого чекати полякам по смоленській катастрофі?
варшавській галереї Zacheta (Захента). В таких часописах ма-
тисяч тиражу самої газети плюс велика промоційна кампанія
ними». «Неписьменним» залишається лише партизанська війна.
Чи польське суспільство дедалі правішатиме, чи на-
ють іноді з’являтися електризуючі заголовки. Слово «скандал»
з використанням обкладинки, на якій було вміщено моє фото;
впаки? Чи ви згодні з тим, що консервативні сили в
супроводжувало мене протягом довгого часу, але ніяк мені не
лайтбокси на зупинках в усіх великих польських містах; великі
Ще трохи про неписьменність. Проект «Позитиви» пра-
Польщі стають більш толерантними до критичного та
зашкодило.
розтяжки на будинках, в тому числі на Empik’у в самому цен-
цює з пам’яттю візуально «освічених» людей, зануре-
радикального мистецтва, а мова ненависті з їхньо-
Ви вірно розрізняєте «критичне мистецтво» в Польщі
трі Варшави. Зрозуміло, це не спричинило вуличних завору-
них у певну медійну традицію. А що з тими глядачами,
го боку замінюється на демонстративну байдужість?
1980—90-х років та «критичне мистецтво» як художній під-
шень — чи як ще виміряти ефективність в партійних категорі-
хто не в стані «відчитати» первинне фото, зідентифі-
Що, власне, змусило вас покинути Польщу?
хід. Часто маю враження, що ці терміни плутають. «Критичне
ях — але, принаймні, можливо, хтось усміхнувся.
кувати посилання на нього? Чи такі люди безнадій-
Здається, Польща відходитиме від того, до чого ми звикли про-
мистецтво» 90-х вважаю історією, про це говорить сама його
но виключені зі сприйняття цього проекту? Зокрема,
тягом кількох останніх років. Доказом може стати результат
назва, зараз цього, очевидно, не існує. Але «критичне мисте-
в Україні та на пострадянському просторі візуальна
останніх виборів, але, боюся, так швидко це не закінчиться.
цтво» другого ґатунку продовжується у різні способи різними
пам’ять більшості глядачів сформована цілком ін-
Тим часом люди дедалі більше розчаровані та знуджені полі-
митцями, що продовжують з’являтися.
7:5.6
LIBERA
ЧЕ, НАСТУПНИЙ КАДР 2003 КОЛЬОРОВА ФОТОГРАФІЯ, 120x150 СМ, КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ Рештки Че Гевари, невідомий фотограф
8:5.6
МЕШКАНЦІ 2002 ЧОРНО-БІЛА ФОТОГРАФІЯ, 120x170 СМ, КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ Кадр із «Радянської хроніки», 1945
10:5.6
НЕПАЛ 2003 КОЛЬОРОВА ФОТОГРАФІЯ, 120x180 СМ, КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ «Напалм», Нік Ут, 1973
12:5.6
РОБІТНИКИ 2002 КОЛЬОРОВА ФОТОГРАФІЯ, 120x150 СМ, КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ Гватемальські партизани, National Geographic, 1975
ПОРАЗКА В БІГУ ПО ПЕРЕСІЧЕНІЙ МІСЦЕВОСТІ 2003 КОЛЬОРОВА ФОТОГРАФІЯ, 120x180 СМ, КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ
ВЕЛОСИПЕДИСТИ (2) 2003
«Скорбота», Дмітрій Бальтерманц, 1943
КОЛЬОРОВА ФОТОГРАФІЯ, 120x180 СМ, КОЛЕКЦІЯ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА ФУНДАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ В ВАРШАВІ Німецьке військо ламає польський прикордонний шлагбаум, невідомий фотограф, 1939
14:5.6
15:5.6
ПРОЦЕНКО дистанция между мозгом и кнопкой
ным миром, который он убеждает зрителей принять
Я о том, что, если нечто становится общедоступным,
как реальность?
то это неминуемо приводит к снижению критериев, к
Если говорить о моих личных, субъективных подходах, то я
редукции. Мусора становится больше. И он поглощает
ставлю во главу угла идею и ищу внутри себя максимально
и погребает под собой действительно ценные вещи.
корректный язык для ее реализации. Нужно, чтобы тебя что-
В любой куче дерьма, безусловно, можно найти золо-
то торкало, и ты хотел это выразить. А будет ли это фото, жи-
тую сережку, но трудно становится перебирать горы
вопись или инсталляция подскажет сама концепция.
хлама. Ты не думаешь, что, обращаясь к фотографии, художник предлагает в автоматизированном мире
Но почему все-таки возникает желание делать проект
ручную работу?
в той или иной форме? Что диктует выбор инструмен-
Хотелось бы, чтобы так было. Мне лично приятно к этому при-
та? Вероятно, для современного художника здесь во-
мазаться. Есть этому колоссальное количество примеров и
обще нет проблемы. Раньше все в чем-то специали-
подтверждений. Все-таки и художники, и фотографы что-то
зировались. Скульптор работал с камнем и бронзой.
документируют. Есть много фотографов, перед которыми я
Экономя, таким образом, на натурщиках, ты, есте-
График делал офорты и книжные иллюстрации. Жи-
преклоняюсь, но, в целом, я думаю, что фотографии, сделан-
ственно, не рассматриваешь подобные снимки как
вописец картины писал.
ные художниками, все-таки интереснее смотреть. Потому что
художественные работы…
Универсальность современного художника — вопрос вторич-
в них больше глубины. В них всегда присутствует культура ка-
Как и сотни других. Я камеру постоянно с собой таскаю. Сни-
ный. Во всяком случае, это не основное. Для меня принадлеж-
дра. Тут, обычно, сложнее восприятие цвета, света, полутонов.
маю детей, разные нелепые уличные ситуации. Я много обща-
ность именно к этой категории авторов определяет в первую
Есть вещи, которые технически можно сделать. А есть визу-
юсь с достаточно эпатажными рок-музыкантами. Наверное,
очередь способ мышления. Собственно, именно он и диктует
альное волшебство. Между прочим, мне было бы любопытно
мог бы сделать о них, к примеру, о Gogol Bordello, колоссаль-
выбор техники. Посмотри, сколько современных украинских
увидеть, как фотограф написал бы холст маслом. И, кстати,
ные фоторепортажи. Но для меня эти фото остаются принци-
художников интересны одновременно и в живописи, и в фото-
в тяжелую минуту нам, возможно, придется красить заборы, а
пиально приватными.
графии. Арсен Савадов традиционно считается живописцем,
это занятие все же веселее, чем делать снимки на паспорта.
КИРИЛЛ ПРОЦЕНКО БРАКОРЬЕРЫ
но его фотографии шахтеров — что-то такое, от чего прет
О фотографии как особой форме творческого выражения художника активно рассуждают где-то с начала 90-х годов. Но ведь использовали ее художники и раньше. Один мой дальний родственник трудился на
То есть ты не хочешь заходить на чужую террито-
даже сильнее, чем от картин. Разные люди делают постано-
Когда ты понял, что фотография — сильный инстру-
рию — профессиональной фотографии?
вочную фотографию. Смотришь, ну, просто еще одна фигня.
мент художественной выразительности?
Я, возможно, несколько сумбурно отвечу. Наверное, это обал-
Только в профиль. А тот же Коля Трох, царство ему небесное,
Придумав проект «NO COMMENT». В юности у меня были су-
денно, если ты в молодости бухал в компании с Rolling Stones.
такое умел запузырить, что челюсть отвисала. То есть дело в
ицидальные заезды. Я решил этот опыт задокументировать.
И через 25 лет, уже старым пердуном, вдруг выставляешь
концептуальном подходе. Возникла какая-то вспышка на солн-
Проконсультировался у врача, как должен выглядеть чело-
снимки, которые просто по набору персонажей и стечению
це, тебя осенила идея , она тебя разрывает, мучает — ты про-
век, совершивший самоубийство, к примеру, бросившись под
обстоятельств не могут быть плохими. Но на самом деле, это
сто обязан ею поделиться с этим гребанным обществом. И тут
поезд, наглотавшись таблеток, вскрыв себе вены или пове-
полное фуфло. Поскольку лучше бы в тот момент рядом был
художник, как хирург. Полагаю, далеко не каждый фотограф
сившись. Меня интриговала эстетика Polaroid. И в данном слу-
Хельмут Ньютон, например, и он бы уже дал такие кадры, что
так готовится к своей съемке, как художник. Короче говоря,
чае я точно знал, что эта серия может быть выполнена только
мало не покажется.
если художник обращается к фотографии, то за этим стоит
в этой технике, завершаясь такими себе целлулоидными ков-
очень конкретная идея — и уже двадцатый вопрос, получит-
риками, которыми можно украшать стены.
комбинате, где к советским праздникам в немыслимых количествах изготавливали парадные портреты
Но ведь у тебя в биографии был близкий к фоторе-
ся ли у него в итоге хорошая или плохая работа. Он создает
коммунистических вождей и партийных лидеров чуть
портажу проект — «Куба».
субъективную реальность. И дальше все зависит от степени
Напиши ты эти работы красками, наверное, эффект
Да. Просто я был заворожен этой страной. Постоянно клацал
его убедительности — кто-то ее принимает, кто-то отвергает.
был бы куда слабее. Фотография все же дает иную
меньшего пошиба, тупо перерисовывая их с фотографий, разбив холст на квадратики. Тем же, по сути, за-
фотоаппаратом. Для выставочной серии из ста сделанных кадров, может быть, выбирал один, печатая фото на металле. У
Тебе не кажется, что сегодня фотоаппарат уравнива-
Абсолютно верно, к достоверности я и стремился. Я до сих
меня есть нереализованная до сих пор идея — показать из-
ет людей? Мир тонет в изображениях. Пройдись по
пор помню реакцию на эти работы моей мамы. Когда она влу-
И, кстати, эти картины часто выглядят круче, чем фотогра-
нанку кинофестивалей. Но и при этом, наверняка, я буду ис-
улице — каждый третий прохожий щелкает камерой.
пила, что это я на снимках, был определенный невроз в возду-
фия. Глядя на некоторые гиперреалистические работы, даже
кать свой предельно субъективный способ подачи и решения
И, по крайней мере, каждый второй чувствует себя
хе, который подтвердил, что я на правильном пути. Ты знаешь,
не веришь, что их сюжеты взяты непосредственно из при-
темы. Это все равно будет выдумка. Набор ячеек, которые я
при этом художником.
как ни диковато это прозвучит в наше время, но надо быть
роды. Конечно, фотография может быть утилитарна. Я как
буду наполнять.
Ну, это тема для диссертации. Вообще-то интервенция цифро-
честным. Профессия художника — проводки без изоляции. И
вой техники меня настораживает. С другой стороны, понятно,
пока работаешь на честном драйве, несешь ответственность за свое дело и веришь в правомерность своих идей, все лады.
нимались гиперреалисты, копируя на полотно предварительно сделанные, к примеру, пейзажные снимки…
живописец иногда пользуюсь технологией типа «Повернись
16:5.6
степень правдивости.
вот так» или «Сними на секунду майку». И сгорбленная спи-
Можно ли сказать, что отличие фотографа от худож-
что техника не главное. Камера — это придаток. Ведь между
на, которая мне нужна для картины, у меня уже есть. Спасибо
ника состоит в том, что первый, обычно, имеет дело
кнопкой и мозгом есть некая дистанция, пауза. Качество, без-
мыльнице «лейка».
с реальностью как таковой, а художник с вымышлен-
условно, находится в этом промежутке.
Беседовал Сергей Васильев
17:5.6
18:5.6
20:5.6
22:5.6
ШКОЛА СОВРЕМЕННОЕ ФОТОГРАФИЧЕСКОЕ ИЗОБРАЖЕНИЕ МОЖЕТ НАХОДИТЬСЯ В РАЗЛИЧНЫХ ПРОСТРАНСТВАХ ИЛИ, КАК ПРИНЯТО СЕГОДНЯ ГОВОРИТЬ, КОНТЕКСТАХ. НАПРИМЕР, В СЕМЕЙНОМ АЛЬБОМЕ ИЛИ ИНТЕРНЕТ-СТОКЕ, В ЖУРНАЛЕ, НА ФОТООБОЯХ ИЛИ НА РЕКЛАМНОМ ПРОДУКТЕ, НА АУКЦИОНЕ «SOTHEBY’S» ИЛИ В МУЗЕЕ СОВРЕМЕННОГО ИСКУССТВА. СИСТЕМАТИЗАЦИЕЙ И КЛАССИФИКАЦИЕЙ ФОТОГРАФИЧЕСКОГО ПОТОКА ЗАНИМАЮТСЯ СПЕЦИАЛИСТЫ — БИЛЬД-РЕДАКТОРЫ, АРТ-ДИРЕКТОРЫ, КУРАТОРЫ, ИСКУССТВОВЕДЫ. ПОНИМАНИЕ КОНТЕКСТА — ВАЖНЕЙШАЯ ЗАДАЧА КАЖДОГО ЧЕЛОВЕКА, ПРОЯВЛЯЮЩЕГО ИНТЕРЕС К СОВРЕМЕННОЙ ФОТОГРАФИИ.
24:5.6
Александра Кочубей
26:5.6
Константин Стрелец
27:5.6
Зинаида Пономарева
28:5.6
УЧРЕДИТЕЛЬ
НАШИ ПАРТНЕРЫ
ГЛАВНЫЙ РЕДАКТОР
ПЕЧАТЬ
Перепечатка материалов
Марина Литвиненко
Типография Wolf
разрешается только
editor@magazine56.com.ua
г. Киев, ул. Сырецкая, 28/2
с письменного разрешения
(044) 464-4009
редакции. При цитировании
www.wolf.ua
ссылка на журнал «5,6»
КУРАТОР Виктор Марущенко
обязательна. Мнение авторов АДРЕС РЕДАКЦИИ
может не совпадать с точкой
РЕДАКЦИЯ
01030
зрения редакции. За содержание
Дарья Малыга
г. Киев, ул. Б. Хмельницкого, 32
рекламы ответственность несут
Алексей Радинский
Галерея РА-фото
рекламодатели.
(044) 235-3621 PR-ДИРЕКТОР
www.magazine56.com.ua
Виктория Тиссо adv@magazine56.com.ua
ОСОБОЕ СПАСИБО
ОБЛОЖКА
Ежи Онуху
Кирилл Проценко
Распространяется бесплатно
Збигневу Либере
в галереях, культурных центрах,
Алексею Радинскому
АРТ-ДИРЕКТОР
посольствах, ресторанах,
Кириллу Проценко
Дмитрий Ермолов
по адресной рассылке.
Сергею Васильеву
ТИРАЖ
СВИДЕТЕЛЬСТВО
1000 экз.
О РЕГИСТРАЦИИ КВ №15599-4071Р от 08.09.2009
Місце проведення виставки та аукціону: Центр сучасного мистецтва «М17» (Contemporary art center “M17”) Довідки: +380 (44) 240-95-32 • +380 (44) 386-81-81 • www.gs-art.com
АУКЦІОН УКРАЇНСЬКЕ,
РОСІЙСЬКЕ МИСТЕЦТВО XIX–ХХІ СТ. 25 ВЕРЕСНЯ 2010 КИЇВ
Передаукціонний показ: 18–24 вересня