16 ЛИСТОПАДА 2012 РОКУ №32 (32)
РЕДАКЦІЙНІ ОГОЛОШЕННЯ
АНОНСИ
«Менщина» перевірила, що продають у шкільних буфетах
Газифікація Ленінівки – Триває передплата на справа не на один мільйон газету «Менщина» на гривень 2013 рік
СТОР. 2
СТОР. 3
Щоб передплатити «Менщину», потрібно завітати до редакції, поштового відділення, або звернутися до листоноші. Вартість передплати на «Менщину»:
ЛІКАРІ МЕНЩИНИ
Поміняла київську лікарню на менську Сергій Трегубенко. Фото автора
Нещодавно дізнався, що з Сосниці до Мени привозили для термінової операції молодого чоловіка з ножовим пораненням серця. Звісно, завідувач хірургічним відділенням Федір Надточій чудово провів операцію, але в інформації здивувала примітка – потерпілого везли до Мени не тому, що в Сосниці немає хірурга, а тому, що в них немає анестезіолога! До речі, певний час анестезіолог був відсутній і у нашому районі, стурбованість менян із цього приводу доводилося чути неодноразово. Отож вирішив познайомити читачів «Менщини» з новим анестезіологом районної лікарні та дізнатися у чому ж полягає така важливість цієї професії. З ГОРОДНЯНСЬКОГО РАЙОНУ Знайомлюся. Олена Перевисла, 26 років, народилася в Білій Церкві, батьки там вчилися на агрономів. Після отримання вищої освіти вони переїхали жити на батьківщину в село Макишин Городнянського району. Село це розташоване за 35 кілометрів як до райцентру, так і до Чернігова. По закінченню 9 класів Олена продовжила навчання в Чернігівському колегіумі (школі №11). Закінчила його у 2004-му році з Золотою медаллю. Далі був Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця в Києві. Після закінчення 3-го курсу влаштувалася на роботу в Київську міську клінічну лікарню. Працювала там медичною сестрою до закінчення інтернатури. Після отримання спеціальності відразу, з 1-го серпня, була прийнята до Менської ЦРЛ лікарем анестезіологом-реаніматологом. Запитую, чому вирішила стати саме анестезіологом? – Тому, що це лікар, котрий працює з хворими усіх захворювань, – відповідає вона.
- на місяць – 6,52 грн. - на три місяці – 18,96 грн. - на півроку – 36,27 грн. - на рік – 71,34 грн. У цю суму вже включена вартість оформлення передплати і доставка газети. Передплата приймається до 25 грудня 2012 року. 102
Пішов пасти корів і не повернувся Сергій Лавський Олена Перевисла
ДОКИ ХВОРИЙ НЕ ПРИЙДЕ ДО СВІДОМОСТІ
ЗА СУМІСНИЦТВОМ – ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛЕННЯ
Про анестезіологію Олена Миколаївна розповідає цікаво. Виявилося, що наркоз не «дають», а «проводять». Анестезіолог оцінює стан хворого та бере під контроль параметри його життєдіяльності. Потім задіє необхідні складові анестезії: знеболення, релаксацію м’язів та забезпечує повне відключення свідомості. Доки хірург проводить операцію, анестезіолог контролює стан хворого, забезпечуючи постійний моніторинг артеріального тиску, пульсу, насиченості крові киснем, діорезу, об’єму крововтрати. При цьому анестезіолог постійно підтримує необхідну концентрацію компонентів анестезії в організмі хворого, щоб той не вийшов зі стану наркозу під час операції та успішно повернувся до свідомості після її закінчення. Анестезіолог працює довше хірурга – доки хворий не прийде до свідомості. – Як з цим всім вдається справлятися у 26 років відразу після закінчення інтернатури? – Дуже важко. Але, дякуючи допомозі колег по спеціальності з обласної лікарні, справляюся.
Окрім роботи анестезіолога на Олену Миколаївну покладені обов’язки завідувача відділення інтенсивної терапії, як тепер офіційно називають реанімацію. Хворі у критичному стані відразу потрапляють саме до нього. Після огляду всіма необхідними лікарями, за станом хворого слідкує закріплений за ним профільний спеціаліст і анестезіолог-реаніматолог. Коли стан хворого стабілізується, його переводять до профільного відділення. Розпитав у лікарів, як йдуть справи у новопризначеного спеціаліста. Кажуть, що до цього часу все добре. І завідувач хірургічним відділенням Федір Надточій, і головний лікар Петро Хомрач високо оцінили майстерність анестезіолога при проведенні нещодавньої операції на серці.
ЖИТЛОВЕ ПИТАННЯ Спитав у Олени Миколаївни, звідки у неї взялося бажання так навантажувати себе? Розповіла, що батьки з малечку розвили в ній прагнення бути найкращою в усьому: у навчанні, в отриманні престижної професії лікаря, у роботі…
Поцікавився, як винагороджуються зусилля? Головний лікар Петро Петрович забезпечив оплату однокімнатної квартири поруч з лікарнею. Олена Миколаївна ургентна, тобто готова до надання медичної допомоги практично цілодобово, адже вона єдиний у районі анестезіолог, замінити її нікому. Також вона працює на півтори ставки.
ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ – Які у Вас плани на майбутнє, які мрії? – Поки-що мрія одна – стати висококваліфікованим спеціалістом. – Які стосунки у Вас склалися з лікарями? – Хороші. Колеги вчать, допомагають, підтримують. Я дуже вдячна головлікарю Петру Петровичу за надані умови та підтримку, а лікарям Менської ЦРЛ – за допомогу і доброзичливість. – А на який термін маєте домовленість про роботу? – Я працюю згідно направлення Мінздраву. Термін відпрацювання складає три роки. – Що скажете про Мену та менян? – Хороше місто, хороші люди, але більш детальне знайомство у мене ще попереду.
На початку листопада зник безвісти житель Климентинівки 55-річний Василь Носок. Односельчани знайшли його через дві доби у полі, живого. – У суботу Василь Дмитрович пас череду за селом, – розповідає Віктор Джима, голова Ленінівської сільської ради, у підпорядкуванні якої знаходиться Климентинівка. – Після обіду сказав своєму напарнику, що у нього болять ноги, і пішов додому. Ввечері його вже ніхто не бачив. Вранці наступного дня сусіди Василя забили на сполох, побачили, що той не ночував удома. Повідомили сестру, інших родичів він не має, живе сам. Сестра зниклого, звернулася до мене та до міліції. Розшуки у неділю не увінчалися успіхом. Наступного дня у пошуках брало участь близько 30 чоловік – жителі Климентинівки та сусідньої Кам’янки. Шукали Василя і чоловіки, і жінки. – Почали пошуки о восьмій ранку. Обійшли площу близько 80 гектарів. До обіду всі вже дуже потомилися і збиралися повертатися додому. На останок вирішили пройтися територією, що знаходиться у протилежному напрямі від села. Йшли «кільцем». Його помітив крайній пошуковець, зниклий сидів на полі – у долинці біля кущів. Чоловік недобре себе почував, тож один із пошуковців, який був з конем, поїхав додому, пригнав міні-трактора та доставив його до села. Викликали фельдшера. Той надав першу медичну допомогу. Їхати до лікарні не було потреби. Чоловіка напоїли кавою і відправили на піч відігріватися. – Він провів у полі майже дві доби, – продовжує Віктор Васильович. – Добре, що у той час була нормальна погода і не було заморозків. Наступного дня, після того, як ми його знайшли, пішов дощ. Через декілька днів після події «Менщина» навідалася до Василя Носка, щоб дізнатися, що саме з ним трапилося на полі. Дома його не застали, тож відправилися до сестри – Надії Звонок. – Брат епілептик, зловживає спиртним, сам собі проблеми створює, – пояснює вона. – Він не герой, що про нього писати? Ви краще про людей, які його шукали, напишіть, ото справжні молодці, справжні герої. На пошуки зібралося близько 30 чоловік. Не залишилися осторонь біди. Дяка їм безмежна. Із Василем Дмитровичем нам так і не вдалося поспілкуватися. Він був у Березнянській лікарні, але через випадок не зв’язаний зі зникненням, а через травму голови, яку отримав пізніше.