№ 19 (57) ВІД 9 ТРАВНЯ 2013 РОКУ
МЕНСЬКА РАЙОННА ГАЗЕТА
Якщо почнеться війна, що робити менянам?
РЕКОМЕНДОВАНА ЦІНА 1,50 ГРН
Марія Назаренко 9 травня 1945 року зустріла у Берліні Стор. 3
Стор. 4
ОПИТУВАННЯ
З чим Ви воюєте сьогодні? Дмитро Михайленко У 1941-1945 роках наші діди воювали з німцями і перемогли їх. А з чим у 2013 році воюють меняни, і що їм потрібно для перемоги, «Менщина» запитала в традиційному опитуванні до 9 травня.
Валентина Оліфіренко - завідувач сектору інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Менської РДА:
Отець Василій - настоятель Свято-Троїцького храму:
Юлія Лукаш - директор комунального закладу «Центру культури та дозвілля молоді» Менської районної ради:
- На «мінімалку» багато не навоюєшся. Особисто мені важко працювати і викладатися на 100% і на роботі, і вдома по господарству. Про відпочинок взагалі мови нема. Потрібно, щоб професійна робота на рівні району мала належну оплату, щоб не думати, як вижити. А взагалі, головна боротьба сьогодні відбувається у людських душах. Хочеться щирості, щоб люди жили по совісті, щоб слова не розходилися з ділом, особливо у молоді.
- Воюю зі своїми гріхами в першу чергу. Воюю сильно, а повністю перемогти не можу. У боротьбі з гріхом потрібно розвивати такі якості, як смирення, терпіння та утримувати свого язика від поганих слів. Як кажуть, «язик мій, ворог мій». Ні з чим більше воювати не хочу, бо всі інші питання можна вирішити мирно. Хочу, щоб навіть слово «війна» зникло з лексикону нашого народу. Бажаю всім жителям Менщини жити у мирі та злагоді.
Володимир Єкіменко - приватний підприємець з Троїцького ринку:
Тетяна Коноваленко - продавець торгової точки «Наша Ряба»:
Олександр Іванович - співвласник майстерні по ремонту годинників:
- Я вже своє відвоював, зараз на пенсії, намагаюся бути разом з людьми, люблю поспілкуватися. Про наші мізерні пенсії і говорити не варто, це питання не від нас залежить, а від влади. А для того, щоб бути переможцем по життю, потрібні такі якості, як порядність, розум, честь та совість. Але сьогодні все змінилося, і більшість заради успіху готові «йти по трупах». Такого при радянській владі взагалі не було.
- У мене все гаразд, живу як і всі люди, воювати нема з чим. Маю доньку, яка вже виросла і навчається у Київському авіаційному університеті на заочному відділенні, а живе у Санкт-Петербурзі - у неї життя влаштоване, і мене це тільки радує. Воювати потрібно, коли діти ще малі, по садках та по школах ходять, їм багато уваги приділяти потрібно. А так, то всі проблеми можна вирішити, головне, щоб здоров’я було і у сім’ї лад.
- Мій дід по-справжньому воював, в шию поранення отримав, відчув на собі і військовий жах, і справжню військову дружбу. А я сьогодні з городами воюю - це сама актуальна тема для нашого району. Сам я городу не маю, допомагаю батькам - 25 соток обробляємо. Ну, і як усі в наш час, воюю за кожну копійку - гроші ж завжди потрібні. Для того, щоб клієнт був задоволений і звертався ще, потрібно все робити на совість, дбати про свою репутацію, а не жити одним днем.
- Зараз життя таке, що скрізь потроху воювати потрібно. Особисто мені щодня потрібно воювати з тим, що часу на все заплановане не вистачає. З цим і борюся - щоб скрізь устигнути - і по роботі, і домашні справи повирішувати, і батькам допомогти. У плануванні багато чого залежить від обставин і людського фактору. Від інших я очікую того ж, що вимагаю і від себе - пунктуальності, відповідальності, чесності та оптимізму.