Світлиця 3 (50) 2015р. by Вінницький обласний центр народної творчості

Ангел Миру над Поділлям

В дивовижному натхненні, У святому одкровенні, Наче Богу в нагороду, Витинала древо роду. Тетяна Ваценко

найзагадковіших дійств, яке народжує красу і досконалість. З благословення Марії Авксентіївни, з її казкових сюжетів, з її неповторних народнопісенних образів свято подільської витинанки, виплеканої майстрами Наддністрянщини, почало свою поетичну історію. У 1993 році з ініціативи Марії Руденко, за спри«Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними яння Міністерства культури України та управлінкультури Вінницької ОДА, обласного центру стіни від божника аж до дверей. Крила ня народної а також Могилів-Подільської голубків,що гойдались перед образами міської татворчості, районної ради, Могилів-Подільського на нитці,замінені були новими,ще більш будинку народної творчості відбулось І Всеукраяскравими…» їнське свято «Українська витинанка, яке згодом М.Коцюбинський раз у три роки збирало майстрів з різних куточків «Фата Моргана» України. Коли звістка про нього розпросторилась у далеких краях і спільнотах і сотні однодумців оді, коли про неї почали писати Іван виявили бажання поспілкуватися з подільськими майстрами, свято набуло стаФранко та Митусу міжнародного. В 2011 хайло Коцюроці з Росії, Білорусі, Литви, бинський, вона ще не мала Польщі з’їхалися витинанкаімені. Це українська витирі, щоб поділитися досвідом, нанка – ніжна, як стебелинка, навчитись нового. прозора, як літній світанок, З тих пір зросли нові тендітна, як дівчина на вимайстри. Прагнення творити данні, прекрасна, як Україна. прекрасне збирало до гурту Вона була оберегом у все більше нових талантів. бідній сільській хатині, Скільки наукових статей прибирала її вервечкою біз’явилось відтоді у часолих паперових сніжинок писах, скільки прекрасних від полиці до вікна, теплим книг і буклетів про це вишуорнаментом на сволоку та кане мистецтво! дерев’яних мисниках, золо2015 рік знову засвідчив тим вишуканим узором – на популярність міжнародного іконах. Адже саме паперові свята в мистецьких колах. 12 прикраси були недорогими майстрів з країн ближнього і доступними. Називали їх зарубіжжя – Білорусі, Литви, «голубами», «деревом житРумунії, Молдови, Польщі, тя», «стригунцями», «фіран24 витинанкарі з 16 обласками». тей України: Київської, ЗаПисьменник, народний порізької, Луганської, Полтрибун, уважний дослідтавської, Дніпропетровської, ник народного побуту Іван Хмельницької, Рівненської, Франко, який народився в Волинської, Миколаївської, нужденній хаті сільськоЖитомирської, Черкаської, го коваля і цінував народЧернівецької, Херсонської, ну творчість як найвищий і Харківської, Одеської та АР найпрекрасніший вияв наКрим, а також 10 майродного духу, дивувався, що стрів з шести раетнографи «до цього часу не йонів нашої обзвернули уваги на цю ділянласті і, власне, ку винахідливого промислу. Анна Гопіна, Оксана Городинська Вінниці приУзори цих вирізок ніхто не та Лариса Городинська – були на ІІ міжпублікував, про техніку не організатори та ведучі свята народне свято має жодної уяви, крім того, « Ук р а ї н с ь к а що кольоровий папір, витятий ножицями. Вирізаний, але як, з яких візерун- витинанка». Якби не війна на сході України, хтозна, скільки ще натхненків!» Це вже нині ми виділяємо витинанку як один них митців виявило б бажання приїхаз видів народного мистецтва. Сягаючи коренями ти до Могилева – Подільського! Перший день. Перші враження. Рау давнину, витинанки отримали в Україні друге дихання в 20ст., коли такі ентузіасти, як Олек- дість зустрічі з тими, хто вже не раз сандр Салюк з Чернівецького району, як наша побував у Могилеві-Подільському. Подільська Горлиця фольклористка Марія Руден- Знайомство з майстрами ко з Слободи Яришівської, почали відроджувати зарубіжжя. традиції витинання прикрас з паперу, одного з

Тетяна Ваценко Наступного дня відвідали музей Марії Руденко, вклонились памʼяті видатної майстрині. У дворі Будинку творчості відкрили свято «Ангел миру» − з піснями, із задушевними словами і побажаннями. Презентували виставку витинанок найвидатніших українських майстрів, яку доповнили роботами гостей. Кожна робота заслуговує уваги. Роздивляємось білоруські витинанки, які кожним елементом творять чудову загальну експозицію краси і досконалості. Специфічне поєднання кольорів у картинах Валентини Слюнченко, її дерево життя, а особливо її неповторні види з вікна (те що не притаманне для наших майстрів), притягують своїм нестандартним вирішенням. Твори Констанції Герасименко – це вазони та янголи у неяскравих кольорах з додаванням срібла та золота. Чітка симетрія ліній в золотому кольорі – вирізняє стиль Наталі Конькової. Характерний почерк

робіт Наталі Червонцевої, берегиня якої – то дівчина, то русалка, то наречена – робить її витинанки впізнаваними. Сюжетна палітра Ольги Бабуріної – надзвичайно широка. Кожна робота майстрині – це казка, легенда, мультик, біблійна історія. Закарпатська область представлена ажурними роботами Емми Левадської з Ужгорода. Відображення побуту, традицій гуцулів, загадкові міфічні персонажі Карпат – це те, чим суттєво відрізняються твори Левадської від авторів з інших регіонів. Витинанки Жанни Баркар з Одеси нагадують різнобарвне тонке мереживо. Замкнуті, здебільшого рослинні орнаменти присутні майже у всіх творах. У роботах Таїсії Гарвард з Херсонщини – слов′янська символіка з домінуванням чорного, червоного та жовтого кольорів. Дерево життя, дерево роду, одвічні традиції минувшини, яскраві образи сьогодення – такий широкий спектр образної тематики киянки Зінаїди Косицької. Ірина Зяткіна з Бердянська Запорізької області відтворює у витинанках обрядові картинки. Її обжинки, зажинки, чудові дідухи представлені у червоних, бордових та чорних кольорах. Цікаві зооморфні сюжети, обрамлені букетами квітів, бачимо в Ірини Кузьменко з Мар′янівки Запорізької області. Сюжети великих свят, дійств відтворено в ажурних роботах з тонкими лініями, переважно в двох кольорах, у витинанках Лисицької Лариси з Луганщини (місто Лисичанськ). Подружжя Любасів Мар’яна та Валерій привезли витинанки з Кривого Рогу (Дніпропетровська область). Корови-годувальниці, коники, баранці, риби, птахи – все поєднане у своєрідні композиції неймовірної форми. Їхня землячка з Царичанки, Людмила Бабіч, представила витинанки в стилі петриківського розпису, характерного для Дніпропетровщини. З цього ж краю Датченко Юлія, роботи якої вражають яскравою гамою кольорів та чітким вираженням кожного елемента. Цікаві роботи художника Євгена Пілюгіна з Решетилівки (Полтавщина). Казкові персонажі, птахи, чудернацькі квіти творять неповторний стиль митця. Усі роботи майстрині та поетеси з Полтави Тетяни Ваценко, виконані в стилі, притаманному саме їй, коли спектр кольорів повільно переходить з одного в інший. Різдвяні витинанки майстрині – це і є поезія її душі.

У Лядівському скельному монастирі

Гості з Румунії Замкнуті орнаменти круглої форми полтав- ник з Рівного – всі роботи − червоного кольору, чанки Наталі Сташкевич нагадують сонячні що властиве для Волині і Полісся. Композиції диски. У витинанках Дмитра Короля з Кремен- складаються із зооморфних елементів (птахи, чуга Полтавської області відтворено народну та олені, баранці, коні, кози). У роботах сумчанки козацьку тематику (свята, побут, історичні по- Валентини Коздровської переважає дерево житдії). Все це представлено у розмаїтті кольорів. тя у різноманітних кольорах. Витинанки Олени Козацька тематика має місце також у творчості Козявко з Баштанки Миколаївської області схожі Тараса Крамаренка з села Литвинівки Черкаської на графіку. Вони досить прості, не ажурні, у них області. У роботах Тараса чимало символів, що переважає чорний колір. взяті саме з трипільської культури, для якої харакВсі витинанки є витвором не лише умілих рук, терна обмежена гама кольорів. У Тетяни Мель- а й поетичної вразливої душі. Кожна робота наснажена глибоким змістом, несе на собі печать таланту автора, його неповторного стилю та особливостей творчої манери митців різних регіонів України. Як розповідає Оксана Городинська, директор будинку творчості, витинанки прислали навіть з Грузії та Китаю. За ці дні всім учасникам належить створити спільний образ Ангела миру, який накриє своїми лагідними крильми Наддністрянщину, Поділля і всю Україну, щоб тільки пісні линули над нею, щоб вишивались рушники, щоб витинались ажурні витинанки, щоб на мирному роздоллі зростали талановиті діти. Поїздка до Лядівського монастиря наступного дня стала відкриттям Поділля, осяяного промінням щедрого вересневого сонця, освяченого дзвонами стародавньої святині. Задушевні розмови цього благословенного дня, майстер-класи, відкриття нового, пісні біля вогнища – все неповторне і незабутнє. День третій. Звідусіль поспішають люди на свято. Могилів-Подільський розцвів вишиванками, щирими усмішками. Здавалось, що музика і пісні заповнили весь простір древнього міста. На імпровізованій сцені – юні бандуристи Могилів-Подільської дитячої музичної школи. Розпочинає свято Станіслав Городинський, заслужений артист УкраЄвген Пілюгін їни, начальник управлін-

Валентина Шитікова ня культури і мистецтв Вінницької ОДА. Вітає гостей, дякує їм за творчу співпрацю. А гостей чимало. Вони один за одним підходять до господарів свята, щоб одержати подяки і подарунки, щоб сказати добре слово. Як добірне зерно, засівались слова радості і втіхи, доброї надії – українською, білоруською, румунською мовами, як-от виступ очільника румунської делегації Адріана Арделіана, якого перекладали спочатку англійською, а згодом українською. « Ми маємо багато чого навчитися у вас»,− каже він, − і це, мабуть, ключова думка нинішнього велелюдного заходу. Емма Левадська з Ужгорода –оприлюднює бажання: «Те, що Вінниччина започаткувала, через декілька років повинно побачити Закарпаття». Білоруска Ольга (Вольга) Бабурина приїхала з донькою. «Вельми вражена Україною, її людьми, їхньою гостинністю. Дуже великий досвід. Ось куди ми повинні «пнутися». Тетяна Ваценко зачитала власні вірші про витинанку, що в ній – душа полтавчанки, така ж ніжна і прекрасна, як і мережані дива, які сама творить ночами. Гострим лезом чаклувала , Аж душа моя співала, Витинала свою долю – Світлу, радісну, без болю, А за мною, мов вітрила, Розгортались білі крила… Наче крила ангела пригортали нас. Я слухала її і згадувала подумки, як ми започаткували свято, як Марія Авксентіївна йшла у зеленому вінку у Слободі-Яришівській. Думалось про те, яких гарних учнів вона залишила. Вони стали майстринями, що славлять своєю творчістю Наддністрянщину. Серед них – директор музею ім.Марії Руденко – Марія Гоцуляк. І сьогодні ми бачимо цілу когорту майстрів витинанки: Оксана Городинська, Людмила Сорочинська, Регіна Трейгер, Юрій Кафарський – стільки митців з одного лише Могилева-Подільського. А скільки їх по всій Вінниччині! Ось Дмитро Власійчук з Хмільника із своєю ученицею Наталею Камбаровою, ось Світлана Дищук з Теплика. Як відрадно, що є молодь, яка тягнеться до творчості! Молода витинанкарка з Жмеринки Ірина Козловська написала вірш про

матір, яка чекає сина з війни і вишиває йому сорочку: Кольорові стіжки, мережка, Хрест за хрестиком ниткою водить, Загляда у вікно на стежку І молитву до Бога зносить… Це молитва матері про мир і спокій на Землі. Майстри для того і обрані Богом, щоб творити красу. Хай на небесах порадіє душа Марії Руденко – і цим велелюддям, і неповторними виробами нових майстринь, і цією піснею, яку колись привіз Володимир Прядка, що вона вже звучить, як гімн майстрів. Ой місяцю-місяченьку, Ти наш срібний стороженьку, Чи здійснять сни? Стануть діти підростати Україні помагати – То й здійсняться сни… Недарма нині казала Оксана Городинська, що учасники свята їдуть на Поділля, як до прихистку творчого духу. «Вони діляться своїми творчими доробками і залишають кожен на нашій землі частину своєї душі». Такі свята – взірець народної дипломатії, запорука добросусідських відносин між народами. Кожен учасник свята творив свого ангела. З маленьких білих ангелів на блакитному тлі чистих наддністрянських небес постав Світлий воїн – Ангел Миру. Це подарунок майстрів Україні, яка прагне спокою і духовного відродження. «Вчетверте знаходжусь на святі витинанки в Могилеві-Подільському, – ділиться враженнями Тарас Крамаренко, – і так вже традиційно склалось, що кожного разу готується колективна витинанка. Нині – це ангел-охоронець як символ добра і світла…» ІІ Міжнародне свято «Українська витинанка» – це своєрідна віха у розвитку народної творчості. Та не тільки. Це подія, значення якої важко переоцінити. Хай Ангел Миру віднині оберігає нашу землю і наші душі від посягання злих сил. Хай пригортає всіх українців світлими крильми і дарує надію! Директор ОЦНТ Тетяна ЦВІГУН

Ірина Кузьменко і Тарас Крамаренко

Свєтлана Вяль «Весна прийшла», Білорусь

СКАРБИ ПОДІЛЛЯ

ороку, в сонячний серпневий день головні вінницькі площі перетворюються на яскраві галявини, заповнені вінничанами в святковому вбранні. І, найчастіше, це вбрання – вишиванки. Сучасні чи старовинні, вишиті мамою чи бабусею, куплені в магазині чи вийняті зі скрині – всі вони створюють атмосферу свята, яке не сплутаєш ні з яким іншим – День Незалежності України.

знову й знову йдуть наші хлопці на війну, кладуть свої голови за тих, хто раніше поліг за вільну Україну, сподіваючись, що їхня смерть буде не марною, за тих, хто завтра буде бігати мирними,сонячними стежками дитинства і за нас, що сьогодні в мирних містах мають можливість носити вишиванки. Так, цього року свято було «тихішим» − менше розваг та веселощів, але наскільки

Солісти обласного естрадно-духового оркестру «Подоляни» Володимир Полторацький, Павло Пазюк, Валерій Батирєв Скільки сотень літ не могла Україна вирватися на волю, скільки разів піднімалися наші предки проти загарбників, скільки найкращих синів поклали свої голови за нашу свободу, і от, нарешті 24 роки тому збулася заповітна мрія мільйонів українців – наша держава стала незалежною. На жаль, з проголошенням незалежності, не зникли ті, для кого самостійна Україна – смерть усіх імперських планів. І сьогодні ми знову, вкотре, захищаємо наше право БУТИ. І

скромнішим воно було ззовні, настілки глибшим змістом наповнився цей день для кожного з нас. Відмовившись від гучного святкування, організатори вирішили дати можливість вінничанам долучитися до споконвічних традицій українців. Краєзнавчий музей представив виставку «З історії державотворення», з якої кожен міг дізнатися щось нове з історії української державності, заповнити прогалини в своїх знаннях. А поряд, в центрі міста, серед гамірної юрби, красувалися обрядові хліби Вінниччини. Запашні та румʼяні, на вишитих рушниках – розповідали про багаті українські лани, про працьовитих людей, що виростили хліб, про талановитих коровайниць, що вміють творити таке диво з тіста. Музей хліба з Білопілля Козятинського району зробив виставку дідухів, щоб ще раз продемон-

Майстер-клас Вікторії Ніколаєвої струвати, в якій пошані завжди був хліб в укра- від розглядали вінничани мистецькі досягнення області. їнців. Виставка дитячих малюнків «Ми – українА на Європейській площі розташувалися учасники традиційного фестивалю «Скарби ці» переходила у живий творчий процес, в якому брали участь усі дітки, які мали бажання. Поділля». Тут поєдналися музиканти, митці, художни- Поряд, на асфальті, різнокольоровою крейдою ки. З імпровізованої сцени звучали пісні у вико- малюки творили свій барвистий, сонячний світ нанні професійних та аматорських колективів майбутнього без горя і війни. А під тінню крислатих дерев розташувалося Вінницької області. І під цей музичний супромістечко майстрів, в якому людей було,− як у вулику! Кожен хотів долучитися до цього свята людської майстерності, поринути в атмосферу традиційного українського мистецтва, яке було представлено найкращими народними майстрами Вінниччини. Чудовим обрамленням містечка стали роботи народного малярства Івана Горобчука, Федора Панчука, Тетяни Філь, Олександра Свіргуна, живописні полотна Ірини Кравченко, Валентини Колтановської, Анатолія Задворного, Олександра Пелешка. Мережаної легкості додавали витинанки Ліни Концевич та «витинанки в дереві» Олександра Крутих. Під вишитими сорочками та рушниками Галини Данилюк, Євдокії Чугунової, Тетяни Войнаровської, Вікторії Кубаль ,Тетяни Кравець, Лариси Заведії постали в задумі гетьмани українські та козаки запорізьки, вирізьблені в дереві прекрасними майстрами Петром Пипою та Юрієм Дяченком. Творчий підхід наших жінок навіть клаптик тканини перетворює на мистецький витвір. В цьому можна було пересвідчитися, дивлячись на яскраві, Кераміка Валентини Живко

Майбутнє України ляьки-мотанки Юлії Васюк, Тамари Вовчарук, нець Тульчинського району привезли свій виЛюбові Гуслякової, Ірини Савчук, Інни Тербан, шуканий, глиняний посуд, що давно вже полюНаталії Касаткіної, які, немов магнітом, притя- бився вінничанам. Поряд ладижинські майстри гували до себе гомінке дитяче товариство. Василь Рижий, Наталя Лавренюк та їхній син Володимир та Наталя Ігушеви з Гущинець Дмитро розклали на траві свої вироби – розКалинівського району дивували своїми вироба- писані тарелі та керамічну скульптуру. Глинями з лози, а Галина Заєць із села Щітки Він- ні коники, баранці і леви Валентини Живко з ницького району – чудовими рогозяними коши- Бубнівки паслися тут, на вінницьких газонах. ками й іграшками. А поряд милували око чудові бубнівські миски А поряд гончарі розставили свої горщики та пташечки Тетяни Шпак, різьблені писанки, та макітри , миски та свистунці на оглядини. дзвоники та півники Людмили Філінської. Родина Погонців, Сергій та Світлана з КрищеМайстри з радістю ділилися своїми умін-

Скарби зі скрині

Яскравий світ дитинства нями з усіма охочими. Не доступитися було вати себе в ролі гончаря ставало все більше і до гончарного кола, де майстер-клас проводи- більше. Поряд, в досвідчених руках майстра декорали Вікторія Ніколаєва та Анастасія Філінська. Крутився круг, під руками новачків невпевнено тивного розпису Сергія Бугая, деревʼяні тарелі виростали перші форми, а бажаючих спробу- та скриньки вкривалися квітами та райськими пташками. Легкі рухи пензликом, прямо на очах глядачів, народжували вишукані картини українського розпису. Вже за кілька хвилин майстер мав чергу охочих навчитися і собі цього прекрасного мистецтва. Ще одне, давнє й вічне, подільську вишивку низзю, показувала вінничанам майстриня Анастасія Фоміна. Стібок за стібочком – народжувалися на тканині давні подільські орнаменти. Яка ж жінка може пройти повз такого дива! От і зупинялися, дивилися заворожено, а тоді й собі просили ниточку та голочку – і знову, як і сотні років назад , творили подолянки обереги на сорочках. Так, в мистецькому колі, долучившись до народного і вічного, вивчаючи й зберігаючи давні традиції, схиливши голови перед тими, хто ціною свого життя дав нам можливість зібратися у цей день, відзначили вінничани День Незалежності України. Низький уклін всім тим, хто зараз на Сході «тримає передову», щоб ми тут, у мирних містах мали можливість БУТИ. Провідний редактор ОЦНТ Наталя СЕНТЕМОН

ОБЛАСНЕ СВЯТО ДУХОВОЇ МУЗИКИ

«Сурми Поділля»

100-річчя від дня народження Івана Мазуркевича

арівна земля Подільська − щедра хлі- азного елемента та представника ворожого класу, бом і цвітом. Та найбільше її багатство відправили на будівництво Дніпрогесу. Івану ж на − це працьовиті і талановиті люди. той час було тільки п’ятнадцять. Але йому, як сиЛюблять у нас на Вінниччині і сопілку, і скрипку, і нові сільського куркуля, місцева влада заборонила бандуру, але ансамблі та оркестри духових інстру- ходити до школи, тож мусив проситися до школи у ментів займають особливе місце серед культурних сусіднє село. Не бажаючи терпіти приниження, він цінностей вінничан. Яскраве звучання мідних ду- втік до Москви шукати родичів. Звичайно, не махових інструментів створює святковий настрій та ючи адреси, нікого не знайшов, тож і наймався на будь-яку роботу, аби вижити. Скоро йому довелося розганяє будь-який сум! Духова музика на Вінниччині, як і по всій Укра- повертається на Вінниччину − в Москві проводилаїні, почала активно розвиватися у 20-х роках двад- ся паспортизація. Але у село повертатися не захотів і влаштувався працювати цятого століття. Звучали вагоноводом у Вінниці, а нові марші та пісні, які вечорами грав у духовому славили радянську дероркестрі. У 1933 році його жаву, через мистецтво акдобрий друг та наставник тивно насаджувалася ідеШевчук, який був керівологія. Села об’єднували ником духового оркестру у колгоспи, все що було у селі Слобода-Підліська національним, знищуваЯмпільського району, залося. Тому, власне, і ствопросив його на посаду зарювали оркестри духових відуючого клубом. Там він інструментів, які не мали продовжував грати у сільнаціональної складової. ському оркестрі. Але в селах невеличкі дуУ 1935 році його прихові оркестри на весіллях звали до армії. Службу Іван все одно виконували наВікторович проходив на родні танцювальні мелоДалекому Сході у полководії. Бо хіба ж може бути му оркестрі. Звичайно, для без музик українське венього це була чудова школа сілля? Тому можна ствергри на духових інструменджувати, що учасники тах, диригування, формутаких ансамблів внесли вання музично-художнього свою частку у збереження смаку. В 1939 році, по заінструментальної автенкінченні строкової служби, тики. знову-таки на запрошення В повоєнні часи майже кожне село на ВінничШевчука, він приїхав до чині мало свій ансамбль села Крупське (М’ясківка) духових інструментів. У Крижопільського району, більших селах, де були де йому запропонували попотужні господарства, саду керівника духового ортакі ансамблі перерокестру в колгоспі «Провідстали у духові оркестри ник». Тут він знайшов своє Іван Мазуркевич великого складу. Ще у щастя – майбутню дружину 1939 році був створений Ганну, яка стала для нього знаменитий духовий оркестр в с.Городківка на Кри- вірною половинкою на все життя. жопільщині. Його засновнику, Івану Мазуркевичу, 1941 року в життя ввірвалася війна. Іван пішов в липні цього року виповнилося б 100 років. Сво- на фронт і повернувся у 1945 році. І відразу взявго часу він був однією з найпомітніших постатей в ся за улюблену справу – почав збирати музикантів колі провідних музикантів Вінниччини. Духовий та відновлювати роботу оркестру. Але, в голодний оркестр, яким він керував впродовж багатьох років, сорок шостий рік, щоб врятувати сім’ю від голоду, був найкращим не тільки в області, але й по всій він був змушений виїхати до Мельниці-Подільської Україні. на Тернопільщині, де створив три оркестри: у диНародився Іван Мазуркевич 1 липня 1915 року тячому будинку, у середній загальноосвітній школі у селі Рогинці (тоді Уланівське) Хмільницького ра- та сільський оркестр. 1948-го року духовий оркестр йону в сім’ї сільського інтелігента. Дитинство та дитячого будинку взяв участь у Республіканському юність припали на 30-ті роки. То були важкі часи огляді духових оркестрів дитячих будинків і вибодля України, коли більшовицький режим спланова- ров перше місце. За цю перемогу їх нагородили но винищував та виганяв з рідних хат українців. За комплектами духових та народних інструментів. часів колективізації сім’ю Мазуркевичів виселили з У 1951 році Мазуркевича знову запрошують до будинку, майно розікрали, а голову родини, який ще Крупського-М’ясківки (яке на той час вже мало до революції був економом у поміщика, як буржу- назву Городківка), щоб очолити роботу сільського

Група музикантів духового оркестру Городківського СБК духового оркестру. Звичайно ж, він радо погодився. Хто ж були ті сільські музиканти? − голодні і босі талановиті сільські хлопчики та старші музиканти, які залишилися живими. В музиці, у творчому гуртуванні, у підтримці громади вони знаходили порятунок від жахіть голодних років. Іван Мазуркевич долучив до гри у духовому оркестрі обох своїх синів Івана та Віктора. Як згадує старший Іван, односельці не пропускали жодного концерту. Часто на весіллях гості просили музикантів виконати твір якогось улюбленого композитора. Що й казати, довгий час духовий оркестр Городківки був чи не найкращим з аматорських оркестрів на просторі усього колишнього Союзу. Хоча історія його створення така ж складна, як і життя українського народу. Заснований Іваном Мазуркевичем в 1939 році, духовий оркестр села Городківка пройшов нелегку, проте уславлену дорогу служіння рідному народу.

Віктор та Іван Мазуркевичі

Відновлений у 1951 році після важких сорокових, оркестр вже у 1952 році вперше вийшов на сцену, щоб позмагатися у виконавській майстерності з провідними колективами області. У 1954 році оркестр став переможцем олімпіади, присвяченій «300-літтю воз’єднання України і Росії» і був премійований комплектом позолочених духових інструментів. В 1957 році взяв участь у Всесвітньому фестивалі молоді та студентів в Москві. В 1965 – на огляді-конкурсі сільської художньої самодіяльності, постановою колегії Міністерства культури УРСР оркестру присвоєно почесне звання «народного аматорського». На республіканському фестивалі, приуроченому 50-річчю радянської влади − стає лауреатом і його нагороджують срібною медаллю. У вісімдесяті роки колектив бере участь у республіканському телетурнірі «Сонячні кларнети» і тривалий час зберігає статус показового в області. У 1966 році за вагомий внесок у розвиток духового мистецтва області Указом президії Верховної Ради УРСР Івану Вікторовичу Мазуркевичу присвоєно почесне звання Заслуженого працівника культури Української РСР, а в 1971 – нагороджено Орденом Червоного Прапора. У 1990 році, за рішенням обласного відділу культури, в Крижополі проходив огляд духових оркестрів області «Спасибі, маестро», який присвятили 75 річчю від дня народження Івана Мазуркевича та 60-річчю його творчої діяльності як музиканта-організатора. Це було визнанням його особистого внеску у розвиток музичного мистецтва на Вінниччині. У 80 роках городківський оркестр піднявся на вершини виконавської майстерності. Це був рівень професійного оркестру. Зви-

Духовий оркестр Тростянецького РБК чайно, велику допомогу тоді надавали Тульчинське училище культури, Вінницьке і Одеське музичні училища, Одеська консерваторія. Більша половина оркестрантів були випускниками цих музичних закладів. І сьогодні оркестр, є постійним учасником обласного свята духової музики, що проводиться у Вінниці, Тульчині та у Крижополі. Для Івана Вікторовича Городківський духовий оркестр був сенсом життя. Всю свою палку любов до музики він передавав своїм підопічним оркестрантам В щоденній праці проявляв талант педагога і музиканта. Знав − для того, щоб оркестр гідно звучав, потрібно розбудити в кожного учасника бажання вдосконалюватись, прищепити любов до оркестрового музикування, виховати працелюбність. Та, найголовніше, він навчав їх людяності, відповідальності, взаємопідтримці, розумінню високої місії музиканта. Навчалися гри на духових інструментах в оркестрі і обидва його сини − Іван та Віктор. Обидва мають фахову музичну вищу освіту. Іван впродовж багатьох років керував дитячим духовим оркестром Бершадського РБК. Сьогодні керує духовим оркестром у місті Іллічевську Одеської області. А го-

родківським оркестром керує молодший син Івана Вікторовича – Віктор. Закінчивши Одеську державну консерваторію, він сумлінно продовжує справу, яку розпочав його батько. Ми радіємо, що і сьогодні оркестр є одним із кращих народних аматорських духових оркестрів в області. Як згадує старший син Іван, в городківському оркестрі на репетиціях завжди була особлива атмосфера доброзичливості та сумлінного ставлення до праці. Музиканти, які пам’ятають Івана Вікторовича, намагаються зробити все, щоб звучав оркестр, щоб традиції культури і доброго товариства стали культурним надбанням всієї громади. Першого липня цього року в Городківці та Крижополі проводилося обласне свято духової музики «Сурми Поділля», приурочене 100-річчю від дня народження Івана Мазуркевича. «Сурми Поділля» − одне з найулюбленіших мистецьких заходів подолян, на якому обов’язково проводиться марш-парад оркестрів та урочистий концерт. В день святкування ювілею на вулиці перед Крижопільським районним будинком культури зібралося багато шанувальників духової музики. Всі з нетерпінням чекали коли ж зазвучать оркестри. Колективи вибудувалися для

Духовий оркестр Крижопільського РБК

Духовий оркестр Чернівецької ДМШ ходи і чекали на прибуття оркестрів з Городківки, адже в селищі також відбулися урочистості вшанування пам’яті свого знаменитого земляка − концерт за участі Городківських народного та зразкового духових оркестрів, народних аматорських духового та естрадного оркестрів Тульчинського училища культури а також гостей з Молдови − народного аматорського оркестру народних інструментів «Георге Мургу» з Дубосар. Городківчани не уявляють свого життя без духового оркестру. Залишивши свої турботи, прийшли вшанувати пам’ять свого односельця музиканта, диригента і педагога. Концерт був чудовим! Громада гарно зустрічала гостей. Різні за віком слухачі: літні люди, діти, молодь − всі вони справжні шанувальники музики і дуже люблять свій оркестр. І сьогодні тут знають і шанують музику М.Лисенка, С.Гулака-Артемовського, М.Вербицького, В.Івасюка, І.Шамо, О.Білаша, Ж.Офенбаха, І.Брамса, А.Хачатуряна, Й.Штрауса, А.Дворжака, М.Огінського та інших. А скільки народних мелодій та весільних награвань в репертуарі оркестру з Городківки! І досьогодні музиканти зберегли ті знамениті весільні «фрейлики», які так любив награвати Мазуркеваич. Основну організаційну роботу по проведенню цього мистецького заходу взяли на себе начальник відділу культури і туризму Оксана Кройтор та директор районного будинку Ганна Лагуна. Вони провели велику і копітку роботу щоб свято було справді яскравим і гучним. Зустріччю та розміщенням колективів, марш-парадом, репетицією зведеного духового оркестру займався Юрій Ошовський. Делегацію з Вінниці очолила заслужений працівник культури України, директор обласного центру народної творчості Тетяна Омельянівна Цвігун. Гарному настрою сприяла і чудова погода! Зазвучав козацький марш − і розпочалась марш-хода народним аматорським духовим оркестром Городківського СБК. В цьому мистецькому заході взяли участь вісімнадцять кращих аматорських духових оркестрів та ансамблів з одинадцяти районів області, і кожний з них був цікавим та самобутнім. Один за одним йшли оркестри, лунала музика, вселяючи в серця людей радість та надію. Хвиля овацій і радісних вигуків заповнили площу. Після марш-параду та урочистостей в концертній залі районного будинку культури відбувся святковий концерт, який затягнувся на декілька години, але глядачі, забувши про все, насолоджувалися музикою.

Участь в святі взяли оркестри Стадницького СБК Вінницького району, Городківського СБК Крижопільського району, ансамбль «Подоляни» Червоногребельського, Ольгопільського СБК Чечельницького та ансамбль «Аколада» Ямпільського районів. Від районних будинків культури були оркестри Крижопільського, Тростянецького, Шаргородського, Гайсинського, Немирівського районів та оркестри Томашпільської і Чернівецької дитячих музичних шкіл. Високий рівень виконавської майстерності продемонстрували народні аматорські колективи Тульчинського училища культури − духовий оркестр, естрадний оркестр, фольклорно-інструментальний ансамбль «Кобза». На високий художній рівень підняв свято духової музики виступ найкращого оркестру духових інструментів Вінниччини обласного естрадно–духового оркестру «Подоляни». Приємним сюрпризом став виступ «Георге Мургу», який доповнив свято духової музики віртуозним і темпераментним виконанням молдовських народних мелодій. Враження від свята духової музики було чудовим! Українські марші, народні мелодії та сучасні популярні мелодії відомих композиторів у виконанні кращих аматорських колективів духової музики області створили музичну феєрію. Ну а глядачі не шкодували аплодисментів – не відпускали зі сцени музикантів скандуючи їм «браво»! А по закінченні люди підходили до музикантів, тиснули їм руки і дякували за гарну гру. Шанувальники музичного мистецтва, жителі Крижополя та й всі музиканти мали гарну нагоду пережити прекрасну мить причетності до відтворення музичних шедеврів і насолодитися безсмертними зразками світової та вітчизняної класики у чудовому виконанні музикантів Вінниччини. Дуже відрадно і обнадійливо прозвучали слова очільника району про те, що святу духової музики в Крижополі бути, і що район всіляко буде підтримувати і музикантів, і свято духової музики «Сурми Поділля». Маємо надію, що музиканти області ще не раз зустрінуться на доброзичливій і привітній Крижопільській землі. Провідний методист ОЦНТ Наталя РИМАРЕНКО

«Козацького краю скарби незабуті» Крізь століття мчать козацькі коні, Клич над Бугом бойовий луна І течуть в ріку струмки червоні, Хоч без того не мілка вона.

а традицією, в осінню пору 25 вересня 2015 року для вінничан вкотре гостинно відчинилися двері Національного музею літератури України. Велика виставкова зала набула вигляду сільської оселі. Не можна було відірвати очей від старовинних вишитих рушників і сорочок, килимів і верет, ужиткового начиння, обрядових хлібів та дідухів. Цього року була представлена виставка народного мистецтва села Четвертинівка Тростянецького району, яка проводилася в рамках Всеукраїнської культурно-мистець-

городського, Крищинець Тульчинського, Андрушівки Погребищенського районів. Кожне з них оповите легендами, що губляться в глибині віків. Так жили, творили, народжували дітей наші пращури, а тепер, ми, їхні нащадки, хочемо багато чого навчитися у них. Відомо, що народ, який має глибоке коріння, який пам’ятає знаменні віхи своєї минувшини – нездоланний. Села – як люди. У кожного своє неповторне обличчя, своя доля − історія, традиції, мистецькі осередки, відомі особистості, що прославили село своїми здобутками. Прикладом тому – унікальне село Четвертинівка Тростянецького району. З 25 вересня по 23 жовтня кияни та гості міста мали нагоду відкрити для себе ще одне село козацької слави, яке ввібрало багато сторінок захоплюючої і водночас трагічної історії нашої держави.

Євген Шевченко вітає організаторів та гостей виставки

кої акції «Мистецтво одного села». Презентація народної культури сіл Вінницької області в столиці нашої держави розпочалася 2001 року за ініціативи управління культури і туризму облдержадміністрації та обласного центру народної творчості при підтримці Міністерства культури України та Міжнародної громадської організації «Вінницьке земляцтво у Києві». Ця Акція спрямована на дослідження, вивчення і збереження традиційного народного мистецтва. Упродовж 14 років в столиці нашої держави представили 11 унікальних сіл нашої області: Війтівки Бершадського, Клембівки і Буші Ямпільського, Стіни Томашпільського, Бубнівки Гайсинського, Наддністрянського Мурованокуриловецького Соболівки Теплицького, Животівки Оратівського, Рахни-Лісові Шар-

Експозиційний куточок цієї виставки із світлинами та історичними матеріалами про село козацької слави став інформаційним об’єктом для краєзнавців, істориків, науковців, учнів та студентів. Документи розповідали, що саме тут, поблизу села біля гори Батіг на березі однойменної ріки 23 травня 1652 р. відбулась відома Батозька битва, яку вважають однією з найяскравіших сторінок у боротьбі українського народу за свою незалежність. Українські козаки разом із союзником – кримським ханом – розгромили 15-тисячну польську армію. Це була видатна перемога у визвольній війні 164854 рр. Нині, при в’їзді у село Четвертинівку на пагорбі козацької слави стоїть стела, на якій написано, що саме тут відбулася битва між козацьким та польським військом. Пагорби Батозької битви сьогодні стали місцем екскурсій.

Привабливим об’єктом для туристів є Богданова криниця з якої, за переказами, пили воду козаки під час Батозької битви. Далі над Бугом у скелях розмістилася печера, де жив відун, який, нібито, напророчив полякам страшну поразку. Вище над печерою – велетенський слід із стрілкою, що показує напрямок броду через Буг. У Четвертинівському «Музеї Батозької битви» зібрані місцевими жителями експонати − залишки того трагічного бою 1652 року. Віддаючи шану історії, учні місцевої загально-освітньої школи, члени Українського Реєстрового Козацтва, наслідують традиції та звичаї предків. Тут все нагадує про старі козацькі часи. Жителі села свято бережуть пам’ять про героїв-козаків. В 2012 році в селі на обласному рівні проводилися культурно-мистецькі заходи з відзначення 360 річчя з дня Батозької битви. Традиційним стало свято козацької пісні «Ми славу козацьку несем у віки» Експозиція нинішньої виставки створила народний колорит та затишок сільської оселі. Центром даної експозиції стало народне малярство (картини на козацьку та побутову теми), знаних на Вінниччині місцевих художників Василя Слободяника та Миколи Швеця. Фрагменти із Батозької битви «Бій Івана Богуна із паном Володиєвським», «Битва з турками», «Переможна хода», «Козаки п’ють воду» та інші привертали увагу відвідувачів і змушували на деякий поринути у розгорнуті сюжети кожної картини, помилуватися гармонійною злагодженою палітрою картин із фрагментами весільного обряду. Куточок виставкової зали, де були виставлені весільні атрибути, став найпривабливішим місцем для фотографування відвідувачів на згадку про виставку. Саме тут були представлені: скриня, кожух, вишиті весільні рушники і сорочки, святкові тернові хустки яскравих кольорів, одяг наречених, «вельон», уквітча-

Василь Слободяник «Переможна хода»

Василь Слободяник ний квітами з воску, розкішне весільне гільце вбране у квіти неймовірної краси різних кольорів виготовлених зі стружки гофрованого паперу. На стіні красувалися старовинна ікона Божої Матері, обрамлена вишитим рушником, і яскравий домотканий килим з пишними узорами. А підлога, як і в давнину, встелена доріжками та веретами, витканими на ткацьких верстатах місцевими ткалями Катериною Чорнокозинською, Анастасією Пченянською та Катериною Котляренко. Вся ця краса змусила подумки повернутися в свої рідні домівки тих, хто в свій час зростав в селі. Милували погляди відвідувачів рушники, вишиті місцевими майстринями Надією Андрущенко, Лідією Панасюк та Ларисою Бондарець. Доповнили експозицію веселі фігурки з дерева різьбяра Володимира Чернявського, тернові хустки Наталії Арущак, гончарство Одарки Котляренко та ляльки-мотанки і писанки Любові Косенко. Одне з найприємніших відчуттів — експонувати старовинні ужиткові речі. Коли береш до рук прялку, коромисло, рогачі, домоткане полотно, чавунну праску, яка підігрівалася з допомогою жаринок з печі, чи діжку, маслобойку, ночви з дерева, важку металеву ступку для різдвяної куті, камʼяні жорна, посто-

Сільські старожитності ли з рогози, з’являється відчуття спілкування з тими людьми, хто робив і користувався цими речима. Знайомлячись у столиці України з мистецтвом села Четвертинівки, відвідувачі відчу-

ли справжній козацький дух, наше безсмертя, безмежну любов до рідного краю та традицій, що передаються від покоління до покоління нащадкам. Незабутню атмосферу на урочистому відкритті виставки створили учасники Етно-майстерні «Коло» Юлія Васюк та Вікторія Ніколаєва. Організаторів виставки вітали представники Міністерства культури України − Світлана Ахова та Богдана Васечко, Національної спілки майстрів народного мистецтва України − Євген Шевченко, управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації − Ольга Зелінська, Українського центру культурних досліджень − Світлана Садовенко, а також наші земляки – поети і письменники: Ганна Чубач, Ніна Гнатюк, Станіслав Чернілевський, Микола Дмитренко, Жанна Дмитренко та інші. Щирі слова вдячності висловила організаторам виставки генеральний директор Національного музею літератури України Лариса Сорока. На завершення урочистого відкриття виставки «Козацького краю скарби незабуті» Василь Дворський, начальник відділу культури і туризму Тростянецької райдержадміністрації та Людмила Яременко, директор Четвертинівського «Музею Батозької битви», зауважили на тому, що саме такі мистецькі акції привертають увагу до традицій нашого народу і ми повинні пам’ятати і шанувати священні сторінки нашої історії, примножуючи нев’янучу у віках славу великих наших предків, які своїми діяннями наближали омріяну багатьма мільйонами українців державну незалежність. Заступник директора ОЦНТ Олена НАЗАРЕЦЬ

Спогад про четвертинівське весілля

Мальована хата, що кличе додому Прочиню тихо двері у сіни Рідна хата стріча мене знов. На іконі – лице України, Я до неї молитись прийшов. М. Каменюк

Мальована хата − це українська душа, це прагнення краси і гармонії, це ще одне неповторне явище нашої народної культури. Мистецтвознавець Наталя Студенець у вступі до книги «Традиційний стінопис Поділля» пише: «Самобутність настінного малювання, яскраві риси національного характеру проявились у неповторній образності, барвистій палітрі, орнаментальному багатстві композиції…»

першого симпозіуму, у 2012 році Цього року з 23 по 28 вересня в селі Гонтівка Чернівецького району відбулося мистецьке свято «Мальована хата», в рамках якого проводився і четвертий симпозіум майстрів народного малярства. А село Гонтівка, засноване ще у 1400 році, має особливу історію. До 1948 року воно звалося Серби. Його жителі, напевне, були дуже волелюбними людьми, бо у 1768 році саме тут, щоб їх залякати, стратили одного з ватажків Коліївщини Івана Гонту. Мальовниче село, яке розкинулось на берегах невеличкої річечки Лозова, схоже на велику зелену колиску. Напевне, що сюди приїжджав і сам Тарас Григорович Шевченко, коли

Почесні гості свята «Якби я мала малярі свої, То б намалювала милого собі. Намалювала б на піддашечку, Дивилася б як на пташечку… Намалювала б на стіні тій, Що лягать спати мені, молодій.» Пісня Явдохи Зуїхи Як сільські дівчата виливали душу в піснях, так і самобутні сільські малярі висловлювали найпотаємніші сподівання, закодовані в тих нехитрих і водночас прекрасних малюнках. Таким «маляром» була чи не кожна господиня. Відродження цього унікального виду мистецтва на Вінниччині почалося з ініціативи Миколи Крижанівського, заслуженого вчителя України, скульптора, голови мистецької фундації «Артслід», що вирішив започаткувати на Вінниччині мистецький проект «Мальована хата». Таке цікаве починання не могло залишитися поза увагою управління культури і мистецтв облдержадміністрації та обласного центру народної творчості. Тож співпраця розпочалася ще з

вивчав історію гайдамацького руху на Україні. Сьогодні це село купається в золотих барвах осені, в сонячних променях і ніби затамувало подих в передчутті чогось прекрасного. Цей симпозіум майстрів народного малярства об’єднав художників з Вінницької, Черкаської, Хмельницької областей та міста Києва. Серед них знані на Вінниччині Оксана Городинська, Людмила Сорочинська, Микола Олійниченко, Сергій Кушнір, Оксана Павленко, Людмила Знак, Сергій Боровиков, та молодий майстер, що став відкриттям свята − Сергій Бугай. Майстрами було створено більше 20 малюнків на стінах будинків та присадибних огорожах. Розмальовано дитячий садочок, школу, сільський будинок культури, амбулаторію, сільську раду.

творчих особистостей Могилева-Подільського, почала роботу з приміщення сільської ради, після чого сіра стіна біля будинку перетворилася на прекрасну композицію, центром якої стало квітуче дерево життя з птахами, обрамлене веселковим рушником і давніми трипільськими символами – волами, які символізують родючість і багатство землі! В іншому розписі – грона червоної калини – прадавнього символу України виграють барвами на сонці. Дуже вже хотілося художниці подарувати місцевим жителям побільше сонця і тепла за те, що вони такі гарні і Гонтівські школярі зустрічають гостей привітні, пригощали хуМикола Олійниченко з Могилева-Подільсько- дожників, чим могли, від душі і годинами стояли го, заслужений працівник культури України, не й спостерігали, як народжується малюнок. Заслужений працівник культури України зраджує своєму стилю. Коли розглядаєш його роботи, то затамовуєш подих, бо тут відчуваєть- Оксана Городинська (ще одна майстриня із Мося багато смутку. Вони надзвичайно колоритні. гилева-Подільського) малювала свої улюблені Насамперед його твори відтворюють події часів вазони, які є символом життя і процвітання, симКоліївщини, де козаки ведуть запеклу боротьбу волічним деревом роду. Будівля сільської амбуза волю. Особливу увагу привертає розпис, де латорії оповилася виноградною лозою з гронами зображено козака Мамая, що уособлює символ винограду – цей розпис дуже часто зустрічався на захисника України. Однак серед картин, що ві- придністровських оселях, символізуючи волю до дображають історичні події, художник знаходить життя і родючість. Її мальви та соняхи, що мають місце і для милих серцю соняхів, маків, волошок. сакральне значення, розцвіли на дитячому садочДо речі, персональну виставку його картин на ку і на стіні хліва старенької бабусі, яка спочатку тему козацтва, облаштували в приміщенні коли- не хотіла, щоб у неї щось там малювали, але коли шнього магазину і кожен бажаючий міг зайти і побачила малюнок, то дуже зраділа і жалкувала, подивитися, бо ж не всі селяни мають змогу по- що сумнівалася, бо можна було й більше малюнків зробити. Через кілька днів після симпозіуїхати в місто в художній музей. Людмила Сорочинська, член Національної му до господині приїхала дочка з Німеччини, то Спілки художників України, яка теж з когорти теж була дуже втішена таким гарним подарунком

Розпис Людмили Сорочинської

мамі від художниці Оксани. Дивлюся на ці барвисті квіти та віночки, вазони, трипільські символи, на козаків і думаю, що кожна ця прикраса на чийомусь обійсті робить його неповторним. Малюнок на хаті – відношення господаря до того місця, де він живе, і до навколишнього світу. Це гармонія існування людини і Всесвіту! Я впевнена, що все це припало до душі гонтівчанам, які вже, мабуть, скучили за справжнім мистецтвом. Дуже хочеться розповісти і про молодого майстра Сергія Бугая з с. Човновиця Оратівського району. Якраз його роботи дуже близькі до подільського декоративного розпису на Вінниччині. Тож цей художній розпис, доповнений свіжим баченням сьогоднішнього навколишнього світу, надзвичайно сподобався гонтівчанам. У роботі Сергія відображені квіти, що гармонійно поєдуються з птахами, кіньми, волами, кольоровими стрічками та віночками. Поміж квітів – червоні грона калини, ягідки смородини, що органічно сплітаються в яскраві композиції. Віночки символізують сонце – воно і є центром Всесвіту, а птахи приносять в оселі тепло і злагоду. Птахи – це провісники весни, пробудження природи від зимового сну, пробудження всього живого на землі. Після першої ж хати, яку він розмалював, у нього не було відбою від замовників! Його розпис також прикрасив сільський будинок культури, і дитячий садочок, де він створив дві композиції. − Ви уявляєте, − ділиться зі мною враженнями Сергій, − я розмалював стару комору – дерев’яну, мазану, якій 130 років! Бабуня дуже просила. Казала, що та комора, напевне, так довго стоїть, бо відчувала, що її так гарно розмалюють. На тому обійсті проживає Салій Ірина Федорівна. А ще бабуся Ірина, хата якої перша в ряду, коли в’їжджаєш в Гонтівку, просила розмалювати хлів, гараж і ворота, і сприймаю всі ці розписи. Як композицію. Бабуся, якій вже за вісімдесят, надзвичайно тонко відчуває красу. Тож нехай споглядання прекрасного приносить їй радість і продовжує життя. Сергій Кушнір з Києва розмальовував мальвами і настурціями приміщення сільської пошти, Оксана Павленко з Умані соняшниками і баранцями – сільську хату. Свою Берегиню – символ

Розпис Сергія Бугая

Розпис Миколи Олійніченка древнього жіночого начала – вона обрамила стилізованими деревами, квітами та яскравими сонечками. Настінні розписи Людмили Знак з Вінниці − стилізовані квіти, схожі на птахів, букети і вазони – символи квітучої Землі, єднання людини і природи. Микола Крижанівський дуже дбайливо малював емблему симпозіуму – білосніжного коня з пишним хвостом, що плавно переходить у яскравий вишитий квітами український рушник – ще один святий символ української родини. Можливо, це генетична пам’ять поколінь навіювала орнаменти, бо кожен художник намагався вкласти у свою роботу часточку душі, яка подарує прекрасне кожному, хто побачить і відчує… А стосовно мене, то сприймаю цей пленер, як щось глибоко особисте, як прагнення побувати в рідному районі, в якому могили моїх батьків, в якому народилася я і мої діти, народжувались вірші і співались пісні… Життя внесло свої корективи, але не зменшило бажання повертатися до своїх витоків. Дуже хотілося побачитися з земляками, коли їхала в Чернівецький район і на підсумки свята. Закриття мистецького симпозіуму, що відбувалося 28 вересня, було дуже сонячним і теплим не тільки завдяки п о год і . Яскраво розмальовані будівлі, починаючи з приміщення сільської ради, аж

Розпис Миколи Олійніченка переливалися всіма барвами райдуги. На свято прибули начальник управління культури, заслужений артист України Станіслав Городинський, директор обласного центру народної творчості, заслужений працівник культури України Тетяна Цвігун, голова Чернівецької райдержадміністрації Олег Антонюк, голова районної ради Василь Мельничук, з’їхалися працівники культури Чернівецького району. Всі були не просто здивовані, а зачаровані. Кажуть, що з кожним пленером малюнки художників стають все кращими і досконалішими. Сільський голова Михайло Бей, приймаючи гостей, гордо розповідав про село та його історію. І гості, і господарі здійснили екскурсію по Гонтівці, розглядаючи незвичні роботи майстрів на стінах хат та огорожах, слухаючи розповіді про гайдамаків та історію села.

Тоді всі пішли до школи, де нас запашним короваєм зустрічали школярі і посміхалися мальви, намальовані Оксаною Городинською. В школі відбулася тепла зустріч з організаторами заходу та учасниками свята – художниками. Були подяки і подарунки, і щирі слова вдячності всім. Віктор Аронович Грудін – ще одна знаменитість Гонтівки. Разом зі своїм дітищем – зразковим ансамблем народних інструментів «Барвінок» − підготував нам святковий концерт. У тому концерті взяли участь і Олександр Грудін, колишній учасник оркестру, а нині відомий музикант, і всіма шанований Станіслав Городинський. Звучали і мої пісні. Свято було б не святом, якби на нього не завітали козаки. У це село їх кличе козацький дух Гонти, бо саме тут планують відкрити монумент знаменитому ватажку гайдамаків, який став символом боротьби за волю. Тому на святі були і учасники АТО, і козаки Могилів-Подільського, Чернівецького, Шаргородського та Тростянецького полків. Найзавзятіші приїхали власними кіньми, а ще привезли козацьку гармату. Тому всі – і господарі, і гості – перейнялися тим звитяжним козацьким духом. Творчий дух учасників свята підтримувала і фотовиставка фрагментів робіт минулих симпозіумів, яку розмістили прямо під відкритим небом. Отакі ми – творчі люди. Як зазначив Микола Крижанівський, коли ділився враженнями від свята – «Це наш мистецький фронт»! Ми боремось за Україну, за збереження нашої культури таким чином. І хай кожна українська хата дочекається додому тих бійців, які зараз захищають нашу землю на сході. І намалюємо ми ще не одну картину перемоги і щастя! Хтось – на білій стіні сільської хатини, хтось – на полотні, і кожен – в своєму серці.

Провідний методист ОЦНТ Зоя КРАСУЛЯК

Розпис Сергія Кушніра

Культурні здобутки

* Село на Поділлі

селищенської родини Село чудове – Селище над Бугом, Пісенний край, співучі береги, Ввійду в село, пройдуся полем, лугом, Нехай додасться сили і снаги. Жанна Дмитренко

кщо писати про роботу Селищенського будинку культури,

громади слід сказати, що вона чи не єдина на Вінниччині випускає власну газету, яка так і зветься «Селищенська родина». На її сторінках стільки позитиву, що його вистачило б не на один район. Редакція газети, в яку входить і директор СБК Катерина Білокурська, робить все, щоб у ній відгукнулись сільські будні і свята, щоб були висвітлені всі культурно-мистецькі заходи, щоб газета гуртувала

Вихованці Катерини Білокурської яким керує талановита майстриня Катерина Білокурська, то розповідь про нього не можна якось відокремити від усього, що відбувається в Селищі. Адже цей заклад є органічною частинкою всього селищенського буття. Більше того – він завше на виду. Сільські аматори чимало зусиль доклали, щоб цей осередок культури став ще й центром духовного життя. І хоч йому вже понад п’ятдесят років, але що це за вік, супроти тих століть, які пережило Селище. В матеріалах про СБК – відомості про розвиток цієї громади з давніх-давен до наших днів. До честі селищенської

односельчан, даючи їм матеріал для роздумів та відрадні події сьогодення. А редактор газети Наталя Поступайло, вона ж і голова громадської організації «Селище», чи не в кожній хаті побувала, з кожною сім’єю познайомилась, всі людські проблеми вивчила. На сторінках цієї газети – саме життя: і фестивальне селищанське літо, і шкільні будні, і розповіді про талановитих селищан, і свята у дитсадочку, і інформації сільської ради, і оголошення, як, приміром, отаке: «Усі – на день села!». А це означає, що на свято, організоване сільським будинком культури, мають зійтись усі жителі, бо тут буде і широка концертна програма, і спільна молитва за полеглих в АТО, і

розповідь про історію – близьку і далеку. Селище розкинулось на берегах Південного Бугу. Хто проїжджає через це село, має можливість побачити неподалік від дороги руїни Черленківського замку. Колись замок дав назву селу. Тоді воно було містом, що так і звалось – Черленків. Біля Черленкова гуртувалось кілька сіл. А ще раніше воно мало назву Білосток. Коли вже було заселено і лівий берег Бугу, його назвали Седлищем, звідки і пішла нинішня назва Селище. Ініціатор шкільного історичного музею, колишній директор школи Жіночий вокальний ансамбль «Мальви» Дмитро Бондар, все це досліджував і повідав односельчанам: про гніт Золотої орди, про В цьому контексті сільський будинок кульЛитовське князівство, про перебування під тури має на що опиратись у своїй роботі. І Польщею і Росією, про народження і зникнен- малі школярики, які бігають сюди на гуртки, ня навколишніх сіл, про історію знаменитого і старші учні, які прагнуть розвивати свої арзамку, який почали руйнувати в період Бар- тистичні здібності та продовжувати традиції ської конфедерації. А в 1918 році командир минулих поколінь – всі вони охоче беруть червоного бронепоїзда, здалека побачивши участь у заходах – і не лише для самоствервисокі башти, зупинив потяг і пальнув по тих дження. А якщо вже говорити про традиції вежах, що для більшовиків означали, очевид- села, слід обов’язково сказати про активну но, образ панського гніту. Нині залишки замку позицію, стосовно будь-яких питань, цієї діє справді живими свідками історії. яльної громади, особливо жінок. Такий собі У Селища є свої літописці, поети і прозаїки. селищенський матріархат. Донедавна майже Нинішній директор школи Майя Миколаївна всі керівні посади у селі займали жінки. Вони Гавриш створила своєрідну музейну кімнату покрили своїм омофором благодатні терени «Літературна Тиврівщина», щоб учні знайо- селищанської культури, і для них немає житмились з літературною спадщиною краю. Ко- тя без творчості, без цієї сцени, на якій готові лективом школи чимало зроблено для того, днювати і ночувати. Вони створили літературщоб діти знали, якого вони роду. Цьому їх на- не об’єднання «Словеса», щоб разом писати вчають ще з дитсадка, а шкільний історичний сценарії, вірші, сценки. А ще організували музей, в якому зібрані старожитності, знаряд- ансамбль «Мальви», щоб гуртом співати. Здадя праці різних епох, створює можливості для ється, ці жінки готові ніколи не розлучатись, предметного вивчення історії з використан- навіть на вихідні. По гриби – разом, на маївки ням раритетів власної громади, витоки якої – разом, і взагалі, є чимало причин, щоб зібраведуть у далеку давнину. тися, поділитися своїм, жіночим, а потім взя-

Селищенська молодь на сцені СБК тися за планування та обговорення майбутніх мистецьких проектів: чи то день села, чи то літературні посиденьки, чи звичайні оденки з вишиванням і піснями. Раніше якось не виходило приїхати на їхні запросини. А тут влітку просто з далекого району, прямісінько з пісенного фестивалю вдалось втрапити, як було сказано, «на звіт студії «Словеса» та ансамблю «Мальви». Ледве встигла до початку. Сіла в переповненому залі. І коли прозвучала перша пісня – дорожню втому як рукою зняло. Одразу перейнялась їхнім бадьорим настроєм, тим запалом, що від нього з’являється радість творення, почуття душевної відради і впевненості, що все у нас буде добре. Пісні, вірші, сценки – це все творчість невтомних селищенських жінок, в яких і вдома все ладиться (городи посапані, піч сама пече, чоловік доглянутий), і на сцені все вдається. Їхні діти і онуки теж підпрягаються до втілення мистецьких задумів матерів і бабусь. Учасники студії подбали, щоб програма була різноманітною, різножанровою: соло, дуети, вокальні ансамблі… А ще ж авторські вірші, ліричні і сатиричні, які самі ж і читали. Такий широкий діапазон для того, щоб односельчанам не скучно було. До цього свята вони підготували саморобний альманах «Стежиною любові». Іду стежиною любові, Спішу до витоків своїх, Де предки ствердились у слові, Де в долі – тисячі доріг,

Де поруч – люди, рідні люди, Прості і щирі, без огуди. Людмила Васильчишена Музикант Микола Іванович Бухов, який акомпанує артистам, дивується винахідливості селищенського жіноцтва, бо він уже з багатьма колективами працював, а таких ініціативних бачить вперше. У сценічних костюмах, придбаних завдяки підтримці сільської ради, – всі учасники студії: Людмила Васильчишина, Тетяна Дацюк, Таїса Макарова,Галина Борсуківська. Тут всі поети, крім Катерини Білокурської, яка пише чудові етюди, таку собі поезію в прозі, ніби вимальовуючи її на розкішних берегах Бугу. Отож звіт студії «Словеса» та ансамблю «Мальви» справдив сподівання односельців, які подарували аматорам чимало аплодисментів. Слід сказати, що ансамбль «Мальви» бере активну участь скрізь – у сільських святах, у райцентрі до Дня Незалежності, взимку − у районному фестивалі «Різдвяне диво». Активно підключились до участі у святі члени драматичного гуртка. Драмгурток в селі популярний. Адже його учасники вже ставили такі улюблені в народі п’єси, як «За двома зайцями» Михайла Старицького, «Вечори на хуторі біля диканьки» (інсценізація одноіменної повісті Миколи Гоголя). Максим Стромило, Шотак Діана, Мілєвська Інна, Маліцький Андрій, Куліцький Сергій, Кудирко Анатолій, які бігали до клубу змалку, на сцені, ще з 15 років. Але ці колективи – лише дещиця багатогранної діяльності сільського будинку культури. Директор СБК Катерина Білокурська керує кількома клубними формуваннями, зокрема драматичним, учасники якого – в основному дорослі, а також тими, які від-

відують діти: «Лялька-мотанка», «Флористика», «Дозвілля з фарбами». Вона показує подільські іграшки, образи українок, яких сама виготовляє, а потім представляє на виставках в ОЦНТ. Ось ці чудові вироби у народних строях, у коралях. А ялинку, виготовлену з лози, прикрашену зірками із соломки та солоного тіста, можна показувати будь-де, як і лялечки, любовно зроблені Катериною Миколаївною. До всього здатні умілі руки та ще при такій фантазії і видумці, як у майстрині Білокурської. Її коники, місяць, ангели, берегині – із простих матеріалів: паперу, сіна, соломи, тіста, але в них – душа майстрині. – Може, вам під враженням нинішнього дня здалося, – каже Катерина Миколаївна, що в нас більше дорослих займається, але це не так. Акцентуємо на роботі з дітьми та молоддю. От, наприклад, на «Дозвілля з фарбами», яке ми придумали нещодавно, ходять мами з

позиції селищанського СБК – одні з найяскравіших. Кілька разів мені пощастило побувати на задушевних зустрічах, які організовував колектив СБК. Коли вшановували Галину Іванівну Шевченко, завідуючу селищанським дитсадком, випроводжаючи її на заслужений відпочинок, до будинку культури зійшлося, здавалось, усе село. З якою любов’ю було організоване це дійство! Кого тільки не задіяли для того, щоб розказати про достойне життя і самовіддану працю Галини Шевченко – поети, обласні депутати, громадські діячі, представники відділу освіти з Тиврова, колеги і звичайно нащадки талановитої родини Галини Іванівни. І впереміш з цими емоційними виступами – чудові пісні заслуженого артиста Миколи Янченка, композитора та виконавиці Зої Красуляк, колективу «Мальви», обдарованих юних солістів села. Сльози радості, слова вдячності організаторам і всім учасникам – це те, що завжди

У колі творчих людей дітьми. Тут найбільше учасників. Дуже люблять ляльку-мотанку. Я даю майстер-класи з виготовлення ляльки-мотанки, іграшки та декоративного панно. Люди з села приходять на гурток, я їх навчаю. От недавно бабуся приходила вчитися, щоб внучці показати, − хвалиться директор СБК. До речі, у газеті «Селищенська родина» регулярно розповідається про майстрів у рубриці «Талановиті селищани», серед яких Ігор Маслов – різьбяр по дереву, Пастернак Людмила, Косталєва Людмила, Кудирко Олеся, Мосіна Людмила, Росохай Інна – вишивальниці, Остапчук Тетяна, Сергій Куліцький, який займається геральдикою, до речі, він є автором герба Селища. Нещодавно створили любительське об’єднання «Вишивка». За короткий період вишили рушник-оберіг села. Планують вишивати сорочки для селищенських учасників АТО. Отже є з ким готувати виставки до всіх сільських свят, а також районних, на яких екс-

супроводжує заходи селищанського СБК. Звісно, якби більше коштів для ремонту та опалення, щоб цей здоровенний будинок культури можна було впорядкувати так, як хочеш. Але у співпраці з сільським головою Валерієм Слободяном вдалось чимало зробити. Адже за його сприянням було частково зроблене опалення в фойє, придбано три комплекти сценічних костюмів, музину апаратуру, фотоапарат, ноутбук. Звісно, це важливо. Але головне те, що люди йдуть сюди, щоб знайти відраду для душі. Чимало планів у Катерини Білокурської та в її однодумців. Зараз опікуються сім’ями тих, хто на АТО. Тому й патріотичні заходи нині на часі і переходять у ранг пріоритетних. І люди знову потягнуться до цього осередку духовності, бо час такий, коли треба єднатися, коли Батьківщина у небезпеці.

Провідний методист ОЦНТ Жанна ДМИТРЕНКО

* Подільські дзвони

Шматочок неба на землі

оли я вперше побачила Свято-Михайлівський храм, була здивована не тільки величчю будови – а й благородством, яке було присутнє скрізь: в сліпучо-білих куполах, дзвіниці, квітах, навіть витало в повітрі. Колись в Чечельнику були дві невеличкі церкви. Фельдмаршал у відставці, Іван Васильович Гудович, вирішив побудувати велику цегляну церкву. Новий храм був одним з найкрасивіших храмів Поділля. Але настали 30-і роки XXст. – роки войовничого атеїзму. Гинули люди, знищувалась національна культура, давні народні та духовні традиції. Не оминула така участь і церкви. Революційні більшовицькі вихори змели усталені віками закони, мораль, звичаї…Настав кривавий 1937 рік. З Кодимського гарнізону була викликана група саперів, яка прирекла храм на знищення. Люди благали не руйнувати святиню…Перший удар потужного вибуху храм витримав. Вдруге, весь храм, ніби просячи допомоги у Бога, піднявся вгору на кілька метрів, завис на якусь мить над землею, враз осів і з жахливим тріском і гуркотом розвалився… Уцілів лише фундамент. Пройшли роки. З вірою на допомогу Божу розпочалась відбудова церкви в 1996 році. В Святому Письмі сказано: «Хто шукає, той знайде, хто просить, тому дається, хто стукає, тому відчиняють». Тож зруйнований храм відродився з руїн і попелу в усій своїй величі й красі.

Ще вищий, ще величніший, ніж був колись. На 52 метри зметнулася в небо над Чечельником його дзвіниця, ніби небесний корабель. Це було диво Боже. Але те, що неможливе для людини − можливе для Господа. Пройшло лише чотири роки, коли відроджений храм відчинив свої двері. Собор має три іконостаси: центральний на честь Архістратига Михаїла, північний − священномученика Іполита, південний – апостолів Петра і Павла. Іконостасні ікони написані викладачкою іконописної школи Сергієва Посада на спеціальних полотнах, привезених із священного Афону та оздоблених орнаментом чеканки «басма» і сусальним золотом. Зайшовши в церкву, відчуваєш безмежність від білосніжних стін, живе тепло, простоту, спокій і тиху радість від молитви. Сьогодні, так само, як і багато років тому, лунають дзвони над Чечельником. І знову Свято-Михайлівський храм, маючи вірного заступника і молитовника біля Престолу Божого – Архистратига Михаїла, несе світло Євангельської Істини, вказує шлях, що веде до спасіння людей. Завідуюча відділом ОЦНТ Галина ХОМЕНСЬКА В статті використано матеріали з книги «Нариси з історії Чечельника»

* Презентація книги

СЕЛО НА СНИВОДI Маркушівці мої, Маркуші – До джерел прабатьківських дорога… Ви – розрада для серця й душі І місток до святого порогу. Микола Дорош

Ті, хто мали щастя народитися і провести своє дитинство в селі, ніколи не забудуть своєї маленької батьківщини. Бо хіба можна забути «заквітчані луки, запашні сіна, плакучі верби, що поетично схилилися над водою. …забути як «випасаючи все літо корів, і самі підпасалися, шукаючи гнізда джмелів, їхній мед в маленьких земляних глечиках». Забути «як поважно й урочисто виходило все село на косовицю, а вранці по росі зеленими смужками стелилися перші покоси. Зрізана, трішки привʼяла трава пахла, аж в голові паморочилося…..Увечері наморені їздові випрягали коней. Тут конюхи вже палили багаття з торфу, пекли картоплю. Бувало, далеко за північ біля того вогнища просиджували, слухаючи від діда Архипа дивовижні і страшні історії. Траплялося, що ми заночовували біля Сниводи і дідового вогнища. Горілиць надивлялись на зірки. Кожний шукав на небі свою, думав про незбагненний великий світ…» Так згадуються дитячі роки в новій книжці «Летять лелеки в рідні Маркуші» (Вінниця, 2015), написаної в співавторстві Василем Паламарчуком, Василем Федоришиним та Миколою Дорошем. Для кожного з них, уродженців Хмільницького краю, дитинство стало не тільки романтичним спогадом, а й справжньою школою життя, яка не раз допомагала вистояти у життєвих випробуваннях, разом з тим, не втративши поетичний дар, бачити всю красу нашого світу. Ця книжка ‒ не тільки данина дитинству. Це історичне, краєзнавче дослідження села

Маркуші, зібране і написане з великою любовʼю до свого краю та людей, що жили і працювали в селі. Спогади дитинства, топонімічні назви (Попів хутір, Панський став, Поймалів хутір, Дубина, Липкані, Вовчі гори, Майдан, Коцюбник), які роблять кожен схил, ставок, ліс, ярок, урочище ‒ рідними, неповторними, сповненими легенд та переказів, історія маркушівської церкви, дослідження історії будівлі Греблі (дамби) через Сниводу, розповідь про старовинний парк «Огрудок», про урочище «Хмільницька руда» ‒ все це закарбована в людських спогадах, а тепер вже й на папері, історія нашої землі, її безцінні сторіночки, з яких складається Книга Буття нашого народу. Історія трипільських поселень, Болохівське князівство, і, звичайно ж, найважливіша, переможна битва Литовсько-руського князівства з татарами на Сниводі. Бурхлива історія нашої країни ні разу не оминула Маркуші ‒ були тут татари, стояло тут військо Запорізьке з Богданом Хмельницьким, раділи селяни скасуванню кріпаччини, а потім понеслись ‒ революція, становлення радянської влади, розкуркулення, колгоспи, висилка в Сибір, голодомор… війна… Але, дякуючи таким небайдужим людям, як автори цієї книжки, імена багатьох загиблих у цих буревіях історії збережені для нащадків. А поряд з ними ‒ розповіді про тих, хто, не зважаючи на всі лихоліття нашої історії, вижив, вистояв і прославив своєю працею рідну землю. Жителі Маркушів, яких вже немає з нами, і сучасники вкотре доводять, що рід український − непереможний і незнищенний. А наш обовʼязок ‒ зберегти кожну сторіночку Книги Буття для нащадків. Наталя СЕНТЕМОН

Заслужений артист України, співак, композитор, начальник управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації Станіслав ГОРОДИНСЬКИЙ

З любов’ю до Маленької Батьківщини

країнське село − унікальне явище, якому немає аналогів у всьому світі. Народні звичаї, традиції, ремесла, яскравий колоритний побут − це те, що характеризує українське село. На жаль, багато чого відійшло у минуле. Ми забуваємо пісні своїх предків, рідкістю стали люди, які володіють народними ремеслами, народними музичними інструментами. А тому, поки ще не втрачено все, слід озирнутися, докласти всіх зусиль, щоб зберегти нашу історію. І це можуть зробити культосвітні заклади, які є на селі. Це дуже важлива місія. Саме збереження давнини породить любов до рідного краю, виховає справжніх патріотів, які не просто будуть сповідатися в любові до всієї країни, а будуть шанувати свою Малу Батьківщину, місце, де народилися і живуть. І ця любов втілиться у конкретних справах, зробить село, район, а отже і всю Україну, кращою. Сьогодні саме сільський будинок культури повинен стати на селі центром всієї виховної, культосвітньої роботи. Його діяльність повинна вміло поєднати сучасні, інтерактивні методи роботи із роботою зі збереження народної творчості, історії. Таке вміле поєднання сучасного і минулого дасть результат. Для того щоб не втратити себе у вирі сучасності, потрібно вміло вибудовувати свою роботу. Як це робимо ми? Просто. В звичайних трудових буднях ми завойовуємо прихильність своїх односельчан і щоденно доводимо своє право на життя. Берізки-Чечельницькі – одне із найвіддаленіших сіл Вінницької області. Село налічує 805 жителів… Знаходиться на межі трьох областей: Одеської, Кіровоградської та Вінницької. Через нього проходить автомобільна дорога, якою здійснюється зв’язок населених пунктів Вінниччини із такими містами як Одеса, Кіровоград, виїзд на автобам до міста Київ. Саме село має красиву природу: річку Савранку, великий сосновий ліс, цілющі джерела. Територія села вважається екологічно чистою, є тут красиві урочища. Особливою популярністю у жителів села та приїжджих користується урочище Лізвора. Тут красива природа, ростуть рослини, занесені до Червоної Книги (сон-трава, конвалії, лікарські трави). Є на території урочища бага-

Лідія Гричулевич то джерел із чистою, смачною і, як вважають у народі, цілющою водою. За старовинною легендою на місці теперішнього урочища був чоловічий монастир. Монахи лікували людей цілющою джерельною водою, настоянками з лікарських рослин. Та через зсув гори, біля підніжжя якої був збудований монастир, вся культова споруда пішла під землю, залишилась тільки гора, на якій поріс ліс. А місце те в народі нарекли «Лісгора». З часом ця назва набула звучання «Лізвора». Земля накрила таємницею древній монастир, загинули монахи, і тільки цілющі джерела пробилися з-під великої товщі грунту і донині потужно б’ють, несучи людям зцілення. В пам’ять про ті події, щороку, влітку, на свято Святого Пантелеймона ( 9 серпня) збираються тут, в

Олександр Рудик з колегою урочищі Лізвора сотні людей із навколишніх сіл. Сюди приїжджають паломники із сусідніх областей. Десятки священослужителів проводять відправу в День Святого Пантелеймона, освячують воду. Люди за сотні кілометрів впродовж всього року приїжджають сюди, щоб набратися зцілення від цілющих джерел, взяти з собою джерельної води. А в недільні та інші

святкові дні члени релігійної громади проводять богослужіння. Крім того, Лізвора − улюблене місце відпочинку жителів села. Тут, у прохолоді древніх дубів, із задоволенням відпочивають сім’ї, приїжджають туристи, сюди веде екологічна стежина. Тут поселяються туристичні групи, проводять екскурсії місцеві школярі та молодь із сусідніх сіл. До джерел приходять члени груп здоров я, які створені при місцевому ФАПі . Центром культурно-масової роботи в селі є сільський будинок культури. Збудоване у 1972 році приміщення будинку культури за часи занепаду колгоспної системи прийшло в непривабливий стан. Але за останні п’ять років спільними зусиллями сільської ради, спонсорів йому повернуто належний вигляд. Хоча ремонтні роботи ще повністю не завершено, але нині приміщення будинку культури є окрасою села. Відремонтовано підхідну алею, замінено на пластикові вікна та двері, встановлено лави для відпочинку, квітники. Проведено ремонт внутрішніх приміщень. Сучасного вигляду набули кімнати для гурткової роботи, бібліотечні кімнати, фойє, концертна зала, зала для урочистих подій. Всюди нові занавіски, жалюзі, сучасно оформлена сцена. Для потреб будинку культури облаштована водяна свердловина, встановлено гідрофорну станцію. Тепер у приміщенні підведена холодна і тепла вода. Облаштовано туалетну кімнату, внутрішній санвузел. Всі приміщення будинку культури, які щоденнно задіяні в роботі, опалюються сучасною системою водяного опалення. Для її роботи встановлено потужний котел на твердому паливі, як альтернатива – встановлено також електрокотел. Для опалення

Свічі людської пам’яті

Ой на Івана, ой на Купала... концертної зали використано сучасні енергозберігаючі нагрівні установки системи БІ-люкс, які дозволяють за короткий термін до початку заходу прогріти приміщення зали та підтримувати необхідний тепловий режим на час заходу. Постійно проводиться робота по створенню належної матеріальної бази: придбано сучасну звукову та акустичну музичну апаратуру, є також переносні акустичні системи, радіомікрофони. Для роботи є комп’ютерна техніка, підключено інтернет. Є сучасний мультимедіапроектор, стаціонарний та переносний екрани. Постійно розширюється гардероб для концертної діяльності. Створено базу для декорацій та облаштування сцени, придбано костюми для виступів як дорослих, так і дітей. Таким чином, створено всі належні умови для проведення культурно-масової роботи. При будинку культури діє гурток художнього читання, вокального співу, дитячий фольклорно-етнографічний гурт «Червоні коралі», драматичний гурток «Берізецькі самоцвіти», родинний колектив cім’ї Рудиків. В селі систематично проводяться цікаві, змістовні заходи. Щотижня − молодіжні вечори відпочинку. Традиційними стали відзначення календарних та народних свят. В теплу пору року заходи проводяться на сільському стадіоні, центральному сільському майдані, куди із задоволенням приходять не тільки односельчани, а й гості із навколишніх сіл В селі вибудувана чітка система культурно-виховної роботи. Нею охоплено всі верстви населення. В основу роботи покладено проектну діяльність. Так, користуються успіхом щорічні мистецькі проекти «Берізяни – на сцену!», «Спорт − це здорово!», «До свого коріння». Сільська рада також є постійним учасником конкурсів-проектів розвитку територіальних громад і була неодноразовим переможцем. Я, зазвичай, є

ініціатором та автором більшості проектів, культурно-мистецьких заходів. Та якою б талановитою не була людина, одній надзвичайно важко втілити свої ідеї та задуми в життя. За активної участі та допомоги працівників клубного закладу, учасників творчих колективів, активних і небайдужих односельчан, дбаємо про створення умов, розвиток матеріальної бази, активно беремо участь в організації заходів, пишемо сценарії для свят, де я виступаю ведучою, а також автором, режисером та постановником вистав сільського драматичного гуртка «Берізецькі самоцвіти». Вагому роботу проводить бібліотекар Тропівська Людмила Володимирівна. Вона є активним учасником драматичного гуртка, веде гурт «Червоні коралі», є ведучою святкових програм. Улюбленцями берізецьких глядачів є сімейний колектив сім’ї Рудиків. Батько-Рудик Олександр Вікторович працює директором будинку культури .А на сцені він виступає разом зі своїми синами Олександром та Вадимом; і з двома доньками – Валентиною та Діаною. Ця дружна, талановита родина виступає не тільки на сільській сцені. Вони є постійними учасниками всіх районних заходів. Так, щоденною наполегливою працею, в будні і свята творчий колектив однодумців берізецької громади доводить на ділі, що навіть найвіддаленіше село може жити цікавим, повноцінним життям. Бо всі ми завжди пам’ятаємо, що дуже багато в нашій державі залежить від кожного з нас. Голова Берізецької територіальної громади Чечельницького району Лідія ГРИЧУЛЕВИЧ

Народні скарби Чечельницького краю 29-30 вересня 2015 року була проведена творча лабораторія директорів районних будинків культури на базі Чечельницького районного будинку культури «Сільські заклади культури: досвід, практика, реалізація»

теп…Курява…Земля здригається від сотні копит коней. В повітрі стоїть свист вершників. Десь вдалині височать вишки, з яких прикордонні сторожі стежать за рухом татар… Біглий татарин-утікач поселяється на правому березі річки Савранки. Хутір називався Чаганлук. З часом назва змінилася на Чачанлик. Історія не зникає безслідно – має продовження в сьогоденні. І ось ми в одному із найпівденніших районів області – Чечельницькому. Сам Чечельник засновано в 16 столітті і названо тюркським

фойє, концертна зала, бібліотека. Всі приміщення опалюються системою водяного опалення. Придбано звукову та акустичну музичну апаратуру, комп’ютерну техніку, підключено інтернет. Є сучасний мультимедіапроектор, стаціонарний та переносний екрани. Постійно поповнюється гардероб для концертної діяльності. Створено базу для декорацій та облаштування сцени, придбано костюми для виступів. При будинку культури працюють гуртки художнього читання та вокального співу, дитячий фольклорно-етнографічний гурт «Червоні коралі», драматичний гурток «Берізецькі

Зустріч на Чечельницькій землі словом Чачанлик. Але, як би там не було, цей край − дивовижна скарбниця духовності, яка бере свій початок ще з сивої давнини, вабить до себе в усі часи. І як доказ всьому цьому, на північному заході від Чечельника ще зберігся незайманий шматочок степу – «Кручогори».

Берізки-Чечельницькі Ми в одному із найвіддаленішому селі області. Їдемо до будинку культури вулицею села, яка тягнеться не один кілометр. Нашу увагу привертають будинки – колоритні, з дерев’яним оздобленням. Берізецький СБК як і багато інших закладів культури пережив роки занепаду. Але за останніх п’ять років відремонтований спільними зусиллями сільської ради та спонсорами. Хоча ремонтні роботи ще повністю не завершено, але нині приміщення будинку культури є окрасою села. Сучасного вигляду набули кімнати для гурткової роботи,

самоцвіти», родинний колектив сім’ї Рудиків. Запорукою успіху діяльності закладу культури є тісна співпраця з територіальною громадою, з сільським головою. Результатом такої співпраці є проведення щорічних проектів «Берізяни – на сцену!» та «До свого коріння». Сільська рада є постійним учасником проектів розвитку територіальних громад та неодноразовим переможцем. А ініціатором всіх справ є сільський голова – Лідія Гричулевич, «генератор творчих ідей». Демівка Жителі мальовничого села Демівка вперше зібралися на свято голубців. Прибули на бричці і гості із сусідніх сіл: Любомирка та Стратіївка. Здавна народ України славиться своєю гостинністю, бо «веселий гість – дому радість». Українська кухня – це також культурна спадщина народу, це здобуток, яким можна пишатися. У кожній ро-

Треба відчути дині є свої рецепти, незвичайну атмоссвої таємниці приферу села, в якому готування голубців. можна побачити І яких тут тільки традиційні кінне було голубців но-спортивні зма– грибні, м’ясні, гання, рукотворний овочеві, з рисом, острів «Тузла-2», де гречкою, пшоном! проводяться ПетроТушені в сметані, павлівські (а, може, зі шкварками! Не варто сказати «Каменш різноманітна леничеві»?) регати, і форма голубців: оригінальну скульі перчиком, і кваптурну композицію дратиком, і круглі, О.С.Пушкіну! А великі і маленькі. чого варта фотовиЧастування суставка «Галерея на проводжувало сь колесах» київської виконанням украгазети «День», яка їнських народних з 2007 року періожартівливих пісень дично проводиться про голубці. А дев Чечельницькомівська засипана Палац «Україна» смт Ольгопіль му районі! І ми, каша! Успіх свята забезпечили народні аматорські учасники творчої лабораторії, в цьому особисто фольклорно-етнографічні ансамблі «Демівчанка» переконались, коли відвідали фотовиставку, яка (керівник Надія Дзиговська), «Стратіївчанка» (ке- експонувалась в Ольгопільському СБК. А ще ми рівник Наталія Тумачок) та жіночий фольклорний взяли участь у святі села, яке традиційно щороку ансамбль «Любомирчанка», які подарували нам проводиться восени. А якими гарними були світнизку пісенних перлинок, віднайдених в пам’яті лиці, які представили кожна вулиця села. Тут і старовинна, і сучасна вишивки, і вироби майстрів, бабусь та прабабусь. Також учасники лабораторії ознайомились з і випічка. Побували та ознайомились з роботою роботою Демівського СБК (директор Любов Со- Ольгопільського СБК (який в 2011 році зайняв III колова), відвідали бібліотеку, де експонувалась місце в області). Та не просто СБК, а палац культувиставка Любові Бурлаки. Сільський голова Олек- ри «Україна» (це не захоплене порівняння – таку сандр Бевзюк, вітаючи всіх присутніх наголосив, назву дійсно має заклад культури!). А народний аматорський хоровий колектив що свято голубців стане візитівкою села і поповнить скарбничку славних українських традицій. агрофірми «Ольгопіль», яким керує велика подА ми, побувавши на святі, отримали величезний вижниця хорової справи і беззмінний керівник позитивний заряд. Свято пройшло випробування Валентина Футимська! Який би твір не виконував цей колектив – чи то глибоко драматичний, а чи та отримало надійну прописку в Демівці. запальний жартівливий – завжди це оригінальне трактування, характер і душа. Валентина Овсіївна Ольгопіль Звичайне селище Ольгопіль живе розміреним Футимська тонко відчуває, що народний гуртовий сільським ритмом життя. Але… в це життя до- спів – це імпровізаційна за своєю сутністю твордає шарму Павло Євгенович Каленич, директор чість. Сьогодні вже замало просто співати пісню, АФ «Ольгопіль», який дбає не тільки про те, щоб − її слід грати, адже глядач перш ніж почує, − побау земляків були робочі місця і зарплата, і земля чить. Тож виступ її хору перед учасниками творчої давала високі врожаї, а також дбає і про культур- лабораторії та односельчанами став не звичним статичним виступом хорового колективу – перед но-мистецьку оазу села, сам є її меценатом.

Ольгопільська Тузла-2

Ансамбль «Демівчанка» нами розгорнулось справжнє театралізоване дійство театру-пісні. Гарні слова могли залишитися просто словами, якби такі свята не втілювались в життя завдяки натхненню, ініціативі Павла Каленича, Петра Козоріза, Юрія Мацька, Валентини Футимської і жителів цього незвичайного села. Червона Гребля Традиції, звичаї святкування «Маланки» в переважній більшості вже пристосувались до сучасності, але в деяких місцях ще залишились в первозданному вигляді. Одне з таких місць – село Червона Гребля, де відданість давній традиції жива й досі і передається з покоління в покоління: звичай та традиційні обрядові костюми, яким вже понад сто років. У селі досі широко побутує

новорічний обряд «цигани» на свято «Маланки», що вважається головним святом села, збережено багато архаїчних рис цієї обрядової події, а саме: урочистий поздоровчий обхід села, маскарадні групи, ритуальні удари знаряддями «файдами», ритуальна мова, спів, танець, прикраса головних уборів «файфа». Все дійство представляє собою театралізовану виставу, в якій закодовані прадавні обереги народу. Любов до рідної землі надихає цих творчих людей на самовіддану працю. Вони люблять те, що роблять і роблять те, що люблять – бережуть традиції краю, перетворюють буденність на свято, вкотре підтверджують, що не місце красить людину, а людина – місце.

Гості зі Стратіївки

Галина ХОМЕНСЬКА

Пам’яті Олександра Ганжі (1905 – 1982)

Круг все увертався без упину – Очі ваші радісно світились Усміхалась Мати-Україна – Ви її ім’ям благословились

покупців ці «прикраси» не дуже цікавили, то свої «фігури» гончар у більшості робив для себе, коли того душа вимагала. З часом з невеличких скульптурок на посуді вони переросли у самодостатні скульптурні композиції. «Ліпунів», як називав їх одільська земля добре відома поці- сам Ганжа, чи «глиняних людей», як згодом новувачам своїми гончарними осе- їх почали звати мистецтвознавці, ставало редками. Майстри, що належать все більше, але творилися вони не для продо них, працюють в одному стилі, продовжуючи дажу, не на показ, а за покликом душі, матрадиції попередників. Найталановитіші з них, буть тому вони стали не тільки «автопортретами» майстра, а й зберігаючи місцеві особлипортретом його душі. вості, виробляють власний «Це космос! Непочерк і стають впізнаваниймовірно! Майя, ацтеми серед інших гончарів. ки! Інопланетяни!» − Але, Майстер, про якого яких тільки відгуків не сьогодні йтиме мова, пронаслухався Олександр Ганйшовши всю школу тража, після того як його син, диційного гончарування Петро, учень Львівського Поділля, подарував світові інституту декоративного та зовсім інше, небачене, ні з прикладного мистецтва, почим не порівнюване мистеказав роботи батька відомим цтво, що народилося в його митцям, а згодом і широкому душі. Ні на кого не схожий, загалу на виставках. геніальний і простий гончар Але для тих, хто знає наз села Жорнище Іллінецькородне подільське мистецтво, го району − Олександр Ганці «інопланетяни» є авторжа. ським втіленням традицій Звичайна селянська ронашого краю. Простота, ладина, де з діда-прадіда всі конічність і символічна зачоловіки гончарювали. Гонгадковість – це риси не тільчарем був і батько Олексанки робіт Олекснадра Ганжі, а дра – Дорофій Ганжа. Але й усього традиційного мисоскільки в Жорнищі гончатецтва Східного Поділля зарювали чи не пів села, батьгалом. ко не бажав синові цієї важВ своїх роботах Олеккої і невдячної роботи, хотів сандр Дорофійович корививчити на кравця. Але не стувався виключно народвистачало грошей на навною технікою ліплення, яка чання, та й малого Сашка відома кожному гончареві. нестримно тягло до глини, Традиційні форми, як основа тому і він пішов звичним його фігур, − це як міцне підшляхом – став гончарем. ґрунтя традицій для власЗасвоївши поступово ного самовираження. Провсю науку гончарної спрастота і чіткість ліній облич ви – від підготовки глини до Олександр Ганжа в поєднанні з невловимим, побудови горнища, Олександр Дорофійович почав працювати. Традиційна схованим десь в середині настроєм скульптури, кераміка Жорнища доволі проста і невибаглива. робить ці твори сповненими глибини і заМісцеві майстри робили простий посуд для госпо- гадковості. Столичні мистецтвознавці відразу дарського використання: баньки, слоїки, горщики, макітри. Розписом майже не прикрашали, прикра- оцінили роботи подільського гончасами не оздоблювали. Найбільше ці- ря. Виставки в Харкові, Москві, за нувалося, щоб черепок був міцний кордоном − всюди творчість прота полива гладенька. Опанував- стого майстра з подільського села ши науку різних форм – а це викликала величезне захоплення. не всім вдавалося, бо зро- Як результат, більшість робіт зберігабити вузькогорлу баньку ються в Москві та Санкт-Петербурзі, міг далеко не кожен гон- частина − в музеях України, тоді як на чар, Олександр Ганжа батьківщині митця їх залишилося дуже почав продавати свої мало. Зате залишилась на рідній землі вироби. Вже з того часу його посуд прикрашали пам’ять про славетного земляка. Не якісь фігурки людей чи тільки односельчани, а тварин, яких він «садо- й працівники культури вив» на накривки. Оскільки відзначили 110-ту річ-

школи, генерал-лейтенант реєстрового козацтва Василь Вовченко. Вони розповіли про своє село, його звичаї, традиції, побут, наголосили, що їхня маленька батьківщина славиться не тільки яблуневими садами, золотими врожаями полів, мальовничими краєвидами подільської природи, але, найперше, – талановитими людьми, які свято бережуть та примножують славу рідного села. Вечір пам’яті зібрав усіх небайдужих жителів та гостей Іллінецького краю. Подумки цього дня були поруч і ті, хто не зміг приїхати в цей день. Зокрема, сини Олександра Дорофійовича Петро та Степан за станом здоров’я не прибули цього дня на свою маленьку батьківщину, але їхні імена неодноразово звучали в залі. Петро Олександрович – кераміст, скульптор, мистецтвознавець. Степан Олександрович – майстер килимарства, поет, як і батько – заслужений майстер народної творчості України. Мабуть, для кожного майстра заповітОлександр Ганжа та Олександра Селюченко ною мрією є продовження його справи. В Іллінцях планується створити гончарницю Олександра Ганжі в Іллінецькому будинку ну майстерню. Творчість народного митця, його культури. У фойє односельчани майстра створили досвід ще довго слугуватимуть взірцем для навиставку народної творчості, окрему експозицію слідування та збереження традицій тими, хто склали зібрані ними гончарні вироби села, адже опанувавши це ремесло, схоче перетворити його на мистецтво. Це і буде найбільшою шаною його Жорнище здавна славилось гончарством. Сцену прикрашали декорації у стилі старовин- самобутнього таланту. Сподіваємось, що ім’я унікального майстра ного українського села, центральним елементом був портрет Олександра Дорофійовича. На слай- Олександра Ганжі берегтимуть в своїх серцях ще дах час від часу з’являлися зображення робіт, зву- не одне покоління наших краян, а добра слава про чали рядки з біографії шанованого земляка. Творчі його незвичайні витвори мистецтва сягатиме все колективи Іллінецького РБК підготували прекрас- нових висот визнання серед світової спільноти. ну концертну програму, автором та ведучим якої Руки змолотили ви ціпами, був заслужений працівник культури України МиСилу положили у покоси, кола Романов. Вам не слалась доля рушниками, У святкуванні взяли участь і самодіяльні арА пізнати горя – довелося… тисти, поціновувачі народної творчості з Жорнищ, зокрема, ансамбль «Горлиця», молодь, підтримати Душу Вам здіймали дивоптиці яких прибула і делегація на чолі з сільским голоВ світозоре небо – поза хмари, вою Олексієм Мохнатюком. В її складі – Лариса Аби там свободою упиться, Притула, заступник директора Жорнищенської Аби так краси дістатись чарів. Круг все увертався без упину – Очі ваші радісно світились Усміхалась Мати-Україна – Ви її ім’ям благословились. Козаки, музики, бандуристи, Із самого серця випливали, Думи осявали Вас пречисті, – І невтомно руки чаклували… А гончарний круг усе крутився, А музики грали-вигравали, Погляд Ваш надією світився – Крилами Вас віра обіймала. Ви пішли, а вершники все скачуть, Вас нема, а кобзарі співають, – То вони за вами, тату, плачуть, Світлу Вашу душу поминають

Степан Ганжа Головний спеціаліст сектору культури і туризму Іллінецької райдержадміністрації Іванна МИХАЙЛЕНКО

Олександр Ганжа «Пара»

Жива легенда Тернівки М абуть, кожна людина вважає, що її місто або село, де вона народилася і живе, – то найкращий куточок на Землі. Звісно, бо це місце – єдине, неповторне, адже воно виплекало тебе, збагатило красою, навчило любити і працювати. Таким є село Тернівка, що на Крижопіллі. У ньому дивовижно переплітаються сива давнина і сучасність. Воно гордо несе свою славу рік за роком, із покоління в покоління. У 15-18 ст. по цій землі проходила одна з доріг Чорного шляху –Кучманського, звідки татари нападали на Україну, спалюючи, розорюючи і спустошуючи міста і села. Захоплювали в полон тисячі людей, яких гнали цією дорогою в Кримське ханство. Цілком можливо, що деяким бранцям вдалося вирватися з полону і сховатися в заростях густої тернини, через яку не могли прорватися татарські вершники, щоб наздогнати втікачів. «Ой, тернино, тернинонько! Будь ти нам за батьківщиноньку! – Хтось припав до землі, цілуючи її, рідну. Хтось молився Богу, дякував за волю. І кожен, мабуть, бачив образ Божий у терновім вінку» − так пишеться в історії села. А ще існує легенда, згідно з якою першими поселенцями в Тернівці були біженці, які ховалися від татар. Спочатку оселялися в зарослях, де була велика тернина, пізніше – в місцях з менш зарослою терниною. Вранці дякували сонцю ясному за життєдайне тепло, а ввечері – місяцю за прохолоду і чари. А тернина? Залишилась тут назавжди і нарекли своє поселення Тернівкою. Під назвою Тернівка тепер об’єднують два села: Велика Тернівка та Мала Тернівка. Цю історію села разом з описом життєвого шляху героїні нашого нарису, її нагородами та фото знаходимо на стенді в залі сільського будинку культури.

Ольга Десяк з онуком Русланом 21 вересня 2015 року, у день великого християнського свята Різдва Пресвятої Богородиці, виповнилося 75 років від дня народження Героя Cоціалістичної Праці Ольги Федорівни Десяк з села Тернівка Крижопільського району. Але цього дня вона не має часу святкувати зі своєю родиною, бо потрібно варити смачний борщ і, вже не вперше, їхати у село Правилівку Оратівського району на фестиваль. І недаремно. За гарне виконання народних пісень та цікаве представлення борщу народний аматорський фольклорний ансамбль Героя Соціалістичної Праці О.Ф.Десяк

Вітання від родини

здобув І місце, а Ольга Федорівна отримала перші привітання з днем народження. Отже, святкували ювілей Ольги Федорівни 23 вересня. Саме цього сонячного дня до Тернівського сільського будинку культури з’їхалися гості з багатьох куточків Вінниччини і близького зарубіжжя. Ювілярка виходить на сцену, їй вручають коровай. На честь жінки-трудівниці звучать щирі слова: Сьогодні із поклоном привітаєм Окрасу й гордість нашої землі, Людину праці – пишним короваєм, Вшануєм за старання немалі: За щедрі урожаї золотаві, За те, що труд, як зірку, піднесла… Про нашу героїню лине слава, А праця й пісня – два її крила. Ольга Вовк Ювілейний вечір розпочинає розлогим співом народний аматорський фольклорний ансамбль, який носить ім’я Героя Соціалістичної Праці О.Ф.Десяк. Створила його Ольга Федорівна ще у 60-х роках минулого століття. Пісня «Наше поле – наче море» звучить ніби гімн людям праці, а тому і лине вона з вуст трударів від усього серця. Впродовж вечора колектив виходив і вдруге, аби заспівати присутнім улюблені народні пісні – «У долині є криниця» та «Конопельки». Працювала Ольга разом з сільськими жінками і дівчатами на різних роботах. Хоч молодою ще була, але старалась не відставати від старших, щоб не докоряли, що лінива чи невміла, адже в селі не люблять ледачих. Старанно виконувала всі роботи і доручення. Тримала звично вила і граблі, Лопату й сапу в літню днину, Дітей ростила на своїй землі І шанувала у собі людину, А ще любила дім свій і село, У травні – сад, у липні – стиглу ниву, Кохання берегла вітрам на зло І долю нелегку, але щасливу. Ольга Вовк

Представники влади вітають ювілярку

Ольга Десяк Герой Соціалістіичної Праці В 1960-му році голова правління колгоспу викликав молоду роботящу Ольгу в кабінет і сказав: «Оце я порадився з членами правління, і вирішили рекомендувати тебе, Олю, ланковою буряківничої ланки. Не підведеш? Дівчата не заперечують». Отак Ольга Федорівна у 20 років стала ланковою. Здавалось, що трудові будні не йшли, а летіли. Врожайність буряків збільшувалась з кожним роком. Але ж і працювали дівчата! Збирали по селу пташиний послід, попіл, у хурделицю вивозили на поле гній, розкидали його вручну. А довгими зимовими вечорами вивчали мудру хліборобську науку, щоб потім покласти у вироблену і здобрену за всіма правилами тогочасної агротехніки землю насіння, яке згодом обернеться щедрими врожаями. Вранці і ввечері над селом лунали пісні дівчат. Як би не наробилися за цілий день, а увечері обов’язково дають знати піснею, що повертаються з поля. Пісня і справді допомагала їм жити і працювати. Того року зібрали на круг по 400 центнерів цукристих, і щороку врожайність збільшувалась. У 1966 році Ольга Федорівна очолила ланку з вирощування кукурудзи. Спочатку сіяли її на 70-гектарному полі, а вже через рік – на ста гектарах, і зібрали по сто центнерів зерна з кожного. Тоді їй і було присвоєно звання Героя Соціалістичної

Вокальний ансамбль Тернівської ЗСШ Праці. Високу нагороду від імені Президії Верховної Ради вручав у Крижополі перший секретар обкому Василь Миколайович Таратута. Коли Ольга Федорівна повернулася додому, в хаті застала всю свою ланку. Дівчата плакали від радості, вітали ланкову і одна одну. Вона їм сказала: «Дівчата, без вас і вашої праці я цієї нагороди не отримала б…». В 1969 році Ольгу Федорівну обрали делегатом першого Всесоюзного з’їзду колгоспників, що проходив у Москві. Слухала виступи, тримала напоготові блокнот. Схвильовано ловила кожне слово героїнь праці, чиї імена гриміли на весь Радянський Союз. І думала: а що треба знати їй, Ользі, щоб досягти таких успіхів? У полоні таких думок повернулася додому. Олександр Тимофійович Ратушняк, що працював тоді головним агрономом в колгоспі, не мав від неї відбою: «що» та «як», «чому» та «скільки».

Згодом і сама навчилася працювати із спеціальною літературою. Так народжувався майстер. У 1970 році ланка Ольги Десяк взяла 500-центнерний рубіж. А потім вирощувала на кожному гектарі 550, 600, 650 центнерів солодких коренів. Колгосп «Україна» став у ті роки одним з кращих у Крижопільському районі. За трудові досягнення в 1971 році Ольгу Федорівну було нагороджено орденом Трудового Червоного прапора, а через два роки – орденом Жовтневої революції. А скільки медалей здобула ця чудова жінка! З 1963 року Ольга Федорівна була незмінним депутатом Тернівської сільської ради, з 1967 року по 1975 – депутатом Вінницької обласної ради. В 1975 році Десяк обрали депутатом Верховної ради України. Їй тоді було 35 років. І знову між розповіддю про трудові звершення ювілярки звучить улюблена пісня ко-

Народний аматорський ансамбль «Молодички» Крижопільського РБК

Народний аматорський фольклорний колектив Героя Соціалістичної Праці О.Десяк лишньої хор-ланки Ольги Десяк: «Ой шумлять хліба». В поєднанні з ліричною мелодією звучать слова: То добром рясна рідна сторона На землі милішої немає. З ювілеєм Ольгу Федорівну вітають голова районної державної адміністрації Валентин Панчук, голова районної ради Анатолій Стратієвський, завідуючий районним відділом освіти Валерій Кушнір, начальник відділу культури і туризму Крижопільської райдержадміністрації Оксана Кройтор, сільський голова Володимир Онищук, вчителі та учні місцевої школи. Ми також приєднуємось до привітань, вручаємо ювілярці Почесну грамоту ОДА та обласної ради, подяку ОЦНТ та пам’ятний сувенір. Працівники РБК і ведуча Галина Роздорожнюк підготували святкову програму за участю колективів району та села Тернівка. В концертній програмі взяли участь народні аматорські колективи – чоловічий фольклорний ансамбль «Кряжани» та ансамбль народної пісні «Молодички». На замовлення Ольги Федорівни у цьому виконанні прозвучали пісні «Гуляв я три роки» та «Ой на горі жита много». Аріна Паламарчук, наймолодша учасниця з м.Крижопіль виконала пісню «Україна – це я». А ще виступив вокальний ансамбль вчителів «Калина» Тернівської загальноосвітньої школи. Ольга Федорівна – бажаний гість у навчальному закладі. Виступає перед молоддю, історією власного життя виховує юних. Такі зустрічі частенько відбуваються на її подвір’ї. Вже на заслуженому відпочинку, після невеликої перерви, Ольга Федорівна відновила роботу фольклорного колективу. Знову зібрала своїх дівчат. Багатьох уже нема. Але прийшли молодші і, ніби відкрилось друге дихання. У 2010 році колектив здобув звання «народний аматорський» і нову назву – «Фольклорний колектив Героя Соціалістичної Праці О.Ф. Десяк». І знову – концерти районного та обласного рівня. Брали участь в усіх обласних фоль-

клорних святах у м.Вінниця, Гайсин, в с.Стіна Томашпільського та Клембівка Ямпільського районів. І скрізь – з успіхом. Ця заслужена жінка – не лише чудова трудівниця, вона – прекрасна мати. Завжди поруч з нею чоловік – Василь Федорович Жук, близька і рідна людина, надійна опора і розрада. Подружжя виховало і вивело в люди четверо дітей – трьох синів і доньку, які гордяться своїми батьками. Старший син, Василь, живе і працює в Одесі, середній – Володимир – вибрав професію військового і в чині полковника вийшов на пенсію, але ще працює і живе в Москві, донька Люба працювала медсестрою, нині – на заслуженому відпочинку, проживає в .Крижополі. Найменший син, Валерій, також живе і працює в Крижополі. Діти подарували батькам 10 онуків і трьох правнуків. Сьогодні вся родина прибула до мами на свято. Зі сцени привітали маму, бабусю і прабабусю. Після цієї зворушливої сцени солістка РБК Ірина Корнейко виконала пісню «Про родину». Від усіх учасників прозвучали «Многії літа» і найщиріші побажання Берегині, людині від Бога – Ользі Федорівні: міцного здоров’я, щастя і Божого благословіння. Ведуча оголосила закінчення вечора, а на сцену до Ольги Федорівни ще підходили поздоровляти учасники хору сільського Храму, – всі, хто любить і поважає Ольгу Десяк. Для Тернівки ця жінка – жива легенда, моральний і духовний авторитет. Всім своїм життям, вона, можливо, і сама того не знаючи, стверджувала оте Франкове: Пісня і праця – великі дві сили, Їм я до скону бажаю служить. Провідний методист ОЦНТ Тетяна ГАРБУЛІНСЬКА

Радість настала, жита діждали, Славен єси на небесі… Колядка

и – хліборобська нація. Споконвіку наші пращури сіяли і жали, молотили і пекли хліб. Саме завдяки цьому річному хліборобському циклу, впродовж віків було закладено підвалини української ментальності, кращі риси українців: працьовитість, господарність, доброзичливість. А сільські обжинки ставали великим і довгожданим дійством, що супроводжувалось піснями. Золотий дідух, сплетений до свята, був символом достатку, що його до Різдва тримали на покуті під образами. Хліборобські традиції, як і вміння плекати хліб, передавались з покоління в покоління. У найголовнішій християнській молитві першим проханням до Господа є «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…» Найголовніше і найсвятіше – хліб! Шанобливе ставлення до хліба, закладене в свідомості українців з давніх-давен, переходить і в третє тисячоліття. Нинішнє свято, започатковане управлінням

культури, обласним центром народної творчості та відділом культури і туризму Козятинської райдержадміністрації, збирає до гурту подолян, щоб не перервалась традиція, щоб ми і наші діти були з хлібом. Отут, в Білопіллі, де створений ще у 1986 році єдиний в Україні Народний музей хліба, по-особливому відчувається потреба мирної праці, достатку, впевненості у завтрашньому дні. Тут, серед золотистих розсипів соломи, біля старого вітряка розмістилися гості, що завітали в музей Хліба зі своїми короваями, пирогами, дідухами, з коровайницями, які показували майстер-клас. Калинівський район розмістив виставку хлібів і дідухів біля самого входу в музей. – Хоч ми і сусіди, − каже директор Калинівського РБК Марія Шелешко, − але рецепти в кожного свої. Тож і короваї, і дідухи відрізняються від інших. А дідухів у них – і великі, і маленькі, схожі на птахів, і на великі золоті дерева, і на мережива, виплетені з соломи!… Заступник директора Теплицького РБК Алла Волинець привезла двох майстринь-коровайниць. Вони чаклували над виготовленням весільного короваю. А на столі вилискували

Почесним гостям - святковий коровай

золотистими боками пироги, калачі, книші, гуски, голуби, калачі для нанашок, і всі хлібні вироби, що випікають на весілля. Не відставали від сусідів і погребищани на чолі з начальником Галиною Кравчук. Калачі, паляниці, пироги, жайворонки, обжинкові короваї – це далеко не повний перелік виробів на їхньому столі. А поряд − знаменитий різьбяр Олександр Шульгань зі своїми роботами. Від хмільницьких короваїв з жовто-блакитною символікою не можна було відірвати очей, а ще книші, гусочки, коровайчики, вертути, житні хліби, печені на черені. Саме тут, у музеї хліба я дізналася, що для того, щоб спекти один буханець хліба, потрібно змолоти на муку десять тисяч зернин! Рум’яні паляниці з Оратівщини ніби посмі-

халися. А коржі з гречаним медом вабили і гостей і бджіл. Парні калачі (подвійники) і голуби, калачі-побігуни – це теж з розряду весільної випічки. А Жмеринський район привіз на виставку і старі дерев’яні речі, які колись допомагали майстриням робити хліб. Подібні експонати зберігаються і в музеї хліба, в клуні. Виставковий стіл Вінницького району ряснів рум’яними короваями і паляницями, шишечками, миколайчиками, баранцями, булочками, мандриками, книшами… Обійшовши не раз виставкові столи господарів і гостей, оглянувши експозицію музею Хліба, дізналася для себе дуже багато цікавого. Майстрині-коровайниці захоплено розповідали про хліби та іншу випічку. Має значення все: і борошно, і день, і навіть стан душі майстрині, коли вона вчиняє та виробляє коровай. Коли дивишся на випечений хліб, то здається ніби кожен той виріб поцілований сонцем і кожна хлібина має в собі велику магічну силу, закладену туди і природою і людиною. Навкруг вітряка вистачило місця і для майстрів народного мистецтва, які привезли свої роботи зі всієї області. Зокрема це майстри живопису Ірина Кравченко з Вінниці, Ігор Зозуля та Олександр Свіргун зі Стрижавки. Вишивальниці Наталя Шпак, Галина Данилюк та Ірина Савчук з Вінниці, теж дивували всіх своїми неповторними вишиванками. Майстер гончарства Сергій Погонець з с. Кришинці Тульчинського району завітав на свято разом з дружиною та сином, який вже змалку переймає татове ремесло. Майстер шкіряних виробів Сергій Левенець з Вінниці, демонстрував прикраси, які можна сотворити зі звичайного шматочка шкіри. Рогозоплетіння, яким досконало володіє Галина Заєць з с.Щітки Вінницького району, дуже сподобалось дітям. Вони з цікавістю приміряли вишукані капелюшки з рогози і дивувалися, розглядаючи сплетені з того ж матеріалу взуванки. Ліна Концевич – майстриня витинанки та виробів з бісеру, теж вінничанка, демонструвала свої ґердани та найріз-

номанітніші намиста. Бажаючих те роздивитися теж не бракувало. Майстер соломоплетіння Володимир Карпуша з с.Вінницькі хутори Вінницького району сплів багато найрізноманітніших виробів з соломи від капелюха – до змії! Всі майстри бережуть і відновлюють прадідівські ремесла. Це свято нікого не залишило байдужими. Заступник голови Вінницької облдержадміністрації Ігор Івасюк і заступник голови обласної ради Наталя Солейко захоплено оглядали виставки, а у своїх виступах зазначили, що у такий непростий для країни час свято хліба – це свято нашої віри у прийдешнє. Народний депутат України Петро Юрчишин запросив на сцену кращих з кращих хліборобів області. Їм було вручено почесні грамоти Верховної ради та подарунки. Дякували всім гостям господарі району – голова Козятинської райдержадміністрації Олег Оркуша, голова Козятинської районної ради Сергій Лановик. Пісні мають бути такими ж прекрасними, як

ці хліби, − сказав начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Станіслав Городинський. Берегиня українських традицій, директор обласного центру народної творчості Тетяна Цвігун, висловила сподівання на те, що завдяки таким святам відродяться наші традиції, а з ними – наша глибока духовність і віра. А святковий концерт збирав до вітряка любителів співу. Як молитва хлібові, звучали пісні у виконанні колективів Козятинського РБК, фольклорного гурту «Подільські музики» Вінницького РБК, фольклорного ансамблю «Кумасеньки» Калинівського РБК, гурту народних музик «Рій» Жмеринського РБК. Величальну хліборобській родині співали учасники вокального гурту «Родина» Соколівського СБК Хмільницького району, гурту «Народні музики » з Липовця та багато інших. Козятинщина – щедра земля!, − говорить Володимир Воронов, начальник відділу культури і туризму Козятинської РДА. На майбутнє йому дуже хочеться, щоб у Білопіллі відкрилося справжнє містечко майстрів, яке буде представляти кожен вид народного ремесла українців. Щоб зберегти для майбутнього все те, що маємо і що ще не втрачено. Майже цілий день вирувало свято на козятинській землі. В його рамках проводився конкурс на кращий святковий коровай та кращий дідух. Після підведення підсумків було визначено переможців. Диплом «За кращий обрядовий дідух» отримала делегація з Калинівського району (начальник Андрій Грибовченко). Диплом «За кращий святковий коровай» одержала коровайниця Тамара Білан (Пузирківська територіальна громада Козятинського району). Ще довго говорили, ділились рецептами тіста, ще лунали пісні і побажання. Хотілося, щоб святковий настрій залишився надовго і всі відчували себе щасливими. Хай під мирним небом лунають пісні про хліб, про роботящих людей. Хай щороку зерном доброї надії засіваються наші поля, хай у кожній хаті пишається на столі пахуча хлібина, як символ нашого добробуту, а пишні дідухи бережуть славні традиції роду! Зоя КРАСУЛЯК

Подільський народний університет культури єдиний і неповторний В

они відроджують ткацтво – єдині на Вінниччині. Тільки в них є майстерня, де навчають дітей цьому давньому ремеслу. Вони беруть участь у всіх святах, пов’язаних з відродженням народної культури. Нині вони приїхали всім колективом до Вінницького центрального парку культури і відпочинку і стояли такою собі мистецькою вервечкою біля входу. На столах перед ними – ткані пояси і запаски, солом’яні кошики і брилі, вишукані сувеніри. Над ними – чудові рушники і сорочки мають вишиваними крилами. А самі вони, ці одухотворені літинчани, співали під баян про українське село, про батьківські заповіти і мамині обереги. На мить я забула, що це день Вінниці, і підійшла, щоб висловити своє захоплення творчою енергією тих, хто в свій час «вступив» до цього незвичайного Подільського університету, аби не просто жити, а творити в ім’я поколінь грядущих. В своє третє десятиріччя вони прийшли з грандіозними планами. Згадався той спекотний день, коли Вінниччина відзначала 20-річчя університету, що співпало з днем вишиванки.

Наталя Щепілова По центральній вулиці селища пройшла колона учасників свята та учнів двох шкіл, скандуючи : «Одягни вишиванку – об’єднай Україну» Ранок розпочали підняттям прапора Подільського народного університету культури, який впродовж 20 років пропагує український фольклор, традиції та ремесла. Сам факт його заснування є взірцем народної ініціативи, реалізованої громадою. Сотні літинчан потягнулись до цього центру духовності і одержали можливість займатись улюбленою справою – співати народних пісень, моделювати народні костюми, ткати килими і доріжки на верстаті, малювати чи просто збиратися гуртом разом з людьми, рідними по духу, щоб поспілкуватися, відвести душу, а ще краще – поїхати в навколишні села з концертом. Колектив ПНУКу вітали від обласної ради та адміністрації, від управління культури ОДА та обласного центру народної творчості. На урочистостях були присутні голова районної ради

«Одягни вишиванку - об’єднай Україну» Віталій Мельник, селищний голова Анатолій Бичок, директор районної бібліотеки Людмила Іщук та інші. Власне, впродовж дня весь час хтось заходив, щоб поздоровити ентузіастів і подякувати за те, що вони такі є на літинських теренах і дали змогу багатьом долучитись до творчості. Лунали вірші і пісні на честь іменинників. Подільський університет – Міцні традицій мури, Духовності високий злет, Народної культури. А далі почалась святкова хода . Всі, хто вважав себе причетним до діяльності універси-

тету, а також гості вишикувались у колону, до якої приєднались літинські голосисті школярі. Літин враз розцвів вишиванками і наповнився бадьорим шумом. «Слава Україні!», «Україна понад усе!», «Одягни вишиванку – об’єднай Україну», – гукали юні патріоти. Їх підтримали дорослі, що з захопленням спостерігали – це дійство. Ось вона – жива, справжня, оновлена Україна, подумалось тоді. Зросло нове покоління українців. Колона прийшла до майстерень університету «Орнаменти», відкриття яких було приурочене цьому ювілею. Хлопчики й дівчатка швиденько пробіглись по майстернях, обладнаних великими ткацькими верстатами з минулих століть. На стінах красувались старовинні українські сорочки та рушники. До послуг народних умільців – кімнати для соломоплетіння та моделювання українського одягу. Потім дітлахи побігли додому, а всі інші учасники свята залишились, щоб подивитись показ своїх «моделей», послухати ансамбль «Ладодзвін» (керівник Ігор Шуберт), тріо бандуристів з дитячої музичної школи та інших колективів чи просто поговорити про свої проблеми, про те, яка дорога оренда приміщення, що на неї йдуть всі зароблені від концертів кошти. Голова ради ПНУК Наталя Щепілова, радісна, схвильована і втомлена, призналась, що цієї ночі таки не спала. Аякже. Вона відповідальна за все – за урочистості, за концерт, за ходу у вишиванках, а найголовніше – мала донести до присутніх здобутки 20-річної діяльності. Вона і розповідає, і співає, Молоді майстрині: Людмила Томляк і клопочеться усім. та Ольга Солиджук

Співає «Ладодзвін» Люди посідали на дубових колодах перед сценою, прибраною рушниками. На столику красувався величезний коровай, щоб опісля всіх гостей пригостити. Актив Наталі Щепілової – це жінки і чоловіки, юнаки і дівчата, цілі родини, здатні завше підставити плече. Вони вміють все: співати, ткати, вишивати. Їхніми зусиллями обладнані ці майстерні, як у свій час і приміщення Подільського університету. Це Лариса та Сергій Дудники, Людмила Томляк, Тамара Строзюк, Любов Тишкевич, Юрій Четверук, Раїса Яськова, Володимир Гальчак – соліст «Ладодзвону», Альона і Віталій Матросови, Людмила Голова, Тетяна Мельник, Галина Кузьменко, Світлана Дудник, Ліля Хамраєва, Юлія Макар, майстер художнього словаТамара Процик і вся родина Щепілових – донька Ольга (Солиджук), чоловік Сергій, невістка Ніна та внучка Зореслава. Кожен повен сил і бажання працювати на збереження і популяри-

зацію народної культури. Святкування тривало до вечора. Вражало все: і тріо бандуристок, у репертуарі якого нечувані досі пісні, і дуети, і ансамблі, і, звичайно, «Ладодзвін», пісню про який написав Володимир Гальчак – чудовий тенор і чудова людина. Із сусіднього села щоразу добирається він велосипедом на репетиції. А співати чоловік почав вже в солідному віці. Так склалось у житті. Тут кожен – творча особистість. Я не знаю, чи є аналог такого університету в Україні. Але я знаю, що його створення, кипуча діяльність колективу, мобілізуюча роль в житті громади є прекрасним явищем не лише в культурі, а й в нашому непростому житті, це те, що несе надію на відродження. Це яскравий взірець духовності і жертовного служіння народній культурі. Нині, як і тоді, на святі, вони усміхнені, привітні, гостинні. Вони – справжні українці, громадяни України майбутньої. Хай щастить вам, невтомні подоляни. Засів зроблено. Попереду – урожайні жнива. Жанна ДМИТРЕНКО

Так народжуються пояси

А в Івашківцях линуть пісні до 50-річчя від дня створення народного аматорського фольклорно-етнографічного ансамблю «Берегиня» Івашківецького СБК Шаргородського району

Є на Вінниччині колективи, які створювались ще в 60-х роках як колгоспні хор-ланки. Адже, працюючи в полях, вони стільки співали, що були готові йти на будь-яку сцену. Звісно, відзначали жінок в першу чергу за високі врожаї буряків чи кукурудзи. На їхніх грудях виблискували Золоті Зірки за тяжку працю.

імені Івана Франка. Саме вона в 1950-му році згуртувала 15 сільських трудівниць, любителів пісні. Згодом був створений жіночий вокальний ансамбль (хор-ланка) «Буряководи». Серед них було 8 героїнь соціалістичної праці! Світле, безхмарне небо над головою, духмяні запашні сади, колосисті розлогі поля,

Ювіляри - берегині народної культури

Але пісня супроводжувала їх скрізь – і на ниві, і вдома, коли збирались разом у свята, і на сільських весіллях. Так звані репетиції проходили чи то в полі, чи на кузові машини. Та й не думалося про репетиції. Просто співала душа і дуже хотілося чути улюблені пісні, які колись ще їхні матері співали. Так народжувався і ансамбль «Берегиня» Івашківецького СБК Шаргородського району, який 28 серпня 2015 року відзначив славне 50-річчя. Нині це народний аматорський фольклорно-етнографічний ансамбль, учасниці якого – діти або й онуки тих берегинь, що в колгоспі буряки вирощували, та водночас і перемоги здобували на сцені – і в Івашківцях, і в Шаргороді, і в Вінниці. Історія колективу «Берегині» дуже багата і цікава. Біля витоків ансамблю стояла невтомна Марія Савеліївна Ліпецька – сільський бібліотекар, а згодом секретар парткому колгоспу

радість спільної праці – все це надихало, все виливалось у пісні. «Жінок зустрічали коралові світанки у полі і проводжало усміхнене сонце, яке ховалося за ліс. Не було такого, щоб з поля вони поверталися без пісні» − так розповідала Тетяна Стус, ведуча свята, про цих працьовитих і співучих жінок. Настав час, коли їх, як переможців районного та обласного огляду художньої самодіяльності, запросили до Києва. В Жовтневому палаці, співаючи на величезній столичній сцені, колектив став переможцем Республіканського огляду-конкурсу і був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Оргкомітет фестивалю нагородив ансамбль великою Золотою медаллю, а малу Золоту медаль отримала керівник колективу Марія Ліпецька. Цього ж року їх записали на республіканському телебаченні. Це були пісні, які прославляли почесну працю хлібороба, любов до рідної землі: «Гарно нам

Перший склад ансамблю на полях» В.Філіпенка, «Пісня про Батьківщи- новою колегії Міністерства культури Українну» К.Домінчена, народні пісні, що оспівували ської РСР хор-ланці Івашківського СБК було вірне кохання – «Розійдися, туманочку», «Ой присвоєно почесне звання – «самодіяльна нау вишневому саду», «Ой у полі криниченька», родна хор-ланка» (1978). «Ой ти, вишенько, ти черешенько», «Несе Галя У 1978-1980 роках колективом керував Воводу», «На городі грушечка, верхом кучерявая» лодимир Федорович Яблонський. Він продовта ін. жував славні традиції, організовував і здійсТаке визнання колективу стало для іваш- нював концертні виступи, записував пісні. ківчан знаменною подією. Цілими родинами Співали жінки і пісні сучасних композиторів: збиралися у тих щасливчиків, які мали телеві- «А мати ходить на курган» та «Мамина вишзори, і з радістю дивилися виступ своїх рідних ня», (муз.А.Пашкевича, сл.Д.Луценка) «Вироі близьких. стеш ти, сину» (муз.А.Пашкевича, сл.В.СимоВсе це надихало учасниць. Як переможець ненка) та інші. Всеукраїнського огляду, ансамбль поїхав до З 1980 по 2015 роки фольклорний колектив Москви, де брав участь у заключному кон- очолювала Галина Олексіївна Слюсарчук, яка церті Всесоюзного фестивалю, присвяченому на той час вже 5 років була директором Іваш50-річчю Жовтневої революції, що проходив у ківецького СБК. На 30-річчя цього колективу Палаці З’їздів. його було названо «Берегиня». Саме завдяки За активну участь у Днях культури і самоді- ентузіазму енергійної, ініціативної, відданої яльного мистецтва Української РСР на Вистав- улюбленій справі Галини Слюсарчук, було проці досягнень народного господарства СРСР у довжено діяльність колективу. Впродовж років ювілейному 1967 році ансамбль був нагоро- під її керівництвом підготовлено програми наджений дипломом і бронзовою медаллю, а всі родних гулянь: «Івана Купала», «Обжинки», учасники отримали почесні подарунки. Поста- «Зустріч нового року», «Івашківське весілля» та ін. Було відтворено багато веснянок і весняних хороводів для відзначення свята «Зустріч весни», а також весільний фрагмент «Розплетення коси». Репертуар колективу «Берегиня» − це понад 200 побутових і обрядових пісень. Вони неодноразово Півстолітній ювілей «Берегині»

Юні івашківчанки прийняли естафету тиві завжди діяв дитячий колектив, який брав активну участь в показі народних обрядів. Неодноразово виступали івашківчани у Державному музеї народної архітектури і побуту в селі Пирогово під Києвом. А на Міжнародному фестивалі етнічної музики «Шешори -2012» в с.Воробіївка Немирівського району присутні мали змогу побачити обряд «Першого снопа». Колектив, ніби магнітом, притягує до себе глядачів. Не відвести очей від їх старовинних вишитих сорочок, фартухів і того органічного, справжнього дійства, у якому відтворене саме життя. Важливою подією для історії фольклору Вінниччини, зокрема Івашковець, став запис традиційного обряду «Обжинки», який відтворив на полі через багато років, вже нинішнього літа, народний аматорський колектив «Берегиня» під керівництвом Галини Слюсарчук (2015). Фільм транслювався на Вінницькому державному телебаченні та був показаний на ювілеї колективу. Ось вони йдуть по золотому полі із серпами, співаючи тієї пісні, якої ще баби їхні навчили. Зажинають перший сніп. Вклоняються кожному колоску. На екрані – зігнуті постаті, натруджені руки. А ось діточки несуть обід, і як було колись, сідають жінки обідати, і все це – з піснями. А згодом ми бачимо їх уже на стерні. Хлопці зробили тік – і перед нашими очима постає старовинний обряд Галина Слюсарчук зі своїм колективом обмолоту снопа.

ставали переможцями республіканського конкурсу «Сонячні кларнети». Двічі брали участь в радіоконкурсі «Золоті ключі», перемогли у ІІ і ІІІ Всесоюзному фестивалі самодіяльної народної творчості. Тож до нинішнього, 50-річного ювілею, організатори підготували виставку нагород різних рівнів – дипломи, подяки, грамоти, що ними так пишались у різні роки. У будинку культури створили музейну кімнату, де зберігаються не лише старовинні речі, а й всі відзнаки колективу. Cьогодні «Берегиня» є учасником багатьох фольклорних обласних, районних свят, конкурсів, фестивалів, творчих звітів Шаргородщини у Вінниці. Поряд з дорослим складом при колек-

Роман Підпалюк та Галина Слюсарчук серед односельців Готуйся, пане, до піру Заріж нам корову сіру, Ще й барана рогатого, Ще й когута пугатого… Серпи наші потупили, Бо роботу поробили, Озимину зібрали, А ярину розпочали Повій, вітре, з яру На пшениченьку яру, – співають жінки, а Галина Слюсарчук коментує це дійство: «Сніп обмолочуємо, зерно збираємо під засів нового урожаю. Квітчаємо сніп, як дідух на свят-вечір»… Нині Галина Олексіївна перебуває на заслуженому відпочинку, але вболіває за ту справу, якій віддала все життя. На ювілей прийшла зі своїми учасниками ансамблю, у складі 10 чоловік. Як і колись, під оплески, вийшли на сцену. «Ой під калиною», «Мамин оберіг», «Ми з Поділля», «А у мене чоловік як добрая мати» – прозвучали пісні, як теплий спомин про молоді роки, коли так легко співалось на будь-яких сценах. На превеликий жаль, багато учасниць ансамблю відлетіли у вічний вирій, забравши із собою неповторні голоси… Їх згадали поіменно та вшанували пам’ять хвилиною мовчання. Сьогодн на Шаргородщині молоде покоління продовжує зберігати народні звичаї та традиції. Фольклорний молодіжний ансамбль «Джерело» підготував глядачеві фольклорне дійство «Вшанування калини» та ще прозвучали пісні «Чорноморець», «Ой сад-виноград», купальські пісні і навіть народні танці. А «Берегиня» згадала свої пісні – «Мамцю ж моя жалуй мене» та «Гречаники». Обома колективами «Берегиня» та «Джерело» керує молодий спеціаліст Юлія Шмігленко, яка в день ювілею отримала грамоту відділу культури і туризму. Ніколи не забудеться зворушливий момент свята, коли всіх колишніх і сьогоднішніх учасників ансамблю, під ліричну музику, під опле-

ски залу, запрошували на сцену. Таких учасників було не мало, не багато – до 30-ти. Всі отримали подарунки від начальника відділу культури Тетяни Янчурської та голови райкому профспілки працівників культури Любові Самборської. Щиро і тепло вітала ювілярів директор обласного центру народної творчості Тетяни Цвігун. Добра і благополуччя побажала і голова Івашковецької територіальної громади Надія Кримчук, прозвучала подяка меценату цього заходу Віталію Майловському. Привітав берегинь районний будинок культури на чолі із директором Романом Підпалюком. Народний аматорський чоловічий ансамбль «Шаргород» під керівництвом Дениса Главацького виконав улюблені пісні ювілярів «Гаю, гаю, зелен-розмаю» та «Три козаки». Голова районної ради Володимир Павельський сказав, що «Берегиня» власним прикладом показує, як потрібно любити народну пісню, шанувати свою Батьківщину, любити людей. Червоною ниткою на ювілейному вечорі звучала тема єднання поколінь, адже у вечорі взяли участь три покоління учасників. Співали родинами, діти поряд із матерями. На завершення всі учасники виконали знамениту пісню хор-ланки, на слова місцевого композитора Юрія Киримова «А в Івашківцях линуть пісні». «Нехай ваші співанки ніколи не вмирають, а живуть у пам’яті поколінь, злітають у небесну височінь із жайворонковим щебетом, линуть до кожної господи, торкаються струн людських душ й оселяються там навічно, доки світ буде стояти на землі», − завершила це свято ведуча Тетяна Стус. Тетяна ГАРБУЛІНСЬКА

Трипільські горщики та барські миски

Володимира Слубського

олись багатий на гончарні осе- історію. Невідомо, коли редки Вінницький край, сьогод- і ким засноване задовні не може похвалитися великою го до ХVІІ століття, кількістю майстрів. Тому кожен з наших сучас- воно завжди славиників, хто присвятив своє життя гончарству, лося вільними, освіхто відчув душу глини, приймає на себе вели- ченими людьми. До чезний пласт традиції багатьох поколінь. революції тут було Такі люди, зазвичай, починають працювати три школи, тут форз глиною за власним бажанням та у власно- мувалась Марківська му стилі. Але, з часом, здається, що самі духи сотня Ямпільської респредків, перевіривши їх на відданість ремеслу, публіки, тут споконвіку приходять і просять про допомогу. працювали відомі на всю І тоді гончар, ніби щось згадавши, почи- округу майстри-каменярі. А нає творити як давні ще ж майстри, вивчаючи був рідний дім, закнебагаті музейні збірвітчаний вишитими ки, дошукуючись техрушниками, де пахло нологій, відтворюючи хлібом, де було тепло стиль. і затишно, де в мамиДо таких «поклиних руках народжуваканих» належить і Волося диво подільської лодимир Слубський. вишивки. Майстер, який не проТаке дитинство сто гончарює, а відбуло і у Володимира. творює давні зразки, Не дивно, що оточеповертаючи нам істоний красою, хлопчик з рію і світогляд наших дитинства хотів малюпращурів. вати і, щойно випала Володимир Слубможливість, поїхав до ський народився в селі родичів у Макіївку заДовжок Ямпільського кінчувати 9-10 клас та району. Звичайне сільпаралельно навчатися ське дитинство, коли в студії малювання. батьки з ранку до ночі Після чотирьох років в колгоспі, а діти більстудії – армія. Після шу частину часу проармії – навчання в хуводять в своєму гурті, дожньому училищі щиро вбираючи в себе ім.Грекова у Ростовсю красу оточуючого ві-на-Дону. світу. А краси в селі Чотири роки Во‒ на кожному кроці. І лодимир вивчав акахоча сільські діти задемічні дисципліни. звичай при роботі, та До навчання в училице не заважає їм бачищі хлопець і не мріяв Володимир Слубський ти безкрає синє небо, про кераміку – занадспостерігати, як тяжке вечірнє то складні технології, хоча форма його завжди сонце стомлено закочуєть- притягувала. А тут, в училищі постійно ліпив, ся за обрій, зустрічати сам «брав» знання, за власним бажанням ходив туманні літні ранки, на завод кераміки, розпитував, цікавився. радіти першому снігу Коли Володимир закінчив училище, раптом і дивуватися зимовій помер батько. Замість роботи в Калмикії за наказці. Додайте сюди правленням, молодий спеціаліст поїхав додому. ще розповіді стар- Працював в Могилеві-Подільському художниших людей про ком-оформлювачем, а потім разом з дружиною, події минулого, вчителькою, поїхали працювати в Київську обадже Довжок (ра- ласть в с.Горошкі вчителювати. Це був перший ніше Кетроси) має досвід роботи в школі для Володимира Тихонодавню та величну вича. «Мені сподобалося працювати з дітьми,

але ті папірці – то жах!» – згадує майстер. Повернувшись через кілька років у рідний Довжок, Володимир Слубський пішов працювати художником-оформлювачем у колгосп , а згодом перейшов у Ямпільський філіал Вінницького художнього комбінату. Спокійний і розмірений плин життя змінив пленер у Буші 1986 року. Перше свято було спонтанним, людей було багато, працювати могли всі бажаючі. Завезли машину каменю і кожен міг спробувати себе у ролі скульптора. Володимир Тихонович скористався можливістю, і в руках майстра камʼяна брила перетворилася на скульптуру жінки з дитиною на руках (за мотивами бушанських легенд). Так художник став продовжувачем давньої каменотесної традиції рідного села. Тоді ж Олексій Альошкін привіз у Бушу гончарний круг, за який сідали всі бажаючі і пробували щось сотворити. Маститі майстри теж не обходили гончарне коло стороною, але і їм не давалася ця наука. Не дивно, що Володимир Тихонович не ризикнув тоді спробувати сісти за круг. Зате через рік, в Букатинці в гостях у Альошкіна, він нарешті наважився доторкнутися до цього зачарованого кола. Кілька спроб – і робота пішла. Гончарне коло просто полонило Володимира і з того часу стало частиною його життя. На початку 90-х років Володимир Слубський пішов працювати в сільську школу вчителем образотворчого мистецтва. В ті роки полиці магазинів були майже порожніми, і купити фарби для учнів стало неможливим. От тоді-то Володимир Тихонович і почав вчити дітей працювати з глиною. Зробив гончарний круг, накопав місцевої глини і почали зʼявлятися різні глиняні фігурки, заспівали свищики у дитячих долоньках. Зайняття керамікою все більше захоплювало Володимира Тихоновича, а знань не вистачало. І от творча компанія митців: Олександр Пірняк, Володимир Слубський та Олексій Альошкін

Біля горна

Народження миски зібралися разом і поїхали в Бубнівку вчитися у місцевих майстринь ремеслу. Тут, в Бубнівці Володимир Тихонович зрозумів, як важливо вимішати і правильно підготувати глину − від цього залежить вся наступна робота. Взявши шматок такої глини, Володимир сів за круг, і тут на допомогу прийшла Валентина Живко. Вона взяла руки гончаря в свої, і керуючи ними, допомогла витягнути перший горщик. З тих пір він називає Валентину Степанівну «хрещеною мамою» по горшках. Та поїздка в Бубнівку стала справді незабутньою для Володимира Слубського. Він отримав «хрещення» не тільки глиною, а ще й водою, провалившись під лід, на шляху з Новоселівки, де вони відвідували Фросину Іванівну Міщенко. Повернувшись після цього в Довжок, натхненний і двічі охрещений, Володимир Тихонович вже не переставав працювати з глиною. Шукав книжки, сам вивчав технології, потім поїхав знову в Бубнівку на пленер, де познайомився з іменитими майстрами з усієї України. Всі уміння приходили поступово. Не відразу майстер навчився центрувати вироби, довгий час бився над створенням великих форм. Почав робити їх вручну, викладаючи по колу, як робили трипільці, але вони підсихали і лопали. А потім, дослідивши цей процес, гончар зрозумів, що їх треба робити під іншим кутом – і робота

Сьогодення давнього Трипілля пішла. Так почали зʼявлятися добре відомі всім шанувальникам гончарства миски і горщики, амфори і вази, створені Володимиром Слубським. Вчився далі, зробив у себе на подвірʼї горно і почав випалювати роботи. Не виходило працювати з поливою, вигорали чи полива, чи глина, складно було встановити температуру печі, а кожен градус – то інша реакція. Зате гарними виходили теракотові роботи. Випалені в «живому» горні, вони мали неповторні підпали-розводи, які так подобаються поціновувачам. Одного разу йому схотілося розмалювати

ці розводи – так почалася серія розписаних робіт в трипільському стилі. Гончару, який був і художником, хотілося малювати. Трипільських розписів було замало. Не виходили з голови косівські миски з їхніми підполивʼяними сюжетами. А одного разу, в книжці побачив барську миску з фондів краєзнавчого музею. «Як побачив цих пташечок – відразу захотів зробити таких. Вони як живі, так просто намальовані, але підмічено їхній рух. Так можуть ще китайці чи японці писати – більше ніхто». І почалося. Знову майстер самотужки шукав

На відкритті виставки в Світлиці ОЦНТ технологію. Чим писали, як писали, скільки часу йшло на випал, скільки на другий. З чого полива, як досягти таких кольорів, як у старих майстрів? Виявилося, що сьогодні багатьох елементів для розпису просто не існує в чистому вигляді. Скільки було спроб, скільки помилок! Не одна піч згоріла – просто заплавлялася разом з роботами, що перетворилися на шматок скла. Та нічого, бажання написати пташечку на білому тлі миски було більшим за всі помилки. І знову, і знову Володимир Тихонович пробував, згоріла піч – зробив нову, не вийшли кольори – зробив барвники сам, стекла полива – починаємо все спочатку. Володимир Слубський не раз дивувався майстерності давніх гончарів. Як вони відчували матеріал, наскільки вони були досвідченими, випалюючи свої роботи не в електричних печах, де можна дослідити вплив кожного градусу, а на дровах, які непередбачувані. А для таких розписаних підполивʼяних робіт – кожен градус впливає на результат. «Але, якщо вони могли, то й я зможу» − вирішив майстер і продовжував працювати. Час йшов, крутилося гончарне коло, горіло горно, народжувалися нові миски, вкривалися святковим білим ангобом, розцвітали на них соняхи, прилітали пташечки, сідали на гілочки. І от, нарешті, прийшов час показати ці мисочки-сонечка людям. «Сонечко, квіти, пташки» − так у назву виставці Володимира Слубського дала його онуч-

ка. І справді, 46 мисок «Барської кераміки» − виглядали як суцільне свято, де багато сонця, квітів, і…пташок. Виставка, без перебільшення, стала великою мистецькою подією. Не часто ми стаємо свідками відродження цілого напрямку в гончарному мистецтві. «Барська кераміка» своєю традицією сягає найдавніших часів, а документальні свідчення маємо з ХVІ століття. На початку ХХ століття третина населення Бару займалася гончарством. Відмінною особливості барських виробів було біле тло, на якому розміщалися сюжетні розписи. Занепад гончарного осередку відбувся у 50-х роках минулого століття. В Бару не лишилося жодного (!) гончаря! Здавалося б, слова «Барська кераміка» завжди будуть асоціюватися виключно з музейними експонатами, але та мила пташечка, що злетіла з старовинної миски і оселилася у серці майстра, змінила історію. Так одна людина, через десятки років може відродити мистецькі традиції краю. Побажаймо майстру, щоб його гончарний круг ніколи не зупинявся, щоб руки не боліли, і щоб у серці завжди звучала пісня пташки. Наталя СЕНТЕМОН

Родинної пісні ласкаве крило…

5 липня 2015 року «Театр на городі» Ганни Секрет знову приймав шанованих гостей. Управління культури і туризму облдержадміністрації та обласний центр народної творчості ініціювали унікальний мистецький проект «Єднаймося, люба родино», який зібрав до гурту родинні творчі колективи області Сім’я і родина, а ще батьківщина, Чи є щось святіше за це? Щоб дерево роду гордилося плодом, Плекаймо мале деревце… Марія Ясакова

арівне подільське літо, початок липня. Все цвіте і переливається в золотистих променях сонця… Саме в цю пору розквіту і буйного зелен-розмаю з’їхалися гості у Правилівку до господи Ганни Секрет гості. Добиралися, хто чим міг: автобусами, автомобілями, і навіть підводами, кому не так далеко. Яке це яскраве видовище, коли заквітчані стрічками і квітами коні привезли на свято з сусіднього села Кам’яногірки фольклорний колектив. На підводі – таке собі дерево, що на ньому – сім калачів, перев’язаних квітчастими хустками! Певно, і на найкращу іномарку ніхто б так не заглядав, як на цю дивовижу. Аж до самих воріт підвезли коні цих аматорів народної пісні! А приїхали вони … але про це розповімо потім. А тут вже ціла армія колективів та співаків, майстрів народної творчості і просто гарних людей зібралася у знаменитому «Театрі на городі». Атмосфера у цьому віддаленому куточку Поділля якась особлива, по-родинному тепла. Спілкувалися, готувалися, впізнавали один одного, хвилювалися всі! А тоді настав час святкового концерту, на якому найголовнішими звичайно ж були родини!

І полилися над Правилівкою пісні про рідну Україну, про родину, про те святе і сокровенне, що близьке серцю кожного. Моя родина, мов пісня журавлина, Моя надія, радість і любов. Яка щаслива настає хвилина, Коли родину бачу свою знов… Це народний аматорський родинний ансамбль Пальонків «Родина» Соколівського СБК Хмільницького району. Учасник не одного свята, він і сьогодні на висоті. Родинні цінності для цих людей – це не просто слова, це їхнє життя, наповнене працею і піснею. Таких пісень вони написали чимало. Родинний ансамбль Дубелів «Мрія» Браїлівського МБК Жмеринського району – це просто професіонали! Відкриттям нинішнього свята став інструментальний ансамбль Ластовляків Немерченського СБК Мурованокуриловецького району, в якому за музичні інструменти взялися аж три покоління! Народний художній родинний ансамбль бального танцю «Грація», родини Мацюків (м.Вінниця) всім дарував ліричні бальні танці. Не залишили глядачів байдужими сімейний дует мами і сина,Олени та Олексія Саприг з Тиврова. Тато і донька Здрилюки – Вікторія та Василь – майже свої , з Оратова. Співали і мама та донька Долгови – Ольга та Яна з Іллінецького району та ін. Тема родини, нарешті повернута на наші культурні терени після десятків літ чужої, руйнівної для українців, ідеї класової боротьби,

Народний аматорський ансамбль «Надбужанка» с.Джулинка Бершадського району

сприймається нині, як поворот до найвищих цінностей, до своїх коренів, як шлях до порятунку України, її самоствердження і процвітання. Виховати дітей, привчити до праці – як це не просто! А ще важче пригорнути чужих дітей, взяти їх в сім’ю, наставити на добро, піклуватись, як про рідних. Це вже дорівнюється подвигу. Про сподвижництво родини Білозорів, у якйі зростають однією сім’єю одинадцятеро дітей, можна писати повість. Нинішній захід – це один із епізодів їхнього життя, що в ньому так гарно переплітаються трудові будні і веселі свята, що в ньому мама-вчителька Галина Василівна та батько Володимир Дмитрович вміло вибудовують страЮрій Грицюк обдаровує хустками названих матерів тегію родини, в якій всі мають вирости порядними людьми. Як зграйка веселих пташеняток, ви- вишиванках, всі усміхнені, радісні. Мудрі батьпурхнули вони на сцену. Співають тато і мама, ки дбають не лише про те, щоб були нагодовані співають діти, яким пощастило знайти роди- та одягнуті. Творчість – це одна з найяскравіну – дитячий будинок сімейного типу у селі ших сторінок їхнього буття. Тому сьогодні так Руданському Шаргородського району. Всі – у дружно і гарно співають. Ми за волю, ми за мир, за щасливе свято. Ми за ніжний, ніжний спів у рідненькій хаті. Будемо її щодня вірно захищати, Бо у нас одна-єдина Україна-мати. з пісні Марти Шпак Такого заходу не могли пропустити і відомі співаки та виконавці. То ж глядачі не жаліли оплесків для заслужених артистів України Віктора Кавуна, Станіслава Городинського, Миколи Янченка народного артиста України Миколи Свидюка. Всім відомо, що Микола Іванович, саме завдяки пісням про родину, став не те, що знаменитим, а улюбленим співаком українців. От і сьогодні він співає кілька пісень. Серед них – і нові, але глядачі просять, щоб вкотре виконав ту, популярну «Доня моя, донечка». Співак починає, і всі підтримують: Моє сонце, моє небо, моя доня, Моя радість, моя втіха, моя доля. Зустрічають тата крильця-рученята, Зорі-оченята, оченята-зорі, І немає на Землі ні біди, ні горя. На цьому святі відбулась дивовижна подія «усиновлення» Юрія Грицюка, заслуженого діяча естрадного мистецтва. Оті самі співучі жінки з Кам’яногірки, які кіньми прибули до Правилівки, вирішили цілою вулицею усиновити, хоч тепер, хлопця, що з шести років без мами зростав. Ой чий то кінь стоїть?

Співуча родина Білозорів Мамо моя, мамо, рідна моя ненько, Ти мене, будь ласка, розбуди раненько, Я візьму відерце, піду до криниці І тобі напитись принесу водиці… Цю задушевну пісню Юрій написав сам, і нині він її присвячує оцим простим трудящим жінкам з далекого подільського села, які ладні йому небо прихилити, подарувати ласку і тепло, що її так довго був позбавлений. Тему материнської і синівської любові у театрі на городі була присутня скрізь: у сяючих людських очах, в гарячих оплесках, у словах піснь, у творах майстрів, які зачувши про такий гарний захід, вирішили внести і собі лепту у возвеличення української родини, показавши її традиції, художнє мислення, виражене у кар-

Святковий настрій

тинах, керамічних виробах, ляльках-мотанках , що символізували батьківську турботу про дитину. Тетяна Пірус, відома фольклористка та майстриня-писанкарка, ще перед початком свята провела незвичайне опитування про іграшки сільського дитинства, зокрема, про саморобні ляльки, що їх мами робили з любов’ю для своїх донечок. Така лялька-мотанка – не просто лялька. Вона – й іграшка, вона – й оберіг. Тетяна Петрівна вела з гостями мову про цей унікальний вид мистецтва, започаткований матерями України. Майстри народної творчості дивували своїми виробами всіх гостей, і, навіть різнокольорові метелики та квіти у квітнику захоплено вдивлялися на ту різнобарвну красу!Бо ніхто не міг пройти байдуже біля глиняних писанок і янголів, давніх і теперішніх ляльок, вишиваних оберегів,солом’яних капелюхів та рогозяних кошиків. Яскрава і насичена програма свята не обмежилась виступами родинних колективів. За ініціативою господині «Театру на городі» заслуженої журналістки України Ганни Секрет, учасники фестивалю – артисти і глядачі – взяли участь в акції на підтримку хворого бійця АТО, нашого земляка Василя Любуні, який тривалий час знаходився на фронті. Люди від щирого серця хотіли допомогти, хто стільки міг. Отож у скриньці були купюри і по 500, і по 1 гривні. Чужої біди не буває. Наші сини, брати, батьки нині на Сході України, де захищають територіальну цілісність держави, мир і спокій нашого народу. Родина, народ, Україна . Слова – близькі серцю кожної людини. Ми родина, яка виглядає з далеких доріг дітей та онуків, яка на колінах благає у Бога миру та спокою, яка оплакує тисячі своїх синів і дочок, що загинули на війні. Ми родина, яка береже традиції і висловлює у піснях все, що на душі. Ми родина , яка співає ! На завершення заслужений артист України Станіслав Городинський піснею висловив прагнення українців до миру і щастя, до злагоди у родині і в країні: Ви посміхнетесь, і горе забудеться, Щастя нехай не минає ваш дім. Усі надії і мрії вам збудуться, Тільки бажайте, бажайте усім: Хай вам сіється-родиться золоте зерно, Доля приходить під ваше вікно… Зоя КРАСУЛЯК

Виставки у світлиці «ДУХ ТРИПІЛЛЯ В КАМЕНІ» виставка образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва із циклу «Мистецтво однієї родини» Олексія та Людмили Альошкіних с. Букатинка Чернівецького р-ну

16 – 30 липня

У 2006 році Вінницьким обласним центром народної творчості був започаткований цикл виставок «Мистецтво однієї родини». Цього разу свою персональну виставку представили Олексій та Людмила Альошкіни. Альошкін Олексій Михайлович народився 5 січня 1957 року у Ворошиловграді (нині Луганськ). Скульптор, художник, краєзнавець, колекціонер, один із організаторів Всеукраїнського пленеру скульпторів-каменотесів «Подільський оберіг». Член національної спілки журналістів України (з 2007 року). Закінчив Київський державний художній інститут (1979 рік) факультет скульптури та Білоруський державний театрально-художній інститут у Мінську (1980 рік) факультет декоративно-прикладного мистецтва, спеціалізація – кераміка. З 1980 року живе в селі Букатинка Чернівецького району. Багато років викладав історію у Букатинській школі, а в вільний від роботи час, творить з місцевого каменю-пісковику дивовижні скульптури-імпровізації що вирізняються оригінальним підходом до теми та своєрідною уявою митця, який втілює в камені образи з міфології, рослинного і тваринного світу, піднімає історичні мотиви. Натхнення Олексій Альо-

шкін черпає зі спадщини предків, що сягає тисячолітньої глибини. Альошкіна Людмила Вікторівна (творчий псевдонім – Сафо) народилася 10 серпня 1957 року у Мінську (Білорусь) − скульптор, графік, витинанкарка, поетеса, живописець. Закінчила Білоруський державний театрально-художній інститут (факультет декоративно-прикладного мистецтва). З 1980 року викладає трудове навчання і малювання в школі села Букатинка та села Вила-Ярузькі Чернівецького району. Так само, як і чоловік, творить скульптури із каменю, а ще вирізає витинанки. Її скульптурні роботи, наповнені добром і теплом душі майстрині. Витинанки вирізняються простотою ліній та довершеністю виконання, а основними темами, за якими творить Сафо є стихії природи. Олекесій і Людмила Альошкіни беруть активну участь у багатьох обласних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких заходах. Вони учасники більше 50 виставок, симпозіумів, пленерів в Україні, Польщі, Молдові, Росії. Але головним здобутком цієї мистецької родини є їхні діти – Дар’я, Ганна, Петро, Михайло та Олексій. В експозиції нинішньої виставки родина Альошкіних представила понад 70 творів різних видів народного мистецтва (живопис, графіка, витинанка, скульптура з каменю, дерева і кераміки). Шанувальники народного мистецтва мали нагоду познайомитись з кращими творами не тільки Олексія і Людмили Альошкіних, але й з роботами їхніх талановитих дітей.

«НАРОДНІ НАСПІВИ» персональна виставка живопису та гобелену Людмили Кубай в рамках культурно-мистецької акції «Обмінні виставки між областями України» м. Київ

31 липня – 13 серпня

Започаткована Вінницьким обласним центром народної творчості культурно-мистецька акція «Обмінні виставки між областями України», проводиться з метою розвитку, збереження і пропаганди декоративно – прикладного мистецтва, обміну досвідом і зміцнення дружніх стосунків між майстрами регіонів України та популяризації їх творчості. В нашій виставковій Світлиці вже презентувались виставки майстрів Львівської, Тернопільської, Чернівецької областей та АР Крим. В цьому році відбулась персональна виставка Людмили Кубай –відомої мисткині з міста Києва. Людмила Василівна Кубай, уродженка м.Самбора Львівської області, з 1979 року проживає в м.Києві. Маючи серйозну мистецьку освіту (Вижницьке училище прикладного мистецтва, Московський університет мистецтв та Київський національний університет культури і мистецтв), Людмила Василівна працює викладачем у Київській академії мистецтв. Вона – член Національної спілки художників України. Окрім живопису та гобелену, Людмила Кубай працює в техніках – батік, витинанка, традиційна вишивка. Творчий талант 62

майстрині підно сить її над прозою буття, забезпечує створення нових шедеврів, що несуть глибоку філософію про світ та красу природи. В своєму творчому доробку вона має велику кількість живописних картин і гобеленів. Твори майстрині знаходяться в приватних колекціях і музеях не тільки України, а й за її межами. Разом з тим Людмила Василівна є активним учасником всеукраїнських та регіональних виставок декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва. За роки своєї творчості презентувала вже 10 персональних виставок. На нинішній виставці шанувальники народного мистецтва Вінниччини мали нагоду познайомитись з кращими живописними картинами Людмили Кубай, виконаних в техніці олійного живопису із циклу «Народні ремесла». Це твори в яких не просто оспівується краса праці, в них мисткиня робить спробу осягнути сутність ключових професій, створених людством, які згодом творили нас і нашу духовну основу. Також представлені картини за темами «народні свята», «народні пісні». Доповнювали експозицію виставки унікальні гобелени, виконані в техніці вибивка. В їх створення вкладена символіка, яка прийшла до нас з глибин українського народного мистецтва. Всі двадцять робіт, представлені Людмилою Кубай в нашій Світлиці, свідчили про високу майстерність їх виготовлення, колорит, відчуття реальності і достовірності.

«Духовні острови Риженка-Янкового» персональна виставка живопису Анатолія Риженка-Янкового село Брідок Теплицького району

18 серпня – 4 вересня

Риженко-Янковий Анатолій Олексійович народився 26 грудня 1959 року у мальовничому селі Брідок Теплицького району. Ще учнем під час екскурсії до Ленінграду, після знайомства з високим мистецтвом в Ермітажі, Анатолій вирішив, що і сам писатиме картини. Першим кроком до поставленої мети було навчання у Ленінградському політехнікумі. Потім була Всеросійська Академія красних мистецтв і прекрасні професіонали-викладачі – Микола Христолюбов, Павло Гроснєв, професори Мочальський, Глазунов, Корольов, Васнєцов. Та неабияку роль у його формуванні як творчої особистості відіграла мати – Олена Стратонівна. Без її підтримки, розуміння, самопожертви і віри навряд чи відбувся б він як митець. Мама для Анатолія Олексійовича – це цільна, сильна натура, ідеал української жінки-трудівниці. Недарма він з гордістю носить і батькове, і материне прізвище. Перші персональні виставки Анатолія Риженка-Янкового відбулись у Ленінграді та Павловську. Живописні полотна художника експонувалися у Болгарії (Софії), Москві, Великому Устюгу (Росія), Києві, Кіровограді, Вінниці. Пересувні виставки з його картинами проходили в Польщі, Угорщині, Німеччині. Він був учасником першої міжнародної виставки нечуючих художників у Москві. Картини живописця знаходяться у Празькій Національній галереї (Чехія), Рязанському державному художньому музеї російського та західноєвропейського мистецтва (Росія), Київському місь-

кому музеї історії, а також у приватних колекціях Іспанії, Голландії, Молдови, Білорусії. Нинішня персональна виставка – вже п’ята на рахунку Анатолія Риженка-Янкового. В її експозиції було представлено 40 картин із циклу більше 100 робіт, які писались автором з 1980 по 2015 рік. Зокрема ним були представлені картини під назвами: «Одинока хатина», «Літній день», «Пластуни», «Портрет матері», «Портрет мого я» та ін. Надихнули митця на створення даного циклу творів любов до живопису, та спроба передати на своїх полотнах «колишню славу і теперішнє життя», як говорить сам автор. На всіх живописних полотнах – ясна сільська тиша, віковічна українська хата з могутнім корінням непереможного життя, задумливий бузок і жнивне поле, українська земля, її рід, її минуле і теперішнє. А кожен портрет художника – то ріка долі. Її можна прочитати в глибині очей, в кутиках вуст, у кожній рисочці обличчя. Всі роботи Анатолія Риженка-Янкового даного циклу об’днує велика синівська любов до України і невгамовна біль за її нелегку долю. Цими почуттями пронизано кожне полотно подільського митця. Завідуюча відділом ОЦНТ Любов ГРИЧАНЮК

З історії

* Пошуки науковця

подільської витинанки С

еред різних видів українського народного мистецтва витинанка посідає особливе місце. Вона тісно пов’язана з побутом і культурою народу. Витинанка пройшла шлях від звичайної хатньої прикраси до вишуканого мистецького шедевру. В середині ХІХ ст. витинанка, як хатня прикраса, набула найбільшого поширення серед інших прикрас − «павуків», «голубів», «квіток». Прототипом українських витинанок дослідники вважають невеличкі шматочки білого паперу з ажурно витятими краями − кустодії, що служили підкладкою і оздобою для канцелярських печаток у середині ХVІ ст. Спочатку кустодії були шкіряними, і, очевидно, від них пішли паперові. Вони прикріплювалися безпосередньо на площині аркуша під текстом документа. Ажурно витинали лише краї, центр залишався для відтиску печатки. Кустодії співрозмірно пов’язувалися не лише з печатками, а й з аркушами актів, прикрашаючи їх. Зразки кустодій ХVІ − ХІХ ст. виявлені в архівах та рукописних відділах великих наукових бібліотек України. Географія їх розповсюдження досить широка: Київ (1508, 1628 р.), Вільно (1514 р.), Берестя (1580 р.), Вінниця (1583 р.), Житомир (1619 р.), Чигирин (1655 р.), Львів (1656, 1726 р.), Роздол (1653 р.), Батурин (1692 р.), Глухів (1710, 1728, 1735 р.), Кам’янець-Подільський (1766 р.), Калуш (1780 р.) [1, с. 10-11]. На початку ХІХ ст. витяті кустодії трапляються зрідка, а згодом і зовсім виходять з ужитку. У середині ХІХ ст. по українських селах з’являються народні паперові прикраси, якими селяни оздоблювали хати. Їх поширення в се-

Відбиток печатки та кустодія на універсалі гетьмана Кирила Розумовського

Віктор КОСАКІВСЬКИЙ лянському середовищі пов’язано з появою на селі паперу та з переходом від курної хати до «чистої», яку почали мазати, білити, а згодом і прикрашати мальованим і паперовим декором. У виникненні й розвитку витинанок певну роль відіграли настінні розписи. На Поділлі паперовий декор співіснував з мальованим, інколи доповнюючи його. В окремих випадках паперові прикраси повністю витісняли розписи, переймаючи тим самим на себе функцію декорування інтер’єру. У витинанках втілювалися мотиви орнаменту, подібні до стінних розписів. Селянки надавали перевагу витинанкам, оскільки виготовити їх швидше та простіше замінити при потребі. Про поширення витинанки на Поділлі на початку ХХ ст. розповідала жителька с. Саїнка (нині Чернівецького району Вінницької області) Н. Кушнір, 1910 р.н., зазначаючи при цьому: «Мода ця стара, давня… Коли я ще була мала, краси в хаті не було ніякої, а так хотілося мати її… І я ще дівчам робила витинанки, які чіпляли на стінах, над вікнами замість фіранок. І сволок на стелі з обох боків обліплювали витинанками, щоб не так падав у вічі отой дерев’яний виступ». Виготовляли витинанки навесні перед святами, а подекуди й перед Новим роком. Як правило «жили» такі прикраси один рік, зрідка кілька років, а потім змінювались новими.

Найдавніші українські витинанки походять із Прикарпаття та Західного Поділля. У 1887 р. вони експонувались на етнографічній виставці в Тернополі. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. витинанки були надзвичайно поширені. У 1909 р. К. Широцький для етнографічного відділу Російського музею зібрав по селах Подільської губернії паперові прикраси – «павуки» і «голуби». Кілька творів з цієї колекції він опублікував у монографії «Очерки по истории декоративного искусства Украины». У той же час велика колекція витинанок із Західного Поділля, зібрана С. Удзелею, зберігається нині в Краківському музеї етнографії [1, с. 11, 13, 17]. На початку ХХ ст. під впливом міста виникає новий вид витинанок, які називали «фіранковими» або «фіранками». Від них пішли витяті паперові «рушники», «рамочки», «серветки». У 20-30-ті рр. ХХ ст. основним регіоном побутування витинанок в Україні стає Поділля. Про це свідчить багатий матеріал у музейних і приватних збірках. У 1924 р. в ході етнографічної експедиції Російського музею були зібрані зразки витинанок та інших хатніх паперових прикрас, які збереглися до сьогодні у м. Санкт-Петербург [4, с. 22; 5, с. 32-34 ]. Велику кількість паперових прикрас зібрали у навколишніх селах протягом 1926-1928 рр. учні Кам’янець-Подільської художньо-промислової профшколи на чолі з В.Гагенмейстером. Зібрані матеріали були опрацьовані і опубліковані окремим альбомом. У Львівському музеї українського мистецтва зберігається колекція витинанок з с. Радянське (Тиманівка) Ямпільського району Вінницької області, яка надійшла сюди у 30-х рр. ХХ ст. На Поділлі у 20-х рр. ХХ ст. витинанки органічно співіснували з настінними розписами. Дослідниками зафіксовано взаємовпливи розписів і витинанок та їх спільну роль в системі хатнього декору. У витинанках і розписах цього часу застосовується характерна композиція декорування стін «під шпалери». Внаслідок міського впливу на селі поширюються «фіранкові» і «шпалерні» паперові прикраси. Однак витинанки-шпалери з околиць Брацлава 1938 р. свідчать, що народні майстри не наслідували міські зразки, а лише наслідували рядковий спосіб розташування елементів. У 20-30-х рр. минулого століття мистецтво витинанки ще популярне на Поділлі та інших регіонах України, проте воно вже перестає бути масовим захопленням як у попередні часи [1, с. 21-22]. У важкі воєнні і повоєнні 40-ві та 50-ті рр. витинанка жила по звичайних сільських хатах як прикраса. Як правило, це були витяті з газет фіранки або з кольорового паперу інші нехитрі прикраси сільської оселі [6, с. 8]. Через багато років витинанку-фіранку по пам’яті відтворила 84 річна майстриня Ірина Гоцуляк для музею етнографії і народного мистецтва ім.Марії Руденко, що діє у м. Могилів-Подільський [7, с. 8]. Витинанки, виготовлені з газети у 50-60-х рр. ХХ ст. та пофарбовані у різні кольори, пощасливилось спостерігати автору у кінці 60-х на початку 70-х рр. у хаті Мазуренко Франі,

Олександ Салюк «Дерево життя» жительки смт Чечельник на півдні Вінницької області. Лише у липні 1991 року, обстежуючи вже пусту і напівзруйновану вищезгадану хату, ми звернули увагу на невеличкі витинанки у вигляді зірочок-квіточок з 8 променями-пелюстками, які були наклеєні по обох сторонах балків-сволочків та по горішній частині стіни, утворюючи таким чином своєрідний декоративний фриз. Витинанки, пофарбовані в червоний, синій і фіолетовий кольори, розміщувалися на віддалі 15-17 см одна від одної [8]. Новим етапом у розвитку настінних паперових прикрас є 50-ті, а особливо 60-ті рр., коли почали популяризувати витинанку. Одним з перших підняв ініціативу відродження подільських витинанок О.В.Салюк з с.Саїнка, нині Чернівецького району Вінницької області. Він зібрав кращі витинанки односельчан і організував у Києві 1969 р. виставку «Саїнські витинанки», яка мала великий успіх та відкрила імена багатьох самобутніх майстрів – Є.І.Британ, Т.С.Британ, М.Т.Купчик, Н.П.Кушнір, Г.Я.Петльована та ін. [1, с. 23-24, 87]. Визначним майстром витинанки був сам О.В.Салюк, який протягом 1968-1975 рр. створив близько 300 оригінальних витинанок. В родині Салюків витинали усі – дружина Анастасія Мефодіївна, дочки Людмила і Валентина [1, с. 8990]. У квітні 1972 р. родина Салюків презентувала свої витинанки на республіканському, а в серпні 1974 р. – на цен-

року не прилетіли лелеки у гніздо на подвір’ї Салюків… [9, арк. 1-9]. У 70-х рр. не було жодної республіканської виставки народного мистецтва, на якій би не експонувались витинанки з Вінницької області. Багато витинанок з цих виставок закуплено музеями [1, с. 24]. Неподалік від Саїнки у с.Слобода Яришівська, нині Могилів-Подільського району Вінницької області, багато років жила і творила відома Олександр Салюк та Марія Руденко (сидять ліворуч) серед учасників майстриня витинанки Марія Авкміжнародної виставки витинанок у Львові. сентіївна Руденко (1915-2003), яку ми тральному телебаченні [1, с. 23-24]. знаємо також як українську фольклористку. Олександр Васильович Салюк народився 25 В науковому архіві ІМФЕ ім. М Рильського квітня 1922 р. в с.Саїнка в родині Салюка Васи- нині зберігаються 54 густо списані шкільні золя Васильовича та Ковтунової Євгенії. До 1917 шити, які містять багатий фольклорно-етнограр. батьки працювали на пана Маньковського: фічний матеріал, зібраний нею, та два альбоми Василь Васильович – у столярні, а мати − в народних мелодій, записаних переважно з її гополі. лосу. Марія Авксентіївна записала 1200 пісень У рідному селі Олександр Васильович закін- різних жанрів, 1000 прислів’їв і загадок, 100 качив семирічку та вступив до Уманського техні- зок, легенд, анекдотів, 134 повір’я тощо. куму, в якому провчився лише рік. Почалась Записи фольклористки друкувалися у вивійна. На фронт пішов разом зі своїм вчителем, даннях «Ігри та пісні», «Колядки та щедрівки», який став для нього старшим другом і бойовим побратимом. Фронтові дороги пройшли через Грузію, Україну, Чехословаччину. Був електромеханіком, ремонтував літаки. Дочка Валентина (1952 р. н.) згадувала: «Тато якось нам розказував, що був такий випадок: загорівся літак, але його врятував товариш, тому що сам не міг нічого зробити, бо чоботи татові примерзли до дна літака, а його ноги до чобіт…». Після війни закінчив навчання та повернувся до Саїнки. Збудував у селі першу електростанцію і саме завдяки йому у хатах односельчан з’явилося світло. «Тато згадували, що, намагаючись збудувати електростанцію на воді, змушений був їхати до Вінниці, щоб йому допомогли, адже він мав свій проект. Туди він їхав конем, але по дорозі його забрали в батька і він змушений був іти пішки з Вінниці до дому», − згадувала про батька дочка Валентина. Електромеханіком працював у селі близько 4 років. Згодом пішов працювати в школу, де викладав трудове навчання, вів учнівський гурток художньої витинанки. У школі працював 10 років. «Коли тато вирізав свої «витиянки», як ми малими казали, то ми з сестрою Людою були усі в папері, гралися ними» − згадувала дочка Валентина. Марія Руденко «Вазон» У 2003 році майстра не стало. Весною 2004

«Весілля», «Народні оповідання», «Балади. Родинно-побутові стосунки», «Пісні родинного життя». Понад 30 років керувала М. А. Руденко фольклорно-етнографічним колективом «Горлиця» [10, с. 16-17]. У Вінницькому обласному державному архіві є фонд фольклористки, в якому зберігаються фольклорно-етнографічні матеріали з с. Слобода Яришівська [11, с. 32-34]. М. А. Руденко – Заслужений працівник культури України (1970), Лауреат премії імені П. Чубинського (1992). Міжнародний центр малих планет при астрофізичному інституті США назвав її іменем відкриту кримськими астрономами зірку [12, с. 68]. У листі до відомого українського етнографа та релігієзнавця Л.П. Зінченка від 18 травня 1984 р. Марія Авксентіївна детально написала про своє заняття витинанкою: «…4-5-6 травня була в Києві. Запросили на весняний святковий ярмарок у Музеї НАП УРСР. Продавали свої вироби майстри з багатьох областей України. З витинанками була я одна та ще з Тернополя чоловік продавав витинанки моєї учениці. Я не продавала. Що мала в запасі з дому і що там вирізала за 2 дні, − все роздала добрим людям. Подарунок дорожчий за куплену річ. Привезли мої роботи з Москви. Були вони 2 місяці на ВДНХ, за що одержала бронзову медаль «За успехи в народном хозяйстве СССР». Потім 6 місяців експонувались у павільйоні Всеросійського товариства охорони природи на виставці «Мелодия цветов». Звідси я одержала грамоту… Були в мене персональні виставки (в Києві, в Могилеві-Под., і в своєму селі). Побували витинанки на виставках і в Харкові, і в Львові, і

Марія Гоцуляк «Рідний куточок»

Дмитро Власійчук «Молитва за Україну» в Челябінську, і в Ленінграді (одні з України) (підкреслення М.А. Руденко – В.К.). Всі майстри, що приїздять до Києва, мають офіційні звання, тільки я і досі самозванець. Кажуть: звання «Заслужений працівник культури» відноситься й до мистецтва. Та ж, справді, не знають, культпрацівник може не бути художником і навпаки. Хіба ж винна я, що в моїй праці переплелись ці дві галузі мистецтва? Вони мені однаково дорогі. А як підбирали комплект листівок для «Мистецтва» «Українські народні витинанки», то зважали на звання. Мені ж влаштували немов екзамен, поки взяли 2 роботи. Але, здається, увійшла лише одна «Піду в садочок» (дівчина під вишнею) в червоному кольорі. Комплекти вже вийшли з друку, але не надійшли в продаж. Питали мої київські друзі в завсектором РНМЦ, чому я досі не маю звання в галузі мистецтва декоративно-прикладного. Вона відповіла, що, мабуть, я не хочу. Як це я маю хотіти? Не заслуговую, видно. То чого ж мої витинанки завжди на першому місці на всіх виставках. Скільки нагород одержала. Почесних грамот багато. Диплом є. Грошові премії торік дві одержала. Іменний подарунок з обл. виставки, а скільки безіменних. З Канади на 8 березня моя знайома вчителька синтетичну шубу прислала. Важить всього 2 кг. Тепер можеш, не можеш, посилай витинанки. Значить людям вони потрібні.

Ліна Концевич «Сім’я вечеря біля хати» Як мене просили в Києві японці, поляки, венесуельці, з ГДР, ФРГ та інші продати чи прислати. Адрес скільки. Посилала в Англію, Болгарію, Канаду. Дарувала кубинцям, консулу США, французам, чехословакам, іспанцям, австрійцям, навіть австралійцям… Що з того, що я роздаю, посилаю, ну в Музей інколи продаю, як більше треба. Мені ж треба декілька віків, щоб людські бажання виконати хоч трохи…» [13, с. 77-79]. Тепер Могилів-Подільський − місце проведення Всеукраїнських свят «Українська витинанка» у 1993, 2002, 2005, 2008 рр. [14; 15; 16]. У 2011 це свято набуло статусу міжнародного. Сьогодні у Могилеві-Подільському діють «Музей витинанки» та «Музей етнографії і народного мистецтва ім. Марії Руденко» [7]. Місто стало «столицею української витинанки». На Поділлі нині працює плеяда талановитих майстрів витинанки. Серед яких слід назвати: Марію Гоцуляк, Оксану Городинську, Віктора Наконечного, Дмитра Власійчука, Наталю Гуляєву, Ларису Шаран, Людмилу Філінську, Людмилу Сорочинську, Ліну Концевич, Тетяну Мороховець, Юрія Кафарського, Тетяну Філь, Євдокію Чугунову, Світлану Поляруш та багато інших. На базі різних навчальних закладів, в тому числі і Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського, проводяться майстер-класи з витинанки для учнівської і студентської молоді, а також для усіх охочих освоїти цей унікальний вид українського народного мистецтва.

5. Украинцы: Каталог-указатель этнографичечких коллекций ХІХ-ХХ в. – Л., 1983. – 64 с. 6. Гоцуляк М. Безсмертна філософія предків / М. Гоцуляк // Світлиця. – 2005. – Травень. – С. 8. 7. Гоцуляк М. Музей етнографії і народного мистецтва ім. Марії Руденко / М. Гоцуляк. – Могилів-Подільський. – 8 с. (буклет). 8. Польові спостереження автора 10 липня 1991 року у смт Чечельник Чечельницького району Вінницької області. 9. Польові записи Будняк Ю. в 2005 р. у с. Саїнка Чернівецького району Вінницької області // Архів В.А. Косаківського. – Фонд 1. – Оп. 24. – Спр. 25. – 10 арк. 10. Зінченко Л. Сторінки фольклористики Поділля / Л. Зінченко // Народна культура Поділля в контексті національного виховання: Зб. наук. пр. / Ред. кол. Н. Л. Іваницька та ін. – Вінниця, 2004. – С. 13-18. 11. Верховлюк В. Фольклористи-краєзнавці у фондах Вінницького державного архіву / В. Верховлюк // Етнографія Поділля: Тези доп. наук. конф. — Вінниця, 1992. — Ч. 2. – С. 32-34. 12. Подолинний А.М. Руденко Марія Оксентіївна // Вінниччина фольклорна: Довідник / Упорядники А.М. Подолинний, Т.О. Цвігун. – Вінниця, 2003. – С. 67-68.

Старший викладач кафедри етнології та спеціальних історичних дисциплін Інституту історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського Віктор КОСАКІВСЬКИЙ

Література:

1. Станкевич М.Є. Українські витинанки / М.Є. Станкевич. – К, 1986. – 124 с. 2. Музиченко П. Козацька держава і права / П. Музиченко // Україна – козацька держава. Ілюстрована історія українського козацтва у 5175 фотосвітлинах. – К., 2007. – С. 504-525. 3. Ситий І. Гетьманські та козацькі печатки (українська сфрагістика) / І. Ситий // Там само. – С. 546-550. 4. Зарембский А. Народное искусство подольских украинцев / А. Зарембский. – Л, 1928. – 48 с.

Оксана Городинська «Україна»

*Майстер-клас

Художнє випилювання Майстер-клас проводить майстер народної творчості Олександр Крутих

фото 1

фото 2

фото 3

фото 4

фото 5

Сьогодні художнє випилювання – це досить рідкісне, несправедливо призабуте мистецтво. Раніше техніку випилювання застосовували для оформлення поличок, рамок для картин, фотографій тощо. Філігранна різьба не тільки прикрашає інтерʼєр, а й дарує велику радість творчої роботи автору. Роботи досвідчених майстрів випилювання схожі на справжнє мереживо в дереві. Робота в техніці художнього випилювання вимагає наступних матеріалів: лист фанери товщиною 3-5 мм відмінної якості. Якщо такий лист має хоч невеличку частину, де шар фанери відстає один від одного, або має сучок – такий матеріал не підійде для роботи. З інструментів треба мати: металевий лобзик, плоскогубці, шило, напилки різного розміру, дриль, викрутку, лінійку, щіточку, наждачний папір, лист копіювального паперу, клей ПВА, а також малюнок, який буде випилюватись (фото 1). Для першого разу малюнок варто вибрати простий, без мілких деталей. Але, оскільки наш майстер – досвідчений , то він вибрав досить складне зображення традиційного подільського вазона. Обраний малюнок через копіювальний папір переносимо на звичайний білий аркуш (фото 2). Ви-

фото 6

Олександр Крутих різаємо малюнок по контуру і наклеюємо на фанеру клеєм ПВА (фото 3). Часто радять просто перенести малюнок на фанеру за допомогою копірки. Але, відкрию маленький секрет, – наклеєний малюнок буде допомагати при наступному випилюванні, притримуючи мілкі деталі. Потім ми цей малюнок знімемо. Далі лобзиком обрізаємо фанеру по контуру малюнка. Тепер час прорізувати внутрішні елементи. Спочатку шилом круговими рухами (або тонким свердлом дриля) робимо дірочку в фанері для пилочки лобзика (фото 4). Дірочку варто робити по центру елемента, який ми вирізаємо, щоб мілкі тріщини були подалі від контурів пропилу. Потім в цю дірку вст авляємо

фото 7

фото 8

фото 9

пилочку лобзика (фото 5) і закріплюємо її, затискаючи плоскогубцями гвинт (фото 6). Тепер обережно випилюємо зайву площину (фото 7). Випилювати зайве потрібно поступово, частину за частиною (фото 8,9,10). Це справжня ювелірна робота, де один невірний рух зіпсує всю композицію. Випилені місця чистимо щіточкою і зачищаємо напилком. Після того як вся робота випилена (фото 11), беремо брус з наждачним папером і шкуримо поверхню, знімаючи таким чином з фанери паперовий малюнок (фото 12). Готовий виріб можна лакувати або фарбувати за бажанням. Такий «Вазон» є самостійним виробом і може використовуватись як декоративна прикраса. Його також можна поставити в рамку, зроблену з використанням художнього випилювання (фото 13, 14). Цією тонкою, вишуканою технікою можна створювати роботи різні за складністю і формою – від «витинанок» в дереві, рамок, поличок, абажурів до мініатюрних іграшкових меблів (фото 15, 16, 17). Фантазія і творчий підхід роблять художнє випилювання універсальним видом творчості. Бажаємо вам переконатися в цьому на власному досвіді!

фото 10

Записала Наталя СЕНТЕМОН

фото 15

фото 16

фото 11

фото 12

фото 13

фото 14

Микола Бондар "Днива"

Микола Бондар "Спомини дитинства" Миколи Бондаря "Зустріч літа з осінню"