#7 molodist.com facebook.com/molodistfest issuu.com/molodist
Друковане видання Міжнародного кінофестивалю «Молодість»
42 редакція фестивалю: 20–28 жовтня 2012 року
Гепі фокін Петрікс дей, друзі! — як формулює герой фільму Між каналами / Between the Canals Дотс
Не той берег:
Тегеран -12:
Нове українське:
Крістіан Лемке:
«Між каналами» — кримінальна драма з елементами комедії, нагадує «На голці» Денні Бойла та ранні фільми Гая Річі. Британці та ірландці віднаходять спільний знаменник — вулиці бідних районів вщерть заповнені цікавими історіями. І зовсім необов’язково робити з цього «Одного разу в Америці».
Иранское кино существует в пространстве, мифологичность и мистицизм которого сравнимы со священными текстами, где постмодернизм еще или уже не наступил, и от соприкосновения с которым порой возникает легкое ощущение собственной испорченности.
Огляд двох найбільш цікавих, на нашу думку, проектів, які зараз знімають в Україні. Обидва — альманахи короткометражних стрічок, об’єднані спільною темою. У такому форматі українські стрічки зможуть потрапити на кіноекрани у повному обсязі і окремими фільмами «розійтись» по фестивалях у пошуку нагород.
Світ кіно завжди цікавлять нові таланти і по-новому розказані історії. Хороший приклад — успіх румунських фільмів останніх 6–7 років. Оригінально розказані історії з персонажами, які не залишають байдужими, завжди будуть привертати увагу незалежно від того, де вони зняті.
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 6
Сторінка 7
2
Афіша
Березень 2012
нове ірландське кіно в Україні « Молодість » та ірландський віскі Jameson, з нагоди Дня Свя-
земпляри у підбірці від фестивалю Galway, котрі можна буде
того Патріка, запрошують на 2- й фестиваль нового ірланд-
побачити в Києві, Харкові та Одесі. На десерт в рамках проек-
ського кіно в Україні — Jameson Irishfest. Цього року українські
ту Jameson CultFilmClub — показ культового « Великого куша »,
кіномани знову матимуть можливість переглянути найкра-
спеціально для любителів жанру. Чорна кримінальна комедія
щі ірландські фільми, відвідати ніч короткого метру Galway
експресивного британця Гая Річі, що зібрав у цьому фільмі цілу
Shorts Night та взяти у часть у спеціальних подіях: конкур-
когорту зірок у незвичних для них амплуа — Бреда Пітта, Бені-
сі кінопроектів Jameson Shoot’n’PLAY та ексклюзивній кіно -
сіо дель Торо, Джейсона Стетхема та суперколоритного Вінні
вечірці Jameson CultFilmClub. Унікальний проект Jameson
Джонса — не залишить нікого байдужим і забезпечить веселий
Shoot’n’PLAY пропонує творчій молоді створити власні корот-
настрій з присмаком легковажності на довгий час.
кометражні фільми всього за 8 днів та довести: щоб стати ре-
З 15 по 21 березня дивіться у кінотеатрах своїх міст ірланд-
жисером, перш за все, необхідне прагнення до самовираження
ські фільми - призери та учасники міжнародних кінофестива-
через кіно. Для фанів короткометражок — кращі ірландські ек-
лів.
Припарковані/Parked
Злітна смуга/The Runaway
2011, драма/комедія, 94 хв. Режисер: Дарра Бірн
2010, комедія/ драма, 95 хв. Режисер: Йен Пауер
Rotterdam IFF 2010 Toronto IFF 2010 Göteborg IFF 2010 Brussels IFF 2010 Audience Award Galway Film Fleadh 2011 Best First Feature Film
Galway Film Fleadh 2010 Best Irish Feature Film Rome International Film Festival 2010 Irish Film and Television Awards 2011 Best Cinematography Tallinn Black Nights Film Festival 2011
Фред живе тихим життям відлюдника у своєму авто. Він уже втратив надію якось покращити цю ситуацію. Але все змінюється, коли він знайомиться з Кеталем, 21-річним хлопцем, який любить покурити травки і позитивно ставиться до життя. Вони стають «сусідами». Фред і Кетал разом веселяться і переживають складні часи. Вони відкривають для себе прості і доступні радості. Кетал змушує Фреда почати життя заново. Фред ремонтує свою машину, звертається до служб соціальної допомоги та знайомиться з Джулс, привабливою вчителькою музики, яка живе неподалік.
Фільм за мотивами реальної історії: у 1983 році літак з латиноамериканським пілотом на борту розбився на полі, неподалік від ірландського містечка. Оповідь ведеться від імені 9-річного Пако, який вірить, що його відсутній батько — іспанець і астронавт НАСА. Коли Пако в лісі на околиці знаходить те, що скидається на обшивку ракети, й іспаномовного чоловіка, який з «неї» з’являється, він радісно запрошує незнайомця додому. Пако достатньо оволодів іспанською мовою, щоб перекласти розповідь пілота про його відчайдушні сподівання потрапити додому. Але хлопець додає в переклад трохи своїх фантазій, і йому вірять.
Лотофаги/Lotus Eaters
Між каналами/ Between the Canals
2011, драма, 78 хв. Режисер: Александра Маꥳннес
2011, кримінальний/драма, 74 хв. Режисер: Марк О’Коннор
Tribeca Film Festival 2011 Galway Film Fleadh 2011
Dublin International Film Festival 2011
Елітарна молодь Лондона веде розкішне життя, повне розваг і надмірностей. Колишня модель Еліс понад усе хоче жити так шикарно і несамовито, як і її ровесники. Час від часу вона зустрічається з Чарлі — можливо, вони навіть закохані. Елегантний чорно-білий дебютний фільм Александри МакГіннесс вхоплює щось справжнє в усьому цьому непотребі з коней, домашніх мавп, езотеричних гуру і ванн з горілкою. Одягненні у розкішне блискуче вбрання з феєричними прикрасами молоді актори, з Антонією Кемпбелл-Хьюджес у головній ролі, рухаються під чуттєвий інді-саундтрек у поєднанні з анахронічними фольковими стилізаціями у виконанні актора й музиканта Джонні Фліна.
Фільм про трьох молодих і не дуже досвідчених злочинців з північних кварталів Дубліна. Ліам приторговує наркотиками і балагурить з друзями. Він хоче «зав’язати» — стати електриком і допомагати своїй дівчині та сину. Але його постійно втягує у неприємності Дотс — безвідповідальний і схиблений злочинець. З ними постійно «вештається» Скретч, який не прагне нічого іншого, ніж плисти за течією — і далі вживати наркотики та жити на соцзабезпечення. Ліам має лише один день, щоб зробити вибір — залишитися жити на вулицях, чи порвати з усім й усіма, що оточувало його з дитинства. Але це День Святого Патрика, а в Дубліні це означає, що проблем не уникнути.
О’Калеми. Піонери короткого метру/Blazing the Trail: The O’Kalems in Ireland 2011, документальний, 86 хв. Режисер: Пітер Флінн Galway Film Fleadh 2011 Kerry Film Festival 2011 DOC NYC Film Festival 2011 «О’Калеми» — так назвали невелику групу піонерів кіно, яку очолював актор/режисер Сідні Олкотт і акторка/письменниця Жене Гантьєр з компанії «Нью-Йоркс Калем». Вироблені за чотири успішних літа (1910—1915), фільми О’Калемів стали не тільки найбільш ранніми ігровими стрічками, зробленими в Ірландії, але й першими художніми фільмами, які американці зняли у Європі. Вони дали американським глядачам безпрецедентну можливість побачити Ірландію, її людей, ознайомитись з її історією й змінити стереотипи про ірландців, які побутували на американській сцені та екрані.
Мої брати/My Brothers 2010, драма/комедія, 90 хв. Режисер: Пол Фрайзер Tribeca Film Festival 2010 Rome International Film Festival 2010 Edinburgh IFF 2011 Irish Film and Television Awards 2011 Best Editing Одного вікенду 1987-го напередодні свята Хеллоуін троє братів влаштовують собі епічний квест: добути і повернути помираючому батьку заміну улюбленого годинника, який той придбав у парку розваг у курортному місті Беллібаніон. Тут вони усією родиною відпочивали на канікулах. Ноель (17 років), Поді (12) і Скволлі (7) крадуть фургон, який розвозить хліб, і рушають до Беллібаніона. Це буде ексцентрична і зворушлива подорож. Неочікувані складнощі і пригоди тільки додадуть їм завзяття. Додому їх зможе повернути лише близька смерть батька.
Рецензія
Березень 2012
3
Не той берег В програмі Днів Ірландського кіно — повнометражний дебют Марка О’Коннора, кримінальна драма « Між каналами ».
Дарія Бадьйор
«Між каналами» — назва відсилає до географії міста Дубліна. Раніше вважалося, що справжній дублінець тільки той, хто живе на території, окресленій двома каналами річки Ліффі. Гангстера, дядька Ліама, грає відомий ірландський співак Деміен Демпсі, голос робітничих околиць, найнижчих верств суспільства і Північного Дубліна. Ірландський письменник Родді Дойл про Північний Дублін: «Ірландці — чорні Європи, дублінці — чорні Ірландії, а північні дублінці — чорні Дубліна». Пітер О`Кунан, головний актор фільму, також знявся у короткометражці «Черевик» (Shoe), номінованій цьогоріч на короткометражний Оскар. Стрічку можна буде подивитися в програмі Galway Shorts Night Фільми про «пацанчиків» і життя «на районі» від відомих режисерів: «Злі вулиці» Мартіна Скорсезе (1973) — дія розгортається на вулицях «Маленької Італії», бідного району Нью-Йорка, де виріс і режисер стрічки. У головного героя, якого зіграв Роберт де Ніро, як і в його ірландського аналога, теж є свій покровитель дядько-мафіозі. «Ненависть» Матьє Кассовітца (1995) — зазвичай витончений Вінсен Кассель грає «гопніка» з паризьких околиць. З друзями він проводить час приблизно так само, як і герої стрічки «Між каналами». Хлопці теж знаходять пістолет, що радикальним чином змінює хід подій.
Стрічку презентували на Дублінському міжнародному кінофестивалі в березні 2011 року. Її належно відзначили ірландські критики, адже вони нарешті побачили «іншу Ірландію». Під «іншою», мабуть, малась на увазі та, яка значно відрізняється від подарункових голівудських наборів «трилисник-зелені пагорби-Пірс Броснан». Дійсно, «Між каналами» — це, скоріш, спроба вписати себе в універсальний доробок жанру, аніж продукт, який створено лише задля гучного наголосу «вироблено в Ірландії». Дебют Марка О’Коннора, який до того зняв лише короткометражку про самураїв, — добротна, але не дуже оригінальна, кримінальна драма. Молодий хлопець Ліам мешкає на Півночі Дубліна та, як багато інших хлопців його віку в цьому районі міста, займається дрібним продажем наркотиків. Ліаму не хочеться пов’язувати своє життя виключно зі злочинами, він прагне іншого для своєї дівчини і сина. Проте, як завжди, зробити такий стрибок з одного берега річки на інший не так просто — обставини та люди довкола аж ніяк не сприяють втіленню шляхетної мети. Його друг, Дотс, трохи божевільний хуліган, хоче стати успішним дилером, дядька Ліама вбивають у місцевих розбірках, а його дівчина заборгувала гроші якомусь гангстеру з сусіднього району. Начебто й настав час вирішити всі питання і остаточно розпрощатись з минулим життям, але надворі — День святого Патріка, і тому трапитись може все, що завгодно. «Між каналами» — доволі типова кримінальна драма з елементами комедії, нагадує «На голці» Денні Бойла та ранні фільми Гая Річі, проте він не виглядає дурним запозиченням. Більш охоче віриться в те, що в
прагненні зняти щось колоритне і з кримінальним сюжетом, британці та ірландці віднаходять спільний знаменник — вулиці бідних районів вщерть заповнені цікавими історіями, і зовсім необов’язково робити з цього «Одного разу в Америці». Для українського глядача в «Між каналами» найцікавішим (окрім випробування ірландською англійською, звичайно), напевне, стане пошук паралелей між ірландськими та вітчизняними реаліями. Порівнювати ці дві країни давно стало загальним місцем у
Звідси питання — що заважає зняти такий само «Між каналами» в Києві? Сюжет стрічки близький до Києва навіть топографічно — в Дубліні також існує негласна і дуже контроверсійна конкуренція між двома берегами річки. Північний берег річки Ліффі вважається біднішим, Південний — багатшим, чим вам не Лівий та Правий береги Дніпра у Києві? Колоритних та нахабних «пацанчиків» вистачає як в Ірландії, так і в Україні. Можна бути впевненим — майже про кожного можна було б зняти бодай короткометеражку, яка б не дратувала своєю надокучливою «національністю» та не претендувала б на звання «першого українського фільму» мало не щороку.
Кадр з фільму «Між каналами»
навколополітичних дискусіях в рідних пенатах. Сперечатись не будемо — фінальна сцена, коли головні герої нарешті виходять на центральні вулиці Дубліна щоб з усіма відсвяткувати День святого Патріка, цілком могла б бути знята на українському Хрещатику в День Незалежності, коли ті самі по-спортивному вдягнені молодики обмотуються національним прапором та переможно прогулюються центральною вулицею міста.
Адже «Між каналами» — низькобюджетне, мінімалістичне та зняте всього за 12 днів кіно, яке, до того ж, було досить тепло сприйняте національною критикою та глядачами. Наразі воно відібране до показу на фестиваль ірландського кіно в Україні. Хто знає, якби в Україні знайшовся свій Марк О’Коннор, може, в Ірландії відбувся би фестиваль українського кіно?
«Лотофаги»: меланхолійна чарівність «золотої молоді» Дебютна чорно - біла стрічка Александри Маꥳннес « Лотофаги » була показана минулого року на фестивалі Трайбека. У центрі сюжету — молоді, красиві, багаті британці.
Анна Купінська Лотофаги — це міфічний народ із гомерівської «Одиссеї», який харчувався плодами лотоса, що давав їм солодке забуття. У схожому стані перебувають і герої стрічки молодої ірландської режисерки Александри
Маꥳннес. Її картина «Лотофаги» розповідає про невеликий гурт британської «золотої молоді». Вони цілковито знуджені життям, тож шукають гострих відчуттів у розкішних вечірках, наркотиках та сексі. Кадр з фільму «Лотофаги»
У центрі оповіді — дівчина на ім’я Еліс (Антонія Кембелл-Г’юз). Вона працює моделлю та намагається зробити кар’єру акторки. Еліс все ще закохана у колишнього бойфренда Чарлі (Джонні Флінн), проте він сидить на героїні і віддаляється від неї. Пустотливі та легковажні друзі із байдужістю спостерігають за повільною смертю хлопця. Здається, лише Еліс здатна у цій компанії на якісь почуття, адже її поверхові подруги стурбовані лише розвагами та власною зовнішністю. Скажімо, одна заявляє що «найкраще у мені — це мої щиколотки», а інша намагається завагітніти, бо їй стало нудно. Втім, біда із Чарлі — це не єдиний виклик, із яким матиме справу Еліс, блукаючи декадентським задзеркаллям популярних вечірок, концертів та модних кав’ярень. У неї зав’яжуться нові романтичні стосунки, проте зберегти кохання у світі, в якому ні до чого не ставляться серйозно, дуже важко. Зрештою, стрічка «Лотофаги» зовсім не мала за мету критикувати «золоту молодь».
Це радше замальовка з її життя, де камера безпристрасно фіксує всі події, часом вихоплюючи те чи інше обличчя із загального тла. Сюжету, як такого, у картині немає, серйозних конфліктів також, проте це кіно захоплює насамперед своєю фактурою та атмосферою. Для Александри Маꥳннес «Лотофаги» стали першою повнометражною картиною. Ця скромна чорно-біла стрічка за своїм стилем близька до фільмів французької «нової хвилі» із їхнім «вуличним реалізмом». Під час перегляду картини на пам’ять спадають і герої «Великого Ґетсбі» Скотта Фіцжеральда, і навіть персонажі «Мрійників» Бернардо Бертолуччі. «Лотофаги» — це фільм який хочеться переглядати знову і знову, занурюючись разом з героями у їхню похмуру меланхолійність, яку освітлюють лише блискітки на сукнях дівчат
4
фестИВАЛЬ
Березень 2012
У червоного дракона: Гетеборзький кінофестиваль очима волонтера фестиваль для більшості людей, які живуть у Місті, де він відбувається — одна з численних культурних Подій, Мало чиМ відМінна від Походу в кіно, чи на конЦерт. ви читаєте Про неї в Газетах, ПоМічаєте афіші в Центрі Міста, реПортажі у новинах. й, звісно, люди йдуть і дивляться один чи два фільМи улюблених режисерів, свіжі Голлівудські ПреМ’єри й навіть щось із країн, назви яких важко виМовити і Після тижневих курсів з Мови ( у швеЦії Це МіГ би бути, наПриклад, узбекистан ). часоМ траПляються, звичайно, й ті, хто куПує По 40 квитків вартістю 8 євро кожен, щоб ПринайМні раз на рік Подивитися так баГато фільМів, скільки вони зМожуть. я їх не тільки зустрічав — серед них чиМало Моїх друзів. о боже, я теж один із них! і « кінофріки », і звичайні Глядачі,— всі Ми робиМо Це заради одноГо. заради сильноГо і незабутньоГо враження! враження не тільки від фільМів, але й від тоГо досвіду, який дає фестиваль.
Пітер Стеєн, кореспондент газети «Молодість.txt» в Гетеборзі ні фестиваль приручив «Дракона» — відтоді він відкривається тільки на час проведення і не працює решту року. У 2012-му фестиваль презентував 429 фільмів (загалом 750 показів) з 80 країн провів 35 режисерських семінарів. В цілому фестиваль відвідало 33 тисячі глядачів, серед яких і видатні — Майкл Вінтерботтом і Джессіка Хауснер. Як я став роялістом
Що таке Гетеборзький кінофестиваль і до чого тут червоний дракон? Спочатку фестиваль не був міжнародним, навіть національним став лише у 1979 році. Його створили Горан Бйелкендал і Гуннар Карлссон. Вони хотіли показати фільми, які зазвичай не потрапляли в кінотеатри, чи на ті два телеканали, які на той час були в ефірі. Фестиваль розпочався скромно — 17 фільмів, що йшли у трьох кінотеатрах, і близько 3000 глядачів. Порівняно з сьогоднішнім розмахом, — це просто сміхотворні цифри. Бо з того часу Гетеборзький кінофестиваль став найбільшим у Скандинавії — з чисельністю глядачів 30 000 + і кількістю кінострічок 400 +, які показують на кожному фестивалі останнім часом. Гетеборзький фестиваль організовує також Nordic Film Market і NFM — портал для продажу нових скандинавських фільмів за кордон. Щороку тут представляють близько 30 стрічок. Червоний дракон є символом кінофестивалю з 1995-го року. Він пов’язаний з центром фестивалю — кінотеатром «Дракон» (шведською — Draken). «Дракон» — старий і славнозвісний кінотеатр, в якому ще з 1950-х років показували кінопрем’єри. Кінотеатр обладнано, чи не найбільшим у Швеції, 20-метровим екраном. У 1995-му кінотеатр опинився під загрозою банкрутства. Шведський кіноінститут мало не закрив його. Але на захист стали одна з найбільших газет міста (Гетеборг Пост), саме місто Гетеборг і Гетеборзький кінофестиваль, який продовжив «Дракону» вік. Усі 713 крісел в кінотеатрі «продали» за символічну суму 1000 grevnias кожен. Таким чином навіть зараз на кожному кріслі є невеличкий надпис з ім’ям його власника. Серед них й ім’я знаменитого Інгмара Бергмана. З того часу саме дракон став логотипом фестивалю і з’являється на всіх його афішах, програмках і заставках. З 70-тих по сьогод-
Так трапилося, що раніше я попрацював на українському фестивалі «Молодість» у Києві, перш ніж бодай спробував стати волонтером на фестивалі у своєму рідному місті Гетеборг. Мене приємно здивувало, наскільки цікаві речі відбуваються тут, у нас. Мій перший рік волонтерства на фестивалі (2011-й) був захопливим, як і більшість того, що робиш уперше. Минулого року я працював в кінотеатрі «Пустервік». У цей же час до мене у гості приїхав друг із Києва. То були веселі, але клопіткі дні! «Пустервік» — старий потертий кінотеатр з «душком» 1990-х. Біля кінотеатру був бар, тому навколо завжди було людно і грала музика. Я перевіряв квитки. Але фільми не завжди були цікавими і часом доводилося тікати з показів. Я гарно пам’ятаю, як вибігав з жахливого датського фільму «Чоловік у пошуках еротики» (фільм Йоргена Лета — ред.) щоб посидіти з друзями у барі. В 2012-му я залишив кінотеатр/бар у стилі 90-х, щоб стати роялістом. Не в буквальному сенсі, звичайно. «Пустервік» зачинився, і треба було шукати нову роботу. Я мав великий вибір, але наважився піти у провідний кінотеатр міста відомий як «Роял», зараз його назвали «Рой» на честь відомого шведського режисера Роя Андерссона. Його історія подібна до «Драконової». «Роял» опинився на межі банкрутства і в останню хвилину був врятований. Стара неонова вивіска кінотеатру довгий час була його візитівкою. Багатьох засмучувало те, що вона може зникнути. Тоді зробили так: прибрали світло із двох останніх літер назви AL і залишли червону підсвітку для ROY як данину Рою Андерссону. Робота в новому кінотеатрі мене не розчарувала, але я трохи нервувався через розлуку з друзями з «Пустервіка» — вони були чи не найпрекраснішими людьми, яких тільки можна уявити. Продовження на 7-й сторінці
Тегеран-12 ПереПолненнЫе скоростнЫе автострадЫ в десять Полос, МноГокилоМетровЫе тоннели в скальной Породе, тьМа Повидавших видЫ Пежо и дорожнЫе указатели, дублированнЫе на анГлийскоМ, все еще вЫзЫвают некоторЫе соМнения По Поводу Местонахождения, и только МноГократно тиражированнЫй стареЦ со вскинутой в Где -то уже виденноМ салюте Правой рукой возвращает ощущение реальности. или нереальности?
Денис Никитенко, программный директор МКФ «Молодость» Зеленое такси не оборудовано высотомером, таксист не говорит по-английски, но очевидно, что уровень невидимого моря сильно колеблется — поездка в окруженном пятитысячными вершинами городе похожа на взлет или на посадку — закладывает уши. За мельканием зеленой же разметки несутся тысячи и тысячи квадратных метров рисованной от руки пропаганды, гдето смыкающейся с современным искусством — от небоскребов до лачуг, суровые деды в чалмах у придорожных костров с пузатыми самоварами, и, собственно, дороги, в попытке пересечь которые, вспоминаешь давно позабытые ругательства… +10. Зима. Иран сам по себе является фильмом, крупной формой, колоссальной декорацией с миллионами статистов и тысячами героев, реплики которых даже не требуют специального перевода. Жизненные драмы разыгрываются сплошь и рядом, мораль известна с самого начала, а любая сюжетная коллизия обязательно разрешится — Бог непременно явится, пусть даже из одной из тысяч проносящихся автострадами машин. Тегеран несуразно велик, как, впрочем, и количество фильмов, производимое в этой изолированной и достаточно развитой стране, согласно градусу пафоса местной политической риторики претендующей на лидерство не только в своем регионе, но даже и во всем мире. Объем продукции в добрую сотню полнометражных фильмов в год — вершина, малодостижимая даже для многих вполне развитых и продуктивных западных кинематографий, с легкостью покоряется в Иране, малознакомой стране, до 80 процентов территории которой занимают, собственно, горы. Международный кинофестиваль «Фаджр»— масштабное государственное кинособытие и просто единственная в мире площадка, где можно составить цельное впечатление о современном иранском кино. Престижная локация фестивального центра — ультрасовременный телерадиовещательный комплекс, кипучая деятельность журналистов в огромном пресс-центре, внушительная охрана и респектабельная публика в залах — все указывает на значимость события. Тридцатая годовщина Исламской революции и юбилей самого фестиваля совпадают, что многократно повышает уровень пафоса мероприятия и создает могучий локальный инфоповод, взрывающийся снопами фотовспышек на каждом кинопоказе. Международный статус ивента подчеркивает, собственно, международная конкурсная программа — несколько бессистемная подборка фестивального и коммерческого кино со всего мира без строгого ценза по дате производства, и внушительный кинорынок, в рамках которого, в основном,
представлены страны ближневосточного региона. Данью неспокойной политической ситуации является зашкаливающий уровень пропаганды — важнейшая тема фильмов в этом году — тема войны — от
исторических экскурсов в эпоху становления ислама до сюжетов из ирано-иракской войны восьмидесятых, а важнейшим акцентом одновременно фестиваля и кинорынка становится международная конференция «Голливудизм» в кино» с основными тезисами вроде... «Голливудизм» и закат человечества» (!). Прославленный независимый кинематограф малозаметен в фестивальной программе этого года и, возможно, к проблематике поиска финансирования на независимые кинопроекты в Иране, помимо известных ограничений свободы высказывания вполне могут прибавиться побочные
фестИВАЛЬ
Березень 2012
5
Molodist FAQ эффекты дружественного демократического эмбарго страны в целом. Несомненно, «Фаджр» — впечатляющее и познавательное шоу, а еще, вероятно, единственный в мире кинофестиваль, победитель которого, в своем традиционном обращении к публике на церемонии награждения, «прежде всего» благодарит Пророка Мохаммеда. История «нового иранского кино» начинается в самом конце семидесятых и полностью синхронизируется с победой в стране Исламской революции. Основным императивом в отношении человеческой личности становится нравственность, определяемая религиозной доктриной ислама. Медита-
тивное и поэтическое, сосредоточенное на этической и религиозной проблематике, с неореализмом и Тарковским в качестве базовых референсов, иранское кино кристаллизовало за последние несколько десятилетий свою узнаваемую, стабильную и уникальную форму, превратившись за пределами страны в настоящий «бренд». В стране сформировалась специфическая практика производства фильмов «на экспорт» — фильмов, которые ориентированы на программы международных фестивалей, дистрибьюцию за рубежом и производство которых, по-видимому, уже является
частью внешней политики. Тематический спектр зачастую включает сложные и неоднозначные вопросы, о которых внутри самой страны говорят неохотно — от пошатнувшейся Веры в Бога или развода в семье вплоть до трансгендерной политики, никогда, впрочем, не вступая в противоречие с нормами Корана. Сам же фестиваль показывает, что большая часть национального кинопродукта производится для внутреннего рынка — и, во многих случаях, он может вызывать интерес только лишь у локальной аудитории, при обязательном условии жесткой государственной регуляции рынка дистрибьюции. Конечно же, ограниченность возможных тем и специфические этические нормы, контроль со стороны цензурного и пропагандистского аппаратов государства — от написания сценария до финального монтажа, резко понижают востребованность большей части иранского продукта за пределами исламского культурного ареала и сводят его международный коммерческий потенциал к минимуму — за исключением, конечно, «экспортной» и независимой кинопродукции, раскрученной мировыми фестивальными брендами. Ну и, конечно фильмов иранской диаспоры, произведенными за пределами страны. Зарубежный контент, даже из международной программы фестиваля, никогда не попадет в местный кинопрокат, где сформирована естественная в условиях цензуры монополия иранского продукта, за редкими исключениями в виде феерических special-cut’ов зарубежной кинопродукции от Министерства культуры и исламского надзора. Однако, это не говорит о многом в условиях произошедшей в стране не только исламской, но и информационной революции — несмотря на цензурные списки, в стране нелегально циркулирует огромное количество иностранного контента на DVD, да и «великий персидский файрволл» пока вполне преодолим с помощью прокси-серверов. Природа не терпит неконкурентной среды. Так же, как и иранцы, вопреки всем запретам ищут причащения от западной культуры, западный мир, в свою очередь, очарован иранским кино. Редкий кинофестиваль или шортлист международной кинопремии обойдется без иранского фильма или посчитает его недостойным самого высокого приза. Иранское кино существует в пространстве, мифологичность и мистицизм которого сравнимы со священными текстами, где постмодернизм еще или уже не наступил, и от соприкосновения с которым порой возникает легкое ощущение собственной испорченности. Поворот головы, улыбка украдкой, опущенные глаза, экстерьер здания и гаснущий свет в окне — метафора интимной близости на пределе изобретательности, на грани возможного — замысловатейший эзопов язык — незаменимый инструмент, безотказно действующий если не на публику, так точно на членов очередного жюри, как будто уставших от прямолинейности и избытка чувственности
Ми відПовіли на Питання, які найчастіше ставлять орГанізатораМ фестивалю
Навіщо потрібен фестиваль, яке його призначення?
Чому на фестиваль потрапляє мало українських робіт?
Фестиваль є знаковою подією для любителів і професіоналів кінематографу, адже українському глядачеві «Молодість» щороку презентує найкращі зразки авторського кіно з усього світу, що здебільшого ніколи не виходять у прокат. Поза пафосом одного з найважливіших кіноівентів країни, «Молодість» є актуальною професійною кіноподією регіону: конкурсна програма представляє роботи кінематографістів-початківців. Програмний відділ докладає зусиль, щоб фестиваль продовжував свій розвиток в якості важливого світового майданчика, де відкривають нові імена в сучасному кінематографі. «Молодість» є також індустріальною платформою молодого кіно Східної та Центральної Європи, що також особливо важливо для українських авторів, які у такий спосіб включаються у світовий кінопроцес.
Фільми, вироблені в Україні, оцінюються за тими ж критеріями, що й іноземні. Будьякий протекціонізм українського кіно при відборі, на нашу думку, був би для нього ведмежою послугою. Нагадаємо: гран-прі Молодості-2010 виграв ігровий дебют відомого документаліста Сергія Лозниці «Щастя моє», знятий в Україні у копродукції з Німеччиною і Голландією.
Які фільми ми показуємо? Фестиваль має три основні міжнародні конкурсні програми — студентську, короткометражну і повнометражну. До програми «повний метр» приймаються дебютні ігрові стрічки, в інші секції ми приймаємо ігрові, документальні та анімаційні фільми. Фільм має вийти у 2011–2012 роках. У Національний короткометражний конкурс (Українська панорама) допускаються будь-які фільми українського виробництва або зроблені у співпраці з Україною протягом 2011–2012 тривалістю до 45 хвилин. Як український режисер може взяти участь у фестивалі? Українські стрічки можуть показуватися у всіх конкурсних секціях та у позаконкурсній програмі «Українські прем’єри», де ми щороку презентуємо до 5 повнометражних картин. З яких носіїв ми показуємо? Стандартом показу для фільмів міжнародного конкурсу є плівка 35мм та DCP. Деталі цифрової кінопроекції будуть оголошені окремо. В національному конкурсі фільми проектуються з носіїв DVD-формату. Який термін подачі фільму до участі в конкурсі? Заявки приймаються до 1 липня 2012. За подробицями щодо їх оформлення радимо відвідати сайт фестивалю molodist.com А можна пізніше? Ні — не можна. Відбіркова комісія має встигнути переглянути усі подані фільми, а команда фестивалю — вчасно внести фільм у каталог та інші паперові матеріали, які готуються заздалегідь, спланувати розклад показів, перевірити якість носіїв, їх сумісність з технічним обладнанням кінотеатрів та виконати безліч інших операцій. Хто відбирає фільми? Фільми, подані на конкурс, розглядає відбіркова комісія, до якої входять працівники програмного відділу фестивалю та професійні кінокритики. Зі складом комісії можна ознайомитися на сайті.
Який міжнародний статус має фестиваль? МКФ «Молодість» — єдиний в Україні фестиваль, акредитований міжнародною федерацією кінопродюсерів FIAPF, входить до переліку 26 спеціалізованих міжнародних конкурсних фестивалів світу. Скільки гостей приїздить щороку? В середньому близько 200 гостей. Ми запрошуємо учасників конкурсу, членів журі, зіркових акторів і режисерів. Багато з них приїздять провести майстер-клас чи представити свій фільм. Скільки людей ходить на покази? Наша аудиторія за 9 днів фестивалю складає близько 50 тисяч глядачів. Який призовий фонд фестивалю? Володар гран-прі фестивалю, отримує 10 тисяч доларів США і статуетку «Скіфський олень». Фільми-переможці — у кожній із трьох категорій — отримують по 2,5 тисячі доларів. Таку ж суму вручать переможцю Національного короткометражного конкурсу. Крім того на фестивалі вручається нагорода імені Іва Монтана найкращому молодому акторові у розмірі тисячі євро, а також приз глядацьких симпатій, еквівалентний сумі 1000 американських доларів. Навіщо платити за квитки? Раніше конкурсні покази були безкоштовні! Справді, колись на фестиваль можна було потрапити безкоштовно. Люди вигадували чудернацькі схеми, щоб проникнути у «Будинок кіно» нелегально, внаслідок чого зали були переповнені. То були гарні часи, які ми самі згадуємо із ностальгією. Але з того часу значно збільшилася кількість позаконкурсних програм, зросли вимоги до технічного обладнання, підвищилися й потреби глядачів. Тому фестивалю довелося переміститися з «Будинку кіно» у столичні кінотеатри. Останні ж не можуть працювати безкоштовно, оскільки вони є комерційними закладами. Як можна підтримати фестиваль? Відвідати, розповісти друзям, а ще краще — зняти фільм і надіслати його на конкурс. Де можна подивитися фільми з програми протягом року? За домовленістю з правовласниками, ми показуємо найкращі фільми фестивалю у Могилянському кіноклубі по суботах о 17:00 на Набережно-Хрещатицькій 27
6
інДустРія
Березень 2012
Українське кіно обіцяє бути... у січні в широкий Прокат вийшла укра-
наГороди на Міжнародних фестивалях,
ки Цих ПітчинГів не тільки розПовідали
альМанахи, збірки короткоМетражних
їнська стрічка Михайла іллєнка « тойх-
часто й досі залишається сліПою Пля-
Про естетичний бік МайбутньоГо фільМу,
стрічок, об’єднані сПільною теМою. та-
тоПройшовкрізьвоГонь », яка здійняла
Мою. не важливо, скільки ПальМових Гі-
але й Про те, якиМ чиноМ він зМоже По-
кий форМат в ситуаЦії сучасноГо укра-
хвилю дискусій
довкола українсько-
лок і золотих ведМедів наші режисери
траПити до Глядача, тобто свої Марке-
їнськоГо кіноринку видається найбільш
Го кіно. Можна довГо ПридуМувати ка-
Привезли в україну, якщо фільМів не було
тинГові стратеГії, ідеї щодо дистрибуЦії
виПравданиМ. він дозволяє сісти на два
лаМбури на теМу: крізь що Пройшов
в Прокаті, для більшості Глядачів їх Про-
і Прокату. ПереМожЦі отриМали фінан-
стільЦі і не вПасти. так українські стріч-
Головний Герой фільМу іллєнка. чи крізь
сто не існувало. зараз ситуаЦія ніби Має
сову ПідтриМку у реалізаЦії своїх заду-
ки Можуть ПотраПити на кіноекрани у
кризу, чи крізь ваГон, як жартують в ін-
зМінитися. в україні Пройшло декілька
Мів. тоМу є всі шанси колись Побачити їх
ПовноМу обсязі і окреМиМи фільМаМи
тернеті, але те, що він Побував в україн-
По - сПравжньоМу відкритих конкурсів
у кіно. Ми ПроПонуєМо оГляд двох най-
« розійтись » По фестивалях у Пошуку наГород.
ських кінотеатрах, Це дуже ПриєМний
кіноПроектів, які назвали МодниМ і Ма-
більш Цікавих, на нашу дуМку, Проектів,
факт. адже українське кіно, хоч і виГрає
лознайоМиМ словоМ « ПітчинГ ». у часни-
які зараз зніМають в україні. обидва — Це
Анна Онуфрієнко
«Україно, Goodbye!» Це один із найбільших на сьогодні проектів. Від авторів альманаху «Мудаки. Арабески». Зйомки розпочалися рік тому. Планується вихід 30 короткометражних стрічок, які ввійдуть в однойменний альманах. Всі вони об’єднані темою еміграції, але зняті у різних жанрах. Ми поставили кілька запитань продюсеру і одному з авторів ідеї проекту Володимиру Тихому. і стилістикою. У виробничих планах ще приблизно десять. У лютому заплановане фільмування трьох дебютів: «Національна ідея в Україні» Дана Воронова, «Ключ» Артура Млосна, «На сьомому поверсі від щастя» Іллі Калюкіна та короткометражка Мирослава Слабошпицького під робочою назвою «Чорнобильське порно». Вихід же у вигляді альманаху найбільш привабливих стрічок проекту планується на жовтеньлистопад 2012 року. Який бюджет проекту, державна частка, якщо є?
Поясніть, будь ласка, таку цікавість до соціальних тем, адже це вже другий Ваш проект, який, умовно кажучи, можна назвати «на злобу дня». Ми живемо у постколоніальній країні, де досі не сформовано внутрішній кінематографічний контекст. Саме художнє осмислення сучасних соціальних та культурних реалій — єдиний відомий спосіб закласти підвалини для майбутнього глядацького кіно України. Не можна ж, за прикладом північного сусіда, вічно висмоктувати «натхнення» з кінообразів, міфологем, архетипів радянської доби. Треба жити не тільки російським телеринком та прагматикою сьогодення, а й будувати майбутнє. На якій стадії зараз перебувають зйомки фільмів і коли планується вихід альманаху на екрани? На початок лютого 2012 року зафільмовано та перебуває у стадії поствиробництва приблизно 70% проекту. Це 17 короткометражних фільмів, різних за обсягом
За обставин, що ми працюємо виключно заради слави на добро Батьківщини, загальний бюджет ледь доповз до знакової відмітки в один мільйон доларів США. П’ятдесят відсотків фінансування на себе взяло Держкіно. Обіцянки не розійшлися з діями, і проект вже отримав половину від обіцяного — за це щира честь та хвала голові Державного агентства України з питань кіно Катерині Копиловій. Чим мотивована вимога відсутності музики за кадром, це якось пов’язано з маніфестом «Догми-95»? За глибоким переконанням «батьків» проекту, а це Володимир Войтенко, Наталя Ворожбит, Денис Іванов, Ігор Савченко, відсутність ілюстративної музики повинна спонукати до більш виразної кіномови та режисури фільмів. Втім, це не є абсолютною догмою, бо ж крім фільмів-драм, у проекті є і жанрові стрічки, де музика уже не тільки «забарвлює», а є стилістичною нормою. Тож зі славетною «Догмою-95» ми пов’язані лише певним збігом, і то частково.
Документація проекту «Євро-міліція», з циклу «Поза Євро»
«Поза Євро» Це цикл документальних фільмів. Попередньо очікується, що сюди увійдуть 11 українських робіт і 6 — польських. Художні керівники проекту — Олександр Балагура і Сергій Буковський. Зйомки будуть проводитись під час підготовки до Євро-2012, а також протягом самого чемпіонату. Але в більшості стрічок футбол залишиться за кадром, оскільки у центрі уваги — звичайні люди і те, яким чином футбольна подія втрутилася у їхнє повсякденне життя. Наприклад, у фільмі Наталії Єгорової «Євроміліція» ми побачимо, що працівники правоохоронних органів вивчають англійську мову. Напевне, для кращого порозуміння з гостями столиці. Робота Дмитра Тяжлова «На узбіччі» про селян, які виносять свої домашні товари на продаж на узбіччя великих автомобільних шляхів. Під час чемпіонату їх клієнтами також стануть європейські футбольні фани. Місце дії фільму Андрія Литвиненка «По колу» — столична електричка, запущена спеціально під «Євро-2012». Режисер стрічки, який є й одним з авторів і продюсерів проекту, розповів нам про те, Як виник цей проект: Давно хотілося створити проект, який би об’єднав кількох режисерів однією темою. Хотілося також, аби він був освітнім і викликав цікавість до документалістики. Ми шукали, і восени народилася ідея — зняти життя під час Євро-2012. Потім я почав збирати синопсиси і творчих людей. Світлана Зінов’єва і Генадій Кофман (інші продюсери проекту — ред.) допомагали і робили відбір. Генадій, до речі, запропонував цю назву «Поза Євро». Ми хочемо зняти цікаві історії з життя українців і європейців, які можуть трапитись під час Євро-2012. Далі цю ідею підхопили поляки і приєдналися до нас. У них зараз іде пошук сюжетів та режисерів. Продюсер з їхнього боку — Дорота Рошковська. Плануються також зустрічі, поїздки, лекції.
до світанку», який базується на тому ж принципі, що й наш. Він виник і реалізовувався за підтримки Варшавської кіношколи. Інший польський проект, який став сильним джерелом натхнення, — це цикл короткометражок «Тиша», знятий на базі університету ім. А. Вайди. І про свій фільм: Мій фільм в проекті «Поза Євро» про міську електричку, яку перефарбували у логотипи Євро-2012. Головний герой — дуже старий дідусь, Володимир Ілларіонович, який грає в цій електричці на мандоліні. Він справжній оптиміст із непростим життям. Був такий задум: усе тягнеться по колу, і в нашому рутинному житті з’являється герой, який стає натхненням і святом, такий собі «фрік», сувенір, пам’ятка культури. Я не буду робити з Володимира певний образ, я піду за тим, яким він є насправді. Я вже зробив проби і планую повернутися до проекту у квітні як лінійний продюсер і режисер.
Про схожі проекти:
Кадр з фільму «Гамбург», альманах «Україно, Goodbye!»
Мене особисто надихнула робота над документальним проектом «Київ від заходу
Андрій Литвиненко
Індустрія
Крістіан Лемке: «Українські кінематографісти можуть звертатися за фінансуванням до Датського кіноінституту через датського копродюсера» Крістіан Лемке з Датського кіноінституту розповів « Molodist.txt » про головування Данії у Європейському союзі, датське кіно і дитячу мобільну кіностудію.
Віра Маковій, Анна Онуфрієнко, Ярослав Юшков різними мовами і ще достатньо молода. Що теж немало важить — вона відкрита особистість і прагне зробити міжнародну кар’єру. У 90-х зросла цікавість до датського кіно, воно і досі сильно популярне у світі. Чим Ви пояснили б такий успіх?
Розкажіть, будь ласка, про проект Shooting Stars на Берлінському кінофестивалі? Це проект для просування молодих європейських акторів. Кожен із членів EFP номінує актора чи актрису зі своєї країни. Потім міжнародне журі обговорює та обирає десять зірок, які будуть представлені в Берліні в рамках програми Shooting Stars. Дуже важливо, що актори тут зможуть зустрітися з багатьма директорами з кастингу. Для останніх цей проект є теж важливим у їх роботі, вони обмінюються інформацією, співпрацюють. Утворюється певна мережа. Проект Shooting Stars не тільки для продажу фільмів. Звичайно, для цього також, але основна його мета — популяризувати молоді таланти і допомогти їм зробити міжнародну кар’єру. Хороший приклад — учасниця минулорічного проекту Shooting Stars шведка Алісія Вікандер, яка протягом року знялася у двох фільмах («Анна Кареніна» і «Королівський роман»). Вона й справді хороший приклад. Ця актриса має ті якості, які дають можливість стати зіркою. Крім того вона вільно розмовляє
Гетеборзький кінофестиваль очима волонтера (продовження, початок на 4-й сторінці) Касир-анархіст, богемні жінки й ультрафеміністка Команда Гетеборзького кінофестивалю ділиться на групи по три людини на один кінотеатр: один касир і двоє контролерів. У моїй попередній команді був касиранархіст, який брав участь у революції в Африці. Цей літній чоловік міг подивитися 60 фільмів за тиждень. Він був практично легендою нашого фестивалю і працював волонтером понад 20 років. Коли у мене виходило переглянути принаймні 40 фільмів, я неймовірно пишався, а він сміявся і казав,
В Данії живе лише 5 мільйонів людей, тому касові збори не можуть покрити виробництво фільму. З середини 90-х датське кіновиробництво отримує державну підтримку на всіх етапах. Наприклад, вже давно існує Датський кіноінститут, в якому існують схеми підтримки сценарної справи, виробництва художніх і документальних фільмів, просування на національний ринок, на фестивалі тощо. Підтримуються як артхаузні стрічки, так і мейнстрім. В нас гарно працює система копродукції. Наприклад, український кінематографіст через датського копродюсера може звернутись у Датський кіноінститут за фінансуванням. Датські серіали відомі за кордоном? Серіали каналу DR останнім часом знімаються на високому рівні, деякі з них купили інші країни. У нас зараз іде дуже популярне шоу про датський парламент і датських політиків «Борген». Інше відоме шоу називається «Вбивство». Воно йшло у Великобританії, у країнах Бенілюксу. Зараз його купили США і зняли на нього римейк. Це результат хорошої співпраці між телебаченням і кінобізнесом. Данія — маленька країна. Багато людей працює в обох сферах. Це іде на користь і телебаченню і кіно. Розкажіть, будь ласка, про національний касовий збір у Данії? Загалом ми маємо хороший касовий відсоток датських фільмів у кінотеатрах, зазвичай 25–30% ринку. Останнього року він був гарний, два роки тому дещо гірший (близько 19 %). Протягом кількох останніх років дещо зменшився відсоток глядачів, які віддають перевагу артхаузному кіно. Зараз ми намагаємося вирішити питання — як повернути до кінотеатрів саме цю аудиторію. Ми маємо велику аудиторію
що переглянув 60 і досі невдоволений, що не подивився більше. Як би там не було, цього року у «Рої» теж не доводилось сумувати. На фестивалі працювало дев’ять людей. Найцікавішими, напевне, були «богемна» матуся і дочка — у другій команді. В кінотеатрі «Рой» вони працювали уже десять років поспіль. Я працював із трохи старшою жінкою, яка, як з’ясувалося, була активною театралкою й ультра-феміністкою. У середині 70-х вона грала в гурті «Червоні боби». Для неї це було розвагою. Часто між показами вона розповідала мені про свого сина — видатного датського актора. Кілька днів я думав, що він не такий-то й відомий, значною мірою через те, що насправді я не люблю Данію й тому не вірю, що там існують «видатні актори». Але, озираючись назад, мушу ви-
популярних і сімейних фільмів. Складається враження, що деякі артхаузні фільми втратили зв’язок із глядачем. Ми повинні якось змінити цю ситуацію на краще без компромісу на художньому рівні, але за рахунок нових цікавих історій. Який відсоток фінансування надходить від держави? У нас сильна державна підтримка кіновиробництва. У продакшені близько 36% коштів надходить від держави через Датський кіноінститут. Ми маємо хороший закон для юнацьких фільмів: 25 % фінансування кіно має іти на виробництво фільмів для дітей і юнацтва. Розкажіть, будь ласка, які проекти Данія збирається зробити під час головування у Європейському союзі у першій половині 2012? З першого січня і до кінця червня Данія буде головувати у ЄС. Датському кіно і його фінансуванню в цей час буде приділятися особлива увага. Ми плануємо втілити чотири проекти. Перший — подарункові видання фільмів у форматі Blue-ray: 5 документальних, 5 класичних, 5 сучасних ігрових і 5 для дітей і молоді. Ці видання ми розішлемо усім датським посольствам і культурним інституціям у Європі.У рамках іншого проекту ми будемо ще тісніше співпрацювати з більш як десятьма європейськими кінофестивалями. Третій проект пов’язаний із інтерактивною кіностудією для дітей та молоді «FILM-Х» у Копенгагені. Тут діти і молодь можуть отримати досвід кіновиробництва. Існує також мобільна студія «FILM-Y». Зараз вона знаходиться у Брюсселі. В кінці лютого і в березні 700 дітей і юнаків зможуть спробувати створити тут свої фільми. Це не просто розвага, а насправді, дуже серйозне заняття. Діти серйозно працюють протягом половини дня. У мобільній студії «FILM-Y» діти можуть знімати фільми про автомобільні переслідування; на знімальному майданчику у них — стаціонарне авто з камерою перед ним. Щоб імітувати рух треба трясти машинуе, а на екран позаду проектується зображення дороги. Маленькі кінематографісти пробують себе у різних ролях: режисерів, акторів, операторів і т. д. Після зйомок діти працюють на студії звукозапису і монтажу. Звісно, перед тим як прийти сюди, вони мають підготуватися — придумати історію і усвідомити, який фільм вони хочуть зняти. Ця студія дуже популярна. Вона вже побувала у багатьох містах, наприклад, у Дамаску і Лондоні. Ми сподіваємося привезти її у Клуж (Трансильванія).
знати, що не мав рації, тобто не зовсім мав. Якось ми говорили про сучасне кіно Данії, і я ні з того ні з сього запитав, чи вона бачила фільм Томаса Вінтерберга «Субмарино». Я запитав тільки через те, що це один із небагатьох датських фільмів, які я бачив — до речі, на «Молодості» у 2010-му році. Вона подивилася на мене і злегка засміялася, потім сказала, що її син, відомий датський актор, у цьому фільмі зіграв головну роль. Виявилося, що Якоб Седергрен — її син. Безперечно, мені сподобалося працювати волонтером. Так я міг подивитися 40 фільмів з різних куточків світу задарма. Крім того, отримав можливість поспілкуватися з режисерами й іншими любителями кіно. Це справді приємний досвід. Але, працюючи волонтером і представником фестивалю, увесь час — а це цілий
Березень 2012
7
Число членів EFP зросло з 10 до 33. Нещодавно був прийнятий Грузинський національний кіноцентр як новий член. Що змінилося після такого розширення? Це правда, що EFP зросла з 10 країн в 1997 до 33 у 2012. На якусь діяльність це менше вплинуло, на якусь більше. Наприклад, змінився спосіб відбору фільмів на проект Shooting Stars. До 2007 року кожна країна, член EFP, могла презентувати свою зірку на Shooting Stars в Берліні. Однак ми змінили цю систему, тепер кожен член EFP може пропонувати кандидата. Потім міжнародне журі обирає десять із них. Що повинна зробити Україна, щоб стати членом EFP? Членами EFP можуть стати європейські організації, що займаються просуванням і продажем фільмів, з країн із активною кіноіндустрією. Заявки на членство надсилаються Раді директорів EFP і Генеральна Асамблея приймає рішення. Скоро можливо ми введемо ще один критерій. Зараз це поки що обговорюється. EFP займається також фільмами зі Східної Європи. Як вони конкурують зі стрічками з Франції, Німеччини чи Італії, де кіноіндустрія давніша і потужніша? Що ж, світ кіно завжди цікавлять нові таланти і по-новому розказані історії. Хороший приклад — успіх румунських фільмів останніх 6–7 років. Оригінально розказані історії з персонажами, які не залишають байдужими, завжди будуть привертати увагу незалежно від того, де вони зняті
Алісія Вікандер, переможиця Shooting Stars 2011, володарка призу Іва Монтана «Молодості» 2011
тиждень — маєш бути дуже привітним. Принаймні, бажано. Спробуй і ти наважитись — влаштуйся волонтером на найближчий фестиваль! А якщо ти ще не готовий, то ласкаво запрошую на найбільший в світі фестиваль Скандинавських фільмів. Відвідай Гетеборзький кінофестиваль! Побачимось наступного року
На обкладинці: кадр з фільму «Між каналами» Засновник: МКФ «Молодість» Головний редактор: Ілля Гладштейн Редактор: Анна Онуфрієнко Над номером працювали: Дарія Бадьйор, Ілля Гладштейн, Анна Купінська, Віра Маковій, Денис Нікітенко, Анна Онуфрієнко, Ярослав Юшков Коректор: Оксана Вітенко Верстальник: Артур Шрамко Продюсер «Jameson Irishfest»: Ярослав Юшков Наклад: 5 000 примірників Підписано до друку: 6 березня 2012 року. Друк: «Авега»
E-mail: program@molodist.com З приводу розміщення реклами звертайтеся за телефоном +380 63 280-73-35 Редакція залишає за собою право на редагування отриманих матеріалів без узгодження з автором. Думки авторів публікацій можуть не збігатися з позицією редакції. Матеріали, опубліковані в газеті «molodist.txt», є інтелектуальною власністю редакції й не можуть бути відтворені у будь-якій формі без письмового дозволу видавця. При використанні публікацій посилання обов’язкове. © «molodist.txt»