Є. Юрченко "Віддзеркалення" (збірка поезій) by Nika Boyko

Євгенія Юрченко

Віддзеркалення поезія

Житомир Видавець О. О. Євенок 2018

УДК 821.161.2-1 Ю 83

Ю 83

Юрченко Є. В. Віддзеркалення : поезії [Текст] / Євгенія Юрченко. — Житомир : Вид. О. О. Євенок, 2018. — 104 с. ISBN Збірка «Віддзеркалення» — це відображення різних граней життя крізь призму поетичного слова. Автор розкриває читачу власне сприйняття дійсності, неповторності і важливості кожної миті. В віршах переплітаються радість і сум, минуле, сьогодення і майбутнє. Та є незмінне — Любов як основа всього, одвічне прагнення Душі людської до добра і світла. УДК 821.161.2-1

ISBN

Пазли життя

Любов — Життя Сніг тане не в долонях — від кохання… Так гаряче, водою стане лід! Хіба важливо перша чи остання? Любов лишає свій незримий слід. Любов — Життя, все інше — марнування Часу на пошук сенсу і висот… Кохай, як вперше, і немов востаннє! Ще рік один, чи буде кілька сот?

Життя — Любов, — невпинний рух по колу. І біль, і радість, досить каяття — Минуле не повернемо ніколи… Любов народжує нове Життя! Життя дарує зустрічі й кохання, Замкнувся круг, початок не знайти! І не важливо перша чи остання Любов є апогеєм висоти. І доки так, по замкненому колу Любов — Життя водитимуть людей, Не розгадати цей секрет нікому: Кохання — це найкраща із ідей!

Літній вечір Духмяно пахне липа за вікном, Вже літній теплий вечір догорає. Огорнуті легким нічним крилом, Дерева й квіти ніби засинають. Тріпоче вітер листячком беріз, Грайливо, мов коханої волоссям, А небо різнобарв’ям розлилося, За обрієм вже засинає ліс… Спостерігаю, як згасає літній вечір, Ласкавий вітер обіймає мої плечі, І тиша ночі підкрадається тихенько, Вітер шепоче: «Засинай хутенько…». Природа, певно, вміє говорити, Лиш чути її голос треба вміти. Говорять квіти, ріки і моря — Вся неосяжна зоряна Земля…

Осіння рапсодія

Я ніжно тебе люблю Сьогодні тебе обійму, Хоч тишу я не порушу. Я ніжно тебе люблю, Не буду тривожити душу. Давай запалим свічу, Як осінь, яскраву й барвисту, І питимемо досхочу Кохання напій променистий!

А осінь говорить віршами Природа, напевно,замріялась, І вересень в гості прийшов! Густі чорні хмари розвіялись, Вже Сонце гукає: «Агов!». Маленька комашка тішиться: Є в жовтня нектару дещиця! А осінь говорить віршами І люди стають світлішими! Яскравим жовтеньким килимом Із листу земелька встелена, Осінньо-багряно милими Думками — весняно-зелено!

Мова серця

Мова серця Моє серце промовляє стиха — Шепіт кволий, спершу й не почути, Але потім, мов душевна втіха, У віршах зростають серця звуки. Все, що не промовила вустами, Все, що вголос не змогла сказати, Все лягло рівненькими рядками — Мова серця — як це ще назвати?

Правду кажуть: «Серцю не накажеш!», Заборон для нього не існує, Не візьмеш в кайданки і не скажеш: «Помовчи, бо, може, хтось почує!». Кожне серце вміє говорити Мовою своєю в ніч кохання, Кожне серце може полюбити Й не важливо, вперше чи востаннє… Коли серденько отим вогнем палає, То не вгамувати його стукіт! Протидії тому вже немає Й не зникають мови серця звуки!

Мовчання Мовчання вміє говорити, І та розмова влучніша, ніж крик. Мовчання може полюбити, Хто відчувати серцем звик. Не запитаю я, чому мовчиш, Й не пригадаю тиші гучний крик… Який м’який отой нічний спориш! Яке дзвінке твоє нічне мовчання… Хоча мовчать і інші до світання, Але так голосно лиш ти мовчиш. Я знаю: знову ти не спиш, Та я мовчу і ти мовчиш… Слова…навіщо? Вони зайві. Все відчуваю я без слів — Цієї ночі, у мовчанні Ми поговоримо востаннє…

Вкотре воскресли Побажаю солодких снів, Ми зануримось в світлу казку. Щоби настрій наш заяснів, Помовчи зі мною, будь ласка. І долоня — в долоні твоїй, У обіймах ніжних зігріта. За весною в душі моїй Настає розмай теплого літа.

У коханні — багрянець і сніг, Осінь, зими і теплі весни, Літні квіти й шалений біг — Почуття наші вкотре воскресли!

Світло у погляді Жінки Світло у погляді Жінки... Зимно, дарма, небокрай Життя фарбує сторінки І десь між рядками — Рай... Яскравим променем Захід Запрошує у пітьму. Фінальні акорди, брязкіт Розбитого кришталю... За розміром черевички Залишила без жалю... Босоніж, дорога в Вічність І погляд світлом: Люблю…

Зміст

Пазли життя Любов — Життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4 Літній вечір . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Сім'я лебедина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Ранок з донею . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Чарівна Купальська ніч . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Їй на осонні так сьогодні зимно . . . . . . . . . . . 11 Дороги, вокзали, прощання… . . . . . . . . . . . . . 12 Розкраяна справжність . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 Світ снів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Тобі усміхаються квіти . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 Правда . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Грайся словами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Кава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Коли є живі батьки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 Сім стихій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 З вірою в себе . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Життя навчає . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Хліб. Все сказано? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 Моя країно, хай свіча горить! . . . . . . . . . . . . . 27 Україна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28 Про тих, хто відлетів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29 Мамі захисника України . . . . . . . . . . . . . . . . 30 Голос рідної землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Житомире, любе місто! . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Вагітна Жінка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Людська цікавість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Королева . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 Заздрість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36