Євгенія Юрченко
Візії дощу
Євгенія Юрченко
Візії дощу Житомир Видавець О. О. Євенок 2020
УДК 821.161.2-1 Ю 83
Ю 83
Юрченко Євгенія Візії дощу : поезія [Текст] / Євгенія Юрченко. — Житомир : Вид. О. О. Євенок, 2020. — 112 с. ISBN Збірка поезій Євгенії Юрченко промовляє до нас мінливою природою поезії: літнім шепотом ранкової мжички, осінніми буревіями з лихою грозою, холодними весняними зливами, неочікуваними краплями дощу в ясний день. Крізь візії дощу авторка споглядає минуле і сучасне, внутрішній світ та навколишню дійсність, і запрошує читача в подорож почуттями, на яку наважаться хіба бентежні та сміливі. УДК 821.161.2-1
ISBN
© Євгенія Юрченко, текст, 2020. © Ярослава Гапонова, фото автора, 2020. © Наталія Жижко, ілюстрації, 2020. © Вероніка Бойко-Гринчий, оригінал-макет, 2020. © Видавець О. О. Євенок, видання, 2020.
Бентежні
Ти запрошував в сни на початку сторіч, коли дні у росі не купали світанків. Ти мене вирізняв з сотень-тисяч облич, і в долонях твоїх засинала до ранку. Із шаленством вітрів на узбіччі віків я зникала в глибинах озер неозорих. Не губилися ми в підрахунку років у далеких, розхристаних долею зорях. Нас бентежила дивна швидкість комет, що в яскравому вирі згорали безслідно... У галактиці снів серед тисяч планет подарований погляд лишився нетлінним.
6
Не буде сліз, я заримую щастя.
І філігранно розмалюю тишу... Торкнись легенько до мого зап’ястя, безмовний спогад на щоці залишу... Немає сліз, всі виплакала вчора, коли спіткнулась вкотре об реальність. А хто вона, твоя нова знайома? У погляді прихована сакральність. Немає сліз, тужливих марних схлипів. Так затишно з тобою на світанку. У вирі днів ти звик до гучних криків, а ніч гаптує тиху витинанку...
7
Стрічка доріг зовсім не рустикальна,
мовчки урбанізує асфальтом час... Очі ув очі — відповідь дня фінальна. Хтось намалює в профіль, а хтось — в анфас... П’янко не від вина, всі нотатки завершено. Погляд в полоні тримав до пори. Бестія розчиняється у вихорі без диверсій, падає навзнак, тихо навспак лови... Крила, що вже маячать за бронзовим обрієм, струшують долу попіл усіх протиріч. Тішиться мить майже космічним обміном, ми загубились десь на межі сторіч.
108
ЗМІСТ БЕНТЕЖНІ Ти запрошував в сни на початку сторіч… . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Не буде сліз, я заримую щастя… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Снігом зима крадькома припорошить… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8 Надпий байдужості із келиха, повір… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Декілька годин до весни календарної… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10 Життя виграє мелодію твого сміху… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Розділи навпіл, щоб до... і після... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12 Солодко... Кава гаряча без цукру… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13 У тебе особливий почерк щастя… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 Неспіймані слова, наче неприручені сновиди… . . . . . . . . . . . . . 15 Словам незримим і чемним, як білий квітневий цвіт… . . . . . . . . . 16 Надривно воском плакала свіча… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 Пригорщу слів залишила в записнику… . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 Спіткнулась об здогадки у надвечір’ї… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19 І знову до струму у пальцях… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Будувати, творити і сіяти радість життя… . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Нотатки спогадів зостались відкритими… . . . . . . . . . . . . . . . . 22 Вона малює Південний Буг… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 Розриваєш свідомість на клапті… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Зав’язь зелена, умита рясним дощем… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 Танго дощу... Заколисує саксофон... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26 Дощ по травах танцює краплинами снів… . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 Ти слухаєш вітер, годинник бентежить вас… . . . . . . . . . . . . . . . 28 Вінницький дощ просочився в осердя днів… . . . . . . . . . . . . . . . 29 Застигає бурштин, залишається тільки мить... . . . . . . . . . . . . . . . 30 Ластівка вдарить крилом у її вікно… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31 Відпускаю тебе з молитвою… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Травень лоскоче твій носик кирпатий жасмином… . . . . . . . . . . . 33 Колір безодні твоїх очей… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Чекати дощу і всотувати вологу… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35 У свідомості зостався бляклим гербарієм… . . . . . . . . . . . . . . . . 36 Цілуєш неквапом, дивуються перехожі… . . . . . . . . . . . . . . . . . 37
Заблукала сновидою в зливі… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Нишпорка шукатиме істину серед думок… . . . . . . . . . . . . . . . . Цегла із Вавилонської вежі… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сміх зростає в геометричній прогресії… . . . . . . . . . . . . . . . . . Безтурботність і спокій порушують крики зброї... . . . . . . . . . . . . Заварю тобі каву на краплях дощу… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . По нитці за руку, по лезі буденності м’яко... . . . . . . . . . . . . . . . . На розриві аорти гарує фатум… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Поєднані ниткою чи мотузкою… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ранок із твоїх віршів… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . За межею дощу і сонця… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ти, напевне, хворієш новими віршами… . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вечір зривається сутінками на крик… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вимога дії породить знемогу думки… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ти без маски, а досі неінфікований... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Сонцем напоєні яблука падають долу… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Свідомість звужується до чорної цятки… . . . . . . . . . . . . . . . . . Не читай, бо завершення ще не вигадане… . . . . . . . . . . . . . . . . Бентежні краплі цілують вікна… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
СМІЛИВІ Дощ зі слів і поглядів … . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Стукіт коліс, як найкраща із колисанок... . . . . . . . . . . . . . . . . . . Цигарка одна на двох… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Я прийду цієї ночі… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вітання літнього ранку напрочуд впізнавані... . . . . . . . . . . . . . . . Вогнище гасло й знову горіло… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Збиратиму пазли з легких поцілунків і дотиків… . . . . . . . . . . . . . Літо витікає по краплі… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Долоня в долоні і слід у слід по бруківці… . . . . . . . . . . . . . . . . . У щоденнику електронному… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Осінь бунтує яскравими фарбами… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Кетяг калини на підвіконні… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Вітер лоскоче душу, я тебе не зігрію... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Ти куриш і мовчиш, ти мчиш нічним шосе… . . . . . . . . . . . . . . . Кава — на двох одна… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72
Мед — аби в міру, доки не стане гірко... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 Золото осені братиму у долоні… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 74 З тобою в осінній вечір… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75 Обійми в старому місті… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76 Запозичив у янгола усмішку… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 Осінь з мозаїки поцілунків тепла… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 За шибкою вирує вітер… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 Кожна вежа мовчить по-своєму… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80 Провідник тепла... Усміхаюсь… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81 Дочекайся мене, коли випаде перший сніг... . . . . . . . . . . . . . . . . 82 Не цілуй сьогодення солоний екстрим… . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Солодка кава Шодуара… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84 Вона називала його космічним... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 Не вчи мовчати на відстані міражів… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 Тіні на східцях — темні з нашими силуетами… . . . . . . . . . . . . . 87 Твій листопад минувся, залишив розхристаний спогад… . . . . . . . 88 Шкло у долонях — для неї не новина... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89 На квитку викарбовують відлік часу… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 Дотиком пальців гоїти свіжі рани… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 Палю мости... Гранітні не горять... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92 Не читаєш, не пишеш, снують лиш облуди днів… . . . . . . . . . . . . 93 Ранок пахне стиглими мандаринами… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94 Як зіницю ока її беріг, шаленіла буря в гарячих очах… . . . . . . . . . 95 Втеча в столітній роман виявилася невдалою… . . . . . . . . . . . . . 96 Кориця, вогонь і запах хвої… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 Пані із паралельного виміру... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 Зупиняю час у твоїх обіймах… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 Рахувати краплі дощу і не зважати на спалахи блискавок… . . . . . 100 Я тебе не чекаю у круговерті земній… . . . . . . . . . . . . . . . . . . .101 Сніжило, сміялись зорі і гасла поволі цигарка… . . . . . . . . . . . . .102 Відпускаєш янголів у мандрівку… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .103 За те, що наснився, пробачення не прошу… . . . . . . . . . . . . . . . 104 По той бік часу ми були чужими… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 Автографи тіней на стінах змиває розвеснений ранок… . . . . . . . 106 Розмисли навзнак вляглися й дрімають... . . . . . . . . . . . . . . . . . .107 Стрічка доріг зовсім не рустикальна… . . . . . . . . . . . . . . . . . . .108
Літературно-художнє видання
Юрченко Євгенія Валеріївна
поезія Літературний редактор — Михайло Жайворон Верстка та дизайн — Вероніка Бойко-Гринчий
Формат 70х100/32. Папір офсетний. Гарнітура Arno Pro. Ум. друк. арк. 4,55 . Зам. № . Тираж 300 прим. Видавець О. О. Євенок м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17A тел.: (0412) 422-106 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції України серія ДК №3544 від 05.08.2009 р. Друк та палітурні роботи ФОП О. О. Євенок м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17A тел.: (0412) 422-106, e-mail: book_druk@i.ua