ФК Оболонь - МФК Миколаїв 07/04/2017

#ПИВОВАРИ

Журнал «Brewer’s Art» №2(2)

ЩО НОВОГО? ВІД ЗАГРЕБУ ДО МАРІУПОЛЯ «ЗАХІДНА ЄДНІСТЬ»

24 тур 07/04/2017 Початок: 19.00 Київ «Оболонь Арена» Чемпіонат України з футболу серед команд I ліги 2016/17р

Сергій

ДАЦЕНКО

«Я завжди за красивий перформанс »

МЕТАЛЕВІ ЗНАЧКИ ДО 25 РІЧЧЯ ЗАСНУВАННЯ КЛУБУ. З ПИТАНЬ ПРИДБАННЯ СЛІДКУЙТЕ ЗА НАШИМИ СПІЛЬНОТАМИ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ

ObolonUltras Brewers_Art

НАШ ЧЕМПІОНАТ

ШЛЯХОМ РОЗЧАРУВАНЬ

есь оптимізм, який ми мали після зимових зборів розбився о старт весняної частини. Подумки розраховуючи мати після перших трьох матчів десь 6-7 очок ми на разі маємо лише одне, й те здобуте в Сумах, де по моментах могли ще й програти. Але про все по порядку.

18.03.2017. «Оболонь Бровар» – ФК «Полтава» – 0:1 (0:0)

26.03.2017.

01.04.2017. ПФК «Суми – «Іллічівець» – «Оболонь Бровар» – 1:1 (1:0) «Оболонь Бровар». 3:0 (1:0)

«Оболонь Бровар»: Федорівський – Пінчук, Безуглий, Корнєв (К) (К. Коваленко, 79), Бровченко – Гордійчук, Сахнюк (Скакун, 53), Гурмак, Слободян (Корольчук, 67), Єременко – Шевчук Запасні гравці: Поштаренко, Ковбаса, Шевченко, Шаповалов Головний тренер: Олег Мазуренко

ПФК «Суми»: Штанько – Стеценко, Суходуб, Іванов, Жук, Недоля (Ігнатенко, 90), Крапивний, Коновалов (Савін, 71), Душин, Муховиков, Яровенко Запасні: Литвиненко, Захарченко, Луговой, Олійник, Жаріков Головний тренер: Анатолій Безсмертний

ФК «Полтава»: Кринський – Парамонов, Ковтун, Кушніренко, Голіков – Дмитренко, Насібулін (К) (Соломка, 75), Лебеденко, Трояновськиц, Зеленевич (Дегтярьов, 88) – Нехтій (Бородай, 90+4) Запасні гравці: Черниш, Приходько, Сокуренко, Пучковский Головний тренер: Юрій Ярошенко

«Оболонь Бровар»: Федорівський – Корнєв, К. Коваленко, Безуглий, Бровченко — Гордійчук (Шевчук, 85), Гурмак, Скакун, Сахнюк (Малєй, 46), Єременко – Корольчук (Ткач, 60) Запасні: Поштаренко, Шаповалов, Шевченко, Ковбаса Головний тренер: Олег Мазуренко

Київ, «Оболонь-Арена». 750 глядачів

Голи: Нехтій, 74 На 36-й хвилині Олег Слободян не реалізував пенальті. Попередження: Пінчук, 37, Безуглий, 58, Єременко, 74, Бровченко, 83; Трояновський, 36, Лебеденко, 41, Голіков, 51 Маючи ігрову перевагу у першому таймі «пивовари» втілили її у зароблений пенальті, який, втім, реалізувати не зуміли. Хто знає, як би пішла гра забий Слободян той удар. У другому таймі «Полтава» вдало в'язала гру не даючи «Оболоні» створювати небезпечні моменти зі своєї переваги. А кульмінація настала на 74-й хвилині, коли обрізка у чужих воріт коштувала нам контратаки, яку майстерно розігнав Насібулін, а завершив Нехтій. Моментів на зрівняти рахунок створено не було.

www.facebook.com/ObolonUltras

Суми, стадіон «Ювілейний», 550 глядаічв

Голи: Стеценко, 7 – Скакун, 55. Попередження: Крапивний, 43, Стеценко, 54, – Корольчук, 41, Гордійчук, 45+1 На початку зустрічі вже вкотре пропустили зі штрафного удару (але треба віддати належне Стеценку – цей постріл з 35 метрів був дійсно чудовий). Відіграватись проти команди, яка грає у простий силовий футбол, до того ж граючи на відвертому городі дуже важко. Пощастило, що Дмитро Скакун довів і свою вправність у виконанні штрафних. Якісь моменти вирвати перемогу мали й Корольчук та Ткач, але скоріше варто подякувати Федорівському, який після цього матчу потрапив у символічну збірну туру, за те одне здобуте очко.

Маріуполь, стадіон «Іллічівець, 1400 глядачів «Іллічівець»: Худжамов – Кісіль, Кольцов, Мишньов, Яворський, Насонов, Кожанов (Тищенко, 81), Вакуленко, Фомін (Буй, 86), Мігунов (Рудика, 60), Цюпа Запасні: Гальчук, Неплях, Жичиков, Новотрясов Головний тренер: Олександр Севидов «Оболонь Бровар»: Федорівський – Шаповалов (Скакун, 71), Корнєв, Шевчук (Корольчук, 46), Бровченко, Продан, К. Коваленко, Гурмак (Гордійчук, 56), Єременко, Безуглий, Шевченко Запасні: Поштаренко, Ковбаса, Сахнюк, Ткач Головний тренер: Олег Мазуренко Голи: Кольцов, 14, Фомін, 65, Вакуленко, 77(п). Попередження: Насонов, 38, — Шевчук, 4, Шевченко, 61, К. Коваленко, 77 Особливо нема чого писати про цю гру. Бажаючі бачили її у прямій трансляції або читали-дивилися звіти-огляди. Не можна не погодитися з Олегом Мазуренком – індивідуальна різниця в рівні гравців надто велика і «Іллічівець» розгромив нас на класі, не прикладаючі навіть сверхзусиль. Рахунок міг бути більшим, ми у відповідь майже нічого не створили. Все. Дуже. Погано.

#OnTour

Початок футбольного року ознаменував собою і початок виїздів слід за рідним клубом. Першим містом на нашому шляху стали Суми.

371,7 км

Вихідний день, перший виїзд після майже піврічної перерви, тож не дивно, що на гостьовому секторі у підсумку зібралось 17 пивних носів. Були представники всіх рухів, які зараз активно відвідують сектор – NSB, Brewer’s Art, Young Force-NSB Добиралися в різнобій: хтось обрав вечірній поїзд та був у місті вже о шостій ранку, хтось приїхав маршрутками ближче до початку матчу. В самому місті молодша частина виїзного активу одразу з поїзду попрямувала «наводити жах» на місцеве населення та правоохоронні органи цього невеличкого спокійного містечка, з'явившись на збір вже ближче до матчу (дякувати, що всі разом). Коли як ті, хто вже був в Сумах не вперше, після оглядин центру міста засіли за дегустуванням місцевої мініпивоварної продукції в одному профільному закладі. Зібравшись вже всі разом біля стадіону, перш за все ми зіткнулись з неможливістю туди потрапити. Наш клуб звично не надіслав заявку, щоб у випадку чого сказати «то не наші вболівальники,» #ІхТамНєт, місцеві пузаті міліціонери (язик не повертається називати їх «копами» чи «поліцією») дивляться на то все очманіло, через ці брами зайти не можна, а від цих воріт немає ключів. Така дезорганізація призвела до того, що на сектор ми потрапили хвилині на 5-й матчу. На порожньому стадіоні наші заряди лунали голосно, навіть не дивлячись на відсутність барабану. Підтримували команду належно, не дивлячись на невиразний футбол. Кілька стільців було зламано цілком випадково, через надмірні радощі від голу Скакуна )) Після фінального свистку та взаємній подяці гравцям настав час зворотнього шляху. На когось чекала попутка, фанат Глюк та його нова частина обрала звичну маршрутку, хтось пішов чекати подруга Аглая Іванівна вечірнього поїзду на Київ, двох людей забрала команда. викликали фурор серед Загалом, можливо, не найугарніший виїзд у цьому правоохоронних органів на стадіоні сезоні, проте другий за масовістю.

786,5 км МАРІУПОЛЬ

Минуло лише кілька днів після повернення з Сум і вже знову час пакувати речі та рухатися на вокзал. Маріуполь вже другий сезон стає найдальшим виїздом для «Оболоні». На відміну від доволі масових Сум долати більше тисячі км шляхами укрзалізниці поїхало лише четверо «пивоварів». Віл’ям за своєю звичкою робив усе, щоб лише не як у людей та їхав маршрутом Київ-Миронівка, поїзд Львів-Маріуполь, коли як решта виїздних обрала пряме сполучення з Києва.

18 годин дороги туди минули спокійно – їли, пили, теревенили, фанат Борщ питав всю дорогу «де мої хулігани?», здається цитуючи якийсь низькопробний реп, решта погрожувала йому висадкою з поїзда, бо слухати то в соте не було сил. Завдячуючи «силі Фейсбуку» та спільним друзям познайомилися та зустрілися з націоналістом з Маріуполя, який їхав додому в тому самому поїзді. Який ще виявився вболівальником «Динамо», через що дістав свою порцію глузування з нашого боку)) По приїзду в місто було твердо вирішено відкривати купальний сезон, не дивлячись на доволі прохолодне повітря та відверто крижану воду. Наснаги та рятівного тепла додавали рештки грузинської чачі, градусів так на 55, що лишилися з поїзду. Вдало реалізувавши задумане та відзначившись в Азовському морі рушили на стадіон, бо до гри залишалось ледь більше години. Знайшовши там Віл’яма швидко виконали передматчевий традиційний ритуал у вигляді квитків-програмок-перекусу-пива. І ось огляд, кордони, сектор, вихід команд, три-чотири, «за емблему на грудях!», погнали! Під час матчу важко конкурувати було як нашій команді на поле, так і чотирьом нам проти вельми багатолюдного та злагодженого сектору господарів. Про підсумки та настрій після гри годі і говорити. Назад команда поверталась поїздом, тож діставшись з ними до вокзалу розбрілись по своїх вагонах. Ні сил, ні бажання фестивалити не було. Київ зустрів майже літньою погодою. Загалом, можливо, не найугарніший виїзд у цьому сезоні, проте другий за масовістю.

www.facebook.com/ObolonUltras

#OnTour

Планування виїзду в Хорватію, почалося відразу після виїзду в Туреччину. Було вирішено їхати своїм ходом через Будапешт, погуляти там кілька днів, і на день в Загреб, а не через всякі, умовно "безкоштовні приватні броварні" які брали, як мінімум, 120€ за 2 візи з людини. На початку збиралась їхати досить велика компанія пивоварів+друзів з Динамо, але у багатьох виникли проблеми з оформленням угорської візи (посольство вимагало ще й хорватську візу). Але ми не здавались, хотіли якомога дешевше все це зробити, тому довелося трохи хитрувати. Зрештою, нас залишилось троє пивоварів, в одного вже була відкрита литовська мультивіза, один відкрив іспанську мультивізу(в надії використати її для виїзду на наступний матч нашої збірної у Фінляндію) і один звичайну угорську з двократним в'їздом, не попереджуючи посольство про планування відвідати Хорватію:). Як наслідок, три пивовари їдуть в Хорватію, у всіх візи різних країн і жодної хорватської:) Заздалегідь були заброньовані окремі кімнати в хостелах Будапешту, куплені квитки на поїзд/купе Київ-Чоп-Київ, автобус Чоп-Будапешт-Чоп. Нарешті настав довгоочікуваний день початку нашого Євро туру:) 21 ввечері сідаємо на поїзд і під дзвін бокалів з нашим улюбленим оболонським нектаром вирушаємо на зустріч мандрам Прибуваємо у Чоп о 9:10 ранку, одразу пересадка на автобус в Будапешт. Автобус напівпорожній, майже лежачи долаємо 300 км до Будапешту. О 15:00 прибуваємо в Будапешт, на автовокзал Неплігет, навпроти якого знаходиться "Гроупама Арена" (другий за місткістю стадіон Угорщини, та домашня арена для збірної Угорщини та Ференцвароша). На автовокзалі купуємо квитки на автобус Будапешт – Загреб (20€). Необачно міняємо гроші на вокзалі, з чим попадаємо на курсі обміну. У якості компенсації отримали фантастичну погоду на ці дні, +22 в тіні. Угорщина і Хорватія в ці дні, були самим спекотним місцем в Європі.:)

www.facebook.com/ObolonUltras

ПИВОВАРИ У ЄВРОПІ:

ХОРВАТІЯ Падаємо в метро і їдемо в центр, заселятися. Проїзд 35 грн, але можна взяти зразу 10 квитків, тоді вони виходять по 30 грн. Турнікетів не має, контролерів також майже не має, жодного разу у нас не перевіряли. Метро/вагони такі самі як в Києві (окрім найстаршої, історичної гілки). Людей дуже мало в метро. А ось бомжів вистачає, сплять собі біля метро і ніхто їх не ганяє. Наш номер поруч з метро, швидко заселяємося і йдемо гуляти по Будапешту. Центр дуже нагадує Львів, та сама архітектура часів Австро-Угорської Імперії, ті самі вулички, будинки, дворики, але все більш помпезне. В 100 метрах набережна Дунаю (Дніпро чистіше буде). В барах пиво в середньому 45 грн, в маркетах 14-25, навіть по 10грн є. Здивувало, що пиво в скляних пляшках дорожче за ж/б. Виявилось, що в ціну, окремо, входить скляна пляшка. Міцний алкоголь вдвічі дорожче ніж у нас. Вино на будь яку ціну, переважно 150 грн, але є і за смішні ціни- 26 грн., 3-х літровий бутель за 65 грн. На продукти майже наші ціни, щось дорожче, щось дешевше. Нагулялися містом, посиділи в барах, поспілкувались з іноземцями з усього світу, і з мексиканкою і американкою і з англійцями матч Німеччина - Англія подивились. Вже підходячи до готелю познайомитись з фінкам і як результат повели їх частувати наші національні делікатеси:: горілка, сало, халва)). Хоч вони і вегетаріанки, але сало таки скуштували) Тепер кличуть до себе в гості, що досить актуально, враховуючи наступну гру нашої збірної саме у Фінляндії. Наступний день присвятили відомим термальним купальням «Сечені». Взяли собі квитки на цілий день, за 500 грн з людини. В нашому розпорядженні був десяток саун з різними температурами, ароматичні хамами, басейни з термальною мінеральною водою, басейни під відкритим небом та палюче сонце, під яким, ми як на курорті, засмагали (+27 ), лежачі на лежаках та купаючись в гарячій воді. І все це на фоні палаців, колон і статуй. Сидячі в такому басейні, мимоволі, можна відчути себе Римським сенатом. Тут навіть є пивне спа, компанією можна посидіти в казані з пивом. Але це за окрему плату. Ближче до вечора, була помічена купка осіб, що вела себе як діти, яких вперше привезли на море. А татуювання у вигляді двоголової курки, вказували на їх залішанське походження. То вони їхали розхитувати обстановку на Балканах.

Попарившись-накупавшись поїхали в номера, бо о 7 ранку автобус на Загреб. Через інтернет купили квитки на автобус Загреб- Будапешт та забронювали 3 койки в 8-місному номері хостелу, поруч зі стадіоном, та полягали спати.

З ранку вже були на вокзалі. Очкуючи посадки на автобус, до нас підходить хлопець і питає: "Привіт, а ти часом не "фанат З". Дивимось на нього квадратними очима, а він каже: "я стрийко, це ж ти не встиг на поїзд і залишився в Стрию". Ось такий тісний світ. Але наш стрийський друг ще не знав чим йому обернеться ця зустріч:) Починаємо сідати в автобус. Вже при вході перевіряють паспорти і їм щось не сподобалась угорська віза з двократним в’їздом, водій попередив що можуть виникнути проблеми на кордоні і з неохотою запустив. Ми вже по традиції займаємо гальорку, знов є місця щоб розлягтися і при цьому в автобусі є wifi та розетки під кожним кріслом і пиво по 1€. Крім нас(вже 4-х) на футбол їхало ще 4 вболівальники. Черговий кордон проходили трохи довше, якісь проблеми були з басом що був перед нами. Знов угорцям не сподобалась віза і вони пішли до хорватів питати чи пропустять, хорвати теж крутили носом поки не показав всі квитки на автобуси. Хорватська поліція нас вже очікувала з автоматами і тільки українців просила винести сумки з салону і поверхнево їх оглянула За нами під’їхав мікроавтобус, битком забитий, п’янючими в дим волиняками. Шкода, що ми вже не бачили як вони проходили кордон:) Ось ми вже і в Загребі. Хотіли піти на центральну площу, де були наші фани. Також була товариська гра між хорватськими та українськими вболівальниками і символічно, що матч проходив на стадіоні біля вулиці Українська, там же знаходиться пам’ятник Тарасу Шевченко. І це не дивно, бо в 90-і роки в Хорватії перебував український миротворчий батальйон. У нас з Хорватами багато схожого, подібна мова, а головне схожа доля, вони як і ми відчули на собі «братську любов» Сербів та Росіян. Ми один одному допомагали боротися за свою незалежність, тому знайти з ними спільну мову абсолютно не проблема.

З ранку пішли гуляти містом. Центр/старе місто досить красиве, неймовірно красиві парки з ідеальним газоном, чистота. Ціни в магазинах ще дешевші ніж в Будапешті. Накупивши їхніх делікатесів, сувенірів направились на вокзал. І знову дорога в Будапешт. В автобусі по розмовляв з хорватом, так він знає склад збірної України різних років не гірше за багатьох наших, здалося що хорватська мова схожа на українську, навіть більше ніж польська. Я повністю розумів його. Перетин кордону вже якось в тумані. Стільки разів перетинали кордон що воно все змішалось. В автобусі було багато наших вболівальників: Дніпро, Чернігів і навіть Луганська Зоря

Заселилися в хостел і пішли до стадіону купувати квитки, в кого не було. Як потім виявилось, в номері з нами були 4 хорватських вболівальники і африканець, який був в шоці коли ми повернулись вночі з футболу:) По дорозі на стадіо, до нас підходять постійно хорвати, фотографуються, спілкуються, братаються:) З барів лунають пісні, атмосфера чудова. Підходимо до гостьової каси, тут вже багато наших за столиками п’ють пиво та їдять сосиски. В черзі дізнаємось подробиці як добиралися ті кого організовано везли автобусами. То фігня повна, весь час в автобусі, не місто подивитись, не сходити кудись. Багато вболівальників з Британії та Канади. Але біль за все було саме організовано завезених, всі в однакових жовтих накидках, контингент дуже різноманітний. До речі, ціна за квиток в касі, вийшла менша на 60 грн, ніж через інтернет. При тому що видавали куплені через інтернет там же. Наша федерація не проґавить нагоду, збити хоч якусь копійку зі своїх вболівальників. Вхід на стадіон виявився ще тою проблемою. Не пускають з рюкзаком, навіть якщо він порожній. На питання: «де нам його лишити?», відповідь - це ваші проблеми. Попереджень про це ніде не було. Пішли лишати сумки в чиїсь автобуси. Потім був дикий шмон від поліції, лапали скрізь, навіть зашмаркану хустинку і ту розвернув і роздивлявся з усіх сторін, я тільки посміявся з нього. Не дозволяли проносити атрибутику червоно-чорних кольорів УПА. Наш Оболонський банер довго роздивлялись, звіряючи зі своїм каталогом заборонених символів і т.п. Зрештою зайшли, зразу під трибуною продають пиво і носять його по трибуні . Під час матчу був випадок, коли наші не пустили рознощика пива на трибуну, сказали йди своїм продавай:) Туалет у них, справжня галерея стікерів, всі стіни обклеєні:) На секторі стали в першому ряду, повісили банер, поруч були Одесити. Парамон увесь матч стояв прямо поруч з нами (в Чорногорії те саме було, мабуть полюбляє Оболонь:) Парамон хоч вже дуже старий, але досить енергійний. Він встиг і в поліцію поплювати і справити "потребу" в стаканчик)) Багато людей, проходячи з низу, коли бачили наш банер, то фотографувались на його фоні, хтось сам з Оболоні, а хтось просто не міг не сфоткати пивоварів з пивом і банером так добре всім знайомої марки

www.facebook.com/ObolonUltras

Такої кількості українських вболівальників(2000), ще не на одному виїзді не було. Але якість бажала б кращого. Такі кричалки типу: "хто не скаче...", "лалала", "Україна, Україна" кричали добре. На жаль інші заряди й половина не кричала. Прогнозовано, найбільша група фанів була з західної України (Львів, Луцьк). Львів’яни ж і керували зарядами, доходило до того, що вони кричали свої клубні заряди, які і ми навіть не знали. Було аж два барабани. Сама гра, м’яко кажучи, була не дуже цікава. Без моментів. Можливо ми просто всього не бачили, бо на так далеко розташованій трибуні від поля, я ще ніколи не був. 55 метрів до найближчих воріт, про дальні ворота я взагалі мовчу, за мене вже сказав класик: «А с трибуны на дальние ворота не все могут смотреть. Вернее, смотреть могут не только лишь все. Мало, кто может их увидеть». Після матчу не випускали майже 2 години. Ті, хто на автобусах поїхали раніше а ті, хто своїм ходом вимушені були мерзнути на вулиці. Не логічне було ставлення до нас, враховуючи, що ми союзники з хорватами і якісь сутички були би не можливі. Далі хтось пішов спати, а хтось пішов у бари, де хорвати без зупину пригощали пивом і файно співали пісень) Все таки культура вболівання у них на багато краща.

Хоч ми і повертаємось назад з матчу, але пригоди тільки починаються. Вже на під’їзді до Будапешту розуміємо, що не встигаємо до закінчення часу заселення в хостел. Тому телефоную їм щоб попередити. А у відповідь чую, що у них якісь проблеми і місць немає. В цей самий час наш стрийський друг усвідомлює, що він якихось кілька хвилин не встигає на свій автобус Будапешт- Львів. І таки не встигає:) І ось ми опиняємось вночі на вокзалі (який зачиняється за 30 хвилин) на околиці міста, без житла, без wifi.. Через дорогу гендель. Йдемо туди з надією, що там є wifi, але там тільки не дуже тверезі роботяги. В когось на карті збереглось, що талі по вулиці є два якихось хостели, йдемо туди. Вулиці пусті, перший хостел так і не знайшли. Другий це якісь будівельні вагончики для пролетаріату в яких адміністрація навіть англійської не знає. Йдемо далі, і заходимо в якусь промзону в якій взагалі нічого не має:) Побродивши годину по безлюдним кварталам, вже початок 12 години ночі, шукаємо метро і їдемо в центр. В темпі заходимо в Макдональдс, нічого не замовляючи шукаю житло. То такого пізнього часу заселення немає, то воно десь на околиці міста, куди вже не встигнемо, бо лічені хвилини до зачинення метро. І ось диво- в 700 метрах від нас цілодобовий хостел, з кімнатою якраз на чотирьох. Бронюю і одразу йдемо. Для них було сюрпризом що хтось приперся опівночі. Нарешті заселилися і пішли гуляти. Трохи поспали і вирушили на вокзал, знов таки скупившись на всі залишені форинти, сідаємо в автобус на Чоп, в якому не те що розеток і wifi не має, але й частини крісел:) знов 10 чоловік в автобусі, знов гальорка наша:) по дорозі доїдаємо, допиваємо те що з собою брали, на кордон прибуваємо в потрібній кондиції:) Кордон перетинаємо за лічені хвилини. Зібрали паспорти, проставили штампи і ми вже на батьківщині. До поїзду ще є півтори години, йдемо в кабак. Після Європи шок від низьких цін, але він швидко минає, а ми продовжуємо наш карнавал до пізньої і в поїзді включно. Любіть футбол, катайте виїзди, підтримуйте і клуб, і Збірну!

Сергій ЗАХИСНИК №23

Народився: 06.09. 1987 року

Рідне місто: Київ

Зріст 187 см вага 80 кг

Перший клуб – ФК «Зміна Оболонь» Перший тренер: Навразіді Г.П.

- В одному зі своїх інтерв’ю ти казав, що починав займатися футболом в «Зміні-Оболонь» у Навразіді, Георгій Панайотовича. Потім були Бровари і Академія «Динамо». Вихованцем якого клубу ти себе вважаєш?

- Так, все вірно. Починав в «Зміні-Оболонь», потім був один рік в броварському інтернаті та школа «Динамо». Вважаю себе вихованцем київського футболу. Чесно скажу, що покинув "Зміну-Оболонь" у пошуках кращого. На той момент оболонська школа більшого мені дати не могла, а хотілося розвиватись, вже тоді було видно, що динамівські однолітки сильніше нас на голову.

- Чи було відчуття, що ти «повернувся додому» переходячи в Оболонь?

- Відчуття були. Все ж таки Київ рідне місто, де я востаннє грав років 8-9 тому.

- За перші півроку в клубі ти встиг отримати кілька червоних карток. В якійсь товариській зустрічі тебе вилучили ледь не третій хвилині. Що це – емоції, упередженість суддів? А цьому сезоні лише дві жовтві. Робота над собою?)

- Я завжди агресивний та емоційний на полі. Без спортивної злості тебе на полі просто з’їдять, так було завжди. Ті вилучення були всі різні: в грі з «Геліосом» було стимулювання суперника і не тільки третьою стороною, тож хоча би зрозуміло «чия то рука». А вилучення на п 'ятій хвилині у товариській грі з «Колосом» то взагалі абсурд! Я вибиваю м’яч, мені в ноги в підкаті летить нападник «Колоса», в м’яч він не грає, наші ноги заплутуються й переступаючи я наступаю йому на ногу. М’яч вже давно на іншій половині поля, нападник закричав, суддя дав червону картку та пенальті. Просто абсурд! Я не знаю прізвища того, хто судив, але явно рівень того рефері не високий. Звичайно, працюю над собою. Я грав в різних країнах, усюди своя специфіка суддівства. Може, коли повернувся ще не звик до нашої першолігової манери. Вже казав, що у нас можна за три фоли в центрі поля отримати дві жовті картки. З таким успіхом футбол втратить всю динаміку, будуть лише одні свистки та паузи в грі.

-В кінці минулого року у тебе закінчився контракт з клубом, але через якийсь час ти його продовжив. Чи були пропозиції від інших клубів та що втримало тебе в «Оболоні»?

- Так, я продовжив контракт з «Оболонь Бровар», хоча варіанти були. Але я вирішив, що в це трансферне вікно кудись переходити недоцільно.

- Зі зміною головного тренера в клубі - чи змінився тренувальний процес та інші робочі й неформальні моменти в команді? Так, звичайно змінився весь тренувальний процес, на це вона і зміна головного тренера. Олег Миколайович прищеплює нам агресивний, але в той час дисциплінований футбол, виконуємо великий обсяг тренувань, що дозволить підтримувати високий темп в грі.

-В матчі проти Полтави ви с Васею Проданом та Владом Рябцевим приєдналися до Сьомого сектора. Чия це була ідея? Які враження?

- Це була загальна ідея, тренерів і хлоп ців. Хотіли показати, що ми єдині і відкриті. Враження тільки позитивні, звичайно ми не кричали і не співали так як були зосереджені на грі, але плескали і танцювали з усіма, від чого отримали позитивне емоції. Шкода результат не зміг нас порадувати.

- Як ти ставишся до перформансів фанатів з використанням піротехніки?

- Я завжди обома руками за красивий перформанс та якщо піротехніка не заподіює нікому шкоди і дискомфорту, використовується безпечно, то чому б і ні - З ким ще з зірок футбол є фото, окрім Роберто Баджо? В дитинстві фанатів знаменитостями. Бував в Італії, їздили дивитися тренування таких клубів, як Брешія, Аталанта, Мілан. Є фото з Андрієм Шевченко зразка 2002 року, Андреа Пірло, Кларен Зеєдорф, Фернандо Редондо, Паоло Мальдіні, Деметріо Альбертіні, пів складу Брешії 2000-х, зокрема Баджо..

- Ти марновірний ? Чи є якісь прикмети, дотримання яких принесе удачу на футбольному полі?

- Скажімо так – я більше віруючий, ніж марновірний. Я більше вірю, що кропітка праця принесе результат в грі, ніж футбольні забобони, типу з якої ноги вийти на поле. Хоча в цілому в футболі не без прикмет) - Який період своєї кар’єри ти вважаєш найбільш цікавим, а який б хотів забути або змінити, якби була така можливість? Якби була можливість, то хотів би забути другий період в Узбекистані, команда Андижан. Дуже змучився в футбольному плані – а ні тренувань, ні полів, ні команди як такої не було. А вдалий період, певно, виступ у Лізі Європи з «Торпедо-БелАЗ», все ж таки це інші емоції. Розкажи про свій період в Самарканді і Андижані, наскільки Узбекистан футбольна країна? Які особливості вболівання і самих уболівальників? Відвідуваність матчів? В одному з інтерв’ю ти розповідав, що перед важливими іграми прийнято різати барана..

-Періоди в Узбекистані були різні. Якщо перший в Самарканді можна було занести в актив – була добротна команда, і по грі, і по прізвищам, то другий, як я вже казав, був негативний. Єдиний плюс лише те, що відіграв всі матчі від дзвінка до дзвінка. Країна, на справді, футбольна, хоча футбол не дуже висвітлюється в ЗМІ і та ТБ. На стадіони ходять від 5 тисяч глядачів, бувало доходило і до 20000. Є і ультрас, які влаштовують перформанси, але основна маса звичайні вболівальники. Баран священна тварина, і зарізати його вважається жертвопринесенням, що часто роблять у всіх командах в тому регіоні.

01 Назарій ФЕДОРІВСЬКИЙ

02 Тимур РУСТАМОВ

18 Дмитро КУЗЬМЕНКОВ

03 Дмитро ПРОНЕВИЧ

12 Павло ПОШТАРЕНКО

04 Тарас ПІНЧУК

23 Сергій ДАЦЕНКО

05 Святослав ШАПОВАЛОВ

30 Станіслав ДЬОРКА

06 Андрій КОРНЄВ

90 Микита БЕЗУГЛИЙ

09 Юрій БРОВЧЕНКО

32 Іван ПІЦАН

16 Костянтин КОВАЛЕНКО

95 Євгеній ШЕВЧЕНКО

10 Олег СЛОБОДЯН

17.04.1996

12.04.1991

29.11.1998

19.01.1990

Зріст: 188 Вага:78

Зріст: 188 Вага:83

Зріст: 182 Вага:79

Зріст: 190 Вага:82

08.03.1989

27.04.1989

01.11.1978

05.12.1986

Зріст: 182 Вага:82

Зріст: 184 Вага:76

Зріст: 180 Вага: 74

Зріст: 186 Вага: 79

26.01.1999

06.09.1987

01.08.1995

02.12.1995

Зріст: 173 Вага: 71

Зріст: 186 Вага: 80

Зріст: 187 Вага:77

Зріст: 178 Вага:70

19.11.1984

24.06.1997

25.01.1988

03.10.1996

Зріст: 182 Вага: 82

Зріст: 185 Вага:79

Зріст: 176 Вага:69

Зріст: 180 Вага:70

футбольний клуб «ОБОЛОНЬ БРОВАР» Київ

11 Владислав УЛЬЯНЧЕНКО

21 Григорій САХНЮК

07 Дмитро СКАКУН

17 Павло ГОРДІЙЧУК

25 Юрій МАЛЄЙ

08 Антон ШЕВЧУК

18.07.1997

04.08.1990

Зріст: 176 Вага: 68

Зріст: 185 Вага:75

11.01.1987

06.05.1992

Зріст: 172 Вага:68

Зріст: 180 Вага:76

04.02.1993

08.02.1990

Зріст: 173 Вага:64

Стадіон: ОБОЛОНЬ АРЕНА Місткість: 5100 Головний тренер: Мазуренко Олег Тренери: Антоненко Олександр, Тименко Володимир Начальник команди: Кучер Валерій Директор клубу: Різниченко Олександр Президент: Слободян Олександр

Зріст: 177 Вага:70

77 Володимир ТКАЧ 04.09.1999

19 Артем КОВБАСА 19.01.1997

Зріст: 179 Вага:71

28 Дмитро ЄРЕМЕНКО 17.04.1996

Зріст: 188 Вага:78

Зріст: 173 Вага:73

14 Василь ПРОДАН 15.03.1988

Зріст: 183 Вага:76

ГОЛКІПЕР ЗАХИСНИК ПІВЗАХИСНИК

20 Ярослав Гурмак 29.06.1998

Зріст: 180 Вага: 70

70 Іван БОРИСЕНКО 01.10.1997

Зріст: 165 Вага:62

22 Артем КОРОЛЬЧУК 05.10.1990

Зріст: 205 Вага: 92

НАПАДНИК

- Чи змінилися стосунки потім на якісь більш дружні?

- Якщо дивитись вже далі, то на якомусь більш особистісному рівні набагато змінилися. Дійшло навіть до того, що коли ми цього сезону їздили на 1\32 фіналу Кубку, грати проти ФК «Тернопіль», фанати «Ниви» нас зустріли в місті. Ми круто проводили час: купались в озері, гуляли. І вони насправді були готові прийти до нас на сектор, вболівати не так за нас, скільки проти ФК «Тернопіль». Після їх та нашої гри знову зустрілися, гуляли до пізньої ночі по Тернополю. Продовжуємо спілкуватися. Не знаю як воно буде далі, хто його знає, але на даний момент спілкування є. Спілкування є і я би сказав, що воно дуже відкрите. Ми поспілкувалися з одним з засновників та ідеологів фанатського турніру з футболу «ЗАХІДНА ЄДНІСТЬ», що проходить у Стрию не перший рік, де «пивовари» вже в друге беруть участь.

- Представся, будь ласка - По паспорту мене звати Андрій, в фанатських колах відомий, як Мегі. Мені 24 роки, вболіваю за стрийську «Скалу».

- «Західна Єдність». Що це за турнір, коли він з’явився, як з’явилась ця ідея, яку концепція ти вкладаєш в турнір?

- Спочатку це було досить аморфне поняття. Ми бачили які відбуваються рухи в двіжах більшого калібру – коли в Україні почалося фанатське перемир’я всі колишні вороги почали зближуватися між собою і демонстрували якесь взаєморозуміння та повагу. І в один день виникла така ідея, чому б не зробити це в нас, на локальному рівні, і зробити це більш глобально, ніж просто товариський матч. В 2014 році ми вирішили провести першу «Західну Єдність», було запрошено всього-на-всього шість команд. Основний акцент робився на тих, з ким ми найбільше ворогували по навколофутболу. Це перш за все «Нива» Тернопіль. Також ми запросили двіжі, з якими дружили і просто провінцію. Намагалися запросити Чернівці, з якими були непорозуміння, Хмельницький. Шість команд були поділені на дві групи, ми просто зіграли в футбол, не звертаючи уваги на недоліки організації. Перший турнір був дуже сирий, короткий. Але, в принципі сама ідея нам сподобалася і ми думали як її вдосконалювати далі. Був кубок, призи, але це не головне. Головне було зіграти в футбол з колишніми опонентами.

- Які враження були від зустрічі з колишніми ворогами?

- Коли Тернопіль приїхав, то було двояке відчуття. Ось під'їжджає поїзд на стрийський вокзал, стоїть десять чоловік і вони готові побачити опонентів, на яких, ще менше півроку тому, ти би гарантовано пригнув, чи будь як це добром не закінчилось би. Ми їх бачимо і вони на нас дивляться з тамбуру поїзду, великими круглими очима.

- Вам якось допомогав в організації турніру ваш клуб?

- Звісно. Коли в нас тільки виникла ідея провести футбольний турнір, одразу звернулися за допомогою до клубу, це було найбільш правильно в той момент. Вони сказали, що готові надати не тільки футбольний майданчик, але і забезпечити мінімальною підтримкою в плані призів, висвітлення на клубному сайті, фотограф, лікар, навіть був арбітр, м’ячі, клуб виділив все.

- Що являє собою «Західна Єдність» зараз, розкажи про останній турнір - Коли ми робили другий та третій турнір, то говорилось, що «Західну Єдність» потрібно виводити на інший рівень, робити глобальний турнір з футболу. Не буду лукавити, ми хотіли навіть заявити про себе в Україні. Коли провінційній двіж проводить змагання на всеукраїнському рівну – це звучить досить круто. Ясно, що ми не можемо похвалитися кількістю, не можемо похвалитися якістю, але ми є і ми намагаємось жити та розвиватися в умовах, які для нас зараз створені. Другий турнір ще був такий перехідний, а ось третя «Єдність» була вже така класна, це напевно турнір, який мені найбільше сподобався. Ми зробили певний мікс – у нас були провідні двіжі країни, блок «Родичі» з ДК, провінція: ФК Самбір, Золочів, Кристинопіль, які грають на чемпіонат області. Бува зріз усіх ліг України, люди мали змогу поспілкуватися і все пройшло дуже круто. І ось вже четверта «Західна Єдність» , яку ми проводили вже з використанням тих напрацювань, які були на третьому турнірі. Ми визначилися з тематикою, що це має бути об’єднання абсолютно всіх, незалежно від того де ти виступаєш. Це турнір примирення фанатів, пам’яті тих, хто загинув на війні. Ми цьому завжди віддавали шану і пропагували те, що краще з’ясування стосунків зараз – це просто гра у футбол.

- Чи є різниця у спілкуванні між великими двіжами, ті ж «Родичі», та умовною «провінцією»?

- Певною мірою є. Ті ж «Родичі» проводять свій турнір лише з команд, які ходять на 21-й сектор. А в умовному Новояворівську, Самбору, тому ж Стрию нічого не відбувається. Тому, коли ти пишеш Самбору – «у нас 10 березня турнір» - «ми будемо». Ні розпитуючи про формат, деталі і таке інше. Але це умовна різниця, звісно.

- Як ви плануєте розвивати «Єдність», які горизонти бачите в майбутньому?

- Чесно кажучи плани наполеонівські. Вже на цей турнір планували запрошення якихось колективів з Білорусі. Ми вибили певне фінансування, кошти невеликі, але ми могли собі дозволити, щоби прийняти гостей в місті, створити мінімальні умови для проведення вільного часу. Можливо, зробимо це на п’ятому турнірі. П’ятий турнір – це своєрідний маленький ювілей. Тож, докладемо всіх зусиль, щоби використати всі мінуси які були та перетворити їх на плюси. Для багатьох він став певною традицією, аж не віриться, що це вже буде п’ятий турнір.

ЗВІТ ОБОЛОНЦІВ ПО УЧАСТІ У ОСТАННЬОМУ ТУРНІРІ Вже вдруге хлопці з Obolon Ultras беруть участь у традиційному турнірі «Західна Єдність», що відбувається кожної весни в Стрию. Цього року відношення до турніру було серйозніше – проводилися тренування (і не тільки в барах), зібрали кістяк, на фарт та зручність змінили поїзд, добираючись в Стрий через Дрогобич. На жаль поїхало лише 5 чоловік, що в підсумки призвело до того, що грали всі матчі без замін, і дякувати богу, що обійшлося без травм.

- Якимось чином фінансові проблеми в клубі позначились на вас чи клуб продовжує підтримувати «Єдність»?

- Цього року ми вирішили піти трішки іншим шляхом в плані організації. Зрозуміло, що двіж в Стрию на власних фінансах, на власному общаку, не в змозі підтримати цей турнір. Але ми увійшли в положення клубу, який переживає важкі часи, розуміючи, що кожна копійка буде важлива, хай то 3000 гривень чи 2000 гривень. Тому ми пішли на певний експеримент – ми зв’язалися з міською владою, показали їм концепцію турніру, показали наші попередні напрацювання і запитали чим вони можуть нам в цьому допомогти. Відповідь була на диво позитивною, причому позитивною була одразу. Місто багато в чому допомогло: у нас було два поля, два спортзали, місто забезпечило нас нагородами. У нас був свій бюджет, ми його витратили на розміщення учасників в Стрию, нагородження та, скажімо так, проведення дозвілля)) Всіх, хто залишився після турніру в Стрию ми запросили в бар, там нам резервували зал, ми гарно провели час, ніхто не був розчарований в плані організації. Сподіваюсь, що наступний рік буде не гіршим.

- Хтось з футболістів стрийської «Скали» цим цікавився, приходив дивитися турніри?

- Коли ми проводили турніри безпосередньо в Моршині, на клубній базі, мені здається, що майже вся команда, в той чи інший час, приходила, дивилась футбол, питалися «як там?», хвилювались, на відкритті турніру навіть виступали. Зараз, коли проводився в Стрию, з клубу нікого не було. Ми не вважаємо, що це проблема, ідея фанатських рухів в тому, що клуб не повинен втручатися в розвиток двіжу, це наші проблеми. Коли ми звертаємось за допомогою – це одне, а коли проводимо своє – це інше. Це вже їхній вибір – прийти чи не прийти. Ми не ображаємось на них за це, але були би вдячні, якщо вони прийшли.

- Чи були за ці турнірі якісь інцнденти між двіжами, які не змогли подолати взаємну неприязнь один до одного?

- Насправді всі чотири турніри пройшли в дружній атмосфері. На одному з турнірів фанати «Динамо» та ЦСКА фотографувалися разом. Єдиними конфліктами були емоції на футбольному полі.

-Що б ти хотів нам побажати, як вже дворазовим учасникам турніру?))

- Наші фан-рухи знаходяться приблизно на однаковому рівні.. ..однаково низькому рівні )) Так, але я думаю, що це не повинно бути бар’єром для того, щоб двіж розвивався і організовував якісь свої штуки. По власному досвіду можу сказати, що людей зацікавлює більше те, як двіж живе поза межами футбольного стадіону, ніж живе в середині. Якщо ти людину зацікавлюєш позакласними заняттями, говорячи про школу, то їй стає цікавіше, ніж вона просто приходить на футбол. Турніри залучають багато людей – і до організації, і до просто участі. Люди знають, що фан-рух існує, він бачить свій вектор розвитку. В плані провінційного руху я бачу, що вже є певні результати, людям все більше стає цікаво, люди долучаються. Взагалі, коли двіж живе не тільки футболом, а й якимось громадськими та суспільними акціями – це дуже правильно.

У Дрогобичі нас зустріли хлопці з GLF (ультрас Дрогобич), разом рушили в Стрий. О 9-й ранку на Майдані Незалежності був запланований збір всіх учасників турніру, урочисте відкриття, жеребкування та виконання гімну. Цього року у «Західній Єдності» взяло участь 14 команд з таких міст: Стрий (Стрийки, Юшка ФКСС), Дрогобич (GLF, Галичина Ультрас), Янтарного (Yantarne, Гірник Ультрас), Золочів (Falcons), Чернівці (Буковина Ультрас), Тернопіль (TFA, FCNT Ультрас), Володимир-Волинський (Володимир Ультрас), Самбір (Правий Берег Дністра), Київ (Оболонь Ультрас) та Кристинопіль (Кристинопіль Ультрас). Шкода, що цього року мало хто поставився до турніру, як до фанатського: була певна кількість футболістів, що грають на рівні районів-областей, а у матчах переважно брали участь одні й ті самі люди, що краще грають. А інші просто вболівали на трибунах. Через погодні умови частину матчів довелося терміново переносити з спортивних майданчиків у зал, але з цим проблем не було. Нашими суперниками були хлопці з Самбору (0:4), Янтарного (1:4) та Дрогобича (Галичина Ультрас) (0:1). Не дивлячись на рахунки, які були ще доволі пристойні, порівняно з іншими матчами, ми билися до останнього в кожній грі, переборюючи втому (нагадаю, що замін не було у нас). Зрештою вдалося відзначитися хоч одним забитим голом (наші ультрас грають лише трішки гірше за наших футболістів), а майбутньому фіналісту «Галичині» поступилися лише в один м’яч. Надзвичайно дружню атмосферу турніру доводили присутні ультрас. На грі з Самбором Стрийки та Янтарне підтримували нас, заряджаючи наші заряди, під час гри з Янтарним всі присутні вболівальники заспівали «Червону Руту», зробивши атмосферу просто неймовірною та незабутньою. Футбольні підсумки турніру були такі: 1 місце: TFA (Нива Тернопіль) 2 місце: Галичина Ультрас (Галичина Дрогобич) 3 місце: Стрийки ( Скала Стрий) Хочу подякувати Стрийкам за цей турнір, за організацію, за ту підтримку, без якої ми не залишись в кожній грі. Все на рівні, як завжди: море позитиву, угару, зустрічей, вражень, футболу та шизи. Цей турнір став своєрідним символом єдності та згоди між ультрас різних клубів країни, і ще раз довів, що найпопулярніша гра мільйонів здатна об`єднати усю країну, яка у нас одна і неподільна.

СУПЕРНИК

МФК «МИКОЛАЇВ»

Рік заснування: 1920 Стадіон: «Центральний міський стадіон» (15600 глядачів) Кольори: синьо-білі Прізвища: «Корабели» Головний спонсор: Сергій Кантор (фактичний опікун та головний інвестор клубу). Головний тренер: Руслан Забранський Офіційний сайт: www.mfc.mk.ua Найвищі досягнення: Куборк СРСР – 1\2 фіналу 1969 Перша ліга СРСР – срібний призер 1960 (клас «Б», зони УРСР) Чемпіонат УРСР – переможець 1974 Чемпіонат України – 9 місце 1992 Перша Ліга України – переможець 1997\98 Друга Ліга України – переможець 2005\06 (група «Б»), 2010\11 (група «А») Кубок України – 1\2 фіналу 2016\17* *розіграш триває

Історія «Миколаєва» складає майже 100 років. Почав свій шлях, як команда заводу «Наваль» (потім «Марті-Бадіна» , «Андре Марті») «корабели» виступали в чемпіонаті міста. З запровадженням у 1936 році чемпіонатів СРСР по футболу відбувся дебют на всеукраїнському рівні, а згодом і на радянському. Післявоєнні роки команда балансувала між першістю УРСР та чемпіонатом СРСР класу «Б». Найбільшим успіхом команди за радянських часів можна назвати вихід до пів-фіналу розіграшу Кубку СРСР у 1969 році. На жаль для «Миколаєва» там вони поступилися майбутньому переможцю Кубка – львівським Карпатам. Виграючи періодично свою групу «Миколаїв» так і не зміг жодного разу пробитися на вищий рівень радянського футболу, обмежуючись срібними та бронзовими нагородами у фінальних турнірах чемпіонатів УРСР. В дебютному чемпіонаті незалежної України 1992 року вже миколаївський «Евіс» посів 9 місце та вилетів у Першу ліу. За 90-ті роки «корабели» ще двічі повертались до вищого за рангом дивізіону (вигравши золото Першої ліги у сезоні 1997\98), але лише одного разу їм там вдалося затриматись більше ніж на рік. Останній їх візит до Вищої ліги наразі

Подальший шлях в українському футбольному «трясовинні» не був надто зірковим — команда двічі опускалася до Другої ліги (щоправда потім блискавично її виграючи, 2005\06 (група «Б»), 2010\11 (група «А»), а найвищим досягненням у Першому дивізіоні за останні 15 років було п’яте місце у сезоні 2002\03. Окремо в історії клубу стоїть поточний сезон. Нехай в чемпіонаті справи у «корабелів» йдуть не найкращим чином, але в поточному розіграші Кубку України вони вже встановили історичне досягнення для чемпіонатів України, пробившись у пів-фінал! На своєму шляху «Миколаїв» здолав «Інгулець», «Ниву-В», «Оболонь-Бровар» та «Іллічівець». Що цікаво – три з чотирьох перемог були здобуті у серії післяматчевих пенальті! Не змогли переграти досвідченого Романа Чумака гравці «Інгульця», «Оболоні» та «Іллічівця». Кращими бомбардирами в історії клубу є Євген Дерев’яга (126 голів в чемпіонатах та кубках СРСР) та сьогоднішній головний тренер команди Руслан Забранський, який в чемпіонатах-кубках України забив за «Миколаїв» 75 голів.

Перше коло 03.09.2016. МФК «Миколаів» — «Оболонь Бровар» — 1:0 (0:0). Миколаїв, «Центральний міський стадіон». 850 глядачів. ФК «Миколаїв»: Чумак — Бесалов (Ковальов, 23), Берко, Саркісян (Шаврін, 46), Кошелюк, Момот, Муховиков (Батюшин, 46), Павлов, Буличев, Сартіна, Рогозинський. Запасні: Майборода, О. Пінчук, Назаренко, Сафонов. Головний тренер: Руслан Забранський. «Оболонь Бровар»: Поштаренко — Пінчук, К. Коваленко, Даценко, Шевченко — Проневич, Гордійчук (Корольчук, 84), І. Коваленко, Ковбаса (Захаревич, 65), Продан, Шевчук (Слободян, 79). Запасні: Дьорка, Башлай, Корнєв, Аблітаров. Головний тренер: Сергій Солдатов. Гол: Берко, 90+1 (пен.). Попередження: Кошелюк, 18, Шевченко, 38.

СТАТИСТИКА ЗУСТРІЧЕЙ.

Історія зустрічей «Оболоні» та «Миколаєва» нараховує 15 поєдинків. Перший відбувся 27.07.1999 року й став дебютом «Оболоні» у змаганнях Першої Ліги в історії клубу. А пам’ять про прикру поразку в серії пенальті 1\8 фіналу Кубку України ще свіжа в наших серцях, адже була 26 жовтня минулого року. Загалом на рахунку «Оболоні» 5 перемог, «Миколаїва» - 6, ще 4 гри закінчилися внічию. Різниця м'ячів 18-15, тут вже попереду «пивовари».

Колишні назви: 1920—1922: «Наваль» 1923—1924: «Марті-Бадіна» 1925—1926, 1928—1936: «Андре Марті» 1926—1928: «Райком Металістів» (Металісти) 1936—1937, 1939—1949, 1960—1991: «Суднобудівник» 1938, 1950: «Динамо» 1951—1952: Команда міста Миколаєва 1953—1959: «Авангард» 1992—1994: «Евіс» 1994—2000: СК «Миколаїв» 2000—2006: ФК «Миколаїв» 2006—н.ч.: МФК «Миколаїв» На фото Евген Деревяга

Євген Васильович Дерев'яга (* 17 квітня 1949, Миколаїв) — перший футболіст, який забив 100 м'ячів у чемпіонатах УРСР, його ім'ям названо символічний клуб бомбардирів. Майстер спорту з 1969. Досягнення Найкращий бомбардир Суднобудівника за сезон — 1971, 1973, 1975, 1976, 1977, 1978, 1979. Найкращий бомбардир Суднобудівника в чемпіонатах УРСР — 124 голи У 1975 був включений до списку «22 найкращих футболістів України» під № 1 на позиції «лівий крайній нападник». Бронзовий призер чемпіонату УРСР — 1973. Півфіналіст кубка СРСР — 1969. Найкращий бомбардир української зони другої ліги СРСР — 1975, 1979 рр. Срібний призер чемпіонату УРСР — 1971. Також успішно грав за збірну команду УРСР — протягом трьох сезонів забив 4 м'ячі. Зіграв 343 матчі в чемпіонаті СРСР.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Саме проти МФК «Миколаїв» «Оболонь» здобула рекордну перемогу у своїй історії – 21.07.2006 суперник був знищений з рахунком 7:1. За «Пивоварів» тоді відзначився хет-триком нинішній тренер дублю Валерій Іващенко, по голу забивали: сербський легіонер Володимир Булатович, Михайло Гурка та два майбутні «корабели» - Валерій Куценко та Андрій Товт. Особливо варто відзначити гол Товта, адже хай з пенальті, але голкіпери в українському чемпіонаті забивають не часто. Серед тих, хто може сьогодні вийти на поле, перш за все варто відзначити Валерія Куценко. Добре відомий оболонським вболівальникам «пивовар» провів на Північній 108 поєдинків, де відзначився 26 разів, ставши кращим бомбардиром команди у сезоні 2008\09. Також наш головний тренер Олег Мазуренко має миколаєвський слід – за часів кар’єри гравця він зіграв за «Миколаїв» 34 зустрічі у 2000-2001 роках.

СТАРІ

ЗНАЙОМІ

Валерій КУЦЕНКО Дата народження: 2/11/1986 Місце народження: Кременчук Зріст: 172 см Вага : 67 кг Громадянство: Україна Позиція: півзахисник Роки в ФК «Оболонь»: 2006-2010 Кількість матчів: 108 Голи: 26

Окрім Куценка та Мазуренка багато інших футболістів грали у своїй кар’єрі за обидва клуба: Андрій Товт, Артем Штанько, Максим Лещенко, Сергій Кучеренко, Олег Семка, Олег Теплий, Олександр Мирона, Максим Штаєр, Андрій Орлатий, Денис Маринчук, Максим Стоян, Євгеній Зарічнюк, Володимир Олефір, Юрій Целих, Ігор Тістик, Дмитро Козаченко, Артур Купрій, Олександр Толстяк, Дмитро Остапенко. Олег Ратій грав за «Миколаїв» та працював тренером в «Оболоні», Олег Федорчук очолював обидва клуби.

#нашаЗміна

1 квітня стартував відкритий чемпіонат Київської області з футболу, Вища ліга, де бере участь наша друга команда «Оболонь Бровар-2». Повний склад учасників: 1. Джуніорс (Шпитьки) 2. Десна (Погреби) 3. Патріот (Баришівський район) 4. ФК Бровари 5. Любомир (Ставище) 6. Оболонь Бровар-2 (Київ) 7. Сокіл (Михайлівка-Рубежівка) 8. ФК Обухів 9. Зоря (Владиславка) 10. Моноліт (Київ) 11. Бориспіль-Фаворит (Бориспіль) 12. Переяславщина (Переяслав-Хмельницький) 13. Авангард (Бзів) 14. Кристал (Козин) 15. Межигір’я (Нові Петрівці)

До вашої уваги календар першого кола змагань: 01.04.2017. Оболонь Бровар-2 – Любомир 08.04.2017. Авангард – Оболонь Бровар-2 22.04.2017. Джуніорс – Оболонь Бровар-2 29.04.2017. Оболонь-Бровар-2 – Патріот 02.05.2017. Бориспіль-Фаворит – Оболонь Бровар-2 06.05.2017. Оболонь Бровар-2 – ФК Обухів 13.05.2017. ФК Бровари – Оболонь Бровар-2 20.05.2017. Оболонь Бровар-2 – Кристал 03.06.2017. Зоря – Оболонь Бровар-2 11.06.2017. Оболонь Бровар-2 – Межгір’я 17.06.2017. Переяславщина – Оболонь Бровар-2 24.06.2017. Моноліт – Оболонь Бровар-2 01.07.2017. Оболонь Бровар-2 – Сокіл 08.07.2017. Десна – Оболонь Бровар-2

Хлопці, яких тренує Валерій Іващенко зіграли свій стартовий поєдинок проти ФК «Любомир» зі Ставище.

01.04.2017. «Оболонь Бровар-2» - «Любомир» (Ставище) 1:1 Буча. НТБ ФК «Оболонь» Голи: Литченко, 90+2 — Живий, 55. Вилучення: Ніфталієв (Любомир, 90+2)

Цей день в історії «Оболоні» Відбулись наступні офіційні зустрічі:

07.04.1998. Оболонь-ППО – Оскол (Куп’янськ) 3:0 (Олешко, Міщенко, Дяченко) «Більшовик» (Київ) 07.04.2006. Оболонь – ФК Бершадь 6:0 (В.Іващенко-3, Теплий, Лень, Комленок) «Оболонь» (Київ) Народились гравці:

Олександр МУСІЄНКО (07.04.1987)

воротар 8 матчів за період 2014-2015 рр. www.facebook.com/ObolonUltras

ТУРНІРНА ТАБЛИЦЯ М

Команда

I

П

Н

П

РМ

О

В цьому турі також зустрічаються:

1

Іллічівець

23 17

4

2

43-14

55

07.04. Оболонь-Бровар - Миколаїв

2

Десна

23 14

5

4

32-16

47

07.04. Інгулець - Геліос

3

Верес

23 14

4

5

44-22

46

08.04. Арсенал-Київ - Черкаський Дніпро

4

Колос

23 11

7

5

36-24

40

08.04. Авангард - Колос

5

Нафтовик-Укрнафта

23 11

5

7

35-19

38

08.04. Десна - Тернопіль

6

Геліос

23 11

5

7

20-15

38

08.04. Гірник-Спорт - Буковина

7

Арсенал-Київ

23

9

7

7

24-21

34

08.04. Суми - Іллічівець

8

Авангард

23

9

7

7

20-20

34

09.04. Полтава - Нафтовик-Укрнафта

9

Черкаський Дніпро

23

8

9

6

21-23

33

09.04. Скала - Верес

10

Полтава

23 10

2

11

24-30

29

11

Оболонь-Бровар

23

7

6

10

25-28

27

12

Гірник-Спорт

23

7

4

12

32-42

25

13

Буковина

22

6

6

10

18-24

24

14

Миколаїв

23

7

3

13

17-26

24

15

Інгулець

23

6

5

12

23-34

23

16

Суми

23

4

9

10

22-36

21

17

Скала

23

4

5

14

15-30

17

18

Тернопіль

22

2

5

15

15-42

11

Бомбардири : 1. Руслан Степанюк («Верес») – 15 (3 пен) 2. Руслан Кісіль («Іллічівець») – 13 3. Олександр Філіпов («Десна» – 10 (1 пен) 4. Ілля Коваленко («Оболонь\Десна») – 10 (2 пен) 5. Адерінсола Есеола («Арсенал-Київ») – 9 (1 пен)

Гру обслуговують: Арбітр в полі – Митровський М.М. (Ужгород) Асистенти арбітра – Гарлач І.І. (Ужгород), Юхименко М.В. (Луцьк) Четвертий арбітр – Заброда К.В. (Київ) Спостерігач арбітражу – Літвінов Г.Ю. (Луганськ) За суддівства Михайла Митровського перша команда зіграла 5 зустрічей: 29.09.2012 «Миколаїв» – «Оболонь» 1:1, 31.10.2012 «Оболонь» – «Динамо-2» - 1:2, 06.08.2014 «Оболонь Бровар» – «Гірник» 3:1 (Кубок), 13.09.2015 ФК «Тернопіль» - «Оболонь Бровар» - 0:2 14.08.2016 «Полтава» – «Оболонь Бровар» 1:1, 15.10.2016 «Оболонь Бровар» – «Колос» 2:1. Ще сім матчів провела свого часу «Оболонь-2» у Другій лізі Було призначено 3 пенальті: 1 в ворота та 2 на користь "Оболоні". Червоних карток не було. Дискваліфіковані: Євгеній Шевченко («Оболонь Бровар») Сергій Алексанов (МФК «Миколаїв»)

Свою наступну гру «Оболонь-Бровар» проведе 14 квітня, на виїзді проти «Нафтовик-Укрнафта» (Охтирка). www.facebook.com/ObolonUltras

СКЛАДИ КОМАНД ФК «ОБОЛОНЬ БРОВАР» Київ Головний тренер: Мазуренко Олег Тренери: Антоненко Олександр, Тименко Володимир Начальник команди: Кучер Валерій Директор клубу: Різниченко Олександр Президент: Слободян Олександр

МФК «МИКОЛАЇВ»

Головний тренер: Руслан Забранський

30 32 12 1

Голкіпери: ДЬОРКА Станіслав ПІЦАН Іван ПОШТАРЕНКО Павло ФЕДОРІВСЬКИЙ Назарій

Голкіпери: 25 АГАЛАРОВ Амір 16 МАЙБОРОДА Олексій 51 ЧУМАК Роман

90 16 18 4 2 95

Захисники: БЕЗУГЛИЙ Микита КОВАЛЕНКО Костянтин КУЗЬМЕНКОВ Дмитро ПІНЧУК Тарас РУСТАМОВ Тимур ШЕВЧЕНКО Євгеній

Захисники: БАРСЬКИЙ Владислав БУЛИЧЕВ Юрій ДУДАРЕНКО Олександр МОМОТ Віталій НАЗАРЕНКО Дмитро САРТІНА Дмитро ПІНЧУК Олексій РОГОЗИНСЬКИЙ Валерій

70 9 17 20 23 28 19 6 25 21 3 10 11 5

Півзахисники: БОРИСЕНКО Іван БРОВЧЕНКО Юрій ГОРДІЙЧУК Павло ГУРМАК Ярослав ДАЦЕНКО Сергій ЄРЕМЕНКО Дмитро КОВБАСА Артем КОРНЄВ Андрій МАЛЄЙ Юрій САХНЮК Григорій ПРОНЕВИЧ Дмитро СЛОБОДЯН Олег УЛЬЯНЧЕНКО Владислав ШАПОВАЛОВ Святослав

77 32 3 18 70 69 2 78 8 13 5 23 17 19 22 29 10 36

Півзахисники: АЛЕКСАНОВ Сергій БАТЮШИН Юрій БЕССАЛОВ Артем КОВАЛЬОВ Андрій КОШЕЛЮК Дмитро КУЛІШЕНКО Артем КУЦЕНКО Валерій ПАВЛОВ Віталій САРКІСЯН Ваге СОЛОВЕЙ Олег

22 14 7 8 77

Форварди: КОРОЛЬЧУК Артем ПРОДАН Василь СКАКУН Дмитро ШЕВЧУК Антон ТКАЧ Володимир

7 97 21 24 26

Нападники: БЕРКО Віктор ВІТЕНКО Євгеній ЛАКУСТА Олександр МАУРІ Мусекела Пакоме МОРОЗОВ Іван

«Оболонь-Арена» 5 007 глядачів вул. Північна, 26, м. Київ, 04214

16

Сергій ДАЦЕНКО, Вася ПРОДАН та Влад РЯБЦЕВ на секторі пивоварів

КАЛЕНДАР ІГОР ФК «ОБОЛОНЬ БРОВАР» СЕЗОНУ 2016/17 1-2 27.05.17

0-0 08.05.2017 2-2 02.06.17 0-0 13.05.17 0-0 03.05.17 домашня гра виїздна гра Всі рахунки вказано у відповідності господарів поля

www.facebook.com/ObolonUltras

3-2 1-1 0-1 0-2

1-1 0-1

2-1 17.05.17 1-0 21.04.17

2-1 0-2 0-1 4-1 1-0 07.04.17

3-0 29.04.17 0-3 14.04.17 3-1 21.08.17 1-2 3-0

Над випуском працювали: О.Романовський О.Недождій Використані матеріали сайтів: pfl.ua fcbrovar.obolon.ua www.mfc.mk.ua Зворотній зв’язок: www.facebook.com/ObolonUltras/ Наклад: 50 примірників Приєднуйтесь до нас у соціальних мережах

ObolonUltras Brewers_Art Obolon_Ultras