едільний ранок. Я з сім’єю в церкві. Пастор повідомляє, що зараз у нас буде Вечеря
Господня. До столу, накритого білою скатерти-
ною, підходять диякони. Пастор читає уривок з Біблії, потім молиться і передає дияконам кошики з хлібом та маленькі стаканчики з вином, а вони розносять їх по рядах...
Зазвичай цієї хвилини я починаю усвідомлювати,
час я вважала, що справа в моєму слабкому духовному стані. А потім якось поділилася своїми переживаннями з друзями, і виявилось, що я не самотня. Більшість із них під час Вечері відчували те саме почуття непричетності до того, що відбувається. Ми настільки звикли до цієї настанови, що вона практично втратила для нас сенс. Мабуть, вам знайоме те, про що я розповіла. А можливо, ви зовсім недавно прийшли до церкви і хочете зрозуміти, навіщо потрібна ця священнодія. У будьякому випадку, всім нам буде корисно придивитися
до Вечері Господньої і розібратися, що це таке і чому
її здійснюють християни в усьому світі. Можливо, як
і я, ви знайдете, що тут приховано набагато більше, ніж здавалося.
чого все почалося?
вангелії від Матвія, Марка та Луки розповідають про подію, відому сьогодні як Остання або
Таємна вечеря. Ісус розділив її з учнями, перш ніж був розіп’ятий.
“І промовив до них: «Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. Бо кажу вам, що вже
споживати не буду її, поки сповниться в Божому
так само ж і чашу,
Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається”.
луки 22:15-20
Христос
Хліб
ється як позначення їжі загалом.
Спільна трапеза робила чужих (і навіть ворогів)
друзями. Пам’ятаючи про це, повернемося до роз-
мови про те, що таке Вечеря Господня.
Мир із Богом. Хліб нагадує, що хоч ми були ворогами Богові, Він примирив нас із Собою через хрест:
“А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним
гами, примирилися з
через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його. І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення”. Римлян 5:8-11 Уявіть, що ви отримали запрошення
шматочок хліба. Господь
22:19).
3:17; ГАЛ. 2:20).
спільники хліба одного” (1 КОР. 10:17).
Розділяючи хліб з іншими віруючими, ми проголошуємо взаємне прийняття один одного. Ми показуємо, що ми перебуваємо в одній сім’ї, в яку ввійшли через віру в Христа. Тому ми відповідальні за те, щоб підтримувати та підбадьорювати один одного в щоденному перебуванні з Богом. У нашій егоцентричній
“тіло одне – нас багато”.
чуття відповідальності за інших.
священицькій
на цьому важливому
Чаша
стання Вечеря почалася з того, що Ісус сказав учням: “Я дуже
вами, перш ніж муки прийму” ( ЛК. 22:15). Йшлося про пасхальну трапезу, яку щороку влаштовували юдеї, святкуючи визволення з єгипетського рабства. Дуже
важливо, що
свято. Історія старозавітної
зрозуміти, що
книзі Вихід розповідається, як Бог врятував ізраїльтян після
міста для фараона, майже
себе. У своєму
ДИВ. ВИХ. 10:27).
то пройде мимо, і первісток у цьому домі не постраждає. По суті, ягня помирало замість первістка. Серед горя та хаосу, що запанували в Єгипті тієї ночі, ізраїльтяни
нарешті здобули свободу ( ВИХ. 12:41).
Як це пов’язано з Вечерею?
Згідно з Біблією, ми теж були рабами. Ісус сказав, що “кожен, хто чинить гріх, той раб гріха” ( ІВ. 8:34). А ось що написав апостол Павло про наш стан до навернення до Христа:
“Ви колись проживали за звичаєм віку цього,
колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи
дітьми гніву”. Ефесян 2:2-3
Дивлячись
Попередження
Господньої. Апостол застерігав
щоб згадати прощення і нове життя, які були нам даровані в Ньому. Апостол має на увазі, що не можна брати участь у Вечері бездумно, не замислюючись про те, що зробив для нас Христос Своєю смертю. Тому, приступаючи до Вечері, нам треба дослідити себе і переконатися, що ми маємо правильні стосунки з Богом та іншими віруючими.
Як же нам, говорячи словами Павла, “випробовувати себе”? Можливо, для початку варто поставити собі кілька запитань:
Чи покладаюсь я на кров Христа? Насамперед слід запитати себе, чи справді ми покладаємо надію
на кров Христа чи, можливо, намагаємося заробити
Божу ласку власними зусиллями. У цю пастку можна
потрапити на будь-якому етапі християнського життя. Істина полягає в тому, що ми ніколи не станемо
настільки праведними, щоб заслужити Божу любов.
Нам треба стати під захист
Христа. Тільки Він може забезпечити
Тільки Він є нашим спасінням і впевненістю в майбутньому. Але чи справді ми цим живемо? Чи намагаємося чимось зміцнити свої
Богом? Живемо ми в щасливій подяці
Божу прихильність добрими справами, і знову покладати надію на подвиг, виконаний Ісусом. “...Маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин, через багатство благодаті Його, яку Він намножив
у нас” ( ЕФ. 1:7-8).
Чи живу я, покладаючи надію на Бога? Якщо тепер ми належимо Богові й живемо під Його забезпеченням і захистом, то в нас повинні зростати залежність від Нього та
опір Богові. І чи правильно буде з нашого боку брати участь у Вечері Господній, якщо
хочемо залишати гріховне життя і підкорятися Христу?
Це не означає, що в нас не повинна відбуватися
внутрішня боротьба. Вона відбувається, і ми нерідко
зазнаємо в ній поразки. Але для того ми й беремо участь у Вечері, щоб нагадати собі, що наше спасіння
залежить тільки від Нього, і що святість нашого життя походить від Його сили та дії Святого
набагато
сильніше рветься до егоїзму, ніж до Ісуса. Тому нам частіше потрібно ставити собі запитання: “Чи хочу
я жити для Христа більше, ніж для себе?” Якщо відпо-
відь “Ні”, тоді участь у спільному святкуванні нашої
єдності з Ним буде лицемірством. Чи в мирі я з братами та сестрами? У декого
із цим реальні проблеми. Реалії церковного
такі, що багато християн можуть
людина. Вона була грубою
наймні я так думала! Я молилася і просила Бога показати їй її недоліки. Але, на мій подив, Господь показав
мені мої власні! Я зрозуміла, що ставила себе вище за цю людину, засуджувала її, адже
такого права. Ця
мене, але просити прощення в Бога повинна була я! Нам
одного, як Христос полюбив нас ( ІВ. 13:34-35). Це не означає, що ми обов’язково маємо відчувати один
до одного приємне почуття прихильності. На це не багато хто здатний. Але це означає, що ми повинні
просити Бога показати нам, де ми можемо допомогти, підтримати чи втішити своїх братів та сестер. Або якщо ми зробили щось погане, то треба зізнатися,
вибачитись і, якщо можливо, компенсувати заподіяну шкоду. Любов практична і дорога, але саме так мають жити діти Божі. І досягти такої любові самому неможливо. Потрібно просити в Бога сили і бажання любити так, як Він любить. У відповідь Він буде зрощувати і розвивати це почуття в нас, сповнюючи нас Святим Духом. Це приведе до того, що ми будемо підбадьорювати один одного “псалмами, і гімнами, і піснями
духовними” ( ЕФ. 5:18-19).
Зосереджуючись насамперед на Богові, залишаючи на Його розсуд недоліки один одного і прощаючи, як Христос пробачив нас ( ЕФ. 4:32), ми знайдемо здатність жити в єдності з братами та сестрами по вірі, що й представляє Вечеря Господня.
Приступаючи до Вечері
ечеря – це не містичний ритуал, що наділяє надприродною силою. Це проста дія, яка слугує
нагадуванням. Беручи участь у ній, ми не проводимо релігійний обряд, а згадуємо смерть Христа та все, що Він переніс заради нашого спасіння. Ми нагадуємо собі, як багато Господь дав нам, і підтверджуємо своє
