1 (76) 20 ñi÷íÿ 2013 ð.
ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ У ЖУРНАЛІСТИЦІ
c.2
СТИПЕНДІЇ КРАЩИМ На фото В. Лук’янчука: фінал виступу популярного гурту «DZIOZIO» у СНУ імені Лесі Українки (с.16)
НАТАЛІЯ ЦВИД ПРО ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
c.12
СТУДЕНТИ І КВК
c.5
ВІД ЯПОНІЇ ДО УКРАЇНИ
c.10
c.6
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
СТУДЕНТСЬКА ПОЗИЦІЯ
Як в Україні діє меценатство? Фонд «Новий Луцьк» У всьому світі меценатство сприймається нормально й адекватно. Явище цілком природне для людей впливових і розумних. Особлива необхідність у ньому є у сфері розвитку людини та її діяльності на етапах становлення, коли зародження ідеї та проектні роботи не можуть реалізуватися лише за рахунок бажання. Потреби соціального та культурного простору населення постійно зростають, так само виникає і нове бачення суспільства. Державні установи не завжди можуть забезпечити цей розвиток на малих фронтах, тому в дію входить благодійництво як процес добровільної безкорисливої діяльності фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці. Але чомусь в Україні цієї форми безкорисливої допомоги мало. Ще важче те, що вона не сприймається людьми. Але, незважаючи на це, меценатство продовжує існувати в Україні. Нехай воно набрало обрисів відмінних від ідеальних, але заперечувати його ефективність важко, зокрема у сферах більшої соціальної підтримки, розвитку науки та культури міст. Сучасне меценатство розвинене на прикладах особистої благодійності та роботи різних громадських об’єднань (фондів і фундацій), які діють більше місцево, що виражається
якісною зміною середовища, до якого воно залучене. У нашому місті таким прикладом є благодійний фонд народного депутата Верховної Ради України від Волинської області Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Проектів, які уже реалізовано і продовжують фінансуватися, є достатньо, щоби висловити вдячність людині, яка спроможна підтримувати розвиток міста в європейському напрямі та брати на себе відповідальність вирішувати нагальні питання населення. Ігор Петрович – політик, який реально оцінює можливості свого міста при хорошій стимуляції та допомозі; людина, яка відгукується на допомогу для вирішення проблем; свого роду конструктивний меценат, який знає й уміє співпрацювати і визначати стратегічні сфери фінансування та допомоги. Зокрема, для студентів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки тільки за 2012 рік було відкрито лабораторію вирощування кристалів на базі хімічного факультету, почалося фінансування проекту будівництва студентського містечка вишу, розпочато реконструкції гуртожитків, надано стипендії обдарованій молоді, продовжено харчування деяких категорій студентів, проведено конференцію «Стан та перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку міста Луцька», найкращі проекти якої фінансуються з фонду «Новий Луцьк», облаштовано безкоштовні Wi-Fi-зони в усіх навчальних корпусах. Попереду ще багато спільних проектів і питань для вирішення, які стануть ключовими для розвитку Луцька та меценатства. А нам потрібно змінити
ставлення людей до такого виду діяльності. Адже потрібно тверезо оцінювати роботу, а не програми майбутнього, що можуть і не мати практичного втілення у життя. Підтримка соціально неспроможних верст населення, ветеранів, пенсіонерів, а також допомога школярам, студентству, науковцям та інтелігенції для розвитку їх відповідальності перед суспільством і спроможності змінити щось зі сторони вектора науки та культури – ось, що стоїть за меценатством. Так було – так наразі є. Голові Наглядової ради СНУ імені Лесі Українки Ігорю Палиці варто подякувати за розуміння та підтримку, розвиток Луцька. Ірина МІЦЮК, студентка факультету міжнародних відносин
Європейські стандарти у журналістиці Із 26 листопада по 5 грудня минулого року Інститут української політики втілював у життя проект «European Standards of Journalism», метою якого було ознайомлення нашої молоді з життям, роботою, звичаями і баченням європейських колег. Учасники проекту – 11 кращих студентів із різних куточків України (Львів, Вінниця, Луцьк, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Одеса та Київ) – протягом десяти днів спілкувалися з журналістами і побували на знімальних майданчиках провідних польських телеканалів, відвідали засідання у Сеймі та порозмовляли з депутатами Республіки Польща, представниками Європарламенту і, звісно ж, помилувалися красою та духом різдвяної Європи.
2
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки представляла студентка Інституту філології та журналістики, заступник голови студентської ради СНУ імені Лесі Українки, голова ВОМГО «Студентська рада Волині» Анастасія Шевчик, яка повернулася з потужним зарядом енергії та новими ідеями. Після завершення подорожі кожен учасник отримав завдання написати твір-есе, статтю, інтерв’ю та надіслати його до 17 грудня 2012 року. А 22 грудня всі студенти знову зібралися, але тепер уже в Києві, де було урочисто визначено кращу роботу та вручено цінний приз. Для Інституту української політики це перший проект такого плану. Організатори обіцяють зробити його щорічним, тому ціл-
ком ймовірно, що наступного року щасливчиком можеш стати саме ти! Прес-служба студентської ради СНУ імені Лесі Українки
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
СТУДЕНТСЬКА ПОЗИЦІЯ
У Києві зібралася Президія Всеукраїнської студентської ради 17 січня відбулося перше в цьому році робоче засідання Всеукраїнської студентської ради при МОНмолодьспорту. Новий склад Президії сформовано за результатами звітно-виборчих засідань республіканської (в Автономній Республіці Крим), обласних і міських (у містах Києві та Севастополі) колегій Всеукраїнської студентської ради, проведених у жовтні-грудні 2012 р., який затверджено наказом від 21.12.2012 р. № 1463 (Волинську область у раді представляє студентка ІV курсу факультету романогерманської філології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Ольга Кревська). Нагадаємо, ВСР є консультативно-дорадчим органом Міністерства з молодіжних і студентських питань, що був заснований у 2005 р. З вітальним словом виступив начальник відділу гуманітарної освіти МОНмолодьспорту Сергій Храпатий, котрий наголосив на важливості розвитку студентського руху в Україні та побажав плідної праці присутнім. Щодо пріоритетних напрямів діяльності ВСР виступив в.о. голови, студент Київського національного лінгвістичного університету Олександр Тур. Він закцентував на необхідності підвищення ефективності роботи і підкреслив важливість участі студентства в обговоренні законодавчих ініціатив у сфері освіти, науки та молодіжної політики. Член президії, студент Київського національного університету імені Тараса Шевченка Артем Нікіфоров звернув увагу присутніх на основні положення, що існують у законопроектах «Про вищу освіту». Під час бесіди члени Президії виголосили, що ВСР не повинна бути осторонь процесів формування законодавчих ініціатив держави в освітньо-науковій і молодіжній сферах. Вони висловили готовність до проведення аналізу поданих законопроектів із метою напрацювання конкретних
пропозицій. Зокрема вирішено в найближчий час ініціювати проведення низки зустрічей і круглих столів студентських лідерів із авторами всіх внесених до Верховної Ради України проектів закону «Про вищу освіту». Під час засідання обрано секретаря та заступників голови ВСР, керівний склад секретаріату ВСР: • заступник голови ВСР по роботі з регіонами – Ігор Рева (Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка); • заступник голови і керівник секретаріату ВСР – Ростислав Рижков (Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова); • секретар – Алла Сладковська (Житомирський державний технологічний університет); • комітет із розвитку студентської науки – Дар’я Нагаївська (Харківський національний економічний університет); • комітет з юридичних питань та законодавчих ініціатив – Артем Нікіфоров (Київський інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка); • комітет з міжнародного співробітництва – Ольга Кревська (Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки);
• комітет з якості освіти – Євген Лапенко (Донецький національний технічний університет); • комітет зі здорового способу життя, спорту та туризму – Микита Плясов (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара); • комітет з розвитку студентського самоврядування – Богдан Постольний (Сумський державний університет); • комітет з фандрайзингу – Іван Попович (Національний університет «Львівська політехніка»); • організаційний комітет – Олександр Чебан (Національний університет Державної податкової служби України); • прес-служба – Михайло Михайлов (Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова). Також на засіданні обговорено питання створення методичних рекомендацій щодо діяльності органів студентського самоврядування, співпраці між ними, пільгового проїзду для студентів у громадському транспорті, підтримки студентських наукових товариств. Вл. інф.
3
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
НАУКОВІ ЗДОБУТКИ
Презентовано монографію з економіки Восени в Інституті економіки та менеджменту відбулася презентація колективної монографії «Стратегічне дослідження регіонів України за допомогою SWOT-аналізу». У ній вміщено статті, у яких за допомогою SWOT-аналізу визначено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози всіх регіонів України, розроблено стратегії їх розвитку. Книгу підготували студенти Інституту економіки та менеджменту Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. До складу авторського колективу ввійшло 43 магістранти спеціальностей «Облік і аудит», «Оподаткування» та бакалаври напряму підготовки «Менеджмент» під керівництвом доцента кафедри менеджменту Олесі Тоцької. Монографія складається з п’яти розділів. У першому визначаються стратегії розвитку західних областей України; у другому
проводиться аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища південних регіонів України; третій містить SWOT-аналізи північних областей України; четвертий дає визначення стратегій розвитку східних регіонів України. В останньому здійснено аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища центральних областей України. Ведучими дійства були Мар’яна Токарчук та Оксана Парфелюк. Під час презентації студенти ознайомили зі стратегію розвитку Львівської області за допомогою застосування SWOT-аналізу (Софія Сало), презентували SWOT-аналіз Запорізької області (Сергій Марчук), провели аналіз недоліків і перспектив розвитку Миколаївської області (Руслана Ісманалієва), здійснили оцінку перспектив і усунення загроз розвитку Київської області (Марія Семенуха), дали визначення й оцінку проблем і конкурентних переваг розвитку Харківської області на основі SWOT-аналізу (Володимир Мітякін), розповіли про стратегічне вивчення Дніпропетровської області (Петро Деленів). Книга «Стратегічне дослідження регіонів України за допомогою SWOT-аналізу» буде корисною науковцям, викладачам, аспірантам і студентам, а також усім, хто цікавить-
На фото: Олеся Тоцька
ся питанням регіонального розвиту України. Адже згідно з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року державна регіональна політика має бути спрямована на створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку й усунення значних міжрегіональних диспропорцій. Марія ЛИСЮК, Вікторія РЯБЕНЬКА, 47 група, Інститут економіки та менеджменту
В Інституті мистецтв – новий кандидат наук Нещодавно успішно захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства Наталія Чернецька-Никитюк (на фото) – вихованка тріо бандуристок «Дивоструни» Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, багаторазовий лауреат міжнародних і всеукраїнських конкурсів та музичних фестивалів. Науковий керівник – кандидат мистецтвознавства, професор, декан факультету музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв, заслужений діяч мистецтв України Н. Броярко. Захист наукового дослідження на тему «Бандурне мистецтво в контексті музичної культури Волині XX – початку XXI ст.» відбувся на засіданні спеціалізованої вченої
4
ради Київського національного університету культури і мистецтв й викликав неабиякий науковий інтерес. За свідченням авторитетних науковців, у тому числі й офіційного опонента – доктора мистецтвознавства, професора Національної музичної академії України імені П. Чайковського, академіка М. Давидова, дослідження стало однією з найкращих робіт за останні роки. Професіоналізм дисертантки дозволив створити цілісну концепцію бандурного мистецтва Волині як регіонального культурного феномену, що в умовах нової соціокультурної ситуації орієнтований на відродження та розвиток національної культури. Ця подія засвідчує багатогранність особистості молодої волинянки як у мистецькій, так і в науковій діяльності. Вл. інф.
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
НАУКОВІ ЗДОБУТКИ
Нові стипендії Вічного фонду Степана та Євгенії Радіонів з Австралії
На фото (зліва направо): Олеся Калинюшко, Юлія Мозолюк, Юрій Горбач, Тетяна Гроголь, Надія Білевич, Володимир Грисюк, Анастасія Передрій, Анна Бідун, Владислава Жорняк, Тетяна Христюк
В Інституті філології та журналістики із приємністю сприйняли звістку про нові стипендії Вічного фонду Степана та Євгенії Радіонів з Австралії. Степан Радіон народився 1912 р. в с. Сильне, що в Ківерцівському районі на Волині. 1944 р. змушений був емігрувати до Австралії. Журналіст і письменник, науковець і бібліограф, літописець австралійської україністики за наукову та літературну працю був удостоєний звання почесного доктора Аризонського університету (США), став дійсним членом Інституту дослідів Волині у Вінніпезі (Канада), а 1994 р. – почесним професором Волинського державного університету імені Лесі Українки. Після смерті батька його син – Юрій Радіон – заснував благодійний фонд і щороку відсоток від заощаджень зобов’язався переказувати обдарованій молоді з Луцька. Уперше стипендії фонду отримали в першому півріччі 2012 р. п’ятеро студентів Інституту філології та журналістики. Тепер же Фонд готовий винагородити ще десятьох осіб, виплативши кожному з них одноразово 500 євро. У зв’язку з цим 26 листопада 2012 р. де-
канат Інституту філології та журналістики оголосив конкурс на здобуття стипендій, для участі в якому кожен претендент повинен був до 3 грудня подати такі документи: копію залікової книжки; інформацію про наукову, громадську діяльність та мистецькі напрацювання; копії дипломів, сертифікатів, подяк, що засвідчують участь і перемогу в конкурсах, олімпіадах тощо; список наукових та журналістських публікацій; характеристикурекомендацію від викладача фахових курсів тощо. Участь у конкурсі взяли 25 студентів Інституту філології та журналістики, які за час навчання виявили високий рівень фахової підготовки, здібності до наукового пошуку, громадянську активність. Конкурсна комісія, вивчивши представлені матеріали, рекомендувала призначити стипендію таким студентам: Анні Бідун (36-ВС група), Надії Білевич (51-У група), Юрієві Горбачу (37-Ж група), Володимирові Грисюку (26-Ж група), Тетяні Гроголь (43-У група), Владиславі Жорняк (36-ВС група), Олесі Калинюшко (33-У група), Юлії Мозолюк (46-ВС група), Анастасії Передрій (37-Ж група) та Тетяні Христюк (54-Р група). Усі вони демонструють серйозну фахову підготовку, успішно навчаються, займаються активною науково-дослідною роботою, мають наукові і журналістські публікації та серйозні творчі напрацювання, беруть участь у громадському житті університету та краю. Стипендіати висловлюють щиру вдячність керівництву Вічного фонду Степана та Євгенії Радіонів за відзначення їхніх здобутків. Юрій ГРОМИК, декан Інституту філології та журналістики
Тиждень права на юридичному факультеті 14 грудня у рамках тижня права на юридичному факультеті пройшов підсумковий круглий стіл «Актуальні проблеми судової системи» за участі місцевих суддів. Тиждень права – добра традиція юридичного факультету. За ці сім днів студенти і викладачі, представники органів державної влади, місцевого самоврядування, суду, прокурати і юстиції мали змогу поспілкуватися щодо правової ситуації в Україні у режимі «open space», вільної бесіди, дискусії. Закриття тижня права відбулося саме у переддень професійного свята працівників суду. Тому і гості були відповідні, як-от: голова (у відставці) Луцького міськрайонного суду Леонід Міліщук і суддя Волинського окружного адміністративного суду Віктор Валюха. Студенти-старшокурсники намагалися знайти відповіді на найбільш дискусійні питання судової реформи, а головне – дізнатися про фактичну сторону суддівської роботи. Було обговорено соціальне забезпечення суддів різних рівнів (стан фінансування судів), їх дисциплінарну відповідальність. Проте після закінчення заходу у присутніх залишилося ще чимало запитань і пропозицій. Тому заступник декана юридичного факультету Тетяна Климчук висловила сподівання, що ця зустріч стане початком постійної співпраці студентського колективу факультету і суддівської спільноти щодо правового забезпечення діяльності судів як однієї з основних інституцій держави, на які покладено обов’язок захищати права та свободи людини. Тетяна КЛИМЧУК, заступник декана юридичного факультету
5
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
ОБМІН ДОСВІДОМ
Секрет успіху від Йоічі Араі Цьогоріч уже вдруге в наш університет завітав гість із Країни вранішнього сонця – Йоічі Араі. У Японії пан Йоічі закінчив факультет німецької літератури Кеійського університету, а в нашому виші є здобувачем кафедри німецької філології факультету РГФ. Тема дисертації – еміграційна німецька література в Японії та японська література в Німеччині, міжкультурна комунікація. Науковий керівник – доцент, кандидат філологічних наук Галина Новак. – Вибір такої теми зумовлений тим, що Японія та Німеччина – віддалені країни із різними мовами та культурними традиціями. У нинішній час посилення політичних, економічних і культурних зв’язків представникам цих народів треба краще розуміти один одного, щоби налагодити співпрацю. Сподіваюся, що моя робота сприятиме цьому. Крім того, я першим розкриваю тему японської літератури як еміграційної в інших країнах, – пояснив Йоічі Араі. – Чим подобається Україна і чим вона відрізняється від Японії? – Україна виглядає так, як Японія перед Другою світовою війною. В Луцьку ще можна побачити краєвиди, природу, а, наприклад, у Токіо – тільки високі будинки, усе індустріалізовано. Містом їздять надшвидкісні потяги. У квітні там сезон цвітіння сакури. Це дуже гарно. Ваші викладачі хотіли б приїхати, побачити цю красу, та вартість квитка висока. – Чи подібна система освіти в Україні та Японії? – Вони практично однакові. Спочатку діти ходять у садочок, з 6 років – у початкову школу, потім ще 3 роки – у середню.
Після цього складають іспити і вступають до університету. Там навчаються 4 роки й отримують ОКР «бакалавра». Після цього вже можна вчитися на магістра. Термін навчання – 2 роки. Далі, за бажанням, можна вчитися на доктора наук (ще 3 роки). Але в Токіо багато таких студентів, які не прагнуть здобути ступінь доктора наук. І причина не в грошах. Просто для нас це нетипово. Достатньо вивчитися на магістра, щоб отримати хорошу роботу. – Сумуєте за батьківщиною? – Ні-ні-ні. Тут мені дуже добре. Я відвідував лекції професора Ніни Данилюк, розповідав про японську мову й есперанто. Бачу ваших студентів, їх бажання вчити японську. Вони сидять навпроти мене, між нами – зоровий контакт. Видно, що хочуть навчатися. Тому на факультеті ми організували експрес-курс японської. Я викладав на батьківщині і не бачив у японців такої жаги до знань. – Ви знаєте багато мов. Для чого почали вивчати ще й есперанто? – Це міжнародна мова, яка допомагає людям спілкуватися. Її створив лікарполіглот Людвіг Заменгоф. Есперанто знав мій батько, який працював викладачем у Токійському університеті. Він брав участь у Міжнародному конгресі есперантистів в Оксфорді й розповідав про свої враження від того, що більше тисячі учасників зі 100 країн світу цілий тиждень вирішували певні питання, слухали лекції, проводили засідання, концерти мовою есперанто. Це мова миру та дружби. В Японії сьогодні досить сильна Асоціація есперантистів. Есперанто допомогло мені вивчати німецьку та французьку мови, знайти друзів у різних країнах. Із Ніною Данилюк ми зустрічалися на міжнародних конгресах у Білостоці (Польща) та Роттердамі (Нідерланди). – Чи є у Вас хобі?
На фото (зліва направо): Ніна Данилюк, Оксана Рогач, Йоічі Араі, Галина Новак
– Крім вивчення іноземних мов (я знаю німецьку, французьку і трохи російську), це гра на піаніно. Коли я навчався в Німеччині в Університеті Гумбольдта, одного разу на концерті молода жінка грала на піаніно «4 пори року» Чайковського. Коли почув уривок із «Осені», то подумав: «Хочу грати так, як вона, хочу це зіграти». І навчився! – Що, на Вашу думку, потрібно нашим студентам, щоб стати успішними не лише в Україні, але й за кордоном? – Сьогодні інтернаціональні зв’язки відіграють дуже важливу роль. В Японії мало бізнесменів, політиків, які б не знали англійської мови. Людина, яка знає японську, матиме доволі великі перспективи. В Празькому, Варшавському, Познанському університетах студенти, які закінчують факультет японської філології, можуть без проблем потрапити до Японії і отримати непогану роботу. Якщо Україна прагне до хороших міжнародних економічних зв’язків, потрібно мати не тільки перекладачів із англійської, німецької та французької мов, але й зі східних, зокрема японської, оскільки Японія є найбільш розвиненою країною на Сході. У Київському університеті імені Т. Шевченка, Хабаровську (Росія) є багато японських відділень. У Луцьку такої можливості немає, тому я хочу допомагати вивчати японську мову у СНУ імені Лесі Українки. Через рік пан Йоічі планує повернутися в наш університет, аби допомогти студентам оволодіти достатнім рівнем японської для спілкування. Також він привезе підручники та словники. Особлива подяка – перекладачамтретьокурсникам із факультету РГФ Анні Міщенко, Ользі Трофимчук, Надії Лінчук і Анастасії Захарчук. Інна МОГІЛЕВСЬКА Фото Ніни ДАНИЛЮК
На фото: Йоічі Араі з колегами та студентами СНУ імені Лесі Українки
6
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
ОБМІН ДОСВІДОМ
Нова група студентів-іноземців вивчає українську мову нала пісню арабською мовою. Декан підготовчого відділення Євгенія Дурманенко привітала студентів із початком навчання і побажала гарних оцінок. На святі були присутні методист Валентина Кихтюк, аспірант кафедри германської філології Ясин з Алжиру та здобувач цієї ж кафедри Йоічі Араї з Японії. Іноземці опановують українську мову за допомогою викладачів університету – професора Ніни Данилюк, доцентів Тетяни Масицької й Ірини Гринишиної. Зичимо їм успіхів на цій нелегкій ниві!
У цьому навчальному році ще одна група студентівіноземців розпочала вивчати українську мову на підготовчому відділенні СНУ імені Лесі Українки. До нас приїхали Джетчоу Лемотіо Армель із Республіки Камерун і Хадж Хафсі Мерієм з Алжиру. Вони обоє знають французьку й англійську мови, а Мерієм добре володіє ще й арабською. Армель торік у Сімферополі вивчав російську, але зараз вирішив, що треба знати державну мову, щоб успішно продовжувати навчання і глибше познайомитися з історією, культурою, традиціями та звичаями українського народу. 15 листопада 2012 р. на підготовчому відділенні розпочато курс навчання. Відбулася презентація про Україну, Волинь і СНУ імені Лесі Українки, яку організували й прове-
ли керівник навчального центру «Світ» Євгенія Сінченко та студенти ІІ курсу факультету міжнародних відносин Яна Бокало, Наталія Саламага та Яна Германюк. Було показано слайд-фільм про столицю, цікаві історикокультурні й туристичні місця нашої країни. У виконанні дівчат, одягнутих у вишиванки, звучали українські пісні. Потім Мерієм вико-
Ніна ДАНИЛЮК, завідувач кафедри романських мов та інтерлінгвістики P.S. Нещодавно Мерієм народила донечку, яку назвала Лесею на честь Лесі Українки. Сердечно бажаємо доні та мамі доброго здоров’я і щастя в Україні.
Нове видання юридичної лінгвістики Юриспруденція – суспільна наука, яка виникла у Стародавньому Римі, а свого поширення набула в нашій країні після отримання незалежності, коли не тільки в профільних академіях та класичних університетах почали студіювати цю дисципліну. Вивчення юриспруденції спричинило формування у сучасному мовознавстві такої галузі дослідження, як юридична лінгвістика, основне призначення якої полягає в експлікації та поширенні юридичної інформації засобами мови. Саме тому появу нових лексикографічних видань цієї галузі треба радо вітати. У цьому році у видавництві «Київський університет» побачив світ «Багатомовний юридичний словник-довідник», підготовлений членами кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Видання створено за підтримки Державного фонду фундаментальних досліджень (грант № 8 ДФ044-01 «Класичні та сучасні мови у контексті пріоритетів нової антропологічної парадигми у мовознавстві: теоретичні постулати та практика вивчення»). Автори словника-довідника – С. Ничак, О. Лефтерова, О. Лазер-Паньків, І. Корольова, І. Штиченко, І. Голубовська, Ю.
Сокол ова, В. Шовковий, Ю. Письменна. Віриться, що молоді вчені, серед яких два професори – І. Голубовська і В. Шовковий, у повній мірі усвідомлювали необхідність і важливість цього проекту. Дружний колектив чотири роки працював над створенням словника, який немає аналогів в Україні. Лексикографічна практика не тільки складна та клопітка, але й відповідальна. Варто підкреслити, що здійснене видання є мультимовним. У вступній статті «Римське право і сучасність: юридичні та лінгвістичні аспекти» відповідальний редактор словника-довідника, професор Ірина Голубовська у невеличкому історичному екскурсі змальовує значення римського права для світової правової думки і наголошує на тому, що «будь-яка природна мова, вербалізуючи зміст мислення і свідомості, здатна виконувати номінативно-когнітивну функцію». Латина була мовою римського права, а зважаючи на глобалізаційні процеси сучасності, автори видання вирішили подавати у кожній словниковій статті англійські, французькі та українські відповідники. Лексикографи зосередилися на термінопоняттях римського права, їх етимології, граматичних характеристиках, функціонуванні у складі
усталених словосполучень. Така подача матеріалу дозволяє створити передумови для порівняння змістових збігів або розбіжностей у правових дискурсах сучасних європейських мов. Також подається список скорочень і латинський алфавіт. Добре опрацьований матеріал дозволив створити таке видання, яке стане у пригоді як студентам-юристам, так і студентамфілологам, зацікавить науковців, які досліджують юридичну лінгвістику в синхронії та діахронії. На жаль, наклад унікального словника мізерний: лише 100 примірників. Віриться, що буде не одне перевидання довідника, який підкаже українським правникам ефективні шляхи подолання прірви між теорією права та практикою його втілення у життя. Зінаїда Пахолок, доцент СНУ імені Лесі Українки
7
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
КАР’ЄРА ТА УСПІХ Як і чому потрібно шукати роботу?
Вір у свій успіх – ти будеш успішним! Думай про перемогу – і ти переможеш!
12 грудня 2012 р. у Центрі кар’єри Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулися тренінги на тему «Психологічна мотивація до пошуку роботи» зі студентами ІІІ курсу факультету психології. Ринок праці потребує цілеспрямованих і динамічних фахівців, націлених на персональну ефективність. Шукати роботу можна по різному. Успішні претенденти зазвичай керуються двома правилами: по-перше, діяти активно, по-друге, використовувати якнайбільше способів. Під час проведення тренінгу студенти за допомогою практичних вправ змогли підвищити власну психологічну мотивацію до пошуку роботи і визначитись із напрямом свого професійного покликання. У ході інтеракції учасники намагалися дати відповідь на такі запитання: «Чому я хочу працювати на цій посаді?», «Чого прагну досягти?», «Які ресурси мені вже доступні, а які з них (знання, вміння, навички) мені іще потрібно оптимізувати?». Завдяки вправі «Моя ідеальна робота» кожен студент зміг створити чітку та яскраву картинку свого майбутнього. І на останок… Для того, щоби стати успішним, пам’ятайте: прокидайтеся з посмішкою, повні енергії. Життя швидкоплинне, і потрібно намагатися взяти з нинішнього і кожного наступного дня максимум користі. Ірина ЛЕЩУК, тренер та профконсультант відділу сприяння працевлаштуванню студентів і випускників СНУ імені Лесі Українки
8
Ким я буду в майбутньому? Доволі банальне і «дитяче» запитання. Але вряди-годи його ставить кожен із нас. За всією зовнішньою простотою таке питання приховує в собі величезний масив набагато серйозніших і «доросліших» викликів, як-от: професійна спрямованість, особиста самореалізація, індивідуальна відповідальність, ціннісні орієнтири тощо. А в цих пошуках кожна людина обирає свій шлях. Якщо у школі ми формуємо подібне запитаня, то відповідь припадає на період навчання в університеті. Безперечно, це один із найважливіших етапів становлення особистості. Щоби стати органічною складовою такої системи навчання, варто трохи заглибитись у принципи її діяльності. Університет – це передусім унікальна платформа для різнорівневої комунікації всіх його складників, насичене інформаційне середовище, в котре інтегрується студент, маючи можливість бути не лише об’єктом (слухачем, як у школі), а й суб’єктом навчального процесу. Вищий навчальний заклад – це перманентна творча «кухня», джерело нових ідей, концептів, смислів. Тому його успішність і продуктивність безпосередньо залежить від якості і кількості горизонтальних та вертикальних зв’язків поміж усіма його частинами: студентами, викладачами, інститутами, самоврядуванням, адміністрацією і т. д. Безумовно, важливим для університету є вимір актуальності продукованих ним ідей, що безпосередньо зачіпає, окрім категорії часу і місця, простір, у якому буде задіяно продукт. ХХІ століття – це вже не лише епоха інформації, а й вміле її використання. Сучасність ставить питання не тільки про якісний рівень продукту вишу (наприклад, ідея, теорія, пристрій чи навіть сам студент), а й вимагає його економічної вигідності, тієї ж конкурентоспроможності. Тому й діяльність ВНЗ, її результат проектується на 5–10 років уперед, враховуючи майбутні зміни та запити ринку і суспільства. Тож одне із завдань університету – створити якомога сприятливіше середовище для розвитку потенційних
можливостей студентів, дати змогу реалізовуватися різносторонньо, бо необхідно врахувати, що не всі спудеї працюватимуть за своєю спеціальністю. І це нормальна ситуація. Адже людина перебуває в безперервному пошуку, професійному і життєвому. Після завершення вишу перед молоддю постає чимало запитань, на які навчання не завжди дає відповідь. Університет не надає одразу всі готові знання й уміння. Це не є його завданням. Тут не вчать, а навчають вчитися. Бути фахівцем, морально стійким та освіченим громадянином, готовим гідно відповідати поставленим вимогам. Тому для мене навчання в університеті – це багатовекторна, динамічна і цікава щоденна праця, яка вже почала приносити свої плоди, зокрема отримую пропозиції від працедавців і задоволення від опанованої професії вчителя польської мови. Запорукою успіху кожного студента вважаю правильно обраний фах, що відповідає його нахилам, здібностям, інтересам та є затребуваним на ринку праці, а не просто популярним. Важливо раціонально планувати свій час, виявляти активність у науковій діяльності, а також брати участь у роботі студентської ради, яка розвиває лідерські, комунікативні й організаторські якості. Окрім того, вже зараз зрозуміло, що мало бути спеціалістом у своїй сфері, потрібно вміти донести і відстояти свою позицію, аналізувати інформаційне середовище, розставляти пріоритети і знаходити у ньому свою нішу. По-друге, постає значно ширша палітра можливостей для реалізації свого потенціалу. Тут акцент все більше й більше зміщується в бік самоосвіти, котра, звичайно ж, не закінчується після отримання диплома. Саме щоденне самовдосконалення та самонавчання – основа успішності і надійних позицій у суспільстві. Яна ЦАПУК, магістр Інституту філології та журналістки
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
ПРЕЗЕНТАЦІЇ
Перший український технотрилер продемонстровано у СНУ 3 грудня 2012 р. у приміщенні бібліотеки СНУ імені Лесі Українки відбулася презентація книги Максима Кідрука «Бот». Зустріч розпочалася з перегляду слайдшоу фотографій із подорожей гостя. Максим розповів про останню мандрівку до Анголи та Намібії, поділився враженнями про тваринний світ Африки. Роман молодого письменника в конкурсі «Коронація слова–2012» отримав спеціа льну відзнаку за найкращий твір на тему мандрів і подорожей. Для українського літературного поля він незвичний. Технотрилер – жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед – фатальні помилки, що призводять до страхітливих техногенних катастроф. Загалом на презентації Максим Кідрук розказав багато цікавих наукових речей. Головний герой книги – звичайний українець, молодий київський програміст, що
працює над розробкою ігрових ботів. Одного разу замовник повідомляє йому, що стались якісь збої у роботі його ботів. Він вимагає термінової поїздки в лабораторію, що знаходиться в пустелі Атакама, аби виправити помилки. Хлопець ніяковіє, адже всі ці проблеми можна вирішити дистанційно, та й весілля на носі. Але велика сума грошей, запропонована замовником, робить свою справу. Хлопець їде в Атакаму (Чилі) – і там розпочинаються всі баталії роману. Боти, яких йому треба зупинити, – це нанороботи, що вирвалися з-під контролю. Їм довподоби смак людської плоті… Детальніше читайте в романі. Валентина КОРНІЙЧУК Довідка: Максим Кідрук (1 квітня 1984 р., смт. Володимирець Рівненської області) – український письменник, мандрівник, за освітою
На фото: Максим Кідрук інженер-енергетик. Написав 11 книг (7 художніх, 4 – на технічну тематику). Разом із Сергієм Притулою брав участь в акції «На Зеландію!», автор ролика «Азаров, ай-яйяй!», першого українського технотрилера «Бот». Загалом побував у 29 країнах, серед яких Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія, Нова Зеландія та інші.
Валентина + Валентина = «Мартинове щедрування» Нещодавно луцьке видавництво «Християнське життя» благословило у світ книжку для дітей «Мартинове щедрування», авторами якої є волинянки Валентина Штинько та Валентина Михальська. Обоє вони добре відомі шанувальникам поезії та образотворчого мистецтва. Так, перша з названих Валентин – знана поетеса, прозаїк, журналіст, член Національних спілок письменників та журналістів України, удостоєна Грамоти Верховної Ради України, Почесної відзнаки НСПУ, медалі імені академіка М. Кравчука й інших нагород. Її тезка (уродженка села Хворостова на Любомльщині) – не менш відома художниця, ілюстратор низки книг, лауреат Премії імені Йова Кондзелевича, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня. Презентація «Мартинового щедрування», яка відбулася 11 грудня в бібліотеці СНУ імені Лесі Українки, розпочалася з імпровізованої автограф-сесії, що свідчило про непереборне бажання багатьох присутніх придбати
книжку для своїх діток. Зустріч, яку вела методист бібліотеки СНУ імені Лесі Українки Світлана Кресак, виявилася щирою і теплою. Іскорку доброти і душевності додали виступи дітей працівників бібліотеки Володі Бойкова, Христинки Саган, Надійки Сахнюк, Діанки Миколайчук та Даринки Редькович, котрі прочитали вірші зі збірки. Валентина Штинько розповіла про свій доробок у царині дитячої літератури (а до написання цих віршів її, до речі, спонукали чудові малюнки Валентини Михальської). Думками про творчість В. Михальської поділилися її колеги по пензлю Зеня Рубан та Орест Хмельовський. На жаль, сама художниця за станом здоров’я не могла бути присутньою на зустрічі, але з нею було встановлено телефонний зв’язок – і прихильники її таланту мали нагоду почути голос майстрині. Вона щиро подякувала за підтримку та теплі відгуки. «Завжди пам’ятайте, що ви – українці», – закликала пані Михальська всіх присут-
На фото: маленькі книголюби ніх. Валентині ж Штинько завідувач відділу культурно-просвітницької роботи бібліотеки СНУ імені Лесі Українки Лариса Млинар вручила квіти й пам’ятний подарунок Завершилася презентація тим, із чого, власне, й почалася – автограф-сесією. Максим КИРИЛЕНКО
9
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ
«Літературна кав’ярня» в інтеркультурному контексті рідного міста Програма «Луцьк інтеркультурний. Стратегія і перспективи», яку реалізують в обласному центрі з 2011 р., уже стала невід’ємним складником життя громади міста. Із метою пожвавлення міжкультурного діалогу й обміну досвідом між містами 24 грудня 2012 р. в Луцьку представники програми «Інтеркультурні міста» підсумовували зроблене за рік діяльності. У її рамках удалося реалізувати кілька заходів, що зробили обласний центр помітним на культурній мапі України та Європи. Це, зокрема, Форум інтеркультурних міст за участю представників Ради Європи й інтеркультурних платформ європейських країн, а також Форум поетів і перекладачів. Підбиття підсумків року втілення програми в Україні відбувається саме в Луцьку, адже, як
зазначив експерт Ради з питань культурної політики Олександр Буценко, Луцьк став лідером Форуму інтеркультурних міст як найбільш креативне. Від початку реалізації програми до неї приєдналося на європейському рівні 21 місто, ще 25 стали асоціативними членами цієї мережі. Луцьк нині – найактивніше місто серед одинадцяти українських. У цьому переконана і координатор проекту «Інтеркультурні міста» Саулє Ільїних. У Палаці культури відбувся однойменний семінар, що засвідчив важливу роль нашого міста в інтеркультурній стратегії. Понад два десятки мистецьких організацій представили публіці свої проекти, які показали справжній духовний потенціал лучан, адже більшість із них функціонує на громадських засадах. Серед них – обласна громадська організація пасічників і медоварів, творче кафе, проект для дітей «Плай», громадська організація «Національний альянс», волинський туристичний клуб «Ми», луцький джазовий клуб, мистецька організація «Арт-факт», спілка майстрів народного мистецтва, театр-студія «Гармидер», обласна організація «Пласт» і багато інших. На заході репрезентувала своє «об-
личчя» і «Літературна кав’ярня» СНУ імені Лесі Українки. Її керівник – Наталя Шульська – розповіла місцевій культурній громаді та гостям із столиці про коло діяльності літкав’ярні, заходи за її участю, зокрема організацію літературного подіуму під відкритим небом у рамках проекту міської ради «Мистецька вулиця», поетичне свято «Луцьк у погляді поколінь» до Дня міста, поетичні читання «А слово на дотик таке молоде» до Дня української мови і писемності, тематичні вечори «Кавова поезія», «Осінній віршопад», «VIP». Було сказано про необхідність функціонування таких мистецьких об’єднань у студентському середовищі, які духовно згуртовують творчу молодь. Прозвучав і чудовий задум – створення поетичної відеоантології молодих волинських авторів, що могла би стати яскравою візитівкою нашого міста в сучасному інтеркультурному просторі. Вл. інф.
Стартувала «Студентська ліга КВН Луцька» 12 грудня 2012 р. до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки з’їхалася весела та кмітлива студентська молодь, аби позмагатись у найвеселішій грі – КВНі. Основною метою конкурсу є популяризація КВНу серед студентства. Підтримку в організації та проведенні змагань надавали МГО «Волинська асоціація КВН», студентська рада Волині, Первинна профспілкова організація студентів та студентська рада СНУ імені Лесі Українки. За звання найдотепнішого жартівника боролося 14 команд: «Чак Норріс» (м. Камінь-Каширський), «Жи. То» (м. Ковель), «Ікра», «Отака байда», «Своя атмосфера», «На відміну від…», «Cool Band» (м. Луцьк), «Шабля», «Хто там?», «Мона Лізу», «4 МЕN», «Що є, того не відняти», «Етим летом» (м. Рівне), «Збірна ТНЕУ» (м. Тернопіль). Вони проходили випробування у двох конкурсах – «Візитка» та «Розминка».
10
Cуддівство вершило журі у складі проректора з навчально-виховної роботи СНУ імені Лесі Українки Ірини Констанкевич, декана географічного факультету Михайла Мельнійчука, в.о. голови Первинної профспілкової організації студентів Вадима Курилюка, голови студентської ради Володимира Ковальчука, режисера Центру культури та дозвілля
Анжели Арутюнян. Оскільки учасників було багато, змагання проводились у два блоки, після яких виокремилися сильніші гравці. Публіку зачарували своєю кмітливістю і веселощами КВНщики з команд «Чак Норріс», «Ікра», «Етим летом», «Збірна ТНЕУ», «Хто там?», «Що є, того не відняти». Юнаки та дівчата демонстрували свою майстерність не лише в умінні жартувати, але й у співі, танцях. Переможцями «Студентської ліги КВН Луцька» визнано команди «Ікра» та «Що є, того не відняти». Другу сходинку посіли гості з Тернополя, а третє місце розділили «Чак Норріс» і «4 МЕN». Наступна гра відбудеться у лютому. Валентина КОРНІЙЧУК
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
ЗДОРОВ’Я
Гріховна хвороба СНІД... Діагноз звучить як вирок. Проте щодня сотні людей змагаються з цією недугою за своє життя. 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. І щоб ще раз нагадати про цю проблему, студентиволонтери центру «Довіра» (керівник – кандидат психологічних наук, доцент Людмила Потапчук) факультету психології СНУ імені Лесі Українки 4 грудня в бібліотеці університету організували захід, присвячений людям, хворим на СНІД. До них також приєдналися головні спеціалісти Луцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Галина Прищепа та Людмила Носкова. Вони продемонстрували присутнім фільм «Гріховна хвороба» в рамках мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини «Docudays Ua». Стрічка порушує питання ВІЛ-інфікованих людей, адже вони потребують не лише матеріальної, а й нашої моральної підтримки. У ній
показано життя колишньої наркозалежної, а тепер ВІЛ-позитивної та матері Олександри Волгіної з Росії. Вживати героїн вона почала в 90-ті рр. Олександра пригадує, що нерідко наркотик кололи там, де його купували, й одним шприцом. Коли дізналася, що хвора на ВІЛ, не повірила й злякалася. Лікування не було. Навколо «пачками» помирали знайомі. Коли ретровірусна терапія стала доступною, з’явилася ще одна проблема: аби почати її отримувати, потрібно стати на наркологічний облік, тобто «засвітитися» як наркоман, а це – тавро на все життя. Тому цього ніколи й не робила. Аби влаштуватися на роботу, такі люди купують фіктивні довідки. Навіть у стоматполіклініці доводиться приховувати свій статус, бо відмовлять у
лікуванні. Тому Олександра й такі, як вона, активно відстоює свої права на мітингах, телебаченні тощо. Головна ж проблема – перебої в постачанні ліків для хворих на ВІЛ, а це означає СНІД і смерть. В Україні, на щастя, вона відсутня. Фільм дуже важкий для сприймання і примушує замислитися. Враженнями від нього поділилися присутні студенти. Тетяна Вітик, Педагогічний інститут: «Мене, звичайно, фільм вразив. Ми побачили приклад із життя, що яскраво демонстрував усі жахи хвороби СНІД. Цей фільм ще раз спонукав мене бути уважнішою й уникати сумнівних ситуацій, здійснювати профілактику СНІДу серед своїх знайомих». Аліна Масюк, факультет психології: «Стрічка, яку ми переглянули, мабуть, нікого не залишила байдужим. Хвороба, що звучить вироком, лякає, бентежить і забирає тисячі життів! Фільм змусив ще раз замислитися над ціною свого життя та майбутнього. Цікавою і творчою була акція, організована волонтерами центру “Довіра”, до якої ми долучилися після закінчення дискусійного обговорення. Всі бажаючі змогли поставили відбиток своєї руки на ватмані з написом “СНІД стоп” і об’єднатися задля профілактики “грішної хвороби” серед друзів, рідних і студентів нашого вишу». Тетяна Матвійчук, факультет психології: «З огляду на актуальність проблеми СНІДу, вважаю необхідним проводити частіше такі інформаційнопрофілактичні заходи серед спудеїв. Подивившись фільм, я зрозуміла, що багато аспектів хвороби мені не були відомі. Я отримала можливість побачити життя ВІЛінфікованої жінки – ко-
лишньої наркоманки. І ще раз переконалася, що перш ніж щось зробити – необхідно добряче подумати» Таким людям ніде шукати винних. Усе, чого вони хочуть, – жити, радіти кожному дню, народжувати дітей (маля ВІЛінфікованої жінки не обов’язково буде носієм вірусу, проте це стане точно відомо, лише коли йому виповниться 18 місяців). Часто вони опиняються в ізоляції. Особливо це болісно для дітей, які не можуть ходити в дитсадки, школу... Українське суспільство в основному не сприймає їх позитивно через боязнь заразитися, що спричиняє брак правдивої інформації про шляхи інфікування. Подекуди вони викликають агресію у пересічних громадян через нерозуміння витрачання значних коштів на людей, які так розплачуються за свої розпусні дії, а навколо особи з фізичними обмеженнями, онкохворі й дітки помирають від жахливих хвороб через неможливість отримати належне лікування. Аби зарадити біді, варто пам’ятати про можливі шляхи інфікування й уникати таких ситуацій, адже це єдиний спосіб запобігти зараженню: випадкові статеві контакти (це нині найбільш розповсюджений спосіб передачі інфекції, адже людина з вірусом імунодефіциту не має симптомів захворювання. Крім того, навіть презерватив не може гарантувати 100 % захисту); при поцілунку, якщо в обох партнерів є відкрита рана ротової порожнини; вживання ін’єкційних наркотиків; використання інструментарію (при манікюрі, педикюрі, татуюванні, голінні), де може бути кров зараженої людини. ВІЛ не передається через обійми, рукостискання, кашель, чхання, піт та сльози, укуси комах тощо. Тож головний профілактичний засіб – ваша поведінка. Хочу закликати наших студентів, а насамперед майбутніх мам: бережіть своє здоров’я! Адже це те, чого не купиш ні за які гроші і не отримаєш за жодні пігулки. .
Інна МОГІЛЕВСЬКА
11
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ
Наталія Цвид: «Хочеш бути здоровим – будь ним!» 2012 р. став переломним у популяризації рухливого способу життя та зміни ставлення українців до занять фізичною культурою і спортом. Цьогоріч приділялася значна увага подоланню байдужості серед населення, особливо молоді до власного здоров’я. Протягом усього року в Україні відбувалося збільшення кількості та підвищення якості спортивних заходів, залучення широких верств населення до масового спорту, популяризація здорового способу життя та фізичної реабілітації, максимальна реалізація здібностей обдарованої молоді. Упровадженням ідеології пріоритетності в суспільній свідомості здорового способу життя, занять фізичною культурою та спортом як основних засад здоров’я і довголіття переймається викладач кафедри географії СНУ імені Лесі Українки, кандидат географічних наук, доцент Наталія Цвид. Ця енергійна молода жінка й у крижаній ополонці, і на гірських вершинах, і у підземних надрах, і високо в небі почувається як у рідній стихії. Наталія часто відвідує Карпати, ходить у походи, полюбляє лижі та велосипедні мандрівки. Але й рідний Світязь вабить не менше. Особливо крижана ополонка. Домашні вже звикли, що Наталі тільки на користь крижані купелі. «Зимове купання у Світязі – це неперевершене задоволення, яке дає ні
з чим не зрівняний запас бадьорості, сили», – стверджує співрозмовниця, яка і справді завжди дивувала всіх своєю працездатністю. Знаходить час відвідувати спортивнооздоровчі клуби, закінчила медико-місійні курси, де опанувала техніку масажу, навчилася надавати першу медичну допомогу. Окрім дисциплін, які Наталія Василівна викладає на географічному факультеті (обрала фах за покликом душі), вона ще проводить бесіди зі студентами, розкриваючи їм секрети розвитку душі та тіла, залучає до активного та здорового способу життя. Наталія стверджує, що все, що нас оточує, є Любов, Світло та Радість. Вони наповнюють вас, коли знаходитесь у стані гармонії, прийняття, злагоди, проявляючись у всьому: у гарному самопочутті, настрої, відблиску очей, усмішці, перемозі над собою, добрих словах і справах!.. «Можна навчитися жити без страху, образ, злості, і тоді з’являється впевненість у
На фото: біля водоспаду Пробій у м. Яремче
12
собі, душевна рівновага. Ти наче притягуєш радісні події, позитив. Це вищий щабель самопізнання й удосконалення, який поєднує турботу про здоров’я тіла, духу та душі. А для цього потрібно правильно мислити, будувати стосунки зі світом», – пояснює Наталія, яка до такого філософського сприйняття життя йшла поступово, крок за кроком. Молодий науковець поділилася власними роздумами про те, як жити, щоб бути не лише здоровим і щасливим, але й перебувати в гармонії зі світом. Здрастуй, новий день! «Мій день починається з посмішки та вдячності Богу, що він настав. Мир вам, люди добрі! Я люблю цей світ, край, рослини, небо, зорі! Нехай Дух Святий наповнить кожне серце, кожну душу, очистить розум, пошле мудрість... І ось воно, лоно природи – живе, святе озеро. Цілюща вода, злиття з якою дарує заряд енергії на весь прийдешній день». Наші думки – ключ до здоров’я «Ще Аристотель казав: “Здоров’я – це не відсутність хвороб, а спосіб життя”. Це й харчування, і фізичні навантаження, і, звичайно, наше мислення. Відомо, що думка матеріальна. Позитивне мислення – ключ до здоров’я. Не випадково у Біблії сказано, що серце радісне добре лікує, а пригноблений дух сушить кості. Тому я й відвідую служіння в церкві, суфійські заняття (суф – чистий, мудрий), очолюю групу однодумців». Вісім кроків до здоров’я «Немає єдиної методики-панацеї. Кожна потребує індивідуального підходу, кожна дієва, важливо лише, з яким настроєм, мотивацією та метою виконуєш вправи, опановуєш системи оздоровлення. Але є спільні й обов’язкові для всіх складники здоров’я: 1. Чисте повітря. Якими б зайнятими ми не були, треба частіше бувати на природі. 2. Сонце. Сонячні промені несуть нам тепло, гарний настрій, здоров’я. 3. Відпочинок. Навчіться поєднувати пасивний відпочинок із активним. 4. Фізичні вправи. Рух, заняття спортом поліпшують настрій і якість життя. 5. Вода. Я випиваю щодня 5–8 склянок живої джерельної води, яку привожу з Карпат і зберігаю у скляному посуді. Переконалася, що це благотворно впливає на організм. Холодна або гаряча вода (контрастний душ) – ефективний засіб проти застуд, багатьох інших хвороб. 6. Правильне харчування. Здорова їжа – це злаки, фрукти, горіхи, овочі. Їжа має бути простою, свіжоприготовленою. 7. Утримання. В усьому треба мати міру. 8. Віра, довіра, молитва. Не випадково кажуть, що в душі, як і в тіла, є своя гімнастика, без якої вона марніє, впадає в апатію. Тому здоров’я – не просто добрий фізичний стан, а життя в гармонії».
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ Додам, що Наталія організовує екскурсії в найпопулярніші місця Західної України: гори Карпати, м. Львів, старовинні замки та печери (є дійсним членом Української спелеологічної асоціації). До речі, вже понад 10 років вона зустрічає Новий рік у Карпатах, понад 40 разів піднімалася на г. Говерлу, побувала в Альпах, на масиві Монблан (кордон Італії та Франції), подорожувала 18-ма країнами світу. А ще навчалася на курсах яхтового стернового, тому нині успішно підкорює вершини вітрильного спорту. Брала участь у Міжнародній вітрильній регаті, яка проходила на Адріатичному морі (Хорватія). Недаремно й крос бігала ще зі шкільних років, бо сьогодні відчуває в собі потужний потенціал спортсмена – бігуна на довгі дистанції. В її арсеналі немало значних досягнень – ІІІ-ті місця в 10-кілометровому забігу, що відбувся 9 травня в м. Ковелі, у віковій категорії у забігу (21 км 097 м) Голдап (Польща), Гусєво (Росія) (серпень 2012 р.); успішний фініш у забігу (21 км 097 м) у рамках Днів добросусідства.
На фото: у Карпатах 2006 р. вийшла у світ збірка «…І скринька Світязя», автором якої є та ж усебічно талановита та гіперактивна світязянка. У книзі – легенди про озеро Світязь та однойменне село. «Поки що з усіма обов’язками справляюся, хоч це й не просто. Але якби в добі було 32 години, а не 24, я б отримала більше часу на мої улюблені туризм і спорт», – каже співрозмовниця. У Наталчиних планах – поїздка до Ніагарського водоспаду та Гранд-Каньйону, Гімалаїв, Індонезійських островів, а загалом, то кругосвітня подорож. Тож побажаємо найшвидшого їх втілення! Валентина КОРНІЙЧУК
Кашу їж – здоровим будь!
Ще з дитинства мами заставляли нас їсти кашу, примовляючи: «Це безцінний продукт за насиченістю енергією та корисними елементами». І що ж тут такого корисного? Сьогодні ми спробуємо розібратися. Вівсяна каша допоможе позбутися шлунково-кишкових хвороб. У вівсі також є ферменти, які сприяють засвоєнню жиру в кишечнику та знижують вміст поганого холестерину в крові практично на 10 %, що позитивно позначається на стані серцевосудинної системи. Вівсянку вирізняє великий вміст біотину – вітаміну Н, активного учасника обміну холестерину, амінокислот і білків. Він поліпшує самопочуття людини і стан шкіри. Рис рятує при захворюваннях травлення і діареї, зміцнює нервову систему та перетворює поживні речовини в енергію, позитивно впливає на інтелект. Ця крупа – важливе джерело тіаміну (В1), рибофлавіну (В2), ніацину (В3) і вітаміну В6. Проте варто пам’ятати, що в рисі міститься велика кількість вуглеводів і крохмалю, які в надлишку призводять до утворення жиру. Перлова каша також сприяє поліпшенню травлення, додає сили й енергії організму. Вона містить вітаміни групи В (як і всі злаки), клітковину, рослинний білок. Пшоняна каша – «охоронець» серцевосудинної системи. Вона допомагає нормалізувати кров’яний тиск. Пшоно збагачене вітамінами групи В, міддю, марганцем і цинком. Гречана каша в народі називається «міні-аптекою», адже вона рятує організм від інтоксикації й отруєнь, знижує ризик серцево-судинних захворювань, допомагає при порушеннях обміну речовин – ожирінні, цукровому діабеті, сприяє загоєнню виразок шлунково-кишкового тракту. У середньому ця крупа містить 14% білків, 67% крохмалю, більше 3% жирів, багата вітамінами В1, В2, В6, РР, мінеральними речовинами – фос-
фором, калієм, марганцем, кальцієм, залізом, магнієм. Кукурудзяна каша багата крохмалем і залізом, вітамінами групи В, Е, А, РР, але вміст кальцію і фосфору в ній не надто високий. Відмінною особливістю каші з кукурудзи є її здатність гальмувати процеси бродіння в кишечнику, зменшуючи метеоризм (здуття) і коліки. Учені навіть здійснили рейтинг каш, котрі здатні зробити наш організм здоровим, імунітет міцним, шкіру сяючою і волосся густим: 1 місце – гречана (найбільш вітамінна); 2 – вівсяна (найрозумніша); 3 – перлова («каша краси»); 4 – кукурудзяна (оздоровлююча); 5 – рисова («каша-очисник»); 6 – пшоняна (серцева); 7 – манна (найбільш шкідлива, оскільки містить максимум крохмалу і клітковини). Цікаві факти * Корисність каші зростає, якщо її зварити з 3–4 видів круп із додаванням зелені. Вони містять багато незамінних амінокислот, вітаміни груп В, F і D, мікроелементи: калій, магній, фтор, марганець тощо. * Будь-яка каша чудово поєднується з молоком, вершками, нежирним домашнім сиром, бринзою, олією, грибами, квашеною капустою, зеленню, прянощами й горіхами, крім арахісу. * Додатком до каші можуть бути курага, родзинки, інжир, топінамбур, сухофрукти, яблука, мед, помідори, баклажани, оливки. * Довготривала теплова обробка розчиняє магній у воді, тому страва може втратити корисні та смакові властивості. * Найкраще варити каші без солі й молока, а додавати їх пізніше. Звичайну сіль варто замінити на морську, змішану з насінням льону. Каші, які важко перетравлюються, можна замочити на 2–3 години або ж на цілу ніч і варити у тій же воді вранці. Підготувала Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО
13
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
МАЛОВІДОМА УКРАЇНА
Суворість і грізність Чернівеччини За 69 км від Чернівців і за 22 км від Кам’янцяПодільського розташована цікава пам’ятка оборонної архітектури – Хотинська фортеця. Вона веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у ІХ ст. князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі. Перейшовши оборонний рів і піднявшись на земляний вал, перед кожним туристом відкриваються величні та випробовувані кількавіковою історією фортечні укріплення. Більш як на кілометр простяглися вони вздовж високого урвистого берега Дністра. Внизу на скелястому мисі височить громада кам’яних стін. Це фортеця ХІІІ–ХVI ст. Земляний вал із бастіонами, який обмежує прямокутну в плані площу розміром 1200х250 м, збудований пізніше, на початку XVІII ст. Закріпачені селяни Хотинщини у 1718 р. вирили широкі і глибокі рови, насипали високі вали, вимурували кам’яні стіни... На території нової фортеці розміщувалися казарми, комендантський палац, майстерні, конюшні, лазні, складські й інші приміщення. Але від них майже нічого не збереглося. Залишилася лише кам’яна церква, що була збудована у 1835 р. для російського гарнізону. У теперішній час вона відреставрована і діє. Суворий і грізний вигляд мають оборонні стіни фортеці. Зовні їх прикрашають викладені з червоної цегли чотири смуги, кожна з яких складається з кількох квадратів, вписаних один в один, та розміщеними над
но всі види предметів, призначених для катування. На другому поверсі розташовувалася невелика замкова церква, вікна якої одночасно були й бійницями. Майже всю західну стіну центрального приміщення займає величезний портал. На внутрішніх стінах церкви збереглися фрагменти фресок кінця XV – початку XVI ст. Їх червоно-жовточорні орнаменти нагадують за малюнком, композицією і колоритом мотиви оздоб подільських писанок. По всьому периметру фортеці розміщуються оборонні башти. Найбільша – північна. У ній три яруси На фото: вигляд на фортецю з пагорбів бійниць для важкої артилерії. Кожна бійниця витесана з кам’яного блоку і має форму перевернутої замкової ними чотирма рядами ступінчастих пірамід завершених хрестами. Такі мотиви часто зу- щілини. Башта була розрахована на самострічаються в українському народному мис- стійну оборону, як остання твердиня фортецтві, особливо на Поділлі. Стіни, висота теці. Вище фортечних стін здіймається ще яких досягає 40 м, справляють враження чотири башти: в’їзна, (надбрамна) східна, комендантська і південно-західна. В них монолітних і надзвичайно могутніх. На внутрішнє подвір’я замку проходи- також знаходилася важка артилерійська мо дерев’яним мостом, який відбудували у зброя. З башт є виходи на бойові майдан1969 р. Раніше воно складалося з двох, роз- чики, що проходять вздовж оборонної стіни ділених кам’яною стіною, частин. Більша те- шириною майже 5 м. З переднього боку зариторія була призначена для гарнізону фор- мок захищають кам’яні зубці висотою З м. теці, а менша – для військово-феодальної Під час ворожого штурму на бойових майзнаті. Стіни комендантського палацу вкриті данчиках розміщувалися воїни і через щісуцільним килимом малюнка, який утво- лини між зубцями стріляли, кидали каміння, рює шахове чергування червоних цеглин лили окріп і розтоплену смолу, захищаючи та білокам’яних блоків. Палац збудовано у вхід. Завдяки цьому Хотинська фортеця другій половині XV ст. Під ним розташовані була важкодоступною. два величезні підвали, в яких зберігалися Розповіла зброя і провіант. Раніше фортечне подвір’я Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО було густо забудоване. Від давніх житлових Фото автора споруд, крім палацу, збереглися лише стіни двоповерхового будинку, що прилягає до східної оборонної стіни. В його підземеллях колись знаходилася тюрма, в якій було замучено багато людей. До речі, в одному з приміщень фортеці представлено практич-
На фото: фортеця зсередини (давній колодязь, залишки комендантського палацу)
14
На фото: навколофортечна територія
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
У СВІТІ ТАЄМНИЦЬ
Поклоніння волхвів Поклоніння волхвів, поза всяким сумнівом, належить до найбільш таємничих епізодів історії християнства. У Святому Письмі (Новий Заповіт) згадуються мудреці «зі сходу» (Матв., 2: 1-12), одаче не вказується ані їх кількість, ані країни, звідки вони прибули. Відомо лише, що це не юдеї, а їхні землі розташовані на схід від Палестини, а також те, що принесли вони новонародженому Спасителеві в дар золото (як Цареві), ладан (як Богові) й смирну або миро, яким змащують померлих (нагадування про майбутні страждання і хресну смерть). Ще сказано, що цар Ірод прагнув використати мудреців, аби вивідати ім’я Немовляти, проте остережені у віщому сні, вони повернулися до рідних країв іншим шляхом. Священне Передання «закріпило» за мудрецями число 3 й імена – Мельхіор, Гаспар (Каспар, Йаспар) і Бальтазар (Валтасар). Імення, власне, стали традиційними вже в середні віки (ХІІ ст. після Р. Х.). Число ж уперше визначив ранньохристиянський богослов Оріген на зламі ІІ–ІІІ ст. за кількістю дарів, принесених ними (у вірменській і сирійській традиції усталилась, однак, цифра 12). Чи були вони справді царями, правителями земель, з яких принесли дари новонародженому Ісусові Христу? В ряді стародавніх теократичних держав (у т.ч. держав-міст) люди, які стояли на чолі жрецьких ієрархій, могли мати повноваження правителів цих державних утворень. На приналежність мудреців до жрецької касти може вказувати, зокрема, визначення «волхви». Однак не виключено, що «царі» – лише метафора їхньої вченості («царі мудрості»), вжита, щоб показати, як навіть ці велети духу, будучи праведними, усвідомили владу Господню над усіма силами природи, які вони вивчали. Що ж до євангельського тексту, то в ньому відсутні будь-які згадки про царський сан мудреців. Видатний німецький богослов і поет Іоанн Хільдесхаймський написав у ХІV ст. книгу «Про трьох святих царів». 1819 р. її віднайшов і розшифрував Йоганн Вольфганг Гете. Перекладена з латини на німецьку мову Густавом Швабом і видрукувана двома роками пізніше, книга згодом неодноразово
перевидавалася. Є дані, що Іоанн Хільдесхаймський користувався якимись «східними книгами», можливо, месопотамського або індійського походження. Він розповідає про те, як перський цар Кір, завоювавши Вавилон, наказав переписати і перекласти всі юдейські книги включно з пророцтвами Ісайї, Єремії, Даниїла, Михея. Було серед них і пророцтво мадіамського жерця Валаама (Числа, 24: 17): «Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїлю...». Ці слова згодом стали тлумачити як провіщення народження Месії. З усіх земель Персії та Халдеї було вибрано 12 найосвіченіших (особливо це стосувалося науки про зорі – астрономії) вчених мужів, які впродовж багатьох років вели спостереження за небом на горі Фаус, пильнуючи появу заповіданої Зорі. Коли хтось із них помирав, небіжчика замінювали новим, рівним йому за мудрістю. Так минали віки... Й коли у Вифлеємі народився Ісус Христос, Зоря зійшла над горою Фаус. Вона була відмінною від інших. Як пише Іоанн Хільдесхаймський, від зірки розходилися довгі промені й на ній був «образ Немовляти і знак святого Хреста», а з середини пролунав голос, який промовив: «Нині народився Цар Юдейський, уповання язичників, котрий зацарює над ними. Встаньте й розшукайте Його, щоб Йому вклонитися». Про це було повідомлено трьох святих царів, що правили, як тоді вважалося, «трьома Індіями»: перша, за уявленнями древніх, розташовувалася в Нубії (територія нинішнього Судану й Ефіопії), друга ототожнювалася з Індостаном та Аравією, між якими тоді існував економічний і культурний зв’язок і, нарешті, третя – Таршіш (Фарсіс) із островом Егріскулла. Царі вирушили в дорогу, кожен зі своєї країни, – й усіх Зірка привела до Єрусалиму, де вони зустрілись і вже разом пішли до Вифлеєму. Так збулося пророцтво з Книги Псалмів: «Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки» (Пс. 71/72: 10). Наміри пояснити явлення Зірки якимись природними, хоча й рідкісними астрономічними явищами (як-от комета, спалах наднової зорі, ілюзорне поєднання кількох планет тощо) видаються надуманими: адже жодне з
них не можна ідентифікувати з Вифлеємською Зіркою – Божественним Чудом, яке не зафіксував фізичним зором жоден астроном, за винятком «князів Фауських», наділених даром духовного бачення. Власне, й гора Фаус, із вершини якої при чистому повітрі можна побачити зорі, яких на рівнинах не видно, також може бути духовним поняттям, і «чисте повітря», таким чином, означає очищену від суєти свідомість, а відкриття нових зір – прилучення до Божественної Мудрості. В цьому плані Фаус значною мірою «накладається» на перекази старообрядців про Біловоддя, середньовічні уявлення про Царство пресвітера Іоанна й, зрештою, на візії Григорія Сковороди щодо «Горішньої республіки Духу». Це, звісно, не виключає й якихось реальних прототипів Фауської общини. Тим паче, що «східні книги», якими користувався Іоанн Хільдесхаймський, були начебто привезені свого часу «фауськими князями» до Акри (Аккону) – портового міста поблизу Єрусалиму (Акра була однією з твердинь хрестоносців). Інша річ – Таршіш (Фарсіс). Очевидно, це не Тартесс, що колись знаходився на Піренеях (і, можливо, на прилеглих до нього островах, що згодом опустилися на дно Атлантичного океану), себто далеко на захід від Єрусалиму. Мудреці ж прийшли зі Сходу, тож і шукати цей «Таршіш-2» треба на Сході. Ймовірно, це Персія з прилеглими до обох берегів Перської затоки островами. Егріскуллою в такому разі міг бути Бахрейн. Тартесс же на той час уже не існував як держава. Священне Передання повідомляє й про подальше життя Мельхіора, Гаспара та Бальтазара: вони були охрещені апостолом Хомою й прийняли мучеництво в східних країнах. Проте Іоанн Хільдесхаймський стверджує, що всі троє померли своєю смертю («знайшли благу кончину») і що про наближення скону їм теж провістила Зірка, з’явившись так само напередодні Різдва. Жили вони на той час у збудованому ними біля підніжжя Фаусу місті Скуллі. Існує також переказ про перевезення останків трьох царів-мудреців з Індії до Константинополя матір’ю візантійського імператора Костянтина – святою рівноапостольною Єленою. Із 1184 р. мощі святих Мельхіора, Гаспара й Бальтазара спочивають у Німеччині, в Кельнському соборі Трьох Святих Царів. Підготував Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ Ілюстрація з сайту http://www.goldenship.ru/_ph/288/2/79234705.jpg
15
20 січня 2013 р. Ч.1 (76)
СТУДЕНТСЬКЕ ДОЗВІЛЛЯ
ВІ – ТА – Є – МО!!! Ректорат, профспілкові комітети Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки щиро вітають із ЮВІЛЕЯМИ: БОНДАРЧУК Тетяну Іванівну – старшого викладача кафедри іноземних мов гуманітарних спеціальностей; ГОЛУБА Сергія Миколайовича – доцента кафедри лісового та садово-паркового господарства; ЄВИК Славу Іванівну – завідувача гуртожитку № 6; ІГНАТОВУ Ларису Петрівну – доцента кафедри історії, теорії мистецтв та виконавства; КОПЕТЮКА Миколу Івановича – доцента кафедри кримінального права і процесу; МИХАЙЛЮКА Віктора Олексійовича – доцента кафедри прикладної математики та інформатики; МІРОШНИЧЕНКА Ігоря Геннадійовича – доцента кафедри загальної фізики і методики викладання фізики; МУДРИК Ларису Валентинівну – доцента кафедри практичної англійської мови; ОЛЯНДЕР Луїзу Костянтинівну – професора, завідувача кафедри слов’янської філології; ПАВЛЕНКО Ларису Петрівну – професора кафедри історії та культури української мови; ПАРТИКУ Тетяну Анатоліївну – методиста заочної форми навчання біологічного факультету; ШВАЙКО Світлану Євгенівну – професора кафедри фізіології людини і тварини. Бажаємо міцного здоров’я на многії літа, нехай Ваше життя сповнюється любов’ю та добром, натхненними думками й щирими почуттями! Зичимо невпинного руху вперед і нових звершень на професійній ниві!
У СНУ імені Лесі Українки відбувся вибух... ПОЗИТИВУ
Напередодні Нового року у СНУ імені Лесі Українки з молодіжно-народними піснями, запальними танцями та шаленим позитивом завітав гурт «Dzidzio». Концерт пройшов під патронатом голови Наглядової ради вишу, народного депутата України Ігоря Палиці та ректора, професора Ігоря Коцана. «Dzidzio» – мегапопулярний український гурт. Він відомий своїми гумористичними композиціями «Ялта», «Каділак» і драйвовим CD-альбомом з позитивною назвою «Ха-хаха». Зараз у складі колективу троє веселих музикантів – Дзідзьо, Лесик і Юлік, яким вдалося «сколихнути» вітчизняний шоу-бізнес своєю ні на кого не схожою творчістю, адже вони працюють у жанрі комедійного антигламурного попу. Уся їхня творчість спрямована на зближення з простим народом, тому і слова до пісень написані мовою, якою спілкується молодь на вулиці. Добре це чи ні? Хтозна. Проте прекрасно, що гурт несе позитив, драйв і радість. Передноворічне свято вдалося: студенти співали, танцювали, веселились. Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО
Засновник і видавець – Волинський національний університет імені Лесі Українки. Адреса редакції: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, кім. 20. Телефон: (0332) 24-75-40. E-mail: media@univer.lutsk.ua. Свідоцтво про державну
реєстрацію – ВЛ № 351-85 ПР від 03.09.2009 р.
16
Головний редактор – Олеся ФЕСИК. Відділи редакції: Новин та інформації – Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ, Валентина КОРНІЙЧУК, Наталія ГОНЧАРЕНКО. Літературний редактор – Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО. Коректор – Інна МОГІЛЕВСЬКА. Верстка і дизайн – Юлія ІОНІНА. Фотокореспондент – Володимир ЛУК’ЯНЧУК.
Газету зверстано та віддруковано в інформаційно-видавничому центрі CНУ імені Лесі Українки. Редакція зберігає за собою право літературного редагування, скорочення прийнятих до публікації текстів і не завжди поділяє позицію авторів публікацій. За достовірність опублікованих матеріалів відповідає автор (рекламодавець).
Обсяг 3 друк. арк. Наклад 2500 прим.