Газета "Наш університет" № 5 (80)

5 (80) 20 òðàâíÿ 2013 ð.

На фото: українська молодь у Норвегії (с. 8)

ІГОР КОЦАН ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ОСВІТИ

c.3

ЄВГЕН СВЕРСТЮК у сну імені лесі українки

c. 12

«волиньбаскет» – володар кубка україни

c. 15

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ОФІЦІЙНО

Ігор Коцан – заслужений діяч науки і техніки України Згідно з Указом Президента України № 242/2013 від 27 квітня 2013 р. «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій» за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток країни, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю ректорові Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, доктору біологічних наук, професору Ігореві Коцану присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Колектив вишу вітає Ігоря Ярославовича з високою відзнакою, зичить подальшого невпинного руху, нових звершень у науковій та освітній сферах в ім’я майбутнього України. Вл. інф.

Х засідання Консорціуму українських та Варшавського університетів 13–14 травня відбулося X засідання Консорціуму українських та Варшавського університетів на базі Генерального консульства Республіки Польща у м. Львові. З вітальним словом під час відкриття засідання до учасників звернувся Генеральний консул РП у Львові Ярослав Дрозд. У 2013 році до складу Консорціуму долучився Харківський національний університет імені Василя Каразіна. На засіданні представниками українських та Варшавського вишів було обговорено ряд важливих питань: • організація спільних щорічних студент-

ських конференцій (почергово в кожному університеті); • співпраця на основі спільних публікацій у журналі «Українська полоністика» та «Вісник Житомирського національного університету»; • співпробітництво в рамках академічної мобільності – обмін студентами, аспірантами, викладачами; • видавництво спільного часопису наукових, науково-популярних i дидактичних статей «Дослідження з історії Центральної та Східної Європи. Щорічник». Головою Консорціуму на період до наступного засідання призначено професора Яна Палися.

XI засідання Консорціуму українських та Варшавського університетів відбудеться на базі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки 5–7 вересня 2013 року. Вл. інф.

На фото: до учасників звертається Ярослав Дрозд

На фото: учасники X засідання Консорціуму українських та Варшавського університетів

2

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ОФІЦІЙНО

Ігор Коцан про перспективи та пріоритети освіти й науки у СНУ імені Лесі Українки 20 травня у Лесиному виші відбулася пресконференція ректора Ігоря Коцана «Освіта і наука у СНУ імені Лесі Українки: перспективи та пріоритети» з представниками засобів масової інформації. Ігор Ярославович зазначив, що сьогодні є необхідність обговорити основні аспекти здійснення міжнародної співпраці, звернути увагу на пріоритети і сформувати плани на майбутню діяльність в освітній і науковій сфері університету та національної вищої школи. Ректор розповів, що неабияке значення задля організації міжнародного співробітництва в галузі освіти відіграє її налаштованість на глобалізаційні процеси. Адже завдяки дистанційній формі навчання (навчання on-line, «хмарні технології») уже сьогодні українці мають можливість отримати диплом іноземного вишу. «Дистанційне навчання – це майбутнє освіти», – визнав Ігор Ярославович. Також у СНУ імені Лесі Українки зацікавлені в тому, щоб відкривати свої представництва за кордоном. У березні цього року після дружньої зустрічі делегації асоціації «За майбутнє» (м. Мадрид, Іспанія) з адміністрацією університету було підписано угоду про співпрацю. Ігор Коцан звернув увагу журналістів і на те, що сучасна система науки та наукових досліджень вийшла за межі одного навчального закладу, адже більше здобутків отримують учені, які об’єднують свої зусилля. Україна не має залишатися осторонь цих процесів. Сьогодні в нашій державі налічується 334

ВНЗ, 80 % випускників шкіл стають студентами вишів. Тому постало питання якості вітчизняної освіти, монополізації, об’єднання вищої школи задля конкурентоспроможності в європейському просторі. У СНУ імені Лесі Українки реалізовуються мовні стратегії. З наступного навчального року будуть формуватися групи студентів, які оволодіватимуть обрані спеціальності іноземними мовами, зокрема англійською. Це дасть змогу юнакам і дівчатам здобувати освіту за кордоном та отримати подвійні дипломи, а якщо 10 % студентів увійдуть у їх число, то наш університет стане європейським. До слова, нещодавно з керівництвом Краківської гірничо-металургійної академії імені С. Сташіца підписано угоду про те, що цей ВНЗ у наступному навчальному році прийме 15 спудеїв фізичного факультету Лесиного вишу. Обговорюваним питанням на пресконференції стало проектування такого необхідного для міста найсучаснішого ботанічного саду. Також Ігор Ярославович ознайомив присутніх із проектом наукового парку СНУ

На фото: загальний вигляд проекту студмістечка

імені Лесі Українки, який планують звести на території колишньої військової частини, що на розі вулиць Львівської та Червоного Хреста, та повідомив, що наразі триває процес погодження проекту будівництва Адміністрацією Президента України. Є домовленість з головою Наглядової ради Ігорем Петровичем Палицею, що він фінансуватиме проектну документацію, яка коштує 5 % від загальної вартості. Реалізувати проект можна протягом двох років, переконує Ігор Ярославович. Вартість будівництва студмістечка – щонайменше 50 млн дол. І. Коцан наголосив, що народний депутат України Ігор Палиця як випускник університету безкорисливо вкладає кошти у розвиток вишу, не отримуючи від цього ніяких дивідендів. Територія, передбачена під науковий парк, має площу 100 тис. кв. м. Спершу споруджуватимуться наукові лабораторії, а навколо них – інфраструктура. «При будівництві наукових лабораторій відбуватиметься погодження з такими великими корпораціями, як Shell, Microsoft, щоб вони дали свої пропозиції з приводу того, що хочуть бачити у цих лабораторіях, які вимоги до них мають», – зауважив Ігор Коцан. Ректор розповів, що в жовтні 2013 р. на базі Лесиного вишу відбудеться наукова конференція за участю першого заступника міністра освіти і науки Євгена Суліми та 200 ректорів із усієї України та з-за кордону, де буде представлена передпроектна пропозиція зведення вищезгаданого студмістечка. Також журналісти мали змогу поставити свої запитання ректору.

Валентина КОРНІЙЧУК

На фото: вигляд на спорткомплекс

3

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

НАУКОВЕ ЖИТТЯ Навчальний процес Інституційний репозитарій – інноваційний метод організації навчальної роботи студентів

У СНУ імені Лесі Українки фестивалили молоді науковці

Сучасні тенденції модерні­ зації системи вищої освіти обумовлюються необхідністю входження України у світовий інформаційний простір, тим самим актуалізуючи потребу у створенні єдиного освітнього інформаційного простору навчальних закладів. Одним із основних показників сучасного університету є наявність якісних електронних відкритих для користування студентами та викладачами освітніх ресурсів. Саме тому в СНУ імені Лесі Українки здійснюється активна діяльність щодо формування та наповнення інституційного репозитарію – електронного архіву для тривалого зберігання, накопичення і забезпечення довготривалого та надійного відкритого доступу до результатів навчальної, методичної роботи, наукових досліджень професорськовикладацького складу й аспірантів і студентів вишу. Функціонування репозитарію відбувається в межах виконання наказу МОН України № 1060 від 01.10.2012 р. «Про затвердження Положення про електронні освітні ресурси». Уже накопичені навчальні, навчально-методичні матеріали до дисциплін, електронні навчальні курси, підручники, посібники, наукові статті, результати досліджень знаходяться у сховищах репозитарію на серверах бібліотеки університету та центру інформаційних технологій та комп’ютерного тестування і нараховують понад 540 електронних версій документів. Інституційний репозитарій CНУ імені Лесі Українки надає постійний безкоштовний повнотекстовий доступ до вказаних матеріалів у мережі Інтернет за адресою: http:// esnuir.eenu.edu.ua/?locale=uk. Наповнення інституційного репозитарію та розширення його тематичних фондів зусиллями як викладачів, так і аспірантів та студентів є запорукою підвищення якості навчального та наукового процесу в університеті, зміцнення авторитету alma mater на ринку освітніх послуг України. Алла Пашкіна, навчальний відділ

На фото: президія конференції

14–17 травня у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки проходив Фестиваль науки, в рамках якого протягом двох днів тривала VІІ Міжнародна науково-практична конференція аспірантів і студентів «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень». Освіта і наука є основними конкурентними перевагами України у глобальній економіці. Тому у Лесиному виші велику увагу приділяють обдарованій, творчій, інтелектуальній молоді. І те, що аспіранти та студенти беруть активну участь у науковому житті навчального закладу, різноманітних конференціях, і є визначальним показником ВНЗ, адже університет без науки – це навіть не ПТУ. Зустріч талановитої молоді у навчально-

му закладі відбувається вже всьоме. Цьогоріч у роботі форуму взяли участь майбутні науковці з різних регіонів України та Білорусі, а у секційних засіданнях заявлено понад 300 доповідей. Нагороди та подарунки переможцям вручив проректор з наукової роботи університету М. Яцишин. Михайло Михайлович висловив надію, що найкращі доповіді будуть мати успішний результат і продовження в магістерських роботах, послугують при вступі в аспірантуру, а згодом – у докторських дисертаціях. У конкурсі на звання кращого програміста Східноєвропейського нацуніверситету імені Лесі Українки диплом І ступеня отримали Дмитро Матвіюк, Юрій Мажула й Іван Сиротюк. Кращими молодими науковцями визнано кандидата економічних наук, доцента кафедри менеджменту Олесю Тоцьку (диплом І ступеня), кандидата історичних наук, доцента кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Олега Разиграєва (диплом ІІ ступеня), кандидата фізико-математичних наук, доцента кафедри математичного аналізу Інну Кальчук (диплом ІІІ ступеня). Галину Копачинську (диплом І ступеня), Ігоря Степанюка (диплом ІІ ступеня), Андрія Цісара (диплом ІІІ ступеня) обрано кращими молодими науковцями серед аспірантів. У номінації «Кращий студент-науковець СНУ» нагороджено Світлану Кузьмішину (диплом І ступеня), Мар’яну Кучерук й Іванну Приймас (диплом ІІ ступеня), а третє місце посіли Інна Поліщук і Богдан Підцерковний. Дипломи та подарунки також отримали учасники конференції за кращу доповідь на секційних засіданнях. Валентина КОРНІЙЧУК

На фото: Михайло Яцишин вітає Олесю Тоцьку

4

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

НАУКОВЕ ЖИТТЯ

Молоді науковці СНУ імені Лесі Українки – найкращі інтелектуали Волині У квітні Волинський інститут економіки та менеджменту гостинно відчинив двері перед учасниками регіонального етапу VII Всеукраїнського молодіжного конкурсу «Новітній інтелект України». 12 кращих наукових робіт, які напередодні були відібрані національним журі з-поміж 93, що надійшли з Волині, захищалися авторами. Уже вп’яте Волинь посіла І місце за кількістю поданих робіт на Всеукраїнському конкурсі «Новітній інтелект України». До оргкомітету з нашої області надійшло 93 роботи. З цього числа було відібрано 12 осіб із м. Луцька, Іваничівського, Ківерцівського, Горохівського, Володимир-Волинського та Ковельського районів. Учасників конкурсу прийшли привітати ректор ВІЕМ А. Горбовий, проректор з економічного розвитку цього вишу, голова правління Асоціації регіонального розвитку П. Гоцалюк, перший проректор ВІЕМ О. Степанюк,

експерт Департаменту наукових та освітніх програм Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», координатор VІІ Всеукраїнського молодіжного конкурсу «Новітній інтелект України»­ О. Микита, голова постійної комісії з питань освіти, науки, культури мови Луцької міської ради­ А. Пархом’юк, директор обласної МАН України Г. Толстіхіна. Поважні гості побажали їм творчої наснаги, талану та перемог. Юнаки та дівчата представляли свої наукові доробки з актуальних питань: здійснення економічних і політичних реформ; законодавче регулювання ринку На фото: учасники VII Всеукраїнського молодіжземлі; створення механізму реного конкурсу «Новітній інтелект України» альної енергетичної самодостатності України; впровадження років. нових підходів до збереження українських Представники Східноєвропейського натрадицій; пропозиції щодо удосконалення ціонального університету імені Лесі Україн­вітчизняної системи освіти. ки посіли перші місця. Богдан Підцерковний Поважне журі оцінювало не тільки зміст і став лідером серед студентів ВНЗ І–IV рівнів новизну робіт, але й уміння представити їх та акредитації, а Наталія Коленда – серед мовільне володіння матеріалом. лодих науковців до 35 років. Нагороди розподілились у трьох вікоЩиро вітаємо з перемогою! вих категоріях: учні шкіл, студенти ВНЗ І–IV Вл. інф. рівнів акредитації та молоді науковці до 35

Всеукраїнськa студентська олімпіада з дисципліни «Європеєзнавство» З 24 по 26 квітня студенти факультету міжнародних відносин Східноєвропейського національного універитету імені Лесі Українки брали участь у ІІ етапі Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Європеєзнавство», яка другій рік поспіль проводиться у Донецьку. На олімпіаду завітали учасники з 40 вищих навчальних закладів України. До складу журі увійшли провідні вітчизняні фахівці з європейської інтеграції, міжнародної економіки Донецького державного університету управління, Донецького національного університету, Одеського національного економічного університету, Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, Київського національного економічного університету імені В. Гетьмана, Сумського національного аграрного університету, Кіровоградського національного технічного університету, Маріупольського державного

університету. Окрім виконання теоретичнопрактичних завдань, гості ознайомилися з містом. За результатами олімпіади студенти отримали дипломи, грамоти в різних номінаціях. Наші студенти гідно представили університет: Ярина Середюк відзначена грамотою за оригінальність мислення, Ірина

Міцюк – за творчий підхід у розв’язанні аналітичного завдання. Інна ЛОЗАНЮК, студентка IV курсу спеціальності «Міжнародна інформація»

5

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

НАУКОВЕ ЖИТТЯ

У полі зору науковців – міжнародна інформація 19 квітня доктор політич­ них наук, завідувач кафедри міжнародної інформації, професор Євгенія Тихомирова та кандидат політичних наук, доцент ­Антоніна Митко взяли участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародна інформація: концептуальні та прикладні виміри», присвяченій 20-річчю спеціальності «Міжнародна інформація». Захід ініційований Інститутом міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та за сприяння Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Дипломатичної академії України при МЗС України, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ. Мета конференції – представити для наукового й експертного співтовариства, широкої громадськості та мас-медіа сучасну проблематику міжнародних інформаційних відносин, розглянути концептуальні та прикладні аспекти міжнародної інформації та проаналізувати перспективи освітнього напряму підготовки фахівців. Тематика заходу

представили своє бачення виховання та навчання фахівців спеціальності «Міжнародна інформації», слід відзначити виступи докторів полі­тичних наук, професорів В. Копійки, М. Рижкова (ІМВ КНУ імені Т.Шевченка), Є. Тихомирової (СНУ імені Лесі Українки), докторів філологічних наук, професорів М. Ожевана (Національний інститут стратегічних досліджень) і Г. Почепцова (Національна академія державного управління при Президентові України), Генерального секретаря ГУАМ В. Чечелашвілі, речника МЗС України ­О. Дікусарова. Представники кафедри міжнародної інформації Лесиного вишу таНа фото: професор Євгенія Тихомирова отрикож представили свої тезисні доповімує відзнаку ді, відзначаючи важливість розвитку сфери міжнародних відносин у галузі охоплювала такі питання: перспективи розінформаційних технологій, у тому числі для витку сучасних досліджень у сфері міжнародтранскордонного співробітництва України. них інформаційних відносин; концептуальне Адже, незважаючи на активізацію транскорзабезпечення, прикладні аспекти і перспекдонної співпраці й інтенсифікацію наукових тиви освітньої діяльності за спеціальністю досліджень у цьому напрямі, в наукових ко«Міжнародна інформація»; фаховий потенцілах питання інформаційної підтримки цих ал інформаційних аналітиків-міжнародників процесів розглядалося фрагментарно, а в Україні та світі. сама проблема окреслювалася лише у заУ конференції взяли участь наукові співгальному вигляді, чим і зумовлено необхідробітники, представники дипломатичних місій, міжурядових і неурядових організацій, ність вивчення інформаційного забезпечення транскордонного співробітництва України. науковці, фахівці з міжнародних відносин, аспіранти, здобувачі та студенти, представники Кафедра міжнародної інформації засобів ЗМІ з Києва, Луцька, Львова, Маріуполя, Хмельницького, Чернівців та ін. Серед відомих науковців і політичних діячів, що

СНУ імені Лесі Українки клопочеться про збільшення докторів наук 29 квітня у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки відбулася робоча зустріч проректора з наукової роботи, доктора юридичних наук, професора Михайла Яцишина з докторантами вишу. Мета наради – поспілкуватися та ще раз нагадати про поставлені завдання. Зустріч пройшла під гаслом: «Бачити, розуміти, спілкуватися один з одним». Проректор Михайло Яцишин коротко доніс позицію вченої ради університету, в якому напрямі рухатися: «Сьогодні вже не буде науки заради науки, а необхідно ще й заробляти гроші, тобто виконувати госпдоговірні теми».

6

СНУ імені Лесі Українки зацікавлений у захисті докторських дисертацій, адже кое­ фіцієнт співвідношення кандидатів і докторів наук невтішний. Хоча в 2013 р. (порівняно з 2010–2012 рр.) спостерігається позитивна динаміка – вже захищено 4 докторські праці. «Нині основне завдання – збільшити кількість докторів наук у всіх структурних підрозділах, оскільки з’являться потужні наукові школи, зміцниться наука на Волині та встановиться фінансова стабільність», – наголосив Михайло Яцишин. Зі слів проректора стало відомо, що ректор Ігор Коцан узяв під особистий контроль докторантів. За неуспішне навчання в докторантурі здобувачі отримуватимуть попередження та догани, а хорошим стимулом до захисту стануть 212 сучасних квартир у європейському студентському містечку. Завідувач відділу аспірантури, докторантури та наукового стажування Мирослава Філіпович ще раз нагадала про вимоги

до захисту дисертацій і запросила до слова 11 присутніх докторантів: Терезу Левчук, Ольгу Яблонську, Ірину Скороход, Світлану Сухарєву, Аллу Корнейко, Людмилу Гусак, Юрія Крамара, Миколу Сур’яка, Анатолія Войнаровського, Олександра Мартинюка, Людмилу Бондарук. Вони коротко окреслили стан свого наукового дослідження, кількість публікацій і повідомили про проблеми, з якими стикаються. Щодо останніх, то їх лише кілька: обмежена наявність спецрад; друк статей у закордонній періодиці, монографій; фінансування, оплата відряджень. Проректор Михайло Яцишин запевнив докторантів, що адміністрація всіляко сприятиме швидкому й успішному захисту дисертацій. «Сконцентруйтесь і працюйте! Здоров’я і творчого натхнення!» – насамкінець побажав Михайло Михайлович. Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Україна–Польща: досвід виховання і навчання дошкільнят вий елемент освіти малої дитини» (магістр Малгожата Ковальчик). Директор Інституту педагогіки Януш Кіренко та декан факультету педагогіки та психології Ришард Бера побажали учасникам семінару плідної праці та створили всі умови для такої роботи. Українські науковці та практики подивились одну з найстаріших початкових шкіл Любліна № 21 (їй 100 років, але реконструкція будівлі за польським проектом і коштом Євросоюзу зробила її найсучаснішою в місті), ознайомилися з діяльністю унікального непублічного з відділами інтеграції дошкільного закладу імені Болеслави Ламент, де побачили не На фото: делегація СНУ імені Лесі Українки у Любліні У лабораторії Марії Монтесорі тільки гарну організацію простору Інституту педагогіки на нас чекадля дошкільнят, але відкритий і ли із нетерпінням – і ми їх не розрони – професор Сабіна Гуз та Іоланта мудрий педагогічний персонал, театральну чарували. Всі члени української делегації Анджиєвська – представили викладачів студію, спортивний комплекс, кімнату пізнанбули ­готові до наукової дискусії, у якій взяли Університету Марії Складовської-Кюрі з таня світу для дітей із особливими потребами. участь викладачі (І. Філіппова, Х. Шишкіна, кими презентаціями: «Пізнання світу за доО. Феніна) та студенти факультету психопомогою методу проектів» (доктор Тереза Інеса Філіппова, логії ­(І. Стаднік, Т. Трофімчук, А. Коваль), а Парчевська), «Організація простору для докерівник департаменту також ­науковці педінституту нашого вишу шкільника» (доктор Іоланта Анджиєвська), міжнародних зв’язків (Р. Пріма, І. Томашевська). Досвідом роботи «Цінності інтеграційних книжок для дітей» факультету психології поділилися практики системи шкільної та до(доктори Малгожата Центнер-Гуз та Івона шкільної освіти Т. Ковальова, Л. Сак, Т. ФурЗвечовська), «Гра як цінність у розвитку диман, Л. Завгородня. тини на прикладі завдань в Ірландії» (доктор Організатори семінару з польської стоБарбара Білевич-Кузня), «Безпека як важли-

Минулого місяця відбувся спільний українсько-польський семінар «Образ дитинства і освіта», партнерами якого стали факультет психології СНУ імені Лесі Українки, Волинська громадська організація «ОМЕП» та Університет Марії Складовської-Кюрі (Люблін).

До проблем європеїзації 12–13 квітня у Вищій торговельній школі в м. Радом (Республіка Польща) відбулася Міжнародна науковопрактична конференція ­«Проблеми європеїзації – окремі юридичні, адміністративні та педагогічні аспекти». У заході взяв участь професорськовикладацький склад юридичного факультету Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки: проректор з наукової роботи, доктор юридичних наук, професор М. Яцишин, декан юридичного факультету О. Лаба, професор кафедри трудового, господарського та екологічного права І. Якушев, завідувачі кафедр криміна­ль­ ного права і процесу О. Батюк та цивільного права і процесу Н. Чубоха, доценти кафедр конституційного, адміністративного та фі-

нансового права В. Кравчук і А. Гороть, теорії та історії держави і права О. Юхимюк і С. Булавіна, старший викладач цієї ж кафедри В. Колодяжна, відповідальні за наукову та профорієнтаційну роботу на юридичному факультеті Ю. Фідря та Б. Чупринський (відповідно). Під час пленарного засідання доповідь виголосила декан юридичного факультету О. Лаба, яка відзначила, що актуальність проведення таких заходів обумовлюється нагальними потребами сьогодення, адже Україна перебуває на шляху євроінтеграції та пов’язаної з цим адаптації законодавства та суспільнополітичного і громадського життя до вимог європейських стандартів. Від імені ректора Вищої торговельної школи в м. Радомі пані Ельжбета Кельська вручила лист-подяку ректору СНУ імені Лесі Українки І. Коцану та декану юридичного факультету ­О. Лабі за про-

ведення ІХ Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (22–23 березня, м. Луцьк). Підсумком зустрічі стало укладення договору про співпрацю між Вищою торговельною школою в м. Радомі (Республіка Польща) та Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки. Оксана ЛАБА, декан юридичного факультету

7

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

МОЖЛИВОСТІ ОСВІТИ

Не бійтесь відкривати нове Навчання в університеті сприяє не лише підвищенню інтелекту, а й допомагає молоді застосовувати теоретичні знання в житті. Як на практиці реалізуються міжнародні відносини, нам розповість студент ІІІ курсу (спеціальність «Країнознавство») факультету міжнародних відносин, а за сумісництвом – мандрівник Олександр Швець.

– Олександре, у яких країнах ти побував? Із якою метою?

– У Латвії, Білорусі, Польщі, Норвегії, Вірменії та Грузії. Мої поїздки стосувалися участі в різноманітних тренінгах програм «Молодь у дії» Ради Європи, «Майстерня громадської активності».

– Торік ти їздив до Норвегії. Розкажи детальніше.

– Норвегія зібрала переможців міжнародного конкурсу з Італії, Росії, Туреччини, Норвегії та України. Мені, як випускнику шкільного євроклубу «Єврозоря» ЗОШ № 25 м. Луцька, теж пощастило стати учасником молодіжного обміну. Мабуть, мій твір «Future of Europe», котрий потрібно було подати для відбору, виявився змістовним. Осло зустріло нас сонячною погодою. Такою ж теплою і приємно-щирою була аудієнція з послом України в Норвегії. А пізніше – насичені дні в м. Драммен: презентації країн, національні страви, ігри, SWOT-майстерні, обмін думками «Європа, яку ми бачимо», зустріч із мером м. Драммен, сходження на гірські вершини. Незабутні враження, нові друзі, позитивні емоції, пізнання світу і мислення без

На фото: Олександр Швець під час тренінгу в Норвегії стереотипів... – ось та Норвегія, яка відкрилася мені.

– Нещодавно ти повернувся з Вірменії. Що там цікавого відбувалося?

– У Вірменії (м. Діліджан) проходив тренінг «Against Dicrimination – A Tool Box», який зібрав учасників із 10 країн (Вірменії, Грузії, Молдови, України, Німеччини, Великобританії, Італії, Іспанії, Норвегії, Швейцарії). Впродовж тижня ми оволодівали різноманітними методами боротьби з дискримінацією в суспільстві. Перші два дні відбувалося знайомство учасників, а також міжнародні вечори національних кухонь. Третій день тренінгу характеризувався пошуком оптимального визначення дискримінації в ігровій формі. Наступними днями проводилися воршоп і форум-театр. Насамкінець тренінгу учасники створювали концепції проектів і кооперувались один із одним для подальшої співпраці та їх реалізації.

– Що корисного ти почерпнув із поїздок? Чого навчився?

На фото: зустріч-знайомство у Вірменії

8

– Я дізнався багато нового як про країни, в яких перебував, так і про ті, з яких прибули інші учасники. Розвіялися стереотипи щодо деяких держав. Удосконалив англійську мову, знайшов друзів по всій Європі, отримав практичні навички з проектного менеджменту, різноманітних методик та ще багато цікавого.

– Рецепт твоєї громадськомолодіжної активності.

– Не боятися відкривати для себе щось нове.

– Побажання сьогоднішнім і майбутнім студентам СНУ імені Лесі Українки.

– Закликаю молодь брати участь у різноманітних освітніх заходах, оскільки це нові знання, які в майбутньому допоможуть реалізуватися.

– Дякую за розмову. Хай щастить тобі, Олександре! Розмовляла Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО

На фото: українська молодь на фоні норвезьких пейзажів

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ІСТОРІЯ РОДУ

Знайти себе і пізнати власне коріння: швейцарець Роберто Гааб – охоронець і літописець історії роду Драгоманових-Косачів Як відомо, історія життя Драгоманових-Косачів драматична та сумна. Революційні потрясіння першої половини ХХ ст. поставили під загрозу все, що було для цього шляхетного роду вартісним: рідне слово, незалежність особистості, гордість за свій рід. Жорстокoю виявилася й доля родичів і нащадків Лесі Українки. Та попри усі катаклізми тієї епохи рід Драгоманових-Косачів триває й розрocтається гілкамивідгалуженнями по лінії Ольги Косач-Кривинюк, Оксани Косач-Шимановської, Ізидори Косач-Борисової, Світозара Михайловича Драгоманова. Швейцарець Роберто Гааб (на фото) – внучатий племінник Лесі Українки – не лише гідно продовжив правничу традицію Драгоманових-Косачів. Нині він чи не єдиний найяскравіший охоронець історії цього славного роду, і, що найголовніше, є справжнім взірцем того, як треба берегти власне коріння та цінності родинних традицій. Інтерес до славних родичів, їх творчості та життєвих доль у нього ніколи не згасав. Він активно й одержимо веде пошук нових фактів із життя

предків – родоводу Драгоманових-Косачів. Подорожуючи верхи Поділлям і Волинню упродовж 2001–2011 рр., Роберто Гааб відкрив для себе не лише неповторні природні закутки України, a й нові сторінки історії свого роду, залюбки зустрічається з науковцями, музейниками, ділиться власними здобутками. І тому кожен приїзд Р. Гааба на батьківщину предків стає важливою подією в культурному житті України. Для нього ж ці візити мають непроминальне значення у зв’язку зi збереженням контакту iз землею пращурів.

На фото: перша зустріч з бабусею Оксаною Косач-Шимановською. Зліва направо: Роберто, Оксана Петрівна (бабуся), Оксана Антонівна (мама Роберто), Ірен (його сестра). Кінець літа 1958 р. Зенна (Італія).

Згадаймо його щемливо відверте знамените зізнання, записане у музейній книзі відгуків у Колодяжному: «Я приїхав сюди для того, щоб знайти щось про себе, чого мені не вистачало, і для того, щоб принести мій привіт душам моїх предків, які ще, може, блукають цими місцями. A ще я милувався тими краєвидами, які набагато більше, ніж просто пейзажі, які надихають до глибини душі самим своїм значенням. Тепер я знайшов себе, знайшовши частину мого коріння, на чому й завершив власні пошуки. Тепер я маю чітке уявлення про себе». У швейцарській домівці Р. Гааба в Лугано зберігається видання творів Лесі Українки, джерельні праці про письменницю та її родину, які він ретельно студіює. Зокрема, предметом його прискіпливого вивчення стала робота Ольги Косач-Кривинюк «Леся Українка: хронологія життя і творчости». Це фундаментальне видання допомогло швейцарцеві не лише глибше пізнати історію свого роду, але й удосконалити знання української мови. Та найбільший скарб Роберта Гааба – родинний архів і матеріали до генеалогічного дерева Драгоманових-Косачів, якe особливо його цікавить. Проте він не любить ходити по слідах чужих досліджень, переказувати відомі факти і події, а намагається самостійно доповнювати це дерево. Очевидно, що інтерес до генеалогії був частиною родинної культури, у якій зростав і виховувався Р. Гааб. Однак долею своїх предків по лінії матері він серйозно зацікавився лише після смерті бабусі Оксани Петрівни Косач-Шимановської. У його родинному архіві немає такого документа, який би залишився не прокоментований ним. Усе, що стосується біографій його родичів, становить для нього не лише побіжний інтерес. Р. Гааб болісно реагує на неточності і помилки у життєписі бабусі Оксани КосачШимановської, однієї з сестер Лесі Українки, про яку знаємо, на жаль, доволі мало. Становище емігрантки, невдале одруження відчутно вплинули на її вдачу, що особливо проявлялось у прагненні до усамітнення. Таке свідоме відособлення позначилось і на взаєминах із єдиною донькою Оксаною, хоча найменші її негаразди, хвороби тяжко переживала. Зрештою, донька була сенсом її життя. Саме завдячуючи матері Оксана Антонівна отримала гарне виховання, здобула вищу музичну освіту. Однак не одержала у спадок історії свого роду. Робертове бажання з’ясувати певні аспекти родинної історії по лінії діда Антона Шимановського вона змогла задовольнити лише частково – полишила скупий коментар. І тому Оксана Гааб листовно звернулася до тітки Ізидори

9

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ІСТОРІЯ РОДУ Косач-Борисової з проханням написати про Шимановських усе, що та пам’ятає. Робертів «поклик предків» зворушив Ізидору Петрівну. У листі до племінниці від 7 червня 1977 р. вона пише: «Головне, що я тішуся твоїм Робертом – саме тим, що у нього справді є інтерес до своїх предків, що давно вже не живуть. (Чи він вчив природничі науки, чи тільки, як інтелігентна людина, читав і цікавився питаннями спадковости?)». Або: «Мені дуже приємно, що твій Роберт цікавиться генеалогією своєю, бо мене завжди цікавила спадковість, закономірність в природі взагалі, а в розвитку й напрями в еволюції людини зокрема». Відтак у родинній книзі було заповнено ще одну лакуну – оприявнено біографію Бориса Шимановського, чоловіка Олександри Косач. До речі, у життєписі діда він не ставить крапку, а щораз доповнює його новими фактами, відкриває досі невідомі нам сторінки. Ще один промовистий факт. Готуючи матеріали до другого випуску збірника «Леся Українка: доля, культура, епоха», я, так би мовити, для інформації надіслала Р. Гаабу фотографію з відкриття меморіальної дошки на будинку в Женеві, у якому жив М. Драгоманов у 1881–1889 рр. І тут же отримала відповідь від пана Роберто, що адреса «rue Dancet, 14» у Женеві є, а чи збереглася сама будівля невідомо. Не гаючись, мій адресант зателефонував мешканцям будинку за вказаною адресою. Не отримавши бажаної інформації, він листовно звернувся

до швейцарської дослідниці життя і спадщини М. Драгоманова Моніки Банковської й у секретаріат Посольства України у Швейцарії. М. Банковська надала вичерпні відомості про перенесення меморіальної дошки зі старого будинку на новобудову. З’ясувалося, що це зроблено 9 листопада 1995 р. з ініціативи Посольства України в Швейцарії. Відтак, завдячуючи Р. Гаабу, маємо докладну історію меморіальної дошки на будинку в Женеві, відкриття якої відбулося 13 червня 1930 р. Колодяжне – родовий маєток Косачів, у якому народилася, провела дитинство та юність Оксана Косач-Шимановська, приваблює і її внука Роберто. На жаль, меморіальні ландшафти садиби (парк, сади, ліси), як і будівлі другої половини ХІХ ст., не збереглись. Однак Роберто Гааб всіляко намагається повернути родинну ауру цьому дорогому клаптику волинської землі. Зокрема, він виступив із ініціативою щодо перенесення могил Оксани Косач-Шимановської з цвинтаря у Празі (Чехія) та Ольги Косач-Кривинюк, яка похована в Авґзбурзі (Австрія), у Колодяжне. Як відомо, у більшості країн Європи могили зберігаються до тих пір, доки родичі сплачують за землю під місцем поховання та догляд. Роберто Гааб прагне зробити все, аби не допустити їх зникнення. Традиція захоронення на території маєтків в Україні існувала віддавна. І тому ще у 2008 р. Р. Гааб звернувся до Посольства України в Швейцарії з відповідним листом, однак жод-

ної відповіді не одержав, не кажучи вже про підтримку цієї важливої ініціативи. Та він не зневірився і не відступив від свого благородного задуму. Більше того, запропонував проект майбутньої усипальні з урахуванням родинних традицій. Зокрема, на мою пропозицію звести невеличку капличку Р. Гааб слушно зауважив, що сестри не були надто богомольні, тому варто ухилятися від релігійних символів, оскільки діти Косачів зростали серед природи, їх світогляд тяжів до онтології. З цих міркувань він запропонував над похованням встановити «компактний кам’яний стіл на зразок римського вівтаря з дошками імен захоронених. Над ним – звична паркова металева альтанка з лавками, де відвідувачі, в залежності від переконань, зможуть медитувати чи молитися». Варто перенести й могилу Миколи Косача, який похований на сільському у с. Колодяжному. Винятково важливу не лише для волинського краю ідею перепоховання найближчих родичів Лесі Українки і зведення пантеону над їх нетлінними останками підтримав губернатор Волині Борис Климчук, родинні зв’язки якого також тісно переплелися з Колодяжним. Хочеться вірити, що у сумнe 100-ліття з дня смерті Лесі Українки, яке припадає на 1 серпня 2013 р., в Колодяжненському маєтку таки зведуть усипальню Косачів.

Тамара СКРИПКА

«Дух у слові не зів’яне» 17 травня у бібліотеці пройшов вечір-портрет із талановитим земляком, громадським діячем, прозаїком, поетом, перекладачем, краєзнавцем, головою Волинського обласного ветеранського громадськокультурного товариства «Холмщина», заслуженим працівником культури Миколою Онуфрійчуком. Миколу Антоновича вітали методист книгозбірні Світлана Кресак своєю авторською піснею, поетеса, заслужений учитель України Ніна Горик, відомий журналіст Волині Василь Федчук, голова Волинського обласного товариства краєзнавців Геннадій Бондаренко, актриса Волинського обласного музичнодраматичного театру Людмила Натанчук, вокальне тріо «Віра. Надія. Любов». У заході взяли участь студенти факультету міжнародних відносин Анастасія Оболончик та Ольга Джуга, які виконали авторську пісню Миколи Онуфрійчука «Де холмська зозуля кувала», Роман Пінчук, Олена Федонюк, Дарина Федорович, Ярина Середюк та

10

Анастасія Тимчушин, лауреат обласного конкурсу «Ти не згасла, зоре ясна» Павло Корсун, які виконали вірші та гуморески Миколи Антоновича. Лейтмотивом вечора була розповідь Миколи Онуфрійчука про своє життя, зокрема про трагічну долю примусово переселених етнічних українців із території Польщі на Україну. Його життєвий шлях тісно пов’язаний із товариством «Холмщина», робота якого спрямована на відродження та зміцнення пам’яті про отчий край, його українську культуру, духовні святині та важливі події. У товаристві Микола Антонович наполегливо працює над тим, щоб захистити інте­реси і права переселенців, зберегти історичну пам’ять про рідний край, його святині, традиції цієї української гілки. Розлука з рідним краєм спонукала М. Онуфрійчука написати ряд творів, присвячених Холмщині («Солона грудка холмської землі», «Холмському роду нема переводу», «Нас поріднила Холмщина і Волинь», «Лі­тописи товариства», «Холмщина»). Микола Антонович є автором більше 500 публікацій, що за змістом торкалися проблем історії, культури, збереження пам’яток, рід-

ної мови, літератури, національних традицій, присвячувалися видатним особистостям. Захід відбувся за сприяння факультету міжнародних відносин і Союзу українок. Заступник голови товариства Тамара Раєвич підкреслила вагоме значення громадської роботи Миколи Антоновича і разом із студентським деканом факультету міжнародних відносин Іриною Міцюк від усіх присутніх вручила йому квіти, побажавши довгих років життя, натхненних творчою працею і змістовністю. Шановний Миколо Антоновичу! Хай старіє час, а Ваш час не стискає життєвий простір, бо він широкий, безмірний, адже ймення йому – Творчість. Відділ культурно-просвітницької роботи

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ

«Леся Українка і національна література» Таку назву мала Міжнародна наукова конференція, яка проходила 17–18 травня у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. У ній взяли участь учені з Луцька, Києва, Львова, Дніпропетровська, Івано-Франківська, Житомира, Рівного, Полтави, а також Польщі та США. Відкрила конференцію проректор з навчально-виховної роботи Ірина Констанкевич. Ірина Мирославівна передала вітання учасникам заходу від голови оргкомітету – ректора університету Ігоря Коцана й побажала всім плідної роботи, після чого слово було надане співголові – директорові Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України та Науково-дослідного інституту Лесі Українки СНУ імені Лесі Українки, академіку НАНУ Миколі Жулинському. У своєму виступі Микола Григорович наголосив на величезній актуальності спадщини Лесі Українки, особливо з погляду на проблему національної ідентичності, а також дав пояснення терміна «культурний націоналізм» (до його представників учений зараховує таких речників морального, духовного відродження українства, як Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Сергій Єфремов та ін.). Пам’ять Лесі Українки було вшановано покладанням квітів. Присутні заслухали виступи почесних гостей – внучатого племінника Лесі Українки Роберто Гааба, котрий прибув до Луцька зі Швейцарії разом зі своїми дітьми (він торкнувся теми родинного пантеону Косачів у Колодяжному) та видатного українського письменника, громадського та культурного діяча, Героя України Івана Драча. Виступ Івана Федоровича був

На фото: вітальні слова учасникам конференції виголошує Микола Жулинський

присвячений волинським творчим шляхам Миколи Мащенка. Власне, розмова про цього визначного українського кінорежисера, сценариста, письменника (на жаль, уже покійного) того ж дня продовжилася презентацією фільму М. Мащенка «Данило Шумук» про нашого краянина, людину винятково драматичної долі, котрий провів у польських, німецьких, радянських тюрмах у загальному 42,5 роки. По закінченні картини глядачі вшанували хвилиною мовчання пам’ять Данила Шумука та Миколи Мащенка. На конференції було презентовано низку наукових видань, зокрема енциклопедію «Тарас Шевченко» (її представив академік Микола Жулинський). Серії «Студії з україністики», «Київські полоністичні студії», «Друкується вперше. Літературні палімпсести» представив директор Міжнародної школи україністики НАНУ, завідувач кафедри полоністики Інституту філології Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, провідний науковий співробітник Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України Ростислав Радишевський (пан Ростислав поєднав цю презентацію зі своєю доповіддю «Аксіологічні виміри творчості Лесі Українки і польська традиція», яку мав виголошувати на пленарному засіданні). І, нарешті, книгу «Іван Матвійович Стешенко. Твори. Переклади. Вибране листування» представили історик, краєзнавець, письменник із Полтави Григорій Титаренко та На фото: Роберто Гааб із дітьми доктор філологічних

наук, старший науковий співробітник Інституту філології Київського національного університету імені Т. Шевченка Галина Александрова. Пленарні засідання відбулися 17 травня (на обох головував академік М. Жулинський). З науковими доповідями виступили доктор габілітований, професор Бялостоцького університету (Польща) Ярослав Лавський («Ironia Lesi Ukrainki. Rekonesans»), головний редактор журналу «Слово і Час» Лукаш Скупейко («Леся Українка і екзистенціалізм: новий погляд чи нова метафора?»), завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури СНУ імені Лесі Українки Марія Моклиця («Символічні топоси у драмі Лесі Українки “У пущі”»), згадана вже Галина Александрова («Іван Стешенко та Леся Українка: поетичні перегуки»), науковий співробітник Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Ганна Гаджилова («Історіософська проблематика п’єс “Руфін і Прісцілла” Лесі Українки та “Кремуцій Корд” Миколи Костомарова»), доцент кафедри української літератури Рівненського державного гуманітарного університету Раїса Тхорук («Герої драм Лесі Українки та читацькі ідентифікації»), член Національної спілки письменників України Алла Диба («Брати Френкелі: поруч із Лесею Українкою і без неї»). Учасники заходу здійснили екскурсію містом, відвідали Музей Волинської ікони та музей Лесі Українки СНУ імені Лесі Українки.

18 травня робота конференції продовжилась у секційному режимі в Літературномеморіальному музеї Лесі Українки в Колодяжному. Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ

11

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ Поезія Мрійно посхиляли жовті голови, Ледь помітно майорать листочками, Ароматами осінніми, чудовими Розливаються принишклими садочками. Так ніколи серця не полонили І так в душу ніжно не заглядали, Як ночами тихими, безсонними, Як одна іду тепер левадами. Мабуть, це востаннє ви даруєте Ніжний запах жовтолистій осені. Ви мене навіки зачаруєте – Білі квіти, росами зволожені. Назавжди б залишилась в обіймах я Того, хто зберіг у серці зоряність. І дивилася б я в очі ті замріяні, Як дивилися ромашки в мою молодість. Повернення І знову я в обіймах свого поля Іду стежиною у далечі ясні. І знову мене радісно тополя Зустріла в своїй ранішній красі. І знову мого літа очі сині Всміхнулись з-під своїх зелених вій, І сонце покотилося в долини, Назустріч кинуло промінчик свій. Які б мене не кликали дороги, – Ох, скільки їх багато вже лягло, – Але найбільше ця мене тривожить, Що повз тополю йде в моє село. *** Я люблю іти доріжками-стежками У Волинську даль безкраю, голубу. Розмовляти щиро з рідними ланами, На зорі стрічати весну трудову. В серці моїм радість, коли поле крає Плуг блискучий, що на сонці виграє. Лине моя пісня аж до небокраю, Бо Волинь кохана – це життя моє. Я люблю цю землю, що шумить хлібами, Я шаную руки чесні, трудові, Я вдивляюсь в щирі очі волинянок, Мов волошки в житі ясні, голубі. Я люблю іти доріжками-стежками У Волинську даль безкраю, запашну. Я в душі нестиму цю любов віками І завжди в полях стрічатиму весну. Лариса КОЛОШКО, старший викладач географічного факультету

12

Микола Гоголь крізь призму досліджень Євгена Сверстюка Знаковий представник покоління шістдесятників, видатний український літературознавець, критик, есеїст, поет, філософ, правозахисник Євген Сверстюк – завжди бажаний гість у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки. І не лише гість: адже він – doctor honoris causa Лесиного вишу. Кожна зустріч із паном Євгеном – це можливість почути не просто цікаву інформацію, а ґрунтовна, вистраждана розмова про історію та сьогодення рідної літератури, завжди глибокий погляд і неординарний аналіз життя та спадщини яскравих постатей красного письменства.

16 травня Євген Сверстюк завітав до інституту філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки, аби презентувати свою нову книгу – збірник есеїв «Гоголь і українська ніч», що побачив світ цьогоріч у київському видавництві «Кліо». Після короткого

вступного слова проректора університету з навчально-виховної роботи, доцента Ірини Констанкевич, письменник повів мову про автора «Тараса Бульби», «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», «Мертвих душ», «Ревізора» у зовсім іншому ракурсі, аніж пересічний читач звик сприймати його під впливом традиційної, часто-густо офіціозної критики. Численні есеї, листування з професором Юрієм Луцьким і присвячена Гоголеві поема «Роздвоєний дух», що склали книгу Є. Сверстюка, становлять доробок за 30 літ творчої праці. Йдеться в них не лише про Миколу Гоголя як романтика, гумориста й сатирика, а й про релігійного мислителя, який прагнув повернути Русь обличчям до Христа й утвердити її на шляху правди та закону. Чимало було сказано про дар провидця, яким володів Микола Васильович, про непроминущу актуальність його творів у наш час. Особливий акцент зроблено на ролі творчої спадщини Гоголя у формуванні національної свідомості багатьох українських письменників, зокрема на прикладах Сергія Єфремова й Агатангела Кримського. У розмові також взяли участь науковці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, доценти Ірина Констанкевич і Віктор Яручик, журналісти Костянтин Гарбарчук та Ігор Ольшевський. А по завершенні презентації, зрозуміло, були квіти для автора й автографсесія. Максим КИРИЛЕНКО

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ВИДАВНИЧІ НОВИНКИ

Миколай Крушевський: волинський контекст Видатний лінгвіст Миколай Крушевський (1851–1887) є однією зі знакових постатей у краєзнавчому контексті Волині. Тривалий час ім’я вченого було широко знане у світі, але не надто відоме на рідних теренах. Крига забуття навколо М. Крушевського почала скресати завдяки зусиллям доцента Східноєвропейського націо­ нального університету імені Лесі Українки Зінаїди Пахолок, котра впродовж багатьох років збирає і вивчає матеріали, пов’язані з його життям і творчістю, а також невтомно популяризує доробок нашого краянина, перекладаючи, упорядковуючи, коментуючи та благословляючи у світ його книги. Новим результатом цих досліджень став каталогдовідник «Миколай Крушевський і Волинь», який пані Зінаїда підготувала разом зі старшим науковим співробітником відділу фондів Волинського краєзнавчого музею Ілоною Несторук. Стаття Зінаїди Пахолок «Постать Миколая Крушевського у родинному оточенні», якою відкривається книга, на перший погляд може видатися звичайною передмовою, проте це далеко не так. Вчитавшись у її рядки, розумієш, що маєш справу з фундаментальною, багатоплановою науковою розвідкою, написаною кваліфіковано, оригінально й талановито. Пані Зінаїда детально аналізує символіку родинного герба Крушевських – Абданк (Габданк, Хабданк, інші назви – Бялкотка, Ленкавфа, Скарбик, Скуба), подає, посилаючись на архівні джерела, розлогу генеалогію цього старовинного шляхетського польського роду, витоки якого сягають початку ХV ст. (від першого предка – Івана Непомуцена). Особлива увага приділяється волинській гілці роду Крушевських: звідси – надзвичайно цікаві

факти з життя Вацлава Крушевського – батька мовознавця, матері Розалії Ігнатіївни (уродженої Ноткен), братів Вікентія-Іллі, Климентія, Олександра-Альберта, сестри Марії. Перед читачем проходять яскраві епізоди життя Миколая Крушевського: дитинство на тлі мальовничих пейзажів Волинської землі (Луцьк, Солотвин, Ковель), навчання у Луцькому повітовому дворянському училищі, Холмській гімназії, Варшавському університеті, одруження, педагогічна робота в Троїцьку (тоді – Оренбурзька губернія, нині Челябінська область Російської Федерації) і чи не найяскравіший казанський період діяльності вченого. Автор докладно розповідає про стосунки М. Крушевського та видатного мовознавця Я. Бодуена де Куртене, про вплив ідей останнього на формування лінгвістичних засад Миколи В’ячеславовича, зрештою, про його воістину подвижницьку наукову та викладацьку працю у вкрай несприятливому для його слабкого здоров’я тамтешньому кліматі. Торкається Зінаїда Олександрівна й долі нащадків Миколая Крушевського, інших членів родини, простежуючи їх життя аж до ХХ ст. включно. Цікаво подається матеріал про листування класика польської літератури Елізи Ожешко з представниками волинської гілки Крушевських, зокрема з братом Миколая Климентієм і його дружиною

Казимирою Остроменською. Окрему увагу приділено значенню наукової спадщини М. Крушевського та вшануванню пам’яті вченого на його рідній Волині. Розвідка З. Пахолок написана доступною мовою, читається легко й, безперечно, здатна припасти до вподоби науковцям, студентам, кожному, хто любить свій край і цікавиться його минулим. Надзвичайно цінними документами є листи вченого до професора Івана Цвєтаєва (батька поетеси Марини Цвєтаєвої), котрий знав Миколая Крушевського ще з часів викладання у Варшавському університеті й завдяки якому молодий педагог потрапив до Троїцька, та відомого польського етнографа Яна Карловича. Обидві епістолярні подачі супроводжуються ґрунтовними статтями Зінаїди Пахолок, якій належить першість у віднайденні та публікації листів. Пані Зінаїда також уклала хронологію життя і творчості М. Крушевського та список його наукових праць (прижиттєві, посмертні видання, рукописні матеріали, перевидання). Не менший інтерес являють підібрані Ілоною Несторук ілюстрації з фондів Волинського краєзнавчого музею та укладений нею каталог матеріалів про Миколая Крушевського. Читач має змогу побачити, як виглядав герб Абданк, переглянути галерею фотопортретів, зокрема Вацлава та Розалії Крушевських, самого Миколи В’ячеславовича (у т. ч. з дружиною Юлією Ханкевич), їх доньки Станіслави, знакових для вченого постатей – згаданих уже Івана Цвєтаєва та Яна Бодуена де Куртене. Широко представлені копії документів, обкладинки перевидань праць М. Крушевського, здійснених на Волині, показано, як його образ втілюється у творах митців нашого краю. Каталог-довідник З. Пахолок та І. Несторук «Миколай Крушевський і Волинь» містить матеріал, надзвичайно корисний як для філологів, так і для краєзнавців, і взагалі для людей, небайдужих до історії рідного краю, для всіх, хто цікавиться постатями визначних особистостей, до яких, поза всяким сумнівом, належить і М. Крушевський. Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ

13

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ

Святковий концерт до 9 Травня В дні травневі, мріями багаті, Коли щастя хлюпає з пісень, Ми щороку зістрічаєм свято – Перемоги радісної день. Василь Симоненко

У цей світлий день ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945 року, аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов перемогу в страшному поєдинку з німецько-фашистськими загарбниками. 9 Травня назавжди залишиться для нас затьмареним гіркотою втрат і осяяним сонцем звитяги. У Лесиному університеті стало доброю традицією запрошувати ветеранів війни і праці на урочистості, присвячені великому святу всього людства. Ось і 7 травня відбулася зустріч цих мужніх людей у стінах вишу. Проректор з навчально-виховної роботи Ірина Констанкевич від імені ректорату, викладацького складу та студентів привітала ветеранів зі святом, побажала їм здоров’я, щастя та довголіття: «Прийміть вдячність від нащадків за Велику Перемогу, післявоєнну працю та розбудову нашого університету. Добра Вам, гармонії та радості». Зі спогадами про воєнні роки перед

студентами та працівниками вишу виступили фронтовики, учасники бойових дій, кавалери багатьох нагород Катерина Тертишнікова, голова Ради ветеранів Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат історичних наук Вадим Кудь і кандидат історичних наук Петро Борковський. Вони побажали молодим людям жити так, щоб не горіли На фото: ветерани Великої Вітчизняної війни під час домівки і не свистіли урочистого концерту кулі над землею. Святкове різно­ Свята пам’ять про Велику Вітчизняну вібарв’я концерту розпочалося з вручення квійну залишається з нами як взірець мужностів ветеранам. Потому наймолодші учасниті, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної ки поетичної студії «Суцвіття» декламували праці та водночас вічної скорботи за тими, вірші. Цього дня звучали задушевні пісні та хто віддав життя за свободу Вітчизни. Про поезія у виконанні Володимира Григоренка, загиблих воїнів сьогодні нагадують мемоТетяни Карпів, Галини Кот, Світлани Кресак, ріальні дошки та пам’ятники. Та найголоМар’яни Маркусенко, Оксани Мельничук, вніший меморіал – людська пам’ять. Тож Катерини Павлової, Івана Самолюка, Серсхилімо голови перед тими, хто віддав своє гія Скулинця, Анни Сліпчук, Юлії Собуцької, життя за світле майбутнє та мирне небо. Вікторії Федорчук, Тетяни Шелкунової та інших. Валентина КОРНІЙЧУК Урочистість завершилася піснею «Майский вальс» у виконанні Юрія Литвинюка, під мелодію якої кружляли пари.

Зустріч двох поколінь 9 травня 1945 р. назавжди ввійшло в історію людства як Свято Перемоги над німецьким фашизмом. 68 років ми живемо під мирним небом. Вдячні нащадки, особливо в ці травневі дні, згадають своїх визволителів – ветеранів Великої Вітчизняно війни. З нагоди свята в музеї історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася зустріч двох поколінь – студентів інституту фізичної культури і здоров’я та голови Ради ветеранів вишу, доцента Вадима Кудя. З хвилюванням студенти слухали спогади сивочолого ветерана про буремні воєнні роки. До війни Вадим Олексійович працював учнем слюсаря на ялтинському водоканалі, потім контролером, без відриву від виробництва проходив військову підготовку при міському військоматі. Восени 1944 р. був призваний в армію. Спочатку командиром

14

стрілецького відділення двічі брав участь у супроводі маршових рот на 4-й Український фронт. У лютому 1945 р. йому присвоєно звання єфрейтора. Після закінчення війни переведений курсантом у 46-й навчальний полк, механіком-водієм танків САУ, пізніше – механікомінструктором у 89-й окремий навчальний танковий батальйон у м. Рівне. 10 років прослужив у м. Луцьку. 1957 р., закінчивши вечірню школу, вступив на історико-філологічний факультет педінституту. Із 1962 р. і до сьогодні ветеран працює в нашому університеті. Найбільше йому запам’ятався початок війни, коли всі молоді люди рвалися на фронт, а ті, що лишилися, допомагали кувати перемогу в тилу. «У нашому будинку, – пригадує Вадим Олексійович, – на 2 поверсі проживала звичайна сім’я із 17-річним сином Сергієм. Однієї ночі він повісив на електростанції червоний прапор, після того втік у гори. Німці та поліцаї на наступний день з’явились у на-

шому будинку, а мені дуже захотілося побачити, що там робиться, і я піднявся. Щастя, що перекладачем була наша вчителька з німецької мови, яка і врятувала мені життя». На завершення виступу ветеран побажав молодому поколінню ніколи не знати війни та мирного неба над головою. А студенти дарували квіти, тепло дякували Вадиму Олексійовичу за розповідь, бажали довгих років життя. Галина ФІРС

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

СПОРТИВНЕ ЖИТТЯ

«Університет-Волиньбаскет» – володар Кубка України

9 медалей чемпіонату України з кікбоксингу опинилися на Волині 12–14 квітня у м. Хмельницькому проходив чемпіонат України з кікбоксингу, у якому змагалися понад 300 учасників.

12 травня у спорткомплексі інституту фізичної культури та здоров’я Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбувся вирішальний поєдинок за Кубок України з баскетболу. Нагадаємо, у півфіналі «Волиньбаскет» здолав севастопольський «Муссон» – 79:63, а у фіналі суперником лучан був «Хар-

цизьк». Матч завершився з рахунком 76:73 на користь господарів. Таким чином, наші земляки вперше в своїй історії здобули цей трофей. Ректорат, редакція газети «Наш університет» вітає БК «Університет-Волиньбаскет» із перемогою і зичить невпинного руху вперед, успішного здійснення всіх задумів і планів, неперевершених спортивних здобутків в ім’я примноження славних традицій українського баскетболу.

Волинь представляла збірна з 11 осіб, до складу якої входили студенти і випускники інституту фізичної культури та здоров’я СНУ імені Лесі Українки. Волинська команда повернулася з чудовим результатом – 9 медалей різної «проби». Студенти ІФКіЗу Роман Шопулко (-51 кг, фул-контакт), Юрій Корецький (-86 кг, лоу-кік), Юлія Бондарук (-70 кг, лоу-кік), факультету міжнародних відносин Анастасія Коновальчук (-56 кг, фул-контакт) зайняли ІІІ місця. Усі вони виконали та підтвердили норматив кандидата в майстри спорту (КМС).

Валентина КОРНІЙЧУК

Підведення підсумків Спартакіади 15 квітня відбулося урочисте підведення підсумків студентської Спартакіади СНУ імені Лесі Українки 2012/2013 н. р. У змаганнях, які проводилися з семи видів спорту: шахів, шашок, настільного тенісу, футболу, волейболу (чоловічого та жіночого), баскетболу, взяли участь студенти всіх факультетів та інститутів. Фінальним етапом у Спартакіаді стали змагання з баскетболу, у яких І місце здобула команда географічного факультету. У загальному заліку І сходинку посіли студенти математичного факультету, ІІ – географічного, ІІІ – фізичного. За підготовку команд, які зайняли призові місця, були відзначені викладачі кафедри здоров’я і фізичної культури: доценти Олег Мазурчук, Едуард Навроцький і старший викладач Петро Потапюк. За активну участь у змаганнях – кращі студенти-спортсмени. Переможців нагороджено грамотами та медалями. З вітальним словом виступив завіду­ вач кафедри здоров’я і фізичної культури Анатолій Вольчинський. Завітали й декани

факультетів-переможців, а також заступник голови студентського профкому Вадим Курилюк. Святкову атмосферу під час нагородження своїми виступами підтримали студентки інституту мистецтв. Незабутні враження подарувала майстер спорту з художньої гімнастики, вихованка ДЮСШ «Спартак» Мар’яна Оліщук (тренер Тетяна Фігель). Вітаємо переможців та всіх активних учасників заходу. До зустрічі на Спартакіаді 2013/2014 н. р.! Андрій БУХВАЛ

Достойно виступили наші випускники: відомі кікбоксери Андрій Подвальний (-75 кг, фул-контакт) посів ІІІ сходинку, а Іван Швайко (+91 кг, фул-контакт) завоював «срібло». Призерів до бою підготував Микола Мордик. Команда висловлює щиру вдячність президенту Федерації аматорського кікбоксингу Волинської області, ректору СНУ імені Лесі Українки Ігорю Коцану за створення належних умов для підготовки та підтримку під час змагань. Вітаємо спортсменів з вагомою перемогою. Бажаємо міцного здоров’я, удачі, «золотих» поєдинків! Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО

15

20 травня 2013 р. Ч.5 (80)

МАЛОВІДОМА УКРАЇНА

Асканія-Нова – унікальний острів природи Весна з сонцем і лагідним теплом відкриває нові можливості у мандрах Україною. Сьогодні ми з вами дізнаємося про заповідник площею близько 33 тис. гектарів, де в природних умовах перебувають табуни диких копитних із різних територій світу, збирається велика кількість перелітних птахів, знайшли прихисток «червонокнижні» тварини, а флора вирізняється видовим різноманіттям. «Асканія-Нова» – унікальний острів природи на планеті Земля. На степних просторах заповідника Херсонщини при біологічному різноманітті екосистеми росте понад 500 видів вищих рослин і живе понад 3000 видів тварин.

1898 р. Фрідріх Фальц-Фейн у своєму родовому маєтку з власної ініціативи першим у світі вилучив із господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі заповідного типчаково-ковилового степу. Щойно сходить сніг – територія вкривається ніжно-смарагдовим із яскравими вкрапленнями килимом різнотрав’я (зацвітають ковила, типчак, шавлія, полин, ва-

Засновник і видавець – Cхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Адреса редакції: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, кім. 120. Телефон: (0332) 24-75-40.

E-mail: media@univer.lutsk.ua. Свідоцтво про державну

реєстрацію – ВЛ № 468-201 ПР від 21.03.2013 р.

16

леріана, волошки, льон, тюльпани тощо). У ботанічному парку росте 478 видів рослин. 13 із них занесені до «Червоної книги» (карагана скіфська, зіркоплідник частуховидний, ковили українська, Лессінга та волосиста, тюльпани Шренка та скіфський, волошка Талієва, цибулі Регеля та скіфська, рябчик шаховий, зозулинець рідкоквітковий, дворядник крейдяний), 6 видів асканійської флори – до міжнародних «червоних списків», а 7 зустрічаються лише тут. Переважають багаторічні трави. Тваринний світ заповідного степу в основному зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців і птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степо-

Головний редактор – Олеся ФЕСИК. Кореспонденти – Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ, Валентина КОРНІЙЧУК. Літературний редактор – Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО. Коректор – Інна МОГІЛЕВСЬКА. Фотокореспондент – Володимир ЛУК’ЯНЧУК.

вого ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєцьрусак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка. У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, у різні пори року зустрічається понад 270 видів птахів, із яких 107 видів залишаються на гніздування. На території заповідника в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних із різних континентів. Тут протягом усього року напіввільно мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку на вільні території випускають худобу ватусі, стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр і вихідців із далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі Асканії-Нової збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів. Завдяки цілині зберігається реліктовий фауністичний комплекс. На сторінки «Червоної книги України» потрапили 6 видів комах, 3 – плазунів, 6 – птахів, 5 – ссавців. Підготувала Іванна МИСЛИВАБУНЬКО Фото з сайту http://ascania-nova. org

Газету зверстано та віддруковано в інформаційно-видавничому центрі CНУ імені Лесі Українки. Редакція зберігає за собою право літературного редагування, скорочення прийнятих до публікації текстів і не завжди поділяє позицію авторів публікацій. За достовірність опублікованих матеріалів відповідає автор (рекламодавець).

Обсяг 3 друк. арк. Наклад 1500 прим.