Газета "Наш університет" № 7-8 (82-83)

7-8 (82-83) 20 âåðåñíÿ 2013 ð.

На фото В. Лук’янчука: вітальне слово ректора Варшавського університету Мартіна Палися під час інавгураційного відкриття нового навчального року (с. 2)

консорціум українських і варшавського університетів

c. 3

Юридичному факультету – 20 років!

c. 7

я – студент СНУ

c. 8

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

ІНАВГУРАЦІЯ

Із новими силами за роботу й навчання Літо, яким би теплим воно не було – це не завжди пора канікул, відпусток, подорожей до моря чи в гори. Тим, хто обрав за мету вступ до вищого на­ вчального закладу, було не до насолод – іспити, хвилювання, сподівання… Нині для багатьох із них їхні надії справдилися. Принаймні, у Східноєвропейському національному університеті імені Лесі Українки цього року здобувачами освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» стали 2123 особи, «спеціаліст» – 1896, «магістр» – 636.

6 вересня в Лесиному виші відбулось інавгураційне відкриття нового навчального року. На початку урочистостей капелани СНУ імені Лесі Українки, отці Михайло (Бучак) і Віктор (Михалевич) разом зі священиками Свято-Троїцького кафедрального собору благословили першокурсників на успішне навчання, служіння Господу й Україні. Було передано вітання від митрополита Луцького та Волинського, Преосвященнійшого владики Михаїла, котрий нині перебуває з паломниками в Єрусалимі. Під час урочистої ходи Луцьком відбулося покладання квітів до пам’ятників духовним учителям українського народу Тарасові Шевченку, Лесі Українці, Михайлові Грушевському та на Меморіал слави. Невдовзі свято отримало своє продовженння на стадіоні СНУ імені Лесі Українки. Ректор університету, професор Ігор Коцан представив поважних гостей, учасників ХІ засідання Консорціуму українських і Варшавського університетів і відкрив це-

На фото: першокурсниця математичного факультету Галина Падалко виголошує обітницю студента СНУ імені Лесі Українки

ремонію посвяти першокурсників у студенти. Ведучий дійства – актор Волинського академічного обласного музичнодраматичного театру імені Т. Г. Шевченка, народний артист України Олександр Якимчук – виголосив привітання від голови Наглядової ради вишу, народного депутата України Ігоря Палиці. З вітальними промовами виступили начальник обласного управління освіти Олександр Хомич (передав вітання від голови Волинської облдержадміністрації Бориса Клімчука та його заступника Олександра Курилюка), заступник Луцького міського голови Тарас Яковлєв (передав вітання від Луцького міського голови Миколи Романюка), член Наглядової ради СНУ імені Лесі Українки, директор Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України та Науководослідного інституту Лесі Українки, академік НАН України Микола Жулинський, ректор Варшавського університету Мар-

На фото: вітання лунають від Олександра Хомича

2

тін Пались, проректор із наукової роботи Поморської академії у Слупську Тадеуш Сухарський, голова Центрально-Східного регіону «Солідарності» Мар’ян Круль (під час дійства пан Мар’ян був нагороджений Золотим нагрудним знаком СНУ імені Лесі Українки). Урочисту обітницю студента Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки виголосила першокурсниця математичного факультету, переможниця ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсузахисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України Галина Падалко. Із вітанням до новоспечених студентів звернувся голова студентської ради вишу Володимир Ковальчук. Присутнім було також представлено концерт майстрів інституту мистецтв Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Максим КИРИЛЕНКО

На фото: першокурсники Лесиного вишу

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

СПІВРОБІТНИЦТВО

XI засідання Консорціуму українських і Варшавського університетів провести засідання Консорціуму на базі Харківського нацуніверситету імені В. Н. Каразіна. Опісля обговорення заслуханих пропозицій Ян Маліцкі виголосив ухвалу засідання: 1. Організувати щорічну Студентську літню школу на базі практики табору «Гарт» СНУ імені Лесі Українки. Із вітальними словами виступили 2. Організувати літню шкоректор СНУ імені Лесі Українки Ігор Колу для випускників і кандидатів цан, Генеральний Консул РП у Луцьку «Східних студій» у НУ «ОстБеата Бживчи та радник Надзвичайного розька академія». та Повноважного посла РП в Україні з 3. Приєднати до Консорціпитань освіти і науки Анна Кузьма. Диуму Сумський державний уніпломат розповіла про активний розвиток верситет. освітніх програм і повідомила про нову На фото: під час засідання Консорціуму 4. Провести наступні засістипендіальну програму імені Стефана дання Консорціуму: Бахана. За словами радника посла, бага– НУ «Києво-Могилян­ська то українців використовують можливість тики табору «Гарт» СНУ імені Лесі Українки, академія» – квітень 2014 р.; навчатись у РП, але й поляки здобувають створення постійно діючого інтернет-фо­ – Харківський національний універосвіту в українських вишах. руму Консорціуму, затвердження логотипу ситет імені В. Н. Каразіна – жовтень 2014 р. Робочу частину засідання розпочав Ян та перспективи співпраці в рамках КонсорЗасідання завершилося церемонією Маліцкі, який інформував про стан реаліза- ціуму в контексті розвитку співробітництва нагородження. Ректор Лесиного вишу вруції «Східних студій» в Україні. Україна–ЄС виступив декан факультету чив золотий нагрудний знак СНУ імені Лесі Щодо виконання стипендіальної про- міжнародних відносин Сергій Федонюк. Українки Мартіну Палисю, Яну Маліцкі, Беаграми 2013/2014 звітував Сергій Квіт. Він Проректор із наукової роботи Жито- ті Бживчи, Сергію Квіту й Ігорю Пасічнику. розповів, що програма успішно розвива- мирського держуніверситету Наталія СейКолективні подяки за вагомий внесок ється. Функціонують магістерські та док- ко ознайомила присутніх із розробкою у розвиток співробітництва в галузі освіти торські студії (для жителів країн Східного спеціального проекту Консорціуму для і науки отримали представники Житомирпартнерства щодо навчання в аспірантурі подання на фінансування за програмою ського держуніверситету ім. І. Франка, РП у галузі соціально-гуманітарних наук); «Еразмус Мундус» із підготовки магістрів Кам’янець-Подільського нацуніверситету стипендіальна програма польського уряду у галузі природничо-математичних наук, ім. І. Огієнка, Прикарпатського нацунівердля молодих науковців; програма імені Ле- інформатики та програмування, який пе- ситету ім. В. Стефаника, Чернівецького найона Кіркланда. Також Сергій Миронович редбачає спільні магістерські програми для цуніверситету імені Ю. Федьковича, Тернозапропонував наступне засідання провести університетів-учасників Консорціуму, сти- пільського нацуніверситету ім. В. Гнатюка, в НУ «Києво-Могилянська академія» у квіт- пендії на проведення досліджень у галузі Українського католицького університету та ні 2014 р. природничо-математичних наук, інформа- Харківського нацуніверситету ім. В. Н. КаІз пропозицією організації та проведен- тики та програмування для магістрантів; разіна. ня Студентської літньої школи на базі прак- організацією фонетико-граматичного інтенВалентина КОРНІЙЧУК сиву із залученням викладачів Варшавського університету для студентів Житомирського вишу (й інших членів Консорціуму), які бажають продовжувати навчання у РП, і викладачів, які хочуть стати аспірантами Варшавського університету на засадах обміну в їх підготовці. Начальник Центру міжнародного співробітництва Харківського нацуніверситету Людмила Посохова запропонувала організувати спільну студентську онлайнконференцію, обмін студентами з Варшавським університетом (історичний, На фото (зліва направо): Ігор Пасічник, філологічний і філософський Микола Жулинський, Сергій Квіт, Ігор Коцан На фото: Ян Маліцкі з відзнакою факультети) й наступної осені та Ірина Констанкевич

5 вересня СНУ імені Лесі Українки приймав керів­ ників вітчизняних ВНЗ і Республіки Польща для обговорення подальшої співпраці в галузі освіти й науки.

3

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

СПІВРОБІТНИЦТВО

Вихідці із Волині об’єднуються заради рідного краю завдання імпонують їй. Конгрес відбуватиметься періодично, але про це я ще не готовий відповісти. Постійно проводитимуться круглі тематичні столи, конференції, презентації, але це, звичайно ж, залежить від активності людей». Про зародження «Волинського братства» повідав його перший голова Сергій Шевчук: «Ідея створення громадської організації належить академіку Миколі Жулинському. Я пишаюУчасть у роботі оргкомітету взяли ся тим, що свого часу ми з Дапредставники МГО «Волинське братнилом Марковичем підтримали ство» та діаспори зі США, Канади, Росії, цю ініціативу та втілили її». Австралії, Словенії. Своїми думками й Поділився Сергій ВолодимироНа фото: говорить Данило Курдельчук баченням підготовки та проведення конвич і своїм баченням Світового гресу поділилися голова МГО «Волинське конгресу вихідців із Волині: «Це Подляшаник, декан історичного факультету братство», президент Української іноземсмілива, цікава й потужна ідея, розрахована Анатолій Шваб, директор Коледжу техноної юридичної колегії, член Наглядової ради на роки, десятиліття. Є велика кількість прологій, бізнесу та права Станіслав Щеблюк і СНУ імені Лесі Українки Данило Курдельчук, блем: відсутність етнобізнесу між заробітчакерівник Навчально-наукового центру післяНадзвичайний і Повноважний Посол Укранами й Україною, слабкий обмін досвідом, дипломної освіти Андрій Слащук. їни, професор Національного університету втрата інтелектуального потенціалу, правові, Розповідаючи про виникнення ідеї про«Києво-Могилянська академія» Володимир страхові питання. У поляків є досвід органіВасиленко, голова БФ «Здоров’я для всіх» ведення форуму, голова МГО «Волинське зації пропаганди життя їх емігрантів в інших братство» Данило Курдельчук зазначив: Сергій Шевчук, виконавчий директор МГО країнах. У програмі “Полонія в комі”, в якій «Волинське братство» Валерій Фень, віце- «Мені на початку здавалося, що це буде пророзповідається про життя поляків у різних президенти Української іноземної юридичної стіше… Але коли ми занурились у роботу, я куточках світу, вони пропагують свою кульколегії Іван Чижмар, видавництва «Юрінком зрозумів, що це величезний пласт і відповітуру, традиції, вони неподільні з батьківщидальність. Якщо замахуватися на таку акцію, Інтер» Федір Іллюк (Україна), юристи Миною. Гадаю, варто перейняти цей досвід і рослав і Зірка Смородські, Андрій Стецьків, повинна бути впевненість в успіхові». Данизробити такий же проект і на Волинському ло Маркович також означив рік проведення засновники БФ «Фонд допомоги і розвитку телебаченні. Відтак покладаю велику надію дітям Чорнобиля» Зенон і Надія Матківські конгресу – 2015-й. «Відгукнулося досить бана вирішення цих питань у рамках Світового гато людей із різних держав, континентів (Ав(США), член Національної спілки художників конгресу». стралія, Аргентина, Канада, Іспанія). Під час України Едуард Бєльський (Словенія), лікар Підсумком засідання стало рішення про парламентських слухань із питань трудової Олена Євстігнєєва (Росія). проведення Світового конгресу вихідців із міграції я поспілкувався з багатьма нашими Східноєвропейський національний уніВолині у 2015 р. на базі Східноєвропейського співвітчизниками з-за кордону, й у нас є дуже верситет імені Лесі Українки під час засідання національного університету імені Лесі Українпредставляли ректор Ігор Коцан, проректори гарні перспективи щодо їх порад, орієнтирів, ки. До участі будуть запрошені всі зацікавлеперсоналій, які можуть стати в пригоді під час з навчальної роботи Світлана Гаврилюк, із ні та небайдужі: представники громадських і проведення конгресу. Крім того, ми розрахоміжнародних зв’язків Сергій Федонюк, із екопрофесійних об’єднань із будь-яких куточків вуємо на підтримку влади, бо наша мета й номічних та господарських питань Василь світу. Відомості щодо проведення заходу розміщуватимуться на сайтах СНУ імені Лесі Українки, МГО «Волинське братство» та новоствореному сайті Світового конгресу вихідців із Волині, який запрацює вже восени цього року. «СНУ імені Лесі Українки було вибрано не випадково, – зазначив ректор ВНЗ, професор Ігор Коцан. – Ми хочемо заявити про те, що університет став на шлях становлення інтернаціонального вишу. Нашу ідею підтримує голова Наглядової ради Ігор Палиця. У 2006 р. на базі тоді ще Волинського державного університету імені Лесі Українки проходив Конгрес істориків світу. Саме він і став першим поштовхом, досвід його проведення ми й візьмемо на озброєння. Адже й нині ми отримуємо листи від учасників і представників історичної науки з усього світу. До проведення заходу нам варто залучити не лише На фото: керівництво університету і вихідці з Волині вихідців із Волині й України, а й з-за кордону.

Улітку Східноєвропейсь­ кий національний універ­ ситет імені Лесі Українки спільно з Міжнародною громадською організаці­ єю «Волинське братство» провели засідання органі­ заційного комітету щодо підготовки Світового кон­ гресу вихідців із Волині.

4

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

СПІВРОБІТНИЦТВО Вони повинні знати, що їх пам’ятають. Я підтримую ідею Сергія Володимировича Шевчука щодо висвітлення інформації про персоналії українців, які досягли значних успіхів у професійній діяльності або на мистецькій ниві. Крім того, онук наших гостей Зенона та Надії Матківських, побувавши на Волині, готовий здобувати другу вищу освіту в нашому університеті, хоча нині навчається в престижному американському виші. Він запевнив, що серед його знайомих, які мають українське походження, є багато охочих приїхати в Україну й отримати диплом про вищу освіту тут. Тому до роботи потрібно залучати молодь. Це буде й обмін досвідом, і прищеплення патріотичних традицій». Приємною несподіванкою став дарунок художника Едуарда Бєльського інституту мистецтв – власна та декілька робіт двоюрідної сестри Лариси Бєльської. Крім того, до лав МГО «Волинське братство» приєднався ще один волинянин – народний депутат України Юрій Савчук. СНУ імені Лесі Українки спільно з МГО «Волинське братство» створюватиме базу емігрантів із Волині та тих, хто має українське коріння. Також планується підготовка видання про відомих волинян світу. На засіданні було затверджено й основні напрями проведення конгресу: науково-освітній, культурологічний, питання соціального та правового захисту, медичнооздоровчий, туристичний, транскордонне співробітництво, екологія та охорона довкілля. Наступним кроком стане призначення національних координаторів у кожній країні, в якій українська діаспора приєднається до проведення конгресу. Незважаючи на те, що не всі заявлені учасники засідання змогли бути присутніми (зокрема, Клавдій Білинський, Петро Смільський, Ілля Ємець, Олександр Скіпальський, Орест Дебрицький, Іван Сикунда та громада українців в Іспанії), вони засвідчили свою повагу, підтримку та бажання сприяти проведенню конгресу письмовими зверненнями, з нетерпінням чекають на результати першого установчого засідання. На завершення юрист Мирослав Смородський (Нью-Джерсі, США), родина якого походить із с. Рафалівки, підсумував: «Вислухавши враження кожного щодо організації Світового конгресу вихідців із Волині, я сформував, на мою думку, головні питання: що є метою, завданням, яким буде результат? Головна мета – звернути увагу світу на Волинь, що сприятиме додатковим інвестиціям у промисловість, науку, розвиток і примноження культурних надбань. Але сьогодні ніхто не може сказати, чого ми досягнемо. Важливо бодай чимось допомогти рідному народові. Я впевнений, що всі, хто братиме участь у конгресі, докладе максимум зусиль до організації його проведення та втіленню тих проектів, які він започаткує». Вл. інф.

Робоча зустріч українських партнерів із представниками Асоціації європейських університетів У Київському на­ ціональному уні­ верситеті імені Т. Г. Шевченка відбулася робо­ ча зустріч україн­ ських партнерів із представни­ ками Асоціації європейських університетів із питань автоно­ мії європейських вишів. СНУ імені Лесі Українки на зустрічі представляли доктор психологічних наук, професор Лариса Засєкіна та кандидат філологічних наук, доцент Сергій Засєкін. Учасники проекту обговорювали проблеми вищої освіти, зокрема питання фінансової, академічної, кадрової й організаційної незалежності вітчизняних вишів. Усі ці види автономії – пріоритетна стратегія розвитку Асоціації європейських університетів. До організаційної автономії включені такі аспекти: чітка та прозора виборча система керівництва ВНЗ, участь професорсько-викладацького складу у вирішенні питань реорганізації різних підрозділів (кафедр, факультетів і т. ін.). Фінансова автономія – важлива й основоположна умова розвитку будь-якої освітньої установи. Для її досягнення викладачі повинні знаходити шляхи для комерціалізації своїх наукових і методичних розробок. Важливою є й легалізація прав вишів щодо оформлення власності на університетські корпуси, землі, удосконалення систем оплати за навчання вітчизняних та іноземних студентів, можливість вкладати більше коштів у капітальний розвиток закладів. Важливий аспект кадрової незалежно­ сті – чіткі процедури укладання контрактів із професорсько-викладацьким складом ВНЗ. Обговорюваним питанням під час зустрічі стала різниця наукової та педагогічної пенсій, обмеження адміністративних осіб вишів в отриманні наукової пенсії тощо. Для досягнення академічної автономії провідним є удосконалення систем ліцензування й акредитації спеціальностей Міністерством освіти і науки України, розробка чітких галузевих стандартів, на-

дання можливості університетам більшої автономності у складанні навчальних робочих планів і програм, зокрема перегляд обов’язкових і вибіркових курсів із необхідністю збільшення кількості останніх. Учасники зустрічі також порушували питання щодо необхідності покращення системи зовнішнього оцінювання, включення представників вишів у розробку тестових завдань. Важливим для Східноєвропейського­ національного університету імені Лесі Українки є поступовий перехід на викладання навчальних дисциплін англійською мовою, про що неодноразово наголошував ректор Ігор Коцан. Адже зміна назви ВНЗ передбачає його серйозну трансформацію з регіонального вишу в європейський заклад, який повинен зайняти своє місце в європейському просторі шляхом розвитку академічної, організаційної, фінансової та кадрової стабільності. За результатами робочої зустрічі було ухвалено пропозиції, за якими розроблятиметься порядок денний для Всеукраїнської національної конференції з питань розвитку стабільності й автономії українських університетів, яка відбудеться 6 листопада 2013 р. за участі Асоціації європейських університетів, Міністерства освіти і науки України, Спілки ректорів України, а також представників ректоратів і національних координаторів українських, молдовських і вірменських партнерів проекту АТНЕNА. Лариса ЗАСЄКІНА, доктор психологічних наук, професор СНУ імені Лесі Українки

5

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Німецькі науковці розповіли, як можна заробляти гроші 18 вересня СНУ імені Лесі Українки відвідала доктор Маріон Рікен із Університе­ ту Фехта (Німеччина). Цього дня в інституті іноземної філології за участю пані Рікен відбувся воркшоп на тему «Як може університет заробити гроші?». Вона повідомила, що основним джерелом фінансування ВНЗ все-таки залишається держава, проте цих грошей завжди мало для повноцінного функціонування закладу. Тож університет повинен сам шукати джерела фінансування. Гостя з Німеччини розповіла волинським колегам, звідки їхній виш отримує фінансування і як розпоряджається цими коштами. Для прикладу Маріон Рікен навела: «В нас є державна програма, яка фінансує дослідження, зокрема науку. В Німеччині спостерігається старіння населення, тобто зростає чисельність людей пенсійного віку. І якщо ми подамо заявку на дослідження цієї

теми, то, можливо, отримаємо на це фінансування від держави». Ще одним важливим моментом може стати онлайн-навчання, але для цього необхідні гроші на покращення інфраструктури. Також німецький виш активно співпрацює з бізнес-структурами міста, які ставлять нагальні питання для компетентного вирішення. «Загалом же, щоб отримати спон-

сорську допомогу, університет повинен себе гарно презентувати, зокрема високим рівнем професійності», – наголосила доктор Маріон Рікен. Нагадаємо, що впродовж трьох днів (16–18 вересня) у Лесиному виші перебувала делегація з Університету Фехта на чолі з доктором Маріон Рікен. За участю гостей проходили воркшопи, які мали на меті ввести і теоретично обумовити проектоорієнтоване навчання/проблемнобазоване навчання (POPBL) як актуальну форму навчання й учіння для сприяння вищепоставлених цілей Болонського процесу – employability (здатність працевлаштування) й особливо citizenship (активна громадянська позиція) – на основі власного досвіду в Університеті Фехта, разом обговорити теоретичне впровадження та розвинути ці дидактичні прийоми в університеті Фехта. Вл. інф.

Студентська євроінтеграція 18 вересня у Східноєвро­ пейський національний університет імені Лесі Українки завітали пред­ ставники Вищої школи економіки та інновацій у м. Любліні (Польща) – про­ ректор, професор Марі­ ан Стефаньскі, професор Малгожата Дубіс та Ольга Сакалош. До волинських студентів польські гості приїхали у рамках підписаної угоди про отримання подвійного диплома. Вона полягає в тому, що українські студенти, які здобувають фах за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст» чи «магістр», можуть паралельно навчатись у польському виші (на денній формі) й отримати дипломи двох держав – України та Польщі. Важливо, що польський диплом нострифікований у 28 державах ЄС і дозволить успішно влаштуватися на роботу в Польщі (чи, навіть, у будь-якій іншій європейській країні). Професор Маріан Стефаньскі (на фото) запропонувала навчання за такими напрямами/спеціальностями: економіка підприємства; соціальна педагогіка (шкільна і виховна педагогіка, педагогіка ресоціалізації).

6

Навчання триває 2 роки (вартість за 1 рік – 1000 дол.) і розпочинається 1 жовтня. Особливості навчання у Вищій школі економіки та інновацій у м. Любліні: – навчання та захист магістерських робіт здійснюється українською мовою; – після зарахування на навчання студентам надається пакет документів (тексти лекцій, теоретичні основи предметів, тести); – двічі на рік студенти їдуть до Польщі на Зимову та Літню школи. Спершу вони складають іспити, а потім їм проводять тренінги, молодь перебуває на практиці на підприємствах (школах тощо); – 1-й рік викладають польські педагоги, українські – асистують, а 2-й рік – навпаки.

Куратором волинських студентів у Польщі буде представник СНУ імені Лесі Українки – заступник декана Інстититу економіки та менеджменту, доцент Ігор Чуліпа. Говорилось і про переваги подвійного диплома: розширення професійних можливостей; здобування практичних навичок; отримання додаткового професійного та життєвого досвіду; покращення мовленнєвих навичок. Враженнями про навчання у Вищій школі економіки та інновацій поділилася наша студентка Соломія Дияк: «Поперше, польські викладачі не лише прекрасно подають теоретичний матеріал (лекції проходять у формі тренінгів, які розвивають потенціал спудея), а й є чудовими практиками, адже працюють на великих підприємствах. По-друге, відбуваються теплі та привітні зустрічі, екскурсії містом і Люблінським воєводством, шопінг-тури, молодіжні вечірки». Вирішувати вам, шановні студенти, але подвійний диплом – це реальний крок до європейської інтеграції! Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

ЮВІЛЕЙ ФАКУЛЬТЕТУ

Юридичний факультет заквітчався у 20-ку Ось уже 20 років луцькі педагоги-правознавці та юристи-практики стоять на сторожі юридичної науки Волині й України загалом. Із цієї нагоди 16 вересня на юридичному факуль­ теті Східноєвропейського національного університе­ ту імені Лесі Українки від­ булись урочистості. Розпочалося день народження зі слів декана, кандидата юридичних наук, доцента Оксани Лаби: «На сьогодні факультет перебуває у стані творчого розквіту: видаються монографії, навчальні посібники, діють лабораторії, юридична клініка “Ad Astra”, де студенти надають безкоштовну юридичну допомогу малозабезпеченим. Зараз юридичний факультет – це чудовий приклад поєднання теорії та практики». Вона ж подякувала педагогам, керівництву університету за постійну напружену працю, а гостям – за плідне співробітництво. Із побажаннями нових досягнень і подарунками на свято завітали декани інших факультетів, адвокати, судді, нотаріуси, де-

путати міської та обласної рад, громадські діячі, випускники та студенти. Проректор із наукової роботи Михайло Яцишин передав вітання від ректора Ігоря Коцана, а від себе побажав здійснення реальних справ: відкрити аспірантуру з нової спеціальності, зробити «Історико-правовий часопис» фаховим. Про молодість і перспективність факультету говорила заступник начальника управління освіти і науки ОДА Валентина Загрева. «Творіть, працюйте! Нехай освіта процвітає у вашому університеті!» – закликала Валентина Ярославівна. Начальник УМВС у Волинській області вручив подяку колективу факультету та по-

чесну грамоту завідувачу кафедри кримінального права та процесу Олегу Батюку. До вітань у цей важливий і радісний день долучилися голови Апеляційного суду України у Волинській області Петро Філюк, Господарського суду України на Волині Микола Шум, Луцького міськрайонного суду у відставці Леонід Міліщук, начальник Головного управління юстиції у Волинській області Ігор Оксенчук, голова Ради адвокатів Волині Галина Руденко (вона вручила Оксані Лабі подяку (на фото), приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Тетяна Ариванюк, випускники – депутат Луцької міськради Андрій Осіпов, голова Ківерцівського районного суду Олександр Костюкевич, приватний нотаріус Тетяна Вихватень. А Олег Батюк як депутат облради привітав колектив почесною грамотою голови Волинської обласної ради. Вокальні, хореографічні та спортивнотанцювальні дарунки іменинникам презентували студенти інституту мистецтв, факультету міжнародних відносин і юридичного факультету. Цього ж дня пройшла й посвята у першокурсники. А завершення було солодке і смачне – святковий торт із чарівною цифрою 20! Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО

Юридичний факультет: дорога у 20 років 20 років для пересічної ­людини – не вік, а для структурного підрозділу університету тим більше.

20 років юридичного фа­ культету – час для окрес­ лення завдань і перспек­ тив розвитку. Сьогодні і студенти, і магістри, й аспіранти, і викладачі усвідомлюють, що професія юриста не менш відповідальна, ніж лікаря, бо тісно переплітається з поняттям «справедливість». Усупереч відомому прислів’ю «людині властиво помилятися» юрист не має права на помилку, адже її наслідком можуть бути скалічені долі, душевні рани, втрата волі, здоров’я і навіть життя. Особливість юридичної діяльності полягає в тому, що метод спроб і помилок для неї неприйнятний. Рішення з будь якої юридичної справи має бути глибоко виваженим, усебічно обміркованим, а головною передумовою його прийняття є якісна підготовка юриста. Ви обрали спеціальність «Правознавство». За підрахунками, які озвучив академік Тацій, сьогодні близько 260 вишів здійснюють підготовку за цим напрямом. За 20 років ми разом зробили собі ім’я. В цьому заслуга

всіх, хто в різний період працював на благо факультету, розвивав кафедри, наукові школи, займався підготовкою аспірантів, здобувачів, докторантів, працював над публікацією наукових і методичних матеріалів, брав активну участь у проведенні наукових конференцій, роботах спеціалізованих учених рад, експертних та акредитацій них комісій. Друзів у факультету безліч у різних куточках держави. Він багатий своїми випускниками, які вже давно своїми успішними кар’єрами поламали недолугий стереотип перших років функціонування правничого факультету. З особливими словами мені хотілося б звернутися до студентів. Ми живемо в непростий час, час змін, час, коли держава усім своїм механізмом нависає над вільною

особистістю. Вам, майбутнім юристам, цей правовий статус особистості захищати перш за все. В романі «Атлант розправив плечі» зловісний бюрократ Ферріс викладає свою нехитру філософію: «Неможливо керувати невинними людьми. Єдина влада, яку має любий уряд, – це право використовувати жорсткі міри по відношенню до кримінальників. Що ж робити, коли кримінальників не вистачає – їх створюють. Стільки речей оголошуються кримінальним, що стає неможливо жити, не порушуючи законів. Кому потрібна держава із законослухняними громадянами (запитує Ферріс)? Що воно комусь дасть? Але достатньо видати закони, які неможливо виконати, застосовувати в житті, об’єктивно трактувати – і ви створюєте державу порушників закону і наживаєтесь на вині». Ця цитата повинна бути антитезою до діяльності юриста. Можна довго сперечатися, чого в нас більше: законодавчої безладності чи злого умислу. Фактом залишаються очевидні речі, що фах юриста буде затребуваним і сьогодні, і завтра, і на перспективу. За двадцять років існування факультету ми відвоювали місце на ниві підготовки юристів і продовжуємо працювати на благо університету і Волинського краю. Михайло Яцишин, проректор із наукової роботи

7

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

Я – студент СНУ

У СНУ імені Лесі Українки навчатимуться студенти зі Сходу Навесні ректору Східно­ європейського національ­ ного університету імені Лесі Українки Ігорю Коца­ ну під час робочої поїздки у США надійшла пропо­ зиція від президента ком­ паній «United Psychiatric Corporation» та «Business Ukrainian Development» Юрія Чопівського про ор­ ганізацію щосеместрового навчання студентів із ви­ щих навчальних закладів східних регіонів України в Лесиному виші. Й уже сьо­ годні цей задум став ре­ альністю. На заклик відгукнулося 8 студентів: Лариса Коростошевиць, Юлія Онищенко (ІV курс, спеціальність «Українська мова та література»), Ганна Демків (ІІІ курс, спеціальність «Журналістика»), Олексій Слєпов (ІV курс, спеціальність «Менеджмент організацій») із Маріупольського державного університету й Ольга Яшутіна (ІІ курс, спеці-

альність «Українська мова та література»), Ольга Квасоля (ІІ курс, спеціальність «Прикладна лінгвістика»), Вікторія Боровська, Олена Дюкарева (V курс, спеціальність «Психологія») зі Східноукраїнського націо­ нального університету імені Володимира Даля. Студенти перебуватимуть у СНУ імені Лесі Українки з 16 вересня по 30 грудня. Університет забезпечить їм безкоштовне

проживання в гуртожитку. Навчання студентів відбуватиметься на відповідному курсі за відповідними напрямами підготовки.

16 вересня студенти із ВНЗ Східної України зустрілися з проректором із навчальної роботи Світланою Гаврилюк, яка передала вітання від ректора, вручила індивідуальний навчальний план студента та стипендію від Ігоря Коцана в сумі 500 грн. Також Світлана Віталіївна повідомила, що основну стипендію профінансує Юрій Чопівський, який разом із заступником голови наглядової ради СНУ імені Лесі Українки Олександром Моциком запропонував таку програму обміну. Лист на Сполучені Штати зі списком студентів уже відправлений. Вивчається можливість, як перерахувати ці кошти. Наостанок проректор побажала присутнім хороших вражень, гарного навчання та наукової діяльності. Інна МОГІЛЕВСЬКА

Я – студент СНУ імені Лесі Українки! Чи міг я уявити, будучи ще учнем, що навчатимусь у Східноєвропейському на­ ціональному університеті імені Лесі Українки? Ма­ буть, ні. Мене чекало дій­ сно важке та спекотне літо, насичене іспитами та гли­ бокими переживаннями. Але все ж я з гідністю подо­ лав цей складний життєвий етап. І ось одного осіннього ранку впевненою ходою вперше за 11 років я минаю свою школу і ступаю у новий альма-матер. Моє серце стало битися частіше, коли опинився в аудиторії. Уже на першій лекції отримав студентський квиток, який засвідчував, що я студент одного з найкращих вишів України! Цей квиток став для мене своєрідною мотивацією для подальшого наполегливого навчання. Тиждень перебування в університеті

8

промайнув надзвичайно швидко. Я почав усвідомлювати, що дитяча пора вже минула, а розпочалося справді доросле та самостійне життя. За кілька днів настала одна з найвизначніших подій – посвята в першокурсники. Одягнувши мантію та жовто-блакитну хустинку, я отримав дуже відповідальне завдання – нести знамено свого факультету. Урочиста хода «паралізувала» централь-

ний рух міста. Здавалося, ніхто не в змозі зупинити це дійство. Усі дивилися на нас із вікон домівок, а хто й із вітрин магазинів. І цих людей можна зрозуміти – таке дійство відбувається не щодня. Вітаючи студентство, ректор Ігор Коцан пригадав слова, написані на гербі університету: «Scientia vinces», що з латинської означає: «Наукою переможемо». Саме вони повинні супроводжувати нас протягом усього навчання. Вітали нас і польська делегація, й інші поважні гості . Після присяги в небо злетіли повітряні кульки як символи далекоглядних перемог студентів! Володимир ПОТРАПЕЛЮК, першокурсник інституту філології та журналістики

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

ЦІКАВА НАУКА

Базальтове чудо Полісся

Вручення сертифікатів про закінчення підго­ товчого відділення На підготовчому відділенні вишу другий рік поспіль го­ туються до вступу в універ­ си­тети України слухачііноземці.

Українська природа ство­ рила безліч шедеврів, які вражають людське око. Один із яскравих прикла­ дів — Базальтові стовпи, які представляє геологічний заказ­ник «Базальтові стов­ пи» Івано-Долинського ро­ довища базальтів у селах Базальтове та Берестовець Костопільського району Рів­ ненської області. Ця пам’ятка природи в Усеукраїнському конкурсі загальнонаціональної акції «7 природних чудес України» посіла восьме місце, довівши неперевершеність природи як майстра-архітектора. Це унікальна споруда із базальтових стовпів-багатогранників, які вишикувані рядами й вражають своєю монументальністю і стрункістю геометричних фігур. Базальт – порода вулканічного поход­ ження, що має в поперечному перерізі форму від чотиригранної до семигранної. Товщина стовпів коливається в межах від 0,6 до 1,2 м. Переважають із товщиною 0,8–1,0 м. Висота від 3-х до 30 м. Мають властивість давати прямий рівний розкіл. Мінералогічний склад базальтів масивної структури характеризується своєю одно­ манітністю. Головні породоутворювальні мінерали – плагіоклаз, моноклінний піроксен (авгіт) і рудні мінерали (магнетит, ільменіт, гематит та інші), присутнє скло в різних кількостях. За хімічним складом базальти містять: кварцу (SiO2) від 45 до 52–53 %, лужних оксидів Na2O–K2O до 5 %, у лужних базальтах до 7 %. Інші оксиди можуть розподілятися так: TiO2 1,8–2,3 %, A12O3 14,5–17,9 %, Fe2O3 2,8– 5,1 % , FeO 7,3–8,1 %, MnO 0,1–0,2 %, MgO

7,1–9,3 %, CaO 9,1–10,1 % , P2O5 0,2–0,5 %. Базальти утворюються при застиганні вилитої магми на поверхню землі. Походження базальтової магми, за однією із гіпотез, полягає в частковому топленні типових мантійних порід. Базальти – найпоширеніші магматичні породи на поверхні землі. Основна маса базальтів утворюється в середньоокеанічних хребтах і формує океанічну кору, а також типові для активних континентальних окраїн, рифтогенезу і внутріплитного магматизму. Базальти використовуються як сировина для виготовлення звукотеплоізоляційного ма­теріалу, радіаційного захисту і будівництва споруд із метою захоронення радіоактивних відходів, як антикорозійне покриття в різних галузях промисловості (суднобудівній, автомобільній, хімічній, коксохімічній, будівельній і сільському господарстві). Найбільш перспективним є застосування базальтів у радіоелектроніці, космічній і авіаційній промисловостях. У радіоелектроніці використовуються надтонкі базальтові плівки і пластини як теплоізоляційні матеріали. В авіаційній і космічній промисловості – жаро­ стійкі властивості базальту при створенні реактивних і турбогвинтових двигунів. Базальтова тканина є основою для виготовлення термостійких пожежних костюмів і скафандрів для роботи в агресивному середовищі. Базальт стійкий до атмосферних впливів і часто використовується для зовнішнього оздоблення приміщень і виготовлення скульптур, що будуть установлені на відкритому повітрі. Тепер Україна має знати, що і на Костопільщині є свої природні дива, краса та неповторність яких захоплює подих і наповнює серце безмежною любов’ю та повагою до рідного краю. Володимир ДЕМЧУК, професор кафедри органічної та біоорганічної хімії

Випускники підготовчого відділення 2011/2012 н. р. стали студентами СНУ імені Лесі Українки: Крістабел Мванго із Замбії опановує спеціальність «Міжнародні відносини», Обасі Учечукву з Нігерії – «Інформатику». У 2012/2013 н. р. на підготовчому відділенні іноземці Джетчоу Лемотіо Армел із Республіки Камерун і Хадж Хафсі Мерієм з Алжиру вивчали українську мову, математику та фізику. Вони готувалися стати студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки зі спеціальностей «Фізика» та «Міжнародні відносини». Іноземні слухачі впродовж навчального року мали змогу користуватися бібліотечним фондом ВНЗ та брали активну участь у різноманітних мистецьких заходах. Бути без-

На фото: слухачі відділення з викладачами посередніми учасниками культурного життя Східноєвропейського національного університету приносило неабияке задоволення слухачам-іноземцям, адже Армел та Мерієм дуже талановиті. У червні відбулось урочисте вручення іноземцям сертифікатів про успішне закінчення підготовчого відділення Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Щиро вітаємо Джетчоу Лемотіо Армела та Хадж Хафсі Мерієм, зичимо їм подальших успіхів у навчанні. Деканат підготовчого відділення

9

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

Світньо-виховне життя

Університет відкритого серця Вдивляючись в обличчя цієї красивої жінки, важко повірити, що через її життя пройшли долі тисяч волин­ ських дітей з інвалідністю, яких вона навчає і розви­ ває. Учитель-дефектолог вищої категорії Людмила Вознюк здобула спеціальність викладача дитячої психології та вихователя дошкільного закладу в Рівненському державному педагогічному інституті імені Д. Мануїльського. Другу вищу освіту з логопедії й олігофренопедагогіки отримала у 2000 р., заочно закінчивши факультет розвитку людини Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. У 2003 р. пройшла міжнародні навчання із залучення до арт-терапевтичної діяльності неповносправних осіб у м. Люблін (Польща) і стажування у м. Портланд (США) з питань вирішення проблем дитячої інвалідності за посередництвом недержавних організацій. Трудова діяльність Людмили Вознюк розпочалась у 1984 р. з призначення на посаду вихователя Луцького ДНЗ № 51. Однак у зв’язку із народженням двох синів, один із яких помер, а другий мав інвалідність, за фахом не працювала. Із 1989 р. і до кінця 2005 р. обіймала посаду вчителядефектолога Луцького ДНЗ № 57, де виховуються діти з особливими потребами. З 2002 р. Л. Вознюк – засновник і керівник дитячого інтегрованого реабілітаційного театру «Забавляночка». Із січня 2006 р. працювала консультантом-учителем-тифлопедагогом Волинської обласної психолого-медикопедагогічної консультації (ПМПК). З 2007 р. була завідувачем ПМПК управління освіти Луцької міської ради. З 2013 р. – учительлогопед ДНЗ № 40 м. Луцька. Людмила Вознюк – голова правління Во-

10

линської обласної дитячої громадської організації «Центр розвитку дитини», член громадської ради при голові Волинської ОДА, випускник програми «Громадські зв’язки» Державного департаменту США (2003). За солідним послужним списком і громадською діяльністю стоїть фахівець, який не тільки з теорії, але й із власного досвіду знає, що таке дитина з інвалідністю. З ініціативи Людмили Михайлівни створено дитячий інтегрований реабілітаційний театр «Забавляночка», до участі в якому залучаються діти із церебральним паралічем, хворобою Дауна, повною сліпотою, слабозорістю, розладами опорно-рухового апарату. Педагогічні знахідки Л. Вознюк зафіксувала у п’єсах, які розраховані на маленьких акторів: «Пригоди Сірничка», «Про найкращий скарб у світі (Про маму)», «Жив собі пес» та ін. Особливим стимулом для дітей є фестивальна діяльність. Підготовка до поїздок та участь у всеукраїнських і міжнародних форумах відбувається на високому емоційному підйомі. Батьки відкривають у своїх дітях їхні сильні сторони – помічають те, що збережене природою. Театр «Забавляночка» є лауреатом обласних, усеукраїнських і міжнародних мистецьких фестивалів. Професійна та громадська діяльність Л. Воз­нюк пов’язана з ­категорією дітей, які залишилися відірваними від своїх однолітків. Це зумовило вектор її літературних інтересів. Задум власної книги виник п’ять років тому. Однак, усвідомлюючи складність порушуваної теми, авторка шукала баланс у викладі матеріалу.

Перша книга «Навчаймось бачити разом» із серії «Відчуй сердечком» написана для допитливих маленьких чомучок, які мають зрозуміти, що поряд із ними живуть люди, які не бачать. Л. Вознюк уміло розказала малечі про складні речі. Вони зможуть на дотик відчути всю складність техніки читання за азбукою Брайля, яка відтворена у книзі, усвідомити необхідність збереження власного зору. Видання не залишилося непоміченим. Л. Вознюк була удостоєна диплома обласного конкурсу «Світ волинської книги–2010» в номінації «Література для дітей: добра

ініціатива». У наступній книзі «Почуй мене сердечком» авторка розповіла про глухих і слабочуючих дітей. Вона підказує, як почати розмову з такою дитиною, допомагає зрозуміти мову жестів. У книзі наведено написані цією азбукою слова «мама», «морозиво». Пізнавальний зміст підсилено малюнками вихованців ДНЗ № 28 – спецшколи для дітей із вадами слуху. Третя книга «Ходімо зі мною у казку» розповідає про діток із порушенням опорнорухового апарату, в тому числі на інвалідних візках. Ідейним натхненником видання став лікар-психотерапевт, дитячий і підлітковий психіатр, фахівець із когнітивно-поведінкової терапії, автор казки «Соловейко з одним крилом» Олег Романчук. Л. Вознюк використала сюжет свого авторитетного колеги, скоротила текст і адаптувала його для дитячого сприйняття. Це трикнижжя – унікальне видання, якому немає аналогів в Україні. Воно вистраждане і продиктоване часом, насичене невичерпною життєлюбністю й оптимізмом, формує засади толерантного ставлення до дітей із вадами зору, слуху, опорно-рухового апарату, спонукає до переосмислення власних життєвих цінностей, учить любити товаришів, піклуватися про них, намагатися зрозуміти, бути уважними один до одного, людяними та по-справжньому добрими. Діти з порушенням психофізичного розвитку потребують особливої уваги і турботи, тому Людмила Вознюк разом із однодумцями працює в нещодавно створеному Центрі альтернативної дошкільної освіти в Луцьку. До роботи в ньому долучаються студентиволонтери СНУ імені Лесі Українки. Зінаїда Пахолок, доцент педагогічного інституту СНУ імені Лесі Українки

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ

Львівський книжковий форум завітав до Луцька 17 вересня до Лесиного вишу завітали відомий пи­ сь­менник і видавець Василь ­Габор і не менш відомий поет, прокуратор літератур­ ного гурту «Бу-Ба-Бу» Віктор Неборак. Василь Габор – завжди бажаний гість у нашому навчальному закладі. Шанувальники красного письменства знають: поява пана Василя у стінах СНУ імені Лесі Українки – це, по-перше, знайомство з цікавими літераторами (навіть якщо це відомі всім імена, кожен із авторів у свій новий приїзд розкривається по-новому, із зовсім несподіваних граней), а по-друге – розмаїття продукції видавничої агенції «Піраміда» з неодмінним позначенням «Приватна колекція». Цього разу В. Габор спершу надав слово Вікторові Небораку (котрий доволі охоче відгукується й на «французький» псевдонім Торвік Боракне). Розкривши збірку своїх поезій, пан Віктор запропонував аудиторії вибрати сторінку й прочитав вірш саме з неї. Потім були твори, можна

сказати, хрестоматійні (без «Пісеньки про Лялю Бо», звісно, не обійшлося). При цьому В. Неборак читав не лише власні вірші, а й колег-бубабістів. Цікавою була розповідь гостя про становлення його як поета і педагога (після закінчення Львівського університету пан Віктор певний час вчителював на Луганщині). Власне, ці спогади були презентацією його нової книги «Колишній, інший…». Василь Габор же представляв продукцію «Піраміди» й, звісно, своє вистраждане дітище – славнозвісну «Приватну колек-

цію». Імена промовляли самі за себе: від античних ліриків Алкея і Сапфо та драм Вільяма Шекспіра до наших сучасників – Романа Іваничука, Ніни Бічуї, Євгена Пашковського, Марії Матіос, Галини Пагутяк, Юрія Винничука, Віктора Неборака й ін. Аудиторія ставила гостям чимало запитань, найрізноманітніших за тематикою. Це й перспектива перекладу Джойсового «Улісса» українською мовою, і співпраця В. Неборака з рокмузикантами, й улюблений вірш поета (пан Віктор, до речі, назвав вірш Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати…» з циклу «В казематі» й звернув увагу присутніх на те, яким непростим є цей, здавалося б, «простий» вірш). Виставка-продаж книг, автограф- та фотосесія були гідним завершенням цієї цікавої зустрічі. Максим КИРИЛЕНКО

ВІ-ТА-Є-МО!!! Ректорат, профспілкові комітети Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки щиро вітають із ЮВІЛЕЯМИ: ВЛАСЮКА Дмитра Петровича – доцента кафедри загальної і соціальної психології; ГОРОТЬ Євгенію Іванівну – професора, завідувача кафедри німецької філології; ГРИНИШИНУ Ірину Іванівну – старшого викладача кафедри романських мов та інтерлінгвістики; ЗІНЬЧУКА Петра Йосиповича – доцента кафедри екології та охорони навколишнього середовища; КАРАБАНОВА Анатолія Григоровича – доцента кафедри здоров’я та фізичної культури; КОЛІСНИКА Олексія Петровича – професора кафедри загальної і соціальної психології; КОЛТУЦЬКУ Ірину Анатоліївну – доцента кафедри слов’янської філології; НОВАК Галину Федорівну – доцента кафедри німецької філології; ОЛЕЩУКА Володимира Володимировича – доцента кафедри спортивних ігор; ОРЛОВУ Світлану Іванівну – доцента кафедри іноземних мов природничо-математичних спеціальностей; ПАНИШКА Сергія Дмитровича – доцента кафедри археології, давньої та середньовічної історії Українки; ПОЗІНКЕВИЧА Ростислава Олександровича – професора кафедри педагогіки вищої школи; СТРІЛКУ Людмилу Олексіївну – головного бухгалтера; ТИХОМИРОВУ Євгенію Борисівну – професора, завідувача кафедри міжнародної інформації; ТРОХИМЧУКА Петра Павловича – доцента кафедри теоретичної і математичної фізики; ХОМІВА Тимофія Митрофановича – доцента кафедри валеології та безпеки життєдіяльності; ЧЕПРАСОВУ Тетяну Іванівну – доцента кафедри прикладної математики та інформатики; ЧИХУРСЬКОГО Анатолія Сергійовича – старшого викладача кафедри образотворчого мистецтва; ШВАЯ Олександра Дмитровича – доцента кафедри спортивних ігор. Бажаємо міцного здоров’я на многії літа, нехай Ваше життя сповнюється любов’ю та добром, натхненними думками й щирими почуттями! Зичимо невпинного руху вперед і нових звершень на професійній ниві!

11

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

ПАМ’ЯТІ ПОЕТЕСИ «Найкращою шаною для пам’яті Лесі Українки, цього втілення благородства, лагідності, добрості, а разом з тим незламної сили й мужності, буде те, коли її земляки з незламною надією в серці будуть так само працювати над собою, щоб стати гідними громадянами її укоханої України» Ольга Косач-Кривинюк

На фото: три останні одномоментні фото Лесі Українки (19 травня 1913 р., м. Київ)

Сила, дужча за силу смерті… Ми часто бачимо в музеях стародавні, вишукані, до­ рогі, екзотичні або ж цілком звичайні і на перший погляд непримітні речі. І, зазвичай, рідко задумуємося над тим, як вони туди потрапили. Хоча насправді історія експоната може бути неймовірно ціка­ вою. У фондах Музею Лесі Українки Східноєвропейсь­ кого національного універ­ ситету імені Лесі Українки зберігається унікальна світ­ лина письменниці – один із трьох одномоментних пор­ третів Лесі Українки, зробле­ них у травні 1913 р. Юрієм Тесленком-Приходьком у Киє­ві. Наприкінці квітня 1913 р. Леся Українка повернулася зі своєї останньої «єгипетської» подорожі. Їй неймовірно хотілося до Києва, бо ж туди в оселю Олени Пчілки на побачення з’їхалася родина. Чекали її приїзду й друзі. Вечір на пошану письменниці відбувся 17 травня 1913 р. у клубі «Родина». Декламувались її вірші, виконувалися романси на її слова, поставлена драматична сцена «Айша і Мохаммед». У відповідь на овації вона виголосила промову, і, як згадувала двоюрідна сестра Лідія Шишманова-Драгоманова, «весь вечір здавалась бадьорою та веселою…». А подруга й організаторка заходу Людмила

12

Старицька-Черняхівська про ту останню зустріч напише: «Краплі егоїзму не було в сеї людини, не було й тоді, коли близька смерть дає на нього право. А про стан свого здоров’я Леся не мала жодних ілюзій. Бліда, прозора постать Лесі з руками повними квіток, з словами, повними енергії, любові й віри, і з смертю в очах… Разом з тим, як спливало її здоров’я, розцвітала квітка її творчості буйним вогненно-кривавим квітом – квітом передчасного кінця. Сила, дужча за силу смерті, буяла в ній…». Це була її остання зустріч із київськими друзями… Довгі роки один із цих фотопортретів ­зберігався в родині наймолодшої сестри Лесі Українки Ізидори Косач-Борисової. Вона переповідала його доньці Ользі Бори­ со­вій-Сергіїв, яка привезла цю світлину з ­Сурамі (Грузія) як пам’ять про старшу сестру.

2009 р. Тамара Скрипка, виконуючи волю Ольги Сергіїв, разом з іншими Косачівськими меморіями передала фотопортрет письменниці до Музею Лесі Українки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Із листа Лесі Українки до матері від 12, 13 березня 1913 р. з Єгипту (Хельван): «… Вигляд мій, либонь, мало змінився (може, трошки худіша, ніж звичайно) і “пригніченості” в виразі нема, та ти ж знаєш, що мене навіть хірургія не здолала надовго пригнітити, і базікаю своїм звичаєм багато, але десь всередині щось ослабло: не можу довго писати, томлюся навіть від інтенсивного думання і часто так непереможно лінуюся, що аж страх за себе бере. Мені здається, що лінощі нормально не лежать в основі моєї натури. А коли вони з’являються, то се вже є знак хвороби. А може, се я просто вже

На фото: жалобна процесія з тілом Лесі Українки на Байковому кладовищі

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

ПАМ’ЯТІ ПОЕТЕСИ старію? …Ні, се таки мене минулий рік підбив, може, почасти і тії драми, що я понаписувала, я таки їх несамовито писала, – для них воно, либонь, краще було, а для мене навряд. Ну, та як то через них, то ще нічого, все-таки “произведения”, – адже часто жінки через дітей здоров’я втрачають і не жалують про те, а се ж “діти”, інших же я не маю».

1 серпня до Києва прийшла телеграма від Олени Пчілки: «Тяжко прибиті великим горем мати й інша родина посилають звістку на Україну, що 19-го іюля (1 серпня за новим стилем. – авт.), вдосвіта, померла на Кавказі, в Сурамі, Леся Українка (Лариса Квітка, уроджена Косачівна). Поховають у Києві». 7 серпня потяг із тілом Лесі Українки прибув на вокзал. Наступного дня під пильним оком поліції відбулося поховання письменниці. «Попереду несли тільки хрест. Нести труну на руках поліція, що проявляла до похорону Лесі Українки особливий інтерес, не дозволила, і вона була встановлена на катафалк. Увесь катафалк був укритий квітами і вінками з живих квітів… Процесія мала … своєрідний характер, що живо нагадував демонстрацію: спереду поліцейська кіннота, з боків поліція піша, позаду кіннота стражників», – згадувала Лідія Шишманова-Драгоманова. Тільки на Байковому кладовищі труну дозволили нести на руках. До могили пропустили лише

домашньому зачесане вгору, скріплене м’яким вузлом на потилиці. З-під негустих брів дивилися глибоко запалі променисті очі з виразом стриманого болю; рівний ніс, чітко окреслений рот з повними губами і зморшки на змарнілому смуглявому обличчі з запалими скронями надавали їй якоїсь ніби вимушеної стриманості і навіть суворості. Коли мовчала, вона чимось нагадувала свою матір, хоч не була схожа на неї…», – згадував Прохор Коваленко. Памятають, шанують На фото: могила Лесі Українки Лесю Українку і її нащадки. Адже «народ вартий чогось тоді, – переконаний Є. Сверстюк, – коли людей, що залюбки відвідували родину. він вшановує своїх героїв». Поминальною Тетяна ДАНИЛЮК-ТЕРЕЩУК, молитвою у Вознесенській церкві розпочазавідувач Музею Лесі Українки лося вшанування пам’яті Лесі Українки на СНУ імені Лесі Українки Байковому кладовищі 1 серпня 2013 р. ПоАнтоніна РАДЬКО, тому центральною алеєю жалобна хода руспівробітник Науково-дослідного шила до могили письменниці, де відбулося інституту Лесі Українки покладання квітів під звучання хорового СНУ імені Лесі Українки співу. Науковці, літератори, художники, артисти і просто поціновувачі творчості Лесі Пам’яті Лесі Українки Українки теплими словами згадували письменницю, цитували її твори, читаНехай зоря в світах таємних ли присвяти. Панувала спокійноНе ллє вже сяйва й не живе, велична атмосфера наближення Та промінь ще в безоднях темних до Лесі Українки. Сила, дужча за До нас з країв ясних надземних силу смерті, ще довго не відпусЯсною хвилею пливе. кала присутніх. Волинь і Східноєвропейський національний уніІ довго довго литись буде верситет імені Лесі Українки були На землю промінь золотий, – представлені делегацією у складі І скільки снів він кине в люде, директо­ра Науково-дослідного І скільки струн він в душах збуде… інституту Лесі Українки Миколи І ляже сам, як шлях святий. Жулинського, вченого секретаря інституту Сергія Романова, наО. Олесь укового співробітника Антоніни Радько та завідувача Музею Лесі Українки СНУ імені Лесі Українки Тетяни Данилюк-Терещук. Для продовження спілкування На фото: С. Романов, А. Радько, Т. Данилюклюб’язно відчинив Терещук, М. Жулинський біля могили свої двері КиївЛесі Українки (1 серпня 2013 р.) ський музей Лесі Українки, де охочі родичів і близьких друзів. Ховали у повній змогли переглянути виставтиші, без промов, під спів «Вічної пам’яті» ку «Вам давала я думи і мрії хору, якого не змогла зупинити поліція. свої». В експозиції вперше Портрет Лариси Косач-Квітки закарбу- було представлено особисті вався в пам’яті її сучасників: «Одного разу речі письменниці, рукописи, в кінці квітня 1913 року я зайшов до редакції художні полотна, унікальні (редакція журналу «Рідний край» знаходи- фото, друковані матеріали, лась у помешканні головного редактора і спогади про похорон. Здавидавця Олени Пчілки по вул. Маріїнсько- валося, ніби сім’я Косачів в Благовіщенській, 101. – авт.). У суміжній кім- особі директора музею Іринаті я побачив жінку середнього росту, зо- ни Щукіної гостинно зустріла дягнену в темну сукню з закритим коміром, відвідувачів у стінах, які збевона стомлено сиділа на кріслі з газетою на рігають у собі історію родини На фото: А. Радько, Т. Данилюк-Терещук, С. Ромаколінах, дивилась перед собою кудись да- Косачів, Лисенків, Старицьких нов і представники громадськості Полтавщини в леко, поринувши в думки. Темно-попелясте і багатьох інших талановитих Музеї Лесі Українки (1 серпня 2013 р., м. Київ) волосся над високим чолом, гладко, по-

13

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

ЦІКАВА АСТРОНОМІЯ

Чи видно зорі вдень? Передбачаю принай­ мні дві відповіді на це запитання. Перша: «Ні, не видно». Друга: «Зорі можна побачи­ ти і вдень, але лише з дна глибоких шахт, ко­ лодязів, високих ди­ марів тощо». Обидва твердження помилко­ ві. Як же тоді насправ­ ді? По-перше, є така зоря, яку видно (і ще й як!) тільки вдень. Це – наше Сонце. Щоправда, гратися зі світилом у «переглядки» без спеціальних світлофільтрів категорично заборонено – є ризик повністю втратити зір і не прочитати наступних випусків «Цікавої астрономії». По-друге, попри те, що освітлена Сонцем атмосфера Землі не дає нам змоги бачити всі інші зорі вдень неозброєним оком (виняток – вершини високих гір), телескопічні спостереження далеких сонць є цілком доступними, оскільки внаслідок заломлення променів у лінзах (або ж відображення в дзеркалах) видима яскравість конкретної ділянки неба послаблюється, а зоряна, навпаки, посилюється. Так, за словами спостерігачів, у телескопи вдень видно Сиріус, а також зорі першої й навіть подекуди другої величини. Першою зіркою, побаченою таким чином, був Арктур – α Волопаса, й сталося це 1635 р. у Франції (щасливцем був сучасник Галілея – астроном Жан-Батіст Морен де Вільфранш). Однак для того, щоб вдало повторити експеримент мсьє Морена, діаметр об’єктива астрономічної труби має бути не менше 7 см, й вельми бажаною є також велика фокусна відстань об’єктива. Той, хто спробує «побачити зорі вдень» у саморобний рефрактор із фокусною від-

14

станню в 100 см і менше, найімовірніше, буде розчарований (тим паче, що є реальна небезпека випадкового наведення телескопа на Сонце). «А без телескопа? – запитаєш ти, дорогий читачу, – невже зорі, що мирно сусідять із Сонцем у денному небі – лише прерогатива сновидінь чи фантастичної літератури?» Ні, чому ж! Ті, кому пощастило бути свідком повних сонячних затемнень, знають, що в момент кульмінації явища на небі справді можуть з’явитися планети і навіть яскраві зорі. Однак повні сонячні затемнення в межах однієї конкретної території можна побачити вкрай рідко. Окреме питання – про наднові зорі. Їхні спалахи справді буває видно навіть удень без телескопа, проте простежити за цим явищем нині можна хіба що за допомогою того ж таки Stellarium’у (який дає змогу відтворювати картини зоряного неба давно минулих часів і бачити історичні наднові), оскільки спостерігається воно далеко рідше навіть аніж згадані затемнення: в другому тисячолітті після Р. Х. найразючішими були хіба що з’яви «зірок-гостей» у сузір’ях Вовка (у травні 1006 р., за розповідями китайських астрономів, наднова сяяла так яскраво, що навіть уночі можна було розрізняти предмети), Тільця (у липні 1054 р. внаслідок цієї грандіозної космічної катастрофи утворилася Крабоподібна туманність) і Кассіопеї (листопад 1572 р.). Про перші дві з них докладно розповідають китайські, японські та арабські хроніки (і зберігають мовчання вельми уважні до небесних знамень давньоруські – принаймні про наднову 1054-го, оскільки SN 1006 не було видно в широтах Київської

Русі), а остання привернула увагу видатного датського астронома Тіхо Браге, однак розібратись у її суті він не зміг – про наднові зорі у ХVІ ст. нічого не було відомо, тож зрозуміло, скільки паніки й апокаліптичних передчуттів посіяло це явище серед простого люду. Що ж до шахт, колодязів і т. д., міф про можливість денного спостереження зір із їх дна досить таки живучий і має давні корені – принаймні про це писали й Аристотель, і Пліній-старший, і пізніші автори, хоч очевидно, що робили вони це теж із чужих слів і самі жодних зір не бачили й не могли побачити. Щоправда, славетний популяризатор науки Яків Перельман у своїй «Цікавій астрономії» навів «свідчення» безіменного американського фермера, котрий нібито бачив удень Капелу (α Візничого) й Алголя (β Персея) з дна 20-метрової силосної башти, але лише для того, щоб тут же його спростувати. Виявляється, перевірка показала, що жодна з названих зір на широті цієї ферми не буває в зеніті у вказану «спостерігачем» пору року. Стіни згаданих вище споруд, за твердженням фахівців, хоча й захищають певною мірою очі від яскравих сонячних променів, але лише до тієї міри, коли полегшується можливість бачити яскраві планети, а не зорі. Більше того – щоб спостерігати Венеру, Меркурій, Юпітер, рідше – Марс о денній порі, зовсім не обов’язково спускатись у шахту чи ще кудись. Досить знати періоди їхніх протистоянь і точне місцезнаходження об’єкта. Особливо цікавою в цьому плані є Венера. Випадки денних появ планети відзначено у хроніках давнини – в Новгородському літописі, зокрема, згадано, що 6839 (1331) р. в день пам’яті святого апостола від 70-ти Тита (25 серпня за ст. ст.) «явилося на небі знамення – зірка світла над церквою». А Наполеон Бонапарт, за словами французького астронома Франсуа Араго, якось навіть образився, що натовп, вражений денною з’явою планети, приділяв їй більше уваги, аніж особі імператора. Найсприятливіші епохи для її денної видимості повторюються кожні 8 років, хоч на астрономічних форумах (наприклад, на сайті astro-talks.ru та ін.) раз у раз з’являються повідомлення про спостереження планети неозброєним оком удень і в міжепохальний період, причому з вулиць великих міст планету видно краще, аніж із відкритих, оскільки висотні будинки виконуються згадану вже сонцезахисну роль. Підготував Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ Фото з Інтернету

20 вересня 2013 р. Ч. 7–8 (82–83)

У СВІТІ ТАЄМНИЦЬ

Польоти древніх: міфи чи дійсність? Початок космічної ери у сві­ домості більшості людей, як правило, пов’язується із за­ пуском першого штучного супутника Землі (4 жовтня 1957 р.) й офіційно першим орбітальним навколозем­ ним польотом космічного корабля «Восток» із Юрієм Гага­ріним на борту (12 квітня 1961 р.). Дехто розпочинає епоху освоєння космосу з появи друком славнозвісних праць Костянтина Ціолков­ ського, зокрема його статті «Дослідження світових про­ сторів реактивними прила­ дами» (1903). Ранішим проривом за межі гравітації (щоправда, теж теоретичним) можна назвати проект реактивного літального апарата, розробленого революціонеромнародовольцем Миколою Кибальчичем за кілька днів до страти (1881). Прагнення ж людини до польоту існувало стільки, скільки існує людство. Згадаймо хоча б давньогрецький міф про Ікара, котрий злетів на зроблених батьком Дедалом крилах надто високо й загинув, бо сонце розтопило віск, яким вони скріплювалися ... Та чи був це насправді міф? Чи не стояла за ним якась реальна подія? Звісно, на саморобних крилах до Сонця не піднімешся, хоч виключати наявність повітряних куль чи своєрідних планерів навіть у ту далеку епоху навряд чи доцільно. Експерименти американця Білла Спорера та єгиптянина Халіла Мессіхи наштовхують саме на такі міркування. І вони не єдині. В музеї історичних коштовностей столиці Колумбії – Боготи – зберігається золота статуетка, схожа на сучасний надзвуковий літак. Випробування фігурки в аеродинамічній трубі підтвердили ймовірність цього, по суті, фантастичного припущення. Мабуть, йдеться про гіперзвуковий апарат на зразок «Бурана» чи «Шаттла». Вік знахідки солідний – понад тисяча літ, але й він блякне перед віком аналогічної статуетки, знайденої, за деякими повідомленнями, під час археологічних робіт на місці протоіндійського міста МохенджоДаро (це десь чотири з лишком тисячі років). Але найважливіше, що саме в Індії існували перекази про «літаючі колісниці» – вімани й агніхотри. Згадується про них у Ведах, «Рамаяні», «Махабхараті», описуються численні світлові та звукові явища, що супроводжували їх польоти (є версія, що царство Рами існувало в один час із Ат-

лантидою). Подекуди у стародавніх джерелах стверджується, що літати ці апарати могли «вище царства вітрів», тобто за межами земної атмосфери, в районі «Сур’я мандали» – Сонця (йдеться, очевидно, про планети Сонячної системи) і навіть «Накшатра мандали» (зірок). Є й спеціальні манускрипти («Вайманіка Шастра», «Самарангана Сутрадхара» й ін.), у яких можна натрапити на детальний аналіз питань побудови, обслуговування та керування віманами, навіть харчування пілотів (чи астронавтів). Докладно характеризуються й види віман (деякі з них, у разі браку пального, могли функціонувати за рахунок енергії перетворених сонячних променів). Цікаво, що двигуни таких літальних апаратів працювали на ртуті.

Cеред будівників віман згадується мудрий народ «йона». Так стародавні індійці називали греків. І тут одразу спадає на думку вже згаданий міф про Ікара. Крила, скріплені воском, можуть виявитись алегорією або ж зумисним спрощенням викладу (враховуючи свідомість широкого загалу). Хоч як дивно, індійські тексти не є винятком. Китайська традиція зберігає пам’ять про Хуан-ді або Сюаньюаня – одного із п’яти легендарних імператорів Піднебесної, котрий разом зі своїми помічниками у ХХI ст. до Р. Х. спустився з неба в долину ріки Хуанхе. Почавши правити країною, Хуан-ді навчив людей відливати дзвони й триножники, копати криниці, лікувати хворих, виготовляти вози, човни та музичні інструменти. Відомий російський китаєзнавець Ігор Лісевич у блискучому дослідженні «Стародавні міфи очима людини космічної ери» звернув увагу на «диво-триножник», начебто виготовлений Хуан-ді з міді чи схожого металу. Під ним ніхто не розводив вогню і не наливав у казан води, проте звідти часто долинав клекіт. Триножник зображав дракона, що ширяє у хмарах (згодом таки прилетів і забрав Хуанді та його супутників),

а розташовувався він так, щоб було видно зірку в сузір’ї Сюаньюань (астрономи ототожнюють його з сузір’ям Лева, де у системі Регула – чільної зорі – у минулому столітті було відкрито радіоджерело, яке випромінює хвилі у метровому діапазоні). Отже, маємо всі ознаки приладу, який поєднував у собі якості приймача й передавача дальнього зв’язку, радіотелескопа, всюдихода («міг бути у спокійному стані і йти») і навіть літального апарата – пілотованого чи безпілотного («міг ставати легким і важким», отже, долав гравітацію й підіймався в навколоземний простір). Згадується також здатність «триножника» накопичувати інформацію («знав минуле й сучасне»). Чим не надпотужний комп’ютер? Ледь не хрестоматійним в уфологічному середовищі стало посилання на опис Божественної колісниці у старозаповітній Книзі Єзекіїля. Розмаїття засобів для польоту містить і фольклор слов’янських народів – літаючий килим і Жар-Птиця у росіян, летючий корабель в українців тощо. Якщо перший із них, імовірно, є не літальним апаратом, а радше килимком для духовних польотів-медитацій, то два наступні цілком техногенні. Тому «перо Жар-Птиці» можна трактувати як пристрій для зв’язку з екіпажем космічного корабля (подібно до «триножників» Хуан-ді). То що ж це, все-таки, означає? Геніальні пророчі візії стародавніх авторів чи описи добре їм відомого? З огляду на це Гарій Бурганський і Ростислав Фурдуй у дослідженні «Загадки давнини. Білі плями в історії цивілізації» (1988) цілком справедливо запитують: «Чи немає в цих описах “літаючих колісниць” якогось раціонального зерна, чи не відображають вони дійсних подій, що відбулися в сиву давнину і дійшли до нас у спотвореному вигляді крізь безодню століть?..» За цим питанням напрошується інше: коли могли існувати такі літальні апарати – в далеку допотопну епоху, в часи гіпотетичних високорозвинених протоцивілізацій чи все ж в історичний час? Останнє, за всієї фантастичності, теж може мати під собою реальний ґрунт. Так, в одному з едиктів (наказів) царя Ашоки (268–232 рр. до Р. Х.) згадуються «небесні колісниці». Тож як би незвично це не звучало, не варто виключати існування в ті далекі епохи своїх «Корольових» і навіть «Гагаріних»… Підготував Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ Фото із сайту: http://commons. wikimedia.org/wiki/File:Vaimanika_ Shastra_Shakuna_illustration.jpg

15

20 вересня 2013 р. Ч.7–8 (82–83)

ДОЗВІЛЛЯ

«Волинь мою» студенти СНУ імені Лесі Українки підняли на вершину гори Цього літа близько 200 сту­ дентам Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки пощас­ тило стати частиною гірської казки. У рамках програми «Здоров’я лучан – запорука майбутнього», яка передба­ чає оздоровлення талано­ витої та обдарованої моло­ ді, вони отримали путівки на десятиденний відпочинок на гірськолижний курорт «Буко­ вель». У ці дні волиняни продемонстрували всю безтурботність і яскравість студентського життя. Зокрема, встигли підкорити кілька гірських вершин, серед яких і височенна Говерла. Та втома у Карпатах розвіюється вмить, і ноги самі несуть до наступних цікавинок. Наприклад, на горі Буковель, куди любителі «пасивного» відпочинку можуть дістатися всього за кілька хвилин на підйомнику, можна стати справжнім трембітарем. Гуцульський музика з радістю демонструє свої вміння та вчить новачків. У долині не менш цікаві розваги. Варто

Засновник і видавець – Cхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Адреса редакції: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, кім. 120. Телефон: (0332) 24-75-40.

E-mail: media@univer.lutsk.ua. Свідоцтво про державну

реєстрацію – ВЛ № 468-201 ПР від 21.03.2013 р.

16

спробувати перетворитися на вершника чи велосипедиста, чи торкнутися неба серед верхівок столітніх смерек у спеціально облаштованому екстрім-парку. Лагідне сонце, свіжий вітер і, як зауважили відпочивальники, – абсолютна відсутність комарів створювали всі умови для цікавого дозвілля. Поширена думка, ніби цей гірськолижний курорт цікавий тільки взимку, розвіювалася з кожною годиною. «Дуже подобалися гірські прогулянки. Ти ніби і втомлюєшся, але ця втома приємна. Та й природа, яка зустрічає тебе дорогою, неперевершена. Кожна квітка, комашкамурашка цікава», – поділилася враженнями про відпочинок студентка інституту філології та журналістики Ольга Поліщук. Приємно здивували гостей Буковелю студенти інституту мистецтв, які й на відпочинку не забували про свої здібності й радо їх демонстрували. Серед

Головний редактор – Олеся ФЕСИК. Кореспонденти – Ігор ОЛЬШЕВСЬКИЙ, Валентина КОРНІЙЧУК. Літературний редактор – Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО. Коректор – Інна МОГІЛЕВСЬКА. Фотокореспондент – Володимир ЛУК’ЯНЧУК.

карпатських гір пісня «Волинь моя» у їх виконанні надихала, бадьорила та єднала. Нові друзі, яскраві спогади та сотні фотографій – такі карпатські скарби привіз на Волинь кожен студент. І кожен мріятиме й наступного року потрапити в число буковельських гостей. Довідка. У рамках реалізації благодійної програми Благодійного фонду «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» «Здоров’я лучан – запорука майбутнього» здійснюється оздоровлення школярів, студентів і працівників культури, освіти, медицини, соціальних служб, бібліотекарів Луцька у спортивно-оздоровчому комплексі «Буковель». Оздоровлення талановитих та обдарованих студентів (у кількості 500 осіб) і викладачів (100 чол.) навчальних закладів державної форми власності І–ІV рівня акредитації міста Луцька проводилось у липні 2013 р. Термін перебування у спортивнооздоровчому комплексі становив 10 днів.

Інна ПІЛЮК

Газету зверстано та віддруковано в інформаційно-видавничому центрі CНУ імені Лесі Українки. Редакція зберігає за собою право літературного редагування, скорочення прийнятих до публікації текстів і не завжди поділяє позицію авторів публікацій. За достовірність опублікованих матеріалів відповідає автор (рекламодавець).

Обсяг 3 друк. арк. Наклад 1500 прим.