ФОКУС НА
ЦЕЛЕБРЕКС®!
«Болю не уникнути, але страждати від нього не обов’язково» Буддійська мудрість
Остапець Марина, кандидат медичних наук, доцент кафедри нормальної та патологічної фізіології НФаУ
Біль — найбільш тяжкий прояв 90 % усіх захворювань і патологічних станів, що спричиняє тяжкі страждання, інвалідизацію й порушення соціальної адаптації у сотень мільйонів жителів Землі. Постійне збільшення числа осіб, які відчувають виражений і тривалий біль, є однією з найбільш серйозних, глобальних проблем сучасного суспільства. Насамперед, це пов’язано з широкою поширеністю захворювань суглобів і хребта, основним проявом яких є скелетно-м’язовий біль. Масштаб цієї проблеми важко переоцінити: за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2 млрд жителів Землі періодично або постійно відчувають біль.
Больовий синдром — це системний патологічний процес, що включає місцеву реакцію на ураження, передачу і сприйняття больового імпульсу, його психоемоційну оцінку й відповідну вегетативну та поведінкову реакцію організму. Міжнародна асоціація дослідження болю (International Association for the Study of Pain) запропонувала вважати біль багатофакторною моделлю, а саме: «неприємним відчуттям і емоційним переживанням, пов’язаним із наявним або можливим пошкодженням тканин» (International Association for the Study of Pain Subcommittee on Taxonomy, 1986) [1]. За одним із влучних літературних висловів: «Біль — це сторожовий пес здоров’я, який може перетворюватись у дикого звіра».
Відомі такі класифікації болю:
1. За патофізіологічним механізмом: z ноцицептивний: соматичний (поверхневий, глибокий) і вісцеральний;
z невропатичний: периферичний (пошкодження або захворювання корінців периферичних нервів, сплетінь або вегетативних гангліїв) і центральний (внаслідок ураження головного або спинного
мозку — таламічний біль, фантомний біль, біль при розсіяному склерозі);
z психогенний (виникає на тлі депресії, тривоги, фобії, іпохондрії);
z змішаний
2. За тривалістю:
z гострий (коротка тривалість та висока інтенсивність);
z хронічний (розвивається протягом тривалого часу — від кількох місяців до багатьох років — монотонний, виснажливий, часто охоплює великі ділянки тіла);
z рецидивуючий
3. За причиною виникнення:
z фізіологічний — виникає як адекватна відповідь на дію ушкоджуючого чинника;
z патологічний — розвивається при ураженні нервової системи: а) доброякісний; б) злоякісний;
z ідіопатичний (невстановленого генезу).
4. За анатомічною локалізацією:
z місцевий;
z проекційний
НЕ ВСІ НПЗП ОДНАКОВІ.
ЯКИМ ЧИНОМ ВИНИКАЮТЬ БОЛЬОВІ ВІДЧУТТЯ?
Ефективний контроль болю належить до першочергових завдань медичної практики. При цьому необхідно чітко розуміти механізм його розвитку як складного, багатофакторного системного процесу.
Це необхідно для створення системи раціональної та дієвої аналгетичної терапії, де кожен елемент патогенезу болю повинен розглядатися як перспективна «мішень» для фармакотерапевтичного втручання.
Одну із ключових ролей в розвитку гострого і хронічного болю відіграє запальний процес.
Запалення — циклічний процес, що виникає у відповідь на пошкодження;
він включає системну, а також
локальну гуморальну і клітинну реакції, спрямовані на усунення
прозапального фактору, видалення
зруйнованих в результаті
пошкодження клітин та елементів міжклітинного матриксу.
Руйнування тканини, спричинене трав мою, її контамінація інфекційними агентами або аутоімунною агресією, призводить до прямої стимуляції больових рецепторів — ноцицепторів, які є вільними закінченнями нервових волокон, що володіють специфічністю сприйняття фізичних і хімічних факторів (механічного тиску, підвищення температури, зміни рН позаклітинного середовища та впливу низки хімічних речовин). Первинне подразнення ноцицепторів, в основі яких лежить механізм трансдукції-деполяризації клітинної мембрани за рахунок
ЦЕ ЦІКАВО!!!
ПЕНТАДА ЦЕЛЬСА-ГАЛЕНА [21]
У своєму трактаті «Про медицину» древньоримський енциклопедист Авл Корнелій Цельс описав чотири місцеві ознаки запалення: почервоніння, жар, припухлість і біль. Пізніше лікар римських гладіаторів Клавдій Гален, додав пʼяту ознаку — порушення функцій.
відкриття іонних каналів у відповідь на активацію спеціальних рецепторів, формує відчуття гострого болю [1].
Однак, якщо пошкодження є значним і супроводжується вираженою запальною реакцією, а процеси відновлення вимагають тривалого часу, «налаштування» ноцицептивної системи змінюється — у її роботу включається механізм прогресуючого зниження порогу збудливості нейронів больової системи. Розвиток сенситизації тісно пов’язаний з активним запаленням. Зміна порога збудливості ноцицепторів виникає під впливом особливих, різних за своєю хімічною природою речовин — медіаторів запалення та болю, дія яких передається нейронам після контакту з відповідними мембранними рецепторами. Існує кілька джерел медіаторів болю та запалення: ейкозаноїди — простагландин Е2 (ПГЕ2) і лейкотрієн В4, які синтезуються багатьма клітинними елементами в вогнищі пошкодження під впливом цитокінів, які, у свою чергу, здійснюють продукцію попередників ПГЕ2 та лейкотрієну В4: циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та 5-ліпооксигенази відповідно. Іншим джерелом медіаторів є плазма крові, що проникає у міжклітинний простір шляхом ексудації: так ноцицептори зустрічаються з брадикініном. Отже, у процесі запальної реакції міжклітинний простір у ділянці пошкодження насичується прозапальними медіаторами, формуючи так званий запальний, або сенситизуючий, «суп»
Професійний конкурс
У фарватері галузі
•
2022 / грудень
•
modern-pharmacy.com.ua
•
Журнал «Сучасна фармація»
Оскільки модель болю є багатофакторною, подразнення
больових рецепторів у вогнищі
запалення веде до появи низки патологічних нейросоматичних симптомів і специфічної поведінки. Комплексний
вплив болю на органи і системи представлені в таблиці:
Система Ефект Серцево-судинна
Тахікардія, підвищення артеріального тиску, гостра ішемія міокарда Дихальна Гіпоксія, запальні процеси в легенях, зменшення життєвої ємності легень Травна Парез кишечника, транслокація кишкової флори Зсідання крові
Гіперкоагуляція, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія Центральна нервова Формування хронічного больового синдрому
Інтенсивність больового синдрому й ефект лікування оцінюють за допомогою простих інструментів: загальної п’ятизначної шкали, візуальної аналогової шкали, а також за неусвідомленими поведінковими та психологічними параметрами.
Загальна п’ятизначна шкала полягає у відзна-
ченні пацієнтом градації болю: 0 — відсутній, 1
— слабкий (незначний), 2 — помірний (болить), 3 — сильний (дуже болить), 4 — нестерпний.
При застосуванні візуальної аналогової шкали
хворий, навіть дитячого віку, відзначає рівень
вираженості больового синдрому на шкалі довжиною 10 см, де 0 — відсутність болю, 10 — максимальний біль до та через 20 хв після введення препарату.
МІСЦЕ НПЗЗ В ТЕРАПІЇ БОЛЬОВОГО
Одним із головних напрямів знеболювання пов’язаний із застосуванням лікарських засобів, що володіють протизапальною дією — нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Це виправдане роллю запального процесу в розвитку гострого і хронічного болю.
НПЗП належать до найпоширеніших лікарських засобів, які застосовуються у клінічній практиці протягом останніх 30 років. Їх надзвичайно висока популярність визначається тим, що їх неможливо замінити в терапії більшості захворювань, які супроводжуються запаленням, болем чи гарячкою. Водночас використання НПЗП асоціюється з розвитком широкого спектру побічних ефектів, найчастіше пов’язаних з ураженням шлунково-кишкового тракту (ШКТ), порушенням функції нирок та агрегації тромбоцитів, підвищенням артеріального тиску тощо. Важливо, що
СИНДРОМУ
особи старших вікових груп приймають НПЗП в чотири рази частіше, аніж молода вікова група. При цьому ризик розвитку побічних ефектів особливо високий саме в осіб похилого і старечого віку, які страждають на різноманітні супутні захворюваннями і змушені разом з НПЗП приймати велику кількість інших лікарських засобів. Застосування НПЗП показане при численних захворюваннях і патологічних станах, для яких характерний розвиток вираженого больового синдрому і запального процесу:
z гострий чи хронічний біль у м’язах і кістках (остеоартрит, ревматоїдний артрит, біль у спині, подагра та ін.);
z травмах та інших станах, пов’язаних із пошкодженням чи гострим запаленням;
z біль у післяопераційний період;
z біль при нирковій та біліарній коліках;
z головний біль напруги та мігрень;
z біль, пов’язаний з онкологічними станами; z біль при гінекологічних захворюваннях, дисменореї.
Одним з найбільш суттєвих досягнень фармакології та клінічної медицини останнього десятиліття є розробка і впровадження у клінічну практику нового класу НПЗП, так званих коксибів, які також відомі як «селективні інгібітори ЦОГ-2» [20].
ЦОГ-1 (конститутивна) є структурним ферментом, який синтезується в більшості клітин здорового організму (за винятком еритроцитів) і каталізує утворення фізіологічних простагландинів, тромбоксану та простацикліну. Бере участь у регуляції низки фізіологічних процесів в організмі, таких
ЦІКАВО!!!
ПІДТИПИ ЦОГ — У ЧОМУ РІЗНИЦЯ?
як захист слизової оболонки ШКТ, забезпечення ниркового кровотоку, регуляція судинного тонусу, зсідання крові, кістковий метаболізм, ріст нервової тканини, вагітність, процеси регенерації й апоптозу. ЦОГ-2 (індуцибельна) відповідає за синтез простагландинів, які залучені до запальної реакції, та
стимулює активність макрофагів, моноцитів, синовіоцитів, хондроцитів, фібробластів, остеобластів, ендотеліальних клітин та цитокінів. ЦОГ-3 є ферментом нервової системи, бере участь у регуляції температури тіла, впливаючи на синтез простагландинів у гіпоталамусі.
НПЗП: МИНУЛЕ І СЬОГОДЕННЯ [19]
z У 1757 р. Едмунд Стоун розпочав клінічні спостереження із застосуванням кори верби, які зна йшли своє завершення у його листі від 25 квітня 1763 р. президенту Лондонського королівського товариства, де повідомлялось: «В Англі ї росте дерево, кора якого, як я переконався на досвіді, є сильно в’яжучим засобом і дуже ефективна для лікування лихоманки та інших захворювань, які супроводжуються періодичними нападами жару».
z Жарознижувальні і знеболювальні властивості
кори верби та мирту (джерела саліцилатів) були відомі ще у Стародавньому Єгипті та Римі. На папірусах, датованих ІІ тисячоріччям до н.е., описані рекомендаці ї з використання листя мирту при ревматичному болю і радикуліті. Близько тисячі років потому Гіпократ у свої х настановах рекомендував використовувати відвар кори верби при лихоманці
та болю під час пологів.
Професійний конкурс
У фарватері галузі
•
2022 / грудень
•
z Використання НПЗП бере сві й початок з 1874 р., коли у Німеччині Г. Кольбе розробив технологію синтезу саліцилової кислоти. z У 1876 р. у журналі «Lancet» опублікована праця Mayers A. B. з результатами використання саліцилової кислоти для лікування хворих на гострий ревматизм. У статті відзначався негативний вплив препарату на ШКТ. Це можна вважати першим повідомленням про несприятливий вплив НПЗП на систему травлення.
Одним із найпопулярніших у світі НПЗП є целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®), який високоселективно блокує ЦОГ-2. Він не відрізняється за фармакологічним профілем від традиційних НПЗП, суттєво менше впливає на фізіологічні функції, які регулюються ЦОГ-1, тому майже не викликає ускладнень з боку ШКТ і одночасно з боку серцево-судинної системи та нирок.
На сьогодні ЦЕЛЕБРЕКС® використовується для лікування остеоартрозу та ревматоїдного артриту у 120 країнах світу, в тому числі і в Україні.
Ефективність ЦЕЛЕБРЕКСу®
На цей час накопичений багатий клінічний досвід, що підтверджує високу терапевтичну ефективність ЦЕЛЕБРЕКСу® як анальгетика. Так, Ana C. Gordo та співавт. провели клінічне дослідження, в якому вивчали порівняльну ефективність одноразового прийому целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) 200 мг/добу, ібупрофену 800 мг тричі на добу або плацебо у хворих, які страждають на артрит колінного суглоба. За основним критерієм оцінки — повне полегшення болю за шкалою 0–100, — всі НПЗП достовірно перевищували плацебо, причому целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг був аналогічний за ефективністю до ібупрофену [2].
modern-pharmacy.com.ua
•
Журнал «Сучасна фармація»
При помірно вираженому гострому болю, пов’язаному з обмеженим хірургічним втручанням, целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) у монотерапії продемонстрував кращу аналгезію та переносимість порівняно з гідрокодоном 10 мг/ ацетамінофеном 1000 мг 3 рази на добу що доведено дослідженнями
J. Gimbel та співавт., які проаналізували дані двох клінічних досліджень і встановили, що застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг 2-3 рази на добу (за потреби) протягом п’яти днів виявилося більш ефективним, ніж застосування оксикодону [3].
Ефективність целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) як засобу «швидкої допомоги» підтверджує метааналіз S. Derry та R. A. Moore, в якому зазначено, що одноразове застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 та 400 мг забезпечувало значне зниження інтенсивності гострого післяопераційного болю та суттєво перевищувало плацебо [4].
Целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) є препаратом вибору при гострій скелетном’язовій патології, зокрема при болі в нижній частині спини, який є однією з найчастіших причин звернення за медичною допомогою. При цій патології целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) показав себе як ефективний і безпечний засіб. Підтвердженням цього стало дослідження А. Nadarajah та співавт., у якому порівнювали ефективність целекоксибу
(ЦЕЛЕБРЕКС®) 400 мг/добу та диклофенаку 150 мг/добу у хворих з болем у нижній частині спини, який вимірювали за
візуальною аналоговою шкалою. Через
3 та 7 днів лікування відзначалося значне
зменшення болю в обох групах, однак при
цьому на тлі прийому диклофенаку відзначалися численні ускладнення з боку
ШКТ [5].
Також є дані масштабного клінічного дослідження, в якому вивчали ефективність
целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 800, 400 та 100 мг порівняно з індометацином 150 мг для усунення подагричного артриту, дозволили свідчити про те, що максимальна терапевтична доза целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) була настільки ж ефективна, як препарат порівняння; при цьому переносимість будь-яких доз целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) була значно кращою.
Численні клінічні дослідження підтверджують
ефективність целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у корекції хронічного м’язово-скелетного болю. Високий потенціал целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) при цій патології доведено у двох масштабних клінічних дослідженнях, проведених J. O’Donnell та співавт., в яких пацієнтам із хронічним болем у попереку призначали целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг двічі на добу або трамадол у дозі 50 мг 4 рази на день протягом 6 тижнів. Целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) продемонстрував більш ефективне полегшення больових відчуттів, ніж трамадол. При цьому кількість побічних ефектів при прийому трамадолу була значно вищою [6].
Застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) при
деяких ревматичних захворюваннях дозволяє досягти як симптоматичного поліпшення, так і високої протизапальної дії, а також зниження про -
дукції цитокінів, активності металопротеїназ, неоангіогенезу та апоптозу хондроцитів, що дозволяє обговорювати патогенетичний вплив препарату при остеоартрозі. Зокрема, у дослідженнях F. Luyten та співавт. порівнювали різні режими призначення целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®). В одному випадку пацієнти отримували целекоксиб у режимі «на вимогу», тобто тільки за необхідності зняття больових симптомів, тоді як у другому — постійно, щодня, незалежно від наявності симптомів остеоартрозу. Сумарно на тлі постійного прийому целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг на добу відзначався кращий контроль симптомів захворювання [7].
Однак найцікавіші результати при використанні целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) отримані при анкілозуючому спондиліті. У таких хворих НПЗП розглядаються не як симптоматичний, а як патогенетичний лікарський засіб «першої лінії». Важливість тривалого застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) при анкілозуючому спондиліті підтверджене дослідженнями A. Wanders та співавт., в якому хворі на анкілозуючий спондиліт отримували целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 100 мг двічі на добу протягом двох років; половина з них — щодня, незалежно від наявності симптомів, а друга половина — на вимогу, тобто тільки для усунення болю. Погіршення рентгенологічної картини при регулярному використанні целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) відзначалося удвічі рідше, ніж при його застосуванні на вимогу [8].
ГОЛОВНА УВАГА — ПРОФІЛЬ БЕЗПЕКИ ЦЕЛЕБРЕКСУ®
Безсумнівно, головна перевага ЦЕЛЕБРЕКСу® — висока терапевтична ефективність і гарна переносимість, зокрема серцево-судинна, гастроінтестинальна і ниркова безпека, незначний вплив на артеріальний тиск.
Низький ризик серйозних подій з боку ШКТ при вживанні целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) підтверджують результати двох масштабних рандомізованих клінічних дослідження — CLASS і SUCCESS
У дослідженні CLASS ЦЕЛЕБРЕКС® (800 мг/добу) приймався протягом 6 місяців пацієнтами, які страждали на ревматоїдний артрит і остеоартрит. Результати порівнювали із двома референс-препаратами — диклофенаком (150 мг/добу) й ібупрофеном (2400 мг/добу). Серйозні ускладнення ШКТ виникли лише у 0,76 % хворих [9].
Дослідження SUCCESS-1 було менш тривалим — 3 місяці, але більш масштабним. У ньому взяли участь пацієнти з остеоартритом, які отримували ЦЕЛЕБРЕКС® у дозі 200 або 400 мг/добу, а також диклофенак 100 мг/ добу чи напроксен 1000 мг/добу [10].
Відносно низький ризик серйозних гастроінтестинальних ускладнень (як верхніх, так і нижніх відділів) при використанні целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКСу®) підтверджують дані метааналізу R. Moore et al., в яких показано, що небезпечні ШКТ-ускладнення на тлі прийому целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКСу®) відмічалися рідше, ніж у контрольній групі пацієнтів [11].
У дослідженнях GI-REASONS та CONDOR продемонстровано приблизно у два рази нижчий ризик клінічно значущих подій у верхніх і нижніх відділах ШКТ порівняно із іншими НПЗП і в чотири рази нижчий — порівняно з диклофенаком під прикриттям омепразолу [12, 13].
У дослідженнях PRECISION за наступними критеріями: смерть від серцево-судинних катастроф (включаючи геморагії), несмертельний інфаркт міокарда, несмертельний інсульт встановлено, що профіль серцево-судинної безпеки ЦЕЛЕБРЕКСу® однаковий з ібупрофеном і напроксеном. Також у цьому дослідженні ЦЕЛЕБРЕКС® показав менший вплив на артеріальний тиск і нижчу частоту вперше виявленої гіпертензії, порівняно з ібупрофеном або напроксеном [14]. Р. McGettigan та D. Henry, проаналізувавши дані 30 досліджень, підтверджують достатню безпеку ЦЕЛЕБРЕКСу® по відношенню до розвитку патології серцево-судинної системи [15].
Згідно з клінічними спостереженнями S.E. Nissen et al., прийом ЦЕЛЕБРЕКСу® супроводжувався значно меншою кількістю ниркових подій, ніж прийом ібупрофену, тоді як для напроксену різниця не була значною [16]. Одержані дані підтверджувалися працями G.W.Reed et al., в яких вивчалося застосування ЦЕЛЕБРЕКСу® одночасно з низькими дозами аспірину [17].
ЦЕЛЕБРЕКС® — дієвий засіб для контролю як гострого, так і хронічного болю — вважається доведеним стандартом найменшого ризику ШКТ-ускладнень. Для ЦЕЛЕБРЕКСу® чітко доведено низьку частоту ускладнень з боку ШКТ, серцево-судинних катастроф
та кількості ниркових подій. Висока ефективність та низький ризик побічних ефектів дозволяють успішно застосовувати ЦЕЛЕБРЕКС® протягом тривалого часу, не побоюючись розвитку лікарських ускладнень.
z
ОСОБЛИВОСТІ ДОЗУВАННЯ
ЦЕЛЕБРЕКСУ®:
Гострий біль і первинна дисменорея: день 1 — 400 мг (початкова доза) та 200 мг (при необхідності); день 2 і надалі (при необхідності) — 200 мг вранці і 200 мг ввечері
z Остеоартрит: 200 мг на добу одноразово.
z Ревматоїдний артрит: 200 мг 2 рази на добу.
z Анкілозуючий спондиліт: 200 мг на добу або 200 мг 2 рази на добу [18].
Якщо метою лікування є швидке й ефективне полегшення болю, обирайте ЦЕЛЕБРЕКС®, адже:
z ЦЕЛЕБРЕКС® — це ефективне знеболення: діє вже через 22 хвилини та забезпечує тривале полегшення болю.
z ЦЕЛЕБРЕКС® — це найбільш сприятливий профіль безпеки для ШКТ порівняно з багатьма іншими
НПЗП.
z ЦЕЛЕБРЕКС® не протипоказаний пацієнтам з гіпертонією.
z ЦЕЛЕБРЕКС® має гнучке дозування [12, 13, 18].
Література:
1. Srinivasa N. Raja, Daniel B. Carr, Milton Cohen et al. The revised International Association for the Study of Pain definition of pain: concepts, challenges, and compromises. Pain.2020;00:1-7.
2. Ana C. Gordo, Walker C., Armada B., Zhou D. Efficacy of celecoxib versus ibuprofen for the treatment of patients with osteoarthritis of the knee: A randomized doubleblind, non-inferiority trial. Journal of International Medical Research. 2017;45(1):59-74.
3. Gimbel J, Brugger A, Zhao W et al. Efficacy and tolerability of celecoxb versus hydrocodone/acetaminophen in the treatment of pain after ambulatory orthopedic surgery in adults. Clin Ther. 2001;23(2):228–41.
4. Derry S, Moore RA. Single dose oral celecoxib for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2012 Mar 14;3:CD004233.
5. Nadarajah A, Abrahan L, Lau FL, Hwang LJ, Fakir-Bolte C. Efficacy and tolerability of celecoxib compared with diclofenac slow release in the treatment of acute ankle sprain in an Asian population. Singapore Med J. 2006 Jun;47(6):534-42.
6. O’Donnell J, Ekman E, Spalding W et al. The effectiveness of a weak opioid medication versus a cyclo-oxygenase-2 (COX-2) selective non-steroidal anti-inflammatory drug in treating flare-up of chronic low-back pain: results from two randomized, double-blind, 6-week studies. J Int Med Res. 2009;37(6):1789–802
7. Luyten F, Geusens P, Malaise M et al. A prospective randomised multicentre study comparing continuous and intermittent treatment with celecoxib in patients with osteoarthritis of the knee or hip. Ann Rheum Dis. 2007;66(1):99–106.
8. Wanders A, Heijde D, Landewe R et al. Nonsteroidal antiinflammatory drugs reduce radiographic progression in patients with ankylosing spondylitis: a randomized clinical trial. Arthritis Rheum. 2005;52(6):1756–65.
9. Silverstein F, Faich G, Goldstein J et al. Gastrointestinal toxicity with celecoxib versus nonsteroidal antiinflammatory drugs for osteoarthritis and rheumatoid arthritis: the CLASS study: a randomized controlled trial. Celecoxid long-term arthritis safety study. JAMA. 2000;84:1247–55.
10. Singh G, Fort J, Goldstein J et al. Celecoxib versus naproxen and diclofenac in osteoarthri-tis patients: SUCCESS-1 study. Am J Med. 2006;119:255–66.
11. Moore A., Makinson G., Li Ch. Patient-level pooled analysis of adjudicated gastrointestinal outcomes in celecoxib clinical trials: meta-analysis of 51,000 patients enrolled in 52 randomized trials. Arthritis research & therapy. 2013;15:1-8.
12. Cryer B, Li C, Simon LS, Singh G, Stillman MJ, Berger MF. GI-REASONS: a novel 6-month, prospective, randomized, open-label, blinded endpoint (PROBE) trial. Am J Gastroenterol. 2013 Mar;108(3):392-400.
13. Сhan FKL, Lanes A, Scheiman J, Berger MF. Celecoxib versus omeprazole and diclofenac in patients with osteoarthritis and rheumatoid arthritis (CONDOR): a randomised trial. Lancet.2010;376:173.
14. Reed GW, Nissen SE. NSAID choice: lessons from PRECISION. Aging (Albany NY). 2019 Apr 29;11(8):2181-2182.
15. McGettigan P, Henry D. Use of nonsteroidal antiinflammatory drugs that elevate cardiovascular risk: an examination of sales and essential medicines lists in low-, middle-, and high-income countries. PLoS Med. 2013;10(2):e1001388.
16. Nissen SE, et al. Cardiovascular Safety of Celecoxib, Naproxen, or Ibuprofen for Arthritis. N Engl J Med. 2016;375(26):2519-2529.
17. Reed GW, Abdallah MS, Shao M, et al. Effect of Aspirin Coadministration on the Safety of Celecoxib, Naproxen, or Ibuprofen. J Am Coll Cardiol. 2018 Apr 24;71(16):1741-1751.
18. Інструкція до застосування лікарського засобу ЦЕЛЕБРЕКС® https://mozdocs.kiev.ua/likiview. php?id=8071.
19. Свінціцький А.С., Катеренчук І.П., Ярмола Т.І. НПЗЗгастропатії: минуле, сьогодення і майбутнє. Сучасні медичні технології. 2010;2:95-100.
20. Долженко М. М., Лучинська Ю. О. Целекоксиб при коморбідних станах. Здоров’я України. 2022;5-6:2-3.
21. Scott A, Khan KM, Cook JL, et al. What is ‘‘inflammation’’? Are we ready to move beyond Celsus? Br J Sports Med. 2004; 248-249.
