modern-pharmacy_2022_11_web

2022, листопад

ліків у небулах, будівництво якої розпочала до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Ліки у небулах призначені для інгаляційного введення, і розпилюються за допомогою небулайзерів. Така технологія дозволяє ефективно лікувати алергічні та запальні захворювання дихальних шляхів. Також на новій дільниці будуть виготовлятися асептичні очні краплі та інші стерильні препарати у поліетиленових флаконах. Розрахункова потужність нової дільниці складає до 40 млн небул на рік. Інвестиція у проект склала 9 млн євро – на виробничому майданчику встановлено надсучасне обладнання з ЄС та США. Дільниця оснащена передовими діджитал рішеннями, що дають змогу оператору не втручатися у процес приготування ліків, а лише контролювати його на цифровій панелі. Нові технології унеможливлюють будь-який контакт речовини із зовнішнім середовищем та зводять до мінімуму вплив людського фактору на процес ви-

робництва ліків. Це забезпечує максимальну стерильність приготування препаратів. Першим продуктом, випущеним на новій дільниці, став препарат для лікування бронхіальної астми. В розробці цього складного лікарського засобу компанією застосовувалися сучасні методи, зокрема моделювання розподілу аерозольних часток в штучних легенях.

«Ми не маємо права зупинятися. Війна не залишає нам вибору. Ми повинні працювати ще краще, чіткіше та оперативніше.

Через воєнні дії та окупацію медична допомога була недоступною для жителів частини Харківської області упродовж багатьох місяців. Були зруйновані та не працювали аптеки й медичні заклади. Після звільнення Харківщини почалося відновлення інфраструктури, але оскільки в багатьох населених пунктах немає електрики, води та газу, цей процес буде тривалим і складним. На допомогу людям прийшла Аптечна мережа 9-1-1. Вона не тільки першою відкриває аптеки на деокупованій території, але й забезпечує надання телемедичних послуг у містах та селах, де немає аптек і лікарень.

із застосуванням телемедицини, затвердженому наказом МОЗ № 681 від 19.10.2015. Телемедицина — це комплекс дій, технологій і заходів, що застосовують під час надання медичної допомоги з використанням дистанційного зв’язку

Тут і зараз: ліки і лікар прямо в аптеці За дев’ять місяців війни ворог зруйнував в Україні 1100 медичних закладів, з яких 249 — на Харківщині. Ворог залишив після себе руїни, на яких зараз живуть люди. У більшості населених пунктів Харківщини він не пощадив і медичні заклади. Місцеві жителі стали заручниками війни. Департамент охорони здоров’я Харківської обласної військової адміністрації на базі і за підтримки Аптечної мережі 9-1-1 започаткував новий проєкт з надання медичної допомоги населенню деокупованих територій. Кожен житель Харківщини відтепер може отримати телемедичну консультацію сімейного лікаря в аптеці Аптечної мережі 9-1-1. Сучасні телекомунікаційні системи, надані Аптечною мережею 9-1-1, забезпечують віддалене спілкування лікаря і пацієнта. Пацієнт має змогу в онлайн-режимі докладно розповісти медичному працівнику про симптоми свого захворювання, поставити питання щодо лікування та необхідних ліків. За потреби лікар виписує хворому електронний рецепт, за яким одразу після консультації можна придбати ліки в аптеці на деокупованій території. Програма реімбурсації «Доступні ліки», за якою повністю або частково відшкодовується вартість 462 лікарських засобів, теж працює

•

Спочатку телемедицина прийшла в село Липці, яке упродовж багатьох місяців перебувало під окупацією. Нещодавно тут відновила роботу Аптека 9-1-1. Аптека працює на генераторі, а інтернет забезпечує Starlink. Саме ця аптека і стала першим пунктом надання телемедичних послуг. Пілотний проєкт Департаменту охорони здоров’я Харківської обласної військової 2022 / листопад

ної мережі 9-1-1 •

серйозну небезпеку. Під час воєнного стану мешканці звільнених міст і modern-pharmacy.com.ua

і наражати хворого •

сіл можуть звертатися без декларації до будь-якого лікаря первинної ланки медичної допомоги. Але для отримання контрольованого фахівцем лікування все ж варто її укласти. Підписати декларацію з сімейним лікарем, терапевтом або педіатром на деокупованій території також можливо під час телемедичної консультації в аптеці. •

селищах Шевченкове та Савинці на Харківщині. Селище Шеченкове Куп’янського району перебувало під окупацією з 25 лютого, другого дня війни. Ворог грабував селище і знущався над місцевими жителями. Ув’язнення, тортури і вбивства українців, які не бажали співпрацювати з окупаційною владою, тривали 195 днів. 8 вересня селище звільнили. Але В пульсі часу

Пульс часу 7

Пульс часу

•

В пульсі часу

російські ракети прилітали ще в жовтні, руйнуючи оселі людей. Селище Савинці розташоване лише за 33 км від міста Ізюм. За визволення населеного пункту велися кровопролитні бої. Місцеві жителі, змучені окупацією, не могли до-

чекатися, коли над селищем знову піднімуть український прапор. Зрештою, 10 вересня це сталося. Розпочався важкий період відбудови зруйнованої інфраструктури. Людям, які пережили окупацію, вкрай необхідна медична допомо-

га. Наразі вони отримують її чи не вперше після звільнення. Липці, Шевченкове і Савинці – лише початок. Надалі можливість лікуватися буде забезпечена жителям усіх населених пунктів звільненої Харківської області.

•

2022 / листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

•

і ліки оперативно привозять. Борщова 2 Харківської області перебувало під окупацією з перших днів війни. Уже ввечері 24 лютого тут зникла електрика. У травні не стало газу, коли зруйнували міст, по якому проходив газогін. Окупанти випускали місцевих жителів по воду лише з паспортом. Повсюди нишпорили російські солдати, люди майже весь час ховалися у підвалах. 11 вересня ЗСУ звільнили населений пункт, але попереду — тривала й копітка робота з його відновлення. Електрики, газу, зв’язку й досі немає. Аптека 9-1-1 привезла до селища аптечку першої допомоги з ліками «на всі випадки». А ще завдяки генератору і Starlink забезпечила для місцевих мешканців зв’язок з лікарем. Уперше за 9 місяців люди отримали можливість лікуватися. Аптечна мережа 9-1-1 намагається охопити своєю турботою всі населені пункти на звільненій Харківщині. Максимально оперативне відновлення аптек, реалізація проєкту з надання телемедичних консультацій, забезпечення людей на звільнених територіях необхідними лікарськими засобами ще раз підтверджують високу соціальну відповідальність лідера ринку. Медична допомога має бути доступною для кожного українця! Журнал «Сучасна фармація»

Вручення нагороди провели: Книгиницький Володимир Федорович полковник медичної служби, начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону та Магаль Оксана Іванівна полковник медичної служби заступник начальника Центру з медичного постачання. З початком повномасштабного вторгнення група компаній «Подорожник» прийняла важливе рішення – допомагати українській армії у боротьбі з російським окупантом. Окрім надання фармацевтичної допомоги тим, хто її потребує у прифронтових зонах, наприкінці березня компанія запустила проєкт «AMBULANCE для ЗСУ». Його мета — забезпечувати каретами швидкої

– найвища цінність, яка може бути під час війни. Тому дуже приємно, що найбільша мережа аптек «Подорожник», як і інші крупні бізнеси нашої країни зараз так активно підтримують ЗСУ. Разом переможемо», — зазначив Володимир

«Вся команда Подорожника, працівники офісу, всі фармацевти та навіть наші покупці беруть участь у цьому проєкті. Тож сьогодні, приймаючи цю нагороду, я хочу від свого імені та команди аптек «Подорожник подякувати ЗСУ за захист нашої країни. Для нас честь допомагати українським військовим, які боронять нашу державу! Завдяки вашій праці ми маємо можливість продовжувати надавати якісну ФАРМ опіку українцям. Ми старатимемось якомога швидше відновлювати аптеки на деокупованих територіях, щоб забезпечувати мешканців якісними ліками», — коментує виконавчий директор компанії Тарас Коляда.

*Під «Мережа аптек Подорожник» слід розуміти аптечні заклади групи компаній (корпорації) «Подорожник», що є найбільшою мережею аптек України за кількістю аптечних закладів станом на 01.02.2022 за даними експертно-аналітич-

Проєкт «AMBULANCE для ЗСУ» продовжуватиметься доти, поки буде потреба у забезпеченні Медичні сили спецтранспортом, кажуть у «Подорожнику». Адже збереження життя українських захисників та захисниць є і буде найважливішим пріоритетом.

Події

•

В пульсі часу

•

2022 / листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Журнал «Сучасна фармація»

Щорічно в листопаді, починаючи з 2015 року, під девізом «Антибіотики: використовуйте обережно!» проводиться Всесвітній тиждень правильного 18-24 листопада 2022 р. ВООЗ оголосила ВСЕСВІТНІЙ ТИЖДЕНЬ ПРАВИЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ АНТИБІОТИКІВ ЧОМУ ВИНИКАЄ СТІЙКІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ: Антибіотики використовуються для профілактики і лікування бактеріальних інфекційних захворювань. Стійкість до антибіотиків розвивається, коли внаслідок застосування цих препаратів змінюються бактерії: бактерія стає нечутливою до антибіотиків, які використовуються для лікування спричинених нею інфекцій. Тобто антибіотикорезистентність розвивається у бактерій, а не в організмі самої людини. Викликані такими бактеріями інфекції лікувати значно важче, аніж інфекції, спричинені бактеріями, які не мають антибіотикорезистентності. Антибіотикорезистентність на сьогоднішній день виходить за рамки суто медичної проблеми, має величезне соціально-економічне значення й у розвинених країнах розглядається як загроза національній безпеці. За прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я уже через 10-20 років практично всі існуючі мікроорганізми набудуть стійкість до антибіотиків. При цьому, за даними Європейського співтовариства, вже зараз щорічно реєструється близько 400 тисяч інфекцій із множинною стійкістю до антибіотиків, від яких помирає понад 25 тисяч людей.

У 1945 році за відкриття пеніциліну Флемінгу, Чейну і Флорі було присуджено Нобелівську премію, що ознаменувало початок ери антибіотиків. І хоча антибіотики вважають найвидатнішим відкриттям у медицині XX сторіччя й універсальною зброєю проти більшості патогенів, проте поява резистентності до них загрожує поверненням в доантибіотикову еру. А якщо врахувати, що сучасне комфортне життя серйозно послабило імунітет людини, повернення в «допеніцилінову» еру може стати для світу тим самим апокаліпсисом, про

Причини стійкості до антибіотиків:  Надмірне використання антибіотиків  Недотримання курсу лікування  Надмірне використання антибіотиків у тваринництві і рибництві  Неналежний інфекційний контроль в лікарнях і клініках  Неналежна гігієна і санітарія  Відсутність нових антибіотиків 12

Всесвітньою організацією охорони здоров’я створена класифікація антибіотиків «Access, Watch, Reserve — AWaRe»* задля зниження стійкості до протимікробних лікарських засобів. Класифікація — це дієвий інструмент управління антибіотиками на місцевому, національному та глобальному рівнях. Класифікаційна база даних «Access, Watch, Reserve — AWaRe» включає 180 антибіотиків, які розподілені на три групи: доступні (Access), піднаглядові (Watch) та резервні (Reserve), із зазначенням їх фармакологічних класів, кодів анатомо-терапевтично-хімічної класифікації (ATC) та статусу у Примірному переліку основних лікарських засобів ВООЗ. Група Access. До цієї групи відносять протимікробні засоби, які мають активність відносно широкого спектру патогенів і одночасно демонструють нижчий потенціал резистентності, ніж антибіотики інших груп. Група Access включає 48 антибіотиків, 19 з яких включені до переліку основних лікарських засобів ВООЗ як варіанти першого або другого емпіричного вибору для лікування певних інфекційних синдромів. Група Watch. До цієї групи входять антибіотики з більш високим потенціалом резистентності, а також більшість найбільш пріоритетних препаратів серед критично важливих протимікробних лікарських засобів для медицини та/або антибіотики, які можуть викликати високий ризик розвитку бактеріальної резистентності. Антибіотики у групі Watch повинні бути пріоритетними як ключові цілі програм управлін-

ня та моніторингу. Група Watch включає 110 антибіотиків, 11 з яких включені до Примірного переліку основних лікарських засобів ВООЗ як емпіричні варіанти першого або другого вибору для лікування певних інфекційних синдромів. Група Reserve. До цієї групи входять антибіотики та їх класи, які слід зарезервувати для лікування підтверджених або підозрюваних інфекцій, спричинених мікроорганізмами з множинною лікарською стійкістю. Антибіотики в резервній групі слід розглядати як варіанти «останньої інстанції», які мають бути доступні, але їх застосування слід адаптувати до дуже специфічних пацієнтів та умов, коли всі альтернативи виявилися невдалими або не підходять. До групи Reserve віднесено 22 антибіотики, що входять до переліку основних лікарських засобів ВООЗ. На рисунку зображена

ділитися з кимось іншим своїми антибіотиками та

•

В пульсі часу

•

2022 / листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

му сприяє зростанню стійкості бактерій до ліків.  Запобігати інфекціям, регулярно миючи руки, уникаючи тісного контакту з хворими людьми, готуючи їжу безпечно тощо. •

Події 13

Сьогодні ми майже 24/7 живемо новинами: оновлюємо сторінки в соціальних мережах, не вимикаємо радіо та телебачення, відкриваємо мільйони сторінок у браузері, щоб віднайти новину, яку почули від знайомого чи близької людини. Вся ця інформація може стати причиною психологічної травми.

травма («психотравма») – це травма, що виникла в результаті дії на психіку людини особисто значущої інформації, інтенсивних або ж довготривалих гостроемоційних, стресових впливів. Психологічна травма може бути глибшою, довше загоюватись та завдавати шкоди навіть тим людям, які безпосередньо не постраждали. Війна проходить не лише по лінії фронту. Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза ним – вона психологічна. Результати досліджень науковців із медичної школи в Єрусалимі свідчать, що під час війни реакція психіки людини буває різною: від помірного і тимчасового стресу, до важких психічних травм, які мають негативні наслідки для здоров’я, включаючи депресію. Науковцями доведено, що травматичні події війни можуть мати довгостроковий вплив на здоров’я та благополуччя особистості.

на екрані телевізора чи комп’ютера призводить до таких же симптомів психологічної травми, як і перебування на місці подій. Багато рішень, нами прийнятих, залежать від зовнішніх речей, яких ми не усвідомлюємо. Зважаючи на роль інформації у сучасному світі, американський дослідник Маклюен стверджує, що «Істинно тотальна війна – це війна за допомогою інформації».

A

Любов ПЛЯКА, кандидат психологічних наук, практичний психолог вищої категорії, Національний фармацевтичний університет

Використання технологій впливу на противника за допомогою слова було типовим явищем в Стародавній Греції, Стародавньому Римі, у середньовічній Європі. Цією технологією глобального впливу на маси скористався Мартін Лютер, Гетьман Війська Запорозького Богдан Хмельницький, Наполеон Бонапарт та інші видатні полководці. Протягом розвитку людства дієвість пропаганди як надзвичайно ефективної зброї мільйони людей відчули її на собі.

Інформаційні війни – це особливий виклик для сучасної системи цінностей. Їх мета – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні, вивести людину зі стану «рівноваги», «холодного розуму» шляхом неправдивої інформації. Інформаційна війна передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях, бокування або спотворення інформаційних

Фахівці стверджують, що небезпечні впливи інформації можуть призвести до двох видів взаємозалежних змін:

1) Це зміни психіки, психічного здоров’я людини: втрата адекватності відображення світу у свідомості й ставлення до світу. Форми відображення дійсності спрощуються, реакції грубішають і здійснюється перехід від вищих потреб (у самоактуалізації, соціальному визнанні) до нижчих (фізіологічних, побутових). 2) Це зрушення в цінностях, життєвих позиціях, орієнтирах, світогляді особистості. або вигадані неправдиві новини, мережеві чутки (поширення чужої вигадки через соціальні мережі), які важко відрізнити від правдивих. Також фейками називають створені акаунти вигаданих людей у соціальних мережах, через які поширюється неправдива інформація.

Саме через це потрібно вміти розрізняти якісну і правдиву інформацію від фейків, автори яких маніпулюють людьми, впливають на свідомість і поведінку. Популярними майданчиками для фейків є:  соціальні мережі: Facebook, Instagram, різноманітні форуми й чати;  месенджери: Viber, Telegram;  онлайн-ЗМІ різного масштабу тощо. Фейкові новини — підробка чи імітація новин (маніпулятивне спотворення фактів; дезінформація), яку створено для впливу на свідомість великої кількості людей. Фейками називають фотографії, зроблені у фотошопі, спеціально створені відеоролики, написані  створення помилкового уявлення про події та явища;  маніпулювання (створення емоційних і інформаційних пасток, які впливають на прийняття рішень, вибір певної позиції тощо);  формування певного емоційного фону у аудиторії (паніка, страх, нагнітання, байдужість тощо);

Метою створення фейків є:

 фейки спрямовані на відволікання уваги від конкретних подій;  фейки «жовтої преси», що дозволяють отримувати прибуток від розповсюдження недостовірних повідомлень, зазвичай, сенсаційного, характеру;  фейки спрямовані на заплямування репутації людини чи організації;

До фейків  і маніпуляцій вразливі абсолютно всі, просто у кожного є своя межа і свій тригер, тобто та тема, яка бентежить. Коли якась інформація зачіпає емоцію людини, вона поширює дезінформацію як правду. Люди схильні більше довіряти інформації, яку вони отримують під час споживання їжі. Переважно, ми сидимо у соцмережах чи дивимось телебачення під час обіду або вечері. Є дослідження, які вказують, що вживання їжі під час читання новин, наприклад, підсилює довіру до них. Фейкова інформація яскрава, вона проста для розуміння. Для того щоб докопатися до суті, потрібен час. Для того щоби опублікувати фейк, часу не потрібно. Відповідно це впливає на швидкість його поширення.



рекламні фейки, що формують викривлене уявлення про переваги певного товару;  провокування ворожнечі та агресії (міжнаціональної, расової, релігійної тощо);  розважальні фейки, що з’являються у якості жарту, але надалі можуть сприйматися як достовірна інформація.

Головне не взаємодіяти з фейковою новиною, тому що кожен коментар буде додавати цій новині аудиторію. Якщо хтось із ваших знайомих повівся і поширює випадково фейк, напишіть людині в особисті повідомлення, поясніть, що це неправдива інформація, і попросіть її видалити. Так само варто ігнорувати у соцмережах ботів – не вступати з ними у дискусії, не реагувати на коментарі. Ні в якому разі не додавати у друзі. На ботів треба скаржитися і блокувати їх. Всі фейки мають на меті відключити у користувача критичне мислення та увімкнути емоцію – викликати страх, паніку, гнів або й сміх.









новини,

1. Слідкуйте за емоціями. Якщо у вас інформація викликала емоцію, необхідно зупинитися і піти попити чаю, погуляти, тільки тоді цю інформацію варто поширювати.

2. Читайте більше ніж назву. Якщо переглянути новину до кінця, можна виявити, що назва ніяк не пов’язана з текстом новини або ж у ній немає жодних даних, що підтверджують її правдивість.

3. Оцініть надійність джерела повідомлення. Особливо критично слід ставитися до сайтів, що містять багато реклами.

4. Зверніть увагу на дату публікації й час. Поширений елемент фейкових новин – видавати старі публікації за нові.

як для дорослих так і для дітей. Найкращий спосіб навчитися критичному мисленню  — це привчити себе задавати багато питань (Що сталось? Де це сталось? Коли це сталось? Хто заявив? Чому це сталось?). Такі питання вчать не лише розвінчувати фейки, а й критично ставитись до кожної новини. З огляду на обставини сьогодення, критичне мислення вкрай важливе ще й для того, аби «фільтрувати» інформаційне поле. Якщо ви отримали якусь новину, яка викликає у вас бурю емоцій, варто не одразу поринати у неї, довіряючи кожному слову, а на якийсь час відкласти її прочитання. Лише 15 % інформації ми сприймаємо свідомо, а 85 % будь-якого інформаційного повідомлення ми сприймаємо в площині несвідомого. Слова формують образ, образ викликає в нас емоцію, в якій немає місця раціональним міркуванням. Лише заспокоївшись варто дочитати новину, а потім проаналізувати, чи зможете ви знайти її підтвердження на офіційних джерелах чи у інших ЗМІ. Навички критичного мислення дають змогу не потонути в інформаційній лавині, не піддатися різного роду маніпуляціям, допомагають приймати зважені рішення, ефективно їх вирішувати та відстоювати. Критичне мислення допомагає нам зробити власне життя більш осмисленим і успішним.

5. Хто автор? Ознайомтеся з попередніми публікаціями автора.

6.

8. З’ясуйте, що інші видання пишуть з цього приводу.

інформації, які поширюють правдиву інформацію і перевіряють факти перед їхньою публікацією. Такі медіа є і на загальноукраїнському рівні, і на локальному. Уміння людини залежно від ситуації скористатися тим чи іншим способом психологічного захисту від негативного впливу інформації допоможе нам захистити себе від паніки та тривоги, зберегти спокій у навколишньому середовищі, яка була викликана недостовірною інформацією. 16 Журнал «Современная фармация» • modern-pharmacy.com.ua • 2022 /листопад • В пульсі часу • Поради психолога

активність, унаслідок чого полегшується відділення слизу та його виведення.

ЦЕ ЦІКАВО!!! Історія відкриття парацетамолу пов’язана з випадковим збігом обставин. У 1893 році по помилці фармацевта хворому з хронічним больовим синдромом до складу ліків потрапила стороння хімічна сполука – ацетанілід. Пацієнт відзначив виражене зменшення болю. Невдовзі з’явився новий препарат, який в Англії називається «парацетамол», а в США – «ацетамінофен».

Ó ôàðâàòåð³ ãàëóç³ ³

АЦЕКОР КАРДІО® оптимальний вибір антитромбоцитарної терапії для профілактики тромбоутворень

Ністатин-Здоров’я ефективне й безпечне лікування кандидозу

Інтерв’ю з Олегом Голяновським – доктором медичних наук, професором, завідувачем кафедри акушерства та гінекології №1 НМАПО імені П.Л. Шупика

Професійний конкурс

•

У фарватері галузі

•

2022 / листопад

A Сьогодні турбота про «справи серцеві» — це не тільки про романтичні переживання і навіть не про щоденні стресові ситуації, боротьба з якими потребує напруження як моральних, так і фізичних сил. Занепокоєння сучасних лікарів викликає стрімке зростання серцево-судинних захворювань, грізними ускладненнями яких є інфаркт міокарда та інсульт. З багатьох причин битва у війні проти серцево-судинних захворювань йде не так успішно, як хотілось би. Золоте правило медицини стверджує: «Якщо повністю усунути патологію неможливо, доцільно своєчасно приділити увагу профілактиці її ускладнень». На сьогодні серцево-судинні захворювання є найбільш актуальною проблемою в світі. Вони посідають провідне місце серед причин смертності і втрати працездатності як в економічно розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. В Україні серцево-судинні захворювання мають 57,5 % населення (26,4 млн. осіб), з них 36 % — працездатного Журнал «Сучасна фармація»

•

активацією тромбоцитів та утворенням згустку крові (тромбу). Утворені тромби можуть повністю або частково блокувати кровотік до серця чи мозку. При цьому виникає гострий інфаркт міокарда чи інсульт. Подібні бляшки можуть утворюватися і в артеріях ніг, у результаті чого до ніг не надходить кров і кисень у достатній кількості. Розвивається ішемія, що викликає біль. У найтяжчих випадках можуть розвиватися трофічні виразки і гангрена. А це вже може призвести до ампутації кінцівки. modern-pharmacy.com.ua

який •

У хворих, які перенесли гострий інфаркт міокарда або інсульт, підвищується ризик розвитку атеротромбозу інших органів [1]. У структурі загальної смертності різні прояви й ускладнення атеротромбозу займають близько 28 %, а його наявність скорочує середню тривалість життя на 5–7 років. Інфаркт міокарда, незважаючи на суттєві досягнення останніх років у його діагностиці й лікуванні, має тенденцію до «помолодшання», несприятливого перебігу і, як наслідок, зростання кількості випадків ранньої інвалідизації осіб працездатного віку [5].

для позначення змертвілої (некротизованої) ділянки тканини. Безпосередньою причиною розвитку інфаркту є перешкоджання кровотоку, що раптово виникає у певному відрізку артерії.

Стародавні греки вважали, що у серці людини живе її дух, єгиптяни були впевнені, що саме серце є осередком зародження емоцій та інтелекту, а для китайців цей орган є вмістилищем для щастя і спокою. ***

Наслідки інфаркту Наслідки інфаркту залежать від його локалізації, розмірів, функціональної значимості уражених ділянок, регенераторних й адаптаційних можливостей органів і тканин. Інфаркт міокарда та інсульт мозку можуть стати причиною смерті або викликати тяжкі порушення функцій ураженого органу. Обширні інфаркти спричинюють інтоксикацію організму продуктами тканинного розпаду. При цьому відбувається підвищення температури тіла, гарячка, у крові визначаються ознаки дистрофічних змін внутрішніх органів.

Серце — незамінний насос, який кожні п’ять хвилин перекачує близько п’яти літрів крові. За годину це вже 300 літрів і близько 4200 ударів. *** У чоловіків серце більше ніж, у жінок.

Симптоми інфаркту міокарда включають: 

біль або неприємні відчуття в середині грудної клітини;  біль або неприємні відчуття у лівій руці, лівому плечі, ліктях, щелепі або спині.

Інфаркт міокарда може супроводжуватися утрудненням дихання або відчуттям нестачі повітря, нудотою, блювотою, запамороченням або втратою свідомості. Пацієнт покривається холодним потом і стає блідим. Основним симптомом при інфаркті міокарда є біль за грудиною, яка нагадує напад стенокардії, але є більш інтенсивною. Біль може наростати, а потім згасати, бути хвилеподібним. Чим інтенсивніший біль, тим частіше він поширюється в інші області і може бути схожим на біль за грудиною або створювати відчуття оніміння, слабкості,

«Астматичний» інфаркт проявляється задишкою у стані спокої, задухою різної інтенсивності. Він може помилково розцінюватися як напад бронхіальної астми або прояв пневмонії.

Для «абдомінального» інфаркту характерний біль у верхній половині живота, надчеревній ділянці, правому підребер’. Біль

може супроводжуватися нудотою, блювотою і здуттям живота.

Аритмічний інфаркт міокарда супроводжується зміною регулярного серцевого ритму і/ або його різким уповільненням або почастішанням.

Атипові форми інфаркту міокарда найчастіше діагностують у

пацієнтів старше 60 років у хворих із супутніми захворюваннями (цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією), які перенесли інфаркт міокарда.

«Німа» («безсимптомна», «малосимптомна») форма інфаркту міокарда протікає безсимптомно і часто залишається непоміченою. Такий інфаркт міокарда може стати

Ключовим методом

1859 р. Герман Кольбе, професор хімії з університету Марбурга, описав хімічну структуру речовини та першим

зумів її синтезувати.

медичного життя кислоти

сушив кору верби на пекарській пічці, потім подрібнив та дав 50 хворим, які страждали на лихоманку. Це допомогло.  Цілющий інгредієнт у складі кори верби першим знайшов німецький хімік Йоганн Бюхнер. У 1828 р. з кори він виділив жовті кристали, які назвав саліцином. За 10 років італієць Рафаель Пірія вже добув саліцилову кислоту. А в ацетилсаліцилової

кислоти ацетилсаліцилової вважався хімік Фелікс Хоффман. Його батько страждав на ревматизм, але через проблеми із шлунком не міг приймати саліцилат натрію. Тож син вирішив знайти ліки, які б допомогли Хоффману-старшому побороти біль. Врешті-решт досліднику вдалося досягти вдалого поєднання

як кардіологічного препарату для профілактики тромбоутворень у хворих

Кишковорозчинна форма кислоти ацетилсаліцилової 100 мг — та модель, на якій отримані дані доказової медицини з вторинної профілактики серцево-судинних захворювань. У цій моделі важли-

є:

дозування 100 мг, яке має доведену антитромбоцитарну ефективність для профілактики інфаркту та інсульту;  наявність кишковорозчинної оболонки, яка зменшує кількість побічних ефектів зі сторони шлунковокишкового тракту за даними великих рандомізованих досліджень. Саме тому компанія «МІКРОХІМ», яка вже понад 30 років розробляє й упроваджує лікарські засоби у галузі кардіології з найбільш високим рівнем доказової бази щодо терапевтичної ефективності і безпеки, пропонує на фармацевтичному ринку найбільш оптимальну модель кислоти ацетилсаліцилової — кишковорозчинну форму у дозуванні 100 мг під брендом АЦЕКОР КАРДІО®

обґрунтованої дози. Клінічно доведено, що використання щоденної дози ацетилсаліцилової кислоти 75-100 мг зменшує ризик кардіоваскулярних подій на 32%. Встановлено, що при прийомі дози менше 75 мг на добу ризик серцево-судин-

КАРДІО – єдиний генерик з доведеною еквівалентністю оригінальному препарату Відповідно до вимог МОЗ України і ВООЗ, за допомогою графічних і статистичних методів доведено схожість профілів розчинності тестованого препарату АЦЕКОР КАРДІО® («Мікрохім») і референтного препарату «Аспірин Кардіо» («Bayer») [18]. Лiкарський засiб АЦЕКОР КАРДІО® застосовується Для зниження ризику:

смерті у пацієнтів з підозрою на гострий інфаркт міокарда;

Для того, щоб прискорити кровообіг на 20 %, достатньо добре посміятися, бо сміх сприяє розслабленню стінок судин. Це пояснює відоме твердження, що «сміх продовжує життя».

А ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО? Отже, АЦЕКОР КАРДІО® виробництва компанії «МІКРОХІМ» має такі переваги:  Кислота ацетилсаліцилова у дозуванні 100 мг є саме тiєю достатньою дозою, яка забезпечує надійну вторинну профiлактику серцево-судинних катастроф.  Кишковорозчинна форма кислоти ацетилсаліцилової 100 мг — та модель, на якій отримані дані доказової медицини з вторинної профілактики серцево-судинних захворювань.  АЦЕКОР КАРДІО® — єдиний генерик з доведеною еквівалентністю оригінальному препарату.

 Захисна кишковорозчинна оболонка АЦЕКОР КАРДІО® зменшує ушкоджуючу дію кислоти ацетилсаліцилової на слизову ШКТ. Сьогодні медицина сфокусована на профілактиці серцево-судинних катастроф,

Відповідь до ситуації Варто порекомендувати АЦЕКОР КАРДІО

8. http://msvitu.com/archive/2006/may/article-7-ru.php?lang=ru

9. Comparative e ectiveness of aspirin dosing in cardiovascular disease / W. S. Jones, H. Mulder, L. M. Wruck et al. New England Journal of Medicine. 2021. Vol. 384 (21). P. 1981–1990. 10. Терещенко А. Аспирин: новые горизонты профилактики кардиоваскулярных заболеваний. По материалам сателлитного симпозиума Вayer в рамках конгресса Европейского общества кардиологов, 1 сентября 2013 г., г. Амстердам, Нидерланды. Здоров’я України. 2013. №21 (322). С. 24.

11. U.Gessner, G.Lata, 2003

12. Seshasai SR, Wijesuriya S, Sivakumaran R, Nethercott S, Erqou S, Sattar N, Ray KK. E ect of aspirin on vascular and nonvascular outcomes: meta-analysis of randomized controlled trials. Arch Intern Med. 2012 Feb 13;172(3):209-16.

13. Baigent C, Collins R, Appleby P, Parish S, Sleight P, Peto R. ISIS-2: 10 year survival among patients with suspected acute myocardial infarction in randomised comparison of intravenous streptokinase, oral aspirin, both, or neither. e ISIS-2 (Second International Study of Infarct Survival) Collaborative Group. BMJ. 1998 May 2;316(7141):1337-43.

14. Кузнецов И.Э. Совет экспертов: современные подходы к терапии пациента кардиологического профиля. Здоров’я України. 2016. №11-12: 384-385. 15. Collaborative meta-analysis of randomised trials of antiplatelet therapy for prevention of death, myocardial infarction, and stroke in high risk patients. Antiplatelet Trialists’ Collaboration. BMJ. 2002 Jan 12; Vol. 324 (7329). P. 71–86.

следование

эффективности и переносимости двух лекарственных форм аце-

препаратiв у твердiй формi системної дiї з негайним вивiльненням. Проект. ДП «Державний фармакологiчний

центр»

1. У результаті розриву атеросклеротичних бляшок відбувається активація тромбоцитів і утворення тромбу. Який наслідок матиме блокування кровотоку до серця чи мозку? А. Гострий інфаркт міокарду чи інсульт В. Трофічна виразка кінцівки С. Гангрена кінцівки D. Ампутація кінцівки 2. Специфічна профілактика серцево-судинних катастроф включає: А. Постійний прийом ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах В. Прийом ацетилсаліцилової кислоти у високих дозах С. Прийом ацетилсаліцилової кислоти короткими курсами 3. Яка біодоступність ацетилсаліцилової кислоти? А. 100% В. 80-100% С. 60-80% 4. Вкажіть, яка добова доза ацетилсаліцилової кислоти є

Капсули В. Таблетки без оболонки С. Таблетки, вкриті шлунковорозчинною облонкою D. Таблетки, вкриті кишковорозчинною оболонкою

6. Як впливає кишковорозчинна оболонка таблеток АЦЕКОР КАРДІО на безпеку при тривалому прийомі? А. Знижує ризики пошкодження ШКТ B. Підвищує ризики пошкодження ШКТ С. Не змінює ризики пошкодження ШКТ Вкажіть, як слід приймати лікарський засіб АЦЕКОР КАРДІО: А. За 30-60 хвилин до їди, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини В. Безпосередньо перед їдою, не запиваючи водою С. Разом з їжею, запиваючи достатньою кількістю рідини D. Через 10 хвилин після їди 10. Чи дозволено відпускати АЦЕКОР КАРДІО із

журналістка) З моменту появи кожної людини на світ її організм заселяють різноманітні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки). Потрапляючи на шкіру і в ротову порожнину новонародженого під час проходження пологовими шляхами матері, вони транспортуються по всьому організму: оселяються на шкірі та її придатках, слизових оболонках порожнини рота і шлунково-кишкового тракту, дихальних і сечовивідних шляхів і формують єдину систему мікробіому. Здоров’я кожної людини залежить від тонкого балансу між «дружніми» і патогенними мікроорганізмами кожної окремої мікробіоти [1, 2]. Сьогодні ми поговоримо про «кандидоз» — найактуальнішу міждисциплінарну проблему, яка виникає, коли зростання грибків, що живуть із нами, виходить з-під контролю. Що мається на увазі під терміном «кандидоз»? Яка поширеність цього захворювання серед дітей? У чому складності підходів до терапії

Історичний екскурс та особливості термінології Перші відомості про кандидоз можна знайти ще у роботах Гіппократа, які присвячені ураженню слизової оболонки порожнини рота. Кандидозні ураження слизової оболонки описувалися під різними назвами, серед яких найбільш розповсюджені: у старій вітчизняній літературі — « молочниця», у німецькій — «soor », у французькій — «muguet », «oidiomycosis», в англійській і американській — «thrush», «moniliasis», «candidosis». Сучасна загальноприйнята назва дається за назвою збудника, грибів роду Саndida [3, 5]. Уперше припущення про патогенність гриба Candida висловив В. Langenbeck у 1838 р., який спостерігав ураження глотки, стравоходу і товстої кишки, а належність збудника до рослинного світу та його назву встановив C. Robin через 15 років, у 1853 р. [4].

організму. Кандидоз — це патологічний процес, основу якого складає надмірний ріст Candida: первинно — у шлунково-кишковому тракті і вторинно — в інших областях (на слизових оболонках геніталій, ротової порожнини, органів дихання, в паренхіматозних органах).

ВАЖЛИВО ЗНАТИ!

Сучасні уявлення про кандидоз трактують його як хронічну антропонозну опортуністичну грибкову інфекцію, яка характеризується широким поліморфізмом проявів — від безсимптомного кандидоносійства до генералізованих форм [10].

ЦІКАВО ЗНАТИ!

Рід Candida належить до групи «справжніх дріжджів» (Saccharomycotina) і вважається не тільки «однокласником» (за класом Saccharomycetes), але і родичем (за сімейством Saccharomycetaceae) пекарських, пивних та інших дріжджів, які використовуються у харчовій промисловості [15].

«Винуватець» захворювання і провокуючі фактори Кандидоз викликається дріжджоподібними грибами роду Candida , у 90  % випадків — Candida albicans. Вони належать до анаскоспорових грибів і, на відміну від інших дріжджів, не утворюють плодових сумок і спор (від грец. σπορα — «насіння»). Рід Candida містить 134 види грибів, з яких трохи більше десяти вважаються патогенними для людини [13]. На сьогоднішній день відомі множинні чинники, що призводять до посилення розростання й активізації кандидозу. У людей різного віку є певні чинники, що призводять до розвитку грибкової інфекції. Зростання частоти кандидозу в інфекційній патології дітей раннього віку обумовлено низкою причин, які називають чинниками ризику [3, 7]. До чинників ризику відносяться:  наявність грибкових захворювань сечостатевої сфери у матері дитини під час вагітності (інтранатальне інфікування);  особливості раннього періоду життя дитини (недостатність природних захисних бар’єрів шкіри і слизових, а також особливості клітинної ланки протиінфекційного захисту у дітей раннього віку);  інтенсивна імуносупресивна й антибактеріальна терапія;  критичні ситуації (реанімація та інтенсивна терапія, оперативне втручання), для яких властиве превентивне призначення антибіотиків без належного бактеріологічного і мікологічного контролю;  підвищення колонізації грибів у кишечнику, тобто кандидоносійство [8, 10].

ВАЖЛИВО ЗНАТИ!

•

У фарватері галузі

•

2022 / листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

Крім того, слизові оболонки порожнини рота у новонароджених мають низьку здатність до слиновиділення і меншу протигрибкову активність лізоциму й аполактоферрину слини. Особливості будови слизової оболонки і наявність «фізіологічного» дизбіозу кишківника сприяють більшій вразливості шлунково-кишкового тракту у новонароджених до будь-якої умовно-патогенної інфекції і, зокрема, грибкової [16]. Клінічні прояви грибкового ураження шкіри, слизових оболонок і шлунково-кишкового тракту відзначаються у 30–33  % дітей, які поступили до стаціонару, у перші Журнал «Сучасна фармація»

Фармакотерапія 31

•

Сandidа albicans із порожнини рота людини ще не є доказом інфекції. Що стосується дорослого населення, то найчастішою причиною розвитку кандидозу є нераціональне або тривале застосування антибактеріальних лікарських засобів [6]. За даними ВООЗ, до 20  % населення світу хоча б раз у житті перенесли різні форми кандидозу. У США Candida займає четверте місце після S. aureus, S. epidermidis і Enterococcus spp. серед найбільш часто виділених із крові збудників і перше місце за смертністю від внутрішньолікарняних септичних станів [15]. Найчастіше захворювання протікає у таких формах:  хейліт — молочниця на губах;  ангуліт — грибкове ураження куточків рота;  глосит — ураження язика;  стоматит — ураження порожнини рота.

КЛІНІЧНА КАРТИНА Й ОСОБЛИВОСТІ ЛІКУВАННЯ У новонароджених найчастіше грибок вражає шкіру, видимі слизові оболонки і шлунково-кишковий тракт. Вісцеральні форми кандидозу, крім кандидозу шлунково-кишкового тракту, зустрічаються рідко. Іншим варіантом є ураження шкіри — кандидозний пелюшковий дерматит — котрий розвивається у дітей, які є носіями грибів Саndida у кишечнику. При цьому до інфекційного процесу долучається шкіра пахових складок, промежини і нижні частини черевної стінки. Типовими зовнішніми проявами є гіперемія і помірний набряк уражених слизових оболонок, наявність нальотів білого кольору «творожистого» вигляду, що легко знімаються.

кан-

дидозу порожнини рота наявність колоній має бути більше 1000 КУО, ефективним є імуноферментний і радіоімунологічний методи.

Незважаючи на достатню кількість публікацій, присвячених терапії цього стану, лікування кандидозу є непростим завданням [9]. Основний принцип терапії — це ефективно впливати на гриби, не допустити рецидивів захворювання і запобігти негативному впливу лікарських засобів на організм пацієнта, особливо дітей перших днів життя. Тому питання пошуку раціональної терапії кандидозу не втрачає своєї актуальності. Зараз протигрибкові лікарські засоби (антимікотіки) є однією із найчисельніших груп ліків, яка включає понад 100 найменувань і більше 20 лікарських форм. У кожній конкретній клінічній ситуації лікарю необхідно обирати антимікотик залежно від клінічної симптоматики, тривалості захворювання, наявності супутньої патології, віку пацієнта. Поточні практичні рекомендації з терапії кандидозу у ново-

народжених включають рекомендації Німецькомовного мікологічного суспільства (DMyKG), Європейського товариства з клінічної мікробіології та інфекційних хвороб (ESCMID), а також Американ-

ського товариства з інфекційних хвороб (IDSA) [14].

Завдяки розробкам вітчизняної фармацевтичної компанії «ЗДОРОВ’Я», сьогодні на ринку представлений ефективний і безпеч-

НІСТАТИН-ЗДОРОВ’Я — надійна

1 мл препарату містить антимікотик природного походження — ністатин 100 000 МО. Це протигрибковий лікарський засіб із групи полієнів, що продукується актиноміцетом Streptomyces noursei. Ністатин володіє фунгістатичною дією. Ністатин зв’язується зі стеринами клітинної мембрани грибів, у результаті цього клітинна мембрана стає нездатною функціонувати як селективний бар’єр, що призводить до втрати основних компонентів клітини [11]. Механізм вибіркової протигрибкової дії ністатину пов’язують із відмінностями у взаємодіях між холестерином мембран тваринних клітин і рослинними стеринами у мембранах грибів. Наявність у хімічній структурі ністатину великої кількості подвійних зв’язків обумовлює його високу тропність до ергостерину і цитостерину цитоплазматичної мембрани грибів. Однак, ністатин не чинить подібного ефекту на клітини тварин і зелених рослин, що робить його безпечним для людей, тварин і сільськогосподарських культур [9]. Молекула ністатину вбудовується у мембрану грибкової клітини з утворенням безлічі каналів, що сприяють неконтрольованому транспорту води й електролітів всередину клітини. Це призводить до впливу зовнішніх осмотичних сил, втрати стійкості грибкової клітини і подальшого лізису [12]. Діюча речовина лікарського засобу НІСТАТИНЗДОРОВ’Я

ний лікарський засіб для профілактики й лікування кандидозу порожнини рота, стравоходу і кишкового тракту у дорослих і дітей — суспензія «НІСТАТИН-ЗДОРОВ’Я». Поговоримо про неї детальніше.

допомога у лікуванні кандидозу розчинниках, тому при потраплянні в організм ністатин не всмоктується у травному тракті і не потрапляє у кровоносну систему, а його біодоступність не перевищує 3–5  %. Лікарський засіб практично нетоксичний і практично не викликає побічних ефектів, жодна з його форм не абсорбується організмом. Ністатин зазвичай добре переноситься у всіх вікових групах, навіть при тривалому застосуванні. Ністатин не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр і не надходить у спинномозкову рідину, виділяється з калом у незміненому вигляді, при цьому у випорожненнях створюються високі його концентрації, достатні для прояву лікувального ефекту при кандидозі слизової оболонки травного каналу [16].

Лікарський засіб НІСТАТИН-ЗДОРОВ’Я не накопичується, стійкість до ністатину у грибків роду Candida та інших чутливих видів розвивається повільно.

застосовується у дітей з перших років життя. При кишковому й оральному кандидозі (молочниці) у дітей від народження 1 мл слід вводити у ротову порожнину 4 рази на добу. Чим довше суспензія знаходиться в контакті з ураженою зоною у роті до проковтування, тим кращим буде її ефект. Для профілактики кандидозу у новонароджених рекомендована доза становить 1 мл 1 раз на добу. При профілактиці й лікуванні кандидозу прийом ністатину слід продовжувати протягом мінімум 48 годин після зникнення симптомів. Якщо ознаки і симптоми погіршуються або зберігаються після 14 днів лікування, слід провести повторний огляд пацієнта і розглянути альтернативну терапію [11]. У дорослих лікарський засіб НІСТАТИНЗДОРОВ’Я використовується для лікування виразок від зубних протезів та інфекцій ротової порожнини, спричинених Candida albicans. 1 мл суспензії вводять у ротову порожнину 4 рази на добу.

Оскільки всмоктування ністатину зі шлунково-кишкового тракту незначне, передозування або випадкове проковтування не викликає системної токсичності. Форма випуску НІСТАТИН-ЗДОРОВ’Я зі шприц-дозатором дозволяє пацієнтам точно дозувати суспензію, а солодкий смак і запах малини робить прийом суспензії НІСТАТИН-ЗДОРОВ’Я не тільки приємним для дорослих, але й особливо органічним для дітей. Призначаючи пацієнтам суспензію НІСТАТИНЗДОРОВ’Я, лікар може бути впевнений у раціональному і безпечному виборі лікарського засобу, який має такі переваги:  доведена ефективність;  безпека;  можливість застосування у дітей з перших днів життя і дорослих;  зручність і простота використання. ВИСНОВКИ Пусковим механізмом процесу розвитку кандидозу є складні взаємини між макро- і мікроорганізмом. Своєчасне виявлення й ефективна терапія кандидозного процесу дозволить попередити розвиток більш важких форм захворювання, особливо у новонароджених, лікування яких є більш тривалим і потребує використання більш широкого спектру лікарських засобів. Надійною допомогою у лікуванні кандидозу є лікарський засіб НІСТАТИН-ЗДОРОВ’Я у формі суспензії, що виробляється вітчизняною фармацевтичною компанією «ЗДОРОВ’Я». Будьте здорові та бережіть себе!

Перелік використаної літератури

1. Белоусова О. Ю. Кандидозный дисбиоз кишечника у детей. Здоровье ребенка. — 2012.— № 6 (41). — С. 34–36.

2. Бережний В. В., Маменко М. Є. Мікробіота кишечника новонародженої дитини: вплив на стан здоров’я та фізіологічні підходи до корекції порушень // Дитячий лікар. — № 3 (48). — 2016. — С. 14–20.

3. Веселов А. В. Обзор рекомендаций по терапии и профилактике инвазивного кандидоза у детей и новорожденных. КМАХ. — 2017. — Том 19. — № 2. — С. 92–100.

4. Волосач О.В. Лечение кандидоза: возможности и перспективы // Журнал Гродненского государственного медицинского университета. — 2014. — № 2. — С. 19–23.

5. Голубка О.В. Поширеність кандидозів, загальна характеристика збудника, особливості лабораторної діагностики // Annals of Mechnikov Institute. — 2011. — № 2. — С. 51–59.

6. Дерматологія, венерологія: підручник / За ред. проф. В. І. Степаненка. — Київ: КІМ, — 2012.

7. Лобко С.С., Хоменко А.И. Общая рациональная фармакотерапия микозов полости рта // Медицинские новости. — 2016. — № 2. — С. 54–60.

8. Марушко Ю. В., Гищак Т. В. Пелюшковий дерматит у дітей: особливості догляду, профілактика та лікування // Дитячий лікар. — 2020. — № 1 (70). — С. 18–21. 9. Тржецинский С. Д., Гречаная Е. В., Мазулин Г. В. Фармакология противомикробных, противопаразитарных, противовирусных лекарственных средств: учеб.-метод. пособие для студентов (специальность «Фармация»). — Запорожье: ЗГМУ. — 2016. — 104 с.

10. Чернишова Л.І., Бондаренко А.В., Волоха А.П. Хронічний шкірно-слизовий кандидоз як первинний імунодефіцит у дітей // Здоровье ребенка. — 2013. — № 2 (45). — С. 54–57.

11. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу Ністатин-Здоров’я (Наказ МОЗ України №721 від 13.04.2021).

12. Brendan J.M. et al. Antifungal prescribing in neonates: using national point prevalence survey data from Australia. Med Mycol. 2021. Jun 25. DOI: 10.1093/mmy/myab037.

13. Lijun H. et al. Characterization of oral candidiasis and the Candida species pro le in patients with oral mucosal diseases. Microb Pathog. 2019. Sep;134:103575. doi: 10.1016/j. micpath.2019.103575

14. Rundjan L. et al. Oral nystatin prophylaxis to prevent systemic fungal infection in very low birth weight preterm infants: a randomized controlled trial. BMC Pediatrics. 2020. 20:170. doi. org/10.1186/s12887-020-02074-0.

15. Maryam D. et al. Candida albicans — Biology, molecular characterization, pathogenicity, and advances in diagnosis and control — An update. Microb Pathog. 2018 Apr; 117: P. 128–138. doi: 10.1016/j.micpath.2018.02.028.

16. Manzoni P., Mostert M., Castagnola E. Оновлені дані щодо лікування інфекцій, викликаних грибами роду Candida у недоношених немовлят. Пер. з англ. О. Мигалатюк. Здоров’я України. — 2019. — № 5. — C. 31–32.

17. Lyu X., Zhao Ch., Yan Z.M., Hua H. E cacy of nystatin for the treatment of oral candidiasis: a systematic review and metaanalysis. Drug Des Devel er. 2016. Vol. 10. P. 1161–1171. doi: 10.2147/DDDT.S100795

Олег Голяновський – провідний український акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології № 1 НМАПО імені П.Л. Шупика. Його методики з мінімізації акушерських кровотеч зі збереженням матки визнані у всьому світі. Своїми розробками науковець залюбки ділиться з лікувальними установами України. Вже багато років кафедра акушерства та гінекології № 1 НМАПО імені П.Л. Шупика активно співпрацює з рядом медичних закладів, зокрема з Ніжинським міським пологовим будинком та Вишгородською міською лікарнею. Про сучасні методики, нові протоколи та співпрацю з медичними закладами «Сучасна фармація» з перших вуст дізнавалася у доктора медичних наук Олега Голяновського. — Олеже Володимировичу, одне з основних напрямків вашої науково-практичної роботи –багатовекторність профілактики й лікування акушерських кровотеч. А в чому полягає ця багатовекторність? — Фактори ризику, які можуть призвести до кровотеч й інших ускладнень під час вагітності, пологів і післяпологового періоду, треба прогнозувати, коли жінка ще тільки планує вагітність. Якщо у жінки є соматичні захворювання, їх необхідно пролікувати. А потім вже

які можуть провокувати підвищену крововтрату під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді. - А які саме соматичні захворювання найчастіше впливають на підвищену крововтрату?

- Це, перш за все, серцево-судинні захворювання, хвороби крові та печінки. Печінка бере участь в синтезі прокоагулянтів, і якщо вона скомпроментована, то велика ймовірність виникнення акушерських кровотеч. У групі ризику жінки з порушенням системи згортання крові, серцево-судинними патологіями, ожирінням. У нормальному стані існує баланс між системами згортання і фібринолітичною. Збій в системі гемостазу викликає патологічну крововтрату, або ж, навпаки, тромбоз. Всі ці фактори ризику потрібно виявити ще на стадії спостереження в жіночій консультації, щоб надалі в пологах або кесаревому розтині надати адекватну допомогу. Такі захворювання та стани, як ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, хвороба Віллебранда, портальна гіпертензія, цироз печінки, вроджені вади серця, захворювання з легеневою гіпертензією, наявність штучних клапанів серця, тяжка анемія тощо потребують консультування профільних спеціалістів, призначення додаткового обстеження і медикаментів До факторів ризику МАК (масивних акушерських кровотеч) також відносять наступні акушерські ускладнення: прееклампсія, передчасне відшарування плаценти, передлежання плаценти, багатопліддя, інструментальні вагінальні пологи,

пологи (більш

— Яке лікування призначається хворим для зменшення крововтрати під час пологів та у післяпологовому періоді? — Зараз є сучасні препарати, які нам допомагають в плані мінімізація можливої акушерської кровотечі, зокрема сучасні утеротоніки ,транексамова кислота, вазопресивні препарати. За активного ведення ІІІ-го періоду пологів ми рекомендуємо використовувати сучасні уторотонічні препарати - агоніст окситоцинових рецепторів – карбетоцин, а також антифібринолітики – препарати транексамової кислоти. У плані зменшення об’єму крововтрати за оперативного розродження жінок з тяжкою акушерською та екстрагенітальною патологією також застосовуються препарати карбетоцин, терліпресин, транексамова кислота. У ГРВ атонічної кровотечі в жінок, які народжують через природні родові шляхи, рекомендуємо профілактичне використання карбетоцину. Під час проведення кесаревого розтину для зменшення крововтрати та профілактики гнійно-запальних захворювань дає гарні результати застосування аргоно-плазмової коагуляції тканин (апарат Фотек ЄА-142). Також рекомендуємо використання місцевих гемостатиків на основі окисненої регенерованої целюлози. Усе це застосовується у комплексі, що дозволяє у підсумку зменшити тромбогеморагічні ускладнення та збільшити ймовірність, що жінка матиме здорову дитину та залишиться з репродуктивним органом. Навіть, якщо у жінки при пологах розпочалась кровотеча, є сучасні методики, які дозволяють зберегти не тільки життя жінки, але й її репродуктивні органи. Взагалі акушерські кровотечі – одна з основних причин материнської смертності, на них приходиться до 25% випадків материнської смертності – 3-4:100000 пологів у UK, USA; 1:1000 - у країнах, що розвиваються. На сьогодні акушерські кровотечі та прееклампсія – це найчастіша причина материнської смертності. Тому раніше при масивних акушерських кровотечах навіть не ставилось питання про збереження матки. А якщо це перші пологи, відшарування плаценти, й плід загинув внутрішньоутробно та починається масивна кровотеча, що може стати показанням до видалення матки? І жінка вже не зможе більше народити в майбутньому. Це ж трагедія і для жінки, і для родини. Нами розроблена методика, яка дозволяє зберегти матку ,навіть за коагулопатичних кровотеч, і жінка зможе надалі народити дитину. Ми перев’язуємо у жінок з групи ризику магістральні судини матки - внутрішні клубові артерії й таким чином зменшуємо крововтрати та зберігаємо матку. Саме цим методикам ми навчаємо наших лікарів

акушерів-гінекологів на циклах підвищення їх кваліфікації з тематичного удосконалення. Взагалі під час пологів об’єм кровоплину в матці у порівнянні з невагітним станом збільшується у 15-20 разів. Васкуляризація і кровотік у матці збільшується колосально. І тому в акушерстві, об’єм крововтрати за кесаревого розтину до 700 мл – нормальна крововтрата, а в хірургії – така крововтрата вважається надвеликою. Але ми йшли вперед, вдосконалювали свою методику перевязування внутрішніх клубових артерій у разі розвитку масивних акушерських і коагулопатичних кровотеч і зараз навіть наші опоненти переконалися в її ефективності. Звичайно, що акушер-гінекологу треба знати, як і де перев’язати ці артерії, бо він це робить без судинного хірурга. І не кожний лікар візьметься за таку операцію, бо це велика відповідальність. Але гарні перспективні лікарі навчилися цієї методики й широко її застосовують у своїй практиці. Наприклад, генеральний директор КНП «Ніжинський пологовий будинок» Валерій Якуба, з яким я тісно співпрацюю, застосовує цю методику як в акушерстві, так і в гінекології. Для медичної установи вторинного рівня, де немає судинного хірурга, володіння такою методикою дає шанс на рятування хворої, бо при масивних кровотечах час грає надвелику роль. І чекати 2-4 години, коли з області приїде судинний хірург, немає часу – можна втратити й жінку, й дитину. Саме цим методикам ми навчаємо наших лікарів акушерів-гінекологів на циклах підвищення їх кваліфікації з тематичного удосконалення. — Олеже Володимировичу, Ви кажете, що тісно співпрацюєте з Ніжинським міським пологовим будинком, який з 2015 року є клінічною базою кафедри акушерства та гінекології № 1 НУОЗ імені П.Л. Шупика, якою ви керуєте. А як у Вас розпочалася ця співпраця та в яких напрямках вона відбувається?

— Я познайомився з Валерієм Якубою 30 років тому, коли ми з ним вчилися в клінічній ординатурі НДІ ПАГ (педіатрії, акушерства та гінекології) Академії медичних наук України. Там ми готували дисертаційні роботи: Валерій Михайлович – з невиношування вагітності, а я – з антенатальної охорони плода і профілактики перинатальних ускладнень. З часом наші дружні стосунки переросли в професійне співробітництво і підтримку один одного. Ми співпрацюємо у деяких напрямах. По-перше — це нові хірургічні методики в акушерстві, які кафедра пропонує для впровадження не тільки в Ніжинському міському пологовому будинку, а й у інших родопомічних закладах. Нашими розробками з мінімізації акушерських крововтрат зі збереженням матки користуються акушери-гінекологи багатьох акушерських стаціонарів України. Другий напрямок – прогнозування різних ускладнень у вагітних, роділь і породіль та способи їх профілактики. Це основні напрямки співпраці в плані акушерства. У гінекології – це певні інновації, пов’язані з проведенням вагінальної гістероектоміі й пластикою тазового дна у вікових жінок при випадінні органів малого таза, та проведенням інших хірургічних втручань. Ніжинський пологовий будинок – база нашої кафедри і мені приємно, що Валерій Михайлович і лікарі цього закладу використовують у своїй щоденній роботі практичні інноваційні розробки нашої кафедри. Він впроваджує сучасні методики проведення таких операцій і робить це на найвищому рівні. Тобто, у нас є постійне спілкування і співпраця, яка збагачує обидві сторони. Мені, як професіоналу, цікаво з ним працювати – передавати йому наш досвід і вивчати його практичні напрацювання. — А чи продовжується така тісна співпраця з медичними закладами у воєнний час? — Звичайно що так, бо жінки і вагітніють, і народжують, і хворіють. Тож усі проблеми зі репродуктивним здоров’ям залишаються і навіть ускладняються. Наприклад, нещодавно я з Валерієм Михайловичем прооперував вагітну з аномально інвазивною плацентою з іншого району Чернігівської області, яка наполягала на розродженні й проведенні кесарева розтину саме в Ні-

жинському міському пологовому будинку, зважаючи на відгуки жінок, які раніше народжували саме в цьому родопомічному закладі, і те, які складні хірургічні втручання за інноваційними методиками успішно проводять в цьому закладі разом зі співробітниками нашої кафедри. Жінці 23 роки, третя вагітність. Складний випадок: у неї було повне передлежання плаценти та пророщення плаценти всієї стінки матки, загроза переривання вагітності. Дві попередні вагітності – розродження шляхом кесарева розтину (два рубці на матці). Вагітна була госпіталізована в акушерське відділення Ніжинського міського пологового будинку в терміні 26 тижнів у зв’язку з повним передлежанням плаценти і пророщенням плаценти; у відділенні була обстежена, підтверджено діагноз, проводили зберігаючу вагітність терапію. Через загрозу передчасних пологів і кровотечу, що почалася, на 32-му тижні вагітності вагітній було проведено донний кесарів розтин із використанням аргоно-плазмової коагуліцією тканин, перевязуванням внутрішніх клубових артерій і введенням транексамової кислоти. Операцію було проведено з мінімальною для таких випадків кровотечою і гарним кінцевим результатом – перебіг післяопераційного періоду без ускладнень, новонароджений зі самостійним диханням знаходився на сумісному перебуванні з матір’ю. — Чи збільшується з часом кількість проблемних жінок? — Їх і раніше було чимало. Просто зараз, у період воєнного часу, кількість жінок, в тому числі й вагітних, із загостреннями хронічних захворювань, стресами, іншими проблемними питаннями значно збільшилася, тому таким жінкам треба приділяти більше уваги, надавати психологічну допомогу і тому акушер-гінеколог має бути гарним психологом, створюючи для жінки атмосферу спокою, впевненості й позитивного результату пологів, одужання. Краще діагностуємо захворювання, прогнозуємо перебіг пологів, профілактуємо можливі ускладнення, розглядаємо план ведення пологів або за показаннями проводимо кесарів розтин. Є ряд захворювань, за яких жінкам протипоказано вагітніти й народжувати, зокрема тяжкі форми цукрового діабету, вад серця, декомпенсованих системних захворювань та ін. Ці вагітні у нас в групі особливого ризику, яку ми заздалегідь обстежуємо і консультуємо у профільних спеціалістів. Наприклад, жінок з серцевими вадами. Їм складно виносити вагітність, бо під час вагітності значно зростає навантаження на серцево-судинну систему, тому обов’язкове додаткове обстеження і консультування у кардіолога та лікарів інших спеціальностей, залежно від певних ускладнень.

— Це дійсно актуальна проблема, особливо для Чернігівської, Київської, Житомирської областей — найбільш постраждалих від катастрофи на Чорнобильської АЕС. Екстрагенітальною патологією щитоподібної залози у нас на кафедрі займається професор Тамара Романенко. У жінок з патологією щитоподібної залози є проблеми з настанням вагітності, тож лікар-гінеколог разом з лікарем-ендокринологом починають вести таку пацієнтку ще в періоді планування вагітності. Жінці призначається адекватна терапія для підтримання нормального рівня гормонів. Під час вагітності жінка також отримує гормонотерапію, рівень гормонів постійно досліджується та коректується за допомогою терапії. Якщо цього не робити, то доволі часто страждає плід (затримка росту плода) або відбувається антенатальна загибель плода. Якщо жінці потрібна адекватна гормонотерапія, її призначає лікар-ендокринолог з конкретним дозуванням препарату і в більшості такого ведення зазначених вагітних жінка нормально доношує вагітність і, якщо немає протипоказань за іншими захворюваннями, народжує дитину через природні пологові шляхи. — Ваша кафедра працює над проблемою профілактики та попередження злукової? Як її можна попередити? — Основна профілактика злукової хвороби – мінімізація крововтрати під час операції й в післяопераційний період. По-перше, треба удосконалювати методику проведення операцій. Хірургічне втручання проводити так, щоб у черевній порожнині не залишалися згортки крові. Тобто тут дуже важлива сама техніка проведення операції. Ми застосовуємо під час операції органо-плазмову коагуляцію, аргон підсушує тканини, операційне поле чисте, крововтрата мінімальна, використовуємо транексамову кислоту для зменшення крововтрати та сучасні поліфункціональні протизлукові бар’єри. Також залишаємо дренаж, щоб у черевній порожнині не накопичувалася кров. Але хочу відзначити, що фактори виникнення злукової хвороби поки вивчені недостатньо. І ми працюємо над цією проблемою. — Як ви оцінюєте нові протоколи з надання акушерської допомоги? — Наші протоколи з надання акушерської та гінекологічної допомоги розроблені на основі найкращих і найбільш ефективних клінічних керівництв наших зарубіжних колег. Доволі часто прототипами для створення наших протоколів є англійські керівництва/протоколи (NICE, RCOG), хоча залежно від акушерсько-гінекологічної патології за електронною базою даних можуть бути використані міжнародні й

вітчизняні інноваційні розробки. Протоколи підкріплені дуже потужними клінічними дослідженнями. Саме ці протоколи адаптовані до наших умов, і я позитивно сприймаю прийняття нових протоколів – це методологія проведення найбільш ефективного обстеження і лікування для наших лікарів акушерів-гінекологів на основі даних доказової медицини. — Чи треба, на вашу думку, зберегти чотири рівні надання допомоги? — Поки що треба дотримуватися рівнів надання акушерсько-гінекологічної і неонатологічної допомоги, зважаючи на різний рівень оснащенності родопомічних закладів і кількості пологів. бути перший, другий, третій й четвертий рівень надання медичної допомоги. Причому (якщо казати про акушерство) вагітні з тяжкими екстрагенітальними патологіями повинні відразу спостерігатися на третьому або четвертому рівнях (у залежності від тяжкості захворювання, протікання вагітності тощо), а не потрапляти туди у тяжкому стані. Повинна бути чітка вертикаль у наданні медичної допомоги. Пацієнток з тяжкими екстрагенітальними патологіями після першого огляду в жіночої консультації лікар-акушер повинний передати на третій або четвертий рівень, а не залишати у себе спостерігати, а тим більше народжувати. Це у першу чергу хворі з такими екстрагенітальними патологіями, як цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, хронічна артеріальна гіпертензія. Плюс велика кількість жінок з іншими соматичними хворобами, яких спочатку обстежують на другому рівні, а потім на консультацію направляють на третій або четвертий рівень, а вже лікарі цих

Àðñåíàë çíàíü

Неординарні експерименти відомих лікарів в ім’я науки

Для чого потрібні циркадні ритми, або Як змінити хід «біологічного годинника»

Рецепт: вчора, сьогодні, завтра

Роль фармацевтів у покращенні здоров’я і добробуту населення світу

неможливим,

він

A

ÍÅÎÐÄÈÍÀÐͲ ÅÊÑÏÅÐÈÌÅÍÒÈ Â²ÄÎÌÈÕ Ë²ÊÀвâ  ²Ì’ß ÍÀÓÊÈ

Остапець Марина, кандидат медичних наук, доцент кафедри нормальної та патологічної фізіології НФаУ

Часто вони — справжні герої, які виживають і рятують життя інших, ризикуючи власним. Їх порівнюють зі «свічкою», яка сама згорає, але дає світло іншим. А ще — це люди, які роблять щось дуже ексцентричне та небезпечне задля розвитку медицини та наукових відкриттів.

У XIX столітті багато жінок вмирали від пологової гарячки. Австрійський лікар Ігнатій Земмельвайс запропонував акушерам, які приймають пологи, здійснювати просту дію, здатну зменшити ризик виникнення цього стану в пацієнток. Ця дія представляло собою… звичайне миття рук! Смертність від пологової гарячки тут же знизилася з 30 до 2 %. Незважаючи на дієвість методів Земмельвайса, його оголосили «псевдовченим» і заборонили займатися лікарською діяльністю в Австрії. І нехай ідеї простого австрійського лікаря були визнані правильними тільки після його смерті, Земмельвайс вважається творцем акушерської гігієни, завдяки якій було врятовано багато життів.

Джон

листок

в воронку. Після цього виразно почув тони серця і встановив правильний діагноз. Так був винайдений головний інструмент всіх лікарів. Через деякий час Лаеннека удосконалив прилад, його стали виготовляти з дерева. Таким типом стетоскопів досі користуються акушери-гінекологи — для прослуховування серцебиття плоду.

Сноу в 1854 році зупинив спалах холери в Лондоні, довівши: збудник цієї смертельної інфекції передається через воду. До того вважали, що холера поширюється винятково з «міазмами», тобто з поганим повітрям. У своїй статті лікар намагався переконати колег, що холера передається перорально. Свої підозри про те, що джерелом інфекції став громадський водяний насос, він підтвердив даними опитування пацієнтів із холерою та складанням точкової карти випадків хвороби навколо нього. Насос було встановлено неподалік вигрібної ями, а першоджерелом інфекції виявився підгузок хворої на холеру дитини. Та сумніви не полишили колег-лікарів, навіть коли Джон виступив з відповідною доповіддю в Медичній спілці Лондона. Лише після того, як у 1883 році німецький лікар Роберт Кох виділив бактерію Vibrio cholerae, було офіційно визнано, що причиною виникнення холери є антисанітарні джерела води й продовольства.

Джованні Грассі був італійським лікарем, який в основному цікавився паразитологією та зоологією. В 1879 році Джованні проводив розтин людини, чий кишечник був забитий аскаридами, і вирішив в ім’я науки проковтнути кілька яєць паразитів. Не тільки для того, щоб простежити цикл життя аскарид, але і щоб виявити те, як вони передаються від людини до людини. Грассі вдалося зібрати яйця з трупа і зберегти їх у розчині, щоб вони залишалися живими. Аби переконатися, що він не був вже заражений аскаридами до приймання яєць, Грассі протягом майже року розглядав свої фекалії під мікроскопом. Щойно він зміг точно упевнитися, що у нього не було аскарид, він проковтнув яйця, отримані з фекалій трупа. Через місяць Грассі став відчувати дискомфорт від аскарид і почав знаходити їх яйця у своїх фекаліях. Потім він зміг їх убити так само швидко, як і виростити, вимивши їх за допомогою відвару трав. Це поглинання черв’яків стало чимось на зразок божевілля, коли студенти та професори в декількох університетах стали поглинати яйця і вирощувати черв’яків до 1,8 метра у довжину. Таким чином Грассі зміг довести, що аскариди передаються через людські фекалії.

Е

підуральна енестезія — ефективний і добре відомий сьогодні метод анестезії, який німецький хірург Август Бір уперше випробував на собі та своєму асистентові у 1898 році, використовуючи розчин кокаїну. Загалом експеримент виявився успішним: больова чутливість після введення розчину різко знизилася. Однак потім виникли ускладнення. Як описував це сам Бір, завершивши експеримент, вони з помічником навіть пообідали, випили вина і викурили сигари. Начебто все йшло добре… Але ще трохи пізніше обом дослідникам стало погано, так що їм довелося провести в ліжку кілька днів.

Генрі Хед — англійський невролог, який теж відомий завдяки експерименту над власним тілом. Його завжди цікавили пошкодження периферичних нервів, але пацієнти з такою проблемою не могли йому виразно розповісти, який саме біль вони відчувають. У 1903 році вчений попросив свого помічника перерізати йому променевий нерв на лівій руці. Чоловік відчував жахливий біль, але вона не заважала йому вивчати стимули, що викликають біль. Сьогодні про його експеримент йдеться у всіх підручниках з нейрофізіології.

У1906 році коли доктор Алоїз Альцгеймер представив свої новаторські дослідження щодо хвороби, яка пізніше отримала назву «хвороба Альцгеймера», аудиторія задала нуль запитань і озвучила нуль коментарів, оскільки слухачі просто хотіли почути наступну лекцію.

проти ворогів часто застосовувалася синильна кислота, яка призводить до задухи та порушує роботу центральної нервової системи, серця і багатьох інших життєво важливих органів. Як наслідок, синильна кислота в результаті призводила до смерті людини, якою би здоровою вона не була. Незважаючи на смертельну небезпеку цієї речовини, британський фізіолог Джозеф Баркрофт вирішив перевірити його дію на собі. Для цього він добровільно замкнувся

протриматися цілих 10 хвилин і в кінці важкого експерименту вийшов з собакою на руках. Згодом він перевіряв вплив на організм людини повітря з низьким вмістом кисню і навіть екстремального холоду. В ході всіх наукових робіт він вижив. Його здоров’я виявилося дуже міцним і він помер тільки у віці 74 років через серцевий напад.

Натаніель Клейтман був відомий як перший фахівець зі сну у світі, «батько наукового вивчення сну». Люди витрачають на сон близько третини свого життя, однак за часів Клейтмана про сон було мало що відомо. Завдяки експериментам Клейтмана, які він ставив на самому собі, щоб вивчити сон, ми дізналися багато нового про фази швидкого сну, добовий ритм і позбавлення сну.  В 1925 році в ході одного зі своїх експериментів Клейтман не спав протягом 115 годин, щоб відзначити ефекти позбавлення сну на розумову активність. У якийсь момент йому почало здаватися, що він сперечався з кимось про профспілки, і тоді він випадково викрикнув: «Це тому, що вони йдуть проти системи». У ході іншого експерименту Клайтман та його помічник хотіли побачити, чи у людей насправді є біологічний годинник. До дослідження було невідомо, чи буде 24-годинний цикл сон-неспання добровільним і гнучким або жорстким і незмінним. Для вивчення цього питання вони провели 32 дні в Мамонтовій печері у штаті Кентуккі. Печера була ідеальним місцем для спроб маніпуляції своїми біологічними годинниками, змушуючи їх працювати у 28-годинному циклі сну. У печері не було природного світла, підтримувалася постійна температура і не було ніяких природних покажчиків часу доби.

Німецький хірург Вернер Форсман в 1929 році ввів собі катетер через ліктьову вену в праве передсердя. Звичайно, без наркозу. Згодом він неодноразово перевіряв на собі всі можливі способи катеризації, які згодом застосовував у ангіографії. У 1956 році за свої дослідження Форсман був удостоєний Нобелівської премії.

Американський лікар Роджер Сміт в 1944 році погодився під наглядом колег дослідити на собі властивості отрути кураре. Після ін’єкції почав розвиватися параліч. Спочатку паралізувалися м’язи горла, і Сміт подумав, що захлинеться слиною, потім параліч поширився на м’язи кінцівок, після чого стало важко дихати. Лише термінова реанімація змогла врятувати Сміта. Лікар ризикував недаремно. В результаті його досліджень стало можливим застосування кураре у невеликих дозах для розслаблення м’язів черевної порожнини при хірургічних операціях.

Швейцарський лікар Жак Понто займався розробкою протизміїної сироватки. Щоб перевірити її «в польових умовах», він у 1933 році дозволив гадюці вкусити його три рази поспіль. Найцікавіше, що Понто вижив і таки зумів створити сироватку.

ікаря Алена Бомбара з Франції зацікавило питання, чому більшість людей, які зазнали

аварії, гинуть

перші три дні свого «автономного плавання», хоча без їжі людина може прожити близько 30 днів, а без води — близько 4. Тому в 1952 році Бомбар пройшов на ризикований експеримент: 65-ти денна подорож по Атлантичному океану на гумовому човні без запасів води і їжі. Цікаво, що і їжею, і джерелом прісної води йому служила спіймана риба. Ален Бомбар довів, що можна вижити навіть в найнесприятливіших умовах, якщо не впадати в паніку.

самовідданістю французьких лікарів, нехай часом і межує з божевіллям, пов’язаний ще один цікавий факт: учений-криміналіст Ніколаус Міновіці з Франції цікавився питаннями асфіксії — удушення. Щоб описати цей стан, він особисто ліз в мотузяну петлю і просив помічників відзначати стадії удушення за допомогою секундоміра.

З

1996 році група хірургів під керівництвом Стівена Полларда з Сент-Джеймського університетського госпіталю здійснила трансплантацію печінки 47-річній Лінде Пірсон без переливання крові. Під час таких операцій потрібно до 3 л крові, але через релігійні переконання пацієнтка відмовилася прийняти чужу кров. Хірурги проводили операцію повільно, роблячи маленькі розрізи, щоб мінімізувати крововтрату. Пірсон готували до операції щоденними ін’єкціями еритропоетину, який дозволив їй успішно перенести хірургічне втручання.

Щоб довести, що бактерії Helicobacter pylori можуть викликати виразку шлунку, Баррі Дж. Маршалл випив культуру Helicobacter pylori. У нього розвинулась виразкова хвороба, яку лікар успішно вилікував за допомогою антибіотиків, за що отримав Нобелівську премію у 2005 році.

Шотландський військово-морський лікар Джеймс Лінд придумав, як «лікувати» цингу лимонами та апельсинами (у часи Лінда причини цинги ще не були відомі). Він опублікував результати своїх досліджень, але британський військово-морський флот продовжував доставляти морякам менш ефективний сік лайма. Тому цинга продовжувала бути головною причиною смерті моряків.

В італійського нейрохірурга Клаудіо Вітале стався інфаркт під час операції, яку він проводив. Він не залишив пацієнта, бо розумів, що той помре. Тому лише через пів години, коли життя пацієнта було в безпеці, лікар попросив допомоги у колег і також був прооперований.

Александр Уайт, досліджуючи на початку XIX століття бубонну чуму, спеціально заніс собі в свіжу рану гній зараженої людини. Експеримент завершився смертю лікаря. Століття потому, на початку ХХ століття, багато районів Африки та Америки страждали від жовтої лихоманки. Лікарі тоді вважали, що виникнення хвороби пов’язане з шкідливими випарами, що йдуть від ґрунту. Тільки Карлос Фінлей, лікар з Куби, припустив, що збудники жовтої лихоманки переносяться спеціальними тропічними комарами. Лікар навіть виступив із доповіддю на цю тему в Паризької академії наук, але доповідь не мав успіху: доктору просто ніхто не повірив. Довести цю гіпотезу взявся лікар Джесс Ласеар, він дав вкусити себе тропічному комару, який до цього кусав хворих на жовту лихоманку людину. Ласеар помер. Гіпотеза була доведена.

засоби місцевої дії для пацієнтів, які були несприйнятливими до загальної анестезії, і проявивши вищу ступінь самопожертви, він вирішив протестувати правдивість своєї теорії на самому собі. Попри те, що Кейн вже проводив невеликі операції, наприклад, ампутація одного зі своїх пальців, самому собі. У той час ефір був одним з найпопулярніших і широко використовуваних засобів для загального наркозу, але Кейн вважав,

що він занадто небезпечний, і хотів подивитися на ефект, який буде давати новокаїн, використаний в якості місцевого анестетичного засобу. Після того, як він ввів собі дозу новокаїну, Кейн взявся за роботу з видалення власного апендикса за допомогою дзеркал. Десять років по тому, у віці 70 років, Кейн зміг сам собі видалити грижу. Ця операція була особливо небезпечною через те, що розрізи доводилося робити занадто близько до стегнової артерії. На жаль, він переніс ускладнення іншого плану і помер через кілька місяців від важ-

кої форми пневмонії. Аллан Блер, відомий також як «Справжня людина-павук», прославився завдяки своєму дослідженню на самому собі в області ентомології та токсикології. Попри те, що інший ентомолог вже проводив подібний експеримент на самому собі за 12 років до цього, Блер хотів випробувати ефект від укусу чорної вдови. Науковець і його асистент як слід розлютили самку чорної вдови, морили її голодом протягом двох тижнів до укусу. Потім науковець дозволив самиці чорної вдови впитися в нього на десять секунд (що дозволило всій отруті потрапити в його тіло). Він зазначив, що сам укус був схожий на

Чемпіоном із знущань над собою» з науковою метою можна назвати чеського лікаря Яна Пуркіне (Пуркін’є), який зробив значну кількість дослідів на собі. Почав їх він ще студентом, досліджуючи дію ліків. «Я тоді відчував на собі дію проносних засобів: ревеню, манни, різних солей, олександрійського листа, коріння ялапи; потім досліджував деякі блювотні засоби (еметин). Також приймав хлорид ртуті, мускатний горіх, настій наперстянки, екстракт беладони, суміш камфори зі спиртом. Шляхом самоспостережень я встановив велику різницю між алкоголем та ефіром». Потім Пуркіне досліджував дію опію, приймаючи їх у поступово зростаючих дозах.

укол голки, і з часом почало наростати печіння. Укус був настільки крихітним, що Блер не бачив його, але область навколо укусу зблідла і всі його пальці почервоніли. У міру того, як він переставав відчувати свою руку, почав наростати пульсуючий біль. Він відчув біль у лімфатичних вузлах та інших частинах тіла, щойно отрута потрапила в його лімфатичну систему. Рана почала опухати, і Блер був доставлений до лікарні. Від болю у нього відбулося порушення мовлення і дихання, потім він впав у стан шоку. Страждання, які пережив Блер, дозволили лікарям зрозуміти те, як токсини чорної вдови впливають на організм. Александр Флемінг в 1928 року зробив історичне відкриття, завдяки давно викинутій брудній чашці Петрі. Готуючись до двотижневої відпустки, Флемінг поспіхом склав лабораторний посуд. Повернувшись із відпустки, він почав прибирати свою і досі брудну лабораторію та зауважив, що деякі чашки Петрі, що містили бактерії стафілококу, були вкриті пліснявою Penicillium notatum, яка перешкоджала нормальному розвитку бактерії. Флемінг присвятив кілька тижнів вирощуванню цієї плісняви, намагаючись визначити речовину в ній, яка вбивала бактерії. Хоча Флемінг і бачив великий потенціал цього відкриття, він все ж таки не був хіміком, тому не зміг ізолювати активну антибактерію пеніциліну.

Пізніше Пуркіне почав приймати камфору: «Прийнявши кілька грам камфори, я прийшов у стан релігійного екстазу... Іншим разом, прийнявши десять грам камфори, я відчув збільшення м’язової сили, тож при ходьбі мав піднімати ноги вище. Коли обхід хворих у відділенні закінчувався, я раптово відчув сильний жар і втратив свідомість. Мене поклали на ліжко, і я пролежав непритомний ще півгодини. Прийшовши до тями, я не відчував жодних розладів і подався з одним із друзів на прогулянку за місто. Після цього досвіду у мене запідозрили епілепсію та висловили думку, що я не здатний працювати лікарем».

В 1940 році, у розпал Другої світової війни, два науковці австралієць Говард Флорі та німецький біженець Ернст Чейн почали дослідження у галузі бактеріології, працюючи з пеніциліном. Використовуючи нові хімічні методики, науковці створили порошок, який зберігав антибактеріальну силу декілька днів. Доступність пеніциліну за часів Другої світової врятувало мільйони життів, які могли бути втрачені через бактеріальну інфекцію навіть від найменших поранень. Пеніцилін також лікував дифтерію, гангрену, пневмонію, сифіліс та туберкульоз. Хоча Флемінг першим виявив пеніцилін як окрему речовину, лише Флорі та Чейн зробили з нього корисний для людства лікарський препарат.

Єрьоменко Римма Фуатівна, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики НФаУ, доктор біологічних наук, професор

A В останню неділю жовтня ми перевели годинник з літнього на зимовий час. Переведення годинника на одну годину назад — це всього лише незначна зміна, однак на практиці зміна часу призводить до проблем з циркадними ритмами, порушенням сну, настрою, а іноді стає причиною розвитку захворювань.

Основними причинами розладів циркадних ритмів

 джетлаг, тобто швидка зміна часових поясів (зазвичай більше двох), викликана перельотом;  відсутність звичного режиму дня (відхід до сну і пробудження постійно відбувається в різний час);  специфічний графік роботи з плаваючим розкладом;

 сліпота (немає впливу сонячного світла, який прямо впливає на циркадний ритм сну);  тривалий постільний режим (в тому числі при тривалій госпіталізації);  прийом речовин, які впливають на біологічний годинник.

У 2017 році

ЯК ПЕРЕХІД НА ЗИМОВИЙ ЧАС ВПЛИВАЄ НА ОРГАНІЗМ

Перехід на зимовий час може викликати наступні зміни:  загострення депресивних симптомів;  зменшення енергії в організмі;  надмірну сонливість;  дратівливість і погіршення концентрації уваги;  порушення уваги, зниження результативності денної працездатності;  хронічну втому.

Може здатися, що перехід на зимовий час, коли ми отримуємо додатковий час для сну — прекрасний спосіб висипатися і бути з ранку бадьорішими. Але, як показує практика, для багатьох людей таке переведення годинників має протилежний ефект. Було відзначено, що під час переходу між літнім і зимовим часом багато хто відчуває дискомфорт, аналогічний зміні часових поясів. Перш ніж організм «перемкнеться» на зовсім інший ритм, людина може скаржитися на відсутність апетиту, надмірну сонливість, проблеми з боку шлунково-кишкового тракту, поганий настрій. Водночас організму необхідно не менше тижня, щоб адаптуватися до нових умов. Одним із найпоширеніших сигналів, що повідомляє людині, чи потрібно їй зараз спати, є світло. Наприклад, синє світло пригнічує виділення мелатоніну і, відповідно, заважає заснути. Синього світла досить багато в денному світлі, досить мало у звичайній лампі розжарювання, більше у ртутній лампі і дуже багато у LED-лампі. Всі ми знаємо, що багато людей, повертаючись з роботи, відразу ж тягнуться до вмикача і, як наслідок, рівень синього світла у нашому житті майже ніколи не знижується. Тим часом потужна біла лампа знижує синтез мелатоніну на 50 % усього за 13 хвилин. Негативний ефект також підсилюється синім світлом, яке випромінюють гаджети. Простіше кажучи, рішення поскроллити Facebook чи попрацювати 30 хвилин під LED-лампою закінчується тим, що нам ще довго не вдається заснути. На щастя, сучасні технології дозволяють зменшити кількість синього світла, яке випромінюють екрани гаджетів. Йдеться про спеціальні додатки, які пом’якшують інтенсивність синього світла за рахунок більш нічних, жовтуватих відтінків спектру, що зменшує рівень напруженості очей та зрештою підвищує якість сну. Додатковим інструментом боротьби з негативним впливом синього світла можуть бути так звані жовті окуляри. В наш час вирішити проблему освітлення намагаються і на глобальному рівні. Так, сучасні системи «розумних» будинків дають змогу регулювати рівень освітлення залежно від часу доби, і, наприклад, включати максимальну кількість синього

самопочуття людини є сон. Згідно з дослідженнями

організації National Sleep Foundation, у віці від 26 до 64 років людині бажано спати 7–9 годин на день. Не страшно, якщо кілька разів на тиждень людина спатиме більше або менше — наприклад, 6 або 10 годин. Головне — уникати ситуацій, коли в різні дні тижня перебої в режимі сну становлять понад 5 годин — наприклад, коли людина пізно лягає та довго відсипається на вихідних після робочого тижня. Водночас, відповідно до досліджень, різниця між тривалістю сну на вихідні та в будні не повинна перевищувати двох годин.

перехід 2022 /листопад

з •

літнього Арсенал знань

на зимовий • В світі медицини

час може викликати безліч проблем. Так, люди, що працюють в нічну зміну, повинні враховувати той факт, що вони будуть проводити більше часу на роботі, що підвищить втомлюваність і стрес. Тому протягом наступних декількох днів або навіть тижнів організм буде звикати до змін, реагуючи відсутністю енергії і бадьорості.

способу життя •

режим.  modern-pharmacy.com.ua

Проте лягають спати також значно раніше, ніж сови та голуби. 10 — радикально вечірня, або «сова». Генетично та біологічно склалося, що такі люди не можуть прокидатися рано, а засинають не в проміжку 20:00-23:00, а пізніше. Оскільки людина встигає поспати протягом темної частини доби, циркадні ритми не порушуються. Журнал «Сучасна фармація»

2 та 3 або 9 та 10 — м’які форми ранкових та вечірніх особистостей. Мають подібний ритм, як сови та жайворонки, але в дещо слабшій формі. 4-7 — проміжні особистості, або «голуби». До цієї категорії належить більшість людей. Це люди, які зазвичай кричать, що хронотипів не існує, що потрібна дисципліна і режим. Вони можуть прокидатися о 6:00, а потім працювати у нічну зміну. Проте є й недоліки такого хронотипу. Голуби можуть швидко змінювати •

Ведмідь чи дельфін?

складається з двох питань: 2022 /листопад

зазвичай лягаєте спати? 2В який час ви зазвичай прокидаєтеся? Складіть отриманий проміжок сну та поділіть навпіл. Середня точка вашого сну стане відповіддю на тест. Наприклад, ви лягаєте о 23:00 і прокидаєтесь о 7:00. Отже, середня точка сну дорівнює 4:00. Інтерпретація результатів тесту: • з 00:00 годин до 3:00 (за деякими версіями до 3:30) — жайворонок; • з 3:00 до 5:00 (або з 3:30 до 5:30) — голуб (птахи третього виду або змішаний тип); • з 5:00 (або з 5:30) до 12:00 — сова. Арсенал знань

час ви •

життя людини відповідатиме ритму її фізіологічних функцій. •

ÍÀ ÇÀÌIÒÊÓ!!! Найбільш популярною й обґрунтованою версією опитувальника для визначення хронотипів вважається Мюнхенський тест. Він дуже простий і не вимагає спеціальних знань або підготовки. Пропонуємо пройти його спрощену версію. «Чистих» типів сов і жайворонків досить мало. Але їх існування значно ускладнюється прийнятими соціальними нормами, які стосуються часу роботи і навчання. Жайворонки. Ці люди з раннього ранку приймаються за роботу, проявляють активність о 7–10 ранку. За такий проміжок часу вони можуть переробити купу необхідної роботи, чим дуже пишаються. Вони педантичні і не люблять невизначеності, не приймають різких змін. Жайворонки перебувають у піднесеному настрої, ходять натхненні і легко переносять підйом у ще ранні години, якщо цього потребує потреба. Для них не складає проблеми стати в 4–5 ранку. Дивлячись на таку особистість, багато хто мимоволі приписує їй дисциплінованість і відповідальність, бажання бути корисним для соціуму. Голуб — найбільш наближений до життя, оскільки орієнтований на середню людину. Якщо серйозно вписуватися в опис, виявиться, що до нього належить більшість людей. Такі особи лягають спати о 22–23 годині і прокидаються в районі 9 ранку без жодної напруги. Сови. Сови мають більшу вразливість, ніж жайворонки, непомітно собі піддаються впливу сильних вражень, іноді руйнівних. Вечірній годинник представляється найсолодшим і чарівним. Саме тоді людина відчуває величезний приплив сил. Продуктивно працюється між 20 та 24 годинами. Втома приходить далеко за північ. • В світі медицини 49

modern-pharmacy.com.ua

вчора, сьогодні, завтра

A Скільки рецептів проходить через руки фармацевта за день, місяць, рік? Такої статистики немає. Для співробітника аптеки паперовий бланк, оформлений і заповнений за певною формою, це лише звичайний атрибут повсякденності. А тим часом рецепт заслуговує на нашу увагу, бо має стародавню історію, в якій можна знайти багато цікавих фактів та ще більш цікаве майбутнє.

Гнатюк Валерія Валеріївна, доктор медичних наук, доцент кафедри фармакології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця

Сьогодні ми знаємо, що слово «рецепт» походить від латинського recipio — «приймаю, отримую». Воно позначає письмове (за встановленою формою) звернення лікаря до фармацевта про виготовлення та відпуск лікарського засобу певній особі із зазначенням способу його отримання. Але далеко не кожен лікар та фармацевт зможе відповісти на запитання, коли було виписано перший рецепт. На титул найстарішого претендує рецепт засобу по догляду за волоссям, який археологи винайшли в єгипетському папірусі. Згідно рецепту необхідно взяти по 1 частині собачої лапи, фініків, ослячого копита, довго варити в маслі і натира-

ти цим шкіру голови. Звучить досить моторошно, але це давній Єгипет. Але ж задовго до цього лікарі Стародавнього світу виписували свої рецепти на глиняних табличках. Найдавніші артефакти були знайдені на території Стародавнього Шумеру — держави, яка колись процвітала в долині річок Тигр і Євфрат. «Найстаріша» знахідка археологів виписана ветеринаром на глиняній табличці з відбитком особистого знаку лікаря. Всього було винайдено близько 500 рецептів ліків на невеликих глиняних табличках. Їх зміст доводить, що шумерам вже IV тис. до н. е. були відомі такі хіміко-технологічні процеси, як фільтрування, розчинення, подрібнення, екстракція кип’ятінням, перегонка, сушіння та випарювання. До складу шумерських засобів входили трави, тваринні продукти та невелика кількість мінеральних речовин. Застосовувалися також у медичній практиці шумер наркотичні речовини. Але секрети їх приготування були привілеєм храмових жреців, і відпускалися такі ліки виключно «за рецептом». Іншими словами, щоб отримати сильний «препарат», практикуючий лікар мав надіслати письмовий запит на його виготовлення до храму. Як показав час, така система виявилася життєздатною, адже її різновид діє до сьогодні. Естафету вдосконалення медичного рецепта прийняв Стародавній Єгипет. На берегах Нілу способи виготовлення ліків та складання священних книг, де вони були описані, приписувалися жрецю Імхотепу,

який був представником бога мудрості Тота на Землі. Із 10 єгипетських папірусів, що дійшли до нашого часу, пов’язаних з лікуванням, щонайменше два були написані саме їм. Один із папірусів має назву «Книга приготування ліків для всіх частин тіла». У папірусі міститься понад 900 рецептів для лікування хвороб шлунково-кишкового тракту, дихальної та серцево-судинної систем, порушень слуху та зору, різного роду інфекційних процесів та глистових інвазій. Назва кожного рецепта виділена червоною фарбою, форма лаконічна: спочатку стоїть заголовок, наприклад, «Ліки від глухоти», потім перераховуються складові із зазначенням дози, наприкінці — технологія виготовлення: «варити, змішати, процідити». А ось традиція писати рецепти латиною бере початок у ХІ–XII ст., коли в Європі з’являються перші аптеки, які відкриваються при монастирях. Аптекарі-ченці своєю метою вважали допомогати всім стражденним, ліки видавали безкоштовно, а рецепти розпочиналися словами «Cum Deo!» — «З Богом!» Ця традиція проіснувала у країнах Європи до початку XX в. Вже на початку ХІХ ст. у європейських країнах склалися певні правила виписування рецептів та відпуску лікарських засобів. Так, рецепт виписувався на довгастому бланку завбільшки 1/8 аркуша паперу. З правого боку листа залишалося чисте місце завширшки до 2 см від краю для позначення відпущених фармацевтом лікарських засобів. Рецепти треба було записувати чорнилом або чорнильним олівцем. У разі потреби їх можна було виписувати і простим олівцем, але, наприклад, у Німеччині такі рецепти мали законну силу лише протягом кількох днів. Якщо на одному бланку виписували кілька рецептів, вони відокремлювалися знаком « », який раніше ставився на початку рецепту, бо мав саме то містичне значення Cum Deo, без якого не можна було починати жодних справ ще з часів середньовічної Європи, а тим більше такої важливої справи, як виписування рецепта хворому. Якщо лікар робив у рецепті зміни, то він підтверджував їх своїм прізвищем (записувалася повністю). Відпускати лікарські засоби аптекар мав право лише за розпорядженням лікаря. У ХХ столітті остаточно сформувалися стиль та структура рецепту. Сьогодні це важливий медичний та юридичний документ, який є єдиною підставою для відпустки з аптек більшості ліків. У разі безкоштовної або на пільгових умовах відпустки ліків рецепт є також фінансовим документом. Відповідно до наказу МОЗ України № 360 від 19.07.2005 року «Правила виписування рецептів та вимог — замовлень на лікарські засоби і вироби медич-

ного призначення» зі змінами від 23.07.2017 р. Наказ МОЗ № 697 та від 18.04.2018 р. Наказ № 735 рецепти виписуються на стандартних бланках:

рецептурний бланк ф-1 для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість чи на пільгових умовах;  рецептурний бланк ф-3 для виписування наркотичних та прирівняних до них лікарських речовин, психотропних препаратів, трамадолу (незалежно від торгової назви чи лікарської форми) у чистому вигляді чи суміші з індиферентними наповнювачами. Спеціальний рецептурний бланк форми № 3 (ф-3) виготовляється на папері рожевого кольору та має наскрізну нумерацію. Контроль за їх обліком та використанням здійснюється відповідальною особою, яка призначається наказом керівника закладу охорони здоров’я. Сьогодні забороняється виписувати рецепти на лікарські засоби, які не зареєстровані на території України. Наркотичні, психотропні, отруйні речовини та прекурсори дозволяється виписувати лише лікарям, які працюють у державних установах. Крім того, лікарі та інші медичні працівники несуть відповідальність у встановленому порядку за призначення хворому ліків та дотримання Правил виписування рецептів.

ТРАДИЦІЙНО РЕЦЕПТ СКЛАДАЄТЬСЯ З 9 ЧАСТИН: «inscriptio» (назва лікувально-профілактичного закладу, його адреса, телефон); «datum» (дата виписування рецепта); «nomen aegroti» (прізвище, ім’я та по батькові хворого); «aetas aegroti» (вік хворого); «nomen medici» (прізвище, ім’я та по батькові лікаря);

«designatio materiarum» (перелік лікарських речовин та їх кількість);

«subscriptio» або «praescriptio» (вказівки фармацевту про виготовлення лікарського препарату у певній лікарській формі;

«Misce, ut at unguentum» — змішай, щоб утворилася мазь);

«signatura» (спосіб застосування препарату хворим);

«nomen medici et sigіllum personale seu Subscriptіo medici» (підпис, особиста печатка лікаря).

Фармацевт завжди був і залишається найкращим помічником для лікаря у питаннях рецептурного відпуску лікарських засобів. І досі існує традиція, згідно з якою лікар у своїх рецептах звертається до провізора, як до товариша, можна сказати «на ти» — «Misce. Da. Signa» — «Змішай. Видай. Познач».

ють та регулюють обіг наркотичних, психотропних, отруйних, запаморочливих речовин, прекурсорів, крім того, зазначається дата виписування Р., а також прізвища хворого та лікаря;  технологічну — рецепт містить дані про активні (інколи допоміжні) речовини та вказівку, яку лікарську форму слід приготувати;  економічну — відомості із рецепта використовуються при економічному аналізі ефективності роботи аптеки, розрахунках тарифів, витрат допоміжних речовин та матеріалів, закупок товарів тощо;  соціальну — рецепт підтверджує надання кваліфікованої, повноцінної, своєчасної лікарської та фармацевтичної допомоги громадянам незалежно від їх соціального та матеріального ста-

тусу. Рецептурний відпуск лікарських засобів обмежує самолікування, забезпечує раціональне використання лікарських засобів, забезпечує доступність лікарських препаратів, обмежує превалювання комерційних інтересів аптеки над інтересами пацієнта згідно вимог стандарту GPP (Good Pharmaceutical Practice — належна аптечна практика). У ХХ ст. медицина та фармація зробили гігантський стрибок вперед; з’явилися нові препарати, нові технології виробництва субстанцій, аптеки вийшли принципово на інший рівень роботи. Всі ці зміни не могли не позначитися на правилах виписування рецептів. Впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у охорону здоров’я є сучасною реальністю. Важливість розвитку даного напрямку для медицини є безсумнівною та підтверджується тим фактом, що при Всесвітній Організації Охорони Здоров’я створена Глобальна Обсерваторія електронної охорони здоров’я. Співробітництво країн Європи з 2003 року здійснюється відповідно до плану дій «Електронна Європа» та «Програми дій у галузі громадського здоров’я». Елементи електронної охорони здоров’я (e-Health) активно впроваджуються у лікувальну практику та в роботу аптек у США, Канаді, Австралії, Німеччини, України та інших. Водночас головним посередником у взаєминах лікаря, провізора і пацієнта продовжує залишатися папір у вигляді рецептурного бланка. На жаль призначення рецептурних лікарських засобів супроводжується нерозбірливим почерком лікаря, неточностями, помилками у рецептах. І така проблема існує практично у всіх країнах світу. За даними Національної академії наук США, внаслідок того, що рецепт було виписано нерозбірливим почерком, здоров’ю понад мільйона американців було завдано шкоди різного ступеня важкості. Виправляючи подібні помилки, лікарні країни були змушені витратити додатково кілька мільярдів доларів. За даними Європейського агентства ліків (European Medicines Agency-EMA), в Європі частота помилок на етапі виписування рецептів становить 7,5 %. Система електронних рецептів дозволяє суттєво знизити не тільки помилки виписування та прочитання, а й призначення ліків. Встановлено, що вперше електронний рецепт був застосований у Швеції в 1983 році. У 1990-ті роки система електронних рецептів почала використовуватись у Данії, США та Іспанії, на початку 2000-х років — у Фінляндії, Великій Британії, у Франції, Китаї. В даний час система електронних рецептів

Отже, електронний рецепт — це цифровий аналог паперового рецепту, який створюється, зберігається і передається з використанням медичної інформаційної системи в електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ). Електронний рецепт може виписати не лише лікар, з яким пацієнт уклав декларацію, а й лікар-спеціаліст.

В Україні впровадження електронного рецепту почалося одночасно з програмою «Доступні ліки» навесні 2019 року, коли НСЗУ (Національна служба охорони здоров’я України) почала підписувати договори з аптечними мережами країни. За електронними рецептами, що надходили, аптеки отримували виплати. Нововведення було закріплено законодавчо постановами КМУ від 27.02.2019. Для виписування електронних рецептів у медичних закладах встановлюється спеціальний модуль та медична інформаційна система для доступу до електронної системи охорони здоров’я (ЕСОЗ). Аби виписувати електронні рецепти, лікар має під час відвідування його пацієнтом відкрити карту пацієнта у своїй медичній інформаційній системі, розпочати або продовжити медичний епізод та реалізувати певні кроки: обрати пункт «виписати рецепт», заповнити відповідні поля, що стосуються лікарського засобу, перевірити інформацію щодо актуальності даних пацієнта. У період 2019–2022 рр. впровадження електронних рецептів в нашій країні було пов’язано лише з лікарськими засобами, що входили до програми «Доступні ліки» — препарати для лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету І та ІІ типу, бронхіальної астми. Вже з серпня 2022 року пацієнти почали отримувати електронні рецепти на антибактеріальні препарати. Це обов’язкова вимога для закладів охорони здоров’я, які уже зареєстровані та працюють з електронною системою охорони здоров’я (ЕСОЗ). А з листопада цього року в Україні запрацював другий етап впровадження електронного рецепта на відпуск наркотичних (психотропних) лікарських засобів. Впровадження електронного рецепта на наркотичні (психотропні) лікарські засоби відбуватиметься в межах перехідного періоду для медичних закладів. Лікарі закладів, які підключені до електронної системи охорони здоров’я, повинні будуть призначати такі ліки за електронними рецептами. У випадку, якщо лікар поки не працює з електронною системою охорони здоров’я, він, як і раніше, виписує пацієнту паперовий рецепт на бланку ф-3. Наступний крок — впровадження електронного рецепта на всі рецептурні препарати очікується в 2023 році.

Отже, введення електронного рецепту є непросто майбутнім, а вже і реаліями сьогодення. Впровадження електронного рецепту в Україні та інших країнах спрощує доступ до необхідних ліків пацієнтам, які потребують складного лікування відповідно до медичних показань, а також додатково посилюється контроль за відпуском з аптечних закладів антибактеріальних препаратів, лікарських засобів, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини. У римському праві слово «рецепт» означало різні неформальні договори, які користуються, проте, юридичним захистом.

праві слово «рецепт» означало різні неформальні договори, які користуються, проте, юридичним захистом.

За аптекарським статутом від 11 жовтня 1801 р. рецептом слід вважати медичний припис на ліки, у якому лікар повинен прописати число, рік, ім’я пацієнта і, якщо потрібно, своє власне ім’я. Будь-який рецепт — за законом документ і будь-яка зміна його, чи то пером чи дією, тобто аптекарем чи помічником його під час приготування ліків, має розглядатися як підробка документа (рішення імперського суду від 12 жовтня 1888 р.). Якщо для приготування лікарського засобу взято менш цінні аптекарські товари, ніж запропоновано, такий спосіб дій слід вважати обманом.  У давнину латиною рецепти називалися Formula remediorum (remedium — лікарський засіб) або Formula medicinalis.

Рецептурна етика 1798 року, яка не втратила актуальності!  аптекарі не повинні робити лікарям різдвяних подарунків;  лікарі (навіть для ліків, що важко виготовляються) не мають права віддавати перевагу одному аптекарю перед іншим;  вказівки рекламного характеру неприпустимі;  будь-який документ повинен містити вказівку місця та число. Рецепт, який не включає цих вказівок, повинен бути повернутий аптекарем;  у лікаря не повинно бути особливих бланків, які викликають у нього підозру, що він користується якимись вигодами від цієї аптеки.  у рецепті має бути вказівка, у чому видати ліки. Вчення щодо виписування ліків грецькою називається pharmakokatagraphologia, а латиною — Ars formulas medicas conseribendi або Ars formulandi. Походження його сягає корінням у далеке минуле. Дослідження показують, що понад три тисячі років тому єгиптяни активно практикувалися у цій галузі. Добре складені рецепти знаходять у найдавніших індійських та китайських книгах. У часи Гіппократа греки також вже мали деякі знання в області прописування ліків, які потім перейняли і розвинули римляни. Але особливо ретельно вони були вдосконалені персами та арабами, які черпали свої відомості зі східних джерел. Для безпеки пацієнта на етикетках усіх аптечних засобів (сучасною мовою — в інструкціях до препарату) інформація про його застосування була написана так, щоб «правильна оцінка була можлива тільки для особи, яка отримала медичну освіту та вміє на підставі повного вивчення хворого зрозуміти та встановити точні показання чи протипоказання до призначення того чи іншого засобу». Цілком справедливо вважало-

ся, що будь-які зміни дози, частоти прийому, способу застосування тощо повинні робитися тільки лікарем і тільки для конкретного хворого. Саме тому аптекарі відмовлялися відповідати на запитання про те, чи слід приймати той чи інший засіб, якщо їх задавали люди без медичного диплома, та радили звернутися для вирішення проблеми до лікаря відповідної спеціальності. На початку XX ст. «в моду увійшли» рецепти з невеликою кількістю речовин, що діють. У цьому фармацевти та лікарі бачили запоруку виключення можливої поліпрагмазії. На бланку були білі сигнатури (для засобів ad usum internum), жовті (ad usum ex ternum) та сині (для впорскування). За даними Массачусетської державної ради з реєстрації фармації (Massachusetts State Board of Reqistration in Pharmacy), щорічно в США з помилками виписуються 2,4 млн. рецептів.

https://zakon. isu.net.ua/sites/default/ les/normdocs/dstu_iso_17523_2018.pdf

2. Дайджест змін в охороні здоров’я. — 2022. — № 14 (38). — Точка доступу: https://sociotherapy.org.ua/wp-content/ uploads/2022/11/m_14.pdf.

3. Електронні рецепти. Урядовий портал. Точка доступу: https:// www.kmu.gov.ua/service/elektronni-retsepty

4. Історія фармації : курс лекцій з дисципліни «Вступ у фармацію» для студ. І курсу ден. і заоч. форм навчання / А.О. Коберник, О.І. Грицюк, Л.В. Еберле, І.М. Радаєва. — Одеса : Фенікс, 2021. — 120 с.

5. Кугач В.В. История электронного рецепта / В.В. Кугач, Е.И. Давидович // Весник фармации. — 2017. — № 1 (75). — С. 92-103.

6. Медична рецептура : навчальний посібник для студ. мед. і фарм. спец., викладачів, лікарів, провізорів і фармацевтів /

Г.В. Зайченко, Н.О. Горчакова, Н.В. Савченко, В.Ю. Дяченко, О.В. Шумейко, Т.В. Кава. — К.: Книга-плюс, 2021. — 72 с. 7. Наказ МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Правила виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби та вироби медичного призначення» зі змінами, внесеними наказом МОЗ України від 04.07.2006 р. № 440 «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами».

8. Організація фармацевтичного забезпечення населення / А.С. Немченко, А.А. Котвіцька, Г.Л. Панфілова та ін. — Х., 2007.

9. История рецепта: за тысячи лет до первой фармакопеи. — Аптека online. — 2021. — № 42 (1313). — Точка доступу: https:// www.apteka.ua/article/615340

10. Рецепт: от античности к ХХІ веку. — Спеціалізований медичний портал. — Точка доступу: http://health-ua.com/ article/29664-retcept-otantichnosti-khhveku

добробуту modern-pharmacy.com.ua

Міжнародна фармацевтична федерація (FIP) опублікувала приклади неоціненного внеску представників професії у покращення здоров’я і •

людей у всьому світі. •

3.1. Зменшення рівня материнської смертності Важка анемія під час або після вагітності подвоює ризик материнської смерті. У Танзанії фармацевти аптек допомагають знизити ризик, надаючи добавки заліза. Іноді вони можуть бути дешевшими, ніж безкоштовні добавки в державних клініках, якщо враховувати витрати на транспорт і час, проведений у клініці. ЦІЛЬ 3.2. Покінчити з усіма випадками смерті молодше 5 років, яким можна було б запобігти У Південній Африці фармацевти проводять вакцинацію •

тровірусні препарати для профілактики Арсенал знань

ЦІЛЬ 2022 /листопад

визнані партнери індійської програми боротьби з туберкульозом, фармацевти забезпечують скринінг, направлення та лікування під прямим спостереженням; покращення здоров’я пацієнтів та сприяння зупиненню поширення туберкульозу. Завдяки вченим-фармацевтам людство має вакцину від малярії, понад мільйон дітей у Гані, Кенії та Малаві отримали необхідну дозу. ЦІЛЬ 3.4 Зменшення смертності від неінфекційних захворювань та підтримка психічного здоров’я Громадські аптеки у Швейцарії надають доступ до аналізів калу, консультують щодо результатів і направляють до лікаря, якщо це необхідно. Одна шеститижнева кампанія у понад 600 аптеках Швейцарії виявила 58 випадків раку товстої кишки та 368 випадків прогресуючої аденоми. У Лівані аптеки опікуються хворими на цукровий діабет шляхом управління фармакотерапією, вони також проводять інформаційні кампанії щодо діабету, розповсюджуючи інформацію, вимірюючи рівень глюкози в крові і надаючи при необхідності направлення до лікаря.

та після контакту. Як • Важливо 55

Завдяки спеціалізованій службі в Канаді фармацевти не лише допомагають ліками пацієнтам із психічними захворюваннями, але й підтримують їхнє спілкування з іншими постачальниками медичних послуг та навігацію системою охорони психічного здоров’я. ЦІЛЬ 3.5 Попередження і лікування зловживання психоактивними речовинами У Киргизстані громадські аптеки постачають налоксон, щоб запобігти смерті від передозування опіоїдів.

ЦІЛЬ 3.6 Зменшення травматизму і смертності на дорогах Деякі ліки більше ніж удвічі збільшують ризик дорожньо-транспортних пригод. У всьому світі фармацевти навчають пацієнтів про ризики погіршення стану водія при вживанні певних ліків. «Поговоріть зі своїм фармацевтом» – це порада транспортного агентства Нової Зеландії. ЦІЛЬ 3.7. Загальний доступ до сексуальної та репродуктивної допомоги, планування сім’ї та освіта Фармацевти розширюють доступ до послуг репродуктивного здоров’я, включаючи консультування та навчання пацієнтів. У США деякі фармацевти призначають гормональну (у тому числі екстрену) контрацепцію.

ЦІЛЬ 3.8. Досягти загального охоплення медичним обслуговуванням Уряд Португалії використовував аптечну мережу країни для контролю над поширенням COVID-інфекції. З листопада 2020 р. по квітень 2022 р. в аптеках

ЦІЛЬ 3.В. Підтримка досліджень, розробки і загальної доступності дешевих вакцин і ліків Фармацевтична галузь підтримала нормативне схвалення комбінованих продуктів в одній таблетці для базових схем нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази та інгібіторів протеази для покращення прихильності пацієнтів — великого прориву в терапії ВІЛ. ЦІЛЬ 3.С. Збільшити фінансування охорони здоров’я і підтримати підготовку працівників охорони здоров’я у країнах, що розвиваються Фармацевтична освіта підвищує кадровий потенціал охорони здоров’я за участі понад 2100 фармацевтичних шкіл. Спільна програма FIP і UNESCO UNITWIN забезпечила потужний розвиток бакалаврату і безперервної фармацевтичної освіти в Африці на південь від Сахари. ЦІЛЬ 3.D. Покращити систему раннього оповіщення про глобальні ризики для здоров’я FIP відстежує ключові результати діяльності фармацевтів під час COVID-19 і в жовтні 2022 р. опублікує висновки про те, що потрібно, щоб фармацевти були готові до майбутніх пандемій.

щодо контролю куріння Фармацевти в Таїланді надають послуги зі сприяння припиненню куріння. Одне дослідження показало, що 29% пацієнтів, які отримували цю послугу, повідомили про утримання від куріння протягом 30 днів.

мало хто з сімейних лікарів наважується вести вагітність. І це, мабуть, правильно, бо універсальних лікарів не існує у світі, і якщо людина 20-30 років проробила терапевтом, лором або неврологом, а потім перекваліфікувалася на сімейного лікаря, їй дуже важко спостерігати вагітних й професійно, й психологічно. І хоча вагітні із неускладненим загальним та акушерським анамнезом, а також неускладненим перебігом вагітності можуть знаходиться під спостереженням лікаря загальної практики сімейної медицини з обов’язковою консультацією лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації, центри первинної медико-санітарної допомоги, як правило, не укладають с НСЗУ пакет спостереження за вагітними. Але це не значить, що сімейні лікарі повинні повністю усунутися від надання медичної допомоги вагітним жінкам. Адже вони, як первинна ланка, найкраще, у порівнянні з іншими лікарями, знають своїх пацієнтів, зокрема їх загальний стан здоров’я, хронічні хвороби, умови проживання жінки тощо. І, відповідно, вони мають надавати необхідну інформацію та брати участь у комплексному обстеженні та лікуванні вагітних жінок. У першу чергу це стосується вагітних, які мають екстрагенітальні патології. Такі пацієнтки повинні знаходиться на особливому обліку у терапевта жіночої консультації, профільних спеціалістів, акушера-гінеколога та лікаря загальної практики сімейної медицини. Розгляньмо найбільш значущі екстрагенітальні патології вагітних, які потребують обов’язкового міждисциплінарного підходу у веденні вагітності та з якими найчастіше стикаються лікарі акушери-гінекологи спеціалізованих закладів другого та третього рівнів акредитації.

A ЕНДОКРИНОЛОГІЧНІ ЗАХВОРІННЯ Цукровий діабет Цукровий діабет є найбільш значущою екстрагенітальною патологією вагітних, яка негативно впливає на перебіг вагітності та стан плода. Треба зазначити, що вагітність є діабетогенним фактором, який може викликати прогресування захворювання. Загалом специфічні ризики для хворої на ЦД у період вагітності включають спонтанний аборт, аномалії розвитку плода, гестоз, фетальну смерть, макросомію, гіпоглікемію новонародженого, гіпербілірубінемію та респіраторний дистрес-синдром. Крім того, ЦД у період вагітності може підвищити ризики ожиріння та артеріальної гіпертензії (АГ). До ведення та лікування вагітних на цукровий діабет рекомендовано застосовувати міждисциплінарний підхід: таку вагітну спостерігає акушер-гінеколог, терапевт жіночої консультації, лікар ендокринолог, лікар загальної практики

Валерій Якуба, генеральний директор КНП «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області, лікар акушер-гінеколог вищої категорії, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук Альона Гусєва, лікар-терапевт ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О. М. Лук’янової НАМН України» (відділення внутрішньої патології вагітних)

першому антенатальному візиті до акушера-гінеколога при наявності факторів ризику розвитку цукрового діабету (ЦД у родичів першого ступеня споріднення, ожиріння, гестаційний діабет за попередньої вагітності) необхідно визначити рівень глюкози натще, рівень HbA1c (глісованого гемоглобіну), випадкової глюкози крові або проведення орального тесту толерантності до глюкози для постановки або виключення діагнозу цукровий діабет [1].

Діагноз ЦД при вагітності встановлюють за наявності одного чи декількох критеріїв:  рівень глікемії натще ≥ 7,0 ммоль/л;  рівень глікемії плазми через 1 годину після прийняття 75 г глюкози ≥ 11,1 ммоль/л;  рівень глікемії плазми ≥ 11,1 ммоль/л у будь-який час при наявності симптомів цукрового діабету. Гіперглікемію, яка вперше виявлена під час вагітності, слід розглядати як гестаційний ЦД або як цукровий діабет при вагітності. Цукровий діабет під час вагітності відрізняється від ГЦД тяжкою гіперглікемією і тим, що не зникає після вагітності. Гестаційний діабет (діабет вагітних) розвивається в середньому у 7 % вагітних, у 50-60 % випадків діагноз встановлюється з запізненням. Ускладненням ГЦД у вагітних є гестози, багатоводдя, загроза переривання вагітності й передчасні пологи. Ризик і віддалені наслідки для плода, дитини: діабетична фетопатія, дистоція плічок, перелом ключиці, важка асфіксія, порушення мозкового кровообігу, гіперінсулінізм, постнатальна гіпоглікемія, поліцітемія, гіпербілірубінемія, ожиріння, кардіометаболічні ризики. Головними чинниками розвитку ГЦД є:  ожиріння (ІМТ понад 30);  ГЦД під час попередніх вагітностей;  макросомія попередньої дитини;  ЦД у родичів першого ступеня споріднення;  мертвонародження в анамнезі. Скринінг ГЦД здійснюється шляхом проведення перорального глюкозотолерантного тесту з визначенням рівня глікемії в плазмі венозної крові:  вагітним з високим ризиком розвитку під час першого звернення до жіночої консультації;



для всіх інших і вагітних групи високого рівня ризику з нормальними результатами у першому триместрі в терміни 24–28 тижнів вагітності. Виконують глюкозотолерантний тест з використанням 75 г глюкози з подальшим визначенням рівня глюкози в плазмі натще, через 1 та 2 години після приймання глюкози. Але дуже часто для визначення рівня глюкози кров беруть один раз — через дві години й упускають момент підвищення рівня глюкози, бо через дві години показник вже може стабілізуватися [2]. Діагноз гестаційного цукрового діабету ставлять при наявності будь-якого з наступних критеріїв:  рівень глюкози плазми крові натще <5,1 ммоль/л;  через 1 годину ≥ 10,0 ммоль/л;  через 2 години ≥ 8,5 ммоль/л. Гестаційний діабет, клас А 1 — компенсація досягається дієтою. Гестаційний діабет клас А2 — компенсація дієтою, інсулінотерапія та медпрепарати (метформін). Вагітні жінки, які мають цю патологію, мають щодня проводити самоконтроль глікемії.При терміні вагітності до 32 тижнів огляд акушером-гінекологом з УЗД плода проводиться 1 раз на тиждень, а з 32 до 37 — один раз на два тижні з проведенням кардіотокографії. Госпіталізація до спеціалізованого акушерського стаціонару при гестаційному діабеті класу А1 відбуваються після 37 тижнів, при ГЦД класу А2 — після 35 тижнів, при появі ускладнень — негайно. Розродження відбувається через природні полові шляхи після 38 тижнів. За наявності ускладнень, але при їх успішному лікуванні — розродження на 37 тижні (спосіб залежить від стану плода та зрілості полових шляхів). Якщо при наявності ускладнень ефекту від лікування немає, розродження проводять шляхом кесаревого розтину.

• Поради спеціаліста

•

2022 /листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

•

У світі медицини 59

• Поради спеціаліста

У світі медицини

•

2022 /листопад

Цукровий діабет І і ІІ типів Хворим з цукровим діабетом треба дуже ретельно ставиться до планування вагітності. Протипоказання до виношування вагітност [3]:  діабетична нефропатія IV, V стадії;  клінічні прояви діабетичної макроангіопатії (ішемічна хвороба серця, ішемічна хвороба мозку, ішемія нижніх кінцівок);  кома чи передкоматозний стан в І триместрі;  концентрація HbA1c>10 %. Питання стосовно виношування вагітності вирішується до 12 тижнів комісійно. Усі вагітні з цукровим діабетом знаходяться на інсулінотерапії, самоконтроль глюкози проводиться щодня. При компенсації огляд акушером-гінекологом та ендокринологом повинен відбуватися 1 раз на 2 тиж-

ні, аналіз сечі кожні 2 тижні, УЗД плоду на 16–18 тижні, планова госпіталізація на 22–24 тижні з корекцією дози інсуліну. У ІІІ триместрі огляд вагітної акушером-гінекологом та ендокринологом проводиться щотижня з контролем АТ, аналізом сечі. На 28–32 тижні визначається біофізичний профіль плоду. Госпіталізація до спеціалізованого відділення екстрагенітальної патології проводиться в 33–34 тижні. При відсутності ускладнень розродження на 37–38 тижні. Спосіб — залежно від стану плоду. При наявності ускладнень або відсутності ефекту від їх лікування визначають зрілість легень плоду з передчасним розродженням на 34–36 тижні шляхом кесаревого розтину.

Патологія щитоподібної залози

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Усі жінки, які планують вагітність, повинні здати аналіз на тиреотропний гормон. Норма ТТГ для вагітних — 0,2–2,5 МО/л. Якщо рівень ТТГ дорівнюється 2,5–10 МО/л, необхідно визначити АТ до ТПО. Якщо воно позитивне, призначається лікування [4]. Жінка, яка має патологію щитоподібної залози, повинна до настання вагітності стабілізувати свій стан. Особливо це стосується жінок, що страждають на гіпертиреоз, бо препарат метимазол є шкід-

з початком вагітності норму препарату збільшують на 20–30 %. У другій половині вагітності показники ТТГ можуть покращитися через те, що щитоподібна залоза плода бере на себе функцію щитоподібної залози матері. Тому попри покращення ТТГ, дозу тироксину збільшують. При правильно підібраній замісній терапії жінка нормально виношує дитину і народжує її природним шляхом. Жінкам, які не мають патології щитоподібної залози, під час вагітності в профілактичних цілях рекомендовано щодня поживати йод у дозі 250 мкг. Журнал «Сучасна фармація»

інфекційний ендокардит. Вагітність в більшості випадків призводить до погіршення перебігу хвороб серця, виникнення ускладнень, яких не було до вагітності (серцева недостатність, аритмії). Кардіологічні ускладнення (аритмії, тромбоемболії, порушення мозкового кровообігу, розшарування аорти) інколи трапляються під час вагітності у раніше здорових жінок [6]. Вагітність може спричинити перипортальну кардіоміопатію, що проявляється серцевою недостатністю.

 фактор росту плаценти (PIGF);  співвідношення розчинна fms-подібної тирозинкіназа 1 (sFlt-1) до фактору росту плаценти (PIGF). До чинників ризиків прееклампсії відносять: Високий ризик (достатньо одного чинника):  хронічна артеріальна гіпертензія;  гіпертензивні розлади за попередньої вагітності;  хронічна хвороба нирок;  передгестаційний цукровий діабет;  системний червоний вовчак;  антифосфолипидний синдром;  багатоплідна вагітність після допоміжних репродуктивних технологій. Помірний ризик (необхідно більш ніж один чинник):  перша вагітність;  вік старше 40 років;  ожиріння ІІ ступеню (ІМТ>35);  інтергенетичний інтервал > 10 років;  обтяжений щодо прееклампсії сімейний анамнез;  багатоплідна вагітність спонтанно. Для профілактики прееклампсії застосовують:  з 12 тижня вагітності до 36–37 тижня — аспірин у дозі 100–150 мг (дозировка в залежності від ваги пацієнтки). Дуже поширена помилка лікарів, коли призначають аспірин на пізніх термінах. Починати приймання аспірину після 16 тижнів є неефективним. Тож, якщо пропустили термін призначення, то взагалі краще його не призначати [9].  з 16 тижня і до кінця вагітності — кальцій у дозі 1,5–2 г/день. Починати антигіпертензивну терапію необхідно при досягненні такого рівня АТ:  догестаційне — АГ більше чи рівне 150/95 мм рт.ст.;  гестаційне — АГ більше чи рівне 140/90 мм рт. ст. Не завжди треба прагнути нормалізувати АТ. При хронічній АГ з нормальною функцією нирок достатньо знизити АТ до 140-149/90-95 мм рт. ст [10]. Базисною медикаментозною терапією є метилдопа (допегит). Максимальна доза 2 г/день, мінімальна — 750 мг/день. У світі медицини

«Сучасна фармація» • modern-pharmacy.com.ua • 2022 /листопад • Поради спеціаліста 61

При недостатності лікування додають дигідропіридинові антагоністи кальцію (ніфедипін) або β-блокатори (метопролол, бісопролол, карведілол) або їх разом.

Як екстрену допомогу застосовують в/в лабетолол, нітрогліцерін, нітропрусид натрію, урапідил, петльові діуретики (вкрай рідко).

Розродження проводиться у закладах ІІ та ІІІ рівня.

Вагітність пролонгують до фізіологічного терміну.

Розродження проводять через природні пологові шляхи, якщо АГ контрольована. Під час пологів контролюють АТ роділлі, стан серцевої діяльності, проводять моніторинг стану плоду. Антигіпертензивну терапію розпочинають при підвищенні АТ > 160/110 мм рт. ст. Доцільно застосовувати епідуральну анестезію. ІІІ період пологів ведуть активно. Кесарів розтин виконують при неконтрольованому перебігу АГ, ЗВУР плоду ІІІ ступеню, ураженні органів-мішеней. При приєднанні прееклампсії тактика лікування та розродження залежить від тяжкості перебігу вагітності.

Протипоказання до виношування вагітності при АГ:  тяжка артеріальна гіпертензія (гіпертензія 3 ступеня за ВООЗ) — АТ і 180/110 мм рт. ст.;  спричинені артеріальною гіпертензією тяжкі ураження органів-мішеней:  серця (перенесений інфаркт міокарда, серцева недостатність);  мозку (перенесений інсульт, транзиторні ішемічні напади, гіпертензивна енцефалопатія);  сітківки ока (геморагії та ексудати, набряк диска зорового нерва);  нирок (ниркова недостатність);  судин (розшаровуюча аневризма аорти);  злоякісний перебіг гіпертензії (діастолічний АТ>130 мм рт. ст., зміни очного дна за типом нейроретинопатії). Показання до переривання вагітності у пізньому терміні:  злоякісний перебіг артеріальної гіпертензії;  розшаровуюча аневризма аорти;  гостре порушення мозкового або коронарного кровообігу (тільки після стабілізації стану хворої);  раннє приєднання прееклампсії, яка не піддається інтенсивній терапії. Способом переривання вагітності у пізньому терміні за переліченими вище показаннями є абдомінальний кесарів розтин. АНЕМІЯ Анемія — доволі поширена патологія у вагітних, що може призводити до гіпертрофії плаценти. Як правило, ми маємо справу з легкою формою анемії, з відсутністю клінічних прояв хвороби. Майже 90 % анемій у вагітних — залізодефіцитні. Згідно з клінічними настановами Великобританії з лікування дефіциту заліза під час вагітності (2019 р.), анемія визначається як концентрація гемоглобіну (Нb) у І триместрі <110 г/л, у ІІ та ІІІ триместрах — <105 г/л, у післяпологовому періоді — <100 г/л. Концентрацію гемоглобіну необхідно визначати при постановці жінки на облік і в 28 тижнів вагітності. Якщо була виявлена анемія, необхідно одразу призначати препарати заліза для перорального приймання з послідуючим контролем рівня гемоглобіну через 2–3 тижні. Рекомендовано приймати 40–80 мг заліза щоранку. При появі дискомфорту в епігастрії, нудоті необхідно спробувати проводити приймання заліза через день або використовувати інші препарати з більш низьким вмістом заліза [11].

Безсимптомна бактеріурія Усі вагітні жінки в І триместрі вагітності мають проходити скринінг на безсимптомну бактеріурію. Бактеріурія — це одна з доклінічних форм інфекцій сечовивідних шляхів, що перебігає безсимптомно, не викликаючи жодних скарг чи суб’єктивних відчуттів у вагітної. Встановлюється даний діагноз при наявності бактерій у середній порції сечі ≥ 105 КУО/ мл та повній відсутності клінічних проявів [13]. При такому діагнозі лікують тільки вагітних жінок, бо безсимптомна бактеріурія належить до факторів ризику розвитку гестаційного пієлонефриту та є одним з чинників виникнення такого серйозного та навіть загрозливого для плода стану, як його внутрішньоутробне інфікування — однієї з основних причин перинатальної захворюваності та смертності. Для лікування використовують фосфоміцин трометамол у дозі 3 г однократно або нітрофурантоїн 50–100 мг 4 рази на добу 5 днів або цефалоспорин 500мг 2 раза на добу 3 дні. Після закінчення лікування бактеріологічні дослідження сечі проводять через 1–2 тижні. При наявності бактерій в сечі ≥ 105 КУО/мл проводять 2 курс терапії іншими засобами. 3 курс лікування не проводять. Гестаційний пієлонефрит Гестаційний пієлонефрит (ГП), або пієлонефрит вагітних — гострий інфекційнозапальний процес в нирках (частіше правій), який вперше розвивається під час чинної вагітності. Загальна летальність при ГП сягає 3 % хворих, загибель плода спостерігається у 6–17 % випадків, частота передчасних пологів — у 20 %  [14]. Гестаційний пієлонефрит найчастіше виникає у вагітних молодого віку в II–III триместрах вагітності. Основні симптоми гострого ГП:  підвищення температури тіла до 38–40°C;  болі в попереку;  посилення болю при положенні пацієнтки на спині або на боці, протилежному ураженій нирці;  при приєднанні циститу з’являється болюче сечовипускання;  позитивний симптом Пастернацького на стороні ураження. При гострому пієлонефриті, крім наявності лейкоцитурії та бактеріурії, обов’язковим є наявність клінічної симптоматики й запальні зміни в периферичної крові, температура >380 С, біль у попереку, озноб [15].

У групі ризику пацієнтки, у яких виявлені:  безсимптомна бактеріурія;  хронічні захворювання дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту (хронічний тонзиліт, хронічні неспецифічні захворювання легенів, хронічний гастродуоденіт, коліт);  хронічні запальні захворювання органів малого таза (ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгоофорит та ін.);  хірургічні абдомінальні втручання та різні інвазивні урологічні дослідження;  виявлена інфекція, що передається статевим шляхом;  порушення екосистеми піхви та кишечнику (неспецифічні вагініти, вагінози, кишкові дисбактеріози);  знижена імунологічна реактивність та неспецифічна резистентність організму (пацієнтки, які часто та тривало хворіють, пацієнтки з анемією, захворюваннями шкіри);  багатопліддя, великий плід, вузький таз. Для діагностики переважно використовують лабораторні методи дослідження та ультразвукові дослідженні сечової системи. При гострому ГП пацієнтку бажано госпіталізувати до урологічного відділення лікувального закладу ІІІ рівня для надання медичної допомоги. Лікування гестаційного пієлонефриту вагітних та породіль має бути комплексним. Медикаментозна терапія починається після відновлення пасажу сечі. При виборі антибактеріальної терапії перевагу віддають препаратам, що менше проникають через плацентарний бар’єр. Пологи проводять через природні пологові шляхи, з достатнім знеболюванням, під кардіомоніторним контролем стану плода. Оперативні пологи проводять переважно за акушерськими показаннями.

Для діагностики гострого пієлонефриту, крім анамнезу та лабораторних досліджень, проводять УЗД-дослідження нирок та, за необхідності, МРТ нирок [15].

Для лікування застосовують антибіотикотерапію.

Перша лінія: цефотаксим — 2 г кожні 8 годин, в/в 7–10 днів або цефтріаксон — 2 г кожні 24 години, в/в 7–10 днів.

Друга лінія: цефепим — 1–2 г кожні 12 годин в/в 7–10 днів або будь-який цефалоспорин, захищений інгібітором β-лактамази, у середній дозі 7–10 днів або піперацилін/тазобактам — 2,5–4,5 г кожні 8 годин в/в 7–10 днів. Альтернативною терапією є іміпенем/циластатин — 0,5 г кожні 6-8 годин в/в 7 днів або меропенем — 1 г кожні 8 годин в/в 7 днів. Гострий цистит До критеріїв гострого циститу відносяться температура 37,20 С і нижче, бактеріурія, лейкоцитурія, дизуричні явища, біль над лобком, часті імперативні позови до сечовипускання, відсутність виділень або ознак подразнень слизової піхви [16]. Для постановки діагнозу оцінюють клінічну симптоматику, загальний аналіз сечі, бакпосів сечі, аналіз виділень з піхви. Для лікування використовують фосфоміцину трометамол — 3 г одноразово або нитрофурантоин — 50–100 мг 4 рази на день або пероральний прийом цефалоспорину 500 мг 2 рази на день 3–5 днів. Терапія при ІСШ направлена на лікування і покращення самопочуття вагітної. Роди — через природні пологові шляхи, за акушерськими показаннями — кесарів розтин. Гломерулонефрит

Під час вагітності розрізняють гострий і хронічний гломерулонефрит. Гострий гломерулонефрит зустрічається рідко. Збудником є β-гемолітичний стрептокок групи A [17]. Форми — циклічний гломерулонефрит та ациклічний. У пацієнток визначаються набряки, біль у попереку, підвищення АТ, інколи лихоманка. У сечі наявна макро/мікрогематурія, протеїнурія, циліндрурія. Наростає азотемія, протеїнемія. При гострому гломерулонефриті часто спостерігається внутрішньоутробна загибель плоду або переривання вагітності. Зазвичай це пов’язано з наростанням азотемії та артеріальної гіпертензії.

діагнозу проводять біопсію нирки. У вагітних виділяють 4 форми хронічного гломерулонефриту:  латентненаявна гематурія та протеїнурія,  нефротоксична (супроводжується набряками, протеїнурією, гіпопротеїнемією, гіперхолестеринемія, інфекцією сечових шляхів),  гіпертонічна (супроводжується високими значеннями АТ),  змішана — поєднання декількох форм.

Вагітність переривають при будь-якій формі, що супроводжується азотемією та нирковою недостатністю. Гломерулонефрит може призвести до порушення матково-плацентарного кровообігу, розвитку прееклампсії, затримки росту плоду, передчасного відшарування нормально розташованої плаценти. Для діагностики проводять УЗД нирок, пробу по Нечипоренко, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, біохімію крові (білок, креатинін, СКФ).

Такі пацієнтки потребують спостереження акушера-гінеколога, нефролога та терапевта (сімейного лікаря) постійно. Лікування в основному симптоматичне (антигіпертензивні, сенсибілізуючи препарати, антикоагулянти, спазмолітики). При необхідності — глюкокортикостероїди, інфузія білкових препаратів, діуретиків. Харчування — з обмеженим вмістом солі. Пологи — через природні пологові шляхи під контролем артеріального тиску. Кесарів розтин — за акушерськими показаннями. Дострокове розродження проводять при порушенні функції нирок, наростанні азотемії, приєднанні тяжкої прееклампсії, порушенні стану плода.

 захворювання, зумовлені патологією вагітності, тобто поза вагітністю такі захворювання не виникають:  не пов’язані з прееклампсією (надмірне блювання вагітних, внутрішньопечінковий холестаз вагітних);  пов’язані з прееклампсією чи гіпертензивними порушеннями під час вагітності (гостра жирова дистрофія печінки, HELLP-синдром, гематома печінки та розрив печінки);  гострі захворювання, що виникають під час вагітності, але жодним чином із нею не пов’язані:  гострий гепатит різної етіології (вірусний, лікарський, токсичний);  гострий холестаз, зумовлений біліарною обструкцією, що провокує механічну жовтуху;  синдром Бадда-Кіарі (гострий тромбоз печінЗа поширеністю патологій печінки під час вагітності перше місце посідають вірусні гепатити, на другому місці — холестаз вагітних. Хоча звичайно, що перелік захворювань, з якими нам доводиться мати справу, є набагато ширшим. Вірусний гепатит Вагітність суттєво не впливає на перебіг гострого вірусного гепатиту (ГВГ). Однак у другій половині вагітності він може протікати більш тяжко, зі скороченим переджовтяничним періодом. Основними клінічними синдромами ГВГ є диспептичний, астеновегетативний, суглобовий і катаральний [19]. Ускладнення під час пологів у жінок з вірусним гепатитом — виливання навколоплідних вод, слабкість пологової діяльності, плацентарна недостатність та досить грізне ускладнення як кровотеча під час пологів. Найчастіше зараження новонародженого відбувається під час пологів — при проходженні плода по пологових шляхах. Ризик внутрішньоутробного зараження, становить приблизно 5–10 %. Але якщо у жінки крім HBsAg, наявні також HBeAg і анти-HBs, то ризик зараження новонародженого гепатитом В значно зростає. Показником ризику також є активність ДНК-полімерази (ПЛР HBV). Вірус може •

з молоком матері. Що до ризику передачі гепатиту С від матері до дитини, він варіює близько •

 •

стан після трансплантації печінки. modern-pharmacy.com.ua

передаватися 2022 /листопад

%. У світі медицини

• Поради спеціаліста 65

Переривання вагітності при ГВГ можливе на ранніх термінах у зв’язку з розвитком вад плода, прогресуванням інфекції в дитини, а також погіршенням перебігу гепатиту в матері. Штучне переривання вагітності у хворих на ГВГ повинне бути ретельне обґрунтоване. Внутрішньопечінковий холестаз вагітних Внутрішньопечінковий холестаз вагітних (ідіопатична жовтяниця вагітних, рецидивуюча сімейна жовтяниця вагітних) — доброякісне сімейне захворювання, що передається в основному по материнській лінії. Захворювання частіше розвивається в останні місяці вагітності (на 28–30-му тижнях вагітності), але може розпочатись вже на 6-му тижні з появи шкіряного свербежу, максимально вираженого на долонях та ступнях [20]. Клінічні симптоми: помірно виражена жовтяниця з нестерпним шкіряним свербежем, відсутність болю. Діагностичні критерії: незначно виражена гіпербілірубінемія супроводжується значним підвищенням активності лужної фосфатази переважно внаслідок термолабільного (печінкового) ізоферменту. Нормальна вагітність перебігає з підвищенням термо-

стабільної плацентарної фракції. Відмічається також підвищення активності 5-нуклеотидази й лейцинамінопептидази, концентрації жовчних кислот. У 20–40 % жінок при внутрішньопечінковому холестазі вагітних спостерігають передчасні пологи. За відсутності лікування можлива антенатальна загибель плода у 10 % випадків. Вагітним призначають препарати урсходезоксихолевої кислоти (10 мг/кг маси тіла), антигістамінні препарати, клофібрат, холестирамін, ентеросорбенти. Можливе введення вітаміну К за 3 дні до пологів з метою профілактики кровотечі під час пологів або раннього післяпологового періоду. Вагітні з холестазом повинні знаходитися під лікарським спостереженням та до 37-го тижня госпіталізовані з метою своєчасного розродження. Захворювання може самостійно проходити через декілька днів після пологів та знову рецидивувати при наступних вагітностях.

Гостра жирова дистрофія печінки вагітних (синдром Шихана)

Гостра жирова дистрофія печінки вагітних — рідкісне захворювання, яке є тяжким ускладненням вагітності, з високою материнською летальністю внаслідок печінкової недостатності [20]. Це захворювання виникає на пізніх стадіях вагітності та характеризується дифузним жировим перетворенням печінкової паренхіми без запалення та некрозів. У зв’язку зі змінами, що відбуваються в печінці, розвивається печінкова та ниркова недостатність. Але найголовніше — це порушення системи згортання крові. Розвивається ДВЗ-синдром. Можливі різні кровотечі. Переджовтяничний період характеризується нудотою, блювотою, печією, слабкістю, головним болем, гострим болем у животі. Оскільки немає специфічної симптоматики, пацієнткам часто ставлять діагноз «харчова токсикоінфекція», «холецистит», «вірусний гепатит» або «внутрішньопечінковий холестаз вагітних». Втім, тут треба діяти екстрено й ефективно, бо у хворих швидко розвивається гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія, знижується синтез факторів згортання крові.

гемограмі — гіперлейкоцитоз до 50 × 109 в л; рівень білірубіну підвищений, у 15–20 разів вище норми, значно зростає активність АлАТ, лужної фосфатази; низькі показники сулемової проби, гіпопротеїнемія, гіпоальбумінемія, зниження рівня протромбіну, коагулопатія споживання, нескоригована гіпоглікемія, декомпенсований метаболічний ацидоз. Тобто поряд із підвищенням білірубіну та ферментів маємо значне підвищення лейкоцитозу та зміни системи згортання крові.

1. Дубоссарська З. М., Нагорнюк В. Т. / Цукровий діабет і вагітність.-Медичні аспекти здоров’я жінки.- 2019- № 4-5 с. 125-126.

2. Poyhonen-Alho M. et al. Treatment of gestational diabetes with short- or long-acting insulin and neonatal outcome: a pilot study. Acta Obstet. Gynecol. Scand. 2002. Vol. 81. № 3. P. 258-259.

3. АКН Розділ 10. Клінічна настанова «Діабет і вагітність». Експертний комітет діабетичної асоціації Канади: настанова клінічної практики (2013).

4. Krassas GE, Poppe K, Glinoer D. yroid function and human reproductive health. Endocrine Reviews. 2010; 31:702-755.

5. БогданГрицишин /Особливості перебігу вагітності і стан фетоплацентарного комплексу в жінок із патологією щитоподібної залози. — Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery. Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. — 2019. — №1. — с.87.

6. Посібник «Внутрішні хвороби. Підручник, заснований на принципах доказової медицини».- Medycyna Praktyczna, Kraków. — 2018. С208-209.

7. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та треотнної (високоспеціалізованної) медичної допомоги «гІпертазивні розлади під ас вагітності, пологів та послепологового періоді» №151 від 24.01.2022 р.

8. Клінічна настонова , засновага на доказах «Гіпетнзівні розлади у вагітних», 2022 р.

9. Cantwell R., Clutton-Brock T., Cooper G. et al. (2011) Saving mothers’lives: reviewing maternal deaths to make motherhood safer: 2006–2008. e EighthReport of the Con dential Enquiries into Maternal Deaths in the United Kingdom.BJOG, 118: 1–203.

10.National Institute for Health and Care Excellence (2019) Hypertension in pregnancy:diagnosis and management. NICE guidelines [NG133], June 25.

Основні ускладнення — гастроінтестинальні кровотечі, ниркова недостатність, гострий геморагічний панкреатит, печінкова кома.

Вагітність відразу переривають та проводять масивну дезінтоксикаційну терапію. Дуже важлива рання діагностика захворювання і початок терапії (у переджовтяничний період), від цього залежить життя матері та дитини.

• Поради спеціаліста

11. Долгих А., Михалко Я.О., Кутчак І.І. /Вплив деякх факторів на ризик озвитку анемії під час вагітності. — Здобутки клінічної експерементальної медцини..2016. — №2 — с .50–51.

12. Медведь В. І., Кирильчук М. Е. /Профілактика залізодефіцитної анемії у вагітних. — Жіночий лікар. — 2019. — № 4 с. 31–33.

13.В.І. Медведь/ Безсимптомна бактеріурія та рецидивуючий цистит у жінок: що нового?/ Урологія. Нефрологія. Андрологія. — 2020, № 3 (20) — с.10-11.

14 Медведь В.І./Актуальні питання діагностики та лікування гестаційного пієлонефрит./ Акушерство, Гінекологія, Репродуктологія. — 2021. № 1 (42). — с.12

15.Ведення хворих на пієлонефрит: огляд вітчизняних та європейських настанов. — Урологія. Нефрологія. Андрологія — 2021, — № 4 (25), — с.31

16. Основи нефрології / за ред. проф. М.О.Колесника. — К., 2008. — С. 21–58.

17.

Гломерулонефрит. Інфекції сечової системи. Хронічна ниркова недостатність / Методичний посібник-практикум для лікарів-нефрологів, слухачів циклів післядипломної освіти з питань клінічної нефрології. — К., 2010. — С. 24–35.

Голяновський

Журавльова Л.А., Савонік А.О./ Перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду у жінок із захворюваннями гепатобіліарної системи. — ПЕРИНАТОЛОГИЯ И ПЕДИАТРИЯ. — 2016. — №3(67). — с.23–27 19.Вірусні гепатити у схема, таблицях та малюнках. Посібник / Герасун Б.А., Грицко Р.Ю. Ворожбит О.Б., Герасун О.Б. — Львів.: Ліга-Прес, 2008. — 102 с.

20. Голяновский О. В., Кононець О. П. Активні форми пізнього гестозу: HELLP — синдром і гостра жирова дистрофія печінки. — Здоровье женщины. — 2012. — № 1. — С.94 — 98

21. Олійник Н.М. Прогнозування акушерських і перинатальних усклад нень у жінок з патологією печінки та шлунково кишкового тракту ю-Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2002. — № 4. — С. 76–79.

•

2022 /листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

•

У світі медицини 67

ВСЕСВІТНІЙ ÄÅÍÜ ÄIÀÁÅÒÓ 2022 р.

14 листопада відзначають Всесвітній день боротьби з діабетом (World Diabetes Day) або Всесвітній день діабету. Кожної осені увесь світ об’єднується у величезне дружнє коло, підтримуючи людей з діагнозом «цукровий діабет»

Стрімкий ріст числа людей з діабетом наприкінці 80-х років ХХ століття викликав неабиякий резонанс у суспільстві. Саме тому Міжнародна діабетична федерація за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я вирішила привернути увагу усього світу на проблему, котра щороку набирає обертів. 14 листопада 1991 року був проведений перший в історії Всесвітній день діабету, який мав на меті скоординувати заходи лікування та профілактики діабету в усьому світі. За прогнозами, в світі кількість людей, що страждає на цукровий діабет, зросте до 537 мільйонів в 2030 році, а до 2045 року буде складати близько 643 мільйони.

ЧОМУ САМЕ 14 ЛИСТОПАДА? Дата обрана не випадково. Саме в цей день у 1891 році народився Фредерік Бантінг – один з винахідників гормону інсуліну, котрий став справжнім порятунком у боротьбі з діабетом. Друг дитинства Бантінга помер від захворювання, яке називається тепер цукровий діабет. Цей трагічний випадок послужив поштовхом для пошуку ліків від цієї хвороби. 11 січня 1922 року Фредерік Бантінг (на фото) разом з канадським колегою Чарлзом Гербертом Бестом в лабораторії професора Джона Маклеода з Університету Торонто зробили першу ін’єкцію інсуліну (на той час «айлетіну») підліткові на ім’я Леонард Томпсон (якому було на той момент 14 років), котрий страждав на цукровий діабет. У хлопчика почалася алергічна реакція, оскільки препарат був недостатньо очищений. Незважаючи на зниження цукру в крові, ін’єкції довелося припинити. Через тиждень вже очищений інсулін ввели тому ж пацієнтові. Успіх був вражаючим, захворювання перестало прогресувати, побічні ефекти були відсутні, хлопчик пішов на поправку. Відтоді почалася нова ера – часи інсулінотерапії, що врятувала мільйони людей. Сміливий медик за свої вдалі експерименти отримав Нобелівську премію, ставши наймолодшим лауреатом премії у галузі фізіології та медицини. На момент отримання нагороди у 1923-му Бантінгу було усього 32 роки.

МАСОВЕ ВИРОБНИЦТВО ІНСУЛІНУ Влітку 1923 року Фредерік Бантінг познайомився з засновником фармацевтичної компанії Lilly полковником Елаєм Ліллі. Компанія взялася за розробку технології масового виробництва інсуліну, завдяки чому вдалося врятувати багатьох пацієнтів з цукровим діабетом. Вже восени 1923 року було випущено інсулін тваринного походження Ілетін. До кінця року компанія випустила майже 60 млн одиниць препарату і це фатальне захворювання перестало бути смертним вироком.

Спеціальною резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй № A/RES/61/225 від 20 грудня 2006 року цей день був взятий «під крило» ООН, і з 2007 року він проходить під егідою цієї впливової організації. Проголошена резолюція містила в собі головні аспекти діяльності, націлені на подолання темпів розвитку діабету – рекомендації щодо обов’язкової розробки національних програм з боротьби проти цукрового діабету та догляду за людьми з таким діагнозом. На даний час у тематичних заходах 14 листопада беруть участь профільні організації близько 160-ти країн – це понад 1 млрд учасників. Щороку тематика заходів змінюється, охоплюючи все більш ширші горизонти життя людей з діабетом.

діабет є одним із перших захворювань відомих людству. Найбільш ранні описи схожого до нього за симптомами розладу датуються 1550 роком до нашої ери. Дослідженнями діабету займались лікарі Стародавньої Греції, Індії, Персії, Китаю. До середини XIX століття переважала думка про те, що цукровий діабет є захворюванням нирок. Вагомий внесок у встановлення його істинної природи зробили дослідники: Томас Вілліс та Метью Добсон. Вілліс в 1674 році відрізнив цукровий діабет від інших типів поліурії за солодким смаком сечі і помітив,

ІНІЦІАТИВИ

Бантінг разом з канадським колегою Чарлзом Гербертом Бестом

Першою темою у 1991 році стало гасло: «Проблема діабету виходить у світ». У 2022 році Всесвітній день боротьби з діабетом проходить під гаслом: «Обізнаність щодо діабету для захисту майбутнього». З цією метою Міжнародна діабетична асоціація проводить глобальне опитування щодо обізнаності медичних працівників та пацієнтів, що страждають на цукровий діабет, стосовно даної проблематики. Всесвітній день діабету – голосне нагадування усьому прогресивному людству про наявність проблеми та невпинне збільшення її масштабів. Лише визнання існування небезпеки та постійні заходи, котрі вчать людей вчасно проводити профілактику та поводитися правильно у двобої з цукровим діабетом, можуть спинити зростання кількості людей, дотичних до проблеми.

БЛАКИТНЕ КОЛО ВЗАЄМОДОПОМОГИ З 2006 року логотипом Всесвітнього дня діабету є блакитне коло – символ життя, здоров’я, єдності. Його блакитне забарвлення повторює колір неба та прапору ООН – головного «двигуна» світового рупору, який ось вже майже 30 років знайомить нас із важливою інформацією стосовно усіх шарів життя світової діабетичної спільноти та новітніми методами протидії цукрового діабету. За матеріалами https://diabet.org.ua

яке забезпечує здоров’я,

фізичний та психомоторний розвиток малюка як протягом першого року життя, так і в майбутньому, має на увазі не тільки відповідну віку якість харчування, а й правильну організацію процесу прийому їжі. В цьому сенсі, особливо для дітей перших місяців життя, суттєве значення має забезпечення правильного процесу смоктання молока. Особливості процесу смоктання багато в чому визначають ефективність споживання молока, формування щелепно-лицьового апарату дитини, стан шлунково-кишкового тракту, а недоліки смоктання можуть стати причиною функціональних захворювань травної системи.

A При грудному вигодовуванні механізм смоктання є найбільш фізіологічним та ефективним. На початку годування малюк захвачує в ротик не тільки сосок, а й більшу частину ареоли та розташованої під нею тканини, тобто в ротову порожнину дитини потрапляють молочні синуси. Із тканин молочної залози формується велика і досить пласка «соска». Дослідження в галузі фізіології лактації показали, що виділення молока із молочних залоз при смоктанні відбувається, насамперед, за рахунок перистальтичних рухів язика дитини, які забезпечують притискання молочних синусів до піднебіння, а також просування молока по молочним протокам залози [4, 6]. Важливим компонентом фізіологічного смоктання є також створення та постійна підтримка інтра-орального вакууму в ротовій порожнині дитини, який не тільки забезпечує плавний притік молока, а й попереджує заковтування малюком повітря під час годування.

Т.Л. Марушко, Н.Ю. Бондаренко, В.М. Фисун ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України», м. Київ, Україна

Природній процес смоктання дитиною молочної залози супроводжується не тільки інтенсивною роботою язика, а й ритмічними рухами нижньої щелепи в передньо-задньому напрямку, напруженням губ, м’язів дна ротової порожнини, що забезпечує фізіологічну стимуляцію розвитку щелеп, жувальної та мімічної мускулатури. Слід зазначити, що такий ефективний механізм смоктання можливий тільки за умов правильного прикладання дитини до грудей, коли вона захоплює не тільки сосок, а й значну частину ареоли із молочними синусами (рис. 1). Ознаками правильного прикладання дитини до грудей, на які можна орієнтуватись при спостереженні за грудним годуванням, є такі:  підборіддя малюка торкається грудей матері; ротик широко розкритий;  нижня губа вивернута, щічки округлені;

народження, малюк захоплює в ротик тільки сосок (рис. 2). Смоктання в такій ситуації буде неефективним, оскільки не відбувається ритмічне стискання

ся, і малюк залишається голодним. Найчастішими наслідками неправильного прикладання дитини до грудей є травмування та тріщини сосків, біль при годуванні, недостатнє спорожнення молочних залоз і, як результат, лактостаз та пригнічення лактації. Тому при консультуванні годуючих матерів, особливо в період становлення лактації, важливо оцінювати правильність прикладання дитини до грудей, за потреби — надати практичну допомогу, домогтися правильного захоплення молочної залози малюком, пояснити жінці ознаки та навчити техніці правильного прикладання дитини до грудей. Не зважаючи на безсумнівні переваги годування виключно грудьми матері, яке забезпечує не тільки найбільш ефективне смоктання, фізіологічне формування зубощелепної системи, а й тісний психоемоційний зв’язок між матір’ю та дитиною, на практиці досить часто виникає необхідність в годуванні малюка із пляшечки — при штучному вигодовуванні (відсутність грудного молока у матері, медичні протипоказання до грудного вигодовування з боку матері або дитини), при годуванні зцідженим материнським молоком (у випадках протипоказань до прикладання дитини до грудей), при змішаному вигодовуванні, коли маля у зв’язку із недостатньою лактацією догодовується зцідженим материнським молоком або молочною сумішшю. Дослідження показали, що механізм смоктання молока із пляшечки з традиційною круглою соскою дещо відрізняється від механізму смоктання молочної залози. При годуванні грудьми молочна залоза пристосовується до розмірів і форми ротової порожнини дитини, в той час як при годуванні з пляшечки форма

язика, губ, положення щелеп малюка пристосовуються до форми та розмірів соски. Доведено, що в порівнянні з грудним годуванням при застосуванні круглої соски спостерігається зменшення амплітуди та збільшення частоти перистальтичних рухів язика, в той же час зазвичай скорочується тривалість годування (від 20–25 до 8–10 хвилин) і за рахунок цього значно зменшується загальна кількість рухів язика протягом одного годування [1, 9]. Виділення молока з пляшечки досягається не стільки за рахунок перистальтичних рухів язика, скільки за рахунок створення інтра-орального вакууму в ротовій порожнині дитини. Крім того, смоктання через традиційну круглу соску негативно впливає на формування щелепно-лицьового апарату — внаслідок тривалого тиску соски на зубоальвеолярні дуги порушується форма щелеп та збільшується ризик порушень прорізування зубів та прикусу, а зменшення навантаження на жувальні та мімічні м’язи в подальшому може стати причиною логопедичних проблем [7, 8]. Смоктання з пляшечки вимагає від дитини менших зусиль, внаслідок відмінностей в механізмі смоктання молочної залози та соски виникає так звана «плутанина сосків», і малюк досить швидко може відмовитись від смоктання грудей матері. Відповідно до рекомендацій ВОЗ/ЮНІСЕФ при догодовуванні або тимчасовому штучному вигодовуванні для запобігання відмови дитини від грудей матері рекомендовано застосовувати альтернативні методи годування — з чашечки, ложечки, піпетки, шприца. Між тим, деякі матері стикаються

Для запобігання негативних ефектів годування дитини з пляшечки перевагу слід надавати соскам, які дозволяють максимально наблизити механізм смоктання дитини до фізіологічного смоктання молочної залози. До таких сосок належать соски NUK, які мають спеціально розроблену унікальну ортодонтичну форму. Соски NUK мають асиметричну, трохи сплющену форму, яка наближена до форми молочної залози в ротовій порожнині дитини під час смоктання (рис. 3). Верхня частина соски випукла для кращого прилягання до піднебіння дитини. Сучасні удосконалені соски NUK у верхній частині мають так звану «м’яку зону», підвищена гнучкість якої забезпечує кращу адаптацію соски до індивідуальних особливостей форми піднебіння дитини, дозволяє правильно розподілити тиск на піднебіння та робить процес смоктання максимально ефективним. Нижня частина соски пласка для забезпечення достатнього місця для активних смоктальних рухів язика. Вузька «шийка» соски попереджує надмірний тиск на щелепи та ясна під час смоктання, що запобігає формуванню неправильної постановки зубів та аномалій щелеп. Як показали ультразвукові дослідження, амплітуда, координація та інтенсивність перистальтичних рухів різних відділів язика (верхівка — спинка — корінь) при смоктанні молочної залози та соски ортодонтичної форми в значній мірі співпадали, тобто застосування такої соски дозволяє максимально наблизити механізм смоктання молока з пляшечки до фізіологічного смоктання грудей матері [2]. Всі соски НУК мають спеціальну антиколькову систему NUK Anti-Colic Air System* — спеціальний повітряний клапан, який дозволяє повітрю проникати в пляшечку під час годування та попереджує злипання соски. При смоктанні соски без такого клапану в пляшечці виникає від’ємний тиск, соска злипається, і малюку потрібно відірватись від неї, щоб відновив-

Рис. 3. Смоктання ортодонтичної

ся витік молока. Це порушує ритмічний процес смоктання та призводить до аерофагії (заковтування повітря), наслідком якої можуть бути передчасна відмова дитини від годування, зригування, метеоризм, кишкові кольки. Дослідження показали, що застосування сосок NUK із повітряним клапаном покращує процес годування — немовлята смокчуть спокійно та рівномірно, не відриваючись від соски і не заковтуючи повітря [5]. За результатами порівняльного дослідження впливу різних видів вигодовування на формування щелепно-лицьового апарату дитини, яке було проведено стоматологами, обстеження дітей у віці 1–1,5 роки показало, що застосування сосок ортодонтичної форми для штучного вигодовування або догодовування протягом першого року життя сприяло правильному розвитку зубощелепної системи — нормальні показники формування зубоальвеолярних дуг щелеп та оклюзії зубних рядів мали 78 % дітей, що аналогічне показникам при грудному вигодовуванні, у більшості дітей процес прорізування зубів відповідав віковій нормі, затримка прорізування зубів відмічена тільки у ¼ дітей, в той час як при застосуванні сосок круглої форми у 80 % дітей відмічене звуження альвеолярних дуг в бокових відділах, подовження переднього відділу верхньої альвеолярної дуги та збільшення глибини піднебіння, біля 40 % дітей мали затримку прорізування молочних зубів [2, 3].

для дітей старше 6 місяців. Вони мають також різні розміри отвору — для грудного молока та води (розмір S), для молочної

• Поради спеціаліста

ми дитини. Для більшої відповідності пустушок розмірам ротової порожнини малюка їх випускають в 3 розмірах — для дітей віком від 0 до 6 місяців, від 6 до 18 місяців та 18–36 місяців. Загубник пустушки NUK має сучасну ергономічну форму, яка не заважає носику дитини та забезпечує нормальне дихання під час смоктання, а також спеціальний канал для циркуляції слини з внутрішньої сторони, що запобігає накопиченню слини та подразненню шкіри. Загубник пустушки NUK оздоблений вентиляційними отворами, які забезпечують доступ повітря до шкіри під ним. Завдяки величезним вентиляційним отворам пустушок серії «Space» досягають максимального обміну повітря під загубником, що є особливо актуальним в літній період. Тепер пустушки NUK випускають в новій упаковці — це багаторазовий контейнер для зберігання, який можна стерилізувати в мікрохвильовій пічці, що надає додаткові зручності для мам. В дитячій клініці ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології ім. акад. О.М. Лук’янової НАМН України» була проведена клінічна оцінка застосування пляшечок з ортодонтичною соскою NUK та пустушок NUK . Під спостереженням знаходилось 30 дітей віком від 0 до 6 місяців, в тому числі 18 немовлят знаходились на штучному вигодовуванні, 12 дітей смоктали груди матері та отримували догодовування зцідженим материнським молоком або молочною сумішшю. Із них 23 дітям, які перед тим отримували годування через соску традиційної круглої форми, була проведена заміна на ортодонтичну соску, 7 дітей перед початком дослідження не отримували годування з пляшечки і одразу почали смоктати молоко через соску NUK . Для годування 24 дітей застосовували пляшечки серії «First Choice+», 6 дітей — пляшечки серії «Nature Sense». Згідно рекомендації виробника для годування зцідженим грудним молоком використовували соски розміром S, для штучної молочної суміші — розміром М. Перед дослідженням всі матері були поінформовані про переваги застосування сосок та пустушок ортодонтичної форми. Тривалість спостереження за кожним пацієнтом складала 2 тижні. За результатами дослідження всі діти добре сприйняли соски NUK, випадків відмови від їх смоктання не було. Більшість немовлят (25 дітей — 80 %) швидко (1–2 годування) пристосувались до смоктання соски

•

2022 /листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

На практиці досить часто виникає необхідність в застосуванні пустушок у немовлят, наприклад, при штучному вигодовуванні, оскільки тільки смоктання соски під час годувань у багатьох дітей не задовольняє смоктальний рефлекс. При грудному вигодовуванні, згідно міжнародних принципів підтримки лактації та грудного вигодовування, застосування пустушок, як рутинна практика, не рекомендується. Більшість дітей біля грудей матері задовольняють і свій голод, і потребу в смоктанні. Між тим, в деяких ситуаціях застосування пустушки є обґрунтованим. Це можуть бути часті та тривалі кишкові кольки, під час яких смоктання заспокоює малюка, підвищена нервова збудливість, діти з надмірною потребою в смоктанні. В таких ситуаціях надто часті прикладання до грудей можуть призвести до переїдання, зригувань, посилення кольок у малюка, перевтоми матері, болісних відчуттів в молочних залозах. Як показує практика, при відсутності пустушки такі діти досить часто починають смоктати великий палець. Поступово щелепи та зубні дуги пристосовуються до форми пальця, що є вагомим фактором ризику неправильної постановки зубів та формування аномалій щелеп. Пустушки NUK, як і соски, мають спеціальну ортодонтичну форму, яка відтворює форму молочної залози під час смоктання — випуклу верхню частину для більшої відповідності формі піднебіння дитини, пласку нижню частину, що забезпечує достатній простір для язика, та вузьку шийку для зменшення тиску на щелепи (рис. 4). Ортодонтична форма смоктальної частини пустушки NUK дозволяє наблизити процес її смоктання до фізіологічного смоктання молочної залози, не заважає успішному грудному вигодовуванню, запобігає виникненню дефектів зубоальвеолярних дуг та розташування зубів [2]. Завдяки «NUK Air System» повітря може виходити із смоктальної частини пустушки NUK. Завдяки цьому пустушка залишається м’якою та податливою, що робить процес смоктання більш комфортним та упереджує надмірний тиск на щелепи і ясна, сприяючи нормальному розвитку зубощелепної систе- Журнал «Сучасна фармація»

У світі медицини 73

•

NUK. 5 дітям, які перед тим отримували молоко через соску круглої форми, для пристосування до соски ортодонтичної форми знадобилось 2–3 дні. Спостереження за процесом годування показало, що більшість немовлят (25 дітей — 83,3 %) смоктали ритмічно, спокійно, тривалість фаз смоктання та відпочинку була аналогічною із грудним годуванням. Під час годування повітря вільно заходило в пляшечку через вентиляційний клапан, тому діти не відривались від соски та не заковтували повітря. Тривалість годувань у всіх дітей становила 20–25 хвилин, що співпадає із нормальною тривалістю грудного годування. Після годування всі діти були спокійними, задоволеними, ознак аерофагії не було. Трьом новонародженим дітям із перинатальною патологією, які мали надмірну активність смоктання, порушення координації «смоктання — ковтання» та не встигали проковтувати молоко, була проведена заміна розміру отвору в сосці M на S. Дві новонароджені дитини з перинатальною патологією та слабкою смоктальною активністю, які отримували зціджене грудне молоко, показали недостатню швидкість та ефективність смоктання молока, у зв’язку із чим у них була проведена заміна отвору соски S на M. Після такої корекції розміру отвору соски у всіх дітей із проблемами смоктання процес годування налагодився, що вказує на необхідність індивідуального підходу до вибору розмірів отвору соски, особливо у хворих малюків із порушеннями смоктальної функції. Спостереження в динаміці за 12 дітьми, які знаходились на грудному вигодовуванні та отримували до-

корм зцідженим грудним молоком або молочною сумішшю через ортодонтичну соску, показали, що переважна більшість матерів (10 — 83,3 %) через 2 тижні продовжувала успішно годувати малюків грудьми, не була зафіксована відмова малюків від грудних годувань або зниження активності смоктання грудей. Аналіз причин припинення в ході дослідження грудного вигодовування 2 дітей показав, що воно було пов’язане насамперед із відсутністю грудного молока, а не відмовою дитини. Ортодонтичні пустушки NUK були запропоновані 25 дітям, в тому числі 17 немовлятам, які знаходились на штучному вигодовуванні, 8 — на грудному вигодовуванні. 18 дітей перед включенням в дослідження вже смоктали пустушки круглої форми. Результати нашого спостереження та опитування матерів показало, що переважна більшість дітей (84 %) добре сприйняли пустушку NUK та швидко пристосувались до її смоктання, форма загубника була зручною, відповідала формі обличчя дитини та в жодному випадку не заважала вільному диханню малюка. За результатами застосування пустушки NUK у дітей на грудному вигодовуванні протягом 2 тижнів не було відмічено зниження активності смоктання грудей матері, не було відмічено також випадків подразнення шкіри або алергічних реакцій в периоральній області. Серед матерів, які взяли участь в дослідженні, більшість (93,3 %) була задоволена результатами застосування ортодонтичних сосок та пустушок NUK, відмітила зручність їх використання та висловила бажання і надалі застосовувати для своїх дітей.

ВИСНОВКИ Правильна організація процесу смоктання молока є важливою складовою раціонального вигодовування немовлят, особливо в перші місяці життя, оскільки забезпечує не тільки ефективність годувань, а й правильне формування щелепно-лицьової системи дитини, попереджує виникнення функціональних розладів шлунково-кишкового тракту. Грудне вигодовування за умов правильного прикладання дитини до грудей забезпечує найбільш фізіологічний процес смоктання. Аналіз літературних даних показав, що за результатами порівняльних досліджень при необхідності годування дитини з пляшечки перевагу слід надавати застосуванню сосок ортодонтичної форми, механізм смоктання яких максимально наближений до фізіологічного смоктання дитиною молочної залози. Дані літератури про позитивні ефекти застосування сосок та пустушок ортодонтичної форми та результати

наук. — М.,2009. — 25 с.

3. Попова Н.В., Арсенина О.И., Надточий А.Г., Оспанова Г.Б., Старикова Н.В. Антропометрический

2009. — № 1. — С.80.

4. Deng J., Burton P., MCDonald D., Yates R., Fewtrell M. 4D ultrasound of tongue movements during breastfeeding — would the ndings lead to prenatal studies? Abstract P23.04 Presented at the 21st World Congress

on Ultrasound in Obstetrics and Gynecology, Los Angeles, USA, 18-22 September 2011.

5. Kreitschmann M., Epping L.C., Hoho A. et al. Sucking behavior using feeding teats with and without an anticolic system: a randomized controlled clinical trial. BMC Pediatrics, 2018,18:115-127.

6. Monaci G., Woolridge M., Ultrasound video analysis for understanding infant breastfeeding. 2011 18th IEEE International Conference on Image Processing: 1765-1768, September, 2011. Doi: 10.1109/ICIP.2011.6115802.

7. Pinelli J, Symington A. Cochrane Database Syst Rev. 2005 Oct 19;(4):CD001071. Review.

8. Pinelli J, Symington A. e Cochrane Library 2007;4:1–22.

9. Popova N., Arsenina O., Nadtochij A., Atarikova N. SUCKING — A comparison between breast and arti cial NIPPLE FED BABIES. Abstracts of 83 nd Congress of the European Orthodontic Society: 100 years EOS. Berlin, 2007:195.

Тютюн: історія найбільш суперечливої Та відомої рослини Калина звичайна: цілюща та корисна рослина «ФОЛІО» — перший захист здоров’я матері та дитини

Natur modern • Хронограф

•

2022 /листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

тютюну поширилися по всій Америці. Щоправда, способи використання були різними: якщо на півночі воліли викурювати люльки, то у жителів півдня були сигари, зроблені з листя тютюну. ÒÞÒÞÍ: ІСТОРІЯ НАЙБІЛЬШ СУПЕРЕЧЛИВОЇ ТА ВІДОМОЇ РОСЛИНИ 76

ШЛЯХ ТЮТЮНУ ДО ЄВРОПИ? Перша письмова згадка про тютюн датована 15 листопада 1492 року і знаходиться в щоденнику відомого мореплавця Христофора Колумба. Команда першовідкривача познайомилась з тютюном під час висадки на острів Сан-Сальвадор. Острів’яни практикували вдихання диму від тютюнового листя, підсушеного на сонці та скрученого в трубку. На знак доброзичливості місцеві пропонували «люльку миру» своїм гостям. Цей звичай не зацікавив Колумба, проте острів’яни на прощання забажали подарувати команді в’язку тютюнового листя. Лише один матрос із команди вподобав тютюн і прийняв дарунок — ним став Родріго де Херес, який і привіз в Іспанію висушене листя тютюну. Не дивлячись на те, що відкриття тютюну приписують Колумбу, не він сприяв його поширенню в Європі. Адже команда привезла із собою тільки листя, а не насіння. Після повернення на батьківщину любителів куріння інквізиція звинуватила у зв’язку з Журнал «Сучасна фармація»

•

тюну, а Катерина Медичі зробила з рослини нюхальну пудру і успішно «вилікувала» свого сина Карла ІХ від головного болю. Іспанець Ніколас Монард, лікар Севільського університету, написав трактат про медичне застосування тютюну при більш ніж 30 хворобах. Згодом тютюн «прибув» до двору англійської королеви Єлизавети І і завдяки широким торговельним зв’язкам Іспанії

профілактики зараження. modern-pharmacy.com.ua

в Англії людям пропонували курити •

•

ків, коли вживання компонентів листя тютюну приводило до одужання при наявності онкології аж до перехідного між 2-ий і 3-ій стадіями. Проте вже через 100 років від початку використання тютюну європейцями з’явилися дані про його негативний вплив. Ще на початку XVII сторіччя англійський король Яків І написав цілий трактат «Протидія тютюну» («A Counterblaste to Tobacco»), де він називає тютюн небезпечним для мозку й легень, а його запах видається «ненависним». Так само він наводить і аргументи своїх опонентів, які вважають тютюн шляхом до очищення розуму і шлунку. Сам нікотин сучасна медицина з лікувальною метою не використовує, зате широко застосовує нікотинову кислоту, яку отримують при окисненні нікотину хромовою кислотою. Нікотинова кислота входить у комплекс вітаміну B та використовується для лікування діареї, дерматиту та інших захворювань шкіри, лікування серця, травних органів, глоситу, стоматиту. Окрім того, нікотинова кислота застосовується при ускладненнях, що зустрічаються при лікуванні сульфамідними препаратами. У східній медицині тютюн застосовують як глистогінний засіб, а прихильники гомеопатії припускають, що тютюн допомагає від морської хвороби, різних болей та при епілепсії. 2022 /листопад

настоянки, вино, оцет, пілюлі за наявності водянки нижньої частини живота. Так, лікар Фаулер говорив, що таким чином виліковував 17 пацієнтів із 31. Однак дозу треба було підбирати так, щоб, за можливості, не було ні слиновиділення, ні запаморочення. Відомо, що лікарі XVII–XVIII ст. також рекомендували тютюнові препарати для лікування набряків. Надалі нікотинові препарати приписували у разі «спастичної дизурії», а також гонореї. Інші автори прописували тютюн для лікування неврозів і правця, у разі защемлених гриж рекомендували клізми, а за наявності закрепів, спастичних колітів і непрохідності кишечника призначали так звані димові клізми. Наприкінці 1837 р. вливання з тютюнового листя рекомендували як антидот у разі отруєння миш’яком. Дієвість методу перевірили на собаках: ефект досягався через блювання. В народній медицині відвари тютюну широко використовувалися для знищення різних бактерій, в тому числі при різних шкірних захворюваннях, чому сприяють ферменти, що містяться в листі. Вважалося, що вдихання ароматичних ферментів висушеного листя тютюну сприяє відновленню нормального стану слизової оболонки. Проте не слід використовувати нюхальний тютюн, який навіть після 2–3 місячного використання викликає звикання. Уже кілька десятиліть за допомогою тютюну лікують малярію, принаймні відомі кілька позитивних випадків. Слина, просочена ферментами тютюну, здатна також поліпшувати травлення та сприяє нормальному обміну речовин і прискорює метаболізм, що «успішно» використовується в нетрадиційній медицині для схуднення. Компонентам висушеного листя тютюну приписуються протизапальні властивості, зокрема, при лікуванні захворювань горла, в тому числі, й ангіни. Одним з найбільш популярних і «медично перевірених» способів використання листя тютюну є лікування та профілактика онкології. Цілителі описують багато випад•

Natur modern • Хронограф 77

ЗНАХІДКА Цікавий факт: французький палеоботанік Мішель Леско і професор Парі в 1976 році виявили подрібнене листя тютюну в черевній порожнині Рамсеса II і личинки тютюнового жука в бинтах. Стало зрозуміло, що після видалення органів кишечник правителя був замінений сумішшю трав, в яку входило і подрібнене листя тютюну. Більшість учених не згодні з поясненням цих знахідок як підтвердженням контактів Нового і Старого Світла в доколумбові часи. Але в історії появи тютюну в Європі та Африці з’явилися нові здогадки. Є версія, що рослина могла потрапити до єгипетським імператорам з островів Тихого океану біля Австралії.

Перший «антитютюновий рух» Шанувальників тютюну продовжувала критикувати церква. В кінці XVII століття в Європі активізувався рух проти куріння, а медики почали досліджувати наслідки вживання тютюну для здоров’я людини. Наприклад, придворний медик короля Людовика XIV лікар Фагон називав куріння скринькою Пандори, що таїть в собі невідомі раніше хвороби. Король відповідав, що заборонити тютюн він не може, тому що в цьому випадку державна скарбниця втратить значні доходи, які отримує від монополії. Будь-яка спроба монархів яким би то не було чином обмежити ввезення і культивування рослини призводила до небаченого розквіту контрабанди. Двадцять шість штатів Америки в 1890 році прийняли рішення заборонити продаж сигарет неповнолітнім. У Нью-Йорку в 1908 році жінкам було заборонено палити в публічних місцях, але відразу ж з’явилися порушниці закону, які почали активно боротися за свої права. З тих пір в історії тютюну куріння стало зв’язуватися з рухом емансипації жінок. ТЮТЮН ПІД ЧАС ВОЄН ХХ СТОЛІТТЯ Під час Першої світової тютюн став частиною повсякденного життя солдатів. Його рекомендували курити для заспокоєння нервової системи і розслаблення. Рослина «пройшло» і Першу та Другу світові війни. Тоді Франклін Рузвельт, президент США і одна з центральних фігур світових подій першої половини двадцятого століття, навіть оголосив тютюн стратегічним товаром у період військового часу. На післявоєнний час припав «золотий вік» тютюнової промисловості. В кінці сорокових-початку п’ятдесятих цигарки стали невід’ємною частиною образу багатьох героїв і зірок кіно. У 50-их роках з’явилися перші наукові публікації про шкоду рослини. В шістдесятому на пачки цигарок вперше стали наносити попередження про шкоду тютюнопаління, а через два десятиліття почався глобальний наступ на тютюн. Податки

зірок

років актор займався

ролику став Вейн Макларен.

курців, заробляючи

•

2022 /листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

вислів «нікотинова залежність». Що ж це таке: міф чи реальність?! На жаль, це доведений факт. Люди не можуть самостійно їздити, нам потрібен транспорт, так і нікотин має «помічників» — нікотинові рецептори, що сигналізують про його «приїзд» до організму людини. Звичка до постійного надходження нікотину в результаті призводить до виникнення залежності. Наші нікотинові рецептори знаходяться у стані спокою, але відкриваються, як тільки «бачать» улюблений нікотин. Йдеться про доставку нікотину від куріння. Це призводить до вивільнення дофаміну та посилення задоволення. Поступово нікотин зменшує чутливість організму (це явище десенситизації) до інших рецепторів. Через тривалу стимуляцію рецептори перестають реагувати •

сає на лікарняному ліжку. Його брат, Чарльз, надає голос за кадром і дорікає тютюновим компаніям у пропаганді «незалежного» способу життя і питає: «Лежачи там з усіма цими трубками в собі, наскільки ти можеш бути незалежним?» Хіміотерапія і видалення однієї легені не допомогли зупинити рак. Метастази розповсюдились і завдали невідворотної шкоди головному мозку. Через два роки після встановлення діагнозу, незадовго до свого 52-річчя, Вейн Макларен помер. За кілька днів до цього актор привселюдно заявив: «Моя шкідлива звичка доконала мене. Воно не варте того, щоб останні місяці свого життя витратити на онкодиспансер. Тютюн вб’є вас. Якщо не вірите — подивіться на мене». П’ятеро акторів, які фігурували в рекламі Мальборо: Вейн Макларен, Девід МакЛін, Дік Хаммер, Ерік Лоусон та Тобін Джексон — померли від захворювань, пов’язаних із курінням. Marlboro Reds стали відомі як «убивці ковбоїв». ЗАЛЕЖНІСТЬ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ ВІД НІКОТИНУ Журнал «Сучасна фармація»

Natur modern • Хронограф 79

порівнянні з проковтуванням, біодоступність нікотину краща, якщо він надходить через легені або через слизову оболонку рота. Так нікотин досягає системного кровообігу перед тим, як пройти через печінку (метаболізм першого проходження). Більша частина переробляється до біологічно інертних речовин в печінці, а також в нирках і легенях. Продукти метаболізму і невелика кількість алкалоїду в незміненому вигляді виводяться з сечею в перші 10–15 год.

вищується артеріальний тиск, розвивається задишка. При введенні малих доз нікотину після фази збудження Н-холінорецепторів спостерігається стадія їх пригнічення. Проявами цієї стадії є тахікардія, підвищення артеріального тиску, пригнічення дихання, блокада нервово-м’язової провідності. В ЦНС нікотин впливає на вміст і модулює вивільнення гормону щастя — серотоніну, медіаторів: норадреналіну, ацетилхоліну, дофаміну та інших медіаторів в закінченнях нейронів. Також нікотин зменшує виділення соматотропного гормону (відповідає за процеси розвитку і росту людини, особливо до статевого дозрівання) і гонадотропінів, підвищує виділення Журнал «Сучасна фармація»

спожи•

ендорфінів. •

у світі. Але поруч зі збільшенням modern-pharmacy.com.ua

вання 2022 /листопад

тютюну, •

відзначається і зростання рівня Natur modern • Хронограф

захворювань, пов’язаних з тютюном. На сайті ВООЗ зазначено: «Епідемія тютюнокуріння є однією з найбільших загроз для громадського здоров’я, з якими стикався світ. Всі форми тютюну шкідливі, і немає безпечного рівня впливу тютюну». Згідно даним ВООЗ у світі 90 % летальних випадків від раку легень, 75 % від хронічного брон-

— в навколишнє повітря. Цим Нікотин і окис вуглецю виводиться з організму, повертаються СМАК і НЮХ Ризик розвитку ішемічної хвороби серця знижується на 50 %

ЩО ЩО БУДЕ, ЯКЩО КИНУТИ ПАЛИТИ ПРЯМО ЗАРАЗ: 20 хвилин 8 годин 48 годин 3 місяці 10 років 15 років

•

що палить, а усе інше ТИСК і ПУЛЬС нормалізуються, зросте температура рук і ніг Рівень нікотину в крові знизиться вдвічі, нормалізується УВАГА і СОН

сті, залучення до боротьби проти куріння всіх верств населення і лікарів усіх спеціальностей, профілактика тютюнопаління та інформування суспільства про згубний вплив тютюну на здоров’я. Тютюновий дим містить понад 60 канцерогенів, здатних пошкодити клітини та викликати утворення пухлини. Зв’язок між палінням і раком легень, трахеї і бронхів виявляється в 85 % випадків; раком гортані в 84 %; раком ротової порожнини, включаючи губи і язик — в 92 %; раком стравоходу в 78 %; раком сечового міхура в 47 %; раком нирок в 48 %. Ризик розвитку раку залежить від дози та тривалості паління. ! За матеріалами https://agroelita.info

повітрям дихають оточуючі люди, які стають «пасивними курцями». До згубної дії пасивного паління найбільш чутливі діти і підлітки, саме тому у дітей курців частіше спостерігається поганий апетит, порушення роботи органів ШКТ, виникає головний біль, дратівливість і плаксивість. Відмова від паління розглядається як одне з ефективних та перспективних напрямів оздоровлення насеРизик розвитку РАКУ зводиться до майже такого, як у некурця Ризик розвитку СЕРЦЕВИХ хвороб знижується до рівня некурця

2022 /листопад

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Журнал «Сучасна фармація»

Natur modern • Хронограф 81

цілюща та

корисна рослина

Калина має цікаву назву — «весільне дерево». Ще з давніх часів люди робили букети з її гілок та використовували у весільних обрядах. Калиною завжди прикрашали оселі, столи, віночки, а дівчата вишивали рушники з листям та ягодами калини, а потім дарували їх своїм парубкам. Калина звичайна являє собою гіллястий кущ або деревце заввишки 1,5–4 м. Молоді пагони калини зазвичай вкриті зеленувато-сірою або жовто-бурою корою товщиною 2 мм. Листки мають темно-зелений колір; черешки листя калини з булавчастими залозками біля основи листкової пластинки. Квітки білі або рожевуваті, в зонтикоподібних суцвіттях. Плоди калини кулясті або яйцеподібно-кулясті, це червоні кістянки, які мають діаметр 8–12 мм; у м’якоті плода знаходиться світло-бура округла кісточка. Квітне калина звичайна у травні–червні. Самі плоди повністю спіють у серпні–вересні. Калина поширюється майже по всій території України в лісах, по берегах річок та між чагарниками. За межами нашої країни калину звичайну можна побачити у Європі, Північній Африці, країнах Азії та Північній Америці. Офіціальною сировиною калини звичайної є плоди і кора — Fructus et CortexViburni. У народній медицині, крім плодів та кори, також використовують листя, квітки, гілки та насіння калини.

AКириченко Людмила, провізор, магістр педагогіки

Калина (лат. Viburnum) — рід листопадних дерев і кущів родини жимолостевих (Caprifoliacea). Рід калини нараховує близько 200 видів, з них 6 дикорослих видів, 2 з яких можна зустріти в Україні. Найпоширеніший вид калини — Калина звичайна (Viburnum opulus). В Україні також росте Калина гордовина (Viburnum lantana).

Правил� �аготівл� калин�

Плоди калини необхідно збирати в суху погоду, зриваючи їх гілочками, при цьому слідкувати за тим, щоб не було пошкоджено самі плоди. Сушать їх на горищах, підвішуючи голівками донизу, або нещільно укладаючи на сухий настил. Ще можна сушити плоди в печі при температурі 60 градусів, не допускаючи підгоряння. Висушені плоди необхідно перебрати від гілочок, ніжок або зіпсованих плодів. Плоди калини зберігають на горищі або в підвалі, у неопалюваних приміщеннях. Ще можна зберігати у холодильнику. Кору збирають навесні, коли ще не розпустилися бруньки і коли тільки почався сокорух. В цей час кора легко відокремлюється від дерева. Режим сушіння кори такий же, як і у плодів. Якість сушки кори можна визначити за тим, що вона легко та з тріском ламається.

Хім�ни�

Основними діючими речовинами калини є вуглеводи, органічні кислоти, стероїди, флавоноїди та сапоніни. Корені калини звичайної містять ще ефірну олію, а також тритерпеноїди — похідні α-амірину та β-амірину), вітаміни С та К, дубильні речовини, флавоноїди, а саме флавоноїд астрагалін. Фармак���н� ді� т� �астосуванн� препараті� калин�

Гілки калини містять ефірну олію (до складу якої входить саліцин), а також дубильні речовини. Кора калини звичайної містить такі діючі речовини, як вуглеводи у вигляді сахарози та пектинових речовин, ефірну олію, тритерпеноїди, а саме α-амірин, β-амірин, похідні α-амірину та β-амірину, іридоїди, сапоніни; алкалоїди, вітаміни С, К, фенолкарбонові кислоти та їх похідні (хлорогенова, неохлорогенова, кавова), дубильні речовини, катехіни, кумарини (скополетин, ескулетин, скополін, ескулін), флавоноїди та антрахінони (вібурнін), крім того, вищі жирні кислоти, такі як міристино-

ва, пальмітинова, стеаринова, олеїнова, лінолева та інші. Листя калини містить сесквітерпеноїди (віопуридаль), тритерпеноїди (урсолову кислоту, похідні α-амірину та β-амірину), іридоїди, стероїди, алкалоїди, вітаміни (вітамін С), феноли та їх похідні (арбутин, фуркатин, саліцин), дубильні речовини, катехіни, кумарини, флавоноїди, антоціани, вищі жирні кислоти, а також макроелементи та мікроелементи. Квітки калини звичайної містять тритерпеноїди та флавоноїди. Хімічний склад плодів також досить різноманітний. Плоди містять вуглеводи, органічні кислоти, тритерпеноїди, стероїди, вітаміни С, каротиноїди, фенолкарбонові кислоти та їх похідні, дубильні речовини, флавоноїди, вищі жирні кислоти. У плодах, також як і у листі калини, високий вміст макро- та мікроелементів.

Відомо, що плоди калини звичайної застосовували у медицині ще із середньовіччя. Перші згадки про її цілющі властивості з’явилися у травниках Альберта Великого та Гільдергарди. Лікарські препарати калини використовуються і по сей день. Лікарські засоби, що містять калину звичайну, виявляють кровоспинну, слабку сечогінну, в’яжучу та заспокійливу дію. Необхідно знати, що при використанні препаратів калини підвищується тонус м’язів матки, збільшується тривалість дії снодійних засобів. Препарат кори калини, за рахунок наявності глікозиду вібурніну, що має судинозвужувальну дію, використовується як кровоспинний засіб при маткових кровотечах.

скла� калин� �в�айної

кардіотонічну дію, подібну до кардіотонічної дії препаратів наперстянки. Сік калини та свіжі плоди, перетерті з цукром, можна застосовувати:

при нервовому збудженні людини;

при гіпертонії, атеросклерозі;  при запальних процесах верхних дихальних шляхів;  при захворюваннях печінки. Ще сік плодів калини використовують при онкології молочної залози, гіпоацидному гастриті, анемії, набряках, нервових розладах, а також для профілактики утворення злоякісних пухлин при гастритах зі зниженою кислотністю. Місцево сік калини звичайної застосовують при фурункульозі, екземі, для відбілювання шкіри обличчя. Настій, виготовлений із листя калини, застосовують у комплексному лікуванні ангіни. Настій квіток калини застосовують перорально у якості відхаркувального, потогінного лікарського засобу при гострих респіраторних інфекціях, у якості в’яжучого засобу при діареї. Зовнішньо настій калини звичайної використовують при діатезі та екземі. У ветеринарії кора, листя та плоди калини застосовуються для лікування великої рогатої худоби. Калина та верба є символами нашої країни. У народі кажуть, що «без верби й калини немає й України». Українська назва калини походить від старослов’янського слова «калити», що означає «гартувати, розжарювати», адже плоди калини мають колір, схожий за кольором розпеченого заліза.

А в� �нал�, щ�...?  Плоди калини звичайної досить гіркі, але після перших морозів гіркота їх зменшується, при цьому смак стає гіркувато-солодким. Їх використовують у їжу, готуючи смачні мармелад та пастилу, компоти, різні наливки та лікери, а також як приправи до м’ясних страв.  Плоди додають до харчування тих людей, що працюють на шкідливих виробництвах, так як хімічний склад їх сприяє виведенню з організму радіоізотопів.

 Калина звичайна, як одна з найкрасивіших рослин, застосовується у слов’янських традиціях, фольклорі (у багатьох піснях), у вишиванні. Про калину існує багато легенд та вірувань.  Із кори та плодів калини звичайної виробляють природні барвники червоних та чорно-зелених кольорів, а потім застосовують для фарбування бавовни.  Калину висаджують у парках та скверах, на садибних ділянках для створення живоплотів і для залучення корисних птахів.

Цікавою особливістю калини є кістка у формі серця, яку не має жодна рослина.

Застосуванн� калин� � космет��ії Плоди калини звичайної використовують зовнішньо у вигляді косметичних засобів для покращення кольору обличчя та відбілювання шкіри, для лікування прищів та запалень шкірі, а також для створення тонізуючої дії. Косметичні засоби, виготовлені із використанням калини, cприяють оновленню епідермісу та його омолодженню. Олію, яку виробляють із кісточок плодів калини звичайної методом холодного віджиму, також досить часто використовують для виготовлення косметологічних засобів.

Маска від зморшок. Така маска живить шкіру обличчя, сприяє утворенню колагену, розгладженню невеликих зморшок і зменшенню у розмірах великих зморшок. Для приготування маски необхідно перетерти плоди калини до стану пюре. При цьому не потрібно великої кількості, а достатньо всього лише 5 мл. Потім додати невелику кількість пюре банана (1 чайну ложку). Змішати ці компоненти та додати жовток курячого яйця. Нанести цю маску на чисту шкіру обличчя, уникаючи шкіри навколо очей. Витримати маску на шкірі протягом 40 хвилин. Після цього змити її теплою водою. Після використання маски рекомендовано шкіру обличчя змазати зволожуючим кремом чи лосьоном.

із калиною для сухої шкіри. Багато жінок стикається із проблемою сухої шкіри. Проте за допомогою використання маски із калини можна позбутися цієї проблеми. При цьому буде відновлено ліпідний обмін та зволожено шкіру. Крім того, ця маска звільнить шкіру від токсинів, які досить часто можуть бути однією з причин сухості шкіри. Застосування маски забезпечить виведення зайвої рідини та позбутися набряків шкіри. Для виготовлення маски необхідно взяти 10 мл рідкого екстракту калини, 10 грамів водоростей ламінарії у вигляді порошка та 10 грамів олії ши. Усі компоненти добре перемішати до однорідності. Перед нанесенням цієї маски шкіру обличчя потрібно розпарити, щоб добре відкрилися пори. Після цього нанести виготовлену маску на обличчя рівним шаром та залишити на 30 хвилин. Коли змили маску теплою водою, необхідно нанести крем, що зазвичай використовується. Для кращого ефекту рекомендовано таку маску робити кожні 10 днів. Омолоджуюча маска із калиною. Жодна жінка не відмовиться зберег-

Рецепт� масо� дл� обл�ч� і� калин�

Перевагою використання масок, до складу яких входить сировина калини, є натуральність, відсутність сторонніх добавок та зручність їх приготування навіть у домашніх умовах. До складу масок із калини для посилення ефекту також можна застосовувати евкаліпт, банан, блакитну глину та олію звіробою.

Для виготовлення маски необхідно плоди калини подрібнити за допомогою блендера, отриману масу протерти для видалення від кісточок. Знадобиться 15 грамів протертих плодів. До них додати 10 грамів рисового крохмалю. Якщо такого немає, тоді можна подрібнити рис на кавомолці та просіяти, залишивши тільки дрібний порошок. Додати 5 мл токоферолу та 10 грамів жирної сметани. Усе ретельно перемішати до однорідності. Нанести маску на очищену шкіру обличчя тонким шаром, запобігаючи нанесення навколо очей. Витримати маску протягом 30 хвилин. Потім змити її теплою водою.

шкіри. Після такої маски шкіра обличчя буде виглядати сяячою, буде м’якою •

та ніжною на дотик. Для приготування маски потрібно перетерти плоди калини у пюре. Знадобиться потім 1 столова ложка такого пюре. До неї необхідно додати 1 столову ложку сиру, перетерти усе до кремової консистенції. Потім додати до маси 1 куряче яйце, буде краще його збити окремо та лише потім додати до суміші маски. Усе ретельно перемішати до однорідності. Нанести маску на очищену шкіру обличчя на 20 хвилин, після змити теплою водою. modern-pharmacy.com.ua

молочні кислоти, Журнал «Сучасна фармація»

Тож ми бачимо, як багато різноманітних варіантів застосування калини звичайної у медицині, Natur modern • natur modern

в п’ять разів. •

ТА ГАРНИМИ. •

цікаву рослину як калина у народі існує безліч легенд і переказів. У одній з них розповідається про те, що колись плоди калини були солодкі. Одна красива дівчина закохалася в хлопця, що був ковалем у селі. Коваль кожну свою чеканку охолоджував, обмахуючи її гілками калини. Хлопець кожен день ходив збирати калину в ліс та не помічав почуттів дівчини. Дівчина з відчаю вирішила спалити ліс. Коли хлопець знову прийшов до свого улюбленого місця збирати гілки калини, то побачив, що весь ліс згорів, крім куща калини, политого гіркими сльозами. А під тим кущем хлопець побачив заплакану дівчину. І тоді закохався він у ту дівчину, але було вже запізно. Разом із лісом згоріли молодість та краса дівчини. Так калина навчила парубка відповідати на кохання взаємним коханням. Але після того усього, що відбулося, плоди калини стали гіркими від нерозділеного кохання. Відтоді в народі 2022 /листопад

ФОЛІО –

перший захист здоров’я матері та дитини

«Тіло матері – це перша човен у житті, перша колиска, де закладається нове життя, де вже починають формуватися задатки майбутньої людини, захистіть дитину від горя і образ – їх вистачить ще в його житті та після народження» Дмитро Спиридонов

Згідно даним Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), більше 2 мільярдів людей у всіх світі відчувають недостатність мікроелементів, або «скритий голод», внаслідок недостатності в організмі вітамінів або мінералів [1]. Особливо небезпечний цей дефіцит для вагітних і жінок в період лактації, оскільки від їх стану повністю залежить і самопочуття дитини, як до пологів, так і в післяродовому періоді. Нещодавні дослідження показали, що дефіцит вітаміну D, фолієвої кислоти та йоду в раціоні матерії пов’язаний з різними несприятливими наслідками для здоров’я плоду і немовляти, що проявляється порушенням розвитку і функціонування мозку не лише в дитинстві, але частіше протягом всього життя [2]. Крім

Бостонського університету в свою чергу свідчать про те, що у пацієнтів старше 40 років з достатнім рівнем вітаміну D вірогідність смерті від коронавірусу була на 51,5 % нижче, ніж у пацієнтів із його дефіцитом. Питання щодо призначення полівітамінних комплексів при підготовці до зачаття дитини, вагітності та в період годування груддю є предметом дискусій серед фахівців у галузі репродуктивної медицини. На сьогодні багато жінок приймають полівітаміни, намагаючись забезпечити здоров’я своєму майбутньому малюкові, не підозрюючи, що в більшості випадків це зовсім доцільно, а в деяких випадках навіть небезпечно. Як ВООЗ, так і Міністерство охорони здоров’я України наполягає на тому, що адекватне та збалансоване харчування матері під час вагітності та лактації забезпечує потреби

про те, що дефіцит вітаміну D може стати причиною більш важкого перебігу COVID-19. Дані спостереження науковців із Медичної школи

Саме тому під час підготовки до вагітності жінка повинна отримувати тільки ті вітаміни і мікроелементи, переваги додаткового прийому яких були б підтверджені масштабними дослідженнями, а дозування відповідають рекомендаціям ВООЗ.

Які вітаміни потрібні вагітним? «Царицею» всіх вітамінів необхідних для вагітності однозначно є фолієва кислота, прийом якої при плануванні та під час перших 12 тижнів вагітності дозволяє знизити ризик розвитку вроджених вад нервової системи дитини і рекомендований абсолютно в усьому світі. Дослідження останніх років також показали важливість для нормального перебігу вагітності та розвитку дитини таких мікронутрієнтів, як вітамін D та йод [2]. Навіщо потрібна фолієва кислота під час вагітності? Фолієва кислота є вітаміном групи B, яка відіграє важливу роль у поділі клітин і синтезі амінокислот і нуклеїнових кислот, необхідних для росту. Це критично для нормального розвитку хребта, мозку і черепа плода, особливо протягом перших чотирьох тижнів вагітності. Дослідження показали, що зниження ризику дефектів нервової трубки, включаючи вади розвитку хребта (ущелина хребта) та черепа (аненцефалія), пов’язане з достатнім споживанням фолієвої кислоти матір’ю [5].

Оскільки вагітність не завжди є запланованою, багато країн регулюють споживання фолієвої кислоти на національному рівні: в Канаді і Новій Зеландії всю їжу збагачують фолієвою кислотою.. У чому полягає роль вітаміну D під час вагітності? Близько мільярда людей у всьому світі страждають від дефіциту вітаміну D, при цьому люди, які живуть у Європі, на Близькому Сході, у Китаї та Японії, зазнають особливого ризику. Недостатність вітаміну D частіше виникає у жінок, аніж у чоловіків, що пов’язано з вагітністю [6]. Під час вагітності вітамін D важливий для [2]: • Формування міцних кісток. Вітамін D забезпечує засвоєння кальцію для побудови кісток плода, включаючи кістки черепа. Недостатність вітаміну D супроводжується зниженням вмісту мінералів у кістках майбутньої дитини та уповільненням його внутрішньоутробного росту. • Збереження вагітності. У першому триместрі вагітності вміст активного вітаміну D у крові матері зростає, а до кінця третього триместру взагалі подвоюється. Вважається, що це необхідно для імунологічної адаптації матері та запобігання викидням [6, 7]. • Нормальний розвиток мозку. Попередні дослідження показують, що недостатність вітаміну D під час вагітності пов’язана зі зміненим розвитком мозку та психічним здоров’ям дорослих, зокрема, шизофренії. Дослідження також свідчать про те, що достатня кількість вітаміну D у ранньому віці може запобігти розвитку аутоімунних захворювань у дітей в більш пізньому віці, включаючи діабет 1 типу, алергічні захворювання, інфекції нижніх дихальних шляхів та астму [8]

Чому йод важливий для матері та дитини? Йод є важливим мінералом, який необхідний для синтезу гормонів щитоподібної залози протягом усього життя. Ці гормони особливо необхідні для нормального розвитку мозку і нервової системи під час вагітності та перших років життя дитини. Оскільки плід на ранніх термінах вагітності повністю залежить від гормонів щитоподібної залози матері, дуже важливо, щоб вагітні жінки вживали достатньо йоду [2]. ЦЕ ЦІКАВО!!! Під час лактації молочні залози концентрують йод у грудному молоці для забезпечення потреби новонародженого, яка становить приблизно 7 мкг/кг маси тіл. Основна проблема, пов’язана з дефіцитом йоду під час вагітності та грудного вигодовування, полягає у його негативному впливі на розвиток головного мозку та нервової системи плода та дитини, зокрема, знижується коефіцієнт інтелекту (IQ). Дефіцит йоду під час вагітності призводить до недостатнього вироблення гормонів щитоподібної залози та гіпотиреозу під час вагітності. Зниження кількості гормонів щитоподібної залози негативно впливає на ранній розвиток мозку та нервової системи плода, може призвести до незворотного пошкодження мозку плода і є найчастішою причиною розумової відсталості у літньому віці у світі. Помірний та важкий дефіцит йоду під час вагітності також підвищує частоту мимовільних абортів, знижує масу тіла при народженні та підвищує дитячу смертність [9]. Як дізнатися, чи є у вас недостатність вітаміну D та йоду? Дефіцит вітаміну D у дорослих в більшості випадків протікає безсимптомно, хоча іноді може супроводжуватися болями в м’язах, судомами. Вимірювання сироваткового 25-гідроксивітаміну D (25 [OH] D) є найкращим тестом для визначення рівня вітаміну D в організмі. Результати 25 (OH) D інтерпретуються наступним чином [10]:  21–29 нг/мл (52,5–72,5 нмоль/л): недостатність вітаміну D;  < 20 нг/мл (< 50 нмоль/л): дефіцит вітаміну D

При дефіциті йоду розвиваються симптоми зниженої функції щитоподібної залози – гіпотиреоз. При цьому спостерігається загальна слабкість, сухість шкіри, ламкість волосся, схильність до запорів та депресії. Для оцінки наявності дефіциту визначають вміст йоду в добовій сечі, оскільки більша його частина (90 %) виводиться саме нирками. В нормі цей показник дорівнює 100-300 мкг/л [11]. У якій кількості слід вживати фолієву кислоту, вітамін D та йод? Загалом рекомендації щодо споживання всіх мікроелементів залежить від мети застосування. Фолієва кислота Згідно з рекомендаціями ВООЗ, усі жінки репродуктивного віку повинні приймати 400 мкг фолієвої кислоти на добу. У більшості країн, наприклад, у Новій Зеландії, жінкам, які планують вагітність, рекомендують приймати 800 мкг фолієвої кислоти на добу протягом не менше чотирьох тижнів до зачаття і протягом 12 тижнів після, аби знизити ризик розвитку дефектів нервової трубки. Період лактації також супроводжується підвищеною потребою у фолієвій кислоті, тому прийом її в дозі 400 мкг є абсолютно обґрунтованим. Вітамін D ВООЗ рекомендує жінкам під час вагітності та лактації додатково приймати 10 мкг (400 МЕ) вітаміну D на добу. Ці рекомендації розраховані на здорових жінок, проте результати епідеміологічних досліджень показують, що часто ця потреба набагато вища, тому що дефіцит вітаміну D різного ступеня визначається приблизно у половини вагітних. Йод ВООЗ та UNICEF дійшли спільного висновку, згідно з яким усі жінки повинні приймати добавки йоду в рекомендованій дозі з моменту планування вагітності, протягом всієї вагітності та протягом періоду годування груддю. Добова доза для всіх жінок репродуктивного віку складає150 мкг, а у період вагітності

Який препарат обрати? Оптимальний препарат для надійної профілактики захворювань матері та дитини, пов’язаних з дефіцитом мікронутрієнтів, повинен містити всі необхідні мікроелементи у рекомендованих дозах і мати високу якість і безпеку, перевірену часом. Продуктом високої німецької якості від компанії, яка вже 40 років спеціалізується на препаратах фолієвої кислоти, є препарат ФОЛІО®, виробництва «Стеріфарм», Німеччина. Лінійка включає 3 продукти: ФОЛІО®, ФОЛІО® + D3 та ФОЛІО® ФОРТЕ. Кожен із препаратів має оптимальну комбінацію мікронутрієнтів для жінок, що планують вагітність, вагітних та жінок у період лактації. При цьому ФОЛІО® (фолієва кислота – 400 мкг, йод – 200 мкг), ФОЛІО® + D3 (фолієва кислота 400 мкг, йод 200 мкг, вітамін D3 –10 мкг) підходять практично всім жінкам фертильного віку, які живуть статевим життям, адже в багатьох випадках вагітність є незапланованою. Ці ж продукти допоможуть забезпечити жінку і дитину необхідними мікронутрієнтами та в період грудного вигодовування. У разі ретельноного планування вагітності, більш доцільним є прийом ФОЛІО® ФОРТЕ, який містить 800 мкг фолієвої кислоти, 150 мкг йоду, 20 мкг вітаміну D, і навіть 9 мг вітаміну В12. Важливо зазначити, що дефіцит вітаміну В12 у вагітних жінок може призвести до таких несприятливих наслідків, як розвиток дефектів нервової трубки плода, затримка внутрішньоутробного розвитку, а також підвищення ризику передчасних пологів. При цьому норма споживання вітаміну В12 під час вагітності зростає до 5-10 мкг на добу. Таким чином, прийом ФОЛІО® ФОРТЕ особливо актуальний аж до 12 тижнів вагітності, після чого можна перейти на регулярний прийом ФОЛІО® або ФОЛІО® + D3. Безперечним підтвердженням

вагітності, пологів та післяпологового періоду у матері [14]. ФОЛІО® визнаний продуктом номер 1 у номінації «Комбінація фолієвої кислоти та йоду для майбутніх мам» [13]. Крім того, склад продуктів ФОЛІО® + D3 і ФОЛІО® ФОРТЕ від світового лідера з виробництва препаратів фолієвої кислоти є унікальним для українського фармацевтичного ринку. Таким чином, склад продуктів ФОЛІО® повністю відповідає рекомендаціям ВООЗ та МОЗ України [3, 4] і забезпечує всім найнеобхіднішим як маму, так і малюка з перших днів його появи на світ. Дефіцит мікроелементів, або «прихований голод», особливо небезпечний для вагітних та жінок у період лактації, адже від їх вмісту повністю залежить і самопочуття дитини, як до пологів, так і в післяпологовому періоді.

Список літератури:

1. WHO. Nutrition. https://www.who.int/nutrition/topics WHO_ FAO_ICN2_videos_hiddenhunger/en/

2. Morse N. L. (2012). Bene ts of docosahexaenoic acid, folic acid, vitamin D and iodine on foetal and infant brain development and function following maternal supplementation during pregnancy and lactation. Nutrients, 4(7), 799–840. https://doi.org/10.3390/ nu4070799

3. WHO recommendations on antenatal care for a positive pregnancy experience. https://www.who.int/reproductivehealth/publications/ maternal_ perinatal_health/anc-positive-pregnancy-experience/en/

4. Міністерство охорони здоров’я України. Наказ № 417 від 15.07.2011. Про організацію амбулаторної акушерськогінекологічної допомоги в Україні. https://z-l.com.ua/upload// moz%20docs/417.pdf

5. Dietary Reference Intakes for iamin, Ribo avin, Niacin, Vitamin B6, Folate, Vitamin B12, Pantothenic Acid, Biotin and Choline. [(accessed on 23 March 2012)]. http://www.nap.edu/catalog. php?record_id=6015#toc.

6. Hyppönen E, Boucher BJ. Avoidance of vitamin D de ciency in pregnancy in the United Kingdom: the case for a uni ed approach in National policy. Br J Nutr. 2010;104(3):309-314. doi:10.1017/ S0007114510002436 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/20594390/

7. Hyppönen E. Preventing vitamin D de ciency in pregnancy: importance for the mother and child. Ann Nutr Metab. 2011;59(1):28-31. doi:10.1159/000332072 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/22123634/

8. Morales E, Romieu I, Guerra S, et al. Maternal vitamin D status in pregnancy and risk of lower respiratory tract infections, wheezing, and asthma in o spring. Epidemiology. 2012;23(1):64-71. doi:10.1097/ EDE.0b013e31823a44d3 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/22082994

9. Zimmermann MB. e role of iodine in human growth and development. Semin Cell Dev Biol. 2011;22(6):645-652. doi:10.1016/j. semcdb.2011.07.009 https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/21802524/

10. Vin Tangpricha, Romesh Khardori. Vitamin D De ciency and Related Disorders. https://emedicine.medscape.com/article/128762-overview

11. Stephanie L. Lee, George T. Gri ng. Iodine De ciency Workup. https://emedicine.medscape.com/article/122714-workup#c2

12. Joint Statement by the World Health Organization and the United Nations Children’s Fund. Reaching Optimal Iodine Nutrition in Pregnant and Lactating Women and Young Children. https://www.who.int/nutrition/publications/ micronutrients/WHOStatement__IDD_pregnancy. pdf?ua=1

https://www.5.ua/ novyny-kompaniy/tovary-ta-posluhy-1-v-ukrainikhto-vyborov-pershist-na-rynku-2019-roku-204941.