ModenPHARMA_2022_12

2022, грудень ЄРЬОМЕНКО Римма Фуатівна — доктор біологічних наук, професор, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету

життя лікарських засобів від актуальних іноземних партнерів на територію країни;  регулярне відвантаження життєво

Фармацевтичний завод Acino працює у повному циклі виробництва, забезпечуючи безперебійний доступ українцям до життєво необхідних лікарських засобів. Acino стало інвестує в модернізацію виробничих потужностей та розвиток науководослідної діяльності, розширюючи можливості в області створення та просування нових фармацевтичних препаратів в інтересах пацієнтів.

пацієнтів, розвиток медичної В пульсі часу

відбудову •

та веде власні соціальні ініціативи. Щорічно це десятки мільйонів гривень, спрямованих на підтримку пацієнтів, розвиток медичної освіти, відбудову лікарень тощо. •

17,5 •

МЛН. упаковок лікарських засобів поставки ліків «з коліс» на склади дистриб’юторів. modern-pharmacy.com.ua

У перші місяці війни Аcino забезпечувала поставки ліків «з коліс» на склади дистриб’юторів, незважаючи на ускладнену логістику. Станом на сьогодні це вже більше 17,5 млн. упаковок лікарських засобів. Додатково компанія організувала поставки найзатребуваніших ліків зі складів компанії у Швейцарії. Як соціально відповідальна компанія, Acino з моменту появи на ринку (01.10.2015) завжди надає гуманітарну допомогу медикаментами власного продуктового портфелю вітчизняним медичним закладам. А також компанія підтримує низку благодійних •

проєктів 2022 / -

тощо Поради психолога 5

Acino в Україні від початку війни спрямувала на гуманітарні цілі вже більше 65 млн грн. Компанія відвантажила понад 200 тис. упаковок лікарських засобів, що використовуються у неврології, психіатрії, кардіології, терапії та ендокринології, на суму понад 57 млн грн. Цю допомогу отримали тисячі громадян через більше 230 лікарень, військових

ТИСЯЧІ ГРОМАДЯН отримали допомогу через більше 230 лікарень, військових шпиталів, громадських організацій та благодійних фондів країни

Acino виділила благодійному фонду «Нестримні» 2 млн грн. на придбання 4-х автівок для транспортування гуманітарної допомоги, переміщення та евакуації співвітчизників із зон активних бойових дій і окупованих територій та 10-и генераторів для забезпечення електроенергією тих, хто у потребі.

Acino виступила партнером проєкту БФ «Реконструкції та розвитку України» з забезпечення прифронтової зони та зруйнованих лікарень в областях

2 МЛН ГРН. благодійний фонд «Нестримні»

шпиталів, громадських організацій та благодійних фондів країни. 2 млн грн. грошової допомоги було спрямовано на підтримку Збройних Сил України та 4 млн грн. перераховано на забезпечення гуманітарних й медичних потреб Міністерства охорони здоров’я України в межах всесвітньої ініціативи Президента України UNITED24.

4 МЛН ГРН. перераховано на забезпечення гуманітарних й медичних потреб Міністерства охорони здоров’я України в межах всесвітньої ініціативи Президента України UNITED24.

2 МЛН ГРН. грошової допомоги було спрямовано на підтримку Збройних Сил України

надсучасними мобільними шпиталями для надання невідкладної допомоги пораненим. Компанія передала у пілотний медичний комплекс на колесах лікарські засоби на суму 150 тис. грн. Всього заплановано таких шпиталів п’ятдесят два. Acino продовжує співпрацювати з МОЗ України та лікарнями, взаємодіяти з благодійними фондами та громадськими об’єднаннями з метою надання необхідної допомоги населенню та державі.

для транспортування гуманітарної допомоги, переміщення та евакуації співвітчизників із зон активних бойових дій і окупованих територій

одноразову фінансову підтримку постраждалим від окупації та запровадила формат та умови роботи для онлайнта офлайн- режиму для різних категорій працівників. Всі співробітники забезпечені медичним страхуванням, страхуванням життя, у тому числі від критичних захворювань. Проведено щеплення від грипу та Covid-19, а також швидкий скринінг стану здоров’я у межах

10 ГЕНЕРАТОРІВ для забезпечення електроенергією тих, хто у потребі.

Організовано дитячий садок для дітей працівників у м. Київ. Щоб допомогти працівникам пережити блекаут, компанія виділила одноразову фінансову допомогу працівникам на придбання опалювальних приладів, теплого одягу, акумуляторів та різноманітних портативних зарядних пристроїв, що збережуть тепло та забезпечать електроенергією. Компанія продовжує виплачувати зарплатню 16-м співробітникам, хто боронить Батьківщину у лавах ЗСУ, з метою підтримки їхніх родин. ТИС. ЄВРО 840 ФАХІВЦІВ штат співробітників у команді Acino в Україні ВОЛОНТЕРСЬКИЙ РУХ 32 на підтримку пацієнтів Національного інституту серцевосудинної хірургії ім. М.М. Амосова

ДИТЯЧИЙ ЛІТРИ КРОВІ Команда Acino в Україні продовжує сумлінно працювати на благо України та її громадян та реалізовує заплановані до війни заходи та проєкти щодо розвитку бізнесу в Україні. Фармацевтичний завод компанії працює у повному циклі і виконує взяті на себе зобов’язання перед партнерами. Обсяги продукції заводу охоплюють як потребу населення України, так і дружніх країн СНД. Підготовлено за матеріалами Служби зв’язків з громадськістю Acino в Україні pr_ua@acino.swiss.

16-М 2022 / грудень

боронять Батьківщину у лавах ЗСУ, з метою підтримки їхніх родин •

теплий одяг, •

для дітей працівників у м. Київ. Журнал «Сучасна фармація»

портативні modern-pharmacy.com.ua

пристрої •

ЗУСТРІЧІ З КЕРІВНИЦТВОМ ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ПРЕМІЇ ЗАПУСК ПРОЄКТУ «ACINO РАЗОМ» Пульс часу

01.04.2022 –24.05.2022 •

відновлення зруйнованого житла 10-м співробітникам Пульс часу 7

аптеки навіть тоді, коли вулицями йшли ворожі танки. Бігли на роботу під обстрілами, бо на них чекали пацієнти. Надавали допомогу в аптеках тим, кому вона була життєво необхідна тут і зараз. Вони знають ціну життя і роблять все можливе, щоб люди завжди мали доступ до лікування.

Віра Юрченко: Якщо всі думатимуть про себе, тоді хто допомагатиме людям? В районі, в якому вона живе, без слідів поранень немає жодної будівлі. Прилетіло і в «Аптеку 9-1-1», де працює Віра Михайлівна Юрченко. Але навіть після цього вони з чоловіком продовжили обслуговувати відвідувачів. Це була єдина аптека на весь харківський район П’ятихатки, де завжди можна було придбати ліки. У 2010 році Віра закінчила фармацевтичний коледж. До війни працювала адміністратором з приймання товару. Перші два дні аптека в П’ятихатках залишалася зачиненою, як й інші аптеки поруч. А 26 лютого, з дозволу куратора, Віра Михайлівна відчинила аптеку і встала за перший стіл. Було дуже страшно. На вулиці стояла черга з 300 людей, отже, боятися було не на часі. Чому довелося піти на такий радикальний крок? «Мої колеги роз’їхалися, або боялися виходити на роботу. А я не могла залишити стареньких без ліків, малюків — без їжі та пелюшок. Серцеві та заспокійливі теж потрібні були усім... Щоб я не залишалася в такий страшний час в аптеці сама, на допомогу прийшли

працюємо

їм за підтримку!». Її воєнні будні починалися о 6-й ранку, одразу, як закінчувалася комендантська година. О 6.15 вони з чоловіком вже були в аптеці. Збирали у пакети та ящики медикаменти за списками, які люди заздалегідь увечері надсилали Вірі Михайлівні. Близько 7.30-8.00 починалося обслуговування тих, хто стояв в черзі — теж з 6.15. Чоловік займав свій пост коло дверей, видавав зібрані ними пакети і пускав в аптеку по кілька відвідувачів, інакше було

з відвідувачами або пересиджували обстріл в підсобці без вікон. Ліки закінчувалися і щоб задовольнити попит, довелося відкрити ще одну аптеку і працювати в обох одночасно. «Через сильні обстріли товар неможливо було доставити. Виник дефіцит. Певний час я підбирала заміну, але згодом запас майже вичерпався. Тоді мені привезли ключі від аптеки, яка стояла зачиненою. Там ще був товар. Спочатку я перейшла працювати туди, але потім довелося з людьми бігати з аптеки в аптеку — щось було в одній аптеці, а щось в іншій. Біжимо, над головами летить… Головне — не зупинятися і вгору не дивитися». А 6 березня в одну з аптек прилетіло. «Той день я не забуду ніколи. Ми були в аптеці втрьох — нам на допомогу прийшов син. Почався сильний

відразу зрозумів, що буде непереливки і почав кричати відвідувачам, щоб вони скоріше виходили. Люди обурювалися, називали його безсердечним. Якби вони знали, що чоловік врятував їм життя! Я ледь встигла зачинити двері і опустити ролету. І тут почався жах. Поруч з нами летіли снаряди, довелося впасти прямо під тією ролетою і закрити голову руками. Я почула, як посипалося скло з вікон. Влучили в метрі від мого сина! Уламки снаряда потрапили в касовий апарат, за яким я працювала, і застрягли в шафі за моєю спиною. Я безмежно вдячна своєму чоловіку, що він, попри спротив, вигнав усіх відвідувачів! Їх порізало би уламками і невідомо, чи вижив би хтось. В результаті того обстрі-

Анна Віннік і Світлана Макаренко: Відпочинемо після Перемоги! З першого дня війни Анна Павлівна Віннік та Світлана Григорівна Макаренко на передовій фармацевтичного фронту. І це без перебільшення! Жінки працюють в Харкові, який постійно обстрілюється.  Вони пліч-о-пліч обслуговували відвідувачів в «Аптеці низькі ціни №1» на вул. Балакірєва до 1 липня. Але зустрічали війну жінки кожна в своїй аптеці. Анна Павлівна Віннік була завідувачкою харківської «Аптеки 9-1-1» на Північній Салтівці. «24 лютого я відкривала аптеку сама. Усі мої колеги виїхали, повідомивши про це смс-ками. Довелося залучити свою 20-річну доньку — вона подавала товар та контролювала порядок в аптеці, поки мама обслуговувала людей. Так ми протрималися тиждень. Потім на Салтівці зникла електрика і аптеку довелося зачинити. А нам — переїхати жити у лікарню, точніше в Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева, бо потрапити в свою квартиру вже не могли через воєнні дії».  Світлана Григорівна Макаренко до війни завідувала «Першою аптекою» на Площі Конституції. «24 лютого мені зателефонували дівчата з нічної зміни і сказали, що їм страшно і вони хочуть піти. Я побігла в аптеку прийняти зміну. Разом зі мною вийшла моя заступниця. Черга збільшувалась разом з силою вибухів. Коли закінчився перший воєнний робочий день, додому йшла пішки, бо транспорт не ходив. На ранок за мною приїхав волонтер — він потім ще кілька днів возив мене на роботу і додому. 27 лютого дорогою додому ми потрапили під страшний обстріл біля Парку Горького. Я тиждень не могла оговтатися. «Перша аптека» вже не працювала, адже центр Харкова бомбили. Потім я зателефонувала куратору і вона нас з Анною перевела в «Аптеку 9-1-1» на вул. Балакірєва, 8/1».  Жінки працювали спочатку там, а коли закінчилися заспокійливі та антигіпертензивні ліки — ті, що найбільше були потрібні людям, перейшли в «Аптеку низькі ціни №1», де препарати ще були. «Графік роботи був настільки щільним, що навіть в магазин за їжею

лу біля магазину, який навпроти нашої аптеки, загинули 11 людей. У мене досі у вухах стоїть страшний крик поранених людей». Випробування війною триває вже десятий місяць. Але здатися і виїхати з міста означає приректи людей на болісну і довгу смерть. «В П’ятихатках до війни працювали 7 аптек, а коли почалася війна, всі аптеки зачинилися! Хто допомагатиме людям? Я вмію робити уколи, знаюсь на ліках, можу перев’язати пораненого, заспокоїти знервованого, підтримати переляканого. То хто ж, як не я? Я працюю і залишаюся в своєму місті до нашої остаточної Перемоги! Я потрібна людям саме там, де я є — в своїй аптеці. Не дарма ж я фармацевт!»

вийти не могли. Люди йшли без перестанку, їхали за ліками з усього Харкова. Тоді наша начальник відділу кадрів привезла нам три величезних пакети з продуктами і водою. То була така радість!» — сміється зараз Анна Павлівна. Приходило багато волонтерів, залишали довжелезні списки ліків. Завідувачки збирали ці замовлення вечорами, щоб вдень не затримувати людей, які і так годинами стояли в черзі. А ще, зазвичай після закриття аптеки, привозили товар з зачинених аптек. Вони оприходували його вночі, а на ранок відвідувачі вже могли придбати ліки. Пацієнти дякували, деякі навіть зі сльозами на очах, бо знайти необхідні препарати в місті, яке постійно обстрілюється, було непросто. «Люди під час війни дуже змінилися. Почали цінувати те, що для них роблять інші, — пригадує Анна Павлівна. — Ніколи не забуду, як одного разу біля аптеки зупинився БТР і з нього вистрибнув військовий. Він забіг в торговий зал, його трусило. Черга розступилася, а потім…люди не дозволили чоловіку навіть гаманець дістати — скинулися і сплатили за його препарати».  За перші 36 днів, які жінки працювали разом, у них не було жодного вихідного. «Це нормально, — кажуть фармацевти. — Йде війна і ми на передовій. Відпочивати будемо після Перемоги!»

modern-pharmacy.com.ua Події

Віталіна Глущенко: На моєму місці так вчинив би кожен працівник аптеки В Тростянець на Сумщині російські війська зайшли 24 лютого. Понад місяць люди жили під окупацією. Ворог постійно обстрілював місто. Місцевих мешканців виводили на вулицю і змушували сидіти вночі під хатами – в цей час окупанти виносили з осель все, що впадало їм в око.  Мародерство процвітало, тому фармацевт «Аптеки оптових цін» Віталіна Василівна Глущенко, яка залишилася сама, потроху виносила і ховала лікарські засоби, аби їх не розікрали. «Я жила поряд, тому все, що могла винести — ліки, зокрема інсуліни, та виручку намагалася забрати додому». Аптека працювала до 26 лютого, але потім ситуація в місті стала надто напруженою, і довелося зачинитися. 3 березня дівчина прийшла в аптеку і побачила, що замок зірваний, вітрини потрощені, а всередині російські

гали, вона попросила обов’язково забрати сумки – без них категорично відмовилася їхати в лікарню.  Віталіні зупинили кровотечу і наклали 12 швів на голові. До того ж з`ясувалося, що в неї струс мозку. «Світла в лікарні в Тростянці не було, коли я туди потрапила. Лікарі обробляли мої рани під світлом ліхтарика». Її відвели в палату, розташовану в підвалі, адже лікарню цілу ніч обстрілювали. О 6-й ранку жінка разом із сусідкою з палати вирішили тікати.  Йшли лісом понад 10 кілометрів. Дорогою було всяке — часом втрачала свідомість, але сумки з документами та грошима з рук не випускала. Так дісталися села Мащанка, де на них натрапили волонтери. Вони й відправили Віталіну та її супутницю до лікарні в Полтаву. Довелося зняти шви, промити рани та накласти шви знову. В лікарні дівчина провела багато часу. Дуже хвилювалася, щоб дорогоцінний «скарб» нікуди не подівся, тому навіть на перев’язки ходила з сумками. Зателефонувала колезі в Тростянець і попросила забрати ліки, коли місто звільнили.  Після виписки передала врятовані гроші полтавським колегам і повернулася на роботу. Зараз дівчина працює в своїй аптеці, хоча травма голови досі дається взнаки.  «Це було тяжке випробування, але я зберегла все, за що відповідала. І ліки, і кошти. Я не вважаю це героїзмом. На моєму місці 2022 / грудень

так вчинив би кожен працівник аптеки». •

Лозенко, завідувачка «Аптеки птових цін», 24 лютого була на роботі. Але обстріли посилювалися і довелося евакуюватися. Ворог прицільно гатив по машинах, що намагалися виїхати з містечка. Рятуючись від куль, їхали закинутими об’їзними дорогами. Так вдалось дісталися селища неподалік Іванкова, де в них був будинок. Згодом цей будинок прихистить ще й найбільший аптечний скарб — лікарські засоби, які завідувачка врятує від непроханих російських гостей. «Аптека оптових цін» знаходиться в самому центрі містечка, навпроти будівлі держадміністрації. Світлана Василівна навідувала її кожні три дні, Пульс часу

13 березня побачила страшну картину. «Двері в аптеку розтрощені, вітри•

ни розбиті, на подвір’ї валяються гільзи. Я забігла всередину — але… тут вже попрацювали мародери. Треба було рятувати те, що залишилося». Жінка кинулася до осередку окупаційної влади –просити дозволу вивезти з аптеки рештки ліків та техніки. Довелося довго пояснювати під дулами автоматів, що вона завідувачка, пред’являти документи. Світлана Василівна тоді не думала, чим може закінчитися її благородний порив. Але їй пощастило. В окупантів того дня був гарний настрій… дозволили. Вони з чоловіком заходилися збирати ліки, вантажити холодильник для їхнього зберігання, комп’ютери, сканери. Відлік часу йшов на хвилини. «До нас навідувалися солдати і питали: «Долго еще?» На третій раз у них урвався терпець: «Даю пол часа и начинаем стрелять!» Встигли! Потім була небезпечна дорога через блокпости, але довезли все цілим та неушкодженим. Вже в темряві розвантажували та ховали в льосі, щоб ворог не побачив і не розстріляв ні їх, ні врятовані лікарські засоби. Треба було попередити керівництво про те, що вона вивезла з аптеки товар та техніку. Однак зв’язку не було.

Світлана Василівна пішла у поле за селом і звідти їй вдалося додзвонитися в Київ своєму куратору. Поки розмовляла, її «побачив» російський гвинтокрил і почався обстріл. «Я сховалася у лісі. Вже потім, коли він полетів далі, добігла до свого дому. Тоді я вперше серйозно злякалася. Вперше в житті довелося бути мішенню». 31 березня ввечері окупанти покинули містечко. А 25 квітня відкрилася «Аптека оптових цін». Першою в Іванкові! Місцеві мешканці боязко заходили в аптеку. Вони не могли повірити своєму щастю. «Ледь дочекалися, поки ви відкриєтеся. Ледь дожили», — казав кожен другий. Окупований Іванків був повністю відрізаний від світу понад місяць — мости розбомбили і люди не мали жодної можливості придбати лікарські засоби. Отже, і на будь-яку медичну допомогу не могли розраховувати. «Коли ти працюєш для людей, а наш фах іншого не передбачає, то не думаєш про себе. Ліки, які вдалося тоді зберегти, стали справжнім спасінням і врятували не одне життя. Якщо б довелося ще раз пережити таке, я б жодної хвилини не роздумувала. Здоров’я пацієнтів для мене — найбільша нагорода».

Вікторія Хамзіна: На вулицю без «Барбовалу» не виходжу «Аптека оптових цін», якою завідує Вікторія Михайлівна Хамзіна, знаходиться в одному з найнебезпечніших районів Миколаєва — Інгульському. Він потерпав від острілів з першого дня війни. Вже 25 лютого в аптеці з 7 працівників залишилися двоє — завідувачка та її заступниця Олена Тендерес. Вони вдвох і тримали фармацевтичний фронт на своїх плечах до кінця березня. Обслуговували сотні людей щодня. До них в аптеку приходили не тільки місцеві, що живуть поряд. До них їхали з усього Миколаєва, з сіл та з окупованої Херсонщини. В чергах люди стояли годинами, іноді навіть непритомніли.  Ліки швидко закінчувалися. Підбирали заміну з того, що поки залишилося, намагалися кожному допомогти. В кінці першого тижня полиці з серцевими та заспокійливими майже спорожніли. Традиційний асортимент вичерпався. Кілька разів їм привозили препарати з зачинених аптек. І після того, як закінчувався робочий день, у фармацевтів починався… робочий вечір. «Ми приймали та оприходували товар, щоб зранку викласти у продаж. Люди наступного дня бачили ліки, яких вчора не було, і не стримували своєї радості. Вони кричали в кінець черги: «Барбовал» є!» А звідти їм відповідали оплесками». Аптека, попри небезпеку, працює щодня. «Ми знаходимося в скляному півтора поверховому приміщенні і під час сильних обстрілів все здригається і дзвенить. Доводиться зачинятися, щоб люди не постраждали, якщо влучить. Ми з колегами ховаємося в аптечній кухні чи в туалеті — там немає вікон, тому не так страшно».  До останнього часу в Миколаєві не було безпечних місць. Вікторія Михайлівна пригадує, як йшла додо-

му з роботи і почалося бомбардування. Тоді її врятувала старенька бабуся, поруч з будинком якої це трапилося. Вона просто затягла жінку до себе у двір і вони там вдвох сховалися. «Після того випадку я теж стала шанувальницею «Барбовалу» — тепер на вулицю без нього не виходжу», — сміється завідувачка аптеки.  Вдома, щоб мати можливість хоча б трохи відпочити від виття сирен і звуків вибухів, жінка в ванній кімнаті влаштувала «кабінет» — там вона і про нові ліки читала вночі, і спала. На 8 поверсі, де вона живе з сином, небезпечно. Коли прилітало неподалік, будинок розхитувався і було невідомо, чи встоїть. Іноді їй ставало страшно. Подруги вмовляли її виїхати з міста. «Але в цей момент я пригадувала очі людей, які стоять в черзі за ліками. Серед них багато стареньких та самотніх. Я працюю в цій аптеці вже 4 роки і багатьох знаю особисто. Найстрашніше, що може статися під час війни — залишитися сам-на-сам з хворобою. Я не маю права їх кинути. Я обрала цей фах, то мушу бути зі своїми пацієнтами. Я нікуди не поїду і зроблю все, щоб ми усі разом зустріли Перемогу тут, в нашому рідному Миколаєві!».

за допомогою малих молекул РНК). У клітинах тварин, рослин і грибів цей механізм дає змогу контролювати активність тих чи інших генів. У 2006 році за свої дослідження вони отримали Нобелівську премію в галузі фізіології або медицини. А у 2018 і 2019 роках Food and Drug Administration (FDA) схвалив два препарати, дія яких побудована на тому самому механізмі — Patisiran і Givosiran. Patisiran призначений для лікування спадкової амілоїдної полінейтропії (захворювання периферійних нервів). Під час цього захворювання в людей синтезується «мутована» форма білка транстиретину. Patisiran блокує на певному етапі синтез «неправильного» білка й у такий спосіб зменшує прояви хвороби. За таким самим принципом Givosiran допомагає боротися зі ще одним рідкісним захворюванням — гострою нирковою порфірією. Ймовірно, механізм РНК-інтерференції

C

Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі понад 70 мільйонів людей хворіють на хронічний гепатит C. Багато хто з них може не знати про свій діагноз, оскільки тривалий час хвороба може протікати безсимптомно. Але у великої частини хворих згодом розвивається рак або цироз печінки. У 2013 році на світовому ринку з’явився Sofosbuvir, а після нього ще кілька препаратів, які дають змогу вилікувати гепатит C різних генотипів у більшості пацієнтів усього за кілька місяців і з мінімальними побічними ефектами. Це без перебільшення революція в лікуванні гепатиту C, проти якого, до речі, досі немає вакцини.

Секвенування ДНК

У 1953 році група британських дослідників зуміла зрозуміти будову ДНК — молекули, у якій міститься вся інформація про те, як влаштований і працює організм будьякої живої істоти, зокрема, й людини. Без цього відкриття важко уявити майже будь-яке з досягнень медицини, описане в цьому проєкті. Технології XXI століття дають змогу «розшифрувати» ДНК будьякої конкретної людини, знання особливостей якої дозволить швидше і точніше ставити діагноз, призначати цільову, найбільш ефективну терапію, давати не узагальнені, а більш конкретизовані рекомендації щодо профілактики або якнайшвидшої реабілітації після хвороби. Лікар зможе оцінити ризики захворювання та скорегувати стратегію лікування.

Генна терапія лейкозу та лімфоми

Вітрифікація ембріонів і яйцеклітин У репродуктивній медицині з різних причин виникає потреба зберегти впродовж якогось часу ооцити (жіночі статеві клітини) або ембріони. Наприклад, жінка має терміново пройти лікування, яке може пошкодити її статеві клітини. Отже, потрібно зберегти їх у належному стані, а потім, коли організм буде готовий, продовжувати рід з використанням допоміжних репродуктивних технологій. Якщо заморозити статеві клітини або ембріони звичайним способом, то всередині клітин утворяться кристали льоду, які можуть їх просто знищити. Метод вітрифікації передбачає, що клітини або ембріон дуже швидко (набагато швидше, ніж секунда) охолоджується до температури -198°С. Завдяки цьому кристали не утворюються, а речовина всередині клітин переходить у стан, що схожий на скло (in vitro з латини «у склі»). Потім, якщо їх «відігріти», то навіть через 30 років

2017 році FDA схвалило два препарати: Kymriah для лікування гострого B-клітинного лімфобластного лейкозу та Yescarta для лікування деяких різновидів лімфом. Щоб створити такі препарати, у конкретного пацієнта беруть Т-лімфоцити — один із різновидів імунних клітин. У ці клітини «вбудовують» особливий ген, який відповідає за вироблення особливого білка — химерного антигенного рецептора (CAR). Після цього генетично-модифіковані Т-лімфоцити повертають назад в організм людини, де вони за допомогою свого нового рецептора атакують і знищують ракові клітини. Вартість такої терапії складає понад $400 тис., застосовується вона в тих випадках, коли

оцінити точно, наскільки ризикованою буде операція й чи можлива вона взагалі. У таких випадках може допомогти створення 3D-моделі конкретної патології у пацієнта. Крім того, тривимірне моделювання може використовуватися під час хірургічного лікування вад серця, а також у пластичній та інших різновидах хірургії.

не одне захворювання, а різні. Вони мають різний прогноз і потребують різного лікування. Створення молекулярної класифікації раку молочної залози дало можливість індивідуалізувати

Bionics — біонічні протези кінцівок

Протези людських рук створюються не одну сотню років, але тільки в XXI столітті за своїми можливостями вони стали наближатися до справжніх людських рук. Завдяки тому, що такі протези «зчитують» м’язові імпульси людського тіла, з їхньою допомогою можна робити звичні рутинні операції: користуватися смартфоном, вмикати світло, носити сумку, тримати столові прибори та багато іншого. Є моделі різних розмірів, як для дорослих, так і для дітей. Технологія стрімко розвивається і вже є розробки, які дають змогу за допомогою біонічних рук не тільки маніпулювати предметами, але

Лікування важких форм бронхіальної астми

На бронхіальну астму в усьому світі хворіють 235 мільйонів людей різного віку, і вона є найпоширенішим хронічним захворюванням серед дітей. За даними ВООЗ, за 2015 рік від неї померло 383 тис. осіб. Є препарати, які допомагають контролювати астму й підвищують якість життя хворих, однак в низці випадків вони не є ефективними. Тоді може використовуватися препарат Оmalizumab, схвалений FDA у 2003 році. Принцип його фармакологічної дії полягає в тому, що він зв’язується в організмі з імуноглобуліном Е, що відіграє важливу роль у розвитку алергічної реакції та блокує її. Препарат також використовують для лікування хронічної кропив’янки.

Генна терапія in vivo

Є ціла низка захворювань, зумовлених перебудовою у певному гені. Оскільки наші гени дані нам від моменту зачаття, їх неможливо замінити, а отже, вилікувати таке захворювання. Тепер з’явився абсолютно новий клас препаратів: вони доставляють «справні» копії гена в потрібні клітини людського організму, там ці гени виробляють «правильний» білок. Це й називається генною терапією in vivo, тобто у живому організмі. Luxturna — перший препарат із таким принципом дії, схвалений FDA у 2017 році. Він призначений для лікування одного з різновидів амаврозу Лебера — рідкісного спадкового захворювання сітківки.

Zolgensma був схвалений у США у 2019 році. Він працює за схожим принципом, але призначений для лікування деяких типів спінальної м’язової атрофії.

людських органів або їхніх частин Сучасна трансплантологія дуже успішно пересаджує різні людські органи, але проблема в тому, що в будь-якій країні їх бракує. Розвивається кілька напрямів, щоб цю проблему розв’язати. Один із них — технології 3D-друкування, за допомогою яких частини людського тіла буквально друкуються живими клітинами, на кшталт того, як друкуються деталі автомобіля. Але справжніх складних органів, якими вже можна замінити хворі людські, поки немає. Минулого року, наприклад, ізраїльські вчені представили серце, «складене» з людських клітин. Щоправда, розміром воно з кроляче та скорочуватися не здатне, але це поки що. Зате вже сьогодні за допомогою 3D-друкування компанія Organovo, наприклад, створила об’ємну модель печінкової тканини ExVive™, яка може успішно застосовуватися для проведення різних медико-біологічних досліджень.

онкологічних 2022 / грудень

Еллісон і Тасуку Хондзьо отримали Нобелівську премію в галузі фізіології або медицини за те, що зрозуміли, як можна «розблокувати» імунну систему людини та змусити її боротися проти ракової пухлини. Завдяки їхнім відкриттям уже створені препарати, які працюють за таким принципом — Ipilimubab, Pembrolizumab, Nivolumab. Клінічні випробування показали, що вони набагато ефективніше дають змогу лікувати меланому (рак шкіри) та деякі інші різновиди онкологічних захворювань. Наприклад, виявилося, що після лікування комбінацією Ipilimubab та Nivolumab пацієнтів із пізньою стадією меланоми більш ніж половина з них прожили як мінімум 5 років. Раніше до цього терміну доживало лише 5 % таких пацієнтів. •

У 2018 році •

Джеймс modern-pharmacy.com.ua

хірургічна система «da •

Vinci» Пульс часу

Робот-асистована •

ціла низка генно-інженерних  аналогів людського інсуліну. Від «природної» молекули вони відрізняються однією або декількома амінокислотами в тій чи іншій ділянці. Водночас вони виконують ту саму функцію, що і справжній інсулін, але можуть відрізнятися від нього за деякими характеристиками, наприклад, мають більш пролонговану дію або ж починають діяти дуже швидко. До таких препаратів належать Insulin Lispro, Insulin Aspart, Insulin Detemir, Insulin degludec тощо, відомі під різними торговими марками. Такі препарати дають змогу підвищити якість життя пацієнтів із цукровим діабетом.

хірургічна система «da Vinci» (англ. Da Vinci Surgical System) — апарат для проведення хірургічних операцій. Маса апарату — 500 кг. Система складається з двох блоків, перший призначений для хірурга-оператора, а другий — чотирирукий робот-маніпулятор — є виконавчим пристроєм. Одна з «рук» робота тримає відеокамеру, що передає зображення оперованої ділянки, дві інші в режимі реального часу відтворюють рухи хірурга, а четверта «рука» виконує функції асистента хірурга. На 2015 рік побудовано понад 3000 таких апаратів, і сьогодні тисячі таких систем працюють у різних країнах (зокрема, і в Україні). Загалом з їхньою допомогою проведено понад 6 мільйонів операцій різного характеру. Іновації 15

Пересадження серця на сьогодні не є найскладнішою операцією з погляду техніки. Але проблема в тому, що донорських органів бракує в усьому світі й численні пацієнти змушені довго чекати своєї черги. Якщо рідне серце вже не може виконувати свої функції, його тимчасово може замінити штучне. Дослідження зі створення таких пристроїв почалися ще в середині минулого століття, а перші успішні спроби його застосування були зроблені наприкінці ХХ століття. У 2004 році FDA схвалило Total Arti cial Heart американської компанії SynCardia як тимчасовий «міст» для пацієнтів, які чекають пересадження донорського серця. За даними компанії, сьогодні вона є єдиним виробником комерційно доступних штучних сердець. Total Arti cial Heart отримали понад 1700 пацієнтів у різних країнах, що дало змогу сумарно подовжити їм життя на 600 років. Різні інші моделі штучних сердець у різних країнах перебувають на різних стадіях розробки

Безпечна пренатальна діагностика хромосомних порушень

Є ціла низка методів, що дають змогу дізнатися про можливі особливості або проблеми зі здоров’ям у дитини ще задовго до того, як вона з’явилася на світ. Простий приклад — ультразвукова діагностика, але є й інші. Вони можуть бути точними, але, на жаль, пов’язані з ризиком для плода або матері. У 2011 році з’явилася нова технологія пренатальної діагностики – NIPT (Non-Invasive Prenatal Testing). Вона дає змогу з високою точністю вже з 10 тижня вагітності визначити хромосомні порушення, що спричиняють синдрому Дауна та деяких інших. Щоб пройти NIPT, майбутній матері потрібно лише здати венозну кров. Це безпечна процедура, яка не може серйозно нашкодити ні самій жінці, ні майбутній дитині. У крові матері є генетичний матеріал дитини, за яким за допомогою сучасних методів аналізу можна виявити можливі порушення. Втім, цей метод, як і будь-який інший, має використовуватися тільки за показаннями й у деяких, поодиноких випадках здатний давати неправдиві результати. Метод NIPT доступний в Україні.

Біонічне око Ретинальні імпланти дають змогу частково повернути зір людям, що страждають на важкі захворювання сітківки, як-от макулодистрофія або пігментний ретиніт. Такий пристрій складається з двох частин: внутрішньої й зовнішньої. Перша хірургічним способом поміщається в око людини. Друга — це камера, розміщена на окулярах, і пристрій для оброблення інформації. Камера приймає світлові сигнали, вони обробляються й через бездротовий зв’язок передаються всередину ока. Внутрішня частина генерує електричні сигнали, які через зоровий нерв надходять у мозок. Такі імпланти поки не можуть повернути повноцінний зір, але дають сліпій людині змогу бачити контури інших людей і предметів, а також впевненіше орієнтуватися на місцевості. У 2015 році такий пристрій – Argus IIамериканської компанії Second Sight Medical Products — вперше було успішно застосовано для лікування макулодистрофії.

понад 28 з половиною тисяч людських життів. Розроблення вакцини проти вірусу Ебола проводилося в різних країнах. Але тільки у 2019 році FDA схвалило rVSV-ZEBOV (під торговою маркою Ervebo її виробляє компанія Merck). Випробування вакцини проводилися під час спалаху в Західній Африці й показали, що вона ефективно захищає від зараження. ВООЗ також зазначає, що вакцинація людей, які вже інфіковані, підвищує їхні

Коли приходить зима, випадає перший сніг та наступають морози, ми неодмінно починаємо чекати та готуватися до Новорічних та Різдвяних свят. Новорічні свята — це ніщо інше, як ритуал, який бере початок з найдавніших часів. Це, мабуть, єдині свята, які протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах. Святкування Нового року має культурний та психологічний сенс. Смислове навантаження свята — це психологічне розвантаження та зняття напруження. Під час свята людина бере участь у механізмі передачі культурних цінностей та традицій від одного покоління до іншого. Культурний сенс полягає в тому, що це певний перехід від старого до нового, завершення та підбиття підсумків, прощання з непотрібним, очікування на нове і цікаве. Це певною мірою точка відліку, видимий рубіж, який необхідний для переходу. Все наше життя наповнене емоціями та емоційними станами. Емоція (від фр. émouvoir — збуджувати, хвилювати) — це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності, що пов’язані з думками, почуттями, поведінковими реакціями і ступенем задоволення чи страждання.

A

Любов ПЛЯКА, кандидат психологічних наук, практичний психолог вищої категорії, Національний фармацевтичний університет

Емоції — це відгук на події та інформацію. Кожному з нас важливо навчитися жити так, щоб відчувати емоції, які дають сили та мотивують до дій. Ми повинні пам’ятати: життя продовжується і яким воно буде, залежить від кожного з нас. Прихід зимових свят викликає змішані почуття і багато людей сьогодні запитують себе: наскільки доречно і правильно під час війни готуватись до новорічних свят? Психологічний сенс Нового року — відокремитися від емоційних станів (страх, паніка, стрес, втома, напруженість, апатія та депресія), в яких більшість громадян України перебуває більше ніж 10 місяців. Печаль, злість та переживання під час війни забирають нашу енергію, тому її потрібно відновлювати. Для цього люди повинні займатись спортом, читати книги, навчатись, планувати майбутнє, зустрічатися з друзями

за любов до Різдва. Щастя, радість, здивування, насолода, любов стають супутниками новорічних свят. На думку психологів із Каліфорнійського університету, подібні емоції сприятливо впливають на нашу психіку, дають сили, роблять нас добрішими і більш задоволеними своїм життям. Ми не маємо права зупинити наше життя, тому що ворог

Щаслива людина та, яка задовольняє всі свої потреби. Так, на думку американського психолога Абрахама Маслоу, сутністю щастя є задоволення потреб п’яти рівнів:  фізіологічні потреби;  потреби безпеки;  потреби спілкування і любові;  потреба в повазі;  потреба самореалізації. Наразі у всіх нас хиткий емоційний стан: то вгору, то вниз. Коли ми задовольняємо свої невеликі потреби, які приносять нам задоволення, то рівень дофаміну в організмі підвищується, наш емоційний стан поступово може вирівнюватись і приходити до норми. Радість — одна з базових емоцій людини, і потреба в її відчутті в нас живе з народження. Радість вини-

кає спонтанно, коли людина досягає якоїсь мети. Радість змушує людину з особливою гостротою відчути свою єдність зі світом. У стані радісного екстазу людина відчуває незвичайну легкість, енергійність, хочеться літати, і людина часом дійсно відчуває себе піднесеною, і тоді все набуває для неї іншої перспективи, іншого значення, іншого сенсу. З якими б складними обставинами не зіштовхнулася людина з дитинства, радість — це те, що несвідомо штовхає її приймати ті рішення, які збережуть її життя. Говорити людям про те, що зараз не можна радіти, це все одно, що сказати: «Вам не можна їсти та пити каву (чай) в період війни». Так вже запрограмований наш мозок, він постійно потребує і шукає стимулів, і саме радість є найприємнішою й найбажанішою в отриманні емоцією.

•

Пульс часу

modern-pharmacy.com.ua •

брої звички, глибокої міжособової ніжності до найпростішого задоволення. Любов має три складові:  прив’язаність;  турботу;  близькість. • Прив’язаність — це потреба перебувати поряд з іншою людиною та отримувати її підтримку. Турбота — піклування про іншу людину. При цьому потреби іншого цінуються так само високо, як і власні. Близькість — такий рівень довіри до іншої людини, коли можна поділитися своїми таємними думками, почуттями і бажаннями. Любов завжди супроводжує Новорічні свята. Це красиве почуття у в усіх своїх проявах спалахує з новою силою, коли навкруги панує дивовижна атмосфера казки, яка справджується. Адже саме воно колись надихнуло реального Миколая, якого пізніше й канонізували, за його благородство та щедрість до людей, допомагати всім, хто потребує тепла й підтримки. Особливо важливо дарувати позитив дітям, які під час війни дуже потребують нашої уваги й мають право на щасливе дитинство. І в наш час саме любов перетворює батьків на Святого Миколая, й вони готують дітлахам сюрпризи. Малюк, який отримує свою мрію під ялинку, стає щасливим тут і зараз. І, як переконують дитячі психологи, ця емоція житиме з ним ще довго-довго. Навіть, якщо сам подарунок встигне зникнути, зламатись чи перестане бути цікавим. Бо з ним залишиться емоція. Емоція щастя. Якщо є така можливість, то радуйте своїх дітей, створюйте для них хоча б маленькі свята, даруйте їм добру казку. Новий рік — це лише один день із 365 на рік. І чарівним він може стати, якщо почути себе та організувати його так, як хочеться особисто Вам. Силою притягувати почуття свята не варто. Для людини, яка такого святкового настрою немає, буде кращим просто дозволити собі відчувати те, що відчуває, прислухатися до власних душевних потреб. У реаліях війни важливо навчитися жити так, щоб відчувати емоції, які дають сили та мотивують до дій. Ми повинні пам’ятати: життя продовжується і яким воно буде, залежить від кожного з нас. 2022 / грудень

Поради психолога 19

Ó ôàðâàòåð³ ãàëóç³

Безкоштовна медична допомога Компанії «Фармак» на деокупованих територіях

Не всі НПЗП однакові. Фокус на Целебрекс!

Зима за вікном! Як захистити себе від бактеріальних інфекцій у сезон застуд Супровід вагiтних: разом дев’ять мiсяцiв

10 грудня відбувся черговий виїзд групи «Мобільних лікарів» на територію, звільнену від російського окупанта. Цього разу клініка на колесах приїхала до села Киїнка Чернігівської області. Місцеві жителі змогли безкоштовно пройти обстеження, здати необхідні аналізи у мобільній лабораторії та отримати ліки. Проєкт організовано благодійним фондом «Диво.юа» за підтримки фармацевтичної компанії «Фармак».

область однією з перших прийняла на себе наступ росії. Під час боїв навколо Чернігова, село Киїнка було одним з тих, що взяло на себе основні удари ворога, адже опинилося фактично на лінії фронту, і дуже страждало від обстрілів. Багато «прильотів» були на подвір’я мирних жителів. Багато людей втратили житло. Єдина лікарня села зазнала значних руйнувань і наразі перебуває у стадії ремонту. Місцева амбулаторія в Киїнці уже відремонтована після рук окупанта, але ще поки не розпочала свою роботу. «Місцеві ще не відійшли від жаху, який пережили в окупації. Люди розповідають про те, як сиділи в холодних підвалах під час обстрілів. Коли жінка з нашої реєстратури запитала в бабусі, якими хворобами та перехворіла, то почула відповідь, від якої виступає холодний піт: онкологія, цукровий діабет, інсульт. Таких відповідей було, на жаль, багато. Запущені хронічні хвороби, стрес, панічні атаки, загибель близьких… Весною, під час обстрілів села, лікарі приймали хворих і поранених в підвалі зруйнованої школи. Зараз цим людям дуже важливо відчути, що їх не забувають, що про них піклуються. Особливо не вистачає психологічної підтримки стареньким», — розповідає співзасновниця проєкту «Мобільні лікарі» Антоніна Захарова. У рамках проєкту медики прибувають до населених пунктів, що постраждали від російської армії, на спеці-

альному автомобілі. Величезну вантажівку переобладнали в мобільну лабораторію, кабінет УЗД та аптеку. Аби пройти обстеження, людині достатньо просто підійти до місця дислокації вантажівки та записатися на прийом до лікаря. Для кожного пацієнта складається медична карта. Лікар проводить первинне обстеження і направляє людину на здачу аналізів. Вже за декілька годин результати аналізів готові, і терапевт може призначити необхідні ліки, які на місці безкоштовно видаються пацієнтові. На місці працювали терапевти, гастроентерологи, хірург. «Доступ до медичного огляду та ліків — це базова потреба та право кожної людини. Тому завдання проєкту «Мобільні лікарі» полягає у двох важливих аспектах: надавати доступ до лікування там, де це зараз найпотрібніше, а також привертати увагу широкої спільноти до цієї проблеми. Таким чином можна об’єднувати більше людей, організацій та бізнесів для її вирішення», — зазначає Євгенія Піддубна, директорка з корпоративних комунікацій «Фармак». Під час виїзду медиків проєкту, понад 100 жителів села Киїнки змогли пройти діагностику, отримати консультацію лікаря та безкоштовні лікарські засоби. Людей приймали, як у спеціальній вантажівці, так і у обладнаній організаторами місцевій амбулаторії, куди вони привезли свої меблі та медичне обладнання.

Біль — найбільш тяжкий прояв 90 % усіх захворювань і патологічних станів, що спричиняє тяжкі страждання, інвалідизацію й порушення соціальної адаптації у сотень мільйонів жителів Землі. Постійне збільшення числа осіб, які відчувають виражений і тривалий біль, є однією з найбільш серйозних, глобальних проблем сучасного суспільства [1]. Насамперед, це пов’язано з широкою поширеністю захворювань суглобів і хребта, основним проявом яких є скелетно-м’язовий біль. Масштаб цієї проблеми важко переоцінити: за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, до 2 млрд жителів Землі періодично або постійно відчувають біль [2].

Остапець Марина, кандидат медичних наук, доцент кафедри нормальної та патологічної фізіології НФаУ

Больовий синдром — це системний патологічний процес, що включає місцеву реакцію на ураження, передачу і сприйняття больового імпульсу, його психоемоційну оцінку й відповідну вегетативну та поведінкову реакцію організму. Міжнародна асоціація дослідження болю (International Association for the Study of Pain) запропонувала вважати біль багатофакторною моделлю, а саме: «неприємним відчуттям і емоційним переживанням, пов’язаним із наявним або можливим пошкодженням тканин» (International Association for the Study of Pain Subcommittee on Taxonomy, 1986)[3]. За одним із влучних літературних висловів: «Біль —

Ефективний контроль болю належить до першочергових завдань медичної практики. При цьому необхідно чітко розуміти механізм його розвитку як складного, багатофакторного системного процесу. Це необхідно для створення системи раціональної та дієвої аналгетичної терапії, де кожен елемент патогенезу болю повинен розглядатися як перспективна «мішень» для фармакотерапевтичного втручання. Одну із ключових ролей в розвитку гострого і хронічного

процес, що виникає у відповідь на пошкодження; він включає системну, а також локальну гуморальну і клітинну реакції, спрямовані на усунення прозапального фактору, видалення зруйнованих в результаті пошкодження клітин та елементів міжклітинного матриксу. Руйнування тканини, спричинене травмою, її контамінація інфекційними агентами або аутоімунною агресією, призводить до прямої стимуляції больових рецепторів — ноцицепторів, які є вільними закінченнями нервових волокон, що володіють специфічністю сприйняття фізичних і хімічних факторів (механічного тиску, підвищення температури, зміни рН позаклітинного середовища та впливу низки хімічних речовин). Первинне подразнення ноцицепторів, в основі яких лежить механізм трансдукції-деполяризації клітинної мембрани за рахунок від-

криття іонних каналів у відповідь на активацію спеціальних рецепторів, формує відчуття гострого болю [1, 4].

Однак, якщо пошкодження є значним і супроводжується вираженою запальною реакцією, а процеси відновлення вимагають тривалого часу, «налаштування» ноцицептивної системи змінюється — у її роботу включається механізм прогресуючого зниження порогу збудливості нейронів больової системи. Розвиток сенситизації тісно пов’язаний з активним запаленням. Зміна порога збудливості ноцицепторів виникає під впливом особливих, різних за своєю хімічною природою речовин — медіаторів запалення та болю, дія яких передається нейронам після контакту з відповідними мембранними рецепторами. Існує кілька джерел медіаторів болю та запалення: ейкозаноїди — простагландин Е2 (ПГЕ2) і лейкотрієн В4, які синтезуються багатьма клітинними елементами в вогнищі пошкодження під впливом цитокінів, які, у свою чергу, здійснюють продукцію попередників ПГЕ2 та лейкотрієну В4: циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) та 5-ліпооксигенази відповідно. Іншим джерелом медіаторів є плазма крові, що проникає у міжклітинний простір шляхом ексудації: так ноцицептори зустрічаються з брадикініном. Отже, у процесі запальної реакції міжклітинний простір у ділянці пошкодження насичується прозапальними медіаторами, формуючи так званий запальний, або сенситизуючий, «суп» [2].

Оскільки модель болю є багатофакторною, подразнення больових рецепторів у вогнищі запалення веде до появи низки патологічних нейросоматичних симптомів і специфічної поведінки. Комплексний вплив болю на органи і системи представлені в таблиці [1]:

Система Ефект Серцево-судинна Тахікардія, підвищення артеріального тиску, гостра ішемія міокарда Дихальна Гіпоксія, запальні процеси в легенях, зменшення життєвої ємності легень Травна Парез кишечника, транслокація кишкової флори

Зсідання крові Гіперкоагуляція, тромбоз глибоких вен, тромбоемболія Центральна нервова Формування хронічного больового синдрому

Інтенсивність больового синдрому й ефект лікування оцінюють за допомогою простих інструментів: загальної п’ятизначної шкали, візуальної аналогової шкали, а також за неусвідомленими поведінковими та психологічними параметрами. Загальна п’ятизначна шкала полягає у відзначенні пацієнтом градації болю: 0 — відсутній, 1 — слабкий (незначний), 2 — помірний (болить), 3 — сильний (дуже болить), 4 — нестерпний. При застосуванні візуальної аналогової шкали хворий, навіть дитячого віку, відзначає рівень вираженості больового синдрому на шкалі довжиною 10 см, де 0 — відсутність болю, 10 — максимальний біль до та через 20 хв після введення препарату.

МІСЦЕ НПЗЗ В ТЕРАПІЇ БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ

Одним із головних напрямів знеболювання пов’язаний із застосуванням лікарських засобів, що володіють протизапальною дією — нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Це виправдане роллю запального процесу в розвитку гострого і хронічного болю. НПЗП належать до найпоширеніших лікарських засобів, які застосовують-

у клінічній практиці протягом ос-

30 років. Їх надзвичайно висо-

популярність визначається тим, що

неможливо замінити в терапії біль-

захворювань, які супроводжують-

запаленням, болем чи гарячкою. Водночас використання НПЗП асоціюється з розвитком широкого спектру побічних ефектів, найчастіше пов’язаних з ураженням шлунково-кишкового тракту (ШКТ), порушенням функції нирок та агрегації тромбоцитів, підвищенням артеріального тиску тощо. Важливо, що

особи старших вікових груп приймають НПЗП в чотири рази частіше, аніж молода вікова група. При цьому ризик розвитку побічних ефектів особливо високий саме в осіб похилого і старечого віку, які страждають на різноманітні супутні захворюваннями і змушені разом з НПЗП приймати велику кількість інших лікарських засобів [2, 4]. Застосування НПЗП показане при численних захворюваннях і патологічних станах, для яких характерний розвиток вираженого больового синдрому і запального процесу:  гострий чи хронічний біль у м’язах і кістках (остеоартрит, ревматоїдний артрит, біль у спині, подагра та ін.);  травмах та інших станах, пов’язаних із пошкодженням чи гострим запаленням;

біль у післяопераційний період;

біль при нирковій та біліарній коліках;  головний біль напруги та мігрень;  біль, пов’язаний з онкологічними станами;  біль при гінекологічних захворюваннях, дисменореї [1]. Одним з найбільш суттєвих досягнень фармакології та клінічної медицини останнього десятиліття є розробка і впровадження у клінічну практику нового класу НПЗП, так званих коксибів, які також відомі як «специфічні інгібітори ЦОГ-2».

ЦОГ-1 (конститутивна) є структурним ферментом, який синтезується в більшості клітин здорового організму (за винятком еритроцитів) і каталізує утворення фізіологічних простагландинів, тромбоксану та простацикліну. Бере участь у регуляції низки фізіологічних процесів в організмі, таких як захист сли-

зової оболонки ШКТ, забезпечення ниркового кровотоку, регуляція судинного тонусу, зсідання крові, кістковий метаболізм, ріст нервової тканини, вагітність, процеси регенерації й апоптозу.

ПІДТИПИ ЦОГ — У ЧОМУ РІЗНИЦЯ?  Жарознижувальні і знеболювальні властивості кори верби та мирту (джерела саліцилатів) були відомі ще у Стародавньому Єгипті та Римі. На папірусах, датованих ІІ тисячоріччям до н.е., описані рекомендації з використання листя мирту при ревматичному болю і радикуліті. Близько тисячі років потому Гіпократ у свої х настановах рекомендував використовувати відвар кори верби при лихоманці та болю під час пологів.

ібупрофену •

У 1757 р. Едмунд Стоун розпочав клінічні спостереження із застосуванням кори верби, які знайшли своє завершення у його листі від 25 квітня 1763 р. президенту Лондонського королівського товариства, де повідомлялось: «В Англії росте дерево, кора якого, як я переконався на досвіді, є сильно в’яжучим засобом і дуже ефективна для лікування лихоманки та інших захворювань, які супроводжуються періодичними нападами жару».  Використання НПЗП бере свій початок з 1874 р., коли у Німеччині Г. Кольбе розробив технологію синтезу саліцилової кислоти.  У 1876 р. у журналі «Lancet» опублікована праця Mayers A. B. з результатами використання саліцилової кислоти для лікування хворих на гострий ревматизм. У статті відзначався негативний вплив препарату на ШКТ. Це можна вважати першим повідомленням про несприятливий вплив НПЗП на систему травлення.

оцінки ефективності НПЗП при •

гострому modern-pharmacy.com.ua

болю, пов’язаному з пошкодженням і запаленням •

тканини, 2022 / грудень

є полегшення •

симптомів після стоматологічних операцій. Так, K. Malmstrom та співавт. провели масштабне клінічне дослідження, в якому вивчали порівняльну ефективність одноразового прийому целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) 200 мг та 400 мг, У фарватері галузі

опіоїдним препаратам, що доведено дослідженнями J. Gimbel та співавт., які проаналізували

) у дозі 400 мг був близький за ефективністю до ібупрофену [5]. При помірно вираженому гострому болю, пов’язаному з обмеженим хірургічним втручанням, целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) у монотерапії не поступається «м’яким» Професійний конкурс 25

дані двох клінічних досліджень і встановили, що застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг 2-3 рази на добу (за потреби) протягом п’яти днів виявилося більш ефективним, ніж застосування оксикодону [6]. Ефективність целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) як засобу «швидкої допомоги» підтверджує метааналіз S. Derry та R. A. Moore, в якому зазначено, що одноразове застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 та 400 мг забезпечувало значне зниження інтенсивності гострого післяопераційного болю та суттєво перевищувало плацебо [7]. Целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) є препаратом вибору при гострій скелетно-м’язовій патології, зокрема при болі в нижній частині спини, який є однією з найчастіших причин звернення за медичною допомогою. При цій патології целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) показав себе як ефективний і безпечний засіб. Підтвердженням цього стало дослідження I. Dietrich та співавт., у якому порівнювали ефективність целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) 400 мг/добу та диклофенаку 150 мг/добу у хворих з болем у нижній частині спини, який вимірювали за візуальною аналоговою шкалою. Через 3 та 7 днів лікування відзначалося значне зменшення болю в обох групах, однак при цьому на тлі прийому диклофенаку відзначалися численні ускладнення з боку ШКТ [8]. Серйозною перевіркою для будь-якого НПЗП є усунення гострого нападу подагри. Мікрокристалічний артрит характеризується бурхливою запальною реакцією, яка супроводжується вираженим набряком та інтенсивним суглобовим болем. Дані масштабного клінічного дослідження, в якому вивчали ефективність целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 800, 400 та 100 мг порівняно з індометацином 150 мг для усунення подагричного артриту, дозволили свідчити про те, що максимальна терапевтична

вав більш ефективне полегшення больових відчуттів, ніж трамадол. При цьому кількість побічних ефектів при прийому трамадолу була значно вищою [9]. Застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) при деяких ревматичних захворюваннях дозволяє досягти як симптоматичного поліпшення, так і високої протизапальної дії, а також зниження продукції цитокінів, активності металопротеїназ, неоангіогенезу та апоптозу хондроцитів, що дозволяє обговорювати патогенетичний вплив препарату при остеоартрозі. Зокрема, у дослідженнях F. Luyten та співавт. порівнювали різні режими призначення целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®). В одному випадку пацієнти отримували целекоксиб у режимі «на вимогу», тобто тільки за необхідності зняття больових симптомів, тоді як у другому — постійно, щодня, незалежно від наявності симптомів остеоартрозу. Сумарно на тлі постійного прийому целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг на добу відзначався кращий контроль симптомів захворювання [10]. Однак найцікавіші результати при використанні целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) отримані при анкілозуючому спондиліті. У таких хворих НПЗП розглядаються не як симптоматичний, а як патогенетичний лікарський засіб «першої лінії». Важливість тривалого застосування целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) при анкілозуючому спондиліті підтверджене дослідженнями A. Wanders та співавт., в якому хворі на анкілозуючий спондиліт протягом 2 років отримували целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®) у дозі 200 мг/добу; половина з них — щодня, незалежно від наявності симптомів, а друга половина — на вимогу, тобто тільки для усунення болю. Погіршення рентгенологічної картини при регулярному використанні целекоксибу (ЦЕЛЕБРЕКС®) відзначалося удвічі рідше, ніж при його застосуванні на вимогу [11].

ГОЛОВНА УВАГА — ПРОФІЛЬ БЕЗПЕКИ ЦЕЛЕБРЕКСУ® У дослідженні GI-REASONS та CONDOR продемонстровано приблизно у два рази нижчий ризик клінічно значущих подій у верхніх і нижніх відділах ШКТ порівняно із іншими НПЗП і в чотири рази нижчий — порівняно з диклофенаком під прикриттям омепразолу [15, 16]. У дослідженнях PRECISION за наступними критеріями: смерть від серцево-судинних катастроф (включаючи геморагії), несмертельний інфаркт міокарда, несмертельний інсульт встановлено, що профіль серцево-судинної безпеки ЦЕЛЕБРЕКСу® однаковий з ібупрофеном і напроксеном. Також у цьому дослідженні ЦЕЛЕБРЕКС® показав менший вплив на артеріальний тиск і нижчу частоту вперше виявленої гіпертензії, порівняно з ібупрофеном або напроксеном [17]. Р. McGettigan та D. Henry, проаналізувавши дані 30 досліджень, підтверджують достатню безпеку ЦЕЛЕБРЕКСу® по відношенню до розвитку патології серцево-судинної системи [18]. Згідно з клінічними спостереженнями S.E. Nissen et al., прийом ЦЕЛЕБРЕКСу® супроводжувався значно меншою кількістю ниркових подій, ніж прийом ібупрофену, тоді як для напроксену різниця не була значною [19]. Одержані дані підтверджувалися працями G.W.Reed et al., в яких вивчалося застосування ЦЕЛЕБРЕКСу® одночасно з низькими дозами аспірину [20].

— дієвий

Професійний конкурс

•

У фарватері галузі

2022 / грудень

•

modern-pharmacy.com.ua

•

• 27

1. Матюха ЛФ. Больовий синдром, його вплив на організм і підходи до ефективного знеболення у практиці сімейного лікаря. Академія – дистанційна освіта on-line.2015;4(108).

2. Main CJ, Williams AC. Musculoskeletal pain. BMJ.2002;325(7363):534-537.

3. Glombiewski JA, Holzapfel S, Riecke J, et al. Exposure and CBT for chronic back pain: an RCT on di erential e cacy and optimal length of treatment. J Consult Clin Psychil.2018;86(6):533-545.

4. Хиць АР. Менеджмент хронічного больового синдрому: погляд з точки зору лікаря-невролога. УМЧ.2021; 12(17). URL: https://www.umj.com.ua/article/223180/ menedzhment-hronichnogo-bolovogo-sindromupoglyad-z-tochki-zoru-likarya-nevrologa

5. Malmstrom K, Fricke J, Kotey P et al. A comparison of rofecoxib versus celecoxb in treating pain a er dental surgery: a singlecenter, randomized, double-blind, placeboand active-comparator-controlled, parallelgroup, single-dose study using the dental impaction pain model. Clin er. 2002;24(10):1549–60.

6. Gimbel J, Brugger A, Zhao W et al. E cacy and tolerability of celecoxb versus hydrocodone/acetaminophen in the treatment of pain a er ambulatory orthopedic surgery in adults. Clin er. 2001;23(2):228–41.

7. Derry S, Moore RA. Single dose oral celecoxib for acute postoperative pain in adults. Cochrane Database Syst Rev. 2012 Mar 14;3:CD004233.

8. Dietrich I, Ralha L, Chahade W et al. E cacy and tolerability of celecoxib 200 mg bid ver-sus diclofenac 75 mg bid in acute low back pain. Ann Rheum Dis. 2006;65(Suppl. II):238.

9. O’Donnell J, Ekman E, Spalding W et al. e e ectiveness of a weak opioid medication versus a cyclo-oxygenase-2 (COX-2) selective non-steroidal anti-in ammatory drug in treating are-up of chronic low-back pain: results from two randomized, double-blind, 6-week studies. J Int Med Res. 2009;37(6):1789–802

10. Luyten F, Geusens P, Malaise M et al. A prospective randomised multicentre study comparing continuous and intermittent treatment with celecoxib in patients with osteoarthritis of the knee or hip. Ann Rheum Dis. 2007;66(1):99–106.

11. Wanders A, Heijde D, Landewe R et al. Nonsteroidal antiin ammatory drugs reduce radiographic progression in patients with ankylosing spondylitis: a randomized clinical trial. Arthritis Rheum. 2005;52(6):1756–65.

12. Silverstein F, Faich G, Goldstein J et al. Gastrointestinal toxicity with celecoxib versus nonsteroidal antiin ammatory drugs for osteoarthritis and rheumatoid arthritis: the CLASS study: a randomized controlled trial. Celecoxid long-term arthritis safety study. JAMA. 2000;84:1247–55.

13. Singh G, Fort J, Goldstein J et al. Celecoxib versus naproxen and diclofenac in osteoarthri-tis patients: SUCCESS-1 study. Am J Med. 2006;119:255–66.

14. Straube S, Derry S, McQuay H, Moore R. E ect of preoperative Cox-II-selective NSAIDs (coxibs) on postoperative outcomes: a systematic review of randomized studies. Acta Anaesthesiol Scand. 2005;49(5):601–13.

15. Cryer B, Li C, Simon LS, Singh G, Stillman MJ, Berger MF. GI-REASONS: a novel 6-month, prospective, randomized, open-label, blinded endpoint (PROBE) trial. Am J Gastroenterol. 2013 Mar;108(3):392-400.

16. Сhan FKL, Lanes A, Scheiman J, Berger MF. Celecoxib versus omeprazole and diclofenac in patients with osteoarthritis and rheumatoid arthritis (CONDOR): a randomised trial. Lancet.2010;376:173.

17. Reed GW, Nissen SE. NSAID choice: lessons from PRECISION. Aging (Albany NY). 2019 Apr 29;11(8):2181-2182.

18. McGettigan P, Henry D. Use of nonsteroidal antiin ammatory drugs that elevate cardiovascular risk: an examination of sales and essential medicines lists in low-, middle-, and high-income countries. PLoS Med. 2013;10(2):e1001388.

19. Nissen SE, et al. Cardiovascular Safety of Celecoxib, Naproxen, or Ibuprofen for Arthritis. N Engl J Med. 2016;375(26):2519-2529.

20. Reed GW, Abdallah MS, Shao M, et al. E ect of Aspirin Coadministration on the Safety of Celecoxib, Naproxen, or Ibuprofen. J Am Coll Cardiol. 2018 Apr 24;71(16):1741-1751.

Осморецептори

3. Вплив на яку ізоформу ЦОГ більшою мірою відповідає за виразність запального процесу?

А. ЦОГ-1

Б. ЦОГ-2

В. ЦОГ-3

Г. Всі відповіді вірні

4. Один із найпопулярніших у світі НПЗП — високоселективний інгібітор ЦОГ-2 — це… А. Целекоксиб (ЦЕЛЕБРЕКС®)

Б. Диклофенак

В. Парацетамол

Г. Ацетилсаліцилова кислота

5. Яка побічна дія НПЗП пов’язана з пригніченням активності фермента ЦОГ-1?

А. Бронхоспастична Б. Снодійна В. Гіпотензивна Г. Ульцерогенна

6. Для лікування яких захворювань доцільно застосовувати ЦЕЛЕБРЕКС®?

7.

дії лікарського засобу ЦЕЛЕБРЕКС® полягає в:

Селективному пригнічуванні ферменту ЦОГ-1

Пригнічуванні активності ферментів ЦОГ-1 та ЦОГ-2 В. Селективному пригнічуванні ферменту ЦОГ-2 Г. Селективному пригнічуванні ферменту ЦОГ-3 8. Для лікування болю в попереку пацієнту призначено ЦЕЛЕБРЕКС®. Яка найбільш оптимальна схема застосування цього препарату? А. 200 мг на добу Б. 200 мг вранці та 200 мг ввечері В. 400 мг (ударна доза) та 200 мг (при необхідності) Г. 600 мг на добу 9. Полегшення болю при прийому ЦЕЛЕБРЕКСу® відбувається через. А. 22 хв Б. 1 годину В. 2 години 10. Хвора, яка страждає на хронічний гастрит, скаржиться на біль в попереку, колінних суглобах, що з’явився після фізичного навантаження. Який препарат доцільно призначити хворій? А. Ацетилсаліцилову кислоту

ЗИМА ЗА ВІКНОМ!

A Тетяна Давидова, кандидат

У багатьох людей під час зміни сезонів активізуються вогнища хронічних бактеріальних інфекцій, які довгий час дрімали в носоглотці. Це стрептококи, стафілококи і інші патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, які можуть викликати запалення. Також причетні до цієї проблеми і грибки. Грибкові інфекції — часті мешканці носоглотки дорослих і дітей з хронічною патологією верхніх дихальних шляхів. Навіть після одноразового інфікування в переважній більшості випадків інфекційний агент при лікуванні і, тим більше, без нього повністю не зникає зі слизових оболонок носоглотки і поверхні мигдалин. В результаті лікування та/або під впливом нашого власного імунітету гостре запалення минає, більшість мікроорганізмів гине, але невелика їх частина може залишитися і трансформуватися в співтовариства, так звані «біоплівки», стати невидимими для імунітету і застосувати багато інших хитрощів для власного порятунку. І чекати. Чекати слушної нагоди для розвитку нового запального процесу — своєрідного «революційного

страждає від наявності постійного підгострого запалення. Слизові стають все більш сприйнятливими до нових інфекцій і все більш без-

захисними перед старими. Згодом це може позначитися і на інших органах і системах, що проявляється аутоімунним ураженням сполучної тканини і інших органів. На частку гострих респіраторних інфекцій припадає понад 90 % всіх захворювань дихальної системи у дорослих і дітей. Повторні вірусні інфекції призводять до пошкодження циліарного епітелію слизової оболонки дихальної системи, порушення цілісності власної мікробної біоплівки, вивільнення великої кількості активних форм персистуючих мікробів. Розвиваються дисбіотичні порушення мікрофлори носоглотки, тих природних «хороших» бактерій, які, перебуваючи в достатній кількості, перешкоджають впровадженню зовнішніх інфекційних агентів. Ці зміни мікробіома носоглотки зберігаються після перенесеного ГРЗ протягом декількох місяців. Зі збільшенням числа загострень зростає частота і спектр культур, що висіваються. Вторинні за своєю природою зрушення нормальної флори можуть брати на себе патогенетичне лідерство, ініціюючи розвиток повторних респіраторних захворювань. Тому, звичайно ж, найбільш схильні до простудних захворювань люди з хронічними назофарингітами і бронхітами, алергіки і особи, які працюють професійно в контакті з речовинами, що подразнюють дихальні шляхи (пил, хімічні речовини, біологічні подразники). В основному, хронічний фарингіт формується як результат тривалого місцевого впливу на слизову глотки. Спочатку гострий процес, який не усувається,

тривало подразнює слизові, що в кінцевому результаті призводить до хронізації процесу. Також сприяють формуванню хронічного процесу наявність інших проблем — тонзиліти, синусити, постійний нежить або запалення аденоїдів. При цьому слиз, який стікає в носоглотку, подразнює її стінки і призводить до запалення і поширення інфекційних агентів. При наявності постійного нежитю, хронічний фарингіт може бути спровокований невгамовним застосуванням судинозвужувальних засобів, які активно стікають в глотку. Наявність аденоїдів нерідко тягне за собою сам фарингіт, через наявність постназального синдрому, він же синдром постназального затікання — запальний процес в порожнині носа, носових пазухах або носоглотці, при якому слиз стікає в нижні відділи дихальних шляхів по задній стінці. До розвитку фарингіту може призводити і вплив зовнішніх несприятливих чинників — підвищена запиленість повітря, гаряче повітря на виробництві або занадто пересушене в сезон опалення повітря в домашніх умовах, наявність в повітрі хімічних речовин. Нерідко страждають від хронічного фарингіту курці і люди, які вживають алкоголь (це викликано негативним впливом даних речовин на слизові носоглотки). Мікробний пейзаж носа і горла у часто хворіючих людей зі зниженням місцевої захисної функ-

Corynebacterium, різними

сімейства Micrococcaceae: Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, а також Streptococcus haemolyticus, Streptococcus viridens або асоціаціями бактерій групи Corynebacterium і сімейства Micrococcaceae. Зазвичай це відбувається на тлі зниження кількості мікроорганізмів групи Lactobacter, при таких умовах може збільшуватися присутність грибів роду Candida, а в особливо складних ситуаціях

Streptococcus pneumoniae (30–35 %) Haemophilus in uenzae (20–25 %) Moraxella catarrnalis (20 %) Staphylococcus aureus

Staphylococcus aureus Streptococcus pneumoniae Haemophilus in uenzae Moraxella catarrnalis Mycoplasma pneumoniae Streptobacillus moniliformis Pseudomonas aeruginosa

Streptococcus pyogenes Mycoplasma pneumoniae Chlamydophila pneumoniae

Staphylococcus aureus Streptococcus pyogenes Staphylococcus pneumoniae Mycoplasma pneumoniae Chlamydophila pneumoniae

Haemophilus in uenzae Streptococcus pneumoniae Staphylococcus aureus Klebsiella pneumoniae Moraxella catarrnalis

Chlamydophila pneumoniae Mycoplasma pneumoniae Haemophilus in uenzae Streptococcus pneumoniae Moraxella catarrhalis

Streptococcus pneumoniae Haemophilus in uenzae Chlamydophila pneumoniae Mycoplasma pneumoniae Staphylococcus aureus Moraxella catarrhalis Legionella pneumophila

У фахівців є навіть поняття дисбіоз слизової оболонки носа і горла різних ступенів. У категорії осіб з частими рекурентними захворюваннями дихальних шляхів нерідко виявляються ознаки імунного дисбалансу та недостатності резервних можливостей імунітету. Наслідками частих респіраторних захворювань можуть бути порушення функціональної активності імунної системи і формування хронічних запальних процесів в органах дихання [1, 3]. В останні роки для лікування і профілактики респіраторних захворювань активно використовуються імунокоректори бактеріального походження, перш за все бактеріальні лізати, що викликають формування селективної імунної відповіді проти найбільш поширених бактеріальних збудників, також активують неспецифічні механізми вродженого імунітету, які допомагають боротися як з бактеріями, так і з вірусами. Бактеріальні лізати були розроблені з метою запобігання інфекційних захворюваннь верхніх і нижніх дихальних шляхів і являють собою суміш антигенів, отриманих з різних інактивованих бактерій, що представляють собою патоген-асоційований молекулярний агент, що приводить до запуску каскаду місцевих імунних реакцій. Лізати бактерій мають подвійне призначення: специфічне (вакциноподібне) і неспецифічне (імуномодулююче) [4].

Секреторний імуноглобулін А як фактор місцевого захисту слизових оболонок дихальних шляхів: причини його зниження і корекції Особливо важливим в цьому випадку є фактори первинного захисту, які присутні на бар’єрних покривах нашого організму: шкірі і слизових — показники вродженого імунітету. Одним з основних є імуноглобулін А. Дихальна система людини — це вхідні ворота для речовин, що забруднюють навколишнє середовище, і збудників різних хвороб, тому стан імунного захисту в цьому органі має бути вирішальним

від її цілісності, вмісту імуноглобулінів А, G і М, стану лімфоїдної тканини. Імуноглобуліни — це білки, які відповідають за інактивацію і знищення інфекційних агентів. Одним з імуноглобулінів, що відіграє важливу роль в захисті респіраторного тракту, є секреторний імуноглобулін А (sIgA). Цей захисний імуноглобулін є подвійною білковою молекулою, форма і будова якої

оберігає його від руйнування і дозволяє бути активним довго навіть під впливом різних несприятливих факторів. Однак живе він всього 5 днів. Тому для його постійного поповнення в організмі щодня відбувається диференціювання В-лімфоцитів у плазматичні клітини, так як саме вони синтезують sIgA. Для запуску даного процесу навколишні клітини продукують цитокіни — біологічно активні речовини-стимулятори, які сприяють цій трансформації і початку синтезу sIgA. До того ж епітеліальні клітини продукують глікопротеїн, що називається секреторним компонентом, який є основною ланкою в місцевій імунній системі. Він забезпечує стабільність sIgA і транспортує IgA і IgM до поверхонь нашого тіла, тобто слизових і шкірі, які є першим бар’єром з зовнішнім середовищем і інфекціями. Останні дослідження припустили можливу роль епітеліальних клітин в антигенній презентації. Дендритні клітини, специфічні клітини-розвідники, які виявляють і передають інформацію про «ворога», знаходяться в епітелії дихальних шляхів, можуть безпосередньо надавати антигени В-лімфоцитів і, таким чином, стимулювати їх до диференціювання, тобто перетворення і специфікації в необхідні для захисту клітини за допомогою цитокінів і до синтезу sIgA (рис.1) [5]. Трохи відвернемося від серйозних імунологічних термінів, глибоких механізмів формування захисту слизових оболонок і спробуємо зрозуміти, що ж може допомогти нам сформувати надійний захист наших дихальних шляхів. Отже, щоб sIgA синтезувався в достатній кількості, потрібно, щоб імунітет у цілому весь час був насторо-

жі, був натренований швидко і ефективно реагувати на інфекції і запалення. І найбільш дієвим способом в цій стимуляції є «гарт» імунітету. Як зробити імунний захист слизових сильнішим? Одним із способів профілактики та лікування респіраторних інфекцій є застосування лізатів бактерій. Що це за препарати? Їх механізм дії заснований на активації імунної відповіді на найпоширеніші мікроорганізми, що викликають запалення органів респіраторної системи. Лізати представляють собою частинки клітин бактерій, отримані в результаті їх руйнування. У відповідь на їх введення запускається каскад імунологічних реакцій, що в результаті допомагає організму сформувати імунітет і впорається із захворюванням. Бактеріальні лізати не викликають дисбактеріоз, що особливо важливо при лікуванні дітей. З’явилися препарати, що містять лізати бактерій, ще в 70-х роках XX століття, однак і зараз вони продовжують залучати інтерес багатьох фахівців різних галузей медицини. Їх призначають для профілактики і лікування інфекцій, частих запалень органів дихання, а також шкіри і органів сечостатевої системи. Механізм їх дії пов’язаний, з одного боку, з виробленням специфічного IgA і фіксацією його на слизових, а з іншого, — з активацією імунної системи (Т-, В-клітини, макрофаги, дендритні клітини). В то же час, активація макрофагальної ланки, цитотоксичних Т-лімфоцитів призводить до знищення інфікованих клітин і інфекційних агентів. Специфічні і неспецифічні механізми дії бактеріальних імуномодуляторів визначають їх ефект не тільки проти бактерій, лізати яких входять до складу препаратів, а й проти інших збудників респіраторних інфекцій, що можна простежити за частотою ГРВІ в групі часто хворіючих дітей [3]. Механічний лізис здійснюється шляхом збільшення тиску на стінку інактивованої бактерії, що зберігає крупнодисперсні антигени, в той час, як хімічний лізис відбувається із застосуванням хімічних агентів для руйнівного впливу на

методом механічного лізису, володіє сильнішою імуногенністю. Взаємодія бактеріальних антигенів зі спеціальними TLR-рецепторами на поверхні дендритних клітин призводить до дозрівання, активації дендритних клітин і їх міграції в лімфатичні вузли. Дендритні клітини

презентують (показують мітки «ворожих агентів») антигени Т і В-клітинам, що супроводжується синтезом біологічно активних імунологічних речовин — цитокінів, диференціюванням-трансформацією Т-хелперів для захисту саме від певних інфекційних агентів. Надалі відбувається перетворення В-клітин в плазматичні клітини, які синтезують специфічні імуноглобуліни, особливо IgA і sIgA, які і захищають слизові оболонки. Антитіла забезпечують процес опсонізації (виявлення і поглинання) патогенних мікроорганізмів, що робить можливим захоплення і знищення патогенних мікроорганізмів фагоцитами. Даний механізм дії дозволяє знизити частоту, тривалість і тяжкість інфекційних захворювань дихальної системи. Опсонізація пов’язана з розпізнаванням специфічних мембранних антитіл, що покривають патоген. Фагоцити мають специфічні рецептори для IgG- і IgA-антитіл, що дозволяє фагоцитувати — захоплювати і «поїдати», патогени, покриті антитілами, і знищувати їх за допомогою ферментів фагосом. Гострота запалення і виділення специфічних IgM-антитіл, синтезованих на ранньому етапі імунної відповіді, в комплексі з патогеном активують компоненти комплементу С3b і C4b (спеціального білка-помічника, який підсилює імунну відповідь), покращують виявлення бактерій та інших патогенів. Фагоцити мають рецептори для цих компонентів комплементу, крім того, компонент С5 здатний активувати і посилювати фагоцитоз, що приводить до знищення патогена [11]. Препарат БРОНХО-МУНАЛ, виробництва компанії SANDOZ , відноситься до групи механічних лізатів, і таким чином забезпечує збереження структури антигенів бактеріальної стінки, підвищує їх імуногенність.

Стимуляція синтезу sIgA забезпечує більш повноцінне виявлення і поглинання агресивних бактерій, а також в цілому робить слизові більш стійкими до дії і впровадження інших збудників [10]. Механізми дії і ефективність системних і топічних імунотропних засобів різні. Недостатній вплив місцевих імуномодуляторів може бути пов’язаний з коротким часом контакту і недостатнім захопленням препарату зі слизових оболонок внаслідок постійного змивання слиною області ротоглоткового сегменту. Бактеріальні лізати мають ряд специфічних властивостей на всіх стадіях імунної відповіді, завдяки яким ефективність їх застосування набагато вище. Механізм дії полягає в стимуляції процесів фагоцитозу і презентації антигену, посилення продукції протизапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-10, ТРФ), розвитку ад’ювантного ефекту. При цьому цей механізм є більш природним і фізіологічним, так як бактеріальні лізати стимулюють власні місцеві реакції організму на вплив антигену і не викликають непотрібних додаткових ефектів. Поряд з продукцією специфічних антитіл до складових препарату, вони також стимулюють неспецифічний імунітет — підвищується продукція секреторних IgA, інтерлейкіну-1 і α-інтерферону, цитокінів, NK-клітин, клітин макрофагально-фагоцитарної системи та інших систем [6, 7].

БРОНХО-МУНАЛ формує захисний імунологічний бар’єр на слизових оболонках дихальних шляхів, активуючи власний імунітет. В результаті тривалість захворювання скорочується, а профілактичний ефект зберігається протягом декількох місяців. БРОНХО-МУНАЛ можна застосовувати і в розпал захворювання. Крім того, при застосуванні препарату знижується ризик розвитку різних ускладнень ГРЗ. БРОНХО-МУНАЛ має високий профіль безпеки: його застосування можливе з 12-річного віку,

Бактеріальні лізати можна призначати з профілактичною метою, починати прийом можна навіть в гострий період захворювання у комбінації з іншими методами лікування. Для профілактики інфекційних захворювань дихальних шляхів БРОНХО-МУНАЛ® призначають по 1 капсулі на день натщесерце протягом 10 послідовних днів у місяць, 3 місяці поспіль. Якщо пацієнт забув прийняти препарат, слід прийняти його наступного ранку. Вміст капсули БРОНХО-МУНАЛ® П можна розмішати у відповідному напої (воді, фруктовому соку, молоці). Таким чином, БРОНХО-МУНАЛ® впливає на різні ланки імунної системи, стимулює клітинний і гуморальний імунітет, що у дорослих і дітей з частими повторними захворюваннями призводить до зменшення частоти і тяжкості інфекцій, зниження необхідності застосування антибіотиків. БРОНХОМУНАЛ® ефективний в лікуванні і профілактиці інфекційних захворювань як верхніх, так і нижніх дихальних шляхів. При виборі засобів для лікування та профілактики ГРВІ пам’ятайте, що багато чого залежить і від вас: ГРВІ не можна запускати, це захворювання важливо лікувати і робити це вчасно, щоб одужання настало швидко, а хвороба пройшла без ускладнень. Інформація для спеціалістів охорони здоров’я 4-49-БРМ-ОТС-0221

Література:

1. Комплексный подход к лечению и профилактике острых респираторных инфекций у детей: Практическое руководство для врачей / Под ред. проф. Н.А. Геппе, проф. А.Б. Малахова. М., 2012. — 47 с.

2. Simon H. B. Bacterial infections of the upper respiratory tract // ACP Medicine. 2010.

3. Самсыгина Г.А. Часто болеющие дети: проблемы патогенеза, диагностики и терапии // Педиатрия. — 2005. — № 1. — с. 66–74.

4. Иванова Н. А. Системные бактериальные лизаты: механизм действия и показания к применению // Consilium Medicum. Педиатрия. 2015; 02: 29–32.

5. Гуров А.В., Мужичкова А.В., Набиева Т.Т. Клиникоиммунологическое обоснование применения бактериальных лизатов в оториноларингологии // Вестник оториноларингологии. — 2012. — № 77(2):102-107.

6. Малахов А.Б., Колосова Н.Г., Хабибуллина Е.В. Бактериальные лизаты в программах профилактики респираторных инфекций у детей // Практическая пульмонология. — 2015. — № 4. — с. 16–19.

7. Del-Rio-Navarro B. E., Espinosa Rosales F., Flenady V., Sienra Monge J. J. L. Immunostimulants for preventing respiratory tract infection in children // Cochrane Database Syst Rev. 2996; 4: CD004974.

8. SteurerStey C., Lagler L., Straub D. A., Steurer J., Bachmann L. M. Oral puri ed bacterial extracts in acute respiratory tract infections in childhood: a systematic quantitative review // Eur. J. Pediatr. 2007. Vol. 166, № 4. P. 365–376.

9. Sprenkle M.D., Niewoehner D.E., MacDonald R., Rutks I., Wilt T. J. Clinical e cacy of OM85 BV in COPD and chronic bronchitis: a systematic review // COPD. 2005. Vol. 2, № 1. P. 167–175.

і тяжкість рецидивів, зменшує частоту госпіталізацій і тривалість перебування на лікарняному листі. У дітей з хронічним риносинуситом відзначено зниження частоти рецидивів і тяжкості симптомів [9].

10. Інструкція для медичного застосування лікарського засобу БРОНХО-МУНАЛ® (BRONCHO-MUNAL®). Реєстраційне посвідчення: UA/14314/01/01.

11. Mellioli J. Deciders in pulmonology. (Принятие решений в пульмонологии) // Gior n. It. Mal. tor. 2002. Vol. 56, 4, P. 245–268. GIMT 56.

будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук; Оксана Чистякова, завідувачка жіночої консультації КНП «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області.

акушера-гінеколога або сімейного лікаря, який спостерігатиме за вагітної жінкою, надаватиме кваліфіковану допомогу та необхідні рекомендації [1]. На сьогодні при наданні амбулаторної допомоги вагітним жінкам ми керуємось наказом МОЗ України від 9 серпня 2022 р. № 1437 Стандарти медичної допомоги «Нормальна вагітність», наказом МОЗ України від 24 січня 2022 року № 151 Уніфікований клінічний протокол «Гіпертензивні розлади під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді», наказом МОЗ України від 18 травня 2022 року № 823 Стандарти медичної допомоги

праці майбутніх батьків. Лікар нагадує жінці та чоловіку, що як мінімум протягом двох місяців до зачаття, а жінкам протягом

відмовитись від паління. Майбутній мамі треба вживати їжу багату на фолієву кислоту, йод, залізо, вітаміни А1, Д3, групи B, сезонні овочі та фрукти, виключити напівфабрикати, фастфуди, обмежити солодощі. Для профілактики йодної недостатності жінка повинна споживати 250 мг йоду на добу. Дефіцит йоду у жінки несе ризики серйозних ускладнень. У дитини у перші роки життя можуть виникати порушення розвитку головного мозку, відставання у психічному та фізичному розвитку [2]. Для профілактики вад розвитку нервової трубки плода за три місяці до зачаття, під час зачаття та перші 12 тижнів вагітності необхідно приймати 400 мкг фолієвої кислоти на добу. Жінкам з обтяженим акушерським анамнезом необхідно приймати 800 мкг фолієвої кислоти на добу до пологів [3]. Для профілактики дефіциту заліза в період планування вагітності ВОЗ рекомендує призначення 60 мкг/ доб заліза. Під час підготовки до вагітності жінкам обов’язкове проведення гінекологічного огляду, взяття мазків, проведення УЗД обстеження, чоловікам: консультація уролога: огляд, взяття мазків, при потребі спермограма.

Тож, якщо пара звернулась до сімейного лікаря, він повинен скерувати жінку та чоловіка до відповідних спеціалістів та назначити необхідні обстеження. По-перше — це медичне обстеження в жіночої консультації або центрі планування сім’ї. До обов’язкових обстежень належать:  аналіз на TORCH-інфекції;  обстеження на ВІЛ-інфекцію, сифіліс;  обстеження на вірусні гепатити (B і C). Якщо жінка не була вакцинована від краснухи та не хворіла на цю хворобу, їй необхідно вакцинуватися. Також при плануванні вагітності необхідно завчас-

но провести повний курс щеплення від COVID-19. Вагітність є протипоказанням до проведення вакцинації живими вакцинами. При плануванні вагітності, крім консультації терапевта або сімейного лікаря та гінеколога, необхідне провести:  огляд стоматолога, який проведе санацію ротової порожнини;  огляд мамолога та УЗД молочних залоз (молочні залози значно змінюються під час вагітності, тому якщо у жінки є мастопатія, необхідно знати це під час планування вагітності);  консультацію ендокринолога, УЗД щитоподібної залози, аналіз на ТТГ. Якщо партнери здорові і їх вік від 20 до 35 років (для чоловіків до 40 років), консультація генетика не обов’язкова. Але навіть для молодої пари вона може знадобиться в таких випадках:  в роду одного з партнерів є спадкові хвороби;  жінка або (та) чоловік працювали на шкідливих виробництвах;  раніше у пари спостерігалась мертвонароджуваність або народжування дітей з вадами розвитку;  неплідність, невиношування вагітності (два або більше випадків). Після проведення лабораторного обстеження та виявлення гострих та хронічних захворювань або в разі загострення якогось вже виявленого захворювання жінка повинна до настання вагітності пролікуватися і досягти ремісії даної хвороби [4]. Ще на етапі планування вагітності бажано виявити усі екстрагенітальні патології та патології, які унеможливлюють настання та виношування вагітності або несуть загрозу життю жінки

лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації (в 19–21 тижні й 30 тиждень вагітності) та інших фахівців за показаннями. Оптимальна кількість візитів до лікаря за період спостереження становить в середньому вісім разів. Ведення нормальної вагітності здійснюється у закладі охорони здоров’я, обраним пацієнт-

ляд лікаря акушера-гінеколога негайно. При постановці на облік у жіночій консультації жінка обов’язково направляється на консультацію до сімейного лікаря (терапевта), лора, окуліста, ендокринолога, робиться кардіограма, а також проводиться необхідний комплекс лабораторних досліджень (загальний аналіз сечі, включаючи тест на наявність білка, скринінг на безсимптомну бактеріурію, аналіз на визначення групи крові та ре-

зус-фактора, загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів, серологічне обстеження на сифіліс, тест на ВІЛ-інфекцію, тест на наявність HBsAg, мазок на цитологічне дослідження, мазок на флору (за показами). Якщо жінка стає на облік у сімейного лікаря, він направляє її до тих самих вузьких спеціалістів та на ті самі обстеження, а також на консультацію до лікаря акушера-гінеколога. Від якості амбулаторного спостереження багато в чому залежить успішне закінчення вагітності й пологів та подальше здоров’я жінки й дитини. Основна помилка лікарів, з якою ми стикаємось під час госпіталізації вагітних — їх недообстеженність (не проведені у

повному комплексі лабораторні обстеження, УЗД обстеження, невчасно направлені до вузьких спеціалістів), що ускладнює подальше ведення вагітності та пологів. Безумовно, що такі випадки не завжди пов’язані з непрофесійністю або несумлінністю лікаря. Через активні бойові дії, віддаленість від медичних закладів та погане транспортне сполучення жінки просто фізично не можуть дістатися до лікарн, щоб проконсультуватися у вузьких спеціалістів та пройти необхідне обстеження й лікування. Але досить часто через свою недбалість, за релігійними переконаннями або з інших причин жінка не хоче ходити на консультації до спеціалістів та проходити необхідне обстеження, які їй призначив лікар.

Група ризику

Дуже уважно треба ставитись до вагітних, які мають екстрагенітальні патології. Екстрагенітальна патологія у вагітних — це всі стани у жінки, синдроми та хвороби, які не відносяться до акушерських та гінекологічних ускладнень. Вагітні, які хворіють на екстрагенітальні захворювання, повинні знаходиться на особливому обліку у терапевта жіночої консультації, профільного спеціаліста, акушера-гінеколога, лікаря загальної практики сімейної медицини. До групи ризику у першу чергу відносяться жінки, які страждають на вроджені вади серця, ревматичні вади серця, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, гломерулонефрит, пієлонефрит, аномалії розвитку сечових шляхів, анемії, хронічні захворювання печінки та шлунково-кишкового тракту, тиреотоксикоз, гіпотиреоз, захворювання наднирників, хронічну пневмонію, хро-

нічні

захворювання органів дихання, туберкульоз, бронхіальну астму, захворювання сполучної тканини, міастенію [6].

Слід звернути увагу на те, що усі екстрагенітальні патології треба виявити до 12 тижнів вагітності, щоб зрозуміти, чи може жінка виношувати вагітність і якщо не може, то розв’язувати питання з перериванням вагітності. Після отримання висновку спеціалістів комісійне вирішується питання про можливість виношування вагітності та план її ведення. За необхідністю лікування екстрагенітальної патології вагітна госпіталізується до 22 тижнів вагітності у терапевтичне відділення або у відділення за профілем захворювання чи у відділення екстрагенітальної патології вагітних, на більш пізніх

виявлено під час вагітності, за сучасними уявленнями, поділяються на дві категорії: ГЦД і маніфестний цукровий діабет, уперше виявлений [6]. Гестаційний діабет розвивається в середньому у 7 % вагітних, у 50–60 % випадків діагноз встановлюється з запізненням. Ускладненням ГЦО у вагітних є гестози, багатоводдя, загроза переривання вагітності й передчасні пологи.

діабет під

порушення мозкового кровообігу;

гіперінсулінізм;

поліцітемія;

ожиріння;

У вагітних можуть зустрічатися будь-які хвороби серця. Найчастішими клінічно значущими видами кардіологічними патологіями в акушерській практиці є:  вроджені вади серця;  кардіоміопатії;  інфекційний ендокардит. Вагітність у більшості випадків призводить до погіршення перебігу хвороб серця, виникнення ускладнень, яких не було до вагітності (серцева недостатність, аритмії). Кардіологічні ускладнення (аритмії, тромбоемболії, порушення мозкового кровообігу, розшарування аорти) інколи трапляються під час вагітності у раніше здорових жінок [6].

Ризик і віддалені наслідки Для розродження вагітних І групи ступеня ризику потрібно направляти у родопомічні заклади II рівня акредитації; II ступеня ризику — у заклади третього рівня; III та IV ступеня ризику — у спеціалізованому закладі [7]. В ідеалі у родопомічному закладі II рівня акредитації (тобто міському, районному пологовому будинку або спеціалізованому відділенні) повинно проводитися розродження лише вагітних І групи ступеня ризику. Вагітні II ступеня ризику повинні спостерігатися та народжувати у закладі третього рівня; а III та IV ступеня — у спеціалізованому закладі.

ожиріння

(ІМТ понад 30);

ГЦД під час попередніх вагітностей;

для Направлення вагітної для розродження Журнал «Сучасна фармація»

 діабетична modern-pharmacy.com.ua

 2022 / грудень

 У фарватері галузі

важка асфіксія; Рекомендації спеціалістів 39

плода, дитини: •

фетопатія; •

дистоція плічок; •

перелом ключиці; •

попередньої дитини;

міст)

важкими патологіями спостерігається та народжує у закладах II рівня акредитації. Наприклад, в нашій області немає обласного перинатального центру, тобто медичного закладу третього рівня з надання акушерської та гінекологічної допомоги, і його функції виконують два міських пологових будинки — наш і Чернігівський міський. Тому у нас вас завжди багато породіль з важкими екстрагенітальними та акушерськими патологіями. У нашій роботі нам дуже допомагає співпраця з завідувачем кафедри акушерства та гінекології № 1 НМАПО ім. П.Л. Шупика, професором, доктором медичних наук Олегом Голяновським і доцентом кафедри, кандидатом медичних наук Віктором Мехедко. Наш пологовий будинок з 1995 року є клінічною базою кафедри акушерства та гінекології № 1 НМАПО ім. П.Л. Шупика. Професор Голяновський — науковець світового рівня з питань надання комплексної допомоги у разі розвитку кровотеч в акушерсько-гінекологічній практиці та ініціатор впровадження органозберігаючого підходу до лікування акушерських масивних кровотеч. Олег Голяновський і Віктор Мехедко ведуть у нас найскладніших хворих, консультують, проводять операції. І що дуже важливо, зі своїми унікальними розробками вони знайомлять нас, за що ми їм щиро вдячні. 1. Актуальні питання акушерства у практиці сімейного лікаря : навчальний посібник для лікарів-інтернів і лікарів-слухачів закладів (факультетів) післядипломної освіти / Ю. В. Вороненко [та ін.]; за ред. Ю.В. Вороненка та ін. ; Нац. мед. акад. післядиплом. освіти ім. П.Л. Шупика, Ін-т сімейн. медицини. — Київ : Заславський О.Ю., 2016. — 346 с. : іл., табл. — (Сімейна медицина).

2. Стандарти медичної допомоги «Нормальна вагітність» (Наказ МОЗ України від 9 серпня 2022 р. № 1437). 3. Глобальна стратегія ВООЗ «Охорона здоров’я жінок дітей та підлітків (2016–2030 рр.). Виживати. Процвітати. Міняти».

4. В. І. Медведь, М. Е Кирильчук /Профілактика залізодефіцитної анемії

Àðñåíàë çíàíü

Ейджизм — глобальна проблема

Бальзам Белл’с® – оригінальний англійський бальзам від застуди, перевірений часом.

Вакцинація — як формується імунний захист

Історія розвитку контрацепції

Поняття «ейджизм» було запропоновано в 1969 році директором Національного інституту старіння (США), вченим-геронтологом Робертом Батлером, який дослідив дискримінацію одних вікових груп іншими. Поступово ей джизм став сприй матися через дискримінацію людей похилого віку як таких, що не відповідають нормативним суспільним цінностям. Згодом

ОСНОВНІ ФОРМИ ЕЙДЖИЗМУ, ВІДОМІ НА СЬОГОДНІ:

1) едалтоцентризм, тобто неадекватний рівень егоцентризму дорослого населення щодо молодших та старших;

2) джейнізм — дискримінація старших людей порівняно з молодими, надання їм переваги у соціально-професійній та соціально-психологічній сфері;

Звіт, опублікований ВООЗ, Управлінням Верховного Комісару з прав людини, Департаментом ООН з економічних і соціальних питань і Фондом ООН в сфері народонаселення, має на меті започаткувати негайні дії щодо боротьби з ейджизмом, точніше оцінити масштаби цієї проблеми та постійно поширювати інформацію серед громадськості. Заходи реагування на пандемію COVID-19 показали, наскільки широко поширений ейджизм: люди старшого віку та молоді люди керуються стереотипами в публічних дискусіях і в соціальних мережах. У деяких випадках вік використовується як єдиний критерій, на основі якого приймаються рішення про надання медичної допомоги, застосування методів лікування, що рятують життя, і фізичної ізоляції. Ейджизм проникає в більшість інститутів і секторів суспільства, включаючи ті, в яких надається медична та соціальна допомога, у засоби масової інформації та правову систему. Широко поширене нормоване надання медичних послуг, коли доступ до послуг залежить виключно від віку. Згідно з результатами проведеного систематичного огляду, у 85 % із 149 розглянутих випадків доступ людей до певних медичних процедур та методів лікування визначався саме віком. І літні, і молоді люди часто опиняються в менш сприятливому становищі на роботі, а доступ до спеціалізованої підготовки та освіти з віком стає набагато обмеженішим. Ейджизм щодо молодих людей проявляється у багатьох сферах, таких як зайнятість, здоров’я, пошук житла та політика, де молоді люди часто позбавлені можливості висловлювати свої думки або з їхніми думками не зважають. Ейджизм впливає на здоров’я у трьох аспектах: психологічному, поведінковому та фізіологічному. У психологічному відношенні негативні вікові стереотипи можуть посилювати стрес; у плані поведінки негативне самосприйняття старіння веде до погіршен-

3) едалтизм — негативне ставлення до дітей або молодших за віком з боку дорослих чи людей похилого віку, в тому числі й членів сім’ї (батьки, опікуни, родичі, старші брати/ сестри) чи членів референтної групи (вчителі, дорослі). У доповіді наголошується, що політика та закони, спрямовані на боротьбу з ейджизмом, інформаційно-роз’яснювальні заходи, завдяки яким люди стають більш чуйними та починають розуміти, в чому полягали їхні помилки, заходи за участю представників різних поколінь, завдяки яким «зживаються» забобони — усе це сприяє поступовому рятуванню від ейджизму. Всім країнам рекомендується використовувати науково-обґрунтовані стратегії, підвищувати ефективність збору даних та проведення досліджень і всім разом включитися в рух, який має змінити наше ставлення, почуття та дії у тому, що стосується віку та старіння, та сприяти прогресу у досягненні цілей оголошеного ООН Десятиліттям здорового старіння. Адже, здорове суспільство — це те, в якому готові чути одне одного і допомагати.

ня поведінки щодо здоров’я, наприклад, коли людина не приймає прописані їй ліки; у фізіологічному відношенні негативні вікові стереотипи потенційно загрожують згубними змінами в мозку після десятиліть, включаючи появу бляшок і зменшення розміру гіпокампу. Наприклад, за оцінками причиною 6,3 мільйонів випадків депресії в усьому світі є ейджизм. Він перетинається з іншими формами упередженості та обмеження у правах, у тому числі пов’язаних із статтю, расою та інвалідизацією, і посилює їх, що негативно позначається на здоров’ї та благополуччі людей. Дослідження свідчать, що дискримінація за віковою ознакою може сприяти розвитку серцево-судинних захворювань та артриту. Більш того, є дані, які вказують, що люди літнього віку, які негативно сприймають старіння (в тому числі через вікову дискримінацію) живуть на 7,5 років менше, ніж ті, що сприймають його позитивно.

(левоментол) 1,0 мг в 5 мл – є традиційним лікарським засобом рослинного походження, якому притаманний знеболювальний, антисептичний, «охолоджувальний», протикашльовий та протизапальний ефекти. Олія анісу – експекторант рефлекторної дії, проявляє відхаркувальний, спазмолітичний та антибактеріальний ефекти. Настоянка перцю містить капсаїцин, ароматичний амін та ефірну олію. Виявляє відволікаючий ефект, антибактеріальну, протизапальну, антиоксидантну та протикашльову дії, покращує

Олія гвоздики – проявляє виражену протизапальну, антисептичну, загоювальну, тонізуючу та аналгетичну дію.

Олія м'яти володіє протикашльовою, спазмолітичною, м'якою відхаркувальною, противірусною, антибактеріальною та заспокійливою активністю. Олія імбиру – один із перших «народних» помічників при нежиті та болі в горлі, якому притаманна протизапальна, антисептична, седативна, спазмолітична, знеболювальна, антиоксидантна. Бальзам Толуанський рекомендований Британською фармакопеєю для лікування хронічних запальних захворювань респіраторно тракту. До його складу входять: ванілін, євгенол, терпени, бензойна та корична кислоти. Настоянка бензоїну застосовується в лікуванні інфекційних захворювань ротової порожнини, стоматитів, виразкових ротової порожнини за рахунок вираженої антисептичної

та

забезпечує протикашльову дію периферичної дії за рахунок пригнічення кашльового центру. Масло м’яти та олія анісу –експекторнати рефлекторної дії, які підвищують ефективність виділення мокротиння при продуктивному кашлі.

Бальзам Толуанський –експекторнат прямої дії, що володіє вираженою муколітичною дією.

за відкриття рецепторів «температури та дотику». Рецептор TRPM8 (холодовий) активується ментолом, а рецептор TRPV1 – теплом і капсаїцином. Дане відкриття дозволило

В останні роки питання вакцинації виросли у глобальну медико-соціальну проблему. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вакцини уже на сьогодні щорічно рятують життя 3 мільйонів дітей. А за допомогою нових вакцин, які буде розроблено в найближчі 5–15 років, можна буде запобігти загибелі ще 8 млн дітей на рік. Число інфекцій, проти яких вдається створити вакцини, невпинно зростає. Протягом 30 років воно збільшилось у 2 рази. Завдяки вакцинації людство перемогло натуральну віспу. Захворюваність на поліомієліт знизилася на 99 %. Щорічно понад 750 тисяч дітей уникають інвалідизації. Знизився рівень захворюваності на правець, дифтерію, кашлюк і краснуху. Смертність від кору знизилася на 75  %. Щорічна смертність новонароджених від правця знизилася понад у 13 разів.

і типу антигену.

вакцини:

що містять живі ослаблені віруси чи бактеріії (наприклад, у вакцинах від поліомієліту, кору, краснухи, паротиту, туберкульозу, жовтої лихоманки);  «живі» вакцини з ослабленим збудником хвороби «відтворюють» в організмі інфекцію без розвитку захворювання, формуючи таким чином імунітет проти інфекції;  ті, що не містять живих вірусів і бактерій. До складу таких вакцин входять убиті високою температурою або хімічним шляхом віруси і бактерії (як у вакцинах від кашлюка, поліомієліту) чи окремі частинки вірусів або бактерій, ї хніх продуктів (як у вакцинах проти Хіб-інфекції, сучасних вакцинах проти кашлюка, гепатиту В). Утворений вакцинацією імунітет зупиняє розвиток хвороби або полегшує

тивний імунітет захищає немовлят, невакцинованих людей чи осіб із ослабленою імунною системою.

Історія вакцинопрофілактики налічує понад 220 років. Розвиток вакцинопрофілактики — науки про те, як застосовувати вакцини — прямо пов’язаний з роботами англійця Е. Дженнера. Саме він першим довів, що після введення в організм людини ослабленого мікроба формується несприйнятливість до інфекції. В кінці XVIII століття він публічно прищепив хлопчика 8-ми років вмістом пустули з руки жінки, що заразилася коров’ячою віспою. Через 1,5 місяця дитині ввели матеріал від хворого натуральною віспою — він не захворів, через 5 місяців зараження повторили — він знову не захворів. І так експеримент повторили ще 23 рази!

Саме тому термін «вакцинація» походить від латинського слова «корова» («vacca»). Перша вакцинація була призначена проти віспи, і людям прищепили вірус коров’ячої віспи, щоб вони не заразилися звичайної віспою.

Першу інактивовану вакцину проти поліомієліту її творець Йонас Солк випробував на собі і своїх дітях. Творець оральної (живої) поліомієлітної вакцини Альберт Сейбіна також випробував щеплення спочатку на собі і своїх співробітниках, а потім на своїх дочках. Перше щеплення проти вірусу сказу розробив Луї Пастер разом з Емілем Ру. Після серії успішних експериментів по прищепленню собак від сказу в 1885 року Пастер зробив щеплення людині. Цією людиною став 9-річний хлопчик Йозеф Майстер, якого покусала скажена собака. Луї Пастер зробив хлопчикові щеплення від сказу на прохання його матері, не дивлячись на від-

сутність лікарської ліцензії, тобто офіційного права на лікування людей. Незважаючи на безнадійний прогноз, завдяки вакцинації хлопчик на сказ не захворів.

•

У фарватері галузі

•

2022 / грудень

Едвард Дженнер вакцинує людей, які бояться, що через це у них з'являться коровоподібні відростки. Карикатура •

ний Нобелівської премії з фізіології і медицини 1908 року спільно з Паулем Ерліхом. В кінці XVIII століття європейські лікарі переконалися в тому, що прищеплення коров’ячої віспи забезпечує людині імунітет від натуральної віспи. Незабаром вакцину захотіли переправити до «Нового Світу», проте в той час не було холодильників. У 1803 році стартувала експедиція під керівництвом іспанського доктора Франсіско Хав’єра де Бальміса. Він використовував 22 хлопчиків-сиріт віком від 8 до 10 років в якості живого ланцюжка: приблизно кожні десять днів з дозрілих на їх руках бульбашок забиралася лімфа і прищеплювалася наступним хлопчикам. Таким чином вакцина була доставлена в Мексику, країни Центральної і Південної Америки, а потім за допомогою нової партії хлопчиків в Філіппіни і Китай. Американський мікробіолог Моріс Ральф Хіллеман розробив 8 з 14 стандартних вакцин для щеплень, які використовуються сьогодні. Саме він винайшов вакцини від кору, свинки, гепатиту А, гепатиту B, вітрянки, менінгіту, пневмонії і бактерій гемофільної палички. НАЙЦІКАВІШІ ФАКТИ ПРО ІСТОРІЮ ВАКЦИНАЦІЇ Журнал «Сучасна фармація»

1802 року. modern-pharmacy.com.ua

Вакцінація: за та проти 47

•

ЯК ФОРМУЄТЬСЯ ІМУННИЙ ЗАХИСТ ПРИ ВАКЦИНАЦІЇ Активна імунізація — процес генерації адаптивної імунної відповіді в неімунного індивіда при контакті з антигеном. Імунна відповідь формується у строк від кількох днів до кількох тижнів. На відміну від пасивної імунізації активна імунізація зазвичай створює довготривалий імунітет за рахунок стимуляції імунної системи людини. Активна імунізація може відбутися природним шляхом або штучно. Природний активний імунітет формується після перенесення інфекції як довгостроковий або довічний захист проти інфекційного збудника. До появи вакцин несприйнятливість до хвороби можна було виробити єдиним способом — перехворіти цією хворобою і, якщо пощастить, залишитися в живих. Це називається набутим природним імунітетом.

Штучна активна імунізація включає різні типи вакцинації. Щеплення не призводять до розвитку інфекційного захворювання, але стимулюють імунну відповідь, необхідну для формування імунітету проти інфекційного збудника або його токсинів. Вакцини, завдяки яким виробляється штучний імунітет, — це більш простий і менш ризикований спосіб стати несприйнятливим до хвороб. Контроль за інфекційними захворюваннями та їх елімінація вимагають створення захисного імунітету в достатньої частини населення. Це досягається шляхом впровадження програм імунізації, здатних індукувати довготривалий захист проти інфекційних збудників. Довгостроковий імунітет забезпечується підтриманням захисного рівня антиген-специфічних

антитіл та формуванням імунних клітин пам’яті, здатних до швидкої реактивації й продукції антитіл у разі проникнення мікроорганізмів. Антитіла, здатні зв’язувати токсини або патогени, є основними імунними ефекторами при вакцин-індукованій відповіді. До інших потенційних ефекторів належать:  плазматичні клітини, які секретують антитіла;  CD4+Т-клітини (хелпери), які секретують цитокіни та стимулюють експресію ліганда CD40 макрофагами, дендритними клітинами та В-лімфоцитами;  CD8+Т-клітини (кілери) чи цитотоксичні Т-лімфоцити, які знищують клітини, інфіковані вірусами.

неспецифічних структур мікроорганізмів. До таких рецепторів належать Toll-подібні рецептори, що розпізнають певні стабільні молекулярні структури інфекційних збудників, такі як компоненти бактеріальної стінки (ліпополісахарид, пептидоглікан, ліпопептиди), флагелін бактерій, бактеріальну та вірусну ДНК, вірусну РНК тощо. При взаємодії Toll-подібних рецепторів із

відбувається розпізнавання їх як патогенів, активація й дозрівання дендритних клітин. Важливою умовою активації дендритних клітин є запальна реакція, опосередкована клітинами вродженої імунної системи. Продукція прозапальних цитокінів та хемокінів, залучення у вогнище проникнення патогену нейтрофілів, моноцитів, природних кілерів сприяє активації дендритних клітин, необхідній для подальшої індукції адаптивної імунної відповіді (відповіді Т- і В-лімфоцитів). При розпізнаванні чужорідних агентів без супутньої запальної реакції дендритні клітини залишаються незрілими, при контакті їх із наївними Т-клітинами останні диференціюються в регуляторні CD4+ Т-клітини, що підтримують імунологічну толерантність. Активовані дендритні клітини та макрофаги захоплюють чужорідні агенти, мігрують у регіонарні лімфатичні вузли, де стимулюють антиген-специфічну відповідь Т- і В-лімфоцитів. Дендритні клітини переробляють антиген і представляють його Т- і В-лімфоцитам у комплексі з молекулами головного комплексу гістосумісності ІІ класу. У процесі презентації антигену зрілі дендритні клітини активують CD4+ Т-лімфоцити (Т-хелпери). CD4+ Т-хелпери диференціюються в ефекторні імунні клітини, стимулюють продукцію антигенспецифічних антитіл В-лімфоцитами й утворення специфічних щодо антигену цитотоксичних CD8+ Т-лімфоцитів. Живі вірусні вакцини ефективно запускають активацію імунної системи, оскільки імунна відповідь на них подібна до відповіді на природну інфекцію. Після введення живої вірусної вакцини та її дисемінації в організмі відбувається активація великої кількості дендритних клітин, що мігрують у відповідні лімфатичні вузли та запускають активацію Т- і В-клітинної відповіді. Це пояснює більш високу імуногенність живих вакцин порівняно з інактивованими вакцинами. Щоб перемогти вірус, В-клітини перетворюються на фабрики з виробництва плазматичних клітин, що виробляють антитіла. Цитотоксичні Т-клітини знищують клітини, заражені вірусом; Т-хелпери направляють дію за допомогою хімічних сигналів. Живі бактеріальні вакцини (БЦЖ) розмножуються в місці інокуляції та в регіонарних лімфатичних вузлах, де відбувається генерація імунної відповіді. До складу інактивованих (неживих) вакцин, що містять протеїни, полісахариди, кон’югати полісахаридів з протеїнами та інактивовані мікроорганізми, також входять молекулярні структури, які можуть розпізнаватися Toll-подібними рецепторами та ініціювати відповідь вродженого імунітету. За відсутності мікробної реплікації вакцин-індукована активація залишається обмеженою.  Інактивовані вакцини стимулюють імунну відповідь у місці ін’єкції, тому місце і шлях введення вакцини є важливими передумовами формування ефективної імунної відповіді.

Найкращим способом введення вакцини вважають внутрішньом’язові ін’єкції, оскільки у добре васкуляризованих м’язах «патрулює» велика кількість дендритних клітин. Жирова тканина містить меншу кількість дендритних клітин. Активовані дендритні клітини мігрують у регіонарні лімфатичні вузли: в аксилярні — при введенні в дельтоподібний м’яз і пахові — при введенні в м’язи стегна. Первинна імунна відповідь при введенні інактивованих вакцин формується локально, що дає змогу вводити одночасно декілька вакцин в різні місця в організмі. Більшість інактивованих вакцин включають ад’ювант, який сприяє достатній активації вродженої системи імунітету. Ад’юванти розподіляють на дві групи: 1) компоненти, які створюють депо в місці введення антигену, що сприяє залученню більшої кількості дендритних клітин; 2) компоненти, що забезпечують додаткову стимуляцію дендритних клітин та моноцитів. Жоден з ад’ювантів на сьогодні не здатний активувати вроджену імунну відповідь так, як живі вакцини. Активація В-лімфоцитів і продукція антитіл відбуваються в лімфатичних вузлах, у які проникають вакцинальні антигени в поєднанні з мігруючими дендритними клітинами або вільні антигени. Білкові антигени активують В- і Т-лімфоцити, що приводить до індукції високоефективної відповіді В-клітин, яка полягає у проліферації й диференціюванні В-лімфоцитів у плазматичні клітини, які продукують антитіла, та В-клітини пам’яті. Полісахаридні антигени, що не активують Т-лімфоцити, викликають слабшу й короткотривалу продукцію антитіл і не формують імунну пам’ять. Розвиток ефективної відповіді відбувається за 10–14 добу після введення вакцинальних антигенів білкової природи. Через 3–6 тижнів активна продукція антитіл обмежується. Продукція специфічних до вакцини імуноглобулінів класу G досягає піку через 4–6 тижнів після первинної імунізації, після чого активна продукція антитіл плазматичними клітинами поступово знижується.

Гепатит В викликає вірус, який вражає печінку, призводить до розвитку цирозу і раку печінки. Туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом, призводить до ураження легень, кісток, туберкульозного менінгіту, смерті. Поліомієліт викликає вірус, який передається через брудні руки, забруднені харчові продукти і воду, іноді — повітряно-крапельним шляхом, вражає нервові клітини, що відповідають за рухи, і викликає параліч. Паралітична форма поліомієліту невиліковна. Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, проявляється у вигляді ангіни, під час якої у горлі утворюються плівки, що ускладнюють дихання і можуть призвести до смерті. Кашлюк передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується запаленням дихальних шляхів і супроводжується нападами спазматичного кашлю, який може призвести до зупинки

Правець передається при потраплянні в рани зараженого грунту, предметів (наприклад, цвяхів), проявляється сильними судомами, які можуть призвести до переломів кісток. ХІБ-інфекція (гемофільна інфекція) передається повітряно-крапельним шляхом, у дітей від 5 років провокує розвиток пневмонії, гнійного менінгіту, запалення надгортанника, що призводить до задухи (епіглотиту), запалення середнього вуха (отиту), гнійного запалення суглобів (артриту), запалення кістки (остеомієліту), «зараження» крові (сепсису). Кір передається повітряно-крапельним шляхом, може призвести до запалення мозку (енцефаліту), ураження органу слуху, інвалідності, смерті. Краснуха передається повітряно-крапельним шляхом, особливо небезпечна при вагітності. Епідемічний паротит (свинка) передається повітряно-крапельним шляхом, особливо небезпечний при вагітності, в рідких випадках може призвести до смерті.

Терміни вакцинації, визначені Календарем, гарантують максимальний

На сьогодні обов’язкова вакцинація у США проводиться від 16 захворювань за рахунок держави та страхових компаній, в Німеччині — від 14 захворювань, в Украї ні — від 10. Згідно Календарю профілактичних щеплень, який затверджений Міністерством охорони здоров’я України, це вакцини від гепатиту В, туберкульозу, кіру, паротиту, краснухи, дифтерії та правця, кашлюку, поліомієліту, ХІБ-інфекції.

ВООЗ постій но проводить моніторинг захворюваності, наслідків щеплень у всіх краї нах протягом багатьох десятків років, реєстрації всіх побічних явищ вакцин. При ліцензуванні вакцини проводиться ретельна оцінка та тестування на безпеку та ефективність. В свою чергу, вакцинація стала «заручницею власного успіху». Адже коли інфекція часто трапляється, викликає важкі хвороби з високим рівнем смертності, люди бояться цього захво-

Ц�

цікав�!!!

рювання та активно вакцинуються. Через деякий час випадки захворювання перестають траплятися, і страх перед хворобою минає. Люди не бачать ї ї наслідків і тоді починають сумніватися в доцільності вакцинації . Натомість випадки побічних реакцій на вакцину будуть відмічатися, і увага людей перемикається на ризики від вакцини. Це веде до зменшення охоплення вакцинацією, і інфекція знову має шанси з’явитися.

Бути здоровим та оберігати власне здоров’я — це правильно. Але є хвороби, що завжди виграють у перегонах навіть із найсильнішим організмом, якщо той ї х раніше не «зустрічав». А від першої «зустрічі» із хворобою до імунної відповіді на неї може минути до кількох тижнів. Деякі збудники завдають незворотної шкоди здоров’ю. Наприклад, вірус поліомієліту уражає нервову систему і може призвести до паралічу. Віруси папіломи чи гепатиту з високою часткою й мовірності призводять до виникнення ракових захворювань. Проблема з вакцинацією — соціальна. Внаслідок діяльності суспільного руху антивакцинаторів, ВООЗ назвала «недовіру до вакцин» однією з десяти основних проблем охорони здоров’я в світі, над якими організація буде працювати у майбутньому. Небажання людей брати участь у вакцинації у разі доступності самих вакцин небезпечно тим, що воно може повернути назад той прогрес, що був досягнутий у боротьбі з інфекційними хворобами, розвиток яких можна попередити.

Показником будь якого розвинутого суспільства є розуміння кожною подружньою парою, що контрацепція — це можливість мати бажану кількість дітей в бажаний час і з можливістю зберегти репродуктивне здоров’я. Вже в минулому столітті було сформульоване твердження, що здорову дитину може народити лише здорова мати, яке залишається актуальним і до теперішнього часу. Безумовно, бажана вагітність у здорової жінки рідко супроводжується ускладненнями і загалом завершується народженням здорової дитини. Однак, на жаль, в теперішній час здоров’є чоловіків та жінок не є ідеальним. Саме тому більше 500 тисяч жінок в світі щорічно вмирає по причині ускладнень вагітності та пологів.

За даними ВООЗ, контрацепція дозволяє майже вдвічі знизити материнську і в 3 рази смертність немовлят. В США щороку вдається зменшити кількість госпіталізацій жінок майже на 60 тисяч завдяки раціональному використанню гормональної контрацепції. Право на вільний репродуктивний вибір — це право кожної особи, насамперед, жінки, тому що саме вона страждає від несприятливих наслідків та ускладнень вагітності, які спричиняють ризик для її здоров’я і навіть життя. А отже, це право на свободу прийняття рішення щодо реалізації її репродуктивної функції — розвитку бажаної вагітності і народження бажаних дітей, або використання методів контрацепції. При цьому існують певні категорії жінок, для яких контрацепція є необхідною та рекомендованою. А саме: 1. Контрацепція рекомендована впродовж 2–3 років після пологів, як час, необхідний для повного відновлення організму. З’ясовано, що таке турботливе ставлення до здатності народжувати дитину знижує ймовірність загибелі жінки під час вагітності і пологів в 2 рази, а дитини — в чотири.

мінімум 2 років

кесарева

термін вагітності та народжує в визначений час. Більшість мають ускладнення, пов’язані із навантаженням на незрілий організм дівчинок або внаслідок абортів. 5. Контрацепція необхідна жінкам із важкими

 За тривалістю впливу — екстрені, тимчасові, тривалі, постійні.  За способами впливу на репродуктивну систему — бар’єр-

метода контрацепції є свої

Як

переваги та недоліки.

в різні терміни місячного циклу (вимірювання базальної температури, визначення розтяжності цервікального слизу), мають низьку ефективність (індекс Перля 9-20 на 100 жінок), за винятком метода лактаційної аменореї — 2 вагітності на 100 жінок у перші 6 місяців використання. Ці методи вимагають утримання під час фертильної фази, не захищають від ІПСШ, а наявність вагінальної інфекції впливає на результати визначень. Перерваний статевий акт може викликати невроз і імпотенцію у чоловіків, привести до розвитку застійних явищ в органах малого тазу у жінок, знизити сексуальне задоволення. Найчастіше ці методи контрацепції обирають пари, релігійні або філософські переконання яких не дозволяють їм використовувати інші методи; пари, що мають поодинокі статеві відносини та мають можливість утримуватися від статевих відносин впродовж тижня кожного місяця.

методах втручання в організм. 53

групи бар’єрних методів контрацепції, що запобігають попаданню сперми у піхву чи в шийку матки хімічним чи механічним шляхом

поєднанням того і іншого, відносяться:

використання чоловічих та жіночих презервативів;

діафрагм;

шийкового протизаплідного ковпачка;

сперміцидів. Сперміциди випускаються у вигляді супозиторіїв, плівок, желе, гелів, кремів, паст, аерозолів (піни), речовин, що застосовуються для змащування презервативів. Вони спричиняють руйнування мембрани сперматозоїдів, що знижує їх рухливість і здатність запліднювати яйцеклітину. Цей метод контрацепції обирають пари, яким контрацепція необхідна терміново, або пари, якім необхідна тимчасова контрацепція, додаткова контрацепція. Використання бар’єрних контрацептивів робить чоловіка або жінку особами, які активно приймають участь у плануванні родини.

Бар’єрні методи контрацепції мають негайну ефективність, широкодоступні, відпускаються без рецепта, можуть використовуватися разом з іншими контрацептивами, не вимагають медичного огляду перед використанням, відсутні ризики системного впливу на стан здоров’я, не впливають на грудне вигодовування. Контрацептивна ефективність цих методів залежить від бажання пари додержуватися інструкцій та мотивації партнерів (необхідне постійне бажання оберігатися). Засоби бар’єрної контрацепції необхідно мати до початку і використовувати під час кожного статевого акту. При використанні сперміцидів —

Незважаючи на те, що у цей час існує ціла низка більш ефективних сучасних засобів контрацепції, використання чоловічих презервативів залишається дуже важливим, враховуючи, що вони є ЕДИНИМ контрацептивним засобом, спроможним запобігти передаванню ІПСШ, ВІЛ

вагінальної таблетки, супозиторіїв, крему або плівки жінка повинна ввести контрацептив за 10–60 хвилин до статевого акту, на відміну від аерозолю (піни), які ефективні відразу після введення. Діафрагми і ковпачки не рекомендується вилучати впродовж 6 годин після статевого акту. Методи бар’єрної контрацепції мають різну ефективність:  чоловічій презерватив — 2 вагітності на 100 жінок;  діафрагма — 5 вагітностей на 100 жінок;  при використанні ковпачків і сперміцидів — 16–32 вагітностей на 100 жінок.

минулого

Ще Овідій і Лукрецій упоминали про чохли, що надівалися на статевий орган під час соїтія. Матеріал, який використовували для виготовлення перших презервативів, був дуже різноманітний — тканина зі спеціальними просоченнями, рибний міхур, пергамент. Найдорожчі презервативи того часу виготовляли із кишок тварин. Японські гейші використовували бамбуковий папір, який розміщували в середині лона під час статевого акту.

Великий ловелас Казанова (1700) писав, що вагітність попереджає лимонна кірка, вміщена в піхву (прообраз шийкового кілка пачка або діафрагми). У Європі популярними були тампони, просочені оцтовою кислотою, олією ялівця, настоєм майорану. А в стародавньому Китаї жінки перед коїтусом змащували піхву сумішу рослинного масла і ртуті, або смоли кедра, квасців та гранатового соку.

вагітності. Сучасні

невелика гнучка

із

з мідними гільзами чи обмоткою з мідного дроту або з певною кількістю прогестагену, що вивільняється щоденно у порожнину матки. Розміщений в порожнині матки ВМК викликає асептичне запалення ендометрія зі змінами її рецепторного апарата, внаслідок чого порушується процес імплантації зародка; прискорює перистальтику мат-

кових труб, що призводить до потрапляння зародка в матку ще не здатним до імплантації; іони міді чинять сперматостатичний і сперматотоксичний ефекти; а під впливом прогестінов розвивається гіпо- або атрофія ендометрія, і як наслідок, порушення імплантації. Цей метод контрацепції є високоефективним (0,51 вагітність на 100 жінок на рік). Він починає діяти з першого дня використання, має невелику кількість побічних ефектів. При використанні ВМК з прогестінами у жінок зменшуються менструальні болі та крововтрати. Після виведення ВМК із порожнини матки у жінки швидко поновлюється фертильність.

До недоліків ВМК відносяться:

менструальних кровотеч і бо-

(тільки для негормональних

Наступним методом контрацепції, який використовують більше 100 млн. жінок у світі, є прийом комбінованих оральних контрацептивів (КОК). Аналіз вікового складу користувачів показав, що молоді жінки віддають перевагу оральним контрацептивам, а старшого віку — іншим методам контрацепції. Частота їх використання також відрізняється в різних країнах. Вибір методу є результатом впливу різних факторів: системи планування сім’ї, політики уряду, освіти, релігійних переконань та інших культурних характеристик народу, а також ставлення безпосередньо лікарів до цієї проблеми. Метод КОК характеризується високою контрацептивною надійністю (0,3 вагітності на 100 жінок упродовж першого року використання). Після припинення приймання КОК швидко відновлюється фертильність. На фоні використання КОК формується хороший контроль циклу. Сучасні КОК не впливають на масу тіла та артеріальний тиск. Особливу цінність для клінічних спеціалістів та пацієнток мають лікувально-профілактичні, онкопротекторні властивості гормональних контрацептивів: зниження ризику позаматкової вагітності (на 90 %), ризику раку яєчників та ендометрію (на 40–80 %), ризику розвитку доброякісних захворювань молочної залози (на 40 %).

ін’єкційні (пролонгований ін’єкційний контрацептив «Депо-Провера») і оральні (міні-пілі — таблетки, що містять мікродози гестагенів). Комбіновані оральні контрацептиви — це мокомбіновані естроген-прогестагенні препарати. Вони поділяються на моно-, дво- і трифазні. Монофазні — препарати, що містять однакову кількість естрогену та прогестагену (Е/П). Двофазні — складаються із різних

комбінацій Е/П — перші 10 таблеток містять естроген, а решта 11 є комбінованими. Трифазні КОК складаються з трьох видів таблеток, у них комбінації есторо-

Гормональні контрацептиви згущують цервікальний слиз, перешкоджаючи проникненню сперматозоїдів у піхву та зменшують їх рух у фаллопієвих трубах, пригнічують овуляцію та змінюють ендометрій, ускладнюючи імплантацію. Недоліками даного методу контрацепції є необхідність постійного прийому таблеток, наявність побічного ефекту (нудота, запаморочення, незначний біль у молочних залозах, головний біль, незначна кровотеча). Ефективність може знижуватись при одночасному вживанні деяких протисудомних або протитуберкульозних ліків. Можлива затримка в поверненні

гену та гестогену змінюються таким чином, що їх прийом повністю імітує секрецію естрогенів та гестагену протягом нормального менструального циклу.

фертильності після припинення вживання, короткочасні зміни психоемоційного фону (настрою, лібідо) і маси тіла. Ще одним сучасним методом контрацепції є трансдермальна терапевтична система — контрацептивний пластир EVRA , що містить естроген та прогестаген в клейкому шарі, які проникають через шкіру і надають ефективний протизаплідний ефект. Тонкий пластир бежевого кольору, що наклеюється на шкіру плеча, живота чи інші ділянки тіла. Площа контакту зі шкірою становить 20 мм 2 . 1 пластир використовується 7 днів. На 1 цикл використовується 3 пластири.

ВАЖЛИВО ПІДКРЕСЛИТИ, що можливості розвитку гормональної контрацепції ще далеко не вичерпано і ми безумовно станемо свідками народження нових,оригіналь-

ідей, які

служити

благо жінки, на благо сім’ї та суспільства. Підводячи підсумок, необхідно ще раз зазначити, що при виборі контрацептивного засобу фахівець і пацієнт виходять з того, що метод повинен бути ефективним і зручним у застосуванні, можливий ризик ускладнень має бути зведений до мінімуму. Протизаплідний ефект має бути тимчасовим, щоб репродуктивна функція могла відновлюватись за бажанням користувача. При цьому не повинні порушуватися фізіологія статевого акту і виникати негативні емоції. Метод може також позитивно впливати на здоров’я користувача (нормалізація гормональних порушень, запобігання ІПСШ тощо). Однією з важливих умов надійної контрацепції та її тривалого використання має бути доступність методу (помірна ціна, наявність у продажу). І на сьогодні вже немає сумнівів, що контрацептиви не просто знижують народжуваність, а є ефективним методом збереження репродуктивного здоров’я жінки.

5. Hormonal contraception in women with endometriosis: a systematic review / Giovanni Grandi, Fabio Barra, Simone Ferrero, Filomena Giulia Sileo, Emma Bertucci, Antonella Napolitano, Fabio Facchinetti // Eur J Contracept Reprod Health Care. 2019 Feb; 24(1):61-70. DOI: 10.1080/13625187.2018.1550576

6. Hormonal contraception and obesity / Katharine B Simmons, Alison B Edelman // Fertil Steril. 2016 Nov;106(6):1282-1288. doi: 10.1016/j.fertnstert.2016.07.1094.

7. World Family Planning 2020 / Vladimira Kantorova, Joseph Molitoris, Philipp Ue ng // Technical Report. United Nations Organization. 2020 Sept. DOI:10.13140/RG.2.2.20594.12481.

Ó ñâiòi ìåäèöèíè

Лікування неспроможності м’язів тазового дна: вимоги сьогодення

Щитоподібна залоза: коли бити тривогу

ВІЛ-СНІД і війна: як протидіяти хворобі зараз Крiстiан Барнард: Моя філософія в тому, що найбільший ризик у житті — це не піти на ризик

Основні чинники неспроможності м’язів тазового дна Проблема неспроможності м’язів тазового дна має комплексний характер. Пологова травма підтримуючих структур (м’язового тазового дна), навколишніх тканин (парацервікальних й периректальних зв’язок) та внутрішньотазових фасцій (перивезикальної та периректальної) — найбільш важливий етіологічний фактор. Пролапс (випадіння) — рідкість у жінок, що не народжували, частіше він зустрічається у жінок, що багато народжували. Конституційні фактори, стани, залежні від тривалого підвищення внутрішньочеревного тиску (надмірна фізична праця, ожиріння, хронічний бронхіт), постменопаузальна атрофія також можуть привести до тазової релаксації [1].

A Лікування неспроможності м’язів тазового дна — один з актуальних напрямків сучасної гінекології. Згідно зі світовими даними, до 53 % жінок відзначають ті чи інші прояви цієї недуги. У нормі всі органи малого таза жінки (матка, піхва, сечовий міхур, пряма кишка) фіксовані до кісткових структур за допомогою міцного зв’язково-фасціального та м’язового апарату, який називається тазовим дном. В силу певних причин відбуваються зміни в м’язах, що призводить до опущення або випадіння внутрішніх статевих органів (пролапсу). Симптоми, пов’язані з неспроможністю м’язів тазового дна Симптоми, пов’язані з неспроможністю м’язів тазового дна, дуже різноманітні. Хворі скаржаться на:  почуття тиску;  переповнення;  відчуття чужорідного тіла;  тягнучі болі в нижніх відділах живота та поперековій області. Зазвичай дискомфорт підсилюється протягом доби й особливо під час фізичного навантаження та розрішається в горизонтальному положенні або коли пролапс вправлений за допомогою песарію (вагінального супозиторія, маточного кільця). Всі ці скарги неспецифічні й не завжди пов’язані з неспроможністю м’язів тазового дна. Ентероцеле (кили), які виходять через дефект в області прямокишкового чи сечово-піхвового поглиблення, супроводжуються інтенсивним больовим синдромом через тракції очеревини й брижейки. Неспроможність м’язів тазового дна часто супроводжується нетриманням чи затримкою сечі та, набагато рідше, нетриманням

Валерій Якуба, генеральний директор КНП «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, лікар акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії

калу.

Неспроможність м’язів тазового дна частіше проявляється як опущення внутрішніх статевих, так і сусідніх органів, але опущення одного з органів (опущення матки, цистоцеле чи ректоцеле) може переважати. Опущення матки часто пов’язано з її ретроверзією і ретрофлексією, з подовженням і гіпертрофією шийки матки. Опущення матки можна умовно розділити на три ступені: І ступінь (шийка матки опущена до входу в піхву); II ступінь (шийка матки опущена нижче вульви); III ступінь (повне випадіння матки нижче статевої щілини з виворотом піхви). Ступінь пролапсу частіше можна з точністю оцінити тільки в положенні стоячи або після фізичного зусилля.

Опущення матки може бути ізольованим, особливо у жінок, що не народжували. Але значно частіше опущення матки поєднується з опущенням інших органів. Опущення передньої стінки піхви в поєднанні з опущенням сечового міхура або й уретри — це цистоцеле, уретроцеле Опущення задньої стінки піхви, що супроводжується випинанням прямої кишки — ректоцеле. Зазвичай це пов’язано з релаксацією промежини. Ці хворі також пред’являють декілька скарг. Пацієнти з ректоцеле можуть страждати затримкою стільця, яке призводить до напруги, що провокує подальший роз-

виток ректоцеле. Пацієнтки з ушкодженим сфінктером можуть страждати нетриманням стільця чи газів. Пролапс геніталій часто супроводжується збільшенням гемороїдальних вузлів, рідше — анальним або ректальним пролапсом. Ці супутні стани інколи усувають під час операції з приводу пролапса геніталій [2]. Ентероцеле слід відрізняти від ректоцеле. На відміну від цистоцеле чи ректоцеле, які уявляють собою псевдокила, ентероцеле є справжніми килами з перитонеальним мішком і килевими воротами. Найбільш часто зустрічається тип ентероцеле, який проходить через ректовагінальну перетинку. Переднє ентероцеле (в сечово-піхвовій перетинці) та латеральне ентероцеле зустрічаються рідше. Ентероцеле може бути ізольованим, а також поєднуватись з пролапсом склепіння піхви після видалення матки (пульсійне ентероцеле) чи з опущенням матки (тракційне ентероцеле). Етіологія — вроджена (глибоке заднє склепіння) чи придбана (акушерська травма, хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску, хірургічна фіксація матки чи склепіння піхви до передньої черевної стінки, вентрофікація). Особливо важлива точна діагностика і адекватне лікування. Рецидив захворювання після операції настає швидко, якщо ентероцеле не виявлено і не усунено. Лікування складається з ретельного зшивання очеревини, зближення матково-крижових зв’язок і фіксації стінок піхви до тазового дна (кульдопластика) [3].

Основні методи лікування Мета хірургічного лікування — поновлення нормальної топографічної анатомії й нормалізації функції органів, які були залучені у патологічний процес. При пролапсі матку зазвичай видаляють за виключенням випадків, коли пацієнтка бажає зберегти дітородну чи менструальну функції. Якщо матка збережена і пацієнтка завагітніла після операції, зазвичай показаний кесарський розтин для родорозрішення з метою зменшення ризику рецидиву пролапса, пов’язаного з природними пологами. Більшість операцій з приводу неспроможності м’язів тазового дна проводяться трансвагінально, в тому числі екстирпація матки, передня кольпорафія (передня пластика) та задня кольпорафія (задня пластика, кольпоперінеопластика). В даних випадках показана комбінована брюшно-піхвова операція, наприклад у хворих з вираженим цисторектоцеле, великою міомою матки, пухлиною яєчників чи нетриманням сечі важкого ступеня. Кольпоперінеопластика — обов’язковий компонент хірургічного лікування неспроможності м’язів тазового дна. Це хірургічне втручання часто буває необхідне хворим, яким проведена абдомінальна операція, направлена на усунення нетримання сечі, бо елевація шийки матки, сечового міхура посилює ректоцеле, яке вже є.

Оптимальний результат хірургічного лікування нетримання сечі — це відновлення нормальної анатомії нижніх відділів сечових шляхів, підвищення тиску закриття уретри в стані спокою, покращення передачі тиску з сечового міхура на сечовипускний канал [4]. Консервативне лікування стресового нетримання сечі показане пацієнткам з невираженою симптоматикою та неспроможністю м’язів тазового дна легкого ступеня, молодим жінкам, що планують вагітність. Облітерація Дугласової кишені показана для лікування ентероцеле у хворих з глибокою Дугласовою кишенею та в разі ретроверзії матки. Облітерацію Дуг-

ласова простора проводять в поєднанні з іншими операціями, такими як фіксація піхви при її випадінні, підшивання шийки сечового міхура при нетриманні сечі чи екстирпації матки. Одним з методів зменшення порожнини (глибини) Дугласова простору є висока перітонізація, яка проводиться як при піхвовій, так й при абдомінальній екстирпації матки. Інші способи облітерації Дугласовоі кишені — це спосіб Мошковича та спосіб Халбана, зшивання крижово-маткових зв’язок, видалення очеревини Дуглосова простору.

Індивідуальний підхід до кожної пацієнтки Об’єм оперативного втручання визначається з урахуванням віку жінки, наявності супутньої патології внутрішніх статевих органів, бажання зберегти на майбутнє репродуктивну функцію, наявності екстрагенітальних захворювань тощо. Від вищеперерахованих чинників залежить і вибір анестезії під час проведення операцій. Зазвичай комбіновані операції (при наявності у жінки пухлини матки, яєчників і неспроможності м’язів тазового дна) проводяться під внутрішньовенним чи комбінованим наркозом, а операції з приводу тільки неспроможності м’язів тазового дна та випадіння внутрішніх статевих органів проводяться з використанням спінальної анестезії. При всіх вищезгаданих операціях, з метою профілактики рецидивів випадіння культі піхви після операції чи при наявності ентероцеле, проводиться облітерація Дугласової кишені і кольпоперінеопластика. Внаслідок цього рецидиви після таких операцій не спостерігались [5].

Акушерство та гінекологія: у 4 томах. — Том 4. Оперативна гінекологія: підручник (ВНЗ ІV р. а.) / В.М. Запорожан, Т.Ф. Татарчук, І.З. Гладчук та ін.; за ред. В.М. Запорожана / Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Медицина», 2014 р. — С. 65-67.

3. Geo rion R, Larouche M. Guideline No. 413: Surgical Management of Apical Pelvic Organ Prolapse in Women.

4. J Obstet Gynaecol Can. 2021 Apr;43(4):511-523. e1. doi: 10.1016/j.jogc.2021.02.001

5. Яцина О.І. Комплексне лікування нетримання сечі у жінок// Український медичний часопис. — 2016. — №4 (114). — С.110-112.

6. Іваненко С.В., Сенчук А.Я., Чермак І.І./ Післяопераційна реабілітація хворих із пролапсом геніталій / Збірник наукових праць гінекологів України. — 2017. — №1(39). — С64-69.

Думка експерта

•

В світі медицини

•

бити тривогу modern-pharmacy.com.ua

та •

що робити Часом ми прагнемо виявити недугу там, де її немає, а буває, що симптоми захворювання приймаємо за банальну перевтому і наслідки стресу. Однак за звичайним нездужанням може ховатися серйозна проблема, зокрема дисфункція щитоподібної залози, органу, без якого неможливий правильний обмін речовин в організмі. Які основні симптоми, діагностика та способи лікування на патології щитоподібної залози «Сучасна фармація» попросила розповісти ЛЮБОВ ЧЕРВ’ЯКОВУ, завідувачку ендокринологічного відділення КНП «Чернігівська обласна лікарня», головного експерта Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА з ендокринології. 2022 / грудень

ЗАЛОЗА: коли •

ну щитоподібної залози й сприяють утворенню різних вузликів (це можуть бути маленькі вузлики, 3-5 мм, а можуть бути й великі вузли). Хронічний аутоімунний тиреоїдит може бути із різною структурою залози, тобто при цьому захворюванні щитоподібна залоза може бути зменшена в розмірах, і навпаки вона може бути велика, багатовузлова. — Яка основна функція щитоподібної ? — Щитоподібна залоза виробляє гормони трийодтиронін й тироксин. Ці гормони беруть активну участь в обміні речовин і впливають на багато органів і систем нашого організму, зокрема впливають на зріст, на роботу серця, на обмін речовин, на роботу мозку. Тому основна діагностика патологій щитоподібної залози — це визначення рівня гормонів, що виробляє щитоподібна залоза. — Чи впливає розмір щитоподібної залози на її роботу? — Тут дуже важливо, як працює щитоподібна залоза. Вона може працювати незалежно від того велика вона чи мала, є вузли, чи не має вузлів. Щитоподібна залоза може бути майже нормальних розмірів, але виробляти дуже багато гормонів, і тоді розвивається, так званий, тиреотоксикоз. І тоді ми призначаємо препарати, які пригнічують вироблення гормонів щитоЖурнал «Сучасна фармація»

подібної залози. Може бути навпаки, коли щитоподібна залоза виробляє замало гормонів, при цьому також розмір може бути маленький або навіть майже в нормі. Або навпаки вона може бути велика за розміром, але внаслідок того, що тканини залози, яка виробляє гормони, там вже майже не лишилося, бо вся залоза у вузлах, а вузли гормон не виробляють, функція щитоподібної залози знижена. В цьому випадку у людини розвивається гіпотиреоз — клінічний синдром, що виникає у людини при недостатності гормонів щитоподібної залози внаслідок зниження або повного випадіння функції щитоподібної залози. — Яке лікування призначається при гіпотиреозі?

— Треба давати той гормон, який не виробляється залозою — тироксин. У нас в Україні зареєстровано два препарати тироксину: L-Тироксин та Еутирокс, які ми призначаємо при заниженої функції щитоподібної залози. — Що є найчастішою причиною гіпотиреозу? — Найчастіше гіпотиреоз настає в результаті аутоімунних процесів, коли йде руйнування тканини щитоподібної залози, і зменшується її функція. І тому при аутоімунних тиреоїдитах, коли розвивається гіпотиреоз, ми призначаємо гормональні препарати. — А якщо при аутоімунному тиреоїдиті спочатку було збільшення щитоподібної залози, а потім зменшення, тобто залоза почала «зсихатися», це погіршення хвороби? — При автоімунному тиреоїдиті йде процес руйнування щитоподібної залози. І класичний автоімунний тиреоїдит, як правило діагностують, коли щитоподібна залоза велика, а потім з часом йде руйнування її тканини й зменшення залози в розмірах, відповідно зменшується і вироблення гормонів. Аутоімунний тиреоїдит закінчується малесенькою щитоподібною залозою, тобто наступає атрофія органу, і він вже не може виконувати свою функцію. Тироксин не виробляється, і пацієнт повинен його приймати — пожиттєво у таблетованому вигляді. — А коли треба починати приймати тироксин? При яких показниках? — Якщо раніше казали, що треба тироксин приймати, як можна раніше, як тільки діагностували гіпо-

тиреоз, то зараз до призначення препаратів тироксину відносяться дуже виважено. Основний критерій діагностики гіпотиреозу при аутоімунному тиреоїдиті — це рівень тиреотропного гормону (ТТГ). Норма ТТГ (від 0,4 до 4 мЕд/л). Якщо рівень тиреотропного гормону 10 і більше, тоді рекомендується призначення тироксину. Але це все дуже індивідуально. Якщо жінка молода, і в неї тиреотропний гормон навіть в межах норми, тобто менш як чотири, але більше ніж три, але вона не може завагітніти, то їй вже треба призначати тироксин. Для вагітних, для дівчат та жінок, які планують вагітність, ТТГ повинен бути 2,5, а не 4, як для всіх інших категорій. Якщо це людина з аутоімунним тиреоїдитом старше 60-70 років, у неї є гіпертонія, є певні зміни з боку роботи серця та інші хронічні захворювання і в неї підвищений рівень тиреотропного гормону до 6-8, то в таких випадках треба подумати призначати їй тироксин чи не призначати. В кожному разі це все повинен вирішувати лікар-ендокринолог конкретно з кожним пацієнтом. Тому що тут враховується дуже багато факторів: і вік, і стан серцево-судинної системи, і чи буде вагітніти та народжувати, чи не буде народжувати. Чи то дівчинці 20 років, чи жінці 50 років, у якій там ТТГ 8-9. Це — різні речи, і треба підходити тут індивідуально. — А якщо ТТГ вже вище за 10, то вже треба обов’язково призначати тироксин, незалежно від віку та патологій? — Якщо у хворого важка кардіальна патологія, тобто якщо там важкі порушення ритму, там є фібриляція передсердь, тріпотіння передсердь, міотлива аритмія, треба, по-перше, визначити, який рівень тироксину, не тільки ТТГ, а ще зробити аналіз Т4 (тироксин) вільний на Т3 (трийодтиронін) — вільний (у нормі цей показник дорівнюється 2,5-4,3 пг/мл). І якщо будуть відхилення від норми, то в такому випадку призначати дози тироксину, але це будуть мінімальні, найменші дози тироксину. Тут дивимося, щоб максимально не нашкодити пацієнту і вибираємо між призначенням лікування та ускладненнями від нього. — Любов Іванівно, а чому взагалі виникає аутоімунний тиреоїдит? Це пов’язано з особливостями окремих регіонів, Чорнобильською катастрофою або іншими причинами?

В Україні ендемічними за зобом місцевостями традиційно вважаються Прикарпаття, Карпати, Закарпаття, Полісся. У населення цих регіонів, а це понад 15 млн. осіб, через нестачу йоду може виникати ендемічний зоб (дифузний, вузловий) — Аутоімунний тиреоїдит? Важко сказати. Якщо з ендемічним зобом усе ясно, бо основна його причина — це дефіцит йоду. І тут зрозуміло, як діяти, як усунути причину захворювання. А з аутоімунний тиреоїдит складніше. Але факт лишається фактом: кількість випадків аутоімунних тиреоїдитів з роками збільшується.

— Які місцевості в Україні є ендемічними за зобом?

— В Україні ендемічними за зобом місцевостями традиційно вважаються Прикарпаття, Карпати, Закарпаття, Полісся. У населення цих регіонів, а це понад 15 млн. осіб, через нестачу йоду може виникати ендемічний зоб (дифузний, вузловий). Ендемія вважається важкою, якщо частота ураження населення вище 60 %, співвідношення хворих чоловіків та жінок 1/3-1/1, а частота вузлових зобів вище 15 % й зустрічаються випадки кретинізму. При легкій ендемії частота ураження населення вище 10 %, співвідношення хворих чоловіків та жінок 1/6,вузлові форми зустрічаються лише в 5 % випадків. Йододефіцитні захворювання можуть виникнути в будь-якому віці, але групами ризику є діти, підлітки, вагітні, жінки, які годують груддю. Найтяжчим наслідком йодної недостатності вважають негативний вплив зниження функції щитоподібної залози на розвиток мозку плода і новонародженого. На тлі йододефіциту виникають порушення репродуктивної функції жінок і чоловіків, відставання дітей у розумовому, фізичному і статевому розвитку. Розв’язувати проблему ендемічного зоба можна йодопрофілактикою (вживанням йодованої солі, йодованого хліба, морської риби, морської капусти, рослин з підвищеним вмістом йоду). — Тобто наразі вже можна казати про зменшення кількості ендемічних зобів, тому що люди вживають йодовану сіль та ще деякі продукти з підвищеним вмістом йоду? — Ну так однозначно казати не можна, ендемічний зоб є. Але кількість захворівших на ендемічний зоб не збільшуються так суттєво, як кількість випадків аутоімунних тиреоїдитів, бо тут ми можемо усунути причину захворювання.

— А є якісь міри профілактики захворювань щитоподібної залози? — По-перше, це йодопрофілактика — вживання йодованої солі та інших продуктів з великим вмістом йоду, вітамінів з вмістом йоду. По-друге: УЗД-контроль після сорока років, а якщо є спадкова обтяженість, то незалежно від віку. По-третє — це спостереження у динаміці за вузлами, якщо вони є, та гормональне обстеження.

— А яка добова потреба йоду?

— Згідно з рекомендаціями ВООЗ, ЮНІСЕФ та Міжнародної ради з контролю за йододефіцитними захворюваннями добова потреба йоду для дітей до 5 років складає 90 мкг, для дітей шкільного віку 96-12 років) — 120 мкг, для підлітків та дорослих — 150 мкг. Добова норма для вагітних та жінок, які годують груддю складає 250 мкг. — Любов Іванівно, давайте більш детально зупинимося на такій проблемі як рак щитоподібної залози? — Рак щитоподібної залози — це утворення ділянки або вузла різного розміру в щитоподібній Тому всі діти, всі молоді люди, всі чоловіки, у яких виявлений вузол або декілька вузликів у щитоподібній залозі, повинні пройти додаткове обстеження, щоб виключити злоякісний процес, тобто рак щитоподібної залози. До речі, у чоловіків вузли утворюються значно рідше, ніж у жінок. У жінок ризик мати вузлики зростає вже після 40 років. В менопаузі значно збільшується кількість жінок, які мають маленькі вузлові утворення в щитоподібній залозі. Але, на щастя, вони досить рідко бувають злоякісними. — А якщо у жінки на УЗД побачили фолікули, заповнені рідиною. Це велика патологія? — Фолікули, заповнені рідиною — це кісти, вузлові утворення, що наповнені рідиною. Кіста не впливає на функцію щитоподібної залози, хоча вона в розмірах може збільшуватися, може зменшуватися. Якщо це кісти доволі великих розмірів (1,5-2 см), то під контр-

олем УЗД роблять пункцію цієї кісти й шприцом видаляють з неї рідину. Але з часом рідина може знову набратися в цій кісті. За кістою частіше всього треба просто спостерігати, робити УЗД, слідкувати, щоб вона не росла. — Яким чином діагностують рак щитоподібної залози? — Головний критерій — це пункція щитоподібної залози. Якщо пропунктували й там знайшли атипові клітини, єдине лікування — це операція. Але якщо раніше при операції видаляли усю щитоподібну залозу, зараз підхід трошки інший. Наразі дивляться, наскільки великий цей злоякісний вузол, наскільки він проникає в тканини щитоподібної залози, тобто зараз вже не завжди видаляють всю щитоподібну залозу. Можуть видалити одну долю або долю з перешийком. Такі хворі, оскільки в них оперована щитоподібна залоза або взагалі видалена, по життєво приймають тироксин. Але якщо вони виконують усі рекомендації лікаря, прогноз дуже гарний. Вони живуть дуже довго, прооперовані дівчатка виходять заміж, народжують дітей, тобто живуть звичайним життям. Хочу підкреслити, що із всіх онкологічних захворювань рак щитоподібної залози, особливо рак папілярний, який найчастіше зустрічається, має більш сприятливий перебіг, ніж всі інші злоякісні захворювання. — Тобто можна казати, що зараз в ендокринології від радикальних операцій переходять до органозберегаючих? — Якщо стосується рака, то так, але при базедовій хворобі (порушенні роботи щитоподібної залози, обумовлено надмірним виробленням гормонів) навпаки застосовують радикальні операції. Якщо раніше при тиреотоксикозах видаляли частину щитоподібної залози, то зараз найчастіше видаляють всю щитоподібну залозу. — Чому так? — На підставі проведених багатьох досліджень прийшли до висновку: якщо видали не всю щитоподібну залозу, то виникають часті рецидиви, тобто відновлення тиреотоксикозу. Тому зараз частіше, якщо є важкий тиреотоксикоз, якщо є показання до оперативного лікування, видаляють всю щитоподібну залозу при тиреотоксикозах.

— Зараз більше хворих на гіпотиреоз чи гіпертиреоз?

— Річ у тім, що гіпертиреоз лікується, тому більше гіпотиріозів. Це у першу чергу обумовлено збільшенням аутоімунних тиреоїдитів, які призводять до гіпотиреозів. І у хворих, які прооперувалися з приводу тиреотоксикозу, тобто з приводу гіпертиреозу, також розвивається потім гіпотиреоз — післяопераційний. Тому гіпотеріозів по факту більше. Гіпертиреоз виліковується, а гіпотиреоз — ні. Гіпертиреоз виліковуються або таблетками, або операцією. А якщо щитоподібна залоза не виробляє тироксину або, якщо її вирізали, або, якщо видалили половину щитоподібної залози, то вона вже не виробляє тироксину і ніколи не буде виробляти. Тому це по життєвий прийом тироксину. — А якась спеціальна дієта є для таких хворих? — Для хворих з патологією щитоподібної залози це, як правило, знову ж таки здорове харчування. По-перше, це рослинна продукція яскравого забарвлення (червоні, жовті, оранжеві овочі та фрукти — буряк, морква тощо), це зелень. Також риба, рибні продукти, молочні продукті нежирне м’ясо. Це — здорове харчування. — А що їм категорично не можна? — При зобі таких продуктів, мабуть немає, щоб категорично не можна було. Є обмеження в дієті, якщо є Базедова хвороба. Там не можна продуктів, які стимулюють вироблення гормонів. Це кава, чай, алкоголь, нікотин. Вони категорично забороняються при Базедовій хворобі. — А при гіпотиреозі? — А при гіпотиреозі ніяких обмежень в дієті немає. Але при гіпотиреозі обмін речовин сповільнений, і тому, як правило, такі хворі набирають вагу. І тому їм треба просто підтримувати малокалорійну дієту, щоб не мати ожиріння. Тобто у них ожиріння це вже супутнє захворювання. — Це ще один з факторів, котрі можуть призвести до діабету?

— Набряки бувають. Це один з клінічних проявів гіпотиреозу: набряки на обличчі та на кистях рук, не скільки на ногах, скільки саме на верхній половині тіла.

— А як з цим боротися?

— Нормалізувати рівень тироксину крові, і тоді набряки проходять без сечогінних препаратів.

— А сечогінні препарати таким хворим приймати не треба?

— Ну, якщо там є великі набряки, тоді допомагають і сечогінні. Але, як правило, тільки тироксин призводить до зниження та ліквідації набряків. Це такі специфічні набряки при гіпотиреозі, тобто набряки, які обумовлені набряком тканини внаслідок порушення обміну речовин. — Тобто у них зайва вага може бути внаслідок цих набряків? — Ну, як правило, пацієнти приймають достатню кількість тироксину, і, як правило, такі важкі хворі, у яких великі набряки, у нас зараз бувають дуже рідко. Це бувають тільки первинні хворі, які не знали, що в них є гіпотиреоз, у яких діагноз гіпотиреоз тільки поставили. Коли хворий вже весь набряклий, коли у нього вже лущиться шкіра, коли вже із-за набряків рота та гортані йому говорити важко. Ось таким пацієнтам на початкових стадіях лікування, коли діагностують гіпотиреоз, ми можемо давати сечогінні. А з часом, якщо хворі приймають тироксин, а вони його приймають, тому що, якщо вони перестають його приймати, їм стає значно гірше. Пацієнти знають, що вони повинні приймати тироксин, щоб рівень гормонів у них був нормальний, що тоді вони будуть себе нормально відчувати, вести нормальний спосіб життя. Якщо вони перестають приймати тироксин, вони відразу відчують погіршення свого стану. З діабетом, наприклад, трошки важче боротися, тому що при діабеті, якщо цукор крові в межах 10-12, хворі не відчувають погіршення і можуть перестати пити таблетки, і, коли вже цукор крові стає 15-16, у нього вже починає «сушити», і тоді він йде до лікаря. А при гіпотиреозі чутливість більша: якщо тироксину вже менше, чим треба, хворий гірше себе відчуває, тому він вже йде робити аналіз, щоб допомогти собі, щоб збільшити дозу тироксину.

— А чи можна для профілактики зоба вживати трав’яні збори, горобину, горіхові перетинки на спирту та інші рослинні продукти з підвищеним вмістом йоду? — Звичайно що так. Особливо це стосується ендемічних за зобом місцевостей, до яких відноситься Прикарпаття, Карпати, Закарпаття, Полісся. Але перед початком лікування людині треба порадитися з сімейним лікарем, який за показанням направить її на консультацію до лікаря-ендокринолога. — Багато хто з пацієнток у віці 45-60, які приймають тироксин скаржаться що їм складно підібрати дозу. Перші дні вони дуже погано почуваються: пітніють, у них підвищене серцебиття. З чим це пов’язано? — Важко підібрати тироксин, коли йде гормональна перебудова в організмі, наприклад у підлітковому віці або у клімактеричному періоді. Ну ось 45-60 років якраз такий період, коли знижується вироблення естрогенів, коли йде гормональний дисбаланс, і тут буває важко підібрати дозу тироксину. А оскільки щитоподібна залоза — це ендокринний орган, який зв’язаний з іншими гормональними органами ендокринної системи, то при передозуванні можуть бути пітність та підвищене серцебиття. Не завжди просто підібрати дозу, приходиться її коректувати. — Любов Іванівно, пацієнти часто цікавляться: чи не шкодить організму довгий час прийому препаратів тироксину? — Якщо говорити про гормонотерапію, то гормон тироксин найбільш по своєму хімічному складу наближений до гормону людини. Інсулін ще намагаються наблизити до інсуліну людини, а тироксин вже найближчий по своєму складу, по своїй будові до гормону людини, тобто синтетичний тироксин — найближчий з усіх гормонів до природного тироксину. Більшу шкоду організму принесе недостатність в організмі тироксину ніж адекватний прийом підібраних доз — Тобто ускладнень практично не

— Так практично не буває. Можна довго жити приймаючи цей препарат тироксину і вести звичайний образ життя: працювати, вагітніти, народжувати, займатися хобі, подорожувати. Жити та радіти життю. Розмовляла Олена Березкіна

•

В світі медицини

•

пи і Центральної Азії ступінь поширеності ВІЛ/СНІД є найвищим. Станом на жовтень 2022 року в нашій державі 2022 / грудень

СНІД та ВІЛ — в чому різниця? Вірус імунодефіциту людини — вірус, що може призвести до СНІДу, якщо його не лікувати. Журнал «Сучасна фармація»

Вони визначаються виникненням будь-якої з більш ніж 20 опортуністичних інфекцій або пов’язаних •

викорінення СНІДу до 2030 року, і справа не в нестачі знань чи коштів, а в структурній нерівності, яка перешкоджає ефективному застосуванню перевірених рішень для профілактики та лікування ВІЛ. За даними Організації modern-pharmacy.com.ua

Націй, поширення епідемії СНІДу в світі в цілому сповільнилося. За останні 5 років кількість виявлених випадків зараження ВІЛ/СНІД скоротилась на 20 %. Натомість в Україні серед країн Східної Євро•

Фармакотерапія 67

ВІЛ-СНІД і війна: як протидіяти хворобі зараз В Україні гасло цьогорічного Дня боротьби зі СНІДом прозвучав як: «Війна і ВІЛ — виклики часу. Давайте перемагати разом!», оскільки через війну епідеміологічна ситуація із поширенням ВІЛ в Україні значно погіршилася. За січень-жовтень 2022 року офіційно зареєстровано 10239 випадків ВІЛ-інфекції, що на 19 % менше, ніж за аналогічний період минулого року. Це означає, що кожна п’ята людина, яка могла бути діагностована, не дізналася про свій ВІЛ-статус через війну. В українських реаліях сьогодні під загрозою переривання лікування ВІЛ залишаються тисячі людей, які живуть із цим діагнозом. Лікарі можуть

«Інфекційне обличчя» вірусу імунодефіциту Збудник ВІЛ має вигляд спіралі в трикутній серцевині. Виділяють три типи вірусу: ВІЛ-1 та ВІЛ-2 — поширені в Західній Європі, та ВІЛ3, від якого страждає переважно населення США та африканських країн. Вірус характеризується специфічним ураженням імунної системи та всіх клітин, що мають CD4+рецептор. Тропізм до CD4+Т-лімфоцитів призводить до прогресування ВІЛ-інфекції за рахунок розвитку імунодефіциту, що призводить до повільного руйнування імунної системи з формуванням СНІД, який викликає швидку смерть ВІЛ-інфікованих.

зі СНІДу» Існує «Годинник зі СНІДу», який іде з 1997 року. Спочатку він був встановлений в Нью-Йорку, а звідти його відправлено у Ванкувер, Гаагу та інші міста світу. Поки годинник іде, він служить нагадуванням того, що час спливає, а з ним все більше людей стають ВІЛпозитивними, а це вимагає якнайскоріше зробити все необхідне, щоб загальмувати розвиток епідемії СНІДу. Зараз годинник

Перші симптоми хвороби спостерігаються в середньому через 1,5–3 місяці після інфікування. Це так звана гостра стадія ВІЛ-інфекції, і вона спостерігається не у всіх інфікованих. Для гострої стадії характерна тривала лихоманка, схуднення, безсоння, збільшення лімфатичних вузлів. Продовжується недуга 2–3 тижні, і людина нібито одужує,

проте вірус залишається в організмі і може інфікувати інших. Період безсимптомного вірусоносійства триває від кількох місяців до багатьох років — так званий «період вікна». Протягом всього цього часу ВІЛ-інфікована особа почувається здоровою. Проте врешті вірус долає імунний захист і знижує опірність організму.

Як наслідок, розвивається СНІД, який проявляється інфекційними хворобами, найчастіше це тривалі запалення легень (пневмонії), туберкульоз, вірусні хвороби (оперізуючий лишай, герпес, цитомегаловірусна інфекція), у деяких хворих розвиваються пухлини чи ураження нервової системи.

Перша категорія охоплює ті теорії, які стверджують, що ВІЛ — це відносно нешкідливий вірус, а деякі вважають, що його немає зовсім і він не викликає СНІД. Прихильники цих теорій стверджують, що причинами захворювань і в подальшому смерті людей можуть бути інші фактори — наприклад, токсична дія лікарських препаратів, які використовуються для лікування ВІЛ/СНІДу, бідність та голод, а також інші хронічні недуги. Є цілковиті прихильники заперечення існування СНІДу — Пітер Дусберг, Роберт Рут-Бернстейн і Кері Мюліс, який отримав у 1993 році Нобелівську премію з хімії за розробку методу полімеразної ланцюгової реакції. Друга категорія теорій ще цікавіша — це так звані теорії змов. Згідно з цими частина вчених вважає, що ВІЛ — створений людиною вірус, який потрапив до організму людини або в результаті нещасного випадку, або злого наміру. Серед таких нещасних випадків розглядаються теорії про заражені вакцини від поліомієліту та гепатиту В. Наприклад, кореспондент

військово-повітряних сил США Едвард Хупер у своїй книзі «Ріка» висвітлив припущення про вакцинацію від поліомієліту. Він вважає, що ВІЛ-1 є мутантним штамом мавп’ячого віруса SIV, який міг потрапити до вакцини від поліомієліту в результаті культивування останнього в культурах клітин нирок мавп. Цю експериментальну вакцину використовували в Конго для примусової вакцинації мільйонів місцевих мешканців. Цю теорію підтримують досить багато відомих учених, які навіть надають певні докази. Але ці докази неможливо ні підтвердити, ні спростувати. Доктор медицини Алан Кантвел у своїй книзі «СНІД і лікарі смерті: Дослідження походження епідемії СНІДу і Блакитна кров: секретний план геноциду СНІД» стверджує, що ВІЛ був генетично модифікований чи створений ученими США і потрапив до людини при дослідженні вакцини від гепатиту В. Уперше цю вакцину застосовували для вакцинації біі гомосексуальних чоловіків у великих містах США в 1978–1981 роках. Найбільше правдоподібність цієї теорії змови зростає після висловлювань відомих вчених — лауреат Нобелівської премії миру Вангарі Маатаї, начебто, в одній зі своїх промов сказав, що СНІД — це біологічна зброя, яку розробили вчені розвинутих країн з метою знищення чорної раси. Водночас, доктор Леонард Горовіц вважає, що ВІЛ — це біологічна зброя, яку використали для

мешканців мусульманських та африканських країн. Останнє мало б призвести до їх вимирання та занепаду. Також досить популярні останнім часом теорії заперечення існування СНІДу як такого. Вони базуються на тому, що деякі вчені говорять про відсутність залежності між інфікуванням ВІЛ і пов’язаного з ним синдрому набутого імунодефіциту (СНІДу). Всі вони базаються на

Фармакотерапія

•

В світі медицини

•

2022 / грудень

постулатах Роберта Коха про зв’язок між збудником хвороби і самою хворобою. Проте реалії поширення ВІЛ і число смертей від СНІДу змушують вчених шукати реальні сліди вірусу в людській популяції і можливе його потрапляння в організм людини. Найдавніший зразок крові, в якому виявили вірус імунодефіциту людини, був узятий у Кіншасі (Конго, Африка) у 1959 році. Це підтверджує, що ВІЛ — не такий вже новий вірус. Окрім чого, сучасні молекулярно-генетичні технології підтвердили вірогідність того, що ВІЛ перейшов до людини від мавп (очевидно, при контакті із зараженою кров’ю мавпи) у 1910-1930 роках. Вважають, що сама хвороба зародилася в Центральній Африці, звідки була перенесена на Гаїті, а згодом, наприкінці 1960-их років, у США.

бораторій поставили перед собою завдання знайти причину СНІДу. Під підозру потрапив невідомий ретровірус. Робоча група по вірусній онкології з Інституту Пастера в Парижі, очолювана Франсуазою Барре-Синуссі і Люком Монтаньє, досліджувала на вірус вміст збільшених лімфовузлів у пацієнтів на ранніх стадіях імунодефіциту. Вони вирощували в культурі лімфоцити, відібрані у таких хворих. modern-pharmacy.com.ua

від клітинних мембран. Імунофлюоресцентний аналіз допоміг виявити антитіла до цих часток — їх білок •

Відкриття ВІЛ/СНІДу — «Нобелівська премія» уражена вірусом суперечки В кінці 1982 року відразу декілька дослідницьких ла•

були гомосексуалістами, причому не знайомі між собою і не мали спільних статевих партнерів. Вже до вересня 1981 р. у США було зареєстровано понад сотню випадків незрозумілого імунодефіциту. Виникло припущення про можливий зв'язок імунодефіциту у цих хворих з їхньою гомосексуальною спрямованістю. Тому спочатку захворювання отримало назву «хвороба гомосексуалістів». Журнал «Сучасна фармація»

Вже в наступному році в тому ж журналі вийшла стаття доктора Роберта Галло та його колег із Національних інститутів охорони здоров’я США, які незалежно від французьких колег відкрили той же вірус. Автори статті наполегливо стверджували, що зробили відкриття першими. Однак, як виявилося, обидва колективи дослідників працювали, використовуючи проби із організму одного пацієнта, та в інституті Пастера запідозрили американських колег у «крадіжці» матеріалу. Після тривалих судових процесів, в 1987 році Монтаньє та Галло розділили один з одним патентні права на відкриття. В цьому ж році Монтаньє та Галло отримали міжнародну Пре-

мію Альберта Ласкера за клінічні медичні дослідження: Монтаньє — за відкриття вірусу, а Галло — за те, що він довів його роль як збудника СНІДу.

заявою, вимагаючи усунути Монтаньє від керівництва Центром дослідження СНІДу в Камеруні, який він тоді очолював. А за два роки він організував конференцію гомеопатів, адептів «пам'яті води» та інших антинаукових теорій прямо в будівлі ЮНЕСКО, яка рішуче відхрестилася від заходу. Спалах пандемії коронавірусу також не залишив Монтаньє байдужим. У травні 2021 року він записав відео, в якому назвав масову вакцинацію від COVID-19 «неприйнятною помилкою» — мовляв, вона лише провокує виникнення нових вірусних штамів.

Однак в 2008 році на Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття ВІЛ удостоєні лише Монтаньє та Барре-Синуссі. Третім лауреатом премії став німецький вірусолог Харальд цур Хаузен, який показав, що рак шийки матки викликає вірус папіломи людини. Роберт Галло не став лауреатом Нобелівської премії, незважаючи на видатні досягнення, офіційна причина — Нобелівська премія в одній номінації не може бути розподілена між чотирьома вченими. Проте Галло знайшов мужність сказати, що всі троє призерів повністю заслужили свої премії, і він радий, що Нобелівський комітет наголосив на важливості досліджень ВІЛ/СНІДу. Подальша еволюція наукових поглядів Монтаньє ще більше шокувала колег. Він захопився теоріями, які інші серйозні вчені одностайно визнають «псевдонауковими». Зокрема, він стверджував, що аутизм викликає вода, яка «запам'ятала» електромагнітне випромінювання, яке нібито випромінює ДНК бактерій. На цій підставі французький нобеліат пропонував лікувати аутизм антибіотиками. Наукові журнали відмовлялися публікувати статті Монтаньє. 2012 року наш герой взяв участь у міжнародному з'їзді противників вакцинації. Після цього 35 інших лауреатів Нобелівської премії виступили із спільною

Фармакотерапія

•

трацепції для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ. Серед них партнери людей, які живуть з ВІЛ, чоловіки, що практикують секс з чоловіками, люди, які вживають наркотичні засоби ін’єкційно. Також, якщо людина практикує секс з одним або кількома партнерами, ВІЛ-статус яких їй невідомий, їй варто розглянути опцію прийому доконтактної профілактики ВІЛ. Постконтактна профілактика ВІЛ. Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту. Постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту. Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів.

Лікування як профілактика

у 1991 році американським •

охорони здоров’я України від 28.10.2020 № 2448 «Про утворення міжвідомчої робочої групи з розробки Стандартів при ВІЛ-інфекції». Стандарти медичної допомоги «ВІЛ-інфекція» включають у себе п’ять стандартів: профілактика поширення ВІЛ-інфекції; послуги з тестування на ВІЛ; надання під•

тримки з прихильності до антиретровірусної терапії та утримання в системі лікування; медичний нагляд за людьми, які живуть з ВІЛ; лікування ВІЛ-інфекції. У їх основу лягли рекомендації ВООЗ і сучасні міжнародні практики до надання якісної комплексної медичної допомоги. В світі медицини

художником Франком Муром, який належить до асоціації «Візуальний СНІД». Вона означає: «Я знаю про проблему ВІЛ/СНІДу і я не байдужий до неї». Всесвітньо відомою червона стрічка стала у 2000 році на церемонії вручення нагород «Tony Awards». Всі присутні надягли цей символ боротьби з ВІЛ. У прес-релізі проєкту йшлося: «Червона стрічка стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без ВІЛ. Найбільша надія, пов’язана з цим проєктом — це те, що до першого грудня, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/СНІДом, ці стрічки modern-pharmacy.com.ua

та не бійтеся розпочати із вашим партнером розмову про ВІЛ-статус. Це може врятувати ваше життя Журнал «Сучасна фармація»

стандартів медичної допомоги на засадах доказової медицини, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28.10.2012 № 751 «Про створення та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі Міністерства охорони здоров’я України. Їх розроблено мультидисциплінарною робочою •

Міністерства 2022 / грудень

Щоби протестуватися, зверніться до сімейного лікаря або в найближчий Центр СНІДу чи до неурядових організацій.

ЯК ПРОТЕСТУВАТИСЯ

Чутливість сучасних експрес-тестів становить 99 %, тестування швидке, безболісне, безоплатне і Доступне у закладах охорони здоров’я.

НА ВІЛ?

Фармакотерапія

Для тесту потрібні крапля крові та 15 хв часу.

Тестування на ВІЛ включене до обов’язкового пакета досліджень, гарантованого державою, на рівні сімейного лікаря.

Стандарт 1. Профілактика поширення ВІЛ-інфекції Стандарт визначає основні засади профілактики інфікування ВІЛ. Нове в стандарті:  Доконтактна профілактика за щоденним прийомом пропонується всім людям, які мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, незалежно від статі, сексуальної орієнтації або сексуальної поведінки. Доконтактна профілактика за потребою всім цисгендерним чоловікам, трансґендерним людям і людям із різноманітною гендерною самоідентифікацією, стать яких при народженні було визначено як чоловічу і які не приймають екзогенні гормональні препарати на основі естрадіолу;  при оцінці клінічних критеріїв для початку доконтактної профілактики наявність результатів обстеження на вірус гепатиту В для схеми прийому за потребою не є обов’язковим, оскільки наявність вірусу гепатиту В не є бар’єром до початку доконтактної профілактики за потреби;  обстеження перед початком доконтактної профілактики розділені на обов’язкові та бажані;  зазнала змін процедура проведення тестування під час використання доконтактної профілактики на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, які спричинені епідемією або іншою надзвичайною подією;  оновлені рекомендації щодо кратності обстеження функції нирок, залежно від наявності супутніх захворювань та приналежності до різних вікових груп;  при прийомі профілактики за щоденною схемою завершення використання доконтактної профі-

лактики можливе через 7 днів після останнього ймовірного контакту з ВІЛ та ін. Стандарт 2. Послуги з тестування на ВІЛ Стандарт містить послідовний алгоритм послуг тестування з обов’язковими критеріями якості, описує весь спектр послуг, які потрібно надавати разом із тестуванням на ВІЛ та базується на дотриманні п’яти принципів, рекомендованих ВООЗ: інформована згода; конфіденційність; консультування; забезпечення правильних результатів тестування; зв’язок зі службами догляду, лікування та підтримки ЛЖВ, лабораторією та іншими службами. Нове в стандарті:  описаний чіткий перелік ключових та уразливих груп населення щодо інфікування ВІЛ, критерії, за якими можна визначити до якої саме групи належить пацієнт та запропонувати тестування на ВІЛ;  визначені методи оцінки потенційних ризиків інфікування ВІЛ у т.ч. для розроблення індивідуального комплексу профілактичних заходів із запобігання інфікування ВІЛ для кожного клієнта;  наявний розширений перелік розладів здоров’я та особливостей ризикованої поведінки щодо інфікування ВІЛ, способу життя, за наявності яких доцільно надати послуги тестування, а також кратність їх проведення для кожного із них згідно з сучасними рекомендаціями ВООЗ;  наведені загальні та спеціальні додаткові умови для надання послуг тестування представникам кожної ключової та уразливої групи населення та ін.

В світі медицини

•

2022 / грудень

•

modern-pharmacy.com.ua

•

• 73

За ризикованоï

поведiнки (статеві стосунки без використання захисноï/бар’єрної контрацепці (презервативи), спільні голки та шприци). Необхідно тестуватися кожнi три мiсяцi.

Дискордантним парам (коли один із постійних статевих партнерів має позитивний ВІЛ-статус). Партнеру, який не має такого статусу, необхідно тестуватися щотри мiсяцi.

Стандарт 3. Надання підтримки з прихильності до антиретровірусної терапії та утримання в системі лікування Стандарт визначає, що прихильність до антиретровірусної терапії є одним із головних чинників досягнення вірусологічної супресії та попередження передачі ВІЛ, прогресування захворювання та смерті. Нове в стандарті:  представлено план інформування пацієнта щодо початку терапії;  фактори пов’язані з недостатньою прихильністю пацієнта до антиретровірусної терапії;  заходи з підтримки прихильності в розрізі кожного фактору;  методи моніторингу дотримання режиму лікування пацієнтом та ін. Стандарт 4. Медичний нагляд за людьми, які живуть з ВІЛ Стандарт передбачає організацію медичного нагляду за пацієнтами, який розпочинається з дати встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції, здійснюється систематично та триває протягом усього життя пацієнта. Нове в стандарті:  деталізовано обсяг і періодичність медичних оглядів людей, які живуть з ВІЛ, лабораторних, інструментальних обстежень та консультацій суміжних спеціалістів;  визначено критерії проведення скринінгу на туберкульоз, депресію, криптокок та показання до

За наявності ознак ВІЛ-індикаторних захворювань (повторні герпетичні та бактеріальні інфекції, тривала діарея, немотивована втрата ваги, кандидоз ротової порожнини, оперізувальний лишай, туберкульоз). Потрiбне одноразове тестування.

Після переливання крові та її компонентів. Слід протестуватися через три та шiсть мiсяцiв пiсля процедури.

призначення профілактики опортуністичних інфекцій;  комплексні підходи, які забезпечать своєчасне виявлення ризиків та ознак прогресування захворювання, надання медичної допомоги й необхідної консультативної, психологічної й іншої підтримки та ін. Стандарт 5. Лікування ВІЛ-інфекції Стандарт передбачає регулювання питань щодо часу призначення антиретровірусної терапії, вибору сучасних режимів антиретровірусної терапії, визначення тактики при визначальних рівнях вірусного навантаження, виявленні резистентності ВІЛ чи наявності потреби переключення схеми терапії. Нове в стандарті:

застосуванні антиретровірусної терапії, фактори ризику та коригувальні заходи;  описані сучасні підходи до формування педіатричних схем антиретровірусної терапії залежно від віку та маси дитини;  висвітлені питання взаємодії лікарських засобів, як між антиретровірусними лікарськими засобами, так і з іншими препаратами та ін. За матеріалами https://moz.gov.ua та https://phc.org.ua

КОМУ, КОЛИ ТА ЯК ЧАСТО РЕКОМЕНДОВАНО ТЕСТУВАННЯ?

П’ятдесят п’ять років тому, 3 грудня 1967 року, Крістіан Барнард очолив бригаду кардіохірургів, яка провела першу в світі вдалу ортотопічну трансплантацію серця. У грудній клітці безнадійно хворого 54-го Луїса Вашканські забилося серце 25-річної Денізи Дарваль, яка загинула в автокатастрофі. Ця історична подія сталася у ПівденноАфриканській Республіці, у місті Кейптаун, у шпиталі Гроот Шур [1, 2]. Крістіан Барнард здійснив тріумфальний перехід у нову еру медицини та здобув всесвітню славу.

шлях до слави Сто років тому, 8 листопада 1922 року в маленькому містечку Бофорт-Уест на півдні ПАР у сім’ї священика та вчительки народився Крістіан Нетлінг Барнард [3]. Батьки не могли оплатити освіту сина, але Крістіан змалку звик покладатися лише на свої сили. Йому вдалося отримати стипендію на навчання у Кейптаунському університеті. Крістіан швидко вивчив англійську мову, оскільки у його сім’ї розмовляли на африкаанс — мові нащадків нідерландських колоністів. Після закінчення університету Крістіан Барнард почав працювати лікарем загальної практики у місті Сірес (Західно-Капська провінція), а з 1951 року — у міській лікарні Кейптауна та у медичному департаменті Госпіталю Гроот-Шур. У 1953 році він закінчив магістратуру Кейптаунського університету, здо-

ступінь магістра медицини, і в тому ж році — докторський ступінь у галузі медицини за свою дисертацію «Лікування туберкульозного менінгіту» [4]. Важливою віхою у становленні хірурга-новатора стала розробка методики лікування кишкової атрезії. Барнард проводив експерименти на собаках. Після дев’яти місяців та 43 спроб він зміг вилікувати цей стан, видаливши шматочок кишечника з недостатнім кровопостачанням. Його техніка врятувала життя десятків немовлят у Південній Африці й була визнана хірургами у Великій Британії та США [4]. У 1956 році Крістіан Барнард отримав стипендію на навчання у США. Там його якось запросили асистувати на кардіологічній операції. Можливості хірургії на відкритому серці настільки вразили Барнарда, що він вирішив обрати саме цю спеціалізацію. В 1958 Барнард здобув ступінь магістра наук в галузі хірургії за дисертацію «Аортальний клапан — проблеми виготовлення й тестування протезного клапана». У тому ж році він здобув ступінь доктора філософії за дисертацію «Етіологія вродженої кишкової атрезії». У США Крістіан

Ті не сприймали допитливого молодого лікаря як конкурента, тому дозволяли йому спостерігати за дослідженнями. Але амбіційний Барнард вважав інакше. Він говорив про себе: «Я ніколи не був добрим глядачем. Я або беру участь у грі, або вона мене не цікавить». Після навчання Крістіан Барнард повернувся до Кейптауна. Спеціалізувався у проведенні операцій на відкритому серці, розробляв нові методи заміни уражених серцевих клапанів штучними та проводив дослідження на собаках, вдосконалюючи методику пересадки серця [4].

Все готове до пересадки серця

У жовтні 1967 року Крістіан Барнард сказав керівнику відділення кардіології: «Все готове до пересадки серця. У нас є команда і ми знаємо, як це зробити» [4]. Звичайно, сама ідея пересадки серця належить не Барнарду. Три покоління експериментаторів та клініцистів йшли до цього тріумфу. Спочатку експерименти проводилися на собаках. У 1937 році Володимир Деміхов створив перше у світі штучне серце та вживив його собаці, у 1946 році він провів першу у світі гетеротопічну пересадку серця в грудну порожнину та першу у світі пересадку комплексу серце-легені, а у 1951 році — першу у світі ортотопічну пересадку серця без використання штучного кровообігу» [5].

Першу пересадку серця тварини провів у 1964 році Джеймс Харді. Пацієнт, у грудях якого забилося серце шимпанзе, прожив півтори години. У 1960-х роках почалася гонка між кількома хірургами. Американський хірург Норман Шамвей зі Стенфордської клініки успішно проводив пересадку серця собакам, деякі з яких прожили до півтора року. Він створив метод, за яким трансплантація серця проводиться і сьогодні: не видаляв серце повністю, а залишав верхню частину передсердя разом з великими венами, що значно знижувало час, що витрачається на операцію, та її складність. Норман чекав на можливість провести операцію на людині. Йому потрібні були донори.

До речі, Барнард виграв змагання у першості проведення транспланта- ції серця зі своїми американськими колегами Шамвеєм, Лоуером та Адрі- аном Кантровичем через те, що вони довго не могли дійти згоди у питан- нях відмінності смерті мозку від кар- діальної смерті. Зволікання коштува- ло американцям пріоритету, але вже

УспIх операцIÏ

Під час першої пересадки серця Крістіан Барнард використав біотріальну (двопередсердну) техніку, розроблену Річардом Лоуером та Норманом Шамвеєм. Вона полягає у поєднанні донорського серця з організмом реципієнта через ліве та праве передсердя, легеневу артерію та аорту [6]. Незважаючи на те, що операція була проведена бездоганно, Луїс Вашканський прожив лише 18 днів і помер від двосторонньої пневмонії, яка була викликана ослабленням імунної системи через прийом антиретровірусних препаратів [7]. Однак досягнутого результату було достатньо, щоб операцію з пересадки серця світова медична спільнота визнала успішною. Хірург продовжував працювати над вдосконаленням методики. Друга пересадка серця увінчалася більшим успіхом. Барнард виконав її за дещо модифікованою хірургічною технікою. Розріз правого передсердя донорського серця тепер не зачіпав синусового вузла, який розташований біля кореня верхньої порожнистої вени. Згодом саме цю техніку наслідували практично всі кардіохірурги. Дозу імунодепресантів було скориговано, і другий пацієнт із пересадки Барнарда, Філіп Блаїберг, після операції, проведеної 2 січня 1968 року, прожив дев’ятнадцять місяців і зміг повернутися додому з лікарні. Він помер від хронічного відторгнення пересаджених органів. Аутопсія виявила тяжке та поширене ураження коронарних артерій — перший приклад атеросклерозу трансплантата, який і нині залишається головною причиною пізньої недостатності пересадженого серця. Дірк ван Зил, який отримав нове серце в 1971 році, став реципієнтом, якій прожив після операції 24 роки [8]. Успіх проведених трансплантацій призвів до значного збільшення числа лікарів, які почали виконувати операції з пересадки серця по всьому світу. До кінця серпня 1968 року було проведено 34 трансплантації серця, а до грудня 1968 року було проведено близько 100 таких операцій [9]. У період з грудня 1967 року по листопад 1974 року Барнард провів 10 трансплантацій серця та одну трансплантацію серця та легень (у 1971 році). З цих 10 пацієнтів 4 особи жили довше 18 місяців, причому двоє стали довгожителями (13 і 24 роки) [10].

3 грудня 1967: безнадійно хворому 54-річному комерсанту Луїсу Вашканскі було пересаджено серце молодої жінки Деніз Дарваль, яка отримала смертельні травми в автомобільній катастрофі.

1974 року Барнард та його молодий колега J. Losman розробили техніку гетеротопічної трансплантації серця, за якої донорський орган не замінює власне серце, а під’єднується до кровообігу поруч із ним, відіграючи роль допоміжної помпи [11]. Перед цим дослідники зробили 48 аналогічних операцій на собаках, проте собаки не жили довше 10 днів [10]. З листопада 1974 року по грудень 1983 року у Гроот Шур було проведено 49 послідовних гетеротопічних трансплантацій серця у 43 пацієнтів. На той час показник виживання для пацієнтів клініки

Світова слава вплинула на життя Крістіана Барнарда, він полюбив світські заходи, прийоми та романи (відомий його роман з Джиной Лоллобриджидою у січні 1968 року, під час візиту до Італії заради зустрічі з Папою Римським Павлом VI). В одному зі своїх останніх інтерв’ю Барнард заявив, що не має наміру виправдовуватися щодо «безпечного життя», яке вів у зеніті слави: «Можливо, це була одна з причин багатьох моїх неприємностей, оскільки я не поводився як належить іменитому професору. Я любив вечірки та жіноче суспільство. Якби мені запропонували на вибір Нобелівську премію чи гарну жінку, я вибрав би жінку [12]». 1983 року професор Крістіан Барнард припинив хірургічну діяльність через розвиток ревматоїдного артриту в руках. Після цього працював два роки консультантом Інституту трансплантації Оклахоми у США. «Мені не вистачає завдань, моя професія не приносить мені більше задоволення. Вважаю, якщо я це зрозумів, то треба припиняти свою роботу», — зазначав тоді знаменитий лікар. У цей час Крістіан Барнард зацікавився дослідженнями в галузі боротьби зі старінням та омолодження. Він став співпрацювати зі швейцарською клінікою, де проводились процедури з омолодження. У 1999 році у співавторстві з двома журналістами Крістіан Барнард написав книгу «50 шляхів до здорового серця», в якій виклав нетрадиційний погляд на, здавалося б, всім відомі істини.

“Харчування, — як стверджував професор, — це найважливіший чинник у профілактиці серцевосудинних захворювань, а ожиріння — одна із серйозних проблем ХХІ століття”. Також лікар надавав великого значення сміху. За його словами, сміх заряджає бадьорістю, витісняє гормони стресу, стимулює імунну систему. Барнард також говорив: «Сміх — майже ліки, науково доведено, що хворобу можна «висміяти». На кошти, одержані від публікації автобіографічної книги «Одне життя» (1969), Крістіан Барнард створив фонд для фінансування наукових досліджень у галузі серцево-судинної хірургії. У 1981 році він став одним із засновників Всесвітньої культурної ради. Був активним захисником

тварин і на своїй фермі-заповіднику в Кіру, за 680 км від Кейптауна, утримував десятки диких тварин, щоб захистити їх від винищення. 1999 року заснував фонд «Серце світу» імені Крістіана Барнарда, який проводить благодійні акції по всьому світу. Головна мета фонду — допомога дітям та матерям із країн із низьким рівнем життя, в основному з Африки та Азії. Крістіан Барнард помер 2 вересня 2001 після нападу

Пересадка серця у наш час

У всіх реципієнтів алотрансплантатів існує ризик відторгнення; імунна система реципієнта розпізнає трансплантат як чужорідну структуру та намагається знищити її. У 50-80 % пацієнтів спостерігається щонайменше 1 епізод відторгнення (в середньому 2–3); у більшості пацієнтів він протікає безсимптомно, але приблизно у 5 % розвиваються дисфункція легеневої вентиляції або передсердні аритмії. Максимальна кількість випадків гострого відторгнення припадає на 1-й місяць, їхня кількість знижується в наступні 5 місяців і стабілізується до року. Схеми імуносупресивної терапії різноманітні, але подібні до тих схем, які застосовуються при трансплантації нирок і трансплантації печінки, наприклад, моноклональні антитіла до рецепторів IL-2, інгібітори кальциневрину, кортикостероїди. Однак вони пригнічують усі типи імунної відповіді та відіграють роль у розвитку численних посттрансплантаційних ускладнень, включаючи розвиток раку, прискорення розвитку серцево-судинних захворювань та навіть смерть від тяжких інфекцій.

серця

перед

ганів через додаток «Дія». Також передбачено, що підбір пари донор-реципієнт здійснюватиме Єдина державна система трансплантації, яка повністю незалежна від людського впливу та самостійно проводить такий підбір за критеріями

тканин [17].

Література:

1. Barnard CN. e operation. A human cardiac transplant: an interim report of a successful operation performed at Groote Schuur Hospital, Cape Town (англ.) // South African Medical Journal [en]. — 1967. — No. 41 (48). — P. 1271-4.

2. Барнард К.Н. Пересадка сердца человеку: предварительное сообщение об успешной операции, проведенной в Госпитале Гроот Шур, Кейптаун. S. Afr. Med. J. 1967;41(48):1271-4.

3. Кристиан Барнард: «полагаю, что и пересаженное сердце способно любить» https://fakty.ua/96354-kristian-barnard-quot-polagayu-chto-iperesazhennoe-serdce-sposobno-lyubit-quot

4. Every Second Counts: e Race to Transplant the First Human Heart, Donald McRae, New York: Penguin (Berkley/Putnam), 2006, p.48-49

Демихов В.П. Пересадка жизненно важных органов в эксперименте: Опыты по пересадке

сердца, лёгких, головы, почек и других органов. М.: Государственное издательство медицинской литературы

7. В. И. Каледа. Кристиан Барнард (1922–2001) и его путь к пересадке сердца // Патология кровообращения и кардиохирургия. — 2017-09-22. — Т. 21, вып. 3S. — С. 92–100.

8. Transplantation of the heart: An overview of 40 years’ clinical and research experience at Groote Schuur Hospital and the University of Cape Town http:// www.samj.org.za/index.php/samj/article/view/5020/4123

9. Major Medical Milestones Leading Up to the First Human Heart Transplantation. University of Calgary’s Digital Repository, 2009 https:// prism.ucalgary.ca/bitstream/handle/1880/48963/2009_HMD_Elzinga.pdf;jse ssionid=094AA91AD1F761B68B972E9239EC22FC?sequence=1

10. A new heart, a new era https://www.theguardian.com/society/2006/jun/26/ health.southafrica.

11. Transplantation of the heart: An overview of 40 years’ clinical and research experience at Groote Schuur Hospital and the University of Cape Town http:// www.samj.org.za/index.php/samj/article/view/5020/4123

16. Загальні відомості про трансплантацію органів. Автори: Martin Hertl , MD, PhD, Rush University Medical Center. Медичний огляд. Чер 2020. MSD Довідник,

версія для

Цікаве, загадкове, таке різне святкування Нового року в країнах світу

Горобина звичайна та чорноплідна — корисні рослини навколо нас

ІТАЛІЯ — у Новий Рік з вікон летять праски та старі стільці В Італії Новий рік розпочинається шостого січня. Згідно з повір’ями, цієї ночі на чарівній мітлі прилітає добра Фея Бефана. Вона відчиняє двері маленьким золотим ключиком і, увійшовши до кімнати, де сплять діти, наповнює подарунками дитячі панчохи, спеціально підвішені до каміна. Італійський Санта Клаус — Баббо Наталі. В Італії вважається, що Новий рік треба розпочинати, звільнившись від усього старого. Тож у Новорічну ніч заведено викидати з вікон старі речі. Італійцям цей звичай дуже подобається: з вікон летять старі праски, стільці тощо. Згідно з прикметами, місце, що звільнилося, неодмінно займуть нові речі. На новорічному столі в італійців обов’язково присутні горіхи, сочевиця та виноград — символи довголіття, здоров’я та благополуччя.

іграшки, свистульки, маски, повітряні кулі. Саме в Англії виник звичай обмінюватися на Новий рік вітальними листівками, а першу новорічну листівку було надруковано в Лондоні в 1843 році. Перед сном діти ставлять на стіл тарілку для подарунків, які принесе їм Санта Клаус, а в черевики кладуть сіно — частування для ослика. Рівно о дванадцятій дзвони починають голосно дзвонити на честь Нового року. В ці хвилини закохані, аби не розлучатися наступного року, повинні поцілуватися під гілкою омели, яка вважається магічним деревом. На Британських островах має велике поширення звичай «впускання Нового року» — символічний рубіж переходу від минулого життя до нового. Коли годинник проб’є 12 годину, відкривають

ШОТЛАНДІЯ. Потрібно підпалити бочку з дьогтем і покатати �� вулицею У Шотландії свято Нового року називають «Хогмані». За звичаєм в новорічну ніч підпалюють бочки з дьогтем і котять їх вулицями, спалюючи таким чином Старий рік і запрошуючи Новий. Шотландці вважають, що від того, хто увійде першим до їхнього будинку в новому році, залежить успіх чи невдача в сім’ї на весь наступний рік. Велику удачу, на думку, приносить темноволосий чоловік, який вносить у будинок подарунки. Ця традиція називається « rst footing». Гості повинні неодмінно принести із собою шматочок вугілля, щоб кинути у новорічний камін. Рівно опівночі відчиняються навстіж двері, щоб випустити старий і впустити Новий Рік.

року фіни

ковий стіл ставлять багато страв та напоїв. Фінського Санта Клауса звуть Йоулупуккі. Перекладається це ім’я як «різдвяний козел», так доброго дідуся називають за те, що він їздить на запряженому козлами візку. Дідок добре чує, тому про свої бажання йому краще розповідати пошепки, щоб про них не дізнався злий дух. ГРЕЦІЯ. Гості носять каміння — великі та маленькі У Греції гості приносять із собою великий камінь, який кидають на порозі, кажучи слова: «Нехай багатства господаря будуть важкі, як цей камінь». А якщо великого каменю не дісталося, кидають маленький камінчик зі словами: «Нехай більмо в оці у господаря буде таким маленьким, як цей камінь».

ІРЛАНДІЯ. У пошані пудинги Ірландське Різдво — це більш релігійне свято, ніж просто розвага. Запалені свічки ставлять біля вікна надвечір перед Різдвом, на допомогу Йосипу та Марії, якщо вони шукають притулок. Ірландські жінки печуть спеціальне частування seed cake для кожного члена сім’ї. Вони також роблять три пудинги — один на Різдво, інший на Новий Рік та третій — напередодні Хрещення.

ФРАНЦІЯ. Головне — обійняти бочку з вином та привітати �� зі святом Французький Санта Клаус — Пер Ноель — приходить у новорічну ніч та залишає подарунки у дитячих черевиках. Той, кому дістається боб, запечений у новорічний пиріг, отримує титул «бобового короля» і у святкову ніч усі підкоряються його наказам. За традицією, хороший господар-винороб неодмінно має цокнутися з бочкою

ЯПОНІЯ. Найкращий подарунок — граблі, щоб загрібати щастя Крижані палаци та замки, величезні снігові скульптури казкових героїв прикрашають під Новий рік північні японські міста. 108 ударів дзвона сповіщають прихід Нового року до Японії. За давнім повір’ям, кожен дзвін «вбиває» одну з людських вад. Їх, як вважають японці, всього шість (жадібність, агресія, дурість, легковажність, нерішучість, заздрість). Але у кожного з вад є 18 різних відтінків — ось про них і дзвонить японський дзвін. У перші секунди Нового року слід засміятися — це має принести удачу. А щоб щастя прийшло в будинок, японці прикрашають його, точніше, вхідні двері, гілочками бамбука та сосни — символами довголіття та вірності. Сосна уособлює довголіття, бамбук — вірність, а слива — життєлюбність.

Для в’єтнамців Новий рік настає у період з 21 січня по 19 лютого. Вони прикрашають граблі, які символізують здатність отримати гроші та щастя. Місцевого Санта Клауса — Тао Куена — вважають здатним літати небом, осідлавши коропа, і ставати драконом. Щоб чарівний дух виконав бажання, слід розповісти про нього справжньому коропу та випустити у водойму. У Новий рік також прийнято обмінюватися добрими побажаннями, написаними чорним по червоному, прикрашати будинок гілками персика і підривати саморобні хлопавки.

Японського Санта Клауса звуть Сегацу-сан — Пан Новий рік. Найпопулярніший новорічний аксесуар — граблі. Кожен японець вважає, що мати їх необхідно, щоб на Новий рік було чим загрібати щастя. Граблі з бамбука — кумаде — роблять розміром від 10 см до 1,5 м і прикрашають їх різноманітними малюнками та талісманами.

Цiкавi факти про Новий рiк!

 Вчені стверджують, що традицію святкувати Новий рік вигадали в Месопотамії понад 4 тисячі років тому. Потім ідею перейняв Стародавній Рим. Спочатку верховний жрець сам встановлював тривалість Нового року, зменшуючи його або подовжуючи. Пізніше зійшлися на одній даті. — 1 березня. А 153 року до нашої ери перенесли святкування на 1 січня. Саме цього дня жителі Риму обирали нового консула  Найвища в світі штучна новорічна ялинка, зареєстрована в Книзі рекордів Гіннеса та встановлена в Мехіко в 2009 році. Її діаметр становив 35 метрів, а висота — 110,35 метрів. Це приблизно висота 40-поверхового будинку

 Новорічні подарунки — знахідка римлян. Римляни у день урочистостей веселилися та дарували один одному смачну їжу чи монети. Так, імператор Октавіан Август щороку отримував від громадян скриню з грошима.  Усі звикли, що на Новий рік подарунки дарує Санта. Однак раніше все було навпаки: бородатий дід отримував подарунки (збирав данину) від людей.

 Ялинка стала символом Нового року лише у 30-х роках минулого століття, а у Південній півкулі новорічним деревом вважається евкаліпт.  Спочатку ялинку прикрашали різними смаколиками: цукерка-

ми, горіхами, пряниками, яблуками. На гілці горіли свічки, а на вершині красувалася зірка. Але скляні кулі та інші прикраси з’явилися лише 100 років тому, найімовірніше, через неврожай яблук. Саме тоді кмітливі склодуви із Баварії замінили круглі яблука кулями, а у 1870-х роках замість небезпечних свічок почали використовувати електричні гірлянди.  Найбільшого сніговика у світі зліплено в США до Нового 1999 року. Його висота — 34 метра 65 сантиметрів.

AКириченко Людмила, провізор, магістр педагогіки

при яскравих сонячних променях. Горобина здатна заворожити не тільки своєю зовнішньою красою, а й ароматом стиглих ягід. Птахам узимку вона також приносить багато користі. Вони із задоволенням ласують цими ягодами. Але для людей користі ще більше, тому плоди горобини збирають, щоб потім скористатися усіма корисними властивостями рослини вдома. Хімічний склад горобини Плоди горобини — це полівітамінна сировина. Хімічний склад плодів досить різноманітний — це фенольні сполуки, а саме, катехіни, антоціани, флавоноли, каротин, фолієва кислота. Також плоди містять багато вітамінів — вітамін С, В1 В2 , Р, К, Е, органічні кислоти (яблучна, винна, янтарна, щавлева, сорбінова). До складу горобини входять цукри, пектинові та дубильні речовини, пектини, мінеральні солі. Листя горобини містить значну кількість вітаміну С (близько 200–220 мг), а також каротиноїди, фенольні сполуки, а у квітках міститься кверцетин3-глюкозид та кверцетин-3-софорозид. З лікувальною метою у медицині використовують зрілі плоди горобини. В народній медицині — квітки, листя та кору. Плоди горобини застосовують у сирому або сушеному вигляді, готують з

Горобина звичайна — являє собою дерево родини Розових (Rosacae), заввишки від 3 до 20 м. Назва рослини «горобина звичайна» (лат. Sorbus aucuparia) походить від кельтського слова «sor» — терпкий, і латинського слова «aucupari», що означає «ловити птахів». Ця назва скоріше за все пов’язана з тим, що такі птахи, як дрозди, полюбляють ласувати ягодами горобини. Листя горобини матово-зелене зверху, а знизу — сизе. Квітки мають білий колір. Плоди горобини кулясті, яскраво-червоні або помаренчеві. Цвіте рослина у травні, а її плоди достигають у вересні. Горобину можна зустріти майже у межах всієї нашої країни. Плоди горобини необхідно заготовляти до перших приморозків.

відносили горобину до роду груш (лат. Prunus). Зараз відомо понад 30 різновидів горобини, у деяких з них плоди мають овальну, яйцеподібну або плоди навіть мають форму, що нагадує грушоподібну. Віднедавна, при розведенні груш, яблунь та гльоду, їх прищеплюють саме на горобину. Сушка плодів горобини В процесі сушіння плодів необхідно використовувати певну технологію, щоб зберегти лікувальні властивості горобини в повному обсязі. Необхідно очистити плоди від бруду, гілок та залишків листя. Потім ретельно промити їх. Просушити ягоди рушником, а ще краще залишити на ньому до повного висихання. Періодично перемішують, щоб на плодах не утворилася цвіль. Після

цього плоди перебирають ще раз, відібравши усі почорнілі плоди. Висушені плоди перекладають в скляний або дерев’яний посуд та щільно закривають. Зберігати плоди горобини при кімнатній температурі. При правильному процесі сушіння та зберігання сировина зможе зберігати свої корисні властивості протягом 2 років. Лікувальні властивості горобини Плоди горобини використовують у якості:  полівітамінного засобу при гіпо- та авітамінозах;  в’яжучого, послаблюючого, сечогінного, жовчогінного, потогінного, кровоспинного засобу;  засобу, що зменшує кількість холестерину в крові, а також жирів у печінці, що дозволяє використовувати їх при ожирінні. Відвар та сік плодів використовують внутрішньо при розладах процесу травлення, гепатиті, при каменях у нирках і сечовому міхурі, а також при атонії товстої та тонкої кишок. Відомо про ефективність препарату із горобини при дизентерії, геморої та матковій кровотечі. Плоди горобини у сирому виггляді вживають при атеросклерозі, гіпертонічній та нирковокам’яній хворобі. У народній медицині відвар із молодих гілок горобини вживають при туберкульозі шкіри; настій з листя у вигляді чаю при нирковокам’яній та жовчнокам’яній хворобах. Відвар кори застосовують на початковій стадії атеросклерозу судин, а також при склерозі судин головного мозку. Із квіток горобини у народній медицині готують настої, що застосовують як сечогінні та послаблювальні препарати.

чорноплідна) — лат. Aronia melanocarpa. Це густий кущ, інколи дерево родини Розових (Rosacae) заввишки близько 4 м. У аронії листя зверху темно-зелене, а знизу — світло-зелене. Квітки рослини зазвичай білого або рожевого кольору. Плоди чорноплідної горобини кулясті, соковиті та мають чорний колір. Цвіте горобина чорноплідна у травні–червні. Плоди будуть стиглими вже у серпні–вересні, а заготовляти їх можна у вересні–жовтні. На території України вирощується ця рослина як плодова, декоративна та лікарська. Хімічний склад горобини чорноплідної Плоди містять фенольні сполуки (флавоноїди та фенолокислоти), пектинові речовини, фенолкарбонові кислоти, фолієву кислоту, рибофлавін (вітамін В2), цукри, нікотинову кислоту, токоферол (вітамін Е), аскорбінову кислоту (вітамін С), а також мікроелементи (йод, марганець, мідь, бор, молібден, кобальт). Застосовують плоди аронії у свіжому або висушеному вигляді. З них готують соки та відвари.

Завдяки вмісту органічних кислот, такої як сорбінова кислота, що виявляє сильний антисептичний ефект, препарати плодів горобини використовують у комплексному лікуванні вірусних та бактеріальних інфекцій.

3. Плоди горобини у народі вважають символом щастя, тому прикрашають ними підвіконня чи рами вікон. Вважають, що скільки плоди залишають свій яскравий та насичений колір, стільки сімейну пару будуть оминати усі негаразди.

4. Плоди горобини

Natur modern

•

Natur modern

•

2022 / грудень

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Лікувальні властивості та застосування Завдяки хімічному складу препарати плодів аронії виявляють гіпотензивну, спазмолітичну, капіляро-зміцнюючу, протизапальну, сечогінну та жовчогінну дію. Плоди та сік горобини чорноплідної використовують у комплексній терапії гіпо- та авітамінозів, геморагічних діатезах, кровотечах різного походження, тиреотоксикозі, атеросклерозі. Листя горобини чорноплідної містить у своєму складі речовини, які поліпшують роботу печінки та сприяють утворенню та відтоку жовчі. Фармакологічно активні речовини з плодів горобини чорноплідної (аронії) входять до складу препарату «Аромелін», що має Р-вітамінну активність. Мазь, що містить аронієву олію, виявляє ранозагоюючу та адсорбційну дію.

КОСМЕТИЦІ

Косметичні засоби із горобини для жирної шкіри. Бактерицидна та протизапальна активність горобини здатна впливати на очищення жирних шкірних покривів, усувати небажаний жирний блиск та звужувати розширені пори. Добре виражений відбілюючий ефект дає можливість освітлити

Ãîðîáèíà ó äàâíèíó Ще давні слов’яни вважали горобину, разом із дубом та вербою, священним деревом. Вони вірили у те, що в кроні горобини заховані блискавки Перуна. Гілку горобини з плодами вважали символом палиці Перуна, що здатна захистити від усіх бід. У давнину заборонялося ламати горобину, зpивати квіти та плоди горобини. Дозволялося тільки зрізати великі гілки для палиць священнослужителів та тих людей, що вирушали в далеку путь.

та утворення прищів, звужувати пори та забезпечувати очищення жирної шкіри.

Маска № 2. Взяти по одній столовій ложці плодів горобини та плодів бузини, залити окропом, а після цього додати 1 чайну ложку розтопленого меду та 1 столову ложку молока. Змішати усі компоненти до однорідності. Маску розподілити на поверхні шкіри тонким шаром. Через 15 хвилин ретельно змити водою. Рецепт лосьйону. Змішати дві ложки свіжої кашки плодів горобини та горілки, одну столову ложку розтопленого меду, чайну ложку яблучного оцту. Усі інгредієнти перемішати, щільно закрити у ємності та настояти протягом доби. Потім використовувати як лосьйон для протирання проблемної шкіри обличчя. Цей лосьйон здатен усувати жирний блиск на обличчі та підсушувати прищі. Маска № 3. Взяти дві столових ложки соку горобини з яєчним білком, нанести на поверхню шкіри обличчя рівним тонким шаром. Використання такої маски сприяє звуженню пор, усуває рожеві вугри.

ВАЖЛИВО! Якщо при нанесенні будьякої маски, людина має неприємні відчуття, її необхідно негайно змити. Маска № 1. Для приготування маски знадобиться одна столова ложку м’якого маргарину та дві столові ложки соку плодів горобини. Компоненти маски ретельно змішують до однорідності, наносять суміш на обличчя, рівномірно розподіляючи тонким шаром. Маску залишають на 20 хвилин. Потім змивають водою.

Косметичні засоби із горобини для сухої шкіри. Для того, щоб попередити передчасне старіння шкіри, а саме суха шкіра більш за все схильна до старіння, можна користуватися однією з масок.

Маска № 2. Для приготування маски поєднати одну столову ложку кашки плодів горобини, додати по одній ложці сиру та сметани, яєчний жовток та одну чайну ложку розтопленого меду. Крім цих компонентів, ще до суміші можна додати невелику кількість оливкової олії. Ретельно перемішати та нанести на чисту шкіру обличчя на 15 хвилин. Після цього добре змити водою.

Маска № 3. Розвести дві столові ложки соку з плодів горобини декількома ложками окропу, додати одну чайну ложку меду, перемішати та охолодити. Нанести на шкіри обличчя в охолодженому вигляді тонким шаром. Тримати 15 хвилин, потім змити водою. Така маска виявляє підтягуючу та тонізуючу дію на в’ялу, старіючу шкіру обличчя.

Маска № 4. Змішати по одній столовій ложці плодів горобини, вершкового масла та розтопленого меду, а потім додати жовток. Однорідну суміш маски нанести на 20 хвилин на обличчя, після чого ретельно змити.

Маска № 2 Змішати одну столову ложку пюре з плодів горобини та одну столову ложку тертої моркви, додати столову ложку йогурту та ретельно перемішати. Нанести на обличчя на 15 хвилин. Потім добре змити водою, щоб на шкірі не лишилося жовтих слідів від моркви. Така маска має зволожуючий та тонізуючий ефект, надає шкірі бронзовий відтінок.

Рецепт косметичного льоду із горобини. Для приготування льоду змішати в рівних кількостях сік плодів горобини та мінеральну воду, залити у форми для льоду та заморозити. Можна використовувати горобиновий лід щодня після вмивання, протирати обличчя кубиком льоду.

Горобина в легендах і народному фольклорі. Горобина так само, як і калина, оточена любов`ю українців та оспівана в народній творчості України. У народному фольклорі горобина символізує образ самотньої гарної жінки з важкою та гіркою долею, такою гіркою, як і гіркі ягоди горобини. Зображення горобини широко поширюється у художньому петриківському розписі. Горобина досить часто зустрічається в казках, легендах, народних піснях. Ще у давнину деревина горобини застовувалася для виготовлення різних оберегів та вирізання натільних хрестиків. А ще про горобину складали різні народні прикмети. Наприклад, якщо навесні горобина дуже пишно квітне, а влітку на ній багато плодів, то восени в лісі буде багато грибів. А ще, за цією прикметою, зима буде морозною та дуже сніжною. Якщо на горобина мало плодів — осінь буде сухою, а якщо плодів багато, то восени весь час дощитиме. Крім того, вважали, якщо горобина зацвіла пізно, тоді осінь буде затяжною та перший сніг випаде не скоро.

Горобина не так часто використовується у домашніх масках, але маски з її використанням поліпшують стан шкіри обличчя.

З плодів горобини готують варення різними способами, наливки тощо. Горобина — це справжнє джерело вітамінів,