ІНФОРМАЦІЙНА ПАМ’ЯТКА Проект «Попередження домашнього насильства в сім’ях учасників антитерористичної операції» Волинська обласна правозахисна громадська організація «Асоціація місцевого розвитку «Велес» ( ГО «АМР «Велес» ) За підтримки та фінансування Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд»
Домашнє насильство – одна із найбільш актуальних соціальних проблем, що є одним з найбільш поширених зловживань правами людини у світі. Насильницькі дії з боку членів власної родини завдають серйозніший психологічний та фізичний вплив, ніж аналогічні дії з боку сторонніх осіб. Вони порушують основний принцип життєдіяльності родини – безпечне та комфортне існування будь-якого її члена. З 19 грудня 2014 року Волинська обласна правозахисна громадська організація «Асоціація місцевого розвитку «Велес» приступила до реалізації проекту «Попередження домашнього насильства в сім’ях учасників антитерористичної операції» за підтримки та фінансування Міжнародного благодійного фонду «Український жіночий фонд. Проект спрямовано на сім’ї, в яких чоловік/батько/син/брат є/був учасником АТО і повернувся з зони бойових дій. У бійців, які повертаються додому, фіксують випадки неадекватної поведінки, спроби суїциду, прояви агресії та жорстокого поводження в родинах. Більшість сімей, в які повернулися учасники антитерористичної операції, стикаються із схожими проблемами. Зміни, що відбулися у свідомості та психологічному стані бійців, нерідко призводять навіть до розпаду сімей. Саме в таких сім’ях наразі існує велика ймовірність вчинення насильства стосовно жінок та дітей. Під час реалізації проекту планується надання практичної юридичної та психологічної допомоги жінкам та іншим членам сім’ї, які постраждали від домашнього насильства та надання юридичної допомоги з інших нагальних питань членам сімей учасників антитерористичної операції. Контактна особа: Віктор Вальчук, вул. Лесі Українки, 9, м. Луцьк, 43016, тел. (0332) 72-71-98, +38-095-523-37-53, e-mail: valchuk2679@gmail.com
Фейсбук-група - facebook.com/groups/1502868810002152
СТАТИСТИКА ПРО НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї ЧИ ЗНАЛИ ВИ ЩО: - Більше 50% населення України потерпали від насильства в сім’ї впродовж свого життя, причому 30% зазнавали насильства у дитячому віці. - Жінки потерпають більше від домашнього насильства, ніж від пограбувань, зґвалтування незнайомими та в автомобільних катастрофах, разом узятих. - У більшості випадків про домашнє насильство у правоохоронні органи не повідомляють. - 30-40% викликів, що надходять до міліції, стосуються домашнього насильства. ВПЛИВ НАСИЛЬСТВА НА ВАГІТНІСТЬ - Майже кожна третя вагітна жінка наражається на фізичне насильство. - Ймовірність викидня в жінок, що зазнають побоїв, збільшується в 2 рази. - В жінок, яких били в період вагітності на 25% збільшується ймовірність народження дітей з малою масою при народженні та інвалідністю дитини. РЕЗУЛЬТАТИ ВПЛИВУ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї НА ДІТЕЙ - Від 30% до 60% осіб, що вчиняють насильство по відношенню до своїх партнерів, схильні до проявів жорстокості по відношенню до дітей у родині. - 3,3 млн. дітей у віці від 3 до17 років щорічно спостерігають жорстоке поводження зі своїми матерями. - 70% чоловіків, що чинять насильство зі своїми дружинами, жорстоко поводяться зі своїми дітьми. - Опитування, проведене серед 900 дітей в притулках для жінок, що зазнають насильства, показали, що близько з 70% дітей батьки поводились жорстоко або ці діти були повністю занедбані. - Майже 50% таких дітей терпіли фізичне або сексуальне насильство. 5% були госпіталізовані внаслідок отриманих травм. Як правило, діти зазнавали насильства з боку осіб чоловічої статі. - Діти, що стали свідками насильства в родині, проявляють ті ж симптоми, що й діти, які зазнали фізичного насильства. - 62% синів у віці після 14 років постраждали, намагаючись захистити своїх матерів від насильства з боку їх партнера. НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї ТА ПІДЛІТКОВІ ПРАВОПОРУШЕННЯ - 63% підлітків-правопорушників, засуджених за вбивство, раніше скоїли вбивство тих, хто бив їх матір. - Ймовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства по відношенню до своїх матерів, будуть в зрілому віці бити своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильство не має місця. - 74% злочинів проти особи, скоєні підлітками, які були виховані в сім’ях, де відбувається насильство. - Такі діти в шість разів частіше намагаються вчинити самогубство. - Ймовірність того, що вони будуть вживати наркотики або алкоголь - на 50% вища. - Ймовірність вчинення зґвалтування такими дітьми підвищується на 50%. - Насильство над матір’ю є однією з причин втечі підлітків з сімей. Джерела: ПРООН в Україні; Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).
Що ж таке – насильство в сім’ї і де отримати хоча б якусь допомогу: Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю. Відповідно до Закону України „Про попередження насильства в сім’ї” насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним (шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування) чи економічним (умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я). Що робити у випадку насильства в сім’ї? Складіть заздалегідь план своїх дій - що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому - підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти - також підготуйте все необхідне. Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефоніь людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися. Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвання сімейних стосунків - питання спільного майна, місце проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися. Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства - домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви і ніхто, крім вас, не має права забирати їх. Якщо Вам чи вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково розкажіть про це працівникові міліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримання тілесних ушкоджень можуть бути вагомим доказом того, що сталося. Не дозволяйте нікому принижувати та ображати Вас! Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо Ви не можете визначитися щодо подальшого життя або Вам важко прийняти рішення - скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та громадських організацій. Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства? - До дільничного інспектора міліції; - До кримінальної міліції у справах дітей; - До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; - До управління (відділу) сім’ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій; - До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства. Звернення необхідно подавати у письмовій формі на ім’я керівника органу влади із зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони) в двох екземплярах. Один Ви залишаєте, а другий примірник звернення із зазначенням на ньому вхідного №, дати та підпису особи, яка приймала звернення, зберігаєте у себе.
У ньому коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад, „Прошу притягнути винних осіб до відповідальності”. Подавайте факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об’єктивними доказами. Дільничний інспектор міліції розглядає повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду таких заяв та повідомлень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26 квітня 2003 року № 616, та нормативноправових актів МВС України. Дільничний інспектор міліції зобов’язаний виїхати (вийти) на місце конфлікту ! Він зобов’язаний прийняти Вашу заяву, роз’яснити Ваші права, задокументувати факт правопорушення, зібрати характеризуючий матеріал на кривдника (спосіб життя, характер, поведінка в побуті, вживання спиртних напоїв, схильність до насильницьких проявів, тощо), поставити його на профілактичний облік, винести кривднику офіційне письмове попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї, скласти адміністративний протокол за статтею 173-2 КУпАП, заповнити спеціальну картку обліку факту скоєння насильства в сім’ї та у триденний термін направити її до управління (відділу) у справах сім’ї та молоді місцевої держадміністрації, а у випадках скоєння насильства в сім’ї відносно неповнолітнього чи за його присутності - ще й до служби у справах дітей місцевої держадміністрації. Якщо кривдник уже перебуває на обліку за вчинення насильства в сім’ї, йому виноситься захисний припис, який затверджується начальником міськрайоргану ОВС та погоджується з прокурором району. Міліція зобов’язана здійснювати контроль за місцем проживання кривдника! Знімати побої завжди є сенс ! Навіть якщо зовнішніх ознак не має, але був фізичний вплив... По-перше, є підшкірні гематоми при відсутності синців на шкірі. Їх діагностують. По-друге, є переривчасте серцебиття, ненормальний тиск (це вимірюється) + нудота, мурашки в очах, поколювання в пальцях і в кінцівках, озноб (це записується зі слів потерпілого). У підсумку маємо діагноз - легкий струс мозку як результат удару по голові твердим предметом без гострих обрисів (можливо, долонею, кулаком або ліктем кривдника). До цих речей ставитись необхідно серйозно! Навіть якщо немає клінічних травм і симптомів, які виявляються методом аналізів, є ще психологічні наслідки стресу в результаті незаконних дій кривдника. Це - безсоння, пригнічений настрій, відсутність апетиту, нав’язливе відчуття невмотивованого страху, напади прискореного серцебиття, загалом, тут можна весь розділ про симптоми неврозів з підручника переписувати. Діагностується це складно, тільки психологічними тестами чи тривалою клінічної бесідою, але в будь-якому випадку реально домогтися, щоб лікар дав висновок про перенесення психологічної травми. В подальшому, на підставі цього суд прийме Ваш позов про відшкодування морального збитку. Безкоштовні консультації Інформацію щодо телефонів та адрес зазначених установ та організацій, а також психологічні та юридичні консультації з питань запобігання насильству, ви можете отримати на Національній „гарячій лінії” Міжнародного жіночого правозахисного центру „Ла Страда-Україна”: 8 800 500 33 50 (всі дзвінки в межах України безкоштовні); 386 (безкоштовно з мобільних телефонів для операторів КиївСтар та МТС). Також, Ви можете безкоштовно отримати необхідну правову та психологічну допомогу за телефонами у м. Луцьку: (0332) 72-71-98, +38-095-523-37-53.
Розвиток особистості дитини при фактах вчинення насильства В результаті насильства дитині завдаються тяжкі травми, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я, причому хлопці страждають не менше за дівчат. Для суспільства це небезпечно тим, що діти, які були жертвами або свідками насильства в сім’ї, переносять цей негативний досвід до власного життя. Така сім’я виховує для суспільства потенційного агресора чи жертву – людину, яка вважає за норму, що інших можна принижувати, а „за необхідності” й бити. Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень піддання стресу, явні депресивні та/або істеричні симптоми; симптоми деперсоналізації та реактивних розладів. Вони часто пропускають шкільні заняття через нездужання психосоматичного характеру. Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем риску алкоголізації та наркотизації, пределінкветною та делінквентною поведінкою, зухвалою сексуальною поведінкою, дромоманією (патологічною схильністю до мандрів). Найбільш типовими наслідками насильства в сім’ї стають наступні поведінкові прояви в дітей (і саме на них найчастіше скаржаться вчителі та батьки): бійки, конфлікти з оточуючими, низька шкільна успішність; незвичайна замкненість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно знижений настрій, високу
тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їх надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).
Частими наслідками насильства в сім’ї стають психоневрологічні розлади в дітей: безсоння, енурези та енкопрези (недержання калу), нервові тикі тощо, а також соматичні захворювання як відповідь на стрес (це, перш за все, серцево-судинні розлади, порушення травлення, астма, алергії та кожні захворювання). Ознаками скоєного над дитиною насильства та неналежного догляду можуть бути також недостатня вага; затримки у розвитку, анемія, слабкий імунітет; тики, ссання пальців, розгойдування; недотримання правил особистою гігієни; одяг, що не відповідає погодним умовам та віку дитини; часті звернення до медичних закладів, зростаюча кількість ушкоджень; відсутність необхідного лікування; невідповідність отриманих ушкоджень поясненням, що їх дає дитина або її батьки чи піклувальники. Дуже важливо розглядати наслідки насильства, пережитого дитиною, з огляду на її вікові особливості. У різні періоди життя реакція на подібну психологічну травму може виявлятися порізному. Найбільш звичайними симптомами в залежності від віку є: для дітей у віці до 6 місяців – низька рухова активність, байдужість до оточуючого світу, відсутність реакції або надто слабка реакція на зовнішні стимули, відсутність посмішки (або посмішка з’являється дуже рідко); для дітей у віці від 6 місяців до 1,5 років – страх перед батьками, страх фізичного контакту з дорослими (наприклад, коли доросла людина намагається взяти дитину на руки), постійна сторожкість за відсутності причин для неї, плаксивість, замкненість, постійний сум; для дітей 1,5-3 років – страхи, сплутаність почуттів, відзначаються порушення сну, втрата апетиту, агресія, страх перед чужими людьми, перед дорослими, схильність до сексуальних ігор, крайнощі у поведінці (від надмірної агресивності до повної бадйжості); для дошкільників (3-6 років) – пасивна реакція на біль, примирення з ситуацією; тривога, боязкість, сплутаність почуттів, почуття провини, сорому, відрази, безпорадності, зіпсованості, болісна реакція на критику; брехливість, схильність до крадіжництва та поджогів, жорстокість до тварин. Крім того, спостерігаються форми поведінки, притаманні більш молодшому віку (енурез, ссаня пальців, утруднене мовлення тощо), а також негативізм, відчуження та агресія поряд із
надмірною поступливістю. Слід також зазначити наявність сексуальних ігор та хворобливої мастурбації; для дітей молодшого шкільного віку – амбівалентні почуття стосовно дорослих, складності у визначенні сімейних ролей, страх, почуття сорому, відрази, зіпсованості, недовіри до світу; в поведінці відзначаються відчуження від людей, порушення сну, апетиту, агресивне поводження, відчуття «брудного тіла», мовчазність або несподівана говіркість, сексуальні дії з іншими дітьми; для дітей 9-13 років – те ж, що і для дітей молодшого шкільного віку, а також депресія, суб’єктивне почуття втрати емоцій, самотність, відсутність друзів, страх перед власним домом, небажання йти туди після школи. У поведінці відзначаються ізоляція, маніпулювання іншими дітьми (в тому числі з метою одержання сексуального задоволення), суперечливе поводження, а також неадекватні харчові уподобання (недоїдки, листя, крейда, равлики, таргани, інші комахи тощо); для підлітків 13-18 років – відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття стосовно дорослих, сексуальні порушення, несформованість соціальних ролей і своєї ролі в родині, почуття власної непотрібності. В поведінковій сфері відзначаються спроби суїциду, реалізоване чи нереалізоване бажання покинути власну домівку, агресивне поводження, запобігання тілесної й емоційної інтимності, непослідовність і суперечливість поводження.
*Точка зору авторів публікації не завжди збігається з офіційною позицією МБФ «Український жіночий фонд».